0] Даєм до прийому - посилаємо рекрутiв до австрiйської армiї. [11] Буда - назва старовинної частини Будапешта. НИВА Доки маю свiтом нудить, Доки маю люде гудить, Доки маю дожидати, Заки Галич зможе встати? Лiпше сам я рано встану, А сповiвшись щиро богу, Займу плуги круторогi, Зорю гори та й долину, Зорю свою Буковину, Як наш Тарас, як мiй тато Научив мене орати; I вiру, любов, надiю Буковинов скрiзь посiю. Виростай же, руський боже, Пшеницю, як лаву! Хай зародить моя низа На спiвацьку славу, Хай в'яжеться колос в колос Вiд верха до долу, Хай сiється, Буковинов Правда, вiра, воля! А я пiду - як палата, Так i бiдна хата, Пiду руськов Українов Женчикiв збирати. Жнiть, вжинайтесь, женцi мої, Та й дякуйте богу, Що помiг нам жито жати На своєму полi. Що не пiдем зажинати, Мов крепак мiзерний, У чужий край, чужi люде, На коробку зерна. Вже не будем, женцi мої! Безсмертний наш Батько Научив нас свою землю Питому орати. ................................................. Тепер уже знаєм... Жнiть, вжинайтесь, женцi мої, А я заспiваю. А я заспiваю по руському краю, Щоб було далеко, далеко мя чути; Вiд Чорної гори до Днiпра-Дунаю Розсипся ми, пiсне, барвiнком та рутов! Най руськi молодцi затичуть кресаню, Най руськi дiвчата вiнки собi шиють, Най люде не кажуть, що ми безталаннi, Най сльози кровавi личко нам не миють... Розсипся ми, пiсне, як сонечко лiтi, Хай нашi кровавi навiки обсушить... Розсипся, розбийся, як грiм по рокитi, Хай шваркiт нiмецький нас бiльше не глушить. Розсипся же, пiсне моя, Та й не схаменися! Де попадеш руське серце, Отам пригорнися! Як той голуб до голубки На новiм острiшку, Пригортайся, пiсне моя! ........................................ ПРЕЧИСТА ДIВО, РАДУЙСЯ, МАРIЄ! У синє море сонце ясне тоне, I своє свiтло, нiби кров, червоне, По всiй країнi доокола сiє; А там зозульку в гаю десь чувати, А там дзвiночок став селом кувати, Там в борi вiтер листям шелевiє: Пречиста дiво, радуйся, Марiє... Пречиста дiво, радуйся, Марiє! Он молод жовняр лiг си на муравi, Личко студене, шати му кровавi, - Розстрiлен нинi; бо самий не вмiє... Камраття[1] яму темну му вкопали I на спочинок бiдного в ню склали; Уже не скаже, як дзвiнок запiє: "Пречиста дiво, радуйся, Марiє..." Пречиста дiво, радуйся, Марiє! Пiд плотом сiла удовиця-мати, До себе тулить бiдне сиротяти I плаче ревне, серденько їй млiє, - Ба вже не плаче, вже i не голосить, Склонила голов - бiльше не пiдносить; Зiрницi плачуть, а дзвiнок нiмiє... Пречиста дiво, радуйся, Марiє. Пречиста дiво, радуйся, Марiє! Там онде блудить сплакана дитина Без тата, мами, бiдна сиротина, Нiчо не їло, душечка му млiє, - I хоче в хату бiдня навернути, Господар псами тровить єго, чути: Верескло, впало, кров ся з нiжки лiє... Пречиста дiво, радуйся, Марiє. Пречиста дiво, радуйся, Марiє, Бо я не можу... Вшак[2] я маю душу, I чути мушу, i дивити мушу, Що тут на свiтi, ах, тутки ся дiє; Да як до гробу зложать моє тiло, Де темно, тiсно, студено, зотлiло, Де нич[3] не плаче, де усе нiмiє,- Пречиста дiво, радуйся, Марiє! [1861] [1] Камраття - товаришi. [2] Вшак - адже. [3] Нич - нiчого, нiщо. ============================================================== Ганна Чубач МАТЕРI ЛИСТ НАПИШУ Матерi лист напiшу. Кожне слово вiд самого серця: "Як воно вдома?: Як воно вам, Рiдна матусю, живеться?" Матерi лист напишу. Щиро про все розпитаю. Лiтери - круглi, Moвa - чiтка. Мати - помалу чiтає. Слово єднаю до слова, Потiм - на пошту несу Нашу беззвучну розмову, Нашу душевну краасу. Доня смiється: "Ти - надрукуй!" Як менi iї пояснити, Що тiльки ласкава, Добра рука Вмiє тепло воскресiти? Лiтери мама вчила сама, Вже як пiшла я до школи. Не передасть iї Холодний метал Нашої радостi, нашого болю. Матерi лист вiд руки напишу. ЛИШАЮТЬ ДIТЯМ Лiшають багатство дiтям: Квартиру, машину, дачу. Я також своє багатство Даремно сама не розтрачу. Залишу допитливiй донi На обрiї небо погоже, Днi роботящi, ночi безсоннi Все те, що прожити не зможу. Лишають багатство дiтям. Радiють чи, може, бiднiють? Спокiйнi, упевненi, ситi Самi залишить не зумiють. Залишу довiрливiй донi Слова, що од вiку правдивi, Любов у сльозинi солопiй, Сльозу у любовi щасливiй. Залишу батькiв заповiти: Добро на землi засiвати, Щоб їй, коли виростуть дiти, Було що у спадок лишати. ============================================================== Василь Чумак СЬОГОДНI ХОДИВ НА МОГИЛУ Сьогоднi ходив на могилу матусi: ще мрiє барвiнок пiд снiгом, ще лози схилилися - лози у тузi, ще тихо, а з банi блакитної промене-шовком всi плями, всi тiнi зiтертi. - Матусю! Чекати лишилось недовго: Весною - умерти, прийти до коханої, любої ненi надовго, назавжди, довiку, принести їй пролiсок. Пролiсок жменi - без лiку. ЧЕРВОНИЙ ЗАСПIВ Риємо - риємо - риємо землю, неначе кроти; з кутiв плазуємо змiями, сiємо - сiємо - сiємо. буйнi червонi цвiти... Бурями сiйтеся, бурями, маки - червонi вогнi: там поза гратами-мурами тiнями сiрими-хмурими ранки конають яснi. Вдаримо гучно ми дзвонами,- всесвiт обiйде луна,- кинемо вiльно червоними: - Владарi свiту з коронами, вже не потрiбнi ви нам. ОФIРА I Краплю кровi. Кожну хвилю краплю кровi мiсту: Скло вiтрин i тротуари сповнить ярим змiстом. На плакатах не атрамент. I не фарби. Кров. Пензлi-пучки умочайте в колектив-цебро. II Смуги втоми пiд очима. Восковi обличчя. Але фарбами плакатiв кличем, кличем, кличем. Шостий поверх. Цементовi пiдраховують щаблi. О, нарештi. Вiдчинили. Захапався. Лiг. III Безнадiйно. Є надiя. Ось, на цьому бруку. Переможцi. Пiонери. Тисну вашу руку. Що? Сухоти? Ще хвилина. Дотлiває день. Переможцi. Пiонери. Казка. Близько. Йде... ============================================================== Маркiян Шашкевич ЯРОСЛАВ Звiщаю вам повiсть многославну О великих борбах, лютих боях - Кмiтуйте i весь ум свой збирайте, Кмiтуйте, а дивная вам чути!.. В волостi[2], де Оломуц царствує, Зводиться там гора невисока, Невисока, на iм'я Гостайнiв; Мати божа чуда тамка творить Довго землi нашi в мирi були, Довго гаразд цвiв помеж миряни, Но од всхода в землях буря встала, Встала про доч татарського хана, Що христянськi люди про камiне, Про золото i перли забили. Красна Кублаївна, яко луна, Що суть землi на западi, вчула, I в сих землях жие много люда - Бралась спiзнать чужi поведiнки. Десять скачуть на ноги молодцiв I двi дiви[3] ко проводу єї; Нагорнули, чого треба було, Повсiдали всi на борзi конi I бралися, куда сонце спiє. Яко зоря на заранцi сяє, Коли понад мрачнi лiси зiйде, Так доч сеся Кублаєва, хана, Рiднов красов i стрiйнов сiяла: Огорнена вся в золотоголовлє - Шию, нiдра прогаленi мала,- Вiнчана камiням i жемчугов[4]. Чудувались нiмцi такiй красi, Завидiли дуже єй багатству, Стерегли їй путi i дороги; Випали на ню меж деревами, Забили ю i взяли iмiнє. Лиш се зачув Кублай, хан татарський, Що ся стало з дорогов дочкою, Зiбрав вiйська зо всiх сторон ширих, Тягне з вiйськом, куда сонце спiє. На западi се королi вчули, Що хан спiє к сторонам їх людним, Сполчилися один ко другому, I зiбрали превелике вiйсько, I тягнули полем против нему. На великiй рiвнi отаборились. Стаборились i хана зьде ждали. Кублай каже усiм чародiям, Вiщунам, звiздарям i знахурам, Аби звiстили, добре погадавши, Який конець взятимуть боротьби. Зiбралися упрем чародiї, Вiщуни, звiздарi i знахурi, На два боки кругом розступились I трость чорну поздовж положили, Розчiпивши на двi половицi: Первiй Кублай - iм'я нарядили, Королiв пак - другой iм'я дали, Слови над сим спiвнули ветхими. Стали тростi сполу воювати - I трость Кублаєва витяжила. Врадувалась всего люда множiнь: Всякий тече борзо д' своїм коням - I в ряди ся поставили вiйська. Анi раду радили христяни - В ряди поган без пам'ятi гнали З таков бутов, яку силу мали. Тут бой первий вдарив у громаду: Мов з хмар повiнь, задощiли стрiли, Ломiт ратищ, мовби рахкот грома, Блискiт мечiв, яко огонь мовнi. Силов обi сторони яр-буйнов, Одна другiй не дасть поступити. Множiнь христян вже поганiв гнала I вже би їх перемогли були, Коб не прийшли знова чародiї, Принiсши тi тростi розщепленi. Татари ся вельми запалили, На христяни ударили люто; Так їх круто вперед себе гнали, Же їх перхли, мовби звiр пудливий. Тут щит лежить, дорогий тут шолом, Тут в стременах кiнь рве воєводу, Тут сей дармо жене у татари, Онде просить - пробiг! - милосердя. Татари то так ся розжарили... На христяни дач вложили многу, Два пiд себе взяли королiвства, Старий Київ, просторен Новгород[5]. Скоро в землях розноситься горе,- По всiх землях люд збирати стануть; Поставили чтири многi вiйська, Поновили з татарами вражду. Гнулись татари в праву сторону. Як чорна хмара, що грозить градом Позасипати царини вроднi, Такий рiй чутний був iздалека. Упрем угри в сотницi зглотились, Впрем, оружнi, з ними ся стрiли. Лиш надармо хоробрость i вдалость, Надармо ся дерзко запирали: Всеред рядiв вгналися татари, Розперхнули всi їх многi вiйська, Сполонили всьо, що в землi було. Всi христяни минула надiя; Було горе, гiрше всего горя. Помолились богу жалiсливо, Щоб спасав їх вiд татар злобливих: "Ой стань в гнiвi своїм, о господи, Спасай од враг, спасай нас, гонених! Душу нашу хтять потолочити, Як звiр вiвцi, тiсно обключивши. Первий бой нам втрачен, втрачен вторий..." Татари ся в Польщi розложили, Ближче й ближч всi села сполонили, Продерлися люто к Оломуцу. Бiда тужча стала по країнах. Не встояло-сь нич перед поганим.. Боролись день, боролись день вторий - Нiкуда ся не клонить звитяга. Ой та множiнь татар розмножилась, Як ся множить в осiнь тьма вечерня, А в повенi - серед татар лютих - Холибалось вiйсько християнiв, Насильно ся к сему горбку дручи - На нiм ж мати божа чуда творить! "Ну же, братя, ну же!" - Внеслав кличе, У срiбельний щит мечем ударив I хоругвов над головов точить. Мужаються всi, в татари рвуться; Iзбилися в одну силу сильну, Вирвалися, мов огонь iз землi, 3-меж татарiв премнога д' горбковi - Горбком горi взадними кроками. На пiдгорб'ю вшир ся розступили, У гран острий звузилися сподом, Вправо, влiво покрилися щитьми, На рамена вклали острi коп'ї - Другi первим, а пак другим третi. Тут стрiл хмари - з гори на татари... В тiм нiч темна засунула землю, Розвалилась iз землi до облак, Заступила очi, розжаренi Против собi, христян i татарiв. Вергуть наспи в густiй тьмi христяни, Наспи, вколо верха обкопанi. Лиш на всходi рано починалось, їздвигнувся веський врагiв табор. Табор сей був кругом горба: страшний - В таку далiнь, що й не заглянути! На борзих тут конях л и ш ш е п ш i л и, Настромленi на коп'ях несучи Христян глави горi к шатру хана. Тут зглотилась множiнь в одну силу. Всi в сторону одну замiрили, I горi, пiд горб, ся мiтко мчали, I скричали криком, над все страшним, Аж ся гори-доли роздягали. Вкруг на наспах христяни стояли, Мати божа дала їм хоробрость. Натягали борзо тугi луки I махали сильно мечем острим - I татарам було уступати. Роз'ярився народ татар лютих, I займився хан їх крутим гнiвом. Розступився в три струї весь табор, Гнали трьома струї пiд горб люто. Дерев двадцять звалили христяни, Усi двадцять, що тамка стояли, Покрай наспiв сточили колоди. Вже-вже в наспи татари ся гнали, Ревли криком, аж в облаках страшно, Вже ся ймали розкидати наспи - З наспiв дужi колоди зваленi Iзм'язкали татарiв, як черви, Iстерли їх в рiвнотi ще дальше. I ще довго воювали круто, Аж нiч темна кiнець боям ставить. "Ой про бога! - бачте, славний Внеслав, Славний Внеслав зметен стрiлов з наспiв!" Тут жаль крутий рвав їм тужне серце, Шкварить круто люта жаждь їм внутрє, Стлiлим горлом вогку траву лижуть. Вечер тихий пройшов в нiч холодну, В сiре ране нiч ся iзмiнила, А в таборi татар було тихо. Пiд полуднє день став розтлiвати. Лютов жаждов падали христяни, Випраженi уста розтворяли, Пiли к божой матерi хропливо; К ней понилi обертали очi, Жалiсливо руки си ломали, Тужно з землi в облаки глядали. "Годi дальше жаждою тиратись, Не мога нам про жаждь воювати; Кому житє, здоровлячко миле, Тому ждати милостi в татарiв",- Так казали однi, так i другi: "Лютше жаждов, як мечем, згибати - Досить буде води нам в неволi!" Кликнув Вестонь: "За мнов, хто так мислить! За мнов, за мнов, кого жажда мучить!" Тут Вратислав ярим туром скочит, Вестоня за сильнi схватав руки: "Що!? Ти, зрадо, скверно христян вiчна, В гибель вергти хочеш добрi люди?.. Хвально ждати милостi од бога, Не в неволi - од дивих татарiв. Самi, братя, не спiйте в погибель! Найлютiший жар єсьмо стерпiли - Бог крiпив нас в гаряче полуднє; Надiючим бог нам пришле помiч Стидайтеся, мужi, такой мови, Сли хочете зватись витязями! Як погинем на сiм горбi жаждов, Смерть та буде богом намiрена; Як ся здамо мечам врагiв наших, Самi вражду над собою здiєм. Господевi мерзка є неволя, Грiх самохiть в ярмо шию дати. За мнов ходiть, мужi! Хто так мислить - За мнов, д' престолу матерi божойї" За ним множiнь к святому йде храму: "В своїм гнiвi стань, о господине, Понад враги двигни нас в країнах - Чуй голоси, що до тебе кличуть! Обключенi єсьмо лютим врагом; Спасай од татар, круто нас обсiвших, Дай утробам нашим вiдвологу - Принос тобi дамо гласоносний. В землях наших iстирай вороги, Iзгладь повiк i повiков-вiки!" Ой бач - хмарка на згорiлiм небi! Дунув вiтер, гром загудiв страшний, Хмарилося тучев по всiм небi; . Раз в раз мовнi б'ють в татар намети, Пролив многий зживив потiк горба. Пройшла буря. Вiйська в ряди сь горнуть Зо всiх сторон, зо всiх країв землi, Д' Оломуцу вiють їх коругви. Тяжкi мечi по боках їм висять, Повнi тули рахкотять на плечах, Яснi шоломи на буйних главах; А пiд ними шпаркi грають конi Лiсовi роги громко задзвонили, Вдарили гуки брящних тарабанiв Сперлися обi сторонi упремо - А од пороху тумани ся звели - I послiднiйша крута була борба. А мечiв острих трiск настав i дренкiт, А стрiл каляних страшний настав шипiт, I ратищ ломiт, рахкiт бистрих копiй; Було колоте i рубане було, Було хлипанє й радованє було. Кров ся валила, мов дощевi струї, Мершi лежало, як дерева в лiсi. Голова сему вдвоє розколена, А тому руцi обi обсiченi, Тот ся iз коня чрез другого котить, Тот, ся роз'ївши, ворога молотить, Мов люта буря по скалах дерев'я, Тому меч вгнався аж по держак в серце, А сему стриже враг-татарин ухо. Угу! Був рев, був зойк жалiсливий! Утiкати почали христяни, Татари - їх лютим давом гнати. Гой, та Ярослав летить, як орел! Тверда криця та на сильних персах, Пiд крицею хоробрость i вдалость, Пiд шоломом многобистра мудрость, Ярость з жарких палахкотить очей. Розлючений гнав, мов лев драчливий, Як придасться теплу кров уздрiти, Коли жене, пострiлен, за ловцем,- Так, злютившись, сей б'є на татари Чехи - за ним, мовби градобитє. Вдарив круто на Кублаєвича, Многолюта взялася боротьба Вдарилися оба ратищами - Оба з трiском зломили великим. З конем, в крвi знуряний Ярослав Захватив мечем Кублаєвича: Од рамена вкосом прогнав вижку, Аж без духа упав межи мертвих - Зарахкотiв над ним тулець з луком. Ужахся весь нарiд татар лютих, Сяжнодовгi вiдметнув ратища I пиловав, хто вдав втечi скоро... I спаслася Гана[6] татар вражих. [1] Основа сей хорошей i многоцiнной пiснi: Надiляє пiвець послухати повiстi многославной о борбах i лютих боях. Повiдає, як-то земля чеська довго в благословенном пробувала мирi, аж буря од всхода сонця встала запро доч татарського хана, забитую в дорозi в западних сторонах. Стають супротив князi запада - дармо! Київ i Новгород схилили в'язи, угрове упали; нужда ся змагає. Єще в двох побоях надармо ся спирали: татар причвалав до Оломуца. По дводневнiй борбi веде Внеслав горсть християн на горб Гостайнiв, славний чудотворним образом пресвятої богородицi. Там укрiпляють насипами гору i на завтрю вражий приступ вiдпирають. Але Внеслав пожив смертi. В слiдуючий день не зводиться ворог, але люта жаждь мучить християни. Вестонь радить передатись, Вратислав боронить, сiє в серця надiю на бога i веде на молитву. Зривався туча. Потiк, жаром лiта висушений, прожив водами, а на табор вражий ударили громи. Меж тим, беруться вражi сили iд Оломупу. Настає люта сража, зразу недобронадiйна християнам; аж Ярослав постелив трупом Кублаєвича, вражого верховодника. Всьо на схiд утiкає, а Гана стала слободна. Видиться, сiя пiснь зродилась меж годами 1259 i 1294. (Пояснення М. Шашкевича). [2] В старих руських лiтописах в о л о с т ь часто-густо значить з е м л ю . Прирiмнай: власть i владнувати; волость i володнувати; Владимир, Володимир. (Прим. М. Шашкевича). [3] О двох дiвицях голосить також стара народна каака о дiвочiм градi (Maidenburg) близ Николаева (Nikolsburg) на Моравах: мов-то пан сего тина княжну могольськую i з нею двi дiвицi умертвив, а забравши, що в них дорогого, трупи верг у пропасть. На другий день звелися три скалi страшно проти тина - свiдителi злоби. (Прим. М. Шашкевича). [4] Жемчуга - сеє слово стрiтиш лиш еще в обрядових народних руських пiснях. (Прим. М Шашкевича). [5] До Новгорода не продерлись татари, однако ж платив їм Новгород драчу. (Прим М. Шашкевича) [6] Гана - часть Морави на побережу рiки того ж iменi. (Прим М. Шашкевича). ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ОБСТУПЛЕНIЄ ЛЬВОВА (Строєм народної пiснi) Ой у чистiм полi да близько дороги, Там стоїть наметець великий, шовковий, А у тiм наметцi стоїть стiл тисовий Да гетьман Хмельницький сидить конець стола, Молодцi-козаки стоять доокола. Да гетьман Хмельницький пише дрiбнi листи, По всей Українi розсилає вiсти... Вiйсько куренноє в поход виступало, Ляхи розроняло да Львiв обступляло. Як гетьман Хмельницький кiньми навернув - Та й Львiв ся здвигнув; Як гетьман Хмельницький шаблею звив - Та й Львiв ся поклонив. На розсвiтi з замку iз рушниць стрiлєли, А смерком козаки замок пiдпалили Да раненько доокола весь Львiв обступили. Ударили з самопалiв - двори погорiли. А гетьман Хмельницький посли посилав, Словами промовляв: "Як будете миритися, На окуп винесiть три миси червоних, На окуп виведiть сто коней вороних. Як будете битися, Мечами рознесу мури високiї, А кiньми розорю двори бiленькiї..." А у Львовi рано всi дзвони заграли, А високi ворота остiжом упали. СЛОВО ДО ЧТИТЕЛЕЙ РУСЬКОГО ЯЗИКА Дайте руки, юнi други, Серце к серцю най припаде, Най щезають тяжкi туги, Ум охота най засяде. Разом, разом, хто сил має, Гонiть з Русi мраки тьмавi; Зависть най нас не спиняє,- Разом к свiтлу, други жвавi! ВЕСНIВКА Цвiтка дрiбная Молила неньку, Весну раненьку: "Нене рiдная! Вволи ми волю - Дай менi долю, Щоб я зацвiла, Весь луг скрасила, Щоби я була, Як сонце, ясна, Як зоря, красна, Щоби-м згорнула Весь свiт до себе!" - "Доню, голубко! Жаль менi тебе, Гарная любко; Бо вихор свисне, Мороз потисне, Буря загуде, - Краса змарнiє, Личко зчорнiє, Головоньку склониш, Листоньки зрониш, - Жаль серцю буде". РУСЬКА МОВА Руська мати нас родила, Руська мати нас повила, Руська мати нас любила: Чому ж мова єй немила? Чом ся нев встидати маєм? Чом чужую полюбляєм?..