тя ловиш друшляком. Удрав шпака, як кажуть, знакомито. Що ж, можна спати i на цiй стежi, якби ж менi не ставили копито на саму грудь цi праведнi мужi. Пошарудiвши у сухому листi, дiстав з торбини пучку тютюну. - От,каже,- клятi,- каже,- чорноризцi; Сон перебили. Вже я не засну. Сиджу, дивлюся,- вiк прожив на свiтi, на те гнiздо у тому верховiттi та й думаю: дурний ти чоловiк, що от прожив на свiтi цiлий вiк i, наловивши повну душу гав, гнiзда собi ти так i не зiбгав. ...Колись в селi, що зветься Темногайцi, а йшов менi тодi двадцятий рiк, мене хотiли прикрутить при Гальцi. Хвалити бога, вирвався i втiк. А ще колись, за Дiдьковою Греблею, пiд Києвом, отут, на Iрпенi, я знов притульним затишком погребував, а вже й пiд сорок гухнуло менi. Любив я панну, Птимченко-Заглобську. Уже й надхмарнi замки будував. "О рани Єзу, пан мувi по-хлопську!" - сказала панна. Я зрезигнував. Ну, та й нiчого. Так менi i треба. Немає щастя, - можна жити без. В душi людськiй, крiм видимого неба, є одинадцять всячеських небес. Був регентом, i був я канархистом. Любив людей i обминав юрму. I вiдзначався коромольним хистом - несклонностью к духовному ярму. Пiзнав любов, пiзнав я i ненависть. Гарячий був, доходив до нестям. Колись я жив. Тепер я розминаюсь з людьми, з лiсами, з небом i з життям. Дорóгу маю, ту єдину втiху. Лахва дяковi, поки не зима. Ото таке - цвiрiнь та в стрiху. А що, як стрiхи власної нема? Бував я скрiзь. Душа у мене боса. Пройшла тернами множества земель. I брагу пив, напарену iз проса, мальвазiю також i мушкатель. В тюрмi варшавськiй був я кiлька дiб, жував у Празi семидальнiй хлiб, в Молдовi їв солодкий виноград, ногами змiряв всенький Семиград,- та у якiй не був я сторонi, щось наче завжди плакало в менi: iди туди i вiку там дожий, у землю рiдну, де ти всiм чужий. Мандрiвний дяк, по свiту волочуся, не маю нi родини, нi рiднi. Зустрiв тебе та якось i незчувся,- так на душi потеплiло менi! Ти скоро пiдеш, дiвчино, додому, в свою Полтаву, до тiї рiки. А там якомусь хлопцю молодому, мабуть, твої вже сняться рушники. Щастить же людям. Ех, ти, дяче, дяче! Не був би ти самотнiй на вiку, якби хоч раз в судьбi своїй бродячiй зустрiв колись ти дiвчину таку! Не подивуй, коли я раптом зникну, Боюсь печалi, що до тебе звикну. ...Десь в било б'ють за звичаєм пустельним. Оце такий тепер у Лаврi дзвiн. Так били в било першi преподобнi, коли ще лiс був богу до колiн. Коли iще в розбiйницьких печерах валялись просто то кiстки, то череп. I не було нi мурiв, анi брам, лише на зрубi заростi малини i перший ветхий дерев'яний храм з престолом ще iз каменю i глини... Тепер у Лаврi - де вже тi лiси? Де молитовна тиша над лiсами? Лише Днiпро, брат вiчностi й краси, тече в лугах тих самих i так само. А над Днiпром, на цiй святiй горi, - тут цiле мiсто, з гутами, ровами, з надбрамними кремезними церквами, з монастирями вже в монастирi. Аж страх бере. Стоїть новоприбулець, нiде не втрапить, поки не спитав. Самих тут келiй - кiлька добрих вулиць. Самих церков - на кiлька тих Полтав. Якби не дяк, то що б я i робила? Вiн знає все, сивесенький спудей. ...Пустельник б'є в пустельне било. А в цiй пустелi - тисячi людей. Тут є такi, що трохи чи не плазом. Слiпi, нiмi. Iз кармазинах є. Чи нас господь почує усiх разом, коли так просить кожен про своє? А я ж прийшла з такого далеку! Тут, кажуть, є стара як свiт больнична церква при шпиталику, десь там бiля святих ворiт. Давно колись, по всiх превратностях, як каже дяк, її возвiв при Лаврi, бувши тут привратником, один з чернiгiвських князiв. То люди йдуть оце й понинi, бо, кажуть, нiби легшає людинi, як пом'янути саме в нiй, у тiй церковцi кам'янiй, своїх померлих... Пом'яну i попелом розвiяного батька... i матiр, що звела я у труну... Тих, що душа не виговорює... Гордiя... Ганну i... Григорiя... Менi б молебень вiдслужити. Жива, то якось треба жити. * * * ...Останню нiч то ми уже й не спали. I знов ченцi на ноги наступали. Бухикав дяк, i дощик моросив. Ото, мабуть, грязюку розмiсив! Зiтхає дяк, бурмоче: - Ех-хе-хе! Холодний свiт, бодай йому лихе. В життя приходиш чистий i красивий. З життя iдеш заморений i сивий Мабуть, пiд ранок я таки заснула. Така мене утома огорнула! - якийсь короткий, нечутéнний сон... Прокинулась вiд крякання ворон. Дашок дiрявий, дощана стiна. Дяка немає. Тиша. Я одна. А на саквах лежить менi обнова - в червонi квiти хусточка тернова. I ранок був, i дощик моросив. Вже й дуб ту хустку листям притрусив... Пора й менi. Пора й менi, пора. Пiски, пiски... i синiй плин Днiпра... i лiс... i шлях... i явiр... i криниця... Куди iду?! Хто жде мене, крiм Гриця? Кричать ключi у небi журавлинi. Кому, i що, й навiщо говорить? Лягти пiд лiсом, так як тi, з Волинi... I догорiть... i свiчка догорить... Але iду, розмотую дорогу. Була на прощi, помолилась богу. Купила в Лаврi кiлька свiчечок. Зустрiла добру у життi людину. I з тих усiх дякових балачок усе частiше згадую єдину,- ту найсумнiшу втiху, далебi: комусь на свiтi гiрше, як тобi. А вже й тi села, як однi могили. Потроху вже й доходжу до Лубен Григорiвка. Семенiвка. Панфили. Святий Григорiй... i святий Семен... ДIДОВА БАЛКА Роздiл VII Зима старенькi стрiхи залатала. Снiги рожево мiняться в полях. На всi ворота замкнена Полтава козацьку чату вислала на шлях. Їх кiлька душ, у них далекi очi. Мiж ними Iскра i Лесько Черкес. Снiги, снiги... Слiди ще тiльки вовчi. Порожнiй степ i тиша до небес. Гризуть вудила конi з нетерплячки. Поривчий вiтер вихолку несе. Снiги, снiги... З якої б то болячки так тихо все? I тихо так - не все. Ген хуторiв причаєнiсть глибока. Он хтось iде в Полтаву з клумаком I далина на всi чотири боки перехрестилась чорним вiтряком, ...Стара моя Полтавонько, Олтаво! Щоразу по загладi молода. Ох, скiльки дзвонiв тих одкалатало, коли тебе пустошила орда! I як лiтали стрiли половецькi i клекотiли степовi орли! Минулих лiт великоднi мертвецькi тебе густим мовчанням облягли. I що лишалось вiд твоєї вроди? Безлюдних дворищ виляглi тини, мiж попелищ некопанi городи, де рили землю дикi кабани. А потiм знов на тому потолоччi, несiянi, мов квiти i трава, пробились люди i протерли очi,- Полтавонько, ти все-таки жива?! Плакучi верби сплакали у воду гiрку пилюку одболiлих лiт. З пiдземних нiр зацьковану свободу попiдруки ти вивела на свiт. Позаростали рутою руїни. I знов твiй голос тугою примовк. В твоїх лiсах, над водами твоїми своїм богам молився князь Витовт. Зминули днi. Ти старшала роками. Iшла у небо i вростала в грунт. Тебе обняв залiзними руками чужий король, неситий Сигизмунд. I знову, знову, знову пiд'яремна! Чи вже собi ми ради не дамо, що й Вишневецький, виродок Ярема, свiй власний кат, запрiг тебе в ярмо?! I знову захiд - наче багряниця. I знов надiя в розпачi оман. Де впав Павлюк, там вирiс Остряниця, i всi кайдани розiрвав Богдан! I знову лихо. Не пройшло i году,- у Бiлiй Церквi складено угоду. I знову ти лишилась на поталу, i знову панство суне на Полтаву. Щоб знов тебе поставити навколiшки, щоб ти була рабою, як колись. Он знову люди з хуторiв навколишнiх в твою фортецю степом потяглись. Iде, бiжить - усе, що є живого. Жене корiв, кульгає до узбiч. О давнє мiсто, звикле до облоги, яка тривожна буде в тебе нiч! ...Козацька чата дивиться на шлях,- по самий обрiй порожньо в полях. Тепер пани хай пройдуть хоч облавою, то вже стоять покинутi двори - людськi осади за Полтавою, поодинокi хутори. Пустеля, степ... ворон голоднi гвалти... Нема кому iз ким заговорить Лише димок iз Дiдової Балки курить собi у небо та й курить... Там дiд живе, той самий дiд Галерник, немрущий дiд, самiтник i химерник, що, рокiв двадцять бувши у неволi, уже ж коли вернувся, а й тепер, що не рiзьбить,- у нього мимоволi подiбне до манесеньких галер. Ложки, ковганки, рiзнi голянички, миски косарськi з вухами, сiльнички. А вже таку рiзьбовану i ловку нiхто, як вiн, не зробить салотовку. То винесе в Полтаву, то по селах (як не замети, звiсно, й не дощi). Отож в турецьких дiдових галерах Полтава i затовкує борщi. Нiде й душi уже на виднокрузi, i тiльки з Балки Дiдової - дим. Це ж, певно, вiн у тiй своїй ярузi на цiлий степ залишився один. - Гей, дiду, дiду, од дороги близько! Гей, дiду, дiду, як ви там, живi? - Та й те сказать,- хiба це вперше вiйсько у мене пройде тут по головi? Присунув пень,- це в нього за ослоник. Та й сiв стругати з липи ополоник. У хатi тепло. Пахне деревиною. Корiння повно, всякої рiзьби. Пiд сволоком, мiж маком а калиною, шматки сухої липи i верби. Сказав Iван: - Казали добрi люде, це ж мiсяць грудень, лiто ще коли. Тут пройде вiйсько, хтозна, як там буде. В Полтавi ви б цей час перебули. - Не хочу людям завдавать мороки, сидiти сидьма на чужiй печi. У мене хата тут своя, нiвроку, свiй домовик, свої он рогачi. Котору зиму я вже перечовгав. I домовик зi мною домував. Оце сидiв на припiчку учора, - смiявся, плакав, руку подавав. Якби я мiг вам бути у пригодi, а то ж про щаблю думати вже годi. А був колись такий великовоїн! - од трьох шабель ще й досi не загоєн. Та й знов узявсь стругати свою ложку. - Отак собi i тупаю потрошку. У бога смертi не благаю. Нiчого, прийде i сама. Я ополоники стругаю, а людям їсти що нема. ...Помовчали. Душа шукала слова. Воно трудне, не виважиш на хунт. Кiнчався день. Потрiскували дрова. В печi горiло, наче Трапезунд. Мигтiли рiзнi в полум'ї химери, рiзець блищав у дiда у руцi. Пливли по хатi крихiтнi галери - ковганки, салотовки, поставцi... - Ну, хто про що, а я про Наливайка. Вона спiває чи уже мовчить? - То вже не спiви. То пiдбита чайка отак, упавши, на степу ячить. В нiй наче щось навiки проминуло. Прийшла iз прощi дивна i гiрка. Так вiд людей Марусю вiдвернуло, що вже нiкого й в хату не пуска. Усе одна. Нiчого їй не треба. Все їй чуже. Здоров'я теж нема. Та проща, тi ночiвлi проти неба... отi нестатки вiчнi... та тюрма... Не дай бог, може, в неї i сухоти. Я все боюся - рине горлом кров. А не приймає жодної турботи, а в хатi ж так - нi хлiба, анi дров. Порадьте, дiду, ви ж їй наче батько. Невже ж вона й загине так сама?! - В такiй бiдi нiхто вже не порадько. Немає ради. Ради тут нема. Чого рвеш комiр? Тут хiба задуха? Е, нi, стривай, нiчого це не дасть. В життi найперше - це притомнiсть духа, тодi i вихiд знайдеться з нещасть. Душа у тебе має бути крицею. Так плакати не гiдно козака. Твiй батько був; Iване, Остряницею,- наступний гетьман пiсля Павлюка. Ти ж син його! Душi не занехаєш. Не маєш права, ти ж таки не Гриць. Ось пройде час, когось i покохаєш. Преславен рiд полтавських Остряниць! - Та, може, й буде Гандзя або Настя. Та, може, й сином закрiплю свiй рiд. А юж не буде в свiтi менi щастя, поки живу я, поки й сонця свiт. Ми з нею рiднi. Ми одного кореня. Мабуть, один лелека нас принiс. Батьки у нас безстрашнi й невпокоренi i матерi посивiлi од слiз. Минув той час, тi грози вiдгучали. Новi громи схрестились на мечах. Ми з нею - дiти однiї печалi. Себе читаю у її очах. Минають ночi думами, пiвснами... I я минаю... i минають днi... Вона мовчить i думає пiснями. I не минають лиш її пiснi. ...Кiнчався день. Сумна i тонкоброва дивилася Марiя з божника. Вогонь горiв, потрiскували дрова, шовкова стружка бiгла з держака. Кiт спину вигнув у тигрясту смужку, помуркотiв та й знов залiг у стружку. I хатi знов не вистачило ока: хтось десь промчав, а балка заглибока. I тiльки снiг посипався з гiлляки. - Агов, Iване, он уже поляки! - От ми тут трохи i притрем їм роги. А ви тут живете бiля дороги,- сказав Iван, пiдвiвся iз ослоника. А дiд собi стругає ополоника. - Нiкуди я, Iване, не поїду. А там i Ворскла скресне в берегах. Та й тим ляхам який пожиток з дiда? Живу тут, як закопаний в снiгах. - Дивiться, дiду. То ж такi ватаги. Нiде ж нiкого, важите життям. - З життям то так, то гра навпереваги. Сюди-туди, не стямишся, - вже й там. - Що ж, вибачайте. - За що вибачати? Менi що турок, що литвин, що лях. ...Над самим краєм пролетiла чата, i кiнь iз балки вимчався на шлях. Вже в небi й мiсяць вистромить рогульку, i на порозi намерзає лiд. А дiд запалить корiнькову люльку i довго ще дивитиметься вслiд. I довго-довго буде наслухати оту раптову тишу хуторiв. Жар вигребе iз печi, щоб до хати на цей димок чужий хто не забрiв. Залив той жар. I винiс головешки. А ти в кутку постоїш, кочерго. Та так ото повештався, повештався, то так воно ще й наче не того... ОБЛОГА ПОЛТАВИ Роздiл VIII Степи i нiч. I хвища над степами. Полтавський шлях снiги перемели, Вороже вiйсько ломиться у брами. Глухi ворота. I мовчать вали. Стоїть обоз по груди у заметах. Вже встигли сани льодом обрости. Терпи, Полтаво. Помолись за мертвих,- переднi конi в'їхали в хрести! Полтава спить. А панство - чи не в гостi. Сахнувся кiнь. То ями, то горбки. Хрести, хрести... I торохтять, мов костi, на тих хрестах промерзлi рушники. Сiче хуртеча, гостра, нiби шклиста. Пiввiйська вже не встоїть на ногах. Стара тополя, чорна та безлиста, ворон гойда на цвинтарi в снiгах. Пани кленуть у лютому безсиллi. Це ж до Полтави ледве дотягли! Прослалось вiйсько на чотири милi,- хоч головою бийся об вали. На цiй землi було вже їм бувальцiв, тут бог не сiяв з неба їм крупу. Простягнеш руку - i не видно пальцiв, так хуртовина крутить у степу. Шугає вiтер, сатанiє хвища. Ще спробуй тут багаття розвести. Аж де той лiс! Хоч спалюй топорища або рубай на цвинтарi хрести. Але ж не можна люднiсть дратувати. Тут треба увiйти без перешкод. Тут треба мирно. Все перетривати. Схизматики - розпечений народ. Як не кричи, як браму не виламуй,- угода є, то впустять. Та коли? ...Вали високi. Що там за валами? Глухi ворота. I мовчать вали. А вранцi, тiльки почало свiтати, де не було, здається, нi душi,- а вже стоять наведенi гармати, i при лафетах - мирнi гармашi. Нiхто з панами не заводить бiйки i навiть слiв дошкульних не вжива. Хто курить дерев'янi носогрiйки, хто порох в гакiвницi набива. Сторожа, та стоїть собi на чатах. Та все їх бiльш над валом вирина,- у чорних свитах, у шапках кучматих, в кобеняках з овечого сукна. Нiхто нiчим нiкому не вгрожає, нi в кого шабля не блищить в руцi. Лиш на валах козацтво походжає i за щитами залягли стрiльцi. А вже шляхетство iнеєм взялося, i вже охрипло панство вiд проклять. Кричiть, бряжчать, ворота вщент розносять. Але ж ворота кованi. Стоять. Якусь годину все це потривало. То їхнiй головний пояснень зажадав. А це вiд Пушкаря козак з мiського валу такий унiверсал на списi їм подав: "Панове! Ви i ми-це рiвнi два народи. В боях рiшили спiр, i вiльнi ми тепер. Ви, значить, принесли до нас свої клейноди. Свого орла також. А нащо нам орел? Наш полк стоїть у полковому мiстi. Це значить - стоїмо ми на своїй землi. А ви тут хто такi? Стояли б десь на Вiслi. У нас тут гетьманат, у вас там королi. Були б i ви, i ми таким би чином дома. Було б i вам, i нам кращiше так обом. Угода? Це ж яка? Вона нам невiдома. Про що й звiщаєм вас з печаттю i гербом. Мiж iншим, ви такi пощипанi вiйною i маєте харчiв так мало про запас, що коли раптом тут пiднiмете ви зброю, то мiсце цих подiй не свiдчить проти нас". ...Минають митi, довшi вiд столiть. Дозорцi ходять, наче на прогульку. Полтавський полк як вкопаний стоїть. Пушкар мовчить. I тiльки палить люльку. - Якщо ми здiйсним цi статтi угоди,- дозорцi гомонiли на валу,- то й цей останнiй острiвок свободи - Полтавщина - потрапить в кабалу! То це ми стiльки вибули вiйни, щоб знов сюди вернулися вони? Щоб у Полтавi, полковому мiстi, стояло шляхти на кутку по двiстi?! Вже й так життя, як льох без душника. Нема коли i жiнку пожалiти. Так мало нам свойого Вишняка, потрiбнi нам ще їхнi живоїди! Впустить в Полтаву вiйсько його мосцi? Е, нi, даруйте, тут нема дурних. Якщо їм зараз в руки не дамося, то згодом звiдси й вдаримо на них. Вже дехто й занудився при дозвiллю: - Якби хоч стрельнуть, хоч пшоном, хоч сiллю. Отаман Гук, що так гукає ловко, уже їм з валу гне сухого вовка. Лише Горбань хапає дрижаки. Кричить: - Угода! Нарушать не смiйте! - Вiн думає,як впустять їх таки, то перш за все вони повiсять вiйта. Вишняк, той крутить, преповажний пан, такий, що всiх панiв перепанує. Учора, кажуть, примiряв жупан. Iти послом до шляхти пропонує. Але ж полковник не веде i вухом. Невже ж так i не виступим на прю? Лесько сказав: - Як бухнем одним бухом!- Пушкар сказав: - Я вам поговорю! Тут головне - спокiйно i без кровi. А там почнуться ночi сильвестрóвi. А там Хрещення, Знайдення Глави... Це перемир'я, хлопцi, до трави. ...Iван стояв, дивився на валу. Все перед ним було як на долонi. Здiймало вiйсько снiжну кушпелу. От коней шкода. Дуже добрi конi. Це ж де не йшли, забрали пiд сiдло. Така зима, морози iорданськi. Ич, скiльки панства з ними прибуло! Один приїхав у каретi гданськiй. I нiмцi є. Теж лицарi тевтонськi. Усе кричить, нуртується, гуде. Звалити хочуть стiни єрихонськi. Нiчого. Вал мiцненький. Не впаде. От тiльки балка од дороги близько. Гей, дiду, дiду, ви ще там живi? Та й те сказать,- хiба це вперше вiйсько у нього там пройшло по головi? Пливуть над степом хмари волохатi. Живе там якось, як уже не є. Один-один. I домовик у хатi смiється, плаче й руку подає... А десь окремо, як болюча згадка, стоїть за зиму нахолола хатка. Над Ворсклою, пiд тими яворами, де вже нiхто не свiтить вечорами. I тiльки вогник блимає вгорi. Там, певно, бог живе в монастирi. I вже забута богом i людьми живе Маруся в захистку зими. У снiгових завоях завiрюхи, де вже од хати тiльки острiшок, калиною годує омелюхiв, отих жовтеньких стомлених пташок. Лиш час вiд часу прогучать копита. А там до хати й стежка не пробита. Бiлiє снiг в лелечому гнiздi, i льоду вже намерзло пiвбаддi. Хоч би десь вийшла в церкву, помiж люди, а то ж одна, нiколи i нiкуди. Сухотний кашель надриває груди. Стоїть зима. Короткi сiрi днi. Вночi горять сторожовi вогнi. Щодня, щомитi полк напоготовi. Iван мовчить. Думки тепер терновi. I лиш бринить, як болiсна струна: а як Маруся, як же там вона? ...Та як, нiчого. Нарiкати грiх. Хiба я вже нещаснiша за всiх? Живе ж оно Ящиха Балаклiйська. А голосила ж рокiв пiвтора. А чоловiк же не вернувся з вiйська, живе ж вона, нiчого, не вмира. Отак i я, привикну, якось житиму. Нiхто i не побачить, як тужитиму. Та тiльки ж я вдова не Блаклiйська. У неї муж не повернувся з вiйська. Полiг, загинув, вбитий молодим. Їй можна вiчно плакати за ним. Щаслива ти, Ящихо Кошова! А я... Хто я? По кому я вдова?! ...Так i живу. Минаю, наче хмарка. Вся облiтаю, як осiннiй лист. То мишеня майне iз закамарка. То дров пiдкине дядько Шибилист. То ти розважиш тугу нещадиму. То якось я i викреплю цю зиму. Так, сплю не сплю, зiщулюсь на печi. I виє пес на мiсяць уночi. Iван узяв ту руку, мов крижину: - Ходiм зi мною, доленько, ходiм. Якби менi ти стала за дружину, яка б то радiсть увiйшла в мiй дiм! Не повернула навiть голови. Лише печальне око з-пiд брови. Важка жалоба чорної коси, i тiльки тiнь колишньої краси. - Кого ти любиш, Iване? Мене чи свою пам'ять? Красива я була, правда? Схожа на свою матiр. Смiлива я була, правда? Схожа на свого батька. Спiвуча я була, правда? Схожа на свiй народ. А тепер моє обличчя зведене судомою болю. Вмираю вiд сухот. Сама вiд себе вже вмерла. I ти це, Iване, знаєш. Оце, що вiд мене лишилось, то, власне, уже не я. Ти любиш не цю, Iване. Ти пам'ять свою кохаєш. Щасливий будь нею, Iване. Бо пам'ять завжди твоя. - Я i тодi любив тебе до болю. А вже тепер, Марусю, й поготiв. Дозволь менi лишитися з тобою. Отак як є. Без змовин i сватiв. У церкву пiдем. Пiп нас обвiнчає. Весiлля справим. Пушкаря позвем. Як не полюбиш, в мене вистачає на двох любовi. Якось проживем. - Мене, Iване,-отаку понiвечену? Мене, Iване,-отаку гiрку? Хай бог пошле тобi хорошу дiвчину, ще будеш ти щасливий на вiку. На тому досить. I кiнець розмовi. Не треба й говорити нам про те. Моє життя - руйнóвище любовi, де вже нiякий цвiт не процвiте. - Останнiй плiд на Чураївськiм вiттi! Оббив тебе такий жорстокий грiм. Хоч би була залишила на свiтi дитиночку iз голосом твоїм! - Вже не залишу, долю змарнувала. Вже не залишу, час мiй пiдоспiв. Якби тепер, мабуть, я заспiвала, було б це вже хрипiння, а не спiв. Так i живу, без голосу, нiма. Пiсень немає - i мене нема. ...Оце i все що є тепер у мене, моя матусю, нене моя, нене! - ота могила, на могилi хрест, i на деревах бiлий ожелест. Була у мене мати, наче бджiлонька. Тепер я тут лишилася сама. Стоїть її холодная постiлонька. Все як було. А матерi нема. Це я убила, я! Її, хорошу. Картай себе уже чи не картай. Про що, Iване, я тебе попрошу,- пiди з могили снiг поодгортай. Iде Iван. I знову повертає. Думками снiг з могили одгортає. Вороже вiйсько... Цвинтар при дорозi... Четвертий тиждень мiсто у облозi. ...Рубають, клятi, Пушкарiвський лiс. Трiщiть i стогнуть, валяться дерева. Там i село за лiсом - Пушкареве. Рубають, клятi, Пушкарiвський лiс! Старi дуби i парость молоду - аби сьогоднi, а вперед не дбають - рубають криво, косо, без ладу,- аж так i видно: не своє рубають. Що день, що нiч,- рубають, аж гуде. Iз валу видно - звозять до дороги. Та ще й пiдстрелять зайця де-не-де, та ще й ведмедя викурять з барлоги. Сто рокiв рiс. I ще сто рокiв рiс. Полковнику! Це ж треба провалитись, щоб так оце стояти i дивитись!.. Рубають, клятi, Пушкарiвський лiс. Пушкар -нiчого. Глянув - i нiчого. Спокiйнi очi. Сива голова. Шорстка кирея кольору нiчного. Дивився. Думав. - Швидше б та трава! ...Вночi над валом палахтить заграва. I попiл пахне долею Трилiс. Як дикий звiр, обкладена Полтава. Горять багаття - Пушкарiвський лiс. Горять багаття. Панство смажить вепра. Десь доп'яли старого сiкача. Сидять, неначе виходцi iз пекла, усi пани полтавського ключа. У тих снiгах, у тому палахтiннi, заслуханi у власну маячню, сидять, як хижi сатанинськi тiнi, у пурпурових вiдблисках вогню. I тiльки цвинтар чорними хрестами iз ночi пiдступає до багать. I вихолка нiяк не перестане, як привиди, у пίтьму одбiгать... Оскiльки ж мир, стрiляти нам не можна. Лесько тупцює, сильно перемерз. У труби грають. Наволоч вельможна сама з собою танчить полонез. Мовляв, їм добре. Козакам в досаду. Ось почекай, мазурку ще утнуть. Ми видержим. Хай танчать до упаду Вони стрiляти першими почнуть. ...Стоять вельможнi. Дiло затяжне. Здається, так стоятимуть довiку. Лесько смiється: - Голод пiдiжме чкурнуть, як чорт вiд кукурiку. От хто веселий, так оцей Лесько. Бiда йому для смутку не причина. Бо як принiс на свiт його бузько, то так i вирiс наймитом хлопчина. Так присутяжив змалку його чмир, так остогидли стусани i кпини,- а тут вiйна. А це ж таки не мир. В чмира табун, а у Леська - й шкапини. Вдовиний син, замрiяна душа,- вже сотня їхня вийшла iз Опiшнi, а вiн бiжить за ними, як лоша, i гiрко думи думає невтiшнi,- що як же так, в похiд йому пора, сiмнадцять лiт, а вiн сидiти буде?! Якби коня позичити в чмира, а шаблю вiн i в битвi роздобуде! ...Його пiймав хазяїн у степу. З чужою в суд приведений конякою, вiн пояснив, що квапився в похiд, отож не встиг чмиру сказати "дякую". Подумав суд i розсудив їх так: що вiн же вкрав не грошi, не з городу. Iде вiйна. А що ж то за козак, котрий коня не має для походу? Що вiн чмиру нiяка ж не рiдня, а все життя старається, гарує. Не доробився до свого коня, то хай йому хазяїн подарує. Отож тепер, вiн хлопець при конi. Хоробрий хлопець, не якась .там хлипавка. ...Лесько сказав: - Хiба це голод? Нi. Це просто пiст. На те ж воно й пилипiвка. ...А днi iдуть. Удáвнилась облога. Вже навiть звикли. Йдеться до Рiздва. З усiх бокiв одрiзана дорога,- Полтавонько, ти все-таки жива? Вже навiть хтось пiшов на вечорницi, об землю вдарив лиха того шмат. Дiвки собi стоять бiля криницi, а парубки стоять бiля дiвчат. Грицькова мати доживає вiку. Отаман Гук гукає на валу. Шинкарка Таця сiла на публíку, за блудодiйство врiзано полу. В недiлю був базар. Вже чим там торгували, але ж таки - в недiлю був базар. Баби на гурт двi качки продавали. Хто винiс мак, хто рибу, хто узвар. Хтось навiть бачив справжню паляницю. Дзизь навiть трохи душу закропив. Лесько, продавши гриву гривострижцю, собi пищаль гвинтовану купив. Зате було матерiй на базарi! - зарбаф, штамет, об'яр i алтабас. А нащо тi шовки та мухоярi? - Тепер купляй китайку про запас. А ще були там прянощi й приправи. Такi ж приправи гарнi, як на смiх: Шапран та перець,- до якої страви? Чи той мушкатний запашний горiх? Iмбирцю, може? Може, кардамону? Цитрон заморський,- грiш йому цiна, коли керсетку он яку червону дають за вузлик прiлого пшона. Такий свят-вечiр, що нема й кутi. Стоїть Iван. Над валом крупка сiє. - Чого стоїш отут на виднотi? Ще стрiлить хто. - Не стрiлить. Не посмiє. Був у Марусi. Снiгом замело. Прийшов до неї, навiть не зрадiла. А на свят-вечiр як вона сидiла, то вже од неї тiнi те було. Мовчить Iван, потемнiвши лицем. Очей не зводить з поля i дороги. I кожна мить то може буть кiнцем, то може буть початком перемоги. ...А це якраз пiсля Рiздва уранцi ушкварили панове навдиранцi. Налаштували з ночi свою валку, вже без погроз, без лютих перехвалок, знялись тихенько - та й у степ безмежний. То вже тепер хоч цвинтар незалежний. Бо поки тут вони пiд валом бiгали, у цi ворота ступою товкли, у спину їм з Брацлавщини й Чернiгова нових повстань пожежi припекли. То й мусили забрать свої застави, мабуть, уже не тiльки з-пiд Полтави. I вiдступили -- у полях тих самих. За ними панство у рiжнатих санях. I їхнiй ксьондз, небритий пiвзими, закутаний в тутейшi килими. I те кварцяне вiйсько зашкарубле, i тi гусари, зведенi на пси, в обледенiле хутряне шкаруп'я ховаючи похнюпленi носи... Вже й день минув, i обрiї примеркли. Уже й людьми дорога загула. I кволим дзвоном цвинтарної церкви жива Полтава голос подала. Ген-ген у полi бовванiє чата. А при дорозi, жерлом у замет, стоїть покинута гармата, чавунний львiвський фальконет. Де слiдно кiньми, застрибали галки. Вечiрнє сонце скоро догорить. ...I знов димок iз Дiдової Балки курить собi у небо та й курить! ВЕСНА, I СМЕРТЬ, I СВIТЛЕ ВОСКРЕСIННЯ Роздiл IX Весна прийшла так якось несподiвано! Зима стояла мiцно до пори. Вiтри вiйнули з пiвдня. I тодi вона немов у Ворсклу з'їхала з гори. Ще снiг ковтала повiдь широченна, i рала ждав iще тужавий лан. А пiд горою вишня наречена вже до вiночка мiряє туман. Подовшав день. Полегшали цi тiнi, вечiрнi тiнi спогадiв i хмар. I дика груша в бiлому цвiтiннi на цiле поле свiтить, як лiхтар. Уже в дiтей порожевiли личка. Уже дощем надихалась рiлля. I скрiзь трава, травиченька, травичка! I сонце сипле квiти, як з бриля. Вже онде щось i сiють у долинi. Вже долiтає пiсня з далини. Вже горлиця аврукає в бруслинi, стоять в заплавах золотi лини. Тут коло нас така зелена балочка, там озеро, не видно йому дна. Вже прилетiла голуба рибалочка, нiс в неї довгий, довший, нiж вона. Вже й дикi гуси в небi пролiтали, вже й лебедi кричали крiзь туман. Вже ходять в болотах бiля Полтави ходуличник, крохаль i турухтан. Воскресли люди, хоч який хто квелий, пiсля облоги схожi на примар. I монастир з цвiтiння тих жарделей пливе у небо, як з рожевих хмар. О Боже духiв i живої плотi! Я вперше усмiхаюся, прости. Якась галузка в тому живоплотi i та он пнеться, хоче розцвiсти. Весна прийшла. Скасовано угоду. Вся Україна знову у вогнi. Цвiте земля, задивлена в свободу. Аж навiть жити хочеться менi. Як гарно з хатi, як просторо в сiнях! Як оживають ниви i сади! А щоб хоч щось лишилось на насiння, на Пасху їли хлiб iз лободи. I знов лелека молиться до зiрки. Клинець городу хоче врожаю. Є жменя жита, маку є пiвмiрки, i чорнобривцi, й трохи рижiю. Спасибi, земле, за твої щедроти! За бiлий цвiт, за те, що довшi днi. Прийшла весна. Сухоти є сухоти. Все гiршає i гiршає менi. Уже од кашлю в грудях все зболiло. То в жар, то в холод кидає. Ну ось, уже й моє намисто побiлiло, мов памороззю сизою взялось. Як дивно, жар, але холонуть руки. А солов'ї чогось як навiснi! Самотнiм добре,- жодної розлуки. Сухотним добре, - гаснуть навеснi. От тiльки шкода - вже не заспiваю. Город глушiє,- вже не прополю. Щодня ту нiч, як смерть, перепливаю, Життя, як промiнь сонячний, ловлю. А днi стоять,- не хочеться тужити! I кожна пташка хатку собi в'є. - Скажи, зозуле, скiльки менi жити? - Кує зозуля... Цiлий день кує... Iван приходив. Так, посидiв мовчки. Устав, пiшов, оглянувся з ворiт. Лише весна укинулась в листочки, пiдняв їх знову гетьман у похiд. Заграли знову труби до походу, вiйнуло громом з Тясьмина-рiки. Богдан пiдняв козацтво за свободу, унiверсалом обiслав полки. - I знов земля кипить у боротьбi. I знову я належу не собi,- сказав Iван. Дивився, як востаннє. Торкнув мене прощальними вустами. Не знала я, що сум такий огорне. Вмирати буду,- пом'яну добром. Кирея з вильотами чорна в останнiй раз майнула за бугром. I я, котрiй давно вже все байдуже, уже нiчим я сльози не впиню. Прощай Iване, найвiрнiший друже, шляхетна iскро вiчного вогню! Виходить полк. Iван пiд корогвами. I я край шляху осторонь стою. Моя душа здригнулася словами. Спiвають пiсню, боже мiй, мою! I "Зелененький барвiночку", й "Не плач, не журися, а за свого миленького богу помолися". I про того козаченька, що їхав за Дéсну. "Рости, рости, дiвчинонько, на другую весну!" I про воду каламутну, чи не хвиля збила. I про тую дiвчиноньку, що вiрно любила. I про гору високую, i про ту криницю.... Дiвчата вчора берегом iшли, та й заспiвали: "Ой не ходи, Грицю". А я стояла... Що ж менi, кричати?.. Якi менi сказати їм слова?.. Дiвчаточка, дiвчатонька, дiвчата! Цю не спiвайте, я ж iще жива. ПАСТОРАЛЬ ХХ СТОРIЧЧЯ Як їх зносили з поля! Набрякли вiд кровi рядна. Троє їх, пастушкiв. Павло, Сашко i Степан. Розбирали гранату. I нiяка в життi Арiадна вже не виведе з горя отих матерiв. А степам будуть груди пекти тi залишенi в полi гранати, те покиддя вiйни на грузьких слiдах череди. Отакi вони хлопцi, кирпатi сiльськi аргонавти, голуб'ята, анциболи, хоч не роди! Їх рвонуло навiдлiг. I бризнуло кров'ю в багаття. I несли їх дiди, яким не хотiлося жить. Пiд горю стояла вагiтна, як поле, мати. I кричала та мати: - Хоч личко його покажiть! Личка вже не було. Кiсточками, омитими кров'ю, осмiхалася шия з худеньких дитячих ключиць. Гарнi дiти були. Козацького доброго крою. Коли зносили їх, навiть сонце упало ниць. Вечiр був. I цвiли пiд вiкнами мальви. Попiд руки держала отих матерiв рiдня. А одна розродилась, i стала ушосте - мати. А один був живий. Вiн умер наступного дня. СВIТЛИЙ СОНЕТ Як пощастило дiвчинi в сiмнадцять, в сiмнадцять гарних, неповторних лiт! Ти не дивись, що дiвчинка сумна ця. Вона ридає, але все як слiд. Вона росте ще, завтра буде вищенька. Але печаль приходить завчасу. Це ще не сльози - це квiтуча вишенька, що на свiтанку струшує росу. Вона в життi зiткнулась з неприємiстю: хлопчина їй не вiдповiв взаємнiстю. I то чому: бо любить iншу дiвчину, а вiрнiсть має душу неподiльчиву. Ти не дивись, що дiвчинка сумна ця. Як пощастило дiвчинцi в сiмнадцять! ВIЯЛО МАДАМ ПОЛЕТИКИ Iдалiя Полетика, прославилася бабонька, цькувала собi генiя, знiчев'я, просто так. Тепер в музеях Пушкiна зi стiн очима клiпає, за вiяло ховається, коли екскурсовод нi-нi та й скаже: - Ось вона, та сама свiтська дамочка, котра цькувала генiя. Нiкчемна, а й вона отрути жменьку вкинула, де наклепи варилися, i є в його загибелi також її вина. Куди ж тепер їй дiтися? Безсмертя рiч безвихiдна. Всi погляди спиняються на нiй, на нiй, на нiй! А що, мадам Полетико? Позицiя невигiдна. Тепер сиди у рамочцi, прилюдно червонiй. Вiн щедрий, незлопам'ятний, вiн вивi тебе з ницостi. Без нього, без убитого, ну ким би ти була? А так усi розплутують по вузлику, по ниточцi, вже рокiв сто розплутують усе, що ти плела. В Дантеса були крильця - срiблястi еполетики. Вiн пурхав, ти звивалася - як жевжик i змiя. Воно, звичайно, бувши дружиною Полетики, годилось би залишити достойнiше iм'я. Iдалiя, вродливиця, i очi з поволокою, дитя розпусти графської, рождене без вiнця. Як ви цькували генiя! Безжалiсно, толокою. Чого ж тепер ти вiялом прикрила пiвлиця? Iдалiя, сучасниця, ну, як тобi сичалося? Звiдкiль взялося вiяло, бо наче ж не було. Чи ти ото прикрилася, щоб совiсть не пручалася, щоб люди не побачили роздвоєне жало? А треба ж було думати, царi, Дантеси, Дубельти, Iдалiя Полетика, i всi на одну масть! То небезпечно - генiя цькувати. Вiн у безсмертi страшно вам воздасть. * * * Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось... Не забувайте незабутнє, воно вже iнеєм взялось! I не знецiнюйте коштовне, не загубiться у юрбi. Не промiняйте неповторне на сто ерзацiв у собi! Минають фронди i жiронди, минає славне i гучне. Шукайте посмiшку Джоконди, вона нiколи не мине. Любiть травинку, i тваринку, i сонце завтрашнього дня, вечiрню в попелi жаринку, шляхетну iнохiдь коня. Згадайте в поспiху вагона, в невiдворотностi зникань, як рафаелiвська Мадонна у вiчi дивиться вiкам! В епоху спорту i синтетики людей велика ряснота. Нехай тендiтнi пальцi етики торкнуть вам серце i вуста. * * * Життя iде i все без коректур. I час летить, не стишує галопу. Давно нема маркiзи Помпадур, i ми живем уже пiсля потопу. Не знаю я, що буде пiсля нас, в якi природа убереться шати. Єдиний, хто не втомлюється, - час. А ми живi, нам треба поспiшати. Зробити щось, лишити по собi, а ми, нiчого, - пройдемо, як тiнi, щоб тiльки неба очi голубi цю землю завжди бачили в цвiтiннi. Щоб цi лiси не вимерли, як тур, щоб цi слова не вичахли, як руди. Життя iде i все без коректур, i як напишеш, так уже i буде. Але не бiйся прикрого рядка. Прозрiнь не бiйся, бо вони як лiки. Не бiйся правди, хоч яка гiрка, не бiйся смуткiв, хоч вони як рiки. Людинi бiйся душу ошукать, бо в цьому схибиш - то уже навiки. * * * Мiй перший вiрш написаний в окопi, на тiй сипкiй од вибухiв стiнi, коли згубило зорi в гороскопi моє дитинство, вбите не вiйнi. Лилась пожежi вулканiчна лава, стояли в сивих кратерах сади. I захлиналась наша переправа шаленим шквалом полум'я й води. Був бiлий свiт не бiлий вже, а чорний. Вогненна нiч присвiчувала дню. I той окопчик - як пiдводний човен у морi диму, жаху i вогню. Це вже було нi зайчиком, нi вовком - кривавий свiт, обвуглена зоря! А я писала мало не осколком великi букви, щойно з букваря. Менi б ще гратись в пiжмурки i в класи, в казки лiтать на крилах палiтур. А я писала вiршi про фугаси, а я вже смерть побачила впритул. О перший бiль тих не дитячих вражень, який вiн слiд на серцi залиша! Як невимовне вiршами не скажеш, чи не нiмою зробиться душа?! Душа в словах - як море в перископi, I спомин той - як вiдсвiт на чолi... Мiй перший вiрш написаний в окопi. Вiн друкувався просто на землi. * * * Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженнi сни. Лиш не зроби слухняною рабою, не ошукай i крил не обiтни! Не допусти, щоб свiт зiйшовся клином, i не присни, для чого я живу. Даруй менi над шляхом тополиним важкого сонця древню булаву. Не дай менi заплутатись в дрiбницях, не розмiняй на спотички дорiг, бо костi перевернуться в гробницях гiрких i гордих прадiдiв моїх. I в них було кохання, як у мене, i вiд любовi тьмарився їм свiт. I їх жiнки хапали за стремена, та що поробиш,- тiльки до ворiт. А там, а там... Жорстокий клекiт бою i дзвiн мечiв до третьої весни... Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженнi сни. * * * Старенька жiнко, Магдо чи Луїзо! Великий свiт, холоднi в нiм вiтри. У нас ще й досi круппiвське залiзо виорюють у полi трактори. Ну, як там вальси - чи гримлять у Вiднi? Як доктор Фауст - бореться зi злом? У нас навiки хлопцi нашi рiднi живуть собi у рамочцi за склом. Я не скажу нi слова тобi злого. Твiй, може, теж загинув на вiйнi. За що вiн бився, Магдо, проти кого?! Вiн не кричить "Хайль Гiтлер!" на стiнi? * * * Тут обелiскiв цiла рота. Стрижi над кручею стрижуть. Високi цвинтарнi ворота високу тишу стережуть. Звання, i прiзвища, i дати. Печалi бронзове лиття. Лежать наморенi солдати, а не проживши й пiвжиття! Хтось, може, винен перед ними. Хтось, може, щось колись забув. Хтось, може, зорями сумними у снах юнацьких не побув. Хтось, може, має яку звiстку, якi несказанi слова... Тут на одному обелiску є навiть пошта польова. * * * Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану. В барельєфах печалi уже їм спинилася мить. А пiдмайстри iще не зробились майстрами. А робота не жде. Її треба робить. I приходять якiсь безпардоннi пронози. Потираючи руки, беруться за все. Поки генiй стоїть, витираючи сльози, метушлива бездарнiсть отари свої пасе. Дуже дививй пейзаж: косяками iдуть таланти. Сьоме небо своє пригинає собi суєта. При майстрах якось легше. Вони - як Атланти. Держать небо на плечах. Тому i е висота.