о Малишко сидить у залi, - це помiтили два Дмитри. Пiсня стелиться, пiсня лине, та чи автору це не в гнiв: слiв Малишкових - двi третини, а третина - слова Дмитрiв. - Видно, сплутали щось узбеки? - настороживсь поет. - Що таке? - Щось незвичне, немов далеке, але серцевi все ж близьке! А Дмитри пiдвелися знишка (поряд ложа їх - бенуар), поглядають в партер на Малишка, - аплодує Зухрi пiсняр. Та кому на серце не ляже? I Малишко просяяв:- Бiс! Я не знав, що "Рушник" мiй, -каже, - варiантами вже обрiс! ЗЛИТКИ ЗОЛОТI Чи ти задумувавсь, вiдкiль отi у нашiй мовi злитки золотi? Як намистини, диво калинове - частини мови! Який спiвець, поет, який письменник уперше слово вигадав - iменник? Iменник! Вiн узяв собi на плечi велике дiло - визначати речi, - iм'я, найменування i наймення: робота. Бiль. I радiсть. I натхнення. Ну а вiзьмiмо назву - дiєслово, само пiдказує, що дiє слово! Ще й прикладу на нього не навiв, а вже до пiвдесятка дiєслiв! Прикметник дасть iменнику - предмету якусь його ознаку чи прикмету. Числiвник може визначить тобi число речей, порядок при лiчбi. А поспитай звичайного займенника, за кого вiн у мовi? За iменника! (Хоч може цей наш скромний посередник замiнювать числiвник i прикметник.) Прислiвник звик, незмiнюваний в мовi, ознаки рiзнi виражать при словi. Сполучник каже: скромну роль я маю, але слова я в мовi сполучаю. I частка мовить: слово я службове, але людинi чесно я служу. I, будьте певнi, в iнтересах мови i так i нi де треба я скажу. А вигук може пролунать, як дзвiн, у мовi, мабуть, найщирiший вiн! "Ура! - гукнеш ти друзям неодмiнно. - Сьогоднi з мови я дiстав "вiдмiнно"!" Частини мови! Назви наче й звичнi, полюбиш їх - красивi, поетичнi! "Вiдмiнно" заслужив ти. Знав - чудово. Це за любов найвища з нагород. Хто ж так назвав оцi частини мови? Назвали вченi. Й пiдхопив народ! ПРО ДАВНIЙ ПРЕДМЕТ Загадка Цей iменник означа предмет для зрiзання злакiв i трави. Прочитаєш ззаду наперед - будь-що тисни ним чи сiк дави. Який це iменник? (Серп, прес) ЛIНИВОМУ НЕ РОЗГАДАТЬ НIКОЛИ Загадка Лiнивому не розгадать нiколи, кмiтливому на вiдповiдь - хвилина. А буде наша загадка така: три букви, означають те, що й поле. Додай знак м'якшення - i вже тварина з родини оленiв, струнка й прудка. Що це таке? (Лан i лань) ЦЕ Ж ЯК ВIРШ! Є ще люди соннi, наче сови, а глухi до слова - це найгiрш. Ти до рiдної прислухайсь мови, прокажи вiдмiнки - це ж як вiрш! Називний питає: хто ти? що ти? Хоче вiн про наслiдки роботи i про тебе чути лиш похвали, щоб тебе як приклад називали. Родовий доскiпує свого - хоче знати вiн: кого? чого? I про тебе знать, якого роду, що немає роду переводу. Все давальний дасть - не жаль йому, але хоче знать: кому? чому? Знать про тебе, гожого на вроду, що даєш i ти свому народу? У знахiдного свої потреби: вiн - кого? i що? - питає в тебе. I кого всi ми за друзiв маєм, i що друзi роблять нам навзаєм? А орудний хоче знать: ким? Чим? У трудi орудуй разом з ним. Хоче знать: що здатний ти утнути? Чим ти сильний? Ким ти хочеш бути? А мiсцевий - де? В якому мiсцi? Хоче знати - у селi чи в мiстi? Кличний закликає всiх навколо: гей, Iване, Петре чи Миколо, ви не будьте соннi та байдужi - у життi нема нiчого згiрш. Рiдна мова! В нiй слова - як ружi, а самi вiдмiнки - наче вiрш. НА УРОЦI МАТЕМАТИКИ Вiн до класу зайшов неквапливо, крейду взяв i, немов чарiвник, вивiв числа на дошцi красиво: - Ось вам дiлене, частка, дiльник. Заспiвало нам слово доданок, мов дударик заграв на дуду; а дiльник - як щiльник iз дуплянок, що дiдусь нам зiбрав у саду. Частка, множник, добуток, остача - квiтiв жмутик, i бджiлка гуде; оживають слова - i задача веселiше до розв'язку йде. Зачарованi мовним розмаєм, що росою спадає з розгiль, ми в учителя щиро питаєм: - А вiд кiль це буяння? Вiдкiль? - Вiд землi слова рiдного соки, - усмiхнувсь вiн, скiнчивши урок, - Це - поезiї небо високе, що людину зове до зiрок. ВIН ПIСЛЯ РЕЧЕННЯ, ЦИТАТИ Загадка Вiн пiсля речення, цитати вмостився, схожий на гачок. Всiх нас примушує питати, а сам нi пари з уст - мовчок. Що це таке? (Знак запитання) МУДРИЙ ПОРАДНИК Загадка Завжди можу стати в пригодi, моїх вам порад не злiчить. I кажуть про мене в народi: "Мовчить, а сто дурнiв навчить". Що це таке? (Книга) ДIЄ СЛОВО! Бистрi очi, вмiлi руки, рухи точнi, як слова. Вияв радостi i муки - слова, мови плоть жива. Де лемiш i чересло - розрослось колосся, сиве жито поросло - слово розцвiлося! Де сокири звуки чистi, пилки виспiви простi, тирси розсипи злотистi, мови злитки золотi. Де позначило тесло бiг колiс, полоззя, де цвiлося ремесло - слово розцвiлося! Стружок кучерi русявi, сивi вуса конопель, на Днiпрi, Сулi, Росавi - не за тридев'ять земель. Де загонило весло в сiть йорша, лосося, змислi слово проросло - слово розцвiлося! Далi - лопать замiсть весел i машина замiсть рук, вiд старих простих ремесел - в царство мудростi наук. Щоб ракету понесло в зоряне мiжгроззя. Де безмежне зiр число - слово розцвiлося! I ЯКБИ МОЯ БАБУСЯ ВСТАЛИ - Любi дiти, хто з вас тему вiзьме, - каже вчитель, - тема не важка: розказати про неологiзми на заняттi мовного гуртка. I знiчев'я глянув на Марiйку (знали всi вiдмiнницi iм'я). Але Людочка, що мала з мови трiйку, руку пiдняла: - Давайте я... Як це сталось - досi невiдомо: доказать запраглося в ту мить. Та злякалась, розгубилась дома: "Вийду... що я буду говорить?" У дворi Тарасика зустрiла: - Що робити? - А Тарасик їй: - Дам посiбник. З мовознавства. Дiло? - Шмиг додому - i несе мерщiй. Люда дома книжку розгорнула - ой, якраз цiкава є стаття: рiзних слiв сучасне i минуле, як слова народжує життя. Низку слiв докинула їй мама, що з'явилися не так давно: холодильник, кiнопанорама, телевiзор, стереокiно... I коли гурток зiбрався знову - iнша справа! - Люда на гуртку повела свою нехитру мову, що й малим i старшим до смаку: - Я читала, - повiдає Люда стишенiй цiкавiй дiтворi, - що слова так само, як i люди, молодi бувають i старi. Кожен з нас неологiзми знає: це новi слова. Вони кругом. А в старих їх словниках немає, мотобол, фломастер, космодром. А якiсь слова обов'язково тiльки змiнює життя живе. То й буває, що вiдоме слово, але значення його - нове. В нашем побутi така новинка для старих людей звучить невклад: каблуки - шпильки, вид мебли - стiнка, а портфель квадратний - дипломат. i якби моя бабуся встали, здивувались теж би, що двiрник - не людина, як вони вважали, а на склi машини очисник! Учнi тепло, дружно засмiялись i незчулись, як настав кiнець. Люда щиро: -- Ой, я так боялась! - А Марiйка: -- Що ти? Молодець! Вчитель каже: -- Клас тебе заслухавсь, -- Кращого й чекати я не мiг. - Люда ж знов: -- Це не моя заслуга, -- це мени Тарасик допомiг! ПЕРШЕ - СНIП ПО ОБМОЛОТI Шарада Перше - снiп по обмолотi на покрiвлю хати, друге - жiнка, ще точнiше - материна мати. А коли в одному словi поєднаєш те i те - буде квiтка, що весною жовтим цвiтом зацвiте. Що це таке? (Кульбаба) ЯК ЦАР ПОВЕЛIВ Доводилось чути менi: "Навiщо тi коми дурнi? - Казав п'ятикласник-хлопчак. - Зi слiв зрозумiло i так!" На це я казав у одвiт: є притча старезна, як свiт, переказ про вирок царя, коли привели бунтаря., Слузi вiн диктує в ту мить: "Карати не можна простить". Той пише, як цар повелiв, а коми не ставить мiж слiв. I ось на майданi для страт - бунтар у кайданах. I кат, що мав за царя вiдомстить. "Карати, не можна простить",- слуга об'явля рiшенець. Аж руку пiдносить мудрець (усi шанували його): - Не так прочитав ти, слуго. - Бо встиг зазирнуть тайкомл, що коми у текстi нема. Взяв вирок, поправив умить: "Карати не можна, простить". Побачив, що кома змогла? Така колись притча була! МОЖЛИВОСТI ПРЕФIКСА Загадка Префiкса можливостi безмежнi. Пари слiв, що змiстом протилежнi, префiкс може в значеннях зрiвняти. Але що там довго мiзкувати? Префiкса до слiв додаймо з вами - рiзнi стануть означать те саме; Що це за префiкс? Напiв... (напiвправда - напiвбрехня, напiвсвiтлий - напiвтемний, напiвсолодкий - напiвгiркий i т.п.) ВЕСЕЛЕ СЛОВО Добре слово настрiй, дух пiдносить; забувати, друже мiй, не варто, що для настрою i жарту досить просто теплого людського жарту. Як народ веселе слово творить? Ось по кризi йде дiдок бровастий, зустрiчає дядька i говорить: - Де б оце його отут упасти? Дядько теж боїться посковзнутись, але йти йому уже певнiше. Не минув нагоди усмiхнутись: - Та вже падайте, де вам зручнiше... I обидва розсмiялись гучно: ковзанку пройшли благополучно. Ось улiтку (квiти на газонах), смiючись, бiжать дiвчата юнi, будiвельницi в комбiнезонах, крейдою оббризканi красунi. I за мить уже шпаркi дiвчата вносять козли крiзь склянi дверини. Й тут же Мотря, дiвчина завзята, блиснула очима в бiк Марини: - Як би це розбити шибок зо три? Ти заходь, Марино, звiдсiля ось... - А Марина їй: - Та бачиш, Мотре, я ж оце й сама вже нацiляюсь. I обидвi розсмiялись гучно: козли пронесли благополучно... Ти звертав увагу, друже милий, що таке в життi веселе слово? Гумор надає людинi сили, коли в серцi сяє веселкове. СКОРО ВЖЕ КАНIКУЛИ Нам гулять, звичайно, нiколи, в школi все для нас цiкаве. Але скоро вже канiкули - нас новi чекають справи. Жовтень каже: - Дощ я висiю й чисте небо вам готове! Ми ж на свята у Киргизiю i - в похiд на Алатоо... Землю бiлою нам дратвою Дiд Мороз прошив на славу. В цi ж канiкули ми в Латвiю гайнемо на Даугаву! Травень каже: - Повзеленюю буйним зiллям кожну хату. Ми ж на свята - у Вiрменiю, до пiднiжжя Арарату! По дощах земля стужавiє - здiйсним лiтнi мри давнi: в червнi їдемо в Молдавiю, до Днiстра, в зеленi плавнi! А з Молдавiї у Грузiю нам дорога недалека. З усiма своїми друзями ми знайомi ще з Артека. Про кiно, було, там споримо чи про книжку, що читаєм. Вам цiкаво, як говоримо, коли мов усiх не знаєм? Хто грузинською, марiйською... Коли ж разом братнiм клубом всi говоримо росiйською, бо її, як рiдну, любим. Нам гулять, звичайно, нiколи, в школi все для нас цiкаве. Але скоро вже канiкули - нас новi чекають справи. ДВI КРАЇНИ Шарада До умови шаради простої тут ми Африку мусимо вставити; в нiй до назви країни жаркої Бо попереду мусим добавити - й принесуть нам у клiматi змiну дивовижнi словеснi химери цi, i потрапим ми в iншу країну, що вже буде в Пiвденнiй Америцi. Якi це країни? (Лiвiя й Болiвiя) ПРИЧАРОВАНА Раїсi Карагезян[4] Сквером жiнка миловидна йде зi школи з дiтками: схiдний тип (з обличчя видно), порiвнялись швидко ми. Усмiхається: - Так пряжить тижнями останнiми, що мої малята кажуть - наче в Єреванi ми! Взагалi ми з Зангезура свiй вiрменський рiд ведем. В нас, як каже ваш Сосюра, щастя зоряний едем. Що не слово, то такою мовою спiвучою! Iдемо попiд густою липою квiтучою. - Як, - питаю, - ви, вiрменка, нашу мову вивчили? - А читаючи Шевченка! Мабуть, це пришвидшило! "Кобзаря" читала в вузi, час у ночi крадучи. "Стажувалася" в бабусi у селi Безрадичi. Як спiвали молодички "Продай, милий, сивi бички", часом пiдпрягалася, - вiд душi смiялася... - Що ж найперше стало вабить? б ж якась основина? - Українська пiсня, мабуть, - нею причарована! АББАС I МИКОЛА[5] Два гарнi поети вiдомi у нас - киянин Микола й бакинець Аббас. Як з'їдуться разом цi двоє братiв, подовгу смакують красу рiдних слiв. Миколу хвилює розмова жива, Аббаса питає про їхнi слова: - Чечек у вас - квiтка, як чiчка у нас. - I кюль у нас - квiтка, - говорить Аббас. - То й наша кульбаба iде звiдсiля? - Так, - каже Аббас, - луки й вам звеселя. Микола русалок згадав на Днiпрi. - Цiкаво: русалка у вас - су перi! - Тут, бачиш, два слова, бо су - це. вода, а з неї русалка - перi - вигляда. Жартує Аббас, бо русалок не раз стрiчав у Шевченкових творах Аббас. Смакують, до сутi доходять самi. Микола напам'ять чита Насiмi. Рядкiв переклали не сотню, не двi, - це чiчки духмянi, це квiти живi! Киянин Микола й бакинець Аббас прозорiстю слiв милувались не раз: - Ах, чудо-слова: чи Десна, чи Басань! - А вашi дива: Сумгаїт, Ленкорань! Аббасовi сниться безмежжя Днiпра, Миколi завжди - бiлопiнна Кура. Тому про них друзi говорять у нас: бакинець Микола-й киянин Аббас. СТАЮТЬ У ПРИГОДI Загадка Коли твiр якийсь готую, рiзнi речення пишу, щось, буває, я цитую, мову вводячи чужу. Але, любий мiй читачу, як для вас її позначу? Тут уже не допоможуть анi коми, нi крапки, у пригодi стати можуть - здогадались ви? (Лапки) МАЛЕНЬКI ПОСЕСТРИ Оляночка пiсля школи гостює в Литвi у Агне. I радiсно, як нiколи, зелена їм рута пахне. Ось Агне бiжить на ганок стрiчати погожий ранок, а там застає Олянку i каже: - Доброго ранку! - Лабас рiтас! - Олянка їй. Давай умиватись мерщiй. Воркують собi дiвчатка, завжди нерозлучнi, в парi. У Агне - синi очатка, в Олянки - очицi карi. Беруть газету в кiоску (на вулицi повно люду): - Я буду вивчать литовську! - А я - українську буду! Злетiв шпачок на полянку, примчав на траву, на попас. - Он шпак! - зрадiла Олянка. I Агне зрадiла: - Шпокас! А ген рiка недалеко. I Агне: - Он гандрас бродить! Олянка: - А в нас - лелека! Не схожi слова, виходить. Олянка хотiла б нинi буть з Агне в Києвi в парi. У Агне - очата синi, в Олянки - очицi карi. Вже й вечiр. А рута пахне. Та нiч насуває з-над плес. - Добранiч! - говорить Агне. Олянка: - Лабос нактьєс! ПIДПРИЄМСТВО I ЗАТОКА Загадка Двоскладове наше слово - пiдприємство промислове, а знак м'якшення додай - буде вже частина рiчки чи затока невеличка. Що за слово? Вiдгадай. Власне, два тут слова (з рiзним наголосом навiть). Хочеш - пiдкажу тобi я: це - (завод i заводь) СIМ'Я Ти чув таке: сiм'я - держави ланка? Я розкажу, яка в нас є сiм'я: Дiд - українець, баба - росiянка, онук - туркмен. (I їхнiй родич - я.) Нiде не приймуть хлопця за чужого; куди не киньте - скрiзь його рiдня. I Київ свiй для нього, i Чарджоу [6], i вiн про всiх турбується щодня. Чорнявий хлопчик: в маму а чи в тата? Батьки ж бо - українка i туркмен. Яка ця хата мовами багата, ще й славна розмаїтiстю iмен. Олекса - дiда звали. Баба - Люся. Батьки - Рахман i Ольга, син - Мурад. I мови - тата, мами i бабусi - звучать, як спiв, i їм хлопчина рад. А якщо мама хоче супу з гречки, бабуся - щi, а татко любить плов? Тодi пораду проти суперечки дає їм Котляревський знов i знов: "Де згода в сiмействi, де мир i тишина, щасливi там люди, блаженна сторона..." Тодi всмiхаються батьки i дiти, як всi щасливi люди на землi. В оселi їх витають заповiти Шевченка, Пушкiна й Махтумкулi. СЛОВЕЧКО ПIДВЕЛО Яка чудесна кожна мова! Але слова мотай на вус. Як не уважний ти до слова, то може трапитись конфуз. Бо є омонiми мiжмовнi, вiдомi вченим з давнини: слова однаковi назовнi, та рiзнi значенням вони. I дуже легко помилиться - суцiльнi рифи навкруги: болгарське булка - молодиця, вонявка в Чехiї - духи, а бiлоруське бульба - й зроду картопля... Он якi дiла! Та розкажу я вам пригоду, яка в Молдавiї була. До пiонерського будинку край мальовничого села у табiр працi й вiдпочинку юнь з України прибула. Знайомляться загони, класи: гука вожатий i своїм, i гостям теж: - Интр-ац-ла-каса! що значить: "Просим вас у дiм!" Наш хлопець, до дурнички ласий, Не знав, що каса в них - це дiм. - Ще й не робив, а вже до каси! - гукнув, пожвавившись: - Ходiм! Нiчого дивного немає, що збоку смiшно всiм було. Подумати - i то ж буває: отак словечко пiдвело! ДО ПОЕЗIЇ ЛЮБОВ Є на київськiй околицi восьмирiчка в Крюкiвщйнi. Знаєш, чим вiдома школа ця всiй великiй Батькiвщинi? Слiдопитами завзятими (йдуть на пошук знов i знов). Їхнi буднi робить святами до поезiї любов. А музей! Хлоп'я з указкою вiрш читає... Ряд портретiв... Гомонить живою казкою бiля школи Сад поетiв. Почуття ж бо стiльки теплого в них до воїна-спiвця! В пам'ять кожного полеглого посадили деревця. У поезiю закохана дiтвора розкаже радо про Герасименка й Когана, Чумаченка i Отраду. Ось рядочки безiменнiї - ким написанi? Коли? Щоб узнать - в Москвi, в Вiрменiї слiдопити побули. Що читаємо, що бачимо, затамовуючи подих, - все зусиллями дитячими в лiтнiх зiбрано походах. Кожне з них душею чулою як перлин, тих слiв шука до обiрваного кулею поетичного рядка. Рюкзачок - їх амунiцiя, бiльш нiчого в них немає. Але кажуть, що й мiлiцiя на шляхах їм козиряє. МАЛЕНЬКА, МЕНША ВIД МАЧИНИ Загадка Маленька, менша вiд мачини, нi з ким не стану на борню. А при читаннi, коли треба, й людини мову зупиню. Що це таке? (Крапка) ВОНИ ДЛЯ РЕЧЕННЯ БАГАТО ВАЖАТЬ Загадка Вони для речення багато важать: турботливо обнiмуть, як дружки, i вставленi слова й цитату вкажуть, Давайте ж назовем їх. Це - (Дужки) ЧИ ВАЖКО РОЗГАДАТЬ? Як розгадать, звiдкiль походить слово, що дивиться на тебе загадково? Таких птахiв стрiчали-бо не раз ви, що зробули звукоподiбнi назви: у росiян кукушка, знана птиця в болгар її сестриця - кукувiца. А пiвень - кокот у слов'ян справiку (бо й ко-ко-ко, -- не тiльки ку-ку-рi-ку!) В прадавнiй Iндiї: куккутас - когут, а схоже у Литвi: кукутiс - одуд! А одуд у болгар за збiгом дивним зоветься жартома... циганським пiвнем... А якщо назви не звукоподiбнi? Зусилля додатковi тут потрiбнi. Буває слово: вдаєтесь до нього - не промовляє спершу вам нiчого. А назва не звичайна, не безлика, - у нiй прихована краса велика, - над назви островiв, архiпелагiв, - як мiсто-сад Алма-Ата в казахiв. Для них не тiльки милi звуки в словi, а Батько Яблук це в казахськiй мовi. А чом болгарське мiсто зветься Враца? До нього вхiд - мiж скель ворiтця - вратца. А в нас село - чом зветься Нiжиловичi? Колись жили мисливцi - мужi ловчi! Та щоб збагнути слова суть чудесну, теж треба вергати руду словесну. Як роблять це невтомнi i натхненнi талановитi мовознавцi-вченi. ЗЛИТА Х ХВОСТКОМ ЦЯ КРАПКА Загадка Злита з хвостиком ця крапка, невелика, власне, лапка. Робить паузу, всiм знайома. Як вона зоветься? (Кома) ШЕНI ЧIРИМЕ[7] Р. Чiлачавi Слiв грузинських, де я вирiс, не учили ми. Але чув я чудо-вираз - шенi чiриме. Чий високий дух, як гори, - тим вiдмiрено брать чуже на себе горе - шенi чiриме. Лихо в друга чи в сусiди висне гирями: - "Най менi твої всi бiди - шенi чiриме". Чий широкий дух, як море, - тим вiдмiрено брать чуже на себе горе - шенi чiриме. Бiль словами гасять люди щемно-щирими. Хай наш вiк щасливим буде - шенi чiриме! А ХТО Я? Загадка Я такий же, як знак роздiловий, i вiдомий шкiльнiй дiтворi. Та в словах української мови я пишусь не внизу, а вгорi. Спробуй лиш написати iм'я - зразу стану потрiбним i я. (Апостроф) ВИПАДКОВА НАЗВА - Ти знаєш, друже, що може слово з напiв'ясного нам джерела предмету назву дать випадково, i назва влипне, як там була! Тарасик слухав мене, завмерши, уже до бесiд зi мною звик. - Коли англiйцi ступили вперше до австралiйцiв на материк i там уздрiли якусь тварину - сумчасте диво на двох ногах - подивувались якусь хвилину, аж гульк - тубiлець iде на шлях. Англiєць якось йому зненацька: - Що за тварина ця чудернацька? - Та слiв англiйських не чувши й близько, знизав плечима той: - Кенгуру! (що означає по-австралiйськи "не розумiю", "не розберу"). Отак i стало це кенгурисько вiдоме в свiтi як кенгуру. Все, бачиш, сталось тут випадково, а не зiтреш ти його нiчим: для австралiйцiв i рiдне слово, але як назва - немов вiтчим. ПРО ПIВНЯ Чом пiвень, як спiва, очей не одкриває? Тому, що вiн по пам'ятi спiває! (Французький жарт) - Але ж удень спiває рать спiвоча, а пiвень i вночi - як потороча! (Реплiки цiкавого хлопця) Красень пiвень по подвiр'ю ходить. А про нього ви хiба не вчили, що з тропiчних джунглiв вiн походить, де курей уперше приручили? Любленець iндiйського народу, знаний там цей красень гребенястий, як провiсник сонячного сходу, вiчний символ радостi i щастя. Де iндiйська голуба Малакка чи пiвденний iнший осередок - правив за будильник цей спiвака, красеня сьогоднiшнього предок. А для нас диковина велика: спить собi спiвун пiд дахом дому й раптом - леле - як закукурiка! А секрет, мiй друже, ось у чому: екваторiальнi днi i ночi в рiзнi пори дивовижно рiвнi: в час той самий - хочеш чи не хочеш засинали й прокидались пiвнi. Сонця схiд завжди о шостiй ранку, захiд же - увечерi о шостiй. У години цi й вели спiванку когутовi предки пишнохвостi. Тож кричать пiвнi вночi й понинi без нiяких примх i забаганок, бо в цей час на їхнiй батькiвщинi саме починається свiтанок. ТРIШЕЧКИ НАПРУГИ Загадка Нумо трiшечки напруги, ось вам i подробицi: перше тут - предмет, а друге що з предметом робиться. Як би речення словами не були заклечанi, досить легко ми їх з вами визначимо в реченнi. Хто вони? (Пiдмет i присудок) ЩЕ ПРО СПIВУНА - Це ви так розповiли про пiвня, - чи не вiн - улюблений ваш птах? Бляшанi його фiгурки дивнi i менi стрiчались на дахах! (З розмови з Тарасиком) Справдi, пiвень - птиця, що єдина має вiд годинника ключi, що й спросоння нам, котра година, сповiщає завжди уночi. Взять iндика, що в дворi калдика, павича красуня-хвастуна, - не замiнять белькотом i криком нам нiчного часу вiстуна... Предок нашого словечка голос - слово gal, а вже вiд нього шлях i до пiвня - по-латинi gallus, - адже й справдi голосистий птах! ЖАХЛИВА ПЛУТАНИЦЯ Тарасик, як метелик, пропурхав до пiвдня. Оце б дивитись "телик", та є ще завдання. I власнi назви спiшно на завтра вчити став: - "...наприклад, Рим, Рубiжна, Гаїтi, Кокчетав..." I все це вчити мусим... Нащо воно менi? - Повiв тут батько вусом: - Нi, - каже, - синку, нi. До назв усi ми звикли, дорослi i малi. А уяви, що зникли всi назви на землi. Задумали ми нинi у Харкiв чи Москву, чи на своїй машинi в мандрiвку свiтову. Мчимо в шаленiм летi, а вздовж усiх шляхiв нi назв на всiй планетi, анi вказiвникiв. Машини, мотоцикли, автобуси довкiл. А власнi назви зникли - країн, i мiст, i сiл. Кругом шляхи безмежнi, по рейках мчить експрес. Летять швидкi й пожежнi куди? Нема адрес. З-за рубежу прибулець шука Алма-Ати - нi назви мiст, нi вулиць - куди йому iти? Летить туристська група, у неї повно скарг: не зна, де Гваделупа, а де Мадагаскар. Жахлива плутаниця. А бач, до цього зла така собi дрiбниця, як назва, довела! НАЗВА РIКИ Загадка До країни знань iшов мандрiвник i зустрiв цiкавi складники: поєднались префiкс i числiвник i зробились назвою рiки. Яка це назва? (Прип'ять) МАМУТ Iще в добу льодовикову людина зустрiчалась з ним. Коли ж iз ним спiткалась знову, вiн був лиш рештком викопним. Не взнаєш, хоч кричи ти пробi, як звавсь цей велет за життя, бо назва мамут у Європi - пiзнiших рокiв набуття. Та що за слово? Нi в нiмецькiй, анi в французькiй, анi в грецькiй, анi в слов'янських основних немає з ним зв'язкiв прямих. I їдуть вченi полiглоти в Сибiр, у царство холодiв - - у краї вiчної мерзлоти шукати мамута слiдiв. Дерзай, хапайсь за кожну вiстку, збирай по капельцi, питай: це ж з мамута слонову кiстку вiдсiль вивозили в Китай. Це ж тут легенд про нього повно з льодовикової пори - про зрiст його, про довгу вовну й загнутi бивнi догори. Що ходить вiн попiд землею, такий великий, як гора. Надмiру ж вирине iз глею - ковтне повiтря й помира. Тож уявлявся вiн народам, що з Пiвночi вели свiй рiд, як велетенський вiд природи невиданий пiдземний крiт. Пiдземний крiт? Шукавши нитi (як знаємо з книжок тепер), про це в минулому столiттi дiзнавсь росiйський вчений Бер [8]. Хоча радiти годi, мабуть, але задуматися слiд: є у естонцiв слово maamutt, що й означа - пiдземний крiт! Естонiя й Сибiр... Можливо, це дивно вам: де Крим, де Рим? Та все сприймається, як диво, з прадавнiм звiрем викопним! ДIЄСЛОВО, НЕ В'ЯЖЕТЬСЯ З РУХОМ Загадка Дiєслово, не в'яжеться з рухом. Його змiсту не знать просто сором: як без префiкса - сприйметься слухом, а як з префiксом - сприйметься зором. Яке це дiєслово? (Казати, показати) ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК Я радий, що ти, Тарасику, так пiдрiс i так змiцнiв, що читаєш нашу класику i сьогоднiшнiх спiвцiв. Мов стрибком ловця обачного ти за роги взяв бика. А давно питав "клумачного" у бабусi словника? Нинi клунком не врятуєшся, бо словник важенний - страх! той, що ним ти користуєшся - в одинадцяти томах. Букви золотом вiдтиснено: кожне слово - золотник. Мiж братiв-народiв визнано український наш словник. Мово, ти - вiдкрита часовi, мужня, нiжна i дзвiнка; муки, помисли Тарасовi, серце Лесi i Франка. Скiльки сонця полудневого у Тичининськiй добi! Скiльки сяєва Вишневого, спiву Рильського в тобi! Я радий, що ти, Тарасику, так пiдрiс i так змiцнiв, що читаєш братню класику i сьогоднiшнiх спiвцiв. Бо гордиться Батькiвщиною кожен сущий в нiй язик. Дух братерства, дружбу щирую прославляє наш словник. Не пустi красивi видива, не словес примхлива гра. В ньому сталь аустенiтова [9], поклик Тронки Гончара. Нe реклам вогнi неоновi - спiв у серцi й на устах. А рядки - як шви Патоновi в наших зоряних мостах! ЩО ЗА ЗНАК - СТРУНКИЙ, МОВ СПИС? Загадка Що за знак - стрункий, мов спис, вiн над крапкою завис, спонука до поклику. Хто ж бо вiн? (Знак оклику) ЩОБ ДУЖЧЕ СВIТОМ ДОРОЖИТЬ В. Пепi Путi-дороги перехреснi верстали прадiди й дiди i назви нам земнi й небеснi лишили в мовi назавжди. Тi - крем'янi лани орали, тi - полювали дичину, а тi - по сiль дорогу знали у Крим або в Галичину. Ось вiдкiля з земними збiги в космiчних назвах без кiнця; сузiр'я там - Граблi, Чепiги, Вiзничого, Орла й Стрiльця! Котрийсь поет iз предкiв наших, що гречку сiяли в полях i їздили по сiль на мажах, у небi взнав Чумацький Шлях. О ця туманна свiтла смуга в безмiсячну прозору нiч! I щем, i радiсть в нiй, i туга, i вiчна загадка сторiч... А ген - накат в имлистих бликах - мов припорошений узвiз. - I сiм отих зiрок великих в народi звуть - Великий Вiз. Сiяє в буднi вiн i в свята й несе цю назву недарма: чотири зiрки - колiщата, три - вiйя - дишло до ярма. А що за зiрочка-мигачка бiля середньої блищить? Маленька зiрка - то Собачка за возом назирцi бiжить. Женеться, злюще, дзявулисте, бiжить притьмом, не попуска - сирицю хоче перегризти, що крiпить дишель до вiзка. Спинити дума колiсницю завзятий цуцик-бiгунець: коли перегризе сирицю - настане свiтовi кiнець... Та ми говоримо усюди, що треба вiчно в мирi жить. А цю легенду склали люди, щоб дужче свiтом дорожить! ЗАГАДКА З РОЗГАДКОЮ Акростих Розтина блакить, гостроголова, Аж до зiр готова досягти; Космонавтики вона основа, Екiпаж споряджено - лети!.. Тут, у вiршi, й вiдповiдь готова, А тобi - лишається знайти. ПЛАСКI, ЛЕДЬ ВИГНУТI ПРЕДМЕТИ Загадка-жарт Пласкi, ледь вигнутi предмети стоять укупi кружкома. Про них стосовно до кебети говорять люди жартома. Коли це тара, то нiчого: уставиш, як вiдсутнi й двi. Але смiються з тих, у кого нема одної в головi. Що це таке? (Клепки) ЩО ЗНАЧИТЬ СЛОВО "ЗНАЧИТЬ"? Федько, розумна голова, а робить все недбало. Крiзь зуби цiдить вiн слова, говорить як попало. Як тiльки двоє-троє слiв - одразу: значить, значить. I вже не раз таке вiн плiв, що важко розтлумачить. Вже стiльки з ним було розмов старання друзiв марнi. Федько вживає знов i знов слова паразитарнi. Раз на запитання просте - що значить слово "значить"? - сказав: це, значить, значить те, що слово "значить" значить! Потiшив вiн своїх дружкiв (ой Федя бiдолашний!). Смiявся з ними й брат федькiв, армiєць учорашнiй. Хоч трохи й сором за Федька, та як з халепи вийти? Заводить мову здалека: - I хлопець не дурний ти. Та ба! вчепивсь в одне слiвце не контролюєш мови. А що по сутi значить це? Лiнивство розумове! ЯКИЙ ЦЕ СПОСIБ I ЯКИЙ НАРОД? Загадка Подумай, не ломися без пуття в незамкнутi самими нами дверi. Звичайне слово - спосiб вiдбиття малюнкiв, лiтер, знакiв на паперi. Читатимеш назад - скажу заранi - уже постане представник народу, який живе в Туреччинi, в Iранi, на територiї Близького Сходу (подекуди i в нас на Закавказзi). Вiдгадуй. Не здавайсь нi в якiм разi. (Друк i курд) ХЛIБ I СЛОВО У стiнах храмiв i колиб сiяє нам святково, як сонце, випечений хлiб i виплекане слово. I люблять люди з давнини, як сонце незагасне, i свiй духмяний хлiб ясний, i рiдне слово красне. Бо як запахне людям хлiб, їм тихо дзвонить колос, i золотом сiяє снiп пiд жайворона голос. I, мабуть, тому кожну мить бешкетнику-харцизi їх слово батькiвське звучить як заповiдь у книзi, цей сплав чудесний, золотий з ядристих зерен лiтер: "Не кидай хлiба, вiн - святий, не кидай слiв на вiтер!" НА ПРОСТОРI Загадка Як станеш на просторi ти, скажи, що це за диво: i видно край, але дiйти до нього неможливо. (Обрiй) КРУГЛА КУЛЯ Загадка Кругла куля непроста, голуба, велика: без будинкiв там мiста, без води там рiки; без людей i без землi i шляхи, i гори, i моря, i взагалi всi земнi простори. Що це таке? (Глобус) КОЛИ ЗАБУВ ТИ РIДНУ МОВУ Коли забув ти рiдну мову - яка б та мова не була - ти втратив корiнь i основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, казала мати, як прощавсь, щоб i чужого научався,, й свого нiколи не цуравсь. Ти ж повернувсь душею бiдний, не просто розгубив слова, немов якийсь Iван безрiдний, Iван, непомнящий родства. Не радi родичi обновам. Чи ти об'ївся блекоти, що не своїм, не рiдним словом iз матiр'ю говориш ти? Ти втратив корiнь i основу, ти обчухрав себе дотла, бо ти зневажив рiдну мову, ту, що земля тобi дала, ту, що не вбили царськi трони, ту, що пройшла крiзь бурi всi, крiзь глузи й дикi заборони й постала нам у всiй красi. Сяйних перлин тобi не шкода, адже, набувши вищих прав, те, що дала сама природа, ти добровiльно занедбав. В пальтi строкатiм, як афiша, крикливi моднi кеди взув. А мати? Де ще є рiднiша за рiдну, котру ти забув? Для тебе й Київ - напiврiдний, i Мiнськ пiврiдний, i Москва... Бо хто ти є? Iван безрiдний, Iван, не помнящий родства! ВIДГАДАЙ ОБОВ'ЯЗКОВО Загадка Вiдгадай обов'язково назву цього мiста: невелике буде слово випечене з тiста. Яке це мiсто? (Калач) ДИВНЕ РОЗМАЇТТЯ Друже милий, ти помiтив до краси людську любов? Скiльки є на свiтi квiтiв - стiльки є на свiтi мов. Холоди чи хмари грiзнi - розцвiли в погожi днi квiти рiзнi, раннi й пiзнi, восени i навеснi - i червонi, як троянди, i рожевi, як пiон, i зеленi, як лаванди, i фiалковi, як сон. Так i мови: тi, мов квiти, що буяють мiж осель, iншi - тi, що рвуть гранiти ломикаменем мiж скель. На душi в людини свято: як чудово, що вони рiзнi всi, що їх багато, квiтiв сонця i весни. У барвистiм розмаїттi мови - дивна дивина. Порожнiш було б на свiтi - зникла б навiть хоч одна. Дуже сильна - ти помiтив? до краси людська любов. Скiльки є на свiтi квiтiв - стiльки є на свiтi мов. ПРО ВIЩО МОВА? Загадка До мене можна з рiчки доплисти, мене дiвчина може заплести, дiд як знаряддя - на плечi нести. "К" спереду вiдкинеш - полечу, почуєш тiльки як я задзижчу. Що за слово? (Коса, оса) I СТАЛА... ЦИФРОЮ Загадка Летiла птиця на морозi, над хатами зимовим днем; згубила лiтеру в дорозi i стала... цифрою з нулем. Що це таке? (Сорока, 40) ЯК ОДНА СIМ'Я Брат з кордону прибув! I на цiлих п'ять днiв! Як Тарасик почув - за Митька порадiв: стереже рубежi! I питає Тарас: - Як же там, розкажи, на заставi у вас? - В нас кордон на замку, щоб нiхто не пролiз. А бiйцю впам'ятку прикордонний девiз: прикордонник нiде не попустить. Не жди! Там, де олень пройде, й вiн повинен пройти. Якщо тiльки гряде небезпека якась - прикордонник пройде там, де й оленю зась. Щирий голос Митька повен палу, вогню: - А вже дружба яка - видно навiть з меню! Сибiряк подає то пельменi, то щi. А полтавець своє - українськi борщi. А грузин пiдоспiв - шашлики йому всмак! Син казахських степiв подає беш-бармак. Ми - зiркi сторожi. Ми - пильнуєм довкруж. Не порушить межi анi миша, нi вуж. Перебiжчикiв там ми ловили не раз: I Петро, i Рустам, I Расул, i Реваз, I Грицько, й Ованес, I Хамiд, i Ахмад. I лазутчик, як пес - власнiй шкурi не рад! Глядь - уже й повели (знов ворожий провал!): "Ну не хлопцi - орли!- каже наш генерал. - Насторожi весь час: не з якихсь там роззяв. Глянеш - кожного з вас у сини б собi взяв!" НА ГОРI ТАРАСОВIЙ На гiлках зеленi бростi, в небi хмари бязевi. Бiля пам'ятника гостi на горi Тарасовiй. А гостей же так багато в цiй порi весновiй: всенародне свiтле свято "В сiм'ї вольнiй, новiй". Не Днiпра рокочуть хвилi - сплески океановi: то спiвають на могилi "Заповiт" у Каневi. То не грiм хмарину вразив зблисками грозовими - "Заповiт" гримить Тарасiв всього свiту мовами. Росiянин: как бушует старый Днепр под кручей... бiлорус: каб было чутна як грымiць грымучы... А високий iталiєць тягне басовито: che si оda il muggito del fiume stizzito.[10] А болгарин з чистим серцем слов'янина-брата: да се виждат, да се чува, как реве реката... Ти, iндiйцю iз Калькутти, їхав так далеко ти. I твоєї мови чути переливнi клекоти. Вслухайсь, друже iз Тулузи, у слова пророка ти... I звучать в словах француза переливнi рокоти. В морi музики - по вiнця - щемнi пiдголоски там тануть в серцi українця невимовним лоскотом. Бо зринає в тiм хоралi сиротя невкутане i кобзар на Кос-Аралi, муштра i шпiцрутени. Наче грiм хмарину вразив зблисками грозовими - "Заповiт" гримить Тарасiв всього свiту мовами: "Поховайте та всавайте, кайдани порвiте i вражою злою кров'ю волю окропiте"... Грiм травневою порою - то слова Бояновi над Чернечою горою в предковiчнiм Каневi. ПРО ЧОЛОВIКА Й ДIЖКУ Загадка Словечко це - не загадка-пiднiжка, а не вгадаєте, мабуть, повiк: читаєш наперед - велика дiжка, назад читаєш - бiдний чоловiк. Що це таке? (Кадiб i бiдак) ДИВО КАЛИНОВЕ Солов'ї на калинi, на ялинi зозуля. Через гори й долини лине пiсня з Посулля. Мова в нiй калинова, древа сонячна гiлка, серця тиха розмова, калинова сопiлка. I мости калиновi до братiв до народiв, в сiм'ї вольнiй i новiй всьому свiту на подив. I на кручах днiпрових травня повiнь зелена. На мостах калинових калиновi знамена. [1] Крак - вiд праслов'янського корок - нога. [2] Крочыць (дiесл.) - крокувати. [3] Баженов Микола Михайлович (1885-1963) - професор Харкiвського унiверситету. На громадських засадах вiв мiський гурток виразного слова, який вiдвiдували i школярi. [4] Карагезян Раїса - перекладачка з української на вiрменську, її робота дiстала високу оцiнку у Вiрменiї i в нас. [5] Аббас Абдула - азербайджанський поет, що досконало вивчив українську мову; Микола Мiрошниченко - український поет, що вiдповiдно вивчив азербайджанську. Обидва є майстрами перекладу. [6] Чарджоу - обласний центр Туркменiї на рiцi Амудар'ї. [7] Шенi чiриме - твої бiди - на мене (груз. прислiв'я). [8] Бер Карл Максимович (1792-1876) - природознавець i географ, академiк. Був знайомий з Тарасом Шевченком, сприяв визволенню його з заслання. [9] Аустенiтова сталь - нержавiюча сталь спецiального виплавлення. [10] Che si oda il muggito del fiume stizzito [ке сi ода iль муджiто дель ф'юме стiццiто] - дослiвно: щоб було чути рокiт розгнiваної рiки. ** ХЛIБ I СЛОВО ** У стiнах храмiв i колиб сiяв нам святково, як сонце, випечений хлiб i виплекане слово. I люблять люди з давнини, як сонце незагасне[1], i свiй духмяний хлiб ясний, i рiдне слово красне. Бо як запахне людям хлiб, їм тихо дзвонить колос, i золотом сiяє снiп пiд жайворона голос. I, мабуть, тому кожну мить бешкетнику-харцизi[2] їх слово батькiвське звучить, як заповiдь у книзi, цей сплав чудесний, золотий з ядристих зерен лiтер: "Не кидай хлiба, вiн - святий, не кидай слiв на вiтер!" [1] Незагасне - те, що не можна загасити. [2] Харциз - розбiйник, грабiжник. ** ВIЧНО ЖИВА ** А мова не корилася царю - анi царю, анi його сатрапам, з орлом двоглавим[1] стаючи на прю[2], що брав її у пазуристi лапи. Несла устами вiдданих синiв мужицьку правду, ту, що є колюча, смiялася з ненависних панiв, що їхня правда на всi боки гнуча. Плюндрованiй, не надавали прав, немов на звiра, об'являли лови. Орел впивався в душу, тiло рвав - вiн був безмозкий, хоч i двоголовий. Заборонити дереву рости, ширяти вольнiй птицi у блакитi, живiй рiцi мiж берегiв плисти, ходити сонцю по своїй орбiтi? Заборонить дощевi поливать гiнке стебло, щоб не зросло колосся, поетовi - писать i малювать, щоб приректи народ на безголосся? О як хотiла, прагла воля зла, щоб ти була лиш суржик, мiшанина: щоб вiчно недорiкою була на втiху скалозуба-мiщанина! Хай давню жуйку мiщанин жує[3],- воскресли, пiднеслися духом люди. Бо в на свiтi совiсть, правда є, i рiдна мова є i вiчно буде! [1] Двоголовий орел - символ царської Росiї. [2] На прю - на боротьбу. [3] Тут мається на увазi облудне твердження прислужникiв царизму про те, що українська є не самостiйною мовою, а дiалектом росiйської. ============================================================== Володимир Бровченко. Поезiї ДВА ХЛОПЧИКИ Два хлопчики в зелену пору року До лiсу вийшли,вiкових дiбров. Один iз них прискалив миттю око Й прикинув дiловито: "Скiльки дров?" А навкруги i щебетало, й квiтло, Як сто вiкiв тому, так i тепер... Не стримавсь другий хлопчик: "Скiльки свiтла!" Промовив i, схвильований, завмер. Два хлопчики... I лiс так пильно в вiчi Дививсь сусiдам димокурних труб. Вiн ще не знав, хто буде тут лiсничим: Чи садiвник життя, чи дроворуб... БЕСIДИ З ВНУЧКОЮ ПРО ХЛIБ I. НЕДОЖАТА НИВА В серпнi не брали ми в руки серпи, Бо руки тримали зброю, Бо