нажитого й передуманого! - пiрвавшись у барвний вихор, злившись докупи, вмент утворило в уявi - гнiздо, стало структурою - завершено-круглою, з живим тяжиком в осердi: зовсiм непогано народитися в такому свiтi, i ми - ми зумi¤мо його захистити, правда? йолки-палки, та скiльки нас узагалi ¤, то§ нещасно§, через силу, впоперек iсторi§ затримано§ iнтелi­енцi§ вкра§нсько§, - горсточка, й та розпорошена: вимираючий вид, повигиблi клани, нам би розмножуватись шалено й повсякчас, кохаючись де лиш можна, з ор­iастичною ненатлiстю зливаючись в ¤дине, зойкаюче-стогнуче щастям кублище рук i нiг, встеляючи собою, заселяючи наново цю радiоактивну землю! - син, от вiн-то нарештi звiльнений буде вiд того спадку, за який цiлу молодiсть розплачувалися ми - так тяжко, що вже наче й сповна), - лютий, яркий iнстинкт породи, раз усвiдомлений нею на ввесь обшир духа, заповнив §§ цiлком i попер навмання, все на шляху змiтаючи, - що там розгепане авто, що там вiдстанi - мiж мiстами, а хочби й мiж континентами! - що там пожежа з повiстками й ментiвськими протоколами (а яка дивна була пожежа, слiдство так нiчого й не доглупалося, на зимовiй дачi, куди при§хали компанi¤ю, вiн розкладав над ранок вогонь у камiнi, то вiн наполiг на шашликах, змотався автом, тодi ще цiлим, удосвiта на ринок, купив м'яса, - §й запам'яталось, як нiс наперед себе тяжкого, одутого пластикового пакета в кров'яних патьоках: якось недобре, мутно дiяло на не§ те безсоння - засушливий згiрклий посмак у ротi, вiдчуття немитостi й бруду пiд нiгтями, гадалось тодi - вiд утоми, перепою-перекуру, а потiм, у нормальних уже, та що нормальних, у, вважай, кльових, зо всiма американськими вигодами, умовах, показалося - ннiт, не вiд того, - вiдчуття тим бiльш неясне, що вiн же був такий клiнiчний чистюк, щоранку по годинi плюскотався пiд душем, i то не рахуючи голiння, аж §§ брала зла цiкавiсть: що здоровий хлоп може там годину робити, онану¤, чи що? його власного запаху вона так нiколи й не занюшила: тютюн - так, дезик - так, але як, чорт забирай, пахне мужчина, з яким прецiнь два мiсяцi, пардон за високий стиль, дiлилося стiл i ложе? - навiть сперма його, здавалось, не мала запаху, може, тим, що, iно скiнчивши, зривався й гнав до ванни як ошпарений, слухай, менi що - за тобою бiгти, чи як? "То все було - блуд i бруд: / Промивка пiдземних руд / Од давнiх, стiйких отрут, / По чiм залишався - труп. / Вiдмитий i непахкий, / Розкинувши двi руки, / Немов окоренки крил, / Лежав, мовчав i курив. / I я мовчала невлад, / I входив у мене - ад", - це вона тепер таке пише, хоч на фi­ його таке й писати - функцiя хворого органiзму, не бiльше, а тодi - тодi крiзь безсонну очманiлiсть блищав тонко, з просинцем накрохмалений снiжок, на шибках сяли морозянi лисицi, була тиша, велика, аж наче всесвiтня, тiльки пошурхував надворi пiд кроками схвачений порошею падолист, пасмуги блiдого сонця лежали на паркетi, коли вона вступила до зали, де вiн, присiвши навпочiпки перед камiном, розкладав вогонь, пiдсовував наготовленi полiнця, озвався, не повертаючи голови: "Чу¤ш? - з горища долинав химерний, ляскотючий звук: - кран прорвало, треба буде майстра викликати", - провела, з-за спини, рукою йому по потилицi - проти шерстi, нiби сподiвалася викресати iскри, що його чинити з цею ворохобнею в собi, лщо менi робити з тобою?", i тут - заледве встигла вiдступитися - влетiв Лесик у куртцi наопашки, вдарило крупним планом - танцюристо закрутився об'¤ктив: iстерично-веселий жах з очей, рот, розчахнутий криком: "Люди! Втiкайте, горить!" - хто - горить, що - горить, а вже були надворi, тупо стояли, позадиравши голови: цiла мансарда двигонiла, обнята густим, жовтяво пiдсвiченим димом, вiн бурхав у небо, i вже гоготiв, вже щось наростало в ньому реготом, пiдносячись на повен зрiст, з трiском проламуючись головою крiзь покрiвлю на волю, у-гу-гу-гуу, нарештi! - i вона знову, мигцем, подивувалася, що не чу¤ в собi страху, що - вiдрубана, мов не з нею те все дi¤ться, - вiд сусiдiв бiгла по дорiжцi окаряч молодиця, навiщось напинаючись на бiгу чорною хусткою, хтось метнувся дзвонити, заскакали на узбiччi зору обличчя й постатi, зчинилася веремiя, а вона бачила тiльки його дивний, нетутешнiй якийсь, спокiй, зведений до низького срiблястого неба профiль, руки в кишенях, згадала рядки з його листа, невдовзi перед тим одержаного: "Звикаю до свого нового стану, але потребую лiкiв. Згоден на лiкарню, тюрму, лоботомiю", - щось тут було не те, i коли, по кiлькох годинах, як уже погасили, як вiдверещали, вiдблимали по снiгу синюшними сполохами пожежки, а слiдчий ще не при§хав, i компанiя, вся ще в зашпорах збудженого смiху, кашлю, сякання - перший шок пересiвся, й належалось вiдпружитися, - додавлювала заготовлену, було, пiд шашлик пляшку коньяку в сухому й такому ж притульному, пiсля всього, флi­елi - вже мало що не родина, ох братцi, ну нi фi­а собi, лини-но ще, кому лимончика, уф, кайф, зда¤ться, вставило, дайте хто цигарку, - i вiн зненацька полiз у сумку й витяг жменю бенгальських шпичакiв: купив уранцi на ринку, як §здив по м'ясо, думав, зiзнався кротко, влаштувати невеличкий фей¤рверк, - вибух нервового реготу стряс флi­елем, аж шибки забряжчали: ну й ну, i влаштував, - як це тобi вдалося? ти хоч слiдчому, чу¤ш, не показуй, - склав зморшки в усмiшку, розвернувся до не§, пiдваживши коротким, кинджальним зблиском мiшкуватi повiки: "Може, ти хоч так мене запам'ята¤ш", - того-бо ранку, перед пожежею, вона сказала йому, що §де до Америки. I нiчого не встановило слiдство, геть-таки нiчогiсiнько, - просто вирвався звiдкiлясь дух вогню, ким? чим випущений? - вирвавсь, i дев'ять мiсяцiв гнався за нею, вже по американських широтах, в кухнi, надто поночi, як виходила перекурити, раз у раз зринав виразний сiрчаний запах - чи то газ витiкав? - сковорiдки з гюрзячим шипiнням плювались §й на ноги киплячою олi¤ю, опiки го§лися кепсько, а вже при ньому, як прилетiв-таки, повiдкривалися, мов сти­ми, прости Господи, - вiн сам залiплював §й пухирi на литках вiддертою вiд я¤шно§ шкаралущi плiвою: "Посидь так, хай пiдсохне", - i лишалась сидiти перед телевiзором, покiрно вклавши на coffee table35 сво§ нерiвно попiдсмалюванi сирi ковбаси, вже цiлком визутi з усякого еротичного чару, - i врештi, останнього вечора перед тим, як мали, хвалити Бога, вибиратись iз квартири, перетворено§ за час §хнього спiвжиття на залютований бокс густо встояного, аж нiби видимого темно-бурого чаду, - куди, неясно, тимчасом у мотель, аби якась перемiна, - тодi, на прощання, вогонь повернувся в сво¤му первiсному виглядi: була сама, готувала в кухнi вечерю, iз уже звичним вiдчуттям до нудоти облягаючого стиску чекаючи на його поворот iз майстернi, щось там обшкрiбала, спиною до плити, i враз озирнулась, як од поштовху, - конфорка пiд каструлею палахтiла вже замалим не до стелi, i вже зароджувалось у полум'§ те саме зловтiшне гоготiння, з яким цього разу була сам на сам: fire alarm36 чомусь мовчав, як паралiзований, але над тим вона застановилася щойно перегодом, а першо§ митi, машинально, не рознiмаючи зцiплених п'ястукiв - в лiвому потiм виявила затиснуту цибулячу лушпайку, - ринулася збивати полум'я трапленим попiдруч рушничком - воно ж, несите, зрадiло, мов на це й чекало, рушничок зотлiвав §й в руках, гейби плавився, швидко скручуючись почорнiлими, спахаючими жаром краями, аж доки не здогадалася бурнути води - одну кварту, другу, третю, - засичало, розповзлося §дким смородом, стала серед кухнi з обгорiлою ганчiркою в опущених руках: нi, Господи, не витримаю, уже не витримую! - i так справдився §§ сон - давнiй, минулорiчний, задовго до знайомства §хнього побачений: деревцятко на роздорiжжi, трепетне й шурхотливе, хтось невидимий запалю¤ пiд ним багаття, черконувши сiрником, i от - мить! - деревце охоплене пожаром, котрий тут-таки й гасне, мовби на те лиш, щоб обглитати крону з листя, i там, де перед хвилею деревцятко мiнилося свiтляною зеленню на тлi неба, стримить гiркий, зчорнiлий кiстяк. З чим вас, д¤вушка, й поздравляю. "Розпукнуте дерево в голiм ряду - / Куди ж ти, дурненьке, спiшило? / Ще й землю розкислу, безживно-руду / Пiстрява трава не замшила, / Ще вiтер весняний ча§ться, як миш, / Пiд вiттям, насторченим в мiтли, - / А ти вже зiтха¤ш, а ти вже дрижиш / Клейким ряботинням на свiтлi! / Навспинячки тягнешся, бiдне дитя, / З усiх сво§х сокiв i нервiв - / Аж чути, зда¤ться, як млосно хрустять / Сустави, за зиму завмерлi..," - спершу був цей вiрш, також недописаний - а слабо було дописати, до кiнця додумати - слабо? - потiм той сон, потiм - усе, що було потiм. Валяй тепер, розкопирсуй углиб, шар за шаром, археоло­ине ти горопашна, - тiльки жалiти себе не смiй, нiщо-бо не ослаблю¤ так, як жалiсть до себе). Хто б оце сказав - вiршi, вони тiльки передбачають, чи, чого доброго, витворюють нам майбутн¤ - викликаючи з ройовиська схованих у ньому можливостей ту, котру називають? I якщо це справдi так - якщо ми, слiпi шаленцi, самi програму¤мо життя наперед, раденькi, що дурненькi, - що так кльово написалося! - робимо його таким, яким воно ¤, - то який же це страшний дар, Господи, - наче бомба в руках п'ятилiтка, - i як його одмолити? Хто (що) пише нами? Господи, я боюсь. Я нiколи досi не боялась по-справжньому - не зовнiшнiх обставин (то пусте, з них-бо завше можна якось вибабратися), а себе само§. Я боюся ввiрятися власному хисту. Я бiльше не вiрю, що вiн - у тво§й руцi. Зглянься надi мною. Ну будь ласка. Вечорами вона втiка¤ до бiблiотеки - головно на те, аби не лишатися в хатi, де розпач пiдстерiга¤ §§ в западаючiй тьмi, щоб накрити з головою чорним мiшком, - але й бiблiотека не ряту¤: жодне з тих, бiльш або менш талановито виписаних i оправлених у фолiанти з постираними корiнцями чужих життiв, що тягнуться й тягнуться, ряд за рядом, вiд пiдлоги до стелi, багатоповерховими стелажами, поки вона намоту¤ вздовж них кiлометраж у пошуках нав'язаного собi самiй тома, - наче на вселенському цвинтарi (сiре небо, безмежне, до небокраю, поле однакових сiрих надгробкiв, i хоч зна¤ш, що пiд кожним зача§вся небiжчик, готовий, iно погукають, вихопитися наверх, прибравши живiсiньку й повнокровну стать, але сама ця астрономiчна кiлькiсть зводить нанiвець будь-який смисл вибору когось одного: скiлькох iз них, справдi, ти потрапиш на сво¤му вiку воскресити, i скiльки таким робом воскрешених-прочитаних щось для тебе означали? все, що ти можеш - i це щонайбiльше! - долучитись до §хнiх монотонних лав ще одним малопримiтним томиком, а вкле¤нi на форзацах бланки з чорнильними штампиками date due37 безсторонньо ре¤струють абсурднiсть цiлого цього заняття: згiдно з ними, за двадцять рокiв у Гарвардi ти виявилася п'ятою, хто випозичав "Брiфiн­ iз сходження в пекло" Дорiс Лессiн­ - роман, який згаду¤ться в усiх лiтературних довiдниках, i дiйсно того вартий, - i другою, кого зацiкавило польське видання Мiлоша, - бiльшiсть же виповiджених життiв так i пилюжаться незапотребованими листами в номерних шухлядах пiд вiконечком "До запитання"), - жодне з тих життiв не ма¤ до не§ стосунку, жодне не вiдповiда¤ на ¤дине питання, котре §й нiяк не пiд силу обiйти, ну нi з якого боку, хоч куди б смикалася в миршавенькiй надi§ на зачiпку: чому не тепер? не вже? чого чекати? Красивi дiти, у нас мали б бути красивi дiти: елiтна порода. Лiпше не згадувати, так? Та нi, воно якось i не болить уже: пам'ята¤ться - думками, а не чуттями (i невiдомо, що гiрше!). Що правда, то правда: в рабствi народ вироджу¤ться, - тлуми, що заповняють ки§вськi автобуси, всi отi сутулi, пом'ятi лицями чоловiки на жокейськи вивернутих ногах, жiнки, похованi пiд тюленистим коливанням сиром'ясного тiста, молодики з дебiльним смiхом i вовчим прикусом, що пруть напролом, не розбираючи дороги (не вiдступишся - зiб'ють з нiг i не завважать), i дiвулi з грубо вималюваними поверх шкiри личинами (зчисть шмаровидло - i оголиться гладенька яйцеподiбна поверхня, як на полотнах Де Кiрiко) та стiйкою аурою яко§сь липкувато§ недомитостi, - то наче речi, змайстрованi нелюбовно, абияк, на вiдчiпного: гнали план у кiнцi кварталу, потребували дитини, щоб стати на квартирну чергу, або просто трахнулися десь у парадняку чи, по п'яному дiлу, в тамбурi по§зда (вона §хала колись у такому по§здi, з Ки¤ва до Варшави, на фестиваль поезi§, здумати лишень! - хижа навала торбешникiв, плацкартний вагон, затарений бебехами попiд стелю, - товар, ось як воно все у них звалося, зовсiм-таки науково, на радiсть Карлику Марксу, - сморiд клозета, провислi на однiй завiсi дверi до тамбура, що раз у раз вiдхиляються пiд розгiн тарахкотiння iз повiльним, як мука скреготу зубовного, скрипом, звично бридливий вираз на свiжопоголенiй пичцi польського митника, який бере - по пляшцi водки вiд "пшедзялу", i це ще харашо, запевняють помолодiлi на радощах тiтки, обтрушуючись i витягаючи - уфф, пронесло! - з бездонних спортивних рейтузiв по двi-три чудесно врятованi пляшки, кожна потягне в Хелмi на десять баксiв: оно в Ягодинi було раз - давайте, кажуть, по бабi вiд автобуса, то пропустимо! - I-i, та ви шо, та й дали? - А шо робить було? - вночi вона лежала на горiшнiй полицi, слухаючи какофонiю рiзнотонного хропiння, й болiсно любила свiй нещасний народ, i народ - почув i вiдгукнувся: масивна постать забовванiла в спертiй пiвтемрявi, вiйнуло по лицю тяжким, збудженим вiддихом: "Мамочка... малишка... Ну iдi сюда, слиш? слиш м¤ня? - заводячись дедалi дужче: - Ну чо ти? Iдi, п¤р¤пiхньомся, слиш? - рука шурнула пiд простирадло: - Ну дай я тво§ грудкi прiласкаю", - скинулась, стявшись у клубок, заволала добре артикульованим басом: "Атстаньт¤, пажаллста!" - а на сусiднiх полицях, суки, як повимерло зi страху - за товар, мабуть? - тiльки од проходу тремтячим голосом обiзвалася старенька бабця: "Дайте §й спокiй, чого ви причепилися до дiвчини?" - "Маммаша! - гарикнув, розвертаючись: - Н¤ л¤зьт¤ н¤ в свайо д¤ло!" - але - вiдволiкся, збило: спустив-таки частину загрозливо-стрiмко наростаючо§ а­ресi§, й тут вона закричала на цiлий вагон, i вiн, так само не збавляючи вже тону, проревiв, вiдступаючись: "Ну учтi, казлiна, я тя в¤зд¤ дастану! Я тя так дастану, шо буд¤т т¤ в Хелм¤ пiзд¤ц, ти м¤ня поняла?" - в Хелмi була пересадка, i вона, вхопивши куртку пiд пахву, втiкала через вагони в хвiст состава, провiдниця, хирляве, мов запране на виду дiвча, по-старечи скрушно похитуючи головою - таке робиться в цих по§здах, що страх Божий! - випустила §§ через якийсь запасний вихiд - пiднiжки не було, довелося стрибати, вслiд кинутiй сумцi - в §дку вогкiсть туманного поранку, просто в насипаний мiж рейками щебiнь, в кров обдерши об нього долоню, - i просто до рук розлюченому, пiдтягнутому в ходi як хорт польському полiцiянтовi - тутай н¤ма вийшьця, проше показаць документи! - котрому мало що не кинулась на шию, як рiдному братовi). Аж ген перегодом, у кошлатих еротичних фантазiях (коли розлучалася з чоловiком - спершу-бо вивiльнилась, заметавшись, голодна тiлесна уява, i з того й посунулося-покотилося, - а дiтвацька, чи то дiвоцька, двадцятилiтня сливе, цiкаво задивлена в свiт готовнiсть-до-ново§-любовi увiмкнулася вже згодом, довершивши вiдокремлення), - повертаючись думкою назад, наново розколупуючи в пам'ятi ту нiч у плацкартному вагонi, вона пробувала прокрутити собi незнятий ролик: як то могло б бути, як то воно у них вiдбува¤ться - в тамбурi, пiд стук колiс, притисшись спиною до перегородки, утробно здригаючись вкупi з нею? чи, мо', в клозетi, осiдлавши унiтаз, вище пiдошов у розковезянiй круг нього рiдкiй багнюцi? що вони при цьому почувають, що почувають §хнi жiнки - сласну розкiш пониження, збоченський кайф на хвильку оскотинитись, чи, чого доброго, i це ще гiрше, взагалi нiчого не почувають? а може, чорт його зна, може це i ¤ - здорова сексуальнiсть в чистому виглядi, без комплексiв, не спаралiзована культурою з усiма §§ схибнутими дiлами, - тiльки ж, хай йому грець, чого в них виходять по тому такi негарнi дiти, дiти-лiлiпути: з обличчями маленьких дорослих, уже рокiв з трьох-чотирьох застиглими, як схололий пластик, у формах тупостi й злоби? Колись, i нестак-то й давно, всього яких три поколiння тому, ледi й джентльмени, дозвольте вас запевнити, ми були iнакшi, на потвердження чому вистачить висвiтлити на екранi - якщо в аудиторi§ знайдеться екран i проектор - бодай кiлька кадрiв - тогочаснi, до прожовтi вибляклi знiмки селянських родин, застиглих у ненатурально штивних позах: в центрi батько й мати з по-школярськи складеними на колiнах руками, регуляцi§ народжуваностi, звiсно, жодно§, i над ними височi¤ цiлий лiс постатей - хлопи як дуби, один в одного, мов перемитi, однаково зосереджено сурмоняться в об'¤ктив з-пiд нахмарених брiв, старанно, "на мокро" зачесанi чуприни, волячi ши§ розпирають тiсно защiпнутi комiрцi празникових сорочок, молодший, що, зда¤ться, досi пропiка¤ знiмок огнистим зором, звичайно в гiмназичнiй формi з кашкетом, це коштувало теличку на рiк: дасть Бог, вивчиться, в люди вийде, таке ж бо воно змалечку вдалося бистре на розум, - а вони потiм гинули пiд Крутами, пiд Бродами i де там ще, тi, з кого мала поставати наша елiта, - дiвчата ж здебiльшого в народних строях: брязкуча, навiть на око, провислiсть ковткiв, коралiв, розкиданих по плечах кiс i лент, мохнато-рясно вишиванi полики, бахмата нефоремнiсть спiдниць i керсеток не укрива¤ пишноти здорових тiл, готових родити, я, проте, спецiально прошу звернути увагу на обличчя, ледi й джентльмени, - це прекраснi, вимовнi обличчя, над якими попрацював - i Божий рiзець, i роки трудного життя, котре, - якщо лиш не доскiпуватися в нiм повсякчас сенсу, як то здуру чинимо ми, а приймати як ¤, як погоду й негоду, - помалу-малу стесу¤ з виду вториннi навалькування, оголюючи скупу чистоту первiсно§ - Божо§-таки? - горорiзьби: все лишн¤ пiдтяга¤ться, пiдчища¤ться, виопуклюються чола, впертiшають щелепи, i все глибше висвiчуються - очi, очi, очi, чорнозем пiдвiвся, i погляд його з вiддалi часу - страшний i спитуючий, - що з ними всiма потiм сталося, вимерли в тридцять третьому? згинули в таборах, в слiдчих тюрмах НКВД, чи просто надiрвалися на колгоспних роботах? йолки-палки, ми ж були вродливим народом, ледi й джентльмени, вiдкритозорим, дужим i рослявим, самовладно-мiцно вкорiненим у землю, з яко§ нас довго видирали з м'ясом, аж нарештi таки видерли, i ми розлетiлись, розтрусились по всiх широтах обстрапаним пiр'ям iз розпоротих багнетами подушок, наготованих, було, на придане, - ми-бо все чекали свого весiлля, вишивали собi пiсень, хрестиком, слово до слова, i так упродовж всенько§ iсторi§, - ну от i довишивалися. В рабствi народ вироджу¤ться, кажу ще раз, прожовую цю думку до повно§ втрати смаку, щоб тiльки перестала нити, як негода, як щомiсячний бiль пустого лона, - виживання, скоро пiдмiня¤ собою життя, оберта¤ться виродженням, авжеж, браття-¤вре§, милi мо§ ашкеназi (в разi хто з вас випадком затесався серед публiки), - це й до вас п'¤ться: можете собi скiльки хочте згорда пирхати на сабрiв - тупицi, мовляв, рогулi, чи як вони там у вас значаться, - а менi назавжди вбився в пам'ятку заздрий, знизу вгору, погляд колеги-киянина, невеличкого, юрливого полукровки з жiночно вузенькими, високо пiдiбганими плiчками, що невловно накидали йому профiльну поставу горбаня, - ми вешталися з ним по ґрусалиму, переходили попри стонадцятий на дню патруль, i бiдака - не стримався, заламався: шiстдесятирiчний, ще брежн¤вського розливу, професор, хлопчисько, що жадiбно витрiща¤ться крiзь дiрку в парканi на вiйськовий парад, став горбатим слупиком, i вихопилося вслiд патрулевi - глибше власних полукровочних комплексiв укрите, аж присьорбнув слиною: "Якi вони... красивi!" - а вояки там i правда як на пiдбiр - мiфологiчнi велетнi, помилково вбранi в плямистий однострiй з автоматами через плече, розложистi гiрськi плато спин, рухомi стовбури стегон, мiцнi, з синюватим, проти оливково§ засмаги, вiдливом, зуби, мов сама земля ожила й заходила в рiст, ах якi мужики, бенкет для зору! - в Схiднiй ґвропi пiди-но пошукай таких розкiшних бардадимiв семiтського типу, - нiби там, серед на вохру випалених безводних пагорбiв, i далi тривала, нiколи не перериваючись, бiблiйна iсторiя, в кожному разi, цi - в одностроях i з автоматами, як прочiсували арабськi й християнськi квартали, посуваючись по осонню з облудно лiнькуватою грацi¤ю ситих хижакiв, - могли бути нащадками Авраама i Якова, мiй же професор - вже самими отими мерзлякувато, чи то вибачливо, скуленими (укритися, сховатися, догiдливо пiдхихикнути й злитися з меблею) плiчками - заперечував достеменнiсть Старого Заповiту: з такими плiчками неможливо боротися з янголом, взагалi нiчого неможливо, окрiм як бiгти "по в¤рьовочк¤", що вiн цiлий вiк i робив, що робили, з колiна в колiно все глибше вгрузаючи пiдборiддям у грудну клiтину, мiльйони ашкеназi, а в¤рьовочка лопнула i жида прихлопнула, гай-гай! Але в них - в них усе-таки ¤ випаленi до вохряно§ жовтизни пагорби, на яких трива¤ iсторiя: хто скаже менi, де наш ґрусалим, де його шукати? Там, у ґрусалимi, переходячи вiд храму до храму, вона просила в Бога сили - бiльше нiчого: рiк видався тяжкий, самотнiй (шлюб, що довший час догнивав був потихеньку, затуманюючи душу, як вiконце в парко надиханiй кiмнатi, нарештi розпався), а головне - бездомний, весь у нарваних скоках вiд одного тимчасового пристановиська до iншого, аби тiльки не лишатися в мацiпусiнькiй квартирцi вкупi з мамою: з нею вона починала ненавидiти власне тiло, його вперту, необорну матерiальнiсть - мусило, хоч ти лусни, займати певний кубiчний об'¤м простору! - ночами снилась собi хлопом - високим, довговолосим чорнявим самцем-Мау­лi, що волочить у койку стару вiдьму в звислих блакитнаво-сивих космаках - i не може §§ взяти! - ото б утiшились американськi психоаналiтики, аби §м таке доповiсти! - тодi-то й стало зринати - промельком, скидом, вихопиться й спорсне - вiдчуття яко§сь наскрiзно§ вiдкритостi-всiм-вiтрам: на добре чи на зле? Розумом запевняла себе, зцiпивши зуби: хай хоч гiрше, аби iнше! - а вiршi обiцяли: "Цi¤§ ночi, певно, прийде жах. / Гарячий дрож - любовний чи блювотний - / Передчуттям збоченського зв'язку / Чи крику смертного стена¤ кволе тiло. / Розрив, розрив - всiх зв'язок, нервiв, жил: / Моя беззахиснiсть така тепер зовсюдна, / Немов одвертий заклик злу: Приходь! / Я вже себе побачила будинком, / З якого в нiч оголеним вiкном / Горить жовтогарячий прямокутник / Iз планками упоперек грудей / I низу живота - як на рент­енi, / I камiнь той, котрий розтрощить шибку, / Вже десь лежить, чекаючи руки". Во блiн - що тут ще скажеш... А в ґрусалимi якось було попустило, зрештою, й симпозiум видався цiкавий, так що поперек-горла-вгороджену кiстку власного, вже зафаховiлого екзгибицiонiзму: щоразу заново демонструвати вишкiреним захiдним iнтелектуалам, що й укра§нцi, бач, годнi висловлюватися складнопiдрядними реченнями, - вона тодi проковтнула порiвняно безболiсно, - тiльки, сидячи в перервi мiж сесiями на вiдкритiй терасi за столиком, блаженно витягши ноги, посьорбуючи кавусю вперемiж iз балачкою - сперечалися за Донцова, та зрозумiйте ж ви, панство, це не антисемiтизм - це рев пораненого звiра: пустiть, дайте нам жити! - й з укритою посмiшкою розглядаючи спiврозмовцiв крiзь золотинки змружених вiй, вона зненацька почула рiзке, надсадне янчання: невiдь-звiдки на терасi взявся антрацитово-чорний котюга, задерши хвоста йшов мiж столиками, крiзь загальний смiх та рiзномовнi оклики, й патрав повiтря червоно роззявленим вереском, - бризнуло попiд шкiру легеньким холодком: це ще що за проява? - а воно, стерво, скерувалося просто до §хнього гурта - вигнувши спину, плигицьнуло §й на колiна, теплим тягарем зiбгалося в пеленi й занишкло, посiпуючи насторченим вухом, перемкнувшись на утробне воркотання: знайшло, кого шукало. Посмiялись тодi, та й вже, - з несвiдомим острахом, мов на те, щоб загодити, вона обережно погладила звiрюку, - котище розплющив на не§ жорстко заскленi золотi очиська з чорними прорiзами зiниць, як у навспак поставлених свiчок, охнула подумки: свят-свят-свят! - попалась, золотце, от коли попалась - акурат за пiвроку до того, як - оглушило, завертiло вихором, пiдхопило-понесло, не давши оханутись: спасительницею себе уявила, жоною-мироносицею, так? Ну то ма¤ш - прицiльно, просто в той свiтляний прямокутник, iз планками упоперек грудей i низу живота, i не скигли тепер - вiн, як-не-як, тебе любив, той чоловiк. Нi, то щось iнше хотiло ним тебе любити: котик у пеленi, котик на лонi, зблиск очей i пазурiв, а я, розпростерта, граю на скрипочку i кричу: ах коханий, менi боляче, боляче, чу¤ш? Поясни менi одну штуку. Поясни, бо я щось нiяк не в'§ду. Ти що ж - справдi вважа¤ш, що коли у тебе - сто§ть, i не зразу кiнча¤ш, то ти вже й князь, i жiнка мусить сукати нiжками й прискати окропом, iно ти зволиш до не§ доторкнутися - серед ночi, по тому як позгорта¤ш, акуратненько так, сво§ рисунки, а я тимчасом вiдбуватиму перший сон? А втiм, iз його при§здом §й перестали снитися сни - точнiш, вона перестала §х пам'ятати: клубочились якiсь ошмаття, переважно тьмяних, брунатних i асфальтово-сiрих, тонiв, але жоден сюжет не протискався в денну тяму, немов мiж нею i нiчною в мить пробудження падало важке вiко, - свiдомiсть його присутностi поруч перекривала канали зв'язку. Чи не вперше в життi вона виявилась ув'язненою в клiтцi голо§ наявностi - свiт зробився непрозорим, вимкнулось i погасло його друге дно, мерехтючо-пiдводна сiтка нерозгаданих значень, що доти завше свiтилася в снах i вiршах, - тепер не було нi снiв, нi, вiдповiдно, вiршiв: вона втратила орi¤нтацiю, наче позбулася одного iз змислiв, оглухла чи ослiпла. Розбомблене вночi тiло цiлий час вiдчувалось неповоротким, якимось одутлим всерединi, нiби справдi була вагiтна - пакетом базарного м'яса в кров'яних пiдтьоках, та що ж це менi все не слава Богу, тупо дивувалась вона - i засинала на його руцi, мов непритомнiла, а вiн радiсно бубонiв над вухом: "А зна¤ш, ти, виявля¤ться, можеш бути дуже навiть "прiятной женщиной" - тiльки з сексом наладити треба", - "Секс, - спросоння мимрила настановчо: голова все-таки вирубувалась останньою, - це тiльки показник яко§сь глибшо§ незгоди", - "Сумнiваюсь", - обтинав вiн - i тим закривав тему. Виходить, не так уже й багато ти про це дiло зна¤ш, радiсть моя, - попри весь свiй уславлений досвiд, i хто б подумав! Говорити, звичайненько собi дiйти згоди було неможливо - оскирявся з мiсця, займаючи оборонну стiйку, на той час, коли спроба серед дня витягнути до нього руки стала зроджувати в нiй блискавичне млосне вiдчуття захитано§ рiвноваги - наче в рiзко спиненому лiфтi, або коли спiшиш одинцем навперейми юрбi, що сипонула з тролейбусно§ зупинки, - вiн-бо "не любив, коли його обмацують", далебi нездоровою була ця знехiть до нормального контакту ("I не соромно тобi оце, - насмiшкувато скалив око з подушки, - обмацувати мужчин?"), - на той час вона ладна була вже не те що говорити - голосити, нескiнченним двадцятичотиригодинним монологом (так неперетравлена §жа пре з отру¤ного органiзму в оба кiнцi), трясти його за плечi, щоб докричатися, та що ж це таке, чувак, - а чувак, мiж iншим, сiм'ю будувати при§хав, сурйозно, без дурникiв, привалив у чiм стояв, оце кохання! - i все випоминав §й, що, поки вiн тут з нею, у нього вдома на будiвництвi майстернi цеглу розкрадають, "Ти що, - бралась руками в боки: вiдьма, зечка-блатнячка, зроду не пiдозрювала себе такою, - хочеш, щоб я тобi неустойку заплатила?" - ах хол¤ра, ну як мислимо, щоб дво¤ недурних людей, якi начебто ж кохають одне одного, так? якi здолали стiльки перепон, щоб бути разом, чого коштувала йому сама тiльки вiза, пiсля всiх автокатастроф i розбитих ребер, чого коштувала §й та зима в Кембрiджi, - негоднi були е-ле-мен-тар-но порозумiтися, - на голову не налазить! I - як об мур без пробо§н, от пiд такi хвилини, певно, його дружина й шпурляла в нього ножами, про що раз був обмовився знехотя, - премиленько, нiчого не скажеш, родинний спорт укра§нсько§ iнтелi­енцi§: i що, свербiло спитати, не влучила? Натомiсть силкувалася бути розважливою: слухай, я ж не кукла на шнурку, що ж ти так, - визвiрявся спiдлоба, зiгнутий над столом, мов розмотуючи димнi кiльця злоби: "В менi просто багато речей убито!" Дякую тобi, серце, - вiдтепер, зда¤ться, в менi також. Значить, вона заразна, ця хвороба духа? Значить, тепер i менi - лiпше втiкати од людей, лiпше не зближуватись нi до кого на вiдстань подиху? Ти навчив мо¤ тiло - каструвати кривдника: вся моя, з колiна в колiно громаджена жiноцька сила, досi спрямована до свiтла (найдорожча пам'ять з минулих кохань - сонце в чорному небi: таким воно бачиться з космосу, то звiдти набиралась по вiнця струмуючою радiстю моя утла посудинка), з тобою - вивернулась чорною пiдкладкою назовнi, зробилась нищiвною - смертоносною зробилась, щоб сказати прямо, не завиваючи в папiрцi. "Вклякну, де стою: о, бих / Страшний, переступний грiх - / Донинi трясе вiдриг, / Мов труться тороси криг / У нутрощах! Пiд грудьми! / Кого благати: Задми / Цей синiй, сухий пожар, / З грудей вiдвали тягар?" Бо я - винувата-таки, бо любов моя зосталася в Кембрiджi, станула по веснi з глибокими снiгами, а на лiто, на час твого при§зду, лишився вже тiльки рубець - i надiя, що ти його - вiдживиш. Мала б ранiше втямити: вiдживляти - не твiй фах. Несподiваний дзвiнок iз дому - вiд товаришки, що рiк як пiшла в бiзнес i, ¤дина з-помiж усiх ки§вських приятелiв-друзiв, може собi дозволити телефонувати до Америки: чи ти зараз у станi вислухати справдi страшну звiстку, пита¤ вона. Тобто? В слухавцi коротка пауза, вiдтак пада¤, стиснутим горлом: Дарка загинула. Вмент терпнуть обкиданi приском ноги, а за ними й усеньке тiло отерпа¤, як при анестезi§: нi! (А десь на днi свiдомостi дзижчить, невпiйманою комашкою мiж шибками, паскудна думка: щасливиця, вiдмучилась! - бо мучилась вона таки тяжко, красуня й розумниця, ох як §й пасували "по-молодицьки" вив'язанi терновi хустки з випущеними поверх кожушка тороками - рум'янець на розложистих вилицях, як яблуко-циганка, гостренький, мишкуючий носик, складенi чирвою вустонька, суцiльна цитата з фольклору, жива iлюстрацiя до Гоголiвсько§ "Ночi перед Рiздвом", i гумор у не§ був - також гоголiвський, класично-укра§нський: коли баляндраситься з преповажною мiною, а слухачi надривають боки, - i цiлу молодiсть мучилася - з дурепою-матiр'ю, що позвихала мiзки й чоловiковi, й дiтям, зi сволочними хлопами: перший муж покинув зараз по дипломi, iно дiстав столичний розподiл, задля якого, з'ясувалось, i женився, з другим скiнчилося зiрваною вагiтнiстю, i по-о§хала ­iнеколо­iя, мов з гори вдiл, з третiм, смирним, як хлiбний м'якуш, i цiлий вiк не-при-дiлi, гарувала за здорового дядька, поки вiн, спасибi, глядiв малу, - репетиторствувала навсiбiч, брала переклади, скакала, як i всi ми, по винайнятих хатах, волочачи на горбi родину, дописувала дисертацiю, i от, бач, знайшла врештi працю в якiйсь новозаснованiй американсько-укра§нськiй фундацi§, три мiсяцi як стала на ноги, §хали автом з Борисполя, а назустрiч, по тiй самiй смузi - в дупель п'яний "жигуль": четверо душ, усi, хто сидiв ув автi, - на мiсцi, i бувайте здоровi, i тiльки високий, тонкий голос виводить - без слiз! - у порожньому закадровому просторi: ой якби я знала, що буду вмирати, я б собi казала явора врубати, збудувати трумну на чотири боки, щоб вона стояла трийцять штири роки, стояла, стояла, та й почала гнити, та й стала до дiвки труна говорити: або iспалiте, або порубайте, або порубайте - або тiло дайте...). Стоячи серед кухнi зi слухавкою в руцi, держачись за Санин голос, який укотре повторю¤: що тепер буде з Талею, що буде, - Талi п'ятий рочок, вилицювата, в маму, дiвчинка, тiльки з татовим носом бараболею, колись, iще немовлям, вона вразила тебе сво§м стеряно плаваючим, питальним водянистим зором, котрий нiби шукав, за що зачепитися, - Дарка переповивала §§, й зринуло, мов невидимим вiтром нашелещене: "Як це дивно - дiвчинка. Дитя. / Вираз невдоволення на личку: / Впорядкуйте спершу це життя - / А тодi, мовляв, мене i кличте. / Лялечко, людинонько, прости - / Свiт, що не бiливсь хтозна-вiдколи, / I батькiв, що вкинули - рости! - / Наче помирати в чистiм полi", - стоячи так, вона виразно чу¤ той iнший, закадровий голос - не Дарчин, нi, хоч Дарка - спiвала, i саме народнi пiснi лепсько §й удавалися, була в не§, бозна-звiдкiль, ота природна, жiноцьки-грудна - колодязним провалом углиб - етнiчна iнтонацiя, яку фi­ пiдробиш, i найупитiша компанiя розм'якала, занишкала хляками в крiслах, щойно Дарка, затягнувшись напослiдок цигаркою, смiхотливо сiпнувши бровою: "нiкотинчик - вiтамiнчик", - заводила, на диво чисто, обличчя §й випогоджувалось лагiдним смутком, - осипалися долi платочки тернового цвiту, чий-то-кiнь стояв, чутко нашорошивши ушi, похитувався в березi човен, та все хлюп-хлюп-хлюп-хлюп, шамшiла трава пiд чи¤юсь скрадливою ступою, i зносила вода вербове листя, i все-все, скiльки свiту, зносила вода, жили на цiй землi якiсь безiменнi люди, до чогось прагнули, кохали й страждали, i тiльки розрiзненi мокрi слiди голосiв (голосiнь?) зостались по §хнiх життях - ще можна напитись iз того слiдочка, ще можна вiдчути: твоя власна мука, на мить осяяна пiзнiм, навзахiднiм проблиском смислу, - не одинока, не перша й не остання, й тут вона згаду¤, що насправдi в тiй баладi труна стояла впорожнi не трийцять штири, а двайцять штири роки: та жiнка, що високо й пронизливо виспiвала свою смерть (поклала б я мужа - люблю його дуже, лягла би самая - дитина малая; лягай, мила, сама, якось воно буде, малую дитину та й доглянуть люди...), була ще молодшою за нас, дiвчисько ще зовсiм, - а ти, обурю¤ться Сана, ти що, зовсiм там вiд'§хала, iдiотко, подума¤ш, трагедiя - невдачно трахнулись, - нi, коли так переповiсти, то яка ж тут трагедiя, все залежить вiд того, як переповiда¤ться, тiльки Сана не зна¤, i нiхто не зна¤, що розповiла тобi Дарка незадовго перед тво§м вiд'§здом, - то був чи не перший раз, коли вона розкрилась тобi по-справжньому, хоч зналися ви ще з унiверситету, рiк перед тим Дарка поховала батька - той був музика-лауреат, депутат i, свого часу, ледь не член ЦК, трохи, правда, i його були поскубли за нацiоналiзм, i вiн став грати на урядових концертах, а звикла до комфорту жона робила йому дiрку в головi, коли натинався на офiцiозних бенкетах виголошувати тоста укра§нською мовою - хай i видурнюючись, блазнювато каламбурячи, "здоровенькi-буликаючи", представник ЦК - бетонна брила в сiрому костюмi - несхвально мовчав: жоден м'яз не здригнувсь на непроникному, мов наллятому водою обличчi, ай-яй-яй, що ж тепер буде, "ти ж в Канаду собрался, - лящала мати, скидаючи пальто в передпоко§, поки вагiтна Дарка, знемагаючи од токсикозу, молола в кухнi каву для тата, - ти головой сво¤й сообража¤ш?" - i, вийшовши в кухню, засмаливши (по кiлькох обламаних сiрниках), старий сказав дочцi - так само по-росiйськи, жорстко: "Я знаю, я всего лишь общественно-политический шут", i ця фраза зосталася в нiй назавжди, невийнятим цвяхом - поховали його на Байковому, з усiма почестями, в усiх газетах були некрологи, i оркестр, згiдно з останньою волею небiжчика, грав "Козака несуть", - кiнь клонив головоньку, пiзня дитина, Дарка була пiзня дитина, батьковi на той час сповнилося сорок: вродливий, зрiлий мужчина в зенiтi слави, i як iще можна було його втримати, коли не другою дитиною? - я тiльки тепер зрозумiла матiр - як жiнка, говорила тобi Дарка, болючо свiтячи очима, я зрозумiла: я - той останнiй, хто приходить по бенкетi й за все розплачу¤ться, - в той вечiр вона не спiвала, ви укрилися вдвох кiнець стола, i ти слухала, наскрiзь вистуджена подувом §§ жорстоко§ вiдваги насупротив життю, до кiсток проймаючим протягом враз установленого посестринства: платим, дiвоньки, авжеж, за все платим, до останнього шеляга! - потiм ловили машину, набивалися оселедцями в салон, тарабанячи металiчно цупким букетним целофаном: був чийсь день народження, трохи чи не Санин-таки, - хтось мостився мiж сидiннями, хтось, у неповороткiй шубi, громадивсь комусь на колiна, по-о§хали! - як сказав п¤рвий сов¤цкiй космонавт, - i - по§хали, полетiли, сестрички-голубочки: ти - за океан, а Дарка - ще далi, молочно-бiлою тiнню стартувавши з гори перем'ятого брухту на котрусь iз найдальших зiрок, - пiзня дитина, народжена матiр'ю, щоб утримати чоловiка, а не стало кого втримувати - i вичерпалось життя, розтиснула п'ястук Господня десниця, вiдпускаючи на свободу наболену душу: мир тобi, страднице, вiдпочинь. Дарцю. Дарцю, ти чу¤ш мене? Не було на тобi вини, що покликана в цей свiт - не любов'ю. Помолися там, де ти зараз ¤, за нас усiх - нам iще жити. Прокидаючись вранцi (ну, й пощо було прокидатися?), вона довго лежить на животi, обхопивши руками подушку: новий день сиплеться на думки градом виснажливо-безглуздих зобов'язань - замовити ксерокси для студентiв, вiдштампувати §м на факультетському принтерi нову контрольну, зайти до банку, до drugstore38 - скiнчилися вiтамiни, i колготок треба би прикупити, вiдповiсти на два листи, потелефонувати до travel agency39, ой блiн! - десь загубився замовлений нею квиток до Нью-Йорка, котрий мали вислати поштою, хоч, коли подумати, на фi­ §й здався той цiлий Нью-Йорк - ну вилiзе на сцену, ну прочита¤ по-англiйському парочку сво§х, з таким скрипом перекладених стихiв, ну вип'¤ потiм навстоячки келих вина i за§сть вмоченими в помiдоровий соус креветками, пошкiриться до двох-трьох випрасуваних лiтературних а­ентiв i дядь iз ПЕН-клубу, можливо, заскочить на годинку-другу до колись улюблених музе§в ("На фi­а менi тi музе§, - весело горлав у телефон, коли дзвонив до не§ до Кембрiджа, з Укра§ни ще, - менi в тiй Америцi тiльки одну баришню побачить треба!" - тодi це здавалося бравадою: ну як таки можна свiдомо вiд чогось вiдмовлятись, обтинати собi життя на пню, воно ж таке неосяжно-цiкаве! - а тепер, бач, i в нiй пропав усякий-будь смак пiзнавати, колишня невситимо-вбируща хiть вiдкривати нове - мать його за лапу, та чи я вже вмерла?.. Перша розмова мiж ними на цю тему вийшла була якась безтолкова: "·ду до Америки - по§хали разом?" - "Ага, - смiявся, - машиною - якщо солярки вистачить". - "Я серйозно кажу". - "Що я там робити буду?" Таж малюватимеш, бевзю, - i побачиш Metropolitan, i ModernаArtаMuseum, i ArtаInstitute у Чiка­о, дзеркальнi октаедри космiчно-гiгантських стала­мiтiв, що громадяться на обрi§, коли пiд'§жджа¤ш до мiста, вигинистi видихи мостiв i вiадукiв над автострадами, простiр iз фантастичного фiльму чи сну, жаскувато-безмежний, нема ж йому впину, розгiн, прерiю без ковбо§в, легкий присмак безумства, проблимуючий в нiчному жахтiннi реклам: розум, що ляка¤ться власного творива, це ж бо всуцiль рукотворна цивiлiзацiя, i тому звiдси - лунатично-щемлива, мiсячним сяйвом розiллята в пустелi саксофонна туга, вихляючий (п'яним негром насеред хiдника)