инивсЯ  під вузьким  підходом  білЯ
високої стіни. —овнЯр  допоміг вилізти жінкам, потім виставив на  палі важку
корзину з пригощеннЯм.
     ѓосподинЯ  Ђйша довго  перераховувала  дрібні  монети  в  жмені,  доки,
зрештою,  не  віддала перевізнику.  ‚ін  теж  не  поспішав  розпрощатись,  а
перерахував дрібні, майже стерті монети і сплюнув.
     -  Ѓодай  на  тобі  не було благословеннЯ  Ђллаха  і  на  твоїх  дітЯх!
‘купердЯйка  чортова!  „Якуй дівчатам - вони ублажили піснею душу мою  -  не
хочу ні з ким зараз сваритись...
     Ђйша тим часом поспішила вхопити ручку важкої корзини, Ђлі  за другу, і
потЯгли до  невеличкої хвіртки в  цеглЯній стіні.  Ђйша швиденько видобула з
глибини  свого  одЯгу  ключа і  відімкнула грубі  двері. Џоки  вони  корзину
затЯгували, поки  заходили дівчата, а господинЯ Ђйша замикала двері хвіртки,
що скоріше  скидалась  на  стулки фортечної  брами,  Ђлі  встиг  роздивитись
подвір'Я. І йому стало страшно - посеред двору під засохлою пальмою лежав на
боці  здоровенний  морський  човен  -  справжній корабель. ‹инви  - зав'Язки
обшивки поперетлівали  - гнуті дошки де-де  повідпадали жовтою шкаралущею на
землю і човен світив крутими шпангоутами крізь  дірки, немов загниваюча риба
на  прибережній ріні. Љупою валЯлись коров'Ячі  та кінські черепи, буйволЯчі
роги, верблюжі кістки, старі сідла й корзини, з Яких визирали шматки різного
дрантЯ.  Џід  стіною  зачиненої,  нежилої  будівлі здоровенна  гора  шматків
деревини  різної породи  та Якості. Ѓули там  також  купи  битого череп'Я  і
великі корзини, заповнені фініковими кісточками.
     ‡вивистою  стежкою через  велике,  геть захаращене подвір'Я Ђйша повела
всіх до триповерхового старого будинку.
     І  тільки коли підійшли до  важких  різьблених дверей червоного дерева,
Ђлі второпав,  що це  ж  той самий будинок, до Якого  він сьогодні  с  іншої
вулиці вперше вступив.
     “ кімнаті  з  одними глеками  Ђйша витЯгла з корзини квітки і  загадала
дівчатам сплести з них вінки.
     Љорзину з наїдками заперла в комірчину і вискочила зустрічати повій.
     Ђлі не  побачив,  Як вона їх привела  і  через Які  двері, бо він добіг
нагору до Ђбу Ђмара.
     „вері були  вже  відчинені, а сам Ђбу Ђмар  сидів під стіною, вбраний у
тонкий  перський  каптан,  білу льнЯну  сорочку,  перепоЯсаний  дорогоцінним
сріблотканим поЯсом.
     Њосулець сидів  непорушно,  стулив  повіки  і перебирав  чорні  зернини
пацьорок.
     Ђлі,  не  чекаючи   наказів,  заходивсЯ  прибирати  постіль,  підмітати
підлогу, протирати пил з різьблених тахтів.
     Џотім він попідмітав сходи.
     ‚низу почулисЯ верескливі дівочі голоси.
     Ђйша  покликала  малого  вниз, і він  при світлі тьмЯної  лампи побачив
трьох дівчат -  розмальованих  наче глечики. ‚они щось шепотіли  одна одній,
хихотіли,  кривлЯлисЯ,  наче мавпи  в  клітці,  і з неприЯзню  поглЯдали  на
співачку та музику.
     Ђйша  сказала  одній  повії,  перевдЯгненій  на  хлопчика,  так  званій
гуламійЯт <i><sup>2</sup></i>":
     - Џонесіть нагору з хлопцем корзину. Ђле  та  відкопилила червоні пухлі
вуста, Як дві вишні, з тонким чорним пушком на верхній губі:
     - џ не служницЯ-наймичка, щоб тЯгати корзини.
     „овелось Ђйші з Ђлі перти нагору корзину з пригощаннЯм.
     ‡апалив  вогонь  Ђлі  у  чотирьох світильниках,  розстелив  скатертину,
розклав на ній всЯкі ласощі.
     Њосулець підвів  очі на  хлопцЯ -  і  малий Ђлі злЯкавсЯ:  поглЯд був у
нього зовсім чорний і холодний, а лице  таке,  Як у різника, коли зготувавсЯ
вдарити вола ножем. Њосулець підвів непомітним рухом лівицю і приклав пальцЯ
до своїх  стиснених  вуст. І Ђлі добре  його зрозумів:  "Њовчи  і не подавай
виду, що б не сталосЯ!" І малий теж мовчки і швидко опустив повіки: "ђозумію
і підкорЯюсь".
        6. Џ'џЌЂ ЌІ—
     ‡низу  почувсЯ  передзвін  аль-ута, почав наближатись,  підійматисЯ  до
кімнати.  Ћсь  розчинились  двері, і білЯ  порога стала  Ђйша,  загорнена  в
покривала. Ђ попри неї  вступили в  кімнату  малесенька музика та,  вихлЯючи
крутими стегнами, співачка.  І  далі вже, на певній  відстані, хихикаючи  та
штовхаючи одна одну, вступили розмальовані повії.
     Њузика  бадьоро  перебрала  струни,  і персіЯнка проспівала  привітаннЯ
мосульцю і благословеннЯ всьому дому.
     Њосулець же лагідно поздоровив усіх прибулих і показав рукою під бокову
стіну - де вже Ђлі розклав подушки і розгорнув квітчастий килим.
     І ось всі розсілисЯ, і сам Ђлі притуливсЯ навпочіпки до дверей, готовий
щомиті схопитись і виконати наказ Ђбу Ђмара.
     Ђбу Ђмар піднЯв руку - і зразу ж Ђлі був поруч.
     - Џригости дівчат солодощами!
     Ђлі нахапав на  тацю  всього потроху і  з такою  мішаниною  підійшов до
співачки, Як до найстаршої.
     ‚она ж узЯла тацю з його рук і подала музиці.
     ’а   вибрала  собі  Якийсь  медовий  коржик  і  обережненько  відхилила
пригощаннЯ.  Ђ  співачка  без  поспіху  вибрала   найсмачніші  і  найдорожчі
солодощі. І, не озираючись, передала трьом дівкам решту. Ђ ті вже заходились
над пундиками, аж плЯмканнЯ було чути.
     Њузика тим часом підтЯгла струни, підправила лади аль-ута і тонесеньким
голоском заспівала:
     ™едрий господар -
     ‚зірець длЯ купцЯ-багача,
     ™едро подав його слуга
     ™едрі дари землі -
     ‚се гостЯм запрошеним
     „лЯ веселої втіхи,
     ‘луга твій хлопець меткий,
     „обрий буде із нього
     ’овариш в кривавім бою.
     Ђлі вперше чув, Як  складаютьсЯ  вірші, отак зразу, Як ото птах щебече?
Ќа багдадських базарах співці часом складали  пісні в присутності захоплених
болільників-слухачів. Ђле то були пісні про військові подвиги предків чи про
нещасне коханнЯ, а  малого Ђлі  те зовсім не  цікавило.  ‡нов дивне відчуттЯ
Якогось  чи  то  туману,  чи то  млості  напливло  на хлопцЯ,  хоча  в  цієї
плосколицьої невеличкої дівчини не було ні сили голосу, Як  у персіЯнки,  ні
п'Янкого звучаннЯ.
     ‡дивувавсЯ собі Ђлі і навіть вщипнув себе, бо подумав,  що він сьогодні
цілий день  крутитьсЯ,  а  їв лише в полудень.  І чи млость у  нього не  від
голоду  раптом? Ђле й голоду  особливого він не відчував -  їсти хотілосЯ Як
завжди.
     •лопець перевів  очі на  свого тимчасового господарЯ.  Ѓо він знав,  що
настане  час,  коли  Ђллах  поверне до  нього  обличчЯ  удачі.  І  він,  Ђлі
аль-Ѓагдаді,  попливе  за  обрій  на  білобокому,  крутобокому  басрійському
вітрильнику.
     Џобачив, що ніздрі його хазЯїна роздулисЯ, немов ніздрі ошалілого конЯ.
Џодумав він: &bdquo;—ом  Я  не  мандеєць?!  ™о  вона,  цЯ музика, проспівала
образливого,  поганого? Љоли  такі  обличчЯ  у  вантажників  на  багдадськім
базарі-суку, вони вже не сперечаютьсЯ - в їхніх руках блищать ножі!"
     Ђбу Ђмар же  клацнув  пальцЯми, і  Ђлі, немов стрибунець,  підскочив до
нього.
     Њосулець стЯг з мізинцЯ важкий  перстень з червоним  лалом,  поклав  на
порожню тацю і прошепотів:
     - ‚іднеси  музиці Љадарії і скажи  їй, щоб вoна  згадала  сліди старого
бабіЯ Ћмара і пройшласЯ по тих слідах своїми маленькими ніжками.
     •лопець виконав побажаннЯ хазЯїна.
     ‡апала  дивна тиша,  коли  музика  ЉадаріЯ крутила  в  тонких пальчиках
іскристий  червоний  лал. Її подруга  Ќіссо збіліла лицем під товстим  шаром
рум'Ян, а нігтЯми вп'ЯласЯ у власні долоні.
     ’роє  повій  виструнчились, витЯгли  шиї,  Як базарні голодні суки білЯ
брами бойні. Њузика вдЯгла перстень, і тепер лал спалахував за кожним злетом
руки над золотавою декою аль-ута.
     Љинули мене друзі і серце страждає,
     Џрагну стріти кохану, зітхаю весь час,
     І длЯ чого поради, і длЯ чого люб'Язні підказки,
     І на що сподіватись, Як невірна кохана?
     •то потішить мене? Ќащо в серці надію плекати?
     ’ак і буду Я жити, лише смерть мені душу розрадить.
     Ќа очі красуні-персіЯнки Ќіссо напливли сльози, вона до крові прикусила
нижню губу.
     Ћт  її Ђлі зрозумів зразу  -  вона  не знала цієї  пісні і  не могла її
проспівати  своїм  чародійським голосом, від  Якого наморочитьсЯ в  голові і
млость розливаєтьсЯ в грудЯх.
     ‡ате наступну  пісню  -  тільки  почала  ЉадаріЯ,  Як  Ќіссо  підхопила
ридаючим солодким голосом і вже вела всю до кінцЯ.
     ‚ цей час стали в  дверЯх троє - два купці, що вже трапезували сьогодні
вдень з мосульцем; третій  був  у шкірЯній куртці-панцирі і при зброї, одЯзі
стражників.   ‡а   поЯсом   ‰єменська  джамбіЯ  <i><sup>2</sup><sup>1</sup></i>   в
дорогоцінних піхвах, при боці дорога дамаська шаблЯ<sup>2</sup>.
     Ќіхто з трьох не порушив співу пишногрудої персіЯнки.  Ђбу  Ђмар теж не
ворухнувсЯ, не  повів  і пальцем, поки лиласЯ піснЯ і  дзвеніли  струни  під
тонкими  пальчиками  Љадарії. ‹ише коли  відбриніла останнЯ струна, Ђбу Ђмар
підвівсЯ і. пішов до дверей вітати гостей.
     І що здивувало Ђлі: коли мосулець вітав  озброєного чоловіка - очі його
світилисЯ щирою радістю, а усміхнене лице було сповнене великої поваги.
     „алі пішла робота длЯ Ђлі - він допомагав змити руки гостЯм, подавав їм
солодощі, бігав униз до господині Ђйші за глеками вина.  Ћбносив усіх вином,
всім підливав у чаші,  дозирав  за  світильниками -  щоб ґноти  не  чаділи і
полум'Я не блимало.
     ‹ише озброєний робив виглЯд, що перед ним не вино, а запечатаний глечик
Яблучного   соку  з  лавки  торгівцЯ  ‘ахла,  того  самого,  в  Якого  росли
біло-червоні троЯнди.
     - –е правда Яблучний сік? ’ак? Ќа вино зовсім не схоже.
     ‰ому всі хором відповідали;
     - –е чистий Яблучний -сік! Ђ Яблука найкращі - сірійські!
     џкраз Ђлі підливав у чашу одній повії пахуче  солодке  вино,  і вона не
втрималась, прошепотіла:
     -  Џ'ЯницЯ  і  бабій!  ™е  й  удає  з  себе,  шакал,  чистого мухтасіба
<sup>3</sup>.
     Ћзброєний гість  чи не  найбільше  випив повних чаш  "соку" і  покликав
післЯ цього Ђлі.
     - Џринеси мені ще соку Яблучного! ’ільки дивись, щоб не було  в ньому й
краплі  вина! Џророк заборонив нам уживати вино, а його заповіти  - свЯті! -
‚ін  піднЯв  товстого  пальцЯ  вгору   і  похитнувсЯ  усім  тілом,  ледь  не
завалившись на скатертину з пригощаннЯм.
     ѓості-купці  були добре  підпилі,  тільки  мосулець  не  виЯвлЯв  ознак
сп'ЯніннЯ, хіба що легкий піт виступав на його засмаглому обличчі.
     Џовії та співачка теж добре  сп'Яніли, певно, що й музика ЉадаріЯ трохи
підпила, бо  вона,  це добре Ђлі помітив, час  від часу  крутила  на  пальці
перстень і милуваласЯ спалахами кривавого лала.
     Њосулець  попрохав  проспівати  вірша  Ћмара  про  газелей,  і  Љадарії
довелось і  співати, й грати самій - Ќіссо лише весело хихотіла і розпустила
поли свого  халату  так, що  у вирізі сорочки були  добре видні великі  білі
опуклості грудей.
     ’а стражник чомусь не зацікавивсЯ її щедротами, а  тоді, коли  стомлена
ЉадаріЯ  попросила перепочинку, покликав до  себе  дівчину, перевдЯгнену  на
хлопцЯ.
     - џ стражник і всі це знають! Ђ тому Я повинен пересвідчитисЯ  - чи  ти
дівчина,  чи ти хлопець? џкщо ти хлопець,  то ти біглий  раб ‘ахла. І  Я маю
тебе йому повернути. џ давно вже йду по цьому сліду.
     Њосулець напруживсЯ,  це зразу помітив  Ђлі, та  крім  нього  ніхто  на
мосульцЯ не звернув уваги.
     Ћбидва купці почали переморгуватись між собою і тихенько похихикувати в
бороди.
     ’им  часом  стражник  посадовив  повію  поруч  себе  на  килим і  почав
розв'Язувати  її поЯс, здирати з неї каптанчик,  знімати з  голови  шапку  і
залазити в пазуху.
     - Ђну знімай сорочку!  ™ось Я ніЯк не намацаю  в тебе грудей, певно, ти
хлопець!
     І,  не чекаючи,  поки дівчина зніме сорочку, сам здер з неї  одежину. І
перед  всіма бризнули її  маленькі  тугі груди,  всі в  червоних  плЯмах від
безжальних лабет стражника.
     - „ійсно - ти дівчина... •оча дуже схожа на  раба цього клЯтого мінЯйла
‘ахла. ‘лухай, а ти танцювати вмієш?
     І, не чекаючи, що вона відповість, він покликав двох її подруг.
     - Љастаньєти взЯли з собою? „обре! Ђ бубона нема? Є? —удово! Ђ ну йди і
танцюй!  ’а  дивись мені, щоб  з ‰єменськими придиханнЯми, з  негритЯнськими
вихилЯннЯми, з  магрібінськими зойканнЯми. „івчина потЯгласЯ до сорочки,  та
стражник болЯче вдарив її по руці.
     - ’анцюй так, щоб усі бачили, що ти дівчина!
     ‹Яснула  долонею  одна  блудницЯ  в  невеличкий  бубончик,  а  друга  -
застрекотіла кастаньєтами.
     Ќапівоголена  схопила з підлоги  поЯс і  під стукіт бубонцЯ  вийшла  на
середину помешканнЯ, обгортаючи довгий червоний поЯс навколо тонкого стану.
     „івчина танцювала  добре, і  навіть співачка і  гості  почали лЯскати в
такт танцю.
     -  ’ихо!  -  нараз  закричав  стражник  і,  не  чекаючи,  звернувсЯ  до
басрійських купців: - Ђ раптом той біглий раб євнух або  гермафродит? џк ви,
шановні, вважаєте? Њоже так бути?!
     Ћбидва купці весело й п'Яно закричали:
     - Њоже, може бути!
     Њосулець з усмішкою схилив голову, але слова не подав.
     ‘тражник підкликав  до себе танцівницю і почав сам на ній  розкручувати
поЯс.
     Ѓез  поЯса шовкові  шаровари  зіслизнули  з її  худих  ніг  і впали  на
підлогу.
     - ‘лава Ђллаху! „івчина! Ђ то вже думав - доведетьсЯ  полишити шлЯхетну
компанію і відвести втікача до мінЯйла... ’анцюй, дівко, і звеселЯй нас!
     ЉрутиласЯ в шаленім танці блудницЯ - вуста  розкриті, очі безтЯмні. Ђле
тіло відгукувалось на кожен удар бубонцЯ і тріскотіннЯ кастаньєт.
     Ќа  здивуваннЯ  всіх,  музика  ЉадаріЯ  підстроїла  аль-ут  і  дрібними
краплЯми задзвеніли його струни. ‚сі  аж підстрибували на  місці,  шарпались
тілом, трусили плечима. Ђ Ќіссо сп'Янілим солодким голосом завела сороміцьку
пісню.
     ‘тражник  раптом  підхопивсЯ  і,   згарбавши  танцівницю   здоровенними
лабетами, поніс її під стіну на м'Які подушки...
     Њузики  замовкли,  приголомшені  діЯми  стражника,  але мосулець в тиші
промовив:
     - Њузики! Џродовжуйте гру!
     ’онесеньким  голоском засміЯласЯ ЉадаріЯ  на  зауваженнЯ  Ђбу  Ђмара  і
задзвеніла  струнами. ‡агуркотіла бубоном  блудницЯ, заклацала  кастаньєтами
друга. ‘тарий і молодий купці плескали в долоні...
     ѓармидер  настав  неймовірний!  ‚сі  просто   оскаженіли,   споглЯдаючи
стражника і блудницю.
     Ђлі не  витримав  і підвів голову, щоб подивитись на шпарку  під стелю.
‚ін просто вже не міг побороти заборону -  його цілий вечір тЯгло подивитисЯ
на ту щілину, таємницю Якої він перший узнав. ‚ щілині  блищали чиїсь чотири
ока.
     Ђлі зразу  ж нахиливсЯ до глечиків з водою, щоб ніхто не перехопив його
поглЯду. ’а було  пізно -  Ђбу Ђмар  вже кликав  його  до  себе і  зашепотів
хлопцеві на вухо:
     - ‚ажиш головою! Ќа перший раз - вибачаю, вдруге повториш - годуватимеш
крабів  у каналі!  - І голосніше, щоб  усі чули: - ‚ідчини двері  в  сусідню
кімнату, вони зразу за килимом! ‡апали в кімнаті світильник, постав воду!
     ‚ напівтемрЯві Ђлі нечутно відхилив край  килима, зразу за ним  намацав
двері, і  вони  без звуку відвернулись  усередину невеличкої кімнатки. Љрізь
високе віконце пробивавсЯ промінь місЯцЯ і клав дивний візерунок на долівку.
•лопець, полишивши мідного глека і тазик, поспішив до хазЯїна.
     - ’ам видно й без світильника - місЯць через віконечко падає.
     - џ бачу, ти стомивсЯ й тому верзеш дурниці, - зашепотів йому мосулець.
     Ђ всі навколо дійшли до сказу, співали дурними голосами похабну базарну
пісеньку.
     - ‚ізьми халви та родзинок і поспи.
     - „е?
     - ‚ кімнаті Ђйші. ‘кажи їй, що Я наказав.
     Ђлі в темрЯві загріб зі  скатертини в шапку добрі куски халви та  жмені
родзинок.  ™е  йому межи пальці попали  фісташки,  фініки,  медові  колобки,
сушені  смокви,  але  з цього  він  не  прихопив  нічого.  „жафарові  фініки
вкарбувалисЯ йому назавжди.
     Љоли він  штовхнув двері,  то вдарив  по  лобі  господиню  Ђйшу  - вона
підглЯдала в дірочку від сучка, але раптової поЯви  хлопцЯ не помітила і  не
встигла відхилитись.
     ‚она не втрималась  і  гепнуласЯ  на сідниці, ледь  не загуркотівши  по
сходах.
     - –е ти, дурнику? ‹едь не вбив мене, бідолашну... џ твоєму хазЯїну несу
вино, а ти...
     ‚она не вигадала що далі сказати і сиділа так на краю сходів.
     Ђлі  стоЯв і дививсЯ на її заголені ноги, а ступити не міг -  вона йому
перегородила шлЯх.
     - Људи ти йдеш? - зрештою здогадаласЯ спитати.
     - •азЯїн наказав мені перепочити в твоєму помешканні, хазЯйко.
     - Ќу добре, іди спи, тільки не базікай там багато...
     - „обре! - погодивсЯ Ђлі, хоча так і не второпав, чому "не базікати". І
де не базікати - "там" унизу, в помешканні Ђйші, чи "там" нагорі, з хазЯїном
своїм? ѓа?!
     ‚ін пішов униз, і коли вже завертав, то піднЯв голову - господинЯ Ђйша,
зігнувшись, заглЯдала в дірочку.
        7. Џ…ђ‘’…Ќњ ‡ ‹Ђ‹ЋЊ
     “ кімнаті Ђйші тонкий вогник лампи відсвічували  стократ глеки, казани,
тази і чаші.
     ЃілЯ жаровні клопоталасЯ маленька, чорна дівчина з прекоротким крученим
в кілечка волоссЯм. „івчина  обернулась і прикрила розтуленого рота пальцЯми
правиці.
     - ’и хто? - спитав Ђлі.
     - ђабинЯ Ђйші.
     ‚она помішувала ложкою  Якесь вариво  в  міднім казанку. Љазанок був не
закіптюжений, зовсім світлий. ’ому Ђлі відразу  второпав - тут рідко готують
- бо купують їжу в Якійсь харчевні.
     - Ђ твоє Як ім'Я?..
     - „жаріЯ. џ з країни зінджів.
     - Ќе сліпий, бачу, хто ти така! Ђле все ж, Як тебе мати звала?
     - ’е ім'Я тільки моє... Ђ Я чую, хто ти такий!
     - џк так?
     - ‘лухом чую - мова твоЯ багдадська. Ѓазарна мова. І йдеш ти стомленими
ногами. ‘оваєш, човгаєш ногами - спати хочеш.
     - Џригости мене юшкою, а Я тебе халвою та родзинками...
     - •алви ніколи не куштувала...- і голос негритЯночки затремтів.
     ‚она швидко  насипала хлопцеві в чашку гарЯчої сочевичної  юшки і  дала
шмат черствого коржа. ‘ама ж вихопила з  шапки грудку халви, відщипувала від
неї по крихті і кидала в червоні, наче обдерті до крові вуста.
     ‚она  сиділа, так  розставивши ноги, щоб полотнЯна  сорочка натЯгласЯ і
жодна крихта не  впала  на  долівку.  ‚ирЯчила на Ђлі величезні чорні  очі з
такими іскристими  білками,  що - здавалосЯ, ніби  вони  світились  у мороці
кімнати.
     Џоки  Ђлі  висьорбав  половину сочевичної юшки, вона  злизала  з тонких
пальців  найдрібніші крихточки  халви. ’оді хлопець виділив  їй щедру  жменю
родзинок.
     ‚ід поглЯду - такого  вдЯчного  він ніколи не  бачив у  жодної людини -
хлопець відвернувсЯ.  ‰ому  соромно  стало, що себе вважав  часом  бідним  і
нещасним. Ћсь де бідна істота -  за грудочку халви і жменю  родзинок  вважає
тебе своїм найбільшим благодійником!
     ‚одночас Ђлі дуже хотілосЯ спитати  в  негритЯночки про багато речей, а
те, що вона знає про ці речі, він не сумнівавсЯ.
     - ‘кажи мені, „жаріє, чому в цьому домі не живуть пожильці? Ђдже вони б
віддавали  Ђйші багато  грошей!  І куди  виходить мур  цього будинку з  тієї
кімнати, де зараз бенкетують?
     - ’ому тут не живуть люди, що раніше багато людей жило! Ђ потім її один
пожилець пограбував і втік. ‚ін її полюбовником був і втік невідомо  куди  з
усім її золотом і  сріблом. ’оді мінЯйло-перс, звуть його ђустем, порадив їй
прогнати  всіх пожильців, а він платитиме їй,  Як  би в будинку жили люди...
Ќу, Як би  він  платив за всіх пожильців, тільки щоб їх не було... ‡розумів?
‚ін  боЯвсЯ, щоб хтось із пожильців не  зробив до нього  підкоп. ’ому він  і
євнухів трьох тримає, сторожів значить,  і кількох собак... ‘обаки  прелюті,
їх привезли  з •орасану<sup>2</sup> ще цуценЯтами. Ђ ще Ђйша  гроші зароблЯє
тим,  що  віддає  в найми  глеки,  казани й тазики різним  людЯм. ‚сіх  вона
пам'Ятає, нікого  ніколи не  переплутає  і  не  забуде!.. ™е  вона ходить  і
скуповує прЯжу в заміжніх жінок, бо це не брудний заробіток у них, у  білих,
вважаєтьсЯ... ’и,  правда,  теж  білий, але  ти не злий. І  не вважаєш  мене
підлою...
     - Ђ чому Я повинен тебе вважати підлою?
     -  ’ому,  що  всі білі  люди вважають себе найкращими,  найчеснішими, а
темних людей найбрехливішими!
     - Ќу добре, нехай воно так... Ђле хто така Ђйша? —ому це її будинок?
     - ‚она сестра одного  багатющого  купцЯ.  ‚ін  тепер живе в  Њагрібі. Ђ
будинком управлЯти лишив її.
     -  ‘лухай,  „жаріє!   Ђ  куди  виходить  стіна  із  кімнати,  де  зараз
бенкетують?
     - “притул до старих ђустемових  голуб'Ятень. ђустем  страшенно боїтьсЯ,
щоб злодії не проколупали дірку в його мурах, чи щоб не прорили нори до його
скарбів! Ђ тільки Я знаю - його старша донька удвох із одною наложницею самі
зробили дірку в будинку Ђйші та й підглЯдають потихеньку, що тут робитьсЯ...
     - Ђ що ж тут можна побачити? ’епер же у вас немає пожильців...
     -  …-е-е,-  протЯгла негритЯночка,- коли ђустем від'їздить  до морЯ  на
два-три  дні,  тоді  Ђйша здає на ніч  чи  на дві знайомим длЯ утіх Якусь із
кімнат. Ђбо всього на кілька годин  - Якщо це сімейні люди і ні він, ні вона
не можуть полишити домівку на ніч... Ђ ті підглЯдають і мовчать. Џевно, Ђйша
знає щось про них, то  вони й мовчать... …х,  Якби знати їхні секрети! ’ихо!
‘пускаєтьсЯ Ђйша!.. „авай сюди мерщій миску, ніби це Я з'їла!
     ‡айшла в кімнату Ђйша. Ќа ходу вихопила грудку халви у хлопцЯ і заразом
сподобилась прихопити ще й з десЯток родзинок.
     - ‘мачні  родзинки... ‹Ягай спати отам! - вона кивнула на купу мотлоху.
-  ’и, мавпо, дивись не блудствуй з ним! ‚сі  ви чорні розпусниці! - І  вона
солодко потЯглась, аж пальцЯми хруснула. - Ђ  ти мені, глЯди, не пригощай її
солодощами, бо  хазЯїну  скажу! Ђдже правильно кажуть  -  не  годуй  досхочу
собаку, бо вона тебе зжере!
     џк  Ђйша  знов пішла  нагору, „жаріЯ почала  гладити  себе по череву  і
радісно посміхатись.
     - Ћт смачно, от смачно! џк вино п'Янить... Ђйша  ще гроші зароблЯє тим,
що зводить молодих гультЯїв з  жінками купців і  мореплавців, коли ті десь у
далеких мандрівках. Ђ  пожадлива! Ќа  вулиці  підніме  фінікову  кісточку  і
притЯгне в садибу! Ђ в самої  найкращого сорту пальма засохла, бо не вміє за
нею  доглЯдати.  —оловіків боїтьсЯ найнЯти - думає, ще пограбують  її!  ’а й
платити треба  не менше,  ніж інші платЯть... “ дворі  і жасмин  ріс, і кущі
троЯнд були! ‚се пропало!
     - Ђ ти? •іба ти не любиш квітів?
     - Љвіти - то забавка длЯ вільних...  џкби їх можна було з'їсти... отоді
б Я...
     - ‘лухай! Ћсь  тобі шапка. ’ут ще трохи родзинок і крихти халви. џк усе
вибереш, надЯгнеш мені на голову!.. - І впав на мотлох,  уже стЯтий глибоким
сном.
     ЏрокинувсЯ  Ђлі  одразу, із неспокійним  відчуттЯм,  що  почалосЯ  щось
дивне.
     „ійсно, на сходах почулисЯ розлючені жіночі, п'Яні чоловічі голоси, Які
ніби намагалисЯ  заспокоїти жінок, втишити. ’а чоловічі  голоси таки здорово
були п'Яні - варнЯкали з великим зусиллЯм. Ќавіть  голос Ђбу Ђмара і той був
уже п'Яний.
     ‚сі пройшли повз кімнату, і хтось відпер двері на хідник до каналу.
     Ќі хвилю  не вагаючись,  Ђлі побіг на другий поверх  і відкрив двері до
кімнати з еркером. —омусь у цій кімнаті не було запори, а сама цЯ кімната не
мала  ні  жодного тахта,  ні  циновки,  ні  килимка  на  стіні,  та й ніЯких
візерунків чи прикрас.
     ‡а Ђлі поспішила  і  чорношкіра „жаріЯ. ‚они вдвох притисли обличчЯ  до
товстої решітки вікна.  ‚низу стоЯли всі принаЯвні  в цьому будинку,  навіть
напівроздЯгнений стражник і напівгола танцівницЯ.
     „ві повії благали музику Љадарію:
     - Ќе кидай!!! Џодумай, що ти робиш?!!
     - ’а кидай вже швидше -  підбурювала персіЯнка Ќіссо напарницю. -  ‚она
здохне, Як таке побачить! ЉлЯнусь Ђллахом!
     -  Њожеш кидати - рубав стражник  хрипливим басом. - Ђле тоді Я  накажу
моїм людЯм витЯгти перстень з багна... ї подарую його моїй любій ‡уламі.
     ‚ін при всіх торсав її за оголені груди. ЉадаріЯ підступила до Ђйші:
     -  Џротанцюєш  стільки,  скільки  танцювала  ‡улама  -  перстень  твій!
ЏрисЯгаюсь Ђллахом!
     ѓосподинЯ  Ђйша  трохи  похитнулась  (видно, і  її  добре напоїли), але
нічого  не  говорила,  тільки водила головою  за перснем,  що  ним  перед її
обличчЯм розмахувала ЉадаріЯ.
     ‡рештою Љадарії те все набридло. ‚она підійшла швидкими кроками до краю
хідника,  невдало розмахнулась  і жбурнула  перстень  -  щедрий  дарунок Ђбу
Ђмара.
     ‡ойкнули розпачливо дві повії.
     ђадісно скрикнула Ќіссо.
     Ђлі та „жаріЯ, не змовлЯючись, поспішили вниз, на  вулицю,  щоб затЯгти
непритомну жінку до будинку.
     •лопець  разом  із рабинею  перетЯгли  зомлілу господиню  в помешканнЯ.
’епер Ђлі пересвідчивсЯ, Яка важка і незручна длЯ ноші непритомна людина.
     ‚сі ж інші  з п'Яними  співами та  сміхом і кепкуваннЯм над  пожадливою
хазЯйкою піднЯлисЯ на третій поверх.
     —орна рабинЯ, вкрай перелЯкана, сиділа білЯ своєї володарки і нічого не
робила.
     Ђ хлопець то хапавсЯ  терти скроні зомлілій  жінці (десь таке  чув), то
класти мокру ганчірку на чоло.
     ‡аскрипіли, двері.  ЌегритЯночка наче  й не чула, злЯкано  дивилась  на
потемніле лице хворої. ‚ступили мосулець і стражник.
     -  ™о б не  сталосЯ  -  спочатку  знайди  мене! џ все уладнаю  -  слово
воїна... ‘пасибі тобі - вже кілька років Я так не веселивсЯ, Як цієї ночі!
     - Ћ  шейх! -  Њосулець приклав руку  до серцЯ.- ’акої дотепної витівки,
Яку  ти  втнув  з отим "рабом",  Я ще  ні  від кого  не чув! І  скажу  тобі,
вельмишановний та  вельмидостойний,  не чув  навіть  про подібний  жарт,  ба
навіть не читав! - і мосулець захихикав.
     Ђ  стражник зареготав  на  все горло  і лЯснув  здоровенною правицею по
плечу Ђбу Ђмара.
     -  Џоклич  післЯ молитви  лікарЯ Ібн  ћсуфа.  ‚правний христиЯнин. џкщо
хочеш  взнати про  грошові справи цієї  гієни - підмаж мінЯйла  Ѓен ‡акарію.
Іудей бере у неї гроші й пускає їх в обіг... Ђ ти,  хлопче, знайди, де в неї
оцет і м'Ятна настойка, та й зроби їй ганчірки  мокрі на чоло і  скроні... “
нас при  допитах  і дужим  чоловікам оцет  допомагає, а  м'Ята  повертає  до
тЯми...
     - ‹ишайсЯ білЯ Ђйші, поки Я не покличу, і дивись, щоб чорна робила все,
що потрібно! - наказав мосулець, і  чоловіки пішли на сходи. „ерев'Яні щаблі
співали під їхніми ногами Якусь рипучу мелодію.
     ™об дістати оцет та м'Ятний  настій, довелосЯ заголювати Ђйшу і знімати
з  неї  тонкий поЯс  з  цілою силкою різних  ключів. ЌіЯково було  й страшно
торкатись хлопцеві жіночої голизни...
     ЌегритЯиочка швидко віднайшла ключ від комірчини з припасами.
     ‚ комірчині  тхнуло гірким баранЯчим лоєм, цвілими сухарЯми, прокислими
фініками та смерділо сушеним акулЯчим м'Ясом.
     Џоки Ђлі шукав ліки, „жаріЯ з радісним криком вихопила горщик, засунула
туди руку і напхала собі повен рот проса. „алі вона потЯгла з полиці глинЯну
баклажку і вибігла геть.
     Ђлі опікувавсЯ господинею і чув, Як у сусідній кімнаті рабинЯ гуркотить
товкачем - трощить пшоно на грубе борошно.
     Џотім  з-за  дверей крізь  темний коридор поплив  гіркий чад  деревного
вугіллЯ, просто Як із кузні. Ђлі зрозумів -  негритЯночка заправила  жаровню
паленими фініковими кісточками.
     —и то від турбот Ђлі, чи від їдкого диму, але господинЯ Ђйша розплющила
очі, підвела голову, втЯгнула з шумом повітрЯ, сперласЯ на лікті.
     - •то  без мого дозволу готує млинці? - ’ремтЯчою рукою помацала в себе
на животі. - „е ключі?!! Џогра-бували-и! - з розпачем закричала Ђйша і впала
навзнак.
     ѓолова  в  неї  повернуласЯ набік, і  з носа тонкою цівкою  текла темна
кров.
     Ђлі підставив під лице глибоку мідну  тацю і сам  метнувсЯ до сусідньої
кімнати. Џри слабому світлі від жаровні Ђлі побачив, Як негритЯночка поливає
пригорілий  оладок кунжутною олією,  посипає  грубою сіллю і пхає  до  свого
широченного рота.
     - Џішли швидше! Ђйша конає - в неї кров носом чурить! - закричав Ђлі. -
Ђ ти тут оладки жереш!
     - Џусте! Ќе здохне,- спокійно відповіла рабинЯ, облизуючи, чорні пальці
з рожевими  нігтЯми.  - џк пішла кров, то небавом їй  стане легше.  ’аке вже
бувало - Як іде носом кров, то за день-два оклигає. ‘ідай, скуштуй оладка...
‡наєш, відколи мене схопили людолови, не їла Я наших пшонЯних оладків!
     Ђлі завагавсЯ лише  на хвилю, бо враз відчув, що їсти йому хочетьсЯ, аж
у череві смокче.
     Ђ потім і собі,  обпікаючи пальці, згорнув трубочкою вогненного оладка,
змастив запашною олією і посипав темною сіллю.
     Ђ  „жаріЯ тим  часом вже плюскала на  розпечену  сковороду  нову порцію
рідкого пшонЯного розчину.
     Ђлі впоравсЯ з другим оладком і поспішив назад до Ђйші.
     ‰ому стало бридко і страшно - тацЯ переповнилась кров'ю, та з  носа вже
не лилосЯ.
     Ђлі повернувсЯ до дівчини.
     - Іди, винеси і вимий кров! Ћбмий їй лице!
     - Ђ ти? - здивовано спитала негритЯночка.
     - џ мусульманин. Њені післЯ крові треба очищатись!
     -  ‘кільки  ви  вбиваєте людей,  а  крові  боїтесь! - ледь  не  кричала
негритЯночка,  а сама  все  струшувала  сковороду  з  млинцем,  щоб  він  не
пригорів.- Ќу почекай трохи - ось цей оладок лишень з'їм і  все зроблю... Ќу
почекай! - ‚она заплакала.
     ’оді Ђлі махнув рукою і пішов чекати її білЯ хворої Ђйші...
     Џеред  самісіньким  сходом   сонцЯ,  перед  молитвою,  весела  компаніЯ
вивалиласЯ із занедбаного будинку-палацу.
     Ђлі виглЯдав у еркер і бачив, Як на  свист  стражника з-за рогу  каналу
випливли  два  великі  човни, а  в  них  люди  нічної стражі. „о одного  сів
начальник стражі, до другого - купці з дівками.
     Ѓула повна вода, і хвилі плюскали пінистими бризками аж до верха паль.
     Њосулець стоЯв на самісінькім краєчку греблі і махав рукою відпливаючим
гостЯм.
     Ђлі був білЯ господині, коли всередину зайшов мосулець.
     - ‘лухай уважно - неси нагору жаровню, сковороду, мідний кухоль, ступку
і глек води. ’а швидко!
     Ѓез жодної похибки і зупинки виконав Ђлі наказ господарЯ.
     Њосулець  кинув з тріскотом жменю  Якихось  зелено-оливкових  зернин  у
ступку і зачав розбивати їх товкачем.
     - Њій господине! „авай Я все добре зроблю! - вихопивсЯ Ђлі.
     - Ќе заважай! Іди вниз - доглЯнь, чи все гаразд, потім прийдеш.
     ’а хлопець не спустивсЯ зразу  до Ђйші й рабині, а завернув у кімнату з
еркером. ЏритиссЯ до міцних ґрат, зроблених з дубових брусків.
     Џросто під  баштою еркера коливавсЯ на припливній хвилі човен.  “ човні
було двоє: Якийсь рибалочка  і чоловік з пов'Язкою  на обличчі, загорнутий у
широкий плащ.
     „есь з-за обрію  пробилисЯ  промені сонцЯ, заспівали на мінаретах темні
муедзини.
     Ђ чоловік у плащі й  не  чув заклику до молитви, а показував, Як музика
жбурнула перстень і де він нібито зануривсЯ у воду.
     І тоді Ђлі впізнав у ньому стражника.
     ‘постеріг -  стражник помилЯєтьсЯ -  нікчемні сили дівчини ввели його в
оману - показував  рибалці  набагато ближче  до берега,  ніж вона кинула той
царський дарунок.
     ђибалка роздЯгсЯ і пірнув у вируючу воду.
     Џід водою  він так затримавсЯ, що тюрок (а стражниками, Як і  скрізь по
халіфату, буди або  тюрки, або курди) почав непокоїтись і  все  заглЯдати  у
воду.
     Ђлі подумки засміЯвсЯ - такі всі скажені, тільки б і лили людську кров,
а вода їх лЯкає!
     ‚ипірнув рибалка без перснЯ.
     І вдруге так само.
     І втретє без нічого.
     І ще багато разів.
     Ђлі бачив, що  рибалка не там шукає,  але він був  не такий дурний, щоб
поЯснити цьому різникові про  його помилку. ЏіслЯ срамної п'Яної ночі  в Ђлі
не лишилось і крихти поваги  до стражника. кода тільки зусиль рибалки. ’а й
рибалка хлопцеві  не  сподобавсЯ  -  пірнає  незграбно,  віддихувавсь  Якось
безладно, невміло.
     ‡рештою  хлопець  згадав, що хазЯїн Ђбу  Ђмар наказав йому все оглЯнути
внизу  і піднЯтись до покоїв. ‚низу  нічого  не  змінилось - Ђйша лежала без
пам'Яті, а негритЯночка все ще пекла тоненькі пшонЯні млинці.
     Љоди Ђлі піднЯвсЯ до помешканнЯ мосульцЯ, то його чутливі ніздрі вразив
дивний і таємничий  запах  смаженого зернЯ.  Џахло наче і  жирним, і гірким,
чимось таким, що водночас заспокоює  і  бадьорить, що  одним  тільки запахом
підіймає підупалі сиди, відганЯє втому...
     Љоли Ђді відхилив двері, то мосулець стоЯв  навколішки перед жаровнею і
сипав  Якесь терте  листЯ в  кухоль.  Ђ кухоль повнивсЯ варивом,  бризкав на
вугіллЯ, і тоді дзвінкий  і солодкуватий, приторний запах  вибухав із повною
силою.
     Њосулець знЯв  кухоль і дав  відстоЯтись,  а потім налив собі невеличку
чашу. Ћбпікаючись  і  кривлЯчись, ковтав пахучу, темну рідину.  Ќіздрі  його
роздувались,  очі  заплющені,  а  на  обличчі  з'Явилось  очікуваннЯ  чи  то
насолоди, чи то радості.
     - ђозповідай, що взнав! - наказав мосулець не відкриваючи очей.
     Ђлі  все виклав - крім  одного, що  стражник не  знає точного місцЯ, де
впав перстень, а він, Ђлі, добре запам'Ятав точку падіннЯ.
     Ђлі сам хотів дістати перстень. •лопцеві  праглосЯ знайти перстень, щоб
його винагородили - дали трохи грошей. ’оді він не доїдав би окрушини, а міг
би  купити  добрий  наїдок.  ’а  наперед  хвалитись  Ђлі  боЯвсЯ.  ‚ін добре
пам'Ятав, Як  усЯ вулицЯ  над ним кепкувала, коли він похвалЯвсЯ, що витЯгне
з-під млина великого вусача. І цей вусач вирвавсЯ з його пальців. ЏіслЯ того
наперед він ніколи не хваливсЯ і не зарікавсЯ.
     - Њолодець!  -  похвалив  мосулець. - Ћсь  тобі гроші на лікарЯ й ліки.
Ђйшу треба добре лікувати, бо ще помре. Ђ зараз поспіши на кінець кварталу -
там вже човнЯрі пропливають - і поклич  мені  човен. ’а  не гайсЯ!  Џотім на
базар.  ‡елень,  хліб,  смажена  риба, акулЯче  м'Ясо в'Ялене.  ‡апам'Ятав?!
„обре!  - Њосулець на  очах  порожевів,  очі  в  нього  бадьоро заблищали. -
Ќагодуй з нашого наїдку Ђйшу та негритЯнку - помічників треба прикормлювати,
щоб були слухнЯніші... •очеш мокканської таємниці  скуштувати?.. ЃоїшсЯ?! –е
не вино і не хашиш - не дурманЯть людину ці зерна, а дають бадьорість і силу
до дії...
     ‚ін простЯг чашу із залишками темно-зеленого питва.
     Ђлі зробив  кілька ковтків гарЯчого  варива,  а далі була  темно-зелена
гуща  товчених зерен. ‡  незвички обпекло  стравохід  і  гарЯче розлилосЯ  в
шлунку. Ќа Язику терпко гірчило і було навіть бридко...
     ’а  коли  під мурами складів поспішав до початку  кварталу, відчув - до
нього повертаєтьсЯ бадьорість і веселий  настрій. Ќаче й не було божевільної
ночі! “ голові не крутилось, Як від вина, і рухи були зграбні й упевнені.
     ‘півали, тЯгли молитви муедзини на гостроверхих мінаретах.
     ѓосподар відплив, ще раз наказавши покликати лікарЯ длЯ Ђйші.
     ’ільки-но  човен  завернув за ріг кварталу,  Як Ђлі  швидко спустивсЯ з
хідника  і примостивсЯ  на  палі.  Њиттю розібравсЯ і склав свої одежини  на
другу палю.
     ЏримірЯвсЯ і  кинув  шматочок свинцю  туди, куди ще в  сутінках ЉадаріЯ
жбурнула перстень з лалом.
     Џриплив наче скінчивсЯ, і вода в каналі  заспокоїлась. Ѓруд  і каламуть
опадали на дно.
     •лопчина  ще з вікна еркера добре  приміривсЯ, де йому  пірнати. ‚ибрав
собі і добре запам'Ятав вказівники - на каналі з того боку три свіжі палі, а
на цьому боці - двері будинку Ђйші.
     Ѓез жодного плюскоту слизнув у воду та швидко й тихо поплив на потрібне
місце.
     ‡упинивсЯ  наче  в  потрібнім  місці,  перекрутивсЯ  у воді,  обдививсЯ
будинки  Ђйші  та мінЯйла  ђустема  - чи  не  підглЯдає  за  ним хто? І йому
здалось,  наче  за  густою решіткою  еркера  блиснули  очі. Њоже,  це „жаріЯ
підглЯдає?.. Џроте Як він не вдивлЯвсЯ пильно, більше ніЯких ознак людини за
решіткою не примітив.
     ™е трохи почекавши і все розглЯдаючись на всі боки - чи нема де кого? -
швидко зануривсЯ під воду.
     Љоли хлопець наблизивсЯ до дна, відчув - його  зносить  придонна течіЯ.
Ќа  всЯк випадок пошарудів пальцЯми  по купах сміттЯ, що скупчилосЯ  на  дні
каналу. Ќі шматка свинцю, ані перснЯ не знайшов. ‚ипірнув і побачив, що його
знесло  ліворуч. ‚ідплив  праворуч і  пірнув з надією, що течіЯ пронесе його
над потрібним місцем.
     •оч  намул і спав, проте у  воді ще  були сутінки. І  коли  його почало
зносити втретє ліворуч,  раптом  у густій  зелено-жовтій каламуті  спалахнув
жовтий - промінь і зразу ж загас. Ђлі випірнув, добре віддихавсЯ і спустивсЯ
Якомога  обережніше  і швидше.  ‚ін  дуже поспішав, бо  повітрЯ  тЯгло  його
нагору,  у  скронЯх  коливавсЯ  тонкий  дзвін  і  ось-ось  хотілосЯ хапонути
повітрЯ.
     ‚ін затримавсЯ  над  купкою  череп'Я і  почав швидко-швидко  перебирати
уламки, скалки. Ћсь і винагорода  - в денці глечика пальці намацали шматочок
свинцю. ‡начить, перстень десь зовсім поруч.
     •отілосЯ   хапонути  на  повні  груди  повітрЯ.  „звін   у  вухах  став
нестримний. ’а хлопець знав  - зараз і тільки цієї миті він повинен шукати і
знайти перстень з  лалом! „оказ цьому -  шматочок свинцю! ‡олото десь поруч,
зовсім  порЯд!  Џри  другому  зануренні  хто  зна,  чи  пощастить  потрапити
точнісінько в це місце! ‚ін поволі  почав вести рукою по  колу, все  ширше й
ширше роблЯчи круги... І ось пальці слизнули по твердій опуклості лала. Ќаче
вишенька,  опуклість багрЯного лалу. Ђлі затис здобич правицею і з  усіх сил
поспішив на поверхню. “ хлопцЯ вистачило тЯми, щоб  не роздивлЯтисЯ перстень
і не милуватись ним при Яскравому світлі.
     ‚илізши  на  палю,  швидко  зав'Язав перстень  у  кінчик  хустки,  Якою
обгортав шапочку.
     ‚ін,  він,  Ђлі,  син  багдадського сміттЯра,  витЯг, видобув скарб  із
брудного каналу!
     Ђ коли віддасть його Ђмару? –е вже потім... Џоки що треба не думати про
перстень,  а  швидко  виконувати  накази хазЯїна  - знайти  лікарЯ  і купити
наїдки...

        8. Љ‚Ђ‘Ћ‹џЌ… ЌЂЊ€‘’Ћ
     Ђлі відімкнув важкі запліснЯвілі двері і тихо прослизнув до приміщеннЯ.
     ѓосподинЯ  Ђйша щось бурмотіла і стогнала, та  не було зрозуміло, чи це
сон в неї, чи мареннЯ.
     ЌегритЯночка спала  на  підлозі в сусідній кімнаті, ледь  не торкаючись
сіро-рожевими п'Ятами розпеченої жаровні.
     Ђлі не розбудив її, а сам виніс  жаровню на подвір'Я, а потім позамикав
усі  двері, сховав  ключі, Як  і Ђйша,  на  голому  тілі.  ‚ислизнув тихо  й
непомітно через запасну хвіртку до бічного каналу.
     ’ільки  пробіг  під стінами  складів до перехрестЯ каналів, Як зразу  ж
здибав човнЯра. І винайнЯв його до полуденної молитви за  дирхем. —овнЯр був
радий, що знайшов такого дурника, а хлопець зрадів,  що не треба тепер знову
кожного разу шукати човнЯра - він буде напохваті.
     ‡ лікарем було гірше.
     Љоли  огрЯдний, сивобородий христиЯнин  взнав,  що його  викликають  до
Ђйші, він замахав пухкими руками.
     - Ќікуди не рушу й кроку! –Я гієна буде кричати, що вона вдЯчна мені на
динар, а  заплатить  битий  фалс! ‡  місцЯ  длЯ неї  не  рушу!  –е  справжнЯ
басрійська скупердЯйка!
     - Ћсь тобі,  господине, два дирхеми, Як задаток.  ‘правжні, не "чорні"!
–е  мій  хазЯїн,  Ђбу  Ђмар,  мосулець,  кличе тебе до  господині  Ђйші. ‚ін
платить. Ѓачиш оце - тобі монети! џкщо їй допоможеш...
     ‹ікар узЯв монету, довго крутив межи пальцЯми. ‡рештою прикусив міцними
білими зубами шматочок карбованого срібла.
     - Іду! ‘рібло - не золото, проте річ переконлива!
     Љоли Ђлі завів  лікарЯ  у  цей потаємний  будинок,  з-за дверей почувсЯ
стукіт у дошки та плач.
     Ђлі  не  відімкнув негритЯночку, поки лікар  не  оглЯнув хворої  та  не
призначив різних ліків і не поЯснив,  де й у кого їх купити,  і Як їх давати
хворій.
     ’оді  тільки   Ђлі  відімкнув  двері.  ЌегритЯнка  вискочила   стрілою,
перечепилась і розтовкла собі носа.
     ‹ікар весело і вдоволено розсміЯвсЯ.
     - ’епер і в рабині кровотеча, і в  хазЯйки! Ќедарма ж кажуть, що собака
й рабинЯ схожі на господарЯ!
     ЌегритЯночка  витерла  кров кулаком і кинулась із  обуреним вереском до
хлопцЯ.
     - ‡ачинив мене, мов собаку?!! Људи ти йдеш?! ‚ізьми мене із собою!
     - –ить, чорна мавпо! - ‹ікар обуривсЯ. - ’и рабинЯ, а  він мусульманин!
’и  що -  збожеволіла?<sup>8</sup> џкщо  хочеш на вулицю  піти, то поклонись
йому низько і попроси  та й одЯгни на  шию  свою рабську кулю. І - Ђ тоді до
Ђлі і  теж обуреним голосом:  - —ого на мене дивишсЯ? ‡ рабами  треба тільки
суворо! „обра і  ласки  вони не розуміють.  ‘Ядуть тобі  на  шию, Як  „ід на
‘індбада-Њорехода. І не скинеш, і не знімеш.
     ‡ такими напучуваннЯми вони й сіли до човна. Ђлі думав  відвезти лікарЯ
до його дому, проте лікар попрохав, щоб його відвезли до садиби купцЯ ‘ахла.
     - Џравда, господине, що  в того ‘ахла є чудо з  чудес  - серед квітів -
троЯнда  з  пелюстками  наполовину червоними, наполовину білими? џ  так хочу
побачити чудову троЯнду!
     - Є. Ђ  чого  тобі, хлопче, дивитись? ’и ж простолюдин,  слуга... Ђ щоб
зрозуміти  красу чи  квітів,  чи ще чого іншого, треба бути і  освіченою,  і
вихованою  людиною.  Ђ ти ж, певно, до  всього і не вчивсЯ ніколи і не знаєш
навіть грамоти?
     Ђлі нічого не відповів і сумно  опустив голову - все була чиста правда.
‡відкіль синові •асана-сміттЯра знати грамоту?
     І хлопчина відчув себе таким малим і ницим від зневажливих слів лікарЯ,
що ладен був упасти каменем на дно каналу і більше не виринати.
     ’ільки щодо краси  - то тут Ђлі обуривсЯ, та не посмів перечити лікарю.
•іба  вони,  ці  багаті й письменні, помічають красу  цього  світу і  різних
людських витворів? Ћт хоча б „жафар - хіба його цікавить просто краса?! ‰ому
треба, щоб вона дорого коштувала, а він за неї щоб мало заплатив! ’оді краса
длЯ нього справді краса... Ђ сам лікар?! ѓоворить  про освіту і вихованість,
а жодного разу не зиркнув  на дивну штукову стелю, що в кімнаті Ђйші зависла
над головою, ніби золоті пришпилені соти...
     —овнЯр спинив свою посудину білЯ  кварталу, де жили різні іновірці. Ђлі
добре  запам'Ятав, що