льм з цього погляду, але невдовзi захопився сюжетом i вже не думав нi про що iнше. Наприкiнцi фiльму, в тому епiзодi, де Батча i Санданса оточило майже все болiвiйське вiйсько, Шiмода торкнувся мого плеча. Не вiдриваючи очей вiд екрана, я нахилився до нього, хоча й волiв би, щоб вiн дав менi додивитися фiльм, i сказав те, що хотiв сказати, потiм. -- Рiчарде... -- Що? -- Чому ти тут? -- Це гарний фiльм, Доне. Цс-с! -- На екранi заюшенi кров'ю Батч i Санданс розмовляли про те, чому ©м треба ©хати до Австралi©. -- Чим вiн гарний? -- запитав вiн. -- Бо цiкавий. Цс-с! Я скажу тобi потiм. -- Вiдключися. Прочнись. Усе це iлюзi©. Я розсердився. -- Дональде, лишилося всього кiлька хвилин, а тодi й поговоримо про все що хочеш. А поки що не заважай менi дивитися. Гаразд? Вiн знову прошепотiв, наполегливо й драматично: -- Рiчарде, чому ти тут? -- Слухай, ти ж сам хотiв, щоб я пiшов з тобою! -- Я повернувся до екрана, намагаючись додивитися фiнал. -- Нiхто не тягнув тебе сюди силомiць. Ти мiг сказати: дякую, не хочу. -- Менi подоба╨ться цей фiльм... Глядач, що сидiв попереду, обернувся й виразно поглянув на мене. Та я не вгавав: -- Атож, фiльм менi подоба╨ться, Доне. Хiба в цьому ╨ щось погане? -- Анiчогiсiнько, -- сказав вiн i вже до кiнця не озвався жодним словом. Ми вийшли з кiнотеатру, поминули майданчик, де було виставлено на продаж держанi трактори, а потiм заглибились у темряву, простуючи до наших лiтакiв. Збиралося на дощ. Я думав про Донову дивну поведiнку в кiнотеатрi. -- Доне, ти робиш усе помiрковано? -- Iнодi. -- До чого ж кiно? Чому це раптом тобi забаглося побачити цей фiльм? -- Запитання поставив ти. -- Так. Ти ма╨ш вiдповiдь? -- Оце й моя вiдповiдь. Ми пiшли в кiно тому, що ти поставив запитання. Фiльм був вiдповiддю на тво╨ запитання. Вiн збиткувався надi мною, я це вiдчував. -- Яке було мо╨ запитання? Запала довга болiсна мовчанка. -- Тво╨ запитання, Рiчарде, було таке: навiть у сво© найкращi часи ти нiяк не змiг дотямити, чому ми тут. Я пригадав. -- I фiльм був тво╨ю вiдповiддю? -- Так. -- Ну й ну. -- Ти не розумi╨ш, -- мовив вiн. -- Нi. -- Це був гарний фiльм, -- сказав вiн, -- але найкращий фiльм у свiтi -- це все ж таки iлюзiя. Картинки навiть не рухаються, то тiльки ввижа╨ться, нiби вони рухаються. Враження руху створю╨ гра свiтла на пласкому екранi серед темряви, хiба нi? -- Та звiсно. -- Я починав розумiти його. -- Iншi люди, будь-якi люди, що будь-де йдуть у кiно на будь-який фiльм -- чому вони там, коли це тiльки iлюзi©? -- Ну, це ж розвага, -- вiдказав я. -- Забава. Правильно. Це перше. -- Може бути й щось пiзнавальне. -- Добре. Завжди ╨ щось таке. Пiзнавальне. Це друге. -- Фантазiя, втеча вiд дiйсностi. -- Та сама забава. Перше. -- Технiчнi мiркування. Подивитись, як зроблено фiльм. -- Пiзнання. Друге. -- Втеча вiд нудьги... -- Втеча вiд дiйсностi. Це ти вже називав. -- Спiлкування. Побути разом з друзями, -- сказав я. -- Причина для того, щоб пiти в кiно, але не для того, щоб дивитись фiльм. Усе одно це забава. Перше. Хоча б якi причини я називав, усе зводилось до його двох пальцiв -- люди дивляться кiно або задля забави, або задля пiзнання, або з обох причин водночас. -- I кiно теж подiбне до життя, Доне, хiба не правда? -- Правда. -- Тодi чому дехто обира╨ погане життя, фiльми жахiв? -- Вони не тiльки йдуть на фiльми жахiв задля розваги, вони, входячи до кiнотеатру, знають, що це буде фiльм жахiв, -- зазначив вiн. -- Але чому? -- Тобi подобаються фiльми жахiв? -- Нi. -- Ти ©х коли-небудь бачив? -- Нi. -- Але ж дехто витрача╨ чимало грошей i часу, аби побачити жахи чи мелодраматичнi сцени, нуднi й нецiкавi для iнших? -- Вiдповiдь на це запитання вiн залишив менi. -- Так. -- Тебе нiхто не примушу╨ дивитись ©хнi фiльми, ©х нiхто не примушу╨ дивитися тво©. Це зветься "свободою". -- Але чому дехто хоче бути нажаханим? Або знудженим? -- Тому, що вони думають, нiби заслуговують на це, щоб нажахати когось iншого, або полюбляють збудження вiд жахiв, або вважають, що нудьга ╨ неодмiнною властивiстю кiно. Чи ти повiриш, що багато людей з поважних для них мiркувань тiшаться сво╨ю вiрою в те, що у сво©х власних фiльмах вони безпораднi? Нi, не повiриш. -- Нi, не повiрю, -- погодився я. -- Доки ти цього не зрозумi╨ш, доти й дивуватимешся, чому на свiтi так багато нещасних людей. Вони нещаснi тому, що зробили для себе такий вибiр -- бути нещасними, i так воно й ма╨ бути, Рiчарде! -- Гм. -- Ми -- iстоти, якi розважаються iграми i шукають забав, ми -- отрута всесвiту. Ми не можемо померти, ми не можемо вiдчути болю бiльшого за той, що його викликають iлюзi© на екранi. Але ми можемо повiрити в те, що нам болить, i уявити собi це в таких болiсних деталях, у яких тiльки забажа╨мо. Ми можемо повiрити, що ми -- жертви, яких убили й вбивають, яких кида╨ вiд щасливо© до лихо© долi. -- У багатьох життях? -- запитав я. -- Скiльки фiльмiв ти бачив? -- О-о... -- Фiльми про життя на цiй планетi, про життя на iнших планетах; усе, що ма╨ час i простiр, -- все це кiно i все це iлюзiя, -- провадив Дон. -- Але на якийсь час ми можемо чимало пiзнати i досхочу натiшитися нашими iлюзiями, хiба не так? -- Доне, як далеко сяга╨ ця тема кiно? -- Це залежить вiд тебе. Сьогоднi ввечерi ти побачив фiльм почасти тому, що його хотiв побачити я. Багато людей обирають те чи те життя, бо дiстають втiху, роблячи щось разом. Актори сьогоднiшнього фiльму грали разом i в iнших фiльмах. Ранiше чи пiзнiше -- це залежить вiд того, який з ©хнiх фiльмiв ти бачив перший, але ти можеш дивитись ©х одночасно на рiзних екранах. Ми купу╨мо квитки на цi фiльми, платимо за вхiд, погоджуючись повiрити в реальнiсть мiсця i реальнiсть часу. Нi те, нi те не ╨ правдивим, але той, хто не захоче сплатити цю цiну, не може з'явитися на цiй планетi чи в будь-якiй просторово-часовiй системi взагалi. -- А чи iснують люди, якi зовсiм не мають нiяких життiв у просторi i часi? -- А хiба iснують люди, якi нiколи не ходять у кiно? -- Розумiю. Вони приходять до пiзнання iншими шляхами? -- Ма╨ш рацiю, -- погодився вiн, видимо задоволений мною. -- Просторово-часова система -- доволi примiтивна школа. Та багато людей не хоче розлучатися з iлюзi╨ю, навiть якщо вона ©х знуджу╨. Вони не хочуть, щоб передчасно вмикали свiтло. -- Хто пише сценарi© цих фiльмiв, Доне? -- Якщо розпитувати самих себе, а не iнших, диву╨шся, як багато ми зна╨мо. Хто пише сценарi© цих фiльмiв, Рiчарде? -- Ми самi, -- сказав я. -- Хто в них гра╨? -- Ми самi. -- Хто оператор, кiномеханiк, директор кiнотеатру, продавець квиткiв, розповсюджувач фiльмiв, хто стежить за тим, щоб усе це вiдбувалося? Хто ма╨ право в будь-яку мить увiйти в цей фiльм, змiнити в ньому сюжет? Хто може переглядати той самий фiльм знов i знов? -- Дай подумати, -- сказав я. -- Кожен, хто захоче? -- З тебе досить тако© свободи? -- запитав вiн. -- Ось чому цi фiльми такi популярнi? Адже ми iнстинктивно вiдчува╨мо, що вони ╨ паралелями нашого власного житт╨вого термiну? -- Може, так, а може, й нi. Хоч це й не становить велико© рiзницi. А що таке проекцiйний апарат? -- Мозок, -- вiдповiв я. -- Нi. Уява. Наша уява, хоч би що ти казав. -- Що таке фiльм? -- поцiкавився вiн. -- Ось ти й спiймав мене. -- Усе, що ми згоднi впустити до власно© уяви? -- Може, й так, Доне. -- Ти можеш тримати бобiну з фiльмом у руках, -- сказав вiн, -- i все там буде й завершеним, i достатнiм -- початок, середина, кiнець, -- усе воно ╨ там цi╨© ж таки митi, тi╨© ж таки мiльйонно© частки секунди. Фiльм iсну╨ поза часом, який вiн зафiксував, i якщо ти зна╨ш, що таке кiно, то загалом тобi вiдомо й те, що ма╨ в ньому статися, ще перед входом до кiнотеатру: там мають вiдбутися битви й народитися радiсть, з'явитися переможцi й переможенi, i любовi, i катастрофи -- все там. Але щоб той фiльм тебе захопив, цiлком заволодiв тобою, щоб ти дiстав од нього найбiльшу втiху, ти повинен заправити плiвку в апарат i хвилину по хвилинi пропустити його крiзь об'╨ктив... Будь-яка iлюзiя потребу╨ простору i часу для свого здiйснення. Отож ти платиш свiй десятицентовик, одержу╨ш квиток, влаштову╨шся в крiслi й забува╨ш, що дi╨ться поза стiнами кiнотеатру, i для тебе почина╨ться кiно. -- I нiкого насправдi не вбивають? I кров зроблено з томатно© пасти? -- Нi, кров справжня, -- вiдказав Дон. -- Але задля бiльшого впливу на наше реальне життя, це може бути i томатна паста... -- I реальнiсть? -- Реальнiсть ╨ свята iндиферентнiсть, Рiчарде. Матерi байдуже, яку роль гра╨ ©© дитя в сво©х iграх; один день воно позитивний герой, наступного дня -- негативний. Суще навiть не зна╨ про нашi iлюзi© та iгри. Воно зна╨ тiльки себе, а нас сприйма╨ у сво©й подобi, досконалiй i довершенiй. -- Я не певен того, що хочу бути досконалим i довершеним. Розкажи про нудьгу... -- Поглянь на небо, -- запропонував вiн, i це була така швидка й раптова змiна теми, що я поглянув на небо. У його височинi пропливали розiрванi пiр'©стi хмари, i перший дотик мiсячного сяйва срiблив ©хнi окрайки. -- Гарне небо, -- зауважив я. -- Досконале небо? -- Атож, Доне, небо завжди досконале. -- Ти кажеш, що небо завжди досконале, хоч воно й щосекунди змiню╨ться? -- Отакий я розумник! Правда! -- I море -- завжди досконале море, а воно ж також весь час змiню╨ться, -- правив Дон. -- Якщо досконалiсть ╨ застiй, тодi небо -- це просто болото! А суще навряд чи може бути болотним пухирем. -- Суще не може бути болотним пухирем, -- неуважно докинув я. -- Воно досконале й повсякчас мiнливе. Атож. Беру. -- Ти взяв це вже давно, якщо наполяга╨ш на iснуваннi в часi. Не спиняючись, я обернувся до нього. -- Чи не нудно тобi, Доне, залишатися тiльки в одному цьому вимiрi? -- О, хiба я залишаюся тiльки в одному цьому вимiрi? -- сказав вiн. -- А ти? -- Чому все, що я кажу, хибне? -- А чи все, що ти кажеш, хибне? -- Гадаю, я роблю не те, що мав би робити. -- Може, ти хотiв би орудувати нерухомим майном? -- запитав вiн. -- Нерухомим майном чи страхуванням. -- За нерухомiстю майбутн╨. Якщо ти його прагнеш. -- Гаразд, перепрошую, -- мовив я. -- Я не хочу майбутнього. Анi минулого. Я невдовзi стану добрим старим Учителем Свiту Iлюзiй. Може, вже й наступного тижня, га? -- Та нi, Рiчарде, сподiваюсь, це не забере аж стiльки часуЯ обережно поглянув на нього, та вiн не посмiхався. 9 Днi минали один за одним. Ми лiтали, як i ранiше, але я бiльше не переймався назвами мiст чи кiлькiстю грошей, що ©х збирав з пасажирiв. Я почав вимiрювати лiто такими речами, яких навчився, розмовами, якi ми вели пiсля польотiв, i чудесами, що вряди-годи траплялися на нашому шляху, аж поки нарештi збагнув, що це нiякi не чудеса. Уявляй собi всесвiт прекрасним, справедливим i досконалим, -- сказав менi Посiбник одного дня. А ще будь певним ось чого: Суще уявля╨ це собi трохи кращим, анiж можеш уявити ти. 10 Пообiднi години випали спокiйнi. Лише зрiдка з'являлися поодинокi пасажири. У перервах мiж польотами я пробував випаровувати хмари. Свого часу менi привелося працювати пiлотом-iнструктором, i я знав, що учнi завжди роблять легкi речi важкими. Може, я щось i тямив, одначе в цьому дiлi знову виявився учнем i вперто штурмував свою цiль -- купчастi хмари. Та тепер я потребував бiльше теорi©, анiж практики. Тим часом Шiмода розлiгся пiд крилом "Флiта", вдаючи, нiби спить. Я легенько поплескав його по плечi, i вiн розплющив очi. -- Нiчого в мене не виходить, -- поскаржився я. -- Вийде, -- одрубав вiн i знов заплющив очi. -- Я стараюсь як можу, Доне! Зда╨ться, ось уже щось вийде, як хмари вiдбивають удар i набрякають ще дужче, нiж перед тим. Вiн зiтхнув i сiв. -- Вибери менi хмару. Тiльки не дуже важку, будь ласка. Я обрав найбiльшу серед нижчих хмар, десь за три тисячi футiв од землi, що немовби набрякала бiлим димом iз самого пекла. -- Ота, що над силосною баштою, онде вона, -- показав я, -- та, що швидко темнi╨. Дон мовчки позирнув на мене. -- I чого це ти мене так не любиш? -- Та нi ж бо, я люблю тебе, Доне. Через те й прошу чимало. -- Я посмiхнувся. -- Тобi потрiбен масштаб. Та коли хочеш, пiдберу для тебе щось менше... Вiн знову зiтхнув i звiв очi до неба. -- Спробую. Ну, то котра? Я поглянув на небо й остовпiв: величезна хмара, справжнiсiнька потвора, що несла в сво╨му черевi мiльйони тонн води, зникла без слiду, а на ©© мiсцi висявала неоковирна небесно-блакитна дiра. -- Ох ти ж! -- тихо мовив я. -- Робота варта зусиль... -- зауважив вiн. -- А втiм, хоч як би менi кортiло прийняти вiд тебе купу похвал, мушу з усi╨ю вiдвертiстю зiзнатися: це легко. Вiн показав на невеликий клубок хмари над нашими головами. -- Онде. Тепер твоя черга. Готовий? Ну! Я поглянув на те клубчасте створiння, i воно поглянуло на мене у вiдповiдь. Я подумав, що воно пiшло собi далi, подумав про порожн╨ мiсце там, де було це створiння, нацiлив на нього гарячi променi сво╨© уяви, попросив його з'явитися десь в iншому мiсцi i повiльно-повiльно, за одну хвилину, за п'ять, за сiм, хмара зрушила з мiсця. Iншi хмари побiльшали, а моя пiшла геть. -- Не дуже ти швидкий, -- мовив Дон. -- Це ж моя перша вдала спроба! Я тiльки починаю! Всупереч неможливому... неймовiрному... i все, на що ти спромiгся, це зауважити, що я не дуже швидкий. Це було блискуче! I ти це зна╨ш. -- Дивовижно. Ти так прихилився до не©, i все ж заради тебе вона зникла. -- Прихилився! Я бомбардував цю хмару всiм, чим тiльки мiг! Кульовими блискавками, лазерними променями, пилососом завбiльшки з будинок!.. -- Це прихильнiсть у негативному розумiннi, Рiчарде. Якщо ти справдi хочеш усунути хмару iз свого життя, то з цього не треба робити великого дiла. Ти лише розслаблю╨шся i стира╨ш ©© iз сво╨© уяви. Ото й тiльки. Хмара не зна╨, чому вона руха╨ться саме в такому напрямi i з такою швидкiстю, -- говорилося в Посiбнику. Вiдчува╨ться поштовх... Це мiсце, куди належить тепер iти. Але небо зна╨ причини i наслiдки, що стоять за хмарами, i ти ©х знатимеш, якщо пiднесешся на таку височину, звiдки зможеш поглянути за обрiй. 11 Тобi нiколи не да╨ться бажання без того, щоб не дати тобi й сили здiйснити його. Однак задля цього тобi доведеться докласти зусиль. Ми приземлилися на величезне пасовисько поруч iз триакровим ставком для водопою та купання коней, далеко вiд будь-яких мiст, десь на межi мiж Iллiнойсом та Iндiаною. Зробимо собi вихiдний день, подумав я, i нiяких пасажирiв. -- Послухай-но, -- мовив Дон. -- А втiм, нi, не слухай. Стiй тихо i спостерiгай. Те, що ти побачиш, -- нiяке не чудо. Почитай посiбник з атомно© фiзики... Дитина цiлком може ходити по водi. З цими словами вiн, мовби й не бачачи ставка, обернувся й пройшов на кiлька крокiв вiд берега по поверхнi води. Збоку це мало такий вигляд, нiби то був не ставок, а гаряче марево над кам'яним озером. Дон мiцно стояв на водi, i пiд його високими пiлотськими черевиками не виникло нi хвильки, нi брижика. -- Отак, -- сказав вiн. -- Iди й ти сюди. Я бачив усе те на власнi очi. Це було вочевидь можливо, бо Дон справдi стояв на воднiй гладiнi, отож я й собi ступив туди, щоб при╨днатися до нього. Вiдчуття було таке, нiби йдеш по чистому блакитному лiнолеумi, i я засмiявся. -- Доне, що ти зi мною робиш? -- Просто показую тобi те, чого рано чи пiзно навча╨ться кожен, -- сказав вiн, -- а ти якраз опинився напохватi. -- Але ж я... -- Поглянь. Вода може бути твердою. -- Вiн тупнув ногою, i почувся такий звук, наче шкiряна пiдошва вдарила об камiнь. -- А може й не бути... -- Вiн знову тупнув, i вода хлюпнула на його черевики. -- Вловив це вiдчуття? Ану, спробуй i ти. Як швидко ми звика╨мо до чудес! Минуло менше хвилини, а я вже думав, що ходити по водi можливо, що це природно, нормально... I що тут, мовляв, такого? -- Але, якщо вода тверда, як ми можемо ©© пити? -- Точнiсiнько так само, Рiчарде, як ми по нiй ходимо. Вода -- не тверда й не рiдка. Ти i я самi вирiшу╨мо, якою вона ма╨ бути для нас. Як хочеш, щоб вона була рiдкою, думай, що вона рiдка, чини так, нiби вона рiдка, пий ©©. А хочеш, щоб вона була повiтрям, дiй так, наче вона i справдi повiтря, -- дихай нею. Спробуй. Може, тут щось пов'язане з присутнiстю розвинено© душi, подумав я. Може, такому дано дiятись лише в певному радiусi -- футiв п'ятдесят навколо... Я став на колiна й умочив руку в ставок. Рiдина. Потiм лiг, занурив обличчя в ©© блакить i, щиро вiрячи, вдихнув. Дихалось теплим рiдким киснем, нiяко© ядухи чи спазмiв. Я сiв i запитально поглянув на Дона, очiкуючи, що ж вiн прочита╨ там, у мо©й свiдомостi. -- Говори, -- сказав вiн. -- Чому я маю говорити? -- Бо те, що ти ма╨ш сказати, точнiше переда╨ться словами. Говори. -- Якщо ми можемо ходити по водi, дихати нею i пити ©©, тодi чому ми не можемо робити те ж саме iз землею? -- Ага. Добре. Зараз побачиш... Вiн повернувся до берега легко, без видимих зусиль, наче ступав по намальованому озеру. Та тiльки-но його нога торкнулася грунту (а на березi був пiсок i трава), почав угрузати i, ступивши кiлька коротких крокiв, занурився в пiсок аж до плечей. Так наче ставок ураз перетворився на острiв, а суходiл на море. Якусь мить Дон плив по пасовиську, що хлюпало навколо нього темними суглинковими хвилями, потiм зринув на поверхню, пiдвiвся i пiшов по нiй. I раптом це здалося чудом -- побачити людину, яка йде по землi! Стоячи на ставку, я аплодував його виступу. Дон вклонився, а тодi поплескав у долонi й менi. Я пiдiйшов до краю ставка певний, що земля -- рiдка, i носаком свого черевика доторкнувся до не©. По травi колами розiйшлися брижi. А яка тут глибина грунту? Я мало не запитав про це вголос. Грунт буде завглибшки такий, який вiн ма╨ бути на мiй розсуд. Два фути, подумав я, хай буде завглибшки два фути, i я пiду по ньому вбрiд. Я впевнено ступив на берег... занурився у нього з головою i вмить пiшов на дно, в жахливе чорне пiдземелля. Я одчайдушно виборсувався на поверхню, тамував вiддих, щосили гамселив руками, щоб дiстатися твердо© води й ухопитися за край ставка. Дон сидiв на травi i реготав. -- Ти здiбний учень. Ти про це зна╨ш? -- Нiякий я не учень! Допоможи менi вибратися звiдси! -- Сам вибирайся. Я припинив боротьбу. Треба побачити землю твердою, i я одразу ж зможу видряпатись. I я побачив ©© твердою... i видряпався на поверхню, затвердiлу, вкриту кiркою з чорно© грязюки. -- Чоловiче, ну й добряче ж ти забрьохався! -- А-а-а! -- Я витрушував грязюку з чуприни, виколупував з вух. Нарештi поклав свiй гаманець на траву, пiдiйшов до рiдко© води i почистився традицiйним вологим способом. -- Зда╨ться, iсну╨ кращий спосiб почиститись. -- Атож, можна зробити це значно швидше. -- Помовч. Сядь лишень отам, усмiхнись i дай менi самому розмiркувати. -- Гаразд. Кiнець кiнцем, я пiшов до "Флiта" такий самий забрьоханий, перевдягся й повiсив сушитися мокрi речi. -- Рiчарде, тiльки не забудь, що ти сьогоднi вчинив. У наш освiчений час легко сприйняти це за сон чи якiсь давнi чудеса. Нiщо добре не ╨ чудом, нiщо при╨мне не ╨ сном. -- Ти кажеш, що весь свiт -- це сон i часом вельми при╨мний. Захiд сонця. Хмари. Небо. -- Нi. Образ -- це мрiя. Краса -- реальнiсть. Ти здатен добачити мiж ними рiзницю? Майже зрозумiвши його, я кивнув. А згодом крадькома зазирнув до Посiбника. Свiт -- це твiй зошит для вправ, на сторiнках якого ти розв'язу╨ш сво© задачi. Це -- не реальнiсть, хоч там ти можеш вiдобразити реальнiсть, якщо забажа╨ш цього. Тобi вiльно також писати в ньому нiсенiтницi чи неправду або ж виривати сторiнки. 12 Справжнiм грiхом ╨ обмеження Сущого. Не роби цього. Лагiдного теплого полудня у промiжку мiж зливами ми простували вологими тротуарами, повертаючись iз мiста. -- Ти можеш проходити крiзь стiни, правда ж, Доне? -- Нi. -- Коли ти на щось вiдповiда╨ш "нi", я знаю, що це "так". Це означа╨, що тобi не подоба╨ться, як поставлено запитання. -- Як ти вважа╨ш, ми загалом спостережливi? -- запитав Дон. -- Проблема поляга╨ в "пройти" чи в "стiнах"? -- Так, а ще гiрше, що тво╨ запитання припуска╨, нiби я iсную в одному обмеженому часi-просторi й рухаюся до iншого часу-простору. Сьогоднi я не маю настрою сприймати такi припущення. Я спохмурнiв. Вiн знав, про що я запитую. То чом би не вiдповiсти прямо, замiсть примушувати мене самого вiдкривати його секрети? -- Це невеличкий засiб допомогти тобi бути точним у мисленнi, -- м'яко мовив вiн. -- Гаразд. Ти можеш справити враження, нiби здатен проходити крiзь стiни, коли тобi цього захочеться. Так звучить краще? -- Краще. Та якщо ти хочеш бути точним... -- Мовчи. Я знаю, як висловити те, що маю на думцi. Ось мо╨ запитання. Як воно виходить, що ти можеш створити iлюзiю обмеженого вiдчуття особистостi, вираженого в цiй вiрi у просторово-часовий континуум, що у виглядi твого "тiла" проходить крiзь iлюзiю матерiального обмеження, яке ма╨ вигляд стiни? -- Добре сказано, -- оцiнив вiн. -- Коли ти ставиш запитання належним чином, воно вже i ╨ вiдповiддю. Хiба не так? -- Нi, запитання не може вiдповiсти само на себе. Як ти проходиш крiзь стiни? -- Рiчарде! Ти майже тримав у руках правильну вiдповiдь, а тодi розбив ©© на друзки! Я не можу проходити крiзь стiни... Кажучи так, ти припуска╨ш те, чого я аж нiяк не сприймаю, а якщо i сприйму, то вiдповiдь буде: нi, я не можу. -- Але ж, Доне, висловити все достоту як належить надзвичайно важко. Хiба ти не зна╨ш, що я маю на думцi? -- Виходить, як важко, то ти й не пробу╨ш цього зробити? Ходити теж було попервах надзвичайно важко, але ти напрактикувався, i тепер це тобi за iграшку. Я зiтхнув. -- Гаразд. Забудь про те запитання. -- Забуду. Але я теж маю запитання: а ти можеш? -- Вiн поглянув на мене так, наче нiщо в цiлому свiтi його не турбувало. -- Отже, ти кажеш, що тiло -- це iлюзiя i стiна -- теж iлюзiя, але особистiсть -- це реальнiсть, i вона не вклада╨ться в рамки iлюзiй. -- Я такого не казав. Це сказав ти. -- Але ж це правда. -- Ну звiсно, -- погодився вiн. -- Як ти це робиш? -- Рiчарде, ти нiчого не робиш. Ти бачиш, що воно вже зроблено, i край. -- Ха, як тебе послухати, то це зовсiм легко. -- Так само, як i ходити. Потiм диву╨шся, чому так важко було цього навчитись. -- Доне, проходити крiзь стiни -- для мене не важко, а неможливо. -- Ти гада╨ш, якщо повторювати оце "неможливо" знов i знов тисячу разiв, то важкi речi стануть для тебе легкими? -- Даруй. Це, звiсно, можливо, i я це здiйсню, коли менi випаде слушна нагода. -- Погляньте на нього, вiн ходить по водi, i йому браку╨ духу проходити крiзь стiни! -- То було легко, а це... -- Обстоюй сво© обмеженi можливостi, i вони залишаться при тобi, -- нагадав Дон. -- А чи не ти тиждень тому плавав у землi? -- Плавав. -- А хiба стiна -- не та сама вертикальна земля? Чи для тебе так уже важить, в якiй площинi лежить iлюзiя? Горизонтальнi iлюзi© можна здобувати, а вертикальнi -- не можна? -- Зда╨ться, ти дiста╨ш мене, Доне. Вiн поглянув на мене й посмiхнувся: -- Час, коли я дiстаю тебе, це той час, коли тебе треба залишити на самотi. Останнiм будинком на околицi мiста була велика споруда з червоно© цегли, в якiй мiстився зерновий склад. У мене виникло таке враження, нiби Дон вирiшив повернутися до наших лiтакiв якоюсь iншою, коротшою дорогою. I та коротша дорога лежала крiзь цегляну стiну складу. Дон рвучко повернув праворуч, просто до стiни, i раптом зник. Тепер менi зда╨ться, що якби я одразу ж повернув за ним, то теж змiг би там пройти. Та я зупинився на тротуарi й лише дивився на те мiсце, де вiн щойно стояв. Потiм простяг руку й доторкнувся до стiни: вона була всуцiль цегляна. -- Дарма, Дональде, -- мовив я. -- Настане день... I почвалав сам-один до лiтакiв довгою дорогою поза складом. -- Дональде, -- сказав я, дiставшись до нашого льотного поля, -- я дiйшов висновку, що ти просто не живеш у цьому свiтi. Вiн здивовано зиркнув на мене з крила, де навчався заливати бензин до баку. -- Звiсно, що нi. Ти можеш назвати менi бодай когось, хто живе в цьому свiтi? -- Як це розумiти? Чи можу я назвати когось, хто живе в цьому свiтi? Та я! Я живу в цьому свiтi! -- Чудово, -- мовив вiн, так наче я самотужки спромiгся розкрити якусь приховану та╨мницю. -- Нагадай менi, щоб я сьогоднi заплатив за твiй обiд... Мене вража╨, як ти дедалi посува╨шся у сво╨му навчаннi. Вiн знову пiдкинув менi загадку. В його словах не ховалось нi сарказму, нi iронi© -- вiн говорив те, що думав. -- Що ти хочеш цим сказати? Звiсно, я живу в цьому свiтi. Я i ще близько чотирьох мiльярдiв iнших людей. А от ти... -- О боже, Рiчарде! То ти серйозно! Все, за обiд не плачу! Нi за бiфштекс, нi за пиво, взагалi нi за що! Я подумав був, що ти добувся до головних iстин... -- Дон урвав мову й подивився на мене з гнiвом i жалем. -- Ти таки впевнений у цьому. Ти живеш у тому самому свiтi, що й... якийсь бiржовий маклер, еге ж? I гадаю, й тво╨ життя геть змiнила нова полiтика громадсько© безпеки, з ©© обов'язковим переглядом банкiвських цiнних паперiв, з iнформацi╨ю про вклади акцiонерiв, якi втратили п'ятдесят i бiльше вiдсоткiв на акцiях? Ти живеш у тому самому свiтi, що й шахiст, який гра╨ в турнiрах? Цього тижня повним ходом iде вiдкритий чемпiонат Нью-Йорка за участю Петросяна, Фiшера й Брауна, якi змагаються в Манхеттенi за пiвмiльйонний грошовий приз. Тодi дозволь тебе запитати: що ти робиш тут, серед поля в Мейтлендi, штат Огайо? На сво╨му "Флiтi" випуску тисяча дев'ятсот двадцять дев'ятого року ти приземлився на цiй фермерськiй дiлянцi, маючи важливi житт╨вi здобутки: дозвiл власника ферми, людей, охочих здiйснити десятихвилинну повiтряну прогулянку, технiчне обслуговування авiацiйних двигунiв фiрмою "Кiннер", смертельний страх перед грозою з градом... То скiльки людей, на твою думку, живе в цьому свiтi? Ти сказав: чотири мiльярди? I оце ти сто©ш передi мною i твердиш, нiби чотири мiльярди людей не живуть у чотирьох мiльярдах окремих свiтiв, i сподiва╨шся, що я тобi повiрю? -- Вiн аж засапався -- так швидко говорив. -- А я вже майже вiдчував смак отого бiфштекса з тертим сиром... -- озвався я. -- Вибачай. Я б залюбки заплатив за нього. Та, на жаль, усе вже минулося, все позаду й мiцно забуте. I хоч я тодi востанн╨ звинуватив Дона в тому, що вiн не живе в цьому свiтi, я ще довго не мiг збагнути слiв, на яких розгорнувся Посiбник: Якщо ти прикидатимешся якийсь час вигаданою особою, то зрозумi╨ш, що вигаданi особи бувають iнодi реальнiшi за тих, що мають тiло i живе серце у грудях. 13 Тво╨ сумлiння ╨ мiрилом чесностi твого себелюбства. Прислухайся до цього уважно. -- Усiм нам вiльно робити те, що ми хочемо, -- сказав Дон того вечора. -- Хiба це не просто, вiдверто i ясно? Хiба це не чудовий спосiб управляти всесвiтом? -- Майже так. Але ти забув одну вельми важливу обставину, -- зауважив я. -- Он як? -- Усiм нам вiльно робити те, що ми хочемо, поки ми не завда╨мо шкоди нiкому iншому, -- докiрливо сказав я. -- Я знаю, ти мав це на думцi, але ти мусиш говорити про це вголос. Раптом у темрявi почувся звук незграбно© ходи, i я швидко позирнув на Дона. -- Ти чув? -- Схоже на те, що там хтось... -- Вiн пiдвiвся й зник у темрявi. Потiм несподiвано засмiявся i назвав якесь iм'я, але я його не розчув. -- Усе гаразд, -- почув я його голос. -- Нi, ми будемо радi тебе бачити... Нема чого тобi тут тинятися... ходiмо, тебе щиро запрошують... Невiдомий говорив з помiтним акцентом, не зовсiм росiйським i не чеським, а скорiше трансiльванським. -- Дякую. Менi б не хотiлося нав'язуватись... Чоловiк, якого Дон привiв до нашого вогнища, мав вигляд, сказати б, несподiваний для отакого випадкового нiчного гостя на Середньому Заходi. Малий на зрiст, сухорлявий, чимось схожий на вовка, вiн викликав невиразний страх, хоча, опинившись у свiтлi багаття в сво╨му вечiрньому костюмi та чорному плащi, пiдбитому червоним шовком, i сам почувався видимо нiяково. -- Я оце проходив мимо... -- сказав вiн. -- Цим полем пряма дорога до мого дому... -- Хiба? -- Шiмода йому явно не повiрив, певне, знав, що вiн бреше, а проте чимдуж стримувався, щоб не засмiятись уголос. Чому -- я не знав, але сподiвався, що найближчим часом це з'ясу╨ться. -- Влаштовуйтесь зручнiше, -- запропонував я гостевi. -- Чи можемо ми чимось вам прислужитися? Щиро кажучи, великого бажання прислужитись йому я не мав, але вiн був такий збентежений, що мимоволi збуджував почуття жалю. Чоловiк поглянув на мене з такою розпачливою усмiшкою, що в мене аж мороз поза шкiрою пiшов. -- Так, ви можете прислужитися. Менi це доконче потрiбно, а то б я й не насмiлився просити. Чи можу я попити вашо© кровi? Хоч трiшечки? Це, бачте, моя ©жа. Я живлюся людською кров'ю... Чи то винен був його акцент, чи вiн погано володiв англiйською мовою, чи я просто не так зрозумiв його, але я пiдхопився так рвучко, як давно вже не пiдхоплювався, -- аж сiно у вогонь полетiло. Нiчний гiсть вiдступив назад. Узагалi-то я мирна людина, але кремезна будова нада╨ менi часом загрозливого вигляду. Чоловiк злякано крутнув головою. -- Вибачайте серПерепрошую! Будь ласка, забудьте, що я там казав про кров! Але, розумi╨те... -- Та про що ви говорите? -- я ще дужче розлютився з переляку. -- Про що це в бiса ви говорите, мiстере? Я не знаю, хто ви такий, чи ви з отих вампi... Шiмода не дав менi доказати це слово. -- Рiчарде, наш гiсть щось казав, а ти його перебива╨ш. Будь ласка, говорiть далi, сер, мiй друг трохи запальний. -- Дональде! -- обурився я. -- Цей тип... -- Замовкни! Це так вразило мене, що я замовк i з жахом та цiкавiстю дивився на гостя, що виринув на свiтло нашого багаття зi свого рiдного мороку. -- Прошу мене зрозумiти. Це ж не мiй вибiр -- народитися вампiром. Така моя нещаслива доля. У мене зовсiм мало друзiв. Щоночi я змушений добувати невеличку порцiю свiжо© кровi, щоб не корчитися вiд жахливого болю, бо без не© просто не можу далi жити! Будь ласка, врятуйте мене вiд цi╨© муки, я сконаю, якщо ви не дасте менi поссати трохи вашо© кровi... зовсiм невеличку порцiю, бiльше пiвлiтра менi не треба... Облизуючи губи, вiн ступив крок до мене, гадаючи, що Шiмода ма╨ надi мною якусь владу й зробить так, щоб я скорився. -- Ще один ваш крок -- i кров таки пролл╨ться. Мiстере, досить вам доторкнутися до мене, i ви мертвяк. Убивати його я, звiсно, не став би, а от зв'язав би залюбки, i тодi ми продовжили б розмову. Та вiн, мабуть, повiрив менi, бо зупинився i зiтхнув. Потiм обернувся до Шiмоди. -- Ти досяг свого? -- Гадаю, що так. Дякую. Вампiр позирнув на мене i всмiхнувся, цiлком невимушено, вочевидь страшенно задоволений собою -- достоту актор на сценi пiд час виходу на поклони. -- Я не питиму вашо© кровi, Рiчарде, -- приязно мовив вiн чистiсiнькою англiйською мовою без найменшого акценту. Просто на мо©х очах вiн розтавав у темрявi, так наче повiльно гасив сво╨ внутрiшн╨ свiтло... За п'ять секунд вiн зник без слiду. Шiмода знову сiв до вогнища. -- Мене завжди тiшить, коли ти не ма╨ш на думцi того, що говориш! Мене ще трусило вiд адреналiну, що утворився в кровi, коли я ладен був зiтнутися з тим монстром. -- Доне, я не певен, що створений для такого. Може, ти пояснив би менi, що дi╨ться. Ну ось, примiром... що це було? -- Дот -- вампiр iз Трансiльванi©, -- сказав вiн, наслiдуючи й перебiльшуючи акцент того прибульця. -- Або точнiше, Дот був уявною подобою вампiра iз Трансiльванi©. Якщо тобi колись захочеться щось комусь довести, а той не досить уважно тебе слухатиме, пiдхльосни його отакою невеличкою уявною подобою, аби показати, що ти ма╨ш на думцi. По-тво╨му, я перебрав мiру? З отим плащем, вовчими iклами й жахливим акцентом? Ти дуже злякався? -- Плащ був класний, Доне. Та надто вже стереотипний i явно заморський... Анiтрохи я не злякався. Дон зiтхнув. -- От i добре. Але ти принаймнi дечого досяг, а це теж неабищо. -- Чого я досяг? -- Рiчарде, в сво╨му гнiвi на цього мого вампiра ти чинив, що хотiв чинити, навiть знаючи, що це може завдати болю комусь iншому. Вiн же попередив тебе, що страждатиме вiд болю, якщо... -- Вiн хотiв ссати мою кров! -- Те саме ми чинимо з iншими, коли кажемо ©м, що вони завдадуть нам болю, якщо не житимуть так, як ми. Я надовго притих, обмiрковуючи цю розмову. Я завжди вiрив, що нам вiльно дiяти на власний розсуд, тiльки якщо ми не завда╨мо болю iншим, але ця засада не виправдала себе. Чогось ©й бракувало. -- Те, над чим ти сушиш голову, -- зауважив Дон, -- загальновживаний вислiв, який часто виявля╨ться хибним. Цей вислiв: завдавати болю комусь iншому. Ми самi обира╨мо, чи бути нам тими, кому завдають болю, чи нi, i нiщо iнше не ма╨ значення. Вирiшу╨мо ми, i бiльш нiхто. Мiй вампiр сказав тобi, що буде страшенно мучитись, якщо ти не дозволиш йому попити тво╨© кровi. Це -- його рiшення, твiй вибiр -- дати йому кровi, не зважити на нього, зв'язати його, забити падубовий кiлок йому в серце. Якщо вiн не захоче падубового кiлка, йому вiльно чинити опiр у той спосiб, у який вiн забажа╨. Отак воно й ведеться: тут вибiр, там вибiр... -- Коли виходити з цього погляду... -- Слухай, -- зупинив вiн мене. -- Ось що важливо. Ми всi. Вiльнi. Робити. Будь-що. Усе, що хочемо. Робити. 14 Кожна людина, кожна подiя в тво╨му життi знаходить там мiсце тому, що ти сам вирiшив ©© прийняти. Те, що ти вирiшу╨ш з ними робити, -- твоя справа. -- А ти не почува╨ш себе самотнiм, Доне? -- Поставити це запитання менi спало на думку в кафе у Рай╨рсонi, штат Огайо. -- Мене диву╨, що ти... -- Стривай, -- зупинив я його. -- Я не доказав запитання. Ти нiколи не почува╨ш себе бодай трохи самотнiм? -- Те, що ти вважа╨ш... -- Зажди. Ось усi цi люди -- ми ©х бачимо лише кiлька хвилин. Лише вряди-годи промайне в натовпi обличчя, якась гарненька, яскрава, мов зiрка, жiнка, що виклика╨ бажання зупинитись i привiтатися, постояти з нею хвилинку, погомонiти, нiкуди не поспiшаючи. Та вона або летить зi мною як пасажирка на десять хвилин, або не летить i зника╨, а наступного дня я вiдлiтаю до Шелбiвiлла i вже нiколи не зустрiну ©©. Це нагаду╨ менi про мою самотнiсть. Мабуть, менi важко знайти сталих i надiйних друзiв, бо сам я несталий. Дон мовчав. -- А може, це й не так? -- Менi вже можна говорити? -- А чого ж, говори. Бiфштекс з булочкою в цьому кафе обгортали до половини тонким проолi╨ним папером, i, коли ти його розгортав, дрiбне й нiкому не потрiбне кунжутове насiння з булочки обсипалося навколо, але самi бiфштекси були смачнi. Якийсь час Дон мовчки ©в, те саме робив i я, намагаючись угадати, яка ж буде його вiдповiдь. -- Гаразд, Рiчарде, ми -- магнiти, так? Нi, не магнiти. Ми -- залiзо, замотане в мiдний дрiт, i в ту мить, коли нам хочеться виявити свiй магнетизм, нам це до снаги. Пропускаючи нашу внутрiшню напругу крiзь обмотку, ми можемо притягувати все, що нам заманеться. Магнiтовi байдуже, за яким принципом вiн працю╨. Вiн -- рiч у собi i за сво╨ю природою певнi предмети притягу╨, а на iншi нiяк не вплива╨. Я ©в картоплянi пластiвцi й похмуро дивився на нього. -- Ти не згадав ще одну обставину. Як саме я це роблю? -- Ти нiчого не робиш. Пригаду╨ш космiчний закон? Подiбнi притягують подiбних. Просто залишайся тим, хто ти ╨, спокiйним, ясним, яскравим. Ми автоматично випромiню╨мо сигнал, хто ми ╨, i щохвилини запиту╨мо себе: чи справдi ми робимо те, що хочемо, i робимо це тiльки тодi, коли самi собi вiдповiда╨мо: "Так". Усе це автоматично вiдверта╨ вiд нас тих, хто не ма╨ чого навчитися вiд знайомства з нами, i приверта╨ тих, хто ма╨ i вiд кого ми теж можемо дечого навчитися. -- Але ж це вимага╨ стiйко© вiри, а тим часом ти почува╨ш себе таким самотнiм... Дон якось дивно поглянув на мене поверх свого бiфштекса. -- Шахрування з вiрою? Да╨ нульову вiру. Що працю╨, то це уява. Вiн очистив стiл, вiдсунувши вбiк сiль, смажену картоплю, кетчуп, виделки та ножi. Менi залишалося тiльки гадати, що зараз подi╨ться i що ма╨ матерiалiзуватися перед мо©ми очима. -- Якщо ти ма╨ш уяву бодай з кунжутову насiнинку, -- сказав Дон, перемiщуючи взяте для прикладу кунжутове зернятко на середину вивiльненого простору, -- для тебе все можливе. Я поглянув на те зернятко, потiм на Дона. -- Хотiлося б, щоб ви, месi©, колись зiбралися разом i знайшли спiльну мову. Менi здавалося, коли проти мене повста╨ увесь свiт, найголовнiше -- це вiра. -- Нi. Я хотiв виправити це ще тодi, коли був Месi╨ю, але все те скидалося на довге й важке сходження на крутосхил. Двi тисячi рокiв, п'ять тисяч рокiв тому люди навiть не мали слова для означення уяви, тож вiра була найкращим, з чим вони могли вийти до вельмиповажних громад послiдовникiв. А ще в них не було кунжутового насiння. Я знав напевне, що в них було кунжутове насiння, але пустив цю неправду повз вуха. -- Виходить, я маю уявити собi той магнетизм? Уявити собi якусь гарненьку, розумну й загадкову жiнку, що раптом з'явля╨ться серед натовпу на сiножатi в Таррагонi, штат Iллiнойс? Я можу зробити це, але тiльки й того, вона ж iснуватиме лише в мо©й уявi. Вiн розпачливо звiв очi до неба, що його на разi замiняла бляшана стеля та холоднi неоновi свiтильники кафе "Ем i Една". -- Лише в тво©й уявi? Ну звiсно, що в уявi! Весь цей свiт iсну╨ лише в тво©й уявi, ти хiба забув? Де тво╨ мислення, там i твiй досвiд. Як людина дума╨, така вона i ╨. Те, чого я боюся, приходить до мене. Думай i багатiй: творче бачення в уявi -- для розваги й прибутку. Як знайти друзiв, залишаючись тим, ким ти ╨. Твоя уява анi на йоту не змiню╨ Сущого i взагалi аж нiяк не вплива╨ на реальнiсть. Але ми говоримо про свiти братiв Уорнерiв i часи МГМ [Iдеться про вiдомi голлiвудськi кiностудi© "Уорнер бразерз" i "Метро-Голдвiн-Май╨р"], чия кожна часточка ╨ iлюзi╨ю i уявою. Всi тi сповненi символiв сни ми, мрiйники, прокидаючись, воскреша╨мо в уявi для себе. Дон поклав в одну лiнiю виделку та нiж, немов будував мiст мiж собою i мною. -- Ти хочеш знати, про що говорять тво© сни? Для цього тобi досить подивитися на все, що оточу╨ тебе в повсякденному життi, i запитати себе, що воно означа╨. У тво╨му життi це -- лiтаки, хоч куди б ти подався й хоч би що намагався змiнити. -- Ну що ж, Доне, твоя правда. -- Я волiв би, щоб вiн зупинився, не навалював на мене все разом; одна миля на хвилину -- надто велика швидкiсть для нових iдей. -- Якщо тобi сняться лiтаки, що це означа╨ для тебе? -- Ну, скажiмо, свободу. Лiтаки ввi снi -- це втеча, полiт i визволення. -- Чи виразне тво╨ бажання? Сон наяву -- це те саме прагнення визволитись вiд усього, що прив'язу╨ тебе до старого, -- вiд повсякденних справ, влади, нудьги, земного тяжiння. Чого ти не усвiдоми