Оцените этот текст:


---------------------------------------------------------------
   Видавництво художьноу лiтератури "ДНIПРО", КиУв - 1968
   Переклала з польськоу Вiра Авксентьсва
   Перекладено за виданиям: Stanislaw Lem. Cyberiada.
   Wydawnictwo Literackie, Krakow, 1965.
   OCR & spellcheck ANSI walgalla75@yandex.ru
---------------------------------------------------------------




   ВИПРАВА ПЕРША, або ГАРГАНЦIЯНОВА ПАСТКА

   Коли Космос ще не був так розпорядкований, як тепер, а всi зiрки
виструнчувалися низками, так що легко Ух можна було полiчити злiва
направо чи згори донизу, причому бiльшi та блакитнiшi групувалися
осiбно, а меншi й прижовклi, як тiла другоряднi, було позапихано в кут-
ки, коли в свiтовому просторi годi й слiду було знайти вiд якогось там
пилу, пороху чи туманистого дрантя, за тих добрих давнiх часiв панував
звичай конструкторам, що мали Диплом ПостiйноУ Всемогутностi з
вiдзнакою, вирушати вiд часу до часу в подорожi й нести далеким
народам добру пораду та допомогу. Отож згiдно з тою, традицiСю
випало податися в мандрiвку й Трурлевi з КляпавцiСм, для яких творити
чи погасити зiрки було все 'дно, що насiння лузати. Коли пройдений
шлях був уже такий великий, що в них стерлася остання згадка про
рiдне небо, вони побачили перед собою планету, не завелику й не
замалу, а саме доречну, з одним-Сдиним континентом, УУ дiлила навпiл
червона смуга; все лiворуч вiд неУ було жовте, а все праворуч - рожеве.
Це наштовхнуло Трурля й Кляпавцiя на думку, що перед ними двi
сумiжнi держави, i постановили вони порадитися, перше нiж сiдати.
   - Коли вже тут двi держави,- сказав Трурль,- буде справедливо, якщо
ти пiдеш в одну, а я в другу. I нiхто не буде скривджений.
   - Гаразд,- повiв Кляпавцiй,- але що чинити, як вiд нас зажадають
вiйськових засобiв? Таке трапляСться.
   - Звiсно, можуть домагатися зброУ, навiть дивовижноУ,- погодився
Трурль.- Одначе покладiмо рiшуче Ум вiдмовити.
   - А як гвалтом вимагатимуть? - не вгавався Кляпавцiй.- I таке буваС.
   - Що ж, перевiримо,- вiдказав Трурль i ввiмкнув радiо, звiдки одразу
ж бухнула брава вiйськова музика.
   - У мене iдея,- мовив Кляпавцiй, вимикаючи радiо.-Ми можемо
вдатися до рецепту Гарганцiяна. Що скажеш на це?
   - Ох, той Гарганцiянiв рецепт! - вигукнув Трурль.- Нiколи не чув, аби
хто ним користався. Проте можна й спробувати, чом би й нi?
   - Кожен з нас маС бути готовий застосувати його,- пiдсумував
Кляпавцiй.- Але, безперечно, мусимо зробити це обидва, iнакше все
скiнчиться для нас погано.
   - Та то все дурницi,- одмовив Трурль, вийняв з-за пазухи золоту
скриньку й розкрив УУ. Всерединi на оксамитi лежали двi бiлi кульки.
   - Вiзьми одну, а друга залишиться в мене,- сказав Трурль.- Щовечора
ти оглядатимеш свою кульку, i коли вона порожевiС, то це буде знак, що
я скористався з поради. Тодi й ти зробиш так само.
   - Отже, домовилися,- сказав Кляпавцiй i сховав кульку. По тому вони
приземлилися, обнялися i кожен пiшов у свiй бiк.
   Державою, до якоУ потрапив Трурль, правив король Потворик. Це був
мiлiтарист iз дiда-прадiда i до того ж скнара просто-таки космiчний.
Аби зменшити видатки, вiн скасував усi кари, опрiч найголовнiшоУ.
Найулюбленiшим його заняттям було лiквiдовувати зайвi установи. А
вiдколи вiн скасував посаду ката - кожен стратенець мусив сам
позбавляти себе життя або, в разi винятковоУ королiвськоУ ласки, за
допомогою найближчих своУх родичiв. Мистецтва вiн пiдтримував
тiльки тi, що не вимагали витрат, як от хорова декламацiя, гра в шахи та
вiйськова гiмнастика. Взагалi вiйськове мистецтво цiнував вiн
надзвичайно, бо ж виграна вiйна даС добрячий зиск; але, з другого боку,
до вiйни можна як слiд пiдготуватися лише за миру, тим-то король хоча
й помiрковано, але дотримувався його. Найбiльшою реформою
Потворика було удержавлення державноУ зради. Сусiдня держава заси-
лала до нього шпигунiв, отож монарх утворив Мiнiстерство
Запроданця,  або Коронного Зрадька, яке через своУх урядовцiв за щедру
плату продавало ворожим агентам державнi таСмницi; тi агенти, що не
забували про власну кишеню, раднiше купували застарiлi вiдомостi, бо
тi коштували дешевше.
   Пiдданцi Потворика вставали рано, поводилися лагiдно i облягалися
пiзно, бо багато працювали. Вони робили кошики на шанцi й та-раси, а
також зброю та доноси. Щоб держава не розлетiлася вiд надмiру
останнiх, як то було сталося багато сот лiт тому за Бардзолiмуса
Стоокого, той, хто робив забагато доносiв, сплачував спецiальний
податок за розкiш. Отож i трималися доноси на розважливому рiвнi.
   Потрапивши на двiр Потворика, Трурль запропонував йому своУ
послуги, i король, як того й слiд було чекати, зажадав од нього створен-
ня потужноУ вiйськовоУ зброУ. Трурль попросив три днi на роздуми, а
коли прибув до призначеного йому затишного помешкання, оглянув ту
кульку в золотiй скриньцi. Була вона бiла, та поки вiн дивився на неУ,
почала потроху рожевiшати.
   - Ого! - сказав вiн собi.- Треба братися за Гарганцiяна! - I одразу ж
узявся до таСмних нотаток.
   Кляпавцiй тим часом перебував у iншiй краУнi, де володарював
могутнiй король Мегерик. Там усе було зовсiм по-iншому, нiж у
ПотворiУ. I цей монарх жадав вiйськових походiв, i вiн теж витрачався
на озброСння, але робив це мудро, бо королем був без мiри щедрим, i
над усе його заполоняло мистецтво. Кохався король той у мундурах i
золотих шнурах, в лампасах i кутасах, в аксельбантах, у портьСрах з
дзвiночками, в латах та еполетах. Був вiн i справдi дуже вразливий:
щоразу, як спускав на воду нового панцерника, весь аж тремтiв. Гойно
тратив вiн грошi на батальне малярство, платив при цьому з
патрiотичних мiркувань, залежно вiд кiлькостi вбитих ворогiв. А тому
на панорамах, що Ух безлiч було в королiвствi, громадилися до неба
гори ворожого трупу. У щоденному життi вiн поСднував абсолютизм з
освiченiстю, а суворiсть iз великодушнiстю. Щороку в рiчницю свого
вступу на трон вiн уводив реформу. То велiв уквiтчати всi гiльйотини,
то змастити Ух, аби не скрипiли, а то позолотити катiвськi мечi,
водночас не забуваючи наказати, щоб Ух вигострили в iнтересах
гуманностi. Натуру вiн мав широку, але марнотратства не схвалював,
тому спецiальним декретом нормалiзував усi коли, палi, гайки, диби та
кайдани. ЕкзекуцiУ неблагонадiйних,- зрештою, не частi,- проводилися
гучно й пишно, з вiйськовим парадом, духовною насолодою i
побожнiстю, посеред вишикуваних карет з лампасами й помпонами.
Мав також той ясний монарх теорiю, що УУ втiлював у життя, i була то
теорiя загального щастя. Чень вiдомо, що людина не тим смiСться, що
весела, але тим весела, що смiСться. Коли всi кажуть, що все чудово,
враз i настрiй випогоджуСться. Пiдданцi Мегериковi були зобов'язанi -
ясна рiч, для свого ж таки добра - повторювати вголос, що <ся мають
пречудове>, а колишню, не зовсiм ясну формулу вiтання <День
добрий!> король замiнив кориснiшою: <Як добре!>, причому дiтям до
чотирнадцяти рокiв дозволялося говорити: <Гу-га!>, а старим - <Добре
як!>.
   Мегерик радiв, спостерiгаючи, як мiцнiС дух народу, коли,
проУжджаючи вулицями в каретi, на кшталт панцерника, бачив людськi
тлуми, що вiтали його, i вiн ласкаво поздоровляв Ух порухом монаршоУ
руки, а люди один з-перед одного гукали: <Гу-га!>, <Добре як!> i
<Чарiвно!> Був вiн, зрештою, вельми демократичних нахилiв. Дуже
полюбляв перекинутися кiлькома вояцькими словами iз старими
ветеранами, що бували й на конi, й пiд конем, жадав бойових iсторiй,
якi розповiдалися на бiвуаках, i частенько пiд час аудiСнцiУ, що давав
тому чи iншому чужинецькому сановниковi, трiснувши себе нi сiло нi
впало булавою по колiну, зiпав: <Наша зверху!> - або: <Ану лупнiть
менi в цей панцерник!> - чи: <А хай мене куля вцiлить!> Бо ж нiчого вiн
так не обожнював i нi в чому так не кохався, як у вiтчизнянiй силi й
мужностi, у пирогах на горiлцi з порохом, у сухарях i зарядних ящиках,
а також у картечi. Тому, як поймав його смуток, вiн велiв, щоб перед
ним дефiлювали полки, спiваючи: <Наше вiйсько з гвинтiвками>,  або давню коронну <А ми слiдом за
корнетом гайда ристю на багнети>. I наказав вiн, коли помре, то щоб
стара гвардiя заспiвала йому над труною його улюблену пiсню -
<Спрацьований робот в iржi потопаС>.
   Кляпавцiй не вiдразу дiстався на двiр великого монарха. У тiй
мiсцевостi, куди вiн спершу потрапив, скiльки не стукав вiн у рiзнi
дверi, так йому нiхто й не вiдчинив. Врештi помiтив вiн на зовсiм
безлюднiй вулицi мале дитинча, що пiдiйшло до нього й тоненько
пропищало:
   - Купите, пане? Дешево продам.
   - Може, й куплю, але що? - запитав здивований Кляпавцiй.
    - Державну таСмничку,- вiдповiло дитинча, показуючи з-пiд поли
льолi крайчик мобiлiзацiйного плану. Кляпавцiй здивувався ще дужче й
мовив:
   - Нi, дитинко, менi цього не треба. Скажи краще, де тут живе який-
небудь староста?
   - А навiщо пановi штарошта? - спитало шепелявлячи дитя.
   - Хочу з ним поговорити.
   - Сам на сам?
   -- Може, й сам на сам.
   - Пановi треба агента? То вам у пригодi став би мiй тато. I надiйний, i
недорого вiзьме.
   - Покажи ж менi того тата,- сказав Кляпавцiй, бачивши, що iнакше вiн
з тоУ розмови не .виплутаСться. Дитинча завело його до однiСУ хати.
Посерединi, при лампi, хоч надворi був бiлий день, сидiла вся родина -
сивий дiдусь у крiслi-гойдалцi, бабуся, що плела на дротах панчохи, i
цiлий гурт дорослого Ухнього потомства, кожне при своУй роботi, як то
звичайно в домi. Ледве Кляпавцiй переступив порiг, як усi схопилися й
кинулись на нього,- дроти виявилися кайданами, лампа-мiкрофоном, а
бабуся - начальником мiсцевоУ полiцiУ.
   <Певно, якесь непорозумiння>,- подумав Кляпавцiй, коли його
запроторили до льоху, перед тим ще й натовкши боки. Вiн терпляче
чекав цiлу нiч, бо нiчого бiльше не мiг удiяти. Свiтанок посрiблив
павутиння на кам'яних стiнах i поржавiлi рештки давнiших в'язнiв; по
якiмось часi Кляпавцiя вiдвели на допит. Виявилося, що й селище, й
хати, й дитина - все пiдставне i в такий ото спосiб пошивали в дурнi
ворожих агентiв. Судовий процес КляпавцiСвi не загрожував, бо злочин
був замалий. За спробу контакту з батьком-запроданцем йому
належалась гiльйотинацiя третього ступеня, оскiльки мiсцева
адмiнiстрацiя в цьому бюджетному роцi вже витратила кошти на
перекуп ворожих шпигунiв. Кляпавцiй жодноУ державноУ таСмницi собi
купити не хотiв, хоча його й намовляли; бо, попри все, бракувало йому
найважливiшого-грошей. Вiн усе своСУ провадив; офiцер, що його
допитував, не йняв тому вiри,- а навiть коли б i захотiв вiн звiльнити
в'язня, то це було не в його компетенцiУ. Тож справi дали хiд, а
Кляпавцiя тим часом взяли на тортури, бiльше з службового обов'язку,
анiж з сутоУ потреби. За тиждень справа повернула на краще:
виправдавши, його вислали до столицi, а там вiн, проiнструктований у
приписах двiрського етикету, сподобився честi особистоУ аудiСнцiУ в
короля. Одержав вiн навiть сурму, бо кожен громадянин сповiщав про
своС прибуття в урядовi мiсця, як також i про вибуття звiдти, звуком
сурми, а службова запопаднiсть повсюдно у державi тiй була така, що
без будника-сурми й на схiд сонця не вважали.
   Мегерик, як i слiд було чекати, зажадав од нього новоУ зброУ;
Кляпавцй пообiцяв виконати це жадання монарше i запевнив, що мета
його - зробити переворот у вiйськовiй справi.
   - Яка,- запитав вiн передусiм,- армiя непереможна? Та, що маС кращих
полководцiв i дисциплiнованiших солдатiв. Полководець наказуС, а
солдат слухаСться, тому перший маС бути розумний, а другий -
дисциплiнований. Одначе кожнiй мудростi, навiть вiйськовiй,- С своя
межа. Найгенiальнiший полководець i той може натрапити на рiвного
собi. Може також полягти на полi бою i осиротити своС вiйсько або й
чогось гiршого накоУти. Бо хiба ж не С небезпечною череда огрубiлих в
боях штабiстiв, яким бойова слава так ударила в голову, що вони
починають зазiхати на трон? I чи не постраждали вiд того численнi
королiвства? Отож-бо виходить, що полководцi - це тiльки зло, i справа
стоУть так, аби це зло лiквiдувати. Далi - дисциплiнованiсть армiУ
полягаС в тому. щоб вона точно виконувала накази. Iдеалом вiйськового
статуту С така армiя, що з тисячi грудей робить однi, з тисячi думок
одну думку й волю. Цьому служать уся армiйська дисциплiна, муштра,
маневри i вправи. Тим-то така армiя, котра б дiяла достоту, як один
муж, i сама собi була творець та реалiзатор стратегiчних планiв,
здаСться недосяжною метою. Хто ж е втiленням такого iдеалу? Тiльки
одна особа. Бо нiкого так не слухаСшся, як самого себе, i нiхто так охоче
не скоряСться командам, як той, хто сам собi даС цi команди. Крiм того,
одна особа не може розбiгтися врiзнобiч, не може не послухатися самоУ
себе або ремствувати на саму себе. Отже, справа в тому, щоб той
послух, оту любов до самого себе, що притаманна iндивiдовi, зробити
властивiстю тисячних лав. Як це вчинити?
   Тут Кляпавцiй заходився викладати заслуханому королевi простi, як i
все генiальне, iдеУ доктора Гарганцiяна.
   - Кожному    призовниковi,-пояснював вiн,- вкручуСться спереду
вилка, а ззаду розетка. За наказом <Ввiмкнись!> - штепселi вскакують у
розетки, i там, де хвилину тому була собi юрба цивiльникiв,
об'являСться загiн iдеального вiйська. Коли окремi розуми, що досi
заходили в позаказармовi дурницi, переймаються Сднiстю суто
вiйськового духу, не тiльки автоматично виникаС дисциплiна, сенс якоУ
в тому, що вся армiя чинить спiльне, бо С одним духом V мiльйонах тiл,
але заразом з'являСться й мудрiсть. А та мудрiсть прямо пропорцiйна до
чисельностi. Чота посiдаС розум сержанта; рота - розумна як штабс-
капiтан, батальйон - як дипломований полковник, а дивiзiя, навiть УУ
резерв, варта всiх стратегiв, укупi взятих. В такий спосiб можна
створити з'Сднання просто надгенiальнi. Виданих наказiв Ум годi не
виконати, бо хто ж не слухаС самого .себе? Таким чином кладеться край
рiзним фанаберiям i вибрикам окремих оси, залежностi вiд випадкових
обдаровань командувачiв, Ух взаСмним заздрощам, суперництву,
конфлiктам. Загони, раз так об'Сднанi, вже не варто роз'Сднувати, бо це
не дасть нiчого, крiм розгардiяшу. Армiя без вождiв - сама собi вождь,-
ось моя iдея!-так закiнчив Кляпавцiй свою промову, що справила
велике враження на короля.
    - Iди, вашмосць, вiдпочинь,- сказав нарештi монарх,- а я пораджуся з
своУм генеральним штабом.
   - Ох, не чинiть цього, Ваша Королiвська Величносте! - хитро заволав,
удаючи переляк, Кляпавцiй.- Так само вчинив цiсар Турбулеон, а його
штаб, боронячи власнi посади, вiдкинув проект, пiсля чого сусiд
Турбулеонiв, король Емалiй, напав з реформованою армiСю на цiсареву
державу i обернув УУ на попiл, хоч сили мав восьмикрат слабшi!
   По цих словах подався вiн до визначених йому апартаментiв й
оглянув кульку, що була червоною, мов бурячок, з чого вiн зрозумiв, що
Трурль у короля Потворика дiяв так само, як i вiн.
   Невдовзi сам король доручив КляпавцiСвi переробити одну роту
пiхоти. Реконструйований загiнчик, з'Сднавшись умить в Сдине цiле,
крикнув: <Бий-убий!> - i, скотившись з пагорка на три озброСних до
зубiв королiвських кiрасирських ескадрони, що ними командувало аж
шестеро викладачiв АкадемiУ Генерального Штабу, розтрощив Ух до
цурки. Дуже засмутилися всi маршали, великi й польнi, генерали й
адмiрали, яких король негайно погнав на пенсiю. А сам монарх,
переконавшись, що реформа КляпавцiСва це й справдi переворот у
вiйськовiй справi, доручив йому реорганiзувати всю армiю.
   I ось рушнично-електричнi заводи вдень i вночi почали виробляти
вагони штепселiв, якi вкручувано там, де належиться, по всiх казармах.
Кляпавцiй Уздив iнспектувати залогу за залогою, одержавши вiд короля
купу орденiв; а Трурль, що розгорнув таку саму дiяльнiсть у
Потвориковiй державi, мусив був через вiдому всiм ощаднiсть цього
монарха вдовольнитися доживотним титулом Великого 3 а продавця
Вiтчизни. Обидвi держави готувалися до вiйськових Дiй. В
мобiлiзацiйнiй лихоманцi рихтували Як звичайну, так i ядерну зброю,
начищуючи вiд свiтання до смеркання гармати й атоми, щоб блищали
згiдно з статутом. Конструктори, яким, власне кажучи, вже нiчого було
робити, взялися крадькома пакувати манатки, аби зустрiтися, як прийде
пора, у домовленому мiсцi, бiля корабля, полишеного в лiсi.
   Тим часом дивнi дива дiялися в казармах, особливо в пiхоти. Роти
тепер уже не вчилися муштри i не потребували окличок, щоб знати,
скiльки Ух С: бо ж не плутаС правоУ ноги з лiвою той, хто маС тiльки двi, i
нiчого йому рахувати, щоб пересвiдчитися, що вiн один. Любо було
дивитись, як цi новi частини маршували, як виконували <Налiво
рiвняйсь!> i <Струнко!>. Проте пiсля вправ мiж ротами починалися роз-
мови: крiзь вiдчиненi вiкна казарми долинали вигуки наввипередки про
поняття вiдносноУ iстини, про судження аналiтичнi та синтетичнi або
про буття як таке, бо колективна мудрiсть доскочила й цього. Осягнуто
власним розумом i засади фiлософiУ. Один саперний батальйон навiть
скотився до чистого солiпсизму, проголосивши, що, крiм нього, нiчого
реального не iснуС. Оскiльки з цього випливало, що немаС нi монарха,
анi супротивника, то цей батальйон довелося нишком розформувати по
iнших ротах, що стояли на позицiях епiстемологiчного реалiзму. Десь
тодi ж таки в державi Потвориковiй шоста десантна дивiзiя перейшла
вiд вiйськових вправ до мiстичних i, занурившись у споглядання, мало
не потонула в струмку. Зрештою, нiхто не знаС, як там було насправдi,
досить того, що саме в цей час проголошено вiйну - i полки, брязкаючи
залiзом, почали з обох сторiн пiдступати до кордону,
   Закон доктора Гарганцiяна дiяв з невблаганною закономiрнiстю. Коли
вiйськовi частини об'Сднувалися в одну, пропорцiйно зростала й
естетична вразливiсть, досягаючи максимуму в масштабi дивiзiУ, тому
колони такоУ могутньоУ сили легко заривалися на бездорiжжя, вганяючи
за якимось метеликом, а коли моторизований корпус iменi Бардзолiмуса
пiдiйшов пiд ворожу фортецю, яку належало взяти штурмом, то план
нападу, розроблений уночi, виявився лише прекрасним малюнком цiСУ
фортецi, до того ж виконаним в абстракцiонiстськiй манерi, що геть
суперечила, вiйськовим традицiям. В масштабi артилерiйських корпусiв
проявлялися головним чином найскладнiшi фiлософськi проблеми;
разом з тим через неуважнiсть, притаманну особистостям генiальним, тi
великi частини полишали де попало зброю i важкий рихтунок, зовсiм
забуваючи, що йдуть вони на вiйну. Що ж до цiлих армiй, то Ух
духовний свiт був заполонений безлiччю комплексiв, як то звичайно
буваС в надзвичайно обдарованих особистостей. Тим-то довелося кожну
армiю додатково постачити спецiальною моторизованою
психоаналiтичною бригадою, яка в походi вживала вiдповiдних заходiв.
Тим часом пiд невтишнi звуки литаврiв обидвi армiУ поволi займали
вихiднi позицiУ. Шiсть полкiв штурмовоУ пiхоти, з'Сднавшися з
бригадою гаубиць i батальйоном запасу, склали, коли до них ще
пiдключили екзекуцiйну чоту, <Сонет про таСмницю буття>, i це пiд час
нiчного маршу на позицiю. По обидва боки Почалося якесь замiшання;
вiсiмдесятий корпус кричав, що вкрай необхiдно визначити врештi
поняття <ворог>, бо воно, либонь, чи не обтяжене логiчними
суперечностями, а може, й загалом безглузде.
   Парашутнi вiйська намагалися алгоритмiзувати навколишнi села, лави
стикалися одна з одною, аж обидва королi мусили посилати флiгель-
ад'ютантiв i надзвичайних кур'Срiв, щоб навести лад у вiйську. Проте
кожен з них, як тiльки пiдлiтав, зупиняв коня i пiдключався до
вiдповiдного корпусу, щоб довiдатися, звiдки таке безладдя, вмить
вiддавав свiй дух корпусному духовi, i залишалися тодi королi без
ад'ютантiв. Свiдомiсть виявлялася страшною пасткою, в яку можна
увiйти, але вийти з якоУ зась. На очах самого Потворика його кузен,
великий князь Дербульйон, прагнучи пiдбадьорити вiйсько, пiдiмчав до
рядiв i тiльки-но пiдключився, як зразу духом уливсь i злився - i його
вже не стало.
   Укмiтивши, що справа кепська, хоч невiдомо чому, Мегерик кивнув
дванадцятьом персональним сурмачам. Кивнув своУм i Потворик; що
стояв на командному пагорбку. Сурмачi приклали бронзу до вуст, i з
обох сторiн заграли сурми, даючи знак до бою. На той протяглий сигнал
ворожi армiУ остаточно з'Сдналися. Грiзний залiзний брязкiт замкнутих
контактiв полетiв з вiтром на майбутнС бойовисько i замiсть тисяч
бомбардирiв i канонiрiв, нацiлячiв i набивачiв, гвардiйцiв i
артилеристiв, саперiв, жандармiв та командирiв - постали два
велетенських духи, що мiльйоном очей подивились одна на одну крiзь
широку рiвнину пiд бiлими хмарами, i запала хвиля цiлковитоУ тишi. Бо
по обидва боки дiйшло до знаменитоУ кульмiнацiУ свiдомостi, яку з
математичною точнiстю передгадав великий Гарганцiян. Отож, пе-
рейшовши певну межу, вiйськовiсть, як стан локальний, обернулася на
цивiльнiсть, i це тому, що Космос за своСю природою безумовно ци-
вiльний, а духи обох вiйськ якраз сягнули космiчних вимiрiв. I хоча
зверху й виблискували сталь, панцири, картеч i смертоноснi вiстря,-
всерединi хвилювався подвiйний океан зневажливоУ безтурботностi,
всеосяжноУ доброзичливостi i досконалого розуму. Стоячи на лiсо-
горах, поблискуючи сталлю-на сонцi, пiд безперервний барабанний
дроб - обидвi армiУ усмiхнулися одна однiй. Трурль з КляпавцiСм саме
ступили на борт свого корабля, коли вiдбулося те, чого вони так
жадали: на очах почорнiлих вiд сорому й лютi королiв обидва вiйська
вiдкашлялися, взялися пiд руки i пiшли на прохiдку, зриваючи квiти пiд
похмурим небом на полi, де так i не судилося звершитися битвi.

   ВИПРАВА ПЕРША <А>, або ТРУРЛIВ ЕЛЕКТРИБАЛТ

   Аби уникнути всiляких претензiй i непорозумiнь, мусимо пояснити,
що була це, принаймнi в прямому розумiннi, подорож у нiкуди. Бо
Трурль тривалий час не виУздив зовсiм з дому, коли не брати до уваги
перебування у лiкарнях, а також короткi поУздки на планетоУд. I все ж у
глибокому й вищому розумiннi то була одна з найдальших, аж до самих
меж можливого, виправ, до якоУ будь-коли вдавався цей знаменитий
конструктор.
   Сталось якось так, що Трурль сконструював лiчильну машину, здатну
виконувати одну лиш операцiю, а саме: вона множила тiльки два на два,
та й то помилялася. Як про це оповiдалося в iнщому мiсцi, машина та
була дуже амбiтна, i суперечка УУ зi своУм творцем мало не скiнчилася
трагiчно для нього. Вiд того часу Кляпавцiй не давав Трурлевi спокою, i
так i сяк беручи його на кпини, аж той нарештi заповзявся собi
сконструювати машину, що складатиме вiршi.
   Для цього зiбрав Трурль вiсiмсот двадцять тонн кiбернетичноУ
лiтератури та дванадцять тисяч тонн поезiУ i заглибився в студiУ. Коли
йому приУдалася кiбернетика, вiн перекидався на лiрику i навпаки. За
якийсь час Трурль зрозумiв, що збудувати саму машину - це зви-
чайнiсiнька iграшка, порiвняно з УУ програмуванням. Програму,
закладену в головi звичайного поета, створила цивiлiзацiя, в якiй вiн на-
родився; цiй цивiлiзацiУ передувала iнша, що своСю чергою виникла на
тлi ще ранiшоУ, i так до самого початку Всесвiту, коли ото iнформацiУ
про прийдешнього поета десь безладно кружляли в ядрi первiсноУ
туманностi. Тим-то, щоб запрограмувати машину, треба було повторити
якщо не весь Космос вiд початку, то бодай добрячу його частину.
Кожен iнший на Трурлевiм мiсцi, безперечно, вiдмовився б вiд цього
завдання, але завзятий конструктор i не думав вiдступати. Спершу вiн
сконструював машину, що моделювала хаос, i електричний дух витав у
нiй над електричними водами, вiдтак додав параметр свiтла, далi -
пратуманностi i так помалу наближався до першого льодовикового
перiоду; а все це стало можливе тому, що його машина за
п'ятимiльярдову частку секунди моделювала сто септильйонiв подiй у
чотирьохстах октильйонах мiсцях одразу;
   а коли хтось гадае, що Трурль десь похибив, нехай сам перевiрить усi
обрахунки. Отож конструктор змоделював зародки цивiлiзацiУ, кресання
кременю й дублення шкiр, ящурiв i потопи, чотириногих i хвостатих,
потiм пралюдину, яка породила звичайну людину, а та започаткувала
машину, i так це йшло еонами й тисячолiттями, у шумi електричних
вирiв та струмiв. А коли машина-моделiст ставала затiсною для
наступноУ доби, Трурль ладнував до неУ прибудову, аж нарештi з тих
прибудов постало нiби цiле мiстечко переплетених дротiв та ламп, так
що сам дiдько не змiг би розiбратися в тому лабiринтi. Трурль, однак,
якось там ураджував собi, i тiльки двiчi довелось йому переробити: раз,
на жаль, мало не вiд самого початку, коли вийшло, що Авель убив
КаУна, а не КаУн Авеля (бо перегорiв запобiжник в одному з
електроланцюгiв); вдруге мусив вертатися всього лише на триста
мiльйонiв рокiв назад, до середини мезозойськоУ доби, коли замiсть
прариби, з якоУ походить праящур, з якого походить прассавець, з якого
походить прамавпа, з якоУ походить пралюдина, сталося щось таке
чудернацьке, що замiсть первiсноУ людини вiн одержав паперового змiя.
Либонь, чи не якась муха впала в машину i струснула суперскопiчний
функцiональний вимикач. А поза тим усе йшло на диво добре. Були
змодельованi античнiсть, i середньовiччя, i часи великих революцiй, так
що iнодi уся машина аж здригалася, а лампи, що моделювали
найважливiшi досягнення цивiлiзацiУ, треба було поливати водою i
обкладати мокрими ганчiрками, щоб Ух не розiрвало, бо поступ,
модельований у такому темпi, заледве не потрощив Ух. Дiйшовши кiнця
двадцятого сторiччя, машина почала спершу вiбрувати навскiс, а потiм
труситися вподовж невiдомо чому, i Трурль тим дуже занепокоУвся - вiн
навiть приготував певну кiлькiсть цементу та клямр на випадок, якби
вона почала розвалюватися. На щастя, якось все обiйшлося; машина
проскочила через двадцяте сторiччя i далi промчала рiвнiше. Вiдтак на-
рештi з'явилися, кожна по п'ятдесят тисяч рокiв, цивiлiзацiУ досконалих
розумних iстот, з яких походив i Трурль. I падала в резервуар шпуля
змодельованого iсторичного процесу; а було цих шпуль стiльки, що
скiльки б не дивився крiзь бiнокль з верхiвки машини, не побачив би
кiнця-краю цiй лавинi; i все це заради того, щоб вибудувати якогось там
римотворця, хай навiть i пречудового! Але такi вже наслiдки наукового
запалу. Насамкiнець, програми таки були готовi, i тепер належало
вибрати з них найсуттСвiше. Iнакше навчання електропоета тривало б
багато .мiльйонiв рокiв.
   Два тижнi закладав Трурль для свого майбутнього електропоета
загальнi програми; потiм наладновував логiчнi, емоцiйнi та семантичнi
контури. Хотiв уже був запросити Кляпавцiя на проби, але передумав i
пустив машину спершу сам. Вона виголосила негайно звiт про
полiрування кристалографiчних шлiфiв до початкового курсу малих
магнiтних аномалiй. Тодi конструктор послабив логiчний i пiдсилив
емоцiйний контур. Машина спочатку видала гикання, потiм серiю
плачiв i наостанцi на превелике зусилля пробелькотiла, що життя -
жахливе. Вiн пiдсилив семантику i зробив приставку волi. Тепер
машина заявила, що вiднинi конструктор у всьому маС УУ слухатися, i
наказала добудувати собi ще шiсть поверхiв над уже готовими
дев'ятьма, щоб можна було помiркувати над сутнiстю буття. Вiн
уставив Уй фiлософське реле; тодi машина зовсiм перестала озиватися
до господаря i тiльки била струмом. Ледве-ледве Трурль ублагав УУ
заспiвати коротенькоУ пiсеньки: <Жабка й бабка в однiй хатцi>, але цим
i вичерпався УУ вокальний хист. Вiн почав вкручувати, натискувати,
пiдтягувати, послаблювати, регулювати, поки йому не здалося, що вже
краще нiкуди. Тодi машина почастувала його таким вiршем, що вiн аж
небовi подякував за свою обачнiсть; бо ж i насмiявся б Кляпавцiй,
почувши цi понурi римуванки, задля яких Трурль попередньо
вимоделював усю iсторiю Космосу i всiляких можливих цивiлiзацiй
Трурль поставив шiсть протиграфоманських фiльтрiв, але вони
поламалися, як сiрники; тодi зробив Ух з корундовоУ сталi. Врештi якось
налагодилося: вiн розладнав машину семантичне, увiмкнув генератор
рим i мало не висадив геть усе в повiтря, бо машина нараз зажадала
стати мiсiонером серед убогих зоряних племен. I тодi, майже в останню
мить, коли вiн уже ладен був кинутись на машину з молотом у руках,
спала йому рятiвна думка. Вiн викинув усi логiчнi контури i вставив на-
томiсть взаСмо пристяжнi егоцентризатори з нарцистичним зв'язком.
   Машина захиталася, засмiялася, заплакала i повiдала, що болить Тй
щось на четвертому поверсi, що все Уй набридло, що життя - дивне, а всi
- пiдлi, що, мабуть, скоро вона помре i хоче тiльки одного: аби
пам'ятали про неУ, коли УУ тут уже не стане. Потiм попросила дати Уй
паперу. Трурль полегшено зiтхнув, вимкнув УУ i пiшов спати. Вранцi
подався до Кляпавцiя. Той, почувши, що маС бути присутнiм при пус-
ковi Електрибалта (так вирiшив назвати свою машину Трурль), кинув
усю свою роботу i пiшов, як стояв,- так йому кортiло побачити на
власнi очi поразку товаришеву.
   Трурль увiмкнув спершу контури розжарення, потiм дав слабкий
струм, ще кiлька разiв вибiг нагору лункими бляшаними схiдцями -
Електрибалт скидався на величезний судновий двигун, увесь в сталевих
гратках, покритий клепаною бляхою, з безлiччю годинникiв та
клапанiв,- аж нарештi, стежачи за рiвнем анодноУ напруги, збуджено
промовив, що почне з маленькоУ iмпровiзацiйки, поки машина розi-
грiСться. Потiм, зрозумiло, Кляпавцiй зможе задавати приладовi, якi
тiльки йому заманеться, теми до вiршування.
   Коли покажчики пiдсилення струму уявнили, що лiричний тиск
пiднявся до максимуму, Трурль непомiтно тремтячою рукою ледь крут-
нув великий вимикач, i вiдразу ж машина голосом хрипкуватим, але
чарiвним промовила:

   <Хрестибочок пацiонкоцевiчарохрестофонiчний>.

   - I це все? - запитав по довгiй паузi незвично чемним тоном
Кляпавцiй.
   Трурль тiльки прикусив губи, дав машинi кiлька струмових штурханiв
i ввiмкнув знову. Цього разу УУ голос був значно чистiший; ним можна
було справдi замилуватися, цим урочистим, не без привабливоУ вiбрацiУ
баритоном:

   Апентула невдьосек тi буди грувасьнеУ
   В коть турмiля вепрухне костру байту спочи,
   Опрошудби знiм'ятi висвiрлi уророчи,
   А корсливi порсачi догремно вичкасне.

   - По-якому це? - запитав Кляпавцiй, спостерiгаючи з олiмпiйським
спокоСм за панiкою Трурля, в якiй той метався побiля пульта. Нарештi,
розпачливо махнувши рукою, Трурль лунко побiг сходами сталевого
велета нагору. Звiдти було видно, як вiн рачки вповзав через вiдчиненi
клапани до середини машини, як стукав там, запекло лаючись, як щось
прикручував, дзвонив ключами, як знову виповзав i бiг щодуху на
iнший помiст. Пiд кiнець з переможним вигуком Трурль викинув
перегорiлу лампу, яка розбилася об пiдлогу за крок вiд Кляпавцiя, i,
навiть не перепросивши за таку необережнiсть, поспiхом вставив на
мiсце староУ нову лампу, витер забрудненi руки м'якою шматою i
заволав згори до Кляпавцiя, щоб вiн увiмкнув машину. Пролунали
слова:

   Три, самодiж вивiрстне, грузач тунить вздижми
   Апелайда сухлива боровайку керне
   Гренi малюпомiсну тi презлавеькi трижми,
   Аж бамба ся одмурчи i гола поверне.

   - Вже лiпше! - вигукнув не зовсiм упевнено Трурль.- В останнiх
словах уже був сенс - помiтив?
   - Якщо це все...- сказав Кляпавцiй, що був цеУ митi втiленням
вишуканоУ чемностi.
   - До дiдька! - заверещав Трурль i знову щез у машинi; там гуркотiло,
гуло, чути було трiск розряджень i придушенi прокльони конструктора.
Раптом вiн виставив голову з малого клапана на четвертому поверсi й
гукнув:
   - Натисни тепер!
   Кляпавцiй так i вчинив. Електрибалт задрижав вiд основи до вершини
й почав:

   ЖадноУ млутини брудноУ, лидаста ланеле.
    Самочпаку мiмайки...
   Нараз вiн урвав, бо Трурль люто шарпнув за якийсь кабель, щось там
захарчало,- i машина замовкла. Кляпавцiй зайшовся таким смiхом, що
аж сiв на пiдлогу. Трурль кидався то туди, то сюди, раптом щось
трiснуло, луснуло, i машина дуже поважно i спокiйно виголосила:

   Де дрiб'язковостi спонукують вас заздрiсть, егоУзм i пиха...
   Збагне це будь-який простак собi на лихо...
   Якщо Кляпавцiй з Електрибалтом прагне
   позмагатись, йому до нього й на мiзинець не дорiвнятись.

   - Ну й ну! Оце так епiграма! Як у око влiпила! - вигукнув Трурль,
вихилясом збiгаючи вузькими спiральними схiдцями все нижче й
нижче, аж мало не впав у обiйми колеги, що перестав смiятися, прикро
вражений.
   - Убогiсть,-сказав одразу ж Кляпавцiй.- Крiм того, це не вiн, це ти!
   - Як-то - я?!
   - Ти вклав усе те заздалегiдь. Пiзнаю цей примiтивiзм, безсилу
злостивiсть, жалюгiднi рими.
   - Але ж ласкаво прошу! Зажадай чогось iншого! Чого хочеш! Ну,
пощо мовчиш? БоУшся, га?
   - Нi, не боюся, а думаю,- промовив роздратований Кляпавцiй,
силкуючись вигадати якнайскладнiше завдання, бо мав слушнiсть, кола
вважав, що нелегко буде вирiшити суперечкою, хороший чи нi
машиновий вiрш.
   - Нехай складе вiрш про кiбернетику! - сказав вiн раптом.- Щоб було
там найбiльше два рядки, а в них - про кохання й зраду, про музику й
негрiв, про високi сфери, про нещастя i про кровозмiшування, i щоб це
все римувалося, i щоб усi слова   починалися на <к>.
   - А цiлого тлумачення загальноУ теорiУ безконечних автоматiв часом
не повинно там бути? - заверещав   допечений до живого Трурль.- Не
можна ставити таких кретинських умов...
   Але вiн не скiнчив, бо саме в цю мить, заповнюючи собою усю залу,
обiзвався солодкий баритон:

   Кипрiян-кiбертоман кинув кралю красну,
   Котру кохав коханням кiбернета...

   - I що ти на це? - взявся Трурль пiд боки, а Кляпавцiй, не звертаючи на
нього уваги, вже наказував:
   - А тепер на <2>! Чотиривiрш про iстоту, що заразом була б машиною
мислячою i бездумною, запальною i жорстокою, яка б мала шiстнадцять
наложниць, крила, чотири мальованi скринi, в кожнiй по тисячi золотих
талярiв з профiлем цiсаря Мурдеброда, два палаци, i яка б iснувала з
убивств, а також:

   Гнiвний Генек генератор..-

   почала машина, але Трурль пiдскочив до пульта, натиснув вимикач i,
затуливши його власним тiлом, сказав здушеним голосом:
   - Жодних таких нiсенiтниць бiльше не буде! Не дозволю марнувати
такий великий талант! Або замовляй пристойнi вiршi, або на цьому
кiнець!
   - А що, це поганi вiршi? - почав Кляпавцiй.
   - Нi, це якiсь головоломки, ребуси! Я не будував машини для
iдiотських кросвордiв. Це буденна проза, а не велике мистецтво. Прошу
дати тему, нехай i доволi складну...
   Кляпавцiй думав, думав, нарештi наморщив лоба й сказав:
   - Добре! Нехай буде про кохання й смерть, але щоб усе це мовою
вищоУ математики, а саме алгебри тензорiв. Може бути також вища
топологiя й аналiз. I при цьому еротичне сильне, навiть зухвале, до того
ж у кiбернетичних сферах.
   - Ти, либонь, зварiював! Математика про кохання? Нi, в. тебе не все
гаразд з головою,- почав Трурль. Але i вiн, i Кляпавцiй нагальне
замовкли, бо Електрибалт почав декламувати:

   Несмiлий кiбернетик-екстремiст
   Не знав, чи С кохання, чи катма.
   Та по натурi був вiн оптимiст
   I вiршував про те, що С й чого нема...

   Так вiн зримував математичного вiрша у цiлих тридцять два рядки, i
було в них геть усе, чого вимагав замовник.
   На цьому й закiнчився поетичний турнiр, бо Кляпавцiй хутенько
побрався додому, запевнивши, що вернеться небавом з новими темами.
Та бiльше вiн не з'явився, побоюючись, що мимовiолi дасть Трурлевi ще
один привiд для гордощiв; а той скрiзь розголошував, нiби Кляпавцiй
утiк, нездольний приховати невдержиме хвилювання. На це Кляпавцiй
вiдповiдав, що у Трурля, вiдколи вiн збудував свого Електрибалта,
зовсiм уже голова запаморочилася.
   Минув якийсь час, i чутка про генiального електричного поета дiйшла
до справжнiх, тобто звичайних поетiв. Украй обуренi, постановили
вони iгнорувати машину, але знайшлося цеС ж кiлька цiкавих, що
тихцем загостили до Електрибалта. Той прийняв Ух гречно, в залi, де
було вже повно списаного паперу, бо творив вiн безперервно вдень i
вночi. Поети були i авангардистами, а Електрибалт творив у кла-
сичному стилi, бо Трурль, що мало розумiвся на поезiУ, в основу
програм натхнення поклав твори класикiв. Прибулi, поглузувавши з
Електрибалта, так що в того мало не луснули катоднi трубки, пiшли
геть з трiумфом. Але машина мала самопрограмування, а також
спецiальний контур амбiцiйного посилення з запобiжниками на шiсть
кiлоампер, отже, за короткий час усе круто змiнилося. Вiршi стали
темнi, багатозначнi, кучерявi, магiчнi й зворушливi до цiлковитоУ
незрозумiлостi. Тож, коли прибула наступна група поетiв, щоб
познущатися i покпити з машини, вона обiзвалася такою сучасною
iмпровiзацiСю, що вони аж подих затамували; а другий вiрш
спричинився до серйозного захворювання одного поета старшого поко-
лiння, котрий мав двi державнi нагороди й бронзове погруддя у
мiському парку. Вiдтодi жоден з поетiв не мiг утриматися вiд згубноУ
спокуси викликати Електрибалта на лiричний двобiй - i приходили
поети звiдусiль, i тягли з собою мiшки та портфелi, набитi рукописами.
Електрибалт дозволяв декламувати прибулому, причому одразу ж
схоплював алгоритм його поезiУ i, виходячи з нього, вiдповiдав
вiршами, витриманими в тому ж дусi, але кращими у двiстi двадцять -
триста сорок сiм разiв.
   За якийсь час вiн досягнув такоУ майстерностi, що одним-двома
сонетами пiдкошував заслуженого барда. Та це була, мабуть, його най-
гiрша вада, бо виявилося, що змагання не зачiпали тiльки графоманiв,
котрi, як вiдомо, не вiдрiзняють добрих вiршiв вiд поганих; усi вони
виходили вiд Електрибалта безкарно, i один лише зламав ногу,
спiткнувшися бiля виходу об велику, свiжiсiньку епiчну поему Елек-
трибалта, що починалася словами:

   Темiнь довкола, слiд у темнотi...

   Зате справжнiм поетам Електрибалт просто-таки пiдсiкав крила, хоча
й не робив Ум нiчого поганого. А все ж спочатку один лiтнiй лiрик
наклав руки, а потiм два авангардисти стрибнули з високого шпиля, що
за фатальним збiгом обставин стирчав саме край дороги вiд ТрурлевоУ
садиби до залiзничноУ станцiУ.
   Поети негайно органiзували кiлька мiтингiв, протестуючи й
вимагаючи, щоб машину запечатали, але, попри них, нiхто й уваги не
звернув-на феномена. Навпаки, редакцiУ газет навiть радiли, бо
Електрибалт, що писав пiд кiлькома тисячами псевдонiмiв одночасно,
мав на кожну оказiю готову поему потрiбних розмiрiв i та ширвжиткова
поезiя була така, що громадяни виривали газети з рук один у одного, i
на вулицях можна було побачити осяянi щастям обличчя, неземнi
усмiшки або почути тихi схлипування. Вiршi Електрибалтовi знали всi,
повiтря здригалося вiд блаженних рим, а тендiтнiшi натури
непритомнiли, враженi спецiально сконструйованими метафорами чи
асонансами, але цей велет натхнення завбачив i такi оказiУ, бо вмить
творив вiдповiдну кiлькiсть сонетiв, що виводили з сп'янiння.
   Сам Трурль вiд свого досягнення мав чимало клопоту. Класики, як
люди похилого вiку, не завдавали йому прикрощiв, якщо не зважати на
камiнцi, якими вони систематично вибивали йому шибки, та певнi
субстанцiУ, що Ух ми тут не називатимемо на ймення, якими вони
закидали господу конструктора. Гiрше було . з молоддю. Якийсь там
собi поет-молодичок, що його вiршi вiдзначалися великою силою лi-
ричною, а сам вiн - фiзичною, добряче вiдлупцював Трурля. Коли вiн
лежав пiсля того випадку в лiкарнi, подiУ розгорталися далi. Що день -
то новi самогубства, новi похорони. Бiля ворiт лiкарнi чергували загони,
i вже чути було стрiлянину, бо замiсть рукописiв поети приносили у
портфелях самопали пускаючи в сталевого Електрибалта кулi, як проте,
не завдавали йому жодноУ шкоди. Повернувшись додому, хворий,
пойнятий розпукою конструктор якось уночi вирiшив власноручно
розiбрати створеного ним генiя.
   Коли вiн, трохи ще накульгуючи, пiдiйшов до машини, вона,
укмiтивши обценьки в його руцi i вираз розпачу в очах, вибухнула
такою пристрасною лiрикою, благаючи про милосердя, що розчулений
Трурль жбурнув геть iнструменти i повернувся до себе. А Електрибалт
усе продукував новi твори, котрих на пiдлозi було вже мало не до пояса.
Шурхотливим океаном паперу наповнювалась усякала.
   Коли ж наступного мiсяця прийшов рахунок за електроенергiю,
витрачену машиною, у конструктора аж в очах помрячiло. Вiн охоче б
порадився iз давнiм другом КляпавцiСм, але той нiби крiзь землю
провалився. Помiркувавши собi, Трурль одного разу вночi перетяв
провiд, що ним подавався електричний струм, розiбрав машину,
навантажив на корабель, вивiз УУ на один невеличкий планетоУд i там
знову зiбрав УУ, вмонтувавши Уй атомний реактор як джерело творчоУ
енергiУ.
   Потiм тихцем вiн повернувся додому. Але iсторiя на тому не
закiнчилася, бо Електрибалт, позбавлений змоги друкувати твори,
почав передавати Ух на всiх дiапазонах радiохвиль, вiд чого екiпажi та
пасажири ракет впадали в стан лiричного зацiпенiння, а вразливi натури
зазнавали тяжких приступiв захвату з подальшим отупiнням.
Вияснивши, в чому справа, керiвництво космонавтики офiцiйно
звернулося до Трурля з вимогою негайно лiквiдувати машину, яка
своСю лiрикою порушувала громадський спокiй i загрожувала здоров'ю
пасажирiв.
   Трурль почав ховатися. На планетоУд послами монтерiв, щоб вони
запломбували в Електрибалта лiричний слововилив, але вiн
приголомшив Ух кiлькома баладами,- i посланцi завдання свого не
виконали. Тодi послали глухих, але Електрибалт передав Ум рухами
лiричну iнформацiю. Вже вiдверто почали поговорювати про потребу
каральноУ експедицiУ або про бомбардування електропоета. Тодi його
придбав один володар з сусiдньоУ зоряноУ системи i перевiз разом з
планетоУдом до свого королiвства.
   Тепер Трурль мiг уже не ховатися i вiльно зiтхнув. Щоправда, на
пiвденному небосхилi вiд часу до часу можна побачити вибухи
супернових зiрок, яких не пам'ятають старiшi люди; ходять непевнi
чутки, начебто це маС якийсь зв'язок з поезiСю. Мовляв, той володар з
дивноУ примхи наказав своУм астроiнженерам пiдключити Електрибалта
до сузiр'я Бiлих Гiгантiв, внаслiдок чого кожна строфа вiрша оберталася
на величезнi протуберанцi сонць, так що найбiльший поет Космосу
передаС своУ вiршi пульсуванням вогню одразу всiм безконечним
галактичним безодням. Одне слово - той великий король зробив його
лiричним мотором сузiр'я Вибухових Свiтил. Якщо й була в тому хоча
крихта правди, то все те коУлося занадто далеко, щоб могло
потривожити сон Трурля, який заприсягся всiма святими нiколи вже не
братися до кiбернетичного моделювання творчих процесiв.

   ВИПРАВА ДРУГА, або
   ПРОПОЗИЦIЯ КОРОЛЯ ЖОРСТОКIЯ

   Чудовi наслiдки застосування Гарганцiянового рецепта розбурхали в
обох конструкторiв таку жадобу пригод, що вони постановили заново
вирушити в незнанi краУ. Та коли настав час уточнити мету подорожi,
вийшло наяв, що про згоду й дукати годi, в кожного своУ замiри:
Трурль, який обожнював теплi краУ, мрiяв про Вогнелiю, краУну
Полум'яногiв, тодi як бiльш-помiркований Кляпавцiй обрав галак-
тичний полюс холоду, чорний континент помiж п'ятьма крижаними
зiрками. Посварившись добряче, приятелi мали вже розiйтися, аж рап-
том Трурлевi спала прегарна нiбито iдея.
   - Адже ми могли б розголосити про наш намiр i з усiх одержаних
пропозицiй вибрати одну, яка нас найбiльше влаштовуС.
   - Дурницi! - вiдповiв Кляпавцiй.- Де ти хочеш дати оголошення? В
газетi? Але чи ж далеко сягаС вона? НайближчоУ планети, i то за
пiвроку. Так i життя мине, перш нiж надiйде якась пропозицiя!
   Тодi Трурль, зверхньо посмiхнувшись, виклав товаришевi свiй
оригiнальний план, на який Кляпавцiй хоч-не-хоч мусив пристати, i
обидва взялися до роботи. За допомогою збудованих нашвидкуруч
спецiальних приладiв вони стягли найближчi зiрки i виклали з них
такого велетенського написа для об'яви, щоб УУ видко було, аж iз
безконечностi. Перше слово вони уложили тiльки з самих блакитних
гiгантiв, аби звернути увагу гаданого читача в Космосi, iншi ж слова
утворили з рiзноУ зоряноУ дрiбноти. Говорилося там про те, що Два Ви-
значнi Конструктори пошукують добре оплачуваноУ i вiдповiдноУ до
Ухнiх обдаровань роботи; бажано-при дворi багатого короля з власним
володiнням, умови за згодою. Небагато й часу минуло, як одного дня
перед мешканням приятелiв спустився дивовижний корабель, що ввесь
вигравав на сонцi, неначе викладений найчистiшим перламутром. Мав
вiн три рiзьбленi основнi ноги i шiсть допомiжних, якi не досягали землi
i, власне кажучи, були нi до чого; i скидалося на те, що будiвничий
простогне знав, куди дiти коштовностi, бо цi ноги були щиро золотi. З
того корабля розкiшними сходами з подвiйним рядом водограУв, що
забили зразу ж, як тiльки сiв вiн, зiйшов на землю вельми пристойний
чужинець iз почтом шестиногих машин. Однi робили йому масаж, iншi
пiдтримували його та помахували вiялом, а найменше пурхало над його
гордовитим чолом, бризкаючи зверху пахощами, крiзь хмару яких той
незвичайний гiсть вiд iменi свого володаря, короля Жорстокiя,
запропонував конструкторам посаду в свого монарха.
   - У чому полягатиме наша робота?-поцiкавився Трурль.
   - Про деталi довiдаСтеся, дорогi панове, на мiсцi,- вiдповiв чужинець,
одягнений в золотi шаровари, чапрак з навушником, з якого перла аж
капотiли, особливого крою кунтуш на замках, в якому замiсть кишень
були складенi шухлядки з ласощами. Бiгали ще по тому вельможi
малюсiнькi механiчнi iграшки, вiд яких вiн недбало, з-панська
вiдмахувався, коли тi занадто вже свавiльно велися.
   - А зараз,- тягнув вiн,- можу вам сказати тiльки те, що Його
Недосяжнiсть Жорстокiй - великий мисливець, безстрашний ловець
всiлякоУ галактичноУ звiрини i його мисливська майстернiсть досягла
вже апогею, тож йому й найлютiшi хижаки здаються, не вартою уваги
дичиною. Дуже вiн вiд цього потерпаС, жадаючи справжньоУ небезпеки,
незнаних ще емоцiй, i тому-то...
   - Розумiю,- сказав жваво Трурль.- Ми муситимем конструювати для
нього новi види звiрiв, винятково диких i хижих, чи не так?
   - О мостивий конструкторе, ти здогадливий надзвичайно,- промовив
сановник.- Ну то як, згоджуСтесь, панове?
   Кляпавцiй, як бiльш практичний, запитав про умови, а коли
королiвський посланець навiв приклади безмiрноУ щедростi свого
володаря, обидва конструктори, не гаючи часу, спакували трохи книжок
i особистих речей, а тодi сходами, тремтливими з нетерплячки,
побралися на борт корабля, який загуркотiв, оповився полум'У>! так, що
аж його золотi ноги засмалилися, i вiйнув у чорну нiч галактики.
   Протягом цiСУ недовгоУ подорожi сановник розповiв конструкторам
про звичаУ, що панують у королiвствi Жорстокiя, про широку, як тропiк
Рака, натуру монархову, про його мужнi захоплення, i коли корабель
прибув на мiсце, вони вмiли вже навiть говорити по-тамiшньому.
   Передусiм Ум вiдвели розкiшний палац, що стояв на схилi гори за
мiстом i мав бути вiдтепер Ухньою резиденцiСю. Коли вони трохи
вiдпочили, король прислав за ними карету, запряжену шiстьма такими
потворами, яких досi вони й увi снi не бачили. Перед пащеками Ум було
припасовано спецiальнi вогнеУднi фiльтри, бо з горлянок у них валив
вогонь i дим; мали вони й крила, але так пiдрiзанi, щоб не здолали
злетiти в повiтря; мали довгi й покрученi хвости, вкритi сталевою
лускою, i в кожнiй було по сiм лап з пазурами, що продiрявлюв'али бру-
кiвку наскрiзь. Побачивши конструкторiв, що виходили з палацу, вся
запряжка завила в один голос, пустила нiздрями вогонь, а боками сiрку
й рвонулася була на них, але вiзники в азбестових латах i королiвськi
доУжджачi з мотопомпою накинулися на ошалiлих звiрiв, лупцюючи Ух
прикладами лазерiв i мазерiв. Коли потвор було приборкано, Трурль i
Кляпавцiй мовчки сiли в розкiшну карету, що з мiсця рвонула на всi
копита, чи то пак на всi драконячi лапи.
   - Слухай-но,- шепнув Трурль на вухо КляпавцiСвi, коли вони летiли
мов вихор, збиваючи по дорозi у хмарах сiрковоУ пари, все, що
попадеться,- цей король, маю таке передчуття, зажадаС вiд нас
неабичого! Коли в нього такi огиряки, га?..
   Але розсудливий Кляпавцiй мовчав. Дiамантовi, оздобленi шафiрами
та срiбними бляшками фасади будинкiв тiльки мигтiли повз вiкна
карети в шумi, гуркотi, сичаннi драконiв та у вереску погоничiв. Врештi
розчинилися величезнi грати ворiт королiвського палацу i екiпаж,
завернувши так хвацько, що квiти на клумбах поскручувалися вiд
полум'я, зупинився перед фронтоном чорного, як нiч, замка, небо над
яким було блакитнiше вiд смарагдiв.
   Сурмачi заграли в колiнкуватi черепашки, i пiд тi вкрай похмурi звуки
Трурль та Кляпавцiй, майже не помiтнi на цих велетенських сходах з
кам'яними статуями, що чатували обабiч брам i рядiв почесноУ варти,
увiйшли в просторi палацовi покоУ.
   Король Жорстокiй чекав на них у величезнiй залi, що зсередини
скидалася на звiрячого черепа i являла собою величезну, викуту в срiблi
печеру з високим склепiнням. Там, де череп маС отвiр для хребта, у,
пiдлозi зяяв колодязь хтозна-якоУ глибини, а за ним пiдносився трон, на
якому схрещувалися, мов полум'янi шаблi, смуги свiтла, що било з
високих вiкон, розмiщених як очнi ямки срiбного черепа. Плити з
шкляноУ маси медового кольору пропускали тепле, сильне i разом
брутальне якесь свiтло, бо воно одбирало у кожноУ речi УУ власне забар-
влення i надавало Уй вогнястого. Вже здалека конструктори запримiтили
Жорстокiя пiд затвердiлими кубаттями срiбних стiн. Цей монарх був
такий нетерплячий, що не сидiв на тронi нi хвилинки, а лункою ходою
мiряв срiбнi плити пiдлоги. Щоб увиразнити свою мову, вiн iнодi так
розтинав рукою повiтря, що аж свистiло.
   - МоУ конструктори, вiтаю вас? - промовив, затопивши гострий погляд
у прибульцiв.- Як, напевно, ви вже знаСте вiд його вельможностi
Протозора, магiстра церемонiй мисливських, я бажаю, щоб ви
збудували менi новi породи звiрини! I при тому, самi розумiСте, я не
хотiв би мати до дiла з якоюсь там сталевою горою, що повзаС на ста
гусеницях, бо це заняття для артилерiУ, а не для мене. Мiй супротивник
маС бути мiцний i хижий, а разом з тим прудкий, i жвавий, i понад усе -
виверткий та пiдступний, аби, полюючи на нього, мiг я появляти всю
свою мисливську майстернiсть. Звiр той маС бути i хитрий, i розумний,
повинен знатися на мистецтвi петляння та ключкування, мусить умiти
тихесенько зачаУтись i блискавично напасти, бо така моя воля.
   - Вибачте, Ваша Королiвська Величносте,- промовив Кляпавцiй
уклонившись,- але, виконуючи ретельно волю ВашоУ Свiтлостi, чи не
створимо ми загрози здоров'ю Вашiй особi?
   Король так зареготався, що аж два дiамантовi дармовиси обiрвалися з
люстри i розбилися бiля нiг обох конструкторiв. Вони мимоволi
здригнулися.
   - Цього вам не випадаС боятись, любi моУ конструктори! - сказав
король, i чорна веселiсть мiнилася йому в очах.- Ви не першi й не
останнi, як менi здаСться... мушу визнати, що я - володар справедливий,
але й вимогливий. Надто багато вже рiзних шахраУв, лизоблюдiв та
шибайголiв силкувалося мене одурити, надто багато, повторюю,
личкуючись достойним iм'ям--ловецького iнженера, хотiли покинути
моС королiвство, згинаючи спину пiд мiшками з золотом, а менi
натомiсть полишаючи жалюгiднi опудала, що падали вiд одного
стусана... надто багато було таких, аби я не зрозумiв, що мушу вжити
певних заходiв обережностi. Отож iз того часу вже двадцять рокiв пiд-
ряд кожен конструктор, що не виконуС моУх бажань, що наговорить
бiльше, нiж може зробити, одержуС, щоправда, обiцяну йому платню,
але разом з нею летить сторчголов в оцю безодню. Або, як того захоче,
сам стаС моУм звiром i я вбиваю його оцими руками. Для цього,
запевняю вас, моУ дорогi панове, взагалi нiякоУ зброУ я не потребую.
   - I багато... було таких нещасливцiв?- спитав Трурль значно тихшим
од звичайного голосом.
   - Чи багато? Сказати по правдi, не пам'ятаю. Знаю тiльки, що досi не
вдовольнив мене жоден, а той жахливий крик, з яким вони падають в
криницю, прощаючись зi свiтом, щораз коротший: либонь, гора трупiв
на днi безоднi росте, але мiсця там ще доволi та й доволi, можу вас у
цьому запевнити!
   По тих моторошних словах запала мертва тиша; обидва приятелi
мимоволi глянули в бiк чорного отвору криницi, а король походжав собi
далi. Його могутнi стопи так ударяли об пiдлогу, немовби хто з
вершини гори жбурляв кам'янi брили в лунку безодню.
   - Однак, з дозволу ВашоУ КоролiвськоУ Величностi, ми ще... гм... не
уклали угоди,- наважився пробелькотiти Трурль.-То чи не можна було б
нам дати двi години на роздум, бо ми мусимо добре обмiркувати
глибокi слова ВашоУ КоролiвськоУ Величностi, пiсля чого виясниться,
чи пристаСмо ми на умови ВашоУ КоролiвськоУ Величностi, чи...
   - Ха-ха! - засмiявся король, нiби громом тарахнуло.-Що, додому
вертатися? Е, нi, голубчики, ви вже пристали на моУ умови, ступивши на
борт iнфернанди, що була частиною мого королiвства! Якби кожний
конструктор, що потрапляС до мене, мiг пiти, коли йому за манеться,
менi довелося б чекати цiлу вiчнiсть на здiйснення своУх мрiй! Отже, ви
залишаСтесь i робите менi чудовиська для полювання... Даю вам на це
дванадцять днiв, а тепер можете йти. Якщо закортить вам розваг,
смiливо звертайтеся з своУми побажаннями до слуг, яких я вам
приставив, бо менi для вас нiчого не жаль. ДО ЧАСУ.
   - З дозволу ВашоУ КоролiвськоУ Величностi, ми вiдмовляСмось вiд
розваг, а от чи не змогли б ми оглянути мисливських трофеУв ВашоУ
Величностi, створених нашими попередниками?
   - Як же, можете, можете! - ласкаво мовив король i плеснув у долонi,
аж iскри посипалися з його пальцiв, освiтивши срiбло стiн. Разом з тим
вiд того могутнього жесту пiднявся вiтер, що остудив розпаленi голови
двох шукачiв пригод.
   За хвилину шiсть гвардiйцiв у бiло-золотих унiформах провели
Трурля й Кляпавцiя у колiнкуватий коридор, сказати б - у справжнi-
сiнький меандр нутра якогось там скам'янiлого гада. З полегкiстю
зiтхнули вони, опинившись в просторому терарiУ просто неба; тут на
розкiшних газонах розставлено було бiльш чи менш понiвеченi
мисливськi трофеУ ЖорстокiСвi.
   Найближче лежав з задертим до неба шаблистозубим рилом
розсiчений майже навпiл велет, тулуб якого мали захищати викладенi,
мов луска на рибi, панцернi щити. Заднi ноги, надзвичайно довгi,
сконструйованi чи не для могутнiх стрибкiв, спочивали тепер на травi
поруч з хвостом; у ньому мiстився добре помiтний оковi самопал з
напiвпорожньою магазинною коробкою: либонь, потвора не одразу й не
без боротьби скорилася грiзному королевi. Про це ж свiдчив i завислий
на iклах напiввiдкритоУ пащi жовтуватий клапоть, в якому Трурль впi-
знав халяву такого самого чобота, що носили королiвськi доУжджачi.
Поруч лежала ще одна змiювата мара з безлiччю коротких крил, об-
смалених вогневими пострiлами, а електричнi нутрощi УУ розтеклися
довкола мiдяно-порцеляновою калюжею. Далi iнше чудовисько кон-
вульсiйне розчепiрило своУ схожi на колони ноги, а в пащi його
тихенько шелестiв садовий вiтерець. Була ще там рiзна калiч на колесах
з пазурами i на гусеницях, з мортирами, потрощена до останньоУ
дротинки; були панцерники без голiв, з приплющеними баштами, що
постраждали вiд атомних ударiв, i багаточленнi чудовиська, i пузатi
страхiття з безлiччю запобiжних пристроУв на мислення, котрих теж
розчавлено у боротьбi; валялися й стрибайки-опудала з поламаними
телескопiчними кiнцiвками; i якiсь дрiбнi Схиди, що могли то розси-
патись зажерливою зграСю, то Сднатися в оборонну кулю, що
наУжувалася чорними отворами стволiв,- але й ця хитрiсть не врятувала
нi Ух самцях, нi Ухнiх творцiв. Помiж ось такоУ низки решток проходили
у врочистому, аж трохи жалобному мовчаннi Трурль i Кляпавцiй, нiби
готувалися вони до власного похорону, а не до бурхливоУ
винахiдницькоУ дiяльностi, поки й не добралися до кiнця незвичайноУ
галереУ королiвських трiумфiв. При брамi, внизу, бiля бiлих сходiв,
чекала на них карета; дракони, що везли Ух лункими вулицями до
замiськоУ резиденцiУ, вже чомусь не здавалися такими страшними, як
перше. А коли вони залишилися самi в оздобленiй червоним пурпуром i
нiжною зеленню кiмнатi перед столом, що вгинався вiд коштовностей
та трункiв, запопадливо приготовлених, Трурлевi нарештi розв'язався
язик, i вiн почав на всi заставки честити Кляпавцiя, бо то, мовляв, вiн.
необачно приставши на пропозицiю церемонiймейстера, накликав Тм на
голови нещастя, нiби не могли вони вдома спокiйнiсiнько собi
пожинати лаври здобутоУ слави. Кляпавцiй i словом не обiзвався. Вiн
терпляче чекав, доки Трурль дасть вихiд своСму гнiву та розпачевi.
Коли ж вiн урештi майже впав на перламутровий дзиглик i,
заплющивши очi, пiдпер руками голову, Кляпавцiй коротко промовив:
   - Годi! Треба братися до дiла.
   Цi слова нiби розбудили Трурля, i вони одразу ж узялися
обмiрковувати рiзнi варiанти, тим паче, що чудово зналися на
премудростi кiбернетичного конструювання, i швидко дiйшли
висновку, що основним маС бути не панцер, не сила потвориська, якого
вони мають збудувати, а його програма, тобто алгоритм УУ диявольськоУ
поведiнки. Це мусить бути iстота справдi з пекла родом, чистiсiнький
сатана,- сказали вони собi, i хоч не знали ще, як це зробити, але Ум
трохи одлягло вiд серця. А коли засiли вони проектувати ту бестiю, якоУ
так забаглося жорстокому монарховi, то вклали у цю справу всю душу.
Попрацювали вони цiлу нiч, i цiлий день, i ще одну нiч, а тодi вже
подалися на учту. Коли закружляли мiж ними наповненi по вiнця
лейденськi банки, то вже настiльки були вони певнi себе, що лише
зловiсне посмiхалися один до одного крадькома, аби не помiтили слуги,
котрих слушно мали за королiвських шпигунiв. Та при службi вони не
говорили нiчого, що тичилося справи, тiльки хвалили приголомшливу
мiць напоУв i чудовi. електрети з iонною пiдливою, що Ум подавали,
в'юнами звиваючись, лакеУ у фраках. Допiру по вечерi, як тiльки-но
приятелi вийшли на терасу, звiдки розпростерлося пiд смерклим небом
усе мiсто з його потонулими в зеленi бiлими вежами й чорними банями,
Трурль сказав КляпавцiСвi:
   - Ми ще не виграли справу, бо воно не так просто.
   - Як це розумiти?- жваво, хоча з обережностi пошепки, запитав
Кляпавцiй.
   - Бо тут, бачиш, ось яка рiч: якщо король укладе це механiчне бидло,
то, безперечно, - сповнить свою студену обiцянку, дiзнавшися, що ми
не виконали його замовлення. Коли ж нам пофортунить, тодi.. Збагнув?
   - Не дуже. Якщо вiн не покладе звiра?
   - Нi. Якщо звiр його укладе, дорогий колего... Тодi той, хто посяде
його трон, мабуть, нам цього це подаруС.
   - ГадаСш, нам доведеться перед ним вiд. повiдати? За звичаСм,
спадкоСмець трону радiС такiй нагодi.
   - Так, але ним буде королiв син; чи вiн вiзьме нас за барки з любовi до
батька, чи тiльки тому, що цього вимагатиме двiр, нам од того не
полегшаС. Чи не правду я кажу?
   - Я про це не подумав.- Кляпавцiй замислився похмуро i промимрив; -
Справдi, перспективи кепськi. Хоч круть-хоч верть... То ти не бачиш
нiякого виходу?
   - Можна б збудувати такого звiра, що буде багатосмертний: тобто
король його влучить, вiн загине, але одразу ж знову оживе. I знов
король почне полювати, знову його укладе, i так буде доти, поки владар
не стомиться...
   - Зморений, вiн буде лютий,- зауважив Кляпавцiй,-Зрештою як тобi
уявляСться цей звiр?
   - Взагалi його я не уявляю, а лише накреслюю можливi варiанти.
Найпростiше було б сконструювати потвору, позбавлену життСво
важливих частин. Хоч ти УУ шматуй, а вона все знову зростаСться.
   - Як це!
   - Пiд впливом поля.
   - Магнiтного?
   - Даймо, що так.
   - А де ж його взяти?
   - Цього я ще не знаю. Може, ми на вiдстанi самi керуватимемо ним? -
запитав Трурль.
   - Нi, це не зовсiм безпечно,- скривився Кляпавцiй.- Звiдки тобi вiдомо,
що на час полювання король не вкине нас до каземату? Бо треба ж
зрештою визнати, що тi нашi нещаснi попередники також не з-пiд
хвоста комети випали, а тобi добре вiдомо, як вони скiнчили. Думка про
дистанцiйне керування мусила впасти на гадку не одному, але вона
завела. Отже, пiд час поСдинку ми не зможемо пiдтримувати з
потворою жодних зв'язкiв.
   - Може, сконструювати штучного супутника - i на ньому?..- мiркував
Трурль.
   - Тобi, щоб заточити олiвця, потрiбнi млинарськi жорна,- жахнувся
Кляпавцiй.- Супутникi А як ти його зробиш? Як виведеш на орбiту? В
нашому ремеслi немаС чудес, мiй любий. Нi, таке устаткування ще й
заховати треба десь!
   - Але де ти його заховаСш, нещадний, коли за нами постiйно стежать?!
Хiба ж це бачиш, що лакеУ та слуги з ока нас не спускють, що всюди
тичуть свого носа, i навiть мови не може бути, щоб хоч раз, хоч на
хвилину вiйти з палацу непомiтно... Насамкiнець, це устаткування маС
бути громiздке, а як його винести? Як прошмигнути з ним? Я не можу
собi врадити.
   - Тiльки не гарячкуй! - заспокоював товариша розважний Кляпавцiй.-
Може, такоУ конструкцiУ взагалi не потрiбно.
   - Але ж потворою мусить щось керувати i якщо це буде його власний
електронний мозок, король порубаС його на дрiбнi шматочки швидше,
нiж ти встигнеш сказати: <Прощавай, прегарний свiте!>
   Вони мовчали. Вже сутенiло, i внизу пiд терасою мригало все бiльше
вогникiв мiста. Раптом Трурль сказав:
    - Послухай, у мене iдея. А що, як пiд виглядом чудовиська збудувати
звичайного корабля i втекти на ньому? Можна на всяк випадок
приладнати йому вуха, хвiст, лапи, котрi в хвилину старту вiдпадуть як
непотрiбне маскування! Вважаю, що це, чудова думка! ПовтiкаСмо - i
шукай вiтра в полi!
   - А якщо серед королiвських слуг С якийсь прихований конструктор,
що цiлком iмовiрно, то ти й не зоглянешся, як тебе кат здибаС. Нi,
тiкати-це не по менi. Або ми, або вiн - так стоУть питання, iншого
виходу нема.
   - Справдi, шпигун може знатися на конструкторськiм ремеслi. То що
ж робити, матерi його ковiнька? Може, електронну фата-моргану?
   - Тобро привид, мару? Щоб король даремно за нею ганявся?
Красненько дякую! Повернувшися з такого полювання, вiн зi свiту нас
згладить.
   Знову замовкли. Нараз Трурль обiзвався:
   - Рдиний вихiд, як на мене, це щоб потвора схопила короля, щоб
зловила його й тримала в полонi,- розумiСш? Таким чином...
   - Розумiю, можеш Далi не казати. Так, це непогана думка. Ми б його
тримали, а соловейки спiвають тут ще солодше, нiж на самiй Марилондi
Проквiнськiй,- умить звiв на iнше мову Кляпавцiй, бо саме в цей мент
слуги внесли на терасу лампи на срiбних ставниках.- Скажiмо, що це
нам пощастить,- вiв далi Кляпавцiй, коли вони знову залишилися
наодинцi в темрявi, слабо освiтленiй лампами,- але як зробити, щоб
могли ми трактувати з королем-бранцем, коли нас засадять у кайданах
до кам'яного льоху?
   - Справдi,- пробурмотiв Трурль,- треба якось iнакше комбiнувати...
Найважливiше, зрештою, це алгоритм потвори!
   - Теж менi зробив вiдкриття! Звiсно, без алгоритму анi ступити. Ну
гаразд, треба експериментувати!
   I вони засiли за проби. Все звелося до того, що вони створили моделi
короля Жорстокiя i чудовиська, обидвi, звiсна рiч, тiльки на паперi,
математичним способом. Трурль вiдповiдав за короля, Кляпавцiй - за
потвору. I заходилися обидва коло бiлих аркушiв на столi з таким
завзяттям, що аж грифелi поламалися в олiвцях. I звивалося шалено
неозначеними iнтегралами чудовисько пiд ударами королiвських
рiвнянь, i падало розкладене на безлiч невiдомих, i знову зривалося,
пiднесене до вищого степеня, а король його - диференцiалами, аж
функцiональнi оператори розлiтались на всi боки. Почалося таке
алгебраУчно-нелiнiйне безладдя, що вже жоден з конструкторiв не мiг
зорiСнтуватися, що сталося з королем, а що зi страхiттям, бо обидва
щезли в хаосi понакреслених знакiв. Конструктори повставали з-за
столу, хлиснули чогось там-для пiдкрiплення з великоУ лейденськоУ
амфори, знов засiли i ще гарячковiш почали все робити заново,
вдавшись до помочi Великого Аналiзу,- i заклубочилось на паперi, аж
чад пiшов вiд розiгрiтих грифелiв. Король курбелив всiма своУми
жорстокими коефiцiСнтами, блудив у лiсi пошестерених iнтегралiв,
вертався власними слiдами, атакував потвору до сьомого поту i
восьмого факторiалу, а вона розклалася на сто многочленiв, загубила
одного iкса i два iпсилони, залiзла пiд дробову риску, почетвертилася,
махнула радикалами та як заУде з боку математичноУ королiвськоУ
особи! - аж затряслося все рiвняння вiд того удару навiдлiг. Але тодi
Жорстокiй затулився нелiнiйним панциром, досягнув точки в
безконечностi, миттю вернувся-i тарах потвору в лоб через усi дужки,
аж у того вiдразу спереду .вiдпав логарифм, а iззаду степiнь. Отож вона
втягнула своУ мацаки всередину, i так пiдступно, що тiльки олiвцi
лiтають, та бах! бах! - трансформацiСю по спинi, та ще раз,- i вже
король, спрощений, затремтiв вiд чисельника через усi знаменники та й
дуба врiзав. А конструктори схопилися на ноги, смУялися й танцювали,
рвучи на клаптi списанi аркушi на очах у шпигунiв, що даремно
спостерiгали за ними з жирандоля в бiноклi. Не обiзнанi з вищою
математикою, вони не втямили, чому конструктори кричали один перед
одного: <Перемога! Перемога!>
   Далеко за пiвнiч до лабораторiй найтаСмнiшоУ королiвськоУ полiцiУ
внесли амфору, до якоУ прикладалися конструктори пiд час своСУ тяжкоУ
працi. Вмить лаборанти-консультанти вiдкрили друге потаСмне дно,
витягли звiдти мiкрофончика та магнiтофончика, потiм, з'юрмившись
над апаратурою, пустили УУ в рух i цiлi довгi години пильно
прослухували всi слова, якi звучали в залi з зеленого мармуру. Вже
промiнь ранкового сонця впав на Ухнi видовженi обличчя, а Ум нiчого з
того, що почули, не вдавалося зрозумiти. Один голос говорив:
   - Ну? Що? Ти пiдставив короля?
   - Пiдставив.
   - Де вiн у тебе? Тут? Гаразд? Тепер так-о! - ноги разом! Тримай ноги
разом, кажу! Не своУ, дурню, а королiвськi! Так! Ну гайда,
трансформуй, швидше! Ну, що тобi випало?
   - Пi.
   - А де потвора?
   - В дужках. А що, король витримав, бачиш?
   - Витримав? А тепер обидвi сторони помнож на уявне число - так, так!
I ще його раз! Змiнюй знаки, тупа голово! Куди ж ти вставляСш,
тумане? Куди? Це потвора, а не король! Ну, так! О, воно, воно! Готово?
А тепер -перетворюй, пофазно - так! - i гайда в реальний простiр!
Виходить?
   - Виходить! Кляпавцiй! Любий! Дивись, що зробилося з королем!
   А вiдповiддю був шалений вибух смiху.
   На завтра чи, власне, того ж дня, якого вся полiцiя дочекалася на
ногах пiсля безсонноУ ночi, конструктори зажадали кварцу, ванадiю,
сталi, мiдi, платини, гiрського кришталю, титану, церiю, германiю i
взагалi всiх елементiв, з яких складаСться Космос, а також машин,
квалiфiкованих механiкiв i шпигунiв, бо такого набралися зухвальства,
що на потрiйному формулярi замовлень зважилися написати: <А ще
просимо шпигунiв рiзноУ мастi й формату на розсуд <вiдповiдних
властей>. Наступного дня зажадали вони додатково ошурок i також
велику плахту з червоного плюшу iз пучком шкляних дзвiночкiв
посерединi i чотирма великими китицями на рiжках. Вони подали
навiть розмiри дзвiночкiв. Король, якого про все повiдомлювали,
обурився, однак же велiв вдовольняти прохання зухвальцiв,-ДО ПОРИ!
А що королiвське слово святе, одержали конструктори все, чого хотiли.
   I було то щоразу щось нове й нечуване, Так, пiд номером 48999/11
К/Т надiйшов до полiцiйних архiвiв примiрник копiУ замовлення на три
кравецькi манекени i шiсть повних комплектiв унiформ королiвськоУ
полiцiУ з поясами, зброСю, кiверами, плюмажами й наручниками, а
також трирiчнi пiдшивки часопису <Полiцай вiтчизни> iз списком
друкованих матерiалiв за три останнi роки. Водночас у рубрицi <При-
мiтки> вони запевняли, що вищезазначенi предмети зобов'язуються
повернути цiлi й неушкодженi протягом двадцяти чотирьох годин з
моменту одержання. В iншiй справi було пiдшито копiю листа, де
Кляпавцiй вимагав негайно доставити ляльку, що становила б на-
турального розмiру копiю мiнiстра пошт i телеграфiв у повнiй параднiй
формi, а також невеличку на зелене полаковану бричку з гасовим
лiхтарем по лiвий бiк та блакитно-бiлим гарним написом iззаду:
<СЛАВА ПРАЦI!> Пiсля ляльки з бричкою шеф таСмноУ полiцiУ збо-
жеволiв i мусив iти на пенсiю. Ще через три днi конструктори зажадали
бочку рожевоУ рициновоУ олiУ. I вiдтодi не вимагали вже бiльше нiчого,
працюючи у пiдземному льоху своСУ резиденцiУ, звiдки доходили Ухнi
дикi спiви, безперервний стукiт молотiв, а смерком крiзь гратчастi вiкна
на пiдвали падало блакитне свiтло, спотворюючи форми садових дерев.
Там, у кам'яних стiнах, при синьому сяйвi електричних розрядiв,
крутилися Трурль i Кляпавцiй з помiчниками. Коли хтось iз них пiд-
водив голову, то бачив прилiпленi до шибок обличчя рiзних служникiв,
що, нiби просто з цiкавостi, фотографували кожен Ухнiй рух. Якось
уночi, коли змученi конструктори пiшли спати, частину апаратури, що УУ
вони власноручно сконструювали, негайно перевезли таСмним
експресом до королiвських лабораторiй, де тремтячими пальцями УУ
розбирало вiсiмнадцять найвизначнiших судових кiбернетикiв, що
принесли перед цим велику державну присягу. I тут з-пiд Ухнiх рук
вилiзла сiра олив'яна мишка, котра, пускаючи писочком мильнi
бульбашки, бiгала по столу, а з-пiд хвостика в неУ сипався крейдяний
пил, та так хитро, що вийшов калiграфiчний напис: ТО ВИ СПРАВДI
НАС НЕ КОХАРТЕ? Ще нiколи в iсторiУ королiвства начальники
таСмноУ полiцiУ не змiнювалися так швидко. Унiформи, манекени,
зелену бiдарку, як i ошурки, що притьмом було повернуто
конструкторам,- все це обстежувалося електронними мiкроскопами>
Одначе, крiм клаптика паперу в ошурках зi словами: <ЦЕ МИ,
ОШУРКИ!>, нiчого не знайшли. Перетрусили навiть окремi атоми унi-
форм та бiдарок, але жодних наслiдкiв.
   Нарештi настав день, коли роботу було закiдчено. Величезний,
схожий на герметичну цистерну повiз на трьохстах колесах пiдкотився
до муру, що оточував резиденцiю Трурля й Кляпавцiя; через розчинену
браму конструктори винесли запону, оту з дзвiночками й китицями, пiд
якою, мабуть, нiчого й не було; по церiУмонiУ офiцiйного вiдкриття
дверей повозу вони поклали запону на пiдлогу, тодi залiзли всередину i
при зачинених дверях щось там робили; вiдтак довго по черзУ носили з
пiдвалу великi бляшанi слоУки, наповненi дрiбно змеленими хiмiчними
елементами; всi тi сiрi, срiбнi, бiлi, жовтi i зеленi порошки сипали пiд
береги простеленоУ плахти, а потiм вийшли на повiтря, звелiли зачинити
дверi i чекали чотирнадцять з половиною секунд, прикипiвши очима до
годинника. А як збiг час, усi застигли в подивi: з повозу, хоч вiн i стояв
нерухомо, виразно почувся передзвiн скляних дзвоникiв. Це хiба що
дух, який мiг торкатися тканини. Тодi конструктори перезириулися i
сказали:
   - Готово! Можна його забрати!
   Цiлий день друзi пускали з тераси мильнi бульбашки, а надвечiр
вiдвiдав Ух шановний Протозор, той самий церемонiймейстера що
заманив конструкторiв на планету Жорстокiя. Вiн був гречний, але
рiшучий. На сходах чекала варта - вiн пояснив, що конструктори
повиннi зараз же пiти в призначене для них мiсце. Всi речi довелося
залишити в палацi, навiть власний одяг, замiсть якого дали Ум латане
дрантя. Обох закували в кайдани. На превеликий подив вартових i
присутнiх чинiв полiцiУ та органiв правосуддя обидва конструктори
анiтрохи не нервували, а Трурль навiть смiючись зауважив ковалевi,
котрий забивав його в кайдани, що боУться лоскоту. Як тiльки замкнули
Ух у льоху, вiдразу ж з-пiд кам'яного склепiння донiсся вiдголос
пiсеньки <Веселий програмiст>.
   Тим часом могутнiй Жорстокiй на бойовiй мисливськiй колiсницi
саме вирушив з мiста, супроводжуваний своУм почтом. .За ним тягнувся
довгий хвiст Уздцiв i машин не зовсiм мисливських, бо були серед них
не те що кулемети й гармати, а навiть величезнi лазернi фузiУ, мортири
на антиматерiУ i смоломети, що заливали смолою i все живе, i все
механiчне.
   Тхав отож могутнiй мисливський кортеж короля шпарко, бундючне й
весело на лови в королiвський заповiдник, i нiхто там навiть не згадав
ув'язнених конструкторiв, а якщо й згадав, то тiльки для того, аби
поглузувати з них, що так ганебно вскочили.
   Коли ж срiбнi фанфари з мисливського заповiдника сповiстили про
наближення його величностi короля, всi побачили, що в той же бiк
зближаСться гiгантський повiз-резервуар; спецiальнi лапи вп'ялися у
клапан резервуара, вiдчинили Ух - i якусь мить чорний отвiр зяяв немов
пащека гармати, нацiленоУ кудись у небозвiд. Але за секунду щось
аморфне i нестiйке, мовби вихор, сiро-жовтувате, пiскувате вирвалося
зсередини, та таким вистрибом, що й не второпати було: звiр то чи нi.
Пролетiвши крокiв зо сто, створiння тихо приземлилося, а заслона, в
яку було воно загорнуте, вiдокремилася i залунала у могильнiй тишi
дивним дзвоном своУх скляних дзвiночкiв, коли впала на пiсок
малиновою плямою неподалiк потвори, котру тепер усi добре бачили.
Але обриси УУ i надалi залишалися невиразнi: щось на кшталт пагорка,
доволi великого, трохи видовженого, що майже не вiдрiзнявся вiд
довкружного краСвиду i навiть нагадував припалений сонцем осот.
Королiвськi лицарi, пильнуючи звiра очима, спустили з прив'язу цiлу
зграю кiбернарiв-кiбермопсiв i кiбердогiв. Тi, хтиво роззявивши пащi,
помчали до зiщуленого гiганта. Коли ж напали на нього, вiн анi пащi не
розтулив, анi вогнем не дихнув, тiльки розплющив двоС очей, схожих на
малi страшнi сонця,- i вмить половина зграУ попелом розсипалася по
землi.
   - Ого, у нього в очах лазерочки! Ану дайте менi мою дорогу
протисвiтляну чесну зброю, мисюрку й лати!-гукнув, король до почту, i
той прудко переодяг його в блискучу суперсталь. Тодi король-на своСму
суперконi, що не боявся жодних снарядiв, вихопився наперед.
   Потвора дозволила йому наблизитись. Король рубонув, аж повiтря
завило пiд лезом, i вiдрубана голова звiрова покотилася на пiсок.
Короля ж не так врадувала, як розлютила надто легка перемога, i вiн
вирiшив пiддати винуватцiв такого розчарування особливим тортурам,
хоч почет галасував на честь його мисливського трiумфу. Та потвора
тiльки струснула шиСю - i на зрубi з'явився пуп'янок, а з нього
визирнула друга голова. Вона розкрила своУ слiпучi зiницi, та Ух свiтло
тiльки - безсило ковзнуло по королiвському панцировi.
   <Не такi вже й нiкчеми вони, хоч i повиннi вмерти>, - подумав король
про конструкторiв i кинувся на звiра, стиснувши румака острогами.
   Рубнув король удруге, цей раз посеред хребта, що потвора слухняно
пiдставила йому. Засвистiло повiтря, зойкнула сталь, i розтятий навпiл
тулуб завмер у корчах. Але що це? - не встиг король i конем завернути,
як уже перед ним було двоС однаковiсiньких, мов близнята, менших
потвор, а мiж ними гралося й третС, маленьке; то була хвилю тому
вiдтята голова, а це вже випустила хвостик та нiжки i вибрикувала собi
на пiсочку.
   <А це що таке? Я мушу та ще мишей чи дрiбний мак сiкти? Теж менi
полювання!>- подумав король i, пойнятий великим гнiвом, кинувся на
потвор, i тяв мечем, i колов, i рубав, i шаткував. Пiд тими ударами
намножилось потвор без лiку. Раптом вони вiдбiгли, кинулися одне до
одного, щось мигнуло - i знов одна велика, така самiсiнька, як
напочатку, потвора, припавши черевом до землi i вигнувши пружного
хребта, готова була плигнути на короля.
   <НiякоУ тобi втiхи,-- подумав король.- Певно, вона маС такi самi
зворотнi керування, як той, що менi - як же його звали? - Пумпкiнгтон
сконструював. Потiм за брак винахiдливостi я власноручно зволив
роздерти його перед палацом... Та нiчого не вдiСш, доведеться з
кiбермати...>
   I наказав король пiдкотити одну, шестилiнiйну. Цiлився не мало й не
багато, а саме в мiру. Смикнув шнура - i невидимий снаряд без диму,
без грому вцiдив у потвору, щоб рознести УУ 1 на друзки. Але нiчого
такого не сталося. Коли й пробив навилiт, то занадто швидко, аби хтось
щось помiтив. Потвора ще бiльше припала до землi, виставила вперед
лiву лапу, пiсля чого всi побачили УУ довгi волохатi пальцi: вона
тицьнула королевi дулю.
   - Дайте менi бiльшого калiбру!-закричав король, вдаючи; що не
бачить дулi. I двадцять слуг котять уже, набивають гармату, король
прицiлюСться, палить - i в ту ж мить звiр стрибаС. Король хотiв
закритися мечем, та поки це зробив, потвори не стало. Тi, котрi бачили
це, розповiдали потiм, що мало з глузду не з'Ухали: звiр у повiтрi
роздiлився натроС!.. Метаморфоза була блискавична - замiсть сiроУ маси
з'явилися три персони в полiцiйних унiформах, якi ще в повiтрi
приготувалися виконати своУ службовi обов'язки. Перший полiцай,
кермуючи ногами, витяг з кишенi наручники, другий - лiвою рукою
притримував кiвер з плюмажем, щоб його не знiс вихор, швидкiстю
викликаний, а правою виймав з боковоУ кишенi ордер, третiй же
потрiбен був лише для того, щоб тим двом зручнiше було приземляти-
ся: вiн падав навзнак Ум пiд ноги як амортизатор. Але притьмом
схопився i струснув пилюку, тим часом як перший уже накладав
королевi наручники, а другий вибив у нього меча з рук, подивом
скутих. Забитого в наруччя короля вони повели в пустелю. Посувалися
довгими стрибками i тягли за собою монарха, що ледве й опiр Ум чинив.
Кiлька секунд весь почет стояв як укопаний, але потiм заревiв в один
голос i кинувся навздогiн. Вже кiберконi ось-ось наздоженуть пiших
утiкачiв, вже скреготять мечi, добутi з пiхов, але у цю мить третiй
полiцай увiмкнув щось собi на животi, зiгнувся, руки його обернулися
на два дишлi, ноги скрутилися, вже в них миготнули шпицi, а на спинi,
що змiнилася на козли зеленоУ брички, сидить полiцiя i довгим батогом
перiщить короля, а той, у хомутi, руками вимахуючи, ховаючи
короновану голову вiд ударiв, галопуС як скажений. Аж ось iзнов
наблизилася погоня-тодi полiцаУ вхопили короля за карк i - межи себе.
Один скорше, нiж це словом сказати, зсунувся мiж дишлi, стукнув-
грюкнув i перетворився у веселковий стовп повiтря, в перунове сопло-
гопло, вiд чого в бiдарки нiби крила виросли. Полетiла вона,
розкидаючи пiсок i несамовито витанцьовуючи на бакаях, так що за
хвилину УУ вже тiльки й бачили серед пiщаних дюн. Королiвський почет
розпорошився, слiдiв шукаючи, за собаками-шукачами послали, а тодi
примчав резервний загiн полiцiУ на пожежних мотопомпах i давай
гарячково поливати пiсок, а це тому, що в шифрованiй телеграмi, надi-
сланiй iз спостережного пункту в хмарах, через поспiх та тремтiння рук
телеграфiстових сталася помилка Загони полiцiУ гасали по всiй пустелi,
обшукували, де який кущ був чи осот, просвiчували все портативними
рентгеноапаратами, понавикопували силу ям, взяли з них проби на
аналiз, королiвського кiберконя сам генеральний прокурор наказав
привести на допит. Вiд таСмних дирижаблiв увечерi аж темно
зробилося, на пустелю скинули навiть дивiзiю парашутистiв з
пилососмоками, що пiсок просiювали, а всiх, хто на полiцаУв скидався,
затримували, але це було не так уже й просто. I сталося пiд кiнець таке,
що одна половина полiцiУ заарештувала другу.
   Коли запала нiч, осовiлi, переляканi ловцi верталися до мiста з
трагiчними звiстками, бо не пощастило напасти на жоден слiд,- монарха
наче корова язиком злизала. Серед ночi при свiтi смолоскипiв негайно
привели закутих у кайдани конструкторiв перед очi великого канцлера
й охоронця королiвськоУ печатi, а той громовим голосом Ум повiстив:
   - За те, що ви влаштували згубну пастку Найвищому Монарховi, за те,
що насмiлилися пiднести руку на милостивого пана, Його Королiвську
Величнiсть, володаря i самодержця Жорстокiй,- будете четвертованi,
дрильованi, шпигованi, пiсля чого спецiальним вентилятором-
пульверизатором розпорошенi на всi чотири сторони, свiту, на вiчну
пам'ять i застереження проти пiдлого злочину царевбивства, тричi й без
апеляцiУ. Амiнь.
   - I це зараз? - питаС Трурль.- Бо ми чекаСмо посланця.
   - Якого ще посланця, ти, пiдлий злочинцю? Але справдi в цю ж мить
до зали задкуС варта, що не смiС перехрещеними алебардами зупинити
самого мiнiстра пошт i телеграфiв. Його яснiсть при всьому народi,
видзвонюючи орденами, наближаСться до канцлера, iз дiамантами
прикрашеноУ поштарськоУ торби, що висить у нього на животi, витягаС
листа i, промовивши: <Хоч. я й штучний, але вiд короля приходжу!> -
розсипаСться дрiбним маком, Канцлер, власним очам не вiрячи, впiзнаС
королiвський знак, на червоному сургучi витиснений, розламуС печать,
витягаС листа з конверта i читаС про те, що король змушений вести
перемовини з конструкторами, котрi застосували способи алгоритмiчнi
та математичнi, аби його схопити, а тепер ставлять умови, якi канцлер
повинен вислухати й прийняти геть усi до одноУ, коли йому дороге
життя королеве. Пiдпис: <Жорстокiй, писано в печерi невiдомого мiсця
розташування, у полонi в потвори псевдополiцая, СдиноУ в трьох
обмундированих особах...>
   Зчинився тут гвалт I лемент великий, кожне, перекрикуючи iнших,
починаС питати, що ж то за умови, що все це означаС, але Трурль правив
тiльки одне: <Передусiм прошу зняти наручники, бо iнакше нiчого не
буде>. Ковалi навколiшки розковують конструкторiв, усi до них
кидаються, а Трурль знову своСУ:
   - Ми голоднi, бруднi, немитi. Волимо запашноУ лазнi, пахких квiтiв,
розваг, вечерi гойноУ, балету на десерт, бо iнакше нiчого не буде!
   Уже до бiлоУ гарячки дiйшли всi придворнi жорстокого можновладця,
але мусять i на це пристати.. Лише на свiтанку повертаються кон-
структори на аудiСнцiю. I несуть Ух лакеУ пiд паланкiном, свiжих,
пахучих, у чудовi шати одягнутих. Сiдають вони за зелений стiл i почи-
нають ставити умови, не по пам'ятi (щоб, не дай боже, бува, чогось не
забути!), а з маленького записника, що весь час лежав схований за
фiранкою в Ухнiй резиденцiУ. ПочинаСться зачитування:
   1. МаС бути приготовлений першокласний корабель, що Ух вiдвiзши
додому.
   2. Внутрiшнi примiщення корабля цього мають бути наповиненi
всякою всячиною в такому розмiрi: дiамантiв - 4 пуди, золота червонно-
го - 40 пудiв, платини, паладiю i бозна-яких ще коштовностей - у вiсiм
разiв бiльше, а також рiзних сувенiрiв, що Ух зволять вибрати собi у
королiвському палацi нижчепiдписанi.
   З. Доки корабель не буде закiнчено до останнього шурупчика,
навантажено i вилаштувано в дорогу, до палацу подано з килимом на
схiдцях i прощальним оркестром, орденами на подушечках, почестями,
дитячим хором, великим оркестром фiлармонiУ у параднiй залi i
загальним ентузiазмом,- доти нiхто не побачить короля.
   4. МаС бути заготовлено вiтального адреса, видрукуваного на золотiй
бляшцi з перламутровою iнкрустацiСю: <Ясновельможним, Безмiрно
Щирим Панам Трурлевi та КляпавцiСвi>, де мусить бути детально
описана й скрiплена великою канцелярською печаткою з королiвською
короною вся ця iсторiя, свiдчена пiдписами i в гарматному стволi, як у
футлярi, запломбована. Адрес теж маС внести на власних плечах без
нiчиСУ допомоги на борт урядовець Протозор, церемонiймейстер, що
спокусив Ясновельможних Конструкторiв на цю планету, гадаючи в
такий спосiб довести Ух до ганебноУ смертi.
   5. Цей самий урядовець потiм маС товаришити конструкторам додому,
аби гарантувати Ум недоторканнiсть та внеможливити будь-яку погоню i
т. i. Причому, на кораблi достойник цей посiдатиме стало мiсце в клiтцi
розмiром три кроки на три i на чотири, з вiконцем до годування i
пiдстилкою з ошуркiв; ошурки мають бути тi самi, що Ух уклiнно
просили Ясновельможнi Конструктори для виконання королiвських
забаганок i якi перевезено потiм до таСмних полiцiйних архiвiв.
   6. По звiльненню король не зобов'язаний особисто перепрошувати
Ясновельможних Конструкторiв, оскiльки перепрошенням такоУ особи
вони нехтують.
   Написано, пiдписано, датовано i т. д. i т. iн.: Трурль та Кляпавцiй за
Конструкторiв Умоводавцiв, а також Великий Королiвський Канцлер.
Великий Церемонiймейстер i Головний Обер-полiцмейстер   Повiтряно-
Земно-ВодноУ ТаСмноУ ПолiцiУ за Умововиконувачiв.
   I що ж мають чинити придворнi й мiнiстри, що, аж посинiли вiд
злостi? Ясна рiч, згоджуються на все. Затим у великому поспiховi
виготовляСться ракета; конструктори по снiданку самi приходять на
монтажний майданчик контроль переводити. I все Ум не так: то матерiал
кепський, то iнженери нетямущi, а то в центральному салонi постав Ум
магiчну люстру з чотирма суперсвiтильниками i зозулею на схрещеннi;
а якщо тубiльцi не знають, що воно за зозуля, то тим гiрше для них -
королевi, безперечно, вже терпець уриваСться у самотньому сховищi, i
коли повернеться вiн, то сумлiнно розквитаСться з тими, хто барив його
визволення. Слова цi викликали загальне потемнiння в очах, нервовi
дрижаки i полiцiйну лихоманку. Нарештi ракета готова; вантажники
несуть коштовностi, мiшки з перлами, золото тече похилим
транспортером, А вервечка полiцаУв, хоч i таСмних, та старанних, усе
перетрушуС гори й долини, з чого Трурль i Кляпавцiй тiльки
посмiхаються в кулак i навiть ласкаво пояснюють тим, хто Ух не без
остраху, але з цiкавiстю слухаС, як усе це вийшло, коли вони вiдкинули
першiй задум, як недосконалий, i побудували потвору зовсiм по-
iншому. Вони не знали, де i як вмонтувати Уй центр регулювання, або
мозок, тому довелося всю УУ збудувати з мозку, щоб вона могла думати
ногою, хвостом чи пащекою (УУ, до речi, задля цього геть усю заповнили
зубами мудростi). Але все це тiльки вступ, справжнС-бо завдання
складалося з двох частин: психологiчноУ та алгоритмiчноУ. Попервах
треба було з'ясувати, що може уговкати короля; з цiСю метою мав дiяти
видiлений шляхом трансмутацiУ з потвори полiцiйний рiй. Бо полiцiУ,
що маС на руках за всiма правилами мистецтва заготовлений ордер на
арешт, нiщо в Космосi не може опиратися. Оце й усе щодо психологiУ.
Слiд тiльки додати, що генiального поштмецстера включено також з
психологiчних мiркувань, бо нижчий за рангом чиновник мiг би - його
не пропустила б сторожа - листа не вручити, що коштувало б
конструкторам голови. Штучний мiнiстр виконував роль посланця, крiм
листа, мав у поштарськiй торбi ще дещо на той випадок, аби довелося
пiдкупити алебардникiв. Усе продумано. Щодо алгоритмiв, то треба
було тiльки винайти таку групу потвор, визначеною обмеженою
пiдгрупою якоУ була б власне полiцiя. Алгоритм потвори передбачав
безнастаннi трансформацiУ для кожного нового виду перетворення. Цей
алгоритм введено хiмiчно несимпатичним чорнилом у заслону
з,дзвониками, так що вiн сам потiм дiяв на елементи саме завдяки
потворно-полiцiйнiй самоорганiзацiУ. Вiдразу додамо, що пiзнiше
конструктори вмiстили в науковому часопису працю за назвою:
<Загально-рекурсивнi ета-мета-бета-функцiУ для окремого випадку
трансформацiУ полiцiйних сил у поштовi та потворнi сили в полi
компенсацiУ дзвiночкiв, розв'язанi для дво-три-чотири i п-колiсноУ зеле-
ноУ бiдарки з топологiчною гасовою лампою при застосуваннi оборотноУ
матрицi на рициновiй олiУ, забарвленiй для вiдвертання уваги на рожеве,
або загальна теорiя моно- i полiцiйноУ потвористики в математичному
аспектi>. Ясно, що нiхто з придворних, канцлерiв, офiцерiв i самоУ
вкрай вимученоУ полiцiУ анi слова з усього цього не втяв, але що то
важить? Хто його зна,- шанувати конструкторiв мають пiдданi короля
Жорстокiя а чи ненавидiти Ух.
   Уже все до старту готове. Трурль ходить по палацу i, згiдно з умовою,
раз по раз знiмаС зi стiни якусь прикрасу, помилуСться трохи нею i
кидаС в лантух, наче свою. Нарештi бiдарка везе хоробрих
конструкторiв на аеродром, а там уже натовп, дитячий хор, дiвчатка в
нацiональних вбраннях вручають букети квiтiв, дiячi зачитують з
папiрцiв вдячно-прощальнi промови, граС оркестр, у кого слабкi нерви -
непритомнiС, i ось настаС мертва тиша. Тут Кляпавцiй виймаС зуба з
рота, щось у ньому повертаС, бо то не звичайний зуб, а прийомно-
передавальна станцiйка. Натиснув - i з'являСться на небокраУ пiскувата
хмаринка. Потiм вона збiльшуСться, залишаючи за собою смугу куряви,
i з чимраз дужчим гуркотом приземляСться на вiльний майданчик мiж
повiтряним кораблем i натовпом, згальмувавши так, що аж пiсок
посипався на всi боки,- i всi з переляком бачать, що це - потвора. Яка ж
бо бридка! А очi як сонця! Лупить себе по боках змiУстим хвостом так,
аж iскри снопами летять i випалюють дiрки в парадних, отже, не в
панцерних унiформах сановникiв.
   - Випусти короля! - говорить Кляпавцiй, а потвора на це абсолютно
людським голосом вiдповiдаС:
   - I не подумаю! Тепер моя черга вести перемовини...
   -- Ти що, з глузду з'Ухала? Ти повинна згiдно з матрицею слухати нас!
- при загальному остовпiннi гнiвно кричить Кляпавцiй.
   - А навiщо! Чхала я на вашу матрицю. Я потвора алгоритмiчна,
антидемократична, iз зворотним керуванням, iз смертельним поглядом,
з полiцiСю, амунiцiСю, орнаментацiСю та самоорганiзацiСю, король у
мене в пузi, прислухайтеся, друзi, в бiдарки голоблi двi, почухайтеся в
головi, вiзьмiться пiд боки, ступiть чотири кроки, вiтайте свого пана,
братiС кохана!
   - Ось я тебе привiтаю! - кричить розсерджений Кляпавцiй, а Трурль
питаС потвору:
   - То що ти, власне, хочеш?-та разом з тим ховаСться за Кляпавцiя i
виймаС в себе зуба, але так, щоб потвора не помiтила.
   - По-перше, хочу взяти за жiнку...
   Але нiхто так i не довiдався, з ким потвора прагнула побратися, бо
Трурль натиснув на зуба й промовив:
   - Ерем-терем, тринди-рати, згинь, потворо, бо бридка ти!
   Магнiтно-динамiчне зворотне керування, що тримало вкупi всi атоми
потвори, вмить розпружидося пiд дiСю цих слiв, а сама вона заблимала
слiпаками,.залопотiла вухами, ревнула, хвицнула, затiпалась, але це
нiчого не Допомогло - тiльки вiтром гарячим, залiзом припахченим
дмухнуло й вiйнуло, а потвора як стояла, так i розсипалася, мов висохла
баба з пiску вiд штовхана ногою...
   Зостався тiльки малий горбочок, а на тому горбочку король - живий,
здоровий, хоч присоромлений, насуплений, невмиваний i дуже лютий,
що таке з ним сталося.
   - У нього в головi перемiшалося! - сказав Трурль до присутнiх, i було
незрозумiле, кого вiн маС на увазi: короля чи звiра, який силкувався
збаламутитися проти своУх творцiв, котрi, звiсно, передбачили в
алгоритмi й цю небезпечну можливiсть.
   - А тепер,- пiдсумував Трурль,- прошу посадити церемонiймейстера в
клiтку, а нам час до ракети...

   ВИПРАВА ТРЕТЯ, або СМОКИ ЙМОВIРНОСТI

   Трурль i Кляпавцiй були учнями великого Цереброна Емтадрати, що у
Вищiй Неантичнiй Школi впродовж сорока семи рокiв викладав
Загальну Теорiю Смокiв. Як вiдомо, смокiв (Смок - упир, дракон.) не
iснуС. Ця примiтивна констатацiя могла б удовольнити пересiчний
iнтелект, але не науку, бо Вища Неантична Школа зовсiм не цiкавиться
тим, що iснуС. Банальнiсть буття надто давно вже доведена, щоб про це
було варто обмовлятися бодай одним словом. Ось тодi якраз генiальний
Цереброн, заатакувавши проблему точними методами, вiдкрив три
рiзновиди смокiв: нейтральний, негативний i вигаданий. Усi вони, як
сказано, не iснують, але кожен з цiлком осiбних на те причин. Смоки
вигаданi й нейтральнi, знанi з-помiж фахiвцiв ще як вигаданцi i
нейтральники, не iснують у не менш цiкавий спосiб, анiж негативнУ.
Давно вiдомий у смокологiУ парадокс, що коли два негативнi види
гербаризуються (дiя в алгебрi смокiв, що вiдповiдаС множенню в еле-
ментарнiй арифметицi), в результатi народжуСться недосмок,
завбiльшки близько 0,6. Отже, свiт фахiвцiв подiлявся на два табори, з
яких один дотримувався думки, що йдеться про частину смока,
раховану вiд голови, а другий - що про раховану вiд хвоста. I великою
була заслуга Трурля i Кляпавцiя, якi довели хибнiсть обох поглядiв.
Вони вперше застосували в цiй галузi теорiю ймовiрностi i тим самим
створили пробабiлiстичну смокологiю, з якоУ випливаС, що смок С
термодинамiчне неможливий тiльки в статистичному розумiннi, по-
дiбно до того, як i ельфи, домовики, гноми, ворожки тощо. Iз загальноУ
формули неймовiрностi обидва теоретики вирахували коефiцiСнти
гномiнiзацiУ, роз'Сльфування тощо. З тiСУ ж форми випливаС, що
стихiйного самовиявлення пересiчного смока довелося б чекати близько
шiстнадцяти квiнтоквадрильйонiв гептильйонiв лiт. Запевне, ця
проблема зосталася б тiльки цiкавою математичною подробицею, якби
не добре вiдома конструкторська струнка Трурлева, котрий постановив
розв'язати цю проблему емпiричним- шляхом. А оскiльки йшлося про
неймовiрнi явища, вiн винайшов пiдсилювач iмовiрностi й випробував
його спочатку в своСму пiдвалi, а потiм на спецiальному Смокородному
полiгонi, чи Смоколiгонi, що його фiнансувала академiя. Не обiзнанi з
загальною теорiСю неймовiрностi i до сьогоднi запитують, чому Трурль
зробив iмовiрним саме смока, а не ельфа чи гнома. I чинять це з
невiгластва, бо не вiдають, що смок у порiвняннi з гномом бiльш
вiрогiдний. Трурль, либонь, мав намiр пiти далi в своУх дослiдах з
пiдсилювачем, але вже перша спроба спричинилася до тяжкоУ контузiУ,
бо вiртуальний смок хвицнувся. На щастя, присутнiй при цьому
Кляпавцiй зменшив iмовiрнiсть - i смок щез. Багато вчених потiм
повторювали дослiди iз смокотроном, але оскiльки Ум бракувало
вправностi та витримки, значна частина смоковоУ малечi, дошкульно
потурбувавши винахiдникiв, виривалась на волю. Тодi якраз i
виявилося, що огиднi потвори iснують зовсiм по-iншому, нiж якiсь гам
шафи, комоди чи столи; смоки, коли вже виникли, вiдзначаються перш
за все iмовiрнiстю, i доволi значною. Коли влаштовуСться полювання на
такого смока, та ще з облавою, то мисливцi з пришикованими до
стрiльби рушницями знаходять лиш випалену та просмерджену в
певний спосiб землю, бо смок, передчуваючи бiду, з реального
простору ховаСться у конфiгурацiйний. Як звiр надто тупий i плюгавий,
вiн робить це, очевидячки, чисто iнстинктивно. Примiтивнi особи, що
не можуть збагнути, як це дiСться, гарячкове вимагають, аби Ум
показали той конфiгурацiйний простiр. Вони ж бо не розумiють, що
електрони, iснування яких не заперечуС жоден здоровий глузд, також
рухаються, тiльки в конфiгурацiйному просторi, i долi Ухнi залежать вiд
хвиль iмовiрностi. Зрештою, впертий радше визнаС неiснування елек-
тронiв, анiж смокiв, бо електрони принаймнi не хвицаються.
   Колега Трурлiв, Гарборизей Кiбр, перший сквантував смока, усталив
одиницю, названу смоком, що нею калiбруються, як вiдомо, чисельники
смокiв, i навiть установив замашнiсть Ухнього хвоста, за що мало
головою не наклав. Та хiба цi досягнення обходили широкi маси, яким
смоки завдавали чимало лиха спустошуванням, властивою Ум усiм
настирливiстю, риком i полум'ям, подекуди вимагаючи навiть податку
дiвчатами? Хiба цих нещасних не турбувало, що iндетермiнiчнi, тобто
нелокальнi, смоки Трурля поводять себе згiдно з теорiСю, але всупереч
правилам чемностi, що та теорiя передбачаС замашнiсть Ухнiх хвостiв, а
це нищить села й посiви? I нiчого дивного немаС в тому, що широка
громадськiсть, замiсть того щоб оцiнити сенсацiйне досягнення Трурля,
виявила невдоволення, а група виключних невiгласiв у наукових
питаннях боляче побила знаменитого конструктора. Проте вiн, разом iз
своУм приятелем КляпавцiСм, не припиняв дослiджень. З цих
дослiджень випливало, що смок iснуС в степенi, залежнiй вiд його
настрою i стану загального насичення, а також, що Сдиним певним
методом знищення смока С редукцiя iмовiрностi до нуля i навiть до
вiд'СмноУ величини. Отже, певна рiч, тi дослiди вимагали багато сил та
часу, а зарозумiлi смоки жили собi на волi, спустошуючи численнi
планети й зiрки. I що найгiрше, навiть розмножувалися. Це дало
можливiсть КляпавцiСвi опублiкувати чудову статтю пiд назвою
<Коварiантний перехiд вiд смокiв до смочкiв, або особливий випадок
переходу iз стану, забороненого фiзикою, у стан, заборонений полi-
цiСю>. Ця стаття наробила багато галасу в науковому свiтi, де всi ще
пам'ятали про знаменитого полiцiйного смока, за допомогою якого
хоробрi конструктори помстилися злому королевi Жорстокно за долю
своУх навiки втрачених колег. А якi зайшли пертурбацiУ, коли стало
вiдомо, що якийсь конструктор Базилiй, званий Емердванським,
подорожуючи по всiй Галактицi, самою присутнiстю своСю викликаС
появу смокiв там, де Ух ранiше нiхто й в очi не бачив. Коли ж загальний
розпач i стан народноУ катастрофи доходили зенiту, Базилiй
Емердванський з'являвся перед володарем даноУ краУни i, виторгувавши
собi неймовiрно високий гонорар, приступав до знищення потвор. I це
йому здебiльшого вдавалося, хоч нiхто не знав, яким чином, бо вiн дiяв
наодинцi й потаСмно. Гарантiю успiшних наслiдкiв десмоканiзацiУ вiн
давав лише статистичну, а коли один монарх заплатив йому за послуги
дукатами, що теж були тiльки статистичне справжнi,- вiн почав з тих
пiр ганебним способом перевiряти царською горiлкою природу металу,
яким йому платили.
   Десь одно; погiдноУ днини опiвднi здибалися Трурль i Кляпавцiй та й
повели таку розмову:
   - Чув про того Базилiя? - спитав Трурль.
   - Чув.
   - Ну й що?
   - Не подобаСться менi ця iсторiя.
   - Менi теж. ЯкоУ ти думки про все те?
   - Що вiн користуСться пiдсилювачем.
   - Iмовiрностi?
   - Так. Або резональними системами
   - Або генератором драконiв.
   - Ти маСш на оцi смокотрон?
   - Так.
   - А справдi, цiлком можливо.
   - Але ж,- заволав Трурль,- це була б пiдлiсть! Це означало б, що вiн
iнколи привозить з собою цих смокiв, тiльки в потенцiальному станi, з
iмовiрнiстю, близькою до нуля. Коли приживеться на новому мiсцi та
роздивиться, тодi побiльшуС та побiльшуС шанси i змiцнюС Ух, аж поки
досягнуть майже вiрогiдностi, i, певно, тодi вже наступаС уможливлен-
ня, конкретизацiя i наочна тоталiзацiя.
   - Зрозумiло. Вiн, мабуть, вишкрябуС з матрицi <с> i вставляС на тому
мiсцi <а>, i тодi смок з'являСться вiдразу в подобi - смок з амоком.
   - Так, смок з амоком - це найгiрше, що може бути.
   - А як ти мислиш,- вiн анульовуС Ух потiм нiгiлювальним
реУрокреатором чи тiльки тимчасово зменшуС iмовiрнiсть i виУжджаС з
набитою калиткою?
   - Важко сказати. Але якби вiн тiльки знеймовiрнював, то це було б ще
бiльше негiдництво, бо рано чи пiзно нейтральнi коливання повиннi
призвести до активiзацiУ смокоматрицi i все починаСться заново.
   - Так, але тодi вже не буде нi конструктора, нi грошей...- буркнув
Кляпавцiй.
   - Чи не здаСться тобi, що про це варт було б написати до Головного
Уряду Регулювання Смоками?
   - О нi, то не подобаС. Зрештою, вiн може цього i не робить. Ми не
певнi в цьому та й доказiв не маСмо. Адже статистичнi коливання
бувають i без пiдсилювача; колись же не було цi матриць, нi
пiдсилювача, а смоки часом з'являлися. Просто акцидентне.
   - Нiби й так...- сказав Трурль,- i все ж... вони об'являються тiльки
пiсля його прибуття на планету.
   - Звичайно. Але писати не випадаС, бо це все-таки наш колега з фаху.
Хiба що самим зважитись на рiшучий крок?
   - Можна.
   - То й добре, бо я такоУ думки. Але що робити?
   I два знаменитi смокологи потонули в фаховiй дискусiУ, з якоУ
стороннiй слухач не зрозумiв би нi слова, бо до нього доходили б тiльки
загадковi слова: <чисельник смокiв>, <безхвiстна трансформацiя>,
<слабкi смоговi впливи>, <дифракцiя i розпорошування смокiв>, <смок
твердий>, <смок м'який>, <дракопробабiлiстика>, <переривчастий
спектр василiка>, <смок у станi збудження>, <анiгiляцiя пари смокiв з
супротивними амоками в полi загального безголiв'я> тощо.
   Наслiдком такого ретельного аналiзу явища була експедицiя, вже
третя, до якоУ конструктори дуже старанно пiдготувалися i, як завжди,
завантажили свiй корабель усiлякою складною апаратурою.
   Зокрема, взяли вони з собою дифузатор i спецiальну гармату, що
стрiляла антиголовами. Пiд час подорожi, коли вони по черзi при-
землялися на ЕнцiУ, ПенцiУ i ЦерулеУ, зрозумiли, що не зможуть
обстежити всiСУ територiУ, охопленоУ нещастям, бо для цього Ум
довелося б розiрватися на шматочки. Простiше було, отже,
роз'Сднатися, що вони й зробили, i пiсля короткоУ робочоУ наради кожен
подався в iнший бiк. Кляпавцiй довго працював у ПрестопондiУ, куди
його запросив король Здивослав Ампетрицiй, що ладен був вiддати за
нього дочку, аби тiльки позбутися потвор. Смоки найбiльшоУ
iмовiрностi тут забiгали навiть на вулицi столицi, а вiртуальними просто
аж кишiло. Вiртуального смока,- кажуть наУвнi, пересiчнi люди,-
насправдi <нема>,тобто його жодним способом не можна побачити, i
вони нiчого не роблять, щоб виявити його, але розрахунок Кiбра-
Трурля-Кляпавцiя-Мiногiя, а надто рiвняння смоковоУ хвилi виразно
доводять, що смок переходить з конфiгурацiйного у реальний простiр-
легше i скорше,'нiж дитина з дому до школи. Отже, в будинку, в пiдвалi
чи на горищi кожноУ хвилини при загальному зростаннi ймовiрностi
можна було наштовхнутися на смока i навiть на суперсмока.
   Кляпавцiй, замiсть того щоб ганятися за смоками, вiд чого не було б
користi, як справжнiй теоретик, взявся методично за справу-
повстановлював на площах i скверах, у мiстах i селах пробабiлiстичнi
смокоредуктори, i невдовзi потвори стали великою рiдкiстю. Одер-
жавши тодi належно грошей, почесний диплом i перехiдний прапор,
Кляпавцiй вiдлетiв на зустрiч iз приятелем. По дорозi вiн помiтив
планету, з якоУ хтось розпачливо махав йому. Припускаючи, що це,
можливо, Трурль потрапив у бiду, Кляпавцiй приземлився. Знаки ж
подавали йому мешканцi Труфльофори, пiдданi короля Пстрицiя, що
були в полонi передсудiв та примiтивних забобонiв, Ухня релiгiя -
смоконiстична пневматологiя - вчила, що смоки мають душi, але
нечистi, i з'являються вони як кара за грiхи. ЗорiСнтувавшись, що впада-
ти в дискусiю з дипломованими смоконологами було б принаймнi
нерозумно, бо методи, до яких вони вдавалися, зводилися до обкурю-
вання проклятих мiсць, i роздавання релiквiй, Кляпавцiй вирiшив уже
краще дослiдити все на мiсцi. Тодi на планетi жила лише одна потвора,
але з найогиднiшого роду Рхидн. Кляпавцiй запропонував королевi своУ
послуги; той не вiдразу вiдповiв йому, бувши, певно, пiд впливом
безглуздоУ доктрини, яка причини виникнення смокiв пов'язувала з
потойбiчним свiтом. З мiсцевих, газет Кляпавцiй дiзнався, що розбуялу
на планетi Рхидну однi вважають Сдиним екземпляром, а iншi -
багатоморфним створiнням, яке водночас може перебувати в багатьох
мiсцях. Це хоч i не здивувало Кляпавцiя, проте примусило його добряче
помiзкувати, бо локалiзацiя цих мерзенних iстот пiдлягаС так званим
смочачим аномалiям i деякi екземпляри, особливо неуважнi, бувають
<розмазанi> у просторi, що С звичайним ефектом iзоспiнного змiцнення
квантового моменту. Подiбно до того, як рука над поверхнею води
показуС п'ять як на позiр цiлком незалежних один вiд одного пальцiв,
так i смоки, занурюючись iз конфiгурацiйного простору у реальний,
здаються багатоликими, хоч насправдi це С один смок. Пiд кiнець
черговоУ аудiСнцiУ КляпавцУй спитав у короля, чи не було на його
планетi Трурля, описавши докладно при цьому зовнiшнiсть приятеля.
Як же вiн здивувався, коли почув, що його колега був недавно в державi
ПстрицУя i навiть збирався знищити Рхидну, взяв аванс i подався в гори,
де найчастiше бачили смочиху. На другий день Трурль повернувся,
вимагаючи великоУ платнi, а на доказ свого трiумфу показав сорок
чотири зуби смочихи. Але трапилося, певно, непорозумiння, платню
затримали до з'ясування справи. Трурль тодi страшенно скипiв,
багаторазово й уголос висловлювався нечемно про монарха, а потiм
зник у невiдомому напрямку. Вiдтодi про нього нi слуху нi духу, зате
Рхидна, що знову вигулькнула жива й здорова, нiби з нею нiчого не
трапилося. Ще завзятiше спустошувала мiста та села, викликаючи
загальний розпач.
   Ця iсторiя видалася КляпавцiСвi доволi темною. Але й не подобало
брати пiд сумнiв слова, що падали з монарших вуст. Узяв вiн тодi
рюкзак, напханий сильними смокознищувальними засобами, i самотою
рушив у гори, снiжна вершина яких велично пiдносилась над схiдним
обрiСм.
   Дуже скоро вiн побачив на камiннi першi слiди потвори, зрештою,
якби й не помiтив Ух, то впiзнав за специфiчним запахом сiрчаних
випарiв. Безстрашний Кляпавцiй iшов далi, готовий щомить
скористатися зi зброУ, яку повiсив собi через плече, i не спускаючи ока
iз стрiлки на смокоапаратi. Стрiлка якусь мить стояла на нулi, тодi
почала неспокiйно здригатися, а далi повiльно, нiби переборюючи не-
видимий опiр, пiдповзла до одиницi. Тепер Кляпавцiй вже не мав
сумнiву, що Рхидна десь неподалiк. Дуже це його здивувало, йому й у
голову не вкладалося, щоб його випробуваний товариш i вiдомий
теоретик Трурль та припустився помилки в обчисленнях i таким чином
не знищив смочиху. Важко було повiрити й у те, що, не виконавши
обiцянки, вiн усе-таки, коли повернувся до королiвського двору, став
вимагати платнi за незроблене.
   Невдовзi Кляпавцiй зустрiв колону тубiльцiв, видко страх як
наляканих, бо тi неспокiйно глипали очима на всi боки, а самi намага-
лися купи триматися. Зiгнувшись у три погибелi пiд важкою ношею,
яку тримали на плечах i на головах, вони пробиралися вгору вузенькою
стежкою. Привiтавшись, конструктор зупинив процесiю i запитав у
переднього, що вони тут роблять.
   - Пане,- вiдповiв   йому  королiвський урядовець нижчого рангу в
латаному лапсердаку,- ми несемо данину смоковi.
   - Данину? Ага! I що ж це за данина?
   - Усе те, чого вимагаС смок: золото, коштовне камiння, пахощi з-за
кордону i безлiч iнших речей, щонайдорожчих.
   Тут уже подиву Кляпавцiя меж не було, бо ж смоки нiколи такоУ
данини не вимагають, а вже напевно не потрiбнi Ум пахощi, що однак не
переважать Ухнього натурального смороду, i тим паче готiвка, яка Ум i
зовсiм нi до чого.
   - А дiвчат смок не вимагаС, чоловiче добрий? - запитав ще Кляпавцiй.
   - Нi, пане. Колись, правда, було. Ще минулого року водив я до .нього
по десять-п'ятнадцять, залежно вiд апетиту. Але вiдколи тут об'явився
чужинець i ходив по горах зi скриньками i апаратами один-
однiсiнький...
   I тут поштивець урвав на пiвсловi, неспокiйно скинувши оком на
зброю та iнструменти КляпавцiСвi, а найбiльше до великого годинника-
смоколiчильника, що весь час тихесенько цокав, подригуючи своСю
червоною стрiлкою на бiлому циферблатi.
   - I таке самiсiньке все мав, як ваша свiтлiсть,- сказав вiн тремтячим
голосом.- Такий точнiсiнько рихтунок i взагалi...
   - Я це випадково купив на базарi,- збрехав конструктор, щоб приспати
його пiдозрiливiсiь.-А скажiть-но менi, моУ любi, чи не знаСте, бува, що
сталося з цим чужинцем?
   - Що сталося? Цього ми вже не знаСмо, пане. А було все це так.
Одного разу, зо два тижнi тому-чи правду я кажу, куме Барбароне? Два
тижнi, не бiльше?
   - Еге ж, правду кажете, правду, чого б мали неправду казати? Буде
вже тижнiв зо два, аби й чотири, чи, може, й шiсть.
   - Так ось! Прийшов вiн до нас, закусив; грiх казати, заплатив чесно,
подякував, роздивився, постукав по колодi, запитав про торiшнi цiни,
апарати порозкладав, щось там собi заповзято та старанно виписував
одне по одному з циферблатiв у таку маленьку червону книжечку, що
носив за пазухою, потiм той - як його, куме?-тер... темпер... не
вимовлю, хай йому!
   - Термометр, старосто!
   - Ну, то ж певно, що так! Витягнув термометра i каже, нiби то проти
смокiв, i туди його стромляв, i сюди, i знову щось писав у тому своСму
зошитi, тодi апарати поскладав у торбу, торбу на плечi, попрощався та й
пiшов. I бiльше ми його, пане, й не бачили. А було воно так. ТiСУ самоУ
ночi щось гримнуло-трiснуло, але далеко. Нiбито за Мидраговою
Горою,-це та, пане, що коло тiСУ он грунi, з такою гургулькою на
вершечку, таки отоУ, тобто ПстрицiСвоУ, так УУ прозивають по королю
вельможному нашому, а тамта, з другого боку, що нiби дуже притулена,
як, не при вас кажучи, ото ззаду половинка до половинки, то зветься
Пакуста, а то, пане, через те пiшло, що одного разу...
   - Бог з нею, з тiСю горою, чоловiче, тубiльцю добрий,- сказав
Кляпавцiй,- кажете, вночi щось грюкнуло. Що ж було потiм?
   - Потiм - то вже зовсiм нiчого не було, пане. Як грюкнуло, то халупа й
стала боком, так що я з полу на долiвку звалився. Але я вже звик до
цього, бо не раз бува, як смочиха об хату почухаСться, то й не так ще
тiпне! Ось хоч би й Барбаронiв брат, його в баняк зi шматтям кинуло, бо
вони саме прали, коли смочисi почухатися закортiло...
   - Ближче до справи, добродiю, до сутi! - заволав Кляпавцiй.-Отже,
грюкнуло, ви впали на долiвку, i що далi?
   - Коли ж бо, що нiчого. Якби щось було, то було би про що говорити,
а як нема нiчогiсiнько, то нiчого i немаС, навiщо ото, аби язиком
ляскати, чи не так, куме Барбароне?       - Точнiсiнько так!
   Кляпавцiй кивнув головою i пiшов, а вся колона носiУв подерлася знов
угору, згинаючись до землi - така важка була данина смоковi. Кляпавцiй
здогадувався, що вони складуть УУ у визначенiй смоком печерi, але не
хотiв бiльше нi про що розпитувати, бо й так весь аж упрiв вiд розмови
зi старостою та його кумом. Зрештою, ще до того вiн чув, як один з
тубiльцiв казав другому, що <смок вибрав таке мiсце, аби i йому, й нам
було близько...>.
   Кляпавцiй йшов прудко, орiСнтуючись по смокоiндикатору, що його
повiсив собi на шию, але не забував i про лiчильник; та той усе по-
казував нуль i вiсiм десятих смока.
   <Чи то якийсь таСмничий смок, чи що за лихо?> - думав дорогою
Кляпавцiй, зупиняючись щохвилини, бо сонце палило нещадно, вiд
спеки повiтря дрижало над розiгрiтим камiнням, навколо не було нi
стебельця якого зела, тiльки земля порепана у заглибинах скелi та
розпеченi кам'янi брили, що тяглися ген аж до величних .вершин.
   Минула година, сонце-перекотилося уже на другу половину неба, а
вiн усе йшов i йшов кам'янистими грунями та через гiрськi перевали,
доки не опинився в мiсцевостi, покраянiй глибокими ярами та
трiщинами, що заповнювала холодом пiтьма. Червона стрiлка пiдповзла
до дев'ятки пiд одиницею i, здригаючись, завмерла.
   Кляпавцiй поклав рюкзак на виступ скелi i саме витягав
протисмочницю, коли стрiлка жваво затанцювала. Вiн схопив редуктор
iмовiрностi i бистрим поглядом змiряв околицю. Кляпавцiй був на
гiрськiй грядi i мiг заглянути в глибину яру, де щось ворушилося.
   <Це таки  вона,-подумав  вiн,-адже Рхидна жiночого роду, може, тому
вона й не вимагаС дiвчат. Але ж ранiш охоче приймала Ух. Дивно, дуже
дивно. Проте зараз найголовнiше - спритнiсть!> - подумав Кляпавцiй i
про всяк випадок дiстав з рюкзака смокодеструктор, поршень якого
вганяС смокiв у небуття. Вiн виглянув з-за рогу скелi. Внизу в улого-
винi, по дну висхлого потоку, сiро-бура з позапалими, наче вiд голоду,
боками, сунула велетенська смочиха. В головi Кляпавцiя вихором
закрутилася думка. Може, УУ анiгiлювати, змiнивши знак смочоУ матрицi
з позитивного на негативний, внаслiдок чого статистична ймовiрнiсть
несмока вiзьме гору над смоком? Але це ж страшенно небезпечно, коли
взяти до уваги, що незначний струс може викликати катастрофiчну
змiну: не одному вже при такiй нагодi вийшов замiсть несмока
<несмак>, а як же багато залежить вiд однiСУ тiльки лiтери! Крiм того,
тотальна депробабiлiзацiя зробила б неможливою дослiдження натури
Рхидни. Конструктор завагався, уявивши собi спокусливу картину:
величезна смочача шкура в його кабiнетi, десь мiж вiкном та
книжковою шафою. Та не час було поринати в мрiУ, хоча, з другого
боку,- вiддати б у смокозоопарк зразок з такими дивними смоками...-
майнуло йому в головi; поки клякнув на землю, встиг навiть подумати,
яку наукову працю можна б утяти на основi такого чудового
матерiалу... Вiн переклав фузiю з редуктором у лiву руку, а правою
схопив рушницю, заряджену антиголовою, старанно нацiлився i
натиснув на спуск.
   Гуркнуло жахливо. Перламутрова хмаринка диму огорнула дуло й
мисливця, так що на мить вiн утратив потвору з очей. Але дим одразу ж
розвiявся.
   Старi казкарi розповiдають про смокiв силу неймовiрних речей.
Наприклад, нiбито смоки мають по сiм голiв. Але такого не буваС. Смок
може мати лише одну голову, бо вже двi голови спричинялися б до
страшних сварок та суперечок; тому багатоголiвцi, як Ух називають
вченi, вимерли внаслiдок внутрiшнiх чвар. Впертi й тупi зроду, цi
потвори не терплять найменшого супротиву, отже, двi голови на
одному тiлi призводять до скороУ смертi, бо кожна, iншiй на зло,
утримуСться вiд Ужi i навiть силкуСться не дихати. Ну, й ясно, до чого
це-призводить.
   Саме цю феноменальну властивiсть використав Евфорiй Вразливий,
винахiдник антиголiвноУ рушницi. В тiло смока влучають маленькою
зручною електронною голiвкою, i зараз же зчиняСться всерединi
колотнеча. Вiдтак смок, нiби паралiчем розбитий, нерухомо сидить на
одному мiсцi добу, тиждень, часом мiсяць; бувало, що тiльки через рiк
вiн вмирав вiд виснаження. Тодi з ним можна робити все, що зама-
неться.
   Але смок, якого вцiлив Кляпавцiй, поводився щонайменше дивно.
Щоправда, зiп'явся на заднi лапи з таким риком, аж камiння посипалося,
бив також хвостом об скелi, аж запах викресаних iскор заповнив увесь
яр; потiм почухав за вухом, вiдкашлявся i спокiйнiсiнько пiшов собi
далi, тiльки що прискорив трохи кроку. Не ймучи вiри власним очам,
погнався Кляпавцiй гiрським хребтом, вкорочуючи шлях до гирла
висхлого потоку. Тепер уже не те що наукова праця, не те що така-сяка
стаття в <Смочому альманасi> ввижалася йому, а щонайменше
монографiя на крейдяному паперi з портретом автора i фотографiСю
смока!
   .За поворотом вiн причаУвся пiд камiнням, приклав до ока метальник
неймовiрностi, прицiлився i правiв у рух депосибiлiтатизатори. Ложе-
руля затремтiло у нього в руцi, розiгрiта рушниця оповилася серпанком,
а смок-ореолом, як мiсяць на негоду, але не зник. Вдруге Кляпавцiй
зробив смока зовсiм неймовiрним; напруга iмпосибiлiтативностi стала
такою, що метелик, який пролiтав над ним, почав вимахувати
крильцятами азбуку Морзе Другу <Книгу джунглiв>, а серед скель
замиготiли тiнi ворожок, вiдьом, русалок, виразний стукiт копит
звiстував, що десь за смоком гарцюють кентаври, добутi з неможливостi
страшенним напруженням метальника. Але смок, нiби нiчого не
сталося, неповоротко присiвши, позiхнув i заходився смачно так чухати
заднiми лапами обвисле пiдборiддя. Розпечена рушниця палила вже
пальцi КляпавцiСвi, що розпачливо натискував на курок, бо нiчого
такого вiн досi не переживав - невеликi камiнцi навколо смока поволi
здiймалися в повiтря, а курява, що вiн, чухаючись, викидав з-пiд себе,
замiсть безладно осiсти, склалася в повiтрi в зовсiм розбiрливий напис:
<ПОКIРНИЙ СЛУГА ПАНА ДОКТОРА>. Навкруги посутенiло, бо з
дня робилася нiч, кiлька великих вапняних каменiв вирушили на
прогулянку, тихо розмовляючи межи себе про те та се, одне слово, дiя-
лися справжнi дива. А страшний звiр, що спочивав за тридцять крокiв
вiд Кляпавцiя, i не думав зникати. Кляпавцiй кинув метальник, витяг з-
за пазухи протисмокову гранату i, ввiряючи свою душу матерi
всеспiнорових перетворень, жбурнув УУ перед себе. Загримiло, разом з
уламками скелi злетiв у повiтря смочачий хвiст, а сам вiн людським
голосом зiпонув: <Гвалт!>- i бiгцем упрост на Кляпавцiя. Той,
побачивши так близько смерть, вискочив iз схованки, конвульсивне
стискаючи короткий спис iз антиматерiУ, замахнувся, але знову почув
крик:
   - Кинь! Кинь! Не вбивай мене!
   <Що це, смок розмовляС?-подумав Кляпавцiй.- Нi, мабуть, я
збожеволiв...> Але спитав:
   - Хто це говорить? Смок?
   - Який там смок! Це я!!- 3 хмари вигурнув Трурль, торкнувся шиУ
смока, покрутив там щось - i велетень поволi впав навколiшки,
завмираючи з протяжним хруском.
   - Що це за маскарад? Що це значить? Звiдки цей смок? Що ти в ньому
робив? - закидав його Кляпавцiй запитаннями.
   Трурль стряхнув запорошений одяг, одступаючи вiд приятеля.
   - Звiдки, що, де, як... Дай-бо менi слово вимовити! Я знищив смока, а
король не хотiв заплатити.
   - Чому?
   - Либонь, що скупий, не знаю. Все скидав на бюрократiю, що маС бути
протокол огляду комiсiУ, вимiри, розтин трупа, збори ради при тронi i те
i се; головний скарбничий казав, що невiдомо, як розраховуватися, бо
це й не з фонду платнi, i не з безособового фонду, одне слово, як я не
просив, не наполягав, скiльки не ходив до каси, до короля, до ради,
нiхто не хотiв зi мною говорити. А коли менi запропонували подати
автобiографiю з фотокартками, ну, що ж, я пiшов геть, але смока вже не
можна було вiдродити. То я зняв з нього шкуру, нарiзав трохи
лiщинових гiлочок, потiм менi навернувся на очi старий телеграфний
стовп - i бiльше нiчого не треба було; я зробив опудало, ну й теС- почав
удавати...
   - Не може бути! Ти вдався до такого ганебного вчинку? Ти?! Але
навiщо, коли тобi не заплатили? Нiчого не розумiю.
   - Ну й дурень же ти! - кинув поблажливо Трурль.- Та вони весь час
носять менi данину. Я вже маю бiльше, нiж менi належало.
   - Ааа!!!-прояснiв Кляпавцiй. Проте одразу ж i додав:-Але ж бридко-
примушувати...
   - Чому бридко? Зрештою, хiба я робив щось погане? Я тiльки
прогулювався в горах, а вечорами трохи вив. Я дуже стомився,- додав
вiн, сiдаючи бiля Кляпавцiя.
   - Вiд чого, власне кажучи? Вiд виття?
   - Нi. Ех, навiть двiчi два не здолаСш улiчити! Вiд якого там виття?
Щоночi я мушу тягати мiшки золота з умовленого мiсця на гору, аж ген
туди! - показав вiн рукою на далекий гiрський хребет.- Я вже наготував
собi там стартовий майданчик. Якби ти сам попоносив двадцятипудовi
тягарi вiд смерку до свiтанку, то побачив би. Ти ж знаСш, що сама
тiльки -шкура смока важить зо двi тонни, а я мусив УУ волокти, рикати,
тупотати вдень, а вночi - оце гарування! Радий я, що ти приУхав, бо менi
вже все де добряче набридло.
   - А чому той смок, тобто той тугонапханий маскарон, не зник, коли я
зменшив iмовiрнiсть майже до нуля? - хотiв ще довiдатися Кляпавцiй.
Трурль вiдкашлянувся i дещо знiтився.
   - А то з передбачливостi,-пояснив вiн.- Зрештою сюди мiг
пришкандибати який-небудь дурнуватий мисливець, скажiмо Базилiй,
тому я ставив усередину, пiд шкуру, антипробабiлiстичнi екрани. А
тепер ходiмо, там залишилося ще кiлька мiшкiв платини, це найцiннiше
за все. Не хочеться менi самому носити. Чудово, тепер ти менi
допоможеш...

   ВИПРАВА ЧЕТВЕРТА, або
   ПРО ТЕ, ЯК ТРУРЛЬ, БАЖАЮЧИ ВРЯТУВАТИ КОРОЛЕВИЧА
ПАНТАРКТИКА ВIД МУК КОХАННЯ, ЗАСТОСУВАВ ЖОНОТРОН I
ЯК ПОТIМ ДОВЕЛОСЯ СКОРИСТАТИСЯ 3 ДIТОМЕТА

   Одного дня на свiтанку, коли Трурль спав як убитий, у дверi його
господи загрюкано з такою силою, нiби якийсь прибулець хотiв Ух
висадити разом з завiсами. Коли Трурль, насилу продерши очi, вiдсунув
засув, то побачив на тлi ледь посiрiлого неба величезний корабель, що
скидався на велетенську голову цукру або на летючу пiрамiду. Iз
середини цього велета, що сiв напроти Трурлевих вiкон, сходив довгою
низкою по широкому помосту караван мальблюдiв, нав'ючених
мiшками, а повбиранi в бурнуси й тюрбани та старанно пофарбованi на
чорне роботи складали в'юки перед ганком так швидко, що за кiлька
хвилин Трурль, який нiчогiсiнько не тямив, опинився, нiби в шанцi, за
стiною пузатих, натоптаних пiвколом клумакiв, число яких усе
зростало. Залишився тiльки вузький прохiд, яким саме крокував
електрицар незвичайноУ статури, iз зiркувато прорiзаними очима, з
радiолокацiйними антенками, хвацько закрученими вгору, в плащi,
обсипаному коштовним камiнням. Цей вельможний пан, вiдкинувши
плащ за спину, пiдняв броньованого капелюха i могутнiм, хоч i м'яким,
нiби оксамит, голосом запитав:
   - Чи з високородним конструктором, його милiстю паном Трурлем
маю честь говорити?
   - Так, справдi це я... Прошу до господи, даруйте, що не прибрано... я
не знав... тобто - спав...- белькотiв украй збентежений Трурль,
загортаючись у свiй скупий одяг; вiн помiтив, що маС на собi тiльки
нiчну сорочку, i то таку, що вже давно за балiСю скучила.
   Та елегантний електрицар, здавалося, не помiчав вад Трурлевого
туалету. Вiн ще раз пiдняв свого капелюха, що забринiв, вiбруючи над
його склепiнчастою головою, i грацiйно вступив до покою.
   Трурль попросив зачекати хвилиночку, сяк-так завершив туалет i,
перескакуючи через двi сходинки вiдразу, за мить уже вернувся з ан-
тресолей. Надворi тим часом розвиднiло, а небавом блиснуло сонце, i
засяяли бiлизною тюрбани чорних роботiв, що, сумно й тужно виводячи
стару невiльницьку пiсню <Де ж побував ти>,- в чотири ряди оточили
господу i корабель-пiрамiду.
   Трурль помiтив це через.вiкно, сiдаючи навпроти гостя, що глянув на
нього дiамантове й блискучо, а потiм озвався такими словами:
   - Планета, з якоУ прибуваю я до тебе, вельмишановний
конструкцiонiсте, живе саме в розпалi середньовiччя. Тому хай
вибачить уже менi Ваша свiтлiсть, що я спричинився до такоУ конфузiУ
своУм невчасним приземленням;
   i зволь ласкаво зрозумiти, що ми на борту нiяк не могли передбачити,
що той пункт планети ВашоУ милостi, де стоУть оця чесна садиба, нiч ще
у своУй владi тримаС i доступ промiнню сонячному боронить.
   Тут вiй прокашлявся, нiби. хто на гуслях бренькнув, i повiв рiч далi:
   - ПосилаС мене спецiально до ВашоУ милостi мiй пан i володар Його
Королiвська Величнiсть Протрудин Астерiйський, удiльний пан
сполучених куль Йонiту та Епрiту, природжений монарх АнервiУ, цар
МонодiУ, БiпрокацiУ i Трифiлiди, великий князь Барноймовiрний,
Еборцидський, Кляпунжанський i Астраганронський, граф ЕвскальрiУ,
ТранефiорiУ i Фортранспiни, кавалер Шури й Бури, барон
Гризивепшицький, Простовсякормудський  i Вимитодотлавський, так
само як i самодержавний володар Метери, Гетери, Етери ет Кетери.
ПосилаС для того, щоб вiд його милостивого iменi просити вашу яснiсть
до нашоУ краУни, яко гаряче очiкуваного коронного збавителя, що лиш
один у всьому свiтi може звiльнити нас вiд повсюдного смутку,
невдалим коханням його королiвськоУ свiтлостi, наступника трону
Пантарктика, викликаного.
   - Але ж я не...- почав був Трурль, та магнат, зробивши, короткий жест,
який означав, що вiн ще не закiнчив, повiв далi тим самим крицево
бриньким голосом.
   - За те, що найласкавiше прислухаСшся до наших благань, за те, що
прибудеш до нас i допоможеш збороти нацiональне лихо, яке порушило
державнi iнтереси, Королiвська Величнiсть Протрудин обiцяС, запевняС
i моУми вустами присягаСться в тому, що даруС Вашу Конструктивнiсть
такою ласкою, що нею, Ваша Достойнiсть, будете ситi до кiнця днiв
своУх. А зокрема наперед, чи, як у вас кажуть, авансом присвоюС вам
титул оце зараз,- тут магнат встав, добув з пiхов шпагу i далi вже мовив,
за кожним словом ударяючи плазом УУ Трурля, аж у того плечi ходором
ходили,- Титулярного й Удiльного Князя МурвiдраупiУ, АбомiненцiУ,
Огидори i Вассоли, спадкового графа Трунду i Морiльгунду,
восьмиберлового електора Бразелупи, Кондолонди й ПраталаксiУ, а
також маркiзом Гунду й Лунду, надзвичайним губернатором ФлуксiУ та
ПруксiУ, а також капiтулярним генералом ордену Бездицьких мендитiв i
Великим Роздавачем Милостинi князiвства Питу, Миту й Тамтадриту
разом надзвичайним правом на салют з двадцяти однiСУ гармати пiд час
ранкового пробудження i вечiрнього спочивання, пообiдньою фанфа-
рою, Важким Iнфiнiтезимальним Хрестом, а також багаторядною
перпетуацiСю в чорному деревi, багатобiчною в сланцi i багатократною
в золотi. На доказ своСУ прихильностi мiй король i пан посилаС тобi оцей
дрiб'язок, яким я зважився оточити твiй дiм.
   Справдi, мiшки вже затулили денне свiтло, що ледве пробивалося в
кiмнату. Магнат кiнчив говорити, але красномовно пiднятоУ руки не
опускав. Либонь, забув, що мовчав, аж нарештi Трурль заговорив:
   - Я дуже вдячний Його Королiвськiй Величностi Протрудиновi, але
кохання, знаСте,- не моя спецiальнiсть. Зрештою...- додав вiн,
спонукуваний поглядом магната, що спочивав на ньому, як дiамантова
брила,- може, зволите розповiсти, в чому справа-Магнат кивнув.
   - Справа проста, добродiю! Наступник трону закохався в Амарандину
Церибернянську, Сдину дочку володаря АраубрарiУ - сусiдньоУ держави.
Але нашi краУни роз'СднуС дуже давня ворожнеча, i коли наш Милости-
вий пан пiсля невтомних благань королевича попросив у цiсаря руки
Амарандини, вiдповiдь була категорично негативна. Вiдтодi рiк минув i
шiсть днiв, а князь-наступник в'яне на очах, i нiяк не можна його до
тями повернути. Нема надiУ нi на кого, крiм як на Вашу Яснiсть пре-
свiтлу!- I схилився гордий магнат, а Трурль кашлянув i, побачивши
шеренги воякiв пiд вiкнами, сказав кволим голосом:
   - Не уявляю собi, щоби мiг чим-небудь... та... коли вже король бажаС...
ну, тодi... я, зрозумiло...
   - Отож-то! - радiсно вигукнув магнат i плеснув у долонi, аж металом
загримiло. Вмить дванадцятеро чорних, як нiч, кiрасирiв увалилися з
панцерним грюкотом до кiмнати i, схопивши Трурля, на руках понесли
його на борт корабля, що вистрелив двадцять один раз, пiдняв трапи i з
розмаСним прапором величаво злетiв у небесне провалля.
   Пiд час подорожi магнат, що виявився Великим Коронним
Пiдбляшим, розказав Трурлевi багато подробиць про романтичну i
разом з тим драматичну iсторiю королевичевого кохання. Вiдразу пiсля
прибуття, урочистоУ зустрiчi й проУзду по столицi серед прапорiв та
натовпiв конструктор узявся до дiла. Мiсцем роботи вiн обрав собi
розкiшний королiвський парк; храм Думання, що стояв у тому парку,
вiн перетворив за три тижнi на дивовижну конструкцiю з металу,
кабелiв i вогняних екранiв. Це був, як вiн пояснив королевi, жонотрон -
пристрiй, що застосовуСться i як тренажер, i як тотальний еротор iз
зворотним керуванням. Помiстившись у серцi апаратури, можна було
спiзнати за одним махом усi чари, принаду, вроду, нашiптування,
поцiлунки та пестощi прекрасноУ статi усього Космосу вiдразу.
Жонотрон, що в нього переробив Трурль храм Думання, мав вихiдну
потужнiсть сорок мегаморiв, причому ефективна продуктивнiсть у по-
добi пекучих сласнощiв досягала дев'яноста шести вiдсоткiв, а
випромiнювання жаги, вимiрюваноУ кiломилями, налiчувало Ух шiсть на
один поцiлунок далекого скерування. Жонотрон був оснащений також
зворотним поглиначем любовного шалу, каскадним стискообiймальним
пiдсилювачем та автоматом <першого погляду>, оскiльки Трурль
пристав на думку доктора Афродонта, що створив теорiю поля наглого
закохання.
   Ця досконала конструкцiя мала ще й рiзнi допомiжнi пристроУ, як-от:
швидкiсна флiртiвниця, редуктор залицянь, а також комплект
пестильникiв i нестильниць. А зовнi, в особливiй склянiй будцi,
виднiлись величезнi дзигарковi циферблати, на яких можна було з вели-
кою точнiстю спостерiгати перебiг процесу лiкування вiд розкохання
Статистичнi данi свiдчили, що жонотрон давав тривалi позитивнi
наслiдки в дев'яноста восьми випадках любовноУ суперфiксацiУ iз ста.
Таким чином, шанси на врятування королевича були величезнi.
   Сорок шановних перiв королiвства протягом чотирьох годин поволi,
але вперто тягнули й пiдштовхували королевич а. через парк до храму
Думання, поСднуючи рiшучiсть дiй з повагою до титулу, бо королевич
зовсiм не хотiв звiльнитися вiд мук кохання i щосили брикався ногами
та буцав своУх вiрних придворних головою. Коли ж нарештi за
допомогою численних пухових подушок королевича запхнуто до
середини i закрито за ним люки, Трурль, хвилюючись, увiмкнув
автомат, котрий почав незворушно вiдраховувати: <двадцять, дев'ят-
надцять, вiсiмнадцять, сiмнадцять... десять...> - аж поки не виголосив
рiвним голосом;
   <Нуль! Старт> - i синхроеротори, ввiмкнутi на всю мегаморну
потужнiсть, накинулись на жертву почуттiв, так фатально спрямованих.
Майже годину вдивлявся Трурль у стрiлки приладiв, що тремтiли пiд
найвищою еротичною напругою, але, на жаль, не показували iстотних
змiн. Вiн починав сумнiватися в дiйовостi лiкування, але тепер уже
нiчого не можна було вдiяти - доводилося склавши руки терпляче
чекати. Трурль тiльки стежив, аби гiгацiлунки падали пiд належним
кутом i без надмiрного розпорошення та щоб флiртiвниця й обiймальнi
пестильники мали належнi оберти, а заразом i те, щоб густота силових
лiнiй поля не переважувала норму, бо ж iшлося не про те, щоб пацiСнт
<перезакохався> - з Амарандини та в машину, а щоб вiн цiлком розко-
хався. Нарештi в урочистому мовчаннi люка вiдчинено. По
розгвинченим великих шурупiв, що герметичне його затискували, з
напiвтемноУ кабiни в хмарi найсолодших пахощiв випав безживний
королевич укупi з зiм'ятими трояндами, що вiд страшноУ концентрацiУ
жаги обсипалися, Пiдбiгли вiрнi слуги i, пiднiмаючи його безвладне
тiло, почули, як самими блiдими вустами королевич вимовив тiльки
одне слово: Амарандина. В Трурля мало не зiрвалося з кiнчика язика
прокляття, бо вiн зрозумiв, що нiчого не вийшло, оскiльки божевiльне
почуття королевича виявилося дужчим над усi разом узятi гiгамори та
мегапести жонотрону. Та й коханнСмiр, прикладений непритомному до
чола, показав вiдразу сто i сiм градусiв, а потiм скло трiснуло i,
неспокiйно тремтячи, нiби й на неУ перейшов пал розгарячiлих почуттiв,
вилилася ртуть. Перша спроба не вдалася.
   Похмурий, як нiч, вернувся Трурль до своУх апартаментiв. Коли б хто
за ним стежив, то побачив би, як вiн ходить вiд стiни до стiни, шукаючи
засобiв порятунку.
   Тим часом з парку почувся якийсь гамiр. Це каменярi, що поправляли
окружний мур, повлазили з цiкавостi до жонотрону i якимось чином
пустили його в хiд. Довелося викликати пожежну охорону, бо тi
вискакували з камери закiптюженi, димлячи почуттям.
   Тодi Трурль застосував iнший агрегат, що складався з делiризатора i
тривiальницi. Але й на другiй спробi, скажемо одразу, вiн осiкся.
Королевич не розлюбив Амарандину, навпаки, почуття його ще
посилилося. Трурль знову проходив багато кiлометрiв по своУй кiмнатi,
до пiзньоУ ночi читав фаховi пiдручники, поки не кинув ними об стiну, а
другого дня просив Коронного Магната Пiдбляшiя влаштувати
аудiСнцiю у короля. Допущений до Його Величностi, Трурль почав:
   - Ваша Королiвська Величносте, Милостивий Пане! Вiдкохувальнi
системи, що я застосував,- найпотужнiшi, з можливих. Твiй син живим
вiдкохатися не дасться - це та iстина, яку я повинен визнати.
   Король мовчав, пригнiчений цiСю звiсткою, а Трурль говорив далi:
   - Безперечно, я мiг би його ввести в оману, синтезуючи Амарандину
за доступними менi параметрами, але рано чи пiзно королевич викриС
пiдступ, коли довiдаСться про долю справжньоУ цiсарiвни.   Отже,
залишаСться один вихiд: королевич маС одружитися з цiсарiвною!
   - Ба, мiй чужинче! В тому-то й справа, що цiсар нiколи не вiддасть УУ
моСму синовi!
   - А якби його переможено? Якби мусив вести перемови й просити,
переможений, ласки?
   - Ну, тодi - запевне, але ти що, хочеш, аби я двi величезнi держави
кинув у криваву вiйну з непевним кiнцевим наслiдком тiльки для того,
щоб домогтися для сина руки цiсаревоУ доньки? Цьому не бувати!
   - Iнакшого рiшення я й не чекав вiд ВашоУ КоролiвськоУ Величностi! -
спокiйно сказав Трурль - Але ж вiйни бувають рiзнi, i та, яку я
замислив, зовсiм безкровна. Ми не будемо збройне нападати на державу
цiсаря. Жодного пiдданого не позбавимо життя, а якраз навпаки!
   - Що це маС означати? Що ти кажеш?- вигукнув здивований король. В
мiру того, як Трурль ушiптував своУ хитрi вигадки в королiвське вухо,
похмуре досi обличчя монархове поступово прояснялося, аж нарештi
вiн вигукнув:
   - Роби, що задумав, мiй дорогий чужинче, i хай тобi допоможе небо!
   Другого ж дня королiвськi кузнi й майстернi взялися виготовляти за
Трурлевим кресленням надпотужнi метальнi установки зовсiм
невiдомого призначення, Ух установили на планетi, накривши
маскувальними сiтками, так що нiхто нi про що й не здогадувався
Водночас Трурль день i нiч сидiв у королiвськiй лабораторiУ
кiбергенетики, пильнуючи таСмничi казани, у яких булькотiло загадкове
вариво, i коли б якийсь шпигун спробував за ним стежити, то лишень те
й довiдався б, що вряди-годи в замкнених на чотири клямки
лабораторних залах чути квилiння, а докторанти й асистенти гарячково
бiгають з хурами пелюшок на руках.
   Бомбардування почалося рiвно через тиждень, опiвночi. Вирихтуванi
старими гарматами жерла вишикувалися в ряд, нацiлились на цiсареву
державу-i вибухли не смерто-, а життСносним випалом. Трурль
стрiляв... немовлятами; його дiтомети засипали цiсарство незлiченними
мiрiадами крикливих карапузiв, якi, швидко пiдростаючи, облiплювали
кiнних i пiших. Було Ух стiльки, що вiд попискування <мама!> i <пля-
пля>, а також <пi-пi> i <а-а> тремтiло повiтря i лопалися барабаннi пере-
тинки. Цей дитячий потоп був такий, що державна економiка опинилася
пiд загрозою i привид катастрофи був наяв, а з неба все падали й падали
товстенькi та веселенькi малюки. День обертався на нiч, коли всi вони
разом стрiпували пелюшками. Цiсар одразу ж iзмушений був просити
милосердя у короля Про-трудина, котрий обiцяв припинити бомбарду-
вання при умовi, що його син вiзьме за жiнку цiсарiвну Амарандину, на
що той хутенько погодився. Тодi одразу ж дiтомет позаклепувано,
жонотрон свiй Трурль для бiльшоУ певностi розiбрав власноручно i. у
вбраннi, що аж iскрилося дiамантами, з маршальським берлом у руцi
диригував, як старший боярин, тостами на гучному весiллi, Потiм вiн
завантажив ракету подарунками, дипломами й грамотами, а також
вiдзнаками, дарованими йому королем та цiсарем, i, ситий славою,
повернувся додому.

   ВИПРАВА П'ЯТА, або. ЖАРТИ КОРОЛЯ БАЛЕРIОНА

   Не жорстокiстю Дошкуляв кимберський король Балерiон своУм
пiдданцям, а любов'ю своСю до розваг. Знову ж таки - нi бенкетiв вiн не
справляв, нi в оргiях нiчних не кохався; серцю королiвському милi були
зовсiм невиннi розваги: то у дзвiночки й молоточки погрiтися, а то - в
еники-беники, чи в стукалку вiд ночi до ранку, а то ще в дерев'яного
пирiжка... Та понад усе любив король пiжмурки. Як тiльки треба було
ухвалити якусь важливу постанову, пiдписати декрет державного
значення, прийняти чужинських послiв, чи дати аудiСнцiю якомусь
маршаловi - король ховався i пiд страхом найсуворiшоУ кари велiв
шукати себе. Коронна рада бiгала тодi по-всьому палацу, заглядала в
замковi рови та башти, постуком обстежуючи всi стiни, перекидаючи на
всi боки трон, i цi пошуки затягувались iнодi надовго, бо король
вигадував щоразу новi схованки, й криУвки. Якось до оголошення однiСУ
дуже важливоУ вiйни не дiйшло тiльки через те, що оповитий
шкельцями й дармовисами король провисiв три днi у троннiй залi,
вдаючи з себе люстру, i посмiювався нишком з розпачливоУ бiганини
придворних. Хто знаходив короля,- одразу ж одержував титул Великого
Королiвського Знахiдника. При дворi було вже Ух сiмсот тридцять i
шiсть. Хто хотiв доскочити ласки королевоУ, мусив обов'язково
здивувати монарха якоюсь новою, ще невiдомою йому грою. Це було не
легко, оскiльки Балерiон був у цьому справжнiй ерудит; вiн знав
старовиннi розваги, як, наприклад, чiт i лишка, i найновiшi - iз
зворотним керуванням, такi, як кiбергай. Вiд часу до часу вiн казав, що
все на свiтi - суцiльна розвага i гра,- так само його королювання i цiлий
свiт.
   Обурювали цi легковажнi й нерозсудливi слова сивоголових членiв
коронноУ ради, надто старiйшину, з високого роду славних матрицiУв
його честь Папагастера, котрий потерпав тим, що для короля немаС
нiчого святого i навiть власний високий свiй сан вiн зважуСться брати
на кпини. Зате всiх поймав немалий жах, коли король з несподiваноУ
примхи оголошував вiкторини. Вiн здавна кохався в них i ще великого
канцлера пiд час коронацiУ приголомшив запитанням, чи, на його
думку, рiзняться мiж собою патер i матер, а якщо так, то чим?
   Король швидко зорiСнтувався, що придворнi, яким вiн загадуС
загадки, не дуже морочать собi голову над Ух розгадуванням. Вiд-
повiдали вони абияк, навмання, попадаючи пальцем у небо, i це
страшенно його дратувало. Справи полiпшали аж тодi, коли призна-
чення на придворнi пости вiн поставив у залежнiсть вiд наслiдкiв
вiкторини. Почалися пiдвищення й змiщення в посадах, i весь двiр хоч-
не-хоч мав брати участь у iгрищах, вигадуваних монархом. На жаль,
дехто з вельмишановних ошукував короля, котрий хоч i щирий був вiд
природи, проте терпiти не мiг, коли його вводили в оману. Великого
коронного маршала було приречено на вигнання, бо вiн користувався
на аудiСнцiях шпаргалкою, схованою пiд панцером. Цього, либонь,
нiхто б i не помiтив, аби не його ворог, генерал, що таСмно донiс про це
королевi. Також i голова тронноУ ради Папагастер мусив розпрощатися
зi своСю посадою, бо не знав, яке мiсце в свiтi найтемнiше. Поступово
до складу тронноУ ради ввiйшли найвправнiщi в усiй державi
розв'язувачi кросвордiв та ребусiв, а мiнiстри й кроку не ступали без
енциклопедiУ. Насамкiнець придворнi дiйшли вже такоУ майстерностi,
що давали влучну вiдповiдь ще до того, як король закiнчував говорити.
Нiчого дивного в цьому не було, бо всi вони, як i король, були
передплатниками й уважними читачами "УРЯдового вiсника>, в якому
замiсть нудних ризпоряджень та адмiнiстративних декретiв, дру-
кувалися переважно шаради й масовi iгрища.
   З плином рокiв королевi щораз менше хотiлося думати. I тодi
повернувся вiн до своСУ першоУ й найулюбленiшоУ гри - у пiжмурки. А
якось, розiйшовшись, вiн установив зовсiм не звичайну нагороду для
того, хто пiдкаже йому найкращу в свiтi схованку. Нагородою була
безцiнна коштовнiсть, дiамант з корони роду Кимберитiв, до якого
належав i сам Балерiод. Того дива-дивного нiхто нiколи не бачив, бо
зберiгалося воно за сiмома величезними замками в королiвськiй
скарбницi.
   Треба ж було, щоб Трурль i Кляпавцiй, якi вiдбували одну з своУх
чергових подорожей, нагодилися на цей час у Кимберiю. Чутка про
королiвську забаганку якраз розiйшлася по всiй краУнi, отже невдовзi
дiсталась i обох конструкторiв. Почули вони УУ вiд мешканцiв заУзду, де
ночували.
   Назавтра друзi поспiшили до палацу доповiсти, що знають таСмницю
схованки, а якою жодна не зрiвняСться. Охочих до нагороди по-
насходилось так багато, що через них не можна було до замка й
протовпитися. Конструкторам це не сподобалось, i вони знову повер-
нулися до заУзду, щоб спробувати щастя наступного дня. Але щастю
треба хоч трошки запомагати - мудрi конструктори пам'ятали про це,
тож Трурль кожному вартовому, що назмагався Ух затримати, а потiм i
придворним, що чинили перешкоди, мовчки сував у руку важкеньку
монету, А коли той, замiсть пропустити, обурювався, Трурль негайно
сунув ще одну, грубшу, важчу. Таким чином не збiгло й п'яти хвилин,
як вони опинилися в тронному залi перед обличчям його величностi.
Дуже зрадiв король, побувши, що такi знаменитi мудрецi спецiально
прибули до його краУни, аби подарувати йому таемницю найкращоУ
схованки. Не вiдразу вдалося втокмачити Балерiоновi, в чому суть, але
врештi його розум, з дитинства натренований розв'язуванням ребусiв,
утнув, про що йдеться, i король запалав ентузiазмом, зiйшов з трону i,
запевняючи конструкторiв у своУй незмiрнiй милостi й прихильностi, за-
явив, що нагорода не мине Ух, за умови, коли вiн негайно випробуС той
Ухнiй таСмний рецепт. Клянавцiй, щоправда, не погоджувався вiдкрити
секрет, буркочучи собi пiд нiс, що перше слiд би було скласти
вiдповiдну угоду, на пергаментi з печаткою та шовковими китицями.
Але король так наполягав, так благав Ух, так Ух просив i запевняв,
присягаючись усiм, що мав найдорожчого, в непорушностi свого слова,
аж конструктори поступилися. Все потрiбне для здiйснення свого
проекту Трурль принiс iз собою у маленькiй скриньцi, яку тут-таки й
показав королевi. Цей винахiд, власне кажучи, не мав нiчого спiльного з
грою у пiжмурки, однак ним можна було скористатися й у цьому
випадку. Це був кишеньковий переносний двостороннiй обмiнник
особистостi, зрозумiло, iз зворотним керуванням. За його допомогою
будь-якi двi особи могли помiнятися особистостями, що вiдбувалося
зовсiм просто i дуже швидко. На голову одягався апарат, схожий на
коров'ячi роги. Цими рогами треба було доторкнутися до лоба особи, з
якою бажано здiйснити обмiн, i легенько натиснути. Тодi вмикач
урухомлював пристрiй, який виробляв двi зустрiчнi серiУ блискавичних
iмпульсiв. Через один рiг плинула власна особистiсть в глиб чужоУ, а
через другий рiг чужа - в глибину власноУ. Отже, при цьому вiдбувалося
цiлковита розвантаження пам'ятi i одночасне завантаження виниклоУ
пустки iншою пам'яттю, тiСю, що належить другiй особi. Трурль наклав
для наочностi апарат собi на голову i, наближуюча королiвське чоло до
своУх рогiв, пояснював йому, як користуватися апаратом, коли
запальний монарх буцнув роги лобом так сильно, що механiзм
увiмкнувся - i сталося блискавичне пересадження iндивiдуальностей.
Це вiдбулося так швидко й непомiтно, що Трурль, який досi ще нiколи
не робив експерименту на собi, навiть не зауважив, що трапилося. Кля-
павцiй, що стояв обiч, також нiчого не помiтив, тiльки його здивувало,
чому це Трурль раптом припинив пояснення, а його думку пiдхопив,
вживаючи таких слiв, як <потенцiали нелiнiйного субмнемонiчного
переходу> i <адiабатичний перелив особи зворотним каналом>, сам
Балерiон. Монарх i далi пискляво виголошував лекцiю, тож тiльки через
деякий час Кляпавцiй вiдчув, що сталося щось зле. Одначе Балерiон, що
був уже в органiзмi Трурля, не слухав ученого викладу, а, легенько
ворушачи руками й ногами, здавалося, все зручнiше влаштовувався в
новому для себе тiлi, оглядаючи його вельми зацiкавлено. Нараз i
Трурль, одягнений у довгу королiвську мантiю, розмахуючи руками при
з'ясуваннi антиентропiйних критичних переходiв, вiдчув, нiби йому
щось заважаС, глянув на власну руку i остовпiв: вона тримала берло. Вiн
хотiв щось сказати, та король радiсно засмiявся i притьмом вибiг iз
тронноУ зали. Трурль порвався за ним, але ноги його заплуталися у
монаршому пурпурi, i вiн простягся на весь зрiст на паркетi. На галас
позбiгалися придворнi. Вони накинулися спочатку на Кляпавцiя,
гадаючи, що вiн заподiяв щось його Величностi. Доки вiнценосний
Трурль пiдводився, доки пояснював, що йому нiхто нiчого не заподiяв,
за Балерiоном, що гасав у Трурлевiм тiлi, i слiд загув. Марно намагався
Трурль у королiвських шатах бiгти за ним,- придворнi не допустили
цього, а оскiльки король виривався, кричав, що вiн нiякий не король, що
вiдбулося перевтiлення,- вирiшили, що не iнакше, як вiд надмiрного за-
хоплення головоломками у володаря поплуталося в головi, i шанобливо,
але не менш рiшуче ввiпхнули його до спальнi та послали по лiкарiв,
хоч монарх верещав i опирався з усiСУ сили. А Кляпавцiя двоС вартових
виштурхнули на вулицю. Пiшов вiн тодi додому, стурбовано думаючи
про ускладнення, якi можуть виникнути з усiСУ цiСУ пригоди.
   <Звичайно,- думав вiн,- якби це я опинився на мiсцi Трурля, то з
притаманною менi розсудливiстю я вiдразу ж дав би всьому лад.
Замiсть бешкетувати та патякати про перевтiлення, що наводить на
думку про психiчне захворювання, я, скориставшись новим коро-
лiвським тiлом, наказав би влаштувати облаву на псевдо- Трурля, тобто
на Балерiона, котрий тепер гасаС десь по мiсту, i заодно звелiв би
другому конструкторовi залишатися пiд моУм королiвським боком в
ролi таСмного радника. А цей несусвiтенний дурень,- так мимоволi
назвав вiн у думцi Трурля-короля,- дав волю своУм нервам. Нiчого не
вдiСш, мушу пустити в дiю увесь свiй стратегiчний талант, iнакше
добром воно не скiнчиться..,> Кляпавцiй почав пригадувати усе, що
знав про замiнник особистостi, а знав вiн чимало. Найважливiшою i
разом з тим найстрашнiшою здалася йому та небезпека, про яку
легковажний Балерiон, зловживаючи десь Трурлевим тiлом, навiть уяви
не мав. Бо аби вiн десь упав i вперся рогами в якусь матерiальну, але
неживу рiч, його особистiсть негайно б у ту рiч перейшла. А що мертвi
предмети не мають особистостi i тому нiчого з свого боку не можуть
запропонувати для обмiну, Трурлеве тiло впало б мертвим, а
королiвський дух, закляклий у каменi, у стовпi лiхтаря чи навiть i в
старiй галошi, до кiнця свiту залишився б у тому втiленнi. Стурбований
цим Кляпавцiй прискорив ходу й уже неподалiк вiд заУзду, де мiстини
жваво обговорювали подiУ, дiзнався, як його колега, мов навiжений,
вискочив з королiвського палацу, наче за ним чорти гнались, i, збiгаючи
довгими крутими сходами, що вели до порту, впав i зламав ногу. Це
його страшенно розлютило; лежачи, почав вiн кричати, нiбито вiн -
король Балерiон у власнiй особi, тому вимагаС придворних лiкарiв,
паланкiн з пуховою периною i освiжних пахощiв. А коли присутнi
смiялися з тих пустощiв, вiн повзав по брукiвцi, лаявся, аж чортам було
темно, i рвав на собi одежу, аж якийсь жалiсливий перехожий
нахилився над ним, щоб його пiдняти. Тодi той, що лежав, зiрвав з
голови шапку, з-пiд якоУ, як присягалися очевидцi, прозирали чортячi
роги. Цими рогами вiн штурхонув доброго самаритянина в чоло, зразу
ж упав на землю, як неживий, якось дивно знерухомiвши, i тiльки ти-
хенько стогнав, а той, кого вiн рогами вдарив, вмить змiнився, наче сам
сатана запосiвся в ньому>, i, танцюючи, пiдскакуючи, розштовхуючи
тих, що стояли в нього на дорозi, учвал погнав сходами до порту.
   Кляпавцiй мало не зомлiв, почувши це, бо зрозумiв, що Балерiон,
скалiчивши тiло Трурля, яке так недовго йому служило, хитро пе-
рейшов у тiло якогось незнайомого. <Ну, аж допiру почнеться!- з жахом
подумав Кляпавцiй.- Як же тепер знайти Балерiона, схованого в новому
й незнайомому тiлi? Де його в тому втiленнi шукати?> Конструктор
намагався обережно випшати вiд мiстян, що то був за перехожий, який
так уважно поставився до скалiченого псевдо-Трурля, а також, що
сталося з рогами. Але нiхто не знав, що то за один, той милосердний,
бачили тiльки, що вдягнений був як чужинець i як моряк, видно,
кораблем прибув з далеких краУв. Про роги нiхто нiчого не знав, i тiльки
якийсь безпритульний жебрак (у нього непросмоленi ноги швидко
проржавiли, i вiн тепер пересувався на колiщатках, а тим i краще за
iнших бачив, що робиться низько при землi) сказав Кляпавцiевi, нiби
той благородний моряк зiрвав у лежачого роги з голови так швидко, що
нiхто цього й не помiтив. Отже, виходило, що замiнник знов був у
Балерiона в руках i низка карколомних перевтiлень може тривати далi.
Але звiстка, що вiн перевтiлився тепер в якогось моряка, серйозно
налякала Кляпавцiя.   <Отаке! - подумав   вiн.- Матрос, отже, негайно
може вiдплисти зi своУм кораблем. Якщо вiн не з'явиться своСчасно на
борт (а напевно не з'явиться, бо не знаС, з якого вiн корабля!), капiтан
звернеться До портовоУ сторожi> а та заарештуС його як дизертира, i та-
ким чином король Балерiон опиниться у в'язницi. А якщо хоч раз
стукнеться в розпачi об стiну рогами, тобто апаратом,- бiда, сто разiв
бiда!!> Хоча й шансiв знайти Балерiона, в моряка перевтiленого, вiн
майже не мав, проте Кляпавцiй негайно рушив до порту. Йому
пощастило, бо ще здалеку вiн побачив чимале збiговисько. Чуючи
носом смалене, конструктор замiшався у натовп i з пiдслуханих розмов
зрозумiв, що сталося щось дуже схоже на те, чого вiн боявся: не бiльше
як за кiлька хвилин тому один шановний арматор, власник цiлоУ
торговоУ флотилiУ, побачив свого матроса, якого досi мав за винятково
дисциплiнованого. А тепер цей матрос лаяв на всi заставки перехожих,
а тим, котрi зупиняли його й радили йти своСю дорогою та не
потрапляти на очi полiцiУ, зухвало вiдповiдав, що вiн сам може бути ким
схоче, хоча б навiть усiСю полiцiСю вiдразу. Засмучений цiСю картиною,
арматор обiзвався до матроса, що тут же пiдняв з землi товстелезну
палицю й зламав УУ на ньому. Тодi де не взявся очолюваний з волi злого
випадку самим комендантом дiльницi наряд полiцiУ, що патрулював
порт, як традицiйне мiсце частих бiйок. А що матрос викомарював i
далi, комендант звелiв негайно його ув'язнити. Пiд час арешту матрос
кинувся, як навiжений, на самого коменданта й буцнув, його головою, з
якоУ стирчало щось на кшталт рогiв. I в ту ж мить матроса неначе
пiдмiнили - вiн почав горлати на всю пельку, нiбито вiн полiцай, i не
звичайний, а начальник портовоУ сторожi, а комендант, що слухав цi
нiсенiтницi, замiсть розсердитися, з невiдомих причин розсмiявся,
немовби був надзвичайно вдоволений, i наказав своУм пiдвладним, аби
вони, не жалiючи нi рук, нi киУв, якомога швидше вiдвели бешкетника
до буцегарнi.
   Отак протягом неповноУ години Балерiон змiнив свою тiлесну
резиденцiю уже втретС i перебував тепер у тiлi коменданта полiцiУ, а
той, бiдолаха, нiчим не завинивши, сидiв у пiдземеллi в'язницi.
Кляпавцiй тiльки зiтхнув i подався просто до полiцiйноУ дiльницi, що
мiстилася у кам'яному будинку на березi моря. Нiким не затримуваний,
вiн увiйшов усередину i почав по черзi заглядати до порожнiх кiмнат,
аж поки не опинився вiч-на-вiч з озброСним до зубiв велетнем у
тiснуватiй унiформi, який суворо подивився на нього i зробив такий
рух, нiби хотiв викинути його за дверi. НаступноУ митi цей здоровань,
що його Кляпавцiй бачив уперше в життi, раптом пiдморгнув йому, i
його не звичне до смiху обличчя дивно змiнилося. Голос у нього був -
як i годиться полiцаСвi - грубий, але смiх та пiдморгування нагадували
КляпавцiСвi короля Балерiона, бо саме вiн i був перед ним: це вiн
пiдвiвся з-за столу, щоправда, в чужiй особi.
   - Я впiзнав тебе одразу,- сказав Балерiон-полiцай,- це ти був у палацi
iз своУм колегою, який Дав менi апарат, так? Ну, то гарна в мене
схованка? Га? Якби вся тронна рада поставала на голови, то й тодi б не
вгадала, куди я заховався! Це чудово - бути таким кремезним полiцаСм!
Глянь!
   Кажучи так, вiн грюкнув величезною, бо ж полiцiйною, лапою по
письмовому столу, що аж дошка трiснула i щось у руцi хрумкнуло.
Балерiон трошки скривився, але, потираючи руку, додав:
   - Ой, щось в мене поламалося, але нiчого - як схочу, то пересяду у
когось. Може, в тебе, га?
   Кляпавцiй мимоволi позадкував до дверей, але полiцай заступив йому
дорогу своСю здоровезною постаттю i вiв далi:
   - Власне кажучи, я тобi зла не зичу, любий мiй, але ти можеш
наробити менi клопоту, бо знаСш мiй секрет. Тому я гадаю, що краще
менi буде, спокiйнiше б то, якщо посаджу тебе в холодну. Еге ж, так
буде найкраще! - Тут
   вiн огидно зареготав.- Таким чином, коли я покину полiцiю, нiхто вже
не знатиме - навiть ти,-в кому я сховався, ге-ге!
   - Але ж Ваша Королiвська Величносте! - сказав Кляпавцiй з
притиском, хоча й приглушивши голос.- Ви ризикуСте життям, бо не
знаСте численних таСмниць апарата. Можете загинути, можете увiйти в
тiло смертельно хворого або злочинця...
   - Е,-сказав король,-я не боюся. Я, мiй коханий, поклявся собi
пам'ятати лише про одне: пiсля кожного перевтiлення маю роги за-
брати!!-i вiн простягнув руку до стола й показав апарат, що лежав у
шухлядi.-Я завжди повинен його цапнути, зiрвати з голови в того, ким я
був, i забрати з собою, тодi нiщо менi не страшне!>
   Кляпавцiй намагався вибити в нього з голови намiр дальших тiлесних
замiн, але дарма, бо король тiльки кепкував з його слiв. Нарештi вiн
весело сказав:
   - Про повернення до палацу не може бути й мови! Зрештою, коли
хочеш знати, менi вже бачаться довгi мандри по тiлах моУх пiдданих, i ж
iмпонуС моУй демократичнiй вдачi. Потiм, пiд кiнець, тобто на десерт, я
залишу собi перевтiлення в яку-небудь чарiвну дiвчину. Це повинно
бути дуже повчальним, ги, ги!
   Так кажучи, полiцай шарпнув величезною лапою дверi i рикнув на
своУх пiдлеглих.
   Кляпавцiй розумiв, що коли вiн зараз же не вдасться до якогось
рiшучого заходу, то потрапить до льоху. Не роздумуючи, вiн схопив з
письмового столу каламар, хлюпнув чорнилом королевi в обличчя, а
сам, скориставшись ослiпленням переслiдувача, вискочив через вiкно
на вулицю. На щастя, жодного перехожого не було поблизу. Тож йому
вдалося добiгти до гомiнкоУ площi й загубитися в натовпi, поки полiцаУ,
обсмикуючи унiформи й грiзно клацаючи зброСю, повибiгали на
вулицю.
   Кляпавцiй пiшов далi вiд порту i заглибився у невеселi думки.
<Найкраще було б,-думав вiн,- полишити нiкчемного Балерiона його
власнiй долi, а самому пiти в лiкарню, де тепер перебуваС тiло Трурля з
душею благородного моряка. I якби те тiло доставити у палац, мiй
приятель знову мiг би стати самим собою як тiлом, так i душею.
Щоправда, тодi з'явиться новий король з морським Сством, замiсть
Балерiона, але ну його к бiсу, того жартуна!> План цей був не
найгiрший, але для його реалiзацiУ не вистачало хоч i невеликоУ, зате
дуже суттСвоУ речi, а саме - замiнника з рогами, що все ще лежав у
шухлядi полiцiйного письмового столу. Кляпавцiй уже думав над тим,
чи не сконструювати бува ще один такий самий апарат, але бракувало й
часу, i засобiв, i iнструменту. <Може, зробити так...- роздумував вiн.-
Пiти до короля-Трурля (вiн, либонь; уже очуняв i знаС, як поводитися) i-
сказати йому, щоб звелiв оточити вiйськом дiльницю портовоУ полiцiУ.
В такий спосiб до наших рук потрапить апарат - i Трурль зможе
обернутися в самого себе>.
   Та Кляпавцiя навiть не пустили всередину, коли вiн прийшов до
палацу. Придворна сторожа сказала, що король мiцно спить, бо лiкарi
застосували електричнi засоби, якi вгамовували бiль та скрiплювали
органiзм, що цей сон триватиме щонайменше сорок вiсiм годин.
   <Тiльки цього ще бракувало! - подумав у розпачi Кляпавцiй i
попрямував до лiкарнi, де перебувало Трурлеве тiло, бо боявся, щоб, пе-
редчасно виписане, воно не загубилося в лабiринтах великого мiста. В
лiкарнi вiн вiдрекомендувався родичем потерпiлого (прiзвище якого
Кляпавцiй вичитав з iсторiУ хвороби). Конструктор довiдався, що моряк
не в такому вже тяжкому станi, що ногу не зламано, а лише вивихнуто,
але ще кiлька днiв хворий не зможе вставати з лiжка. Кляпавцiй не
наполягав на побачендi з ним, бо виявилося б, що вiн не знайомий, з
потерпiлим. ЗаспокоСний принаймнi тим, що Трурлеве тiло не щезне
раптово, Кляпавцiй пiшов з лiкарнi й довго блукав вулицями,
поринувши в глибокий роздум. I навiть не помiтив, як знову опинився
поблизу порту, де так i кишiло полiцiСю, що уважно заглядала кожному
перехожому в обличчя, порiвнюючи його риси з тим, що було
окреслено в службових нотатниках. Кляяавцiй зрозумiв, що це справа
Балерiона, котрий щукаС його, щоб кинути до в'язницi. До нього вже
також прямував найближчий патруль; втекти не було як, бо з-за рогу
вийшло ще двоС полiцаУв. Тодi вiн спокiйнiсiнько сам вiддався у руки
полiцiУ, вимагаючи, аби його вiдвели до свого начальника, бо вiн мусить
негайно скласти свiдчення у справi одного жахливого злочину. ПолiцаУ
негайно взяли Кляпавцiя, наклали наручники, але, на щастя, не забили
обох рук, а тiльки його праву руку прикували до лiвоУ руки полiцая. В
комендатурi начальник полiцiйний Балерiон привiтав закутого
Кляпавцiя зловтiшним клiпанням оченят i радiсним мурмотiнням. А
Кляпавцiй закричав з порога, намагаючись змiнити голос:
   - Велика пане! Ваша панська Полiцiйнiсть! Моя була схоплена, що
Кляпавцiй, але нi, моя не знаС жодна Кляпавцiй! А може, ота такий
злий, що штрик-брик моя рогами на вулиця i моя-твоя чудо статися,
наша-ваша, i моя втратити тiло i дух вiд мене бути в тiлi вiд не моя, моя
не знати як, але той рогач утiкати швидко-швидко, Ваша Велика
Полiцiйнiсть! Рятуйте!
   З тими словами хитрий Кляпавцiй бухнувся на колiна, дзвенячи
наручниками та все швидко-швидко говорячи тiСю калiченою мовою.
Балерiон же, остовпiвши, стояв у еполетах за письмовим столом, клiпав
очима i, слухаючи все те, придивлявся до Кляпавцiя i вже майже пойняв
йому вiри. А той, поки вели його в комендатуру, вiльними пальцями
лiвоУ руки надавив собi на лобi два знаки, подiбнi до тих, якi залишають
роги апарата. Балерiон наказав зняти з Кляпавцiя наручники, вигнав за
дверi усiх пiдвладних, а сам, коли вони залишилися наодинцi, попросив
його детально про все розповiсти. Кляпавцiй вигадав цiлу iсторiю: вiн,
мовляв, багатий чужинець, щойно вранцi прибув у порт i привiз на
своСму кораблi двiстi скринь найчудовiших головоломок свiту та
тридцять чарiвних заводних красунь для великого короля Балерiона як
дарунок iмператора Сурмолюда, котрий в такий спосiб хотiв виявити
свою повагу Кимберськiй династiУ. Коли ж вiн зiйшов з корабля, аби пi-
сля довгоУ подорожi Трохи розiм'яти ноги, i спокiйно прогулювався
вздовж набережноУ, якийсь тип, що мав точнiсiнько такий вигляд,- тут
Кляпавцiй вказав на себе,-i видався йому дуже пiдозрiлим, бо жадiбно
витрiщився на його. розкiшне чужинське вбрання, раптом з усього
розгону, мов навiжений, кинувся до нього, намагаючись навилiт
проскочити крiзь переляканого. Але тiльки здер з голови йому шапку та
боляче штурхнув рогами. I тут нараз вiдбулося незрозумiле диво обмiну
душ.
    Треба визнати, що Кляпавцiй вклав багато запалу i натхнення в цю
розповiдь, щоб вона здавалася якнайвiрогiднiшою. Вiн детально
розповiдав про втрачене тiло, водночас надiляючи зневажливими
епiтетами своС нове, що оце, внаслiдок нещасливого випадку, дiстав, i
часом навiть бив себе по лицi, плював по черзi на свiй живiт та ноги;
детально описував привезенi ним скарби, особливо заводних дiвиць;
говорив про свою родину, що залишилася на батькiвщинi, про синiв-
машин i про свого електричного мопса; про свою дружину, одну з
трьохсот, що вмiла готувати таку юшку на соковитих iонах, якоУ не
куштував, мабуть, i сам iмператор Сурмолюд. Зрадив також ко-
мендантовi полiцiУ свою найбiльшу таСмницю, а саме, що вiн домовився
з капiтаном свого корабля, аби той вiддав-скарби тому, хто з'явиться на
корабель i скаже пароль.
   Балерiон-полiцай жадiбно слухав це безладне оповiдання, i все тут
здавалося йому логiчним. Кляпавцiй, певно, хотiв сховатися вiд полiцiУ i
зробив це, перевтiлившись в чужинця, якого вiн обрав тому, що той мав
на собi розкiшнi шати, отже, напевне був багатий; завдяки такiй
пересадцi вiн мiг здобути потрiбнi йому кошти. Видно було, що
рiзноманiтнi думки крутяться в Балерiоновiй головi. Вiн за всяку цiну
Хотiв вивiдати пароль вiд нiби чужинця, що не дуже крився з тим i
врештi шепнув на вухо: <Ниртек>. Знаменитий конструктор розумiв, що
йому пощастило заманути короля в пастку: Балерiон, що понад усе
любив головоломки, нiзащо не хотiв, аби офiрувати Ух королевi, яким
був тепер уже не вiн. Повiрив усьому, i навiть тому, що Кляпавцiй мав
другого апарата, бо не мав причин гадати, нiби могло бути iнакше.
   Тепер обидва сидiли мовчки i видно було, що в головi Балерiона
визрiваС якийсь план. Вiн почав лагiдно й спокiйно розпитувати <чу-
жинця>, де стоУть його корабель, як туди потрапити тощо. Кляпавцiй
вiдповiдав, розраховуючи на жадiбнiсть Балерiона, i не помилився. Той
раптом встав, сказав, що мусить перевiрити правдивiсть його слiв, i
вийшов з кабiнету, старанно замкнувши дверi, крiм того, маючи вже
деякий досвiд, поставив пiд вiкном озброСного вартового. Кляпавцiй
знав, що ненажера нiчого не знайде, бо нi скарбiв, нi дiвиць насправдi
не було. Але саме в цьому й полягав його план. Ледь зачинилися за
королем дверi, Кляпавцiй пiдбiг до столу, витяг з шухляди апарат i
швиденько наклав його собi на голову. Потiм уже спокiйно чекав
Балерiона. Небагато минуло часу, як почулася його лунка хода i
прокляття крiзь зуби, заскреготiв, ключ у замку, i комендант вбiг до
кiмнати, ще з порога горлаючи:
   - Мерзотнику, де корабель, скарби, дорогi головоломки?
   Бiльше вiн не встиг сказати нi слова, бо Кляпавцiй, Що сховався був
за дверима, плигнув на коменданта, як скажений цап, буцнув його в
чоло, i не встиг ще Балерiон як слiд розмiститися в КляпавцiСвому тiлi,
як той комендантським гучним голосом гукнув варту i наказав закувати
Балерiона в кайдани, .кинути до льоху та добре там пильнувати!
Напiвпритомний з несподiванки, опинившись у чужому для нього тiлi,
Балерiон зрозумiв, що його ганебно ошукали. Йому стало ясно; що це
був спритний Кляпавцiй, а не чужинець, i вiн почав страшенно лаятися,
погрожуючи в безсилiй лютi. бо вже не мав безцiннего апарата.
Кляпавцiй, щоправда, тимчасово втратив своС добре знане йому тiло,
але зате заволодiв замiнником особистостi, чого йому й треба були.
Хутко одяг вiн парадну унiформу й пiшов просто на королiвський двiр.
   Король спав, але Кляпавцiй, як комендант полiцiУ, заявив, що йому
необхiдно хоча б на десять секунд побачитися з монархом, бо йдеться
про справи державного значення, про державне <бути чи не бути> i таке
iнше, тож придворнi перелякалися i допустили його до Трурля, котрий
мiцно спав. Добре знаючи особливостi й звички приятелевi, Кляпавцiй
полоскотав йому п'яту. Трурль пiдскочив i зразу ж прокинувся, бо над
усе боявся лоскоту. Остаточно прочумавшись, вiн здивовано вирячився
на незнайомого велетня в полiцiйнiй унiформi, а той, нахилившись,
просунув голову пiд балдахiн лiжка i прошепотiв;
   - Трурлю, це я, Кляпавцiй, я мусив пересiсти в полiцая, бо iнакше б не
добувся до тебе. та ще й з апаратом, який уже в мене в кишенi...
   Трурль дуже зрадiв, зараз же освiдчив, що почуваС себе пречудово, а
коли його вбрали у пурпур,- сiв на тронi з берлом, щоб видавати
численнi накази. Передусiм звелiв принести з лiкарнi його власне тiло з
вивихнутою Балерiоном на портових сходах ногою, а коли вволили
його волю, наказав придворним лiкарям вдiлити потерпiлому
якнайбiльше уваги. Пiсля наради з комендантом полiцiУ, тобто з
Кляпавцiем, король вирiшив дiяти в напрямку вiдновлення стану
загальноУ рiвноваги та порядку.
   Це було не легко, бо все страшенно попереплутувалось. Конструктори
не збиралися повертати всiм душам Ухнi колишнi тiла. Йшлося про те,
аби зробити найнеобхiднiше, наприклад, щоб Трурль i тiлом став
Трурлем, а Кляпавцiй - КляпавцiСм. Трурль спочатку наказав привести з
в'язницi перед своУ яснi очi закутого в тiло колеги Балерiона. Тут
зробили першу пересадку, i Кляпавцiй знову став собою, а король у тiлi
екс-командира полiцiУ наслухався багато неприСмних для себе слiв, по
чому був вiдправлений до в'язницi, на цей раз палацовоУ, i офiцiйно
визнаний унеласкавленим через ребусну неспроможнiсть. Назавтра
Трурлеве тiло вже було таке здорове, що можна було й перевтiлення
почати. Лишалося тiльки одне: якось незручно було залишити державу,
не розв'язавши, до ладу питання про наступництво трону. Бо про те,
щоб видобути Балерiона з полiцiйноУ оболонки i посадити назад на
королiвський престол, приятелi навiть i не мислили. Тодi вчинили так.
Благородного моряка, що сидiв у Трурлевому тiлi, втаСмничили в
справу пiд присягою мовчання, а коли побачили, як багато розуму в цiй
простiй морськiй душi, визнали його гiдним королювати. I пiсля
пересадки Трурль став собою, а моряк - королем. Перед тим Кляпавцiй
наказав принести до палацу великого годинника з зозулею, якого вiн,
снуючи вулицями, нагледiв неподалiк у антикварному магазинi, i розум.
короля Балерiона перенесли в тiло зозулi, а УУ розум - у особу полiцая, В
такий оце спосiб було встановлено справедливiсть. Король повинен був
покутувати до кiнця життя своУ безглуздi витiвки та замах на здоров'я
конструкторiв, висячи на стiнi тронноУ зали i сумлiнно працюючи й
викукуючи години дня й ночi, до чого змушували його у вiдповiдний
момент колючi трубки механiзму. Комендант повернувся до своУх
колишнiх обов'язкiв 1 чудово з ними справлявся, бо зозулиного розуму
для цього цiлком вистачало. Скiнчивши все це, друзi якнайскорiш
попрощалися з коронованим моряком, взяли свiй скарб, залишений у
заУздi, i, обтрусивши з черевикiв своУх порох не дуже гостинного
королiвства, повернулися додому. Варто ще додати, що Трурль, перше
нiж позбутися королiвського тiла, спустився у велику скарбницю
палацу i забрав звiдти дiаманти КимберськоУ династiУ, бо ж ця нагорода
справедливо належала йому як винахiдниковi найпотаСмнiшоУ схованки.

   ВИПРАВА П'ЯТА <А>, або ТРУРЛЕВА КОНСУЛЬТАЦIЯ

   Недалеко, пiд бiлим сонцем, за зiркою зеленою жили сталевооки.
Жили собi метушливо, смiливо, щасливо смiялися, бо нiчого не
боялися: анi чвар родинних, анi норм традицiйних, нi думок чорних, нi
ночей бiлих, нi матерiУ, нi антиматерiУ, бо мали машину машин, заквiт-
чану, заведену, зубчасту й в усьому досконалу. Жили собi i в нiй, i на
нiй, i пiд нею, i над нею, бо, крiм неУ, нiчого не мали. Сперш атомiв на-
складали, потiм уже машину збудували, а котрий атом не пiдходив, то
його переробляли - i все було гаразд. Кожен сталевоок мав своС
гнiздечко й контактик, i кожен робив своС, тобто - що хотiв. Нi вони не
керували машиною, нi машина ними, а разом одне одному допомагали.
Однi були машинниками, другi машинiстами, iншi ж-машиналами; i
кожний мав особисту машинарку-друкарку. Роботи - до плiч. То Ум
потрiбна була нiч, то-день або затемнення сонця, але зрiдка, щоб не
набридло. Одного разу прилетiла до бiлого сонця за зеленою зiркою
бабета-комета роду жiночого, страшно жорстокого, куди не кинь, уся
атомна:
   тут голова, там хвiст у чотири ряди, аж дивитися страх - така синя, а
сiрководень тому причина. I справдi, лиш прилетiла - сiркою насмердiла
та й каже: <Найперше, полум'ям вас поглину, далi - буде видно>.
Подивилися на неУ сталевооки - а вона затулила пiвнеба, взула капцi
вогненнi - кругом нейрони, мезони; жарюка скажена, атоми як доми, що
iнший- то бiльший, нейтрино, гравiтацiя..
   - Буде менi на вечерю. Кажуть Уй:
   - Це помилка, ми - сталевооки, не боУмося нiкого, нi чвар родинних, нi
норм традицiйних, нi думок чорних, нi ночей бiлих, бо С в нас машина
машин, заквiтчана, заведена, зубчаста, i звiдки не Устянь-досконала;
отож iди собi, люба комето, бо буде тобi погано.
   А вона вже на все небо розп'ялася, i палить, i смалить, i кричить, i
сичить, аж мiсяць скрутився i з обох рогiв пiдсмалився; i хоч по-
репаний, старий, вдалий,- а й такого шкода. То вони вже нiчого не
казали, тiльки взяли одне дуже сильне поле, зав'язали по вузлику на
кожному рiжку i ввiмкнули контакти: нехай, мовляв, промовляють
факти. Гримнуло, трiснуло, заревiло, небо зразу прояснiло, з комети
зосталася купка попелу- i знову залiг спокiй.
   По якiмсь часi знову щось об'являСться, летить, а що - невiдомо, та
тим воно й страшне, що невiдомо звiдки на нього дивитися - бо що з
iншого боку, то страшнiше. Прилетiло воно, розiйшлося, зiйшлося, сiло
на самому вершечку, важке, як не знати що, сидить i анi руш. А
заважаС, що далi нiкуди.
   Отож тi, що ближче були, кажуть:
   - Галло. це помилка, ми - сталевооки, нi чого не боУмося, бо живемо не
на планетi, а в машинi, а вона не, звичайна машина, а машина машин,
заквiтчана, заведена, зубчаста i в усьому досконала, iди ж собi, паскудо,
бо кепсько тобi буде. А воно хоч би що.
   Отож, щоб не наробити з пива дива, сталевооки послали невеличку,
таку собi зовсiм маленьку машину-страшину; пiде налякаС оте щось - i
знов буде тихо.
   Машина-страшина йде, йде, тiльки програми всерединi бурчать.
Пiдiйшла -та як затюкаС, загалалакаС! Аж сама трохи злякалася,
дивиться,- а йому хоч би що. Спробувала ще раз, iз iншоУ фази, та вже
нiчого не вийшло: УУ страхання були вже непевнi.
   Бачать сталевооки, що треба по-iншому. Кажуть: вiзьмемо бiльший
калiбр, iз трибками на мастилi, диференцiальний, унiверсальний, з усiх
бокiв керований, щоб брикався, та сильно. Чи вистачить? Будьте
спокiйнi: ядернi сили - надiйнi!
   Тож послали нову, унiверсальну, подвiйно-диференцiальну, з глухим
харчанням i зворотним керуванням, усерединi машинiст i машинарка-
друкарка, i це ще не все iстне, бо про всяк випадок зверху примостили
ще машину-страшину. Пiд'Ухав цей агрегат тихесенько, бо всi трибки
змащенi, замахнувся i рахуС: чотири чисннцi до смертi, три чисницi, двi
чисницi, чисниця, нуль, тобто смерть! Як бухнуло!- i ростуть гриби -
справжнiсiнькi, що сяють-палають, бо радiоактивнi; мастило
розхлюпалося, трибки повилiтали, машинiст з машинiсткою дивляться
через отвiр, чи вже кiнець. Але де тамi Навiть не подряпало.
   Порадили раду сталевооки й збудували машину, яка збудувала
машинисько, котре збудувало машинюру, що аж найближчi зiрки муси-
ли посунутись. I в цiй машинюрi - та, що трибки на мастилi, а в самiй
серединi - машинка-стращинка, бо було вже не до жартiв!
   Зосередилася машинюра - та як замахнеться! Загуркотiло, загримiло,
щось розлетiлося, такий гриб вирiс, що на океан борщу стало б. Темно,
зуби клацають... Так темно, що невiдомо навiть чиУ. Дивляться
сталевооки - нiчого, ну зовсiм нiчогiсiнько, тiльки всi три машини
лежать розсипанi й навiть не дригаються.
   Тодi вже довелося засукати рукави, бо: <Передусiм ми,- кажуть,-
механiки й машинiсти, С в нас машинiстки i машина-машин, заквiтчана,
заведена, в усьому досконала, як же смiС встояти проти неУ якась
паскуда, що сидить собi й анi руш?>
   I вже нiчого iншого не роблять сталевооки, а тiльки рослинку-
калiбринку: пiдповзаС крадькома, нiби й вона не вона, розлузаС
насiнину, пустить коренину, десь спiдсподу прийметься, а потiм - як
вiзьметься, то буде бiдi кiнець. I справдi: все йшло так, як планувалось,
тiльки в кiнцi не вийшло, i все по-старому зосталось.
   Розпач пойняв сталевоокiв. Не знають навiть, що воно за оказiя, бо
такого з ними ще нiколи не траплялося. Тож почалися у них мобiлiзацiУ,
наради та iнформацiУ. Роблять вони окопи й пiдкопи, капкани й
паркани: може, зачепиться чи застряне, чинить лихо перестане, чи
попадеться, чи спотикнеться - пробують так i сяк, бо самi не знають як.
Все там аж ходором ходить, та ба! - нiчого не виходить. Вморилися, не
знають, де порятунку шукати, аж тут бачать - хтось надлiтаС, а на чому -
не знати: сидить як на конi, але ж кiнь без колiс, може, велосипед,- теж
не вiн, бо з дзьобом; то, може, ракета?- нi, не ракета, бо з сiдлом.
Невiдомо, що летить, та вiдомо, хто в сiдлi сидить, мов прирiс, смiСться
пiд нiс, ось-ось пiдлiтаС, вже Ух минаС - та то ж сам Трурль,
конструктор. Прогулятися виУхав, а може, кудись мандруС; здалеку
видно, що неабихто!
   Наблизився, знизився, то й кажуть йому, що та як?
   - Ми - сталевооки, С в нас машина-машин, заквiтчана, заводна, з усiх
бокiв показна, атомiв ми назбирали i всю самi збудували, не боУмося
нiкого, нi чвар родинних, нi норм традицiйних, а тут щось таке
прилетiло, сiло й сидить, анi руш.
   - А налякати пробували? - привiтно питаС Трурль.
   - Пробували, пробували. Машиною-страшиною, й машинкою-
страшинкою, й машинюрою, що в неУ мащенi трибки й атоми як хати, а
стрелить з нейтрино - то геть усе в бiй кине:
   i мезони, i хвилi... А подужати його - не в силi.
   - То не бере жодна машина, кажете?
   - Жодна, добродiю.
   - Гм, цiкаво. А що ж воно таке?
   - Цього й самi не знаСмо. З'явилося, прилетiло, а що - невiдомо, тим i
страшне, що невiдомо звiдки на нього дивитися, бо що з iншого боку, то
ще страшнiше. Прилетiло сюди, сiло, важке, як не знати що, i сидить. А
заважаС, що далi нiкуди.
   -- У   мене зараз часу   нема,- каже Трурль,- ну, хiба що побуду у вас
трохи консультантом. Хочете?
   Сталевооки, зрозумiло, хочуть i зараз же питають, що принести
консультантовi - фотони, прогоничi, труби, молоти, а може, динамiт чи
гармати? А може, гостевi чаю дати? Машинарка-друкарка приготуС.
   - Чаю  нехай  принесе,- погоджуСться Трурль,- але це для роботи. Бо
що стосуСться решти, то, либонь, не треба. Якщо, по-вашому, нi
машина-страшина, нi машинюра, нi калiбринка-рослинка не подiяли, то
пропонуються методи дистанцiйнi, канцелярiйнi i тим цiлком надiйнi. Я
ще не чув, щоб не допомогло те, що зроблено контокорентне.
   - Як, як? - перепитують сталевооки, але Трурль, замiсть пояснень
давати, веде далi:
   - Метод зовсiм простий, треба тiльки паперу, чорнила, штампiв,
круглоУ печатки, сургучу досхочу, пiсочку, вiконечок, кнопок, скрiпок,
ложечки й блюдця, бо чай уже С, i кур'Сра. I щоб було чим писати,-
маСте?
   -- Знайдеться! -i вже несуть наввипередки. Трурль сiдаС i диктуС
друкарцi: <У зв'язку з Вашим питанням - справа документiв у КомiсiУ
ВЗРТСП/2/КК/405 -доводимо до вiдома, що Ваше самоусунення, як
суперечне параграфовi 199 постанови вiд 19. XVII цього року, являючи
безпрецедентний випадок, обумовлюС позбавлення забезпечення, згiдно
з розпорядженням 67 ДВКФ Э 1478/2. Вам надаСться право
опротестувати дану постанову в надзвичайному порядку на iм'я Голови
КомiсiУ протягом двадцяти чотирьох годин з моменту набрання нею
чинностi>.
   Трурль поставив штамп, скрiпив печаткою, наказав записати до
ГоловноУ книги, вiдкрив Журнал кореспонденцiУ вхiдноУ та вихiдноУ i
каже:
   - Нехай кур'Ср вiднесе. Той понiс, i немаС його, немаС, аж ось по-
вертаСться.
   - Вручено? - питаС Трурль.
   - Вручено.
   - А де розписка про одержання?
   - Ось у цiй рубрицi. А також опротестування.
   Трурль взяв опротестування i, зовсiм не читаючи, наказав вiднести
назад, а через увесь лист навскiс написав: <Не розглянуто через
вiдсутнiсть вiдповiдних додаткiв>. I нерозбiрливо пiдписався.
   - А тепер,- каже,- до роботи. СiдаС й пише, а iншi, розцiкавленi,
дивляться, нiчого не розумiють та й питають, що це таке i що з того
буде.
   - Виконання службових обов'язкiв. А бути - щось буде, бо вже
почалося.
   Кур'Ср бiгаС, як шалений, цiлу добу туди й сюди: Трурль анулюС,
штемпелюС, висилаС резолюцiУ, друкарка вистукуС, i вже помаленьку
цiла канцелярiя виникаС: актозшивачi, папки, скрiпки, картотеки,
нарукавники з чорного муару, кабiнети й кулуари, телефони, таблички
"Прийому нема", формуляри та бланки. Писанини щораз бiльшаС з ночi
до свiтанку, друкарка вистукуС, а довкiл повно чаю та смiття.
Потерпають сталевооки, бо нiчого не тямлять, а Трурль вiдсилаС пакети
- i з марками, i доплатнi, а також з повiдомленням про вручення, i
найважливiшi - рекомендованi за реСстром, шле попередження, накази
(по кiлька вiдразу), С вже й окремi рахунки, а в них самi нулi - але це,
каже, тiльки тимчасово. Невдовзi стало помiтно, що те щось не таке вже
страшне, особливо зверху; справдi, поменшало! Тй-богу, менше
зробилося! I питають сталевооки Трурля: що далi?
    - Не заважайте працювати!-вiдповiдаС. I пiдписуС, штампуС, додатки
рахуС, вiдсилаС протести - словом, наче десь у трестi робота йде повним
газом, заходьте, тiльки не всi разом, короткий день, бутерброд з
ковбасою, сiдайте, дякую, я й постою; а то новi папери, що випирають у
шафi дверi, Ух забирають, у новi шафи перекладають, а там спроба
пiдкупу, й конфлiктна комiсiя, i наказ про негайну демiсiю. А друкарка
клацаС: <У зв'язку з непред'явленням потрiбних документiв, згiдно з
наказом Ком. Вiд. Пр. Вр. вiддiлу справу передано в Юр. Укр. при Об.
Коп. на пiдставi Гр. Ам. Тад. Арам. Вирок на постанову комiсiУ ЧДЖ
набуваС чинностi i оскарженню не пiдлягаС>.
   Трурль вiдправляв кур'Сра, а квитанцiйну книжку ховаС в кишеню.
Потiм встаС .i починаС по черзi викидати у Космос столи, стiльцi,
штампи, навiть печатку, реСстри i чай. ЗалишаСться тiльки друкарка.
   - Що ви робите! - кричать сталевооки, котрi за той час вже зовсiм
призвичаУлись.- Як так можна?
   - Ну-ну, не дуже, моУ любi,- вiдповiдаС Трурль на те.- Краще дивiться!
   I направду, сталевооки аж охнули - порожньо, чисто, нiкого немаС,
нiби й не було нiколи. I де ж воно дiлося та розвiялося? Ганебно
тiкаючи, зробилося таке малесеньке, що i в лупу б не побачив.
Сталевооки дивом дивуються. Навiть слiду не зосталося. Знайшли саме
лиш мокре мiсце: щось там накапало, невiдомо за яких обставин, бiльше
ж - нiчого.
     - Так я й думав,-обiзвався Трурль.- Була це, моУ дорогi, справа досить
проста. Як тiльки воно прийняло перший папiрець i розписалося в
книжцi, то вже пропало. Я застосував спецiальну машину на велике
<Б>, бо звiдколи Космос Космосом, нiхто ще Уй не дав ради!
   - Ну добре, але навiщо було викидати папери й чай виливати? -
питають сталевооки.
   - Щоб i вас ця машина не з'Ула! - каже Трурль. ЗабираС з собою
друкарку i вiдлiтаС, привiтно Ум рукою махаючи, а посмiшка в нього, як
зоря.

   ВИПРАВА ШОСТА, або
   ЯК ТРУРЛЬ I КЛЯПАВЦIИ СТВОРИЛИ ДЕМОНА ДРУГОГО РОДУ,
ЩОБ ПРИБОРКАТИ РОЗБIЙНИКА ГЕМБОНА

   
звиваСться, вигинаСться, мов той вуж пiд батогом, тому очi мають завше
бути насторожi i нi на хвилину не слiд залишатися без льоду-рятiвника,
що прозорими бурульками оточуС скло шолома, та уважно пильнувати
стiни пожеж, що зловiсно гуготять, висолопивши вогненнi язики, а
почувши, як шкварчить панцирний корпус корабля, полум'ям
огорнений, сонячним палом пронизаний,- нi на що, крiм власноУ
кмiтливостi, не покладатися. Проте треба мати на увазi також, що не
кожен порух вогню i не кожне звуження тунелю - доконче ознака
зоретрусу, як i бiлий обвал жарових океанiв. Отож, затямивши собi це,
досвiдчений зореплавець не буде через якусь дрiбницю кидатись до
насосiв, аби потiм не довелося йому на ганьбу собi вiд досвiдченiших
вислуховувати, що, мовляв, збирався краплинкою охолоджувального
амiаку остудити споконвiчний жар зорi.
   Коли хто спитаС, що робити, як справжнiй зоретрус захопить
корабель, йому кожен бувалий дотепник вiдповiсть, що тодi треба
тiльки i зiтхнути, бо на лiпше приготування до смертi часу забракуС. Очi
можуть бути заплющенi чи розплющенi, як хто схоче, бо вогонь i так Ух
продiрчавить. Але такi нещастя трапляються доволi рiдко, бо клямристi
клямри, зробленi Мiрапудiвськими Iмпериками, добре тримають
склепiння i крiзьзоряна подорож помiж гнучко блискiтливих дзеркал
Гаврозавронового водню досить приСмна. Мають слушнiсть тi, що
кажуть: хто зайшов у тунель, той скоро з нього вийде, а про Чорну
Пустелю годi й говорити. Проте коли тунель раз на вiку буваС
зiпсований зоретрусом, то iншого шляху, як через Пустелю, немаС. Як
свiдчить сама назва, та Пустеля чорнiша вiд ночi, бо свiтло ближчих
зiрок не наважуСться ступити на неУ. Товчуться там, як у ступi, з
жахливим скреготом металу уламки кораблiв, що через зрадливiсть
Гаврозаврона зблукали зi шляху й потрiскалися в обiймах бездонних
вирiв, змушенi кружляти отак, прикутi жорстокою гравiтацiСю, аж до
останнього галактичного оберту. На схiд вiд ЧорноУ Пустелi С королiв-
ство Слизькощелепих, на захiд - Окоруких, а дороги на пiвдень бiжать,
густо смертовищами переплетенi, до легкоУ сфери блакитноУ ЛазуреУ,
далi - полум'янистого Мургунда, де кривавиться архiпелаг беззалiзних
зiрок, званий Каретою Алькарона.
   Сама Пустеля, як уже мовилося, така повна чорноти, як осяйний
пасаж Гаврозавронiв - бiлостi. Лихо там не тiльки вiд завихрень, пилу,
стягуваного течiями з висоти, та вiд ошаленiлих метеоритiв:
подейкують, нiби в мiстi невiдомому в закурищах-похмурищах, в
глибочiнi незбагненнiй з давнiх-давен сидить якесь створiння, а може,
нестворiння, Незнанцем зване: той, хто б дiзнався про його справжнС
iм'я, спiткавшися з ним, не назове його свiтовi, бо й свiту бiльше не
побачить. Кажуть, що Незнанець той - розбiйник-чародiйник i що живе
вiн у власному замку, збудованому з чорноУ гравiтацiУ й оточеному ро-
вами з вiчних бур i мурами iз чистого небуття, з найдосконалiшого
нiщо. Вiкна його слiпi, а дверi-глухi. Незнанець чатуС на каравани, i
коли вижене його з замка непогамована жадоба золота й скелетiв, вiн
дмухаС чорним порохом у щити сонць-дороговказiв, а як погасить Ух i
зiб'С мандрiвникiв iз безпечного шляху,- стрiмголов летить клубком з
небуття, оточуС Ух тiсними колами i бере з собою у нiщо свого замка,
пильнуючи, аби не впустити найменшоУ рубiновоУ шпильки,-такий вiн
страхiтливо-скнарий.. А потiм уже тiльки пообгризуванi уламки
корабля випливають з нiзвiдки або кружляють Пустелею, а услiд Ум
довго летять заклепки вiд кораблiв, наче лушпиння, яке випльовуС
пащека потвори Незнанця. Але вiдтодi, як невiльницькою працею ра-
кетноУ мурашнi пробито гаврозавронський тунель i його руслом,
найяснiшим з усiх русел, попливли кораблi, скаженiС позбавлений
здобичi Незнанець i жаром своСУ лютi так освiтлюС морок Пустелi, що
його тiло просвiчуСться крiзь чорний мур гравiтацiУ, немов спорохнявiла
личинка, що фосфоресцiюС в своСму коконi-могилi. Деякi мудрецi
запевняють, що його зовсiм немаС i нiколи не було. Добре Ум так
говорити, либонь, легше, нiж сушити собi голову, уявляючи речi, що Ух
пояснити неможливо словами, зродженими серед лiтнього спокою,
далеко-далеко вiд пустель Чорних та Розжарених. Легко не увiрувати в
потвору, але важче перемогти УУ та уникнути УУ огидноУ пожадливостi.
Хiба ж не самого мургундського Кiбернатора з вiсiмдесятьма особами
почту на трьох кораблях поглинув Незнанець, так що вiд того
магнатства нiчогiсiнько не залишилося, крiм понадкушуваних застiбок,
викинутих на берег МалоУ СолярiУ туманистим прибоСм i знайдених
тамтешнiми селянами? Хiба не пожер вiн силу-силенну iнших мужiв без
всякого милосердя? Тож хай хоч тиха електрична пам'ять вiддасть шану
тим безмогильним, якщо не знайдеться такий, що по-лицарському
вiдомстив би винуватцевi УхньоУ смертi згiдно з старими
зореобертальними законами>.
   Усе це вичитав одного разу Трурль у книжцi, побляклiй вiд давностi,
що УУ випадково придбав у якогось перекупця. Вiн не гаючись понiс УУ
КляпавцiСвi i ще раз, уже вголос, прочитав про таку небувальщину з
початку й до кiнця, бо дуже вона припала йому до серця.
   Кляпавцiй, як конструктор мудрий, знавець Космосу, що зуби з'Ув на
сонцях i туманностях усякоУ мастi, тiльки посмiхнувся на це, похитав
головою та й каже:
   - Сподiваюся, що ти не вiриш анi слову з отоУ байки?
   - А чого б це я мав не вiрити? - обурився Трурль.- Дивись, тут С навiть
мастацьки виконана гравюра, на нiй зображено Незнання, що пожираС
два сонцевiтрильники i кидаС в льох. Зрештою, хiба ж немаС тунелю в
суперзiрцi, не в дiй, правда, а в Бет-ель-Гевськiй? Ти ж не такий
невiглас у космографiУ, щоб пiддати все це сумнiву...
   - Щодо iлюстрацiй то я можу зараз же намалювати тобi дракона з
очима в тисячу сонць, якщо малюнок для тебе С свiдченням правди,-
вiдповiв на те Кляпавцiй.- Щодо тунелю, то, по-перше, довжина його
лише два мiльйони, а не якiсь мiльярди, по-друге, та зiрка майже згасла,
по-третС, подорожувати тунелем зовсiм не небезпечно, про що ти добре
знаСш, бо сам туди лiтав. Що ж до так званоУ ЧорноУ Пустелi, то це
справдi широка, на десять кiлопарсекiв, маса космiчного смiття, що
кружляС мiж МаСридiСю i Тетрархiдою, а не бiля якихось Вогнеголовiв
чи Гавризаврiв, котрих узагалi немаС. Там направду темно, але тому, що
там сила-силенна бруду. Нiякого Незнання там, звiсно, немаС! Це навiть
не стародавнiй благородний мiф, а дешева нiсенiтниця, вигадана кимось
несповна розуму.
   Трурль прикусив губи.
   - Справа не в тунелю,- сказав вiн.- Ти вважаСш, що вiн безпечний, бо я
ним, мовляв, лiтав. Аби це ти був на моСму мiсцi, говорив би зовсiм
iнше. Але повторюю, не в тунелю справа. А щодо Пустелi i Незнання,
то не моя це вдача - переконувати словами. Треба поУхати туди, тодi
впевнишся, що з цього,- вiн пiдняв грубу книжку зi столу,- правда, а що
нi!
   Кляпавцiй почав вiдмовляти товариша вiд того намiру, а коли
пересвiдчився, що Трурль упертий, як завсiди, i не думаС вiдмовлятися
вiд такоУ незвичайноУ подорожi, то заявив, що в такому разi не хоче й
бачити його. А тодi й собi теж заладнався в дорогу, мiгши допуститися,
аби його приятель гинув самотою,- удвох-бо якось веселiше зазирати
смертi у вiчi.
   Нарихтувавши в дорогу всякоУ всячини, бо шлях пролягав пустками,
(щоправда, не такими мальовничими, як описувалося в книжцi),
приятелi вирушили на своУм випробуванiм кораблi. Дорогою то тут, то
там приставали розпитатися в тубiльцiв - це коли уже перелетiли за
межу територiУ, що знали, як своУ п'ять пальцiв. Проте небагато чого
можна було довiдатися вiд тамiшнiх мешканцiв. Вони могли розповiсти
до пуття тiльки про найближчi околицi, а про те, що мiстилось або
дiялося там, де вони нiколи не бували,-верзли справжнiсiнькi
нiсенiтницi - й усе це з подробицями, з захватом та побожним страхом.
Кляпавцiй такi оповiдання називав корозiйними, маючи на увазi ту
корозiю-склерозiю, що вражаС всiх постарих людей.
   Коли вони все ж наблизилися на якихось п'ять-шiсть мiльйонiв
вогняних подихiв до ЧорноУ Пустелi, до них дiйшли чутки про якогось
запального велетня, на iм'я розбiйник Диплой. Нiхто з оповiдачiв його
нiколи не бачив i не знав, що означаС те чудне слово <Диплой>, яким
називали страховисько. Трурль гадав, що, можливо, це перекручений
термiн <Дiполь>, на ознаку нолярно-сунеречливоУ двоУстоУ натури
розбiйника, але розсудливий Кляпавцiй волiв утримуватися вiд гiпотез.
Очевидно,- як розповiдали,- той розбишака був жорстоким
мордуванцем, бо, пограбувавши своУ жертви до цурки i все ще
невдоволений - такий-бо був захланний,- перед тим, як випустити Ух на
волю, довго й боляче бив Ух. Конструктори завагалися були, чи не
запастися Ум вогнепальною та хол одною зброСю, перш нiж переступити
чорний рубiж, але кiнець кiнцем дiйшли висновку, що найкраща Ухня
зброя - це розум, далекосяжний, унiверсальний. вигострений
конструюванням. I поУхали, як були, далi. Слiд зауважити, що Трурль
чимраз бiльше розчаровувався, бо зоряницi зiрчастi, пломениська
пломенистi, пустки пустель, метеорити, рифи та мандрiвнi скелi наба-
гато мальовничiшi уявлялися з опису в стародавнiй книжцi, анiж були
насправдi. Зiрок небагато, та  й. тi непоказнi i переважно старi; однi
ледь-ледь блимали, як пригаслi вуглики в попелi, iншi уже геть
потемнiли зверху, й тiльки трiщини УхньоУ старечоУ зморщеноУ
шкаралупи просвiчувалися червоними прожилками. Не було тут нiяких
полум'яних джунглiв i таСмних вирiв, i нiхто тут про них i не чув. Уся
пустка вiдзначалася тим, що через свою пустиннiсть була вкрай
нудотно нудною. Що ж до метеоритiв, то Ух було як маку, але серед того
трiскотливого наброду бiльше летiло смiття, нiж порядних магнетичних
магнетитiв чи тектичних тектитiв, а це тому, що тут пiд боком був
галактичний полюс i циркуляцiя темних струмiв стягувала саме сюди,
на пiвдень, тьму-тьменну покидькiв та пилу з центральних сфер
галактики. Тому племена й народи, що жили по сусiдству, називали цю
територiю не якоюсь там Чорною Пустелею, а просто смiтниськом.
   Отже, Трурль, який приховував вiд Кляпавцiя своС розчарування, щоб
не сердити його, спрямував корабель у Пустелю, i там одразу ж почало
шмагати по панциру корабля, а всi зорянi нечистоти, випльовуванi
протуберанцями iз сонць, осiдали таким грубим кожухом у нього на
стiнах, що на саму тiльки думку, що його доведеться чистити, i сама
подорож ставала немилою.
   Зiрки давно вже позникали в темрявi, i тепер доводилося летiти
навмання. Раптом корабель так струсонуло, аж усе в ньому зато-
рохкотiло, i друзi вiдчули, що з величезною швидкiстю кудись падають.
Нарештi щось гуркнуло страшно - i корабель, досить м'яко сiвши,
знерухомiв, нiби застряв у чомусь носом. Конструктори кинулися до
вiкон, але зовнi суцiльний морок, хоч в око стрель, а вже чути грюкiт,
хтось невiдомий i страшенно дужий силомiць вдираСться досередини,
аж стiни дрижать. Тепер друзi менше йняли вiри у свою дозумну
неозброСнiсть, але не було коли нарiкати. Тож вони вiдчинили
зсередини люк, щоб його iззовнi не зламали.
   Дивляться, а в отвiр всовуСться чиясь пика> та така велика, що й мови
нема, щоб за нею мiг i сам ТУ господар пролiзти. А пика невимовне
бридка, згори донизу, вздовж i впоперек викладена очиськами, нiс
бараболею, щелепи-нещелепи, гакуватi й сталевi. Пика не ворушиться,
застряла у фрамузi, i тiльки очi УУ злодiйкувато нишпорять довкруг;
кожен гурт очей оглядаС собi певну дiлянку, а вираз очi мають такий,
неначе прикидають, чи добре тут можна поживитися. Навiть останнiй
дурень зрозумiв би, що означаС те видивляння.
   - Чого,- питаС нарештi Трурль, розлючений тими безсоромними
оглядинами.- Чого хочеш,  пико  осоружна? - Я  конструктор Трурль,
визнаний всемогутник, а це мiй приятель Кляпавцiй, також - слава i
знаменитiсть. Ми летiли на цьому кораблi, як туристи, отже, прошу
негайно забрати звiдси свою пику, вивести нас з цього непевного мiсця,
де, мабуть, повно нечистот, в порядну, чисту порожнечу, бо iнакше ми
подамо скаргу i тебе розберуть на брухт, ти, нечупаро, чуСш, що я
кажу?
   Але потвора на це нiчого - тiльки далi лупаС очиськами i щось нiби
пiдраховуС. КалькулюС, чи що?
   - Слухай-но, потворо балухата,- кричить Трурль, вже не зважаючiй нi
на що, хоч Кляпавцiй i штуркаС його в бiк,-ми не маСмо нi золота, нi
срiбла i нiяких коштовностей, отже, негайно випусти нас звiдси, а
передусiм геть свою пику, бо вона невимовне бридка! А ти,- звернувся
вiн до Кляпавцiя,- не штовхай мене, бо я маю власний розум i знаю, як з
ким розмовляти!
   - Менi не потрiбне,- обiзвалася раптом пика, спрямовуючи тисячу
вогняних очей на Трурля,- саме тiльки золото чи срiбло. А говорити зi
мною треба ввiчливо та шанобливо, розбiйник я дипломований,
освiчений i дуже нервовий. Не таких, як ви, бачив я тут у себе i
пiдсолоджував Ух, як хотiв,- i коли я вас закую, а тут нароблю кашi, то й
ви посолодшаСте. Зовуть мене Гембон, я маю по тридцять аршинiв у
кожний бiк i фактично грабую коштовностi, але роблю це по-сучасному
й по-науковому, тобто забираю дорогоцiннi секрети, скарби знань,
достовiрнi правди i взагалi всю вартiсну iнформацiю. А тепер подавайте
менi все це, бо як свисну! Рахую до п'яти - один, два, три...
   Потвора дорахувала до п'яти, а що Уй нiчого не дали, справдi свиснула,
аж мало в конструкторiв вуха не повiдпадали. А Кляпавцiй зрозумiв, що
той <Диплой>, Про якого тубiльцi говорили з жахом, то був, власне,
диплом, одержаний, мабуть, в якiйсь АкадемiУ Злочинства. Трурль
навiть схопився руками за голову, бо в Гембона голос був вiдповiдний
до його зросту.
   - Нiчого не дамо тобi!-закричав вiн, а Кляпавцiй одразу ж побiг по
вату.
   - I зараз же забери свою пику!
   - Якщо я заберу пику, то всуну руку,- каже Гембон,- а руку маю
довжелезну, клiщасту й важенну, що хай бог боронить! Увага -
починаю!
   I направду: вата, що УУ принiс Кляпавцiй, була вже нi до чого, бо пика
зникла, а з'явилося лапище, сталеве, сукувате, неохайне, з лопатями-
пазурами, та й ну гребти-загрiбати, ритися, ламаючи столи, й шафи, i
всi перепони, аж залiзо скреготить. Трурль i Кляпавцiй втекли вiд
лапища на атомну купу - i тiльки-но наблизиться котрийсь палець, то
його зверху бац! бац! коцюбою. Розгнiвався нарештi дипломований
розбiйник, знову втис пику в отвiр i каже:
   - Я добре вам раджу, домовляйтеся зараз же зi мною, бо як нi, то я
вiдкладу вас на пiзнiше на самому днi моСУ ями з припасами, i смiттям
присиплю, i камiнням притовчу, так що й не поворухнетеся,- i поУсть
вас iржа. Я й не таким давав раду. Отож вирiшуйте!
   Трурль i думати не хотiв про домову, але Кляпавцiй, як бiльш
розсудливий, запитав, чого саме хоче дипломник?
   - Така мова менi до вподоби,- вiн Ум на те.-Я збираю скарби знань, бо
це моя пристрасть i мета всього мого життя, пристрасть, яка випливаС з
високоУ освiченостi й практичного догляду на суть речей, тим бiльше,
що за звичайнi скарби, на якi полюють розбiйники-профани, тут нiчого
не купиш. А знання гамуС голод пiзнання, адже вiдомо: все, що iснуС, це
- iнформацiя. Я збираю УУ з предвiку i надалi так само чинитиму. Правда,
я не вiд того, щоб i золото чи ще якусь там коштовнiсть прихопити, бо
вони гарнi, милують око i Ух можна при нагодi начепити на себе. Але це
мiж iншим. Попереджаю, що за фальшивi iстини я караю, так само як i
за фальшиву валюту, бо маю розум рафiнований i жадаю автентичностi!
   - А якоУ саме автентичноУ i дорогоцiнноУ iнформацiУ ти жадаСш? -
питаС Кляпавцiй.
   - Будь-якоУ, аби правдива! - вiдказуС той.- Кожна може придатися в
життi - льохи та сховища вже наповненi, але ще мiсця вистачить.
Говорiть, що знаСте й умiСте, а я собi запишу. Тiльки швидше.
   - Оце так iсторiя,- шепче Кляпавцiй Трурлевi на вухо,- таж вiн може
нас тут вiк тримати, поки ми йому розкажемо все, що знаСмо, адже
наша мудрiсть невичерпна!
   - Зажди,-Трурль на це,-я буду вести перемовини.- I голосно каже: -
Слухай-но ти, розбiйнику дипломований! Якщо йдеться про золото, то
посiдаСмо iнформацiСю, що переважуС всi iншi, бо це - рецепт, як
робити золото з атомiв, скажiмо, хоча б з атомiв водню, бо в Космосi Ух
без лiку. Якщо хочеш - дамо тобi цей рецепт, а ти нас випустиш.
   - Я вже маю цiлу скриню таких рецептiв,- пика на те, вирячивши очi
сердито,- i всi непридатнi. Я не дозволю бiльше дурити себе. Рецепт
спершу треба перевiрити.
   - Чом би нi? Можна й це. Р в тебе горщик?
   - Нема.
   - Ну, то нiчого, можна й без горщика, аби хутчiш. Рецепт простий:
беруть стiльки атомiв водню, скiльки важить атом золота, тобто вi-
сiмдесят сiм. З атома водню треба спочатку облущити електрони, потiм
замiсити протони, виробити ядрове тiсто, поки не покажуться мезони, а
тодi гарненько обтикати кругом електронами. Оце й буде щире золото.
Дивись!
   Трурль атоми хапаС, електрони обдираС, протони мiсить - тiльки
пальцi миготять, нарештi виробив прогонове тiсто, повтикав електрони.
Не збiгло й п'яти хвилин, як в його руках уже був кавалок
справжнiсiнького Золота. Трурль простяг його пицi, та надгризла,
кивнула та й каже:
   - Справдi, це золото, але я не зможу так швидко звиватися за атомами.
Завеликий я на це.
   - Це нiчого, ми дамо тобi вiдповiдний апаратик! - утiшив його
Трурль.- Подумай лишень, у такий спосiб можна все обернути на
золото, не тiльки водень; ми дамо тобi рецепт на iншi атоми. Увесь
Космос можна зробити золотим, аби тiльки захотiти!
   - Як вiн увесь буде iз золота, то воно знецiниться,- каже на те
практичний Гем-бон.- Нi, не потрiбен менi ваш рецепт, тобто я записав
його, однак цього мало! Я жадаю скарбiв знання.
   - Але що ти в дiдька хочеш знати?
   - Усе!
   Подивився Трурль на Кляпавцiя, Кляпавцiй на Трурля, i той останнiй
таке мовить:
   - Якщо ти поклянешся великою клятвою i заприсягнешся страшною
присягою, що потiм одразу ж вiдпустиш, то ми дамо тобi iнформацiю
про всеiнформацiю, тобто власноручно спорудимо тобi Демона Другого
Роду, магiчного, термодинамiчного, некласичного i статистичного, i
буде тобi хоч би й iз старого барильця або з чхання здобувати i зносити
iнформацiю про все, що було, що С, що може бути i що буде. I немаС
демона понад того Демона, бо вiн - Другого Роду, Якщо хочеш його, то
скажи зараз.
   Дипломований розбiйник був недовiрливий, вiн не вiдразу згодився на
такi умови, але кiнець кiнцем присягнув iз застереженням, що сперш
нехай постане Демон i доведе свою всеiнформацiйну могутнiсть.
Трурль пристав на те.
   - Тепер увага, великопикий?- каже.- Чи С в тебе десь повiтря? Бо без
повiтря Демон не може дiяти.
   - ЗдаСться, С,- каже Гембон,- але не зовсiм чисте, бо застоялося...
   - Не бiда, може бути навiть прижухле, це не маС значення,- кажуть
конструктори.- Веди нас туди, де те повiтря, i ми тобi все покажемо!
   Вiн випустив Ух з корабля, витягти пику, i конструктори пiшли за ним.
Веде Ух Страховисько до себе, а ноги в нього як вежi, плечi як круча, i
весь вiн вiками не митий i не мащений, то й скрегоче так, що ледве
можна витримати. Друзi входять за ним у пiдземнi коридори, а там,
куди не глянь, "повно зiтлiлих мiшкiв: ненажера тримаС в них
награбованi iнформацiУ - пучками i пачками складенi, шнурками
поперев'язуванi, а що важливiше й цiннiше, те олiвцем червоним
пiдкреслене. А на стiнi льоху, прикутий до величезного каменя
поiржавiлим ланцюгом, висить ведичезнУй каталог. А там рiзнi речi
перелiчено i на самому початку все, що на <А> починаСться. Подивився
Трурль та й iде далi, тiльки глухо луна одбиваСтьея. Скривився Трурль,
скривився й Кляпавцiй, бо хоча всюди й повнiсiнько награбованих
автентичних i вiрогiдних iнформацiй, проте, куди б не кинув оком, усi
ходи-переходи на смiтник скидаються. Повiтря скрiзь досхочу, але воно
геть прожухло. Зупинилися, а Трурль i каже:
   - Зауваж-но! Повiтря складаСться а атомiв, а тi атоми - стрибають в усi
боки i зiштовхуються мiж собою мiльярди разiв на секунду в кожному
кубiчному мiкромiлiметрi, i, власне кажучи, це й е газ, коли атоми отак
вибрикують .i весь час буцаються. Проте хоч атоми й скачуть наослiп i
в безладдi, та оскiльки Ух в кожнiй шпарцi, мiльярди мiльярдiв,
унаслiдок такоУ численностi з тих пiдстрибувань i подригувань
укладаються, мiж iншим, цiлком важкi конфiгурацiУ... Чи знаСш, йолопе,
що воно таке - конфiгурацiя?
   - Прошу мене не ображати! - вiдповiдаС той,- бо я не простий, такий
собi неотесаний розбiйник, а рафiнований, дипломований, а тому дуже
нервовяй.
   - Гаразд. Отже, з тих атомних скокiв постають важкi, тобто
багатозначнi конфiгурацiУ, якби, скажiмо, хтось стрiляв навмання в
стiну, а пострiли влучили б у якусь лiтеру. Що у великому масштабi
малоймовiрне й рiдкiсне, для атомного середовища - звичайне й бу-
денне, i це дякуючи отим бiльйонам буцань на кожну стотисячну долю
секунди. Проблема така: в кожнiй пушцi повiтря з атомних штрикiв-
брикiв справдi укладаються важкi правди i важливi вислови, але
одночасно виникають там скоки та вiдскоки зовсiм безсеисовi, i цих
останнiх у тисячу разiв бiльше за перших. Хоча й ранiше знали, що
зараз оце перед твоУм барабулястим носом у кожному мiлiграмi повiтря
постають у частцi секунд фрагменти тих поем, котрi буде написано аж
десь за мiльйон рокiв, i рiзних чудових правд, i розв'язання всяких
загадок Буття i його таСмниць, та не знали, як повнiстю видiлити й вiдо-
кремити тi iнформацiУ, тим бiльше що не встигнуть атоми буцнутися
лобиками й скласти якийсь змiст, як одразу ж i вiдскакують один вiд
одного, а разом з ними зникаС й iнформацiя, можливо, назавжди. Отож,
уся штука в тому, щоб побудувати селектор, який вибирав би лиш те,
що С змiстовного серед тiСУ атомноУ метушнi. В цьому й полягаС iдея
створення Демона Другого Роду. Збагнув ти щось, великий Гембоне?
РозумiСш, тут iдеться про те, аби Демон екстрагував iз атомних танкiв
тiльки вiрогiдну iнформацiю, тобто математичнi теореми й часописи
мод, узори до вишивання й iсторичнi хронiки, рецепти iонового пирога i
поради, як керувати та прати азбестовi панцирi, вiршi та науковi поради,
i альманахи та календарi, i таСмнi вiдомостi про те, що коли трапилося, i
все те, про що писали й пишуть газети в усьому Космосi, i ще не на-
друкованi телефоннi книжки...
   -Доволi, доволi!!-закричав Гембон.- Перестань нарештi! I що з того,
що тi атоми так складаються, коли зразу ж розлiтаються, i-я зовсiм не
вiрю, аби можна було вiдокремити безцiннi iстини вiд усiлякого нiкому
не потрiбного дригання та пiдскакування повiтряних часточок!
   - А ти й направду не такий уже дурний, як менi здавалося,- сказав
Трурль,- бо вся складнiсть у тому, щоб привести в дiю ту селекцiю. I я
зовсiм не збираюся переконувати тебе голослiвне в тому, що це
можливо, а згiдно з обiцянкою, зараз, отут, збудую Демона Другого
Роду, аби ти переконався, що то за досконала штука отой
Всеiнформатор! . Що тичеться тебе, то принеси менi лиш невелику
посудину, щiльно закривану. Шпилькою ми проколемо в нiй
малесеньку дiрочку i посадимо над нею Демона. А вiн, сидячи верхи,
випускатиме з коробки тiльки важливу iнформацiю, а бiльше нiчого.
Тiльки-но якась купка атомiв так згрупуСться, що буде щось означати,
то Демон ураз цап УУ - i зараз же те значення запише спецiальною
дiамантовою писачкою на паперовiй стрiчцi, якоУ треба заготовити
силу-силенну, бо вiн буде працювати i день i нiч - доки Космос
iснуватиме... При тому сто мiльярдiв разiв на секунду, в чому
переконаСшся, бо тiльки так дiС Демон Другого Роду.
   З цими словами пiшов Трурль на корабель, щоб збудувати Демона, а
Гембон тим часом питаС Кляпавцiя:
   - А що це за Демон Першого Роду?
   - Ох, вiн менш цiкавий, це звичайний термодинамiчний демон, який
тiльки те й умiС, що через отвiр випускати швидкi атоми, а повiльних -
нi. Так повстаС термодинамiчне перпетуум-мобiле. З iнформацiСю це не
маС нiчого спiльного, отже, приготуй краще посудину з дiркою, бо зараз
Трурль повернеться!
   Пiшов дипломований розбiйник у другий пiдвал,- грюкаС там бляхою,
клене усе, аж дим iде, риСться серед залiзяччя, нарештi витяг стару
порожню залiзну бочку, зробив у нiй малесеньку дiрочку i повернувся.
Аж тут i Трурль надходить з Демоном у руцi.
   Бочку було наповнено таким гнилим повiтрям, що хоч носа затикай,
але Демоновi байдуже. Посадив Трурль ту крихiтку верхи над дiркою,
заклав великого барабана з паперовою стрiчкою, пiдсунув УУ пiд
дiамантову писачку, що аж тряслася з нетерплячки, i почалося
вистукування - стук-стук> стук-стук> немов десь на телеграфнiй
станцiУ, але ж мiльйон разiв швидше. Тiльки дрижало й вiбрувало
малесеньке перо з дiамантом на кiнчику> а стрiчка з iнформацiСю
почала поволi зсуватися на страшенно брудну й засмiчену пiдлогу
пiдвалу.
   СiдаС бiля бочки Гембон-розбiйник, пiдносить до ста очей паперову
стрiчку i читаС iнформацiУ, що виловлюС Демон з одвiчного атомного
пiдскакування. I так поглинули його тi важкi змiсти iнформацiй, що вiн
не помiтив, як обидва конструктори втекли з пiдвалу, вхопилися керми
свого корабля, шарпнули раз, другий, третiй - i витягли його з пастки,
куди розбiйник затяг Ух, вскочили досередини i помчали щодуху вперед,
хоч i знади, що Ухнiй Демон дiС i що в результатi його дiУ Гембона буде
обдаровано набагато щедрiше, нiж вiя сподiвався. А той усе сидiв,
спершись на бочку, i пiд повискування дiамантовоУ писачки, якою
Демон писав на паперовiй стрiтчi все, про що довiдувався вiд рухливих
атомiв, читав, як в'ються алебардськi ногастки i що дочка короля
Петрицiя з ЛабаудiУ звалася Гарбунда, що Ув на друге сяiдания Фриде-
рик II, король блiдавцiв, поки не пiшов вiйною на Гвендолiнiв, i скiльки
електронних оболонок мав би атом-термiонолiум, якби такий елемент
був можливий, I якi вимiри задньоУ дiрки малоУ пташки - куркуцеля, що
УУ на своУх амфорах малюють МарлаСвi ВабендцiУ, i про три смаки
всякопахущого океанiчного мулу на Прозорiй Водицi, i про квiтку
Лубудуку, яка на свiтанку сiрковим запахом звалюС з нiг
староадальфарських мисливцiв; i як вивести формулу косинуса кута
основи багатогранника, званого iкосаедром; i хто був ювелiром
Фалуцiя, рiзника-лiвака Бувантiв, i скiльки фiлателiстичних часописiв
вийде у сiмдесятитисячному роцi у МорконавцiУ, i де мiститься трупик
Красноп'ятоУ КибрицiУ, котру пiд п'яну руч пробив цвяхом якийсь
Малькондор; i яка рiзниця мiж Мацьонгом i Нацьонгом, а також у кого
в Космосi С найкоротша половниця, i чому блохи-сосунцi не хочуть Усти
моху, i в чому полягаС гра, що зветься БалансьСр, ззаду стягнутий, i
скiльки було зернинок Львихвосту у тiй купцi, що УУ АбруквIан
Полiсний зачепив НОРОЮ, коли поковзнувся на восьмому кiлометрi
альбацерського шосе у Долинi Сивих Подихiв... Аж почортiло
дипломованому розбiйниковi в очах, i стало йому розвиднятися. Вiн
збагнув, що змiстовнi iнформацiУ зовсiм не потрiбнi йому, бо з усього
виходила тiльки плутанина, вiд якоУ трiщала голова й дрижали ноги.
Демон Другого Роду дiяв iз швидкiстю триста мiльйонiв iнформацiй на
секунду i паперова стрiчка скручувалася вже милями й поволi
покривала сувоями дипломованого розбiйника, обмотуючи його бiлим
павутинням, а дiамантик писачки писав, мов несамовитий, i
розбiйниковi здавалося, що вiн ось-ось дiзнаСться про нечуванi речi,
такi, що вiдкриють йому очi на Сутнiсть Буття. I вiн вчитувався в усе,
що летiло з-пiд дiамантика, а були то п'янi пiснi Квайданосiв, i розмiри
нiчних черевичкiв з помпонами на Гондванському континентi, i
грубизна волосся, що росте на мiдяному чолi цеберкуватого намiсника,
i ширина тiм'ячка випасних мовлят, i лiтанiУ гармецьких заклиначiв для
пробудження святобливого Цпеля Гросипюлка, i шiсть способiв
готувати манний суп, i добра отрута для дядини, i способи нудного
ваблення, i прiзвища мешканцiв БаловiрнiУ ТимськоУ, що починаються
на <М>, i опис смакiв пива, зiпсованого грибком...
   - Аж в очах у нього замерехтiло, урвався йому терпець, i заверещав
вiн щосили, але iнформацiя сповила й спутала його тристатисячними
паперовими милями так, що вiн не мiг поворухнутися i мусив читати
далi про те, як почав би Другу <Книгу джунглiв> Редьярд Кiплiнг, аби в
нього тодi болiв живiт, i про що думаС зажурений неодружений кит; i як
залицяються труповi мухи; i як залатати стару торбу; i що таке
; i чому кажуть <швець> i <кравець>, а не <карвець> i
<шавець>, а також скiльки можна водночас синцiв мати. Потiм
надiйшла довжелезна серiя ознак, за якими можна вiдрiзнити трелi вiд с
морелей: що першi - лисi, а другi мають волосинки. А далi - якi С рими
до слова <капустка>, i якими словами образив папа Ульм з Пендери
антипапу Мульма, i хто маС гармонiйку з гребiнця. Тепер розбiйник,
доведений до розпачу, з усiх сил намагався виплутатися з паперовоУ
пастки, але швидко знесилiв. Вiн вiдкидав стрiчки, дер Ух на клаптики,
але мав забагато очей, i хотiв того вiн чи нi, а на очi потрапляли все новi
й новi iнформацiУ, отже, вiн волею-неволею довiдався про повнова-
ження домового сторожа в IндокитаУ, i чому Надойдери з ФлюторсiУ все
ще кажуть, що Ух завiяло. Та на цьому в Гембона заплющилися очi - i
вiн знерухомiв, привалений лавиною iнформацiУ, а Демон i далi обвивав
його й оновивав паперовими бандажами, страшно караючи
дипломованого Гембона за його безмiрну жадобу до будь-яких знань.
   I досi сидить отак той розбiйник на самому днi своУх смiтникiв,
накритий горами паперу, а в темрявi льоху найчистiшою iскрою дри-
жить i мерехтить дiамантова писачка, нотуючи все, що Демон Другого
Роду вилущуС з атомних танкiв повiтря, яке надходить з дiрки староУ
бочки. I отримуС, придавлений потоком iнформацiУ, нещасний Гембон
безконечнi вiдомостi про кутаси, таргани i про власну пригоду, що теж
перебуваС на котромусь кiлометрi паперовоУ стрiчки. ДiзнаСться i про
iншi iсторiУ та про завбачливiсть долi щодо всього створеного, аж до
згасання Сонць; i немаС Гембоновi порятунку, бо так суворо покарали
його конструктори за розбiйницькi напади - хiба що колись скiнчиться
стрiчка, як забракне паперу.

   ВИПРАВА СЬОМА, або
   ПРО ТЕ, ЯК ТРУРЛЕВА МАЙСТЕРНIСТЬ НАКОТЛА ЛИХА

   Всесвiт безконечний, але й обмежений, тому сонячний промiнь, в
який би бiк не спрямувався, через мiльярди вiкiв повернеться до ви-
хiдного пункту, якщо йому вистачить сили. Те ж саме буваС i з чутками,
що кружляють мiж планет i дiрок. Одного разу прочув Трурль про двох
могутнiх конструкторiв-добродiйникiв, таких досконалорозумних, що й
рiвних Ум немаС. Трурль зразу ж подався до Кляпавцiя, а той пояснив
йому, що це не про Ухнiх таСмничим суперникiв iде, облетiвши космос,
слава, а про них самих. Слава ця. тим добра, що, звiсно, мовчить про
поразки, навiть коли вони вислiд найвищоУ досконалостi. А якщо хто
вагаСться, нехай пригадаС останню з семи експедицiй Трурлевих,
вирушив вiн у неУ один, бо Кляпавцiй на той час мав iншi пильнi спра-
ви, тим вiн i не мiг йому товаришити.
   Трурль тодi був надзвичайно певний себе i всi почестi стосовно себе
мав за рiч цiлком звичайну. Полетiв вiн своУм кораблем на пiвнiч, у
найменше йому знаний край. Довго летiв пусткою, оминаючи i тi кулi,
що клекотiли вiйнами, i тi, що Ух уже вгамувала тиша цiлковитоУ
мертвоти, аж раптом трапляСться йому назустрiч невеличка планетчина,
власне, крихта загубленоУ матерiУ, просто-таки мiкроскопiйна.
   По поверхнi цього скелястого уламка хтось бiгав туди-сюди,
пiдстрибуючи i чудернацько вимахуючи руками. Здивований такою
самотнiстю та занепокоСний тими проявами чи то розпачу, чи гнiву,
Трурль мерщiй пристав до того уламка.
   Впрост нього, брязкотячи та дзеленькотячи, iшов муж могутньоУ
статури, увесь iридiйово-ванадiйний; вiн назвався ЕкзилiСм Тартарей-
ським, володарем ПанкрицiУ та Ценендери, двох королiвств, де ото
пiдлеглi, пойнятi королевбивчим шалом, скинули його з монаршого
трону й завезли як вигнанця на цей пустельний уламок, аби довiку
дрейфував на ньому серед мороку гравiтацiУ.
   Довiдавшися, своСю чергою, з ким маС справу, цей муж почав
домагатися, аби Трурль, професiйний доброчинець, не гаючись
повернув йому його колишнiй високий сан - i на саму тiльки думку про
таку можливiсть очi йому запалали передчуттям помсти, а крицевi
пальцi почали коцюрбитися, нiби вже хапали вiрнопiдданцiв за
горлянки.
   Трурль не мiг та й не хотiв виконати бажання ЕкзилiСве, бо це потягло
б за собою цiлу низку страхiтливих злочинств, але заразом намагався
щось зробити, аби втiшити зневажену величнiсть.  Подумавши  якусь
хвилю, вiн дiйшов висновку, що як там не С, не все ще втрачено; адже
можна зробити так, щоб i король був ситий, i його колишнi пiдданцi
цiлi! Отож Трурль засiв до роботи i, зметикувавши, побудував йому
геть зовсiм нову державу. Там було безлУч мiст, рiчок, гiр, лiсiв та
струмкiв, було й небо з хмарами, i загони воякiв у бойовому запалi, й
фортецi, й твердинi, i фрейлiни. Були там ярмарки, яскраво сонцем
освiтленi, днi, згарованi в працi, ночi, протанцьованi й проспiванi до бi-
лого ранку, i брязкiт палашiв. З тонкою майстернiстю вмонтував
конструктор у ту державу чудову столицю, усю з мармуру й гiрського
кришталю, а також раду сивобородих мудрецiв, зимовi палаци та лiтнi
резиденцiУ, списки королевовбивць, наклепникiв, плекачок, викажчикiв,
табуни прегарних румакiв i плюмажiв, що червоне маяли на вiтрi. Потiм
прошив ту атмосферу срiбними нитками фанфар i опецькуватими
кулями гарматних салютiв, докинув правицею пригорщу зрадникiв, а
лiвою рукою - героУв, пучок вiщунiв та пророкiв, по одному спасителевi
i поетовi незламноУ сили духу. Потiм, присiвши над готовим витвором,
зробив пробний пуск, а сам тим часом, орудуючи мiкроскопiчним
знаряддям, надiлив дiвчат тiСУ держави вродою, а чоловiкiв - понурою
мовчазнiстю i п'яною задерикуватiстю, урядникiв - пихою та
прислужництвом, астрономiв - зоряним запоСм, а дiтей - верескливiстю.
   I все це складене, з'Сднане й вiдполiроване мiстилося в коробцi, не
дуже великiй, якраз такiй, аби Трурль мiг донести. По тому подарував УУ
Екзилiевi на вiчне володiння, спершу показавши, де в тому
новiсiнькому королiвствi входи й виходи, як там програмуються вiйни й
придушуються заколоти, як накладаються податi, пояснив йому також,
де критичнi пункти революцiйних переходiв того змiнiатюреного
суспiльства, тобто де максимум палацових i суспiльних переворотiв, а
де мiнiмумi i пояснив це так гарно, що з давнiх-давен призвичаСний до
тиранiУ король з льоту переймав ту науку i тут-таки на очах
конструктора видав кiлька пробних указiв, вимахуючи при цьому
регулятивним берлом, рiзьбленим царськими левами й орлами.
   Були ще едикти. Що впроваджували надзвичайний стан, полiцiйну
годину i спецiальну данину. Потiм, коли минув рiк у тому королiвствi, а
за Трурлевим та королевим часом лише хвилина, актом найвищоУ ласки,
тобто порухом пальця на регуляторi, король скасував один карний
едикт, зменшив данину, зволив вiдмiнити надзвичайний стан - i
радiсний вибух вдячностi, подiбний до писку мишей, коли Ух смикають
за хвостики, донiсся зi скриньки. Крiзь опукле скло вiка можна було
побачити, як на свiтлих мiнiатюрних дорогах, понад берегами
лiнивоплескних рiчок, де вiддзеркалювалися пухкi хмаринки, народ ра-
дiв i славив шляхетне милосердя короля.
   Хоч монарх спочатку ж образився на Трурля за той дарунок, бо
королiвство було занадто мале i дуже вже скидалося на дитячу iграшку,
та, побачивши, яким великим стаС УСЕ, коли на нього дивитися крiзь
товсте верхнС скло, а може, навiть пiдсвiдоме почутивши, що суть не у
розмiрах, бо державнi справи не вимiрюються нi метрами, нi. кiло-
грамами, що однi й тi ж почуття хвилюють i велетнiв, i пiгмеУв,
подякував конструкторовi, правда, дещо сухо й крiзь зуби. Хто знаС,
можливо, король радий був би навiть звелiти сторожi (про всякий
випадок) негайно забити його в кайдани i замордувати, бо найлiпше
знищити в самому зародку чутки про те, що, мовляв, якийсь там
голодранець, приблуда, ремiсник та подарував могутньому володаревi
королiвство.
   Однак Екзилiй був доволi розважливий, щоб зрозумiти, що нiчого не
вийде з диспропорцiйного пiдложжя: легше блосi взяти в бран свого
годiвника, нiж отiй королiвськiй армiУ схопити Трурля. Отож, ще раз
кивнувши спогорда, король засунув за пазуху скiпетр та емблему
держави, насилу пiдняв скриньку з королiвством i вiднiс УУ до своСУ
вигнанськоУ хижки. Коли в обертальному ритмi планетоУда скринькове
королiвство поперемiнно освiтлювало сонце i вкривала мороком нiч,
король, уже визнаний своУми пiдданими за наймогутнiшого в свiтi,
увесь поринув у своС володарювания - наказував, забороняв,
одпанахував голови, нагороджував, безперервно заохочуючи в такий
спосiб свою дрiбноту до вiрнопiдданства i обожнення трону.
   Трурль, повернувшись додому, розповiв не без втiхи КляпавцiСвi, як
своСю конструкторською винахiдливiстю вiн погодив ЕкзилiСвi
монархiчнi прагнення з республiканством його колишнiх пiдлеглих. Та
Кляпавцiй-.о, диво!- не схвалив його вчинку. Навпаки, щось схоже на
осуд прочитав Трурль у його очах.
   - Чи правильно я тебе зрозумiв? - спитав Кляпавцiй.- Ти подарував у
вiчне володiння тому катюзi, тому природженому пiдвiйниковi
невiльникiв, тому тортурофiловi, садистовi цiле суспiльство? I ти ще
розповiдаСш менi про радiсть, викликану скасуванням частини
жорстоких указiв? Як ти мiг таке вчинити?!
   - Ти, певне, жартуСш!-заволав Трурль.- Зрештою, вся та держава
мiститься у скриньцi розмiрами метр на шiстдесят п'ять i на сiмдесят
сантиметрiв - i вона нiщо .iнше, як модель...
   - Модель чого?
   - Як це <чого>? Суспiльства, зменшеного у сто мiльйонiв разiв.
   - А звiдки тобi знати, що не iснують суспiльства у сто мiльйонiв разiв
бiльшi за наше? Чи не може i воно бути за модель для тих великих? I
взагалi, до чого тут розмiри? Чи в тiй скриньцi, тобто королiвствi,
подорож вiд столицi до антиподiв не триваС мiсяцi для тамтешнiх
мешканцiв? Хiба вони не страждають, не працюють тяжко, не
вмирають?
   - Ну, ну, мiй любий, ти знаСш, що всi тi процеси хоч i вiдбуваються,
але не насправдi, бо вони лише запрограмованi.
   - Тобто як це - не насправдi? Може, ти хочеш сказати, що скринька
порожня, а маршi, тортури, страти - тiльки омана?
   - Нi, це не омана, бо процеси направду вiдбуваються, але виключно
тiльки в сферi атомiв, якi рухатися   змусив я,- сказав Трурль.- В
усякому разi, цi народження, кохання, героУзм, викази - все це лише
метушня малюсiньких електронiв у порожнечi, упорядкована завдяки
неабиякому моСму хистовi, що...
   - Досить уже з мене того самовихваляння,- вiдрiзав Кляпавцiй.- То
кажеш, що це самоорганiзацiйнi процеси?
   - Авжеж-бо!
   - I що вони вiдбуваються мiж дрiбнесенькими електричними
хмаринками?
   - Сам знаСш.
   - I що феноменологiю свiтанкiв, заходiв сонця та кривавих баталiй
викликаС взаСмодiя суттСвих змiнних?
   - Атож..
   - А ми самi, якщо нас вивчити з боку фiзичного, причинового та
чуттСвого, хiба ми не тi ж хмарини електронного гарцювання? Хiба ми
не тiла з позитивним i негативним зарядом, вмонтованi в порожнечу? I
чи наше буття - то не результат отих частинкових сутичок, хоча самi ми
вiдчуваСмо вiражi молекул як тривогу, бажання чи роздум? I що
вiдбуваСться у твоУй головi, коли ти мариш, як не бiнарна алгебра
перемикань i невтомних мандрувань електронiв?
   -- Мiй Кляпавцiйчику! Та невже ти здатний ототожнити наше буття з
буттям того нiби королiвства, замкнутого в склянiй скриньцi?! -
застогнав Трурль.- Нi, це вже занадто! Я хотiв створити тiльки копiю,
iмiтацiю державностi, кiбернетичне досконалу модель, i нiчого бiльше!
   - Трурлю! Наша досконалiсть - то наше прокляття, що через
непередбаченiсть наслiдкiв обтяжуС кожне наше творiння! - урочисто
промовив Кляпавцiй.- Бо ж недосконалий наглiдувач, пориваючись
завдавати комусь мук, змайстрував би собi схожого на розумну iстоту
безформного бовдура з дерева або з воску i знущався б з нього досхочу.
Та це були б штучнi знущання. Але уяви собi подальший хiд
удосконалення таких практик, мiй любий! Уяви собi наступного
рiзьбяра, що будуС ляльку з грамофоном у животi, аби та стогнала пiд
батогами. Уяви собi таку, яка, коли УУ бити, почне благати про
милосердя, з ляльки обернеться на гомеостат; уяви собi ляльку, що
ронить сльози i проливаС -кров, ляльку, котра боУться смертi, хоч вона й
вабить УУ своУм спокоСм. Чи ж не бачиш, що досконалiсть наслiдувача
призводить до того, що видимiсть стаС правдою, а iмiтування - реаль-
нiстю? Ти вiддав у обладу жорстокому тирановi незлiченне число iстот,
здатних страждати. Отже, ти вчинив ганебно...
   - Усе це софiстика! - запальне вигукнув Трурль, тим запальнiще, що
слова цi дошкулили його.- Електрони скачуть не лише в наших головах,
але i в серединi платiвок програвачiв, i з цiСУ ТхньоУ повсюдностi нiчого
такого не випливаС, що б спричинювало такi гiпостатичнi аналогiУ!
Пiдданцi потвори Екзилiя, звичайно, гинуть, плачуть, б'ються, любля-
ться, тому що саме так я сконструював параметри, але невiдомо,
Кляпавцiйчику, чи вони при цьому щось вiдчувають. Бо про це нiчого
тобi не повiдають тi електрони, що стрибають у Ухнiх головах!
   - Аби я розбив тобi голову, то також нiчого, крiм електронiв, не
побачив би там,- сказав Кляпавцiй.- Ти тiльки вдаСш, нiби не бачиш
того, на що я тобi вказую, бо добре знаю, що ти не такий дурний!
Платiвку нi про що не спитаСш, вона не благатиме тебе про милосердя i
не впаде на колiна! Невiдомо, кажеш, чи вони стогнуть пiд батогами
тiльки тому, що так Ум зсередини пiдморгують електрони, як ото
колiщатка, що видають звуки, коли Ух крутять, чи насправдi кричать,
зазнаючи страшенного болю? В цьому я бачу рiзнивдо! Не той
потерпаС, хто дасть тобi потримати своС страждання, аби ти мiг його
помацати, надгризти i зважити, а той, хто показуС це своУм
поводженням. Доведи менi зараз же, що вони нiчого не вiдчувають, не
думають, що Ух взагалi немаС як iстот, свiдомих того, що вони замкненi
мiж двома безоднями небуття - тою, котра до народження, i тою, котра
по смертi,- доведи менi, i я бiльше не набридатиму тобi! Доведи менi
зараз же, що ти створив тiльки iмiтацiю страждання, а не саме
страждання!
   - Ти добре знаСш, що це неможливо,- заперечив тихо Трурль.- Бо вже
бравши iнструмент у руки, як скринька була ще порожня, я вже тодi мав
був, проектуючи ЕкзилiСву державу, завбачити можливiсть такого
доказу задля того, власне, щоб у монарха не склалося враження, нiби
вiн править марiонетками, ляльками, замiсть реальних пiдданих. Я не
мiг вчинити iнакше, зрозумiй! Бо все, що порушувало б iлюзiю
абсолютноУ реальностi, зводило б нанiвець усю правдоподiбнiсть
володарювання, обертаючи його в механiчну забаву...
   - Я все це чудово розумiю! - промовив Кляпавцiй.- ТвоУ намiри були
шляхетними, ти хотiв утворити механiчну державу, яка нiчим би не
рiзнилася вiд справжньоУ, i я з жахом констатую, що це тобi вдалося!
Вiд часу твого повернення минуло лише кiлька годин, а для замкнених
у скриньцi - цiлi сторiччя, i скiльки вже змарнувалося життiв тiльки
задля того лишень, аби пихатий Екзилiй ще дужче бундючився!
   Трурль, нiчого на це не вiдказавши, рушив до свого корабля, а вслiд
йому i приятель його.
   Розкрутивши, як дзигу, порожнечу, Трурль спрямував нiс його межи
два величезнi скупчення безвiчних вогнiв i так налiг на кермо, що
Кляпавцiй зауважив:
   - Ти невиправний. Завжди спочатку дiСш, а потiм думаСш. I що ж ти
гадаСш робити, коли ми туди прилетимо?
   - Вiдберу в Екзилiя королiвство!
   - I що з ним зробиш?
   <Знищу його!> - хотiв крикнути Трурль, але похлинувся уже першим
звуком, що кiсткою застряв у горлi. Вiн не знав, що сказати. Нарештi
промимрив:
   - Влаштую вибори. Нехай вони самi оберуть собi справедливих
володарiв.
   - Ти ж запрограмував Ух феодалами та васалами, що ж Ум тi вибори,
коли вони нiяк не годяться з Ухнiм ладом? Тобi слiд би спершу поламати
всю державну структуру I створити все заново...
   - А де кiнчаСться змiна структури i починаСться перероблення
свiдомостi? - заволав Трурль.
   Кляпавцiй нiчого не вiдповiв йому, i так вони летiли у понурому
мовчаннi, доки не вгледiли ЕкзилiСву планету. А коли перед тим, як
пристати, облiтали круг неУ, Ух вразив незвичайний УУ вигляд.
   Уся планета виказувала ознаки розумного управлiння. Мiкроскопiйнi
мiстки, що рисочки, виднiли над водами струмочкiв; у калюжах, де
зiрки вiдбивалися, було повно пароплавiв, чисто мов стружок... Темна,
нiчна пiвкуля всiялася, мов маком, вогниками мiст, i на освiтленiй
частинi також виднiлися мiста, але мешканцiв через Ухню
мiкроскопiчнiсть годi було навiть крiзь найсильнiшу лупу розгледiти.
Тiльки короля неначе поглинула земля.
   - Нема його...- прошепотiв здивований Трурль.- Що з ним зробили? Ум
пощастило розбити стiни скриньки i посiсти усю цю невеличку
планетку...
   - Дивись,- мовив Кляпавцiй, вказуючи на хмаринку у формi
маленького грибка для церування панчiх, що поволi розпливалася в
атмосферi. - Вони вже знають про атомну енергiю... А он там далi -
бачиш той скляний обрис? Це рештки скриньки, яку вони перетворили
на якусь святиню...
   - Не розумiю Таж то була лише модель. Тiльки процес з безлiччю
параметрiв, iмiтацiя монархiУ, iмiтацiя, створена iз змiнних у
мультистатi...- бубонiв  здивований,   очмарiлий Трурль.
   - Так. АЛЕ ти зробив невибачну помилку, надмiрно наслидуючи
перфексацiУ. Аби не змайструвати щось тiльки на зразок годинникового
механiзму, ти несамохiть через свiй педантизм сконструював, одначе,
можливе i в засадi цiлком супротивне механiзмовi...
   - Годi! - крикнув Трурль. Вони мовчки переглядалися, аж раптом
щось легенько зачепило Ухнiй корабель, i вони побачили це щось - воно
залишало за собою слабку смужку свiтла. Був то кораблик, а може,
тiльки штучний супутник, на диво схожий на один iз сталевих ходакiв,
що Ух взував тиран Екзилiй. А коли конструктори глянули вгору, то
побачили високо над планеткою свiтне тiло, якого ранiше бiля неУ не
було. Вони впiзнали в його круглястiй i бездоганно холоднiй поверхнi
сталевi риси Екзилiя, що таким чином став Мiсяцем Мiкромiнiантiв.

Last-modified: Mon, 18 Dec 2006 05:53:36 GMT

Оцените этот текст: