ладне було вискочити з грудей, а з моря йшли холод та гуркiт, море зажерливо ревло, схопивши ПП Мусiя. Вона не показувала перед морем страху, вона мовчки стояла на березi - висока й сувора, Пй здавалося, що вона - маяк невгасимоП сили. "Ой, пiшов ти в море, МусiКчку, - голосила вона мовчки, - та й слiд твiй солона вода змила. Та коли б я знала та бачила, я б той слiдок долонями прогортала та до бебега тебе покликала. Ой, подми, вiтре-трамонтане, оджени в море негоду та оджени й тумани, а я стоятиму тут самотня до краю, i хоч би з мене дерево стало, то я б усiма вiтами над морем махала й листям би шумiла". I пiсля довгих вiкiв показалась шаланда в морi, ледве мрiла вона серед хвиль, надовго ховалася за водяними горбами, з'являлася на хвильку i впiрнала, мов у безодню. Вона билася з штормом груди в груди, а на березi лише шерхiт хвиль, i страшно глянути на шаланду, як людина - самотня вона серед водяних гiр. РозгойдуК ПП море, кидаК через хвилi, прошиваК нею хвилi, холоднi бризки печуть вогнем, примерзаК до тiла мокра одежа, тiльки ж - не пiддаКться рибалка, Мусiй з чужим чоловiком б'ються до берега! Стара Половчиха не зводила з них очей, ПП серце було з шаландою, на березi гомонiли рибалки з МусiКвоП артiлi, з селища бiгли дiти до моря. На березi вирiс натовп, осторонь стояла стара степовичка Половчиха, вона мужньо дивилася на боротьбу ПП чоловiка, туман кублився над морем, був лютий холод. "Гребуть, - сказав хтось, - та хiба допоможеш Пм у такий шторм?" Молодшi рибалки кинулися до шаланд, Пм заступили дорогу старшi, "не дурiй, хлопцi, шаланди загинуть, i вас краби поПдять, а артiль наша бiдна, голова артiлi Мусiй Половець, вiн нам за шаланди голови поодриваК, коли живий випливе". Стара Половчиха бачила, як зламалося весло, бо шаланда стала кружляти, на очах у всього берега двiчi обкрутилася на мiсцi, ПП вдарила одна хвиля, ПП штовхнула друга, пiдкинула, повернула, посуда пiшла пiд воду. Рибалки тодi кинулися до шаланд, посунули до моря "Ластiвку" - гордiсть цiлоП артiлi, сiло четверо велетнiв, пiднялися в повiтря весла, щоб одразу вискочити на хвилю, на лахмату, височенну хвилю. "Ластiвку" звалило набiк, купа криги вдарила ПП по обшивцi, вода ринула через борт, рибалки опинилися у водi, вони стали рятувати "Ластiвку". Хвиля збивала Пх докупи, крига ранила Пм голови, вони вчепилися в "Ластiвку", з берега кинули Пм кiнець iз зашморгом, вони прив'язали його до човна й витягли "Ластiвку" на берег. На хвилях видко було МусiКву шаланду, вона блукала догори кiлем, натовп рибалок поздiймав шапки, i в цей час побачили у морi помах людськоП руки. Хтось плив серед крижаного моря, плив до берега, плив наввимашки, рiвно вигрiбав руками, його хвиля вiдносила назад у море, назад у морський туман. Вiн простував до берега. Наперед вийшов велетень-рибалка, вiн нiс жмут мотуззя i вихилив склянку спирту, полiз у воду, одразу став синiй, а на березi розмотували кiнець, i велетень плив назустрiч людинi в морi. Його била крига, та вiн виплив на чисте, за ним волочилася мотузка, а людина вже зовсiм конала серед хвиль, вона лежала на спинi, ПП кидало на всi боки, велетень-рибалка плив i плив. Та вийшло, що людина не гинула, вона од холоду втратила була свiдомiсть i почала, очунявши, щосили вигрiбатися до берега. Зустрiч вiдбулася серед хвиль, i плавцi довго не могли схопитися за руки, Пх усе розбивала хвиля, та нарештi Пм пощастило, мотузка тодi напнулася до берега, як жила, десятки рук ухопилися за неП, десятки рук потягли гуртом. Плавцi мчали до берега, захлинаючись водою, пробиваючись крiзь кригу. Чужа людина вилiзла на берег i не могла звестися на босi ноги. Половчиха впiзнала Чубенка. Вiн весь задубiв, у ньому лише калатало гаряче живе серце, його пiдхопили пiд руки, - "товаришi, - сказав Чубенко через силу, -я плачу за героКм революцiП, що визволив мене з французькоП плавучоП тюрми". I всi пiшли вiд моря, а стара Половчиха залишилася стояти на березi, висока та сувора, як у пiснi. У морi видко перекинуту шаланду, там загинув ПП чоловiк, Мусiй Половець, вiн чимало пожив на свiтi, од нього зла не бачила, був справний рибалка на Чорному морi пiд Одесою, i чи завжди так буваК, що молоде випливаК, а старе гине. Iз Дофiнiвки прибiг хлопчина - "бабо, а дiда Мусiя не буде, бо той дядько казали, що упiрнув дiд Мусiй двiчi й потiм щез, а дядько упiрнули за ним i вдарилися головою об човна, i не буде вже дiда Мусiя". Берег спорожнiв, рибалки пiшли геть, i нiкому не було дивно, що стара Половчиха не рухнулася з мiсця. Вона справляла жалобу, трамонтан обдував ПП, мов кам'яну, шторм не вгавав, крига трощилася одна об одну, туман сунувся до берега. Одеський маяк миготiв червоно та зелено. Половчиха подумала за своК дiвоцтво, дiвування в Очаковi, хазяП трамбакiв сваталися до неП, а що вже шаланд, баркасiв, моторок, яхт! Вона була доброго рибальського роду, доброП степовоП кровi, ПП взяв за себе Мусiй Половець - дофiнiвський рибалка, непоказний хлопець, нижчий од неП на цiлу голову. Та така вже любов i так вона паруК. Половчиха стала до бою за життя, за рибу, стала поруч Мусiя, i наплодили вони хлопцiв повну хату. Хлопцi виростали коло моря, тiсно стало в хатi од Пхнiх дужих плечей, а Половчиха тримала хату в залiзному кулацi, мати стояла на чолi родини, стояла, мов скеля в штормi. Сини повиростали й розiйшлися, Андрiй вдався у дядька Сидора, таке ж ледащо й не знати що, а Панас привозив матерi контрабанднi хустки й серги, шовк i коньяк, Половчиха складала все до скринi та боялася за Панаса. Вона його важко народжувала, i вiн Пй став дорожчий, виходила вночi до моря, Пй все здавалося, що чуК плескiт його весел i треба рятувати вiд погонi. А Оверко - той артист i грав з греками у "Просвiтi" та читав книжки, написанi по-нашому. На дядьковi грошi в семiнарiП вчився, рибалка з нього був нiякий, а й його жалко, не чути за нього давно, i Панаса не чути, та й Андрiя, мабуть, убито, бо снився пiд вiнцем. Тiльки Iван працюК на заводi i робить революцiю, i Мусiй ховаК гвинтiвки (хоч в Одесi й стоять французи). Серед них К й нашi, вони приходили по прокламацiП i раз налякали Мусiя до смертi. Перекинута шаланда гойдалася на хвилях, шторм лютував без угаву. Половчисi здалося, що шаланда поближчала. П" море приб'К до берега, тодi треба виволокти i врятувати, i артiль подякуК - без шаланди риби не наловиш. Посуда наближалася до берега неухильно, невiдступне, ступiнь за ступнем, хвилина за хвилиною. Половчиха стала чекати шаланди, щоб зберегти артiльне добро, вона пiдiйшла до самоП води, хвиля обхлюпала ПП до колiн. Шаланда сунулась ближче i ближче, вже чути, як стукаКться об неП крига, вже видко ПП засмолене дно, i кiльова дошка витикаКться з води. Хвиля перекочувалась через чорне плисковате днище, серце Половчихи захолонуло, за шаландою щось волочилося по водi, видувалося на водi лахмiття. Жiнка дивилася й боялася роздивитися, море Пй приносило покору, море Пй прибивало до берега, певно, i тiло Мусiя Половця. Буде над чим поплакати й потужити, i поховати на рибальському цвинтарi, де лежать самi жiнки та дiти, а чоловiки лише мрiють там лягти, i лягають у морi на глибинi, пiд зеленим парусом хвилi. Половчиха дивилася та боялася роздивитися, Пй хотiлося крикнути й покликати свого МусiКчка, хвиля била ПП по ногах, крига черкала по литках, шаланда вже зовсiм була близько. Вона сунулась носом на берег, хвиля гуркотiла камiнням на мiлкому. Половчиха хотiла витягти посуду, а потiм тужити коло чоловiка, вона вже бачила його тiло у мутнiй водi, серце Пй щемiло, i руки не почували ваги шаланди, i тодi до неП озвався голос. Вона скрикнула, бо то був голос ПП чоловiка, голос стомлений i рiдний. "Наша артiль бiдна, - сказав старий, - i кидати шаланду в морi не годиться. Я - голова артiлi, то мусив i рятувати, а Чубенко, мабуть, доплив добре, здоровий i завзятий, нiяк не хотiв плисти без мене, аж поки я не пiрнув пiд перекинуту шаланду, а вiн усе гукаК та все пiрнаК, шукаючи мене". Старий Половець став на мiлкому з чоботом у руцi й викинув чобiт на берег та почав поратися коло шаланди. Половчиха заходилась йому допомагати, лютий трамонтан заморожував душу, берег був пустельний, його штурмувало море. Одеса крiзь туман здалеку височiла на березi, мов кiстяк староП шхуни. I подружжя Половцiв пiшло до домiвки. Вони йшли, пренiжно обнявшись, Пм у вiчi дмухав трамонтан, позаду калатало море, вони йшли впевнено й дружно, як ходили цiле життя. БАТАЛЬЙОН ШВЕДА Херсон - мiсто грекiв-вигнанцiв, чиновництва, рибалок; цвiте липа могутньо й задушливо над розпеченим каменем вулиць, сонце грiК по-пiвденному, по-липневому, по-новому - в цей палючий дев'ятсот дев'ятнадцятий рiк. Цвiте липа й пахне неймовiрно, тече вулицями повною водою, маршируК олешкiвський партизанський загiн у складi двох босих сотень - батальйон Шведа. Веде його молодий комiсар, товариш Данило Чабан, цвiте липа так буйно й розкiшно, що все мiсто плаваК в задушливому маревi. Позад олешкiвцiв рiвно одбиваК ногу ще й матроський загiн - у чорних бушлатах, формених штанах, черевиках, на потилицях в'ються стрiчки з моряцьких шапок. Перед олешкiвцями брязкаК з усiКП сили тарелями гарнiзонний оркестр, капельдудка вимахуК паличкою i поправляК на носi пенсне: славетний на все мiсто корнетист, що поКднав свою долю з батальйоном Шведа, тримаК в трепетi мiсцевих Чайковських та Римських-Корсакових i стане згодом героКм. Цвiте липа, мов кипить уключ кожне дерево зокрема, вируК дух липи над Херсоном, п'янкий i гострий, перед. оркестром iде сам командир босого батальйону - товариш Швед, олешкiвський морячок. На ногах у нього бряжчать шпори, довга нiкельована кавалерiйська шабля гримить по бруковi, товариш Швед, як i кожний моряк, мрiК про кiнноту й потроху вростаК в цей красивий жанр вiйськовоП професiП. О дев'ятнадцятий рiк поразок i перемог, кривавий рiк iсторичних баталiй i нелюдських битв, критичний по силi, незламний по волi, затятий i нiжний, нарiжний i вузловий, безсонний дев'ятнадцятий рiк! Рiк оборони Луганська i мужнiх маршiв пiд Царицин, рiк боПв iз французами, греками, нiмцями - пiд МиколаКвом та Одесою, рiк героПчного, славетного вiдходу ТаманськоП армiП товариша Ковтюха, рiк зрад Григор'Ква й Махна. Рiк Сталiна, Фрунзе, Ворошилова, Будьонного, ЧапаКва, Щорса, i Херсон стоПть пiд липневою спекою дев'ятнадцятого року, його затопила липа, за Днiпром - бiлi, Харкiв, Катеринослав, Царицин захопили бiлi армiП, Херсон стоПть, як пiвострiв, у ворожому морi, i вiйсько Денiкiна .котиться невпинними маршами на Москву. Та ще не робили свого прориву пiд Касторною товаришi Ворошилов та Будьонний, ще юний Вiталiй Приймак не водив дивiзiП Червоного козацтва у легендарнi рейди, ще мiсяць липень i херсонська спека! ВстаК далина великих боПв, шалiК пахуча, невiдступна урочистiсть херсонських лип, о затятий i нiжний дев'ятнадцятий рiк! I капельдудка вимахуК паличкою натхненно й велично, немов диригуючи всiма оркестрами революцiП, немов диригуючи запахами лип, i музиканти покiрно дмухають у мiднi своП страховища. Товариш Данило веде батальйон босих олешкiвських морячкiв, з яких потроху та помалу виростаК вiйськова одиниця, Пм усiм видано на цей день зелененькi штанцi й вiйськовi сорочки староП армiП, на жовтих поясках - патрони, iдуть влад i твердо ставлять ногу. Товариш Швед довго вибирав напередоднi шлях параду i наказав прочистити путь батальйоновi через плац, щоб не було пiд ногами реп'яхiв, баранчикiв, будякiв, кураю й iншоП кольки, щоб не було пiд ногами битого скла i щоб по-геройському можна було пройти церемонiальним маршем перед старим бiльшовиком-полiткаторжанином, пройти, не дивлячись пiд ноги, одбивагочи крок босими п'ятами. Олешкiвський батальйон ЧервоноП гвардiП хотiв показати, що вiн умiК не лише по-простому битися з бiлими, а й устромити комусь гнота гвардiйським плацпарадом. От i йде херсонський гарнiзон на чолi з товаришем Шведом, прямуК до плацу, де на трибунi вже стоПть весь ревком i приПжджий гiсть, що пiвжиття свого ходив у залiзi вiд тюряги до тюряги. I тiкав удало, а також i невдало, легенi йому одбито самодержавницькими чобiтьми, нирки потрощено прикладами, а вуха поглушенi приставськими кулаками, очi короткозорi вiд темряви казематiв, кiстки ревматичнi вiд прекрасного каторжного життя. Вiн стоПть на трибунi, сонце пече, запах липи повiваК на плац, за Днiпром мрiють плавнi i Олешки, над Криками i Конкою зеленяться очерети й верби. На плац виходить товариш Швед, гарнiзонний оркестр, червоний оксамитний стяг, виходить товариш Данило на чолi олешкiвського босого загону, славного в боях i не зовсiм битого на плацпараднiй муштрi. Мешканцi оточують плац, придивляючись до захисникiв революцiП, оркестр сяК й гримить, блискаК й гупаК, синК гаряче небо пiдноситься вище й вище, стаК голубiшим та прозорiшим. Полiткаторжанин говорить промову, посилаючи у бiй за революцiю херсонський гарнiзон, з Олешок бiлi починають бомбардувати Херсон шестидюймовими гарматами, глядачi тодi бiжать по домiвках ховати вiд снарядiв скотину. Парад iде своПм порядком. Швед непомiтним рухом вiдкидаК з дороги гострий шматок пляшки, олешкiвськi партизани марширують, як святi, а приПжджi з МиколаКва матроси чомусь раптом бiжать, хоч нiхто Пм цього не командував, снаряд виК i вибухаК коло плацу, матроси падають де хто бiг. Капельдудка, не розгубившись, шкварить польку-кокетку i оркестр за працею забуваК про страх, "струнко, орли i гвардiя!" - кричить товариш Швед i салютуК, як умiК, шаблею. Гарячий день пахне нагрiтою липою. "Ура гвардiП!"-гукаК полiткаторжанин. Вiн мружить очi й вдихаК прекрасне днiпровське повiтря, вибухи снарядiв здаються йому салютами волi й життю. Олешкiвцi йдуть, терплячи кольку й гарматний обстрiл, думають про солодкий дим кухнi, про шевровi чоботи бiлого офiцерства, про шаблю товариша Шведа й про iншi бойовi речi. Бомбардування триваК, снаряди падають по вулицях, по садках, по будинках, матроський загiн смалить Говардiвською до вокзалу, змотавши вудки. На вокзалi названi матроси крутять мiтинжок i вимагають паровоза, щоб майнути додому. I вони зовсiм не матроси, а миколаПвськi люмпени, якi не звикли воювати гарматами, Пх навербовано за матроське вбрання. Џх не били й не роззброювали, як то велить фронтова дисциплiна, Пх не гнали пiд вартою в тил, бо й тилу власне не було. Џх вистроПли у дворi казарми й стали з ними морочити голову, i потроху вiдшукали контру, що хотiла бiльшовикiв i не хотiла комунiстiв та комiсарiв, допиталися органiзаторiв цього маскарадного загону. Це були офiцери з бiлим духом i найнятi ватажки нальотчикiв, спецiалiсти мокроП й сухоП справи, матроський цей загiн мав зрадити при слушнiй нагодi. Пахла липа округ, був день нечуваних резонансiв, бiлi батареП з Олешок то переставали, то знов били по Херсону, а Кдина гарнiзонна шестидюймiвка Пм вiдповiдала. Товариш Данило стояв коло гармати, дивився в бiнокль на Олешки, там горiли вiд снарядiв будинки, матерi бiгали по вулицях з дiтьми на руках, матерi пораненi, дiти закривавленi, вiн бачив рученята, пiднятi до неба, звiдки летять невловимi вибухи, бачив багато такого, чого нi в який бiнокль не видко. "По своПх квартирах б'Кмо, товариш комiсар, - осмiхнувся до Данила блiдий гарматник, - триста снарядiв" Товариш Данило поПхав до Днiпра, де готувалося нiчну експедицiю. Усi каюки й шаланди, якi привозили овочi з Олешок, Кардашина, ба й з ГолоП Пристанi, оглядав сам Швед, вибирав найкращi й наймав, додержуючи потрiбноП конспiрацiП. Надвечiр бомбардування припинилося, з плавнiв повернулися пароплавчики крейсерськоП служби - "Гром победы" й "Аврора" - колишнi буксири "Дедушка Крылов" i "Катя". На них уздовж бортiв мiшки з пiском, кулемети й хоробра команда, а капiтани - справжнi морськi вовки, хоч i звав Пх несвiдомий обиватель жабниками й жабодавами. Вечiр був прекрасноП прозоростi й липневоП щедростi, у червнi лили плiднi дощi, i хоч хлiбовi це мало допомогло, проте трави та бур'яни розрослися без мiри, гримiв пiдземними водами дев'ятнадцятий рiк. Вечори падали на Днiпро з усiКП сили, вечори фiалковi, вечори смолянi, i запахи води, а по водi - боязких нiчних трав, i верб, i диму. Вони нагадували товаришевi Даниловi дитинство й юнiсть, народжувався бiль, зростав страх до свого людського життя, фiксувалися слова ненаписаних книг. Капiтани-жабники доповiдали Шведовi про деннi подвиги Пхнiх корсарiв, на катер посадовили кiлькох кльошникiв з миколаПвського псевдоматроського загону й повезли Пх у "штаб Духонiна". А простiше кажучи - повезли на "коц", i Пх мали пошльопати десь на голому березi Днiпра за Херсоном, як було написано у вироку трибуналу. Згори, з мiста, текли до води запахи вечiрнiх лип, солодкi, моторошнi, - запахи безумних екзальтацiй. Мiж Олешками i Голою Пристанню - Кардашинський лиман i Кардашин, в якому, за вiдомостями заднiпровських баклажанникiв, бiлi не стояли, лише невеличкий пост. Можна вночi взяти Кардашин i пiти фланговою атакою на Олешки, i наблизитись удосвiта, а там - допомагай, Миколо рибальський. Вiдчалили у найтемнiшу пору, шаланд iз тридцять, на переднiй - сам командир Швед, а на заднiй - товариш комiсар Данило. ПереПхали Днiпро й попливли Криками, у плавнях комарi насiли цiлою хмарою, низали, як хотiли. Партизани мовчки душили Пх на своПх шкарубких рибальських i моряцьких шиях, душили на обличчi, на босих ногах. Товариш Швед сидiв на провi i тримав гусарську шаблю мiж колiньми. Час наближався до пiвночi, бо комарiв поменшало, лоцман вiв шаланди через Крики, прогноП, Кiнськими Водами. Крехтали жаби, було парко, шарудiв очерет, хлюпала риба. О дев'ятнадцятий рiк двадцятого столiття i мiсяць липень херсонського пiвдня, ночi. темнi, землi невiдкритi, колумби босi! Скiльки про вас книжок не написано, якi драми гримлять на землi революцiй, якi симфонiП й хори бринять у грозяному повiтрi, яких полотен ще не виставлено по залах академiй, о неповторний рiк високих людей гнобленого i повсталого класу, о земле боротьби! Товариш Данило пливе в ар'Кргардi десантного флоту, виконуючи наказ штабарма -"зробити глибоку розвiдку", флот розплився в темрявi, тримаючи курс на Кардашин, батальйон товариша Шведа змалку був метикований на нiчнiй плавбi без компасiв i лоцiй. Скiльки разiв у майбутньому, сидячи ночами коло паперу й марно намагаючись схопити образ, що, мов тiнь риби, зникав за лататтям, Данило простягав руки й думку до цiКП липневоП ночi, до прекрасних ночей молодостi! А тим часом шаланда пройшла поза купою очерету й випливла на Кардашинський лиман. I провалилася перед нею безодня. Купи зiр на чорно-синьому небi, i Чумацький Шлях, зорi, як срiбний пил, зорi, як ряснi вогники, зеленавi й червонi, миготiли на безмiрнiй височинi, й коливалися в безмiрнiй глибинi Волосожар i Вiз, i "Дiвка з вiдрами", шаланда пливла сама в глибокiй височинi лиману, стиха хлюпали весла. Оглядiлися, що батальйон Шведа зник без слiду в нiчнiй темрявi плавнiв. Шаланда була сама. "Одбилися вiд ватаги, - гугнявить шаландьор iз проваленим носом, - а тобi печiнки вiдiб'Кмо, чортiв баклажан, щоб знав морську дисциплiну, де Пх у чорта знайдеш, до кадетiв у ручки запливем". Iз очерету озвався спокiйний голос; "ти, малий, тримай праворуч, на оту вербу, там буде Кричок, i потрапиш на шлях", - "а наших тут, дiду, не було?" "ПроПхав Швед тим боком, - вiдповiла темрява, - тiльки не кидайте бомб, а то рибу розженете, чорта смаленого вловиш, у Кардашинi кадетiв мало, стережуть вони вас пiд Олешками". - "Рушай", - скомандував Данило. Тихий голос рибалки розтав у темрявi, трохи поблукали, знайшли Кричок, шаландьора хтось штурхнув пiд ребра, аж той зубами клацнув, бiйцi натискали на весла, минуло кiлька хвилин, серед повноП тишi й темряви шаланда м'яко пристала до землi. Вийшли на кардашинський берег, знайшли зарубаного кадета i зрозумiли, що бенкет тут скiнчився, гостi пiшли, мабуть, мити руки, i все без жодного пострiлу й крику. I нарештi зустрiли живу людину, яка трохи не пострiляла Пх з нагана. Це був начальник червоноП застави. Товариш Швед розгорнув батальйон точно за уставом i повiв на Олешки, годин за двi, мабуть, доведе, а застава мусить пильнувати й дати вiдсiч контрi, коли вона рушить iз ГолоП Пристанi через Кардашин. "Кажеш, Шведа не доженемо?" Начальник застави був зляканий i розгублений, "не встигли ми з Шведом зiйти на берег i подушити контру, як усi нашi шаланди повтiкали в очерети, i що я робитиму?" Розповiвши, що вiн робитиме, Данило знову сiв до шаланди з своПми бiйцями, вони попливли до Олешок серед прикроП темряви, що мала переломитися на несмiливий свiтанок. Знову дзвенiли, бринiли, сурмили комарi, допiкали, дошкуляли, дiймали, жерли, гризли ар'Кргард десантного флоту, i це значило, що не забариться й ранок. Небо зблякло, зорi зникли, вiтрець пошарудiв, загойдалася над водою пара, нiч посiрiла вся раптом, все стало безбарвне й страшне. Лунко ляснув пострiл з берега, навiть вогонь видно було з гвинтiвки, далеко розкотилася по водi, по очеретах луна. Ще блискали пострiли, одного поранено, товариш Данило наказав не вiдповiдати й натиснути на весла. Гребли веслами й прикладами гвинтiвок, кулi свистiли, на повному гонi завернули в Кричок i вiддихалися. Витерли пiт, що одразу покотився по обличчях, напилися води з долонь i з корця i не встигли оглянутися, як уже був свiтанок. Вiн майнув вiд обрiю до обрiю, рожеворукий, голубоокий, торкаючи вершки верб. Починався липневий ранок у плавнях i над Херсоном, беззвучно, без теми, без заспiву, свiтло лилося згори, наче з високого джерела. Вранiшнiй туман кущами блукав по чистiй водi, i, мов за командою, здалеку заторохтiли гвинтiвки й кулемет, гупнула важка гармата. "Швед повiв на штурм", - сказав Данило, виждавши ритмiчну паузу. Гребцiв не треба було пiдганяти, попереду з води спалахнула ураганна стрiлянина, ПП повторювала й пiдсилювала луна з усiх усюд, "миколаПвський загiн пiшов на десант", - сказав Данило, почуваючи справжнiй страх i, як хоробра людина, не показуючи страху Вибухали ручнi гранати, крики, зойки лунали звiдусiль, шаланда товариша Данила виПхала на Кiнськi Води, щоб стати до бою, дала бортовий залп з усiх десяти гвинтiвок. Бiля стерна сидiв командир, маневруючи шаландою. Ескадра миколаПвських псевдоматросiв нараховувала всього кiлька шаланд та каюкiв, а решта не дiйшли до Олешок i висадили десант десь на мирному березi, щоб виспатися в житах та рушити пiшки до МиколаКва. Кiлька ж шаланд миколаПвського загону таки виконали бойовий наказ i дiйшли до мiсця баталiП Пм треба було висiсти на глухий берег i встряти в сухопутну битву, коли пiде на штурм Олешок товариш Швед. А Пм заманулося скуштувати морського бою, вони не послухали нового командира й почали бахкати. От i вийшов морський бiй, дещо вiдмiнний вiд Абукiрського, Трафальгарського, Цусiмського та Ютландського боПв, бо тут лише один ворог був на водi, а другий володiв сушею. Бiй, як усi добрi морськi боП, мав раптовий початок i, на жаль, такий же раптовий кiнець. МиколаПвцi зовсiм не маневрували пiд кулями й скидалися на маскарадних дачникiв у своПх матроських шапках. З берега золотопогонна офiцерня гатила по ескадрi з гвинтiвок. За термiнологiКю старих морських боПв, вiдбувалося таке: корвет нападного флоту втратив фок i грот, на палубi панiка, борт пробито ворожою бомбою, капiтан кинувся вплав, фрегат на повних парусах заПхав у свiй же бриг, п'ять мачт з вiтрилами упали, мов зрiзанi; прудкобiжний клiпер вийшов з бою, заскочивши в густий очерет; невеличка бригантина з адмiралом та штабом одна мужньо вiдбивалася. Шаланда товариша Данила, залишивши марнi спроби уговкати ескадру, пiшла напролом на берег, стрiляючи з усiх гвинтiвок. По мiсту лунала стрiлянина, i невiдомо було, чи не добиваК бiла наволоч партизанiв товариша Шведа. Шаланда мчала на берег, i в найкритичнiшу хвилину офiцерня стала тiкати з берега в мiсто, ранок закублився червоним клубком на сходi, стало так легко, як увi снi. I, обходячи берегом Олешки, щоб не потрапити до бiлих на муку, щоб вивiдати, де своП, а де ворог i хто кого добиваК, обходячи Олешки - мiстечко вiльних морякiв, рибалок, баклажанникiв, абрикосникiв та старих вiдставних генералiв, що цiлими купами доживали тут на дешевинi, - побачили двох партизанiв товариша Шведа. Вони сидiли й взували на босi ноги делiкатнi чобiтки, а трохи осторонь лежало двiйко офiцерiв та забитий гладкий пес невiдомоП закордонноП породи. Вони розповiли, ведучи товариша комiсара до Шведа, що наступ був, як пiд Варшавою, iшли пiсками й степом, iшли цепом, i нiколи було пiд ноги дивитися, а до того й темно, i це не секрет, що натомилися i ноги покололи. Так з кольками й на штурм iшли. "Пiдiйшли до самоП ПхньоП батареП, товариш Швед махаК шаблею, та як крикнемо, та як вдаримо, гармата вистрiлила, а до кулемета й стрiчки не встигли закласти. Капiтан зараз застрелився, черевики на ньому англiйськi, кадети пострiляли-пострiляли i ходу. Вiдбили ми двох собi, це не секрет, i заганяКмо до води. СтрiляКмо однi на одних, не пiддаються, гади, i собака з ними. Пострiляли-пострiляли, пiдходимо чоботи з мертвих скинути, а собака не даК i хапаК за горлянку. Живуча була, собача контра, ти ПП добиваКш, це не секрет, а вона за багнет зубами рве, ранок який пахучий у наших Олешках, товариш комiсар..." З-за рогу випливло щось, сяючи золотим шитвом, здалося, що ведуть попа в празниковiй ризi, аж ладаном запахло вiд несподiванки. То був у супроводi двох статечних морякiв старий ракалiя, генерал вiд жандармерiП, в Олешках життя своК криваве доживав на благодатнiй природi. На генераловi - камергерський мундир, увесь перед шитий густим золотом, i золотий зад, i презолотий комiр, i штани з червоними лампасами, i шапка з iншого генерала - уся в золотi з кущем бiлого чудернацького пiр'я. Груди, i живiт, i спина в орденах, стрiчках i зорях, ордени з усiх олешкiвських генералiв почепили моряки на цього одного. Старий ракалiя зупинився, важко дихаючи вiд астми, череватий та банькатий, "iди, превосходительство", - сказав статечний моряк, моряк iз майбутнього роману Данила. "Та куди це ви його?" - "На вiчний якiр", - вiдповiв моряк, пiдштовхуючи генерала колiном. О дев'ятнадцятий рiк месникiв i платiПв, достойний рiк розрахункiв i записiв у бухгалтерську книгу РеволюцiП, далекий рiк живих жандармських генералiв, напханих астмою, калом i страхом. Рiк незнайдених образiв i трагедiйних метафор, рiк любовi й смертi, трепету повсталих сердець, простоти жертв, солодкостi ран i висоти класових почувань, о милий, пiднесений рiк! "О вiчне людське серце!" - сказав комiсар Данило, iдучи до свого дому. Вiн побачив Шведа, який стояв посеред двору, обiймаючи дебелу свою й рожевощоку морячку. Двiр був повний квiтiв - пишних, буйних, пахучих троянд, жовтих оксамитових купчакiв, нагiдок, солодковiйних гвоздик, рiзнобарвних собачих рож i соняхiв. Товариш Швед перервав на мить сцену зустрiчi й сказав через плече дружини: "Iди, Данило, шукай своКП квартири та й будемо збиратися, кадети швидко отямляться, i нам вийде непереливки, кажуть, клюнули по твоПй хатi, не розiбрав снаряд, де свiй, а де кадет". Данило пiшов, не чуючи нiг, в очах зосталася довга бiла Шведова шабля i двiр, повний квiтiв, i до самоП години вiдступу його нiхто не чiпав, хоч до цiКП вечiрньоП години багато дечого перейшло по Олешках. Загiн Шведа перетрусив буржуазiю i поквитався з декотрими добрими цими людьми, вiдправив до Херсона амунiцiю, двi гармати, кiлька коней, пару обскубаних верблюдiв. На олешкiвський берег повипливали з плавнiв рештки команд розбитоП ескадри. Цi жертви вранiшнього морського бою були обдертi, без шапок, погублених у верболозах, очеретах, ковбанях, ноги - порiзанi осокою, подертi корчами. Голоногi жертви помчали в Олешки, шукаючи ворогiв, щоб одягнутися, та полохливих обивателiв, щоб пiдгодуватися. Цих псевдоморякiв Швед виловив i вiдправив до Херсона на баржi разом з верблюдами, день був вiтряний i сухий, тривожний день вiдступу з рiдного мiста, щоб повернутися переможцями або загинути на шляхах боПв. День минув у невiдступному чеканнi нападу бiлоП сили, хмари були високi, прозорi, розметанi вiтром по всьому пiднебессi. Загiн товариша Шведа проводжали тепло й привiтно, у жiнок очi заплаканi, а губи припухлi. Говорили тихо, бо виряджали в далеку дорогу, i вiдчалювала шаланда за шаландою. Швед стояв на однiй, недбало опершися на свою розкiшну шаблю. Пiдiйшов товариш Данило, на руках несучи немовля, Кдине, що в нього зосталося, i немовля прийняв вiд нього статечний моряк iз епiзоду з генералом. Суворе його обличчя просвiтлiло вiд дитячоП усмiшки, вiн полоскотав немовля чорним своПм пальцем. "Сирiточка", - сказав моряк. Та ось i остання вiдпливла посуда через Чайку на Кiнськi Води. Посеред течiП на самому днi стояв роззолочений жандармський генерал при всiх орденах, до нiг йому коротко прив'язано важкого якоря, вiн коливався в прозорiй водi, ворушачи руками. ЛИСТ У ВIЧНIСТЬ Тодi мало бути бiльшовицьке повстання проти гетьмана i нiмцiв, хтось виказав, що воно почнеться й покотиться Пслом, а центр у Сорочинцях, до Гадяча, спалахне цiла округа. Бездонний день клечальноП суботи горiв i голубiв над селом, з лiсу везли на возах клен-дерево, лiщину, дубове галуззя, терен, зелену траву, хати чепурили до клечальноП недiлi, подвiр'я пахло в'ялою травою, прекрасне село стало ще милiшим, воно прибралося в зело, заквiтчалося клечанням, хати бiлi й суворi, двори увiгнутi, чистi й затишнi, i синюще небо лилося й лилося. Долиною пiд деревами нiжився прекрасноводий Псьол, загiн германського кайзера блукав по долинi, обшукуючи кожен кущ, а загiн гетьманцiв обшукував пiски. Гер капiтан Вюртемберзького полку керував пошуками, коло нього гасав його доберман, гавкаючи на кожне дерево, пан сотник гетьманського вiйська лежав на жупанi пiд вербою, одпочиваючи пiсля перших годин ретельностi й завзятостi. Перед ним на Пслi троК хлопцiв шукали чорного дуба, який лежав на днi рiки; хлопцi шукали його, сидячи пiд водою, i потiм виринали на поверхню. Було нудно й заколисливо на березi Псла, солдати обох загонiв планомiрно обшукували всi закутки, пiдвода з двома чоловiчками зупинилася коло сотника. "Пане отаман, - сказали чоловiчки, - ви люди не мiсцевi i вам його зроду не знайти. А оцi хлопцi тут шукають чорного дуба, i чорного дуба шукають пiд осiнь, а не клечальноП суботи. Цi хлопцi слiдкують за вашими пошуками, отакого вони шукають чорного дуба, пане отаман, а ми люди мiсцевi i стоПмо за його свiтлiсть ясновельможного пана гетьмана i хочемо вам допомогти. Ми краще знаКмо, де шукати того шибеника-листоношу, пане отаман, тiльки хай це буде секретом, бо нам тодi не жити вiд сiльськоП злидоти, i спалять нас другоП ж ночi". Обидва чоловiчки розповiли пановi сотниковi, що в лузi К озера, округ них куга й очерет, тi озера-саги вони можуть по пальцях перерахувати. Там вони рибу волоками тягали, вiд революцiП ховалися свого часу, i листоноша в озерах причаПвся, очiкуючи ночi, щоб тiкати далi степом аж до Сорочинець. "В озерах лежиш пiд водою, в ротi тримаКш очеретину й дихаКш крiзь очеретину, аж доки пройде поблизу облава й пострiляК у воду, кине ручну гранату в озеро, щоб ти виплив. Вуха в тебе полопаються, та, проте, не завше ти випливеш на поверхню, як глушена риба. Хто просто вмре на днi й не випливаК, а хто, може, й урятуКться, коли вибух далеко, та це найкращий спосiб шукати втiкачiв по наших мiсцевих сагах", - сказали чоловiчки пановi сотниковi. Одразу ж розшуки було поставлено як слiд, озерця стали пильно обдивлятися, в озерця почали шпурляти ручцi гранати, хлопцi негайно ж покинули шукати чорного дуба у Пслi й подалися геть розшукувати хати двох чоловiчкiв, щоб Пх пiдпалити. Чоловiчки нагодилися додому саме тодi, коли Пхнi дворища красувалися в червоному клечаннi i згорiли за якусь годину. Чоловiчки пообсмалювали голови й шукали наглоП смертi в полум'П свого господарства, нiмцi й гетьманцi методично кидали в озерця гранати й стрiляли в усi пiдозрiлi кущi очерету, листоноша не знаходився, i от на галявинi натрапили на ковбаню. Вона була мiлка, навкруги рiс молодий очерет, капiтанiв доберман забрiв у воду, i капiтан не звелiв кидати гранати, озерце було порожнК, всi рушили йти далi. Раптом доберман оскаженiло загавкав на якусь колоду, що лежала в водi недалечке вiд берега, лежала в лататтi, в рясцi. Гер капiтан послав обдивитися колоду, i то був непритомний листоноша,_ босi ноги, руки й обличчя - все чорним-чорно вiд безлiчi п'явок, i коли листоношу роздягли - на ньому не було живого мiсця, i п'явки купами поприсмоктувалися до тiла. Гер капiтан гукнув солдатiв, вони порозстiбали сумки i зсипали всю сiль, яка у них знайшлася. Вiд ропи п'явки стали вiдпадати, листоношу змусили ковтнути капiтанового рому, вiн потроху очуняв, його Кдине око запалилося життям i колючою ненавистю. "Таки знайшли", - сказав вiн байдужим голосом. Пообiдав листоноша з капiтанського стола, в склянцi добрий ром, хата посилана зеленою, пахучою травою, кутки обставленi клечанням, стiни прибранi квiтами, було тихо в хатi, доки листоноша наПвся. Вiн вiдчув, як прибуваК сили по жилах, його хилило на сон, прекраснi сни спали на думку: мов носить вiн безлiч листiв i нiяк не може Пх усiх роздати. А день тим часом схиляКться до вечора, надходить умовлена година, вiдбуваКться жадане, i знову вiн носить безлiч листiв, не може Пх роздати, час iде, листiв не меншаК, нiяка сила не торкнеться листоношi, доки вiн не вiддав останнього листа. Капiтан порушив думки про сни, заговоривши лагiдно й доброзичливо (вiн говорив про чудесне лiто i про тихi зорi одноП в свiтi батькiвщини, про його, листоношине, життя серед цих прекрасних пустинь, на березi рiчки милоП Псла, капiтан узявся до красномовства, щоб до краю розчулити людську душу, перекладач повторював), а листоноша сидiв байдужий i, напруживши волю, забував потроху тi вiдомостi, яких хотiв вiд нього капiтан. Вiн забув, що вiн член пiдпiльного бiльшовицького комiтету, що вiн був на нарадi, яка призначила на сьогоднiшню нiч повстання. Вiн забув мiсце, де закопав рушницi й кулемет, i це було найтяжче забути та вiдсунути в такий далекий куток пам'ятi, щоб нiякий фiзичний бiль не долинув туди. Ця згадка про зброю лежала б там, як спогад далекого дитинства, вона освiтлила б i зогрiла смерть на самотi та передсмертний останнiй бiль. I далi говорив капiтан до листоношi, який силомiць забував уже й своК iм'я, залишав собi тiльки загартовану первiсну волю - дожити до ночi й передати зброю повстанцям. Капiтан говорив про далекi розкiшнi краПни, куди зможе поПхати листоноша жити й мандрувати на грошi гетьманського уряду, треба тiльки сказати, де закопано зброю, коли призначено повстання, адресу керiвникiв його. Листоноша сидiв коло стола, в ньому спалахнуло непереможне бажання одразу вмерти й нi про що не думати, кортiло загородити собi ножа в груди, хотiлося лежати в домовинi пiд землею з почуттям виконаного обов'язку. Мова капiтанова потроху губила лагiднiсть, гетьманський сотник пiдiйшов до листоношi й люто подивився в його Кдине око, побачив там темну безодню ненавистi й рiшучостi. Мов електричний струм пронизав сотника - кулак його з усiКП сили ударив листоношу в скроню. Капiтан вийшов у другу хату обiдати, а сотник залишився з листоношею, i коли капiтан повернувся, листоноша лежав на долiвцi, напихав собi трави до рота, щоб не стогнати й не проситися, сотник осатанiлими очима дивився у вiкно. Вiн не мав права на смерть, вiн мусив нести своК закривавлене тiло крiзь потiк часу до ночi, прийняти всi муки, крiм смертноП, важко було боротися на самотi i не смiти вмерти. В гуртi товаришiв вiн глузував би з тортур i плював би катам в обличчя, наближав би до себе славну смерть незламного бiйця, а тут вiн мусив вести своК життя, мов скляного човника серед чорних хвиль, справа революцiП лежала в його крихiтному життi. Вiн подумав - чи така велика ненависть у нього до контри, що для неП життя не жалко, i кров гнобленого класу закипiла в його жилах, о, це велика честь - стояти над своПм життям! I листоноша повiв показувати закопану зброю. Вiн iшов затишним селом i вiдчував на собi сонячне тепло, вiн босими ногами торкався лагiдноП землi, йому здалося, що вiн iде сам через фантастичнi степи, iде, як тiнь од свого життя, мiцнiК в рiшучостi й запеклостi. Вiн бачить людей i знаК, якi йому спiвчувають, а якi ненавидять, вiн iде по цiй розколинi мiж двох свiтiв, i свiти не з'Кднаються пiсля його смертноП ходи. Ось вiн дiйшов до купи пiску за селом i зупинився, сонце вже звернуло з пiзнього обiду, земля дрижала вiд тишi й спеки, нiмцi почали копати пiсок, i вони згаяли з годину. Листоноша стояв, обдивляючись далекi обрiП, Псьол i зарiччя, кiлька разiв крикнув одуд, пахли жита. Листоношу було кинуто на пiсок, на плечi й на ноги йому сiли нiмцi, розлютованi з того, що Пх обдурено, листоноша знепритомнiв пiсля двадцятого шомпола i, опритомнiвши, побачив, що сонце висить низько над обрiКм, сотник розстiбаК кобуру, а нiмцi немов поодверталися. Тодi листоноша крикнув i признався, що зброю закопано в iншому мiсцi, вiн покаже, де саме, "розстрiляти ви ще встигнете, тiкати менi нiкуди з ваших рук". Вони знову проходили затишними вулицями села, було над людськi сили дивитися на клятого листоношу, який не хотiв вiддати своК життя, як лист, вороговi до рук, чоловiки виглядали з-за клечання, по закутках перекидалися чудними словами, чекали вечора й пiдмоги. Листоношу водили селом, як злидарське горе, його толочили по дорозi й нiвечили чобiтьми, його пiдвiшували в клунi до бантини, його пекли свiчкою й змушували говорити, а вiн водив, сльози пропiкали пiсок, i показував рiзнi мiсця, i там нiчого не знаходили. Ще лютiше довбали його тiло, горе ставало над селом, виростало в розпач i гнiв, серця загоралися помстою, заходила нiч на село, на зарiччя за Псьол погнали череду на нiч, скликанчик на дзвiницi задзвонив до одправи. Листоноша не мiг уже ходити й не мiг рухатися, йому здавалося, що вiн смолоскип i весь горить, серце вискакуК з грудей, кров дзюрчить iз ран по краплi, бiль витягся в одну високу ноту. Це був вереск усiх нервiв та всiх клiтин, глухо гули понiвеченi суглоби, тiльки затята воля умирала, мов боКць, не вiдступаючи нi на крок, збираючи резерви, заощаджуючи завзяття. Листоношi повiрили востаннК й везли його через Псьол до пiскiв, округ iшов загiн вюртембержцiв, Пхали верхи гетьманцi, шкандибала зiгнута Василиха, ПП привели увечерi вмовляти затятого сина, капiтан сказав останнК слово, що розстрiляК матiр i сина. Листоноша поговорив з матiр'ю, мати його поцiлувала в чоло, як померлого, i зажурилася, витираючи сухi очi. "Роби як знаКш, - сказала, - що менi переказали, те й я тобi повторила". Мати йшла за листоношею на зарiччя й на пiски, син ПП жартував, знаючи, що скоро все скiнчиться, нiч була зоряна й темна, тиша нечуваноП порожнечi. ПриПхали на пiски, стали копати, нiмцi залягли навкруги, листоноша спочивав на возi i вслухався в темряву, крикнув одинокий голос, пiд лопатами брязнув метал. "Стiйте, - сказав листоноша, - хiба ви не бачите посланцiв, що йдуть по мою душу?" I в далекiй темрявi народилося безлiч вогнiв. Вони скидалися на полум'я свiчок, наче то хвилi, багато вищi за чоловiчий зрiст, несли на собi сотнi свiчок. Вогнi коливалися, ритмiчно пiдносилися й опускалися, вони йшли з трьох сторiн, i не чути було нiякого гомону й мови. Нiмцi почали стрiляти, вогнi наближалися, високо пливучи над землею. "Ось хто вiзьме зброю, - крикнув листоноша, - тепер стрiляйте мене, щоб я не мучився, устануть села,