ав, що можна вийняти людину з декорацiП, яку вона собi сама або iншi Пй збудували, i порозмовляти з такою людиною, позбавленою оточення. Це дуже цiкаво й може дечому навчити. Я вiддаю за це мою подяку Професоровi. Iм'я Професора ви можете знайти в iсторiП архiтектури Республiки, - його будинки, смiливi й простi, i досi прикрашають нашi мiста. В iсторiП Великого Кiно - в нього почесне мiсце вiдданого й невтомного працiвника, непомiтного, скромного й упертого в роботi. Розповiдали, що вiн показував теслi, як тримати сокиру, а маляревi - пензель. Як зробити краще форму для пап'К-маше й як швидше вийняти звiдти масу застиглого картону. Як обробляти вогнем дерево, щоб воно виглядало старим i красивим, як з мiшкiв швидко мати гобелени. Його майстерно обробленi стiльцi для iсторичних картин давали заробiток майстрам фабрики, коли вони виходили за ворота. Такi узори i подiбнi вiзерунки з'явилися швидко в меблi на ринках Мiста - i мали добрий попит. Професор переходить iз павiльйону до павiльйону. Я штовхаю актора, що близько мене стоПть, вiн нас знайомить. I ось я вже йду з Професором. - Ви давно приПхали? - каже вiн менi. - Та недавно. - А надовго? - Не знаю. Працювати. - Дуже приКмно. Ходiмо зо мною до першоП знiмальноП групи. ЗнiмальноП групи тепер немаК - такоП, як була колись. Тепер К так звана "режисерiя фiльму". Один режисер i в нього вiд десяти до двадцяти помiчникiв. Перший помiчник - оператор, другий - художник, третiй - органiзатор i т. iн... (див. "Популярний пiдручник органiзацiП", видання кiнофабрики "Об'Кднаних Нацiй"). Винайдена плiвка найвищоП чутливостi й колосальноП свiтлосили об'Кктиви в знiмальних апаратах - звели на нiщо неймовiрну витрату свiтловоП енергiП фабрики. Нинi знiмають без штучного освiтлення. Теперiшня "режисерiя фiльму" не знаК зовсiм освiтлювачiв i всiх неприКмностей, що з ними зв'язанi. Тепер у нас актор живе в декорацiях пiд час усього ставлення картини - не треба костюмерiв i реквiзиторiв до режисерськоП групи. Зайвi також гримери, бо чутлива плiвка заборонила грим. Можна лиш деформувати обличчя i залишатися таким пiд час усiКП роботи над фiльмом. Отже тепер вищезгаданi категорiП робiтникiв до складу "режисерiП фiльму" не входять. Через це одно - нинi легше жити на свiтi. Тепер послухаКмо розмов режисера, оператора й Професора, щоб уяснити собi склад знiмальноП групи та тi змiни в методах роботи, що сталися. Режисер трохи гунявить. - Я не розумiю, - каже режисер, - при чому тут я. Я не мо-о-жу (вiн трохи розтягаК слова, коли говорить) робити в таких умовах. Декорацiя мала бути на восьму годину ранку, а тепер уже обiд. У мене акто-о-ри скаржаться Грим псуКться. Помреж мiй десь забiг i на очi не показуКться. Я тридцять ро-окiв працюю, а такого не бачив. Оператор хапаК за руки Професора. - Ну, я не можу. Вiрите менi, що я не можу? Нiяк отой куток не можна освiтлити! Дивiться: ось тут у мене будуть стояки, тут двi трисотки, тут угорi мух повiсимо, в вiкно - прожектор. Тепер дивiться, - оператор добуваК спецiальне кобальтове скло, яке обезбарвлюК декорацiю, i дивиться, нiби запаливши всю зазначену свiтлову апаратуру, - дивiться, там зовсiм чорний кут. Професор сердиться. - Я вже вам тричi будував. Я не винний, що ви так швидко змiнюКте думки. Станьте сюди, подивiться, - Професор витягаК й собi скло, - бачите, звiдси коли знiматимете, все буде гаразд? - Нi, я хочу ставити апарата тут. - Це, дядю, я вам не дозволю, - Професор, коли сердиться, говорить "дядя", - я будував декорацiю, обраховуючи ПП на певну точку знiмання. Я вам не буду щохвилини перебудовувати. Ви ж самi дали згоду на таку точку й пiдписали ескiза? Режисер явно ненавидить декорацiю. Вiн ходить, мацаючи все руками, бурчить щось i лаКться. МужицькiП свити погано виглядають на екранi. Стiни оцi сiрi й нужденнi - дерево й глина. Чому б на них не налiпити веселеньких шпалерiв? - Ми будемо знiмати з сiткою, - вирiшуК режисер, - воно буде красиво, нерiзке наводження на фокус дасть пригнiченiсть. - Буде красивенький кадр, - каже оператор, - я не буду брати стелi. - Як це не будете, - спокiйно зауважуК Професор, - нащо ж я виробляв i вимальовував дрiбницi? Можна було поставити самi стiни i навiть не фарбувати Пх та не мазати. Розмова маК схильнiсть перейти до стiн директорського кабiнету, де закiнчуються завжди подiбнi розмови. Та на сценi з'являКться хазяПн знiмальноП групи - адмiнiстратор. Вiн налiтаК на режисера: - Ви мене зарiзати хочете! Призначено зняти сьогоднi двадцять кадрiв, а ви ще й не починали? За двi години починаК третя група - на станцiП амперажу не вистачить. Реквiзиторе! Костюмере! Помреже! Давайте сюди акторiв! Наче з-пiд декорацiП з'являються названi персонажi знiмальноП групи. ПочинаКться метушня. Обставляють реквiзитом декорацiю. Освiтлювачi совають по долiвцi апаратуру. Оператор свариться за ампераж. Ставлять нове вугiлля в стояки. Пробують, чи горить. Шаркотить i спiваК вогонь вольтовоП дуги в лампi. Метушаться робiтники, переставляючи меблi. Скоро почнеться знiмання. Ми з Професором виходимо надвiр. Нам не хочеться нiчого говорити. - Да-а, - кажу я. - Мистецтво, - каже Професор. I ми розходимось. IV Хай простить тому небо, хто пiдозрюК мене в повсякчасному ухиляннi вбiк iз широкоП дороги. Я нiколи не любив ходити по дорогах. Тому я й люблю море, що на ньому кожна дорога нова i кожне мiсце - дорога. Старiсть даК право це резюмувати. Треба не губити напрямку, бачити попереду верхiв'я гори й iти крiзь хащi. Я вас доведу до краю, шановнi. I, зупинившися на останнiй перепочинок, коли нашi шляхи розiйдуться, я покажу вам перейдену путь. Ви побачите, як слiдом за нами йтимуть дослiдники шляхiв. Вирубуватимуть хащi. Прокладатимуть шлях. I може зарости та непевна дорога, на яку ввесь час штовхають мене консерватори. Я зовсiм не хочу вiдчувати себе романiстом. Коли я читаю роман - не мого сина, звичайно, - я уявляю собi заклопотаного автора. Вiн сидить бiля столу, повний всiлякоП премудростi, знань i вражень, його лабораторiя виробляК елементи майбутнього роману. Iнодi автор зупиняКться. ПеречитуК написане. "Це не цiкаве нiкому, крiм мене" - раз! - вiн викреслюК абзац. "Тут читач нудьгуватиме", - на тобi! - таКмна обiцянка майбутнього захоплення вплiтаКться новим абзацом. "Це читач не так зрозумiК", - героПне, не посмiхайся - вiн тобi дасть тут плаксиву реплiку. Автор ховаКться за лаштунками, а його героП ходять по сценi, коли вiн шарпаК за шпагатинку. "Душка автор, - скаже прекрасна читачка, - як вiн умiло ними керуК! Який вiн розумний. Я не могла покинути книжки". - "Я уявляю його собi красивим мужчиною, - скаже друга, - вiн, певно, так любить свою дружину". Розумний автор, якому тiльки й треба, щоб його книжку прочитали, не встаючи з мiсця, за один раз, i зiтхнули потiм, наче по обiдi, - такий автор досяг мети. Вiн сiдаК за iнший роман. Я не збираюся, пишучи мемуари, коритися практицi писання романiв. Це менi тепер непотрiбне. МоП романи вже написанi, лежать по бiблiотеках (а фiльм-романи - по фiльмотеках), вони дали в свiй час те, чого я добивався. Там я, як чесний майстер, продавав споживачам смачну Пжу й кориснi думки. Тепер я не пишу роману. Я пишу мемуари. Згадую певний шматок життя, що менi вiн дорогий, i пишу про нього. Я не боюсь, що мiй читач почне нудьгувати або йому не сподобаКться усмiшка героПнi. Коли б я писав романа, я за цим стежив би i менi не тяжко було б смикати героПв за ниточки, сидячи за сценою. Однаково - героПв видумано, героП безсловеснi для Пхнього автора, i вiн може ними керувати. Iнша справа тепер. Я пишу насамперед для себе, i менi все цiкаве. Я, може, не хочу показувати красивоП, витонченоП будiвлi, а хочу так дати матерiал, щоб у кожного читача вирiс в уявi свiй окремий будинок художнього впливу. Той, кому тяжко буде прочитати до кiнця, може вiдiкласти книжку. Я не ображусь так, як образився б романiст. Значить, iще не час йому читати моП мемуари. Я, лежачи в могилi, можу почекати ще сотню-другу рокiв. Свою власну характеристику я почну з того моменту, коли я складаю конституцiю, що Пй пiдлягав би я сам, керуючи художньою роботою на кiнофабрицi. Складати для себе закони - неприКмна рiч. Добре було Мойсеевi одержати Пх на горi. Я Пх проглядав i зробив висновок, що вони лише формулювали те, що вже iснувало тодi на землi. Цi закони були в мозкових клiтинах людей. Вони тисячолiття переливалися з кров'ю по жилах. Пх породила в головi перша ж проллята кров i перший передсмертний зойк. Я забув вiдзначити, що я сиджу на березi моря. Купатися - холодно, та я вiдчуваю екзальтацiю й вiд морських пахощiв. А пахне море, треба сказати, знамените. По-перше - гнилою морською травою, йодом, гiркою сiллю, холодним ефiром. Солодка млость ефiру особливо п'янить. Тiло застигаК в нiрванi, нiби отруКне морською диявольщиною. ЗдаКться, що тiло не може вже знати болю й нiвечення. Лежу на камiнцях, обнiмаю всi краП, слухаю, вдихаю в себе берегову гниль. Як аргонавти в давнину, Покинемо свiй дiм. Ту-тум, ту-тум! Ту-тум, ту-тум! За руном золотим. Я спiваю, бо я радий. Нiхто мене тут не бачить, як я, утiкши з фабрики, роблю скрижалi. Небо не встеляють оболоки, грiм не б'К на мiй затишний берег, i вся природа тихо допомагаК. Я кидаю камiнець у воду - вiн пiдскакуК на водi й тоне. Мене кличе заобрiйна синь. Я бачу, як камiнець опускаКться щораз нижче й нижче в глибiнь моря. Нiби одразу бiля берега море не маК дна. Я нахиляюся до води i мовби торкаюсь рукою до холодного чола нареченоП, до ПП холодноП шиП. I як було всiм зрозумiти, що в мене одна наречена, наречена з колиски, про яку я думав, мабуть, i тодi, коли не вмiв ще говорити. Наречена, що для неП я жив цiле життя, Пй присвятив сталеву шпагу й за неП пiдставляв пiд мечi важкий щит. Сiмдесят рокiв стою я на землi, пройшли передi мною поколiння чужих i рiдних людей, i всiм я з гордiстю дивився в вiчi, боронячи життя й честь моКП нареченоП, ПП коси, як струменi, розлились по землi, ПП руки, як благословення, лягли на поля, ПП серце палаК, як серце землi, посилаючи жагучу кров на новi й новi шляхи. Для неП я був смiливий i впертий, заради неП я хотiв бути в першiй лавi бiйцiв - бiйцiв за ПП розквiтання. Для неП я полюбив море, поставив на гербi якiр, залiзний важкий якiр, що його приймають усi моря свiту, i колишеться над ним могутнiй корабель. Культура нацiП - звуть ПП. Уявiть собi юнака - невисокого i стрункого, з сiрими очима i енергiйним ротом, погляд насмiшкуватий i впертий, руки, що люблять доторкнутись до забороненого й вiдчути приКмнiсть там, де страшно. Руки, що люблять жiнок i ПхнК тiло, люблять парус i гвинтiвку, а iнодi полишають те й iнше для любовного вiрша. Людина без iдеалiв, бо не знаК авторитетiв, без ворогiв, бо вважаК, що друг i ворог - два обличчя одного тiла, егоПст, бо не знаК нiкого не егоПста, цинiк, бо так називають людей з Пхнiми думками, працiвник i ледар в один час, бо думаК, що людина працюК для лiнi й лiнуКться для того, щоб працювати. Цi вiдомостi трохи показують характер нового редактора. Та хай вони лише пояснюють його поведiнку в цих мемуарах, де розум староП людини хоче переформувати клiтини своПх сiмдесяти рокiв на молодий лад. Iнодi йому щастить, i його молоде "я" рухаК думку. Iнодi крiзь молодiсть проглядаК спокiйна досвiдченiсть життьового шляху i спокiйнi бiлi поля висот. Приймiть те й iнше, як приймаКте ви природу, що молодiК й старiК разом, приймiть, як море, що молоде К завжди через свою старiсть. Хай у вас лишиться дотик думок i тодi, коли вiтер рознесе прах i хтось виросте з вiчноП матерiП. Я сидiв над морем i раптом оглядiвся, де я К. Позбирав свою конституцiю з камiнцiв, по яких розвiяв i'П вiтер, пiшов переплигувати з каменя на камiнь, подерся по горi й перебрiв бур'яни. Директор ходив, похитуючись i припадаючи то на одну, то на другу ногу, як моряк, - до речi, вiн i був колись моряком. Його корабель плавав лише в одному морi, бо, коли вiн служив у флотi, саме була вiйна, вихiд в iншi моря охороняли турки, i Пхнiй крейсер "Iсмет" навiвав жах i збуджував панiку у флотi. Несподiвано з'являючись, вiн, як демон, налiтав на туманнi береги i громив важкими набоями далекi поля й форти. Матрос малював собi велетенського командира невловимого крейсера. Залiзнi руки турка гнули залiзнi перила, коли вiн настирливо вдивлявся в горизонт, ведучи закованого в панцир гiганта. Щохвилi "Iсмет" мiг полетiти вiд мiни в повiтря, та заворожив його командир - колосальний велет. Матрос ненавидiв його, як смерть i тайну. Нiч кругом стерегла проклятого хижака, а мiни хиталися в водi пiд хвилею, i об них торкалася риба, зневажаючи смерть. Тодi вибирали темну нiч, темну, як кава з матроського пайка. З кожного корабля йшло в чергу кiлька матросiв. Бралося нiкудишнього старого пароплава i його вантажилося мiнами. Збiрна команда без трапа, просто з берега плигала на борт цього брудного гробовища й вiдпливала в море розставляти мiни. Цю операцiю робилося в тих мiсцях, де мав звичку ходити ворог. Але спитайте в матроса, яка капризна рiч плавуча мiна, особливо вночi, коли треба поспiшати i плисти далi, треба повернутися й додому, доки не вдарив по морю меч сонця й не накрив ворожий пострiл. Дуже капризна рiч плавуча мiна, - кажуть матроси, i вони мають цiлковиту рацiю, бо ще нi разу не повернувся поганий пароплав, якого не шкода, до своПх берегiв. Мiни лежать на палубi й у трюмi, вогню запалювати не можна, блоками опускають Пх у морську дорогу, вони непевнi. Бувало, що зiпсуКться на мiнi ударник або вчиниться хiмiчна реакцiя в гримучiм живiм срiблi капсуля. Вiзьмуть розриватися тодi мiни на пароплавi. ФеКрична картина, що на неП пiсля першого ж вибуху вже нiкому дивитись. А то ще - поставивши мiну, забудеш шлях i на неП ж повернешся. Проклятий "Iсмет" раптом ударить пароплав прожектором i не зведе його вбiк, доки примiриться наводчик. Погасне прожектор несподiвано, як i з'явився. Будуть красиво рватися мiни на пароплавi вiд набоПв крейсера. Розставляти мiни - вiрна смерть для матроса. Матрос це знаК й матрос зневажливо свище. Вiн почуваК пiд ногою хистку палубу судна, i йому не треба твердiшоП опори. Вiн може й умерти, та треба ще подумати, чи варт. Матрос перед смертю вiдпрошуКться на берег. Твердий камiнь естакади, брук на вулицях i лiхтар, що бiля нього починаКться й кiнчаКться матроська любов, народжують йому прекрасну думку про матiр I коня Савку. Матрос знову зневажливо свище. Але цей свист - чуКте? - маК в собi мало певностi. Вiн ховаК страх i тамуК дрижу. Матрос боПться, як кожна жива iстота. Негайно ж вiн шукаК грошей i шукаК жiнки, щоб затулити в своКму ротi крик смертi ПП устами. Вiн, як божевiльний, стискаК жiнку, i вона, злякавшися, вириваКться з його обiймiв, тiкаК геть, зникаК в пiтьмi. А матрос iтиме вiд лiхтаря до лiхтаря. Йому залишилася година стояти на твердiй землi й жити. Вiн пливе вiд лiхтаря до лiхтаря. Заходить до потайного салуну i дзвонить кулаком у дверi, йому ще лишилася година життя. Вiн п'К якусь пахучу рiдину, молочно-бiлу, розведену водою. ЗатуляК носа, щоб не занудило його вiд запаху одеколону, що вiн його п'К. (Горiлки немаК - вiйна). Методично ламаК стiльцi, продавлюК пальцем столи, плюК на долiвку й пробуК розвеселитись пiснею. А час iде. А пароплав гуде. ВимагаК денатурату. Зляканий хазяПн приносить його з усiма приладдями до пиття: фiльтром, хлiбом, цукром i водою. Але матрос розбиваК фiльтр, топче хлiб i нехтуК цукром. Просто в горлянку виливаК вiн пiвпляшки. Часами йому здаКться, що вiн уже на тiм свiтi. Уперто натягаК на лоба шапку. Губить помалу свiдомiсть i чуК, як скажено працюК серце. Зовсiм не вiдчуваК рота й носа. Валиться на долiвку й лишаКться на нiй. Матроса витягають iз салуну недбайливо, як пса. Його волочать за ноги. На бруковi кидають i розбiгаються в рiзнi боки. Матрос лежить, його трясе, вiн уже бачить десятий фантастичний сон, вiн мучиться неймовiрно, бо кожен раз виривають кишки з тiла. Тут його знаходить патруль, читаК на шапцi адресу й волоче на корабель. Тиждень матрос у кубрику бореться з нереальною смертю й реальним доктором. Нарештi одужуК. I тодi дiзнаКться, що пароплав, на якому вiн мав повезти мiни, щасливо полетiв у повiтря бiля турецьких берегiв. Вiдтодi матрос ненавидить спирт. А коли йому треба пити, затуляК носа й цiдить у рот по краплинi. Це в нього К й тепер, я спостерiг одного разу й послухав його оповiдання про денатурат. Як аргонавти в давнину, Покинемо свiй дiм. Ту-тум, ту-тум. Ту-гум, ту-тум! За руном золотим... - спiваю я, повертаючись до фабрики й несучи конституцiю. Мене зустрiчаК кур'Кр: "Швидше до Директора!" Я поспiшаю до Пдальнi, де вiн тепер сидить. Бiля ворiт фабрики товчуться люди. Актори й авантурники, жебраки й чеснотники, жiнки, чоловiки й дiти. Вони лагiдно зазирають у вiчi всiм, хто впевнено ходить, хто твердо ставить ногу й високо несе голову: то, мабуть, хазяП, службовцi, недосяжнi режисери й всемогутнi помiчники режисерiв. Тут вони товпляться з ранку до вечора. Пдальня мiститься в бруднiй кiмнатi, де стiни запливли парою й салом, столи покрито з минулого року папером, так вiн i лежить. Перед дверима стоПть напiвгола жебрачка, яка нiчого не просить, а тiльки топчеться по своПй одежинi й сумно сповiщаК кожному: "Конвертiв бiльш немаК". В холодну пору мухи сидять на стелi й облiпили електричний шнур, на якому висить лампа. Шнур зовсiм чорний i дивно кострубатий. Мухи сидять i по однiй умирають, сиплються на стiл i на похиленi голови. В жарку пору - вони лiтають i пустують, грацiозно сiдають на хлiб i на руки, злiтаються до стелi, роблять мертвi петлi i лiзуть до рота й до носа. Ми, лагiдно посмiхаючись, невпинно женемо Пх i не хочемо дiлити з ними нашоП трапези. Нам навiть дивно - як може бути Пдальня без мух? До цього ще - пси. Невiдомо, кого бiльше завсiди в Пдальнi: людей за столами чи псiв пiд столами. Кожен спiвробiтник маК свого улюбленця. Деякi - двох i бiльше. Пси гуляють, жирують, плодяться й поповнюють Пдальню щенятами, блохами й нудним запахом. Директор сидить окремо й Псть так швидко, нiби в нього в руцi двi ложки. Я сiдаю бiля нього й розкладаю на столi конституцiю. Я йому голосно читаю, а вiн мовчки Псть. Подають другу страву. Директор даК шматок м'яса котовi, що сидить поблизу. Це матроська звичка - любити тварин. Одразу котовi ще перепадаК кiлька шматкiв м'яса вiд людей, що сидять навкруги: таКмна думка, що на них таким чином зверне Директор увагу. Така увага нi до чого, але людям приКмно навiть погладити ту тварину, до якоП торкалось начальство. "Як аргонавти в давнину", - спiваю я сам до себе, закiнчивши читати пункти, навiянi морем. I другу страву вже з'Пдено. Директор мовчки думаК. Пам'ять у нього гарна - кожне слово в головi. - Роботи багато, - каже вiн, коли ми виходимо з Пдальнi, - тiльки розбалувались вони всi. Халтуру розвозять. Я не можу говорити - менi не даК авторське задоволення. Мого проекта блискуче прийнято. - Ти, може, думаКш, що в рукавичках працюватимеш? - каже вiн далi. Ми заходимо до зали переглядiв, провадячи далi розмову. Це - невелика кiмната, в якiй, певно, завiсився не один бiдолаха, бо й тепер вона навiваК думки про самогубство. Вона з тих кiмнат, до яких нудно заходити й радiсно виходити. Стiльцiв немаК. Двi-три лави стоять на бруднiй долiвцi. В кутку пiч, що нiколи не топиться. Ми сiдаКмо. - ЛiнiП я одразу не братиму, - кажу я тихо, - бо тут, де справа торкаКться творчостi, я не можу замiнити собою всiх творцiв фiльму. Я хочу заслужити в них повагу й авторитет. Механiк за стiною пускаК апарата. Апарат деренчить i шумить, заглушаючи розмову. На екранi миготять шматки чергових знiмань якоПсь режисерськоП групи. Директор робить зауваження про роботу оператора, хтось позад нас це нотуК. Я мовчу, дивлячись на екран. Я вступаю до смуги повсякденних iнтересiв, приПздiв на фабрику ранком, переглядiв, розмов, директив, сварок, монтажiв - усього того, з чого складаКться цiле наше життя, коли викреслити з нього недiлi та весни. V - Любий Сев, - хочеться менi почати, - нарештi й про вас iтиме мова. У мене на стiнi висить портрет - ваш дiд у бiлiй полотнянiй сорочцi й в полотняних штанях, босий i без шапки. Вiн стоПть у садку, спираючись на палицю. йому не менше дев'яноста. Але вiн стоПть так, як ви стояли колись у Мiстi, у нього буйне волосся й рiвнi плечi. Вiн з однаковою гордiстю стоятиме серед велетенських машин, вiн стоятиме на палубi океанського корабля, що йде в невiдомi краПни, вiн стоятиме з однаковою гордiстю й серед немiряного степу, спираючись на палицю. Бо в ньому К одвiчне обличчя Людини, суворi риси завойовника, серце мандрiвника i творця. - Любий Сев, - кортить менi казати, - я пам'ятаю й досi ваше сприймання життя. Жiнку треба вмiти понести на руках. Не боятися нiколи помилок, бо той, хто боПться, швидко старiК, i в нього холоне голова. Йому годi шукати повноти життя, йому досить тоП молодостi, що залишилася в нього позаду, а тоП молодостi, що е попереду й К навкруги, - вiн не бачить. - Любий Сев, - хочеться менi казати ще далi, але я стримую себе й переводжу думку на iнше. Менi не личить користатися прийомами романiста, щоб прив'язати увагу читача. Романiст обов'язково вже повiдомив би, що "Iсмет" у нього буде дiяти ще раз, що дванадцять весел матиме шлюпка, яка привезе до берега турецького мiнiстра. Вiн побожився б, що герой не любитиме балерини, i потiм показав би протилежне. Я цього не зроблю, хоч i кортить менi сказати кiлька таКмниць i кiлька фраз, що. Пх можна рiзно розумiти. Замiсть цього я просто перейду до дальших сторiнок розповiдi, щоб продовжити обiцянi мемуари староП людини, яка, проте, вважаК себе здатною жити iще пiвсотнi рокiв. Менi неприКмно, що я написав останнi слова фрази. Але тому, що я Пх подумав, я не маю права таПти. Чи ж не обiцяв я казати тiльки правду? МоК перебування в Мiстi вступало до новоП фази. Менi сьогоднi сказали, що приПхав Сев. Я його не бачив. Художник Сев - мiй перший друг. Прийшовши режисером до кiно, вiн поставив невеличку комедiю й блискуче провалився. За це вiн дозволив собi вiдпустку на кiлька мiсяцiв. Тепер вiн знову повернувся до Мiста й буде ставити ще одну картину. Я виходив схiдцями на третiй поверх готелю. Горiли електричнi лампи. Був вечiр, що не вiщував менi нiчого Особливого, нiяких подiй. Весело пiдскакуючи, я майже вибiг нагору й там раптом зупинився, пригадуючи, до кого йду. - До високого режисера, - вiдповiв я сам собi, поновлюючи рух по паркету коридорiв третього поверху. Ми умовилися з ним порозмовляти увечерi про сценарiй - той, що вiн почав ставити. Отже, я йшов, як веселий журавель. Моя печiнка почувала себе добре, i жовч не виливалась, куди Пй не треба. Я був розiгрiтий, як вiск, своПми планами, майбутнiми успiхами, романтичнiстю натури, тишею коридора, вiдбиток чужих пальцiв залишився б на моПй шкiрi, коли б хтось спробував узяти мене за руку. Постукав до кiмнати. Тиша. Ще постукав. ДвоК голосiв - жiночий i чоловiчий - вiдповiли разом: "Можна". Я переступив порiг кiмнати й одразу нiкого не побачив. Праворуч пiд стiною на столi стояла лампа з абажуром i темною матерiКю на ньому. Вiд цього вся кiмната була темною, задушливою i чужою, як вулиця незнайомого мiста. Крiзь одчиненi вiкна долiтала музика ресторану, перериваючись i глухнучи, коли там раптом зачиняли дверi. Потiм знов лунала, вирвавшись в щiлину. Пахощi жiнки примусили мене глибше зiтхнути, набираючи повiтря. - Добривечiр, - сказав я. Менi вiдповiли не зразу, певно, чекаючи когось iншого замiсть мене. Хтось бiля вiкна палив цигарку, i вогник ПП раптом збiльшився, зробивши потiм у темрявi траКкторiю яскравоП зiрки. З лiжка до мене озвався високий режисер: - Засвiтiть, будь ласка, горiшнК свiтло. Я повернувся до дверей i, доки намацував рукою вимикач, подумав, що я прийшов невчасно й менi краще пiти, не перешкоджаючи людям заповняти вечiрнiй присмерк розмовами. Пахощi жiнки знову долинули до мене. Я запалив свiтло. Високий режисер лежав на лiжковi, що стояло лiворуч, упирався головою в стiну й ноги звiсив на долiвку. Бiля вiкна сидiла жiнка - бiлоголова, стрижена, в англiйськiй блузцi, поклавши довгi ноги на стiлець перед собою. Вона палила, дмухаючи в вiкно, i ледве подивилася на мене. Режисер одразу скочив з лiжка й простяг руку: "Дуже радий бачити. Уже гадав, що не прийдете. Сiдайте, будь ласка, знiмайте вашу куртку й почувайте себе вiльно". Я роздягатися вiдмовився. - Дякую, - сказав я, - але ми сьогоднi, здаКться, не встигнемо поговорити, я ще маю побачення з моПм товаришем, що вчора приПхав до Мiста. - Iз Севом? - запитала жiнка. - Дозвольте вас познайомити, - заметушився високий режисер, - це, так би мовити, моК начальство з фабрики - редактор, а це моя приятелька й землячка. Землячка, не встаючи з мiсця, простягла менi руку. Я ПП взяв - безвольну, трохи холодну й гладеньку. Жiнка менi рiшуче не сподобалась. Менi стало чомусь досадно. - 3 Севом, - вiдповiв я, - а ви його хiба знаКте? - Я Сева знаю, - жiнка викинула у вiкно сигарету i встала з стiльця, - учора мене ось вiн познайомив. Вона почала ходити по хатi. Я одразу став забувати своК незадоволення. З нею менi захотiлося погуляти по вулицях, мiцно притиснувши до себе ПП лiкоть. Вона трималася так, нiби Пй шлейф несли пажi. Розмовляючи з високим режисером, я вiдчував на собi погляд, крайки моПх вух червонiли. - До побачення, - закiнчив я розмову, - завтра умовимось. До побачення, товаришко. - Я вийшов з кiмнати, почувши за собою, коли зачиняв дверi: "Хочете чаю, Тайах?" Це мене вразило, i я навiть не в той бiк коридора вiдразу повернув. Потiм я почав згадувати, перебираючи прiзвища й знайомих. Замислившись, я набрiв на Сева, що мешкав за кiлька номерiв далi в коридорi i виходив кудись iз своКП кiмнати. - Сев, Сев, - закричав я, - ви це чи не ви? - Це я, - вiдповiв Сев, простягаючи менi долоню. Ми довго стояли, трясучи руки, як це завжди роблять П вороги, i друзi. Першi - щоб замаскувати ворожiсть, а другi - щоб заховати дружню теплоту. - От ми й зустрiлися, - кажу я, - а наче зовсiм недавно ми з вами жили в однiй кiмнатi. Скiльки це вже часу пройшло? Ми установили точно, скiльки пройшло часу, i це нас анi порадувало, анi засмутило. Що нам час, коли його К пiд нами й вище нас цiлi гори? - Провалили картинку, Сев? - смiюся я. - Iще й як провалив! З музикою й барабанами, - регочеться мiй друг, i луна йде коридорами, як у лiсi. - Зате я тепер не провалю й не злякаюсь. СтоПмо ми в коридорi довго, заходимо до кiмнати й там знову стоПмо. Розмова наша мало маК змiсту, але хiба не досить того, що ми чуКмо одне одного, бачимо й смiКмось, як малi, не знати з чого? - Сев, а хороше море, чорт його забери! - Коли б тiльки його не змальовували синьою фарбою i красивими епiтетами. Обов'язково над ним мусить лiтати чайка, що квилить-проквиляК, буревiсники, Що чують бурю, i кораблi з бiлими лоскутами парусiв. Iдуть вони обов'язково вперед, море тодi уявляКш калюжею, яка гордиться з того, що по нiй плаваК бiлогрудий корабель. - А матрос бронзовий i делiкатний, - кажу я в тон, - вiн возить обов'язково привiти й закохуКться десь у смагляву дочку IндiП, нудьгуючи за нею й простоюючи вахту мрiйним чудаком. Керманичi всi бадьорi й смiливi, бачать рифи, як акули... - Дайте ж менi договорити, - сердиться Сев, - я вiдповiдаю на ваше запитання про море. Вiн запалив цигарку й став бiля трюмо. - Море - це розпутна красива жiнка, яка хвилюК бiльше за всiх цнотливих голубок. Ця жiнка лише збуджуК жагу, вашу шалену пристрасть. Як перша знана жiнка, вона ввижаКться вдень i вночi. ЗадовольняК один подув пристрастi, але викликаК два iнших. Ви бачите, що вона брудна, оця ваша любов, вона iнодi дурна й жорстока, але нiяка красуня в свiтi не дасть вам стiльки насолоди, бо вона К й залишиться першою жiнкою, першою любов'ю. Вiн промовчав. - Море зовсiм не синК, i чайка квилить над ним тому, що хоче Псти, а не тужить за кимось. На кораблях бруднi, сiрi, обвiтренi паруси, i саме цей факт менi хвилюК кров. Кораблi на морi поспiшають перебiгти свiй шлях, щоб Пх не захватив у дорозi шторм. Вони бояться моря, i Пхнiй гордий вигляд походить вiд поспiшностi. Вони жагуче бояться, а ходять, бовтаються, перелiтають з хвилi на хвилю, вiрнiш - хвиля пiдкочуК пiд них своП пiнявi боки. Навкруги чорне страшне море, безодня води й гнiву. Воно iнодi поманить ласкавою синьою фарбою, iнодi воно з небом зiйдеться й почне чарувати. А натура його зрадлива, зовуча й сувора. Я хочу теж докласти своПх мiркувань. - Матрос возить не привiти лише, - кажу я, - а й важуще золоте зерно, багатство й ситiсть, руду й метал. ОбважнiК трюм, як шлунок бджоли, коли вона повертаКться з поля. Над морями летить бджола простим шляхом. У трюмi пересипаКться зерно, гурчить метал, i чути, як за iлюмiнатором проноситься вода. На вахтi хочеться спати, i обважнiли пiсля робочого дня руки. Море, Сев, не забавка. Сев одходить вiд трюмо. ВиявляКться, що вiн одягав там комiрця й поправляв на собi краватку. Це мене зацiкавлюК, бо в нас нiколи не бувало люстерка, i ми все робили помацки. Мушу признатися, що це був перший i останнiй раз, коли Сев користався трюмо для таких дрiбниць, як комiрець i краватка. - Де ви були? - раптом згадав вiн про нашу зустрiч в коридорi. Я сказав. - То чого ж ви звiдти втекли так швидко? - Там якась дiвчина, i вона менi не... подобаКться. А взагалi я не хочу Пм перешкоджати. - Тайах ПП звуть? - Я чув це iм'я, але при чому тут "Йосиф Прекрасний"? Там К така цариця, що спокушаК. - Оце вона там i К. Я здивувався i схвилювався. Перше почуття я висловив, а друге спробував заховати навiть вiд себе. МоК ж серце - цей одвiчний зрадник - нагнало на обличчя зайвоП кровi, я зробився червоний. Сев це помiтив. Вiн нiчого не сказав i почав проглядати журнал. Iнодi вiн дивився на мене. Знову ховався за журналом. Ми розпочали розмову, провадили ПП з пiвгодини i сказали дуже мало слiв. Я взагалi люблю людей, з якими можна розмовляти, не кажучи всiх слiв. - Сценарiй морський думаю. (Коли Сев говорить иро свою якусь акцiю, його слово, що визначаК акцiю, вiн вимовляК нiби з великоП лiгери, як щось важливе та пiдкреслене). Море, корабель, нашi матроси й нудьга за батькiвщиною. Я лише слухаю, бо в мене немаК нахилу до бесiди. Це вiн швидко помiчаК й непомiтно змiнюК тему. I, нарештi, несподiвано каже: - Ходiмо туди. - Куди? - дивуюся я. - До тоП кiмнати, звiдки ви втекли. Ми сидимо всi гуртом на лiжковi: я, Тайах i Сев. Навпроти нас ходить високий режисер, а на канапi сидить кiнооператор в окулярах. Я вiдчуваю бiля себе тепле плече жiнки, вона чудово пахне - якийсь солодкий, тремтячий запах, як звук вiолiни. Менi хочеться сказати Пй якусь приКмнiсть, показати себе веселим i цiкавим, i... красивим. - Ви танцювали, як Кгиптянка - наче жагуча пристрасть текла в вас. Тайах весело смiКться й лукаво поглядаК на мене й на Сева. Вона дуже стримана й холодна взагалi, а коли смiКться - робиться близькою. Для всiх людей в неП холодний погляд i професiйна усмiшка балерини - одним ротом, бiлими зубами. - А взагалi ви нагадуКте прекрасну мавпочку, - додаК Сев серйозно, - вона гризе горiшок на деревi й влучаК звiдти горiшком. - Монкi (Mоnkеу), - iнформую я, - так звучить це англiйською мовою. Так розмовляючи, ми не помiчали часу, що поспiшно крутив стрiлки на годинниках i засипав синiй дах неба цiлими мiшками свiтлякiв. Високий режисер мочив хустку рiдиною зi склянки (то був чай) i клав собi на очi, шо були навдивовижу червонi й запаленi. Вiн з нудьгою поглядав на горiшню лампу, доки ми догадались ЏП погасити. Високий режисер попiк очi свiтлом прожекторiв. Iнтимна темiнь обгорнула кiмнату. Оператор присунув ближче до нас канапу. Високий режисер сiв i собi. - Ви якiсь дивнi люди, - сказала Тайах, - нiчого подiбного я не бачила в себе на пiвночi. Я почуваю вашу молодiсть, як морське повiтря. На мою руку обережно лягла ПП рука й так залишилась. Я почав ворушити пальцями, помалу пестити жiночу руку. Тайах нахилилася до мене, й я нахилявся до неП. ПП волосся лоскотало менi вухо. Я люблю людськi руки. Вони менi здаються живими додатками до людського розуму. Руки менi розповiдають про труд i людське горе. Я бачу творчi пальцi - тремтячi й нервовi. Руки жорстокi й хижацькi, руки працьовитi й ледарськi, руки мужчини й жiнки! Вас я люблю спостерiгати, коли ви берете й вiддаКте, коли ви ховаКте в одежi ножа, коли ви пестите нiжну шкiру жiнки, коли ви боляче любите ПП й не хочете нiкому вiддати. Найбiльше менi до вподоби руки творцiв. Перо i пензель, нiж i сокира, талановитий молоток! Чи знаКте ви, що рука, яка вас тримаК, передаК через вас вогонь життя? Вона вмре, ця невгамовна рука, а витвори ПП житимуть. Вона поспiшаК, виконуК волю людини, що, пiдiймаючися з небуття, ледве встигаК дати життя дiтям i виконати долю творчого труда. Я люблю ПП - вiчну людську руку, незвичайний символ, i розумiю велич тоП хвилини, коли друг даК руку друговi: цим вiн передаК самого себе, своК серце й розум, дихання дiтей. Двi людських руки вкупi - це кiльце, за яке, ухопившися, можна зрушити землю. Моя кана випливаК раптом перед очима, я перегортаю червоний жар i вiдчуваю легеньку прохолоду. Поправляю плед на ногах i пiдкладаю дров до кани. Кров не хоче вже мене грiти так, як пiвсотнi рокiв тому. Поги в колiнах i кiсточках ниють i тремтять, доки розгоряються дрова. Поступово тепло збiльшуКться. Дрова охоплюК полумiнь. Червоне й гаряче листя його росте й в'яне. Раптом iз листя вироблюються червонi чоловiчки, вони сидять на дровах, махаючи синiми хустками. МоК холодне тiло набираК тепла. Я нахиляюся до кани, i гарячий вiтер дише менi в обличчя. Наче йду я в пекучий день степом, щоки моП горять вiд кровi. Далi я хвилинку тихо плачу. Очi в мене розплющенi, я нiчого не бачу, i на плед падають рясними краплями сльози. Це не значить, що я печальний, що менi боляче й що я щось втратив. МоП сльози так само, як i смiх, - це фiзiологiчнi процеси, що Пх звикли збуджувати в менi певнi обставини. Але мозок у мене стоПть над фiзiологiКю. Вiн знаК, що сльози й радiсть - це невiд'Кмнi частки людського щастя. Я дивлюся на руки, пiдставляючи Пх ласцi вогню. МоП любi, грiйтеся. Ваша кров тече в синах: пiлотовi й письменниковi. Ви не висли безсило вiд розпачу та невдачi, ви завжди чесно служили менi. Ви першi дали вiдчути нiжнiсть жiночого тiла й вiдповiли ласкою на ласку. Дрова розгорiлися добре. За вiкнами негода. Тiло молодiК вiд тепла. На руки стрибаК вогонь i тече по жилах. Я заплющую очi. Неси мене, часе, назад. - Чи довго ми так сидiтимемо? - питаК наче з далекого далека голос оператора. - Менi непогано, - каже Сев, - та мене вдома чекаК вже, певно, помiчник, з яким я розробляю сценарiй. Я нахиляюся до Сева й пропоную йому своП послуги. А через те, що мiж нами сидить Тайах, вона вiдхиляКться трохи назад, коли я розмовляю з Севом над ПП колiньми. Я пiд сурдинку кажу Севу кiлька зайвих слiв, що не мають зв'язку з моКю пропозицiКю. Вони передають моК сприймання Тайах. Вона й собi хоче слухати й нахиляКться до наших голiв, ПП груди торкаються тодi моКП руки. Я не ворушу лiктем, щоб залишити враження випадковостi. Я чую пульсацiю кровi на шкiрi руки. ТроК голiв укупi, три перемiшаних дихання, троК рук разом (Сев поклав i свою руку на нашi), сутiнь кiмнати, дружба, до якоП увiйшла жiнка повноправною серединою. Цю групу можна вирiзьбиги на пiрамiдi, бо вона е синтез i натхнення. Тишу перекласти на камiнь, i вона буде тремтiти в напруженнi. На неП падатимуть тiнi подiй, але вона вiчна. ТроК голiв укупi! VI Сонце ще далеко за обрiКм. Його дотики до хмар ледве-ледве можна розпiзнати. Це навiть ще не дотики. Це погляд здалеку, вiд якого голубiК небо на тiм мiсцi, де зiйде сонце. Море спокiйне й темне. Повiтря вночi чорне, а тепер - сiре, i можна бачити за хвилерiзом, за маяком - тiнi парусiв трьох шаланд. Ми вийшли з готелю: Сев, я й актор-тубiлець. Вулиця мокра вiд роси. Блiдо горить лiхтар, вiн зблiд, як жiнка пiсля пристрасноП ночi. Перед готелем невеликий бульвар, що обриваКться до порту. Маяк уже погашено. Пароплав з чорним димарем i трьома червоними на ньому смугами видушуК з себе дим, що помалу сотаКться в повiтрi й заволiкаК: портовий вокзал, портовi будiвлi i склепи, будiвлi зерноперевантажувачiв, залiзничнi вагони на естакадi. Пароплав iз жовтим димарем помалу пiдносить на грот-мачту прапор: темний квадрат на бiлому полi. Капiтан заявляК цим, що вiн сьогоднi вiдпливаК з нашого Мiста до своКП краПни за море. Ми йдемо серединою бульвару в напрямку до схiдцiв у порт. Бульвар нагадуК клiтку зоологiчного саду, з якоП вивезли звiрiв i лагодяться ПП почистити. Ще не повиходили пiдмiтальники, поливальники й чепурiП - люди, що мають повне право зневажати нас: вони знають нашi грiхи i бруд. Бiля пам'ятника французькому герцоговi стеляться вниз широкi схiдцi. Герцог показуК рукою своК задоволення з моря й торговельноП гаванi, що лежить просто перед нами. Вiн не дивиться лiворуч, де вiйськова гавань, ще лiворуч, де нафтова, праворуч - де тепер царство зерна й шкiр, ще праворуч, де за будiвлями на молу - К море й на високому березi - рештки старовинноП турецькоП фортецi. По схiдцях ми бiжимо вниз, як школярi. Схiдцiв К сот за двi. ДобiгаКмо до вулички, нею йдемо лiворуч, минаКмо торговельну гавань, де до берега причалили дубки й великi шаланди, похитуються в ранiшньому снП цi дерев'янi будиночки, похитуКться сiно на деяких з них, i розноситься важке хропiння команди. Дзенькотять ланцюжки, перекинутi з шаланд на берег. У вiйськовiй гаванi попритулювалися човни рибалок. Ми пiдходимо до них i зазираКмо згори, з естакади. Наш актор починаК бiгати й шукати свого знайомого рибалку, вiддаляКться вiд нас i десь зникаК. Море тихе й блискуче. Ми ходимо, не розмовляючи. Пiд нами шаланди, розпустивши паруси, похляскавши ними на тихому вiтрi, одна за одною вiдриваються вiд берега, набравши вiтру в парус. Вони довго сновигають у гаванi, як нiчнi птахи, лавiрують, хитрять iз вiтром i врештi, як гуси, випливають за хвилерiз. Голос нашого актора десь лунаК в ранковiй тишi. - Ей, на яхт-клубi! Яхт-клуб уперго мовчить. Там немаК нi душi. Актор надриваКться; нiби через усю вiйськову гавань розтягся його голос. Нам набридаК стояти на мiсцi, i ми йдемо в напрямку голосу нашого актора. НаближаКмось до спорудження на бгрезi. Це - старий моторний човен вiйськового призначення. Вiн стоПть на березi, пiдпертий з усiх бокiв. Ми прикладаКмо долонi до залiзних його бортiв. Досередини заглянути важко, бо високо. Ми зневажливо штовхаКмо ногами iржаве кермо, воно рипить, ми ворушимо вiсь гвинта, вона злегка гудить, резонуючи в порожнiй серединi. Погнутi борти, дряпини вiд куль i порвана сталь зруйнованоП башти. Ми врештi пройнялися повагою до цього жертовника, на якому було принесено в жертву людськi тiла. Коли, кому, скiльки? Ми не маКмо вiдповiдi. Якi передсмертнi рухи бачила ця сталь, про що плакали сини чиПсь, розкиданi в тобi, збитi до бортiв ворожим набоКм? Тебе пестило море. Ти занурявся в хвилю, човне. Тепер ти стоПш на березi, i ми не бачимо на тобi гордих слiв. Iдемо далi й доходимо до краю молу. Вже зовсiм свiтаК. Над водою сидять рибалки-аматори, Пхнi самолови на довгих прутах нахилилися в ряд. Самолов - це вудка з кiлькома гачками, на кожному з гачкiв насаджено рачка або дрiбну рибу: сардельку чи фiринку. Дрiбну рибу ловлять сiткою на круглому обручi. За смугою води, досить широкою для того, щоб нею могло пройти двадцять пароплавiв у ряд, кам'яним бар'Кром стоПть упоперек хвилерiз. В