Юрiй Яновський. Майстер корабля ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ _Роман_ Забирайте же с собою в путь, виходя из мягких юношеских лет в суровое, ожесточающее мужество, - забирайте с собою все человеческие движения, не оставляйте их на дороге: не подымете потом!... Н. В. Гоголь Nеin! hiег hаt еs kеinе Not: Schwarze Madchen, weibes Brot! Morgen in ein ander Stadtchen: Schwarzes Brot und weibe Madchen. J.W. Goethe But the standing toast that pleased me most Was, "The wind that blows, the ship that goes, And the lass that loves a sailor!" C. Dibdin O navis, referent in mare te novi Fluctus? Horatius I Сиве волосся до чогось зобов'язуК. Старечi ноги йдуть уже просто до могили. Багате досвiдом життя лежить передi мною, як рельКфна мапа[1] моКП Республiки. Скiльки-то води втекло з того дня, коли я, молодий, зелений юнак, окунувся в життя! Зараз менi - за сiмдесят, мене термосить iнодi ломота, руки дрижать, i на очi набiгаК сльоза. Тодi я наказую розтопити кану, кладу на пiдставку ноги i стежу вогники над деревом. Це такий архаПзм тепер - топити дровами, але не нарiкайте на мене - я згадую свою давню юнiсть. Дивлюся, як перебiгаК прекрасний вогник, символ вiчного переходу енергiП й розкладу матерiП, простягаю до нього руки, i вiн грiК моП долонi, на яких лiнiя життя доходить уже до краю. Старiсть до чогось зобов'язуК. Сьогоднi я бачив нашу надзвичайну "Бiлу Пустелю". Молодий кiнорежисер iз повагою потиснув менi руку й захоплено подивився в вiчi. "Вiн не може висловити всiКП радостi з того факту, що бачить мене. Вiн радий, що бачить мене здоровим, i запрошуК до себе в ательК. Вiн за моПми книжками вивчав кiнематографiю. Вiн перекаже товаришам по роботi, що велика людина (це я) ущасливить Пх вiзитом". Аж утомив комплiментами. Я ще раз потиснув йому руку й лишився на самотi. "Бiла Пустеля" дiйсно шедевр. Такi картини з'являлися в нас раз на десятирiччя i стояли, як маяки. Ви пам'ятаКте, певно, "Народе, встань!", "Останнiй Клич" та "Китайське Сонце"? Що дiялося в пресi з приводу "Повiсьте прапор над морями!"? I, нарештi, передостаннiй велетень славетного Семпера Травицi - "Народження iнтернацiП". Була спецiальна демонстрацiя шкiл. Дiти носили прапори i плакати по вулицях, вигукуючи Травицi: "Спа-си-бi, дя-дю Сем-пере! Вi-та-К-мо дядька Семпера!" Мiкрофони збирали всi привiтання й доносили Пх до вух Травицi, що саме сидiв бiля кани в моПй кiмнатi. Тепер я знову мав щастя побачити на екранi новий крок наперед. Кiномистецтво дiйшло апогею. Якими смiшними здались менi витвори його на зорi iснування. Ми, пригадую, нiяк не могли погодити мiж собою питання: "Мистецтво кiно чи нi". Ви бачите, якi ми були по-дитячому нерозумнi й яким дурницям вiддавалися. Нашi кроки в кiно були спробами дитини, що вчиться ходити. Батьки нашi винайшли фотографiю. Ми цю фотографiю пристосували до фiксування руху. Вiддрукувавши позитиви, ми рухали Пх перед щiлиною в картонi. Завдяки тому, що око маК властивiсть затримувати в собi певну долю секунди все те, що воно бачить, - ми мали безперемiжний рух. Це був примiтивний стробоскоп або ще з десяток назв, якими це приладдя називали рiзнi винахiдники. Платiвки склянi поволi зiйшли на несклянi. Апарат знiмальний вiдповiдно реконструювався, винайдено було плiвку, i з'явилися першi метри величезного мистецтва, що його звемо тепер - Мас-Кiно-Мистецтво. Вогники в канi стрибають i потрiскують, вони пустують, як дiтвора. Менi починаК болiти серце. В цьому немаК нiчого дивного: повертаючи до молодих рокiв, i сам стаКш нiби молодший, серце мусить бiльше працювати, а воно ж - стара калоша, моК серце. Гей, однолiтки, чи й вам так болить часом серце? Та де! - Тих узяла могила, а решта замкнулася в баштах поважноП старостi. Менi нема чого ховатися з тим, що було. Старiсть не може казати неправду. Нащо вона Пй здалася? Кого Пй треба задобрити або перед ким замовчати? Вже видно край дороги й неминучiсть. Проживши життя, можна мати мужнiсть нарештi подивитися всiм у вiчi. Я затулююсь рукою й дзвоню до фiльмотеки. Я тепер дуже поважна людина, i до моПх послуг завжди цiла фiльмотека краПни. Я кажу в мiкрофон декiлька слiв майстровi фiльмотеки. Вiн умовляКться з братом циклу iсторiй. "Зачекайте хвилинку, То-Ма-Кi, - чую я голос майстра, - електричнi розряди тепер заважають передавати фiльм. Але з метеорологiчноП станцiП передають: насуваКться повiтряна вiльгiсть. Приготуйте ваш екран". То-Ма-Кi - це звуть так мене - Товариш Майстер Кiно - найвище звання для кiнематографiста. Я устаю вiд кани, одсуваю завiсу перед невеличким екраном i заземлюю один дрiт. Ставлю довжину хвилi 725 i спокiйно повертаюсь до вогню кани. Я сиджу мовчки. Родини я не маю. Розлетiлися всi по свiтi, розiйшлися. Тепер старший син вiдбуваК повiтрянi рейси Оде - Iндiя. Я iнодi дiстаю вiд нього привiтання з дороги. I разом з його голосом чую плескiт океану пiд його безшумним самольотом. "Тату, - гукаК вiн менi, - я бачу хвилi, що посивiли, як твоК волосся! Тату, зараз буде буря! Я забираю височiнь. Ось мене вкрила росою хмара. Привiт тобi, тату!" Дружина моя була з чужого гнiзда. Коли я носив ПП на руках по моПй тiснiй халупi, я мрiяв про синiв-соколiв, Кдине, ради чого треба жити. Я Пх маю - цих синiв. I хто менi дужче радiсний чи любий - не знаю. У мене в стiнi К нiша. Там стоПть урна з прахом дружини. Раз на рiк я ставлю дорогий попiл на стiл i розмовляю з ним, плачучи й приказуючи. Цей колишнiй народний звичай я перейняв цiлком. Потiм я дiстаю звiстку вiд мого молодшого сина, чиК народження щiльно зв'язалося iз смертю матерi. У мене немаК до нього гiркостi. Я люблю його. Вiн подiбний до покiйноП дружини. Професiя мого сина - писання книжок. Це визнало кiлька авторитетiв у цiй справi. Я посмiхаюся сам до себе. Як усе змiнилося на свiтi! Колись, за моПх молодих часiв, люди, що писали книжки, прагнули комфорту, розкiшноП кiмнати i спокiйного сидячого життя. Дивно чути за такий архаПзм? Справдi, так було. Тепер, звичайно, немаК нiчого похожого. Мiй син цiлий рiк перебуваК не знати де. Його кiмната в будинковi стоПть замкнена через увесь цей час. Несподiвано вiн з'являКться з повiтря чи з електропотягу й оселяКться в кiмнатi на якийсь час. Вiн розбираК й сортуК матерiали i своП записки перед виданням. Пише вiн - де його притулить дорога: на морi, на повiтрi, в лiсi й в снiгах, на екваторi, в пiщанiй пустелi, де нинi заводять воду. Його твори завсiди легкi, бадьорi, i вони звучать, як пiсня птаха. Щаслива вона - молодiсть! Сьогоднiшня кiнокартина "Бiла Пустеля" й ПП режисер спали менi на думку. Перед початком демонстрування сидiв я в своПй кабiнi. До мене не долинав жоден звук. Зала Великих Переглядiв розподiлена на кабiни, i в кожнiй сидить глядач. Картину демонструвалося дванадцять годин. Стереоекран був майже прозорий i свiтився сам. У мене завмерло серце, бо я почув один удар у гонг. Картина починалась. Зашумiв пропелер вентилятора, розiклалось автоматичне крiсло, запрошуючи сiдати зручно, i засвiтилися збоку невеликi склянi гудзики з лiтерами. Я мiг, натиснувши гудзика, мати все потрiбне автоматично. "Бiла Пустеля" - майже безфабульна рiч, з погляду критика тридцятих рокiв. Ми вже забули ту "Liпе оf bеаutу"[2], що нею хотiв у 18-му вiцi художник Гогарт вiдкрити закони краси. Наскiльки можливо, ми узаконили ту безлiч винаходiв, що Пх додаК кожен талант, творячи мистецькi цiнностi, - додаК до законiв майстерностi й побудови. Страшно слухати, коли заведе нинi хто мову про фабулу, як нитку, про героПв, що не мiняють характеру, i про автора, що боПться пересягнути через безоднi людських умовностей. Роint de depart[3] "БiлоП Пустелi" - неймовiрний пейзаж. Смiливо взято дерева, вкритi снiгом, вони стоять над головою глядача, обсипаючи снiг в об'Кктив. Гола людина вийшла з-поза дерева i, страхiтно вирiсши, заступила цiлий екран голими грудьми. Пiсля неП не лишилося жодних слiдiв на снiгу. Знiмали, очевидно, вдосконаленою методою Шюфтана - на знятий пейзаж знiмаючи окремо людину. Пiсля цього ми побачили, як родить жiнка, ПП ноги, посинiлi вiд болю, тремтять, i тремтить повний живiт. Ось що в нас К ще незмiнного з перших рокiв людського розвитку - його нiколи нiхто не перейде й не полегшить. Повсякчасне нагадування тих колосальних просторiв, що Пх перейшло людство. Жiнка починаК родити. О найсвященнiша радосте народження дитини! О глибока поваго до мук матерi! О радiсть життя! Я замислився, нагрiваючи руки. Тепер вони мерзнуть менi повсякчас. Розповiсти "Бiлу Пустелю" - я безсилий. Логiчно вона не вкладаКться в рамки людськоП послiдовностi. Я й досi ще здригаюся вiд бадьоростi й сили, що Пх вiдчув я, переглядаючи картину. Майстер фiльмотеки виконав обiцянку, його голос почув я з репродуктора мого телефону. "То-Ма-Кi, - сказав вiн - ми даКмо на хвилi 200". Я знаходжу цифру 200 i зручнiше вмощуюся в крiслi. Дожити до глибокоП старостi я раджу всiм. Тiльки не несiть iз собою недуг. Коли трохи недобачати - це не шкодить: позаду великий перейдений пейзаж лишився, i зовсiм не треба очей, щоб його бачити. Бiльше докучають шлунок i серце. Весь час я мушу бути в курсi справ мого черева. Я чую, як бере моя рiдка, як сукровиця, кров Пжу для клiтин. МоК серце набiгалось за життя й тепер помалу стискуКться й випростуКться. Я, наче стороннiй обсерватор, стежу завмирання колiщат механiзму. МоПх рокiв людина живе мозком. Це довершена жива iстота, яку я ототожнюю з собою. Я тiльки стежу за тим, щоб мiй мозок отримував належну йому частку Пжi i щоб жили нормально його клiтини. Почуття в мене вельми умовнi: я тiльки по звичцi люблю чи не люблю когось, поважаю чи не поважаю певний учинок. Менi нема чого перецiнювати те, з чим я жив. Мало часу. Менi не хочеться тепер бути не тим, чим я К: нi президентом, нi Наполеоном, нi Колумбом. Я тепер усвiдомив своК мiсце серед мiльярдiв лiт людства, серед астрономiчноП кiлькостi людських створiнь i на мiкроскопiчнiй планетi. Молодi, я звик уже до небуття. Тепер мiй мозок працюК нормально, я чую пульсацiю кровi там. Я не знаю жалощiв, скажете ви. Я жорстокий, скажу я вам. Бо жаль - недостойне почуття, воно зневажаК того, кого ми жалiКмо. Воно привчаК декого, щоб Пх так зневажали. Менi ж - однаково, що про мене скажуть. Мозок працюК тепер нормально, скепсис мiй розтанув у розумiннi вселюдського. Я не можу гнiватись, бо немаК людини, яка могла б заподiяти щось достойне мого гнiву. Менi iнодi стаК страшно ввi снi, коли я на секунду старечого сну вiдчую себе не старим. Я стою на високому щаблi, i моП роки дають менi можливiсть iз неприступноП гори оглядати мiсцевiсть. Без захоплення дрiбницями. Без гнiву. Без жалощiв. Без страху. Без особливих переживань i ненавистi. В холоднiй старечiй любовi до найпрекрасного (о, повiрте менi), що я знав у свiтi, - до Життя. Екран заливаК густа течiя свiтла. Воно вiбруК якусь частку секунди, мiниться, пливе - i я вже гублю з очей екран. Розчинилися передi мною дверi в прекрасний вечiрнiй присмерк. Я немов чую повiтря крiзь цi дверi, повiтря саду i квiтiв яблунi. Менi роблять приКмнiсть - показують сад, де я лiтую лiто. Я дякую майстровi фiльмотеки - вони такi добрi до моКП старостi. Я не смiю запiдозрити iнших причин ПхньоП добростi до мене- Даруйте, коли ви юнак i вам кортить скорiше в усьому доходити краю. Правда, друже (коли ви менi рiвня), - помилку робить той, хто поспiшаК? Вiн, не доцiлувавши однi уста, летить уже до iнших. Не долюбивши одного тiла, вiн тягнеться до другого. Воно краще? Нi, це тiльки так йому здаКться. I здаватиметься, i летiтиме вiн, не знаючи, що все на свiтi К перебiжне й немаК нiде чудес i тайн. Дозвольте менi бути досвiдченiшим за вас, мiй шановний. Ви бачите, менi однаково приКмно говорити про кiно, про "Бiлу Пустелю", про мою юнiсть i старiсть, про справи iнтимнi i справи громадськi. НемаК на свiтi рiзностi мiж усiм цим, немаК важливого й мiзернiшого. Все менi близьке, i повiрте, що я не стану витрачати дорогоцiнноП крихти часу на зайве. Я випиваю останнi роки, як краплi старого незабутнього вина, не знаючи, коли йому вийде край. Ось перша картина, як перше слово, видряпане дикою людиною на корi дерева, на стiнi печери. Вона маК кiлька метрiв довжини. ПоПзд пiдходить до перону. Метушаться, заглядаючи в об'Кктив, люди. I все. У залi цiла панiка - так вплинула ця перша картина. Нескiнченна хронiка. Гори й озера, море й снiги. Перегони, паради, царi з жiнками й дiтьми (не смiшне вам це слово цар?), свята й бенкети. Б'К Велика революцiя. Вона почуваКться ще ранiш у тривожних кiнокореспонденщ-ях з фронтiв, ПП подих чути в вiтрi, що колише трупи на колючому дротi перед окопами. Б'К революцiя, i завмираК кiно, фiксуючи лиш випадковi моменти на випадковiй плiвцi випадковими апаратами й операторами. I, нарештi, починають iти картини, що в Пхньому твореннi я брав неабияку участь. Я впiзнаю декорацiП, я знаю, як вони виглядають iз противного боку, i я знаю, скiльки разiв сварився за них архiтект з режисером. Я нiби переживаю все. Я можу, заплющивши очi, описувати кожне мiсце цих чотирьох десяткiв картин, Мiй розум хоче згадувати! Але я хитрую з ним, я - стара людина. Менi цього тiльки й треба, та я ще трохи не поспiшаю. Потiм я вимикаю екран, вимикаю телефон, свiтло над головою i вiддаюся думкам, повернувшись до кани. II До кiнофабрики я приПхав молодий i простий, як солдат з булавою маршала в ранцi. Я, пiдскакуючи, ходив до мiсту, дивувався на море й забивав голову рiзною романтикою. Я, наприклад, уявляв себе представником громадськостi, i громадськiсть я малював Фемiдою з терезами в руках. На одну з шаль менi нiяк не терпiлось покласти хоч морського камiнця на мою користь. Ви нiколи не жили бiля моря? Ви не знаКте пахощiв порту й не ловили бичкiв на хвилерiзi? Вам чужi такi слова, як "клiвер" або "грецький" та "очакiвський" паруси? Та що я питаю! Не можете ви цього знати, бо змiнилося все вiдтодi, як я вперше довiрив себе морськiй водi. Тепер того не побачиш, - брудного, вонючого й романтичного портового завулка, що виходить на море. Тепер цемент, асфальт i машини. Тепер не стають пароплави пiд дамбою просто, а заходять у спецiальнi ангари. Отже, прошу не нудьгувати, коли я перейду зараз до опису мiста, що в ньому менi доля судила стати щiльно до виробництва кiнокартин. Це я зроблю для тих, що зачитуються романтикою старого моря. Люди ж поважнi, що не люблять бiльше одного разу на рiк виПздити за мiсто, почувши мою обiцянку за силу цiкавих речей, про якi мова буде далi, можуть тим часом почитати пообiдню газету й узятись до мемуарiв тодi, коли я вiддам належну увагу молодим читачам. Оселився я в готелi. Це - досить великий будинок, розподiлений поверхами, коридорами, стiнами й дверима на окремi кiмнати. Будинок стоПть на розi людноП вулицi й прекрасно резонуК звуки. Зразу вам неприКмно, ви зачиняКте все, що можна зачинити, але звуки залишаються в кiмнатi, як меблi, i ви уоiепв-поiепз звикаКте до них. Вони створюють навiть деяку Gemutlichkeit[4]. В нашi теперiшнi часи таких готелiв немаК, Пх позачиняли, пам'ятаКте, пiсля славетного виступу доктора Боя в палатi депутатiв. Вiн довiв, що готелi спричиняють травми в мозкових центрах людини, i через цi травми зростають такi контингенти злочинцiв, як батьковбивцi, руПнники родинних основ, песимiсти й iстерики. Коли ви хочете хоч приблизно уявити собi готель - ви свою тиху санаторiю, де спочиваКте два мiсяцi на рiк, перенесiть на рiг Центрального Кiльця та одного з Радiусiв. Там лiтають i грюкочуть пiд вiкнами поПзди. Ви виходите з будинку й переходите вулицю. Коли ви живете на одному з Радiусiв, ви потрапите на широкий бульвар, що йде серединою Радiуса. Коли ви живете на одному з Кiлець - ви знову ж таки опинитесь на бульварi - ширшому й затишнiшому. А нам, щоб побачити дерево, доводилось трамваКм Пхати далеко за мiсто. Щоб понюхати квiтку - треба було виростити ПП в кiмнатi. Довгi вулицi розрослися в ширину - ними прийшов до мiста степ i зустрiвся з морем. Мене вражала настирливiсть моря. Де б ви не йшли, воно завжди синiло мiж будинками в кiнцi вулицi. Тротуари - з квадратових плит чорного каменю. По ньому ковзко ходити. Я з пiвроку зневажливо топтав тротуари, поки взнав вiд Професора, що цей камiнь привезено з IталiП i що це - закам'янiла лава Везувiю. Тепер менi видно нiкчемнiсть мешканцiв мiста. За них я мовчатиму... Вони тiльки бруднили берег. Друге дiло - вантажники, моряки й рибалки. А надто останнi. Скiльки прекрасних вечорiв проговорили вони зi мною за четвертю горiлки, огiрками й скумбрiКю! Скiльки разiв вивертав я шлунок, перехилившися через борт шаланди, коли вiтер бив у парус, аж над клiвером опинявся раптом обрiй, а за шаландою волочилася нитка хазяйського "самодура". Це значило - "ходити на скумбрiю". Опинившися бiля моря, починаКш вiдчувати нудьгу. Хочеться лаятись i ходити без шапки. Кортить почухатись ногою й подивитись у бiнокль, чи граК скумбрiя. Навiть у справах негайних i цiлком конфiденцiйних хочеться зайти до береговоП печери - темноП й вогкоП. Мене приваблював порт. В його порожнечi й пустельному виглядi я бачив мовчазне змагання двох свiтiв. Нас i не нас. Це був час блокади Республiки. Холодний i безстороннiй мозок звертаК мою увагу на те, що тепер у тому порту повно кораблiв. Але я й нинi стенаюся весь, згадавши тодiшню пустелю. Ремонтують пароплав. Вiн стоПть порожнiй високо на водi бiля причалу. Каменем обриваКться в море пристань. Внизу блищить каламутна вода. Тут досить глибоко. Декiлька гав - i мiж ними я - стоПмо, дивлячись на корму. Прив'язавши дошку до борту, сидить на нiй i похитуКться маляр. Вiн п'яний украй i вдаК з себе митця. Пензлем вiн кладе задумливо мазки, примружуючи око i спiваючи пiснi. Спiвати вiн не вмiК й пiснi зовсiм не знаК. Але це не заважаК йому тягти й без кiнця повторювати два рядки пiснi. Два рядки - i довга мелодiя без слiв закритим ротом. Знов два рядки - i мелодiя. А сколькi пришилося мiне пережить За етi п'ять лет iдКала.. - спiваК маляр. Ми мовчки годимося, але маляр далi не йде i все запевняК нас про своП "п'ять лет iдКала", фарбуючи корму. Цю iдилiю порушуК сам спiвець. Вiн хоче дiстати фарби, що висить коло нього на дротинцi, перехиляКться бiльше, нiж можна, i раптом летить iз пензлем у воду. Ми пiдходимо ближче. Маляр виринаК з води мiж каменем берега й пароплавом. Там глибоченько, вода холодна й немаК за що вхопитися. Нам смiшно дивитися, як бiля самого берега тоне маляр. Вiн ще не зовсiм протверезився, мовчки борсаКться в водi й не просить нашоП допомоги. Ось вiн уже разiв зо два упiрнув, знесилившись. Тодi нас раптом проймаК страх - людина тоне. Ми вибираКмо з-помiж нас найвищого, беремо його за ноги, а вiн своКю чергою ловить бiдолаху маляра, що продовжуК бовтати пензлем воду-Маляр лежить на дамбi. Вiн блiдий i мертвий. Ми не знаКмо, що з ним робити. В цей час чуКмо поспiшнi кроки, по трапу збiгаК товариш маляра i, як коршун, налiтаК на невдаху. "Качати його! - кричить вiн. - Качати!" Несподiвано мрець схоплюКться на ноги. "Кого качать? Мене качать? Та я зараз танцювати буду!" Вiн справдi починаК п'яний танок. ПритопуК ногами, б'К об поли руками. Потiм падаК на землю i плюКться фонтаном морськоП води. Маляра бере попiд руки товариш, i вони довго топчуться на траповi. За кiлька хвилин маляр знову лiзе фарбувати корму. Вiн похмурий, мокрий i ввесь час мовчить. Я пiдкидаю до кани дров. Вони поволi розгораються, Пх лижуть вогники, потрiскують i пирскають димом. Дiстаю з шафи плед i кутаюся в нього. Я наче сам-один на великому свiтi. За вiкнами темно й тихо, електрики нема, i здаКться менi, що я серед тишi ловлю останнi кроки життя. Мою появу на фабрицi мало хто помiтив. Хiба що щирi читачi директорських наказiв прочитали другого дня, що "такого-то зараховуКться на посаду художнього редактора фабрики". Моя скромна фiгура в шкiрянiй куртцi, без рогових окулярiв та перiстоП кепi - справила враження лише на той легiон псiв, що обсипав блохами всю фабрику. Пси мене обнюхали, поклали, що я свiй, i лащилися до мене, не знаючи, що набули заклятого ворога. По павiльйонах, по цехах, по монтажних кiмнатах, у Пдальнi - скрiзь на всi способи чухалось, скавучало й гавкало це плем'я. В кiно я не був новий. Я знав уже всi таКмницi кiновиробництва ще до мого приПзду на фабрику. Я придивлявся й оцiнював людей, з якими менi доводилося спiльно йти. Про Директора я розповiм далi докладнiш. Вiн зробився потiм моПм приятелем. Вiн працював на фабрицi, доки не пiшов командувати полком проти полякiв. Це було в час вiйн сорокових рокiв. Тодi ж вiн i полiг пiд Варшавою, поклавши всiх бiйцiв пiд час штурму. Дехто казав, що його врятували, але чому ж вiн не написав менi нiчого? Я не можу цьому вiрити. його, певно, пригрiла земля Варшави. - Ти вiзьми Пх усiх до рук, - сказав вiн менi, зирка' ючи на мене спiдлоба, - так вiзьми, щоб i не пискнули. Розбалувались, гади! Розмова йшла за режисерiв, яких я мусив узяти, Пх було семеро. Вони були за тих часiв диктаторами фабрики. Вони ними лишилися й до наших днiв, незважаючи на всi дотепнi мiркування про колективне ставлення фiльму, про колективне оформлення кадрiв та про колективний монтаж. - Значить, ти редактор. Пiди сiдай, напиши собi конституцiю й принеси, побалакаКмо. Михайль тепер не хоче нiчого, - почув я вiд Директора. Михайль - мiй колишнiй метр. А загалом - вiн ватажок лiвих поетiв нашоП КраПни. Футурист, що йому завше бракувало якоПсь дрiбницi, щоб бути повним. Я його любив, коли когось цiкавить моК ставлення до нього. Вiн приходив щодня на фабрику, викурював незмiнну люльку, iшов подивитись на море i зникав, залишаючи пах "kарstеn'а" з люльки. Незабаром вiн поПхав у вiдпустку й до фабрики вже не повертався, покинувши мене самого на всi режисерськi групи. Я пiшов писати конституцiю й писав ПП з тиждень. III Зала першого в Республiцi оперового театру вся в червоному оксамитi. М'якi крiсла стоять трохи на пiдвищеннi, мiж ними проходи, встеленi килимами. Ложi бенуара, бельетажа й ярусiв червонiють оксамитом i сяють електрикою. Амфiтеатр поважно сидить, чекаючи на початок. Тут дрiбна iнтелiгенцiя, юнаки з подругами, з якими вже сказано всi слова. Вони тихо й iнтимно сидять. Лише галерея не вгаваК: ходять, розмовляють, перехиляються через бильця, перегукуються iз знайомими й нетерпляче пiдiймають хвилi оплескiв, вимагаючи початку. В залi гасне свiтло. Завiса блищить пишним золотом розшивки, ПП освiтлюють прожектори з бокових лож i рампа. - Мамо, де вони танцюватимуть? - несподiвано чути серед тишi дитячий голос. Завiса пiдiймаКться, в залу вiК холодом сцени, старими фарбами й тим особливим запахом кулiс, що завше К незмiнний у кожному театрi. Глядачi знають цi пахощi змалку й одразу захоплюються ними. Пхнi очi блищать. Порожня сцена, темiнь. Променi двох прожекторiв. Речитативну мелодiю починаК оркестр. ГобоП м'яко тремтять, Пх пiдтримують кларнети й покриваК, вiбруючи, звуками поважна труба - баритон. Я починаю любити людину, яка, стоячи поперед мене, керуК чудесними звуками. Мелодiя самотностi, пустельного вiтру, нездiйснених жадань i кочовоП романтики. Летить вона на темну сцену вiд оркестру й запливаК до всiх куткiв. Звуки пливуть i хитаються. Тодi в цi звуки вбiгаК лю-Дина. Вона бiжить, пiдносячи якусь дудку до рота. Я знаю, що не ця паперова штука може давати звуки, якi я чую. Людина танцюК, легко пересуваючись по сценi, рiдна цим звукам i слухняна. Це Йосиф Прекрасний. Вiн сiдаК на згористу землю й граК ще, тримаючи дудку. Наче дзвенить у пустелi навколо нього вiтер, перекочуКться пiсок, i вiвцi десь пасуться, подаючи голос з-пiд гори. Мушу сказати, що я й тепер почуваю себе зворушеним. Менi доводиться пiдносити голос на захист балету як видовища здорового й потрiбного. Сором сказати, що нинi фiзкультура зовсiм знищила балет, усi танцюють спортивних танкiв, а балет, як галузь мистецтва, перейшов до законсервованого вигляду. Рiдко можна тепер бачити балетнi вистави, а тi, що бувають, такi жахливi, без смаку й органiзацiП, без живоП думки. Те, що ми в свiй час починали, бачите, пiшло без слiду. Вистава йде далi. Йосифа знаходять брати. Вiтання й лагiднiсть до меншого брата, нiжнiсть рук i розмов. Але це не заважаК Пм продати Йосифа Кгиптянам, коли тi з'являються з-за кулiс. Продаж закiнчено. Йосиф пручаКться, просить милосердя у братiв i з болем бачить, як потроху одвертаються брати. Сцена порожнiК. Пробiгають одна за одною неспокiйнi тiнi. Вони бiжать пустелею й чують, як женуться за ними любов до брата й совiсть. Стрiла летить лiниво - джа-а-iрр! Тьма. Бiгають прожектори, немаК братiв, й стоПть над сценою розпачливий зойк оркестру. Я видихаю повiтря. Завiса. Оплески й вигуки. Зала починаК жити, кашляти, розмовляти й ходити. Я не встаю з крiсла, де я сиджу, i передчуваю щось надзвичайне, що маК зi мною трапитись. От буваК так iнодi, коли серце повне ущерть i чекаК уст, що надпили б трохи його радостi. ЗнаКш, що в твоКму життi маК статись - якась змiна, близько бiля тебе пройшла жiнка й десь ходить, ти дихаКш ПП повiтрям. Чутливе чекання висить у повiтрi, як димок або серпанок. Я посмiхаюся тепер сам до себе, дiйшовши до цього мiсця спогадiв. Над каною стоПть у мене побiльшена картка жiнки в купальному костюмi. Жiнка сидить на чорному каменi. Через рiжок iде напис: "Милому, iдеальному друговi з Gеnоvа". Я дивлюся на знайоме обличчя, мудро (це вам, молодi, здаКться, що мудро) посмiхаюся, бо я знаю бiльше, нiж скажу, бiльше, нiж ви знатимете. I повертаюся до зали оперового театру, де вже пройшов антракт i знов погасло свiтло. Танки при дворi фараона. Менi ввижаються маси, що носять важке камiння на будову, колосся гойдаКться на сонцi i, наче жовта сонячна ласкавiсть, - цi звуки. Знайома йосифова мелодiя виходить над усе, та ось вiн i сам починаК цнотливий танок. Його бачить Тайах - фараонова дружина. Тайах придивляКться до вродливого юнака. Тайах виходить iз групою наперед. Танцюють усi, але ПП одну бачить око. Вона показуК в танку любовну досвiдченiсть. Повнокровна жiнка зiйшла з Кгипетських земель до Йосифа й до захопленого театру. Першi хвилини я не думаю нi про вiщо. Я вiдчуваю насолоду, милуючись чудесною жiнкою. Трохи згодом я кажу собi, що справа бiльша, нiж я собi уявляю. А ще згодом - менi хочеться переплисти для неП океан i море. О, скiльки б я тепер дав за ту юнацьку наПвнiсть i вразливiсть! Юнак хоче бути досвiдченим i старiшим, а прийшовши до цього всього, жагуче бажаК повернути наПвнi, нерозумнi днi. Тайах танцюК в захватi. Вона показуК Йосифовi свою любов i силу. Одiж на нiй лиш пiдкреслюК довершенiсть жiночих форм, ПП обличчя блiдне навiть крiзь пудру. Вища статева насолода танка сходить на неП. Вона - в нестямi. А хори iнших танцюристiв завиваються навкруги. Соромливий Йосиф захищаКться мляво. ПадаК на колiна й ниць. ПадаК на землю й Тайах. Вона котиться по землi, повзе. Нестямна жага гонить ПП. Раптом заходила, закружляла сцена. I, врочисто ступаючи, Тайах виходить на середину. Вона несе фараоновi одiж Йосифа. Гримлять тривожно фанфари й барабани. Що вiн накоПв, цей Йосиф? Вiн посмiв думати про обiйми царськоП дружини? Ганьба йому, красному! Вiзьмiть його на щити й винесiть геть! Похмуро стоять колони, коливаються луки й якiсь щити. Наче знов колосиста нива. Пiрамiдi - зростати вгору з шершавого каменю! Кiнець виставi, що показала спокушеного Йосифа. Я виходжу на вулицю й iду. "Оце вже вона. Тепер менi не викрутитись". Я констатую, що й викручуватись менi не дуже хочеться. Пiдходжу до пам'ятника, звiдки видно огнi порту й море. Маяк навперемiн кладе на море то червону, то зелену смугу... Стою довго, доки вогники сiрникiв, що запалюються регулярно й догорають до краю, зацiкавлюють мене. Гуляючи, проходжу повз лавку. Бачу мужчину й жiнку, що мовчки сидять. Одне тримаК сiрника, а друге швидко перебираК пальцями обох рук. Це закоханi глухонiмi, що почали свою розмову десь яри свiтлi лiхтаря й кiнчають ПП тут, на тихiм бульварi, пiд подувом морськоП вiльгостi. Зрозумiйте психологiю старостi, юначе. Народивши вашого батька, ми все життя вважали себе старшим П розумнiшим за нього. Вас ми констатували, як першу пересторогу й нагадування про Потойбiчне. Звичайно, ми з вами серйозно рахуватися не могли. Ми навiть ворожб дивимось на вас, бо ви женете нас до могили. Ви випиваКте наше погасання, красуКтесь i ростете. В цьому - закон iснування. Пам'ятайте тiльки, що ви теж будетд такими, як ми, - стережiться вимовити поквапне слово. Але - не мiй жанр, шановнi, навчати й виказувати гiркiсть. Я достойно несу прапор старостi. МоП спогади я присвячую молодим, смiливим i чуйним, Пм вiддаю я на суд юнацькi помилки й перемоги, щоб збудити Пхнi думки, щоб спонукати Пх на шукання яскравiших просторiв i горизонтiв. Я не виходив кiлька день з монтажноП кiмнати. Одна з чергових картин була закiнчена, режисер показав ПП дирекцiП, а зараз ми сидимо з ним удвох мiж рулонами плiвки i скорочуКмо. До речi, я - автор сценарiю. Я сиджу бiля монтажного столу, а високий режисер ходить по кiмнатi. Одною рукою я рухаю моталку, продивляючись частину фiльму на руках. - Ви, я бачу, знаКте монтаж i вмiКте тримати в руках плiвку, - каже режисер, - але ви б не дозволили, коли хтось почав би виправляти вашу роботу? Правда ж нi? Можете не вiдповiдати, я бачу вiдповiдь. МоК мовчання надаК йому смiливостi. Це його перша картина, це мiй перший сценарiй. Автор iз режисером зiйшлися, таким чином, вирiшити взаКмини. Ми обоК могли бути об'Кктивними, могли розмовляти тактовно, логiчно. Тодi питання це - режисер i автор - стояло дуже гостро. Багато списiв поламали прихильники однiКП й другоП групи. Але до згоди тодi ще не прийшли. Власне, не до згоди, а до розумiння законiв кiнематографiП. Нам це дивно й згадувати тепер - невже сценаристи не знали, для чого вони пишуть? Невже Пм неясна була механiка ставлення Пхнiх сценарiПв? Невже... але те, що зрозумiле К тепер, - тодi набирало великоП гостроти, було гарним демагогiчним способом для зриву роботи i змiни кiнокабiнетiв. Починаю я здалека й щиро. - Творчiсть, - кажу я, - поняття егоПстичне й навiть егоцентричне в своПй глибокiй сутi. (Нинi я не так думаю!) Коли я робив сценарiй, менi здавалося, що його можна з початку й до кiнця записати в бiблiю або вирубати зубилом на мармурi. Коли я скiнчив писати, вiн менi видався трохи нудним. А через тиждень я вже ненавидiв його, як мою майбутню смерть. (Нинi я не так думаю!) Я виносив його в собi, як кобила - лоша. Спочатку вона певна, що ПП син буде шляхетним скакуном i весь вiк ходитиме в шовковiй попонi. Коли лоша родитиметься - Пй буде просто не до думок. А потiм вона його забуде. Њ iнакшi автори, але я вважаю себе за пересiчного автора. Тепер дивiться, що ви зробили з моПм лошам. Ви вкрили його попоною на 2800 метрiв. Ви нагодували його шоколадним вiвсом. Ви вифарбували його в червоний колiр i - о небо! - ви одiрвали йому голову й хочете приростити ПП в iншому мiсцi. Ми так розмовляли з годину. Ми встигли б i посваритися, та знали, що картину треба кiнчати, i стримували себе. Я й досi цiную витриманiсть високого режисера i його шляхетне поводження. - Коли режисер ставить сценарiй, - кажу я, - вiн мусить твердо засвоПти основну авторську думку, тему, проблему. Це не стосуКться до сценарiПв, де немаК таких iнгредiКнтiв. ЗасвоПвши й погодившись, режисер починаК думати. Треба йому дати часу на думання. Бо коли його погнати, вiн ставитиме, не думавши, значить, картина вийде без думок. Думання може вiдбуватися в рiзнiй формi. Не неодмiнно, щоб режисер приходив на фабрику щодня i, сiдаючи вiд 8-П до 4-П до столу, думав. Вiн може пiти до знайомоП дiвчини, випити з нею пляшку доброго вина й цiлувати ПП, як свою. Весь час свiдомо й несвiдомо йому стоятиме в головi iдея сценарiю. Коли вiн повертатиметься додому, йому дорогою трапиться цiкава, рухлива тiнь од лiхтаря, похитуваного вiтром. Режисер вийме книжку i запише дещо, що не матиме зв'язку нi з лiхтарем, нi з вiтром, нi з дiвчиною. Просто ми ще мало вивчили закони нашого думання. Iдея сценарiю мусить стояти перед очима. Режисер проглядаК всi кадри. Деякi вiн викидаК - вони затьмарюють або шкодять iдеП. Деякi вiн переставляК на iнше мiсце - там вони з кращими сусiдами краще йому служать. Деякi вiн вигадуК - вони звучать в унiсон з iншими, змiцнюють його iдею. Вона вже стала його - ця iдея сценарiю! Тодi режисер береться до провiдникiв iдеП - до героПв. Вiн мусить Пх знати так, як батько не знаК дитину. Пам'ятаК, що вони "так" себе тримають у сценарiП тому, що вони перед сценарним життям жили "так i так", а пiсля сценарного життя житимуть "так, так i так", помруть з отакоП причини i в певнiм оточеннi. Режисер лякаКться. Хiба можна все передбачати в людськiм життi? Це буде сухар, а не людина! Я пояснюю думку й заспокоюю спiвбесiдника. Вiн не так одразу зрозумiв - йому здалося, що я захоплююся трафаретними, а не живими людьми. - Я з вами погоджуюсь, - каже режисер, - та коли я не вiрно зрозумiв авторову думку в сценарiП? Невже ви за те, щоб до мене приПздив автор (я на вас не натякаю, вибачте), - вiн замовк на секунду, - приПздив автор i контролював би щодня все те, що я знiмаю? По-перше - вiн не знаК ще ремества, щоб менi перешкоджати робити кадри. По-друге - режисер я, а не вiн, i, навiть погодившись iз його трактовкою кадру, я зроблю так, як я розумiю, i вiн нiчого не зможе змiнити. По-третК - хiба автор знаК, як звучатиме той чи iнший кадр поруч iз другими, коли я його поставлю на призначене мiсце? Ви це розумiКте, що побачити кадр там, де йому належиться стояти, - цiла наука, й не кожний навiть режисер це умiК. Що ж авторовi залишиться робити? Посваритись зi мною та поПхати? Чи що iнше? На монтажному столi лежить частина фiльму. Слухаючи режисера, я повертаю ручку моталки. Очi менi болять. Дрiбненькi малюнки (Пх 54 на метр) миготять перед очима. Та я бачу, що цей ось актор - вiн стоПть тут праворуч - не так тримаК руку, як далi у великому планi. Беру ножицi й вирiзую шматок руху. - Може бути, - резюмую я, - лише така постава цiКП справи. Автор, продаючи сценарiй, знаК, що установа, яка його купуК, - розумiК iдею твору вiрно. Завдання установи - щоб режисер засвоПв цей вiрний погляд на твiр. У процесi роботи довiрена людина установи мусить увесь час бачити, як режисер провадить iдею сценарiю. Коли вiн псуК - вiдiбрати вiд нього ставлення i передати iншому режисеровi. Коли вiн не дотримуК дрiбниць - не напосiдати, поважаючи творчiсть - цебто процес, якого логiчно викласти не можна. Режисер, я бачу, починаК ставитись до мене прихильно. Я ловлю момент i вирiзую з картини цiлу сцену на декiлька метрiв. Режисер злякано на мене зиркаК, але я не чую заперечень. Кручу далi ручку моталки. - Я, пам'ятаКте, приПздив до вас як автор, - монотонно дзирчить моталка, - мiсяцiв зо два ходив до вас у павiльйон, коли ви знiмали. Але я радий зараз похвалитися, що другого ж дня я вже знав, хто я. Ви розумiли мiй задум правильно, а з вашим виконанням я не погоджувався. Я почав гостро ненавидiти головного актора, актрису менi хотiлось напоПти п'яною, щоб ПП трохи розвезло й щоб вона смiливiше ходила по кiмнатi. Дядька героя я б вимочив у солонiй водi, щоб у нього шкiра на обличчi загубила слiди масажiв. Невiдому дiвчину з вулицi я зробив би романтичною i примусив би поводитись цю повiю так, як тримаКться порядна жiнка. Я не згiдний був нi з чим. Менi здавалося, що ви умисне, на досаду менi робите. Високому режисеровi обличчя починаК нуднiшати. Вiн дивиться на монтажний стiл так, нiби там лежить його дитина, а я Пй ллю на живiт холодну воду. - Чому ж ви про це менi не казали, - видушуК вiн iз себе, - я мiг би де в чому погодитись. - Я вам спочатку казав. Потiм я зрозумiв своК мiсце й сидiв у павiльйонi, примусивши себе забути, що це мiй твiр так скальпують, i шукав собi веселих думок над домовиною мого створiння. Часом я прокидався й видумував для вас кадри й точки знiмання - пам'ятаКте, ви не раз використовували це. Я ходив по павiльйону лиш для того, щоб бачити, як можна те, що написано в кадрi, переводити на плiвку. I я, дякую вам, - багато бачив. Моталка починаК густи нервово в моПй руцi. Я доходжу до епiзоду, що його треба викинути. Вiн величенький - бiльше сотнi метрiв. Я знаю, що режисер опиратиметься, треба скорiше повертати розмову на iнше, але менi шкода втрачати розгiн, i я кiнчаю думку. Знаю, що за епiзод менi однаково доведеться сваритися. - Тепер права автора виступають на перше мiсце. Саме тепер, коли ви кiнчили знiмати i змонтували картину. Тепер я бачу все, що вийшло, менi видко, де моя думка й де ПП немаК. Тепер я можу з вами й сваритися за те чи iнше мiсце в картинi. Я навiть мушу сваритися, бо чого вартий творець (майстер - як хочете), коли вiн не смiК пiднести голосу в оборонi свого виробу. Вiн смiК, вiн мусить! Наприклад, оця сцена... (я довго тлумачу непотрiбнiсть сцени, вислухую зауваження, що на сцену витрачено грошi, час, плiвку, енергiю; я запевняю, що на першому мiсцi К якiсть картини, а не бухгалтерiя й т. iн.)... - Але заспокойтесь, - кiнчаю я, - я не хочу пiдносити свого голосу, я сваритись не буду. Режисер здивовано дивиться. - Я тепер чиновник на фабрицi й перейду вiд авторських сентиментiв до чиновницькоП твердостi. Ви не погоджуКтесь викинути цю сцену? Мовчання. - Тодi ми пiдемо зараз до Директора - хай вiн нас розсудить. Я гашу електрику на монтажному столi, i тодi ми обоК помiчаКмо, що надворi вечiр чи нiч. Директор уже поПхав з фабрики додому. Ми замикаКмо монтажну й виходимо на вулицю. На небi зорi пiвденнi, блискучi й миготливi. З моря реве вiтер. Заходимо на територiю фабрики, iдемо до ПП краю i стаКмо. Внизу пiд нами чорнiК море. Чути шум i рокiт. Вiн розлягаКться по березi, впиваКться в землю й росте з неП, як трава - густа, висока й страшна. Завтра ми епiзод цей, звичайно, викинемо. Директор буде на моКму боцi. Режисер сердитиметься, та, побачивши картину потiм, змiнить свою думку. Коли ж картину ухвалить преса й громадськiсть, - режисер мене почне поважати. Я за свiй смак не боюсь i знаю, що це буде. СтоПмо кiлька хвилин. Море - воно вурчить i гуде. "Чого ви сваритесь, чудаки? Все, - хлюп-хлюп, - дурницi. Потоплю я сьогоднi човна з такими дурнями. Ша-шуу! Якi ви смiшнi!" Перед морем завжди себе почуваКш нiби винуватим за те, що мало живеш. За те, що малий такий. За гнiв i хвилювання. - Пiдемо вже? Ми йдемо територiКю фабрики, виходимо на вулицю й чекаКмо трамвая. Ми розмовляКмо. ДекорацiП в павiльйонах - мов людськi фортуни. Коли зайти до них i пройнятися Пхнiм диханням, завмираК серце вiд дотику чужого нутра, стаКш частиною чужоП квартири. Вийшовши з декорацiП одноП, потрапляКш до iншоП, i перша виглядатиме тодi обiдраною нiкчемнiстю. Стiни, що здавалися товстими, мiцними й теплими, - одразу побачиш, якi вони насправдi - з фанери, тонких брускiв i шпалери або вапна. Не декорацiя, а наочна фiлософiя життя. Дивлячись, як обставляють та прикрашають рiзнi декорацiП, я багато дечого передумав. Я навчився вiдрiзняти людей вiд тих речей, серед яких вони живуть. Я зн