ровського, вона пристала до нас за куховарку. За мiсяць ПП i впiзнати не можна було - з дохлоП кiшки стала зовсiм павою. Ми зранку йшли на нашу заявку - золото глибоко тодi залягало - i до обiду сидiли пiд землею, довбаючи породу. Звичайна баддя витягала пiсок на поверхню, там же ми його й мили. У обiди ми йшли до нашоП землянки, де чекав обiд. Баба виходила з комiрчини, що ПП ми для неП одгородили, i усмiхалася нам усiм. Тiльки цим ми й трималися, бо з золотом нам зовсiм не щастило. Ми не намивали його й на харчi. Баба ця поставила на нас ставку - нас було десятеро - сильних, здорових, як повнолiтнi дуби. I ставку вона виграла, бо ми доти напували старателiв спиртом, доки знайшовся з-помiж них один, що знав кращi мiсця. Пiд п'яну руч вiн розповiв за те мiсце, що зветься тепер "Веселий". Спочатку ми вiдправили туди наших розвiдникiв, а потiм i самi зникли гуртом з людських очей, щоб опинитися там, доки держава про те мiсце ще не пронюхала. Ми потрапили на дурне золото. Тодi баба стала жити з нами усiма. На кожну нiч вона вибирала собi дружка. Решта нас - корчилося на койках, i оселилася мiж нас тодi чорна нудьга. Ми платили за жiночi пестощi золотим пiском. Вона його зiбрала стiльки, що могла б утопитися, повiсивши собi на шию. Це був божевiльний час. Золото ми брали просто руками i знахабнiли без мiри. Почали щодня пити спирт. Все це зробила баба. Пiшли сварки, бо нiч у комiрчинi була вищим за все, що ми досi знали. Твоя Наталка нагадала менi ПП гарячими руками й iншим. Можеш тепер судити, чому я згодився вести тебе на Золотий Ручай. Навiть зараз я живу нею... Раптом вiд Ничипора пролунав пострiл. В останнiй момент стримавши себе, Ничипiр встиг шарпнути револьвер догори. Бродяга зiщулився i схватився за свiй. - Необережно вистрелив, - пробурчав Ничипiр i взявся за пояс, де було золото. Воно його запекло, мов вогнем. Бродяга оповiдав далi, хуга гримiла так, мов у неП були пiдземнi труби. Та швидко вiн помiтив, що Ничипiр не слухаК. Байдужий свист линув iз кутка, де лежав Ничипiр Запах спирту повiяв на бродягу. - Ти, продажна твоя шкура, - закричав раптом Ничипiр, - кому це ти розповiдаКш, кров проклята? Я своКю рукою стрiляв бiйцiв, стрiляв гадiв, я перемiг сто тисяч ворогiв! Вона душить мене - ваша вошива, обскубана тайга! Стiй, я вийду на неП з револьвером, з бойовим револьвером командира армiП! Ви менi заплювали душу, проклятi варнаки! Стiй, собако, я тебе шльопну! Ничипiр з револьвером у руках вискочив з печери, пробивши собою замет снiгу, i став стрiляти в повiтря. Снiг був йому по пояс. Вистрiлявши патрони з револьвера, Ничипiр спробував бiгти, посковзнувся й упав. З печери виглянув бродяга. Над Ничипором лютував снiг. Вiн засипав його з головою, спiваючи панахиду. Бродяга перечекав iще, пригадуючи - скiльки разiв вистрiлив його компаньйон, вiн не хотiв потрапити пiд кулю. Ничипiр борсався в снiгу, нiби в агонiП. Тодi бродяга вийшов у завiрюху i наблизився до Ничипора. Вiн узяв його попiд руки й поволiк до печери. Ничипiр очуняв лише вночi. Товариш порався бiля вогню, у печерi було тепло й затишно. На ранок вони рушили в путь далi. У караванi йшло четверо: Остюк, побратим його й двоК тунгусiв, котрi вели пару малих та волохатих забайкальських коней з вантажем. Караван мав напрямок на пiвдень. - Дивись, - промовив тихо Остюк, - вiн пiсля операцiП загубив зовсiм голос, - дивись, он побiгли вовчi слiди. У тайзi це вважалось за цiкаву новину. Особливо пiсля недавньоП хуги, коли звiр позалазив у нори. Слiди були свiжi, i вовк увесь час бiг, не звертаючи вбiк. Тунгус вiв караван по цих слiдах. - Вовк не поспiшаК, наче це вiн вийшов на прогулянку, - прочитав на слiдовi побратим, - наче на прогулянку вийшов. - Цiкаво, - обiзвався Остюк. - Справдi. Я на цьому дещо розумiюся. Я був бойскаутом, а ти ж знаКш, що бойскаути по бiльшостi вивчають рiзнi слiди. У хлопцiв розвивають тонку спостережливiсть, умiння помiтити непомiтне i зробити висновки з мiзерного. В армiП я через це був першим розвiдником, я гуляв у ворога, як у себе вдома. - Ти i в Парижi гуляв, як у себе вдома, - засмiявся Остюк. - Так от, - нiби не почув побратим, - отакий слiд менi розповiдаК багато. Я бачу, що слiд iде рiвномiрно, вовк ступаК на повну лапу, часом вiн сiдаК на хвилинку, нiби дослухаКться до чогось, потiм -знову тюпаК помалу, вiн наче не голодний, але я бачу, що вiн худий i не вгодований вовк. Лапи у нього великi, це дорослий звiр, а грузне вiн на снiгу, як вовченя. Звiдси я роблю висновок, що вiн худий. Бiжить вiн рiвно, це - не слiд полювання, коли треба петлювати, обходячи здобич. Слiд недавнiй - вовк пробiг не бiльше як шiсть годин тому. Завдання - може, вiн теж бiжить до "Веселого"? Дивно, що вiн вибрав шлях, яким ходять люди. - "Веселий", - ковтаючи склади, сказав тунгус, - сонце вниз, "Веселий". Вiн хотiв сказати, що увечерi доведе до "Веселого" Деякий час iшли мовчки. Остюк безмiрно мучився, загубивши навiки голос. Прекраснi пiснi поставали в його пам'ятi, безлiч мелодiй звучало у вусi, тiльки вже не спiвати йому Пх до смертi. Нi за чим Остюк не тужив у життi, але зараз його охопила майже туга. Вiн заспiвав про чумака, що з батiжком у руках доганяК долю. Потiм вiн виводив про Морозенка. Далi почав: Ой три шляхи широкiП докупи зiйшлися. На чужину з УкраПни брати розiйшлися! Ще багато пiсень проспiвав Остюк, iдучи за побратимом. Цей звик уже до шепотiння Остюкового, а тунгуси подумали, що Остюк молиться. Так кiнчилася слава першого партизанського спiвака. Вовчий слiд не переривався. До нього з правого боку долучився ще один. Люди йшли по слiдах, як мисливцi. Тунгуси сказали один одному щось iз цього приводу, i знову посувалися в мовчанцi. - Проклятий край, - прошепотiв Остюк, кинувши спiвати, - пiсля нашого сонця й багатства сюди тiльки вмирати Пздити. Коли вже колонiзувати його, то посилати таких, котрих не жалко, або - що звикли не роздягатися все життя. - Хiба того, що _ми добули, не досить для притягнення сюди робочих рук i вiдважних сердець? Ми дослiдили тiльки одну долину, а вже маКмо що показати колонiзацiйнiй управi. Одне золото дасть можливiсть жити тут людям, я не кажу про мисливство, скотарство. А скiльки таких долин тут К! - Ти iнженер, - хотiв закричати Остюк, ще не звикнувши до того, що у нього немаК голосу, - але ти на хвилину будь людиною. Ти знайшов там своПми iнструментами наявнiсть золота й iнших металiв, але людинi треба ще теплоП години й сонця, до котрого вона звикла. Нащо тодi жити, коли дiти твоП не бачать сонця, жiнка твоя не ходить босими ногами по теплiй землi, сам ти здобуваКш золото або пiдеш на полювання, i нiколи не знаКш, як родить земля, нiколи не почуваКш того, що ти живеш, що ти краплину радостi знаходиш на землi? Побратим засмiявся. Пiсля Остюка здавалося, що вiн кричить, -так його голос лунав над снiгом. - Тебе вже нiщо, певно, не одiрве од землi, маршале. Лондонськi робiтники теж не бачать сонця, робiтники на шахтах нiколи не вiдчувають, як цвiте земля, не знають, що таке - прозоре, чисте повiтря: коли вони працюють удень, то сплять уночi, коли вони вночi довбають землю - день Пхнiй забираК сон. Проте вони знають, що живуть. Џм вiдомо, що К iнша мета, крiм особистоП, К майбутнК, ради якого вони працюють. - Це безглуздя, - перебив Остюк, - на планетi, що кружляК помiж усiх небезпек якоПсь чорноП безоднi, смiшно будувати майбутнК. Що воно значить, коли я увесь час почуваю, як тремтить пiдо мною земля, коли я знаю, що пiсля мене нiчого не iснуватиме на свiтi? - Нащо ж тобi тодi думати за дiтей, котрим не буде сонця? Остюк зупинився, шукаючи вiдповiдi. - Так завше поводяться люди, - говорив побратим, - котрi вперше покуштують книжок, i Пм здаКться, що Пхнiй мозок - уже цiлком завершене приладдя. Њ свiтовий закон про еволюцiю роду, про щось вище за наше розумiння, що змушуК людину жити i давати життя iншим подiбним. Хай вимре зараз усе живе на землi, але через мiльйони рокiв усе знову буде таким, _яким воно К. Людина й вигадуК собi все, щоб не збожеволiти. Ранiш релiгiя хотiла заборонити знання. Вiра хотiла керувати землею. - Менi страшно, - сказав Остюк, уперше вживши цього слова. У головi в нього завихрилося безлiч думок, що на них не знаходилось вiдповiдi. Межу, за якою починаКться божевiлля, стало яскраво видно. Панiчний, божевiльний ляк прийшов до Остюка. Вiн iзгадав своПх партизанiв, котрих заставала смерть у повнiй силi, з ясним розумом. Предки прийшли йому на пам'ять i, глузуючи, подивились на нього з ешафотiв. "Дiло роби на землi, - сказали вони хором, - для дiла ти живеш, а не для божевiлля". Остюк подумав, що божевiлля К розум живоП людини, став розбиратися в тому, як божевiльний дивиться на життя, i прийшов до висновку, що вiн губить кiнцi свiдомого. Знову спогади, знайомi постатi попливли перед очима. Це був позасвiдомий порятунок вiд тих думок, якi стали з'являтися в Остюка внаслiдок операцiП. Вовчi слiди, що до них уже встигли звикнути, - раптом повернули лiворуч. - Стiй, - наказав побратим, - запитаКмо наших поводирiв, що це за слiди йшли. Я бачу тут пiдозрiле. Нiби вовки увесь час iшли поруч якоПсь здобичi i почули, що здобич та даКться себе взяти. Тунгуси довго плутали щось, показуючи руками. Остюк помiтив, що вони ховаються од нього й побратима. Позасвiдома тривога нiби прилетiла з чиПмсь диханням. Остюк видобув свого револьвера i посварив поводирям, його шепiт був страшний i грiзний. Тунгуси вiдчули серйознiсть загрози й розповiли про те, що сказав Пм вовчий слiд. Вони пiдтвердили думку побратима. Справдi - вовки йшли поруч здобичi, чекаючи можливостi наблизитися. З усiх ознак - рiвностi шляху вовчого, нешвидкого Пхнього руху - ясно було, що там десь iшла людина. Тепер вона впала, i вовки помчали до лежачого. - Треба йти на помiч, - захвилювався Остюк, - може, ще можна врятувати! - Навряд, - вирiшив побратим, - вовки бiгли тут шiсть годин тому. Та Остюка наче щось тягло по слiдовi. Тунгуси безнадiйно поцмокали язиками, але пiшли за Остюком. Рiвна, глибока тиша стояла кругом. Снiг рипiв пiд ногами, наче люди наступали на звуки. Iшли з кiлометр. Тунгус показав наперед на самiтну темну пляму. Остюк машинально помацав револьвер. Наблизились. Темна пляма була вовчим тирлом. Зграя вовкiв, нiби протанцювавши танка, помчала геть. На снiгу видко було кров, шматки одежi повтоптувано в снiг, розкиданi речi, рушниця на снiгу. Побратим обiйшов мiсце вовчого пиру. Конi лякливо наставляли вуха, чуючи запах кровi, стиха iржали, поривалися йти далi. - Шукачi золота, - сказав побратим, - iшли досi вдвох, а звiдси - один. Цей - або пiдбився, або його застрелив заднiй. Тут часто практикуКться пострiл у спину. Ходiмо по слiдах за першим. Остюк вiдчув огиду до звичаПв тайги. - Може, тут був чесний бiй? - прошепотiв вiн, iдучи за побратимом, що придивлявся до слiдiв на снiгу. Людина пройшла сама. Поверх ПП слiдiв видко було вовчi лапи. - Убивця волоче ногу, - прочитав побратим, - може, там був i чесний двобiй? Про це _ми дiзнаКмось, коли поспiшимо. Я боюсь, що вовки таки насядуть, як побачать його слабiсть. У вiдповiдь на цi слова здалеку десь донеслася луна пострiлу. - Поспiшаймо, - крикнув побратим до тунгусiв, - вiн, певно, давно вже вiдстрiлюКться! - Це все золото, - мовив Остюк, - скiльки на ньому налипне кровi, доки воно вийде з землi. - Що дорожча рiч, то тяжче ПП здобути, - висловив чиюсь сентенцiю побратим, - i навпаки. Швидко знайшли осторонь забитого вовка. Власне, це були рештки вовка, якi не доПла зграя. За сто крокiв - знову вовк. У цього було розвалено голову. - Вовки бачать лакому здобич, Пм хочеться вже вiдчути ПП на зубах. Вони забувають, що у людини К зброя, - були слова побратима. Поминули ще одного вовка - i цього забито в голову. Тунгуси щосили пiдганяли коней. Здалеку долинув пострiл. Знову мовчанка. - Ще б'Кться, - прошепотiв Остюк, - вiдступаК з боКм i волоче поранену ногу. Чомусь йому прийшла на думку Павлiвка. Вiн пригадав, як билися його кiннотники, чекаючи приходу МарченковоП пiхоти. Сам Марченко постав у нього перед очима, поранений Марченко, якого везли на пiдводi в бiй. ДавнК щось затрусило Остюка, як лихоманка. Перед ним коливалося поле атаки. Флорiда заiржав десь через лiси й пустелi. Остюк вiдштовхнув тунгуса вiд коня, скинув з нього все на снiг i опинився на конi. Побратим йому подав вiнчестера. Остюк помчав на виручку. Через пiвгодини вiн побачив купу вовкiв, що розташувалися пiвколом бiля самiтноП сосни. Пiд деревом сидiла на снiгу людина, тримаючи в руках рушницю. Здавалося, що кожноП хвилини вовки зiрвуться з мiсць i рознесуть людину. Остюк погнав коня i хотiв крикнути так, як кричать кiннотники, iдучи в атаку. Вiн захлинувся вiд напруження, забувши, що вже не маК голосу. Тодi зiрвав з плечей рушницю, нацiлився з коня й вистрелив у купу вовкiв. Людина пiд деревом заворушилася й свиснула так голосно, що в Остюка залящало у вусi. "Це хтось свiй, - подумав Остюк, розстрiлюючи вовкiв з вiнчестера, - колись я вже чув отакий посвист". - Стiй, проклятi вовки! -закричала людина пiд деревом i стала клацати рушницею. Потiм вона повалилася набiк i завмерла. - Марченко! - прохрипiв Остюк, почувши голос. Вiн подумав, що божеволiК. Кiнь довiз його до сосни. Пiд нею лежала людина без пам'ятi, зарившись обличчям у снiг, не випускаючи рушницi з рук. Остюк зiскочив з коня, шкутильгаючи пiдiйшов до людини, пiдняв Пй голову i заглянув у обличчя: перед ним лежав Ничипiр Марченко - сивий, змучений, очi в нього були мокрi вiд слiз. - ПонiмаКш, - сказав сам до себе Остюк, - яка тiсна земля! У барацi Лi-Тiна пили тiльки спирт. Остюк прийшов сюди посидiти, залишивши бiля Марченка побратима. Це була низька й задимлена землянка, довгий дощатий стiл стояв посерединi й кiлька лав. Лi-Тiн подавав Пжу й напоП. Через сiнцi видко було кухню, де поралася жiнка. Остюк, сiвши край столу, звернув на себе загальну увагу. - Могорича з вас, - сказав йому сусiда. - За що? - здивувався Остюк. - Ви, певно, з Ничипором багато золота намили. - Я не цiкавлюсь золотом. - Ви, може, на прогулянку ходили з Ничипором у тайгу? - Я ходив туди у своПх справах, - прошепотiв Остюк, - i раджу вам моП справи залишити менi. Вiн стукнув кулаком по столi з усiКП сили. - ХазяПне, - почув Лi-Тiн шепiт Остюка, бо навкруги стало раптом тихо, - нацiди двi мiри гарячого - у мого сусiди гуляща горлянка, хай вип'К. Навкруги прихильно зареготали. Бородатим старателям одразу Остюк сподобався. Сам вiн нахилився над столом i згадав розповiдь Марченка про те, як той воскрес. Виходило, що так хотiв Шахай. Вiн показав Ничипоровi наказа про його арешт i попередив, що навряд чи зможе знову визволити. Марченко злякався. I ось що надумав Шахай: перевдяг у Марченкову одежу полоненого i наказав Марченковi прострелити тому голову. "Я виконав це", - зiзнався Ничипiр. "Дивися, Олександровичу, це ти розстрiляв самого себе", - сказав на прощання Шахай, i Марченко пiшов бродити по бiлому свiтi. Остюк пригадував деталi похорону Марченкового, як Шахай говорив промову на могилi, як жорстоко мстилися партизани за смерть Марченка. Минуле приходило з забуття. Остюк жахнувся проклятоП долi товариша. Багато було чудного й незрозумiлого тут, i жорстокий Шахай стояв десь далеко, як невблаганний гнiв. - Кралю Ничипорову бачили? - запитав Остюка сусiда. - Може, ви зробите ПП добрiшою? Загляньте через сiни до кухнi, коли ви розумiКтеся на жiнках. Остюк не звернув уваги на пораду. Вiн надумав везти з собою Марченка на батькiвщину. Треба рятувати людину вiд ганебноП пристрастi до золота. Вiн розплатився й вийшов. На дверях йому зустрiлася жiнка. Остюк придивився до ПП обличчя. - Здоровi були, Наталко, - сказав вiн, вирiшивши не дивуватися нi з чого в цiй чужiй краПнi, -а де ваша донька? - У мене дочки немаК, -одповiла жiнка. - Хiба ви мене не пiзнаКте? Я ж Остюк - товариш вашого Шахая. - Я вас уперше бачу, а Шахай - це людина, яку кляне Ничипiр. - Ви не пригадуКте, як ми весiлля справляли? Як ми в рейд ходили? - Цього зо мною не було, - одповiла жiнка й зблiдла. - Ви, звичайно, змiнилися за цi роки, - вирiшив Остюк, - але я вас одразу впiзнав. Не може бути на свiтi такоП подiбностi! - Не знаю, -сказала жiнка, як загiпнотизована. Вона не пiднiмала на Остюка очей. Зовсiм розгублений прийшов вiн до землянки, де жив Марченко. Побратим саме вийшов. Маленька лампа свiтила на столi. - Ничипоре Олександровичу, - нiби жартома вимовив Остюк, - чи знаКш ти сам, яка ти фатальна людина? Кожен твiй крок угрузаК на аршин у землю. Марченко винувато осмiхнувся i витяг з-пiд подушки шкiряний капшук. - Золото, - озвався вiн, - двi порцiП золота. I подав капшук Остюковi. Цьому згадалася одразу розтерзана людина й вовчий слiд. Згадався колишнiй Марченко, що здобув зброП, скликав армiю й передав ПП товаришам. Тепер вiн так само, як армiю, вiддаК золото. Увiйшовши до землянки, побратим зняв i протер окуляри. - Золото, - подав йому Остюк, - що на нього можна зробити? - Це не мiльйон i не десять тисяч, - одпбвiв побратим, подумавши, - можна скласти на весну партiю i намити сто тисяч. Ви не забули туди дороги? - запитав вiн Марченка, одразу зрозумiвши, звiдки золото. - Знайду, тiльки б iз ногою моКю нiчого не трапилося - пече як вогнем. - Рана легка, та кровi витекло чимало. Набереться кровi до весни. Остюк поклав капшука на стiл i став ходити з кутка у куток. Марченко слiдкував за ним очима. "Це другий Остюк, - подумав Марченко, - скiльки зморщок поклало на нього життя!" - Ничипоре, - вимовив Остюк, - чи хочеш ти знову стояти разом з нами? Тяжко тобi йти самому по землi! Сiм рокiв вiддали ми вiйнi, сiм найкращих юнацьких рокiв. Ми стали зрештою все бачити в чудному освiтленнi. Ми спустошенi, Марченко, до краю спустошенi для того, щоб жити поодинцi. Життя людське для нас тiльки велике поле атаки, де падають поруч i попереду, де знищити людину - звичайна фiзiологiчна потреба, як напитися горiлки. Де для нас добро i де зло? Зеленими юнаками ми вже знали, що все скороминуще, все розсиплеться на порох, коли торкнути його пальцем. Те, чого людина в звичайних обставинах доходить лише на кiнець життя, той бiль розчарування i марнiсть життя - _ми взнали юнаками, i тепер на порозi справжнього, увiйшовши в мужнiсть, увесь час почуваКмо на собi жах юностi, свiдомiсть непотрiбностi iснування. Треба нам зiбратися всiм докупи, щоб розсудити гуртом, як iзнайти спокiй. До землянки увiйшла Наталка i сiла в темний куток бiля залiзноП пiчки. - Може, смерть собi заподiяти, - провадив Остюк далi, i Наталка вiд несподiванки здригнулася, -щоб одразу з усiм покiнчити? Може, до пустелi податися, де серед пiскiв i спеки вiдчути гордiсть справжньоП людини, знайти крихiтки вiри в собi, бо розум наш розтоптала чоботом вiйна? - Шукати спокiй соромно мужчинi, - зауважив побратим, - краще тодi шукати смертi, хоч i це К не менша ганьба. Ви мусите знайти мету. - Мету? - перепитав Остюк. - Невже ми не мали мети, коли билися за неП? - У царя ви воювали з примусу, а потiм - за прекрасне майбутнК, що його й не викладеш у словах. Тепер воно прийшло, те майбутнК, треба десятки рокiв змiцняти його працею, упертiстю й терпiнням. Це не ваша професiя, - закiнчив побратим, - бо ви звикли до перемог раптових та безперечних. Хiба ви можете себе згинати, коли вас загартовано на сталь? Ви ламаКтесь надвоК! Марченко подивився на Остюка i на чудну людину в окулярах. "Хто вiн такий?" - питали його очi. - Це мiй побратим, - Остюк помiтив запитання, - я знайшов у ньому життя, коли iншим здалося, що вiн мертвий. Я врятував його, за що вiн уже встиг менi вiддячити не раз! Звуть його Михайлом, як i мене. - Чому ж нам треба повертатись додому? - Тому, Ничипоре, -одповiв Остюк, -що К у нас ще Галат, К Шахай, якого не перемогла армiя ворогiв, з яким ми завше перемагали. Ми сядемо всi до столу i вип'Кмо четверть доброго вина. I згадаКмо ту силу прекрасних та вiдважних бiйцiв, що ми Пх поклали на фронтах. Успенiвка й Павлiвка, Покрутiвськi яри, рiка Синява пригадаються нам. Брати Виривайли - Iван, Петро, Семен i Панько воскреснуть мiж нами, в наших розмовах. Ми подiлимося радiстю й сумом, набутим досвiдом мирного життя Може, ми й заплачемо з великоП радостi. Наталка заворушилася у своКму кутку, знайшла щось i вийшла з землянки. - Куди вона? - запитав Остюк похмуро. - По дрова, певно. Тут лiсок поруч. - Де ж вона вночi Пх знайде? - розгнiвано сказав Остюк. Вiн побачив бiля пiчки купу дров. -Дрова К, а в неП у очах гiркi сльози, коли виходила. Нащо ти ПП пускаКш у те китайське кипiло?! Марченко одвернувся вiд свiтла. - Пiди, - сказав побратим Остюковi, - вона не до китайця. Остюк раптом глянув на дверi, нетерпляче вiдчинив Пх i вибiг. Хвилин через кiлька вiн повернувся, несучи на руках Наталку. Наталка була без пам'ятi. Остюк поклав ПП на лiжко i став робити штучне дихання. - ПонiмаКш, старушка, - шепотiв вiн, - тобi ще не пора вiшатися. Нам треба, щоб ти нам повечеряти дала. Марченко подивився на Наталку байдуже i попросив води, щоб напитися. Його мучила жага. СЬОМА ПIСНЯ Голос: Ми путь свою пройшли, як галаган, Що з неба, од зорi схилив орбiту. У нiч, у млу, у бiль, у дикий лан Летiло непiдковане копито! Дихання моря пестило фрегат. Широкий вiтер з пiвдня шторм заводив. Незнаних напрямкiв iшов пасат, Прапорами вимахував без коду. Незнаних напрямкiв iшов пасат! НечуваноП сили i завзяття - Стелився гул вогненних канонад, Тремтiло сонце в небi, як латаття. Достойна i смiлива наша путь. Бадьорi й переконанi бiйцi ми. Наш край в цвiту! Цвiте наш край в степу! Живуть його простори несходимi! На вiтрi рухаються руки рей, На обрiП - омана заозерiй... Хор: Ми стоПмо плечима до плечей. I свiт вiдчинено, як дверi! Залiзний бовдур упав на рухливi цилiндри. Вiн був розпечений дочервона i важив з тонну. Цилiндри крутилися, трохи виступаючи з землi, стали рухати на собi розпеченого бовдура. Одразу - спека. Повiтря хутко розтiкалося од залiза. Гуркiт прокатного стана рвав вуха. Повiтря тремтiло над залiзом. Тремтiло над цилiндрами. Залiзо дмухало на боки розпеченим ротом. Цилiндри потягли на собi бовдура до валiв. Iз залiза злущувалася тоненька шкiрка, залiзна луска холонула одразу i ставала блакитно-сiрою. Бовдура схватили вальцi, видушили з нього тьму iскор i викинули по другий бiк себе на рухливi цилiндри. Гуркiт - як грiм. Тонна розпеченого залiза посунулася назад i знову протислася крiзь важеннi вальцi. Брязкiт. Вона трохи потоншала й розтяглася. Гаки перевернули ПП, безперестанку стали шпурляти крiзь вальцi. Гупала. На вальцi лилася вода. Довгий ряд вальцiв чекав залiзноП тонни. Крутилося. Ворочалися в землi вали, трясли землю. Прорiзи мiж вальцями меншали й меншали. Червоне залiзо витягалося. Сморiд, рев, пара i спека вихрилися вгору, до пробитого скляного даху. Новий бовдур упав на мiсце першого перед найважчими вальцями. Вибухнула навкруги нього спека. Червона довга стрiчка почала в'юнитися по обидва боки прокатного стана - з першого шматка. Крiзь дах припiкало сонце. Променi його стояли купою стовпiв iз смороду й диму. Бiля входу бiлiла газета на стiнi. Червона залiзна стрiчка витяглася й потемнiла. Вона стала довжелезною рейкою. Дзеленчала. Цилiндри потягли до круглоП пилки, що рiзала ПП на шматки. Горобець залетiв крiзь дiрку пiд дахом. Сморiд i грюкiт пiдкинули його вгору i вдарили об скло. Гуркiт прокатного стана злякав. Пилка перерiзала рейку, наче кiстку. Дзеленькнула пилка. Спека й сморiд. Крiзь дверi вдерся протяг, пройшов над станом угору в дах. Горобець нарештi вилетiв. Третiй бовдур упав на цилiндри. Другий - сотався мiж вальцями. Сонячнi стовпи зникли - зайшло за хмару. На стiнi гасла: "Обережно!", "Увага!" Над вальцями по рейках Пздить машина для пiдiймання ваги - пiдвага, журавель, кран. Вона несе над землею четвертого бовдура i кидаК його на цилiндри - в землi. Пилка перерiзала рейку. Iскри як з-пiд наждачного точила. Кррр-ах! - одрiзала ще. Кррр-ах! - знову. Спека, гуркотнеча, сморiд, жага, пiт. На цилiндри упала п'ята розпечена тонна. У сусiдньому корпусi гули мартени - вентилятори, полумiнь, хiмiчна реакцiя. Пiдлога - безперервна пiч. Бовдури стояли в ямах, з яких билося полум'я. Поступово порожнiли цi гнiзда. У повiтрi - сiрка, палений пiсок, залiзо, дим. Вiдчинилися дверi, побiг протяг. Жага. Добре б - голому обмитися снiгом. Крiзь вiкно - за парканом терикон i шахтенний помiст. На терикон бiгаК одинока вагонетка, викидаК нагорi породу, повертаКться. З естакади сиплеться вугiлля. Яка прохолода десь в лiсi! Шостий бовдур розпеченого залiза упав на землю. Кррр-ах! - пилка. Дзеленькнув дзвоник на кранi - "бережись!". Ударило з-за хмари крiзь дах сонце. Променi - стовпи смороду, диму. Болять вуха. Напруженiсть. Вiн не мав часу замислитись. Мозок поглинули червонi бовдури. Вальцi крутилися пiд ним, вимагаючи залiза. Вiн Пздив iз краном над вальцювальним станом i далi, де з землi вибивалося полум'я. Хобот його машини нахилявся, витягав iз землi розпеченого бовдура i нiс до вальцiв. Кидав на рухливi цилiндри. Повертався за новою пайкою. Безлiч дрiбниць вимагали найпильнiшоП уваги. Невiдхильна послiдовнiсть рухiв! Кинув бовдура, пiдняв хобота, рушив, дзвони в дзвоник! ПриПхав, зупини крана, нахили хобота, вiзьми! Дзелень-дзелень, назад, залiзо пече очi, скло окулярiв нагрiлося, нiчого не зачепи по дорозi, стань! Повернув хобота, опусти його помiж людей, що розлетяться набоки, як шматки болота з калюжi, туди засичить розпечений бовдур, кидай залiзо! Мозок пильнуК послiдовностi. На це йде вся енергiя. Голова не мислить. ДiК рефлекс. Очi й руки. Швидко людина звикаК ототожнювати себе з краном. Це - рука людини бере розпечене залiзо. Це ПП колеса котяться. Вона сама так повертаКться всiм корпусом. Електричнi мотори на кранi воркотять, рухаючи колеса, пiдносячи вагу. Унизу вештаються люди. Однi - з довгими кочергами, другi - в рукавицях, з клiщами. Помiж них - червонi залiзнi стрiчки. Люди - верткi. Залiзо пролазить крiзь щiлину у вальцях, сотаКться по залiзнiй пiдлозi мiж людьми, звиваКться, лiзе пiд ноги, помахуК головою. Робiтник ухватив клiщами за голову. Тiло розпеченоП, рухливоП, довжелезноП рейки здригаКться. Вона хоче притулитись до людських нiг. Тодi зашкварчить м'ясо i хлине чорна кров. Робiтник уткнув голову гадюки в iншi вальцi. Вони стали ковтати ПП, як червону макарону. Ще одна - на ПП мiсце. Треба хватати за голову. Галат замахнувся клiщами. Вiн став навшпиньки, щоб у кожний момент одскочити вбiк, коли залiзо посунеться проткнути живiт йому. Клiщами схватив за край рейки. Вальцi потягли ПП до себе. На другому боцi Санька Шворень наготувався. Це були вони - вiдважнi партизани. Кров Саньки горiла в цьому пеклi, гублячи селянську нудьгу. Галат лише вiдновив у собi те, що було в нього до партизанки. Робiтничий рiд. Обох iзнайшов Шахай на шосе. Славетнi командири - кулеметник i гарматник - сидiли й розбивали камiння. Сонце пекло, на молоти лягав пил дороги. Iнодi спiвали. Шахай упiзнав Пх через пiсню. Вони були задуманi й безпомiчнi. Вiд молота кололо пiд серцем, рани свербiли, нiби не загоПвшися. Поруйнувавши мирнi дороги, вони самi Пх мусили й лагодити. Слава Пхня швидко минула. Таки краще було б умерти в атацi, - не раз думали вони. Неймовiрнi героП, легендарнi бiйцi Успенiвки й Павлiвки - Санька з Галатом поставали звичайними людьми. Џх забули, як забувають усе, що пережило свою славу. Вони били камiння на шосе i давилися пилом з колiс. Санька, нiби набiй у гармату, сунув залiзо у вальцi. Наготував клiщi. Кран привiз, задкуючи, розпеченого бовдура. Замiсть Пхати по нове залiзо, кран зупинився, його людина стала мастити. Незабаром мала бути перерва. Ледве було поставлено мазничку, як прогув гудок. Стоп! Рух машин завмер. Дим коливався. Робiтники наче одв'язалися од машин - одiйшли вiд них далi, посiдали пiд стiною. З крана людина злiзла по драбинцi. Мозок приКмно звiльнився од напруження. Вiн мiг уже мислити. Людина набрала iндивiдуальних рис. Робiтники залишили для неП мiсце коло столу, бiля Галата. Галат устав i знову сiв. Стали Псти, дiстаючи Пжу з баульцiв. Людина з крана була центром трапези. Це почувалося, хоч наявних знакiв уваги до неП не помiтити. Сама вона задумливо жувала хлiб, кусала баклажани, вмочивши в сiль, заПдала яблуком. ЏП рухи були поважнi, як молитва, людина Пла, як Пдять селяни: побожно тримаючи хлiб, правлячи древнiй чин. Мозок не фiксував нiчого глибоко, вiн вiдчував насолоду й заспокоКння вiд музики, що стала раптом линути з репродуктора радiо. Змiст пiснi не доходив. Вона була така знайома, що спомини одразу заклекотiли в головi, i завдяки Пм загубилися першi строфи пiснi. Грав i спiвав кобзар. Галат поворухнувся, пригадавши слова про козака Швачку. Йому постала в уявi п'яна нiч ШахаКвого весiлля, надiйна нiч i скороминуща. Щось знайоме почув вiн у голосi кобзаря. Зухвалий, гостроязикий Панько Виривайло прийшов на думку: це була його улюблена. Ох i ти, козаче, козаче Супруне, А де ж твоП прегромкi рушницi? - нарештi дiйшло до мозку людини, що працювала на кранi. Кобзар спiвав думу про Супруна. Репродуктор стояв над столом. Робiтники слухали, стиха жуючи снiданок. Гей, моП рушницi в хана у свiтлицi. Сам я, молодий, у темницi, - вiдповiв сам собi кобзар, перебираючи струни. Ох i ти, козаче, козаче Супруне, А де ж твоП воронiП конi? Гей, моП конi в хана на припонi, Сам я, молодий, у неволi. У пiснi не було тайни. Не дiяв кобзарський гiпноз. Кобза загубила таКмничий свiй вплив. З репродуктора щось шкварчало замiсть пауз. Не було простороП хати, котра по вiнця виповнилася б сплесками пiснi. Не було широкого степу, що сам по собi дiК, як гiпноз, не було синього неба над головою, страшноП волi високого мiсяця. Слухачi не бачили кобзи, дивноП опуклостi ПП черева, блиску й дзенькоту пiвсотнi струн. З репродуктора линули слова, бринiла мелодiя, i вона була нiби слiпа, без очей. Несмiливо ввiходила до свiдомостi, тихо сiдала у кутку. Пiсня була темна. Гей, летить ворон з далекого краю, - почав новоП кобзар, доспiвавши про Супруна. Голос його розлiгся урочисто. На Синяву-рiчку лине, - голос завмирав потроху, ворон летiв i летiв, його крила за-плескалися над рiчкою i завмерли в ширяннi. Там партизанства много погибаК, А офiцерiв утричi гине, - пiсня перейшла на швидкий речитатив i розтала без слiду. Репродуктор зашипiв, закректав, нiби подавившися паузою. Ой ти, вороне, ти, чорний брате, Почекай же оченьки виймати, -'_ жалiсливо попросив голос. Мелодiя нагадувала тужiння. Хоче Остюк-батько на коня сiдати, На коня сiдати, кадКтiв рубати, - закiнчив кобзар бадьоро. Галат нахилився над столом i заплющив очi. Його охопила пекельна туга за Остюком. Розважливий Санька забув i Псти, зачувши пiсню про Павлiвку. Ой ран у самого та й немного, Тiльки тридцять та й три усього, А найбiльша рана - в серцi й у нього, Що не дають друзi пiдмоги. Галат нiяково осмiхнувся, пригадавши скажену атаку Синчакiв, коли вiн iз Марченком iшов виручати Остюка. Побачив атаку кiнноти на його тачанки. - Батьку, - сказав вiн схвильовано, - хiба ми не дали пiдмоги Остюковi? Шахай йому нiчого не одповiв. За цi хвилини, доки звучала пiсня, вiн зробився на деякий час колишнiм ШахаКм. Те, що тамували роки працi на заводi, знову виринуло на поверхню. Вiн устав од столу, пiшов до свого крана i полiз нагору. Пiснi вiн не слухав - вона здалася йому непотрiбною й фальшивою. Уперше - пiсня не зворушила його. Перший ступiнь розвитку було перейдено. Вiн подумав про селянство - двадцятип'ятимiльйонну спiвочу силу. Про темне, невiдоме й небезпечне море ПП. Про готовнiсть без краю лити кров. Болючими йому здалися минулi боП, кривавi перемоги. Вiн вiдчув, що пече його наче жага, хтось викручуК йому руки i ламаК костi, трощить об колоду. Швидко буде гудок - знову працювати, забувши все, крiм розпеченого залiза i пекельного вогню. - А де тут Шахай? - закричав хтось гаркаво од дверей. До цеху увiйшло двоК шахтарiв у спецодяговi, з лампками. Вони закiнчили роботу в заводськiй шахтi i йшли мiняти лампки на нумерки-марки. Шахай озвався згори. Шахтарi пiдiйшли до крана. - Здоров, Iване, - прошепотiв нижчий шахтар. Це був Остюк. Перший - Марченко - привiтався й собi. - Ех, i весело ж пiд землею метелицю робити, - озвався Остюк далi, - якраз оце пiд тобою довбаКмось. Сажнiв двiстi. Шахай злiз униз i потиснув обом руки. Марченко дивився собi пiд ноги. Шахай сказав: - Сьогоднi пiсля роботи приходьте до мене. Ми до пуття ще й поговорити не встигли. Гудок припинив розмову. Кран почав Пздити по рейках. Шахтарi привiталися з Галатом i Санькою й вийшли. Поволi збiльшуючи швидкiсть i гул, поновилася робота. Розпечений бовдур упав на землю. Спека - нiби в обличчя хтось дмухав з гарячого мiхура. Робiтники спрямовували залiзо у вальцi. Воно рiвномiрно витягалося. Важкi станки втискали його у потрiбнi форми, кругла пилка рiзала потiм на шматки: рейки, кругле, куткове i рiзне "фасонне" залiзо. Сонце. Простовiснi стовпи-промiння. Спека, дим, гуркiт. СтоПть надзвичайна осiнь. Голе поле простягаКться у всi сторони, воно остудилося на зиму, на ньому не коливаКться марево, оманнi краП. Таке поле - не для мрiй. На ньому немаК непевних контурiв, теплих хвилястих лiнiй весни. Пора суворого споглядання. Днi холодноП нудьги за невiдомим. Час, коли людина, нiби готуючись до смертi, може подумати об тiм, чого вона боялась цiле життя. Сонце жовте котиться по небу без тепла. Пролiтають гуси в iрiй i журавлi. Безшумнi ескадрильП Пхнi кидають зрiдка на землю зовучi голоси. Люди змiнюють професiП, переселяються в iншi мiсця, зважуються на вбивства тiльки тому, що осiнь незвичайна пора року. Те, що здавалося свiтлом навеснi, пожежею - влiтку, - тепер воно блимаК - каганець, поставлений на обрiй. Пристраснi слова - облiтаК з них листя, видко порожнi лiтери, як голi вiти дерева, крiзь них - шершавий сiрий папiр, шершаве сiре небо. Поле поросло бур'яном, вiн, висхлий i неживий, ще не падаК гнити. Сухо, куряться шляхи. Четверо друзiв сидять на пагорбку. Наче виходивши багато дорiг, вони сiли спочивати. Шахти обступили Пх, як козацькi давнi могили. За два кiлометри долиною потопаК в курявi, у диму робiтниче селище i знайомий завод. Кiлька димарiв, як нерухомi пензлi, малюють димом височiнь. Але грунт не тримаК фарби, дим збираКться цiлим оболоком, повисаК пiд хмарами - над мiстом - i не рухаКться. До нього вгору стремить iз селища пил. Це поКднання пилу й диму виповнено скреготом металу, гуркотом вогню, зигзицями гудкiв заводських паровозiв. Неначе кузня велетнiв. Полумiнь з домни - це вогник у горнi, гакання гiдравлiчних молотiв - це цокiт молоточкiв великих ковалiв. Чекалося - вийде з кузнi, iз сiрого смерку на чисте повiтря велет-коваль. Плечi його з'являться з-над хмар, вiн переступить купу димарiв i витре за хвилину пiт з чорного чола. Луна розносить степом важке дихання великого. - Те, що ми досi робили, друзi, - каже Шахай, - тiльки мiзерний початок. Тисячi людей, що ми Пх поклали в штурмах, - тiльки перший камiнь нового будинку. Зараз пiд усiм оцим полем розбiгаються до стволiв шахт численнi штольнi, армiя робiтникiв довбаК й вивозить на поверхню вугiлля. На заводi друга армiя б'Кться за метал. Серед наших степiв, серед селянськоП стихiП спинаКться на ноги молодий, витривалий, терплячий, упертий i революцiйний клас - наш пролетарiат. Вже - надвечiр. Терикони бiля шахт сiрi, поле - сiре, i здаКться, що друзi сидять в АрабiП. Навкруги Пх товпляться засмаленi шукачi правди i спасiння, слухаючи нагорну проповiдь. "Будуйте будинок на каменi, а не пiску", - каже навчитель, i народ слухаК його. "Ви - свiтло свiту, - продовжуК навчитель, - не може мiсто сховатися, стоячи на горi. I, засвiтивши свiчку, не ставлять пiд посудину, а на свiчнику: то й свiтить вона всiм, хто в хатi". - Доля пророкiв, - каже Шахай, - одна: хрест або вогонь. Останнього пророка було спалено, здаКться, року 1865. Звали його Ель-Баба. Вони з'являються в пустелях, у джунглях, навчаючи такого, що знищуК страх на землi. У них самих страху нiколи немаК, вони ж, починаючи життя, вже знають, що доля Пхня - хрест або вогонь. Бiль i страх - ось чого зрiкаються пророки. Остюк устаК на ноги, наче хоче заглянути за обрiй, куди падаК сонце. Як покручене бурею дерево, стоПть вiн перед друзями. Вже вiдоме Пм паризьке життя Остюкове та операцiя. Багато годин сидiли вони за столом, п'ючи вино, що об'Кднувало Пх, говорячи слова, що змiцняли вiдчуття дружби. - У книзi Майбутнього, - каже Остюк, - я не помiтив шахт i заводiв. Там росте мореля, слива, яблуко. Цвiтуть на грядках полуницi. На стiнах заводiв - повiйка, виноград. Усе приховане, затулене зеленим листям. Мало димарiв. Диму не видко - паливо згораК до останку, гази одведено пiд землею туди, де не працюють. Але в шахтах i заводах виснажуються до безпам'ятi. Ось вам наше: дим чорний - у повiтря летить паливо i потiм осiдаК шаром вугiлля на всьому. Голий безводний степ оточуК заводи i шахти. Нi води, нi дерева. Хлiборобiв ковтнула вигiднiша, нехлiборобська робота. Де-не-де коливаКться на сонцi нива. Вона убога, як i все зелене в тутешнiх краях. На степовiй задушливiй дорозi - по кiсточки пилу. Високою стiною здiймаКться вiн за кожною пiдводою, стоПть у повiтрi, падаК вниз сiрою мжичкою, щоб знову пiднестися за наступним возом. Я щось не бачу й однiКП асфальтовоП дороги, обсадженоП липами, грушами й iншими дурницями. Працю ми можемо зробити легшою, можемо працювати вiсiм i дiйти до семи годин, але де та рука, що насадить тут зелений i запашний сад? Багатi i врожайнi поля? Пустить струменi живучоП, холодноП води? Щоб, одпрацювавши змiну, бути людиною, дихати на повнi легенi, набиратися сили на роботу й боротьбу? Я знаю, що за сотню-другу рокiв стоятимуть отут покинутi шахти, зруйнованi будiвлi, пустка: люди виберуть з-пiд землi ПП поклади i пiдуть до iнших мiсць. Нащо ж залишати пiсля себе порожнК згарище, замiсть освятити його трудовим потом, опрацювати руками, що перебудовують тепер цiле життя, великий увесь свiт? Марченко осмiхаКться спустошеним обличчям. Пiсля тайги вiн загубив умiння жити. В його очах свiтиться покора й пасивнiсть. Вiн поводиться, як людина, що збираКться вмирати. Слова, нiби заповiт, народжуються в його свiдомостi i потроху набувають звуковоП форми. - Наше золото, - каже Марченко з натхненням, - воно вiдродило Новоспаське, тепер - Партизанку. Колектив колишнiх бiйцiв 1-го Новоспаського полку обробляК землю нашими тракторами. Бiйцi верховодять усiм селом. Ледарям б'ють зуби до останнього. ЗлодiПв вивели. Узялися будувати школу. Готують село до колективного господарювання. Я був у них. Я злiз iз поПзда на Варварiвцi i пiшов пiшки до села. Ниви стогнали од пшеницi. Я зайшов у соняшники i побачив бабу, що сапала Пх. Вона мене упiзнала й напалася за ту бочку, яку я забрав у неП колись для свого полтавського бою. Цього вона повiк не забуде. Я заплатив Пй за бочку. На вулицi села гуляли в поросi дiти у вiйну. "Я буду Остюком, - сказало одно, - а Миколка - Марченком". Миколка заплакав i одмовився. Я пройшов повз них i дав Пм по копiйцi. Нiчого не забуваКться на селi. Я зайшов до старого Панька - вiн у колективi теж. Дiтей попiд хатами було, як черви. Всi отi хлопцi, що не вернулися з боПв, бовталися передо мною в пилюзi, i я не мiг Пх злiчити. У Панька тепер одинадцятеро. "I не мруть же тобi! - пожалiвся вiн. - Хоч би з половину тхiр видушив". Я взяв на руки одного - "солдатом будеш?" Батько одповiв за нього: "Погоничем