егулярнi армiП повстали серед хаосу i руПни. Стихiя, виступивши з берегiв, знову увiйшла в них. П'ЯТА ПIСНЯ Голос: Щаслива путь, у далеч iдучи! Топчiть ПП, орiть важку планету. Життя - К рух, життя - К числа числ, I люди в них - безодень силуети. ТаКмний час, мов нiч i мов кажан, У темрявi ховаК чорнi крила. ЗагоПлось чимало славних ран, Кривавих ран, що землю напоПли. Над трупами солдат росте трава - Незмiнна доля i трави й солдата! Погас вогонь i жар колишнiх ватр. На бiвуаках iншi ляжуть спати. Засiяно поля жорстоких вiйн. Розвiялись по свiтi ветерани. Народи йдуть. Часи летять без змiн. Забутi тiнi iз могил не встануть. Кружляй же, земле, у крицевiм колi, Як лiто i зима, добро i зло! Хор: Горi з горою не зiйтись нiколи. А долi людськi в'яжуться вузлом. Остюк, радянський дипкур'Кр, шкутильгаючи, пiдiйшов до поручнiв мосту С.-ЛуП i кинув листа в Сену. Це був уже третiй протягом останнього тижня. Першого листа прочитала Остюковi сама Лоретта, водячи пальчиком по рядках чорних лiтер. "Такого листа вигадала зла людина, - сказала Лоретта, - дуже зла людина. Ця людина попереджаК Остюка, щоб вiн покинув ходити до Лоретти. Вже нагострено ножа, i незнайомий буде рiзати Остюка". Лоретта покружляла по кiмнатi, напудрила носа i потягла з собою Остюка на вулицю. Другого листа Остюк подер сам, побачивши знайому руку на конвертi. Третього - Остюк носив кiлька день у кишенi, забуваючи викинути. Цiлими днями тинявся вiн по мiсту i несподiвано мостом Сюллi потрапив до острова С.-ЛуП. Його обтiкала вода Сени, Париж рокотiв навкруги, як далеке завмираюче божевiлля, острiв iз своПми тихими вуличками став приКмною оазою для Остюка. Великий шум зокола ледве долiтав сюди. Кiлька старовинних будинкiв з поверхами, що виступали, як балкони, старе кафе - ще з часiв, коли не було в модi старовинне слово кабаре, i люди приходили до кафе не так надовго, - все це прийняло в свою тиху тiсноту й Остюка, що випив тут поволеньки, смакуючи, рожевого напою з голосною назвою "Нектар БургундiП". ХазяПн кафе з добрим бургундським черевом i пухкими чернечими руками нiжно взяв з руки Остюка належну йому кiлькiсть сантимiв i з побожнiстю провiв Остюка до дверей. Тихою вуличкою Остюк дiйшов до мосту С.-ЛуП, що з'Кднував острiв С.-ЛуП з островом Сiте, пiдiйшов, шкутильгаючи, до поручнiв мосту i кинув нерозiрваного листа в Сену. Потiм вiн витяг з кишенi листа вiд Лоретти i кинув його услiд за першим. Вода була чорна i неприКмна. По нiй пливли маснi плями, трiсочки, вiдбитки хмарного неба, блищала синя глибiнь помiж хмарами. Остюк пригадав чистi степовi озера, i йому здалося, що вiн бачить у Сенi морду свого Флорiди. Мiсто затискало в лапах Остюкову степову душу, обламувало його крила i обмежувало розмах очей. Вiтри над Парижем дмухали чужi й нерiвнi, сонце сходило за хмарами i лягало в дим вечорiв. Остюковi iнодi хотiлося промчати вулицями мiста iз своКю непереможною кiнною бригадою, блиснути клинками серед веселих, темпераментних натовпiв i свиснути - крикнути степовим покриком, щоб зникло заворожене мiсто i повстала чудесна, мудра ковила. Земля далекоП батькiвщини лежала перед ним, як теплий житнiй хлiб, як ляскiт копит по м'якiй степовiй дорозi, як запах кiнського сiдла i як цвiт черешнi. На тихому мостi С.-ЛуП Остюк нiби скинув цивiльну одежу, свiй капелюх та краватку i надяг похiдний старий френч, червоне галiфе, шапку-кубанку з синiм верхом, нiби обплутався знову в пахучий ремiнь: вiд револьвера, шаблi, бiнокля, фляги. Хтось пiдiйшов до Остюка i торкнув його за плече. "Не топiться, глядiть, пане", - увiчливо сказав йому ажан. Полетiли в безвiсть шабля i френч, кубанка i галiфе, - Остюк, справжнiй КвропеКць, пiшов далi мостом до Сiте. Перед ним похмуро устав iз землi Нотр-Дам. Маршал Остюк подивився на нього, як верхiвець, що проПздив повз хреста на перехрестi дорiг. Темнi башти собору захиталися перед ним, i вiн пригадав собi, що близько десь мусить бути знайоме йому мiсце, Кроки маршала зробилися повiльними, вiн став оглядатися навкруги себе. Лiворуч на самому березi мiж мостами С.-ЛуП та л'Архевеш побачив морг. До нього й попростував хворий маршал. Перебита нога боляче хрущала, поранений пiд Павлiвкою хребет кололо, наче тисячами голок, розбитий пiд Успенiвкою череп, як мiдяний дзвiн, лежав на мозковi. Остюк не вiрив лiкарям, котрi запевняли його, що вiн може знепритомнiти десь на вулицi, любився з Лореттою до безпам'ятi, не давав хворобi покласти на лiжко його тiло, тримався так, як воно й личить хворому маршаловi. За скляною стiною моргу виставлено було з десяток заморожених людей. За склом штучний мороз. Остюковi, котрий зайшов з теплих передосiннiх вулиць, стало приКмно вiд прохолоди. Тиждень тому Остюк побував уже тут. Вiн розглядав тодi покалiченi трамваями, омнiбусами трупи, перед ним пливли поля жорстоких атак, трупи його партизанiв, братськi могили в трагiчних степах, де кружляли вгорi чорнi круки й солодко пахло травами й мертвим тiлом. Маршал тодi заплакав був трохи в руку, його серце так защемiло, як щемить воно тiльки на чужинi. Наглядач моргу за кiлька франкiв допустив Остюка подивитися, як заморожують трупи перед тим, коли Пх виставляти бiля скляноП стiни. Повiки в одного утопленого ченця затремтiли саме в той момент, як Остюк нахилився до нього. Маршал оживив ченця, пiвгодини попрацювавши надним. Нiколи не можна вигадати такого дрiбного випадку, який мiг би не врятувати людину за хвилину до ПП смертi. Чернець поблагословив Остюка i запитав його iм'я. Остюк одповiв, i чернець, зрiкшися свого iменi, назвав себе Михайлом. Тепер, трохи постоявши перед трупами. Остюк пригадав цей випадок, що був зовсiм зник з його хвороП голови. Перед моргом починався сквер в оградi собору. В скверi прекрасний фонтан розбивав шматки води на краплi, краплi розкидав на бризки, бризки розвiвав, як пил, в бризках поломенiла райдуга, зеленiла, блищала й коливалася. Маршал посидiв на лавцi, розглядаючи крiзь водянi бризки диявольську архiтектуру собору. Потiм вiн пошкутильгав далi, обiйшов собор, поминув Отель-ДьК i зупинився, вражений безлiччю квiтiв на вулицi. Це стояв ярмарок квiтiв посеред Парижа на островi Сiте. Маршал Остюк пройшовся ярмарком. Гомiн веселоП юрби стояв навкруги, як висока трава, i Остюк простував нею. Заплющивши очi, тримаючи лiвою рукою патика, маршал уявив себе в рiдному Новоспаському Стоять вози, фургони, гарби; мукають воли, i слина падаК у них з рота, наче павутиння, хвоськаК батiжком заПжджий баришник i лукаво пiдморгуК господарям; зайшлася халяндрою уся численна циганська родина - од малого до великого витанцьовують божевiльний танок, продаК сопiлки похмурий дiд, весело пищить в його устах степова дудка; Остюк нiби прийшов додому на побивку - вiн насвистуК щось, поцокуючи новенькими острогами. Зараз вiн зустрiне дiвчину. Он вона пiдходить до нього в гуртi веселих подружок своПх i осмiхаКться здалеку. "Кахи, чорнява!" - не витримуК Остюк i прокидаКться серед чужих людей на ярмарковi квiтiв. Просто перед ним жiнка ховаКться за великим кущем. Маршал пiдходить до нього i одгортаК квiти рукою. Там сидить, зiщулившись, налякана його Лоретта. - Ти ж поПхала, - каже маршал, i сльози бризкають з очей Лоретти - Ти ж назавжди, - повторюК маршал i бере задумливо синю волошку з букета милоП. Лоретта вже зовсiм заплакала. Вона бачить крiзь сльози, як нюхаК Остюк синю квiтку, що нiчим не пахне. Лоретта хоче пояснити, чому вона перейшла сюди зi свого старого мiсця бiля церкви С.-Мадлен. Чому перейшла таКмно, сказавши Остюковi, що виПздить з Парижа. Лоретта любить хворого маршала, Пй боляче, що вiн докiрливо на неП дивиться, вона не знаК звичаПв його предкiв з Великого Лугу, котрих не могда засмутити жiноча печаль. - Я хотiла спровадити ранiш твого ворога, а потiм повернутися до тебе, - запевняК Лоретта, але Остюк уже ПП не слухаК. Вiн зрозумiв тiльки, що його хотiли захистити, що жiнка хотiла пiдставити за нього своК життя, i це його остаточно вiдштовхуК. Погане дiло, коли мужчину починаК жiнка жалiти й оберiгати: так недовго докотитися й до ганьби! Остюк iде далi вiд Лоретти, не глянувши на неП, нюхаючи непахучу квiтку i ледве стримуючи свiй гнiв. - Вернись! - кричить йому Лоретта, ридаючи. Маршал не чуК. Йому саме пригадалася Павлiвка. Вiн лежить на пiдводi обмотаний полотном, майже загубивши свiдомiсть, i лише посилаК й посилаК своПх людей до бою. Мозок його вмер, живе тiльки та крапка, котра керуК правою рукою. "Вперед!" - кличе мовчки простягнута рука. - Вернись! - бiжить .за ним Лоретта, i Остюковi здаКться, що вона хватаК за стремено небiжчика коня його. - Вернись, мiй маршале, до свого дому! Без тебе я не житиму нiколи! Остюк iде, як сомнамбула. На його шляху трапляються схiдцi. Тримаючись рукою за поручень. Остюк виходить на самий верх i сiдаК на даху омнiбуса. Вулицi рухаються, вiтер б'К в обличчя Остюковi, омнiбус переПздить на правий берег Сени i швидко Пде величезним Севастопольським бульваром. Уставши на розi бульвару С.-Денi, Остюк пiшов до Монмартра. Мети в нього не було жодноП. Навкруги - нiби степ, а в самого Остюка застудженi вуха: в них шумiв, верещав, ляскав, спiвав, смiявся паризький день. Безлiч кафе розчинили дверi на бульварi. На тротуарах стояли столики, бiля _них жили рiзномаснi французи. Маршаловi згадалося, як вiн бився з ними пiд Успенiвкою. Вiн iшов серед натовпiв, котрими багатi вулицi у пiсляобiдню годину, вiн розправив своП плечi i пiднiс голову догори, гордо шкутильгаючи. Йому з пошаною давали пройти. Всi думали, що це йде колишнiй спагi[7] - його шкiра була темна вiд лютих степових вiтрiв батькiвщини. Кафе гостинно запрошували зайти, i стомлений маршал зайшов. На його честь зараз же заграв джаз. Остюк пив потроху вино, як пив його колись iз французькоП фляги пiсля Успенiвки, i думав про музику. Слухаючи соло на банджо, вiн пригадав бандуру, котра водилася в його полках. Бандура була кращою за банджо. Бандура брала серце безлiччю сухих, коротких та болючих звукiв, ПП породив степ, вона передаК трохи одноманiтний гомiн його, вона спiваК, як мужнiй i скромний степ. Џй припадало завше спiвати про неволю i пригноблення цiлого народу, вона примiтивна, як i кожна печаль. Остюковi не подобаКться банджо - звуки стогнуть i ниють, це спека й задуха коливаКться на струнах банджо. Зате флекстон i цугсфлейта Остюка зачаровують. Пiдкреслюючи металiчнi тембри джазу, цi iнструменти вивершують Пх, закручуються спiралями i обплiтають кафе. Так Остюковi здаКться. Вiн жалкуК, що не запровадив джазу у своПх бригадах. Це справдi музика енергiП, руху, машин i пристрасного безуму. З такою музикою кожний ескадрон бився б, як цiлий полк, подумав Остюк i вийшов з кафе та пiшов бульваром далi. Жiнки поминали його, сяяли оголеними руками. Жiночi голоси щебетали й кликали. Голоси чудово гаркавили, лiтера "р" переливалася в нiжних жiночих устах, як мелодiйна пiсня води. Коли жiнка смiялася, вона, здавалось, тримаК в своПх руках пiв земноП кулi. Маршал пожалкував, що його народ не мав таких жiнок. Його краПна - краПна тiльки матерiв. Печальна матiр вирощуК дiтей, годуК молоком i колише безлiччю добрих мелодiй. Та на старiсть немаК кому ПП годувати - пiшли сини в найми i соромляться матернiх пiсень. Остюк пригадав своК жiноцтво - його доля була - терпiння. З народження до смертi працювати в полi i вдома, молитися й плакати, класти життям за дiтей, ледве розцвiвши - бути вже безiменною рiччю - таку жiнку мав маршалiв народ. Остюковi закортiло побачити в себе iнших жiнок, почути з Пхнiх уст прекрасну вимову багатозвучних слiв, завмерти вiд Пхнього мелодiйного смiху - i потiм пiти на неймовiрнi тортури" у скажену роботу, до осяйних високостей. Так подумав Остюк. Вiн не мiг би викласти цiКП думки словами, як не змiг би нiколи пояснити своКП туги за батькiвщиною. Бульвар ПуасоньКр скiнчився, i почався Монмартр. Остюк думав про врятованого ченця, не помiчаючи дороги. Тротуар пiшов пiд гору, поминаючи фунiкулер. Назустрiч Остюковi бiгли юрби школярiв. Продавцi солодощiв пропонували йому свiй крам. Iнвалiд вiйни продавав цигарки - маршал купив у нього пiвсотнi i забув Пх узяти з собою. Оглядаючись через плече, Остюк бачив черепицю на дахах будинкiв, бачив вигнуту лiнiю бульвару, верховiття декiлькох каштанiв. Вiн вийшов височенько пiд гору. До нього наблизився задерикуватий хлопець iз шарфом на шиП i попросив франка. Остюк вiдхилив простягнуту руку, не зупиняючись бiля хлопця. Йому нiколи було думати про милостиню - вiн побачив попереду себе сiру сутану ченця. В натовпi вона метнулась перед очима раз-другий i зникла. Хворий маршал надаремно шукав ПП, ходив, зазираючи до дверей крамниць i кафе. Вже втративши надiю знайти ченця. Остюк сказав собi: "Яка сила ченцiв К на свiтi!" - i зайшов до музею, де на дверях висiла блискуча дощечка, а у вiкнi було виставлено воскову голу жiнку. Пахощi воску. Важкi портьКри на вiкнах. М'який килим пiд ногами. Серед усього рухаКться залами пахуча оаза. Хворий маршал урочисто робить огляд генералам i королям. Еполети вилискують мертвим золотом. Коштовна одiж облягаК постатi. Остюковi здаКться, що вони швидко почнуть дихати й командувати. "Фрiдрiх Великий" - читаК про себе маршал i додаК - "король". Вiн пригадав Павлiвку i павлiвський удар навскоси, котрого винайшов оцей восковий невгамовник. Король тримаК в руцi голу шпагу. Довгий зелений мундир спадаК до колiн. Маршаловi подобаКться королiвська постать. Оповiдання Шахая про вiйни цього невидного чоловiчка хвилюють Остюка, i вiн, оглянувшись, щоб цього нiхто не. помiтив, хоче помацати короля рукою. Знову спогади захопили його мозок. "Ти ж не помирай, гляди, маршале", - каже йому Шахай i усмiхаКться десь здалеку. Флорiда iрже й маше головою. Червоного прапора красна зоря Обiйде iз нами далекi моря! Цокотять пiдкови,! чхають конi. Виривайлова сотня свариться за барахло. М'який, теплий степовий день. Остюк зiтхаК i хоче голосно заспiвати, та його погляд чiпляКться за чергову воскову людину, i маршал знову вiдчуваК себе серед нерухомих героПв. Малий, пузань в сiрому, подертому на лiктях мундирi дивиться просто на Остюка з-пiд чудного трикутного капелюха. "У таких капелюхах возять катафалки!" - думаК Остюк i. лагодиться засмiятись. Пузань, проте, дивиться на нього суворо. Остюк пiдносить руку i хоче фамiльярно поплескати пузаня по плечах, та скляний ковпак не пускаК цього зробити. "Як же тебе звати?" - питаКться Остюк i читаК пiд ногами iмператора - "Наполеон". Маршал сiдаК на стiльцi, що стоПть поруч, i. довго сидить нерухомо. "Нарештi я тебе зустрiв! - осмiхаКться Остюк. - Нарештi я зустрiв тебе, пузата бабо!" Вiн оглядаК iмператора, як нещасливого вояку. Нещасливого хоч би вже тим, що вiн помер i не може зробити того, що ще виконаК Остюк. "Боже вiйни, - промовляК Остюк, - хто тебе навчив доручати кiнноту дурням у день рiшучого бою Ватерлоо?" Iмператор французiв не одповiв. За нього вiдповiв чийсь голос з глибини залу. "Не суди мертвого, - сказав голос, - Ватерлоо трагiчно невдалий день". - "Але ж можна було тому чортовi, що його було послано розшукувати союзникiв, можна ж йому було, принаймнi, хоч умерти?" - запитав Остюк, не дивуючись i не розшукуючи розмовника. "Це ваш привiлей, - iронiчно пролунала вiдповiдь, -не жити, а вмирати". Остюк розгнiвано пiшов по залi до того кутка, звiдки лунав голос. Там стояла воскова група, що показувала коронацiю Карла V. З натовпу воскових ченцiв, котрi стояли навкруги воскового Карла, вийшов до Остюка один. Остюк придивився. Це був його теперiшнiй тезко, чернець з моргу. - Здоров, побратиме, - сказав чернець. З вiкна ОстюковоП мансарди видко було невеличкий брудний двiр, похилений флiгель, високий i мiцний паркан сусiднього машиново-ремонтного закладу та цiлу серiю червоних черепичних дахiв його вулички, що пiдходила безпосередньо до бульвару С.-Мiшель. Бруд i веселiсть - ось характернi ознаки цiКП вулички. Вузька, як степовий глибокий ярок, вона часто була ареною дивовижних процесiй. То несли вночi п'яного студента iз смолоскипами, спiвами, плачем i реготом; то студенти влаштовували весiлля; то - простували юрбою до будинку ПхньоП аlma mаter, щоб засвiдчити чергову п'яну любов. Остюк часто виходив на вулицю, зачувши спiви студентськоП ватаги, але веселiсть та була чужа йому. Постоявши хвилину. Остюк повертався до кiмнати, тамуючи огиду. Iнодi за стiною хтось цигикав на скрипцi. Маршал тодi сiдав на лiжко й мрiяв. Вiн думав про свою молодiсть в Новоспаському, про роботу в господарствi батька, про свою власну землю i власну хату, - якi б вони були в його мiцних, роботящих руках. Вiн думав про всесвiтню вiйну, котра вирвала його з життя i штовхнула в смерть та руПну; про революцiю i горожанську вiйну; про своП партизанськi бригади; про те, що життя бiжить дуже швидко, i нiколи людинi зупинитися на хвилину; про бистрi роки i поважну ходу свiдомостi, котра сповнюК важку голову; про чужину, що з неП видко батькiвщину - бiдну, порожню землю i червонi прапори на нiй; про вмирання селянськоП психiки i про страх, як перед зрадою. Мансарда, що в нiй жив Остюк, належала художниковi, котрий лежав саме в лiкарнi. Остюковi дали це житло лише до одужання ПП господаря. Так воно i стояло - це художникове ательК - з полотнами, з картинами в рамках, з мольбертами i розкиданими скрiзь тубами фарб, прийнявши в себе хворого маршала з його скромною валiзою. Остюк перечитував книжки по малярству, переглядав альбоми видатних художникiв, i йому здавалося, що вiн дiйсно розумiК чужу мову i що книжки тi розкривають йому рiзнi таКмницi. На мольбертi стояв недокiнчений пейзаж з контурами ворони на початому деревi. Остюк виймав з валiзи старого бойового револьвера i старанно цiлився в ворону, вiдiйшовши аж у куток мансарди: йому все здавалося, нiби рука його починаК труситися вiд жахливого болю в хребтi. Та мушка револьвера не тремтiла, i Остюк клав його назад до валiзи, заспокоПвши себе. Улюбленою картиною Остюка була одна, що ПП Остюк витяг з-пiд лiжка. На нiй художник намалював двобiй. Вершники з блискучими шаблями в руках божеволiли на тлi червоних хмар, серед котрих заходило велетенське сонце. Фантастичнi постатi вершникiв та Пхнiх коней чарували Остюка, вiн часто й подовгу розглядав картину. Художник розумiвся на конях, око Остюка навiть упiзнало одного коня - це була нiби морда Флорiди. Вiд такого починаючи, Остюк дiйшов чудних висновкiв: художник намалював його, маршала, з кубанкою на головi, з червоною стрiчкою на кубанцi i з шаблею в руцi. Придивляючись до картини довше, Остюк упiзнав успенiвську рiвнину i побачив крiзь пил грецьку кiнноту, що йшла допомагати французам. Тодi Остюк став розгортати всi полотна, що стояли в кутку, i роздивлявся Пх уважно та недовiрливо. Усi вони вразили Остюка якоюсь подiбнiстю. Скрiзь - будь то пейзаж чи людська постать, чи просто композицiя фарб i лiнiй, - повсюди видко було замах руки та блиск шаблi в нiй. На однiм полотнi так замахнулося дерево. Воно нiби хотiло вискочити з корiнням на поверхню землi. На другому полотнi - людська постать. Вiтер нахилив над нею смугу дощу. I - наче висiла над перехожим рука з шаблею. ТретК полотно мало на собi цiлий вихор рук, що замахнулися шаблями. По клинках дзюрила нiби кров, та Остюк протер очi, i все це зникло з очей, як вигадане або як чарiвне. Лоретта зайшла до кiмнати. Остюк мовчки подивився на неП i знову втопив очi у полотно. - Мiшель, - сказала Лоретта, - я прийшла до тебе. - ПонiмаКш, - сказав маршал спокiйно, як перед кiнною атакою, - твоя доля мене турбуК аж надто. Сiдай. I потiм вiн замугикав пiд нiс: Ой пряду, пряду, спатоньки хочу, Ой склоню я головоньку на бiлую постiлоньку, Може, я засну. - Ми з тобою побралися, - продовжував Остюк свою думку, - i жили вдвох увесь той час, коли я приПздив до цього мiста. ДвоК людей - мужчина й жiнка - живуть у темрявi вiд iнших людей. Вони ходять вулицями серед загалу, але з ними ж i ходить Пхня темнота. Мiж двома людьми - чоловiком та жiнкою - немаК й не може бути нiчого чужого. Настала проречиста пауза, в котрiй Лоретта боялася заговорити. - Ти вбила свою дитину, -сказав Остюк i одвернувся од жiнки на хвилину, - i мою дитину також. Я не пiп, i менi немаК дiла до грiха. Але моя батькiвщина - краПна плiдних матерiв. Мiй народ - немаК в свiтi бiльш плiдного народу. Ти не сказала менi й слова i загубила дитинча. Ти маКш право так дiяти, i я заховав невимовний бiль в собi. Дiтей убивати не можна, Лоретто, - це загибель для народу. - Воно загубило б моК життя, Мiшель, -одповiла жiнка. Остюк пригадав своК захоплення з краси парижанок i жахнувся того, що краса та мертва i неплiдна. То ходили вулицями трупи, нафарбувавши губи i прикрасивши обличчя. Осмiх з'являвся на губах Пхнiх, але то був осмiх, що загине разом з красунями. Та гаркава, грацiозна й мила мова не покладеться в дитячi уста, бо дiти тисячами котяться з брудних каналiзацiйних труб дном мутноП Сени. "Нi, не треба нам таких, жiнок, - зiтхнув Остюк, - хай живе одвiчна страдниця Матiр!" Пiдсвiдоме хотiти загибелi може тiльки нацiя, яка кiнчаК iсторичну путь, - подумав Остюк i йому стало соромно вiд такоП iдеалiстичноП думки. Вiн виглянув у вiкно i побачив, як вибiгли робiтники з майстернi на обiд. Декому Псти принесла дружина, дехто розгорнув червону хустку з хлiбом, каштанами й жменею винограду. Червона хустка зворушила Остюка - скрiзь, по всьому свiтi робiтники Пдять з червоних хусток. Десь по великих фабриках робiтники мали Пдальнi, але тут перед очима Остюка тiльки невеличка майстерня, i вона нагадала йому робiтництво його батькiвщини. Шахта, де працював юнаком Остюк, завод, що був поруч шахти, запахи вугiлля, сiрки i горiлого залiза, пил i дим, слiпучий блиск вилитого на землю шлаку, кров у грудях, що клекотить, вiдчуваючи навкруги себе рух i метал, - ось що уявив собi Остюк, виглядаючи у вiкно. Потiм вiн говорив далi, повернувшися до Лоретти. - Ти не могла iнакше зробити в цьому Парижi, i я перейду до головного. Маршал замовк несподiвано i зрадив звичай своПх предкiв з Великого Лугу: пожалiв жiнку. Надаремне вiн глушив у собi жалiсть - вона розквiтла, як пахуче гроно, заволодiла ним до краю. I жiнка зрозумiла це, але не скористалася з жалостi Остюка. Ще бiльший вогонь охопив маршала, бо вiн вiдчув благородство жiнки. Вони сидiли мовчазнi, як двоК любовникiв, що не кiнчали своКП любовi, а лише розпочинали ПП. - Я боялася тобi сказати, скоро ввiйшла, що цю кiмнату я добре знала, -пролунало нерiшуче вiд Лоретти, котра вирiшила iнстинктивно, що треба допомогти Остюковi реалiзувати його жалiсливiсть. - Як? - ухопився за випадок i Остюк. - Тут жив колись мiй наречений. Вже кiлька, рокiв вiн зник з моПх очей. Вiн був тодi вiйськовий, збирався в похiд до ГрецiП чи до Сибiру. За цi роки я нiяк не могла знайти оцю його кiмнату i тепер ось бачу ПП такою, якою вона була тодi. Це його малюнки, - сказала Лоретта, розгортаючи полотна, - вiн був тодi блискучим художником, шикарним художником. Остюк слухав Лоретту, як слухаК подорожнiй рiку, що тече в нього бiля нiг, слухаК, знаючи - вiн одпочине й пiде далi, а рiка тектиме собi в невiдоме море. Його любов до Лоретти робилася малою, як жайворонок, i пiдносилася всерединi серця вгору й вгору. Остюковi здалося, що його серце побiльшало неймовiрно, проте жайворонок i щебетання десь пiдступали Остюковi аж до горлянки. Жалiсть пiдказала йому, що треба бути жорстоким одразу, сказати всi причини, якi змушують його розiйтися з Лореттою. Ця потреба постала перед ним так яскраво, що вiн здивувався своПй слабкостi. Так буваК - жалiсть породжуК жорстокiсть, i це почуття тодi дiК, як благословення. Остюк мусив лягти в лiкарню, надiй вийти звiдти у нього не було, вiн почував себе щодня гiрше й гiрше - хто б осудив цього героя Павлiвки й Успенiвки за те, що вiн хотiв зробити? - Перед вiд'Пздом. - сказала Лоретта, - вiн спiвав менi старого романса. Хочеш послухати його? Лоретта почувала, що в повiтрi висять громи та блискавки, але як бiльшiсть жiнок - вона ховала голову пiд крило. - Хочу, - одповiв Остюк i, виглянувши у вiкно, побачив, що двором iде чернець, - я хочу послухати його. Лоретта проспiвала першу строфу: На батькiвщину, у Тулон, ВертаК шхуна "Трьох корон". Веде ПП рубака Жан. Малий чорнявий капiтан. Потiм вона басом проказала приспiв, _як вiдповiдь на цю строфу вiдважного Жана: Го-го! Грот-парус став, Щоб вiтер гнав i гнавi З коридора почулося, як хтось там зашаркотiв ногами. "Можна", - сказав Остюк. До кiмнати зайщов чернець. Вiн виглядав на малу обскубану мишу, проте сутана йому личила. Чернець поправив на носi залiзнi окуляри й сiв. "Хвилину уваги, тезко, - вимовив Остюк, - Лоретто, далi". Лоретта, що, як кожна парижанка, не боялася й не соромилася мужчин, провадила пiсню далi: Вiдважний Жане, поспiшай До затишних тулонських шат. Сумна дружина й немовля Твого чекають корабля. Го-го! I гафель став, Щоб вiтер гнав i гнав! На чорний прапор "Трьох корон" ЧекаК твiй ясний король. На злото в трюмi - жде казна. Тебе, корсара, зла тюрма. Го-го! Ще й клiвер став, Щоб вiтер гнав i гнав! - Правильно, - зауважив чернець, - став i клiвер, бо стiльки обставин на тебе чекаК в Тулонi. Та ось i виплив сам Тулон Iз хвиль солоних лона лон. Його замрiяний обман ВилискуК i крiзь туман. Го-го! Та й топсель став, Щоб вiтер гнав i гнав! Вiдважний Жане, долю зваж, - Це ж край твоПх тропiчних вахт! Чи вартi жiнка й немовля Тюрми ясного короля?! Го-го! Усе напни! До берега жени! - Так роблять справжнi мужчини, - сказав чернець i подивився на Остюка, - сьогоднi ввечерi ми з тим нашим другом здибаКмось бiля Сени. Всi папери вiн принесе з собою. - Пiснi ще не край, - зауважила Лоретта, i мужчини замовкли. Вона стиха проказала останнi слова романсу, нiби виголошувала нагороду вiдважному Жановi: I Жан зiйшов, мов паладин, - На березi дружина й син. А навкруги юрба ревла. "На гiльйотину короля!" - Кiнець пiснi поганий, - не погодився чернець, - i слово "паладин" зовсiм не показуК вiдваги, а лише високомiрство. Бiльш цiкаво виглядало б, коли Жан, поцiлувавши дружину, сiв би до в'язницi. - Життя людини - театр, - печально виголосив Остюк, котрий хотiв справжню печаль видати за удавану. - Ви думаКте про режисера чи про декорацiю, маршале? -_ Я думаю про волю людини, котра йде проти всього. - Проте ви не скажете, що могли б бути режисером в театрi ? - Я був помiчником режисера в Успенiвцi i актором, котрий умираК в кiнцi п'Кси, - в Павлiвцi. - Знаю цi боП, - вклонився з пошаною чернець. - Я ще ставив п'Ксу "Комбриг без коня" на кону партизанського театру i поставив би кожну п'Ксу зараз у себе на батькiвщинi. - А чому ви зараз тут? Остюк промовчав, не називаючи себе i, не розкриваючи своПх намiрiв. Лоретта сидiла, щось своК думаючи, бо й Остюк, i чернець розмовляли мовою Остюка. Звiдки чернець знаК його мову i хто вiн такий - Остюк не розпитував. Мансарда трохи нагадувала невелику клуню. Дах був високо, нiби лежав на кроквах. За вiкном у кутку - закапелок, де щось висiло на стiнi. Остюк щодня, просипаючися на лiжковi, думав про те, що треба поглянути у той куток. Але, вставши, зараз же забував. Протягом дня вiн не сидiв удома, а ввечерi куток той був темний. Чернець розгорнув вузлика, котрого вiн принiс iз собою, i пiшов за ширму, де стояло Остюкове лiжко. За кiлька хвилин вiн вийшов звiдти, несучи сутану в руках. Пiджачок i штани бовталися на ньому, як на кiстяковi. Остюк i Лоретта побачили дрiбного чоловiчка цiлком студентського вигляду. - Повiсьте рясу он туди, у куток, там К вже якась одежа. Чернець пiшов до закапелка i пiдняв темну матерiю, вкриту пилом. Усi побачили мундир французького офiцера - похiдний, ношений, i шаблю пiд ним. Остюк пiдiйшов та взявся рукою за шаблю. - Ого, та це моя знайома! - вирвалося у нього, i вiн бiльш нiчого не додав. Нiби щось ударило його у голрву. Слiпучий успенiвський день заколивався перед його очима. Голова Петра Виривайла лежала мертва на столi. Дiйшовши пам'ятi, Остюк з годину не рухався на лiжку. Чернець розмовляв за ширмою з Лореттою. День iшов на вечiр. У вiкно линув гомiн перехожих з вулички. З бульварiв С.-Жермен та С.-Мiшель лунали трамваП. Вибухали мотори автомобiлiв. Напроти вiкна на даху флiгеля скакало двоК котiв. Плач дитини скидався на скавчання. Зблизька десь чувся пронизливий рип колiс чиКПсь тачки. Маршал повернувся на лiжковi i знову загубив свiдомiсть. Променi й гуркiт заполонили його мозок, i кудись простяглася з голови одна нитка, за котру шарпав хтось без жалю, нiби Остюкова голова була дзвоном, а мозок - билом у цьому дзвоновi. Маршал застогнав, його занудило. Чернець пiдiйшов до лiжка i поклав мокру хустку на голову. "Лоретто", - покликав Остюк. Лоретта пiдiйшла, Остюк узяв ПП за руку i вiдчув, як сила з ПП руки прояснюК йому мозок. "Ти моя жiночко", - прошепотiв Остюк, i його непам'ять перейшла в тихий сон. Йому приснилось, що вiн спить пiд зорями в степу, поклавши голову на сiдло. Пасеться Флорiда, припнутий до списа. Потiм пiдходить до хазяПна i лиже йому лоба. Остюк хоче прогнати коня, вiн замахуКться на Флорiду рукою, i Лоретта хватаК його за руку. - Чи ба! Та вже зовсiм вечiр, - каже Остюк, пiдвiвшись на лiжковi. - Вже вечiр, - констатував чернець, - чи здатнi ви пiти тепер зi мною до Нового Мосту? - Звичайно, здатний, - одповiв Остюк i став складати своП речi до валiзи, нiби вiд'Пжджаючи назавжди. Замкнувши валiзу, вiн винiс ПП з кiмнати i за хвилину повернувся назад. - КонсьКржка дивуКться, - було його резюме, - i я сказав, що це речi вашi, тезко. Вони всi троК посiдали знову, цiлком рiзно виявляючи почуття. В той час як Лоретта, не стримуючись i не криючись, витирала сльози хусткою, а чернець заплющив очi пiд окулярами, i лише губи його лукаво кривилися, - Остюк сидiв цiлком спокiйний, дивлячися в одну крапку на стiнi над його лiжком. Потiм вiн устав i зняв iз стiни те, на що вiн дивився. Кладучи цю рiч. - то було фото - до кишенi. Остюк на хвилину затримав ПП перед очима. Там сидiло четверо партизан: Шахай, Галат, Марченко i вiн сам. В руцi у Галата був соняшник. - Ну, прощавай моя хата, - тихо проказав Остюк, i з цими його словами прочинилися дверi, на порозi з'явився високий мужчина. Лоретта ахнула, упiзнавши господаря мансарди - свого нареченого. Остюк пiзнав офiцера французькоП кiнноти i коли той зняв капелюха, - побачив шрам на його головi вiд своКП кубанськоП шабельки. Чернець же хутко вислизнув у дверi. - Бувай здорова, дружино, - вимовив Остюк i поцiлував мiцно Лоретту, - ось тобi буде муж i хазяПн пiсля мене. З цими словами Остюк вийшов, i вiн це зробив достойно, _як мужчина. Таксi Пхало напрочуд швидко. Вже звечорiло. На мосту С.-Мiшель засвiтилися лiхтарi. На Сiте, бiля полiцiйноП префектури, стояла валка ажанiв. До вулицi Рiволi Пхали кiлька хвилин. "Рiволi", - сказав шофер i зупинив машину. Остюк, шкутильгаючи за ченцем до скверу С.-Жак, намагався розшукати, звiдки вiн знаК слово "Рiволi". Потiм поруч цього слова повстало в пам'ятi "Мантуа". За цим прийшло слово "Жубер". Нарештi, сiдаючи в скверi на лаву перед баштою С.-Жак, Остюк пригадав четверте й останнК, як ключ до всього - "Бонапарте". Так, Остюк знав вiд Шахая про бiй пiд Рiволi з iталiйського походу генерала Бонапарте. Жорстоко билися перший день. Увечерi генерал Бонапарте довiдався, що йде на нього ще велика сила з боку Мантуа. Залишивши кiнчати бiй молодого Жубера, генерал помчав назустрiч пiдмозi. Три днi не було Бонапарте, i три днi бився пiд Рiволi Жубер, не маючи сили подолати ворога, але й не пiддаючись його шаленим наскокам. Бонапарте, зустрiвши i розбивши пiдмогу, що йшла до Рiволi, повернувся туди лише на четвертий день. Цього ж таки дня, знову з'Кднавшися з Жубером, Бонапарте переможно закiнчив бiй пiд Рiволi. "Вулицю треба було назвати iм'ям Жубера", - подумав Остюк, i йому приКмно стало вiд однiКП згадки про цього блискучого вояку, молодого, соромливого й романтичного хлопця, котрий загинув у АвстрiП так несподiвано, провiвши туди з IталiП крiзь гори, холод, снiги, крижанi безоднi - шiстнадцятитисячну армiю. - Вiн iтиме отут, - вимовив чернець, - i шукатиме моКП сутани, в обличчя мене не знаК. Коли нас тут не зустрiне, вiн пiде до Нового Мосту i там чекатиме. Ясно-сiрий костюм, круглий значок Рот-Фронту, оранжева краватка. Упiзнали б? - Упiзнав би, - одповiв Остюк i розвалився на лавцi, мов сидячи на тачанцi. В руках своПх Остюк вiдчув гвинтiвку, на поясi - сотню патронiв, вiн прийшов на засiдку. Усе пливло невiдомо куди, все минало й мовчки мiнилося на iнше, над головою Остюка надимався парус, не було жалю i ввижалася попереду незаймана просторiнь. Люди мелькотiли перед очима, переходячи сквер. Чернець уважно слiдкував за всiма мужчинами й фiлософствував про Остюкову батькiвщину так, нiби там зроду жив... - У вас буде прекрасна столиця, - сказав вiн, - i називатиметься вона Хортицею по iменi острова. Посерединi Днiпра стоПть острiв з гранiту, площа його-три на шiсть кiлометрiв. Гранiтовий масив колосальноП глибини. Поруч острова свiтова електрична станцiя, навкруги степ з рудами, вугiллям, нафтою й пшеницею. Острiв, як криця, - це не фiнськi болота, котрi треба було загачувати кiстками ваших дiдiв, щоб збудувати Санкт-Петербург. Це не острiв Манхеттен, на котрому стоПть Нью-Йорк, це славна гранiтна Хортиця, що витримаК будинки яких завгодно масштабiв. Тепер далi: тече рiка, котрiй i цiни не складеш, так вона доцiльно протiкаК серединою краПни, забираючи в себе воду з усiх менших рiчок: з Тетерева, Десни, Росi, Сули, з Тясьмина, Псла, Ворскли, з Орелi, Самари, Iнгульця. Iмена якi, якi звучання! - Якi ? - запитав Остюк. - Кожне iм'я записане мужнiми руками ваших предкiв до iсторiП. Тетерев, Сула, Тясьмин, Самара! Як Iгорева сурма, звучить Сула, кривавий Тясьмин, скромна Самара. До Царграда плив Днiпром Олег, велика дорога - "iз варяг у греки". Славна у вас iсторiя, тезко. - Це ви про що? - Про iсторiю вашоП землi за останнiх двi тисячi рокiв. - А про столицю? - Пробачте. Я хотiв сказати, що майбутня столиця ваша мусить бути прекрасною, як казка. На самому островi - центр. Вiсiмнадцять квадратових кiлометрiв пiд центр. На всi сторони з острова перекинуться мости через Днiпро. Ажурнi сталевi цяцьки ляжуть з острова на берег. I ще ростиме мiсто. Мiсто, що його обтiкаК велика рiка, воно мусить бути чисте й здорове. Днiпровi плавнi осушать i вiддадуть городньому трестовi, по схилах балок, на пiсках, ростиме чудесний виноград, рiчище поглиблять i закують в бетон, просто до мiста пiдходитимуть пароплави з усiх морiв, колосальний пролетарiат стукотiтиме молотками по заводах, i це буде справжня столиця. - Можна подумати, що ви тiльки те й робите, що будуКте столицi, - осмiхнувся Остюк недовiрливо. Проте в його уявi зараз же виросла Хортиця i засяяла в слiпучому електричному свiтлi. Сквер С.-Жак перетворився в сквер на островi, а лiхтар на баштi С.-Жак в зорю над будинком виконкому мiста. Потiм Остюк пригадав собi це мiсце Днiпра й Кiчкаський мiст, котрий переходила його кiннота, пострiли ворога, що тiкав без оглядки, пустельний, випалений сонцем степ, пил, спеку i втому колишнього походу, - пригадав, i сумнiви зароПлися в його головi. Але й ще одну рiч вiдновив у пам'ятi Остюк - могутню Днiпрову течiю, безлiч води, що, затиснута мiж велетенськими скелями Вовчого Гирла, мчала, як шалена, вируючи, шумуючи i подаючи знизу голос велетня. Загадково виблискувала рiка, несучи безлiч тонн води в море, пекельно-гарячий вiтер степу пролiтав над хвилями, як жадiбний птах, п'ючи й каламутячи крилами воду Днiпра. Хортиця тодi стала на очах у Остюка вкриватися баштами й будинками, лiнiями рiвно прорiзаних кварталiв. -Хортиця, -сказав Остюк, - без мостiв i вигляду жодного не матиме. Береги там високi, мости будуть дуже високо йти над водою. Запорозькi козаки там, кажуть, жили ранiш. Шахай мiг би вам багато дечого розповiсти про них, як вони вiдважно й хитро скрiзь билися. - Вони добре вмiли умирати, - повторив чернець сентенцiю, що ПП вiн мовив уже в музеП воскових фiгур, - та й взагалi у вас добре вмiють тiльки умирати. Англiйськi журнали сiмнадцятого столiття виповнено портретами ваших гетьманiв та полковникiв, вiйськовi спецiалiсти вивчають Пхнi походи та переможнi боП з поляками й турками, все йде до того, що на сторiнку iсторiП випливе новий могутнiй життКздатний народ, та все раптом летить шкереберть: гетьмани зникають, пропивши всi славнi дiла, полковники розкiшно умирають, четвертованi, колесованi, на кiл посадженi, у мiдних биках пiдсмаженi, або стають московськими боярами, кличуть до себе воКвод i - ганьба! - стають рабами, незвойованi, неподоланi на полi бою, не примушенi силою до покори. - Кажете - добре вмирали? - Остюк аж нахилився до ченця. - Умирали так, як нiхто в цiлому свiтi не вмирав. У вас К якась гордiсть смертi. Скiльки ваших прадiдiв умирало, сидячи на палi на майданi або при дорозi, мовчки усмiхалися iз своПх ешафотiв, лаяли ворогiв i кепкували з них. Жодного стогону не зривалося з уст. Очi були яснi, як небо над головами, мужнi серця рiвно стискалися, тремтiли вiд напруження м'язи, з котрих злуплювали шкiру i, посипавши ПП сiллю, тулили до живого м'яса. - Чому ж вони не билися до загину? - Вони були довiрливi, коли ворог хотiв Пх ошукати, вони були нетривкi там, де треба було перечекати, вони були жалiсливi там, де ворог удавав, що просить милостi. Остюк силкувався зрозумiти, куди хилить розмову чернець. Серед усiх цих слiв десь мусив висiти гачок на його думку. Може, цим гачком був сором, що його вiдчув Остюк, змушений визнати незнання свого минулого? -_ Яка ж у вас професiя, побратиме, поза монастирем? - запитав нарештi Остюк. - Я iнженер, - скромно одказав чернець, - гiрничий iнженер. - Можна подумати, що ви iнженер чужоП iсторiП, - сухо промовив Остюк, - але я подумав, що вам просто набридло чекати нашого друга. Скiльки ви вже менi про це говорили? Йому стало боляче вiд подiбних розмов. Що саме болiло - вiн не знав, можливо не факти, а сам тон розповiдi. Чернець вибачливо усмiхнувся i, поправляючи окуляри, заховав за цим рухом лукавий блиск очей. - Ви божевiльний, - лагiдно зауважив Остюк i устав з лави, - коли я вас досi слухав, то тiльки через те, що не знав цього. Щось iще маКте менi сказати перед тим, як я пiду? - На мою думку - ви не пiдете, - засмiявся чернець, - бо вам потрiбнi тi папери, що Пх принесе наш незнайомий друг. А потiм, - глузливо сказав вiн, - з якоП це пори Остюк боПться слiв? Хiба ви не мужчина i не можете захищатися? Адже ви добре знаКте, що голова в мене не гаряча i мозок у мене не хворий? Остюкове серце враз виповнилося гордiстю. Безконечнi боП за надбання революцiП промайнули перед його очима. Вiн вiдчував себе нiби в глибокому рейдi, пройшовши лiнiю ворожого фронту. - Нам по дорозi з кожною краПною, котра вивiсить червоного прапора, - сказав вiн тихо й переконано, - всi нацiП борються у нас за одне дiло - i це дiло К вищим за iнтереси окремих нацiй. Нiхто ще не довiв, що новий панiвний клас - пролетарiат - може бути нацiоналiстичним, може товпитися в рамки однiКП нацiП з нiбито бiльшим культурним минулим. Звiдси - неможливiсть того, що ви називаКте ошуканством, - коли ви серйозно так думаКте, а не викликаКте мене на одвертiсть. Доведiть менi. Чернець одкотив рукав на лiвiй руцi й показав Остюковi великий шрам вiд розривноП кулi. Свiтло лiхтаря лилося на руку, як молоко. Шрам такий, нiби м'ясо вирвала тигрова лапа. - Я був у союзi "Спар