Юрiй Яновський. Чотири шаблi ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Пустимо стрiлку, як грiм по небу;_ Пустимось кiньми, як дрiбен дощик;_ Блиснем шаблями, як сонце в хмарi!_ (К. о л я д _к а. "Н а р. Ю ж.-Р у с. П е с н и" Метлинського, с т о р. 338). ПЕРША ПIСНЯ Голос: Благословiть почати щирий труд, Що вiдчинив би далину, як дверi. Довiрте не достойному перу Достойне слово ставить на паперi. Багато в свiтi радостi й принад, КраПн багатих i зелених вiчно, На сонцi спiК синiй виноград, I синК море майорить музично. Чудеснi дива ходять по морях I манять нас, i закликають нiжно. Та що нам Пхнiй бунтiвливий стяг, Коли не стяг це нашоП вiтчизни! Мине i молодiсть, як золотiнь, Лиш вiчний труд нiколи не загине, Коли кладе отак покiрний син КраПнi милiй - серця тепле вiно. На вiтрi рухаються руки рей, На обрiП - омана заозерiй... Хор: Ми стаКмо плечима до плечей. I свiт вiдчинено, як дверi! Вони завмерли, нiби ковтнули мiцноП отрути i вона Пм забила дух. Галатiв чуб один ворушився, звисаючи над оком. Подзьобане вiспою обличчя Марченка стало страшним одразу - оббите морською водою обличчя кольору сухого полину. Остюк безтурботно тримав у руцi соняшника i поклав руку на ШахаКве плече. Цей похмуро пригнувся на стiльцi, простягши наперед зцiпленi руки. Вiн наче сидiв на сiдлi. Новенький френч з плямами на плечах, де були погони, солдатськi штани i новi шевровi чоботи з острогами, букет весiльних воскових квiтiв на грудях - так виглядав Шахай. Це сидiли на скелi орли, напустивши на себе всю поважнiсть завмерлих хвилин. Це - ще не порушена нiчим тиша, яка розiрветься через голосне квилiння стрiл, брязкiт щитiв, iржання коней, i затремтить степ, затрясуться шляхи пiд копитами смiливих вершникiв. Чи знають вони свою силу i волю, замах клинкiв своПх, мужнiсть серць i свiтло очей? Не знають вони нi сили, нi волi, нi мужностi серць, нi замаху клинкiв. Та що Пм до таких дрiбниць, коли вони почувають, що живуть! Џх четверо верховодить усiм Новоспаським. Вони лiтають, як птахи, кружляючи над рiдними хатами, вище й вище, на синю скелю неба, ледве помiтними крапками стають там, i насилу впасти може згори завмираючий клекiт. Вони живуть! - Ворушися, чортова клацалко! - сказав крiзь зуби високий Галат. Проте сам вiн не ворушився, упершись рукою в бiк i одставивши лiву ногу. Наймолодший з чотирьох, вiн був i найнетерплячiший. Марченко сердито скосив очi на Галата, i в цей момент фотограф клацнув затвором. Так вони й залишилися на платiвцi, цi Марченковi косi очi. - Готово, - сказав фотограф, грацiйно вклонившись чотирьом друзям. Вийшли на сiльську вулицю. В повiтрi лiтало довге бiле павутиння. Ранок, чудний ранок ШахаКвого весiлля, кiнчився. Галат бiг попереду - довгоногий, тонкий i чубатий. Остюк забирав усю землю пiд себе, ступаючи кривими ногами кiннотника. Вiн розмахнув правою рукою, а лiва увесь час висiла, не рухаючись, наче нею вiчно притримував Остюк шаблю. На Марченковi була матроська сорочка i капелюх, тiльки славетний кльош було запхано в чоботи. Шахай iшов, нечутно ступаючи по порохнявiй дорозi. - Ми знялися на карточку, - сказав похмуро Марченко. Вiн трохи гаркавив. - На карточку! - прокричав Остюк сильним голосом: вiн звик вахмiструвати в ескадронi. - Тепер революцiя! - Ми забули знятися з шаблями. I з револьверами в руках... - Ми виходимо на дорогу, - раптом почав Шахай, перебивши Галата, - дайте менi тiльки повiнчатися. Як на карточцi ми разом, так i скрiзь чотири наших голови не виходять з карточки. Ось ми всi нежонатi йдемо, а сьогоднi я повiнчаюсь, i всi ми повiнчаКмось, i одружить нас iз собою далека путь та грiзне життя. Вони дiйшли до ярмарку. Осiнь, найкраща пора, пахла з усiх пiдвiд. Пшениця, ще не продана, стояла в лантухах, i мiдяне зерно поллято сонячним блиском. Вози гарбузiв, кавунiв та яблук, гарби соняшникiв, фортецi з капусти, бурякiв, картоплi, вiнки цибулi, ще яблука, огiрки, баклажани - все, що вродила оброблена гiрко земля. - Революцiя здала нам козирi у руки. Ми Пх тримаКмо, доки прийде наша гра. Я не знаю, що буде в мiстах, бо я загубив нитку до тих, що там керують. Але тут у нас ми будемо готовi до того, щоб не дати нiгде, нiкому, нiчого за нас вирiшувати. Наше слово - у нас у пельцi, а в руках шаблi, й кулемети, i тридюймовки, i сам господь! На колосальнiм безмiр'П вiК зараз вiтер, немаК жодноП влади, а кожен ярмарок - настояща революцiя. Шахай показав рукою навкруги. - Ось тi, що приПхали на наш клич. Я чекаю з дня на день вiд телеграфiста на станцiП повiдомлення про офiцерський ешелон з фронту, який варто було б обеззброПти. - Може, Пм, понiмаКш, теж треба зброП вдома? - сказав Остюк. - Гасити революцiю? Бач, вони поодинцi не можуть, вони Пздять ешелонами! Справедливий i правий лише той, хто перемагаК. Годi тобi згадувати за дурну справедливiсть. Сила i воля до життя - ось найсправедливiший закон. Хватай за горлянку i вiдбери зброю, а потiм хай кажуть, де справедливiсть. Мало тобi за твiй вiк бито зуби? Так розмовляючи, вони дiйшли до валки пiдвiд, що розташувалася осторонь ярмарку. Добрi вiйськовi фургони, конi аж репаються, брезенти зверху, i пiд ними на двох возах кулемети. ХазяП коней поважно ходили навкруги, лускаючи насiння, i груди Пхнi розпирало чекання. - Здоровi були, - сказав Шахай привiтно. - Здоров, - вiдповiв йому Шворень - рябий гевал, що пишався з свого кулемета, котрого вiн з братом Санькою привiз з фронту. - Мовчи, дурень! - крикнув на нього Санька, метко пiдбiгши до Шахая. - Ми приПхали, - притишив Санька голос, - приПхали з усiКю бандою. Нас двоК та Виривайлiв аж четверо. Бубонiв Петро з кулеметом. Василишиних два брати з хутора, дядько Макар-чередник. Отакi ми всi. - Сила велика, а головне - надiйна, - промовив Шахай, ручкаючися з усiма названими людьми, - я вас запрошую до себе на весiлля сьогоднi. - А кулемети? - I кулемети. Галат заведе вас до мого двору, а я пiду ще погомонiти з людьми. - А ми? - запитали Остюк та Марченко. - Ви ж дружки. Пiдiть постережiть, щоб нiхто церкви не вкрав. Шахай пiшов мiж возами, питаючись за цiни, за врожай, за кiлькiсть солдатiв, що поприходили з фронту. Вiн ходив по ярмарку, переступаючи калюжi, нiби широкi рiки, баклажани нагадували йому кров, очеретяне вiниччя бiля яток перетворювалося йому на пишнi бунчуки, плахти на руках - на прапори, i вiтер над ярмарком - на гомiн i шум армiй. Бджола сiла ШахаКвi на руку - вiн не прогнав ПП, доки та сама не злетiла, вiдпочивши. Пахло свiжою соломою i осiнню. До церкви люди посходилися, як на великдень. Церкву колись будували ще запорожцi - вона була тiсна i старовинна. За всiм доглядало, певно, хазяйське око братчика низового, бо мiцнiше зробити церкву не стало б хисту й нинi. Все окували залiзом. Навiть панiкадило було такоП неймовiрноП ваги, що влiтку, пiд час одправ, порипували сволоки, на котрих воно висiло, лускалися дошки, i здавалося, втягне хреста з банi до церкви ця щира запорозька пожертва. Суворi звички Сiчi ЗапорозькоП вiдбилися на церквi. Iкони було змальовано з братчикiв-будiвникiв, з кошового отамана, з курiнних. В такiй церквi ставало страшно серед вусатих чорних лицарiв, уквiтчаних оселедцями, в козацьких свитах - лицарiв жорстоких та вiдважних. Вони позирали зi стiн, переморгувалися один з одним - часто з презирством до молiльникiв, iнодi - вибачливо, рiдко - з потуранням. Та парафiяни вже позвикали до своПх iкон. Ой скинемось та й по таляру Та купiм коня отаману! Галат мугикав собi пiд нiс, обходячи церкву. Свiчок наявне не хватало. Вусатi iкони гнiвалися зi стiн: Пм треба бiльше свiтла. Але церкву не було вже давно й так освiтлено. Хiба що запорожцi, повертаючися з морських походiв, клали вози свiчок перед святими кошовими в церквi i викурювали Пм же цiлi шапки росного ладану зi Смiрни. Ой скинемось та по другому Та купiм коня з попругою! Галат незадоволено пересунув кованого ставника з сотнею свiчок - вiд святоП Варвари до iкони Покрови, де в натовпi стояло чимало чорновусих козакiв з булавами й перначами. Його не заспокоПло це регулювання поваги до свого брата-мужчини. Остроги його дзвенiли вздовж i впоперек, по закапелках, по притворах. Вiн не спинявся доти, поки не знайшов десь у схованцi ще оберемок свiчок. Пономар тiльки здалеку слiдкував за Галатом. Жарти поганi, коли справляК весiлля сам Шахай! Купiм коня та вороного Та й поПдемо в чисте поле! Свiчки всi порозтикувано. Церква нiби виповнилася жовтим жаром. Вiн лежав купами на ставниках, перед iконами, ворушився, коливався, наче жив багатобiчним життям серед бiлого дня, пiд промiнням, пасмами свiтла крiзь вiкна. ПоПдемо та в чисте поле, Та в чисте поле, в дiбровоньку! Галат зупинився, задоволено оглядаючи свою роботу. Помiтити когось в церквi - того, хто прийшов тiльки до Галата, - вiн не помiтив. Люди стояли не похнюпившись, на вiнчаннi церква робиться веселим храмом поганського древнього бога. Це - Дажбог, бог-сонце, бог-година, бог зрозумiлий, простий i гулящий. Дiвчина заступила дорогу Галатовi. Соромлива хупава дiвчина подивилася в його чорнi очi, як у криницю з холодною водою. "Вийдеш, Хомо. на вулицю? Як я за тобою скучила!" - "У церкву несе тебе, Васько", - пробурчав Галат. Узявши за рукав дiвчину, вiн повiв ПП на крилас. Там уже стояла пiвча. Ударили в дзвони. Мiдне овкання заходило до церкви крiзь дверi. Зайшов Шахай. Його наречена ще не приПхала, вiн послав по неП дружкiв - Марченка й Остюка. Надiя охоплювала всього Шахая. Широкi степи лежали перед ним i його селом. Велетенський хаос, котрий опанував землю, був як море, що порозбивало човни. Треба йому триматися острова, доки витратить силу шторм i хаос стане пасивний. Тодi - шаблею захищати руПни. Поодрубувати руки всiм, хто потягнеться пiдкоряти вiльний народ, хто захоче рiзати його землю, як хлiб, i Псти, захлинаючись вiд жадоби, вiд страху, що хтось дужчий однiме шматок. ШахаКвi приходило на думку царське панування, уся iсторiя народу - славна, гучна i завше великодушна. Козаки-сiромахи проходили довгою валкою: всi чеснотники, хоробрi гультяП, морськi розбiйники гордо ступали на великих землях, всi лицарi честi своКП сiромашноП й мученики. Максим Залiзняк, Семен Неживий, Якiв Швачка, Iван Бондаренко - всi славнi колiП, чистi серця 70-х рокiв XVIII вiку, месники за кривду, за бiдних! Вони проходили перед ШахаКм, як жорстока пам'ятка, як пересторога, як нагадування про панську вiроломнiсть, царську розправу, про опоганення хлiба-солi дружнього столу, вони проходили з вирваними нiздрями, з клеймами на лобi, несучи в руках своП голови, напханi гречаною половою, вони пропливали, несучи своП ноги, поклавши на плечi поодрубуванi руки. Петро Кальниш - останнiй кошовий Сiчi - цокотiв чотками в самiтному затворi Соловецького монастиря: двадцять сiм рокiв пряв старий степовi думи, дивився на свiй край аж з Бiлого моря, плакав, крiзь туман не добачаючи прийдешнiх вiкiв, радiв сонечку, коли воно проглядало крiзь млу Пiвночi. Шахай клянеться собi, обходячи церкву, зупиняючись перед святим козацтвом на стiнах, клянеться не допустити жалостi до серця. Клянеться, що не вiритиме нiкому, хто лежатиме пiд його шаблею або сидiтиме за його столом. Вiн клянеться i цiлуК в плече сивоусого курiнного. Надiя обволiкаК його, _як _марево, як отруйний фiмiам великих подiй. "Революцiя - велике слово", - думаК Шахай i почуваК, як по хребту в нього лiзуть комашки. "Всi щасливi, нема царя, правитиме народ, розiллються медовi рiки, щастя й радiсть!" До церкви пiд'Пхала тачанка з молодою. Одразу всi люди в церквi загомонiли. Шахай прокинувся вiд своПх думок i поспiшив до виходу. Там вiн зустрiв молоду i увiйшов з нею назад. Пiвча заспiвала "Гряди!". Голос Галата далеко вилiтав за крилос. По всiх кутках бринiли шибки вiд спiву Галата. Вийшов з вiвтаря пiп i став вiнчати. Марченко й Остюк переморгувались iз своПми дружками. Весiлля справляли по-старосвiтському. Дружки летiли верхи на конях по вулицi, на рукавах бiлiли хустки. По дорозi хутко шикувалися заслони, щоб перепиняти молодих i вимагати викупу. По хатах у молодого й молодоП востаннК оглядали столи й перевiряли, чи все К так, "як годиться". Баба-розпорядниця не злазила з печi i звiдти керувала весiльним чином. Вона захворiла, пiшовши до молодоП розплiтати косу i спiвати сумних пiсень: пiснi були навдивовижу дзвiнкi й жалiбнi, а бабина горлянка рипуча, роки бабинi лежали на ПП сухих плечах, як гаряча повсть, а нiч осiння - холодна. Пострiлiв пролунало стiльки, скiльки годилося, вiно було повезено до молодого, а тачанка з ШахаКм та його дружиною заПхала до тестевого двору. Скiльки пiсень погублено тепер - старих i розрадних!.. Скiльки мелодiй увiбрала в себе чужа гармошка - захрипла iстеричка, де ноти тьмавi, а пiснi метушливi й неповажнi, де знижуКться мистецька глибина мелодiП, гармошка-демагог, багатоголоса перекупка! Ось спiваК скрипка чи розмовляК кобза: одна, ледве помiтна нота простягаКться в повiтрi, i ПП коливання таке ж, як i коливання повiтря. Струна даК чистий - до божевiлля - звук. Коливаються вiки, вузьке коло часу поширюКться на все життя всього народу. Рiвна, прозора, проста до генiальностi нота з'КднуК вiки. Завмирають люди, дрижать Пхнi плечi вiд розкритоП таКмницi, тремтять вiП вiд набiглоП щасливоП сльози. Та скрипка граК далi. Нота мiниться, пролiтають дрiбнi сплески звуку, нiби в скрипцi прориваКться смiх. Обличчя яснiшають. Розчулена до краю душа жадiбно сприймаК веселi звуки. Ноги самi стукотять такт. Годi вже Пх стримати, коли граК зворушлива скрипка. Старе й молоде рушаК в танок. Ходором ходить подвiр'я. Бубон клацаК й гупаК, як веселий парубiйко. Переплуталися пари: на втiху, на смiх. Та скрипка вже стомилася. Десятки рук частують скрипака, кожний хоче з ним випити, поцiлуватися, кожного скрипак хоче пославити на скрипцi, i постаК галас, гомiн. Помiж трьома дорогами, - починають легко, поволi дiвочi голоси. Рано, ра-но! - допомагають Пм хлопцi. Помiж трьома дорогами, ра-не-сенько! Дiвчата стоять у гуртi, обнявшися. Хлопцi оточують дiвчат. Пiсня радiсна охоплюК подвiр'я. Там здибався князь з Дажбогом, рано, рано, Там здибався князь з Дажбогом, ранесенько. Сонце спускаКться на вечiр. Воно дивуКться, як можна йому зустрiтися з князем, з молодим. Сонце поломенiК. Ой ти, боже, ти, Дажбоже, рано, ра-но, Зверни ж менi з дорiженьки, ранесенько. Бо ти богом рiк вiд року, рано, ра-но, А я князем раз на вiку ранесенько! Хлопцi пiдморгують дiвчатам. Скрипка вiдпочила й запрошуК знов до танка. По землi розтiкаКться вечiр. Вечiрня тиша опановуК землю. Тiльки на подвiр'П ШахаКвого тестя гримить бубон. П'яна баба-розпорядниця спiваК на печi. За столом точаться розмови, слiпий музика перехиляК чарку для чистого голосу, мостить свою кобзу, настроюК струни. Поважне товариство сидить за столом. Червонощока наречена соромливо поглядаК на гостей. Галат тримаК голову обома руками, щоб вона не впала на стiл. Ой у саду голуби гудуть, Ой у саду голуби гудуть, Аж в свiтлонку го-ло-си i-дуть... Баба спiваК старечим верескливим голосом. Вона згадуК молодiсть. На неП сходять видiння далеких рокiв, молодих бажань. Порадь менi, моя матiнко, Порадь менi, моя рiдная, , Кого брати та у бояри? - Цiкаво, кого треба брати в бояри? - промовив Шахай. - Мабуть, багатих та дужих. Чи, може, козаченькiв з Сiчi? Усi засмiялися. Збери, сину, всю родину, I близькую, i далекую, I близькую, i далекую, I вбогую, i багатую. Нiхто не мiг витримати, щоб не зареготати на всю хату. Бабу почастували чаркою. Вона взяла чарку в руки i доспiвувала пiснi. Де в неП й узявся голос?! Останнi слова, як дорогоцiннi яства й напоП, баба клала просто на стiл, i ще довго радувалася з них захоплена кумпанiя. Багатую - подарочки нести, Убогую - порядок вести. Багатую - щоб напитися, Убогую - пожуритися. Спiвачка випила чарку так, нiби добра дiвка була, i кинула посуд на долiвку, зухвало вигукнувши: "Гiрко!" Серед загальноП тишi, котра постала пiсля поцiлунку Шахая, зарипiли легенько струни на кобзi, зашумiли, загули, як веснянi джмелi, як жовтi працьовитi бджоли. Руки торкалися до струн нiжно, i кобза дзвенiла, немов у чеканнi. - Чого ж ти нам заспiваКш? - запитав молодий. - Про честь чи про хоробрiсть, про обов'язок людський чи про лицарську славу? - Мало тепер честi мiж людей, - несподiвано басовитим голосом одповiв кобзар, пiдводячи до товариства свою голову з невидющими бiлими очима. Це була замкнена в собi людська iстота: за плямами очей горiв людський мозок i нiколи не мав надiП вийти на свiтло. - Мало честi, - сказав слiпий, - i немаК хоробростi. Ходжу я по свiтi, до моря доходив - злодiй народ тепер повiвся. Скiльки разiв мене обкрадали, били й смiялися з моПх пiсень. Од дiда й прадiда пам'ятаю я пiснi, а самому не довелося ще й однiКП скласти. Чутки ходять скрiзь по землi, я дослухаюся до всього, що вiКться по дорогах, до всiх пiсень, до всiх розмов. I - ще нiчого я не почув, люди. Слiпому тяжко, а зрячому - ще тяжче. - Слухай, дiду, - в голосi Шахая забринiла воля, - ось тобi моя голова, дiду! Клянусь родом своПм чесним, клянусь дiдом крiпаком, прадiдом запорожцем - не загинула iще честь i хоробрiсть. Любов i ненависть, дружба й самопожертва вже пiдносяться з забуття. РеволюцiП ми не приспимо. Яка воля вiК над землею! Остюк, Галат i Марченко, нiби за командою, перехилили чарки. Вони вiдчували вже вiтер шляхiв на щоках. Звичайнi слова, може, й незрозумiлi Пм, збуджували в Пхнiх серцях гордiсть. Через це вiрили в зорi i прекраснi iдеП, в чистоту i мужнiсть людськоП душi. Такi люди ходять по сторiнках iсторiП, як по своПй хатi, i дивно стаК, чому пiсля них постають зруйнованi мiста, кров, пустка, смердючi трупи. Може, завше шукання людського, справедливого i достойного даК такi наслiдки? Тим часом Шахай частував гостей: братiв Шворнiв - розумного Саньку й пришелепуватого Митьку; Макара - колишнього чередника, рудого велетня iз страшними вусами, кудлатою червоною головою i з дитячими блакитними очима; Бубона Петра - найкращого в свiтi наводчика, котрий мiг би набоями обкопати навкруги, мов межею, своК поле з трикiлометровоП дистанцiП; братiв Василишиних - незрiвнянних розвiдникiв, телефонiстiв, i - у вiльну годину - музикантiв; Виривайлiв - чотирьох соколiв, що загинули згодом усi, - один по одному - рубаючи шляхту, стрiляючи кадетiв, домучуючи генералiв; Виривайла Iвана - генiального сурмача з неймовiрними легенями, котрий мiг перекричати всi стихiП, збудити мертвих i виповнити поле бою тривожним, полохливим, зворушливим, переможним сигналом; Виривайла Петра - комбрига кiнноП, майбутнього героя УспенiвськоП операцiП, котрому зробив поминки Марченко, наказавши зарубати над його тiлом сотню полонених; Виривайла Семена - першого в армiП злодiя, що обкрадав усi кiннi полки i щодня мав нового коня, а його ескадрон - навiть пташине молоко; Семена зарубав третiй ескадрон, оточивши його своПми стодвадцятьма клинками в полi, вислухавши глузування i лайку, давши йому змогу попрощатися з бiлим свiтом; Виривайла Панька - гордiсть пiших i кiнних полкiв, кулеметникiв i гарматникiв, Панька, що складав пiснi - гострi, як бритва, спiвав Пх так, що вершники падали з коней вiд реготу, i вивчив солiдно лаятись увесь свiй полк - вiн командував потiм полком. Було вже по Пжi. Стiл пашiв усiма стравами. Пiд горiлку стояли квашенi баклажани - зеленi й червонi, огiрки й капуста, зелена олiя з накришеною дрiбно й посоленою цибулею. Од i звареноП риби йшла пара. Найважливiша рiч - вибрати людей. Це Шахай знав, допитливо оглядаючи гостей. Тут були потрiбнi люди. Вони цiлком пiдкоряться волi ватажка i командира. Наполеон i Петро Перший завше стоять прикладами - як треба вибирати людей. Жорстокий Даву, стратег Удiно, Ней, блискучий Мюрат, iнтриган Меншиков, ще сотнi невiдомих - всi й померли б офiцерами, синами скульпторiв, писарями в нотарiв, корчмарями, пирожниками. Џх усiх знайшов державний розум, генiальне передбачення великих людей. - Хай заспiваК про Супруна-козака, - сказав Панько Виривайло, - ох i пiсня ж грусна! Загальна мовчанка пiдтвердила, що Панькове бажання припало до серця всiм. Молода встала од столу i сiла поруч слiпця, мовчки торкнула дерев'яну опуклiсть кобзи. Очi молодоП - вогкi й привабливi - були трохи сумнi, як завше сумнi К очi всiх степовикiв, усiх птахiв степового краю, у всiх дiвчат великого степу. Акорд пролунав у хатi. З акордом зайшла знадвору дiвчина й сiла до Галата. Подвiр'я ж танцювало. Ой не знав козак, - голос кобзаря нерiшучий, кволий, непевний - козак щиро не знав, - Ой не знав Супрун, А як славоньки зажити, Гей, зiбрав вiйсько славне запорiзьке Та й пiшов вiн орду бити. Струни зайшлися цiлими сплесками звукiв. Згадки, спогади несла Пхня хвиля. До берега наче докочувалися цi звуки i ховалися, як хвилi у пiску. Серед тишi народжувалися шелести степiв, тупiт копит кiлькатисячного загону Супруна. Кобзар торкаК струни нiжнiш i нiжнiш. Тоншi й тоншi звуки тихо злiтають з його пальцiв. Звукiв меншаК - i швидко - одна тенькаК струна, i довго в кутках хати чуК напружене вухо ПП вiдгомiн i луну. Ой у недiлю рано-пораненьку Супрун iз ордою стявся, А в понедiлок в обiдню годину Сам в неволеньку попався. Молода зiтхаК. Голос кобзаря став трагiчний, наче вiн розповiдаК про рiдного сина. "Сьогоднi недiля, - думаК Шахай, - а завтра понедiлок. I обiдня година". Галат щось говорить на вухо своПй дiвчинi, доки звучить мелодiя пiсля останнiх слiв кобзаря. Галатова дiвчина червонiК, i ПП очi заволiкаК хвиля бажання. Панько Виривайло не маК сили витерпiти. Вiн прикладаК долоню до рота i пронизливо виводить божевiльну ноту пiснi. Ох i ти, козаче, козаче Супруне! До Панька долучаКться речитатив кобзаря. У нього тремтять губи вiд зворушення. Але слова його твердi й роздiльнi, як докiр: А де ж твоП прегромкi рушницi? По паузi обидва голоси - Панькiв i кобзарiв - дружно виводять гiркi слова вiдповiдi. Тихо, похмуро, гiрко говорять вони про свою бiду. Покора людини, що потрапила в горе: Гей, моП рушницi в хана у свiтлицi, Сам я, молодий, у темницi. Знову бреньчить сама кобза. Вона бреньчить, як гiркiсть Супрунового життя. Розчарування i туга за рiдною стороною. Струни дзенькають, нiби падають у безвiсть дзвiнкi краплi часу. Ох i ти, козаче, козаче Супруне, А де ж твоП воронiП конi? Розпачливо допитуються два голоси - мелодiя й речитатив. Вiдповiдь вже Пм вiдома, i вони питають Супруна, тiльки щоб поплакати з ним в неволi i пожуритися разом з його пропащою головою. Гей, моП конi в хана на припонi, Сам я, молодий, у неволi. Спiвають самi струни, покiрно хилить голову людська доля. Але що це з ними сталося, з тими струнами? Вони починають грiзно рокотати. Рве пальцями Пх незрячий музика. Без жалю б'К Пх рука, а вони покiрнi, вже розiйшлися по хатi бадьорими, сильними звучаннями. Iван Виривайло зiтхаК на всi своП велетенськi легенi: Ох i виведiте мене, виведiте На Савур-могилу, Гей, нехай стану, гляну-подивлюся Я на свою ВкраПну! Молода спiваК вже дзвiнким голосом. Та й усi присутнi хочуть спiвати i починають iз своПх мiсць. ЛунаК голосна пiсня, тривожна сила i збуджена радiсть суворостi. Нiби над степами ширяК ПП пiсенна величнiсть, прославляючи давнiх мешканцiв степу. А з тоП могили видно всi краПни, Сиз орел лiтаК, Гей, стоПть вiйсько славне запорiзьке Та як мак процвiтаК! На цьому закiнчуКться весiлля в хатi молодоП. НастаК вечiр, i лiзе на небо червоний мiсяць. Дружина Шахая не могла заснути. Вона чекала чогось бiльшого вiд цiКП ночi. Уява малювала майже божевiльну насолоду. Млость незайманостi п'янила дiвоче серце. Та прийшов такий Шахай, i вже немаК дiвочих мрiй, зникла туманна далина, прозоро мiниться обрiй. Бiль, втома i незручнiсть - холодили новонароджену жiнку. Хотiлось плакать вiд розчарування, хотiлось забути цю розкриту таКмницю i знову коливатися в повiтрi, як марево, ходити росою по воду i щоразу чекати там чорновусого парубка, котрого вона так гарно вмiла вишити на рушниках. У Шахая немаК вусiв, його холоднi тонкi губи цiлували соромно, як нiгде не написано по книжках. Навiть досвiдченi дiвчата - подруги - не казали нiчого подiбного, що так можуть цiлувати губи чоловiка. Шахай поворухнувся, поклав руку на шию дружинi, i на мить здалось, що вiн прокинеться. Та вiн засвистiв носом ще дужче. Молода злякалася i почала його будити. Напiвсонний Шахай притиснув ПП до себе i, вмить спалахнувши нестримним бажанням, удовольнив його. Потiм вiн заснув знову, не випускаючи дружини з обiймiв. Прохолода великоП хати посвiжила чоло жiнки. У неП зростала й зростала нiжнiсть до Шахая. Пливли години першоП ночi людського подружжя. На подвiр'П вистрелив хтось iз револьвера. Потiм голос Марченка страшно вилаяв Шахая, пролунав ще один пострiл, куля влучила у вiкно хати. Молода злякалася i затремтiла на лiжку. Шахай не прокидався. Молодiй здалося, що вiн мертвий. Вона припала до нього жадiбно, всiм тiлом i охопила його голову голими теплими руками. "Чого тобi, люба? - запитав крiзь сон Шахай. - То, певно, хтось напився з хлопцiв. Спи, голубко". Вiн бурмотiв ще крiзь сон. Нiч проходила тривожно й мертво, як людськi останнi ночi, як останнi сни засуджених. Це була нiч спокiйноП радостi. За пiвгодини молода побачила, що Шахай лежить з розплющеними очима. Не подаючи знаку, вона стала крiзь вiП слiдкувати за чоловiком. Вона знала, що не доспить цiКП ночi до ранку, i тому трохи згодом не дивувалася, коли прийшли до Шахая з телеграмою iз станцiП. Розплющенi очi Шахая закрив, затяг туман. Так буваК, коли очi людини повертаються до себе в мозок i розглядають те, що вiдновлюють Пм мозковi клiтини: картини вчорашнього, образи давнього, мрiП прийдешнього. Шахай побачив смиренного ченця Залiзняка, котрий в темну квiтневу нiч 1768 року вийшов з ватагою з Мотрониного лiсу. Пiдтикавши поли ряси, Пхав Максим монастирським жеребцем. Позаду його йшла босими ногами по дорозi ватага. Вона простувала до Медведiвки святити ножi, бо свяченими тiльки й не грiх було колоти. Це - не Мазепа - на край життя свого полiтик, не Сковорода - Квропейський розум i фiлософська голова, це, нарештi, не загадковий Хмельницький, котрий думав, що вхопив голою рукою жарину щастя. Iде ця анархiчна сила, що тiльки руйнуК, повстаК катастрофiчне i зникаК за обрiКм, як фантастичний вогненний птах. Вiн безпомiчний, цей ватажок. Вiн хоче знайти бiля себе людину, що бачила б ширше й далi; вiн хоче вiрити всiм, не загубити результатiв вiдваги. ЗалишаК ж по собi тiльки згадку про пожежу, пiсню про тортури та iскру невгасиму, що десь тлiК в нетрях мозку до нового, божевiльного дiла. "Треба спiвати й про таких людей, - думаК Шахай, - хай не загине на землi боротьба проти гнобителiв!" "Вони смiливi, цi анархiчнi велетнi, вияв сили i вiдсутнiсть точки, до якоП треба силу спрямувати. А зрячi прийдуть потiм, витопчуть колосистi царини конем i застромлять списа глибоко на межi. Але треба берегтися анархiчних слiпцiв: Пхнi дiла вiдсувають перемогу в темряву прийдешнiх вiкiв!" Так снувалася думка в Шахая. Надворi почала бреньчати кобза. П'яний кобзар здався на прохання Галата i вчив його спiвати пiсню про козака Швачку. Музика знав, що над подвiр'ям висiло нiчне небо, людство спало по своПх хатах, а останнiй гуляка з ШахаКвого весiлля давно вже вгомонився там, куди встигли донести його ноги. Проте серед ночi постала кобзарева пiсня. Галат обнiмав кобзаря, щоб той не хилився назад, допомагав тримати кобзу i пiдбадьорював прокльонами. У слiпого повнi очi свiтла вiд мiцноП горiлки, йому було виднiше такоП ночi грати, нiж по дню. Гей, хвалився та козак Швачка, Пiд Бiлую Церкву iдучи: Гей, будем брати, та китайку драти, Та в онучах топтати! Галат совiсно проспiвав цього куплета й собi. Слiпий його_ виправив, показавши, як досягти бадьоростi й безтурботностi в мелодiП. Пiсня коливалася, як самотнiй вершник на обрiП. Гей, казав Кси козак Бондаренко, А що славонька буде: Гей, будем брати, та поли драти, Та плечi латати! - Це ви, дiду, про нас, - не витерпiв Галат, i до Шахая_ долетiло тремтiння його голосу, - бiсовоП душi вiри! - Ти, Марченко, з нами не поПдеш. Тобi я вiддаю десятьох оцих людей. Хлопцi, слухайте Марченка. Обидва Шворнi, усi Виривайли, Петро Бубон, Василишини й Макар - я залишаю вас Марченковi. Зi мною поПдуть Остюк, Галат та ота сотня охочих, що прийшли сюди на наш клич. Шахай пройшовся по залу станцiП i трохи помовчав. Бiля нього було тринадцятеро людей. Блимала на столi гасова лампа. На перонi гомонiли партизани - Пх перехвилював цей туманний ранок, що потроху розганяв темiнь ночi. - Ми зустрiнемо ешелон на Варварiвцi. СпробуКмо його обеззброПти i пустити далi без зброП. Ми не встрянемо в жодний бiй. Нам треба тiльки зброП, i ми ПП заберемо в тих офiцерiв, що Пдуть з фронту додому. Зброя за всяку цiну! -ось наше сьогоднiшнК гасло. У кого в руках зброя, той i буде диктувати подiП. - ПонiмаКш, - сказав Остюк, - вони можуть ще перед Варварiвкою повернути праворуч i поПхати iншою колiКю. А ми на Варварiвцi Пх не побачимо. - Ця дорога ближча, Остюче, телеграма каже, що вони можуть поПхати тiльки через Варварiвку. Вони хочуть швидше дiстатись додому, щоб захищати своП маКтки вiд революцiП, i нащо Пм Пхати не по простiй дорозi? Остюк згодився, а за ним закивали головами Марченко й Галат. Все передбачив Пхнiй друг! - Та я подумав i про те, чого ти боПшся, Остюче: я не_ беру з собою цiКП десятки на чолi з Марченком, хочу, щоб Марченко Пх повiв до станцiП Полтавки i там пересидiв день, чекаючи ешелону. На той випадок, коли ешелон не пiде на Варварiвку, а пiде на Полтавку, ми будемо певнi, що вiн все рiвно вiд нас не втече. Ти вiзьмеш його, Марченко? Останнiй - ще не зовсiм тверезий пiсля весiлля - заклiпав очима i почухав волохатi груди. Молодший Виривайло осмiхнувся до Шахая i вдарив долонею по плечах Марченка. Остюк клацнув острогами. - Ти вiзьмеш його, Ничипоре Олександровичу? - повторив Шахай. Дурний Митька Шворень поплював у руки i крикнув: "Заметем!" Нарештi Марченко пропитим голосом вимовив: - Даси менi фугасiв зривати рейки? Iз ними я й чорта вiзьму. Шахай погодився i наказав Остюковi вiддати Марченковi те, що той просив. - А ми з чим поПдемо? - промовив Остюк. - У нас Пх штук п'ять усього К. - У нас сила бiльша, ми без фугасiв i кулеметiв обiйдемось, а Марченко мусить мати i пiдривнi засоби, й обидва нашi кулемети. Цю фразу було сказано таким тоном, що нiхто не посмiв пiднести голосу, щоб заперечити. В голосi Шахая бринiли ноти непохитноП волi i чувся металевий тембр. - Тiльки виПзди зараз же до Полтавки, - сказав Шахай, - туди рахують сорок верстов з гаком. Щоб ти не спiзнився менi, Марченко! З цими словами Шахай пiшов на перон. Там стояв пiд парою паровоз з кiлькома вагонами i висiв у повiтрi пасмами туман. Люди заклопотано снували на перонi, чекаючи свого Колумба. Мета Пм була темною й невиразною в такому скаженому туманi, що, нiби море, затопив степ i цю непомiтну станцiю. Чи К та загадкова земля, до якоП простував Пхнiй ватаг, чи нема ПП за безлiччю хвиль таКмного та грiзного моря? Люди цього не знали, i стояв туман над ними i над станцiКю, туман ранковий, котрий втроК оманнiший за нiчну темряву. Застережливо стискалося серце, руки матерiв ввижалися в туманових хвилях. Проте всi пестили свою зброю: одрiзана, карабiна чи гостру косу - i марили прийдешнiми радостями невiдомоП землi. - Брати! - виголосив Шахай, ставши на драбинку, що вела до товарового вагона. - Схилiмо нашi голови перед тими, що впали на фронтах! Перед пам'яттю тих, кого розтерзав царський устрiй! Хай буде Пм вiчна пам'ять! Партизани познiмали шапки i тримали Пх нiяково в руках. Кожний згадував брата чи товариша i розтоплювався, як лiд. - Вам уже казали, куди ми йдемо. Ми йдемо здобувати зброю, щоб не повернулося нiколи назад те, що було. Нi кривавi фронти, нi вовкулаки-царi, нi проклятi пани. Ешелон Пде з фронту i везе багато зброП, котру ми мусимо вiдiбрати... - А з чим? - несподiвано озвавсь хтось в натовпi. Шахай блискавично зрозумiв, що програв ефект промови. Вiн занадто вже здався на вплив свого авторитету. - На Варварiвцi нас чекаК тридюймовка з Оситняга i оситнязькi партизани. Ми перекопаКмо колiю i перерiжемо дорогу ешелоновi. Вiн не знаК, скiльки нас усього К... - А нащо то нам стiльки зброП? - озвався той же голос. - Товариство! - закричав Шахай. - Хай вийдуть наперед усi тi, хто боПться або плаче за маминою спiдницею. Хай ми на них подивимось i поглузуКмо з пiдлих боягузiв! А потiм ми проженемо Пх вiд нас, бо ми_ всi прийшли сюди тiльки своКю волею, по своПй охотi. Витрiть сльози страху тим своПм сусiдам, котрi рюмають уже, сiдаючи тiльки до вагонiв! А ти, Грицьку, ти хiба знаКш, скiльки нам треба зброП? Чи, може, ти не чув, скiльки пудiв пшеницi коштуК гвинтiвка? Ти боПшся гранати i хочеш маминоП цицi? Шахай вiдчув, що слухачi знову стали його вiрними. Легкий регiт пройшов по натовпу, Грицьковi насунули його чорну кудлату шапку аж на очi. - Сiдайте до вагонiв! -скомандував Шахай, i все товариство, товплячись, регочучи й лаючись, полiзло до теплушок. Стояв туман. ПроПхали двi станцiП, на котрих паротяг брав воду. Туман рiдшав. ПоПзд нiби виПздив з долини, де вiчно снували тумани. Iнодi проглядало сонце, зараз же ховаючись за хмару; часом розривалася сiра хвиля надвоК, i мiж стiнами такоП земляноП пари простягався осiннiй степ, як лiсовий просiк. Нарештi й Варварiвка - самiтнiй полустанок, безлюдний острiв серед моря-степу й моря-туману. - Вигрузимось, а потяг свiй пошлемо назад, щоб вiдрiзати шлях до вiдступу, - сказав Шахай Остюковi, виходячи з своКП теплушки, де Пх Пхало лише троК - з Галатом. Дорогою вони переговорили про все, i тепер кожний знав, що йому робити. НiякоП гармати з Оситнягiв не чулося поблизу, це не здивувало Шахая, бо гармата була витвором його мiтингового запалу. Iз станцiП повиходило кiлька службовцiв - переляканих, мовчазних. - Вигружайсь! - закричав Остюк, i троК друзiв швидко мали перед собою армiю з восьми людей: дев'яносто два партизани повтiкали дорогою. Галат почервонiв, його вуха i навiть руки набрякли вiд кровi. Остюк поворушив головою, нiби йому муляв комiр френча. Шахай витягся увесь, стаючи струнко. Нiхто не рухався. В цю хвилину десь здалеку почувся гудок i чахкання паротяга. - Усi по мiсцях! - подав команду Шахай i махнув машинiстовi забрати потяг. Потяг пiшов, все збiльшуючи швидкiсть, а десятеро людей на чолi з Остюком та Галатом побiгли понад колiКю до насипу, заховалися за ним. Џх усiх закрила хвиля туману, що ПП прикотив чи присунув вiтер. З протилежного боку виразно чулося, як наближаКться до Варварiвки ешелон. Шахай зустрiв його, стоячи на перонi, тримаючи руки за спиною: такий вигляд маК вчитель, коли вiн стоПть в кiмнатi й вибачливо чекаК, доки розсядуться учнi. Ледве спинився ешелон, як Шахай став походжати вздовж його, рахуючи вагони i записуючи щось до записноП книжки, котру вiн вийняв з кишенi, його оточила юрба. Та вигляд у Шахая був такий, що нiхто не насмiлився заступити йому дорогу. На гамiр виглянув офiцер з пасажирського вагона, i всi йому стали гуртом кричати, зчинивши неймовiрний гвалт. - В чом дКло? - закричав офiцер. - Комендант? - почули всi серед тишi голос Шахая. Офiцер ствердив це махом голови. - Хай комендант ешелону та командири окремих частин зайдуть для переговорiв про капiтуляцiю, я чекатиму на вас десять хвилин. Шахай пiшов помалу до станцiП i, сiвши в кiмнатi бiля каси, став чекати. На перонi наче розпочався ураган. Кричали всi разом, обурено клацали затворами гвинтiвок, i крiзь вiкно Шахай помiтив, що в дверях деяких теплушок з'явились кулемети. Пiсля п'ятихвилинного чекання зайшло шестеро офiцерiв. Вони розгублено i в той же час суворо оглянули Шахая. Останнiй не запросив Пх сiсти, i так пройшла вся розмова, сидiв тiльки Шахай. - В чом дКло? - повторила людина, котра перед цим виглядала з вагона. -Хто ви i чого вам треба? Ми вас розстрiляКмо, не виходячи з кiмнати... Шахай витримав паузу i лiнькувато подивився на того, шо говорив. - Я вам даю п'ятнадцять хвилин на роздум. Замiтьте собi - тiльки п'ятнадцять хвилин. Всю вашу зброю ешелон мусить здати менi, а вас я пропущу тодi Пхати далi. Я - командувач цього району. Через, - Шахай удав, що дивиться на годинника, - через дванадцять хвилин моП гармати рознесуть усю станцiю разом з ешелоном. Дорогу далi перегороджено. - Ми не можемо здати цiКП зброП -- ми веземо ПП, щоб здати там, де будуть розформовувати нашу частину. Це - казенне майно. - Я не випускаю нiкого вiд себе зi зброКю. - Ми мусимо ще порадитись. Зараз прийде наш полковник. - Ви маКте ще дев'ять хвилин. Але потiм - буде пiзно. Офiцери не знали, що Пм робити. Вони вже погодилися з неминучiстю i тепер лише хотiли просити Шахая, щоб вiн Пм залишив зброП для самоохорони. - Нiяких уступок, -сказав Шахай i встав iз стiльця. До кiмнати забiг розхвильований Остюк. Вiн став струнко перед ШахаКм i похапцем вимовив кiлька слiв, дивлячись просто в вiчi останнього. - Пане генерале, гарматники хвилюються! Вони не можуть довше чекати. Вони думають, що вас тут тримають. - Дурницi, - одповiв Шахай, - вони ж мають мого наказа? Хай почнуть тодi, як я наказав. - Слухаю. Але дозвольте просити вас вийти на хвилиночку - там стоПть делегат вiд батареП. - Хай зайде сюди, - вирiшив Шахай, але, побачивши в Остюкових очах щось йому незрозумiле, не закiнчив фрази i вийшов з кiмнати. Остюк побiг за ним. "Тiкаймо звiдси, - прошепотiв Остюк, - на станцiП Пм сказали, що нiкого поблизу немаК. Ще похлопають нас тут!" Вони зустрiли по дорозi роздратованого полковника, що закричав до них: - Де вiн тут, самозванець? - Там чекаК, -вiдповiв Остюк, - я бiжу за хлопцями. Друзi повернули до якихось сiнець, перебiгли помешкання начальника Варварiвки i вибiгли до двору. На ПхнК щастя, знову упав на землю туман. Вони бiгли доти, доки не опинилися за насипом, де мали бути партизани. Там лежав Галат i стиха лаявся, погрожуючи комусь ручною гранатою. - Де ж люди? - Повтiкали, гади, боягузи, сволочi! Шахай i Остюк посiдали коло Галата i засмiялися. Потiм вони смiялися вже втрьох, Пм приходили на думку рiзнi веселi дотепи. Нарештi вони полiзли насипом вище i, лежачи, почали дивитися вниз на колiю, де лежало впоперек кiлька шпал. На станцiП стояв гамiр. Пролунало чимало пострiлiв. Хтось говорив промову, за щось агiтуючи. Потроху все там уляглося, i ешелон рушив в напрямку до Шахая, Галата й Остюка. З наказу першого Галат кинув униз гранату, котра там голосно дуже вибухла. Машинiст випустив зайву пару, i ешелон зупинився майже перед самими шпалами, що лежали на рейках. - Бувають на свiтi пригоди, - почав Шахай i подивився на весiльнi восковi квiти, що Пх було приколото до його френча, -пригоди, кажу я. вам, коли можна поплутати весiлля з похороном. Я пригадую, як одружувався мiй товариш на фронтi. Наречена приПхала до нього, щоб повiнчатися, а повезла його додому в цинковiй домовинi, i куль у нього бу