------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
ПЕРШИЙ ДИКТАНТ
I
Давно-давно це було.
Було це за тих часiв, про якi старi нашi люди, жартувавши, казали:
"Було це за царя Опенька, як була земля тоненька!"
А тодi таки справдi був цар, хоч i звався вiн не Опеньком, а Миколою, i
були на нашiй землi пани помiщики та капiталiсти.
А жили ми на хуторi, i вiд хутора до села було тодi верстов зо три, а
тепер, значить, кiлометрiв три з гаком.
На хуторi було з десяток хатiв, а навкруги - лiс, де росли високi
ялинки, розложистi клени i могутнi, у три-чотири обхвати дуби...
А лiщини тоП, лiщини! Як пiшла густими зеленими кущами лiщина понад
хутором по узлiссю, то аж до охтирського шляху прослалася, а потiм
повернула на Рубани, з Рубанiв на Шаповалiвку, i аж до самiсiнького
Рибальського хутора все лiщина та й лiщина...
А як уродить було горiхiв! Щодня ми тих горiхiв повнiсiнькi пазухи було
приносили, а мати Пх посушать, i взимку такi були ласощi в недiлю: i
соняхи, i гарбузцi, i горiхи...
ЛускаКмо було, лускаКмо тi соняхи з гарбузцями та з горiхами, аж язики
подубiють, мати дивляться та тiльки покрикують:
- ЗаПди, заПди повитирайте!
Того часу було нас у батька з матiр'ю п'ятiрко: найстаршенька сестриця
Парася, а пiд нею був я, а пiсля мене знайшовся в капустi братик Iвасик, а
пiсля Iвасика лелека принiс сестричку Пистинку - потiм iще, не пам'ятаю
вже де, знайшлися двi сеструнi.
Це нас було на той час, що про нього оце розповiдаКмо.
А пiзнiше приносили нам братикiв i сестричок i лелеки, i в капустi Пх
знаходили, i з колодязя витягали.
Дванадцятко всього в батька з матiр'ю було нас братикiв та сестричок.
Найменшеньку сестричку Орисю баба Секлета на вгородi пiд калиновим
кущем iзнайшла.
Ох i плаксива була Орися, i перед тим, як заголосити, скривиться, було,
скривиться, нiби калинову ягоду розкусила.
Мати, гойдаючи ПП, все було приказувала:
- Недарма тебе, таку плаксиву, баба Секлета пiд калиновим кущем
iзнайшла! Усе тобi кисло!
А тепер сестричка Орися - лiкар, завiдуК в районi родильним домом,
дiточок вона лiкуК, щоб здоровi були i не скиглили.
II
На хуторi школи не було, не було на хуторi й церкви з
церковноприходським "вчилищем", i зростали хуторяни здебiльше
неписьменними, бо навiть i до вбогого дякового "письменства" годi було
прилучитися, - дяка на хуторi не було.
А як нашим батькам кортiло, - до болю! - щоб ми, Пхнi дiти, вивчилися
читати й писати, бо як залетить у хутiр якийсь лист iз далекоП солдатчини,
то й того не було кому вичитати, - загорталося того листа в бiленьку
хустинку i чимчикувалося з ним аж до села, до вчительки, або дяка, чи до
"сидКльця" в марнопольцi:
- Прочитайте, прошу я вас! Я вам ось i крашанок принесла!
Учителька в селi була дуже старенька й кволенька, - Пй з листами
соромилися надокучати, отже, вичитували листи дяк iз "сидКльцем" - i
складали до своПх комiрчин хуторськi крашанки.
Вчити дiтей! То нiчого, що школа далеко, що дiтям i в осiннi дощi, i в
зимовi хуртовини доводилося ходити десятки кiлометрiв туди й сюди! Пiшки -
це пiвлиха, найбiльше лихо, не переборене для бiльшостi батькiв, - чоботи!
- От уже на ту зиму Парасi й до школи час, а де ж тих чобiт узяти?
Парасi чоботи таки справили. Померла навеснi бабуся, з Пхнiх старих
шкарбанiв перетягли на Парасю. Хоч i непоказнi, а проте чобiтки, а як
дьогтем вишмарували, ще й блистять.
Почала Парася до школи ходити, а вечорами стоПть, було, бiля каганця та
все: "А-а-а", "Би-би-би"...
I ми, меншенькi, обсядемо ПП та й собi за нею: "А-а-а", "Би-би-би"...
Аж доки, було, мати:
- Ану, грамотiП, спати!
НаступноП зими i менi теж випадало йти до школи.
- А чоботи?! Де ж тих чобiт насправлятися?! - бiдкалися мати, бо батька
ми вдома бачили коли-не-коли, - вiн наймитував у панськiй економiП, був
бiля панських коней за конюха.
Якось у недiлю прийшов з економiП додому батько, довго вони з матiр'ю
мiркували, де взяти для мене чоботи до школи ходити. Так-таки вони чобiт
для мене i не вигадали, а вирiшили, що ми з Парасею ходитимемо до школи по
черзi - один день вона, а один день я.
Почав, отже, ходити i я до школи.
Вчила нас доброП душi старенька вчителька Марiя АндрiПвна, маленька,
роками вже згорблена бабуся, що весь час закутувалася в теплу хустку i все
- кахи! кахи! Усе кахикала.
А добра, добра була, ласкава та лагiдна.
Як закрутить, було, взимку хуртовина, нiколи вона нас, хутiрських
школярiв, не пустить, було, додому на хутiр, залишить у школi на нiч,
дасть кулешику чи яКчнi насмажить, чайком напоПть, та ще й з цукерками,
бiля груби на пiдлозi рядно простеле, а на рядно кожушину, подушку
покладе, подивиться, як пороззуваКмося i чи не мокрi в нас ноженята, - як
вогкi, накаже насухо повитирати, онучi на лежанцi порозгортати, чобiтки
пiд грубку постановити, тодi чимось теплим повкриваК нас:
- Спiть, дiтки!
А сама сидить бiля столу та все читаК, все читаК та кахикаК...
А вранцi побудить нас i поснiдати дасть.
I коли вона, старенька, спала, хтозна!
Любили ми стареньку нашу вчительку Марiю АндрiПвну - дуже! I любили, i
слухали ПП, бо мати було i Парасi, i менi завжди наказували:
- Слухайтеся МарiП АндрiПвни i не дратуйте ПП! Такiй учительцi, як
наша, низенько вклонятися треба!
Ой, як давно це було, а й досi в нас старi люди . згадують чудесноП
душi людину, народну вчительку Марiю АндрiПвну, i ПП могила влiтку завжди
квiтами уквiтчана: колишнi учнi пам'ятають про неП.
Училися ми...
III
Вже третю зиму ходив я до школи. Парася походила до школи тiльки двi
зими'i на тому закiнчила свою освiту, бо в нас iще добавилося троК
братикiв i сестричок, i матерi самiй годi було з такою оравою впоратися.
Чобiтьми ми чергувалися вже з братиком Iвасиком. I от одного дня пiсля
рiздвяних канiкул увiходить до класу Марiя АндрiПвна та i звертаКться до
нас, що ходили до школи третю зиму, були, значить, уже в третiй групi:
- От що, дiти! Почнемо ми з вами тепер щотижня диктовку писати. Я
проказуватиму, диктуватиму, а ви пильненько вслухайтеся i пишiть у своПх
зошитах те, шо я вам диктуватиму! Виймiть зошити!
- I в книжечку не дивитися? - залунало з усiх парт.
- Не дивитися! На те й диктант! От i дiзнаКмося, як ви вивчилися
писати! Ви ж iз книжок списували? Пригадуйте, як у книзi слова напечатанi,
бо траплятиметься багацько таких слiв, що ви Пх iз книг списували... Не
спiшiть, думайте... Ну, починаю... Майте на увазi, що навеснi будуть для
вас випускнi iспити (як ми називали - "здаменти"), а на iспитах
обов'язково буде диктовка, диктант.
Почала Марiя АндрiПвна диктувати.
Всього першого диктанта я вже не пригадую, але пам'ятаю одну його фразу
дуже добре.
Диктувалося росiйською мовою, бо шкiл на рiднiй украПнськiй мовi за
царя на УкраПнi не було.
Ось проказала Марiя АндрiПвна:
- "По полю ехала с господами коляска, запряженная четвериком
великолепных лошадей. За коляской бежала и лаяла собачка испанской
породы".
Прочитала Марiя АндрiПвна це саме i вдруге... Ми зашелестiли зошитами,
зашарудiли перами.
На другий день Марiя АндрiПвна принесла перевiренi нашi зошити з
диктантом.
Почала вона говорити про те, що написали ми перший диктант не дуже,
сказать, удало, помилок багатенько, а коли згадала про ту коляску з
господами та з собачкою "испанской породы" не витримала, зайшлася веселим
смiхом, смiх перейшов у кашель, з очей полилися сльози, i вона вже просто
впала в крiсло, витирала сльози, реготалася й кашляла...
- Ну що ви понаписували?! О господи! I де ви таке чули?
Ми понаПжачувалися...
- Вас шiстнадцять учнiв, i п'ятнадцять iз вас понаписувало: "...За
коляской бежала и лаялася собачка из панской породы"... Де ви чули, що К
на свiтi собаки панськоП чи не панськоП породи i щоб вони лаялися? Порода
"испанская", Ксть таке государство - Iспанiя, а собаки не лаються, а
"лают", по-нашому "гавкають". Зрозумiв? - запитала вона мене.
- Та не дуже, МарiК АндрiПвно! Я собi думав, пани Пдуть, то й собака в
них панськоП породи, батько часто говорять, що Пх пан та бариня лають, я й
думав, що коли пани лаються, то й собаки Пхнi не кращi за них i теж
лаються...
- А воно, бач, i не так! - засмiялася Марiя АндрiПвна. - Та в тебе ще й
без того багато помилок. Поставила я тобi двiйку! Пiдтягтись треба! Сiдай!
Я сiв i ледве не заплакав:
- Здохла б вона йому, та собачка, разом iз панами!.
1955
ФАЗАНИ
- Дiдусю, а коли ти мене на охоту вiзьмеш? Я теж хочу зайчика
встрелити!
Отак завжди маленький Павлик прохав свого дiдуся-мисливця, як тiльки
дiдусь брався за рушницю.
Дiдусь гладив Павлика по голiвцi:
- Вiзьму, вiзьму, Павлику, ти ще маленький, пiдростеш, тодi й вiзьму...
Дiдусь дуже любив маленького Павлика i завжди йому розповiдав про
зайцiв, про вовкiв, про лисичок, про всiх звiрiв, що вiн Пх полював.
А одного разу прийшов iз лiсу та й каже:
- Павлику, а я фазана бачив.
- Де ти, дiду, фазана бачив?
- У нашому лiсi!
- Якого фазана?
- Такого, як ото ми з тобою бачили в зоологiчному парку.
- Iз отаким червоним хвостом? З отаким великим, що отак аж дугою
загинаКться?
- З таким самим! Фазанiв, Павлику, привезли у наш лiс аж iз далекого
Казахстану! Привезли й пустили в нас! Тепер вони у нас плодитимуться.
- Дiдусю, вiзьми мене, будь ласка, в лiс фазанiв полювати!
Дiдусь якось так загадково посмiхнувся та й каже:
- Добре, Павлику! Взавтра пiдемо в лiс до фазанiв.
Маленькому Павликовi так хотiлося пiти з дiдом на фазанiв, що вiн i
вночi прокидався та все питав маму:
- Мамо! Чи скоро вже ранок?
- Спи, Павлику! Спи! Дiдусь без тебе в лiс не пiде! Раз уже вiн сказав,
що тебе вiзьме, то, значить, вiзьме.
Дуже рано прокинувся Павлик. Бачить, а дiд уже ходить по кiмнатi,
одягнений у повстяки, у ватянi штани i кожушок...
- Дiдусю, - крикнув Павлик, - а мене хiба не вiзьмеш?
- Вiзьму, Павлику, вiзьму! Одягайся! Тiльки добре одягайся, бо бачиш,
скiльки за нiч снiгу нападало!
Павло тепло одягся: i светр, i теплi рейтузи надiв, i валянки, i
шапку-ушанку...
- Ну, я вже готовий, дiдусю! Бери рушницю, та й пiдемо! - каже до
дiдуся Павлик. А дiд йому:
- Нi, Павлику, ми сьогоднi рушницi не братимемо! Ми щось iнше сьогоднi
для фазанiв вiзьмемо. Ходiмо!
Вийшли дiдусь з Павликом з хати та й пiшли пiд повiтку.
А пiд повiткою дiдусь заранi заготував кiлька снопiв з ячменю.
Невимолочених, iз зерном,
Та серед великих снопiв i кiлька маленьких було - для Павлика.
- От з якими "рушницями" полюватимемо фазанiв ми з тобою, Павлику!
Та й розповiв дiдусь Павликовi про те, як треба оберiгати взимку птицю,
i не тiльки фазанiв, що оце тiльки Пх привезли до нашого лiсу, а й всiляку
птицю:
i курiпок, i синичок, i щигликiв, що взимку, як випаде снiг, не мають
змоги знайти собi Пжу...
Дiдусь iз Павликом пiшли до лiсу, розгорнули на галявинi снiг i поклали
снопики ячменю...
- Давай, Павлику, заховаКмося отут, за лiщиною! Подивишся, який
червоний красунь фазан зараз до ячменю прибiжить.
I справдi, - тiльки-но вони присiли за кущем лiщини, збоку щось
заквоктало, залопотiло крильми, i чудесний червоний красунь фазан iз
хвостом дугою пiдбiг до снопа i почав клювати зерно.
Дiдусь обняв Павлика та й каже:
- Отак, Павлику, завжди роби! Взимку, коли багато снiгу, пiдгодовуй
пташку, в лiсi! Добре?
- Добре, - вiдповiв Павiлик.
1952
ЧУХРАЏНЦI
(Спроба характеристики)
ПЕРЕДМОВА
"ЧухраПнцi", як ми знаКмо, це дивацький нарiд, що жив у чудернацькiй
краПнi "Чукрен".
КраПна "Чукрен" була по той бiк Атлантиди.
Назва - "чухраПнцi" (i про це ми знаКмо) - постала вiд того, що нарiд
той завжди чухався...
В цiй моПй науковiй працi ми спробуКмо, за виконаними матерiалами,
зазнайомити з характеристикою вищеназваного дивного народу.
РОЗДIЛ I
КраПна "Чукрен", як про те свiдчать матерiали, знайденi при розкопках
гробницi чухраПнського царя Передери-матнюрiохора, розлягалася на чималiм
просторiнi вiд бiблiйськоП рiчки Сону до бiблiйськоП рiчки Дяну. Бiля
рiчки Дяну простягалося пасмо так званих Кирпатих гiр. Це - на заходi...
Пiвдень краПни "Чукрен" обмивало море з водою синього кольору. Синiм те
море зробилося дуже давно, ще тодi, коли найбiльша в свiтi катаклiзма -
бог оддiлив океани вiд землi. Тодi те море хотiло зробитися океаном -
надулося, посинiло, та так синiм на ввесь свiй вiк i залишилося.
В синК море текла найулюбленiша чухраПнцями рiчка Дмитро. А на
пiвденному заходi була велика рiчка Дсiтро. Од цих рiчок i чухраПнцi
прибрали назв: Наддмитрянцiв i Наддсiтрянцiв. Наддмитрянцi - це тi, що
жили над рiчкою Дмитром, а Наддсiтрянцi - над Дсiтром.
ЧухраПнцiв було чимало i щось понад тридцять мiльйонiв,- хоч здебiльша
вони й самi не знали, хто вони такi суть...
Як запитають було Пх:
- ЯкоП ви, лорди, нацiП?
Вони, почухавшись, одповiдають:
- Та хто й зна?! Живемо в ШенгерiКвцi. Православнi.
"Чукрен" була краПна хлiборобська. На ланах ПП на широких росли незнанi
тепер хлiба: книшi, паляницi, перепiчки...
А найбiльше чухраПнцi любили на вгородах соняшники.
- Хороша,- казали вони,- рослина. Як зацвiте-зацвiте-зацвiте.
А потiм як i схилить i стоПть перед тобою, як навколюшках... Так нiби
вiн - ти, а ти - нiби пан. Уперто покiрлива рослина. Хороша рослина.
РОЗДIЛ II
Мали чухраПнцi цiлих аж п'ять глибоко нацiональних рис. Цi риси
настiльки були для них характернi, що, коли б котрийсь iз них загубився в
мiльйоновiй юрбi собi подiбних iстот, кожний, хто хоч недовго жив серед
чухраПнцiв, вгадаК:
- Це - чухраПнець.
I нiколи не помилиться...
Його (чухраПнця) постать, його рухи, вираз, сказать би, всього його
корпуса - все це так i випираК отi п'ять голiвних рис його симпатичноП
вдачi.
Риси цi, як на ту старовинну термiнологiю, звалися так:
_1. Якби ж знаття?_
_2. Забув._
_3. Спiзнивсь._
_4. Якось то воно буде!_
_5. Я так i знав._
Розглянемо поодинцi всi цi п'ять характерних для чухраПнця рис.
НагадаКмо тiльки, що розкопанi матерiали сильно потерпiли од
тисячолiтньоП давнини, а декотрi з них й понадриванi так, нiби на цигарки,
хоч матерiали тi нi на книжки з сiльського господарства, нi на газети не
подiбнi.
Одну з книжок, писану вiршами, викопано разом iз глечиком.
Академiки кажуть, що, очевидно, чухраПнцi накривали глечики з молоком
поезiКю: настiльки в них була розвинена вже тодi культура.
Книжка дуже попсована, вся в сметанi. Сметана та взялася струпом.
Хiмiчний дослiд того струпа виявив, що то - крейда. Як догадуються вченi,
сметану ту було накрито книжкою бiля якогось великого мiста.
Отже, дуже тяжко працювати над тими матерiалами. Через те
характеристика кожноП нацiональноП чухраПнськоП риси може бути не зовсiм
повна.
Ми заранi просимо нам те дарувати. Не ми в тому виннi, а тисячолiття.
Вивчати науково кожну окрему рису ми, за браком часу й мiсця, навряд чи
зможемо. Доведеться обмежитись наведенням для кожноП з них наочних
прикладiв: так, ми гадаКмо, буде й швидше, й для широкого загалу
зрозумiлiше.
_Якби ж знаття_
Найхарактернiша для чухраПнцiв риса. Риса-мати. Без неП чухраПнець, а
риса ця без чухраПнця - не риса.
Повстала ця риса в чухраПнцiв от з якого приводу. Вшивав один iз них
хату. Злiз аж до бовдура i посунувся. Сунеться й кричить:
- Жiнко! Жiнко! Соломи! Соломи! Соломи!..
Геп!
- Не треба...
Це, значить, кричав чухраПнець жiнцi, щоб вона, доки вiн гепне, соломи
на те мiсце, де вiн гепне, пiдiслала. Не встигла жiнка цього зробити. Тодi
виходить: "Не треба".
I от пiсля цього й укоренилася глибоко ця риса в чухраПнцеву вдачу. Як
тiльки яка притичина, зразу:
- Якби ж знаття, де впадеш,- соломки б пiдiслав.
Або:
- Якби знаття, що в кума пиття...
I так в кожнiм випадку життя чухраПнського цивiлiзованого.
От будують чухраПнцi яку-небудь будiвлю громадську. Збудували. А вона
взяла i упала. I зразу:
- Якби ж знаття, що вона впаде, ми б ПП не сюди, а туди будували.
Њ серед матерiалiв характерний запис, як попервах чухраПнцi свою
культуру будували. Узялися дуже ретельно... А потiм за щось завелись,
зразу за голоблi (була в них така зброя, на манiр лицарських
середньовiчних списiв) та як зчепились полемiзувати...
Полемiзували-полемiзували, аж дивляться - у всiх кров тече... Тодi
повставали й стогнуть:
- Якби ж знаття, що один одному голови попровалюКмо, не бились би.
Сильно тодi в них культура затрималася... Та й не дивно: з
попроваленими головами не дуже культурне життя налагодиш...
Вирiшили якось вони театр органiзувати. Запросили спецiальну людину.
Бiгали, говорили; обговорювали. Хвалилися, перехвалювалися. Пiдвела Пх та
людина: не органiзувала театра, а зовсiм навпаки.
Тодi почухались.
- Якби ж знаття...
I почали знову.
I не було жоднiсiнького чухраПнця без отого знаменитого:
- Якби ж знаття...
_Якось-то воно буде. Я так i знав._
З цiКю головною рисою тiсно з'Кднанi четверта й п'ята риси в
чухраПнцiв, а саме: _"якось-то воно буде"_ та _"я так i знав"._
Коли чухраПнцi було починають якусь роботу, хоч би в якiй галузi
Пхнього життя та робота виникла, i коли хто-небудь чи збоку, чи, може,
трохи прозорливiший зауважив:
- А чи так ви робите?
ЧухраПнець обов'язково подумаК трiшки, почухаКться i не швидко прокаже:
- ТаП Якось-то вже буде!
I починаК робити...
Коли ж побачить, що наробив, аж пальцi знати, тодi:
- Я так i знав!
- Що ви знали?
- Та що отак буде!
- Так навiщо ж ви робили?
- Якби ж знаття...
- Так ви ж кажете, що знали?
- Так я думав, що якось-то воно буде!
Один iндiйський мудрець, коли йому про це тодi розповiдали, сказав:
- Дивне якесь perpetuum mobile.
_Забув. Спiзнивсь._
Друга риса - "забув" i третя - "спiзнивсь" характернi так само риси для
чухраПнцiв, але вони особливих пояснень, гадаКмо, не потребують...
- Чому ви цього не зробили?
- I-i-i-ти! Забув! Дивись?!
Або:
- Чого ж ви не прийшли?
- Та засидiвсь, глянув, дивлюсь - спiзнивсь! Так я й той... облишив.
Якось-то, сам собi подумав, воно буде.
Iстинно дивний народ.
РОЗДIЛ III
КраПну "Чукрен" залила стихiя разом iз Атлантидою. Один чухраПнський
поет, грiзноП стихiП перелякавшися, залiз на височенну вербу й чекав
смертi. Коли вода вже заливала його притулок, вiн продекламував журно:
Ой, поля, ви, поля,
Мати рiдна земля,
Скiльки кровi i слiз
По вас вiтер рознiс.
А в цей момент пропливав повз ту вербу атлантидянин i, захлинаючись
уже, промовив:
- I все по-дурному!
ПIСЛЯМОВА
Читав я оцi всi матерiали, дуже сумно хитаючи головою. Прочитавши,
замислився i зiтхнув важко, а з зiтханням тим само по собi вилетiло:
- Нiчого. Якось-то воно буде. Тьху!
ДИЛДА
Дилда, Тимiш Iванович, такий собi К на свiтi.
Прiзвище таке в нього: Дилда.
Коли заснувався в його селi колгосп, Дилда, Тимiш Iванович, сильно
покрутив носом, - отак: круть-круть-круть! - i сказав своПй жiнцi
СалимонiП Пилипiвнi Дилдi:
- Гуртове - чортове!
Залишився тодi Тимiш Iванович Дилда одноосiбником.
Ну, що ж: одноосiбник, коли вiн чесний, коли вiн виконуК все те, що вiд
чесного радянського громадянина вимагаКться, - одноосiбник у нас всi
громадськi права маК.
Не дiйшло, значить, iще до свiдомостi людини, що колективна, артiльна
праця кориснiша, вигiднiша, - ну, й хай собi хазяйнуК окремо, - колись
зрозумiК, де лiпше, - чи в артiлi, чи в одноосiбному господарствi.
Про Тимоша Дилду ми б не сказали, що щось десь до його свiдомостi не
дiйшло, - вовча думка сидiла пiд капелюхом в Тимоша Дилди:
- А мо' воно ненадовго?
Колгоспи собi росли, розвивалися, багатiли, а колгоспнi люди жили собi
та поживали.
Дивилися колгоспники на одноосiбника Тимоша Iвановича Дилду та
посмiхалися:
- Ну, живи собi! Нам що, дилдуй далi! Виходить, значить, що вийшло воно
не на "недовго", - як думав Дилда, - а зовсiм навпаки - назавжди.
От одного вечора, коли Тимiш Iванович Дилда та Салимонiя Пилипiвна
Дилда (дiтей у них не було) сiли вечеряти, Тимiш Iванович Дилда говорить
СалимонiП Пилипiвнi Дилдi:
- Салимонько!
- Га?
- Що, пак я тобi хотiв сказати? От забувся!
- Мо' сирiвцю внести?
- Та який там сирiвець?! Не в сирiвцi справа!
- Мо' десь засвербiло?
- Ой, засвербiло! Ой, засвербiло! - аж скрикнув Тимiш Iванович Дiiлда.
- Ох, i засвербiло ж, та тiльки не з того боку!
Замовк Тимiш Iванович Дилда. Сопла Салимонiя Пилипiвна Дилда. У хатi
було тихо.
- Салимонько! - раптом промовив ТнмIш Iванович Дилда.
- Га?
- Ой, мабуть, у колгосп записуватись треба?!
- Ой! - ойкнула Салимонiя Пилипiвна. Пiдскочила з мiсця, пiдбiгла до
печi, одскочила вiд печi, мотонулася до мисника, од мисника до зачiпка,
ухопила чомусь рогача й почала пiдважувати рогачем лежанку. Потiм ухопила
ночви, поставила на лiжу, дiжу з ночвами поставила на помийницю, сiла сама
в почви та тодi ще раз:
-Ой!
Тимiш Iванович Дилда схопився з мiсця й несамовито крикнув:
- Салимонько, сядь!
- Я вже сидю!
Одне слово, в колгосп Тимiш Iванович Дилда й Салимонiя Пилипiвна Дилда
записалися.
Вечорами вони сидiли одне проти одного, дивилися одне одному в очi й
кивали головами.
Салимонiя Пилипiвна витирала хусточкою очi, а Тимiш Iванович скреготiв
зубами.
Посидiвши отак одне проти одного, Тимiш Iванович казав:
- Стелись!
Салимонiя Пилипiвна слалася. Потiм вони лягали спати... Не спалося.
Салимонiя Пилипiвна Дилда питала в Тимоша Iвановича Дилди:
- I чого ти не спиш, Тимочко?
- Думаю!
- По що ж ти, Тимочко, думаКш?
- Думаю, де б отих гемонських трудоднiв позичити!
I довго-довго не засипали Тимiш Iванович Дилда i Салимонiя Пилипiвна
Дилда.
Час iшов.
Колгоспи росли, розросталися.
Ох, i трудоднiв же було у роботящих, у чесних колгоспникiв. Ой, i
трудоднiв...
Та восени, було, до таких колгоспникiв, - у кого - ой, трудоднiв! -
пiдгуркочував грузовик, а на грузовику чували, а в чувалах зерно:
- Забирай, товаришу Чесний, забирай трудоднi своП! - гукав до хазяПна
шофер. - Печи пироги та розпишись у квитанцiП!
- Ой, хай тобi щастя! - говорив хазяПн. - Ти поможи хоч вивантажити!
- Допомогти можна!
- А на пироги забiгай, будь ласка!
- I забiгти можна!
Тимiш Iванович Дилда i Салимонiя Пилипiвна Дилда, як записалися до
колгоспу, - сильно дуже почали болiти.
До непритомiП просто!
Як ото треба на роботу йти, так Тимоша Дилду щось таке як ухопить за
поперека. - Ну, нi поворухнутись, нi нахилитись!
- Отут! Ось дайте руку, я вам покажу! Отут-отут! Ото-то-то!! Ой! Як
тiльки щось важкеньке вiзьму, чи вила, чи лопату, - воно як штриконе, -
криком кричу! Баба Волосиха казала, що важкого, боже борони! Та нащо вам -
паляниця i та шкодить! Як з цiлоП починаю та ще з четвертиною сала, -
штрика! Так штрика, що в очах жовто! Я вже не знаю, що й робити. Баба
Волосиха, - а вона баба тямуща! - казала, що то якась сурйозна дуже
мужеська болiсть!
Коли Тимоша Iвановича Дилду хапало за поперека, то Салимонiю Пилипiвну
Дилду, навпаки, - брало отут - пiд грудьми:
- ПiдкочуКться, пiдкочуКться пiд груди, а потiм як придавить - гвалт! В
очах у мене нiби курка зозуляста - ряботить-ряботить, а потiм узяло нiби й
розпливлося... А я й не знаю, чи я жива, чи мертва! А потiм
пiшло-пiшло-пiшло, - звиняйте, все на низ! Баба Волосиха, - а вона баба
тямуща! - казала, що то якась сурйозна дуже женська болiсть.
Сильно дуже хворiли Дилди - i Тимiш Iванович, i Салимонiя Пилипiвна.
Одпускало Пх тiльки тодi, коли треба було до мiста Пхати, - чи там
яКчка везти, чи масло, чи там картоплю...
Довго тривала така у Дилдiв хвороба.
Щороку трудоднiв у них було чимало: у Тимоша Iвановича Дилди днiв iз
тринадцять, а в СалимонiП Пилипiвни днiв не менше як одинадцять...
Ну, й що?
А нiчого! Вигнали Дилдiв iз колгоспу.
I добре зробили.
1948
"ЗЕНIТКА"
Сидить дiд Свирид на колодках. Сидить, стружить верболозину.
- Як дiла, дiдусю? Драстуйте!
- Драстуйте! Дiла? Дiла - нiчого! Дiла, як казали отi песиголовцi, -
гут!
- I по-нiмецькому, дiдусю, навчились?
- Атож. У соприкосновенiП з ворогом був, - от i навчився.
- I довго, дiдусю, соприкасалися?
- Та не так, щоб й довго, а проте троК й од мене "у соприкосновенiК з
землею" пiшли. Загребли трьох отам на вигонi... I могилу вони були
насипали й хреста поставили: так як нашi оце повернулись, я й хреста
порубав i могилу по вiтру розвiяв... Щоб i слiду од поганi не було.
- ...Розказати, кажете? Ну, слухайте.
...Наближалися фашисти; знелюднiло наше село. Кiлька старих бабiв
тiльки й лишилося. Опинився й я по той бiк рiчки, в лiсi, у партизанах.
Обiда хлопцям варив, конi пас. Та й закортiло менi подивитися, хто ж у
моПй хатi за хазяПна тепер править, бо одинцем я жив, один, як палець. От
одного разу пiдiйшов я до рiчки, як уже добре смерклось, витяг з очерету
човна, сiв, поплив та й висадився десантом у себе ж таки в березi.
Висадився десантом, а потiм перебiжками, перебiжками помiж соняшниками, та
за хлiвом у лопухах i замаскувався. Замаскувався i сидю. А в хатi, бачу,
свiтло горить, гомонять, чую, дехто спiвати зриваКться.
Я сидю, чекаю: хай, думаю собi, як поснуть, тодi вже я прийму рiшенiК.
Довгенько довелось чекати. Коли ось дверi на ганок - рип! - виходять троК:
двоК, чую, фашисти, а третiй Панько Нужник, - за старосту вони його
призначили. Батько його крамничку в нас держав, а воно, сопливе,
виплакало, щоб його в колгосп прийняли. А тепер, бач, ста-а-ро-ста! Вийшли
й прямують до хлiва. А в хлiвi в мене на горищi трохи сiна було... Так ото
Панько Пх туди ночувати веде, бо в хатi душно. Полiзли вони на горище,
полягали. Чую, - хропуть. Я з лопухiв потихесеньку, навшпиньки, у хлiв. У
руках у мене вила-трiйчата залiзнi. Я розмахуюсь та крiзь лiсу вилами -
раз, два, три!
Як заверещать вони там, як закричать:
- Вас iст дас?
А Нужник:
- О, рятуйте! Хтось iз землi з зенiтки б'К!
Ага, думаю, сукинi ви сини, уже моП вила вам за зенiтку здаються,
почекайте, ще не те буде. Та з тим знову перебiжками у берег, на човна й
на той бiк. За три днi поздихали вони всi троК: так переказували потiм iз
села. Я Пм вилами животи попротикав. Отаке моК з ворогом соприкосновенiК.
- Скiльки ж вам, дiду, лiт?
- Та хто зна! Чи сiмдесят дев'ять, чи вiсiмдесят дев'ять? Хiба Пх
полiчиш? Знаю, що дев'ять, а яких саме, уже й не скажу.
- I ото ви не побоялись, - один на трьох?
- Побоявся? Та, чоловiче божий, вiйна - це ж моК рiдне дКло. Я ж увесь
свiй вiк воювався з... бабою. Лу-керки моКП не знали? Хiба ж такi
страженiя були, як з отими поганцями на горищi! Та я Пх, як щурят,
подавив! А покiйниця моя - хай царствуК! - та вона б сама на дивiзiю з
рогачем пiшла! На що ми з кумом - царство йому теж небесне! - було
вдвох... та куди там!
Сидю було я пiд повiткою, зубцi до грабель тешу, а вона вийде на ганок
та як стрельне:
- Свириде!
Вiрите, сокира в мене в руках сама собi тiльки - стриб! стриб! стриб!
Як на теперiшню технiку, так чиста тобi "катюша". З нею я так
напрактикувався, що нiяка вiйна менi анi пiд шапку. Наступати на Лукерку,
щоправда, я не наступав, бiльше одбивав атаки, а воюватися доводилось мало
не щодня..
Одного разу, в недiлю, ми з кумом, ще й на достойне не дзвонили, не
видержали: хильнули. I добренько-таки хильнули. Коли ось Лукерка з церкви!
- Держись, - кажу, - куме, битва буде! Якщо поодинцi, будемо битi.
Давай згуртуКмось у вiйськове соКдiнКнiК, бо iнакше розгром. Перемеле живу
силу й технiку! Утворили ми соКдiнКнiК. Тiльки-но вона на ганок, я зразу
вродi як на "ура":
- Що це ти по церквах до полудня товчешся?! Пiп медом частуК, чи що?
А кум з правого флангу заходить. Але тут у нас обшибка органiзацiйна
вийшла: рогачiв ми не поховали. Ех! -- вона за рогача i в контратаку!
Прорвала фронт. Ми з кумом на заранi пiдготованi позицiП - в погрiбник.
Опорний, вродi пункт.
Уже й пироги похололи, а вона все в погрiбнику в окруженiП держить.
Сидю я за дiжкою з сирiвцем, куняю.
Кум i каже:
- Як знаКш, - каже, - Свириде, а я до своПх пробиватися буду. У моКП
Христi теж сьогоднi пироги.
- Дивись, - кажу, - куме, тобi виднiше. А краще не ризикувати завидна,
хай як смеркне.
- Що ти, Свириде, як смеркне? Та якi ж смерком пироги?
Перехрестився кум i рвонув в н-ському направленiП. I таки пробився в
расположенiК своКП Христi. Щоправда, рогачем його таки контузило, але з
нiг не збило!
А я аж до вечора в окруженiП за дiжкою з сирiвцем просидiв. Тiльки
ввечерi уласкавилась трохи Лукерка; пiдходить, одчиняК погрiбника:
- Сидиш? - каже.
- Сидю! - кажу.
- Iди ж хоч галушок попоПж, а то охлянеш!
- Кинь, - кажу, - рогача, тодi вийду!
Бойова була покiйниця!
Було з нею й стратегiП, й тактики. Де ми з кумом тiльки не маскувались:
i в картоплиннi, i в коноплях. Та обнаружить було враз! Обнаружить - i
витiснить! Та тiснить було аж до водяного рубежа, до рiчки. А ми з кумом
плавати не вмiли, стоПмо у водяному рубежi на дистанцiю, щоб рогачем не
дiстало. СтоПмо, мокнемо.
А вона:
- Мокнете?! Мокнiть, iродовi душi, я з вас конопель натiпаю!
Та пiсля такоП практики менi з отими гнидяними хрицями й робити не було
чого. Шкода - кума нема: ми б з ним у соКдiнКнiП не те б показали.
Кум i льотчик крiпкий був. Ас!
Трусимо ми якось кислицi з кумом. Повилазили на дерево й трусимо. А
кислиця висока була, розложиста. Фашисти, клятi, зрубали ПП. Лукерка в
пелену кислицi збираК. Трусили, трусили, - ке, думаКмо, закуримо. Люльки в
зуби, кум огню креше...
Коли це знову як бахне:
- Знову за люльки!
Так ми з кумом, як стiй, з кислицi у пiке. Кум таки приземлився, хоч i
скапотував, а я з пiке - в штопор, iз штопора не вийшов, протаранив
Лукерцi спiдницю й урiзавсь у землю! За пiвгодини тiльки очунявся, клiпнув
очима, дивлюсь; лiворуч стоПть кум, аварiю зачухуК, праворуч Лукерка з
цеберкою води. Ворухнувсь - рулi повороту нi в руках нi в ногах не
дКйствують, кабiна й увесь фюзеляж мокрi-мокрiсiнькi...
- Живий, слава богу! - кум каже.
А Лукерка:
- Був би, - каже, - вiн живий, якби не моя кубова спiдниця! Хай скаже
спасибi спiдницi, що затримала, - угруз би був у землю по самiсiнький руль
глибини! Ех, льотчики, - каже, - молодчики!
А ви кажете, чи не злякався я трьох гiтлерiвцiв!
Пiсля такоП практики?! Таке й вигадаКте!
- А що тепер поробляКте, дiдусю?
- Прийшли нашi, - я демобiлiзувався. Дуже швидко нiмцi тiкають, не
наздожену. Хай уже молодшi гонять. А я оце дiтлахам у дитячий садок пищики
роблю. Такi ж утiшненькi дiтоньки! Та колгоспну череду з евакуацiП
виглядаю. Треба випасати, треба вiдбудовувати пiсля нiмецькоП поганi. Ех,
кума б оце менi, ми б оце вдвох... Хочете, може, "зенiтку" мою побачити?
Ось вона!
I погладив нiжно дiд Свирид своП вила-трiйчата...
1944
ЛЕНIНГРАД I ЛЕНIНГРАДЦI
Любов
Ленiнград...
Що до цього слова додаси i що з нього викинеш? I Петро Перший, i
Ломоносов, i Державiн, i Пушкiн, i Лермонтов, i Гоголь, i Крилов, i
ДостоКвський, i Щед-рiн, i Некрасов, i Шевченко, i РКпiн, i СКченов, i
Бехте-рКв, i Павлов.
I Суворов...
I Ленiн...
I Смольний...
I першi заграви ВеликоП ЖовтневоП соцiалiстичноП революцiП.
I Кiров...
I, нарештi, страхiття блокади, чудеса героПзму, вiдваги й мужностi...
I пафос вiдновлення й вiдбудови.
Город мислi, науки, лiтератури, революцiП, героПзму, пафосу i
ентузiазму...
Як багато всього поклала iсторiя на гранiтнi плечi города-красеня,
города-богатиря...
Але це ж iще не все.
Ленiнград маК ще ж i Неву, i Невку, i Фонтанку, i Мойку, i канали, i
острови, i Невський проспект, i Ад- мiралтейський шпиль, i Петропавловську
фортецю, i Шлiссельбург, i Петергоф, i палаци, i музеП, i заводи, i
фабрики, i сади, i парки, i сквери... I пам'ятники... i Олександро-Невську
лавру, i багато ще дечого...
I це ще не все.
Ленiнград маК ще ленiнградцiв i ленiнградок...
Кожний ленiнградець i кожна ленiнградка мають у своПх грудях - серце...
Гаряче серце.
Бронза "Мiдного вершника", гранiт Неви, брук Невського i зелень дерев
знають i вiдчувають, що те гаряче серце ленiнградцiв i ленiнградок
належить Пм...
I нiколи i бронза, i гранiт, i зелень, навiть в най-студенiшi
ленiнградськi днi, не бувають холодними: Пх обгортаК й грiК гаряче серце
ленiнградцiв i ленiнградок.
Серце...
Де серце - там i любов...
Коли говорити про Ленiнград, не можна не говорити про любов.
Про справжню любов - нiжну й щиру, гарячу й са-мовiддану, глибоку й
зворушливу.
- Хто й кого ото так любить? - запитаКте. Ленiнградки i ленiнградцi
люблять своК чудове мiсто Ленiнград. Люблять нiжно й щиро, гаряче й
самовiддано, глибоко й зворушливо. Любов та промениться з Пхнiх очей, з
Пхнiх постатей. Вона в Пхнiх руках, у роботi, в поведiнцi i в голосi.
- Я - ленiнградець! Я - ленiнградка!
Коли ви почуКте цi слова, - а ви Пх почуКте обов'язково i не один раз!
- нiколи не вiдчуКте в них хвастощiв та пихи, - нi! - бринить у тих словах
тiльки або нiжна гордiсть, або гордовита нiжнiсть.
- Я гордий, - чи горда, - що маю честь бути громадянином Ленiнового
мiста, i я щасливий, - чи щаслива, - що вiддаю городовi-героКвi любов
свою.
I тодi цiлком зрозумiло, чому так чисто на ленiнградських вулицях, чому
так швидко, за якийсь один рiк пiсля блокади, - позагоюванi гарматнi та
бомбовi рани на ленiнградських будiвлях (принаймнi в центрi), чому на
кожнiй вулицi ви бачите ремонт будинкiв, чому дорiжки в скверах та садках
посипанi пiском, чому такi чистенькi й веселi, пофарбованi свiжою фарбою,
трамваП i тролейбуси.
I не подумайте сказати ленiнградцевi чи ленiнградцi, що, мовляв, i у
нас не гiрше, а може, навiть i краще, як у вас (це, звiсно, коли вам
захочеться трiшечки хвастонуть!), що й ми, мовляв, своК мiсто не менше од
вас любимо (це, звiсно, коли вам хочеться трiшечки позадаватись!), -
нiколи цього ленiнградцям не говорiть.
Бити вони вас не битимуть, - ленiнградцi народ дуже чемний i дуже
гостинний, - проте таким поглядом на вас подивляться, що краще б ударили.
А найгiрше в цьому для нас те, що вони мають право так дивитись.
Ну, не будемо про це говорити, давайте краще про любов...
Ну, от, примiром, пам'ятники...
"Мiдний вершник", "Первому Вторая", - скульптурне чудо.
"Первому"- це тому, що "Россию вздернул на дыбы".
Петровi Першому, теслi й iмператоровi.
З якою трепетною любов'ю загортали його ленiнградцi й ленiнградки
землею, пiском i щебенем, "насипали високу могилу" над ним, щоб не
пошкодила його ворожа бомба чи снаряд...
I врятували гордiсть i любов свою.
I знову рветься з постаменту, готовий через рiку Неву перестрибнути,
гарячий мiдний огонь-жеребець, i ви чуКте, як трiщать поводи в руках теслi
й iмператора, що того жеребця стримуК.
А навкруги стоять радiснi ленiнградцi i ленiнградки, i вiд променiв у
Пхнiх очах на мiдi коня й вершника золотi зайчики стрибають.
Њсть у Ленiнградi, на Невському проспектi, Анiчков мiст.
Славний той мiст знаменитими чотирма вороними бронзовими кiньми. Конi
таки справдi знаменитi...
Скiльки в них руху, скiльки скаженого якогось запалу, що боязно за тих
силачiв, що Пх здержують.
Дивишся на тих коней i думаКш: от iще раз рвонеться, опиниться бiдолаха
силач пiд мiстком, а коник- хвоста трубою i - вздовж по Невському.
- Лови мене! Держи мене!
Так i пiдмиваК тебе пiдбiгти до вороного й гаркнуть:
- Тпр-р-р-р! Стiй, не балуй!
Отакi конi...
Почалась Велика Вiтчизняна вiйна.
Фашисти пiд Ленiнградом.
Обережно, любовно знiмають ленiнградцi й ленiнградки своПх улюблених
коникiв з Пхнiх п'Кдесталiв i закопують у сусiдньому садку глибоко в
землю...
I лежать баскi конi глибоко пiд землею, а ленiнградцi i ленiнградки над
тимчасовою Пхньою могилою квiти садовили...
I так аж до тоП пори, коли нiмцi так рвонули вiд Ленiнграда, що чи
наздогнали б Пх i баскi конi...
Червень 1945 року...
Воронi красенi конi знову на своПх мiсцях на Анiч-ковому мосту.
Мабуть, чи не весь Ленiнград брав участь у процесi i в процесiП
"воскресiння" своПх улюбленцiв...
Нiякi заборони й попередження мiлiцiП не скупчуватися, не заважати
роботi по перенесенню коней на своП мiсця успiху не мали.
Кожен ленiнградець i кожна ленiнградка вважають за свiй обов'язок хоч
чим-небудь, хоч трiшечки, хоч крихiтку дати i свого труда, i своКП любовi
до такоП великоП торжественноП справи, як перенесення скульптурних
шедеврiв на своП мiсця.
I стоять вони тепер на мосту своПм, ще баскiшi, ще гарячiшi, ще
воронiшi, нiж колись були.
Нiби вiдповiдають на любов ленiнградок i ленiнградцiв до них потроКнням
своПх знаменитих властивостей.
А ленiнградцi купами стоять i милуються з них.
I хоч куди б ви йшли чи зайшли, - чи то на вулицi, чи в магазинi, чи в
парикмахерськiй, у кав'ярнi, в Пдальнi, - скрiзь ви чуКте:
- А коники нашi на Анiчковому мосту стоять! Бачили?
- Аякже. Бачив. Як не подивитись!
* * *
Щасливий Ленiнград - город-богатир, город-герой, що маК таких у себе
ленiнградцiв i ленiнградок...
Щасливi ленiнградцi й ленiнградки, що живуть у такiм прекраснiм городi,
городi Ленiна, городi слiпучоП слави, сяКво якоП промениться над усiКю
нашою Радянською Вiтчизною.
Щасливий Ленiнград, що маК за свою Вiтчизну - Радянський Союз.
Щасливий Радянський Союз, що маК в собi мiсто Ленiнград.
Хай благословенна буде i хай росте любов ленiнградцiв i ленiнградок до
свого героя города.
Хай ще буйнiше розквiтне любов до славного мiста в серцях усiх
радянських громадян.
I до своПх рiдних городiв так само.
Ленiнградки
Менi аж нiяк не хочеться, щоб хто-небудь подумав, що все, що я
говоритиму про ленiнградок, робиться тiльки через те, що, мовляв, хто ж
таки, бувши у привiтних господарiв у гостях, каже господинi:
- Ну, яка ж таки, хазяюшка, ви нечепурна та несимпатична! I пироги у
вас глевкi?! I дiти вашi хулiгани! А чоловiк - п'яниця! Бабуся ваша завтра
вмре! I взагалi не розумiю, чому вас i досi ще тролейбус не переПхав?!
Таких гостей не буваК.
Гостi завжди чемнi та ввiчливi, але ми, бувши чемними та ввiчливими
ленiнградськими гостями, говоритимемо про ленiнградок з почуттям
найщирiшого захоплення, подиву i найглибшоП пошани не тiльки через те, що
ми гостi...
Один iз потомственних ленiнградцiв, прекрасний поет Олександр
Прокоф'Кв, правда, одразу нам заявив:
- Киньте, хлопцi, дурницi! Якi ви в чорта гостi?! Ви в себе вдома!
Понятно?!
"Понятно" то воно "понятно", та пiсля такоП заяви ще труднiше, бо,
виходить, що писатимеш про свiй дiм, про себе, значить, а, як вiдомо, сама
себе хвалить тiльки гречана каша.
Отже, для делiкатностi треба, щоб ми були ленiнградськими гостями.
Я заздалегiдь знаю, що, навiть, як я землю гризтиму, ви менi не
повiрите, що ленiнградки нi в трамваях, нi в автобусах, нi в тролейбусах
не штовхаються.
Я сам не вiрив... I досi те, думаючи про цi дивовижнi властивостi
ленiнградських жiнок, сам собi говориш:
- Не може бути!
Нiчого не поробиш: факт!
В Ленiнградi ви входите в трамвай, чи в тролейбус, чи в автобус
спокiйно, чинно, благородно, i коли вам треба пройти вперед, вам дадуть
дорогу та ввiчливо ще й скажуть:
- Будь ласка!
Ленiнградки ремонтують своК рiдне мiсто.
На кожнiй улицi ви побачите - i не на одному будинковi, - там
риштування, там колиски, а на риштуваннях i на колисках ходять, стоять i
сидять ленiнградськi жiнки.
Вони загоюють рани свого красеня города, заподiянi нiмецьким звiром,
вони чепурять свiй коханий Ленiнград.
Вони дуже вже багато зробили з того часу, як розiрвано було фашистську
блокаду героПчного мiста.
I знову ж таки не повiрите: штукатурщицi, каменщицi, ремонтуючи будинки
i вулицi, не заляпують вас, коли ви повз них проходите.
Вас обов'язково, коли ви самi не помiтите, попередять, щоб ви обiйшли
це мiсце, а коли й не попередять, то припинять роботу, доки ви пройдете.
Не так, як деiнде:
- Проходьте, проходьте!
А в цей час вам на бриль цiла лопатка глини:
- Ляп!
Ленiнградки щодня миють свiй Ленiнград.
Ми гостювали в Ленiнградi чудесноП ленiнградськоП весни, коли привiтно
усмiхалось сонце, зеленiли дерева, ленiнградки ходили своПми широкими й
просторими вулицями з букетами конвалiй, i перламутрилися ленiнградськi
ночi...
I щодня ленiнградки мили своП вулицi.
I не обливали вас...
Попервах, маючи все-таки деякий життКвий досвiд, я, побачивши
ленiнградку iз шлангом в руках, зразу вдарив швиденько на той бiк вулицi,
незважаючи навiть на те, що не було напису: "Переходити тут!"
Дома, коли тебе обiллють замiсть тротуару, то ти знаКш, де сушитися, а
в гостях незручно мокрою куркою ходити.
Перейшов i дивлюсь, що ж воно буде?
I що ж ви гадаКте: проходять ленiнградцi повз той страшний шланг, i
нiхто не обтрушуКться, нiхто обличчя не витираК, i навiть нiхто не
пiдстрибуК, щоб лись на черевиках урятувати.
Тодi й я ризикнув. Знову перейшов вулицею i поволеньки, не поспiшаючи,
попрямував прямо на шланг.
Iду, а сам собi думаю: "Ну, - думаю, - доведеться, мабуть, пiдскочити
та: "Ух! Ух!" - вродi як колись у Псьол з водяного млина пiрнав".
Нiчого подiбного.
Пiдiйшов до шланга, ленiнградка пальцем припинила струм, сказала "будь
ласка", i я собi пройшов сухий, як порох!
Я хочу попередити, що те, про що я говорив i далi говоритиму, я роблю
од щирого серця, говорив i говоритиму, як про непреложнi факти, самi по
собi факти. Нiкого я не мав i не маю на думцi нi з ким порiвнювати...
Ленiнградки- красивi.
Це зовсiм не значить, що по iнших наших прекрасних мiстах i мiстечках,
селах i селищах жiнки некрасивi.
Скрiзь нашi жiнки красивi! Скрiзь-скрiзь! Але, невважаючи на це,
ленiнградки красивi!
Викрутився чи нi?
Вони красивi зовнiшньо: стрункi i голубоокi, привiтнi i чепурно
одягненi...
Але ще красивiшi вони красою внутрiшньою. Красою жiнки-героПнi, що
пережила страшнi, невимовне жахнi роки нечуваноП блокади, пережила,
перенесла i перемогла разом iз своПм батьком, братом, чоловiком, разом iз
своПм бойовим другом - ЧервоноП АрмiП воПном.
Не може не свiтитися цей героПзм в ПП променистих очах, не може
вистраждана нею перемога не пiдносити гордовито ПП нiжно-струнку фiгуру...
Не може ленiнградка бути некрасивою i зовнiшньо, i внутрiшньо.
I ленiнградка - красива.
Це - взагалi...
А оце - зосiбно.
Тролейбус...
Тролейбуси в Ленiнградi новенькi, чистенькi, лiтають ленiнградськими
вулицями прудко.
Здивував нас такий факт: пасажири в тролейбусах переважно чоловiки.
I все якось вони так у тролейбусi розташовуються, що заповнюють передню
частину машини.
"В чiм рiч?" - думаю собi.
Додивився-таки.
Ну на який тролейбус не глянеш - водiй (шофер) обов'язково молода i до
того гарна дiвчина.
Ну й зрозумiло, що пасажири переважно чоловiки i всi товпляться
наперед.
Самому теж довелося у тролейбуснi пасажири пошитися.
Не можна витримать!
Та де ж витримати, коли спереду сидить водiй, як квiтка, кабiна
уквiтчана конвалiями, черемхою, тюльпанами, - Пдеш, як у казцi...
Ай дай ленiнградцi!
Ну, ясно, що при такiй органiзацiП тролейбусного руху мiсячний план
перевозок пасажирiв виконуКться за пiвтора дня.
А що робиться, як зiрветься оте тролейбусне колiщатко, ролик отой з
дроту?!
Ви б побачили!
Всi пасажири стрiмголов кидаються того ролика до дроту пристроПти один
поперед одного.
А водiй стоПть, посмiхаКться:
- Не всi разом, громадяни! Дайте он тому блондиновi, хай вiн! Iншим
разом як зiскочить, тодi ви пристроПте!
Блондин - сам не свiй. Лице щасливе, посмiхаКться, i вже так пристроюК
того ролика, так пристроюК: одно око на роликовi, а друге на водiКвi...
Менi так нi разу й не пощастило ролика пристроПти: молодшi затирають.
Ленiнградська жiнка...
Хай буде щаслива, хай буде весела ленiнградська жiнка пiсля всього
пережитого.
Хай виростуть ПП немовлята, що Пх так багато ми бачили по
ленiнградських садках, парках i скверах.
На ПП втiху i на ще бiльшу славу ПП города, города-героя!
- Ми любимо свiй город, дуже любимо, - сказала менi ленiнградка.
- Я бачу це, пересвiдчився в цьому, - одказав я Пй..
- I що ви на це скажете? - запитала вона.
- Одно можу з сумом сказати: як жалко, що я не Ленiнград!
ГероП города-героя
Ленiнград - город-герой.
Як це розумiти?
Чи може бути так, що от стоПть собi город, стоПть вiками, i раптом - в
найтрагiчнiшi часи свого буття - вiн, город, сам собою робить героПчний
подвиг, достойний ЗолотоП Зiрки Героя...
Очевидно, що так бути не може.
Славою героя вiнчають свiй город люди.
Ленiнградцi в страшнi часи тяжкоП блокади уквiтчалн гранiтнi груди
свого мiста Золотою Зiркою...
А от спитайте когось Iз ленiнградцiв, хто пережив усю блокаду:
- Ви - герой?
Подивиться ленiнградець на вас так, як дивиться лiкар на пацiКнта,
усмiхнеться i пiде далi...
I хоч скiльки б ви таким способом шукали серед ленiнградцiв i
ленiнградок героПв, - не знайдете...
Нема героПв...
А от, не дуже дошукуючись героПв, поПдьте ви на околицi
города-богатиря. Там вам покажуть переднiй краП героПчноП оборони
Ленiнового мiста, а за кiлькадесят метрiв переднiй край гiтлерiвцiв I
скажуть:
- Отут ми стояли на смерть! I нi на крок назад!
Тодi ви озирнiться: ви побачите димарi заводу iм. Кiрова, будiвлi
великого мiста i, може, навiть почуКте дзвiнки трамваПв i гудки
тролейбусiв...
А поруч вас - руПни славнозвiсноП ПулковськоП обсерваторiП.
I вам iще скажуть:
- Захоплення гiтлерiвцями Пулковських висот означало б для Ленiнграда
смерть. I ми стояли на смерть. Смерть не встояла, а ми встояли.
Вам не треба тодi шукати героПв... Ви вiтайте кожного ленiнградця i
кожну ленiнградку, чи працюК вiн тепер над вiдбудовою свого улюбленця
города, чи спить вiчним сном, благородною ленiнградською землею
покритий...
I не допитуйтесь у живих, що кожний iз них в тi страшнi часи робив: чи
стояв у блiндажi переднього краю, чи пiдносив на переднiй край набоП, чи
гасив у мiстi запалювальнi бомби, чи рятував поранених, чи годував слониху
Бетсi та лева в зоологiчному саду, чи закопував у землю бронзово-воронi
конi з Анiчкового мосту, чи будував над "Мiдним вершником" укриття, чи,
прориваючись вузькою стежкою Ладозького озера, пiдвозив зголоднiлим
ленiнградцям i ленiнградкам сухарi...
Всiх ви Пх вiтайте... Живих... А над могилами неживих скиньте шапку й
уклонiться низько. I вийде так, що, не шукаючи героПв, ви вiтатимете
героПв живих i шануватимете героПв неживих.
Серед великоП i простороП площi Нового Ленiнграда знайшло собi в днi
блокади тимчасовий притулок Гвардiйське кладовище.
Вiчним сном спочивають там героП-гвардiйцi... Ленiнградцi i ленiнградки
у вiльнi хвилини квiтчають дорогi могили квiтами...
I не треба питати, чию саме могилу прикрасила нiжними конвалiями й
запашною черемхою ота он чорноброва й кароока дiвчина, що печально над
могилою голову схилила.
- Нi, - вiдповiсть вона. - Родичiв особисто моПх тут нiкого нема. Тут
усi нашi рiднi.
Як пiдете в глиб кладовища, то злiва, аж на самому майже краю його,
побачите мармуровий постамент.
Пiд постаментом тим спочиваК вiчним сном земляк наш Красношапка Микола,
двадцятилiтнiй сержант, снайпер i уславлений герой оборони Ленiнграда.
Далеко вiд села Луганського, що на Донеччинi, до Ленiнграда, та не чужа
земля покрила молоде снайперове тiло: рiдна земля, ленiнградська земля.
ЗнаКмо-бо ми, що Ксть молодi ленiнградцi, якi спочивають на широких
просторах УкраПни РадянськоП, - i не чужа Пм земля украПнська, як не чужа
Миколi Красношапцi ленiнградська земля.
Ось через це саме й пишуть бойовi МиколаКвi друзi його рiдним батькам в
украПнське село Луганське:
"Дорогi батьки Миколи Красношапкй, Марко Пилипович та Параска
СергiПвна!
7 червня 1945 року до нас, бiйцiв вiддiлення iменi Миколи Красношапки,
приПхали украПнськi письменники.
Ми розповiли Пм про Вашого сина-героя, який хоробро захищав велике
мiсто Ленiнград, свою Радянську Батькiвщину i всiма нами любиму УкраПну.
Клянемося Вам бути гiдними Миколи Красношапки, любити i захищати свiй
народ, як наш бойовий товариш, який над життя любив свою Вiтчизну.
Ми будемо безнастанно удосконалювати свою бойову майстернiсть, щоб у
першу-лiпшу хвилину бути готовими битися з ворогами нашоП Вiтчизни так, як
бився Микола Красношапка, - стiйко, вмiло i мужньо.
БажаКмо Вам доброго здоров'я, дорогi Марко Пилипович та Параска
СергiПвна.
Мiцно тиснемо Вашi руки.
Громов, Михайлов, Уваров, Носков, Гусаров, Дубiн, Шушарiн, Хомутов,
Кузнецов, Њврашев",
Що ж розповiли бойовi друзi Миколи Красношапки украПнським
письменникам?
От що.
Було це в серпнi 1942 року.
Сержант Микола Красношапка i з ним ще кiлька товаришiв снайперiв
зайняли окоп на передовiй.
Аж ось пiсля скаженого мiнометного й артилерiйського вогню пiшли
фашисти в атаку.
Красношапка першими пострiлами валить чотирьох гiтлерiвцiв.
Вiд сержанта не вiдстають i його товаришi.
Нiмцi падають, але по трупах своПх солдатiв уперто лiзуть уперед.
Ось вони вже бiля бруствера.
Скомандувавши: "Вперед!", Красношапка орлом вилiтаК на бруствер, валить
ще кiлька фашистiв iз гвинтiвки i - за гранати.
Вибухами гранат вiн розкидаК першi лави фашистiв.
Але гiтлерiвцiв багато.
Вони прориваються в окоп.
- Нi, - кричить Микола, - не буде по-вашому! - i, мов той лев,
кидаКться на них. Трiскають од ударiв прикладом фашистськi голови. Пострiл
- i Микола падаК. Але знову пiдводиться. Праву йому руку перебито, груди
прострелено, але Красношапка лiвою рукою хватаК з землi гранату i б'К по
вороговi.
Нiмецьку атаку вiдбито.
Перед нашим окопом десятки нiмецьких трупiв.
Коли Миколу везли в госпiталь, вiн сказав:
- Хлопцi! Я зробив що мiг! Може, й мало я зробив, так вiрю, що ви
зробите бiльше! Прощайте! Як тiльки видужаю, зразу ж вернусь до вас!
Не вернувся Микола...
СпочиваК герой оборони славного Ленiнграда Микола Красношапка пiд бiлим
мармуровим постаментом на Гвардiйському кладовищi города-героя...
Микола Красношапка, обороняючи Ленiнград, знав, що вiн обороняК
УкраПну, як знали й славнi ленiнградцi, що, обороняючи УкраПну, вони
обороняють Ленiнград. Бо всi вони боронили свою велику Батькiвщину - СРСР.
1945
МОЯ АВТОБIОГРАФIЯ
У мене нема жодного сумнiву в тому, що я народився, хоч i пiд час мого
появлення на свiт бiлий i потiм - рокiв, мабуть, iз десять пiдряд - мати
казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку.
Трапилася ця подiя 1 листопада (ст. стилю) 1889 року в мiстечку Грунi,
Зiнькiвського повiту на Полтавщинi...
Власне, подiя ця трапилася не в самiм мiстечку, а в хуторi Чечвi, бiля
Грунi, в маКтковi помiщикiв фон Рот, де мiй батько працював у панiв.
Умови для мого розвитку були пiдходящi. З одного боку - колиска з
вервечками, з другого боку - материнi груди. Трiшки поссеш, трiшки поспиш
- i ростеш собi помаленьку.
Так ото й пiшло, значить: Пси - ростеш, потiм ростеш - Пси.
Батьки моП були як узагалi батьки.
Батькiв батько був у Лебединi шевцем. Материн батько був у Грунi
хлiборобом.
ГлибшоП генеалогiП не довелося менi прослiдити. Батько взагалi не дуже
любив про родичiв розказувати, а коли, було, спитаКш у баби (батьковоП
матерi) про дiда чи там про прадiда, вона завжди казала:
- Отаке стерво було, як i ти оце! Покою вiд Пх не було.
Про материку рiдню так само знаю небагато. Тiльки те й пам'ятаю, що
частенько, було, батько казав матерi:
- Не вдалася ти, голубонько, у свою матiр. Царство небесне покiйницi: i
любила випити, i вмiла випити. А взагалi батьки були нiчого собi люди.
Пiдходящi. За двадцять чотири роки спiльного Пхнього життя, як тодi
казали, послав Пм господь усього тiльки сiмнадцятеро дiтей, бо вмiли вони
молитись милосердному.
Почав, значить, я рости.
- Писатиме, - сказав якось батько, коли я, сидячи на пiдлозi, розводив
рукою калюжу.
Справдилося, як бачите, батькове пророкування.
Але нема де правди дiти, - багацько ще часу проминуло, доки батькове
вiщування в життя втiлилося.
Письменник не так живе й не так росте, як проста собi людина.
Що проста людина? Живе собi, поживе собi, помре собi.
А письменник - нi. Про письменника подай, обов'язково подай: що
впливало на його свiтогляд, що його оточувало, що органiзовувало його ще
тодi, коли вiн лежав у матерi на руках i плямкав губами, зовсiм не думаючи
про те, що колись доведеться писати свою автобiографiю.
А от тепер сиди й думай, що на тебе вплинуло, що ти на письменника
вийшов, яка тебе лиха година в лiтературу потягла, коли ти почав
замислюватися над тим, "куди дiрка дiваКться, як бублик Пдять".
Бо письменники так, спроста, не бувають.
I от коли пригадаКш життя своК, то приходиш до висновку, що таки
справдi письменника супроводять в його життi явища незвичайнi, явища
оригiнальнi, i коли б тих явищ не було, не була б людина письменником, а
була б порядним iнженером, лiкарем чи просто собi толковим кооператором.
Пiдскочать отi явища - i записала людина.
Головну роль у формацiП майбутнього письменника вiдiграК взагалi
природа - картопля, коноплi, бур'яни.
Коли К в хлопчика чи в дiвчинки нахил до замислювання, а навкруги росте
картопля, чи бур'ян, чи коноплi - амба! То вже так i знайте, що на
письменника воно пiде.
I це цiлком зрозумiло. Коли дитина замислиться й сяде на голому мiсцi,
хiба Пй дадуть як слiд подумати?
Зразу ж мати пужне:
- А де ж ти ото сiв, сукин ти сину?
I натхнення з переляку розвiялось.
Тут i стаК в пригодi картопля.
Так було й зо мною. За хатою недалеко - картопля, на пiдметi - коноплi.
Сядеш собi: вiтер вiК, сонце грiК, картоплиння навiваК думки.
I все думаКш, думаКш, думаКш...
Аж поки мати не крикне:
- Пiди подивися, Мелашко, чи не заснув там часом Павло? Та
обережненько, не налякай, щоб сорочки не закаляв. Хiба на них наперешся?!
З того ото й пiшло. З того й почав замислюватися. Сидиш i колупаКш
перед собою ямку.
А мати, було, лаКться:
- Яка ото лиха година картоплю пiдриваК? Ну, вже як i попаду!!
Пориви чергувались. То вглиб тебе потягне, - тодi сто ямки колупаКш, -
то погирить тебе в височiнь, на простiр, вгору кудись. Тодi лiзеш у клунi
на бантину горобцiв драти або на вербу по галенята.
КонституцiП я був нервовоП, вразливоП змалку: як покаже, було, батько
череска або восьмерика - моментально пiд лiжко й тiпаюсь.
- Я тобi покажу бантини! Я тобi покажу галенята! Якби вбився зразу, то
ще нiчого. А то ж покалiчишся, сукин ти сину!
А я лежу, було, пiд лiжком, тремтю, носом сьорбаю й думаю печально:
"Господи! Чого тiльки не доводиться переживати через ту лiтературу?!"
Iз подiй мого раннього дитинства, що вплинули (подiП) на моК
лiтературне майбутнК, твердо врiзалася в пам'ять одна: упав я дуже з коня.
Летiв верхи на полi, а собака з-за могили як вискочить, а кiнь - убiк! А я
- лясь! Здорово впав. Лежав, мабуть, з годину, доки очунявся... Тижнiв зо
три пiсля того хворiв. I отодi я зрозумiв, що я на щось потрiбний, коли в
такий слушний момент не вбився. Неясна ворухнулася в мене тодi думка:
мабуть, я для лiтератури потрiбний. Так i вийшло.
Отак мiж природою, з одного боку, та людьми - з другого, й промайнули
першi кроки мого дитинства золотого.
Потiм - оддали мене в школу.
Школа була не проста, а Мiнiстерства народного просвещенiя. Вчив мене
хороший учитель Iван Максимович, доброП душi дiдуган, бiлий-бiлий, як бiлi
бувають у нас перед зеленими святами хати. Учив вiн сумлiнно, бо сам вiн
був ходяча совiсть людська. Умер уже вiн, хай йому земля пухом. Любив я не
тiльки його, а й його лiнiйку, що ходила iнодi по руках наших школярських
замурзаних. Ходила, бо така тодi "система" була, i ходила вона завжди,
коли було треба, i нiколи люто.
Де тепер вона, та лiнiйка, що виробляла менi стиль лiтературний? Вона
перша пройшлася по руцi моПй, оцiй самiй, що оце пише автобiографiю. А чи
писав би я взагалi, коли б не було Iвана Максимовича, а в Iвана
Максимовича та не було лiнiйки, що примушувала в книжку зазирати?
У цей саме час почала формуватися й моя класова свiдомiсть. Я вже знав,
що то К пани, а що то - не пани. Частенько-бо, було, батько посилаК з
чимось до баринi в горницi, а посилаючи, каже:
- Як увiйдеш же, то поцiлуКш баринi ручку.
"Велика, - думав я собi, - значить, бариня цабе, коли Пй ручку цiлувати
треба".
Правда, неясна якась ще тодi була в мене класова свiдомiсть. З одного
боку - цiлував баринi ручку, а з другого - клумби квiтковi Пй толочив.
Чистий тобi лейборист. Мiж соцiалiзмом i королем вертiвся, як мокра
миша.
Але вже й тодi добре затямив собi, що пани на свiтi К.
I як, було, бариня накричить за щось та ногами затупотить, то я залiзу
пiд панську веранду та й шепочу;
- Пожди, експлуататоршо! Я тобi покажу, як триста лiт iз нас... i т.
д., i т. д.
Оддали мене в школу рано. Не було, мабуть, менi й шести лiт. Скiнчив
школу. Прийшов додому, а батько й каже:
- Мало ти ще вчився. Треба ще кудись оддавати. Повезу ще в Зiнькiв,
повчись iще там, побачимо, що з тебе вийде.
Повiз батько мене в Зiнькiв, хоч i тяжко йому було тодi, бо вже нас
було шестеро чи семеро, а заробляв вiн не дуже. Проте повiз i вiддав мене
у Зiнькiвську мiську двокласну школу.
Зiнькiвську школу закiнчив я року 1903-го, з свiдоцтвом, що маю право
бути поштово-телеграфним чиновником дуже якогось високого (чотирнадцятого,
чи що) розряду.
Та куди ж менi в тi чиновники, коли "менi тринадцятий минало".
ПриПхав додому.
- Рано ти, - каже батько, - закiнчив науку. Куди ж тебе, коли ти ще
малий? Доведеться ще вчить, а в мене без тебе вже дванадцятеро.
Та й повезла мене мати аж у КиПв, у вiйськово-фельдшерську школу, бо
батько як колишнiй солдат мав право в ту школу дiтей оддавати на
"казьонний кошт".
ПоПхали ми до КиКва. В КиКвi я роззявив рота на вокзалi i так iшов з
вокзалу через увесь КиПв аж до святоП Лаври, де ми з матiр'ю зупинились.
Поприкладався до всiх мощей, до всiх чудотворних iкон, до всiх мироточивих
голiв i iспити склав.
Та й залишився в КиКвi. Та й закiнчив школу, та й зробився фельдшером.
А потiм пiшло нецiкаве життя. Служив i все вчився, все вчився - хай
воно йому сказиться! Все за екстерна правив.
А потiм до унiверситету вступив.
Книга, що найсильнiше на мене враження справила в моПм життi, - це
"Катехiзис" Фiларета. До чого ж противна книжка! Ще якби так - прочитав та
й кинув, воно б i нiчого, а то - напам'ять.
Книжки я любив змалку. Пам'ятаю, як попався менi Соломонiв "Оракул".
Цiлими днями сидiв над ним та кульки з хлiба пускав на оте коло з числами
рiзними. Пускаю, аж у головi макiтриться, поки прийде мати, вхопить того
"Оракула" та по головi - трах! Тодi тiльки й кину.
Взагалi любив я книжки з м'якими палiтурками.
Џх i рвати легше, i не так боляче вони б'ються, як мати, було,
побачить.
Не любив "Руського паломника", що його рокiв дванадцять пiдряд читала
мати. Велика дуже книжка. Як замахнеться, було, мати, так у мене аж душа у
п'ятах.
А решта книг читалася нiчого собi.
Писати в газетах я почав 1919 року за пiдписом Павло Гунський. Почав з
фейлетону.
У 1921 роцi почав працювати в газетi "Вiстi" перекладачем.
Перекладав я, перекладав, а потiм думаю собi:
"Чого я перекладаю, коли ж можу фейлетони писати! А потiм -
письменником можна бути. Он скiльки письменникiв рiзних К, а я ще не
письменник. КвалiфiкацiП, - думаю собi, - в мене особливоП нема,
бухгалтерiП не знаю, що я, - думаю собi, - робитиму".
Зробився я Остапом Вишнею та й почав писати.
I пишу собi...
1927-1955
ОТАК I ПИШУ
I
Як ви пишете?
З такими запитаннями частенько звертаються слухачi до всiх письменникiв
мало не на всiх лiтературних вечорах, де письменники читають прилюдно своП
власнi твори.
Звертаються з такими запитаннями вони й до мене.
- Як я пишу?
Колись, замолоду, на такi запитання вiдповiдалося жартома так:
- А так пишу: беру папiр, беру олiвця, сiдаю собi та й пишу собi...
Така вiдповiдь, видимо, не зовсiм задовольняК або, певнiше, зовсiм не
задовольняК запитувачiв, бо запитання не припиняються, а навпаки, Пх,
отаких запитiв, дедалi бiльше; отже, зацiкавленi хочуть, мабуть, щоб я про
свою роботу розповiв докладнiше.
Давайте спробуКмо.
Тiльки заранi давайте умовимося, що в моПй оцiй розповiдi чи бесiдi не
буде нiякiсiньких рецептiв про те, як писати фейлетони, гуморески чи
взагалi художнi твори, бо я дотримуюсь тiКП думки, що навряд чи можна
когось навчити писати тi чи iншi художнi твори, а от навчитися такi твори
писати можна.
Я розкажу вам, коли i як я почав писати гуморески та фейлетони, i, коли
вдасться, - розкажу i як я Пх пишу.
II
Працювати в газетi я почав пiзненько, тодi, як менi вже стукнуло
тридцять з гаком лiт.
Чому?
Я походжу iз селян. Народився на Полтавщинi. Батьки моП мали дуже
багато дiтей i дуже мало грошей. Було це ще за царського часу.
СистематичноП освiти батьки дати менi не мали змоги. Закiнчив я сiльську
школу. А далi що? Про гiмназiю чи взагалi про якусь iншу середню освiту i
мрiяти годi. Що робити? Хазяйнувати вдома - нi на чiм i нi над чим. А
батьки, проте, силкувалися будь-що, а повиводити дiтей "у люди". Десь
батько дiзнався, що вiн, як колишнiй солдат, мав право вiддати сина на
"казьонний кошт" у вiйськово-фельдшерську школу, а таких шкiл на УкраПнi
тодi була тiльки одна - в КиКвi.
Чому саме батькiв привабила вiйськово-фельдшерська школа, а примiром,
не земська фельдшерська, яка була ближче, в Полтавi?
У Полтавi треба було найняти для учня квартиру i т. д., а в КиКвi все
це було "казьонне", хоч за навчання потiм треба було вiдслужити фельдшером
у вiйську.
Закiнчив я вiйськово-фельдшерську школу. Працював фельдшером i далi вже
вчився самотужки, щоб скласти екстерном iспит за гiмназiю "на атестат
зрiлостi"...
Для цього менi довелося затратити мало не десять рокiв. Виходить, що
середню освiту я дiстав уже тодi, коли менi пiдкочувалося пiд тридцять
лiт.
Виступаючи перед нашою радянською молоддю, я завжди говорю, що як Пй,
мовляв, тепер "дуже трудно": у неП тепер i семилiтки, i десятилiтки, i
технiкуми, i унiверситети, i iнститути, i заочнi вищi учбовi заклади, i
академiП... Не знаКш, за що вхопитися...
Тепер тобi стукнуло двадцять три, - ти вже або iнженер, або лiкар, або
педагог, або бiолог, або геолог, або, або, або та ще раз або...
А нам було "значно легше": закiнчив двi, три, а найбiльше чотири зими
освiти, хапайся за батiжок i - "цабе, рябе, тр-р-р-р!". I то не на своП
воли, а на куркульськi або на помiщицькi!
Книжки читати я любив змалку, все думалося та гадалося, що то за люди
такi К на свiтi, що вмiють вiрша скласти чи книжку написати, але про те,
щоб самому щось таке скласти, про це мрiялося...
Фельдшерувати менi пощастило з одним дуже освiченим лiкарем, який
кохався в лiтературi, сам писав, чудесно знав украПнську мову, був
знайомий з Лесею УкраПнкою.
Ну, по службi ото iнодi напишеш якогось там чи акта, чи.щось iнше, даКш
йому на пiдпис, вiн читаК... Якось вiн мене запитав:
- А ви нiколи не пробували в: газети писати?
- Нi, нiколи.
- А ви спробуйте!
Я спробував. Написав невеличкого дописа (не пам'ятаю вже про що!),
понiс до редакцiП, де мого дописа i викинули в кошик. Залишив я думку про
працю в газетi.
УкраПнською мовою я говорив з дитинства. Вчився в росiйськiй школi, бо,
як ви знаКте, за царя украПнських шкiл на УкраПнi не було зовсiм.
Як ми, украПнськi селянськi дiти, говорили й писали, закiнчивши двi-три
зими сiльськоП школи або пройшовши солдатську царську муштру?
Хтось колись про нашу говiрку сказав дуже дотепно: "Ни по-русски, ни
по-малорусски, а так - мало по-русски!"
Лiкар, з яким я працював, розкрив передо мною красу украПнськоП мови i
багато менi допомiг в ПП вивченнi.
Книжки, розумiКться, я читав i росiйськi, i украПнськi. I багато читав.
1919 року були спроби виступiв моПх у газетах, але постiйна праця в
газетах почалася 1921 року в Харковi, в редакцiП газети "Вiстi ВУЦВК".
III
Мову украПнську, вже й лiтературну, я, як на той час, знав пристойно.
Прийшов я в Харковi до редакцiП газети "Вiстi ВУЦВК" та й кажу:
- Чи нема у вас якоПсь роботи?
- А що ви вмiКте?
- Знаю украПнську мову!
- О! Нам такi люди потрiбнi!
Треба вам знати, що тодi знавцiв украПнськоП мови було обмаль. Декотрi
з тих, що знали, перепетлюрилися, молодь iще не попiдростала...
За найкращого знавця украПнськоП мови в редакцiП "Вiстей", крiм
редактора, вважалася зав. iнформвiддiлом (така була посада) Оксана X.
До неП було мене й направлено.
"Iспита" я склав блискуче i того ж дня ввечерi вже працював як
перекладач.
Почалася моя газетярська робота.
Було це, я ж кажу, 1921 року. У квiтнi.
А тепер уже 1954 рiк!
А газетярська моя робота як почалася, так i досi не припиняКться.
I, як по секрету вам сказати, i досi я вважаю себе "в общем и целом" за
газетяра.
Працюю, значить, я собi в редакцiП та й працюю. Перекладаю собi та й
перекладаю.
Вдачi я змалку був не сказать, щоб дуже сумноП, а зовсiм навпаки: по
молодостi смiялося весело та розложисто.
Одного разу, перекладаючи закордоннi телеграми, натрапив я на якийсь
курйозний факт iз закордонного життя. Забув уже я, який саме. Телеграмку я
переклав, а потiм сам собi подумав, а чому менi не поглузувати з цього
факту. Взяв я та й написав щось таке на кшталт фейлетону, чи усмiшки, чи
гуморески.
До речi, менi i тодi, i тепер не дуже до вподоби французьке слово
"фейлетон". Пишу я це слово через те, що так заведено по газетах та по
журналах, а я сам для своПх речей вигадав назву - "усмiшки", i це слово я
люблю куди бiльше, нiж слово "фейлетон"...
Хоч "фейлетон" уже й завоював у нас повне право на життя, та, на мою
думку, слово "усмiшка" нашiше вiд "фейлетону".
...Так написав ото, значить, я усмiшку про закордонний факт, приклав до
перекладу телеграми i поклав на стiл Оксанi X. Сиджу й поглядаю на Оксану.
А працювали всi ми, i начальство (заввiддiлом), i пiдлеглi, в однiй
кiмнатi. Прочитала Оксана переклад, читаК усмiшку. ПочинаК реготатися.
Схопилася i, регочучи, кудись побiгла. ПрибiгаК i показуК менi редакторову
резолюцiю: "Надрукувати в завтрашньому номерi газети..."
"Бий тебе нечиста сила!" - думаю собi. А сам, розумiКться ж, радий! Ще
б пак!
- А як пiдпишемо фейлетона? - питаК Оксана.
Я беру в неП свiй "твiр" i пiдписую: "Оксана".
Таким робом перший мiй фейлетон (коли можна його так назвати),
надрукований у "Вiстях", з'явився за пiдписом "Оксана".
Чому?
З цього видно, що серйозноП ваги цьому фактовi я не надавав i бути
фейлетонiстом чи взагалi письменником не гадав.
Праця в газетi менi полюбилася, кидати ПП я не збирався, а думав: хiба
мало К працiвникiв у газетi, - i не письменникiв, i не фейлетонiстiв, а
прекрасних журналiстiв, без яких газета не може iснувати?
"Працюватиму, - думав я собi, - а там видно буде, на що воно
закандзюбиться..."
Працював я, треба вам сказати, залюбки, працював iз захватом.
Зранку в редакцiю приходив, вискакував на годинку, на обiд i перед
свiтом другого дня приходив додому.
Життя минало в редакцiП.
Був я i за перекладача, i за редактора мови, i за зав вiддiлами, i за
секретаря редакцiП, i за редактора журналу "Червоний перець", i за
редактора лiтдодаткiв.
Не одночасово, розумiКться.
А то одночасово у "Вiстях" я був за редактора мови й за фейлетонiста, а
в "Селянськiй правдi" за вiдповiдального секретаря.
Попрацювалося, - нема де правди дiти!
Разом iз "Вiстями" видавалася i газета "Селянська правда", яка першi
часи шкутильгала, бо часто мiнялися редактори.
Я в "Селянськiй правдi" працював за секретаря.
Сидиш, було, в кiмнатi, заходить товариш:
- Драстуйте! Я - ваш редактор!
- Дуже приКмно!
Дивишся, за мiсяць-пiвтора вже це "дуже приКмно" говориш iншому
товаришевi.
Редакторами "СелянськоП правди" довший час були товаришi, якi,
приПхавши до Харкова, чекали призначення на роботу.
- Попрацюйте в "Селянськiй правдi", доки пiдберемо вам вiдповiдну
роботу!
Часто й густо редакторство в "Селянськiй правдi" - то була робота за
сумiсництвом.
Газета виходила тричi на тиждень. Отож i було, як правило:
- Ви робiть, а я забiжу перегляну!
- А передова?
- I передову напишiть!
- А про що?
- Пишiть про кооперацiю!
- Та минулого разу писали про кооперацiю!
- Нiчого, нiчого! Не пошкодить! Пишiть про кооперацiю!
Обов'язково, було, редактор забiжить переглянути передову.
- Добре написано, дуже добре! Тiльки кiнця нема!
- Як нема?
- У кiнцi додайте: "А через те давайте хлiб i конi для ЧервоноП АрмiП!"
Писалася передова про мiжнародне становище, про культосвiтню на селi
роботу, все дно кiнець додавався обов'язково:
"А через те давайте хлiб i конi для ЧервоноП АрмiП".
- Та якось воно тут вродi...
- Нiчого, нiчого! Добра якась душа прочитаК та, дивись, iще раз вивезе
хлiба на продпункт! Друковане слово - воно своК робить!
Був i такий редактор.
- Товаришу редакторе! Коли буде передова?
- А газета хiба виходить? - запитуК редактор.
- Не виходить, бо нема передовоП!
- А раз не виходить, так навiщо ж передова? За дванадцять рокiв
безперервноП технiчноП роботи в апаратi редакцiйному було всього!
Проте з яким захопленням згадуються цi роки! Стiнних газет тодi в наших
редакцiях не було. От я взяв та й написав усмiшку "для внутрiшнього
вжитку" про справи редакцiйнi. Про всiлякi такi курйознi, бiльш-менш
типовi явища в редакцiйнiй нашiй роботi, про чудернацькi вчинки рiзних
редакцiйних спiвробiтникiв-дивакiв (а де ж Пх, скажiть, нема?!). Смiху
було, хоч лопатами вигортай! Але це мене i згубило! Уже редактори почали:
- Ви вмiКте, та не хочете!
- От на таку тему треба фейлетона! РозумiКте, треба!
- Та не вийде в мене!
- А ви спробуйте! Про редакцiйнi справи ж вийшло! Напишiть!
Почав писати.
Iнодi виходило, iнодi не виходило...
Згодом почало частiше "виходити", нiж "не виходити".
Почалося частiше братися за Гоголя, за Щедрiна i за Чехова...
Читав, думав: "Чому смiшно? Звiдки смiх?"
Дiставав словники, збiрники приказок... i т. д., i т. iн.
I прислухався. Прислухався i в трамваях, i на базарах, i по ярмарках, i
по поПздах, - чому смiються, чого так весело?... I записував.
Чому я про все це пишу?
Ми ж з вами бесiдуКмо про те, як я починав свою роботу в украПнськiй
сатирико-гумористичнiй лiтературi. Я не можу вам сказати, чи всi так
починають i чи взагалi так слiд починати.
Я не маю сумнiву в тому, що тепер, коли ми маКмо iнститути лiтератури,
iнститути та факультети журналiстики нашiй молодi буде значно легше
починати, нiж було нам.
Те, до чого доводилося доходити навпомацки, не маючи й отакусiнького
пiд собою теоретичного грунту, те для наших молодих товаришiв буде
висвiтлене у вишах.
Буде основа, на якiй уже вишиватимуться вiзерунки.
А ми - самi снували, самi й вишивали.
IV
- Розмови розмовами, а як же все-таки пишуться фейлетони? Як?
А давайте я вас запитаю:
- Чому один письменник пише романи, другий - вiршi, третiй - драми,
комедiП i т. д., i т. iн.?
Њ, розумiКться, письменники, що можуть i те, й те, й те, а втiм, один
iз жанрiв у нього виходить краще, нiж iнший.
Пише, примiром, чудеснi лiричнi пiснi поет-сатирик наш Сергiй
Воскрекасенко, але в сатиричних своПх вiршах вiн i сильнiший, i плiднiщий.
Силу-силенну таких прикладiв можна навести.
Я не кажу, що людина народжуКться з якимись там сатиричними чи
гумористичними "гвинтиками" в головi, але кожна людина маК до чогось
певного бiльший потяг, бiльше покликання, нiж до iншого.
А коли в людини К потяг чи покликання, примiром, до сатири, до гумору,
вона ними, - сатирою та гумором, - бiльше й цiкавиться, бiльше вивчаК
класикiв сатири та гумору, народну сатиру та гумор, стежить за новими
явищами в сатиричнiй та гумористичнiй лiтературi, тим самим задовольняючи
своК до них покликання, а разом з тим виховуК, збагачуК, розвиваК власнi
зерна сатири та гумору. Кiнець кiнцем сатира та гумор робляться справою ПП
життя, ПП фахом, коли мова йде про лiтературу.
РозумiКться, що все це розвиваКться не само по собi, а в загальному
процесi розвитку нашоП лiтератури i взагалi культурного нашого життя.
М. Њ. Салтиков-Щедрiн писав, як ви знаКте:
"Лiтература знаК такi людськi дiП, якi мають у собi певну мiру
загадковостi i щодо яких публiка ще не з'ясувала, порочнi вони чи
доброчеснi. Фiлософи пишуть, з метою пояснити цi дiП, цiлi трактати;
романiсти беруть Пх за основу багатотомних творiв; сатирики роблять ту
саму справу, закликаючи на допомогу зброю смiху. Ця зброя дуже сильна, бо
нiщо так не збентежуК порок, як свiдомiсть того, що його вже викрито i що
з приводу нього вже залунав смiх"[1].
- Ну, правильно, - ви своКП. - I потяг, i покликання до сатири та до
гумору в нас Ксть, i познайомилися ми з народною сатирою та з гумором,
читали класикiв, стежимо за новими явищами в сатиричнiй та гумористичнiй
лiтературi i навiть, бажаючи працювати в лiтературi, закликали для цього
на допомогу зброю смiху! Все зробили! А все ж таки - як писати фейлетони?
Як писати гуморески?
Я можу вам розповiсти, як, як менi вiдомо, пишуть чи писали iншi
письменники, з трудом можу розказати на окремих роботах-прикладах, як я Пх
сам писав, але як взагалi писати, не знаю i порадити нiчого не можу!
Ви гадаКте, що я не цiкавився колись, не допитувався, як писати?
Допитувався! Але, на жаль, нiхто нiчого певного менi не сказав.
- Як ви пишете? - питав я.
- А так: пишу, та й уже!
Один iз вiдомих письменникiв-сатириконцiв (був до революцiП в
Петербурзi журнал "Сатирикон") писав, кажуть, так: сiдаК за стiл, перед
ним чотири смуги паперу, на кожнiй лежить авторучка, вiн на одну тему пише
чотири варiацiП гуморески i кожну варiацiю окремою ручкою. Несе цi чотири
варiацiП до редакцiП i читаК редакторовi. Редактор дуже часто запитував,
кажуть, письменника:
- А п'ятоП варiацiП у вас нема?
Я не думаю, щоб твiр дуже вже залежав од авторучки та вiд паперу.
Колись до мене завiтав був народний художник СРСР Анатолiй
Галактiонович Петрицький. Сидiли ми, гомонiли, курили. Анатолiй
Галактiонович одiрвав од коробки з-пiд цигарок кришку, взяв
навпiвспаленого сiрничка, вмокнув сiрничка в чорнило, сидить i дряпаК, так
собi - мiж iншим, сiрничком по картону. А вийшов чудесний портрет.
Крiм, отже, матерiалу, ще щось, очевидно, для художнього твору треба.
Якось улiтку ми жили з одним нашим талановитим поетом в мальовничому
селi на Полтавщинi, над рiкою над Сулою. Поет працював над перекладами з
Пушкiна. А я милувався з нашого поета. Як поет працював? Вiн одразу, що
називаКться, "з маху" з росiйськоП мови без КдиноП помарочки "переписував"
мовою украПнською цiлi сторiнки. Один варiант. Потiм таким от способом -
одразу другий варiант. ЧитаКться потiм перший варiант, читаКться другий, з
двох робиться один. Переклад готовий. Та який переклад! Можливо, що поет
потiм iще шлiфував переклади, але того вже я не бачив, я розповiдаю про
те, чого був свiдком сам.
Усi ж ви бачили рукописи великого Льва Толстого, читали про те, як вiн
працював! Скiльки вiн правив, скiльки i ним самим, i для нього кожний твiр
було переписувано. . А потiм iще правка в коректурi, коректура коректури,
коректура в гранках.
Вiд цього хiба твори Л. М. Толстого були менш художнiми? Навпаки! I
хiба така кропiтка над творами робота принижуК велич Толстого?
Якось я запитав сина нашого украПнського видатного новелiста:
- Коли не секрет, розкажiть, прошу вас, як працював ваш батько?
- А чому, - вiдповiдаК син, - це секрет? Нiякий не секрет! Щоранку з
батькового кабiнету вигортали купи подраного паперу.
Але ж дивувалися письменниковi сучасники, дивуКмося ми, цiлий свiт
дивуКться, як можна одним словом передати психологiчний стан людини,
двома-трьома словами намалювати цiлу картину, а на однiй-двох сторiнках
дати соцiальний стан цiлого вимученого народу!
Кожний робить, в даному разi пише, як умiК!
V
Найважче i найнеприКмнiше писати про себе.
Я ще раз кажу, що не маю жодного намiру давати якiсь певнi рецепти, як
писати, та Пх, тих рецептiв, i нема. Я спробую розповiсти, примiром, чому
i як я написав свою "Зенiтку", бо iз моПх творiв ПП, мабуть, чи не
найбiльше знають.
"Зенiтку" написано пiд час ВеликоП ВiтчизняноП вiйни.
Менi хотiлося в тi тяжкi, грiзнi часи написати щось дуже веселе, таке,
щоб i моя робота спричинилася до того, щоб люди i на фронтi, i в тилу таки
по-справжньому засмiялися, та не засмiялися, а просто-таки зареготалися.
Одночасно щоб моя гумореска вiдiгравала й певну, сказать би,
мобiлiзацiйну, пiдбадьорювальну роль.
Героями "Зенiтки" я вибрав двох дiдiв: дiда Свирида та його кума.
Чому я вибрав дiдiв?
Щоб показати, що з ворогом воював увесь наш народ, що мав силу держати
в руках як не гвинтiвку, то бодай вила. Я зробив старого дiда партизаном
(а хiба таких не було?), а в партизанах навiть кволi дiди не сидiли без
дiла, а хоч обiд хлопцям варили та конi пасли.
Чому я навiв приклад вiйни дiда Свирида з його бабою Лукеркою? Це -
смiшно, але в мене була ще й та думка, що, мовляв, не задавайтеся,
фашисти, своКю технiкою, своКю вiйськовою наукою, - хоч якi ви дуже такi
муштрованi, дуже такi сильнi, дуже на вiйськовiй справi практикованi, -
нашi дiди битимуть вас, маючи в руках не вдосконаленi зенiтки, а
звичайнiсiнькi вила-трiйчата.
Дiдiв, що попадали з кислицi, я прозвав льотчиками.
Такi контрасти: зенiтка й вила, цiла вiйськова муштра з одного боку i
баба Лукерка з другого, таран i спiдниця i т. д. Та ще коли старi дiди
по-своКму вживають у розмовах вiйськових термiнiв (а хiба не
поприщеплювалися такi термiни до нашоП мови за час вiйни?!), - от i
вийшло, кажуть, дуже смiшно.
"Зенiтку" свою я вигадав. Живого дiда Свирида, того, що дiК в
"Зенiтцi", на свiтi не було. Але я певний, що подiбнi дiди були, бо, якби
Пх не було, я б погрiшив проти художньоП правди i читач обов'язково десь,
колись, - не тепер, так у четвер, - запротестував би... Читача не обдуриш!
За десять рокiв життя "Зенiтки" я протесту жодного не чув.
Я розповiв про те, чому я написав "Зенiтку".
Як я ПП написав?
Це вже справа складнiша. Iз "Зенiткою" я "мучився" довгенько. Було
багато сумнiвiв, чимало побоювань! А чи не образяться нашi солдати, нашi
офiцери, що я Пхню титанiчну, героПчну, смертельну на вiйнi боротьбу
порiвнюю з "вiйною" дiда Свирида та баби Лукерки? Хоч я мав на увазi
фашистську армiю, а раптом комусь спаде на думку, що я - аж подумати
страшно! - недооцiнюю труднощiв боротьби.
Чи не образяться нашi безстрашнi соколи-льотчики, що найсмертельнiшу в
Пхнiх руках зброю - таран - я воджу до тарана дiдом бабиноП спiдницi?
Ще тiльки готуючись писати, я радився з деякими товаришами та з першими
моПми читачами: чи не може таке трапитися?..
А хто напевно мiг сказати, трапиться чи не трапиться?
Вирiшив писати!
Сам собi подумав вся справа в тонi, в пiдходi, в певних межах.
Узяв та й написав.
Технiчно як я ПП написав, питаКте?
Я ПП не написав, а розказав. Було це в Рязанськiй областi, де моя
родина жила в евакуацiП. Я приПхав до неП. В хатi було холодненько, був
лютий. Уночi не спалося, а бiльше хукалося. Хукав я, хукав, нiякого тепла
не нахукав. Хукнеш, а воно пара клубком вихукуКться. Розбудив я дружину.
- Ти не змерзла?
- Змерзла!
- Слухай, я тобi щось розкажу.
- Перед свiтом? Може, це тобi з холоду?
- Слухай, може, теплiше буде.
I почав: "Сидить дiд Свирид на колодках, сидить i стружить
верболозину..." I так до кiнця.
Дружина почала смiятися. Потеплiшало.
А вранцi встав, нагрiв бiля чайника пальцi, попрохав у хазяйчиноП
доньки-школярки чотири аркушики з учнiвського зошита паперу "в клiточку",
взяв олiвця, бо чорнило замерзло, сiв та й записав "Зенiтку".
Так народилася "Зенiтка"...
"Зенiтка" - це гумореска, написана не на фактичному матерiалi, це,
сказати б, чистiсiнький авторський витвiр, домисел.
Давайте спробуКмо поговорити про фейлетон, чи усмiшку, як про наслiдок
певного життКвого явища, факту. Њсть у мене усмiшка (чи хай буде
фейлетон), що зветься: "У нiч пiд Новий рiк". Матерiалом для цiКП усмiшки
прислужився той життКвий факт, що по багатьох наших колгоспах голови
колгоспiв, щоб повлаштовувати на легеньку роботу своПх родичiв, кумiв,
сватiв i т. д., - призначають Пх сторожами.
В одному колгоспi було виявлено по штату цiлих вiсiмнадцять сторожiв.
Явище, розумiКться, ненормальне, яке межуК iз злочином. Треба було
висмiяти це явище, звернути на нього громадську увагу, винести його на
людське посмiховисько. I таким чином припинити.
Як я пiдiйшов до цього матерiалу, до цього факту?
Я собi уявив, що коли в колгоспi вiсiмнадцять сторожiв i всi вони
родичi чи приятелi, - ясно, що не всi вони дiди, що це здоровi,
працездатнi люди, якi ховаються вiд роботи i мають за це ще й неабиякi
трудоднi.
Це була, так би мовити, вихiдна точка, та грубка, вiд якоП я почав
"танцювати"...
Що може робити здорова, неспрацьована, молода людина вночi, коли вона
сторож, а тому сторожевi тiльки й дiла, що в калатало калатати?
От я й почав Пм роботу знаходити, на паперi, звiсно: i вони в мене i в
пiдкидного грають, i борються, i на фермi симентальського бугая
пiднiмають. Дiйшло до того, що комсомолка Оленка на правлiннi почала
вимагати, щоб сторожам футбольного м'яча купили: хай, мовляв, не гуляють,
а тренуються та Кубок СРСР для колгоспу виграють.
А остаточно я скомпрометував сторожiв тим, що одного з них в нiч пiд
Новий рiк щось украло. - Люди читали, смiялися, а дехто, напевно, i
чухався. А якби я взяв та й написав: "У такiм-то колгоспi вiсiмнадцять
сторожiв. Розженiть Пх!" Це була б не лiтература. Справа лiтератури -
своПми засобами звернути увагу на певне явище, висвiтлити його, а для
"вжиття заходiв" у нас К iншi вiдповiднi установи.
Якось, бувши в однiм районi, я звернув увагу, що клуби по селах
здебiльша позамикувано. Висять на клубних дверях величезнi колодки-замки.
Я не допитувався, чому позамикали тi клуби, - для мене було ясно, що на
культосвiтню роботу в тому районi увага невелика.
Написав я фейлетона "Про замки та iншi речi". Району я не називав, не
називав i певного клубу, але вийшло, що я "попав у точку"; чимало було
листiв-одгукiв на цей фейлетон, де писалося: от, мовляв, добре, що
написали про замки на клубах: у нас уже нема замка, клуб працюК i т. д., i
т. iн.
Чому я iз "смiшного" саме боку пiдходжу до життКвих явищ?
Бо я намагаюся бути сатириком, а сатирики, як говорив М. Њ. Салтиков,
"закликають на допомогу зброю смiху"...
Коли б я був романiстом, i цей факт мене б зацiкавив, я б поклав його,
може, за основу багатотомного роману.
Поет написав би, може, баладу, може, поему, може, пiсню...
А моя зброя - смiх! Я глузую, кепкую, а частенько просто собi
усмiхаюсь.
М. В. Гоголь сказав: "Смiху боПться навiть той, хто вже нiчого не
боПться".
VI
Де береться матерiал, для сатирично-гумористичних творiв?
Радянськi письменники, сатирики та гумористи, здебiльша гуртуються бiля
сатиричних та гумористичних журналiв - "Перця", "Крокодила" та iнших, що
видаються по братнiх радянських республiках. Працюють вони по редакцiях
газет та журналiв. Редакцiйна пошта завжди даК такого матерiалу скiльки
завгодно.
Але, розумiКться, найкраще бачити життя на власнi очi, вивчати його,
бути серед народу, отож найкориснiшими завжди бувають поПздки в колгоспи,
радгоспи, на фабрики, заводи, шахти i т. д., i т. iн. Сатирикам та
гумористам це ще потрiбнiше, нiж комусь iншому.
Письменникова зброя - мова, слово. Веселу гумореску, фейлетона, гостру
сатиру не можна написати спокiйною, холодною, хай навiть i
найлiтературнiшою мовою.
У сатирика та гумориста мова маК бути жива, гостра, дотепна, наближена
до мови, якою розмовляК народ.
Отож i доводиться прислухатися, записувати, знайомитися з фольклорними
матерiалами i т. д., i т. iн.
Це для нас i необхiдне, i обов'язкове, без цього веселоП усмiшки не
напишеш.
Менi довелося повоювати зброКю смiху з ворогами радянського народу,
панськими лакузами, продажними украПнсько-нiмецькими нацiоналiстами.
Вся ця наволоч пiсля вiйни кублилася по всiляких схронах у захiдних
областях РадянськоП УкраПни. Все це вихованцi всiляких гестапо та iнших
гадючих гнiзд iз своКю розбiйницькою специфiкою, жаргоном, побутом,
вчинками i т. д.
РозумiКться, що, сидiвши в КиКвi, не вивчивши цього всього матерiалу на
мiсцi, менi трудно було б щось про них уПдливе написати. Треба, значить,
було Пздити в захiднi областi, знайомитися з обстановкою каПновоП роботи
ворогiв, говорити з мiсцевими людьми, що докладнiше знали роботу цих
запроданцiв, доводилося говорити i з самими "героями" темноП ночi та
густоП хащi.
Наслiдком тiльки цього й могла вийти моя книжечка "Самостiйна дiрка".
Не було б моПх "Ленiнград i ленiнградцi", якби я не побував у
Ленiнградi, наслiдком поПздки в Запорiжжя з'явилися моП "Запорожцi"; всi
моП "мисливськi усмiшки" - результат багатолiтнiх мандрiвок з рушницею...
Треба вам сказати, що i в "мисливських усмiшках" нiчого вигаданого
нема: це все власнi спостереження, все це було побачено, почуто, пережито.
РозумiКться, все оброблено з мого погляду.
В кабiнетi наш брат багато не висидить.
VII
Ми, на превеликий жаль, дуже бiднi ще на теоретичнi роботи в галузi
сатирико-гумористичноП лiтератури. Та появиться ж колись i теорiя.
Що ж iще вам сказати?
Знайте найголовнiше: "Не святi горшки лiплять!"
Захочете навчитися писати фейлетони, навчитеся, бо, ще раз пiдкреслюю,
навчитися можна!
А нам, що вже чимало лiт працюКмо на нивi сатирично-гумористичноП
лiтератури, чекаючи молодоП, гарячоП, дотепноП, веселоП змiни, залишаКться
тiльки одне:
учитися, учитися та ще раз учитися!
ЧекаКмо до наших лав: будемо вчитися разом!
1954
[1] Н. Щедрин (М. Е. Салтыков), О литературе, М., Гослитиздат, 1952,
стор. 591. (Авт.).
У НIЧ ПIД НОВИЙ РIК
I
В одному колгоспi, одного району, одноП областi трапилася страшна
пригода...
У нiч пiд Новий рiк щось украло в тому колгоспi сторожа!
Був сторож, i як язиком його злизало.
У тому колгоспi по штату всього тiльки 18 сторожiв...
Не вiсiмдесят, а всього тiльки вiсiмнадцять.
Сторожi мiж собою живуть тихо, мирно, у згодi та злагодi.
Вони собi сторожують, сонце собi крутиться, трудоднi собi йдуть...
Щоб коли-небудь виникла серед них, серед сторожiв, якась там сварка, -
то боже борони!
Хiба як у пiдкидного грають, та хтось не ту масть пiдкине. Але це буваК
дуже рiдко, бо грають вони у пiдкидного так, що й у карти вже не
дивляться, - такi спецiалiсти: дiйшли вже до того, що без карт грають, а
так - на мигах.
Отже, й сваритися нема причин.
БуваК iнодi, що стерегти нема чого, - так i з цього становища виходять:
стережуть тодi один одного, щоб прогулiв не було.
Одне слово, - хорошi сторожi, квалiфiкованi i з чималим стажем.
ТроК з них уже в похилiм вiцi, старенькi, а решта - нiчого, у доброму
ще здоров'П, i як не грають пiд коморою у пiдкидного, тодi
борються-"навхрест" або "пiд силки", а як боротись не хочеться, тодi йдуть
на товарно-молочну ферму:
- Ану, хто бугая пiднiме?
Бугай у тому колгоспi-симентал, красунь-бугай, Цезар називаКться, 918
кiлограмiв на вагу, але характером плохий, сумирний, даКться пiднiмати,
тiльки стогне.
Одному не вдалося ще пiдняти, а вдвох уже пiднiмають.
Тiльки крекчуть, як пiднiмають.
Оленка Кленова, найкраща в колгоспi ланкова i найгострiша на язик
комсомолка, кинула якось на засiданнi правлiння:
- Та ви б нашим сторожам футбольного м'яча купили! Вони потренуються та
"Кубка СРСР" нам виграють! Досить уже Пм бугая пiднiмати!
Сторожi образились та на Оленку:
- Ти не дуже базiкай! Що ми сторожi, то нiчого, та не забувай, що я
тесть, а я свекор, а я дядько, а я кум! Прикуси язика!
I так за дiвчину взялися, що якби не парторг iз комсоргом, то, дивись
би, й той... i ланку б одiбрали!
А так, взагалi, що раз кажемо, сторожi дуже добрi й дуже квалiфiкованi,
просто таки незамiнимi.
I от одного з них пiд Новий рiк щось узяло й ухопило.
Дiло було, - розповiдають, - так.
Пiд Новий рiк сторожi вийшли на роботу вже пiсля зустрiчi Нового року,
бо нiхто до 12-оП години в колгоспi не спав, отже боятися не було чого, та
й злодiП у цю нiч теж Новий рiк зустрiчають, так що можна не хвилюватися.
Зустрiли Новий рiк i вийшли сторожувати.
Цю нiч не грали в пiдкидного, не боролися та й бугая не пiднiмали, бо
було важкувато. Походили, покалатали в калаталки, поприходили додому та й
полягали спати.
I от другого дня дружина одного з сторожiв зчинила гвалт:
- Нема чоловiка!
Сюди-туди - нема! Уже й вечiр - нема! Подзвонили до району, викликали з
мiлiцiП собаку-шукача Трефа, а воно тоП ночi йшов снiг, слiди поприкидало.
Треф побiгав по дворах, пiдбiг до колгоспноП комори, нюхнув i прянув до
стогу колгоспного сiна, пiдбiг до стогу i почав одгрiбати сiно. Грiб, грiб
i вигрiб свинячий окiст. Всi тiльки:
- Тю!
А комiрник потихеньку:
- Здох би ти йому! Де ти на мою голову взявся? Оленка, що тут була,
приснула:
- Дивись! I колоте, а в сiно зариваКться! Сказано, свиня!
- То воно з морозу, - посмiхнувся мiлiцiонер.
II
Крадiжка в колгоспi сторожа справила на всiх гнiтюче враження.
Дружина весь час плаче, родичi й сусiди сумують.
Сторожi ходять хмарою:
- Не вберегли!
Скликали екстрене засiдання правлiння, де ухвалили подвоПти штат
колгоспних сторожiв, щоб один штат сторожував колгоспне добро, а другий
штат, щоб сторожував перший штат.
- Чи могло таке трапитись? - запитали ми в свого знайомого мудрого
колгоспника.
- Скiльки в колгоспi сторожiв? - вiн запитав.
- Вiсiмнадцять!
- Могло бути! - подумавши трохи, сказав мудрий колгоспник. - Могло
вкрасти: К кого красти!
- А що робити, щоб у колгоспi сторожiв не крали?
- Њдний спосiб - вибрати на колгосп одного доброго сторожа! -
посовiтував мудрий колгоспник. - Голову колгоспу!
- Що ж йому сторожувати? - ми до нього.
- Колгоспнi трудоднi! - твердо заявив мудрий колгоспник. - Нiхто тодi в
нього сторожа не вкраде!
1950
ЦЕП НА МУССОЛIНI
"Новое время" повiдомляК, що Муссолiнi дiстав перед шлюбом принцеси
Iоланди нагороду - цеп Анонцiади, що даК право на ранг "королевого
кузена". Нагорода ця даКться тiльки за дуже важливу нацiональну заслугу.
З газет
Поволеньки-поволеньки, а вибиваКться-таки Муссолiнi в люди. Був собi
простим фашистом.
Бився навкулачках, зав'язував тугими вузлами сорочки в купальщикiв на
березi Тiбру й реготався потiм, за кущем сидячи, як який-небудь Пузiнi чи
яка-небудь Пуповiнi нiяк не могли в сорочку влiзти.
Зробили за це десяцьким чи соцьким у фашистiв.
Потiм уже на полiтичну арену випустили.
Почав вiкна бити в редакцiях соцiалiстичних газет, в кишенi
соцiалiстичних дiячiв кiзякiв накидати, калошi Пхнi гвiздками до долiвки
прибивати.
Лiдером фашистським зробили.
Тут уже почалася справжня державна робота.
Уже не вiкна в редакцiях бив, а громити почав цiлi редакцiП, бити почав
соцiалiстiв та комунiстiв i рiзних парламентських депутатiв. Уже цегла не
в модi, гатить Муссолiнi з наганiв та з браунiнгiв, а то й з кулеметiв.
Цiлi мiста почав за кiлька часу наскоками брати.
Дивляться - генiй державний, та миттю в прем'Кр-мiнiстри.
Та де в прем'Кр-мiнiстри?! Просто в диктатори смальнув.
Уже, можна сказати, не проста державна робота, а генiальна почалася.
Робiтникiв в баранячий рiжок, соцiалiстiв по в'язницях, парламент по
шапцi, комунiстiв до стiнки.
Дивись, миттю i цеп Анонцiади, найвища нагорода.
Разом з тим i двоюрiдний королiв брат.
А там ще яку сотню комунiстiв розстрiляК - рiдним королевим братом
буде.
I далi, й далi, й далi...
Соцiалiсти й комунiсти не переводяться, значить, нагороди, як iз мiшка,
сипатимуться.
Так i дойде до королевого пращура, чи що.
Але все оте родичання не дуже показна, по-моКму, штука.
От цеп - це штука хороша.
Може-таки, хоч на цьому, почесному, цепi та повiситься...
Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT