му роду-племенi. Ясна рiч, що, полюючи сiкача, можна мимохiдь з десяток менших кабанiв чи свиней настрiляти, але головна ваша мета - сiкач. Поросят не бийте. Убити порося - це все'дно, що встрелити на озерi каченя, що ще й у колодочки не вбилось. Це - шокiнг для справжнього мисливця. Сiкач, незважаючи на свою чималу вагу й короткi ноги, дуже прудко бiгаК. Розповiдав менi якось приятель-охотник, дуже досвiдчений мисливець i на птицю, i на звiра, як сiкач бiгаК. Кузьма Дем'янович - мого приятеля звуть. - Полювали ми кумпанiКю у Баб'ячiй балцi, - почав Кузьма Дем'янович... - А Баб'яча балка пiдходить з того краю до глибоченького провалля... Понад балкою - лiс. За проваллям починаКться болото, поросле очеретами, а далi - рiчка. Полювали ми зайцi, лисички, - що трапиться, одне слово. Був з нами й мiсцевий дiдок-охот-ник. Пройшли ми балку, пiдiйшли до провалля, сiли па горбочку, закурили, вiдпочиваКмо. Краса ж яка, куди оком кинеш! Очерети, мiж ними де-не-де озеречка, а за очеретами срiбно-голуба стрiчка рiчки... По той бiк рiчки - лiсочок... Бiля лiсочка - хутiрець на три хати... На узгiр'П бiля хутора овечки пасуться... Чутно, як у хуторi дiвчата "Чорноморця" виводять: Вивiв мене босую, Та й питаК. - Чи К мороз, дiвчино, Чи не-ма-а-а-К-К-К? Дивився б i не передивився... Слухав би i не переслухав... Сидiли, слухали, з краКвиду милувалися. Аж ось мiсцевий дiдок i каже: - А в цьому, - каже, - болотi табун диких свиней К! I сiкач тут здоровенний бродить. - Ми всi, - каже Кузьма Дем'янович, - аж попiдскакували! - Де? - Та отут у болотi! - Та невже? - ми до нього. - А чи бачив Пх тут хто-небудь? - А чому ж не бачить? Бачили! А скiльки вони в нас городини та бурякiв перенищили... Я сам сiкача бачив, - пудiв на п'ятнадцять, якщо не бiльше! Страшний звiр! - Ну, ви ж розумiКте, - вiв далi Кузьма Дем'янович, - що ми зразу ж рiшили пройти болото, може ж таки пощастить наткнуться на табун свиней. Було нас шiсть чоловiк. Рiшили так: я, як найстарший, - менi вже тодi п'ятдесят шостий пiшов, - так я пройду од провалля углиб в очерет та тут буду собi чекати, а решта - з того боку зайде i йтиме до мене один од одного метрiв на тридцять-сорок. Загонщикiв у нас, як бачите, не було, - ми самi, мовляв, i за загонщикiв, i за стрiльцiв. Дiдок не схотiв з нами йти: "Боюсь!" - каже. Пiшли ми в очерет, а дiдок спустився в балку: "Мо' - каже, - де зайчика наполохаю". Увiйшов я в очерет, пройшов трохи, став, обдивляюсь. Справдi, нiби стежки якiсь в очеретi - сюди й туди йдуть. Не брехав, видать, дiдок, - сам я собi подумав... Пройшов ще трохи далi в очерет, вибрав таку собi невеличку вродi галявинку, став, прислухаюсь... Не чуть нiчого... Шелестить тiльки очерет, та iнодi десь iзбоку зашарудить болотний щур. I знову тихо. Довгенько я стояв, уже час би й товаришам пiдiйти, а Пх нема та й нема. Я, сказати правду, задрiмав трохи. Стою, дрiмаю! Коли воно щось нiби як шелесне очеретом, та як хрокне, - так я як пiдстрибну! Пiдстрибнув - i крутюсь на мiсцi, не знаю, куди тiкать! А воно вдруге - як хрокне! Так я як прянув з очерету й вискочив якраз навпроти провалля... Почув тiльки, що й од мене щось шелеснуло й подалося в напрямку до рiчки! Та де там було думати, що воно... Я вискочив з очерету й помчав прямо на провалля. З провалля вилетiв, як хорт, добiг до лiсу, й на грушу. Сiв, звiв курка, чекаю. Довго сидiв, нема нiчого. Аж ось чую, гукають: - Кузьма Дем'янович! Кузьма Дем'янович! Агов! Де ви? Агов-гов-гов! - Я тут! - кричу. - На сiкача засiв! На грушi! - Зла-га-га-газьте! - Не злiзу! - кричу. А воно й справдi, я й сунувся, був, iз грушi злазити, - не злiзу. Груша висока, стара груша, i аж до половини нi сучкiв, нi вiття - самий стовбур! Як я на неП видерся, вбийте мене, й досi недопойму... Пiдiйшли товаришi. Зняли мене з грушi. - Бачили що-небудь? - питаю я Пх. - Анiчогiсiнько не бачили! - Та як же ж, - кажу, - не бачили, коли ж щось хрокнуло, та не раз, а аж двiчi. I шелеснуло щось од мене! Я вiд нього, а воно вiд мене. А що хрокнуло, хай мене бог поб'К, - кажу, - своПми вухами чув! - Так то ви, значить, - питаК мене Iван Петрович, - на провалля прянули? - Я ж, - кажу, - я! Воно як хрокне, - я думав, що сiкач, i з очерету! - Та то я висякався! - каже Iван Петрович. - Тiльки я сякнувся, воно щось як шелесне бiля мене, а я думав, що сiкач, та й собi од нього до рiчки! Аж ось дiдок пiдходить. Ми на нього: - Де ж вашi свинi? Де ваш сiкач? - Нема хiба? - здивувався дiдок. - I слiду нема, - кажемо. Виходить, пiрнули! - Куди пiрнули? - Пiд воду! Куди ж! - Та хiба ж дикi свинi пiрнають? - Не знаю, як де, а в нас пiрнають! - каже дiдок. - А що ви гадаКте, - мiркуК Кузьма Дем'янович, - могло бути! Њсть же ж морськi свинi, могло буть, що й рiчнi К! - Так отаке-то трапилося з нами на полюваннi кабанiв. Я й досi нiяк недопойму, як я з провалля вискочив, як я на грушу видерся?! П'ятдесят же шостий менi... Пал ото такий, виходить, охотницький! Так отак сiкачi бiгають! Прудкий звiр, - додав Кузьма Дем'янович. Полюють дикого кабана з собаками-гончаками чи спецiально на таку охоту натасканими псами, але здебiльша i найчастiше полюють його з загонщиками. Коли на вас вискочить дикий вепр, ви не встигли втекти, ви вже тодi його, ясна рiч, стрiляКте. Стрiляти треба обов'язково кулею, цiлитись у голову або в серце, бити треба наповал, бо поранений кабан - звiр страшно лютий, вiн кидаКться на охотника, з розгону всаджуК йому своК страшне iкло прямо в пуп i з криком "Ага, попавсь!" поре мисливця по черевнiй бiлiй лiнiП од пупа вгору до грудей. Коли вiн сам смертельно поранений, - вiн лягаК тут же, поруч охотника. I обидва вони потихеньку вiддають душу боговi. Потiм уже сходяться охотники, лаштають носилки i несуть i свого загиблого товариша, i дикого кабана до машини чи до залiзничноП станцiП. Тi, що несуть загиблого товариша, - дуже сумнi, бо, Пм дуже жалко хороброго мисливця, що впав жертвою благородноП спортивноП своКП страстi. А тi, що несуть забитого кабана, - дуже веселi, бо "такий мисливський трофей трапляКться не дуже часто. Коли ви йдете болотом, де обов'язково К цiлий табун диких свиней i де бродить величезний сiкач, не менш як пудiв на п'ятнадцять вагою, дуже корисно проказувати таку нiби молитву, що за сивоП давнини дуже допомагала на охотi нашим предкам-мисливцям (мiж iншим, молитва ця корисна не тiльки при полюваннi кабанiв, а корисна вона й при охотi на всякого звiра). Така молитва: Ви зорi-зiрницi, Нiч темна темниця, ЗамикаКш ти i церкви, i хати Ще й царськi палати. Замкни звiрю вуха й очi, Щоб я пiдiйшов i не промахнувся... Коли ви таку молитву прочитаКте з вiрою, то, безперечно, зможете пiдiйти до кабана, незважаючи на те, що вiн звiр дуже обережний, i слух у нього, як у найталановитiшого диригента симфонiчного оркестру. З вищенаведеною молитвою можна й треба полювати дикого кабана навiть самому, продираючись заплутаними стежками й перескакуючи з купини на купину в очеретяному болотi. А взагалi, ще раз кажемо, полюють кабана iз загонщикамн. ТрапляКться, i дуже часто трапляКться, що кабан, почувши чи довiдавшись, що спереду стоять на номерах мисливцi з жаканiвськими в рушницях кулями, i бувши не зовсiм певний, що всi вони прянуть на грушi, - повертаКться i йде на загонщикiв. Бо вiн звiр хитрий, - вiн знаК, що у загонщикiв, крiм кiлкiв та одчайдушного галасу, в руках нiчого немаК. Випадки такi кiнчаються бiльш-менш щасливо, кiнчаються вони переляком, бо кабан поре людину тiльки тодi, коли його поранено, а так вiн пiдбiжить, хрокне, налякаК й, смiючись, побiжить далi. Було таке й з нами на полюваннi кабанiв, було, було! Брехати не буду - було! Пiдняли загонщики в очеретi на болотi кiлька диких свиней i кабанiв. Пiшли вони на охотникiв. Почулося там бах, там бах! Виткнувся на них i один чималенький, так пудiв на десять, вепр. Чи там у нього стрiляли, чи не стрiляли, я вже не скажу, бо дехто з охотникiв, щоб виднiше було, сидiв на грушi, а тiльки ж вiн крутонувся й помчав на загонщикiв. На всьому скаку пiдбiг до одного парубчака-загонщика, той i "рятуйте, хто в бога вiруК!" не встиг пролящати, як вiн його тиць рилом у пуп! Перекинув, перестрибнув через нього, хрокнув, загигикав i помчав далi. Пiдбiгли ми всi до того парубчака: стоПть блiдий-блIдий, губи бiлi й трусяться, i нiчого бiльше вимовити не може, тiльки: - Хрокнуло й побiгло! Хрокнуло й побiгло! Нарештi трохи опам'ятався. Ми до нього: - Ну, що, - дуже злякався? - Злякався, тiльки не зовсiм до кiнця злякався! Можна дужче злякатися! - промовив вiн i подавсь у кущi. Так що й загонщикам, як бачите, треба бути пильними. Убили ви дикого кабана. I отодi настаК найтяжчий момент полювання диких свиней. Це - коли вже зберуться на дикого кабана до вас приятелi i вам треба переконати Пх, що це iменно кабан не простий, а дикий. Ви Пм розказуКте про ваше полювання, не пропускаючи найдрiбнiших деталей: i як збиралися ви на охоту, i як Пхали, i як доПхали, як до болота чи до лiсу дiйшли, де стали, скiльки було загонщикiв, як кабан вискочив, як ви не розгубилися, як бахнули, як вiн ткнувся рилом у землю, а потiм знову встав i побiг, а ви його вдруге... В процесi розповiдi ви й свiдкiв називаКте i розплющену кулю калiбра вашоП рушницi показуКте... Ну, всi докази за те, що ви власноручно вбили дикого кабана. I бачите, що нiщо не допомагаК: Пдять i хвалять кабана, а не вас! I ви прекрасно знаКте, що, йдучи додому, вони, похитуючись, будуть реготатися: - Дикий кабан! Найшов дурних! А, до речi, почiм свинина тепер? Отакi люди! Невдячнi люди! З'Пли цiлого кабана, випили геть чисто все, до того випили, що на ранок хазяйка iстерично верещить: - Ну, яка це дендя (хазяйка трохи знала по-англiйськи) пiвлiтри карасини випила? Ну, гостi?! Щоб ти менi бiльше диких кабанiв не стрiляв! А вони, приятелi, iдуть ситi й п'янi додому та ще й насмiхаються! Нехорошо! 1946 ГАГАРА Одного разу вiдпочивали ми кумпанiКю пiсля ранковоП зорьки й пiдраховували, скiльки хто з нас не знайшов битоП смертельно качки. П'ятеро нас було дуже досвiдчених охотникiв-влучакiв, дуже цiлких стрiльцiв, що ото: - Ану, пiдкинь картуза! Ану, пiдкинь! Побачиш, як я стрiляю, та до того ж побачиш як у мене ружжо б'К! Пiдкинь! Картуза нiхто не наважувався пiдкидати, бо картуза шкода, а пляшки ставляли. Правди нема куди дiти, - ставляли! Що ставляли, то ставляли... Найцiлкiший iз нас отой що: - Та що менi картуз?! П'ятака пiдкинь! Пiр'я з твого п'ятака посиплеться! Так оцей, найцiлкiший, у чвертку на п'ятдесят крокiв промазав. Та це так, мiж iншим, бо всi ж мисливцi знають, що нiколи на охотi нiхто в порожнi (порожнi, порожнi пляшки! Не вповнi! Нi!) пляшки не стрiляК, такого звичаю в охотникiв не було, нема й не буде! Боже борони! Та й де тi пляшки на охотi вiзьмуться? Так що те, що ми оту чвертку за мiшень поставили, то просто випадок, може, Кдиний за всю iсторiю охоти. Так... Пiдраховували ми, значить, хто скiльки з нас не знайшов битоП смертельно качки... Якось так трапилося, що пiдiйшли ми пiсля ранковоП зорьки до ожереду, i нi в кого з нас не було нi пера, нi пуху. В таких випадках ми ж знаКмо, що всi охотники це роблять: пiдраховують незнайденi качки. Така вже в них традицiя. Кожний iз нас не знайшов щонайменше п'ять-шiсть крижнiв, штук по троК чирят та по однiй широко-носцi... Всi ж на одному озерi полювали, тому й випадки були подiбнi один до одного: - Вдарив, знаКте, - ну, вона грудкою на землю i недалечко й упала! Шукав-шукав, шукав-шукав - нема! Трава густа, висока! Нiчого не зробиш! Собаки нема! Якби був собачка - був би оце я i з пером, i з пухом! Та ще з яким! Нi одного промаху! Ех! i так кожний. Ну, посумували, позiтхали, та що поробиш. Њсть iще ж вечiрня зорька, може ж, вона щасливiша буде. Лежимо пiд ожередом, розмовляКмо. Хтось iз нас, - не знаю вже з якого приводу, - згадав, як вiн колись гагару стрiляв. Дiдок один, - хто й зна звiдкiля вiн до нашоП кумпанiП прибився, - i собi встряв у розмову: - Стрiляв, - каже, - i я колись гагару! Стрiляв, стрiляв! Жив я ще тодi у Вовчанському в'Кздi! Ой, звiр, ой, звiр - гагара! Собака в мене був, ох, i собака, гончий собака! Так вiн як ув'язався за гагарою! Гонить i гонить, гонить i гонить! А я на горбочку стою i все бачу! Вона не дуже й тiкала. Стане, собака до неП пiдбiжить, а вона тiльки зубами - клац! Собака й одскочить! А собака був! Ох, i собака! На вовка верхи сiдав! А гагари не бере! Нагнав-таки на мене, я вистрiлив, з неП вродi дим пiшов, а не впала, подалась далi й зникла... А собака все по слiдах гонить! Насилу я його впiймав! Гагара, так воно таке - нiби й лисиця, нiби й вовк. Я пановi розказував, - а пан учений у нас був, - у предводителях ходив, - так вiн казав, що то вона забiгла до нас iз тоП землi, - як пак вона? - та ота, що там Ярусалим-город стоПть! Та, боже мiй, iще ж жiнка Каленика Тимофiйовича Триндипляшки, що парова машина в нього була, - так вона туди Пздила, та й розказувала, як та мiсцевiсть зветься. А я й забув... Стрiляв, стрiляв i я гагару! Чудний звiр, на наших не схожий. Що нi, то нi! Посмiялися ми з дiдовоП гагари. Але нiхто з нас iз ним не сперечався! Навiщо, скажiть, сперечатися, навiщо розчаровувати симпатичного дiдуся, який, може, вже рокiв iз сорок розповiдаК в кумпанiП, як вiн гагару стрiляв. Ну, доводитимете ви йому, що гагара не звiр, а птиця, та навряд чи вiн вам повiрить. Та, може, й краще, що не повiрить: ще десь розповiдатиме, ще десь, значить, кумпанiя буде весело реготатися... Хай розказуК! Чимало таких "гагар" трапляКться в цiкавiм романтично-пригодницькiм мисливськiм життi-буттi. Гагара, розумiКться, птиця. Та цього ще мало, - птиця то вона птиця, та цiкаво не те, що вона птиця, а цiкаво те, що вона цiкава птиця. I цiкава iменно для запального охотника, а особливо для запального та ще й молодого охотника. Охотника-початкiвця. А який молодий охотник, охотник-початкiвець, не запальний? Нема таких! А напевно ж К такi мисливцi, що не знають, що таке гагара, а знати Пм це конче потрiбно, бо в противному разi втеряють вони чимало дуже iнтересних моментiв з мисливського життя. Гагара - птиця, що плодиться не в нас, а на пiвночi. На наших озерах ми ПП бачимо на початку вересня й пiзнiше, коли вона мандруК з пiвночi на пiвдень. По-латинi вона зветься Colymbus (Колiмбус). Завдовжки вона 65-75 сантиметрiв, крило в неП - 38 сантиметрiв, хвiст - 6 сантиметрiв. Шия в неП довга, дзьоб - прямий, гострий. Восени вона вся зверху темно-бура, а голова й шия теж зверху - сiрi. Знизу вона вся бiла. Як побачите, що така птиця на озерi плаваК - пiдiйдiть i прикиньте хоча б приблизно: як маК вона завдовжки 65-75 сантиметрiв, а крило - 38 сантиметрiв, а хвiст - 6 сантиметрiв, значить - вона, гагара! Але треба все-таки пильненько придивлятись, може бути i довжина ПП 65-75 сантиметрiв, i крило -- 38 сантиметрiв, а хвiст, примiром, не 6 сантиметрiв, а 5 або 7. Так i знайте, що то вже не гагара. БуваК й навпаки: хвiст рiвно 6 сантиметрiв, а крило 37 або 39. Знову не гагара, а щось iнше. А вам треба обов'язково гагару, iнакше не будете мати нiякоП насолоди з полювання на негагару. Бахнете - птиця й полетить. А гагара - нирець, ниркова птиця, через те охота на неП маК своП особливостi й свою принаднiсть. А от, коли всi вимiри (65-75Х38Х6) ви зробили правильно i пересвiдчилися, що по-латинi вона зветься Колiмбус, - отодi вже можна ПП й полювати. В чому ж полягаК принаднiсть охоти на гагару? Ось у чому: 1. Коли ви полюКте на озерi гагару, ви цiлiсiнький день перебуваКте пiд враженням, що кожноП хвилини ви маКте перед собою дичину. Ви не гуляКте, шукаючи качки, - вона цiлий день перед вами. 2. Гагара розвиваК у вас три види спорту: мисливський, стрiлецький i легкоатлетичний. 3. Гагара полегшуК вам подорож з полювання додому. От приПздите ви на село. Iз дому ви берете з собою пiвтори-двi сотнi набоПв, менше брати не можна, бо, виПздячи на охоту, завжди треба мати на увазi, що ви можете потрапити на такий перельот, чи на таке на болотi скупчення качви, що тiльки те й робитимете, що бахкатимете. I от уявiть собi, що у вас не вистачило набоПв?! Та ви лiктi собi кусатимете, коли качки вам просто на мушку сiдають, а ви нiчого зробити не можете! Завжди мисливець повинен мати добрий запас набоПв. ПриПхали ви, значить, на село з добрим запасом набоПв. Тягти з собою зразу всi набоП на болото чи на озеро нема нiякоП рацiП - ви Пх залишаКте в хатi у того селянина, де зупиняКтесь. А зупиняКтесь ви, ясно, в селянина, що живе недалечко вiд озера чи вiд болота. Виходячи на озеро, берете ви тридцять-сорок набоПв. Ранкова зорька була невдала: стрiляли ви мало, набоП у вас цiлi... Вiдпочивши трохи пiсля ранковоП зорьки та як слiд поснiдавши, ви йдете до озера, - може ж, де назирите якусь на озерi дичину. На озерi плаваК якась птиця. Прикинули - гагара... Ви смiливо йдiть до озера, бо хоч гагара й сторожка птиця, проте i вона не вiд того, щоб погратися з вами у полювання. Ви пiдходите - нацiляКтесь! - Бах! - i нема гагари! У той самий момент, коли ви сiпаКте "собачку", гагара пiрнаК! Шрiт робить на тiм мiсцi на водi цiлу бурю, - й гагари нема! Хвилинка, i крокiв за три вiд того мiсця, де шаленiв на водi ваш шрiт, витикаКться гагаряча голiвка. Ви за лiву "собачку" - сiп. - Бабах! - i нема гагари... Поки ви швиденько перезарядите рушницю, перед вами знову гагара. Прекрасна вона на водi, струнка, довгошия i слiпучо-бiла, коли повертаКться до вас грудьми своПми... - Бабах! - i нема гагари! Хвилина - i К гагара. - Бабах з лiвоП! - i нема гагари. Вашi тридцять патронiв вилiтають за тридцять-сорок хвилин! Але хiба ж ви вiдступитесь од бажання добути гагару?! Та нiколи в свiтi! Щоб ото вiдмовитися мати в себе в кабiнетi таке прекрасне чучело? А хiба не приКмно буде вам подарувати дружинi шкурку з гагари? Убити двiстi-триста гагар, зняти з них шкурки (у гагар дуже мiцна шкура й густий-прегустий пух!) - таке вийде оригiнальне тепле пальто, що нi в кого в свiтi такого не буде! I я можу навiть побожитися, що нi в кого в свiтi такого пальта не було й не буде! Вистрiлявши всi своП тридцять набоПв, ви бiгом до хати, до свого запасу. Прибiгли - набили патронташа, взяли два десятки в кишенi - знову бiгом на озеро. Хазяйка до вас: - Мо'б пообiдали! Я борщу з карасями наварила! - Потiм... Потiм! - кидаКте ви. - Гагара! ПiдбiгаКте до озера, а гагара, голубочка, плаваК собi та хлюпочеться, пiр'ячко своК дзьобом перебираючи. Подивиться на вас i нiби ось-ось скаже: - Приготувались! Почали! Вона вже вiдпочила й готова знову гратися з вами в полювання. ПочинаКться знову: - Бабах з правоП! - нема гагари. - Бабах з лiвоП! - нема гагари. Вистрiливши другу порцiю набоПв, знову бiжите до хати, знову берете набоП... Взяти зразу всi набоП до озера - нiколи ви Пх не вiзьмете, бо ви твердо переконанi, що ось оцим уже пострiлом ви обов'язково гагару встрелите! Можна навiть антракт зробити - i ви вiдпочинете, i гагара вiдпочине. Так ото, сюди-туди бiгаючи та в гагару стрiляючи, ви й проводите цiлий день у мисливському запалi й напруженнi. А крiм того, Пхатимете додому без тягаря, легеньким i веселеньким... Сумувати з того, що ви не встрелили гагари, - не сумуйте, i на той рiк вона ще прилетить i ще дасть вам один, а коли захочете, то й кiлька днiв напруженого й запального полювання! Та ще майте на увазi, що ви воднораз перевiряКте при цьому, як ви стрiляКте. Ви чудовий стрiлець, бо весь шрiт лягаК якраз саме на тiм мiсцi, де тiльки-но була гагара. Ви не промазали! А це теж чого-небудь та варт! А чи можна взагалi встрелити гагару? Можна! Ну, добре, - я вже вам одкрию цей секрет. Бачите, в чiм рiч: гагара дуже спостережлива птиця. I дуже гостроока, - бачить вона крокiв на сто так, як не можна бачить у найудосконаленiший бiнокль. От вона плаваК i нiби зовсiм на вас не звертаК жодноП уваги... А насправдi одним оком аж просвердлюК вас, всi вашi найменшi рухи. I особливо пильно стежить за вашим пальцем, що на "собачцi" лежить. I тiльки вiн натискуК, - навiть ще тiльки ворухнеться, щоб натиснути "собачку", вона - хоп! i вже пiд водою. А поринаК вона, як блискавка! Основне ваше завдання, щоб устрелить гагару, не дати Пй помiтити, коли саме ви натискуКте "собачку". Як це зробити? Накрити курки картузом - не бачитимете мушки. Робиться це так: ви становитесь до гагари спиною, нiби зовсiм не звертаючи на неП уваги, рушниця лежить у вас через плече, в лiвiй руцi у вас невеличке дзеркальце i ви через це дзеркальце нацiляКтесь. Гагара думаК, що ви пудритесь, чи взагалi туалетитесь. А ви, через дзеркальце прицiлившись, - бабах! - I Ксть гагара! Яка ж радiсть, що у вас в руках справжнiй Colymbus (Колiмбус), 75 сантиметрiв завдовжки, крило в нього 38 сантиметрiв, а хвiст - 6 сантиметрiв. Ви зразу знiмайте з нього шкурку. Џсти його не можна, бо вiн рибою сильно одгонить! Але ж нiде так, як у гагарячiй шкурцi, не розплоджуКться мiль! ЕКIПIРОВКА МИСЛИВЦЯ "Без пристрою, - як каже народне прислiв'я, - й блохи не вб'Кш". Мисливець, як ми знаКмо, блiх не полюК, мисливець, коли вiн К справжнiй мисливець, - вiн полюК левiв, перепiлок, тигрiв, зайцiв, бiлок, носорогiв, бекасiв, жирафiв, дупелiв, бiзонiв, качок, ведмедiв, гусей, тегерукiв i iнших звiрiв та птиць, ризикуючи в окремих випадках заполювати крокодила або слона. Спробуйте забити слона або гiпопотама (вiн же бегемот) голими руками! В нашiй коротенькiй розвiдцi ми не будемо говорити про те, як повинен екiпiруватися мисливець на слона або на крокодила, - це дуже складна штука, та й практично не дуже для нас потрiбна, бо слони й крокодили плодяться на "дуже суверенних" територiях, звiдки ось уже кiлька столiть виводяться iноземнi вiйська. Поради нашi стосуватимуться мисливцiв, що полюють на територiП "вiд Кавказу до Алтаю, вiд Амуру до Днiпра..." Два принципи повиннi керувати нами, коли ми екiпiруКмось на полювання: П е р ш и й: Пдеш на день, бери хлiба на тиждень. Д р у г и й: на величезнiй нашiй територiП сила рiзного звiра може трапитись, - вiд нiжноП перепiлочки до страшного бурого ведмедя чи уссурiйського тигра. До всього треба бути готовим, бо незручно буде, зустрiвши уссурiйського тигра, говорити йому: - Не Пж мене, голубчику, бо забув я з собою взяти жаканiвську кулю, я вийшов тiльки на качок i найбiльший у мене шрiт номер четвертий! Тепер уже, як Пхатиму, вiзьму й кулi на тебе, а сьогоднi не бий люто хвостом, а йди собi з богом, пошукай краще марала! Маралом, голубчику, i поснiдаКш! Тигр може не послухати вас i вами поснiдати. Ще раз пiдкреслюКмо: на полюваннi треба бути готовим до всього, щоб потiм не жалкувати. Приготувавши рушницю з твердим футляром, бо в м'якому ПП можна в дорозi пошкодити, ви, розумiКться, одкладаКте набоП, набитi рiзнокалiберним шротом, щоб було чим бити i бекаса, i тигра. Двадцять чотири набоП ви кладете в патронташ (не забудьте, отже, патронташа), а решту, штук так 500 - 600, ви складаКте в спецiальний для набоПв ящик, оббитий непромокальним брезентом або шкiрою. Без шомпола з рiзними щiточками й ганчiрочками (чистити рушницю), флаконом рушничного масла (мастити рушницю) виПздити не можна, бо рушницю пiсля пострiлу обов'язково треба чистити. Покладiть обов'язково екстрактора, бо набiй у стволi може застряти, i без екстрактора ви його не витягнете. Ну, з рушницею, здаКться, все... Да, - бiнокль не забудьте, щоб можна було здалека наглядiти дичину, i компас, щоб не заблудитися. Що треба мисливцевi брати для транспортування додому забитоП дичини? Коли ви Пдете полювати птицю, берiть для неП сiтку (це-для бекасiв). Сiтка - це та ж сама широко розповсюджена серед населення "авоська", тiльки вiдповiдним способом реконструйована. Для качок потрiбнi - тороки чи, як Пх iще називають, "удавки" - коротенькi ремiнчики з кiльцем на кiнцi - робити петлю. В ту петлю просуваКться качача голова, петля зашморгуКться, й качка гордо висить у вас бiля пояса. На вовка ви берете з собою тачку, краще з колесами на шарикопiдшипниках - легше везти. Для ведмедя чи лося - тритонку. Цi всi речi для дичини ви берете, коли Пдете полювати па день-два... Коли ж передбачаКться полювання тривале - два тижнi чи мiсяць, - обов'язково берiть з собою невеличкий льодник, де зберiгатимете дичину до того часу, коли будете ПП вже чи солити, чи коптити. Отже, значить, не забудьте взяти з собою бочку для солоноП дичини i кiлька ящикiв для копченоП. Як солити й коптити дичину, - прочитайте про це перед полюванням у вiдповiдних пiдручниках, бо це в план нашоП розвiдки не входить. О д е ж а. Штани й куртка, кепка чи капелюха - це зрозумiло. Чоботи - двi пари: однi чоботи шкiрянi - ходити по сухому, другi чоботи гумовi - ходити по мокрому. Взимку до двох пар чобiт беруться ще й повстяники. Плащ-палатка. Для полювання взимку - бiлий халат, для полювання влiтку - зелений халат, для полювання восени - кiлька халатiв рiзного кольору, залежно вiд того, де полюватимете, чи на полi, чи в лiсi, чи на лузi. Все це, як ви вже й самi догадуКтесь, потрiбно для маскування. Спальний мiшок - спати. Рукавицi, щоб руки не мерзли. Накомарник, щоб комарi не кусали. Коли ж ви не побажаКте тягти з собою спальний мiшок та накомарник, вiзьмiть iз собою невеличкий розбiрний мисливський будиночок, з розкладним лiжком - дуже зручна штука: i виспатись Ксть де, i негоду перебути Ксть де. Щоправда, можна збудувати замiсть розбiрного будиночка звичайнiсiнький курiнь, але тодi вiзьмiть iз собою метрiв з десяток непромокальноП матерiП покрити зверху курiнь, щоб пiд час дощу курiнь не протiкав. Мисливець, як вiдомо, весь час ходить, - бережiть ноги, щоб не намуляти Пх. Найкраще вiд намуляння нiг - частiше мити ноги. Для цього ви берете з собою емальовану велику миску, мило й рушника. Помили ноги - намастiть Пх вазелiном, або ланолiном, або кремом "Снiжинка". Потiм припудрiть тальком: всi цi "антинамульники" повиннi бути у вас пiд рукою. Взимку, щоб ноги не мерзли, поверх шкарпеток та онуч обгортайте ноги газетами чи журналами. Џ ж а м и с л и в с ь к а. Полювання - процес не легкий, - весь час напруження, багато ходити, чимало на собi носити, - все це до певноП мiри людину виснажуК, отже, треба добре пiд час полювання Псти й пити. Не будемо рекомендувати, що саме з Пжi маК брати кожний мисливець: у всякого, - як то кажуть, - своя доля i свiй шлях широкий, - своП, тобто, уподобання. Любите сало - берiть сало, любите ковбасу - берiть ковбасу, любите охотницькi сосиски - берiть сосиски, яйця, консерви, шинку, овочi, фрукти, - берiть, словом, все, що вам бiльше до вподоби, але обов'язково берiть багато. Нi, не багато берiть, а берiть ще бiльше, бо обов'язково буде мало. Це перевiрено вiковим досвiдом, - хоч скiльки б ви взяли на полювання харчiв, все'дно - мало! Вони, харчi, очевидно, пiд час ходьби втрушуються. Для харчiв - рюкзак, торба, сiтка. Для чаю чи кави - термос. Погано в нас те, що термоси виробляють малi, найбiльший - на лiтр. Њ чутки, що незабаром вироблятимуть спецiальний мисливський термос на цеберку чаю чи кави... Тодi буде самий раз! Двi фляги. Одна - для води, друга для того, хто що любить. - А що у вас у другiй флязi? - запитуКте ви свого товариша. - Боржом! - Збiльшена кислотнiсть? - Збiльшена! А у вас? - Њсентуки N 17! - Зменшена кислотнiсть? - Зменшена! - Кiльки взяли? - Взяв! А ви? - Я - шпроти! - Ну, як питимемо боржом, ви менi шпрота дасте, а я до ваших Њсентукiв N 17 - кiльку. Гаразд? - Гаразд! З флягами в нас теж не дуже добре. Для води фляга нiчого, пiдходяща; для боржому чи Ксентукiв - замала: треба збiльшити. РозумiКться, що ви на полювання берете з собою казанок, кухоль, ложку, нiж, виделку, сiль, перець, лавровий лист, сиру картоплю, пшоно, моркву, петрушку, топiрець (дрова рубати) i брусок (топiрця гострити). Ви вже, ясна рiч, догадались, що все це береться для того, щоб iзварити чудесну польову кашу, - i то кашу не з куркою, чи з iндиком, чи з бараниною, а кашу з чирям, або з крижнем, або з широконоскою. Ох, i каша! Ох, i каша! Тiльки одне в тiй кашi недобре: казанки замалi! Для швидшого розпалювання вогню (багаття) берiть iз собою сухий спирт. ПiдкреслюКмо - сухий спирт, а не мокрий. Вiд мокрого - слiпнуть. Н а в с я к в и п а д о к. Поводитися на полюваннi треба обережно. Стрiляти тiльки туди, де ви напевно знаКте, що не стоПть ваш товариш, iнакше можете замiсть крижня влiпити заряд шроту в спину або й нижче, в симпатичного Iвана Iвановича. От для таких випадкiв кожний мисливець повинен мати бинт, вату, йод, стрептоцид, пенiцилiн, шприц, голку для шприца, спирт (медицинський, а не якийсь iнший) i камфору в ампулах... Найкраще напарником по полюванню мати досвiдченого лiкаря, не гiнеколога, а хiрурга. Запасливий мисливець бере з собою iз лiкiв: аспiрин, пiрамiдон з кофеПном, сульфатiазол, складану кружку або, краще, гумову грiлку з довгою гумовою трубкою з наконечником, яка (грiлка) замiняК собою кружку. Непогано (хоч це й дуже складно!) мати з собою невеличку карету "швидкоП допомоги", а ще краще - санiтарний самольот. ПолюКте, розумiКться, ви з с о б а к о ю, - лягавим улiтку, i з собаками - гончаками восени i взимку. Для собак берiть харчi, миску, свисток, сурму (для гончакiв), поводок i нагая... ЗдаКться, все! Екiпiруйтеся, дорогi товаришi мисливцi! Не забувайте нiчого, бо в лiсi, чи на озерi, чи на лузi - нiде нiчого не дiстанете: все треба мати з собою! Нi пера вам нi пуху! 1947 З КРЯКУХОЮ НА ОЗЕРI I Ох, i очеретяна ж рiчка Оскiл! Ох, i рибна ж вона, ох же ж i вутяна! I вутяна, i дупеляча, i бекасинна! А яка вода в Осколi! Лагiдна, ласкава, м'яко-шовкова! Як попливти з мiста, з Куп'янки, Осколом за течiКю, кiлометрiв за 20, на узгiр'П розляглося село Сенькiв... Пiд Сеньковом Оскiл-рiчка дiлиться на три рукави-рiчища; а помiж тими, помiж рукавами-рiчищами, - острови, буйним очеретом закучерявленi; очеретом, кугою, осокою, дикою м'ятою... "Ой, шумить очерет та й лепехуватий", щось своК шарудить-говорить ясно-зелена куга i пахне, - аж пашить - так пахне, - дика м'ята-рута! Серед очеретiв тих густо-буйних озера-свiчада, а на озерах латаття, а на озерах бiлi лiлеП i килими-килими-килими з темно-зеленоП ряски... А серед озера - плеса, де скидаються щуки, як ночви, де пускають бульбашки золотавi карасi - "Ну, Пй-богу, як лопата", i лини - "Ох, i лини, ви зроду не повiрите!"... I падають на тi озера чирята, падають крижнi й широконоски... I скрiзь, скрiзь, помiж очеретами рiчок наших, - невеличких i величких, - К обов'язково "бiле" озеро i обов'язково "комишувате". А потiм уже назви озер-свiчад пiшли чи вiд прiзвища колишьного хазяПна, чи вiд якоПсь подiП, що ПП свiдком були тi свiчада-озера... Може, сiча там була з турками чи з татарами, може, якась буйна чи сумирна голiвонька смерть у тому озерi прийняла, то й буде тодi "татарське" альбо "турецьке" озеро, "Марусине", "Iванове" озеро... А чи, може, князь якийсь древнiй над озером шатро своК розкидав, як на печенiгiв походом iшов - тодi його аж iз прадавнiх-давен прозивають "князь-озеро"... А правнуки нашi прозиватимуть озера на рiчках на наших, де страшнi сiчi з гiтлерiвцями вiдбувалися, - "Ковпак-озеро", "Молодчий-озеро", i взагалi "Герой-озеро"... ...А бiля села Сенькова, пiд горою, де закучерявився "Рiжок"-лiс, К озеро Сердюкове i К озеро Кирмасове... I на Сердюковому озерi, i на Кирмасовому - ряска i латаття, i лiлеП, i м'ятний пах, i очеретяний шум, i карасi, i щуки, i соми... - Ви на Кирмасовому були? - Нi! - Ой! Та там же качви тоП, як гною! II Ви коли-небудь полювали з крякухою? I взагалi ви знаКте, що таке Ксть крякуха? Не знаКте? Ай-ай-ай-ай! Як же це так, що ви не знаКте, що таке кр-якуха?! Крякуха, або як ПП ще звуть - "пiдсадна" качка, така нiби собi звичайнiсiнька зовнi вуточка, менша вiд свiйськоП, менша вiд крижня, але бiльша за чиря. Дехто запевняК, що крякуха - це К помiсь дикоП й свiйськоП качки, що для того, мовляв, щоб добути качок-крякух, треба навеснi пустити свiйську качку на озеро, щоб ПП там "потоптав" дикий селезень, i тодi, з таким от способом заплiднених яКць свiйськоП качки, вилупляться крякушенята... А виходить, що зовсiм воно не так. Крякухи, особлива порода качки, виведенi, як нам розповiдали, давненько вже в Тульськiй нiби губернiП, звiдки вони й розповсюдилися по всiй краПнi. Крякуха сiренька, забарвленням пiр'я скидаКться на крижня, але менша, як говорено вже, вiд крижня. Характерна ПП особливiсть та, що коли вона бачить чи чуК навiть у повiтрi льот чи то поодинокоП качки, чи качиноП зграП, вона "кричить", "крякаК", закликаючи лiтаючих своПх родичiв присiсти до неП познайомитися. - Ках! Ках! Ках! Пожалуйте до мене! Ках! Ках! Ках! Дуже вас прошу! Ках! Ках! Ото, значить, i править крякуха за принаду для диких качок. Хочете знати "технiку", тобто, як крякуху пускати на озеро, чи на рiчку, щоб вона вам качок пiдманювала? Дуже просто. На одну лапку в крякухи нашиваКться панчiшка така шкiряна, а до тоП панчiшки кiльце невеличке прикрiплене. На довгому шнурковi, що прив'язуКться до кiльця на крякушинiй лапцi, прикрiплюКться "грузило" - чи то гирка, чи просто собi важкенький камiнь, який поринаК на дно в озерi, а на шнурку плаваК прив'язана крякуха, мов на котвi, на якорi. ДаКте Пй невеличку площу, ну так чотири-п'ять квадратних метрiв плеса, де вона, купаючись та тихенько кахкаючи, плаваК. А ви на човнi забираКтесь у густу кугу чи в очерет, замасковуКтесь, сидите й чекаКте... Та, сидячи, вiд скуки перемовляКться з крякухою: - Тась! Тась! Тась! А вона вам на вiдповiдь тихенько й лагiдно: - Ках! Ках! Ках! Аж ось крякуха рiзко й тривожно, аж нiби захлинаючись: - Ках-ках-ках! Ках-ках-ках! В голосi тривога, неспокiй, iстерика, i сама вона аж нiби пiрнути в воду збираКться. Стежте! То шулiка-яструб наглядiв вашу крякуху й кружляК над нею! Не ловiть гав! Бо стрiлою впаде яструб, i не матимете ви крякухи... Пильненько вдивляйтеся, чи не промайне у водi чи на очеретi тiнь вiд крякушиного погубителя... I не вагайтесь, як помiтите його: - Бах! Встрелили ви яструба чи не встрелили, а проте одiгнали; вдруге навряд чи заманеться йому поласувати вашою крякухою... ЗаспокоПлась крякуха, заспокоПлись ви... ЧуКте знову: - Ках! Ках! Ках! Але це "ках" якесь непевне, байдуже... То птичка пурхнула через озеро; може, очеретянка, може, бугайчик, а може, по рясцi пробiгла чорнявенька дика курочка. I знову тихо... I от вам призивне: - Ках! Ках! Ках! Ках! Ках! Скiльки нiжностi й кокетства лукавого в голосi... - Я тут! Я тут! До мене, друзi!.. Ви дивитесь угору - пропливаК зграйка чирят... Не всi обов'язково сiдають на крякушин заклик, але часто-густо все-таки сiдають... III Ну, ходiмте з вами на озеро Кирмасове. Воно недалечке вiд села - ну, може, за кiлометр... Там, у Кирмасовому озерi, дiд Кирило карасi ловить, там в очеретi стоПть його човен, а понад очеретом сохнуть розiп'ятi ятери... - А чи ж потрапите ви в озеро? - питаК дiд Кирило. - Я взавтра ятери не ставлятиму, пiдiть, посидьте з крякухою. Вчора я, як уПздив в озеро, таких крижнiв iзнялося, - штук, мать, iз дев'ятнадцять! I чирята були... Тiльки ж чи потрапите ви в озеро, бо стежка туди осокою, ледь-ледь помiтна? А само воно, озеро, густим очеретом обросло. З дороги нiколи не скажете, що там К озеро. Може, пiдiйти до вас та провести? - пропонуК своП послуги дiд Кирило. - Нi, дiду, ви розкажiть, якi прикмети К до того озера, де повертати на стежку через осоку! Я сам утраплю, а ви поспiть, бо пiду я раненько, вдосвiта! - Так, ви отак, - повчаК дiд Кирило, - пiдете оцiКю дорогою понад Осколом, до лiсу "Рiжка"... Iтимете, лiворуч пiд горою побачите стiжки сiна. Один стiжок, другий. третiй. Як уже нарахуКте три стiжки, трохи пройдiть далi й дивiться праворуч. Будуть над дорогою берестки. Так дiйдiть ви до самого останнього берестка, вiн найтовший, отам уже й дивiться на осоку. Берег там геть увесь ув осоцi. Там ви запримiтите таку через осоку нiби стежку. Вона, власне, не стежка, а так нiби осока трохи прим'ята, бо нiхто туди в озеро не входить, крiм мене. Ви й прямуйте тiКю стежкою до очерету. Там побачите в очеретi нiби такi "ворота", як пiдiйдете близько до очерету, бо здаля тих ворiт не видко. Коли доходитимете до очерету, буде вода, але ПП, води тоП, не глибоко, в чоботи не наберете: йдiть смiливо. Як увiйдете в очеретянi "ворота", побачите мого човна. Човен, сказати правду, плохенький, тече, та там коряк лежить, - будете вихлюпувати. Потiк гемонський човен! Це вже третiй рiк, як вiн тече: нiяк не зберуся законопатити й засмолити. Та то нiчого, вiн видержить, частiше тiльки воду вихлюпуйте. Весельце з собою вiзьмiть, бо я без весла ятери становлю, я з дрючком. Пливiть протокою мiж двома стiнами з очерету, протока хоч i вузенька, та проте човен пролiзе, - вона вас i виведе в озеро. Тiльки ж глядiть, не зачепiть та не поваляйте моПх ятерiв. Як виПдете в озеро, прямуйте на той його край, там бiльше качки сiдають. Там i плесо пiдходяще, де крякуху пустить, i кущi куги, де дуже добре можна заховатися, - качка й не помiтить... ...Раненько вдосвiта ви берете рушницю, весло, кошика, де покахкуК крякуха, i йдете на Кирмасове озеро... Темно. Кукурiкають пiвнi... Ви минули останню на селi хату. Спереду вдалинi темнiК лiс "Рiжок". Праворуч блищить Оскiл, потихеньку шумлять очерети. Отут запроектовано колгоспну гiдроелектростанцiю. Ви пильно вдивляКтесь лiворуч, де мають бути стiжки сiна. Починаються кущi... Ось i перший стiжок, ось i другий, i третiй... А де ж останнiй бересток? Найтовщий? Ага! Ось i останнiй, найтовщий бересток! А де ж стежка через осоку? Ви довгенько ходите понад осокою, вдивляКтесь, шукаКте, де прим'ята осока... Ось вона! Ви впевнено йдете "прим'ятою" осокою, доходите до очерету. "Ворiт" в очеретi нема. Перед вами стiна густо-го-прегустого комишу, який нiби насмiхаКться з вас: - Ну що - знайшов? Ш-ш-ш! - кепкуючи, шарудить очерет. Ви повертаКтесь на берег i знову шукаКте "прим'яту" осоку. ШукаКте, шукаКте i зовсiм несвiдомо мимрите: В нашем саде, В самом заде - Травушка помятая, - Не работа меня сушнт, А любовь проклятая. Ви ловите себе на цих несвiдомих спiвах i лаКтесь: - А справдi-таки - не робота тебе сушить, а любов... тiльки не "проклятая", а таки справжня любов до природи, - до свiчада-озера, до тихих плесiв, до посвисту качиних крил... - Нi, таки оце та стежка, оце "прим'ята" осока! Ви бредете знову до очерету. Ось i вода... Чавкають чоботи, якi ви з трудом витягаКте з баговиння, видираКтесь на купину, i потiм, з купини на купину перестрибуючи, наближаКтеся до очерету... - Нi, таки - ось щось таке, нiби "ворота"! ЧовпаКте багнищем у ворота! Ось i човен! Над очеретом стрiлою метнулося чиря. Крякуха ваша в кошику, почувши шум чирячих крил, зразу: - Ках! Ках! Ках! А ви Пй: - Тась! Тась! Тась! Не кричи, голубочко, зараз виПдемо на озеро, плаватимеш на плесi, тодi вже й кричатимеш! Виштовхавши човна на глибоченьке мiсце, ви сiдаКте i правуКте на озеро... - Човен - непокiрний... Вiн обов'язково хоче носом уПхати в дiдiв Кирилiв ятiр... Ви його вирулюКте на середину протоки, нiс ятера не зачепив, а зачепили ви його, того ятера, веслом, ятiр падаК на вас якраз своПм гузирем, голова ваша проскакуК в гузир, i ви вже нiби карась... Та проте, кiнець кiнцем