Володимир Вiнниченко. Суд
------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
Недiля. Був дощ, i надворi ще не зовсiм вияснилось. Над умитим садом
стоПть туман i сiрим порохом сiдаК на зимну, подекуди полинялу залiзну
покрiвлю панського будинку. Село також у туманi, але з гори видно, як
сонце прудко бiжить десь iз поля, золотить баню церкви, мина чорногуза, що
стоПть на клунi, i, пливучи по хатах, наближаКться до економiП.
Земський начальник Михайло Денисович Самоцвiт, вигодований опецькуватий
чолов'яга з пiдстриженими, мов стрiха, чорними вусами й розтопiрченими
вухами, що дуже нагадують лiхтарi бiля брички, вийшов iз душних покоПв
надвiр i поволi ходить собi бiля ганку, балакаючи з гостем.
Гiсть, молодий, високий панок iз блiдим млявим лицем i з жовтяками пiд
очима, приПхав позичити жатку, але Самоцвiт послав прикажчика на село, й
видати ПП нема кому. Ходять i чекають балакаючи.
Гостю, очевидячки, нудно й нiколи, але вiн покiрливо ступаК поруч
хазяПна, криво, невпопад усмiхаКться й хитаК головою, коли треба й не
треба. На йому солом'яний сiренький капелюшок, штанцi навипуск, ковнiрчики
й синенький коротенький пiджачок. Кишенi у цьому пiджачку пошитi так
високо, що панок як закладе туди руки, то так i нагадаК зараз тих коникiв
iз пiднятими нiжками, що стрекотять i стрибають по стернi.
Шпориш, що густо порiс бiля ганку, мокрий вiд дощу й росить ноги, але
гiсть мовчки слухаК та iнодi тiльки дивиться з ненавистю на кiнчик сiрого
вуха й носа, що нiби виглядають до його з-пiд начальницького дворянського
картуза з червоним шнурочком.
- Да-а! Погода ловка, Пй-богу, ловка, молодой человКк! - раптом
зупиняКться Самоцвiт i, широко потягнувши в себе дух, мовчки усмiхаКться
до гостя.
"Молодой человКк" також зупиняКться, усмiхаКться для чогось навкруги,
мов провiряючи, чи справдi "погода ловка".
- Д-д-а, - мимрить вiн. - Хорошо... Вот только насчет жатки я хотел бы
вас попросить, может быть, без приказчика как-нибудь.
- А боже мiй, молодой человКк! - з веселим нетерпiнням скрикуК
Самоцвiт. - Сказав же вам, що дам...
- Да, то нам, может быть, что-нибудь поправить.
- Молодой человКк! Коли я даю жатку, значить, там нема чого
поправлять... Я тiльки через те зараз не пускаю ПП в ход, що маю косарiв.
Це машини трошки кращi... Не зламаКться й не спортиться... То, голубе мiй
сивесенький, Крунда, що кажуть, нiби жаткою лучче.
Плюньте! Косар i жатки! Та я й умиратиму, а жатки не пущу в ход...
Зогний вона собi там... А ви боПтесь, що не дам... Прийде прикажчик... i
дасть. Я його послав тут за одним чоловiчком i в волость за бумагами
одними... От, кстатi, подивитесь на мiй суд... О... I поПдете собi з
жаткою. А то "без прикажчика"... Не горить же у вас?
- Нет, но...
- Ну, то й шабаш!
"Молодой человКк" нiяко всмiхаКться й рушаК за земським начальником,
силкуючись ступати, де поменше шпоришу.
I знов ходять. Сонце вже перебiгло став i зразу наче випiрнуК з саду. В
один мент стаК ясно й душно. Земський начальник кректить, пильно витираК
хусткою пiт, прохаючи вибачення, скидаК з себе кiтеля й лишаКться в однiй
сорочцi:
- Ви не той... не обижайтесь, молодой человКк, що я з вами так
по-простому... I вообще ви не той... Не обижайтесь... Я от по-простому,
по-малоросiйському говорю з вами... Хохол, малорос сам... Та ви й самi,
здаКться, трошки з наших?
- Да, так... То Ксть, я, собственно, - злегка червонiючи, мiшаКться
гiсть, - с одной стороны малорос, но моя мать...
- Да, да, - перебиваК його земський начальник, смаковите потираючи себе
долонями по розхристаних грудях. - Ваша фамiлiя саме така,
малоросiйська... Дуринда - це чисто наша хохлацька... Положим, ви кажете
Дурiнда, на французький манiр, ну та то... чепуха!
Дуринда нiчого не одмовляК, тiльки червонiК ще бiльше й дивиться собi
пiд ноги. Самоцвiт також замовкаК, i з любов'ю засовуК руки пiд пахви, i
злегка б'К себе пiд сорочкою.
Ради празника в дворi людей не видно, тiльки бiля кухнi стоПть Дуриндiв
Буланенький, запряжений в бiгунки, а бiля його кучер Гаврасим, Самоцвiтiв
кучер i рябий Спиридон. Вони ходять бiля бiгункiв, пiднiмають Пх за
колеса, тикають в боки Буланенького, потiм для чогось ляскають його
долонями по клубi, i всi весело смiються. Буланенький пряде вухами,
крутить хвостом, але, мабуть, i йому весело.
- Да, не люблять тепер простоти, - починаК знов Самоцвiт, а Дуринда
здригаКться й поверта до його голову. - Все з викрутасами,
по-новомодньому... А куди вони, цi вкрутаси? Нiкуди! Тiльки ж собi
пакостять... От хоч би взять з мужиками... Були, значить, цi полтавськi
бунти... Чого вони були, то вже кожний знаК... Як нема чого Псти, то й
святий забунтуК... Це вже... що там!.. Ну, були, хай собi були... Побили,
покарали, й годi! Нi. Треба, щоб i в других губернiях не було... Що ж для
цього? Присилають, от скажем, хоч би менi бумагу: "В виду бывших
беспорядков в Полтавской губернии... и так далее, рекомендуется вашому
высокородию разъяснить крестьянам вверенного вам уезда их отношения к
помещикам и к тем неблагонамеренным лицам, кои сии отношения обостряют". И
так далее. От iзвольте! Раз'яснiть мужику, що таке "неблагонамеренные
лица"... Спробуйте! "Неблагонамеренные лица - це такi люди, що... щ..." Та
й замовкни краще або скажи, що "неблагонамеренные лица" - це такi лiца, що
хотять зрiвнять мужика з паном, що говорять не слухати начальства, що
бунтують вас... "А чого ж Пм нас бунтувать?" - "А того, що думають, нiби
вам погано живеться". - "А так, так, спасибi Пм, погано, погано... Правду
кажуть, добрi люди, дай Боже здоровля". А ти тiльки нагадай козi смерть,
так i пiшло, мужик тобi вже до смертi не забуде, що йому погано
живеться... I ти там уже хоч плюй йому в очi, а вiн усе буде казать на цих
"неблагонамеренных": "Добрi люди, дай Боже здоровля"... Д-да-а!..
Раз'яснКнiя!.. Ви думаКте, що це треба? От так саме, як менi зараз...
трясця! Да! Ну, що ти йому роз'ясниш? Люби свого помiщика? Аякже! Так
мужик i полюбить. "А чого ж помiщик мене не любить?" - скаже вiн. Ну, що
ти йому? От i роз'ясняй!.. А почни тiльки роз'яснять, так i вийде, що не
"неблагонамеренные лица", а ти сам Пх бунтуКш. Џй-богу...
... От, я вам розкажу... Був у мене, знаКте, один приятель, земський
начальник; положим, вiн i тепер Ксть, тут, у сусiдньому уПздi. Дак з ним
така iсторiя вийшла. Доносять йому, знаКте, що в одному селi появилися оцi
бумажки, прокламацiП, значить... Летить вiн туди. ПриПжджаК... "Подать
менi бумажки!" Подають. "Зiбрать усе село до волостi!" Збирають. Дiди,
баби... словом, старе й мале... "Слухать усi сюди!" Всi настопирчують
вуха... ЧитаК... Прочитав, потiм до Пх так грiзно: "Ну, сукини сини,
бачите, що ви читали?!" А вони:
"Та бачимо, спасибi вам... Так добре прочитали, що як на долонi все.
По-божому написано, справедливо..." - "Як?! Та хiба я вам, сякi-розтакi ви
сини, для того читав, щоб ви хвалили?" - "А для чого ж ?.." От тут з ними
й балакай! От тут ти йому й роз'ясни, що те, що по-Пхньому написано,
по-божому, а для начальства по-чортячому. "Там же (каже, значить, мiй
приятель) говориться про те, що начальства слухать не треба, там же
бунтують вас". - "А що ж, - кажуть йому, як правда". - "Як правда?! То ви
й на царя возстанете?" - "А що ж, кажуть, як все одно погибаКш. А чи так,
чи сяк, а чорт один. Та краще ж за правду погибнуть!" От тобi й роз'яснив!
Бився, бився з ними, плюнув та й поПхав.
- Ну, й что ж?.. - зацiкавлюКться Дуринда.
- Ну, та й що ж! Оце недавно взяли та й змовились не йти до свого
помiщика на роботу. "Хай, кажуть, платить не так, як вiн хоче, а як ми
хочемо. Годi, кажуть, обдирати нас". От i роз'яснив. А не роз'ясняй вiн,
вони б, може, й досi не знали, чого Пм треба i як треба робити...
-Да, вот и у меня это самое... Не хотят, да й все... - задумливо якось
бубонить Дуринда. - Давай им по 20 копейок надбавки. Если б не жатка ваша,
так хоть й в самом деле давай.
- Ну, от! - живо пiдхоплюК Самоцвiт. - Це у вас, потiм у другого, у
третього. Та й роби з ними, що хочеш... А все роз'яснКнiя... Нi, голубе
сивенький, тепер не той час, тепер, брат, мужик не той... Тепер ти його
тiльки силою держи, та й то бiйся... А роз'яснення - це смерть... Ти йому
одне, а вiн тобi друге, ти йому кажи: "Бог велить слухать царя й
начальство"; а вiн тобi: "А Бог сказав, щоб рiвнi були". Ти йому: "Бог
велiв у потi чола хлiб зароблять"; а вiн тобi: "А Бог велiв усiм робити, а
чому пани нiчого не роблять?" Ти й мовчи йому, бо це сам Бог говорив...
Да, тепер не той час... Тепер мужика не обдуриш... Тепер вiн уже й сам
бiльше тебе знаК... Ви думаКте (тут земський начальник понижуК трохи
голоса й озираКться)... ви думаКте, що той царський манiфест на пользу
пiшов?.. Ви думаКте, що мужик справдi повiрив, що йому треба слухать своПх
земських начальникiв та дивиться, як у пана К земля, а у його нема? Кий
чорт! Ще тiльки гiрше вийшло, бо до манiфесту вони все думали, що цар Пм
поможе, а тепер бачать, що й цар за панами... Да!.. Ех, ви вже повiрте
менi... Служу я вже 10 год у земських начальниках, три рази мене били
мужики, два рази палили, сам я за сотню, та де там, тисячу мужицьких морд
розбив... Знаю вже Пх, як своП п'ять пальцiв... i скажу я вам, що
багато-багато, як ще з 10 год подержиться от так... А там!
Земський начальник сумно пiдморгуК: робить пальцями, нiби вбиваК блоху,
змовкаК. Дуриндi робиться чогось сумно-сумно i страшенно жаль себе. Йому
здаКться, що от приходять уже мужики, забирають у його все й навiть
Самоцвiтову жатку, лають його, й навiть Гаврасим, якому вiн даК завжди
легкого тютюну, теж накидаКться на його й жене його з землi i з економiП.
- Ерунда! - усмiхаКться вiн. - Ничего с того не будет...
- Що?? - визвiряКться Самоцвiт. - Не буде? Ви говорите, не буде?
- Не будет! - нерiшуче усмiхаКться знов Дуринда.
Самоцвiт робить раптом серйозну пику i твердо протягуК йому руку:
- Об заклад!.. На тисячу рублiв i в придачу мою жатку, коли через 10
год етого не будКт! Хочете?
Дуринда не рiшаКться й щось бурмоче.
- Ага! - усмiхаКться вже Самоцвiт. - БоПтесь... НКт, голубе сивенький,
що правда - то правда... Не треба мудрувать, от що! Не треба
полiтикувать... "Роз'яснять, пояснять"... В морду! От i все роз'яснКнiК.
По-моКму. Нiкакiх роз'ясненiй! "Винуват?" - "Винуват, ваше благородiК!"
Р-раз, два... Третiй раз у вухо - i марш... I весь суд... А то тягнуть
його, панькаються з ними... "ви" йому говорять... А мужичва те собi i в
голову забираК... "Ага, думаК, мене бояться, зо мною церемоняться"... Да!
От подивитесь зараз на мiй суд, як я розправляюся з ними... Власне, суд
скорий, правий i справедливий! От зараз прийде один... мужичок... Каналiя,
первий чорт! Вже два рази замiчався в тому, що заводить розговори з
мужиками про панiв, про землю... та про все таке... Прийде... "Винуват?" -
"Винуват, ваше високородiК!" (Вони вже мене знають). Раз, два... третiй у
вухо - i марш! I нiяких роз'ясненiй!.. I вiн знаК що, i я знаю... А почни
я йому роз'яснять, то вiн бiльше взнаК, нiж уперед знав... Та й другим
почне розказувать... А за те ж не битимем, що моП слова розказуватиме...
Да!.. Я от десять год у цiм селi, а спитайте кого, чи у мене було коли,
щоб вони устроПли якусь свою змову, щоб якийсь бунт був... Як у раю!..
Тепер-от по тридцять копiйок у день роблять менi!.. По тридцять копiйок!..
А скажу, й по десять робитимуть... Да!.. I ще десять год буду - i нiчого
не буде! Ось зараз прийде цей Никонор, наб'ю морду - i всiм розговорам у
селi кiнець... А потягни я його в суд за неблагонамКренность, значить,
посади я його в тюрму... Що буде? Посидить мiсяць, два, вийде, та й годi.
А за цi два мiсяцi такого там набереться, що хоч два годи бий його, то не
виб'Кш... Нi, голубе мiй сивенький, ще одно, чим можна здержать мужика,
то... бить його треба... Бить, бить i не давать i вгору глянуть... I
мовчки бить, без усяких розговорiв! Да!..
Дуриндi вже не хочеться жатки, а хочеться страшенно на суд. Вiн пильно
дивиться за ворота, але по дорозi нiкого немаК, тiльки якась засмикана
конячинка стоПть над ровом, сумно киваючи головою та помахуючи хвостом
улiво та вправо.
- Нема? - питаКться земський начальник.
- Нет!
- Нiчого, зараз прийде... Сядьмо трохи...
Вони сiдають на схiдцях, i обидва якийсь час мовчать.
Дуринда дивиться на зеленi вершечки саду, покритi нiби морозом, i
думаК, як би то було гарно, якби можна було зробить якось так, щоб усi
мужики зробились одним чоловiком. Тодi б дать йому тiльки "раз, два,
третiй в вухо - i марш!" I добре було б. Тодi б жатки не треба б
позичати...
- Да! - раптом знов заговорюК Самоцвiт. - Всi етi роз'ясненiя - Крунда!
Та й вообще всi мКри - Крунда!.. Не той час... От що!.. ЗнаК вже мужик
свою силу... ЗнаК, сукин син! Ось вiн i тепер уже починаК говорить, що всi
рiвнi, що всiм треба робить, що у одного пана бiльше землi, нiж у цiлого
села... А що ж то буде, як вiн ще порозумнiшаК?.. Полетимо ми з вами, аж
загудить, молодой человКк!
- Ну, положим! - храбро хитаК головою "молодой человКк", але Самоцвiт
не слухаК його й задумливо дивиться на своП зложенi на колiнах пухкi, в
ластовиннях руки. I вся його постать, коротенька, опецькувата, в
розхристанiй сорочцi з шлейками вiд штанiв наче й собi сумно говорить:
"Полетимо, полетимо, молодой человКк!"
- Пустяк! - раптом зриваКться Дуринда з мiсця й починаК швидко ходить
бiля ганку. Потiм, походивши, наче згадуК щось, iде й дивиться в ворота.
По дорозi щось манячить.
- А що? - пiдводить голову земський.
- Что-то идет... ЧеловКк какой-то... Мужик...
- Рижий?
- Да, как будто рыжий...
- Ну, то Никонор... Високий?
- Да, так... как будто високий...
- Ну, то вiн... Iдiть сюди... Треба його принять как слКдует... Сiдайте
тут.
Дуринда сiдаК, й обидва мовчки дивляться на ворота. Самоцвiт сидить
твердо, рiвно й маК такий рiшучий вигляд, нiби йому зараз мають вирвати
зуба. Проходить якийсь час.
- Щось не видно каналiП, боПться, - цiдить крiзь зуби земський, не
зводячи очей з ворiт.
- Да, - кидаК й Дуринда i хоче ще щось сказати, але в цей мент у
воротях разом iз кургузим, бiлим вiд пороху чоботом i кiнчиком
черкасинового пiджака з'являКться шматок рудоП, аж червоноП бороди, потiм
блискаК новий козирьок картуза, i в двiр вступаК високий, огрядний мужик з
палицею в руцi. Не доходячи ще ступнiв десять, вiн кладе палицю на землю,
скидаК картуз i, вклоняючись, пiдходить до ганку, зупиняючись на саджень
вiд земського й Дуринди. Лице йому спiтнiле, червоне i все закрите
червоною бородою. Невеликi зеленкуватi очi стурбовано, пильно вдивляються
в Самоцвiта, а тонкi хитрi губи, наче прикусили щось, мiцно й щiльно
стуленi.
- Крутоноженко? - гостро озираючи його з нiг до голови своПми
банькуватими очима, одривисто питаК Самоцвiт.
- Так точно, Крутоноженко, - поспiшно одповiдаК вiн, все-таки не
зводячи з його очей, мов боячись, що той що-небудь йому зробить, поки вiн
клiпне або подивиться в бiк.
- Никанор?
- Нiкак нКт, Никихвор!
- Все одно!.. ЗнаКш, чого я тебе кликав?
- Так точно... казав прикажчик. Що, значить, кликали, а точно, щоб
дек... не звестКн. Потому, виходить... как вина моя дКйстлiтКлно Ксть...
то...
- Ну, добре! - перебиваК його Самоцвiт. - Пiдожди трохи...
Крутоноженко знов щiльно стуляК губи й одважуКться подивитись навкруги.
Вiн пробiгаК поглядом по Дуриндi, що весь час пильно придивляКться до його
й, очевидячки, добре недобачаК його. Вiн щось думаК. А Самоцвiт тим часом
пiдводиться й оглядаК двiр. Зобачивши кучерiв, вiн трохи вдивляКться в
них, прищуривши своП короткозорi очi, потiм кричить:
- Ей, ви там! Кучера!
Тi хутко озираються, витягуються, а Спиридон навiть зриваКться й бiжить
до його.
- Куди? Куди? Чого? - спиняК його Самоцвiт. - Назад!.. Та скажи там
тим, щоб iшли з двору. В кухню марш!
Спиридон пiдбiгаК до кучерiв, але тi й без його чули, й рушають всi в
кухню. Буланенький повертаК за ними голову й дивиться вслiд блискучими
розумними очима.
- А тепер пiдiйди ближче, - сiдаючи знову на схiдцi, командуК земський
i знов кидаК в того гострим поглядом.
Крутоноженко, видно, вже трохи одiйшов i надумався. Оченята вже
починають перебiгати з кутка в куток, i губи не так щiльно стуленi. Тiльки
товстi пальцi, що держать картуз, трохи йорзають по козирку та рука, що
iнодi стираК з чола пiт, злегка дрижить i наче корчиться.
- Ну... признаКш себе винуватим? - одриваК Самоцвiт, коли той пiдходить
ближче.
- Так точно, ваше благородiК... ДейстлiтКлно... Тольки я скажу так для
примiру. Одно дiло - заяць i друге дiло - собака без хвоста.. Це я, ваше
благородiК, для примiру тольки, - спiшить вiн додати, бачучи, що Самоцвiт
починаК дивитись на його здивовано. - Потому виходить так, що хоч ми
дКйстлiтКлно одного батька й одноП матерi, виходить, що обидва безхвостi,
а як розсудить, то один одне, а другий друге...
- Що вiн верзюкаК? - все бiльше й бiльше дивуКться Самоцвiт i дивиться
на Дуринду. Той здвигуК плечима.
- Ти для чого це? - звертаКться вiн до Крутоноженка.
- Для того, значить, ваше благородiК, що коли брат возстаК на брата,
значить, доносить один на другого, то... ДКйстлiтКлно, кадась я поймався у
вас, що продав водку... А щоб, значить, тепер, дак не знаю... сказать би
хто доказав...
- От зарiжте мене, коли я що розбираю, що вiн говорить... Накажи мене
Бог, нiчого, голубе мiй сивесенький, не тямлю, що ти говориш! -
повертаКться Самоцвiт до Крутоноженка. - Нiчого не тямлю... Ти менi кажи:
ти винуват?
- Винуват.
- ЗнаКш, у чому винуват?
- Та... Знаю.
- Хочеш, щоб я тебе в суд потягнув?
Крутоноженко перекладаК картуз в другу руку i знов неспокiйно, пильно
дивиться земському в очi.
- Ну?
- Нiкак нКт, ваше високоблагородiК... Тольки...
Самоцвiт поволi пiдводиться i ступаК до Крутоноженка. Той з червоного
робиться зразу жовтим i, замовкнувши, ще пильнiше дивиться йому в очi.
- А наказать тебе за вину твою треба? - кидаК Самоцвiт i на мент
озираКться до Дуринди, мов провiряючи, чи той слiдкуК за цим. Крутоноженко
знов перекладаК картуз в другу руку i з жовтого робиться знов червоним.
- Ну? Що ж мовчиш? ПризнаКш мiй суд чи хочеш, щоб я тебе потягнув у
настоящий суд i заморив тебе в тюрмi? Га? ПризнаКш?
- Так точно, признаю.
- Ну, то ось тобi... Р-раз!
Дуриндi видно, як бiлий рукав СамоцвiтовоП сорочки миготить у повiтрi i
з ляском зупиняКться бiля Крутоноженкового лиця. Крутоноженко трохи
хилиться вбiк, але в цей мент миготить другий рукав i чуКться другий
ляпас:
- Оце тобi - два!.. А це...
I Самоцвiт рапто спиняКться, не давши "три", i здивовано дивиться на
Крутоноженка, що чогось нахилився i вхопив себе за нiс.
- Що там? - хутко пiдходить до них Дуринда.
- Чорт його зна... Чогось нахилився, - трохи стурбовано бурмоче
Самоцвiт i силкуКться зазирнути до Крутоноженкового лиця. - Ти!
Крутоноженко!.. Що там?..
- Н-н-нi-чо-го... - мичить Крутоноженко.
- Як?
- Нiчого... кров... трохи з носа... - повертаК трохи до них голову й
гундосить вiн. Крiзь пальцi його, що мiцно держать за носа, червонiК кров,
i видно, як падаК кругленькими червоненькими плямами на зелений шпориш.
- Ну, от... Кров iз носа... - незадоволено й докiрливо бурмоче
Самоцвiт. - Наче в хлопчика... Стидався б... А ще мужиком називаКться...
Наче дитина маленька...
- Парко, ваше благородiК, дуже... - оправдуКться Крутоноженко, знов
безпокiйно косячи на його очi. - Розпарився, значить, а воно й той... Воно
пройде...
- Да, пройде...
В цей час за ворiтьми чуКться якийсь галас i крики, нiби йде велика
валка людей або таскають на гору якусь важку машину. Дуринда, Самоцвiт i
навiть Крутоноженко повертаються й, чекаючи, слухають.
- Наче ведуть когось або пожар... - роздумливо говорить Самоцвiт.
- Да... - згоджуКться Дуринда.
"Овва! Овва!.. Ану, спробуй, ану!" - чуКться чийсь дзвiнкий голос. Йому
одповiдаК якийсь другий, товщий, але розiбрати слiв за галасом не можна.
- Мабуть, драка, - догадуКться Самоцвiт.
- А чорта! А чорта не хочеш! Га?! - дзвенить голос.
- Буде тобi чорта! - раптом чуКться вже в дворi прикажчикiв голос, i в
двiр товпиться цiлий гурт людей. Всi вони щось говорять один до одного,
кричать, сiкаються до прикажчика й поглядають на високого рудого мужика
без шапки й пiджака, дуже схожого на Крутоноженка. Вiн iде мiж двома
мужиками, що мають по жовтiй блясi на грудях i, запiнившись, весь час
кричать до прикажчика:
- А чорта! А чорта!
- Що таке? Що за крик? Вам чого? - раптом виступаК до них Самоцвiт.
- Чого навалились сюди?
Всi зупиняються й навiть потовплюються назад, тiльки попереду
зостаються соцькi з високим мужиком та прикажчиком, що хутко пiдходить до
земського начальника.
- Що за люди? Чого Пм? - повертаКться цей до прикажчика.
- Бунт, ваше благородiК! Ось... I бумажки! - важко дихаК прикажчик i
дрижачими руками виймаК з кишенi пом'ятi невеличкi папiрчики.
- Бумажки? Бунт? - не розумiК Самоцвiт. - Що за бумажки? Що за бунт?
- Так точно, ваше благородiК!.. Ось цей... всiх бунтуК... О!.. - з
ненавистю дивиться прикажчик на високого мужика.
Самоцвiт бере папiрчика, розгортаК й починаК читати. Вигодоване червоне
лице його робиться червонiше й червонiше, а очi от-от не вискочать на
папiрчик. Дуринда також пiдходить i також заглядаК через плечi; всi
притихли, й навiть Крутоноженко, затуливши носа полою пiджака, пiдходить
ближче й дивиться на папiрчик.
- Хм... Ну, добре... - прочитавши, муркаК Самоцвiт i, звернувшись до
прикажчика, кидаК: - Хто читав, бачив?
- Так точно, бачив... Ось цей... I прочиП...
- Хто роздавав?
- Хто роздавав? Я, ваше благородiК, не бачив, бо я вийшов уже, як
читали... Я К ото, як казали ви, зайшов до Никихвора Крутоноженка, сказав,
щоб iшов до вас, а од його пiшов до волостi... Дивлюсь, коло волостi
народ... Я поздоровкався, а потiм i кажу, як до людей: "Ви ж, кажу,
хлопцi, завтра не барiться; сьогодня пройшов дощик, то завтра зрання
виходьте, щоб до сонця ще встигти на Круту Могилу перебратись". Та,
значить, не вспiв ще договорити, як вони всi разом до мене: "А чорта, а
чорта!" - "Як, - кажу, - чорта?" - "А так, - кажуть, - годi за таку плату
робить, шукайте дурнiших". Це, значить, до мене з такими словами. А менi
наче що стукнуло в голову... Так мене наче й шпигнуло, що тут щось Ксть. А
вони, значить, як-от побачили мене, так i поховали зараз... Я до Пх. "А, -
кажу, - так ви он як! Бумажки читати? Давайте сюди!" А вони (от вам хрест
святий!) менi... дулю!.. "На! - кажуть. - Та й пановi своКму понеси..."
- Хто це казав? - важко сопучи, червоний, аж сизий, перебиваК його
Самоцвiт.
- Ось цей.. А потiм Долото Семен... I... прочиП... другиП...
- Так ти смiв це казати? - злiсно повертаКться до високого мужика
Самоцвiт. - Ти смiв це в моКму селi?
Га?
- Про дулi я нiчого не знаю, - похмуро одповiдаК високий. - А про те,
щоб не йти на роботу, казав...
- Казав??? - аж задихаКться земський. I видно, що його не так давить
те, що той казав не йти, як те, що вiн це казав у "його селi". I видно, що
йому й нiяково, i злiсть бере, i страшно чогось.
- А казав! - твердо згоджуКться високий. - I ще казатиму!.. Де ж таки
видано, щоб дорослiй людинi та по тридцять копiйок у жнива платилося?.. Та
краще пальцi своП гризти, нiж за таку плату робити...
Земський просто нiмiК. Вiн якось потеряно повертаКться до блiдого
Дуринди, розводить руками й говорить:
- От вам!..
- Да! - дивиться й собi на його Дуринда. А в валцi потрохи починаКться
знов галас. Але Самоцвiт нiби оживаК.
- Ступай сюди! - раптом повертаКться вiн до високого мужика.
- Чого?
- Ступай, тобi говорю!..
- А чого я пiду?
- Так ти хочеш, щоб я тебе в тюрму одправив?
- А за що мене в тюрму?
- Ага!.. Так ти так!.. Не хочеш, не треба... Будеш же ти каяться!
- Нема чого каяться... Чого менi каяться...
- Добре, добре... Як його звуть?
- Крутоноженко, ваше високоблагородiК! - поспiшно вигукуК прикажчик.
- Як? Крутоноженко? Який Крутоноженко?
- Та от сей же! Никонор Крутоноженко... Не той, що я кликав до вас...
То Никихвор, а це Никонор... Никонор Крутоноженко... То брат цього.
- Постой!.. - раптом перелякано дивиться на його Самоцвiт. - Хiба ж я
тобi казав Никихвора кликати?..
Прикажчик теж лякаКться й мовчки дивиться на його. Перший Крутоноженко,
зачувши щось непевне, пiдходить ближче й пильно дивиться на них, щось
напружено думаючи й все-таки держачи полою носа. В валцi пробiгаК якесь
шепотiння, а новий Крутоноженко поглядаК на першого i теж щось думаК.
- Та хiба ж я тобi Никихвора Крутоноженка казав кликати? Га? - знов
накидаКться Самоцвiт на прикажчика. - Хiба ж я тобi, iроде, Никихвора
казав кликати. Га?
- Хм... - стурбовано бурмоче прикажчик. - Ну да, Никонора... Ошибся...
- Та ти знаКш, що ти наробив тепер менi? Га? Та ти знаКш, що я через
тебе, сукиного сина, чоловiковi безневинно морду розбив, я йому кров
пустив... Га? Он кого! Он кого менi треба, сукин ти син, анафема, будь ти
проклятий, болван ти чортiв! Никонора, Никонора, душа твоя чортова!
Прикажчик зовсiм прибитий. Вiн уже стоПть мовчки й тiльки клiпаК очима.
Вся його постать зiгнулась i присiла, мов пришиблена.
- А ти, Никихворе, - вмить повертаКться Самоцвiт до першого
Крутоноженка, - чого мовчиш? Якого чорта прилiз? От тепер i зрадiй...
У валцi чуКться смiх i голоси:
- Ось так краще: кравець згрiшив, а шевця повiсили!
- Нiчого, вони брати, то подiляться! - задумливо кидаК якийсь дядько,
скоса дивлячись на першого Крутоноженка й усмiхаючись самими очима.
Але Крутоноженка першого це, очевидячки, не втiшаК. Вiн уже не
держиться за носа, й кров ллКться по вусах, бородi й падаК йому на пiджак,
але вiн на те не зважаК. Очi його дивляться на Самоцвiта смiливо й з
ненавистю.
- Нi, я так не хочу, ваше благородiК, - говорить вiн рiшуче. - Це
непорядок. Хоч ви й начальство, а безневинно людей нема чого бить... Я
прийшов до вас на суд, думав, що справдi... Бо колись, значить, за
монопольку було... Так ви мене в морду... Що ж це за порядок такий?... Я
буду жалiться. Хто що зробить, а мене в морду?! Що ж то за суд такий?.. Це
не суд, а розбiй!..
Самоцвiт усе слухаК мовчки, трохи винувато i здержуючи себе, але при
цих словах аж сатанiК:
- Що? Що ти сказав? - шипить вiн. - Розбiй? Мiй суд розбiй?!
- Авжеж, розбiй! - одсовуючись назад, але й собi сатанiючи, кричить
Никихвор. - Що то за мода так бить людей? Який то суд? Суд у городi, а не
на дворi...
Але Самоцвiт далi не видержуК. Вiн кидаКться на Никихвора i, хто його
зна, може б, у того й ще звiдкись пiшла б кров, якби вiн не кинувся в
валку, яка зараз же ховаК його.
- Дать його сюди!.. Дать менi Пх обох! - тупотить ногами Самоцвiт.
- Дать Пх сюди!
Вiн уже не тямить себе вiд злостi. Всiм стаК страшно, але всi стоять
мовчки, мов подубiли.
- Води!.. Дай води!.. - хрипить вiн i безсило сiдаК на схiдцi. Бiля
його тупчиться блiдий переляканий Дуринда i з страхом дивиться на
страшенно почервонiле лице й напружену шию. Йому здаКться, що от-от кров
зараз бризне з них.
Напившись, Самоцвiт сидить iще якийсь час нерухомо, дивлячись кудись
перед себе налитими кров'ю очима, й важко сопе. Потiм потиху пiдводиться
i, звертаючись до Дуринди, говорить:
- Ще колись так i удар буде... З одним моПм знайомим було...
Вспильчивий дуже... Лука!.. Щоб зараз бричка була запряжена... А ти...
Крутоноженкам зв'язать руки й посадить на передок... Я Пх у город
повезу!.. Буде Пм настоящий суд... Зараз же...
- Слушаю! - зриваКться з мiсця прикажчик, радий, що йому не попало за
"ошибку", i бiжить до стайнi.
- А жатку, значит, я уже без вас не возьму, Михайло Денисович? -
несмiло нагадуК Дуринда, йдучи за ним.
- Жатку?.. А-а!.. Ей! Лука!.. Лука!..
Прикажчик, зачувши, озираКться i знов бiжить назад.
- От що, Лука... Скiльки у нас людей тепер у строку?
- Людей?.. - хмурить лоба й думаК прикажчик. - Та чоловiк з тридцять
буде...
- Ну, так от що! Тих сукиних синiв не зачiпай, - хитаК головою Самоцвiт
до селян. - Я з ними ще розщитаюсь, як приПду... А виряди всiх строкових i
пускай жатку в ход... Жаткою будеш робить тепер...
- Как? Позвольте! - скрикуК здивований Дуринда. - А вы ж мне обещали?
- Голубе мiй сивесенький! - злiсно повертаКться до його земський
начальник. - Чи вам заклало, чи повилазило? А як не повилазило, то
подивiться на от сих! Бачите?
Дуринда потеряно дивиться на валку селян, що, стиха балакаючи,
обступили обох Крутоноженкiв, i знов переводить очi на Самоцвiта.
- Но как же я без жатки буду?.. Ведь вы же обещали, - бурмоче вiн. -
Михайло Денисович! А может быть, вы как-нибудь с ними... Своим судом...
Они боятся вас!- стурбовано й благаючи скрикуК вiн. Але Самоцвiт пильно
дивиться на його, чи не смiКться вiн, мовчки показуК рукою на селян i
мовчки йде до покоПв.
Через пiвгодини з двору виПжджаК бричка, а за бричкою бiгунки з
Дуриндою. На бричцi сидить позаду Самоцвiт, а на передку лицем до його з
пов'язаними руками обидва рудi Крутоноженки.
З обох бокiв дороги стоять селяни й похмуро дивляться Пм вслiд.
На ровi стоПть засмикана конячинка й, незважаючи на людей, махаК
хвостом i сумно хитаК головою. Дуринда дивиться на неП, i йому здаКться,
нiби вона цим похитуванням говорить йому: "Полетимо, полетимо, аж
загудить, молодой человКк!"
Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT