у, коли це потрiбно великiй справi. - Графе, а без вас нiхто не може цього зробити? В очах навiть тривога. - Нi, ваша свiтлосте, без мого розпорядження нi один член бойовоП органiзацiП не може виступити. Тому-то я мушу якомога найшвидше поспiшати, бо там уже десь уся органiзацiя чекаК на мене. Я тiльки завезу вашу свiтлiсть додому й зараз же помчу до нашого штабу. Принцеса Елiза сидить уже рiвно, напружено, суворо стиснувши брови й не бачачи нi тiкаючоП отари, нi кружляючих у небi хижакiв, нi жахноП тривоги, що розливаКться по всьому Берлiну. Вона вся заглиблена в свою тривогу. Дома ще нема нiкого. Дiм стоПть порожнiй. Навiть Ганса Штора немаК. Граф Адольф хоче зупинити коня перед ворiтьми, але принцеса Елiза просить його заПхати в двiр i зайти до неП. Вона маК дещо сказати графовi. Граф Адольф, затиснувши зiтхання, охоченько в'ПжджаК в двiр. У себе в хатi принцеса Елiза просить графа Адольфа почекати кiлька хвилин, iпоки вона переодягнеться й приведе себе до пуття. - Прошу вибачити, ваша свiтлосте, але... ЏП свiтлiсть холодно киваК й виходить, навiть не вiдповiвши. Чортзна-що, Пй-богу! Тут кожний мент дорогий, а вона iз своПми дурними переодяганнями. Там вiдбуваКться величезна подiя, рiшаКться доля людства, а жiнцi насамперед ПП краса. Але граф Адольф зовсiм скручуКться всерединi вiд обурення, коли принцеса вертаКться: маКте собi, ця дурна дiвчина просить його почекати, поки приПде додому графiвна Труда! Так, так, посидiти тут i почекати. Бо вона, бачите, вiддала Трудi до схову коронку Зiгфрiда й боПться, що, як настануть усi цi подiП i з Трудою щось сiанеться, то пропаде коронка Зiгфрiда. Проклята, iдiотська коронка, чорт би ПП нарештi взяв! Перш за все, як може якась розумна людина давати не тiльки коронку, а будь що до схову такiй iдiотцi й пришелепуватiй особi, як Труда? По-друге, принцеса може чудесно сама чекати Страховища й визволяти свою коронку, не затримуючи бозна для чого людину, на яку покладено важкi обов'язки. ПотретК... - Прошу великодушно простити мене, ваша свiтлосте, але я уклiнно прохав би вiдпустити мене. Труда прийде додому, i ви самi зможете... Принцеса Елiза рiшуче й непохитно суворо крутить головою: нi, вона настiйно просить графа Адольфа лишитися. Коли графiвна через пiвгодини не приПде, вони поПдуть удвох шукати ПП по Берлiну. Сама вона цього зробити не може. Граф, звичайно, розумiК, що коронка Зiгфрiда повинна стояти вище над те, чи годину ранiш, чи пiзнiш буде вбито кiлька сонцеПстiв. Коли б принцовi Георговi довелося стати перед таким питанням, вiн, розумiКться, нi хвилини не вагався б. Граф Адольф покiрно схиляК голову. Чи вагався б принц Георг, чи нi - цього не знати, але, коли момент буде пропущений, коли сонцеПсти 'поховаються й завдання не буде виконане, вiдповiдати за це буде не принц Георг, не коронка Зiгфрiда, а граф Елленберг. I обiцяне (виразними натяками в усiх листах обiцяне!|) канцлерство вислизне з рук графа Елленберга, як щука з рук дволiтньоП дитини. А, з другого боку, пiти всупереч волi iстоти, що командуК й принцом Георгом, - також явна помилка, i канцлерство ще менш певне, нiж щука в руках дволiтньоП дитини. I граф Елленберг, покiрно вклонившись, бере в руки товстелезний том "ТеорiП омнеПзму" й тихенько перегортаК сторiнки. А ПП свiтлiсть у нетерплячцi й тривозi ходить по кiмнатi, шелестячи шовком переодягненоП сукнi. На червоному розпущеному волоссi збоку гойдаКться, як у павутиннi пiд вiтром роса, краплина води пiсля вмивання. Червонi плями й здертiсть на щоцi присипанi пудрою, i вони зробилися блiдо-фiалковими. Тривога ж росте з кожною хвилиною. Принцеса то стане й напружено слухаК - здаКться, чути кроки в домi! - то знов ходить i весь час поглядаК то у вiкно на вулицю, то у вiкно в сад. Раптом зупиняКться бiля вiкна на вулицю й пильно дивиться. Граф Адольф устаК, швиденько нечутними кроками пiдходить i з-за плеча князiвни визираК теж на вулицю. Там же всього-но Ганс Штор. Але в досить цiкавому виглядi не величний i рiвний, як колись, не суворо похнюплений, як останнiми часами, а збентежено-радiсний, розкудовчений, iз незвично прудкими вимахами рук, iз блискучими очима. В руках невеличкi знайомi папiрцi. О, так нiхто, мабуть, щирiше й глибше не радiК, як милий чесний Ганс Штор. От вiн бачить у вiкнi принцесу. Вона його не кличе, а йти без заклику, без наказу К, рочумiьться, порушення Порядку. Але сьогоднi, в такий надзвичайний момент, таке крихiтне порушення може дозволити собi навiть Ганс Штор. Та й не сам вiн дозволяК - його несе силг"о, дужчою за нього, до вiкна. I не вiн сам дозволяК собi першим заговорити до ПП свiтлостi, а ця сама сила. Вiн уклiнно просить вибачення, але вiн хоче привiтати ПП свiтлiсть iз величезним святом, iз переддвiр'ям повернення Великого Порядку, з кiнцем страхiтних i ганебних часiв. Принцеса Елiза тихо дякуК й чудно, пильно дивиться згори на пiдведене, осяяне глибоким, невтримним захватом, класично гарне лице в рамцях посрiбленоП чорно-синьоП бороди. - Тiльки, на жаль, пане Шторе, тяжкими жертвами доведеться оплачувати це повернення. Ганс Штор, вклякши у поштивостi, суворо й грiзно трусить головою. - Для Вiчного Порядку немаК, ваша свiтлосте, тяжких жертв! Правда вища над усе, ваша свiтлосте! Принцеса ще пильнiше й ще чуднiше дивиться на Ганса Штора. - Боюсь, пане Шторе, що вам особисто доведеться принести тяжкi жертви. Ганс Штор iще непохитнiше, ще рiшучiше стрiпуК головою. - Для Вiчного Порядку немаК тяжких жертв, ваша свiтлосте! Нема нiчого особистого, коли мова мовиться про вiчнi закони. Тiльки радiсть! Накажете подати Псти, ваша свiтлосте? Принцеса Елiза помалу крутить головою - нi, вона не хоче Псти. А чи не бачив пан Штор графiвни Труди? Пан Штор не бачив i озираКться, немовби збираючись негайно бiгти шукати ПП. У ту ж мить до ганку пiдкочуК авто, i з нього трудно й помалу вилазять старi Елленберги. Ганс Штор прожогом кидаКться помогти висiсти й привiтати з великим радiсним святом. Але принцесi Елiзi видно, як старий граф спочатку не розумiК, потiм умить спалахуК гнiвом i важко йде в дiм, пiдтримуючи пiд руку графиню. А Ганс Штор суворо й непохитно йде за ними. Принцеса Елiза швидко виходить iз кiмнати: старi повиннi знати, де Труда. В холi, притиснувши Ганса Штора спиною до величезного камiна, перегнувши до нього масивне костисте тiло, старий граф грiзно трусить папiрцем перед самим лицем рiвно витягненого управителя. - Ви - злочинець, Шторе! - Чим же я злочинець, пане графе? - Ви - злочинець, Шторе! Злочинець, я вам кажу! - Чим же я злочинець, пане графе? - Ви - жорстокий, безсердечний злочинець, Шторе! Принцеса Елiза швидко пiдходить i обережно торкаКться плеча старого графа. Вiн повертаК до неП стрiхасте, гнiвно посiрiле лице й зараз же рукою з папiрцем i показуК Пй на зацiпенiлого в суворiй упертостi злочинця. - Полюбуйтеся! Знаменитий зразок фанатичного релiгiйного бузувiрства. Та ви - божевiльна людина, Шторе, ви це розумiКте чи нi? - Чим же я божевiльний, пане графе? - Ха! Чим вiн божевiльний! Його дiтей, його рiдних дiтей убивають, а вiн трiумфуК. Це - не божевiлля? Порядок? Та пiдiть ви за Берлiн, бiдний ви чоловiче, пiдiть подивiться, який порядок принесли з собою вашi спасителi. Поле трупами всiяне. Тисячi, мабуть, невинних мирних людей розтоптано, покалiчено. Спасителi?! Вбiйники! Розбiйники! Чого Пм треба тут? Хто Пх прохав нас рятувати? Такi божевiльнi, як ви? Га? Принцеса Елiза нiколи не бачила старого графа в такому станi. Раз у раз, навiть у найтяжчi моменти катастроф, масивно стриманий, по-фiлософiчному насмiшкуватий, тепер йому аж голова труситься вiд обурення. - Вибачте, графе, я хотiла вас спитати... - Порядок?! Це такий порядок вони несуть? Смерть, смерть, смерть! За все смерть. Та яке вони мають право, азiатськi розбiйники, вдиратися на нашу землю?! Та ганьба вам, Шторе, ганьба вам, старому солдатовi! Та ви повиннi хапати нiж, сокиру, дубину й бiгти бити, виганяти цих розбiйникiв, а не трiумфувати, що вони ваших дiтей убиватимуть. ЧуКте ви?! Ганс Штор, весь вирiвняний, закам'янiлий, стоПть непорушно з блiдо-сiрим, як iз вапна вилiпленим лицем. Принцеса Елiза знову легенько торкаКться кiнчиками пальцiв плеча старого графа. - Вибачте, графе, чи не можете ви менi сказати... - Сонячна машина?! Та хоч би ми тут пекельнi машини вживали, що Пм до того? Та, може, ця машина в мiльйон разiв краща за весь Пхнiй i ваш Порядок, Шторе, знаКте ви це? Вiд сьогоднiшнього ж дня я вживаю Сонячну машину. ЧуКте, Шторе? I нiяких менi комiтетiв у домi! Нехай посмiють явитися сюди вiднiмати ПП в нас. Сам своПми оцими нiкчемними руками буду боронитися. А ви можете йти до них i газом та смертю робити Порядок. Можете! Швидше! Бiжiть! Чого ж ви стоПте: це ж непослух! Усi "здоровi елементи" повиннi "активно помагати". Помагайте ж, карайте мене й своПх дiтей смертю. Трiумфуйте, Шторе! Ганс Штор не трiумфуК, але раптом з усiКП сили з лютим розмахом скидаК руками, впиваКться ними собi у волосся i без дозволу графа, розтоптавши Порядок, швидко виходить iз холу. Старий граф уражено дивиться вслiд управителевi й трудно, волосяно сопе настовбурченими вусами. Тодi принцеса Елiза рiшуче бере старого за руку вище лiктя й сильно стискаК ПП. - Графе, ви не можете менi сказати, де Труда? Велика притихла постать од цього невеличкого слiвця зразу мiняКться: жваво повертаКться й швидко встромляК в принцесу вколотi тривогою очi. - А що таке?! Що сталося?! - Нiчого, нiчого не сталося. Я тiльки питаю, ви не знаКте, де Труда? - Вона з Максом 'поПхала до своКП Комуни на нараду. А що таке? Небезпека? - Нi, нi, нiчого, абсолютно нiчого. Менi треба ПП бачити в однiй справi. Дякую, графе! Графе Елленбергу, ми зараз Пдемо до Комуни! Граф Адольф стоПть у кутку холу й уважно розглядаК з дитинства знайому йому до найменшоП рисочки картину - "Зустрiч" Кунца. його нiтрошки не обходить розмова батька iз Штором, вiн собi чекаК на принцесу. Можна Пхати? З охотою! - Але, напевно, ваша свiтлосте, нiчого такого не сталось? - Нiчого, нiчого, запевняю вас! Будьте здоровi й спокiйнi, графе. Iстинно з охотою й радiстю Пде тепер граф Адольф по iдiотську коронку. "На нараду!" Значить, там тепер уся банда зiбрана докупи. Краще й не треба. Спасибi коронцi, спасибi милому, збитому на старiсть iз пантелику батеньковi. А принцеса навiть капелюша нiякого не бере - так iз непокритою червоною короною волосся й сидить на бричцi, вся нетерпляче витягшись до своКП коронки. О, що тепер коронка, коли он тi грiзнi орли в небi тримають у кiгтях своПх iншу корону, яку хутко-хутко спустять Пй на голову. Дурненька дiвчина, вона навiть не дивиться нi на що, не бачить, що дiКться. - Ваша свiтлосте, я дуже дякую вам за те, що ви наказали менi лишитися з вами. Тепер i друге завдання, покладене на мене, я, напевно, виконаю. Голова принцеси живо повертаКться до графа Адольфа. I принцеса Елiза бачить лукавий, тримкии од стриманого захвату смiшок у сiреньких очах. ЏП свiтлiсть не розумiють? А нарада? Всiх, значить, одним заходом, як мишей у пастцi, можна забрати. Знаменито, прекрасно, краще й бажати собi не можна! Принцеса Елiза вiдвертаКться. Бiдна, дурненька дiвчина, вона нiчого, крiм своКП тривоги за нещасну коронку, не вiдчуваК. - Будь ласка, графе, пiдганяйте коня, вiн надзвичайно помалу бiжить. - Стомився, ваша свiтлосте, вiд ранку не годований. Но-о, ти! А дивiться, ваша свiтлосте, яка шамотня серед райських мешканцiв! Ага, голубчики! Нi, вибачте, не втечете нiкуди. Тiнi Минулого? Хе хе! - Я вас дуже прошу, графе, пiдганяйте! Граф Адольф незграбно стьобаК по кiстках коня, шарпаК вiжками й труПться захватом, не перестаючи бiгати очима ио вулицi й по небу. Вулицею ж вiд дому до дому бiгають люди, висовуються з вiкон, перегукуються, безладно, безпорадно готуються до чогось Пм невiдомого й страшного. А в небi владно, мовчки, безшумно кружляють орли, зiрко стережучи здобич. Аж ось нарештi Трудина вiлла. Ну, розумiКться, тут нарада. Екiпажi, двоколеса, авто. Розполохана райська комашня облiпила ганок i навiть усю вулицю перед будинком. Хе-хе, свято скiнчилося трошки несподiваним номером? Граф Адольф зупиняК коня й поштиво передаК вiжки ПП свiтлостi. - Тiльки прошу вас, графе, нi слова не кажiть Трудi, в якiй саме справi я хочу ПП бачити. Будь ласка! - Слухаю, ваша свiтлосте. Граф Адольф iзлiзаК з брички й м'якими, влазливими кроками просуваКться в юрбу. Принцеса Елiза сидить iз вiжками в руках, рiвно, високо, тримаючи голову й заплющивши очi. Круг неП стоПть тривожний, збентежений гомiн голосiв, безперестанний нервовий рух тiл, суперечки, вигуки. На неП здивовано поглядають, навiть зачiпають ПП похнюпленого смiшного коня. А вона сидить, не рухаючись, не цiкавлячись нiчим, тiльки час од часу розплющуК очi, пошукуК ними по юрбi й знову заплющуК. - Елiзо! Що сталося?! В чому рiч? Принцеса Елiза швидко розплющуК очi- до неП знизу дивиться стривоженими бронзово-карими очима в золотих iскрах смугляве хлопчаче личко. Воно все горить темним рум'янцем пiдняття, уста темно-червонi, аж фiалковi, як перестигла вишня. Принцеса Елiза просить графа Адольфа вiдiйти набiк - вона хоче поговорити з графiвною без свiдкiв. - Ви можете, Трудо, на хвилинку сiсти поруч зi мною? Ну звичайно, Труда може! Раз, два! Крякiт брички, трiск ресор - i чекаючi бронзовi очi .вже нетерпляче шарпають уста принцеси. - Ну, Елiзо? Що? Принцеса Елiза на мить спускаК погляд на вiжки, потiм обводить ним спiднизу круг брички (граф Адольф скромно стоПть бiля купки й прислухаКться до запальноП суперечки) i переводить його просто не чекаючi, незвично серйознi очi Страховища. - Насамперед, Трудо, ви повиннi менi дати слово, що нi одна душа не знатиме, що я вам сказала те, що зараз скажу Так? Труда здивовано хитаК головою - ну, хай так. - Ну, даКте слово? - Ну, добре, даю, коли це вам хочеться. Тiльки.. - А тепер iдiть зараз же до ваших i скажiть, щоб усi негайно зникли й поховалися Не пiзнiш, як через двi години, всi будуть арештованi... Особливо повинен берегтися... доктор Рудольф. Особливо. Iдiть. Але пам'ятайте: хто сказав вам це - нi одна душа не повинна знати. ЧуКте, Трудо? Труда вражено, мовчки розглядаК лице принцеси в червоних плямах i з здертою смугою на вилицi, з якоП зсипалася пудра. - Звiдки вам це вiдомо? - Звiдки - це не маК значення. З найповнiших джерел. - Чекайте, Елiзо, я не розумiю: ви ж iз ними? Ви ж напевне з ними? Правда? Принцеса Елiза нудно й гидливо морщиться. - Трудо, це питання не маК нiякого вiдношення. - Але я ж не розумiю: для чого ж ви нас попереджаКте? Як же не маК вiдношення?! - Ви менi не вiрите? I на зашерхлих, зблiдлих устах принцеси викривлюКться неохочий, стомлений усмiх. - Ой Елiзо! Але ж я пс розумiю! - Не завсiгди ми розумiКмо вое, що дiКться в нас самих, не те що в других, Трудо. Може, колись зрозумiКте, а може, i нi. А тепер iдiть, Трудо, i пам'ятайте ваше слово. Принцеса Елiза простягаК руку, i той самий неохочий, стомлений i нiби насмiшкуватий усмiх стоПть Пй i в очах. Труда рвучко, сильно хапаК руку, стискаК до болю у власних пучках i мовчки швидко злiзаК з екiпажа. Але, ставши на землю, -повертаКться й пiдводить до принцеси нахмуренi очi. - Елiзо! Я - поганка! Це ви можете собi запам'ятати. А ви - дуже хороша. Прощайте! Але, зробивши два кроки, раптом знову повертаКться. - Елiзо! Я слова не можу додержати. Чесно заявляю. Я скажу Рудi. Рудi я не можу не сказати. I, коли давала слово, брехала, бо знала, що Рудi скажу. Нiкому, навiть Максовi не скажу, а Рудi скажу. Можете мене лаяти. Будь ласка. Це - пiдлiсть, але факт. Дивна рiч: якою дитячою гарячою рожевiстю зашарилося змарнiле лице, затопивши навiть чуднi червонi плям?.. Так наче не Труда призналася в пiдлостi, а спiймала принцесу на нiй. - О Трудо, я вас прошу саме докторовi Рудольфовi... - Та Рудi нiкому не скаже ж, Елiзо! Даю вам слово! От тут найчеснiше слово даю, Елiзо! Можна? Можна? Рудi повинен усе знати! Як ви цього не розумiКте? Елiза прикушуК губу й якийсь мент хмарно мовчить. - Я нiколи не думала, що ви можете так легковажно ставитись до свого слова. Звичайно, я не маю сили вас примусити. Але... - Я ж вам сказала, що я - поганка. - Ах, Трудо! Ну, все одно. Iдiть швидше! Чекайте одну хвилинку! Як же тепер буде з помешканнями? Доктор Рудольф не може ж тепер iз своКю жiнкою переПхати додому. Труда непорозумiло ширить очi. - З якою жiнкою?! - Ну, з тою панною Iрмою... чи як ПП? - Ах, Iрмою? Вона йому зовсiм не жiнка. I взагалi... Ах якi там тепер Iрми! Труда махаК рукою i швидко йде в юрбу. Коли граф Адольф пiдходить до брички, вiн, не питаючись, уже бачить, що коронка Зiгфрiда врятована. Замiсть напруженоП скупченостi, неуважностi, чудного байдужжя в усiй постатi ПП свiтлостi чуКться полегкiсть. На лицi тихе рожеве сяйво. - Улаштовано, ваше свiтлосте? - О, цiлком. Тепер хай буде, що буде! Тепер можна Пхати. Граф Адольф поштиво перебираК вiжки з рук принцеси й нетерпляче повертаК коня. О, тепер i вiн може Пхати: вся найвища Рада тут, усi найактивнiшi члени ВiльноП Спiлки, всi цi iнаракiсти, анархiсти, комунiсти, Мертенси, Геферти, вся банда честолюбцiв, що на нещастi нацiП примостилася творити собi славу. Нараду щойно розпочато. Тягтиметься, розумiКться, в цих балакунiв не менше як двi-три години. Кожному ж треба погарцювати на свойому кониковi перед iсторiКю. Слава i подяка милiй славетнiй коронцi Зiгфрiда! *** У вухах iще гуде мiльйонове ревище зойку, в душi ще тупотять копита жаху, все тiло ще горить од слiпих обiймiв оскаженiлого гурту, а доктор Рудольф сидить за столом i суворо головуК. Всi можуть плигати сторч головою в одчай, у сказ, усi можуть вигукувати щонайхимернiшi заклики, пропонувати найбiльш полегшуючi Пм душу виходи - один доктор Рудольф не смiК мати нi одчаю, нi лютi, нi фантастичних пропозицiй. Бо вiн К той, на якого з дикунським довiр'ям дивляться очi всiКП зали, навiть очi тих, якi знають же найкраще, що вiн - не iдол. "Тiнi Минулого!", "Одною ногою на землi обiцянiй". Милий, бiдний Масi! Калiкуватi, видно, ноги в людства для землi обiцяноП. Ще не досить забруковано шлях до неП черепами. Ще не принесено всiх жертв Тiням Минулого. Слова просить професор Кранц. Ну, що ж, слово маК професор Кранц. Доктор Рудольф ясними, вiдважними, сталевими очима обводить набиту обличчями, як насiнням огiрок, залу й просить бути тихше. Професор Кранц К проти збройноП боротьби. Збройна боротьба з таким противником без нiякоП органiзацiП... - Органiзацiя в нас К! СьогоднiшнК свято! - От якраз сьогоднiшнК свято найбiльш показало брак органiзацiП духу. Отже, без органiзацiП, без дисциплiни, без армiП, без зброП, замкненим у страшному крузi .збройне боротися - явний абсурд. - Так що ж? Так що ж? Скоритися? - Прошу тихо, панове! - Ну, не скоритися. А от що... Ну, так - професор Кранц, одне слово, пропонуК "тихий опiр", саботаж. А там, поза Берлiном, чорно-жовтi "визвольники" вже проводять смертоноснi кордони, вже займають усi склади зброП, розставляють варти. I вiд завтрашнього дня "Тiнi Минулого" батогом почнуть гнати отари вiд землi обiцяноП, устилаючи путь черепами. I, боже мiй, скiльки знайдеться погоничiв iз тих самих, що тепер так палко скрегочуть зубами! А Мертенс слова не забираК. Мовчить, тарабанить пальцями однiКП руки по другiй. Мовчить генiальний розум Нiмеччини. Хто знаК, що вiн будуК в цю хвилину - може, i новий трон для колишньоП нареченоП. Прийме! Всякий трон прийме - можна смiливо мовчати. Хтось тягне за руку поверх лiктя. Трудина голiвка швидко нахиляКться, робить круг його вуха з долонь рупор i задихано швидко шепоче в його незрозумiлi, дивнi, стукаючi по серцю слова. Труда сiдаК на своК мiсце й починаК перешiптуватися з Максом. А милий, смiшний чудачина Кранц усе говорить про свiй "тихий опiр". Який тепер тихий опiр, коли вирвалася людина з тунелю, коли так ясно, легко, просторо над нею й круг неП, коли кожна частина мозку може рухатися з блискавичною, сонячною радiсною швидкiстю. Подумати ж собi: вона, вона сама приПхала, слово вiдiбрала, про Iрму нi до чого запитала. Нi до чого ж, абсолютно нi до чого було те запитання, цiлковиту рацiю маК чудесна Труда. Значить?.. - Пане голово!.. Пане голово! Доктор Рудольф швидко пiдводить не сонне, а якесь чудне, осяяне лице й обводить очима зал. - Ви скiнчили, пане професоре? Пан професор, власне, ще не скiнчив, але в такому гаморi хiба можна... Доктор Рудольф пiдводиться й обома руками сильно загрiбаК волосся на потилицю. - Панове! Увага! I гамiр через пару моментiв iз шипiнням, як вогонь, залитий водою, ущухаК. Доктор Рудольф, як i щоразу перед промовою, прикушуК всерединi посмiшку: тш, iдол маК говорити. I тут же холодок - iдол повинен промовити так, щоб усi iншi промови впали перед ним навколiшки (всезнайство iдола!). А головне - повiдомити, що вся Найвища Рада ВiльноП Спiлки, принаймнi видатнiшi члени ПП, сьогоднi будуть арештованi. Поверхню облич, як застоялу воду озерця, ряботить i збовтуК налетiла хвиля. Здивовання, гривога, шарять очi, мимоволi повертають голови до дверей, сповнюють хапливим шелестом i дзижчанням зали. Доктор Рудольф не даК розгулятися хвилi й робить спокiйний втишливий рух рукою. Спокiй i увага. Арешт ранiше, як через годину, не може статися. Хвилюватися надмiрно не треба. Переносити ж засiдання на друге мiсце небезпечно. Та й нема нi рацiП, нi часу: питання повинне бути вирiшене за пiвгодини й вирiшення оголошене населенню. Отже, доктор Рудольф забираК сам слово. Становище грiзне. Але виходу з нього треба шукати не в станi людини, що придушена до стiни потягом у тунелi. Жах i одчай - порадники поганi. Треба ясним, точним, тверезим розумом проаналiзувати всю ситуацiю. (Розум i аналiз - це двi руки iдола, якi маси з якнайбiльшою побожнiстю цiлують). Може бути двi можливостi. Перша: Союз Схiдних Держав зовсiм не поiнформований про дiйсний стан речей. За це говорить тон i змiст вiдозви, йому, наприклад, нiчого невiдомо про вiдновлення громадського життя. Через це у вiдозвi е розпорядження, якi вдираються в одчиненi дверi. Отже, можливо, що все К тiльки непорозумiння. Тодi нiяких нi тихих, нi збройних опорiв не треба, а треба тiльки роз'яснення. Можливо ж, що тут не непорозумiння, а певна вмиснiсть i незнання тiльки деяких фактiв. Тодi знову таки нi тихих, нi збройних опорiв не треба. А тим паче нiякого гнiву, лютi, ненавистi й ворожнечi. ЗброП немаК, органiзацiП, дисциплiни, армiП, пiдготовлення - нiчого цього немаК, все правда. Рiшучiсть, безмилосерднiсть, озброКнiсть, необхiднiсть самоврятування в противника К. Це також правда. Нiяких компромiсiв, нiяких примирень не може бути. Боротьба до повноП перемоги. Все правда. Але неправда те, що боротися можна тiльки ненавистю, ворожнечею, газом, смертним промiнням. Тут доктор Рудольф робить коротеньку паузу, щоб дати затихлим очам напружити тишу свою до найбiльшоП вразливостi. - У нас, панове, К iнша зброя, у нас К найдужча за всi газовi й промiннi артилерiП гармата - Сонячна машина, набита приязною веселiстю духу й любов'ю до наших бiдних ворогiв. Щирою любов'ю, щирою ласкою й веселiстю, моП панове! Нiякого опору, нiякого саботажу, виконувати всi розпорядження, слухатись усяких безглуздих i жорстоких наказiв Зносити село? Будь ласка! Вертатися до порожнiх магазинiв? З охотою! Нiякiсiнького приводу до найменшого непорозумiння, сварки, сутички. Нiяких насмiшок, глуму, потайноП зловтiхи, зяхваноП злостi. Щиро, ясно, весело й любовно доайбру тальнiших заходiв противника. Панове, це найстрашнiша зброя для цих людей iз смертоносними газами. Ви вчитайтесь у вiдозву вони так само, як нашого збройного i всякого iншого опору, бояться СонячноП машини. За саме вживаний ПП перед Пхнiми солдатами - смерть. Добре, ми не будемо вживати перед солдатами СонячноП машини. Але солдати ж знають, чим ми живемо. Вони бачитимуть, що ми не почуваКмо в них ворогiв, що ми Пх жалiКмо, любимо, що ми - веселi, радiснi, щасливi. Хто ж даК нам цю любовнiсть, веселiсть, радiсть i щастя? Ота сама Сонячна машина, яку повиннi в нас нищити? Панове, скажiть самi. яку чужу радiсть ми хочемо зруйнувати, коли вона любовна до нас? Ми заздримо, ми прагнемо й собi мати ПП Солдати Союзу Схiдних Держав - не тiльки негри, iндiйцi, жовтi, чорнi, а ще й люди. I туга за щастям, за землею обiцяною в них живе так само, як i на Заходi, як на всiх куточках простору й часу нашоП планети. I скiльки не топили цю тугу в кровi, насильствах, обманах, наркотиках, вона й у чорнiй африканськiй душi плаче так само, як у найбiлiшiй Квропейськiй .МоП панове! У нас К тiльки одна зброя. Коли ми здатнi цю зброю пiднести, ми поборемо! Коли нашi ноги доросли до входу в землю обiцяну, ми зможемо й других повести за собою Коли ж нi, коли не доросли, так краще загинути в любовi й веселостi, нiж у чаду ненавистi й жаху! Це один вихiд i Кдиний рiшенець. Доктор Рудольф загрiбаК волосся пiтними вiд пiдняття пальцями й сiдаК на мiсце. Зала труситься й лопотить оплесками. Њ рiшенець. Правильний чи неправильний, але вiн - точний, ясний, висловлений iз непохитною вiрою. Значить, вiн правильний, значить, йому треба плескати. А крiм того, це ж Рудольфа Штора рiшенець. А ще до того: через пiвгодини мусить бути все вирiшено, бо, може, вже десь женуть тi, що зараз оточать будинок i заберуть усiх. Отже, коли Рудольф Штор думаК, що це Кдиний вихiд, значить, iншого дiйсно немаК i, значить, ясно, що всякий опiр - це помилка, безглуздя Приймати, приймати! Хто там слова ще просить? Нiяких слiв! Нема часу. Треба швидше розходитись! Але слова просить Фрiдрiх Мертенс. Ну, це iнша рiч Мертенса цiкаво послухати. Тiльки коротше. Фрiдрiх Мертенс помалу пiдiймаК своК кремезне тiло, пiдпираК його витягненими руками об стiл i наставляК на затихлу залу сiдласте чоло. - Панове! Для збройного опору немаК зброП Саботаж.- пiв опору Не годиться. Але задля боротьби любов'ю Њ зброя? У всiх, не в одиниць? Треба пильно зважити. НеозброКних у бiй пускати не можна. Хто ж не пустить? Де гарантiя, що не буде вибухiв гнiву, злоби, обурення? З одною цiКю зброКю виступати неможливо. Ми мусимо перемогти за тиждень-два. Через два тижнi буде пiзно. Через два тижнi можуть надiйти першi транспорти Зерна з АзiП. Тодi сонячне скло буде лише одне на двадцять чоловiк. Через мiсяць - одне на сорок. Через два мiсяцi Њвропа й Америка пектимуть хлiб iз азiатсько-африканськоП пшеницi, Пстимуть м'ясо й носитимуть убрання з фабрик Союзу Схiдних Держав. Через пiвроку кожного, що Пстиме сонячний хлiб, будуть карати смертю. На десятки рокiв. Захiд буде в економiчнiй неволi у Сходу. Мертенс робить також невеличку паузу. Нитки очей натягнутi увагою. Мертенс'згоджуКться: любов К величезна зброя. ЗгоджуКться. Њдина навiть Пхня зброя. Вiн зовсiм не К проти неП, зовсiм нi. Вiн тiльки хотiв би доповнити цю формулу, конкретизувати ПП. Треба конкретно уявляти собi всю ситуацiю. От зноситься скло. Вертаються на фабрики, до майстерень, бюро, магазинiв. Частина великих власникiв, великих урядовцiв, привiлейованих, мабуть, стане на бiк противника. - А ви теж? Усi голови рвучко шарпаються в бiк дзвiнкого молодого голосу. Що за неделiкатнiсть! Який це жовтодзюбий нахаба дозволяК собi такi вибрики? Мертенс посмiхаКться. Питання молодого скептика цiлком оправдане й щире. - Але я стою на боцi того, в що вiрю й чого хочу. Хотiти того, що вiдмерло, - не мiй смак. Отже, конкретно: треба знищити силу противника. Сила його - армiя. Завдання: розбити армiю Сонячною машиною. Значить, увiйти з нею в тiсний контакт. Противник маК це на увазi й iзолюК солдатiв од нас смертельним кордоном. Знову малесенька пауза. Фрiдрiх Мертенс мiцнiше спираК тiло на витягненi руки й наставляК чоло на залу, готуючись битися з нею. На його думку, К тiльки один спосiб увiйти в безпосереднiй контакт iз армiКю противника. Без убивств, без ненавистi, з можливiстю не тiльки агiтувати жестами або словами, але й самим сонячним хлiбом. Загальна любовнiсть, веселiсть, приязнь - тiльки тло, необхiдне й важне. Але без безпосередньо го контакту Безпосереднiй же контакт К тiльки... Тут Фрiдрiх Мертенс на мить зупиняКться, твердо встромляК очi в рябу масу облич i гиркаК: - в нашоП жiнки! Ряба маса облич здригуКться, вкриваКться гомоном, шепотом. - Так, панове, в жiнки. В нiй рятунок. Противник усе може заборонити солдатовi. Може обдурити. Тримати в залiзнiй дисциплiнi. Заборонити всякий контакт iз населенням. Але нiякою дисциплiною й карою не може заборонити прояву вiчного закону, потягу до другого лолу. I це та щiлина в залiзнiй бронi противника, в яку нам можна бити. I слiд бити. Я гарантую: досить тисячi людей, що спробують сонячного хлiба - i вся армiя через два тижнi наша. I тодi весь Схiд наш. Уся планета. Зал мовчить, навiть не шепочеться. Фрiдрiх Мертенс вирiвнюКться. - Так, панове, оцей спосiб боротьби нелегкий, але вiн К iспит для всiх. На ньому найкраще може виявитись, чи, дiйсно, зникли "Тiнi Минулого". Не тiльки з околишнього свiту, а й з наших душ. Геройство пропонуКте? Докажiть, що можете жертвувати не тiльки життям, але й ревнiстю, коханням. Негрська душа така сама, як i бiла. А тiло? Га? Честь? "Тiнь Минулого"? А чи зможете ви вiддати цю тiнь за Сонячну машину? Га? Що? Любов? Виявiть таку любов: не вчепiться в горло чорно-жовтому солдатовi, коли його аоцiлуК ваша кохана. Можете? Коли зможете, значить, зможете пiднести зброю справжньоП любовi. Значить, доросли до землi обiдяноП. I перемога наша. Це Кдиний конкретний, реальний практичний i... геройський спосiб боротьби в нашiй ситуацiП. Iншi всi - фантастичнi, нереальнi й марнi. Фрiдрiх Мертенс киваК головою й сiдаК. Вiн тепер бiльше гак не потiК, як колись, але пiт усе-таки роситься на сiдластому чолi. Обличчя на меит ошелешено, непорушне повпивани в Мертенса. Але зараз же сколихуються, стрiпуються з обуренням, з образою струшують iз себе страшнi слова. Що?! Сказився Мертенс?! Що за дика, ганебна, цинiчна пропозицiя?! Та як вiн смiв?! Гомiн, крик, червонi обличчя, вимахи рук, гнiвний смiх, знизування плечима. Але вже родиться назустрiч iнша хвиля, спочатку нерiшуча, понуро задумлива, далi дужча, догiм рiшучiша, нарештi, так само злiсна, жагуча, з болем i одчаКм. А як iнакше? Як? Нi, конкретно, реально - як?! Та краще загинути всiм iз зброКю в руках, анiж прийняти цю ганьбу, сором i гидь. Сором! Ганьб! Ага, "Тiнi Минулого"? I за це вiддати все, Сонячну машину, волю, майбутнК щастя й прийняти iншу ганьбу, дужчу й ганебнiшу? Так? Так? - Панове, часу нема! Арештi Ах, чорт його бери арешт. Нехай арештують. Краще арешт, смерть, нiж отакий вихiд. Та який це вихдi? Яка це вже надзвичайна ганьба? Хiба мiльйони жiнок за старого життя не продавали свою любов за грошi, за титули, за громадське становище? Хiба не обiймали байдужих Пм, гидких, ворожих? Це не була ганьба, бо це звалося законним шлюбом?! А тут ганьба, а тут краще смерть, нiж урятувати, може, щастя всього людства? Отакий сонцеПзм? Отакий героПзм? Та й не конче ж усiм жiнкам! Та и не конче ж неодмiнно коханками ставати! Доктор Рудольф стукаК долонею по столi. - Панове! Тихо. Треба швидше рiшати! Спинiгь окремi балачки! Прошу брати слово за порядком. Але який там порядокi Галас передаКться в коридор, на сходи, на ганок, на вулицю. Обурення, смiх, гнiв, запальнi суiперiечки. А Мертенс непорушною скелею сидить, важко опустивши очi в стiл. Чорно-срiбний лицар стоПть бiля вiкна й поглядаК на кипучу вулицю: так, буваК, зчепиться в люту, слiпу вiд крику й запалу купу зграя горобцiв - Пх тодi можна всiх накрити пальтом. Доктор Рудольф уже не стукаК долонею, не кличе до порядку, о нi, видно, ще не зникли "Тiнi Минулого". А в ньому самому? Згодився б вiн, щоб вона, та Кдина прекрасна, перед якою вiн у побожностi готовий на колiнах благати посмiшки, щоб вона на вулицi посмiхалася до солдатан егра, вела його до себе, обнiмала, милувала? О господи! Так, значить, згодився б оддати Сонячну машину?! Доктор Рудольф рвучко пiдводиться й стукаК сильно кулаком по столу. - Панове, хто хоче забирати слово? НастаК тиша. Нiхто не хоче. Уникливi погляди, обурене шепотiдня, понура задума. Рудольф водить очима. Бiдний Макс - от уже покушуК куточок нижньоП губи, вже в позi недбалiсть, розвезенiсть, а в лицi сiра-вiра блiдiсть. А Труда коло нього дивиться такими широкими, зляканими очима, так швидко стрибаК ними по лицях i так боязко кидаК ними скоса на сiру-сiру блiдiсть дорогого лиця. Але те, що нiхто не хоче говорити, що уникливi погляди, що понура задума, що сам доктор Рудольф чуК дивну, тоскну вагу на плечах, це ж значить, що К-таки якась правда в пропозицiП Мертенса. Реальна, жорстока, брудна правда. Раптом iз кутка чийсь голос, але теж нiяковий, не то з смiшком, не то з придушеним болем. - I цей спосiб пропонуКться широко оповiстити серед населення! Фрiдрiх Мертенс помалу повертаК важке лице на голос. - Нi, навiщо це сповiщувати. Шкiдливо. Непотрiбно. Досить усного гасла й пропаганди. - I кожна жiнка повинна це . прийняти? - Навiщо кожна? Досить, коли не буде осуду й заборони. Охочих же знайдеться навiть без жертви. - А члени ВiльноП Спiлки? Мертенс мовчки з неохочим усмiхом знизуК плечима. Але тут доктор Рудольф бачить, як Макс рвучко пiдводиться, стрiпуК головою й спалахуК. - Що за торгiвля? А члени ВiльноП Спiлки? А що таке члени ВiльноП Спiлки? Вони можуть тiльки других агiтувати, а самi нi? Так? Коли цей спосiб приймаКться, то приймаКться без нiякого для всiх винятку. Без нiякого! Всi повиннi йти! I не чоловiки повиннi це рiшати, а насамперед жiнки. Вони нехай говорять. Чого вони мовчать? Що за сором? Чого такий страх? Хай говорять! Макс так само бурно сiдаК й одвертаК неприКмно блискучi очi вiд Труди. Всю голову вiдвертаК. Тодi тихо пiдводиться вгору чорно синя стрижена голiвка з великими бронзовими зляканими очима. Вона спочатку облизуК запеклi сухi уста, а потiм тихо, серйозно випускаК з них: - Я гадаю, що нiяких привiлеПв не повинно бути. I коли так треба, то всi повиннi... без винятку. А то ми не смiКм iнших агiтувати. Вона сердито, гнiвно нахмурюК брови, хоче ще щось сказати, але густо червонiК й сiдаК на мiсце. - Але стривайте, панове! Ця пропозицiя вже прийнята, чи що?! Всiм стаК дивно, але й ясно, що дiйсно вже прийнята. Вже пiсля Максового гнiвного болю немаК нiяких посмiшок. А пiсля Трудиних скривлених, стиснутих за горло слiв нема зовсiм нiяких усмiшок. Нiякому смiховi, нiякiй нiяковостi й уникливостi нема тепер мiсця Треба просто одверто дивитися в очi собi i "Тiням Минулого". - Просимо на голосування пропозицiю пана Мертенса! - Дебати, дебати! - Годi дебатiв! Нема часу! Нас усiх серед дебатiв заарештують! - Голосувати пропозицiю Мертенса. - I резолюцiю Рудольфа Штора! Швидше! - Разом обидвi! - Окремо! - Разом! Знову загула, зарухалась, заблищала очима зала, Макса вже нема бiля Труди - вже вiддано ПП, вже Макс стоПть оддалiк i кусаК нижню губу. А Труда широкими благальними очима ловить його погляд, ну, хоч погляд же-за що?! - Панове, хто проти резолюцiП пана Мертенса, прошу пiдняти руку. Нерiшуче й слабо, рiшуче й злiсно пiдносяться рiденькi пеньки над головами. - Хто за? Рiшуче, хмарно i з посвятою - цiлий лiс рук. - Прийнято. Хто за мою пропозицiю? Той самий рiшучий i ще густiший лiс. - Панове! Обидвi резолюцiП прийнято. Члени ВiльноП Спiлки розходяться Члени НайвищоП Ради переходять на друге мiсце для виготовлення оголошення до населення й обговорення конкретних заходiв щодо дальшого. Засiдання зачинене. Гуде стриманим гудом маса голiв, поспiшно виливаючись iз зали. А Труда все ловить очима спину Макса! Господи! Зовсiм не така вже й страшна резолюцiя. Не конче, дiйсно ж, усi жiнки мусять брати участь i не конче ж усiм бути коханками солдатiв Аби тiльки ласка, жiноча увага, навiть трохи кокетування Аби тiльки прочистити шлях до СонячноП машини. Як же Макс цього не розумiК? За вiщо ж до неП така дивна раптова холоднiсть, ворожiсть?! Забутий, самотнiй чорно-срiбний лицар стоПть бiля стiнки й тихим усмiхом проводжаК бронзовi, широкi, непорозумiлоблагальнi очi. Бiдна, смуглява дитинко, ти вже принесла в жертву твiй цвiт кохання. Вже на вiвтарi геройства лежить заколота твоя любовна радiсть. Але боги героПзму такi самi мудро безсилi там, де дiК необхiднiсть, як i всi iншi боги. I бiднi всi ви, дiти обох полiв, бородатi й безбородi: iз де сятка "Кдиних виходiв" ви вибрали той, який припадаК остан нiм. Але хоч який би ви прийняли, вiн усе буде так само безнадiйно невдалий там, де нiякого виходу не може бути. Корiння тисяч рокiв не вирвати за мiсяцi. Не армiя Сходу при летiла, а тисячолiттями закорiнена закономiрнiсть. I не спинить ПП дiП нi театральними святами, нi вимахами кулакiв, нi герой ством смуглявих дитинчат. Одчай i страх дiйсно, видно, поганi порадники, коли навiть таку тверезу голову, як Мертенса, сп'янили на такий дитячий "Кдиний вихiд" Чорно-срiбний лицар не спiшить за юрбою бородатих i безбородих дiтей, не бере участi нi у вимахах кулакiв, нi в пiднесеному готуваннi до любовностi. I пiднесенiсть, i понурiсть - це явнi ознаки того, що самi пiднесенi й понурi почувають цiлковиту безнадiйнiсть. Для чого ускладняти ПП даремними корчами? Мудрiсть не товаришуК з одчаКм та пристрастями. I, коли весь будинок спорожнюКться до останньоП людини, чорно-срiбний лицар зачиняК всi дверi, бере щiтку i, не хапаючись, починаК пiдмiтати забрудненi, засмiченi хати. Тепер вiн житиме тут сам - це перший вияв закономiрностi. А потiм, хто знаК, чи не вернеться й смуглява дитинка в ту затоку, до якоП ПП вже раз прибили хвилi геройства. А коли на вулицi раптом чуКться з обох бокiв прожогливий гуркiт автомобiлiв, коли розчиняються дверi на ганок i до холу з револьверами в руках швидко й напружено увiходять люди в чуднiй вiйськовiй формi з темними чудними обличчями, колишнiй фабрикант Душнер спокiйно i ввiчливо вклоняКться Пм, не випускаючи щiтки з рук. Поперед вiйськових чорнолицих людей двоК добродiПв у цивiльному одязi з Квропейськими обличчями. Але всi обличчя вражено й неймовiрно озираються: порожнеча, нi душi, крiм тихого чоловiка iз щiткою й густими чорними бровами над пукатими, розумно привiтними очима. - Тут збори ВiльноП Спiлки? Чоловiк iз густими бровами делiкатно поправляК: тут були збори, але вони з пiвгодини, як розiйшлися. - Куди? Цього чоловiк не знаК Вiн сам - колишнiй власник цiКП вiлли, яку захопили чужi люди. Цивiльний i вiйськовий не вiрять, не хочуть, не можуть вiрчти йому - кидаються по всiх хатах, унизу, вгорi, навiть у льохи зазирають - анi душi. Грюкнувши дверима, люто загуркотiвши автами, вiйськовi люди зникають. I насiаК ще бiльша, ще певнiша i мудро-сумна тиша-нiчого, закономiрнiсть усе знайде. *** Принцеса Елiза нiкуди з дому не виходить. Але все, що дiКться в цi чуднi, божввiльнi днi за мурами його, вiдомо Пй якнайдетальнiше Пй не треба заглядати нi на фабрики, нi до бюро, нi до магазинiв - досить тiльки дивитись у тi обличчя, що проходять перед нею: в цих дзеркалах Пй видно все так само, як i в дiйсностi Видно з усiх бокiв, з усiх точок. От дзеркало Ганса Штора, батька того й рiвночасно ПП найпоштивiшого л ь о к а я, що витерти поту з лиця не смiК в ПП присутностi. Воно вiдблискуК гордощами й поважним, певним, непохитним трiумфом. Вi