алахкотiння цiКП радостi. На столi в нього купа газет. I газети, i радiо, i екран - усi криком кричать про грiзнi, величезнi подiП, що назрiвають у надрах людськостi. Блискавки великих бур синiми загравами прорiзують густу, пересичену атмосферу земноП планети. Пiв-землi на пiвземлi Схiд на Захiд, розколоте людство наставило груди на груди. В повiтрi за хвилину пролiтаК круг землi тисячi радiокрикiв, зойкiв, наказiв, алярмiв. Тисячi велетенських лабораторiй гарячкове, наввипередки виробляють газ "маюн", страшну новiтню зброю, яка може за кiлька хвилин покласти смертним потоком тисячi живих iстот. Величезнi повiтрянi флоти озброКнi "маюном", готовi щохвилини хмарами майнути в небо, сповнити його мертвячою трутою й разом iз ворогом попадати на землю мертвими купами. Мiтла смертi занесена над людством. А доктор Рудольф сяК голими одвертими очима, подiбними до мокрих шибок на вiкнах, i смiКться собi трiпотливими куточками уст. Союз Схiдних Азiатсько-Африканських Держав одкинув постанови Паризького Конгресу. Одкинув iз таким брутальним викликом, який не допускаК без пониження гiдностi захiдних держав нових переговорiв. Азiя, Африка й Австралiя нахабно заявили претензiю на гегемонiю над землею. Њвропа й Америка цей пантеон вищоП людськоП цивiлiзацiП, повиннi пiдпасти пiд залежнiсть од одсталоП, напiвварварськоП частини земноП кулi. Людство стоПть перед загрозою одкиду на цiлi столiття назад. Жовто-чорна раса простягаК свою дикунську руку до горла бiлоП раси. Старий великий. Захiд повинен iще раз стати на оборону людськостi, скувати злочинну жовто-чорну руку в кайдани iстини, права й культури. Захiд повинен покласти край розбратовi серед людства i встромити на вiки вiчнi в груди землi прапор Кдностi й вiчного миру. Перемога Сходу е перемога смертi. А доктор Рудольф безжурно перегортаК кричущi аркушi газет i фальшиво видмухуК крiзь верхню губу грайливий мотив маленькоП бiскаП. Захiд хвилюКться, колотиться в серединi себе. Людськi хвилi набiгають одна на одну, з ревом i люттю стикаються, пiняться, знову розбiгаються. Робiтничi маси порозколювалися ва ворожi табори. Мiльйоновi демонстрацiП за вiйну, проти вiйни, конгреси, конференцiП, манiфести, вiдозви, бiйки. Державнi апарати в скаженiй напрузi тримають рамцi велетенських механiзмiв, де страшним темпом гуркочуть розiгнанi сили Пхнi. Одного дня не видержать - i на друзки, на черепки, на порох розлетиться культурний свiт, загинувши пiд руПнами й залившися власною кров'ю. А доктор Рудольф весело-радiсно чучверить i загрiбаК пiдпалене каштанове волосся розчепiреними пальцями й мокро сяК внутрiшнiм лукавим захватом очей. I тiльки раз перестаК посмiхатись i сяяти. Болюче зморщивши брови, вiн мовчки читаК нову сенсацiю. Iнаракiсти висадили в повiтря лондонську бiржу. Загинуло тисячi мирних людей. Вибух був такоП страшноП сили, що на кiлька кiлометрiв навкруги повисипалися з вiкон шибки. У вiкно одного помешкання (пiвкiлометра вiд мiсця вибуху) влетiла в кiмнату вiдiрвана голова жiнки, вбивши дiвчинку. Доктор Рудольф схоплюКться й швидко ходить по хатi, обхопивши голову обома руками i з стражданням прицмокуючи язиком: - Тьа! Тьа!. Але радiсть помалу проступаК знову, розгладжуК покривленi уста, наморщене болючими горбиками чоло, знову вогко промiниться з очей. I доктор Рудольф знову ходить по саду, оiлядаючи небо, хмари, аероплани, дерева, будинки хазяйським, задоволеним, радiсним поглядом, то лежить десь на травi, примруживши до сонця очi й завмерши в тонкiй, волосянiй посмiшцi. Часом тут находить його Труда. Вона ходить непевно, помалу, без колишньоП недбалостi. Вона схудла, на щоках западини, темнiють пiд очима рудi круги, а в очах до такоП мiри виразно нема колишньоП iронiП до всього, що поряднi люди шанують, що хочеться ПП нiжно нiжно пожалiти. ЛлК доктор Рудольф не жалiК. Тiльки любовно, так само, як хмари, аероплани й дерева, обводить очима змарнiле смугляве личко з синьою родинкою коло вуха й з тихим смiхом одмов-чуКться на запитання Труди - чи правда, що вiн дав зарiк постити сорок день i сорок ночей. На думку Труди, всякi подiбнi примiтивнi способи самогубства не рацiональнi. Коли вiн гадаК так знищити себе, то вона йому радить не затягати часу й вибрати доцiльнiший спосiб. I Труда злегка червонiК. Але доктор Рудi смiКться, дякуК за пораду й весело шкандибаК собi додому. Iнодi вiн зустрiчаК й принцесу Елiзу. Вона тепер чогось часто гуляК по саду, заходячи iнодi навiть до оранжереП. Але тепер доктор Рудольф не щулиться, не стискуКться винуватим соромом, а ясно, радiсно, одверто дивиться на матово-бiле, погордливо-величне, обрамлене червоними крилами лице й любовно, радiсно посмiхаКться так само, як до Иоганна, матерi, Труди. Вiн поштиво, низько вклоняКться принцесi, але не хапаКться пробiгти повз неП. I Фрiц iнодi з за кущiв бачить, як принцеса Елiза озираКться на шкандибаючу постать iз непокритою, розкудовченою головою, i в похмурених очах ПП проходить не то здивування, не то гнiв, не то тривога. *** В небi - сонячна пожежа, на землi - пекуча з роззявленим ротом, iз млосною застиглiстю спека. Сад знеможено куняК. Пiсок на дорiжках, лави, шибки на вiкнах, схiдцi на терасу - все гаряче. До металiчних ручок дверей не можна торкнутись. Доктор Рудольф, молитовно, щасливо пiдвiвши лице до сонця, розхриставши до нього спiтнiлi груди, мружачись i блаженно посмiхаючись, шкандибаК вулицею. Прохожi з легким здивуванням проводжають очима чудну постать iз непокритою, розкудовченою головою й не зовсiм звичайним усмiхом. ПолiцаП лiниво виймають адресову книжку й шукають адресу найближчоП лiкарнi для душевнохорих. Доктор Рудольф нiкуди не поспiшаК. Коли вiн увiходить у центр мiста, сонце заступають будинки, вiн перестаК мружитись i оглядаК свiт iз цiлковитим задоволенням власника, який щойно вигiдно закупив його. РозумiКться, багато в маКтку негодящого, смiшного, шкiдливого, але загалом усе досить добре. I небо, i спека, i трамваП, i пiтнi, заклопотанi, потомленi люди. З уст його не сходить вибачлива, любовно-iронiчна, волосяна посмiшечка, очi з прощаючою насмiшкою поглядають навкруги. От доктор Рудольф зупиняКться бiля величезного, на всю стiну скла гастрономiчного магазину. З покiрним, тупим жахом висять униз головами темно-золотистi великi трупи риб iз пороззявлюваними ротами. В тоненьких прозорих кишках лежить набите м'ясо трупiв рiзних тварин: свиней, волiв, коней, а часом i собак. Мертве тваринне м'ясо, червоне, з салом, виставлене великими купами просто так, не в кишках. I в людей, що зупиняються перед цим вiкном, горлом проходить спазматичний рух ковтання. Страшенно Пм смакують цi шматки тваринних трупiв! Доктор Рудольф скоса поглядаК на сусiдiв - i жалiючий, вибачливий усмiх розгортаК його закрученi куточки уст. - А правда, не можна й уявити собi, що коли-небудь люди перестануть Псти трупи тварин? Е? Сусiд здивовано дивиться на вибачливо-iронiчне лице чудного чоловiка, але в тiй iронiП така певнiсть, така ясна любов-нiсть, що сусiд теж посмiхаКться: - Може, колись i перестануть. Доктор Рудольф кладе раптом руки на плечi сусiдовi, присуваК до нього почервонiле вiд сонця й духоти лице й притишеним лукавим голосом каже: - I не колись, а дуже швидко. Можете бути спокiйнi. I вiдходить iз тою самою певнiстю, прощаючою насмiшкою й нехапливим виглядом хазяПна, що вийшов на огляд свого маКтку. Вражений сусiд довго дивиться вслiд йому й пiдозрiло, з сумом похитуК головою. По кафе й ресторанах, внизу глибочезних вулиць, у вогких затiнках барiв паряться пiтнi, гарячi купи людських тiл. Нагрiте згори двадцятьох поверхiв залiзо й бетон безупинно пашать теплом i випарами людей. Спалений бензин, тютюн, гас густою атмосферою стоПть, як вода в озерi, в берегах кам'яного мiста. Небо бозна-де, десь далеко далеко над височенними прорiзами велетнiв-будинкiв. Сонце кипить десь там, над ними, палаК, клекотить, i тiльки часом дивом якимсь просковзне вниз, перестрибуючи з металу на скло, така блiденька, жовтенька, недокровна смужечка. В руках розпарених, знеможе-них живих iстот довгi шматки паперу, з яких вони висмоктують у себе хвилювання, тривогу, роздратування. Iз склянок же вони всмоктують у себе повiльними ковтками маленькi рiзнокольоровi дози отрути й щохвилини витирають iз набухлих облич лоскiтливий пiт. Доктор Рудольф цю частину свого маКтку оглядаК з жалем i досадою. Чекайте, чекайте, ви, нещаснi самогубцi! Перед магазином Крумпеля, як звичайно, величезна юрба. Вся вiтрина миготить переливчастим голчастим блиском брильянтiв. КольК, перснi, шпильки, голе камiння, справжнК, фальшиве, кругле, довгасте, воно то крутиться на спецiальних кружалах, то дрiбно труситься на мiсцi, то важно, велично лежить непорушне на оксамитних подушечках i все випромiнюК блискаючi кольори, легкi, прозорi, грайливi. З очей публiки випромiнюються заздрiсть, жаднiсть, тупа задума, нелукаве милування, нiмий захват. Доктор Рудольф зупиняКться й з веселою цiкавiстю вдивляКться в обличчя. В очах у нього блискають нестримнi смiхотливi iскри, як у людини, якiй жагуче хочеться розповiсти смiшний анекдот. - А, правда, неможливо собi уявити, що колись оцими цяцьками будуть гратись дiти на вулицях? Дама в прозорому, як крильця бджоли, капелюшку здивовано озираКться й бачить такi одвертi, чистi, любовно-насмiшкуватi очi, що не знаК, що сказати. - Правда, неможливо? А уявiть собi, що настане час, коли вся вартiсть цих камiнчикiв буде рiвнятися вартостi всякого iншого камiнчика. Трудно собi уявити? Правда? Га? I дама, i вся юрба настромлюють на своП очi чудного чоловiка, i по Пхнiх обличчях, з яких ще не зiйшли чари вiтрини, починаК грати непевна посмiшка: божевiльний чи п'яненький? Доктора Рудольфа страшенно смiшить цей усмiх. Ах ви, бiдолахи, ах ви, замацапуренi малесенькi дикуни, що з виглядом вищостi смiються з людини, яка не вiрить у колосальну, мiстичну вартiсть металевого гудзика вiд штанiв солдата. - Панове! Я вас дуже прошу запам'ятати собi: незабаром кожний iз вас зможе мати собi скiльки схоче оцих "дорогоцiнностей". ЧуКте? Але попереджаю: вартiсть Пх буде така сама, як отого скла з вiкна, розбитого на шматочки. Будьте здоровi, моП панове, i хай вам буде добре без камiнчикiв i гудзикiв од штанiв! Весело й мило похитавши головою, доктор Рудольф, не хапаючись, iде далi, а юрба регоче й проводжаК його криками, в яких чуКться порада не заходити дуже часто в шиночки - в таку спеку це рiч небезпечна. Доктор Рудольф слухаКться поради й сiдаК на трамвай. Трамвай, безумовно, рiч хороша й корисна в його господарствi. Де ж його перейти пiшки такi величезнi вiддалення, на яких порозлазились кам'янi нарости мiста. Нехай бiднi комахи хоч на пару хвилин дадуть спочивок ногам. Вiн увiчливо й привiтно уступаК мiсце старенькому чоловiковi, вiн може й постояти. Кондукторовi даК за бiлет першу золоту монету, що попадаКться йому пiд руку, а коли милий смiшний чоловiк хоче вiдрахувати йому решту, доктор Рудольф, розумiКться, спиняК його. - Решти менi не треба Вiзьмiть собi, пане кондукторе. I кондуктор, i пасажири вражено зиркають на щедряка, який, одначе, виглядом своПм не робить враження мiльярдера. - Хутко, пане кондукторе, нi плати, нi решти взагалi нiкому не буде треба Запевняю вас. Не вiрите?! Га? Ну, ясно - ненормальний. Кондуктор, звичайно, користуватись цим не може й з уважним, спiвчутливим виглядом подаК "багачевi" решту. Доктор Рудольф весело смiКться: йому не потрiбнi грошi, пан кондуктор смiливо може лишити цi круглячки в себе А, зрештою, розумiКться, коли кондуктор не хоче, можна забрати Пх. Милi, бiднi дикуни пильно поглядають на чудного чоловiка. Подумайте собi: вiн сумнiваКться в мiстичнiй вартостi солдатського гудзика. Ну, поглядайте, поглядайте, це так натурально й необхiдно для вас. - Що, пане кондукторе, трудна ваша праця? Особливо в таку спеку? Пан кондуктор обережно й ввiчливо згоджуКться з чудним пасажиром. - Ви, розумiКться, пане кондукторе, не з приКмностi вiдривати цi папiрцi працюКте. Правда? Пан кондуктор неохоче посмiхаКться: вiн хотiв би знайти на свiтi такого чоловiка, який iз приКмностi захотiв би роками щодня з ранку до вечора тiльки те робити, що вiдривати папiрцi й роздавати Пх людям. - I не знайдете, дорогий пане кондукторе, не знайдете. Адже, наприклад, далеко приКмнiше оце взяти та поПхати в лiс, лягти на травi лицем до неба й мружитись на сонце. Га? Кондуктор знову посмiхаКться - добре тому лежати, у кого Псти К що. Доктор Рудольф раптом iз надзвичайною увагою й зацiкавленням вслухаКться в слова пана кондуктора, немов у бозна-що нове й мудре. - Стоп, стоп! Як ви сказали, голубчику? Як?! Коли б чоловiк мав що Псти, то хто ж би мiг його вдержати на цiй каторзi? Так? Пасажири теж посмiхаються, швиденько перезирнувшись мiж собою Кондуктор, як дитинi, якiй роз'ясняють, що дощик падаК вiд того, що набiгла хмара, ще рач пiдтверджуК, що всi люди мусять працювати, щоб Псти. Кумедний чоловiк несподiвано в захватi зачiсуК обома розчепiреними руками волосся й ясно, одверто озираК весь вагон. Йому, видно, хочеться сказати всiм щось надзвичайно радiсне, важне, те саме, що п'янить його очi, але вiн стримуК себе, швидко пiдводиться й виходить iз вагона. Але раптом вертаКться й сильно б'К по плечу кондуктора: - Пане кондукторе, незабаром ви матимете що Псти. ЧуКте? Незабаром кiнчиться каторга Бувайте здоровенькi, голубчику! Кондуктор i пасажири з жалем i посмiшкою проводжають очима бiдного калiкуватого чоловiка. А бiдний калiка, шкандибаючий, пiтно вогкий, п'яно блискаючий безупинним, трiпотливим, кричущим захватом, не може знайти собi мiсця в свойому маКтку. З вулицi у вулицю, з юрби в юрбу, то лiфтом летить на башту повiтряноП дороги й несеться в металiчно-шипучому вагонi над морем палаючих спекою дахiв, укритих, як бородавками, димарями: то прожогом пiрнаК в пiдземнi вогкi тунелi i з залiзним ляскотом та гуркотом жене пiд Берлiном; то знову виливаКться краплиною юрби в затiненi, важкi, задушливi канали вулиць. Але скрiзь, де вiн К, бiднi дикуни ставляться до нього однаково: з посмiшкою вищостi, з здивуванням, жалем i смiхом. I скрiзь, де вiн К, вiн ставиться до бiдних дикунiв iз жалем, з любовною iронiКю й лукавим, стримано обiцяючим захватом. За мiстом, де кiнчаються небошкряби й починаються квартали вiлл, сонце знову приймаК його в своП обiйми, знову палко цiлуК в розхристанi груди, в напiвзаплющенi нiжнi повiки очей. Кондуктор сказав: минулоП недiлi пiдгороднi залiзницi та повiтрянi товариства видали бiльше, нiж вiсiм мiльйонiв бiлетiв за мiсто. Вiсiм мiльйонiв бiдних дикунiв-каторжан вирвалося iз своКП каторги на побачення з найближчими родичами: деревами, птицями, комахами. I сонце-мати всiх Пх разом цiлувало: i благосно-мудрих зелених стоянiв, i рухливих, вiльних лiтунiв, i бiдних заморених ходунiв iз залiзобетонових печер. I бiднi, заморенi, отруКнi ходуни з виразом вищостi, вибачливостi приймали поцiлунки своКП матерi. За вiллами поле й лiс. Жита мудро шелестять сивими колючими вусами, женуть золотистi хвилi з краю до краю, безупинно схиляючись перед сонцем, любовно й побожно приймаючи його пекучу животворну ласку. Лiс розклав пiд ногами зелений килим, прикрив килим узорами тiней, а на тiнях порозкладав купки людських тiл. Повно Пх там, кишить ними старий лiс, дзвенить голосами, смiхом, радiстю втiкачiв залiзобетонових печер. Все, що можна, поскидали вони з себе, порозвiшувавши на кущах i гiлляках своП наПвнi ганчiрочки, несвiдомо тягнучись стати ближче до забутих родичiв. Бiлi, червонi, рожево-жовтi, тiлеснi плями перисто, крикливо миготять серед спокiйноП, мовчазноП зеленi. Тут доктор Рудольф цiлком задоволений своПм маКтком. У зубах травинка, в очах п'яна радiсть, у ходi певнiсть хазяПна. На галявинцi бiля самоП стежки в густiй буиностебловiй травi iз шовковистою мiтлицею лежить парочка, сплiвшись голими руками Коли б вона так розляглася на вулицi залiзобетонових казарм, ПП моментально арештували б i вiдвели б у полiцiю або в лiкарню для божевiльних. Але тут цiлком iншi закони й звичаП, нiж там. I парочка просто, ясно, рожево вiд поцiлункiв, сонця й духу трави дивиться на доктора Рудольфа. I не помiчаК в його постатi нiчого чудного, як помiтили б неодмiнно там, i не посмiхаКться з його п'яноП посмiшки, з роз-чучвереного волосся, i не дивуКться, коли шкандибаюча розхристана постать iз травинкою в зубах зупиняКться проти неП й любовно, просто, як з давно давно знаними любими приятелями, забалакуК: - Знаменита погода. Що? - Надзвичайна!! - А лiс? Га? - Чудовий!! Парочка смiКться, i гола рожево-зелена вiд тiней жiноча рука пустотливо обнiмаК чоловiчу розкудовчену голову й кладе на траву, накривши ПП своПми грудьми. А доктор Рудольф радiсно шкандибаК далi: молодцi каторжани - все ж таки вони не зовсiм загубили там, у печерах, родиннi почуття. Лiс, наспiвуючи про себе свою, йому тiльки чутну, мелодiю, в такт Пй похитуК головою. Плями сонця поприлипали до стовбурiв i солодко мружаться. Кора сосон, як риб'яча золота луска, млосно випускаК медовi краплинки живицi; жовтогаряча, червона кора, як волосся одноП прекрасноП дикунки, що молиться на солдатськi гудзики. О, ця зовсiм забула своПх родичiв, ця не обнiме голою рукою й не покладе на зелене лоно землi голову коханого, не повiсить на кущах своП людськi ганчiрочки, поскидавши з себе залiзобетоновi приписи та закони. Доктор Рудольф лягаК в траву на саме сонце й заплющуь очi. Дзвенять мухи, дзвенить сум i нiжнiсть, граь невтримна, буйним фонтаном, iскриста радiсть, цiлуК пекучо, благосно Велика Мати. *** Золотисто-кучерявий, розпарений духотою, з дитячо-червоними устами стоПть Фрiц пiд дверима червоного салону. У високому, врочисто-строгому коридорi затишно, тихо й темнувато вiд позатягуваних зеленими густими шторами вiкон. За дверима чути тиху балачку. Один голос низько-контральтовий, спокiйно-владний; звуки ного викликають уяву гордоП, нiжно-бiлоП шиП, вiд погляду на яку стаК солодко-тужно. Другий - непокiйний, влазливий, притишений. Чого такий притишений? Чого так притьмом треба було бачити князiвну. Фрiц тихенько надушуК на дверi. Заранi й постiйно наготованi до цього, вони безшумно трошки вiдчиняються. У щiлину видно жiночу, круглу, поштиво зiгнуту спину графа Адольфа й плескувату потилицю з рудявим чубом. За нею непорушну, рiвно застиглу червону пляму волосся. - ...ваша свiтлосте... дуже треба... загроза... бу-бу-бу... пан президент... ваша свiтлосте... Червоно-золота пухнаста пляма трошки ворушиться, i з за неП металiчним контральто виразно чути: - А це конче потрiбно? - Шув-шув-шув... пан президент... ваша свiтлосте... Союз Схiдних Держав... - Нарада маК бути в Лондонi? Потилиця швиденько киваК й знову таКмничо бубонить, шелестить, воркоче, схиляКться то праворуч, то лiворуч. - Значить, ви певнi, що дiйде таки до вiйни? Потилиця рiшуче киваК й жде. Чорт би ПП взяв, закриваК все лице князiвни. Вмить червоне волосся пiдводиться догори, з за потилицi сходить, як iз-за скелi мiсяць, рiвно-бiле, строге, з великими зеленими очима лице. Але потилиця моментально схоплюКться й знову закриваК його собою. - В такому разi, графе, я згоджуюсь прийняти пана Мертенса. Але пiд умовою, що про цей вiзит абсолютно нiхто, крiм нас трьох, не буде знати. Спина графа робить рух. - Стривайте, пане графе. Вiзит, пiдкреслюю, маК бути цiл-кон конфiденцiальний. Я не хочу, щоб пан Мертенс через нього рискував своПм, моПм i багатьох людей життям. Доля лондонськоП бiржi повинна бути для нас осторогою. Навiть у цьо-му домi нi одна душа не повинна знати про цей вiзит. Отже, коли можете й обiцяКте так зробити, я згоджуюсь: завтра о дев'ятiй годинi вечора. Граф Адольф низько вклоняКться: i може, i обiцяК так зробити. Фрiц тихесенько причиняК дверi й навшпиньках швидко вiдходить од дверей. "Завтра о дев'ятiй вечора! Завтра о дев'ятiй вечора! Завтра о дев'ятiй вечора!" Рожево-золотистий Фрiц спираКться об стiну - в нього чудно пом'якли ноги й пiд грудьми стало тiсно-млосно. - Фрiце! Що з вами?! Вам погано? Фрiц швидко розплющуК очi: вся в бiлому з голови до нiг, наче в пiнi, стоПть перед ним графiвна Труда. Перламутрово-смуглява, мiцна, туга шия рiзко-темно вирiзняКться на тлi мережаноП пiни. Очi з-пiд крисiв бiлого капелюха здаються величезними, переляканими. Посiрiле лице Фрiца спалахуК вогнем. - Нi, нiчого. Я так... Душно дуже. Я прошу вибачить. Вiн уклоняКться й швидко сходить униз, чуючи на своПй спинi здивований погляд темно бронзових пiд бiлим капелюхом очей. "Завтра о дев'ятiй вечора! Завтра о дев'ятiй вечора!" В себе в кiмнатцi Фрiц сiдаК на лiжко й долонею витираК пiт iз лиця Завтра о дев'ятiй вечора цей будинок, ця Труда, старий граф, поважний Штор, а головне вона, ота моторошно-прекрасна, велично-недосяжна iстота, i вiн сам iз оцими пiтними руками, з оцими ослабленими колiнами - всi завтра о дев'ятiй годинi вечора... Фрiц схоплюКться й iз жахом стаК посеред кiмнати. У вiкно, що врiвень iз землею, крiзь тюлеву завiсочку видно залите передвечiрнiм сонцем асфальтове подвiр'я, а в куточку в холодку длубаКться улюблениця-квочка з курчатами, тими самими пухнатими грудочками, якi принцеса так милувала, якi хижо-сласно брала в рот. Невже це може дiйсно статись?! I та червона голова, може, так само, як у Лондонi, кудись полетить, одiрвана страшною силою вiд тулуба, i влетить кому-небудь у кiмнату. Фрiц поспiшно замикаК дверi, дивиться па вiкно й навшпиньках пiдходить до комода. В долiшнiй шухлядi пiд чистою бiлизною лежить маленька металiчна коробочка. Коли вiн брав ПП вiд Тiле, вона хвилювала, вiд неП було гордо й завзято в грудях, в нiй була хмарна, велична поезiя. Але вона не була дiйснiстю. Тепер же це К реальна, металiчна плескувата коробочка з нарiзом на шийцi. Коли навертiти на шийку круглу головку, що лежить окремо, i коли з силою кинути цю коробочку об землю пiд двадцятиповерховим будинком, то через мент од будинку будуть тiльки руПни. I тепер - це в страшна, огидна, нестерпно огидна, до млостi, до корчiв огидна рiч! Фрiц засуваК шухлядку й вражено озираКться- невже вiн зараз буде телефонувати до Тiле?! Невже це все справдi, в дiйсностi маК бути?! I з жахом, слiдкуючи за собою, вiн помалу пiдходить до телефону, бере в руки апарат, надушуК гудзика звичайних цифр i слухаК. Знайомий голос: - Гальо! Хтось чужий, стороннiй за Фрiца тихо говорить: - Завтра о дев'ятiй вечора "дядько СамуПл" маК бути в "красунi". Мовчання, ошелешенiсть. I вмить, як пiдстiбнутий, голос уражений, жадний, хапливий Напевне? Факт? Перевiрено? Нi, телефоном нi слова. Негайно приПхати! Фрiц помалу кладе рурку и вiдходить од телефону. Так, тепер уже все буде. Вiн довго в задумi стоПть посеред кiмнати, похиливши золотисту кучеряву голову. Вiтрець злегка гойдаК завiску, таку собi просту, звичайну завiску з попротираними вiд прання дiрочками. За вiкном дiловито, заклопотано-любовно квокче квочка, часом вона нахиляК дзьоб до землi, кумедно воркоче - i до неП тодi скочуються жовтявi, з темними й срiбними плямочками на крильцях грудочки. Такi простi, невиннi, буденнi грудочки! Шофер Герман iз украденою в старого графа сигарою в зубах, лiниво помахуючи блискучим ключем i мружачись на сонце, iде до гаража - графiвна Труда знов Пде кудись на всю нiч. Так, ясно, просто, звичайно, буденно. Фрiц раптово скидуК головою й починаК швидко шукати очима по хатi здаКться, вiн щось забуваК, щось важне. Ах, так: переодягтись У Тiле, розумiКться, буде Макс Штор. Господи! Це ж i старий Штор, i велична, хороша панi Штор, вона ж також.. А що ж Макс? Невже вiн зможе?! I Фрiц раптом чуК, як вiн увесь заливаКться вогнем сорому. Так, Макс Штор зможе, бо вiн дiйсний iнаракiст i герой. Золотисто кучерява голова стрiпуКться, брови суворо, зацiп лено похмурюються, хлопчачi уста стискаються, i Фрiц рiшуче, твердо виходить iз тихоП кiмнати. Шукаючи Ганса Штора, щоб узяти в його дозвiл вийти з дому, вiн бачить в саду бiля оранжереП принцесу, графиню, графа Адольфа й панi Штор Вони стоять серед алеП i, поглядаючи на вiкна лабораторiП, тихо розмовляють iз виразом лю дей, що балакають про тяжкохорого. Iз чорноП струнко-велич ноП постатi червоним полум'ям стримить угору невеличка голiвка. *** Сад гарячим запашним диханням стрiчаК доктора Рудольфа. Здоров, здоров, любий, тихий, кудлатий шепотуне! Весело й нерiвно трiщить пiсок пiд ногами доктора Рудольфа. Лице, шия, груди пашать сонцем; мокрi пасма волосся темнiють над очима, в зубах покручуКться листок, у руцi похльоскуК прутик. Панi Штор робить усiм знак очима й замовкаК. Всi вдають, що розмовляють про щось байдуже, i, не хапаючись, повертаються лицем до доктора Рудольфа. А прутик собi потьохкуК, листик покручуКться, розпатлана голова весело то схиляКться на лiвий бiк i нiби пiрнаК, то випростовуКться. ПiрнаК й випростовуКться. - Щось, мамуню, може, Псти менi знов принесла? Га? Тут ПП свiтлiсть принцеса, тут графиня, граф Адольф, а вiн обнiмаК мамуню за плечi, гладить гарячою рукою по щоцi й смiКться своПм чудним смiхом, лукавим, незвичним, моторошно-щасливим. На принцесу, на графиню з сином дивиться собi одвертим, смiхотливим поглядом i вiтаКться вiльно, майже недбало. I нi тiнi звичайноП соромливостi, стриманостi, мовчазНОстi! Панi Штор струшуК з плечей його порох i налиплу траву, а очi скоса, серйозно-допитливо обводять розпалене, нацiловане сонцем лице. - Я сьогоднi чудесно пройшовся, панове! I, знаКте, зробив масу цiкавих вiдкриттiв. Наприклад щастя - така надзвичайно рiдка, ненормальна рiч у людей, що того, кому вона попа даКться, вважають за ненормального. Правда? Га? I доктор Рудольф по черзi обводить усiх лукавими, смiхотливими очима. - Правда, мамуню? Щастя - то ненормальнiсть, оп'янiння або божевiлля. Як ти думаКш? I я тiльки сьогоднi, моП панове, зрозумiв як слiд, через що люди п'ють, вони хоч трошки хо чуть наблизити себе до щастя Але на щастя п'яного дивляться з посмiшкою, бо знають, що його "ненормальнiсть" мине, але на щастя "божевiльного" - серйозно, з острахом, iз жалем, з нiяковим усмiхом От, наприклад, як ви всi на мене. Правда? I доктор Рудольф раптом весело, радiсно, закотисто смiКться, дивиться знову по черзi всiм у знiяковiлi обличчя, знову обнiмаК матiр. - А дозвольте спитати, Рудi, - м'яко, обережно посмiхаКться граф Адольф, - яка причина вашого щастям Рудi iскргсто пильно дивиться в лице графовi Адольфовi. - Секрет. Не можу сказати. Тепер не можу. Потiм, може, скажу Навiть напевне, неодмiнно скажу. РозумiКться, скажу. I тодi и ви будете щасливi. I ви будете "божевiльнi", "п'янi", "ненормальнi" Правда, правда! Запевняю вас! I всi люди! А тодi що вийде? Коли всi стануть "ненормальними", то ясно, що ця "ненормальнiсть" стане "нормальнiстю". От яка рiч виходить, моП панове! I очi не то з насмiшкою, не то iз щирим захватом знову всiх по черзi обводять I знову на крихiтний, непомiтний мент трошки довше затримуються в пильних, похмурених, зелених очах пiд червоним палаючим волоссям. - О, це було б, розумiКться, чудесно, коли б усi люди стали щасливi, - перебiльшено зiтхаК маленька графиня, - але нам усе ж таки хотiлось би знати, Рудi, про ваше щастя. Ми дуже радiКмо, що ви... такий веселий, милий, але... - Але чого ви божевiльний? Правда? Рудi вiдверто, ясно смiКться, а графиня робить жест протесту, хоче щось сказати, але доктор Рудольф раптом сильно вiдкидаК вбiк прутика. - Ех, нехай буде! Я хотiв iще кiлька днiв почекати. Та треба ж нарештi заспокоПти мамуню. Добре, я готов роз'яснити вам причину мого щастя. Прошу, панове, до моКП лабораторiП. Прошу! Тiльки я хотiв би, коли так, щоб i мiй батько та його свiтлiсть, граф Елленберг, були при цьому. Люди, якi дали менi життя й змогу досягти щастя, першi мають право на звiдомлепiсть од мене. - Ми зателефонуКмо Пм iз лабораторiП, Рудi. - Ага, правда! РозумiКться! Доктор Рудi раптом пiдводить голову до неба, дивиться на вiкна робiтнi. - Сонце ще К? Чудесно. В лабораторiП повно червоного сонця, нагрiтого духу саду, дзижчання бджiл та ос, що в'ються круг квiток, порозставлюваних на пiдлокiтнику, на столах, стiльцях, полицях. Лабораторiя, пасiка чи оранжерея? Доктор Рудольф зносить стiльцi з усiх куткiв, пiдсуваК фотель принцесi, часто поглядаК в куток за пальми, кудовчить волосся, про себе лукаво посмiхаКться. Граф Елленберг i Ганс Штор приходять разом: один - жовтий, великий, костистий, iз широчезною, згорбленою спиною, повiльiiии i суворо насмiшкуватий, другий - рiвний, чорний, строго поважний. Граф сiдаК поруч iз князiвною, а Штор стаК поруч iз стiльцем панi Штор - сiсти вiн нiзащо не хоче: це нарушения Вiчного Порядку - слуга в присутностi хазяПна повинен стояти. Доктор Рудольф обома руками завзято зачiсуК волосся назад, обводить аудиторiю мокро блискаючими очима, посмiхаКться так, як людина, що маК ошелешити своПх ближнiх, i раптом рiшуче стрiпуК всiКю головою. - Панове! Я, власне, сам почуваю, що я - як п'яний. I тому ви, ради бога, не дивуйтеся на мене. Я зараз вам усе скажу й покажу. Але ви... Ну, та що там багато казати! I, круто повернувшись, доктор Рудольф швидко шкандибаК в куток за пальми. Принцеса Елiза сидить рiвно, строго зiбравши брови. Старий граф нахиливши голову, дивиться в пiдлогу. Панi Штор iз надiКю и тривогою пильно слiдкуК за кожним рухом сина мовчазними великими очима. I нiхто не дивиться нiкому в очi, нiхто не говорить нi слова. Рудi виходить iз за пальми з чорною чудною скринькою в руках, подiбною чи до фотографiчного великого апарата, чи до писальноП машинки, закритоП накривкою. Збоку в скриньки корба, як у млинка до кави, спереду виступаК невеличкий комин iз круглим склом на кiнцi, дiйсно, нiби фотографiчний апарат для фотографування неба. Доктор Рудольф обережно ставить скриньку на стiл, дбай ливо поправляК ПП, оглядаК з усiх бокiв, злегка крутить за кор бу, здмухуь порох iз скла. - На скло треба буде накривку, - бурмотить вiн для себе. I, випроставшись, ясно загоряКться очима, кутиками уст, кiнчиками рiвних бiлих зубiв. - Панове! Це - Сонячна машина. Для вас це слово нiчого не каже? Розумiю. Розумiю. Охоче розумiю. Ну, так дозвольте вам сказати, моП панове, що Сонячна машина К такий апарат, який усуваК зайвих посередникiв мiж людиною й сонцем у ПП годуваннi. Шестеро пар очей дивляться не клiпаючи, не мiняючи виразу - значить, не розумiють. - Не зовсiм ясно? Розумiю, розумiю! Цебто iншими словами, панове, Сонячна машина даК змогу людинi годуватись са мою рослиною - травою, листям, сiном, соломою. I не якоюсь спецiальною, не думайте, ради бога, а простою, звичайною травою, якою живляться конi, корови. Навiть бiльше, навiть бiльше: Сонячна машина всяку рослину, навiть сосновi глицi, кропиву, бур'ян, колючки - все робить цiлком придатним до вжитку людини. В очах уже рух: увага, здивування, недовiр'я, нерозумiння. Князiвна Елiза перехиляКться вперед. - Ви розумiКте, панове, що можна сп'янiти, добившися цього? Га? РозумiКте? Мамо, ти розумiКш тепер, що менi зовсiм не потрiбно було Псти трупи свиней, телят, курей i т. iн., якi ти менi присилала? РозумiКш, що моК божевiлля не таке вже страшне? Га? Що? Принцеса Елiза широкими, немов зляканими очима дивиться на чорну скриньку. Граф Адольф м'яко простягаК до Рудольфа руку. - Вибачте, Рудольфе, може б, ви роз'яснили нам докладнiше... - Ах, розумiКться! Простiть, будь ласка. Звичайно, я це зараз же... Я розумiю, ви не можете так повiрити. Ха-ха-ха! Це не така вже звичайна рiч, щоб повiрити на слово. Тiльки я ж кажу, я нiби трошки п'яний. Але, розумiКться, я зараз вам усе чисто, як слiд, детально . Ви не бiйтесь, ваша свiтлосте, моП бджоли не кусаються Ви тiльки не махайте на них руками - i нi одна не зачепить... Так от, дорогi моП панове... Iдея дуже проста. I не нова. Спроби робили вже давно рiзнi вченi. Словом, нi на яку новину самоП iдеП абсолютно не претендую. Анi крихiтки. Iдея ж така: як увiльнити людину вiд залежностi вiд ПП Пжi, як звести боротьбу за фiзичне iснування до найменшого мiнiмуму. Як? Мiй хiд думок такий: джерело всякого життя на землi - сонце. Значить, сонце - це Пжа людини. Але мiж людиною й сонцем К кiлька посередникiв: рослина й тварина. Чи не можна увiльнитися хоч вiд одного? Чи не можна приймати сонячну енергiю без них, так, як приймають вони самi, рослини й тварини? На цю iдею я витратив вiсiм рокiв. I нiчого не добився. Нiчогiсiнько! Наша наука ще не маК способiв уводити сонячну енергiю в чистiй формi просто до людського органiзму як годувальний матерiал. Посередники ще потрiбнi. Я певен, о, я цiлком певен, що через кiлька рокiв цей незграбний апарат буде здаватися смiшним, зайвим, що ми навiть рослин не будемо потребувати й будемо годуватися безпосередньо сонячною енергiКю. Але поки що цей апарат е вое ж таки необхiдний. I менi хочеться думати, навiть корисний Навiть трошечки корисний! Доктор Рудольф iз трiумфуючою скромнiстю кладе руку на чорний, досить, справдi, незграбний апарат. Сонце косими промiннями якраз над головою принцеси натискаК на протилежну стiну - i стiна вiд натуги стримати смiх червонiК. Бджоли скупчене, буркотливе дзижчать у квiтках, висячи на них, як акробати. Зеленi похмурi очi невiдривно, вишукуючи, чекаючи, влипли в запалене, блискаюче потом i щастям обличчя. - Цей апарат, дорогi моП панове, К визволення людини вiд теперiшнiх способiв годування! Людина перестаК бути м'ясоПдною твариною. Кiнець! М'ясо як посередник мiж сонцем i нами тепер непотрiбне. Тiльки рослина! Ви ждете, розумiКться, доказiв, пояснення? МаКте рацiю, маКте. Легко сказати - рослина. Ану, спробуйте Псти траву без цього апарата! Отже, я вам зараз коротенько, але ясно, викладу всю iдею мого винаходу. Але п'янi люди тратять чуття розмiру й часу. I не коротко. 1 не ясно, перестрибуючи, забiгаючи вперед, вертаючись, забу ваючи головнiше, доктор Рудольф викладаК iдею вiдкриття. Вiн бився над цiКю iдеКю десять рокiв, проробивши сотнi рiзних експериментiв. I коли вже готов був впасти в одчай, сама природа прийшла йому на помiч. Грiзна й милостива природа. Вона струсонула землю, вона дала масу горя людям. але тут же й подарувала Пм величезне щастя. Вона дала гелiонiт. Що таке гелiонiт? Хе, це - саме той посередник, який замiнить людинi тварину. Це - новий, одкритий ним, доктором Рудольфом, пiсля землетрусу мiнерал, названий ним гелiонiтом. Вiн маК здатнiсть скупчувати й переробляти сонячну енергiю. Промiнь сонця, проведений крiзь гелiонiт, уведений до тканини рослини, змiшаний iз енергiКю людини, перетворю Кться в цiлком придатну до вжитку людського органiзму со нячну енергiю. Доктор Рудольф швиденько бiжить за пальми й зараз же вибiгаК звiдти з тарiлкою в руцi. На нiй лежить довгаста зелена маса. - Сонячний хлiб! I доктор Рудольф iз трiумфом простягаК наперед тарiлку. ШиП витягаються, очi неймовiрно, з острахом, iз цiкавiстю розглядають зелену масу, що переливаКться червоняво-фiалковими хвилями з золотистим одблиском, наче крильця iспанськоП мушки. - Я годуюсь ним вiсiм днiв. Я абсолютно не Пв за цi днi. Нi рiсочки! Але я почуваю себе так надзвичайно бадьоро, таку почуваю силу, що, здаКться, можу дерева з корiннями виривати. Зеленi очi широко дивляться то на "хлiб", то на сяйне, зчервонiле, мокре вiд поту лице з навислими на чоло мокрими пасмами. I вони вже не хмурi, вони непевнi, вони готови повiрити и зрадiти. - Це... неймовiрно! Це щось... - Правда, ваша свiтлосте? Це щось фантастичне! Правда? Але - це факт, це - реальнiсть. Оця зелена маса с сконцентрована сонячна енергiя. Це - оте червоне, слiпуче, палаюче сонце так су мир но й тихо лежить на тарiлцi. Граф Адольф пiдводиться й м'якими кроками пiдкрадаКться до "хлiба". Сiренькi очi в жовтих вiях пильно, недовiрливо обнюхують зелено-фiалкову масу. Графиня злякано, схвильовало нахиляКться до принцеси й щось Пй шепоче. Але принцеса Елiза, не чуючи ПП, теж пiдводиться й пiдходить до тарiлки. Над бровами на чистому матовому чолi зворушливо виступили дрiбненькi крапочки поту. Доктор Рудольф простягаК до неП тарiлку, i очi його знову зустрiчаються з зеленими, поширеними, готовими повiрити очима. Сонячний хлiб таКмно переливаКться фiалково-золотнстими блисками. Вiд нього йде чудний, солодкаво-нiжний аромат. - Вiн пахне? - О, чудово! Сонцем! Ви знаКте запах сонця? Вiн пахне сонцем Дозволите? I доктор Рудольф обережно пiдводить руку з тарiлкою до лиця принцеси. Вона злегка схиляКться й нюхаК. Граф Адольф також просуваК свiй м'який навислий нiс. Солодкаво-нiжний, тонкий, дивно-хвилюючий, радiсно-тужний дух випромiнюКться вiд тарiлки. - Правда! Сонцем пахне. Боже, як це дивно! I як надзвичайно. Боже, як дивно й надзвичайно, що це говорить саме вона, шо говорить без сухоП погорди, без мруження очей, що в лицi така тепла, така виразна, зворушлива дитячiсть. - Але як же цей хлiб .. як же ви його... робите? О, прекрасна: вона хотiла сказати "печете"? Доктор Рудольф у захватi ставить тарiлку з хлiбом на стiл, хапаК чорний апарат i починаК демонструвати принцесi весь процес "печiння" сонячного хлiба. В лабораторiП вже бiльше нiкого нема - тiльки вiн, чорний апарат i принцеса. Правда, миготять часом якiсь знайомi, милi й байдужi тгнi, але реальне, живе, близьке-близьке К тiльки порожевiле, захоплене дитяче обличчя з новими, довiрливими, такими страшно-пильними очима, з такими по дитячому злегка розкритими устами. Сонячний хлiб "печеться" дуже просто, зовсiм просто. Береться собi рослина, вкладаКться в апарат у саму середину. А всерединi, от принцеса може сама бачити, К валок iз зубцями. Гой валок iз зубцями маК знадвору корбу. Коли за корбу крутити, то валок зубцями починаК розтирати рослину. В той же час апарат наставляКться так, щоб сонячнi променi падали просто на скло. Скло ж тут не звичайне, а з гелiонiтом. Гелiонiт маК здатнiсть, як сказано, у надзвичайнiй мiрi скупчувати сонячну енергiю й певним способом переробляти ПП. Iз скла ця скупчена й перероблена енергiя попадаК в апарат на рослину, вбираКться нею й знову проходить певний процес. Тут доктор Рудольф спиняКться. Боже, як зворушливо-уважно, з яким самозабуттям розкрите все лице! Але цей процес маК одну дуже цiкаву рису. Надзвичайно цiкаву! Рослина, сонячна енергiя тiльки тодi можуть стати сонячним хлiбом, як вони увiйдуть у контакт з енергiКю тоП людини, яка робить той хлiб Це вiдкриття прийшло докторовi Рудольфовi цiлком випадково Експеримент довго не давав нiяких позитивних результатiв. Доктор Рудольф уже впадав в одчай, у iнiв, у лють. Стоячи над розкритим апаратом, вiн майже всунув у нього голову, щоб краще придивлятися до маси. Вiд вертiння корби, вiд руху й сонця було страшенно душно, i з лиця доктора Рудольфа в апарат упало кiлька крапель поту. I, на диво, моментально маса в тих мiсцях набрала iншого кольору й запаху. Тодi доктор Рудольф умисно вже майже цiлком устромив голову в апарат так, щоб лице прийшлося над самим валком iз розтертою й налиплою на нього масою й щоб iз лиця падав на неП пiт. Коли вiн вийняв цим разом масу з апарата, вона стала отаким сонячним хлiбом, фiалково-золотистим, чого ранiш добитися було неможливо. - Як це надзвичайно! Боже, як це... I ви вже вiсiм днiв тiльки цим хлiбом живете? - Тiльки ним! I нiякого iншого не хочу, не можу хотiти. Менi гидко думати про м'ясо, мене нудить од одноП уяви цiКП... отрути. - А вiн на смак.. добрий? - Я нiчого кращого в життi нiколи не Пв. Смак його не можна описати. Я пишу книгу тепер про це своК вiдкриття. Вона вже майже готова. Але, коли я пробую описати смак цього хлiба