i ганьба, що "воно" смiК так багато уваги вiдбирати. Годi! Думати про iнше! Князiвна Елiза лягаК горiлиць, одставивши далеко руки вiд тiла, щоб не торкатись ними до нього, i думаК про все, за що може вхопитись ПП змучена воля Але "воно" непомiтно, крадькома пролазить мiж думки, висуваК i олову, розсуваК Пх i знову займаК все мiсце. I знову залiзнi, брутальнi, страшнi руки нетерпляче, владно ходять по ПП тiлу, знову тiло соромно стискаКться, знову, все знову. I князiвна Елiза вже не бореться. Вже лежить непорушне, безпричасно, тупо покiрно, як чужа сама собi. Втома важко об лягаК голову, образи тьмянiють, пал на щоках пригасаК. "Те" також тьмянiК, пригасаК, в тiлi з'являКться сумний затишок. I вмить Пй пригадуКться, що в саду на лавi лишилось мамине манто. Воно може пропасти. Мамине манто, чорного брюсельського мережива. Може пропасти. Садiвник i шофер вiзьмуть i сховають. Треба встати й пiти в сад. Неодмiнно пiти. Князiвнi Елiзi страшенно трудно вставати, ноги й руки нiмi, надзвичайно важкi, але вона перемагаК себе, пiдводиться з лiжка й iде з кiмнати. I, ще не вийшовши iз спальнi, вона бачить себе в довгому коридорi без дверей, подiбному до тунелю, освiтленому мерехтливим, прозорим, зеленкуватим свiтлом. Тунель стаК все кривiший, загинаючись то влiво, то вправо. Пiд стелею висить чудернацькою сiткою блакитне павутиння. Елiза зразу догадуКться, що це павутиння маленькоП пташки. I Пй стаК моторошно й хвилююче солодко. Вона притуляКться спиною до стiни i знаК, що зараз iз за виступу закруглення виставиться рука того, вiд кого так моторошно й солодко. Але стiна легко вгинаКться, i князiвна Елiза входить до величезноП зали храму. Всi вiкна, дверi, образи в нiй не простокутнi, а з гострими й тупими кутами. Високо пiд стелею рудяво червоним свiтлом горять рекламнi балони, i од цього все в храмi цеглястого кольору. Посерединi великий трон. Од нього радiусами на всi боки стоять на одному колiнi люди в чорних убраннях, iз похиленими головами й великими червоними свiчками в руках. Князiвна Елiза раптом згадуК, що це вони чекають ПП на коронування. I Пй стаК невимовне соромно й страшно вона - боса, з розпатланим волоссям, у подертiй сукнi, з палаючою правою щокою, вона кидаКться тiкати, але не може знайти дверей, i люди в чорному з пiд лiктiв дивляться на неП й хiхiкають. I раптом князiвна Елiза помiчаК, що з за великих, напiводчинених дверей киваК Пй пальцем Мiцi. Князiвна Елiза чуК до неП страшну ненависть, але в манячiй, хитрiй посмiшцi Мiцi стiльки обiцяючого, солодко-хвилюючого, що вона покiрно йде за нею в величезнi дверi храму. Аж ось Мiцi десь iзникаК. Елiза сама на березi моря. Високо вгорi стоПть тоскне лице мiсяця, i широка, блакитно-сталева смуга лежить на морi аж до обрiю. Князiвну Елiзу обхоплюК тоскна знемога й туга. Вона лягаК на м'який гарячий пiсок, далеко вiдставивши руки вiд голого тiла, щоб не торкатись ними до нього. I зараз же чуК, що той "хтось" уже знов коло неП. Але нi страху вже, нi непокою немаК, тiльки пекуча, голодна туга за ним Пй соромно й солодко, що вона гола лежить перед ним, i хочеться, щоб вiн пiдiйшов i став коло неП. А рiвночасно знаК, що цього нiяк йому не можна. Князiвна Елiза встаК, щоб самiй пiдiйти до нього, але навкруги нема нiкого. Берег порожнiй, оточений з усiх бокiв величезними темними скелями. Елiза хоче крикнути й не може. Вона ж знаК, знаК, що вiн десь тут, що вiн благаК знайти ПП, в неП самоП серце стискаКться вiд страху, що не знайде, i не може рухнутись, i знову лежить горiлиць на нiжному пiску, i Пй нестерпно душно та тужно вiд гарячого моря. Ах, коли б вiн прийшов, тодi зразу перестало б бути так тужно й душно. I вмить залiзнi, сухi пальцi сильно й брутально хапають ПП ззаду за плече. По Елiзi проходить гострий вогонь радостi й дивного, блаженного сорому. I вона вже бачить, що це доктор Штор, хоч лиця його Пй не видко. Вона знаК, що вiн пильно-вильно дивиться на неП, i Пй стаК хвилююче радiсно вiд того, що в куточках уст його стоПть закручена тонесеньким хвостиком догори мовчазна посмiшка. Ця посмiшка починаК ззаду все ближче й ближче присуватись до неП, здiймаючи в нiй моторошне чекання чогось надзвичайного i, нарештi, гаряче лягаК Пй на уста, а руки сильно, боляче обхоплюють груди. Князiвнi Елiзi солодко й радiсно вiд цього болю, i вона всiм тiлом тягнеться до рук. Але то вже не руки, то все його тiло, i од того тiла в неП переливаКться така дивна, не знана ще Пй радiсть, така нiжнiсть i вдячнiсть, що вона обхоплюК його обома руками й жагуче, нестямно притискаКться до нього. I в той самий мент вiд цього по нiй хвилями проходить така гостра, пекуча насолода, що Елiза страшно кричить до неба i... прокидаКться. Вона лежить на лiжку. Од вiкон крiзь щiлини постелi пробиваКться свiтло ранку. Князiвна Елiза швидко сiдаК й здивовано озираКться. Але зараз же, спалахнувши вся, кидаКться лицем у подушку й натягаК на голi руки укривало. В пiвсонному тiлi стоПть насолода, незрозумiла радiсть, хвилюючий сором i безмежна нiжнiсть та вдячнiсть до доктора Штора. Нема вже нi тою сорому, нi гнiву, нi туги, нi тоскноП духоти - тiльки одна дивна, повна вдячного задоволення, глибока радiсть. Елiза бездумно-щасливо посмiхаКться й загортаКться в глибокий, мiцний сон. *** Що сталося з ПП свiтлiстю принцесою? Що таке з нею? СлухаК й не чуК. ВiдповiдаК й забуваК. Весь час задумуКться, а в задумi лице стаК дитячо-нiжне, наздвичайно гарне, тепле. I раптом уся починаК червонiти, аж пашить рум'янцем, i зараз же злякано зиркаК на всiх - умить стаК суха, жорстока, вирiвняна. Графиня Елленберг страшенно зацiкавлена цим, вона просто знепокоКна, стурбована цими явищами, вона, коли могла б. так само нюхаючим, шукаючим поглядом мишки зазирнула б у принцесу, як зазирала в усi предмети. Але вона, розумiКться, абсолютно нiчого не помiчаК, тiльки дуже уважна до Труди. Це Страховище анi на крихту не маК такту; дивиться на принцесу на все око й навiть дурнувато посмiхаКться, невихована дiвчина. Пiсля снiданку принцеса просить графа на кiлька хвилин на розмову. В лицi Пй нiчогiсiнько немаК вже дитячого, а голова так само, як на вчорашньому засiданнi, гордовито, велично злегка закинена назад. Старий граф пильно зиркаК на неП з-пiд жовто сивоП стрiхи й мовчки уклоняКться - не тiльки, видно, дiвча не кинуло свого намiру, але й ще бiльше за нiч на ньому закрiпилося. I коли принцеса рiвно, закостенiла, сидить перед ним у фотелi, навiть не спираючись на спинку його, i говорить, вiн тiльки дивиться в пiдлогу, не цiкавлячись i не дивуючись. Отже, князiвна Елiза хотiла б опитати графа: чи вiн матиме що-небудь проти того, що вона сьогоднi прийме тут, у його домi, банкiра Мертенса? За вiкном над садом, десь у небi, глухий, басовитий гурвиг мотора. У кабiнетi темнувато; дерева без сонячних, погризених плям, застиглi, чекаючi. Старий граф довгенько сидить, нiчого не вiдповiдаючи. Потiм помалу пiдводить голову й дивиться на принцесу. Яке гарне, але яке сухе, неприКмне лице, зовсiм як у святоП великомученицi на якiйсь iконi. Нiчого нема того милого, нiжного, простого, що було ще сьогоднi за столом. Що вiн може сказати ПП свiтлостi? Коли ПП план виходить iз високих мотивiв i маК велику цiль (а воно тiльки тик К), то що вiн може сказати? Схилитися перед великим стражданням, яке вона бере на себе, i побажати, щоб воно було якомога менше. Очi князiвни поширюються, лице теплiК, рожевiК, як холодний порцеляновий абажур, усерединi якого запалено лампу. Так граф не ставиться неiативно до ПП намiрiв?! Граф згоден Пй помагати?! А що на це все сказати цiй чуднiй великомученицi? Що вiн - стара, нiкчемна, дiрява торба, в яку навiть покласти нiчого не можна? Що вiн собi самому помогти не може, а то ще других дурити? Що вiн - недогризок життя, з якого шашелi виточили все, що потрiбно для такоП помочi? Що Кдиного, чим людина на схилi життя грiК свою зморщену iстоту, тоП любовi, яка тiльки ще й лишаКться таким недогризкам, в нього немаК, ПП украдено в нього, i вiн самотнiй, як Кдиний жовтий зуб у ротi! Яка може бути помiч од нього? I вiн тiльки каже ПП свiтлостi: - Я старий, моя дорога принцесо. I принцеса Елiза бачить, що вiн, дiйсно, старий-старий. Не так вiком, як очима, посмiшкою, голосом. I нехай ПП свiтлiсть не гнiваються на нього: вiн нiчого не маК проти вiзиту пана Мертенса, але його хай принцеса увiльнить од обов'язкiв хазяПна дому. В принцесиному абажурi пригасаК лампа, але вона тепло дякуК графовi й виходить рiвною, повною, непохитною ходою. I тим самим рiвним, певним, непохитним голосом балакаК телефоном iз графом Адольфом Елленбергом. Голос же графа Адольфа Елленберга, навпаки, в телефонi звучить непевно, радiсно-розгублено. ПП свiтлiсть хочуть iз ним говорити в справi пропозицiП пана президента? О, вiн моментально, через п'ять хвилин буде в ПП величностi. (Знов помилка свiтлостi на величнiсть!!) I не через п'ять, правда, але через двадцять хвилин чисто виголений, золотистий тiльки на бровах камердинер Фрiц докладаК принцесi Елiзi про графа Адольфа фон Елленберга. Очi графа двома в'юнкими нетерплячими хортиками рвуться з-пiд черепа, вимахують хвостиками, от-от заскавучать од нетерплячки й захвату. Пiдмальованi жовто-червоною фарбою губи трiпочуть готовнiстю скластись у всяку посмiшку, яка буде потрiбна. Так ПП свiтлiсть хочуть зробити таку честь пановi президентовi? Яка це радiсть для Нiмеччини. Двi великi сили сходяться, iсторiя великого нiмецького народу сходить на найвищий шпиль! Князiвна Елiза сидить iз рiвно-бiлим непорушним лицем, на якому опукло, яскраво темнiють широкi темиi брови Очi Пй щоразу, як вона говорить про пана президента, спущенi додолу. Так, вона просить переказати пановi Мертенсовi, що вона згодна прийняти його пропозицiю пiд трьома умовами, що коронка Зiгфрiда буде знайдена, що буде установлений трон президента - короля Землi i що ПП згода поки що лишиться в тайнi. Граф фон Елленберг, як при переносi святих дарiв у храмi, робить побожно поштиве лице й низько нахиляК голову Потiм просить дозволу встати й з тою самою врочистою, побожною ТИХIСТЮ ВКЛОНЯЊIЬСЯ. Щастя його такс безмiрне, iцо вiн не смiК висловити його бiдними людськими словами перед ПП величнiстю. (Тепер вiн цю помилку робить спокiйно й упевнено). I так само тихо, врочисто, як несучи на головi вазу, з тим самим щастям виходить iз салону принцеси. Але в автомобiлi вiн одкладаь врочистiсть набiк, закурюК сигару, радiсно, часто, змерзло тре руками колiна, нетерпляче поглядаК в вiконця - взагалi поводиться я к люд и на. що Пде за своПм величезним виграшем на лотерейний бiлет, який трохи не викинула геть. Палац пана президента Мертенса нiколи не бачив начальника внутрiшньоП охорони в такому виглядi. Офiцери охорони, урядовцi, придворнi ледарi, що зустрiчаються йому по дорозi, стоять ошелешенi й з непорозумiнням блiднуть: граф Елленберг проходить повз них iз високо, твердо пiдведеною головою, милостиво й серйозно (о, без своКП ласкавоП посмiшки!) хитаК Пм кiнчиком носа i ступаК з цоканням пiдборiв по пiдлозi. Вiнтер, глянувши на графа Еяленберга, перегинаКiься не як лозина, а як мотузок. Пан президент у залi здоров'я, але граф фон Елленберг, розумiКться, можуть iти до них смiливо, вiн навiть докладати не буде. I граф Адольф фон Елленберг дiнемо iде цiлком смiливо, не потребуючи докладу. Тiльки переступаючи порiг до зали здоров'я, ноги його робляться знову м'якими, нечугними, тiло набираК ватяноП округлостi, податливостi, очi радiсними хортиками стрибають на мотузку й вищать од довго стримуваноП радостi. Пан президент саме купаються в басейнi. Вiкно-стеля над ними одчинене, i видно у глибинi неба синюватий попiл важких дощових хмар. Пан президент плавають, а штат здоров'я стоПть недалеко й iз зворушенням слiдкуК за ними. Згори в водi червони черевате тiло пана президента здаКться ще коротшим i подiбним до червоноП величезноП жаби. Мертенс пирхаК, стрiпуК головою воду з очей i блимаК на графа Адольфа. Щось цiкаве? Га? Важне? Ну? Граф Адольф бiжить в один бiк круг басейну, потiм у другий, але скрiзь далеко до пана президента. I вiн безпомiчно тупцюК, посмiхаКться, як вiрний собака, якого не взяли з хазяПном на човен. I голосно сказати не може. Тодi хазяПн, смiшно вивертаючи ногами у прозорiй водi, пiдпливаК до берега, але з води не вилазить, тiльки виставляК голову. Ну, що там? Граф Адольф моментально кидаКться до нього, нахиляКться й шепоче. I вмить iз води вискакуК червоне тiло, плигаК на берег без помочi штату здоров'я й грiзно кричить: - Одягатись!! I, круто повернувши червоне, мокре, з пригладженим донизу водою волоссям тiло, наставляК на графа Адольфа банькатi очi, iпоширенi радiстю, здивуванням, непорозумiнням. Граф Адольф хоче розповiсти бiльше, але штат здоров'я в панiцi накидаКться на пана президента, обнiмаК, тре, мне його, обгортаК простирадлами, рушниками. Куди там балакати! В кабiнетi Мертенс пхаК графа Елленберга в фотель i велить розповiдати точно, докладно, з усiма деталями. А сам, потираючи занадто сухi вiд купання куцi руки, короткими, рвучкими кроками ходить бiля нього. Очi його час од часу пiдводяться вiд пiдлоги, i тодi виразно видно, як трудно пановi президентовi стримувати свою радiсть. Раптом пан президент пiдходять i, пiднявши графа Адольфа, обнiмають його. - Графе Елленбергу, ви заслуговуКте на королiвську нагороду. Вiд сьогоднiшнього дня, графе Елленбергу, Вальдорфськi копальнi належать вам! Граф Адольф низько схиляК голову, його щастя й радiсть iз приводу великоП подiП таке безмiрно-велике (не копалень, розумiКться, а порозумiння з принцесою), що вiн не смiК його висловити перед паном президентом бiдними людськими словами. - Але коронка мусить бути знайдена, пане мiнiстре! ЧуКте? Що? Оповiстiть, що буде виплачена вся сума, яку схоче злодiй. I цiлковита гарантiя безпеки. Га? Досить? О, це такi умови, що тiльки якийсь божевiльний може не згодитись на них. Коли б не... - I моментально покликати сюди райхсканцлера й мiнiстра закордонних справ Скликання Свiтового Конгресу повинно бути прискорене. Два тижнi. Що? Га? Досить? Граф Адольф трошки злякано дивиться на пана президента. РозумiКться, в Нiмеччинi влада й сила пана президента необмежена. Нiмецький народ в особi свого парламенту готовий завтра ж йти за паном президентом хоч на край свiту. Але iншi держави? - Дурницi. Все сутнК вже зроблено. Формальностi? КомедiП з парламентами, фракцiями? На оповiщення два днi На парламенти й тому подiбну нiсенiтницю хай три днi. П'ять. Десять днiв iще зайвих. Що? Нi? Граф Адольф не смiК перечити, одначе йому здаКться, що... Але пан президент не хоче й слухати, що йому здаКться. Два тижнi цiлком досить. Внутрiшнi полiтичнi обставини Нiмеччини вимагають екстреностi. Нi? Баста. Дiло райхсканцлера й мiнiстра закордонних справ усе це вияснити. Лондон сам у тому зацiкавлений. Давно домагаКться. Баста! *** Свiт у замiшаннi, в непокоП, в колотнечi. Лице людства в мiнливих, раптових, стрибливих корчах i гримасах, як у штукаря ось одним оком радiсно, в захватi смiКться, тут же. Другим грiзно хмуриться, лютуК, хитро пiдморгуК, врочисто бундючиться. Воно - як поле перед бурею. Небо у клубах хмар, сонце рветься крiзь них, поле у хвилях; хвилi чубатi, скудовченi; одна в одному напрямi, друга у другому; в одному мiсцi плями сонячноП радостi, блискучi золотi зуби його; в другому набурмосенi брови, синi, понурi тiнi; вихор в один бiк, вихор у другий, птицi боком, з жагом, зигзагами носяться над ними. А десь щось грюкотить, готуКться, накопичуКться, розминаК залiзнi руки. Доктор Рудольф часом аж до ночi засиджуКться в бiблiотецi за газетами. Париж танцюК. Не карманьйолу й не бiскаю, о нi! Новий танець - планетарного миру. Париж дасть землi нову, безкровну, свiтову революцiю. Гей, земле, чуКш? РадiКш? Отож-то! А тут же й iнша гримаса. Земле, начувайся: чуКш гуркiт величезного кiстяка - смертi? В Парижi танцюють танок великого знищення людей. Ах, цi милi газети! Наче рiзнофарбнi скла береш i дивишся крiзь них на свiт. Ось рожеве скло Таке поважне, офiцiозне, товстелезне. "Всесвiтнiй Конгрес у Парижi! З'Пзд прем!Крiв усього свiту! Њдина Республiка землi! Вiчний мир!" I все таке рожеве рожеве, поважно нiжне, соромливо радiсне. Париж, Лондон, Нью-Йорк, Берлiн, Токiо, всi зморшки земноП кори, всi ПП нарости, всi пiдземнi и надземнi каторги, все рожево, невинно, офiцiозно посмiхаКться. Кiнець стражданню, кiнець кровопроливанню, кiнець ворожнечi народiв, На землi мир i в чоловiцiх благоволенiК! А от червоне. (Американське). "Зоря золотого вiку Людства! Народи вирiшують свою долю? На порозi новоП епохи! Пришестя месiП!" I все палаК червоним захватом, вогневою радiстю. Криваво, бурно, екстатично, ультрарекламно! Париж, Лондон, Нью-Йорк, Берлiн, Токiо, всi великi й малi ковбанi людського страждання, всi закапелки глупоти, всi тисячолiтнi гори забобонiв, обману, ненавистi, - все вкрите радiсним, вогневим, червоним ентузiазмом. Але ж на другому кiнцi лиця людства раптом хмура, страшна гримаса. Японське скло, синК, понуре, грiзне! "Новий похiд Заходу на Схiд! На порозi величезного нещастя людськостi! Схiд не буде колонiКю Заходу! Геть облуднi конгреси!" I все - темне, принишкле, само сонце дивиться тьмяно, загрозливо. всяка радiсть - зморщена, задимлена, засинена безнадiйнiстю. Париж, Нью-Йорк танцюють планетарний танок миру, а Токiо, Пекiн грiзно вимахують старою зброКю недобре зв'язаних рабiв Вони не хочуть бути краще зв'язаними. Хе, косоокi вiльнолюби! Але Париж, проте, готуКться й танцюК. Через тиждень Конгрес! На всiх вулицях будують арки, - там будуть проходити народи землi. (Парижани поки що пiд ними танцюють бiскаюi). Конгрес через два днi! Арки iлюмiнованi! Повбиранi квiтками з усього свiту! Палац Свiтового Миру (старенький люксембурзький палац) щовечора горить усiма нацiональними вогнями всiх держав, нацiй i племен свiту. Вогнi, танцi, смiх, крики, алкоголь i поцiлунки не сходять до ранку з вулиць Парижа! Вiн кричить усiма мовами землi, вiн одягнений у всi фарби планети, вiн - свiтовий омнеПзм! Нi, полiтика - це надзвичайно втiшна штука. Наука в порiвняннi з нею просто маленьке, поганеньке скло. А це брильянт, що одсвiчуК тобi всiма фарбами, всiма вогнями. Одну й ту саму рiч ти можеш побачити в найрiзнiшому освiтленнi, в найрiзнiших лiнiях, обрисах I то в найщирiших, переконаних, справжнiх фарбах! А скiльки вiдтiнкiв навiть в однiй i тiй самiй фарбi! "Пролетарiат усього свiту повинен пiддержати цю останню акцiю свiтовоП буржуазiП! Капiталiзм у Парижi сам копаК собi могилу. Париж для старого свпу К необхiднiсть, неминуча ло гiка, останнiй штрих для переходу до нового свiту! Хай живе Париж!" "Пролетарiат усьою свiту повинен берегтися! Капiталiзм у Парижi куь новi ланцюги на працюючi класи Њдина Респуб лiка Землi й Кднiсть капiталiстiв! Париж К загроза всьому свiтовi. Геть Париж!" "Пролетарiат усього свiту повинен серйозно розважити над поставленою проблемою. РоззброКння свiту - вiчнi домагання працюючих. РозумiКться, всяка армiя повинна бути скасова на. I геть i не геть Париж!" Нi, це знаменита рiч - ця полiтика! Доктор Рудольф стра шенно нею цiкавиться. Щовечора вiн неодмiнно дивиться в ус; скла на Берлiн, Лондон, Париж. Але вдень, щiльно позапинавши долiшнi завiски на вели чезних оранжерейних вiкнах, попихкуючи через верхню губу пiсеньками, щохвилини витираючи пiт великим рушником, вiн працюК. Тодi вiн про полiтику не маК змоги думати. Конгрес у Парижi, безумовно, важна рiч, але тiльки ввечерi. Тодi так пишно, так наввипередки горять на аеростатах i хмарах прокламацiП. На стiнах миготять радiоекрани вулиць Парижа, демонстрацiй пролетарiату всоого свiту за i проти Парижа, першi делегати перед Палацом Свiтового Миру. Радiорупори на палацах i по скверах громовими гунявими голосами вигукують промови, iнтерв'ю цих великих осiб. От вiн часом заходить до Макса. Вечорами цей чудачина переважно дома сидить. Вiн пише книгу про красу. О нi, не про гiмалайську красу. Трошки про iншу. Про брудну, негарну, непомiтну, буденну, зацьковану, закривавлену, замучену - велику красу. Про ту красу, яка сама лiвою рукою забиваК цвях на правiй руцi свого розп'яття, не дивлячись нi в дзеркало, нi в iсторiю, i яка одним пiдставляК лiву щоку, а другим - кулак у зуби. От про яку красу пише книгу Макс вечорами, коли розпалене спекою небо й камiнь Берлiна шугають i пашать духотою, коли залiзнобетоновi будинки потiють i зорi клiпають од крику й блиску реклам про Свiтовий Конгрес. Макс не може спокiйно говорити про цю всесвiтню подiю Свiтовий Конгрес? Це та бутафорiя, яку подихаюча буржуазiя з такою помпою будуК собi перед загином? Конгрес Миру, який рiшатиме всесвiтню вiйну? Тiльки слинявi соцiал-демократи ще здатнi щиро бути дурнями й вiрити в цю цинiчну комедiю. Конгрес, на якому захiдний iмперiалiзм, що задихаКться вiд самого себе, маК схопити за голову схiдний? У цьому К наближення соцiалiзму? Га? Чи в тому, що буржуазiя добалакаКться до способiв навiки обеззброПти пролетарiат? Га? Це вже зовсiм чорне скло. Чорно кривава гримаса без тiнi рожевостi. "Народи вирiшують свою долю" Ах, нахабнi Ах, цинiки! Ах, соцiал-демократичнi йолопи, як вони вуха порозпускали! А хто ж то в вiллi французького короля, банкiра Фуж!К, диктуК всiм прем!Крам свiту ту "волю народiв"! О, то собi невеличке приватне зiбрання. От собi, знаКте, позлiталися з рiзних краПн. Заходу приятелi й друзi та спочивають на березi зеленого бретонського моря. Зовсiм собi приватна невеличка, але чесна компанiйка, серед яких УПллем Брайтян, нафтяний король Америки, АзiП й Њвропи; брати Фуж!К, королi ФранцiП, Фрiдрiх Мертенс, король Нiмеччини; англiйськi королi й магнати. Всього душ тридцять. Дурниця. Вони абсолютно не мають нiякiсiнького вiдношення до Конгресу. Вони - не депутати парламентiв, не мiнiстри, не голови комiсiй, не президенти держав. Просто собi нiщо, нулi. I приватнi знайомi. Катаються на яхтах, купаються, одне слово, одпочивають. I хiба що часом побалакають мiж собою про те та це, а мiж iншим i про Конгрес. А потiм iз делегацiями. I дивись, яка кумедна рiч усе, що говорять мiж собою отi нулi, приватнi знайомi, все те дивом якимсь у всiх промовах на Конгресi що до слова повторяКться Якi чулi "народи" до своПх приватних пророкiв. Га? А ще цiкавiше, що в горах ШвейцарiП, в затишному шале, з якого видно шапку Монблану, зiбралася собi друга невеличка, але також чесна й цiлком приватна компанiйка з ЯпонiП, Китаю, IндiП, АвстралiП, Африки. А на чолi ПП стоПть король бавовняних плантацiй ЯпонiП, Китаю й IндiП з островами. Японець, крихiтний японець Кутуяма, i так само компанiйка ця нi в що не втручаКться, самi Пхнi народи рiшають свою долю, а вони тiльки так собi теж приватне часом побалакають iз своПми делегацiями. Але в схiдних народiв виявляКться також велика чулiсть до приватних розмов своПх королiв. Вони також до слова повторюють швейцарськi балачки. От яка дивна iсторiя! А ще знаменитiше, що цi приватнi компанiйки охороняК така непролазна зона шпигiв, жандарiв, полiцiП й вiйська, що за десять кiлометрiв до них не можна наблизитись чоловiковi з чужого мiста. Га? Цiкаво? Ах, йолопи, ах, зрадники, пiдлизи, розпусники! А Берлiн горить, миготить, гуркоче, пашить нiчною спекою. А там десь, за Берлiном, К старий, тихий, зачучверiлий сад. I в тому саду нема нi свiтових конгресiв, нi пiдлиз i розпусникiв, нi рупорiв i екранiв iз залами Палацу Миру, з ораторами, з знаменитостями, юрбами, овацiями, арками й парадами. Там тихо й самотньо. Там К тиха робiтнч, де ранiше жили квiти. Тепер там живе те, вiд чого гаснуть усi екрани, конгреси, чеснi компанiйки, розпусники, вiд чого душа холоне тривожним болем сумнiву й несмiлоП радостi. Там, у тому саду, К ще. Нi, там бiльш нiчого нема. I щоразу, як доктор Рудольф збираКться йти туди, де нема свiтових конгресiв, Макс неодмiнно зупиняК його, просить почекати, хмарнiК весь, мружить очi, понуро ходить по хатi й мовчить. I раптом простягаК руку й сердито каже: - Ну, що ж, бувай. I доктор Рудольф тисне руку, хоче в очi зазирнути, але Масi вiдкидаК чуба головою назад i вiдчиняК йому дверi до передпокою. А на порозi неодмiнно додасть: - Гляди ж, як закриКться Конгрес, того самого дня зайди до мене! ЧуКш, Рудi? Дуже прошу. Яке ж, власне, вiн. Рудi, маК вiдношення до Свiтового Конгресу?! Але скiльки Рудi не дивиться на екрани, вертаючись додому, вiдповiдi на них на це питання немаК. I коли вiн тихенько вiдмикаК хвiртку саду i, обережно пройшовши алею, сiдаК на лаву й сидить там, довго думаючи, вiдповiдi однаково не знаходить. Та й на багато iнших питань, що постають йому на цiй лавочцi, не знаходить вiн вiдповiдi. Чого, наприклад, одправлено Мiцi? Вона, мовляв, без вiдповiдноП пошани говорила про принцесу. I принцеса сама прохала графиню вiдпустити Мiцi. Так каже мама. А Мiцi присягалась, що нiколи нi одним словом не обiзвалась про принцесу непоштиво. I немаК Мiцi, немаК бiло-червоноП дiвчини, яка була причиною... Ах, хто знаК, який саме пункт у безперервному потоцi явищ треба вважати за причину? А може, той, що ця мила, прекрасна, дорога лавочка стоПть пiд густим кущем бузку, з-пiд якого не видно добре, хто саме йде алеКю? Може, коли б ПП були поставили на три метри далi, то й нiчого взагалi не було б? I Мiцi б була не пiшла, i вiн би не сидiв тут iз щемлячим соромом, одгадуюч!и загадки. Може, комусь би хотiлось, щоб i його було видалено з дому? Вiн би пiшов, вiн би давно вже сам пiшов, коли б там, у лабораторiП, за тими блискаючими одсвiтом берлiнських вогнiв вiкнами не було того, що бiльше за його волю. I розгадки нема на питання - нi на цi, нi на Максове. Свiтовий Конгрес! РозумiКться, вiн прийде-таки того самого дня, як "народи вирiшать свою волю". Хто знаК, може, з тим iще чиясь доля зв'язана? Хто знаК, може, й вiн, доктор Рудольф, якимись заплутаними нитками з'Кднаний iз тими величними, врочистими парадами народiв, та й не знаК того, сидячи собi тут, на лавi, пiд кущем одцвiлого бузку? *** I оi, коли нарештi всi паради, всi приватнi й урочистi засiдання вiдбуто, коли винесено всi приватнi й урочистi постанови, коли паризькi радiо сповiстили всьому свiтовi, що велика, епохальна подiя сталась, свiт уступаК в нову еру життя, а всi екрани, рупори, газети й реклами пiдхопили це, того ж самого вечора доктор Рудольф шкандибаК до Масi за розгадкою. Масi дома. Тiльки таке свинство. Масi дуже поспiшаК. Вiн дуже дякуК Рудi за те, що не забув обiцянки, але вiн, на жаль, абсолютно не маК часу. Ну, а як Рудi подобаються милi постанови Конгресу? Га? Њдина федеративна свiтова республiка! Знищення армiй! Вiчний мир! Навiть Швейцарiю вибрано мiсцем осiдку свiтового центрального уряду. Вiльнолюбну, споконвiку республiканську, демократичну Швейцарiю. Там житиме президент Землi, там будуть усi уряди, апарати. Знаменито? Га? От тiльки двi малесенькi заковички, двi шершавинки на цьому блиску не затерто як слiд. Перша шершавинка, що всi народи Сходу, всi цi паршивi азiати, австралiйцi й тому подiбний гнiй, на якому Захiд хоче викохувати своП банки, що вони голосували проти. Вони стоять за заховання митових кордонiв. Подумати собi, якi реакцiонери, азiати, варвари, вони не хочуть пускати без мита прекрасних американсько-Квропейських товарiв до себе, вони хочуть самi Пх виробляти, вони не хочуть прийняти честi бути панами, яким усе постачатиме Пхнiй слуга, захiдний iмперiалiзм!? Бiльше того: вони передадуть цю резолюцiю на ратифiкацiю "Пхнiх народiв". Вони порушують умови, на яких Конгрес скликано. Оце одна шершавина. Друга - "армiя порядку". Навiть соцiал-демократам вона здаКться зайвою. Вони не розумiють, для чого вона. Ах, йолопи, паршивцi, зрадники, лицемiри! Для того, щоб тримати не тiльки косооких азiатiв у кулацi, а й вас, i всiх, хто посмiК пiкнути проти свiтового модерного монарха - Капiталу. О, подiП розгораються! Швейцарiя ще бачитиме не тiльки туристiв. Шапка Монблану ще зачервонiК! I не тiльки шапка Монблану! О, не тiльки! I раптом Макс круто зупиняКться проти доктора Рудольфа i знайомим, понурим поглядом дивиться на нього згори вниз. Потiм так само круто вiдвертаКться й мовчки ходить по хатi, мружачи вiястi, глибокi, як два тунелi, очi. I докторовi Рудольфовi здаКться, що вiн на очах ще бiльше худяе, лице робиться довшим, старiшим, жорстким. I вмить, змахнувши чубом, знову зупиняКться й тихим, ирн-глушеним голосом питаК: - Ти знаКш, що ваша паршивка, дегенератка збираКться замiж за Мертенса? Рудольф широко дивиться на Масi: яка паршивка? - Ну, принцеса ваша знаменита! ЗнаКш ти це? Тоненькi волосинки уст доктора Рудольфа так розгублено загинаються усмiхом донизу, в одвертях, голих, чистих очах таке непорозумiння, бiль i страх, що Макс здивовано вдивляКться в задерте до нього, застигле в цьому виразi лице. Невже вiн зразу зрозумiв усе? - Та ти знав це чи нi? Знав, Рудi? Рудi помалу крутить головою: це неправда, цього не може бути, це - абсурд, це - дурний наклей, демагогiя. - Рудi! Залиши своП мiркування. Це-факт. Вiр менi. Вона поставила умову Мертенсовi - президентський трон Землi. Конгрес цю умову вже здiйснив. Мертенс один iз кандидатiв. I недобиток староП монархiП вже пнеться на новий трон. За це навiть убiйника свого батька готова цiлувати. Шлюха! Гидь! Доктор Рудольф пiдводиться, помалу ходить по хатi, переставляК на столi попiльничку з одного мiсця на друге й сiдаК на старе мiсце. - Але плювать би на неП, коли б... Тiльки, Рудi, слухай: я роблю злочинство проти своКП органiзацiП, кажучи тобi це. РозумiКш? Але прошу тебе абсолютно нi однiй душi цього не казати. Рудi, не пiдводячи голови, мовчки хитаК нею. Пальцi рук злегка трусяться на колiнi, i вiн Пх ховаК за спину. - Так от... у тому домi, де живе ця шлюха... Доктор Рудольф кашляК й робить рух, неначе хоче встати. -...там живе наша мати. Ну, i батько, розумiКться. Вiзит Мертенса до цiКП дегенератки може скiнчитись катастрофою для всього дому. Ти розумiКш? Доктор Рудольф пiдводить голову й пильно дивиться в схудле, постарiле лице брата. I в прекрасних очах Макса, неклiпаючих, темних, змучених, вiн, дiйсно, бачить розп'яття. - Батьки повиннi якомога швидше виПхати з цього дому, Рудi. Вiн одвертаКться, вiдходить до столу, але зараз же швидко озираКться й додаК: - Але нiхто, нi самi батьки не повиннi знати, через що. Це твоК дiло зробити. Я своК зробив. Доктору Рудольфовi руки вже не трусяться. Вiн опираК на них голову й довго мовчки сидить. Берлiн безупинно гуркотить, дзвенить, трiскаК ракетами фейКрверкiв, миготить святочними рiзнокольоровими повiтряними рекламами. В розчинене вiкно пашить розiгрiтим залiзом, каменем, асфальтом i поливаним порохом вулиць. Макс ходить уздовж вузенькоП й довгоП кiмнати й час од часу стрiпуК чубом. - Це неможливо. Масi, - не пiдводячи голови, нарештi глухо й стомлено каже доктор Рудольф. - Батько не покине графа. А мама не покине батька. Навiть коли б вони знали, через що. Макс сам це знаК, але вiн гнiвно, з ненавистю вiдкидаК шматок скрученого паперу й зупиняКться проти брата. - Але вони мусять! РозумiКш ти? О, доктор Рудольф розумiК. Але це неможливо. Безнадiйно. Навiть коли б вони знали, через що. Навiть тодi. Макс знову ходить уздовж хатинки. Доктор Рудольф сидить непорушне. Макс зупиняКться i, притулившись спиною до шафи, нахиляК голову. - Ну, добре... Але замовкаК й знову ходить. Доктор Рудольф на мент пiдводить голову й знову кладе ПП в руки. - Ну, добре! Але ти обiцяй менi, що того дня, як Мертенс матиме бути з вiзитом у цiКП дiвки, ти вивезеш iз дому батькiв. - Як же я знатиму про той вiзит? - Я тобi скажу. - Добре, Масi. Я все зроблю, що... - Ти мусиш не все, а тiльки це й неодмiнно це зробити! А тепер я мушу йти. Вибач. Вiн хмарно, стомлено, простягаК руку братовi. Доктор Рудольф помалу пiдводиться, бере руку й просто дивиться в очi Максовi. I очi цi вмить страшенно чимось нагадують йому очi старого пса Трезора, коли йому авто переПхало ногу Вiн помалу, незручно обiймаК Макса за голову и мовчки притягуК до себе, як у дитинствi, як i тодi, коли батько виганяв його з дому. I, як тими разами, Макс i тепер соромливо судорожно притискуКться до плеча старшого брата й зараз же вириваКться. Коли доктор Рудольф вертаКться додому садом, вiн не сiдаК на лавочцi. Але так само й не кидаКться до лабораторiП, як iще вчора, а проходить до спальнi i, не роздягаючись, лягаК на лiжко. Так от який зв'язок iз Свiтовим Конгресом! Вiн-людина, i гримаса людства К i його гримаса, болюча i страшна. *** Лежить Нiмеччина внизу, у легкiй блакитнiй курявi туману, як наречена в вiнчальному серпанку. Стьожками рiк срiбно-синiх, жевтяво-зелених прибралася, хутра лiсiв накинула на плечi. СтрiчаК жениха, владику й господаря свого. Стрiчай, наречена, стрiчай радiсно, гордо, любовно. Хто знаК, може, на твоК чоло вперше ляже корона Землi. Нечутно, м'яко, плавко несеться напiвскляний рекордовий "Азарт". Тiльки на легких пiднятках i повiтряних ямах чуКться пiд Мертенсом глибокий, спокiйний фотель. I жива смуга землi тодi хитаКгься й наче здiймаКться до неба. Поля, лани, як рiзнофарбнi, порозстелюванi для просуху полотна, як понамотуванi на величезну цiвку, розсотуються внизу пiд апаратом. Величезнi фабричнi димарi здаються коротесенькими недокурками цигарок. Широченнi шосе - наче мотузочки, порозкида!нi без ладу по рiзнофарбнiй полотнинi. I тихо, тихо все сунеться. А там же гуркiт, стукiт, свист, зойк. Там же без устанку, без перерви працюК велетенський маши-но-людський апарат. Мертенс перекладаК сигару з одного кутка рота в другий, i м'ясистi, впертi губи його торкаК легесенький усмiх. А досить одного слова, досить одного мига оком, i весь цей бага-томiльйоновий апарат моментально зацiпенiК. Перестануть куритись димарi, спиняться отi червачки-потяги, затихне грюкiт i свист. ЗнаК ж це принцеса? Що? Нi? ЗнаК ж, що везе вiн корону на ПП червоно золоту голову. Мертенс зiтхаК i знову посмiх, але iнший, залягаК в пука-тих, великих, розумних очах. Якби вона знала! Якби вони всi знали, чим саме йому ця горда принцеса така необхiдна, така... Кдино дорога. Кров ПП? А чим, наприклад, кров дочки сучасного короля Уiллема Брайтона гiрша за кров дочки короля колишнього? Краса? О, цього цвiту в повнi руки набирай. I знову, як тiльки починаК про це думати владика й господар Нiмеччини, йому на серцi нiби хтось тихенько, холодно й лоскiтно дмухаК, вухам стаК гаряче, i по тiлу проходить мо лоде, давно-давно загублене, гаряче почування. А в очах, i не в очах, а десь у кровi, м'язах устаК червоно-золота голова Марти Пожежi. Розпатлана, вiчно напiдпитку, вiчно з очай-душно блискаючими зубами, неохайна, весела й до всiх мужчин на фабрицi безжурно й байдуже охоча любовниця. Але жоднi обiйми з усiх тих багатьох пiзнiше коханих i некоханих красунь нiколи не давали йому тоП насолоди, того раювання, що першi обiйми чотирнадцятилiтнього хлопця з цiКю пiвп'я-ною "полум'яною Мартою". I коли б вони всi знали, що ця принцеса тiльки одна маК щастя бути подiбною до Марти Пожежi. Трошки б здивувались? Що? Нi? Принцесочка образилась би? Е, а коли б ще в принцесочки було на носi й пiд очима ластовиння! Коли б не таке точено-правильне лице було в неП, коли б губи були товстiшi, коли б збоку двох зубiв бракувало, коли б од неП так само гостро, солоно й дурманяче пахло потом, як од тоП прекрасноП, чудесноП, негарноП, брудноП Пожежi! О, що б це було! Але iдеали взагалi подiбнi до штучних виставок на вiтринах магазинiв, Пх можна прагнути, мати за зразок, але задовольнятися треба менше досконалими, але подiбними до них живими речами. I коли в п'ятдесятдвохлiтньому тiлi, байдужому до краси та принад тисяч рiзнофарбних красунь, одна червоно-золота голiвка викликаК чотирнадцятилiтнього хлопця, з його глупотою, з його вiрою в казки, не шкода й пiв-Нiмеччини вiддати. А вiддати щось доведеться. Пiв не пiв, а з чверть Об'Кднаного Банку на кiн у грi за першiсть на президентство Землi доведеться поставити. А коли бiльше, то й бiльше. Елiза Пожежа варта й бiльше. А гра буде гаряча. О, гаряча! Але чия виграК, то ще невiдомо. То ще невiдомо. ВиграК не той, хто багато може поставити, а хто багато на поставлене може взяти. Ага, вже Берлiн? Здоров, велетню! Почав, нарештi, вгору рости? I тобi неба подряпати хочеться своПми омнеПстичними баштами? Чекають там iз парадами, зустрiчами. Добре, чекай, Нiмеччино, вiтай салютами, бий у гарматп, бубни, литаври. I ти, принцесо, стрiчай, млiй од щастя й гордощiв. Двi корони тобi готуються за твоК волосся Марти Пожежi. Сьогоднi двi Нiмеччини, нова й стара, подадуть руки одна однiй. Сьогоднi двi кровi зустрiнуться, п'ятдесятилiтня й чотирнадцятилiтня, в руцi й очах Елiзи Пожежi. Хiба не варто вiтати салютами, бити в гармати й литаври? Хiба не трiумф? Що? Га? В пана президента чудесний настрiй. I коли Вiнтер, нiжно пiдтримуючи Пх за жилаву, товстелезну, як нога в самого Вiнтера, руку, помагаК зiйти на аеродром палацу, пан президент жартують i блискають на всiх, зiбраних на зустрiч, квадратовими жовтими зубами. I всi обличчя - i пана президента республiки, i пана райхсканцлера, i панiв мiнiстрiв держави, i особистих панiв мiнiстрiв, i членiв управи Об'Кднаного Банку, - всi також сяють i блискають хто якими може зубами. I раптом над Берлiном розкочуКться величезний гуркiт, за ним зараз же другий, третiй. У вухах тоненько починаК дзвенiти, всi замовкають, клiпають очима, мружать очi з чеканням нових вибухiв Берлiн вiтаК нову еру людства. Чути музику, крики. Пан президент пiдходить до балюстради аеродрому. Згори палацу видно за гратами парку церемонiальний марш нiмецького вiйська. Пан президент приймаК парад, а очi його торкаК усмiх чотирнадцятилiтнього хлопця. Xa-xa! Це ще не все. Повнота трiумфу ввечерi, там, у руцi й волоссi червоно золотоП голiвки, яка чуК цi сальви. Нехай чуК й готуКться, нехай горять щоки волоссям ПП! - З перемогою пана президента! З великим успiхом, з новою ерою! - Ха-ха! Щодо повноП перемоги, то ще вона не вся. Ще не вся. Що? Га? Ха-ха! I, гиркаючи то в одне нахилене лице, то в друге, пан президент, нарештi, простуК до себе. Просто до кабiнету. Просто до кабiнету. Не можна. Кiлька годин iз бiржею зв'язку не мав. Але ж усе-таки, перше нiж iзв'язатися iз бiржею, пан президент хоче зв'язатися з паном мiнiстром графом Елленбергом. I коли пан мiнiстр нечутно, пiдтишком уносить у кабiнет своК ватяне тiло, пан президент, сяючи спiтнiлим цегляно-червоним лицем, бере його за одне плече i злегка струшуК. - Ну, корона землi К! А корона Зiгфрiда? Знайдена? Граф Елленберг винувато, безпорадно дивиться в очi пана президента й мовчить. Мовчить i дивиться. Пан президент перестаК сяяти, здiймаК руку з плеча, вiдвергаКться, з волосяним свистом починаК сопти, люто надушуК на зелений гудзик i раптом знову круто повертаКться до пана мiнiстра. Очi в нього червонi, над горiшньою губою, ледве стримуючись, здригаКться крапля поту. - Йолопи! Нiкчеми! Не знайти якоПсь паршивоП коронки! Що? Нiкчеми, пане мiнiстре! Пан мiнiстр стиха доводить до вiдомостi пана президента, що всi заходи пороблено, якi тiльки можна. В газетах щодня друкують оповiстку. Найкращий детектив, вiдомий доктор Тiле, працюК в цiй справi. - ПрацюК! Оповiстки! Ледарi! Бiльш нiчого. Хто казав, що на столi в день мого приПзду буде коронка? Хто?! Граф Елленберг ворушить зблiдлими губами й нiчого не каже. Вiн, дiйсно, обiцяв, але... Якусь нiкчемну коронку не знайти! Чого