еним штанцями животом. На сiдластому чолi, на вухах, на носi рясно блищать краплi поту. Все тiло, немолоде, але ще сильне, в жорсткому рiдкому волоссi на грудях i коротких ногах також масно мокрiК потом. Кивнувши бадемайстровi, Мертенс прямуК до мармурового ложа, нiжно рожевого, блискучого й холоднуватого. Бадемайстер нiжно обхоплюК пана президента в обiйми й починаК з такою надзвичайною спритнiстю, швидкiстю й артистизмом обтирати спiтнiле тiло, що граф Адольф щиро милуКться. Витерши, бадемайстер кладе пана президента, як кохану, на ложе, прикривши тiло тонюсiньким полотном. - Ну, тепер сiдайте. Щось iз принцесою? ПриКмне? НеприКмне? Граф Елленберг обережно посмiхаКться: як для кого, - для принцеси - неприКмне, для iнших може бути... корисне. Мертенс кiнцем рушника витираК пiт iз лоба, що знову виступив, як виступаК вода на болотi, i час од часу, поки граф розповiдаК, проводить рушником по лицi. - Гм! Цiкава iсторiя "Загине коронка, загине рiд". Чудово. Ну, хвалю: хитро. ? моПх рук повинна одержати? Добре. Де коронка? Покажiть. Висновок для графа Елленберга цiлком несподiваний, i невiдомо, чи бажаний. I через те, що невiдомо, граф ще обережнiше, ще нiжнiше посмiхаКться. - На жаль, пане президенте, я не знаю, де коронка. До викрадення не причетний. Мертенс махаК собi на лице рушником, не зводячи пильних, допитливих очей iз горбуватого, жовтаво-мучнистого лиця. - Ну, добре. Менi байдуже. Але коронку негайно доставити менi. Принцеса дiстане ПП разом iз моКю рукою. Я врятую Пхнiй рiд! I на вкритих потом твердих губах виступаК iронiчний усмiх. Усмiх цей перекидаКться на графа Адольфа й розгораКться в тихий смiшок. - Але ви вiдповiдаКте ЧуКте? Що? Це вже не так смiшно. I граф Адольф iз вiдповiдним виразом лиця пробуК вияснити це пановi президентовi. Але пан президент не хочуть навiть слухати коронка мусить бути знайдена якомога швидше й за всяку цПну. Кредит необмежений. Хоч пiв Об'Кднаного Банку. Досить? Що? Граф Адольф смiКться з милого дотепу пана президента, але зеленi, банькатi, розумнi очi пана президента знову пильно й допитливо впиваються в м'яке горбувате лице з сiро-жовтими вiями. I знову граф не знаК, чи бажано йому пiдтримувати цю допитливiсть, чи швидше розiгнати ПП. Але пан президент мусять набиратися здоров'я - авдiКнцiя скiнчена. *** "Негайно й за всяку цiну". Легко пановi президентовi давати категоричнi накази, але як виконати Пх у такiй загадковiй справi? Що батько даремно складаК пiдозрiння на Труду, це ясно стаК й дитинi, побалакавши з пришелепуватою дiвчиною. Та й сам батько вже, здаКться, не дуже вiрить. Та як-не-як, а випадок такий, що використати його можна для розумноП людини чудово, i, хто врятуК смiшну, дурненьку коронку, той урятуК старенький, одмерлий рiд, династiю. Послуга немала. А за це треба немало й заплатити. У графовiй приймальнi уже чекаК президент полiцiП з якимсь молодим добродiКм, високим, тонким, iз сокируватим носом i гарними, нiжними очима. - Дозвольте представити вам, ваша свiтлосте, доктора Тiле, нашого найенергiйнiшого й найталановитiшого детектива. Доктор Тiле працюК в нас iз власноП охоти й любовi до свого мистецтва. Доктор Тiле вклоняКться й посмiхаКться такою нiжною й уважною посмiшкою, наче вiн уже давно й гаряче любить графа Елленберга i йому зразу можна довiрити найiнтимнiшу справу. Слухаючи його свiтлiсть, вiн схиляК гладенько зачесану, з блискучим продiлем посерединi голову то на одне плече, то на друге й пильно, серйозно хитаК нею. - А як ви думаКте, пане докторе: Iнарак мiг це зробити? Доктор Тiле охоче й швидко вiдповiдаК: - Можливо, можливо! А посвiдки нiякоП не залишено? Нi? Гм! Як так, то сумнiвно. Бо, як вiдомо вашiй свiтлостi, Iнарак у таких випадках раз у раз лишаК посвiдку. Звичайнi злодiП вже починають пiдробляти цi посвiдки й тим завдають Iнараковi багато клопоту, бо доводиться давати спростовання. I доктор Тiле так добродушно й нiжно посмiхаКться, що вся справа з коронкою й сам Iнарак видаються простими, легкими й якимись собi хатнiми. Ну, значить, так: доктор Тiле бере цю справу пiд свою особливу увагу, звiльняКться вiд усiх iнших обов'язкiв, i до дому графа Елленберга-батька маК бути якнайшвидше пiд виглядом нового льокая прийнятий один iз помiчникiв пана доктора. Сам же доктор (також якнайшвидше!) маК обдивитися мiсце пропаду коронки. - Але майте на увазi, панове сам пан президент Мертенс зацiкавлений цiКю справою. Ви розумiКте, що це значить? Отже, коронка мусить знайтися негайно и за всяку цiну! Президент полiцiП на знак пошани й уваги витяiаКться сiрунко, а доктор Тiле, на мент устромивши у графа серйозний, пильний поiляд, нiжно й покiрно нахиляК гладко зачесану, довгасту голову. Але коли доктор Тiле iде до себе додому, в поглядi йою вже немаК нiжностi, хiба що часом крiзь заклопотанiсть раптом викришиться iскорка веселого гумору. I як тiльки входить до свойого кабiнету, обвiшаного всякими традицiйними, детективними трофеями й приладдям, то навiть iскорки зникають. Вiн зараз же хапаК телефон, наставляК екран i телефонуК. На екранi з'являКться маленьке, обросле пiд вухами кудлатою шерстю личко в окулярах i, посмiхаючись, киваК докторовi. - Шпiндлере! Негайно екстрене зiбрання! Хоч невеличке, приватне, але негайне. Важна справа. Не пiзнiше, як через пiвгодини, буду у вас. Голiвка мавпи пресерйозно ворушить губами, i в iелефонi чути гунявий голос: - Голубчику детективе, ви, здаКться, замiсть злодiПв, повиннi розшукати наперед просто людську логiку: як же можна за такий строк.. - Ах, Шпiндлере, менi треба порадитись! Кого встигнете. Я зараз Пду до вас. Бувайте! Перед тим, який грим вибрати, доктор Тiле задумуКться: Клара любить без бороди, бiлявий, з невеличкими вусами. Але це негарно, маленькi та ще бiлявi вуса не зменшують розмiрiв проклятого носа. Краще темно-русий, з борiдкою, або ще краще з еспаньйолкою - в цьому К щось пiвденне, фатальне I нiс же скрадаКться. Через пiвгодини високий, гарно вбраний, середнiх лiт добродiй з еспаньйолкою й темними густими вусами, над якими сокиркою випинаКться сухорлявий хрящуватий нiс, поважно входить до садка невеличкоП вiлли доктора Шпiндлера, вiдомого вченого-економiста. Дверi вiдчиняК сама Клара Мила Клара, дорога, напружена чеснота: вона боПться навiть трошки припудритись для нього, щоб чогось не подумав. А пенсне навмисне наклала на своП сiрi, з темними обiдками мило серйознi й такi ж жiночi, такi лукаво вабливi очi. Навмисне, бо докторовi Тiле це не подобаКться, бо це робить ПП сухою, абстрактною. Ах, коли б вона могла, вона б скоцюрбила своК трiшки заповне, але струнке тiло, зробила б плескуватими пишнi жiночi клуби, а груди - о, цi безсоромнi, випнутi, кричущi ознаки ПП полу: вона б знищила, як нищили Пх середньовiчнi ченцi на безсоромних статуях. А все ж таки доктор Тiле в темнуватому передпокоП ловить ПП сухувату теплу руку й швидко пiдносить до уст. Рука спочатку легесенько здригаКться, на мент, на коротюсiнький мент стаК безвольна й тiльки тодi з обуренням шарпаКться й вириваКться. Сiрi очi з обiдками, блиснувши склом пенсне, неначе сльозами, гнiвно й з докором озираються на нього. - Я ж вас прохала, Тiле!.. Тiле благальне схиляК голову з еспаньйолкою на лiве плече й посмiхаКться такою своКю нiжною, доброю посмiшкою, що Клара безпомiчно знизуК плечима й швиденько йде в розчиненi дверi кабiнету. Бiля столу в своКму "перманентному" спортовому сiренькому костюмчику, на тоненьких, кривеньких, широко розставлених нiжках стоПть Шпiндлер. Кудлата й велика, як у пуделя, голова з кучерявими заличками пiд вухами короткозоре схилилась до тоненькоП брошури, яку вiн тримаК, як який-небудь товстий том, обома руками. Окуляри йому аж на чолi, i вiн мружить на брошуру очi так, як мружаться люди, що на них вiК сильний вiтер iз порохом. - А, детектив! Наш знаменитий детектив! Ну, яке ж таке страшне злочинство примусило вас так негайно турбувати нас? Га? Чи вiн це цитуК з брошури, чи вiд себе говорить, з певнiстю сказати не можна, бо на доктора Тiле зовсiм не дивиться, i тон неуважний, заклопотаний, голова ж iще пильнiше схилена до книжечки. Одначе руку простягаК кудись у повiтря, здаКться, для по-здоровкання. I тiльки, як доктор Тiле мiцно бере цю руку у свою, тодi дивиться на гостя, зсунувши брошурою окуляри на крихiтний носик. На канапi сидить Макс Штор. А бiльше нiкого нема: за такий короткий час скликати людей не так зовсiм легко, як то думаКться спритним детективам. - Ну, що ж за важна справа? Га? Доктор Тiле озираКться: на стiльцях, на канапцi, на всiх фотелях купами лежать книжки, брошури, газети, коректурнi шпальти - сiсти нiде. Не кабiнет ученого, а склад книжок, та ще пiд час перевозу з одного помешкання на друге - все по перемiшуване, порозгортане, понакидуване одне на одне. Клара теж озираКться по хатi. - Йозефе, з цих стiльцiв можна покласти книги на пiдлогу? Йозеф серйозно й критично оглядаК стiльцi. Можна. Але обережно, в тому самому порядку (цебто слiд би сказати: в тому самому непорядку). Сам Йозеф Шпiндлер не сiдаК: йому стоячи зручнiше слухати й переглядати брошури та газети, якi вiн одну по однiй бере з купи на столi. Вiдстовбурчивши нижню губу i мружачи очi, вiн, здаКться, цiлком заглиблений у свою роботу. Але з несподiвано промимрених уваг i запитiв видно, що вiн добре все чуК. Клара, мила Клара сидить на канапi в другому кутку, як у фотелi, поклавши руку на книжку. Голову вiдкинула на спинку канапи, пенсне скинула. I так ця поза ПП нагадуК той незабутнiй вечiр у купе вагона, коли доктор Тiле вперше з нею зазнайомився, що страшенно трудно не дивитись на неП. А дивитись не можна - це перешкоджаК розмовi. (Навiть пасмо волосся, як рiг молодого мiсяця, так само й тепер обнiмаК щоку!) - Ага, так вони знайшли первопричину - Iнарак? I Шпiндлер уважно й заклопотано нахиляК мавп'яче лице до газети, неначе придивляючись до тiКП самоП першопричини. - Полiцiя, як вiдомо, завсiди вiдзначаКться надзвичайно розумною й глибокою аналiзою. Але невже-таки ця дубина й досi не знаК, що ми не крадемо, а беремо? А на одержання раз у раз даКмо посвiдки? Ну, добре, якi ви робите з цього висновки? Переглянута газета лягаь на лiву купу, а з правоП беретьсл нова, англiйська. Доктор Тiле роздумливо й помалу погладжуК долонею ребро носа. Вiн ще нiяких особливих висновкiв не зробив, але йому думаКться, що, можливо, через цю iсторiю з коронкою вдасться добратися до Мертенса. Можливо, що Елленберг доручить докторовi Тiле зробити доклад президентовi Об'Кднаного Банку й тодi... Як раптом затихла, затаПлась, завмерла тривогою рука. Клари, що гралася шнурком канапи Бо тодi... разом iз висадженим у повiтря Мертенсом полетить i той, хто висаджуватиме О люба! Шпiндлер морщить губи й нiс - утопiя. Макс Штор посмiхаКться - неможливо. А доктор Тiле жде, що скаже Клара Одначе Клара мовчить. - Дурницi. Нiкуди вас не допустять. I рiч не в тому. Шпiндлер рiшуче перегортаК сторiнку величезноП газети i, нахилившись, починаК мимривим, рипучим, байдужо неуважним голосом вичитувати з неП: - Iнтерес у другому. Зацiкавленiсть Мертенса пропадом коронки в цiКП князiвночки пiдтверджуК деякi чутки про нiжнi почування його величностi до цiКП особи. Коли це факт, то вiн маК для нас серйозне значення. Всi нашi невдачi з замахами на Мертенса мали досi ту причину... Шпiндлер присовуК лице майже до самоП газети. - Умгу! Англiйська буржуазiя вже теж у ролi антимiлiтаристiв i борцiв за "Кдину республiку землi". Пiкантно! Так, ту причину, що бiля бiдного вдiвця Мертенса досi не було жiнки. Цей гладкий бик зi своПми дерев'яними меблями, рогожами й тому подiбною наПвною декорацiКю претендуК на славу аскета. Через те, коли ця спадкоКмиця збанкрутованих королiвських бiржових спекулянтiв дiйсно закинула гачок на цю бiржову акулу й акула клюК, то нам рацiя мати свою людину в тому домi, де живе прекрасна рибалочка Чи допустять товариша Тiле до Мертенса, це невiдомо, але що рибалочка може допустити до дому графа Елленберга акулу, то це дуже можливо. I тодi, дiйсно, перспективи стають iншими. Тодi, може, справдi вiн звiдти вже не вийде. Кудлата голова чорного пуделя пiдводиться вiд газети, i невеличкi, заглибленi очi староП, розумноП й лукавоП мавпи з смiхотливою iскоркою пробiгають по присутнiх . - Отже, виходячи з вище сказаного, я пропоную, щоб Iнарак висловив свою подяку графовi Елленберговi й президентовi полiцiП за Пхню блискучу iдею доручити товаришевi Тiле вести справу дорогоцiнноП для всiКП людськостi коронки Зiгфрiда. Як ясно, по-дитячому, з полегкiстю смiКться Клара! (А руку дати цiлувати нi за що не хоче!) Макс Штор теж смiКться, але не так ясно й легко- в тому домi, де живе рибалочка, звiдкiля, може, Мертенс не вийде, живуть його батьки. Не знають i Тiле, i Клара, але... "i одречеться батька, матерi"... Отже, нарада зупиняКться на тому, що товариш Тiле сьогоднi, зараз же, негайно повинен помiстити до Елленбергiв одного з товаришiв. Це поки що Кдине, що можна зробити реального. Дальшi заходи залежатимуть од розвитку ситуацiП. *** Князiвна Елiза рiвно й струнко ходить по червоному салонi, волочачи за собою по килиму тiнь. Рiвно й струнко, як вiрнi пiдданi, витяглись перед нею книжки на великому червоного дерева столi. Весняний вечiр, що млосно, рознiжено зазирав iз саду, прогнано геть важкими червоними портьКрами- не треба нiякоП весни! Струнко, суворо ступають думки в душi, рiвними, напруженими, вимуштруваними кроками. Хто хоче дiйти до мети, в того думки, не зважаючи нi на якi катастрофи й нещастя, повиннi ступати вимуштруваними кроками. Тихий стукiт у дверi; тихий рип, почтива, механiчна, бездушна постать льокая. Граф Адольф фон Елленберг просять дозволу вiдвiдати ПП свiтлiсть. Нечутно, м'яко, стишка впливаК граф Адольф. М'яке, безкiсне, ватяне тiло поштиво зiгнуте сумом i скорботою, - ах, таке нещастя з коронкою, з дорогоцiнною релiквiКю великого минулого, з найсвятiшою пам'яткою незабутнiх часiв слави й величi! Червоно-золота голiвка рiвно й непорушне стримить iз глухого, високого чорного комiра - червоно золотиста квiтка в чорнiй вазi. Очi холодно, спокiйно й уважно слiдкують за рухами м'яких лиць i голених, непiдфарбованих уст, помащених найпоштивiшим i спiвчутливим усмiхом. Так гордо, чуйно й нашорошено-спокiйно дивиться молода золотиста левиця на м'який пiдлазливий пiдступ старого ягуара. Ледве помiтно здригують вуса, гнучко, привiтно й знеможено вигинаються хвости. Хто перший зробить скок? Ах, це такий удар для родини Елленбергiв, що на ПП лонi могло статись оте святотатське злочинство. Головне, що так надзвичайно таКмно, загадково, не лишивши анi найменшого слiду, вчинив злодiй цю страшну рiч. Очевидно, великоП сили й досвiду злочинець. I боротьба з ним нелегка, ах, на жаль, нелегка, це з усього видко. Полiцiя, детективи? Ех, що вони можуть у такому випадку? Тут iншоП, зовсiм iншоП сили треба! I граф Адольф зiтхаК так, як людина, що вирвала б серце своК i своКю рукою поклала б його на стiл, коли б це могло помогти. А в сiрих очах повiльно, обережно вигинаКться напружений хвiст. Золотиста молода левиця байдужо, гордо чекаК: цiкаво, цiкаво, чого вiн пiдповзаК, чого так розстилаКться спiвжалем i зiтханнями. Так, i Пй шкода, що саме в родинi старого друга ПП батька це сталось. А якоП ж iншоП сили треба, щоб боротися з тим злочинцем? Граф Адольф iще раз зiтхаК, похиляК голову й тихо, сумно, ледве чутно й безнадiйно бовкаК: - Грошей. I не рухаКться: тут кiнець усiм зiтханням, жалям, мiркуванням, тут цiлковита, непоборна безнадiйнiсть, величезна не-проломiПа скеля. Але за скелею... О, що там за простiр, що за сяйливе визволення там, за тою скелею! Принцеса яа мить забуваК за свою гордiсть i здивовано розплющуК зеленi вiястi очi. - Невже так багато грошей треба? Старий ягуар швиденько пiдводить голову, пiдповзаК трошки ближче й привiтно, вибачливо, влесливо мете хвостом i посмiшкою Принцеса дивуються? А хiба К на свiтi такi грошi, щоб за них можна було купити украдену релiквiю? I хiба злодiй того не знаК? I хiба вiн не поставить справжньоП суми викупу? Де ж найдеться той багатiй, щоб справився з цiннiстю коронки? Чи принцеса гадають, що ПП так само легко купити, як усяку брильянтову цяцьку? Так? Принцеса Елiза пильно обводить шукаючим поглядом схилене набiк сумно й улазливе смiхотливе горбасте лице. - Значить, ви вважаКте справу за цiлком безнадiйну? Сiрi очi в жовтих вiях примружуються, голова нерiшуче втягаКться у плечi, плечi нерiвне, вихилясом пiдводяться, неначе випручуючись iз чогось липкого - Н-н-нi, я та ак не сказав би... Але... I вмить - клац! - цiлковита змiна: постать рiвна, спокiйна, лице повне гiдностi, поважностi, врочистостi. Вiн буде зовсiм щирий iз принцесою. Справа не така безнадiйна. Але треба говорити одверто в Нiмеччинi К тiльки одна людина, що може боротися з цiннiстю коронки Зiгфрiда, тiльки вона одна може взяти на себе вiдвагу викупити ПП в усякого, хто володiК тепер нею. Ця людина - Фрiдрiх Мертенс. Точене кiстяне пiдборiддя принцеси стаК холодно чiтким, сухим i гострим. - Дякую, графе, за щирiсть Але я волiю, щоб коронка лишалась поки що в руках злодiя, нiж бути зобов'язаною цьому фабрикантовi гумових препаратiв. Перед словом високоП особи, хоч яке воно, всяка голова повинна побожно й покiрно схилитись Але було б злочинство супроти самоП принцеси, коли б граф з поштивостi сховав свою власну думку з цього приводу Коли ПП свiтлiсть дозволить, то вiн скаже, що цей фабрикант гумових препаратiв К найгенiальнiша людина в Нiмеччинi й наймогутнiшии представник новоП аристократiП Принцеса Елiза здивовано й зневажливо, як расовий кiнь, якого торкнуто вiжками, закидуе голову догори. АристократiП?! Граф маК смiливiсть цього iндивiда називати аристократом, цю коротконогу довбню iз лицем професiйного ката, з руками горили, з манерами зарозумiлого, незловленого вбiйника?! Князiвнi аж кров шугаК в лице, i горить, i пашить, як у дiвчинки, як у звичайнiсiнькоП, нестриманоП, глибоко обуреноП дiвчинки. А граф Адольф тiльки схиляК голову, ховаючи задоволення. - Ви зводили, ваша свiтлосте, намалювати досить яскраву, соковиту карикатуру. В дiйсностi ж пан президент К нащадок старого торговельного роду, могутнiй i владний проводир, смiю повторити, новоП молодоП аристократiП. Так, ваша свiтлосте, но воi аристократiП. СтароП вже немаК, вона вмерла, здiйснивши свою iсторичну роль. Закони виросту, смертi й нових народин, ваша свiтлосте, не минають нiкого, нi окремих людей, нi класiв, нi цiлих народiв. I, злегка помахуючи хвостом, уважний i поштивий, вiн чекаК декiлька ментiв наслiдкiв своПх слiв. РозумiКться, вiн цими словами каже Пй, що й вона померла, оця молода, опукогруда, червоноволоса, довгошия князiвна. Померла давно, без слiду , без слави, без надiП воскреснути, разом iз усiма своПми коронками, порохнявими органiзацiями, з цими смiшними забавками непристосованих нездар, недотеп i слинявих романтикiв РозумiКться, вона рiдкий анахронiзм, вогнекровна мумiя, гра природи красуня з повернутою назад головою Так, каже граф Адольф посмiшечкою. А принцеса Елiза теж посмiхаКться як зрадник, перевертень жагуче прагне заплювати, вмертвити, знищити те, то вiн зрадив, щоб у знищеннi знайти для себе виправдання. Ренегат готовий глумом, багном закидати, кров'ю залiти дiрки у своПй душi вiд одiрваноП й проданоП ворогам честi. - I, на вашу думку, нова аристократiя маК заступити стару, графе? I на графа з-пiд приплющених закруглених вiй iз цiкавiстю й гидливим чеканням скоса дивляться очi, а довга, вузька, з витягненими вiковим пещенням пальцями рука недбало перебираК золоту плiть ланцюжка з олiвцем на кiнцi, оздобленим манюсiнькою коронкою. Граф схиляК голову, i на злизах лисуватого чола скляним блиском червоно вiдбиваКться свiтло. Так, вiн думаК, що нове завсiгди заступаК старе. Бiльше того: нове виконуК ще й своК призначення. А призначення новоП аристократiП К нечувано величезне, безприкладне грандiозне. Так, так. Нова аристократiя стоПть на порозi такоП епохальноП, свiтовоП подiП, перед якою блiднуть найбiльшi подiП з iсторiП людства, перед якою всi вони - дитячi iграшки, белькотання немовляток. Принцеса робить перебiльшено здивованi, навiть трохи зляканi очi, а кутики уст здiймаються догори легесеньким усмiхом. Граф же Елленберг не помiчаК нестриманостi ПП свiтлостi - при тяжких операцiях рiдко хто може довести свою стриманiсть до того, щоб не скривитись i не крикнути. Так, так, нова аристократiя досягла небувалоП сили. Минулi доби воКн, революцiй, доби струсiв, нищення й розпорошування вiкових надбань загартували наступникiв, викликали протилежну страшну енергiю збирання, скупчування, концентрацiП. Що на початках двадцятого столiття, здавалось би, було неможливим, фантастичним, те тепер здаКться цiлком нормальним, законним i необхiдним. Наприклад: у руках однiКП людини половина всього нацiонального майна Нiмеччини. Один рух пальцем Фрiдрiха Мертенса, один натиск на гудзик апарата - i мiльйони людей засудженi на голод i смерть. I всi мiльйони неодмiнно помруть, коли на те буде воля Мертенса. I нiяка сила не може противитись тiй волi. Чи могли ж похвалитись такою могутнiстю представники колишньоП аристократiП, колишнi монархи? Нехай самi принцеса скажуть. Принцеса нiчого не каже. Вона байдуже, грайливо перебираК рожево точеними пальцями м'яку плiть ланцюжка. РозумiКться, проти цього нiчого нiхто не смiК сказати. Це видно кожнiй дитинi, хоча знаходяться такi дiди, що вмудро-вуються не бачити цього й мрiяти про неповторне. Дiди не помiчають, що дiКться в них перед носом, i вглядаються в те, що дiялось столiття назад. А вiдбуваКться воiстину величезний i величний процес, який от-от маК закiнчитися таким актом, що радикально, нечувано змiнить усю мапу земноП планети. Принцеса, розумiКться, знайома з iдеКю "КдиноП республiки землi"? I, розумiКться, не вiрить у неП й уважаК ПП за пустiсiньку фантазiю газетярiв? Про неП, мовляв, уже стiльки писалось i говорилось? Але це - не фантазiя. Це - найреальнiша, найдозрiлiша iдея часу. I здiйснить ПП ота сама нова ари стократiя. О, це буде не знаний досi, безкровний, всесвiтнiй переворот, який утворить цiлком новi вiдносини на всiй пла нетi, який без болю, мирно переверне тисячi людських поглядiв i створить такi колосальнi багатства людей, що про них не мрiялось нi в однiй казцi за старих часiв. Нова аристократiя дасть, нарештi, свiтовi так довго й так жагуче бажаний мир. Уперше й навiки буде знищений жорстокий бог вiйни, за яким раз у раз ховався маленький iдол революцiй. Мечi перекуються на рала, а в солдатських казармах задзвенять веселi, юнi голоси школярiв... Рука принцеси, строго обтягнута чорним блискучим шовком, перестаК гратись ланцюжком. Занадто широкi й густi брови злегка здiймаються на чоло, очi поширюються, як двi морськi черепашки. - Соцiалiзм? - О принцесо! Граф Адольф схиляК голову на лiве плече й ображено приплющуК очi. Йому дуже сумно, що ПП свiтлiсть такоП низькоП думки про його розумовi здатностi. Соцiалiзм - це вiра в чорну магiю. Проповiдують ПП фанатичнi дурнi або реалiстичнi шарлатани, а вiрять у неП калiки, невдахи i плебс. Вiн же, граф Елленберг, здаКгься, не подiбний нi до мага, нi до дурня, анi до шарлатана, вiн бiльше, нiж хто небудь, вiрить у вiчний, абсолютний закон- рiвностi людей не було, нiде немаК й бути нiколи не може. Слабшi й дужчi, гiршi й кращi, чернь i аристократiя. Так було завсiгди, так К тепер i так буде повiк. Мiняються тiльки форми, але сам закон зостаКться непорушним i незмiнним. Хiба ж це соцiалiзм? Принцеса лишаК ланцюжок i сiдаК рiвнiше. Як так, то вона не зовсiм розумiК, що хоче сказати граф. Ну, добре, мир, тиша, овечки, мечi на рала. Все це чудово. А як же буде, коли ота чернь, отi фанатичнi дурнi, шарлатани не задовольнягься вiчним законом нерiвностi й почнуть виробляти те, що вони раз у раз цiлi тисячолiття виробляють на землi? Як ота нова, всемогутня, чудодiйна аристократiя без вiйська справиться з ними? Оце вона хотiла б знати, з ласки пана графа. Ах, немаК нiчого втiшнiшого, коли жiнка, гарненька, от iз такою лебединого шисю й пожежею волосся на прекраснiй голiвцi, коли вона, замiсть давати насолоду мужчинi, пресерйозно, преповажно и прехитро береться пiдставляти йому нiжки в полiтицi, задаючи йому пренаПвнi, дитячi питання! - Ви маКте рацiю, ваша свiтлосте Ваше питання глибоке й трудне. Але воно вже розв'язане нами. Декiлька полiцаПв, ваша свiтлосте, з науково вдосконаленими газовими скорострiлами - i багатотисячний натовп дурнiв i шарлатанiв буде в панiцi тiкати вiд них. За секунду такий скорострiл може вбити тисячi людей. Це, мiж iншим, ще один доказ, ваша свiтлосте, що вiйна бiльше неможлива, вона стаК цiлковитим безглуздям. А, крiм того, дозвольте вам додати, ваша свiтлосте, що ми маКмо таких чудових помiчникiв, як самi панове соцiалiсти. Як вам, розумiКться, вiдомо... (Що Пй може бути вiдомо, цiй невиннiй черницi, посвяченiй на пожертя боговi минулого?) - Як вам вiдомо, соцiалiсти подiляються на рiзнi партiП, групи й секти, що вiчно й люто борються мiж собою. Це, мiж iншим, знову показуК, що навiть серед робiтництва немаК рiвностi. I серед нього е рiзнi верстви з рiзними iнтересами, що й кидають Пх на боротьбу помiж собою. Правi соцiалiсти, лiвi соцiалiсти, старокомунiсти, неокомунiсти, анархо-соцiалiсти, анархо-комунiсти, активiсти, пасивiсти, iнаракiсти. I так далi, i так далi. Числа Пм немаК. Пролетарiату як класу немаК. Це вигадка теоретикiв-економiстiв. Њ рiзнi собi бiльш менш постiйнi групи з часто протилежними iнтересами. Завдання ж мудрого керманича повертати всi цi сили так, як повертаК вiжками шестерню коней добрий вiзник. Повертати ними так, щоб вони самi в собi й собою нищили руПнницьку енергiю. I нова аристократiя, смiю сказати, ваша свiтлосте, блискуче справляКться з цим найважчим завданням. Ви погляньте, ваша свiтлосте робiтничi органiзацiП виносять мало не половину всього населення. Нiмечини; в парламентi робiтничi партiП становлять абсолютну бiльшiсть, здаКться, треба Пм тiльки захотiти, i все буде по глаголу Пхньому. А насправжки вся сила, вся влада в нас, невеличкоП купки вибраних людей. I ми не боПмось нiяких загроз, нiяких прийнятих чи неприйнятих законiв, нiяких страйкiв i революцiй. Ми - велика, непоборна, самодержавна сила! Ага, зникла вищирена насмiшкуватiсть? Приховала кiгтi? О, перед силою жiнка моментально ховаК всi своП посмiшки й кiгтоньки. Перед богом сили вона згинаКться з спадщинною побожнiстю i в жертву йому споконвiку приносить усiх своПх слабших богiв. Покора перед силою К шостий смисл жiнки. - О ваша свiтлосте, нема тiКП сили, що могла б порушити чи зупинити могутнiй iсторичний поступ новiтньоП аристократiП! А щодо решткiв староП, яка подекуди збереглася в пережитках монархiй, то недалеко той час, коли рука iсторiП легесенько, ваша свiтлосте, збере Пх усi й поштиво, але твердо, складе в музеП старовини. I сповниться старе пророцтво: "Њдине стадо й един пастир". Цебто, ваш свiтлосте Кдина республiка землi й Кдиний президент ПП. I поклоняться йому всi народи й iплеме на земноП планети. Ага, брiвки похмурилися? В очах уже уважнiсть, пильна думка? А як же буде тодi з твоПми мрiями, з твоПми коронками, з твоПми музейними планами, черничко ти бiдолашна? Кому ж ти тодi приноситимеш у жертву твою молодiсть, пишнiсть грудей, мокрий блиск очеП? Як же iснуватимеш ти на свiтi без влади, без самопожирання честолюбностi, без того бога, якому тебе з пелюшок навчено молитися? - О, це не фантазiя, ваша свiтлосте, а неминуча конечнiсть iсторiП. Ви, мабуть, ваша свiтлосте, не дуже пильно слiдкували з вашого замку за ходом сучасностi. А ви зводьте, ваша свiтлосте, звернути ласкаву увагу, як ця концентрацiя нацiонального багатства вiдбуваКться скрiзь, по всiх краПнах свiту. Англiя, Францiя, Середня Њвропа, Америка, Африка, Азiя, весь свiт, ваша свiтлосте, втягнений у цей процес. Всi багатства, вся промисловiсть, торгiвля, вся продукцiя матерiальних i духовних вартостей життя - все це в руках невеликих центрiв, банкiв. Ви подивiться, ваш свiтлосте, простим оком навкруги, й ви побачите, яким скаженим, нестримним темпом, якими кругови ми вихрями все життя стремить до центрiв. От коли закони життя планетарних свiтiв ясно помiтнi й у життi людства. Кожне тiло до свого центру, а всi разом до Кдиного спiльного всiм центру. Людство, ваша свiтлосте, входить у нову фазу своКП iсторiП. НастаК доба Королiв Землi! Королiв-Президентiв. Подумайте тiльки, ваша свiтлосте: Король Землi! Король усiх народiв i земель. Iм'я його лунаК вiд краю до краю всiКП поверхнi земноП кулi. Його сила й воля сягаК на всi землi моря, суходоли, острови. Найменше сiльце в якомусь глухому кутку IндiП, чи ГренландiП, чи Африки знаК, поважаК i слу хаКться вселюдського короля. Що може бути на землi вище прекраснiше за це? Нi, скажiть самi, ваша свiтлосте, чи могли ж мрiяти про такий апогей слави й могутностi наймогутнiшi монархи минулих вiкiв? Що, ваша свiтлосте? I що ж справдi перед цею величчю корона чи трон якогось там декоративного убогенького монарха, з голови до нiг обплутаного боргами в банках? Жалощi тiльки й бiльш нiчого! Старий облудник-ягуар затихаК и повiльно, ласуючи, поводить хвостом: ще трошки - й можна робити останнiй, рiшучий скок. Принцеса хмуро, притихло й задумливо водить пальцем по оздобленiй золотом палiтурцi "ТеорiП омнеПзму". - I народ того хоче? - раптом занадто недбало вириваКться з ПП тiсно стиснених уст. Граф Адольф придушуК вибачливу посмiшку й обережно обводить князiвну поглядом. - А що таке народ, ваша свiтлосте? Мила собi поетична фiкцiя, якоП вживали доти, доки була корисна. Народу, як i пролетарiату, немаК, ваша свiтлосте. Њ держава. А держава - це Фрiдрiх Мертенс, князiвно. А коли Фрiдрiх Мертенс хоче того, то, значить, того хоче й Нiмеччина. Ну, i народ, коли хочете, ваша свiтлосте. Так, так, ваша свiтлосте, оцей самий фабрикант гумових препаратiв. Бiльше ще, ваша свiтлосте: цей фабрикант гумових препаратiв буде одним iз перших Королiв Землi. Королiв Землi, ваша свiтлосте! I голос графа Адольфа стаК строгий, притишений, як у храмi. Улазливе, виварене, мучне лице з сiрими риб'ячими очима витягаКться поштивим ляком. Вiн злегка перехиляКться до принцеси й ще притишенiше, ще побожнiше жахаКться. - Мертенс... один iз перших кандидатiв! Нехай це мiж нами, але його вже намiчено. А може, i зразу перший? Хто знаК? Але подумати тiльки, та й то страшно - Король Землi! А дружина його - Королева Землi! Њдина, всемогутня, всевласна. Всi розкошi землi, всi здобутки культури, вся краса людського духу, всi оздоби, все на одне ПП слово... перед нею. З цим нiяка казка не зрiвняКться. Королева Землi! Що ви скажете на це, ваша свiтлосте? ЏП свiтлiсть якусь мить нiчого не каже, тiльки блiда, крива посмiшка холодком пробiгаК Пй на устах. - Що ж, коли це не фантазiя, то досить... iнтересно. - Ах, так?! "Досить iнтересно"? А не досить заздрiсне? А не досить болюче, страшно й нестерпно привабливо? - Тiльки, на жаль, ваша свiтлосте, пан президент не маК дружини. Не маК. I не так легко такому велетневi знайти ПП собi до пари. О, не так легко. Це мусить бути жiнка, що родиться раз на столiття. А хiба таких багато К на нашiй бiднiй землi? Дружина Мертенс а! Дружина найгешальнiшоП людини, наймогутнiшого владаря незчисленних багатств, майбутнього Короля Землi. Легко сказати! Це ж мусить бути, дiйсно, вибра-ниця, рiвна генiКм та силою, гiдна корони всiКП землi. Блiда, тонюсiнька посмiшка в!Пдливо, як ниточки огрути, розлилась куточками уст князiвни та так i застигла. I раптом принцеса живо переводить очi на графа й пильно, з тихим, зляканим непорозумiнням вдивляКться в нього. Ага, торкнуло? - Я не розумiю, нарештi, графе, для чого вся ця розмова? Ах, ти не розумiКш? А чого з очей такi гострi колючки випнулись? А чого голос став такий тьмяний, стиснутий? А чого рука дрiбно-дрiбно труситься на поруччi фотеля? Граф Адольф скромно спускаК очi додолу й, замiсть вiдповiдi, тихо, обережно, в задумi каже - Я тiльки одну таку жiнку знаю в Нiмеччинi. Одну-Кдину, що гiдна бути Королевою Землi. I знову задума лягаК на зiгнуту круглу спину, на схилену, з затоками лисини голову. Тiльки очi, як два цвiркуни з дiро чок, швидко визирають з-пiд жовтих вiй i зараз же ховаються. Принцесина рука дрiбно-дрiбно труситься. Лице заливаК вiд шиП густа, гаряча хвиля й червоною плямою, як хмари з-за обрiю, суне по молочно-бiлому лицi. - Хто ж ця жiнка? - раптом голосно i твердо питаК принцеса. Тодi граф пiдводить голову, стаК на всi чотири лапи, смiливо, одверто дивиться просто в дивно блискучi очi принцеси i, змахнувши хвостом, робить останнiй рiшучий скок: - Ви, ваша свiтлосте! I вмить принцеса помалу, спокiйно, велично пiдводиться й показуК обтягненою в чорний блискучий шовк рукою на дверi. З лиця вмент випарувала червона пляма, i воно стаК моторошно блiде. - Вибачте, графе, це... Кдина вiдповiдь, яку я можу дати вам на вашi останнi слова. Граф Адольф помалу пiдводиться й низько вклоняКться. - Занадто жорстока вiдповiдь, ваша свiтлосте. Не вiдповiдна до тих мотивiв, якi кермують мною. - Вона заслаба, графе, супроти чоП образи, яку ви вчинили менi. Коли б на мойому мiсцi був мужчина, я не певна, чи взагалi ви змогли б вийти з цiКП кiмнати. Прошу вас залишити мене i сподiваюсь... Граф Адольф покiрно схиляК голову. - Я корюся, ваша свiтлосiе, але прошу вибачити менi, я таки мс розумiю своКП провини й образч, про яку ваша свiтлiсть зводили згадати. Очi принцеси раптом дивно спалахують, стають не зеленi, а червонi, як волосся, i моторошно горять цегляно-червоними жаринами серед помертвiло-бiлого лиця. Граф не розумиК?! Вiн смiК це говорити?! Вiн не розумiК образи, яку вчиняК Пй, пропонуючи шлюб iз убiйником ПП батька i брата, з убiиником Пхнього роду, з грабiжником, з людиною, що за можливiсгь випускати Пй кров по краплi вона, принцеса, готова вiддати всю свою кров по краплi? Голос уже не тьмяний, не рiвний, не грiзно величний, а дзвiнкий, металiчне ляскливий, нестримний, бризкаК розпаленими шматками слiпучоП, назбираноП ненавистi. Граф Адольф твердо й чудно зустрiчаК ПП цегляно-червонi очi. - Я маю вашу свiтлiсть за надзвичайну людину. I тiльки через це в мене повернувся язик зробити вам цю пропозицiю. I саме через те, що знаю вчше вiдношення до пана Мертенса, що знаю всю тяжку кривду, яку вiн заподiяв вашому родовi, вам i Нiмеччинi. - Через це ви робите?! - Так, ваша свiтлосте, саме через це. I через те, що моя пропозицiя... Граф Адольф озираКться на дверi, робить невеличку павзу й притишуК голос: -...що моя пропозицiя, коли ваша свiтлiсть згодяться прийняти ПП, даК можливiсть досягти.. укоханоП, святоП мети наших батькiв Так, так, ваша свiтлiсть, наших батькiв! Моя пропозицiя, ваша свiтлосте, даК можливiсть пройти в табiр ворога, опанувати всiма його силами зсередини, звалити його, зци-щити i в нових, перетворених формах одновити могутнiК гь кращих, вибраних. Це грандiозна iдея, ваша свiтлосте! Це.. чудо, ваша свiтлосте, це... героПчний подвиг! Але якраз тому, що це чудо, героПзм i подвиг, тому я пропоную це тiльки вам. Бо тiльки ваша велика душа, ваша свiтлосте, тiльки ваш героПчний дух здатний на таку надлюдську жертву, на таку генiальну волю й на високе, мудре розумiння речей. I уявiть собi, ваша свiтлосте, тiльки на хвилину уявiть усю величнiсть, усю грандiознiсть такого подвигу! Я просто млiю вiд побожностi, ваша свiтлосте, уявляючи собi всi наслiдки такого кроку. I от це боротьба! Це... не фантастична мрiя, не романтизм, а реальна, захоплива, велетенська, героПчна боротьба! От через що, ваша свiтлосте, я насмiлився зробити вам цю пропозицiю. I старий ягуар покiрно, смиренно, як уже впокорений, схиляК голову. Принцеса ж Елiза, вирiвнявшись, злегка поширюК очi. В них уже погасли цегляно-червонi iскри, вона з хмурим, суворим непорозумiнням обходить iз усiх бокiв обкутану покорою постать, шукаючи кiнчика запони, щоб пiдняти ПП й подивитися, .нiяка пастка за ними ховаКться. Але граф Адольф щiльно-щiльно закутаний, нi однiсiнькоП щiлинки, нi найменшого кiнчика - покора, побожнiсть, розкриття душi до останнього, до мовчання. Пришерхлi дитячi уста й зеленi очi легесенько обмiтаК кiнчиком усмiху. - Я дуже вам дякую графе, за високу думку про моП здатностi, але, на жаль, про вашi здатностi в дипломатiП я такоП думки не маю. Гнучкiсть i мiнливiсть переконань не завсiгди К ознака ПхньоП мiцностi, щиростi й правильностi. Я рiшуче, без дальших пояснень, прошу вас, графе, скiнчити нашу розмову й залишити мене саму. Граф Адольф на мент, на коротюсiнький мент визираК бистрим сiро-жовтим поглядом з-пiд запони, але зараз же ще щiльнiше закутуКться в неП, низько, побожно вклоняКться й не чутною котячою ходою виходить iз салону. *** Вечiр блакитно-рожевий, iз лляними довгими хмаринками, такий задумливо-розумненький, поважний i сумирний, ну, чисто як голiвка Лорхен. А старому Наделевi сумно й тягiсно. Тягiсно-тоскно слухати йому невдалих синiв своПх. Не любить вiн цих розпанаханих, бурхливих, безладних розмов. Вiн любить порядок, точнiсть, певнiсть. Шестеро дiтей у старого Наделя: троК синiв i троК дочок. Рiч, розумiКться, не в кiлькостi, а, як то пишуть у партiйнiй газетi, в персональнiй якостi. Персональна ж якiсть якраз i не задовольняК старого Наделя. Про двоК меншеньких, двоК дочок, взагалi не варто говорити, - яка з них там персональна якiсть, коли Гретi всього дев'ять, а Лорхен зовсiм тiльки п'ять рокiв. Вiчно голоднi, вiчно пороззявлюванi дзюби, та й бiльше нiчого. Знай, набивай Пх зранку до вечора, щоб не пищали. Третя дочка... ТретьоП дочки... ТретьоП дочки, взагалi, немаК й не було нiколи. Сини ж... От вернулися з роботи, на столi вечеря, не пишна, проста, пролетарська, а проте таки людська вечеря. Спокiйно, пристойно попоПсти б, погомонiти, почитати газету чи книжку, iпiти. перейтися десь сквериком, де так чисто, акуратно, рiзнобарвними кружечками ростуть квiти. А почiм спочину i й, побажавши одне одному на добранiч. Замiсть того, глитнувши похапцем, жужмом, без ладу, без уваги, все, що стояло на столi, вчепились один в одного i гризуться до ненавистi, до сласностi. А стара панi Надель байдуже плете собi панчохи бiля вiкна. Рот Пй трошки перекривлений на правий бiк, щоки одвисли двома жовто-смуглявими, пом'ятими торбинками; припухлi синюватi повiки важко й безпричасно налягли на банькатi чорнi очi. I блакитно рожевий вечiр, i крик синiв, i злякано уважнi оченята Лорхен, i неспокiйне потирання плеча одiрваноП руки старого - все Пй байдуже. Час од часу вона прутиком чухаК волосся за вухом, чорно-сiре, масне, неохайне, i знову плете - тупо, мляво, механiчно. А колись же... Нi, не подобаКться старому. Наделевi сьогоднiшня балачка синiв. Вiн пiдбираК три крихiтки хлiба, кладе на тарiлку, бере газету й iде собi до другого вiкна. Йде дрiбними, строгими кроками, такий собi сам увесь строгенький, чистенький, iз гострою жовто-сивою борiдкою; щiчки рум'яненькi, з фiолетовими жилочками, як на осiннiм червонуватiм листi, сиве волосся рiвнесеньким Пжачком пiдстрижене. Газетку (тижневик партiйний) акуратненько кладе на пiдлокiтник розчиненого вiкна, виймаК правою (Кдиною) рукою окуляри з лiвоП боковоП кишенi i, помагаючи головою, зручно накладаК Пх на нiс. Але газетка - партiйний тижневик - щось не читаКться. Гудуть, лопотять мотори за вiкном; дзвенять, гуркочуть трамваП; ревуть i хрюкають авто; над будинками, на фояi блакитн