пина з пропiтнiлими лопатками (все прiють пан президент!) масивно i кругло, як лантух iз мокрим пiском, випинаКться над спинкою фотеля. Балансуючи на поштивих шпиньках, граф Адольф пiдбираКться до спини, низько вклоняКться Пй, зупиняКться й починаК ждати. З за спини рипкий, одвологлий бас кидаК: - Сiсти. Коротко Швидко Ну? Граф Адольф сiдаК, не притуляючись спиною до фотеля, i стримано хитро посмiхаКться. - ПриПхала I задоволене стулюК голенi тонкi жiночi уста. Скудовчена темно-руда голова, неначе жмут iржавого дроту, вмить затихаК над апаратом, далi рвучко повертаКться всiм бурим, масним од поту лицем до графа Адольфа и блискаК на нього квадратовими жовтими конячими зубами. - Принцеса?! Граф Адольф скромно и нiжно хитаК головою - Чому ж не попередили? Сюрприз? Га? Добре. Докладнiше. Не хапаючись. Ну? I, крутнувши держальце з чорним кiнчиком, надушивши по черзi на два гудзики, пан президент кладе руки на поруччя фотеля й наставляК на графа сiдласте чоло. Граф докладно, не хапаючись, нiжно воркотливим голосом починаК розповiдати. Пановi президентовi не все ясно, вставляКться запитання. Тодi граф моментально мiняК епiчно мрiйний вираз на поштиво-уважний, серйозно, дiловито хитаК головою i знову, наче давши собi наказ, у тому ж нiжному тонi розповiдаК далi. Стриманiсть принцеси абсолютно-таки подобаКться пановi. Абсолютно. Гордiсть? Неприступнiсть? Величнiсть? Цiлком добре. По-королiвському. Так i слiд. Ззаду, як цвiркун, сюрчить апарат. Мертенс, не повертаючись, одводить лiву руку назад i нетерпляче надушуК три рази гудзика з жовтою шапочкою. Сюрчання вмент уриваКться. Тодi пан президент пiдводяться й урочисто кладуть руку на плече графа Елленберга. Граф Елленберг, обережно тримаючи цю руку на плечi, як пташку, що несподiвано сiла, теж пiдводиться. - Графе! На вас складаКться честь зробити цю дiвчину моКю дружиною. Найодважнiшi люди бентежаться, коли мрiяна фортеця несподiвано з'являКться перед Пхнiми очима. - Я безмiрно дякую пановi президентовi за цю високу честь, але... але... дозвольте завважити, пане президенте, що труднощi цього доручення рiвняються честi його. Як пановi президентовi вiдомо... Пан президент здiймаК руку з плеча й похмурюК брови. - Для довiреноП особи Фрiдрiха Мертенса нема непоборних труднощiв. Що? До вашого розпорядку, пане мiнiстре, державна сила Нiмеччини, половина ПП нацiонального майна, моК iм'я, ваш розум i розсудливiсть принцеси, яка, сподiваю ся, К в неП Досить? Що? Га? Нiяких бiльше слiв. Граф Адольф мовчки вклоняКться. Пан президент тикаК йому куцу товсту руку, другою рукою мiцно б'К по плечу i, за жовтiвши на все лице посмiшкою, додаК: - Корона ж Землi не жарт? Га? Навiть для честолюбностi принцеси. Що? Граф Адольф швидко встромлюК в пана президента загостренi радiсною цiкавiстю очi. - Њ новi вiдомосii, пане президенте?! - Њ. Справу конгресу Лондон прийняв. Токiо й Пекiн комизяться. Дурницi, приймуть. Мусять, косоокi! Ну, до роботи, до роботи! Про хiд доручення можете iнформувати поза всякою чергою. Лондон прийняв! О, тепер!.. Граф Адольф побожно вклоняКться i ще на тихiших шпиньках вислизуК з храму влади й могутностi. * * * - Дозвольте, принцесо, представити вам нашого вченого, анахорета. Князiвна Елiза трошки здивована: анахорет - рослий, плечистий, широкогрудий, лобатий здоровило. Замiсть традицiйноП анахоретськоП лисини, наслiдку чеснот самозаглибленостi, - буйне бiляве, з рудим пiдпалом волосся; замiсть аскетичноП блiдостi - чисто виголене здоровецьке лице, без найменших ознак самозаглибленостi. От тiльки очi та уста... якiсь непевнi. Не очi, а гола перед вами людина, одверто гола й без крихiтки сорому. Аж нiяково дивитись у цi очi, одвертi, прозорi, розчиненi й виставленi наперед лиця, як два вiкна. Уста - половинка скибочки оранжi, накрита тонесенькою ниточкою. Ниточка на обох кiнцях закручуКться волосинками догори. I над очима - широке чоло, а пiд устами - гостре пiдборiддя з дитячою смiшною вдавленою ямочкою. Та й келiя мало подiбна до пристановищ фахових анахоретiв, де звичайно бруд конкуруК iз святiстю. Швидше ательК артиста маляра - височенне, iз свiтлом на всю стiну, повне червоних передвечiрнiх променiв. А замiсть мольбертiв та полотен - шафи та полицi з книжками, столи з приладдями, ретортами, склянками, слоПками. В кутку - знайома принцесi топильна електрична пiч Гайдена. Вiд колишньоП оранжереП лишилося декiлька пальм та багато квiток на всiй вiконнiй стiнi та навiть на столах. Пiд пальмами - фотель, бiля фотеля - столик iз радiотелефоном. Тут же й екран, та ще новоП системи. От тобi й келiя! Несподiваний вiзит високоП особи бентежить невдалого анахорета; це видно по всьому, i це викликаК хвостик посмiшки у старого графа. Що доктор Рудольф не може блиснути галантнiстю оперового тенора, про це нiхто не взявся б сперечатись, бачивши, як доктор Рудольф цеглясто червонiК, як незграбно вклоняКться, неначе зазираК в дiжку, як од хвилювання хоче зачесати пальцями волосся й спиняК руку на чолi, ще рач почервонiвши до самоП ямочки на гострому пiдборiддi. Князiвна Елiза, розумiКчься, не помiчаК нi збентеження, пi незграбностi анахорета ПП зеленi, кольору осiннього листя очi з цiкавiстю оiлядають келiю. В устах уявляКться щось таке, що старий граф колись давно-давно бачив у неП, десятилiтньоП дiвчинки: вони трiшки розiйшлись, розгорнулiкь, показуючи бiлу рiвну смужку хижо рiвних зубiв, ну, зовсiм та сама Ельзюся, що з любов'ю й цiкавiстю розiлядала дитячий аероплан. Фах доктора - хiмiя? Хiмiя - одна з наук, що особливо цiкавить ПП. АлК, на жаль, вона не мала змоги грунтовнiше зазнайомитися з нею. Це, мабуть, прилад Шiмпфера? Доктор Рудольф iз легким здивуванням i поспiхом пiдтверджуК. А от цих приладiв вона нiколи не бачила. Вона знайомилася з хiмiКю з працi професора ГайКра. Шевцi, кравцi та всякi нижчi фахiвцi, зачувши iм'я конкурента, роблять одвертi, зневажно-жалiсливi гримаси. Вищi фахiвцi - ученi, письменники, поети - або тонко, загадково посмiхаються, або делiкатно переводять розмову на сенсацiйне вбивство. А от доктор Рудольф, на диво принцеси, не робить нi одвертоП зневажливоП гримаси, нi загадковоП посмiшки. Професор ГайКр? Дуже дуже знаючий, роботящий, посидющий чоловiк. Тiльки, на жаль, людина старих метод. I одвертi, голi, трохи нiби здивованi очi дивляться чисто, ясно й привiтно, i нема нiякого сумнiву, що, дiйсно, професор Гайер, хоч i роботящий, але вiдсталий учений. - А новi методи в хiмiП радикально вiдрiзняються вiд старих? (Старому графовi чуКться "Тату, а зовсiм без крил не можна лiтати?"). Доктор Рудольф трiшки затинаКться, радикально нiщо в життi не вiдрiзняКться вiд того, до чого близько стоПть, усе виходить iз попереднього, К його розвитком. Методи думання так само мають своПх баПькiв i родичiв, як i живi органiзми. Крик революцiонерiв у мистецтвах чи наукових дисциплiнах про радикальний розрив iз своПми попередниками подiбний до крику новонародженоП дитини, що розриваК з пупцем своя матерi. Не бiльше. I, злякавшися за таке порiвняння, доктор Рудольф червонiв до самоП ямочки й рiвночасно здивовано й одверго дивиться просто в лице високiй гостi. - А менi б дуже хотiлося зазнайомитися саме з новими методами. Вам би не було дуже тяжко дати менi хоч декiлька лекцiй, пане докторе? - Hi, я не думаю, щоб це було менi тяжко . Граф надзвичайно пильно розiлядаК малесенький слоПк, пiднiсши його до самих очей i поклiпуючи вуса. Бiдний Рудi - годилось би додати кiлька слiв про честь i щастя, але в нього було так мало практики говорити те, чого вiн не почував. Вiн тiльки ще раз червонiК, помiтивши, як у високоП гостi лице стаК якесь iнше, те саме, з яким вона ввiйшла до лабораторiП. - Так я вас у такому разi сповiщу про початок наших занять. Добре? I принцеса, милостиво хитнувши головою, повертаКться до графа. - Ходiмо, пане графе? Старий трудно пiдводиться и кладе руку на плече доктора Рудольфа. - Ну, анахорете, бувай здоров. Чому в недiлю на обiдi не був? Нова iдея пiдскочила? Ну, нiчого, нiчого. Кому iдея, кому дурiсть, кожний по-своКму, як каже твiй батько, порядок держить. Рудольф iде проводжати гостей до порога. I тут принцеса бачить, як лiва нога доктора за кожним кроком провалюКться в ямку, а все тiло перехиляКться влiво й дугою знову випростуКться. I знову доктор Рудольф, пiймавши погляд принцеси, густо, цеглясто червонiК. За порогом князiвна Елiза ще раз киваК маленькою червоняво-золотою голiвкою й посмiхаКться до нього так, як посмiхаються дорослi до байдужих Пм дiтей. *** У покоях Елiзи, слава богу, скiнчилася шамотня розкладання речей, яка раз у раз уПдливо роз'ятрюК чуття самотностi. Червоний салон, призначений на робiтню, повний малинового вечiрнього свiтла, такого тужного й невiдомо-радiсного. З боку стола стоПть нерозпакована скриня з книжками - ця робота маК робитися пiд безпосереднiм доглядом самоП принцеси, всiх своПх друзiв вона сама своКю любовною, дбайливою рукою мусить розмiстити по мiсцях, справедливо заслужених ними. Граф упираК обидвi руки трохи вище колiн i трудно, помалу сiдаК у глибокий фотель - далi уникати рiшучоП розмови, ие-можливо: принцеса вже хмуриться. Дiйсно, принцеса, як людина, якiй надокучило митися бiля холодноП води, рiшуче повертаКться до графа й дивиться просто йому в лице темно- зеленими очима кольору ялини. - Графе! Можу я рахувати на вашу помiч у досягненнi мети, про яку я вам писала? ПрямоП вiдповiдi од вас я не дiстала на свою листа. Питання не застаК старого непiдготованим. Не одну нiчну тихошелесливу годину продумав i пробурмотiв вiн над ним на самотi з собою. Вiн також пiдводить очi просто до молочно-золотистого, з малиновими тiнями лиця. - З якими ж силами, принцесо, досягати тоП мети? Де тi сили? Трiшки заширокi брови густiшають, насуваються на зеленi очi. - Мене ваше питання дивуК, графе. В сиво-рудих круглих вусах залягаК, як осiннiй туман у старiй пожовклiй тирсi, вогка, сумна посмiшка. - Ми помираКмо, князiвно. Тихо, помалу, але неухильно помираКмо. I те, що не раз думалось i передумувалося старому, встаК знову в тихих, задумливо-сумних i кострубатих словах - не оратор старий, не оратор. Сили? РозумiКться, люди К, окремi собi люди. Але нема вже поколiння. Згадати колишнi часи! Монархiя! Монарх-то не людина, то вислiв сили, могутностi, Кдностi поколiння. Трони, паради, виходи королiв, iмператорiв, побожнiсть, релiгiйнiсть, вiдчування ПхньоП особи, блиск, мiстична владнiсть - це все не особистi якостi, це - дух поколiння, це - вищий закон. Але душа померла, i помираК поколiння. Де сила його, влада, слава? Де маКтностi, де гордi замки цвiту нацiП? Однi в романтичних повищерблюваних руПнах стоять на полисiлих горах, як покришенi почорнiлi зуби; в других пороблено ресторани для галасливого, брудного, нахабного плебсу; третi приладнано на фабрики мила, гребiнцiв i гумових препаратiв. Хто пан i владика сучасностi? На кричущо-золотому тронi по нiгтi у брильянтах, до пiдборiддя в шовках i оксамитах засiдаК всевладний, усекупуючий, усеграбуючий, усезадоволений капiтал. Черевата потвора з вузенькою крихiтною голiвкою самозакоханого кретина, з масними одвислими вiд самовпевненостi губами й вузлуватими руками професiйного ката. А круг трону хто? Мiзернi, манюсiнькi, шамотливi фi гурки колишньоП аристократiП. По-рабському, наввипередки складають до пiднiжжя трону своП шпаги, свою честь i колишню славу. За милостивий миг потвори, видираючи одне одному чуби, повзають на колiнах перед ним i цiлують руки. Ще бiльше, на колiнах Усевладного Черева сидять дочки й жiнки староП аристократiП, забавляючи потвору й покiрно задовольняючи ПП похiть А сини колишньоП аристократiП несуть високу службу охорони його величностi. Сором, ганьба i... фатальна неминучiсть! З ким же вдаватися в боротьбу? I проти кого? Весь же на род, згори донизу, до останнього сiльського наймита, пройнятий цим духом Черева. Весь вiн проПжджений болячкою наживи, ввесь очманiлий од чаду фабрики, грюкоту машин, дзенькоту склянок, весь насичений мораллю безмилосердноП конкуренцiП, брехнi, обману, визиску, образи слабшого, насили, кровi, глуму. Сучасна Нiмеччина - це залiзобетоновий дiм божевiльних, моральнооголених, хижожорстоких i мото-рошнонещасних iстот. Сонце зайшло, i салон стаК червоно-фiолетовий. Рiвно, тихо й напружено стремить iз чорного комiра сукнi виточена золота голiвка. - З ким же i проти кого, принцесо, здiйсняти нашу мету? - Гм! Значить, ви так безнадiйно дивитесь на справу? I голос теж рiвний, тихий i напружений. Голова графа довго, мовчки й механiчно, як зачеплене серце дзвiночка, хитаКться згори вниз. - Так, так, принцесо, все - скороминуще, все - мiнливе: i влада, i слава, i багатство, i самi поколiння. Њдине, що людина маК незмiнного, вiчного, святого, це - родина Родина - це цемент людей, це Кдине щастя, на яке може людина претендувати. Принцеса скоса пильно дивиться на похилену голову старого. Џй пригадуються чутки про родину графа Елленберга, про якiсь тяжкi драми в нiй, пригадуються моменти з зустрiчi, iскорки заляканоП, застарiлоП хапливостi у величезних очах графинi, вибачлива посмiшка графа Адольфа, мовчазна демонстрацiя Страховища. I принцесi не зрозумiло, як можна говорити про щастя родини. I хiба так виглядаК щасливий голова родини, як оця придавлена до фотеля важка, похила постать? Князiвна Елiза сильно й нетерпляче поводить плечима, як людина, на яку ззагу хтось довго й безцеремонне злягався всiм тiлом. - Нi, графе! Ви бачите все в занадто темних фарбах. Я маю цiлком iншi вiдомостi про стан справи. Життя К боротьба. В боротьбi перемагають дужчi, цебто найкращi. Ви самi сказали, що ми - цвiт нацiП Значить, ранiше чи пiзнiше перемога буде за нами. Не ви на службi в Черева. I не ввесь народ хоче бути божевiльним Не може хотiти того! Мусить бути воля до здоров'я, до нормального життя. Це - часова хороба, це пiдупад сил. I коли ми вважаКмо себе за наикращих, за найдужчих, за наиздоровiших, то ми повиннi помогти Пм видужати, заразити Пх своПм здоров'ям, загiпнотизувати Пх, розбити дух божевiлля! Граф пiдводить стару стомлену голову й дивиться вгору на обтягнене чорним шовком поставне тiло з високою шиКю, на якiй смiло, жагуче кипить золота невеличка голiвка. Горiшня губка хижо задерлась, очi стрибають у графа, от-от уся стрибне на нього. Який благословенний, чарiвний дар життя - молодiсть! Як вона чудодiйно перетворюК речi! Молодiсть не вiрить у поразку, у знесилля, у смерть, бо вона сама - щоденна, постiйна, трiумфуюча всерединi самоП себе перемога. Молодiсть не знаК ощадностi, бо вона багата, як багатiй, якому нема куди дiвати свого багатства. Вона любовна й самовiддана, як переповнена молоком мати до своКП дитини. Молодiсть смiлива, як командир полку, що виступаК проти беззбройноП юрби бунтарiв. Молодiсть - це найпоетичнiша казка, де найфантастичнiшi подiП й акти геройства вiдбуваються з найреальнiшою, найнаПвнiшою легкiстю. Всесвiтня потвора? Всi сили неба и землi? Гармати, банки, повiтрянi армiП? Колесо iсторiП? Закони неминучостi? Якi дурницi! Хiба проти цього всього немаК чарiвноП палички, добрих фей i непоборноП сили правди? Старий граф, що давно вже загубив усякий контакт iз добрими феями, важко пiдводиться i з сумною пошаною досвiдченого знесилля перед молодою наПвною силою вклоняКться князiвнi. - Велике й тяжке завдання берете ви на своП молодi плечi, принцесо. Але хай вам допоможе всемогутнiй. Щодо мене, то ви вже заразили мене, i рештка моПх старих сил до ваших послуг. Князiвна Елiза рвучко, не по королiвському, а по дитячому простягаК старому руку й мiцно стискуК волосатi, покоцюрб ленi старiстю пальцi - долоню обхопити несила Пй. Значить, вона може надiятись на нього? Так вона й знала! I вiн зазнайомить ПП з берлiнськими друзями: I скличе Пх на маленьку нараду? Чудесно, знаменито! Весь песимiзм старого, всi намальованi картини пропливли, як легкi хмарини пiд ПП гарячим сонцем, мигнули хвилевимитiнями й зникли. I знову все блищить, горить, смiКться, навiть жовтi черепи. О молодосте, вiчнотрачений раю, коли б же ж у тобi на росло древо пiзнання! *** Пiдбадьорився, пiдмолодився пiдстаркуватий дiм. Розчинились давно не вiдчинюванi вiкна парадних, жалюгiднонабундючених покоПв iз потьмянiлими, потрiсканими портретами на стiнах. Став частiше працювати телефон iз мiстом. Майже щодня почав заПжджати граф Адольф, хоча чомусь принцеса зовсi!м його не приймала. Старий граф знову взявся за своП мемуари й щоранку, заклавши руки за спину, насупивши кошлатi брови, важко ходить по кабiнету, мнучiП й тискаючи свою пам'ять, як засохлу глину. Графин-я цiлими днями шамотливо, злякано турбуКться, хвилюКться, в усе зазираК, всiм перешкоджаК. I все через те, що в колишнiх покоях Адольфа живе чудна дiвчина з червовим волоссям i зеленими очима. Чудна дiвчина обклала себе книжками, неначе студент при iспитах, цiлком серйозно, уважно, розкривши по-дитячому уста, слухав кривого доктора Рудольфа, поводиться, як королева, i живе, як черниця. Старий граф частенько заходить до молодоП принцеси i, коли виходить од неП, не знаК, в кого був: у королеви, в черницi, в засушеноП староП дiвки, в молодесенькоП наПвноП фантастки, в архаПчноП героПнi. От вона приймаК членiв берлiнськоП органiзацiП, цих препаратiв для археологiчного музею, вiд яких тхне воском, як справедливо каже Страховище. Величнiсть ПП, неприступна вищiсть, вибачлива ласкавiсть воiстину тiльки можуть бути вродженi, посланi вiд самого бога, такi вони природнi, само собою зрозумiлi в нiй. I от вона слухаК лекцiП доктора Рудi. Яка увага, яка покiрнiсть, яка мила, тепла, зворушлива дитячiсть! Одна тiльки Труда не визнаК принцеси. Це Страховище не силкуКться навiть трошки рiвнiше триматися у присутностi високоП i остi горбиться, по-хлопчачому стрiпуК стриженою головою, байдуже мружить пукатi очi кольору староП золотистоП бронзи. У природнiсть червоного волосся принцеси вона анiтрохи не вiрить. Взагалi принцеса в домi нi до чого. Через неП тiльки частiше почав лазити Шванебах, ця найкоректнiша зануда, яку Труда бачила коли-небудь на свiтi. Ну, мама, розумiКться, умлiваК вiд щастя й гордостi: подумайте, яка честь упала з неба на бiдних Елленбергiв. Молодчина доктор Рудi: вiн собi шкандибаК, говорить iз тiКю високою особою, не задираючи голови, як до святощiв, посмiхаКться своПми волосинками уст тодi, коли немаь нiякоП потреби посмiхатись; мовчить, коли треба балакати, i взагалi поводигься собi цiлком пристойно. От йому, наприклад, треба Пхати в гори, на страшКнно важну наукову екскурсiю, конче потрiбно зробити ревiзiю горам пiсля землетрусу, без цього гори нiяк не зможуть iснувати. I вiн собi кидаК почеснi лекцiП з високою особою, складаК свою валiзку, в якiй iще Ной робив свою кумедну подорож у ковчезi, i зовем не думаК про те, що Пхня свiтлiсть на два-три тижнi будуть позбавленi можливостi клiпати очима на хiмiчнi формули. А хiмiчнi формули також ото страшенно потрiбнi для майбутнього трону! Дiйсно, чи можуть iснувати гори без ревiзiП доктора Рудi, чи нi, вiн усе ж таки туди Пде. ПокоПвка Мiцi, що прибираК в доктора Рудi й приносить йому з дому Пжу, переконана, що вони ще можуть простояти деякий час без вiзиту пана доктора. А тим часом без пана доктора тут дехто буде сильно скучати. Але пан доктор нi на цi, нi навiть на дужчi аргументи не здаКться, i едиие, чого Мiцi вдаКться досягнути, це заключения умови: коли пан доктор вериуться з подорожi не пiзнiше, як за два тижнi, - але ж не пiзнiше! - Мiцi тiКi-таки самоП ночi прийде до пана доктора поговорити з ним и,ро гiрськi враження. Умови вiдповiдним способом припечатано, i пiсля того Мiцi, причепуривши розкудовчене вiд цiКП операцiП пухнасте бiло-кремове волосся, помагаК данавi докторовi винести його валiзку до хвiртки. I валiзка та така легенька - це Мiцi добре вiдмiчаК! - що, здаКться, нею можна вiд мух одмахуватись. I таким чином принцеса Елiза цього вечора лишаКться, бiдна, зовсiм без хiмiчних формул. Взагалi, цей вечiр багатий на рiзнi подiП. Насамперед маК бути дуже важне зiбрання, таке важне, що Труда вже заранi чуК в домi запах воску. Через те вона одягаКться в усе чорне, бере в руки бабцин молитовник iз кiстяними защiпочками i, потупивши очi, намiряКться вийти з дому. Але в холi ПП перестрiваК старий граф. Вiн щойно мав трудну розмову з графинею з приводу вечерi, тому настроКний не молитовне. I це, власне, псуК його вiдношення до намiру Труди, що його всякий батько повинен би тiльки привiтати. Навпаки, вiн, не помiчаючи - не хотячи помiчати! - молитовника в руках Труди, зупиняК ПП й рiшуче пропонуК вернутись до своКП хати, одягтися як слiд i нiкуди не виходити, бо сьогоднi маК бути наречений Труди, князь Шванебах. На це Труда, не пiдводячи синюватих вiй iз смуглявих лиць, скромно, тихо, як личить дочцi, навiть iз виразом суму, вiдповiдаК, що вона лишиться дома не може, бо йде до церкви. А щодо нареченого, то, скiльки Пй вiдомо, в неП його немаК, бо вона ж уже сказала, що, на ПП думку, Пй ще рано продаватись. У старого графа i брови, i очi, i вуса, i старомодний комiрчик сорочки стають колючi, настовбурченi; руки починають труситись, на обвислих щоках блiдо виступають червонi плями, а в голосi не чути нi нотки суму. - Трудо! Коли ти ще раз дозволиш собi такi слова, будеш дуже каятись Потiм, що це ще за нова богозневажлива комедiя? Залиши хоч релiгiю й церкву в спокоП. Пiсля ресторанiв, кабаретiв, театрiв - церква! Май сором, дiвчино, хоч перед людьми, як не перед богом i церквою Тобi там нема чого робитиi Вертайсь до своКП хати. - Нi, я, мабуть, таки пiду до церкви. - Нi, ти, мабуть, таки пiдеш до своКП хати! - Нi, мабуть, таки до церкви. Принцеса Елiза сходить сходами на важне зiбрання. Вона несе голову високо, рiвно, непорушно, а проте й так бачить унизу, в холi, батька й дочку. Ще бiльше: бачить, як рудяво-сива велика голова перехилилася до чорно-синьоП стриженоП, й на обох обличчях витиснений такий вираз, од якого принцеса зупиняКться i злегка лякаКться. В цей момент чорно-синя голiвка пiдводиться, на принцесу зиркають двi плями очей, голiвка рiвно повертаКться, i Труда, не хапаючись, рушаК до виходу. А старий граф, повернувшись до принцеси, вклоняКться Пй i йде назустрiч I на старому обвисло-жовтому лицi його принцеса зовсiм не помiчаК того щастя родини, яке К Кдиновiчне й бажане. I знову принцесi пригадуються розмови, ще там дома чуванi нею, про якiсь таКмнi драми в домi графа Елленберга. Труда ж так само тихо, спокiйно, як справжня релiгiйне настроКна людина, виходить iз дому й пiшки прямуК до церкви. Вона могла б узяти авто, але Пхати до бога на автi вважаК за занадто велику фамiльярнiсть, тим паче, що знайомство в неП з богом таке недавнК. Власне, вона йде не до церкви, а до пана пастора. (Молитовник теж, власне, непотрiбний, але взято його для бiльшоП певностi). А з пастором у неП така справа: вони уклали мiж собою невеличкий договiр - Труда раз на тиждень маК разом iз паном пастором робити пiдрахунок своПх грiхiв. Старенький уже чекаК на неП у своКму затишно чистенькому молитовному кабiнетику. Крiзь тюлевi гардини просiваються косi жовтi вечiрнi променi, лягаючи легесенькою сiткою тiней на стiну. Розп'ятий Христос iз запалими ребрами й обвитком на клубах, схиливши голову на плече, висить на хрестi. Труда тихенько, скромно сiдаК в фотель проти пастора, кладе молитовник iз кiстяними защiпочками собi на колiна, а на молитовник складаК смуглявi руки з довгими нiгтями. I знову кругленькi сумнi очi пастора на манесенькому старечо рум'яному личку задумливо, не по-земному дивляться кудись у просторiнь. (Бiдний старенький - у нього застарiла болячка шлунка, i вiн усе до неП прислухаКтьсяi). - Ну, доню, про що ж ми сьогоднi матимемо нашу розмову? I голос той самий - м'якенький, нiжний, як лапка кiточки. Труда зiтхаК, похнюплюКться, мовчить i скорботно хитаК головою, рецепт пана пастора не помагаК. Кругленькi очi стають iще круглiшi, злякано непорозумiлi - який рецепт?! Ах, вона нiколи не навчиться церковних термiнiв! Ну, та порада, чи як там, що панотець дав Пй стояти щодня годину навколiшках перед розп'яттям на колючiй жорствi. Вона стоПть щовечора, чесно вибравши найколючiшi камiнцi, але це не дiК нiяк; ще поки стоПть, то добре, а як устане, розiтре колi на, ляже спати, так усе з самого початку. Може, пан пастор знаК який-небудь iнший, дужчий рецепт, чи то пак.. ну, пораду iншу, чи що. А потiм... Труда знову похиляК голову, мовчки дивиться на своП руки й зiтхаК. А потiм... вона маК ще один грiх: вона ненавидить свого батька. Пан пастор злякано схрещуК пальцi на животику. Батька?! Рiдного батька? I знову Труда мовчить i дивиться на своП руки. Нi, не батька. В неП нема батька. Граф Елленберг зовсiм не батько Пй. НазиваКться батьком, але не батько. А поводиться, як батько, але не маК на те права. - Дитино моя, ви це все говорите, обдумавши своП слова? О, вона обдумала! Давно обдумала. Та й для чого Пй обдумувати, коли вона сама чула розмову батька з матiр'ю, коли сам батько сказав, що вона, Труда, не дочка йому, що ПП батько один iз колишнiх любовникiв матерi. У мами колись було багато любовникiв, тепер вона вже постарiлась, а колись була дуже гарна й приваблива. Вiн хотiв тiльки знати, якого саме, а мама не хотiла того сказати. А коли так, то яке вiн маК право поводитися з нею так деспотично й по-батькiвському, як вiн поводиться. I от тут К питання чи грiх, що вона ненавидить не свого батька. - Дитино моя, ви сказали менi такi речi, що я не можу так одразу повiрити вам. Ви цiлком певнi, що ви саме це чули? Труда знизуК лiвим плечем, розумiКться, вона цiлком певна. Мама, правда, одкидаК, запевняК, що вона. Труда, дiйсна дочка батька, але нi батько, нi вона цьому не вiрять. РозумiКться, вона не дочка графа. Старенький пастор зiтхаК. - Дитино моя, ви не повиннi, перш за все, слухати тих розмов, якi не до вас зверненi. Друге - ви не повиннi брати того за iстину, що часом говориться в хвилини гнiву й несправедливостi. ТретК - ви не повиннi допускати ненавистi у своК серце до людей взагалi, а особливо до людини, яка дала вам життя. Труда знизуК правим плечем так не дала ж ця людини Пй життя! От комiчно, Пй-богу! - Ви цього не знаКте й не можете знати. Ви повиннi забути, що ви чули, не знати, не думати, вiрити вашiй матерi Такi думки тiльки ображають вашу матiр i бога, дитино моя. Труда заплющуК очi. Ну, добре, вона так i буде робити. Коли так по-церковному треба, вона так i робитиме. Але вона все ж таки хотiла б мати якийсь дiйснiший рецепт од пана пастора, щоб одганяти всякi думки, що ображають бога. Жорства, правда, дуже мало помагаК. I вiд тих думок теж не помагаК, вiд тих, що вже вона розповiдала. А надто вночi- серце так само стискуКться i солодко, i страшно, кров горить на щоках, i так сумно чогось, i так соромно, i так... приКмно. Ну, от приКмно, факт, нiчого з тим не зробиш Вона щиро хоче, щоб не було приКмно, i нiчого не може зробити. I сказати нiкому про це не можна. Чому не можна? Чого люди соромляться того, що всi-всi роблять, що всi-всi так люблять? Пан пастор строго насуплюК рiденькi, з червоними прослойками тiла бровенята. Бо цi почуття в людини К звiрячi, низькi почуття, противнi боговi почуття! Того й соромляться Пх люди. Труда знизуК вже обома плечима. "Звiрячi!" Ну, то що, що звiрячi? Чого, справдi, люди так бундючаться перед звiрами? I чого цi почуття противнi боговi? Незрозумiле. Вiн же сам створив i звiрiв, i людей, вiн же сам дав Пм цi почуття, i вони противнi йому. Дивне якесь вiдношення до своКП власноП роботи. А потiм з боку бога просто несправедливо так понижувати звiрiв перед людьми Чим так люди кращi за звiрiв? Нi, нi, цiлком серйозно й об'Кктивно! Чим? Звiрi далеко кращi за людей. Насамперед звiрi страшенно правдивi. Вони не брешуть, уже хоча б через те, що не вмiють говорити, а вiдомо ж, що слова людей на три чвертi служать Пм для брехнi, щоб ховати те, що вони думають i роблять. Потiм, звiрi добрiшi за людей кiнь коня нiколи не вбиваК, а люди вбивають людей бiльше, нiж звiрiв. Звiрi надзвичайно серйознi й поважнi, нiколи не смiються. Вони невиннi й чистi, бо для них нема нiчого нi соромного, нi нечистого, нi неморального, нi непристойного. А рiвночасно вони моральнiшi за людей, без нiякого порiвняння. Наприклад, не продаються одне одному, не обдурюють, не понижуються, не пiдлизуються, не зраджують, не читають одне одному нудних, довгих нотацiй. Вони вiльнi, незалежнi, щирi, вони роблять так, як думають i почувають. Чого ж людина так пiдносить себе перед звiрами? Нi, по совiстi, чого? Старенький пастор iз жалем i острахом хитаК головою з боку на бiк: де росла ця дiвчина? - Дитино моя, ви не повиннi говорити таких речей, не повиннi думати такого страхiття... Тут Труда вже нiчого не розумiК, вона не повинна говорити таких речей, вона повинна, значить, i боговi брехати?! Так для чого ж вона ходить сюди? Ах, пан пастор, очевидно, не розумiК, як остогидло Пй брехати, брехати вiчно всiм i собi брехати. На кожному кроцi, з кожного приводу, з доброП волi i з примусу. Все К брехня, починаючи вiд неП самоП й кiнчаючи червоним волоссям принцеси. Брешуть у газетах, у книжках, брешуть в одежi, брешуть у вiдносинах, брешуть у молитвах, у коханнi, у ненавистi, в усьому, всьому. Вона бiльше так не може. Вона хоче повноП свободи, щиростi, без примусовостi, от такоП, яку мають звiрi, птицi, квiти, комахи. Скинути з себе всяку одiж, усякi пристойностi, приписи, заповiдi, лежати на сонцi, нiчого не соромитись, нiякого грiха не знати, нiяко го каяття не почувати; нiяких молитов не робити, обнiмати, хто любий; вiдпихати гидких, мовчати, як мовчиться, спiвати, як спiваКться Це - грiх! Грiх це чи нi? Нi, нi, Пй треба це знати без нiяких церковних фiлософiй, треба тiльки простоП, короткоП вiдповiдi: грiх чи нi? Може за це бог образитись? - Насамперед боП, дитино, не ображаКться, а... - Ну, як же не ображаКться? Сам же пан пастор сказав "Такi думки ображають господа бога". Значить, ображаКться. Взагалi, вона повинна по щиростi сказати, що воно надзвичайно таки трудно з богом нiколи не знаКш напевне - образиться, чи не образиться. I за що саме. Наприклад, у тiй книзi, що пан пастор дав Пй читати, в БiблiП, господь бог увесь час страшенно на всiх сердиться. I так жорстоко сердиться, ображаКться, що стаК просто; страшно i... несийiПатично. I за всяку просто-таки дарницю вiн караК найлютiшими карами. За збирання дров у суботу - побити камiнням. За нарiкання на голод - кара проказою. За невдоволення начальником - земля глитаК разом iз родиною. I за кожну дрiбницю викорiняти чоловiка з родиною його, з насiнням до третього й четвертого поколiння. А потiм страшенно несимпатичне враження робить те, що бог страшенно любить усякi вшановування, наче який-небудь генерал. I як хто не зробить усього, то знов викорiняти його до четвертого поколiння. Хiба ж це гарно? А потiм, чого бог так любить, щоб неодмiнно його прохали помогти в бiдi? I чого вiн сам без прохання не зробить? Люди - дiти його. А хiба маму треба прохати, коли вона бачить, що дитинi погано? Хiба вона жде, що дитина почне страшенно благати ПП? Так бог же повинен бути добрiший за матiр i не бути таким церемонним. I, взагалi, багато незрозумiлого Навiшо боговi терпiти всяке зло, що iснуК на свiтi? Вiн же всемогутнiй, вiн усе, значить, може. Нащо йому зло? Справедливо сказав якийсь фiлософ: не може знищити? Так, значить, вiн не всемогутнiй. Не хоче? Значить, не всеблагий. ОбражаКться за всяку дрiбницю, значить, дрiб'язковий, амбiтний, мстивий. От пан пастор хмуриться, сердиться, цi слова, очевидно, знов ображають бога. А хiба неправда все, що вона говорить? Нi? Старий пастор болюче морщить рiденькi брови. I голос його вже не м'якенький, як лапка кiточки, а чудний, суворий, рипучий, як рип дерева. - Ну, кажiть далi, кажiть, моя дитино, все, що К в вашiй бiднiй душi. Труда тоскно мружить синьовiястi очi. Ах, усе, що в неП в душi! Хiба ж можна сказати, що там К? Вона з усiКю щирiстю готова вивернути перед ним усю душу, вичистити ПП, вимести з неП все, що мучить, але хiба це легко зробити? Там такий розгардiяш, як у скринi, в якiй шукали голку все жужмом, все перемiшалося, переплуталось, нiчого розiбрати не можна. А Пй неодмiнно треба все розплутати, неодмiнно! Вона гадала, що це можна зробити тiльки за помiччю бога, бо нiкому несила справитися з цим завданням. Але вона, на жаль, починаК бачити, що i з богом трудно. Ну, наприклад, це питання з шлюбом, коханням i тому подiбним. Шлюб, на ПП думку, К явно невигiдна для обох контрагентiв операцiя. Скiльки вона знаК шлюбiв, - родичiв, знайомих, при ятелiв i зовсiм чужих людей, - а серед них немаК нi одного, ну, просто-таки нi одного щасливого. А тим часом усi кажуть, що без щлюбу нiяк не можна обiйтися, що щастя в шлюбi. Ясно, що тут якесь непорозумiння. Пан пастор каже, що це установа вiд бога. Дуже дивно, що всi божi установи такi невдалi й вимагають корективiв. Для чого, наприклад, на все життя робити контракт? Ну, добре, барон Роршадт хотiв мати молоду жiнку. Вiн старий, хорий, негарний. РозумiКться, полюбити його не може нiхто Але вiн багатий. Вiн може купити. I вiн купив ПП сестру, Фрiду Пй було двадцять п'ять рокiв, коли вони зробили контракт. Тепер вона страшенно мучиться з ним. Але контракт на все життя, i вона нiчого не може зробити. Виходить, вона обдурена, бо вона не знала, як буде Пй житися з бароном. А розiрвати не можна. Або тепер те саме з нею. Ну, добре, князь Шванебах потребуК мати молоду любовницю. Це зрозумiло й натурально, з цим нiхто не спереча Кться. Вiн маК грошi. Труда Пх не маК. Вiн може купувати, вона повинна продатися. З цим також нiхто не сперечаКться. Але вся справа в тому, як саме продаватись. Для чого неодмiнно на все життя? Яка рацiя? I для чого так нерозривно? Це ж страшенно непрактично! А потiм ще одне як можна мати дiтей з чужою людиною? I через що батько К голова родини? Хiба вiн родить дiтей? I хiба вiн напевне знаК, що то його дiти? Мати - раз у раз мати своПх дiтей, а батько завсiди - пiд сумнiвом. От коли б вона вийшла замiж за Шванебаха, хiба ж би вона могла все життя знати тiльки його одного? Кожний чоловiк за все життя знаК багатьох жiнок. Через що ж жiнка мусить знати тiльки одного? Абсурд явний! Але князь Шванебах напевне ж не згодиться, коли вона йому чесно скаже, що вона не гарантуК йому вiрностi. Значить, треба брехати й обдурювати? Або не продаватись. А не продаватись не можна - вона бiдна, ПП нiхто з Пхнього кола не вiзьме без грошей. А за людину не з Пхнього кола теж не можна виходити. Вона хотiла це раз зробити, i це була така драма, яка трохи не скiнчилася смертю. Ну, що Пй робити? Що може пора дити пан пастор i релiгiя? Це одне питання. А друге - кохання. Пан пастор каже, що всi ПП нiчнi думки та почування - нечистi, грiшнi, всi вiд диявола. Коли уважно над цим подумати, то знов виникаК багато сумнiвiв. Що за рацiя боговi вiддавати в монополiю дияволовi так багато всяких приКмних i необхiдних речей? Яка прекрас на рiч кохання, а надто кохання без дозволу, тайне, неподiльне нi з ким, сховане, що сповнюК всю iстоту кричущою радi стю i щастям. Але воно - вiд диявола! Як любо, як мило в пiнистому гомонi ресторану пiд гондливi звуки музики чути в собi радiсне, здiймаюче шумовиння вина Але воно - вiд диявола! А танець? Коли гаряча рука чоловiка обiймаК за плечi, а все тiло ниК, спiваК и гойдаКться солодким ритмом! Але й це вiд диявола. Що таке торгiвля? Обман, загальний обман. А тим часом усе купуКться й продаКться: одежа, Пжа, книжка, музика, авто, навiть право померти й бути похованим. Хiба нi? А обман - од диявола Значить, майже все життя вiд диявола. Бог же лишив собi молитву, церкву, пiст, шлюб, любов до всякого ближнього без розбору, нi за що нi про що, роздавання свого майна кому попало, одне слово - всякi нуднi, чуднi, непрактичнi, неприКмнi, а то й зовсiм неможливi речi Який же сенс у цьому? Ну, що Пй робити з собою? Пй, наприклад, дуже приКмно бувати в товариствi з одним жонатим чоловiком. Вiн уже немолодий, вiн не такий гарний i милий, як Макс, про якого вона вже казала пановi пасторовi. (Нiхто нiколи не може Пй бути такий любий, як бiдний Макс!). Але й цей Пй дуже приКмний Пй приКмно, що вiн iз такою побожнiстю, покiрнiстю, жагою дивиться на неП. ПП хвилюК, коли вiн говорить Пй на вухо непристойнi слова, ПП кидаК в такий солодкий жар, коли вiн коротенькими, швидкими поцiлунками ходить Пй по руцi до самого лiктя. I вона вночi думаК про його всякi-всякi речi, що, напевне, вiд диявола. Ну, що Пй робити з ним? Ну, добре, вона вже прогнала його, вона вже не бачиться з ним, вона вже навiть стараКться не думати про нього. Але вона не може прогнати з себе хвилювання, взагалi, вона не може не почувати замирання в грудях, коли зустрiваКться очима з гарним чоловiком. Пй любо, Пй солодко бачити, чути, тягтися до чоловiкiв. От вона говорить це цiлком одверто, щиро. Пй соромно за це, дуже соромно. Вона совiсно читаК всi молитви, стоПть навколiшки на жорствi, не Псть м'яса, виконуК всi рецепти пана пастора, але що ж вона винна, що це не помагаК? Бог чомусь надзвичайно стримано ставиться до ПП старання, наче йому зовсiм не хочеться, щоб вона перестала бути грiшною. Може, й справдi так? Про театр же Пй просто й говорити не хочеться - це не те, що монополiя, а чисте царство диявола А тим часом коли б вона могла стати артисткою, то, здаКться, пiдписала б... Нi, нi, вона говорить безсумнiвнi дурницi. Вона зовсiм не хоче бу, ти артисткою, це нiсенiтниця. Взагалi, вона говорить дурницi сьогоднi. Вона вiрить у бога, вона любить його, вона хоче бути всiКю душею приКмна йому. Але от тiльки одне питання: що, власне, боговi до неП? Ну, що йому, такому великому, такому всевладному, за приКмнiсть од якоПсь малесенькоП iстотки, як вона? Та вiн не повинен помiчати ПП. I, взагалi, бог напевне зовсiм не такий, як його малюють. Бог повинен бути величезний, грандiозний, безгнiвний, зовсiм зовсiм не зрозумiлий. I грiхи всi, i злочинства, i святiсть, i непристойностi, i кохання, i усе все, що дiють люди, все, що тiльки iснуК, все К його справа, нi за що вiн не може, не повинен сердитись, карати, милувати. I люди зовсiм не повиннi нi прохати його, нi молитись йому, нi боятись його, бо це ж безглуздо. Живуть же тварини, не думаючи про бога, не молячись йому, не боячись його, а проте вони живуть iз дозволу й волi бога Значить... Ну, от знову пан пастор невдоволений. Вона знову говорить дурницi? Правда? Але що ж вона винна, що такi думки приходять Пй у голову. Диявол? Ну, от знову - всяка розумна, розсудлива думка вiд диявола. Ну, от вона хоче зробити одну рiч. То неправда, що вона казала про ненависть до батька. Навпаки, вона любить страшенно батька, вона так любить його, що вночi iнодi ходить до його кабiнету й цiлуК тi речi, до яких вiн торкався. Це Пй соромно признаватись, але вона говорить пасторовi як представниковi бога. А бог сам повинен це знати. Але вона не може любити графа А раптом вiн справдi не батько ПП? А раптом ПП батько десь-iнде, хтось iнший? А граф тiльки з непорозумiння маК ПП любов, краде, значить, ПП любов? Хiба можна любити серед таких умов? Отже, Пй треба знати напевне, хто ПП батько. Навiть не це, а тiльки, чи граф батько Пй, чи нi. Бог повинен бачити ПП муки. Але навiщо вiн допускаК Пх? Чого йому не сказати Пй просто й одверто, що граф не К ПП батько? Чому? Коли вiн справдi все знаК, всiм пiклуКться, до всього втручаКться, то хай же вiн скаже Пй, чи граф батько Пй, чи нi. I хай скаже просто,