Володимир Вiнниченко. Мiж двох сил
------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
ДРАМА НА ЧОТИРИ ДIЏ
ДiКвi особи:
МИКИТА IВАНОВИЧ СЛIПЧЕНКО
ГЛИКЕРIЯ ХВЕДОРОВНА, його жiнка
СОФIЯ
ХРИСТЯ
Пхнi дiти
МАРКО
ТИХОН
АРСЕН
ПАНАС АНТОНОВИЧ, чоловiк Христини
СЊМЯННIКОВ
ГРIНБЕРГ
Лiдери большевикiв
МИКОЛА ПЕТРОВИЧ ВIЛЯНКЕВИЧ
СIНIЦИН
ПОДКОПАЊВ
большевики
СОРОКIН
Красногвардейцi, селяне, робiтники.
ДiКться в одному з великих провiнцiяльних мiст на УкраПнi в початку
1918 року.
_ДIЯ ПЕРША
__
Велика кiмната. Вона одночасно служить i за Пдальню, i за робiтню,
кабiнет i вiтальню. Лiворуч вiд глядача ближче до рампи теслярський
варстат. Тут же дошки, стру-менти теслярськi; над варстатом до стiни
поприбиванi полицi з пофарбованого дерева. Бiля варстату стоПть невеличка
шафа для книжок, яку допiру роблять.
Далi по лiвiй стiнi полицi з книжками. Мiж варстатом i полицями з
книжками дверi в другi кiмнати. В заднiй стiнi велике iталiйське вiкно.
Крiзь його видно будинки мiста. Бiля вiкна злiва стоПть стiл до писання,
фотель. Справа буфет. В стiнi, що праворуч, другi дверi до сiней. Попiд
сею стiною стоПть широка турецька канапа. Над нею старовинний украПнський
килим i портрет Шевченка у великому рушнику. Посеред кiмнати стiл,
покритий бiлою вишиваною скатiркою.
Скрiзь на стiнах портрети украПнських письменникiв, так само прибраних
рушниками.
У п'Ксi в основному зберiгаКться авторська орфографiя.
ПАНАС. (Рокiв 30, з голеною бородою, бiлявий, в очах переважно
юмористичний вираз. На йому сорочка з сiрого товстого полотна, на шиП
зав'язана червоною вузенькою стьожкою; рукава закачанi. Пiдперезаний
темно-синiм поясом. Чорнi неширокi штани в чоботи. Вiн дивиться у
дзеркало, розглядаючи себе зо всiх бокiв. Коли в сусiднiй хатi чуКться
голос, вiн хутко одходить од дзеркала, бере рубанок i стругаК.)
ХРИСТЯ. (Рокiв 24-х, бiлява, з м'якими рисами лиця, одягнена в бiлу
блюзку й синю модну спiдницю, на спинi двi коси. Хутко входить i шукаК по
хатi, поглядаючи скоса на Панаса.) Та де ж вона? Оце, Пй-Богу! Ну, нема ж,
та й годi! Паню, ти не бачив татовоП шапки?
ПАНАС. Бачив. На трапку лежить. (Не перестаК стругати.)
ХРИСТЯ. Ай, Паню! (Шукаючи, пiдходить до Панаса, м'яко, занадто щиро.)
А знаКш. Паню, тобi таки без бороди далеко краще! Тепер у тебе зовсiм
украПнський тип. А тодi трошки скидався на кацапчука, це через те, що
борiдка була бiлява i трошки цапина. А тепер же зовсiм такий, як чотирi
роки назад.
ПАНАС. (Нiби шукаК щось круг себе й заглядаючи за Христю.)
ХРИСТЯ. Що ти шукаКш?
ПАНАС. Та щось тут допiру говорено про мою борiдку. Хто то, Христю?
ХРИСТЯ. Авжеж, краще. А що я вчора казала, що гiрш, так то я так... з
поганого настрою. Менi здавалось, що ти поголився ради приПзду СофiП, щоб
б\ти таким, яким вона тебе знала.
ПАНАС. Ага, а тепер уже не здаКться?
ХРИСТЯ. Ну, Господи! Ну, розумiКться, ти можеш хотiть подобатись СофiП.
Що ж тут такого? Хiба це зараз же повинно значити, що ти в неП закохании?
Господи Боже! Невже ти думав учора, що я iменно це думала? Паню!.. Але даю
тобi слово, я зовсiм так не думаю. Ти вiриш менi? Вiриш? (8u.su.par йому в
лице, ловить руку з струганком.)
ПАНАС. (СмiКться.) Ах, ти хитрюга!
ХРИСТЯ. Чим? Чим? Чим же я хитрюга?
ПАНАС. Ну, дитинча, iди шукай шапку, менi треба докiнчить оцю поличку.
А то як прийде Софiя, як закохаюсь у неП, то й не кiнчу вже зовсiм.
ХРИСТЯ. Ну, а хiба ж ти не радий, що вона приПжджаК? Ну, скажи по
правдi. Трошки все ж таки хвилюКшся, га?
ПАНАС. Нi, менi дуже сумно. I страшно: а що знаКш, як повернеться стара
любов? Га? Що ж ми тодi робитимем, мала моя, га? Стара любов, брат, цупка,
живуча. От морока буде!
ХРИСТЯ. (Несподiвано гiрко.) На що Пй повертаться, коли ти ПП й тепер
любиш i не переставав усi цi чотирi роки любить.
ПАНАС. (Смiючись.) От-так маКш!
ХРИСТЯ. Ах Господи, i чого б я приставлявся. I зо мною ти женився
тiльки на злiсть Пй, i бороду поголив тiльки для неП, i.стоПш тут з
рубанком для неП. Ах, нещасний поет, мусить теслярством зароблять на хлiб.
Бiдний талант, загинув через сiм'ю. А Софiя, як же, вiдома артистка
росiйськоП iмператорськоП сцени, вона зрозумiК...
ПАНАС. (З посмiшкою пильно дивлячись на неП.) Дитинча, навiщо ти собi
кiгтоньки в серце запускаКш? Га? Навiщо дряпаКш? Нiкому з того абсолютно
нiякоП користи немаК. Повiр ти менi.
ХРИСТЯ. (Плаче.)
ПАНАС. Так... Додряпалась.
ХРИСТЯ. Ти нiк...коли м.-.мене не любив... Тiльки ПП... I тепер...
ПАНАС. Ну, скажiть на милость, що значить одна маленька, паршивенька,
цапина борiдка. В руки взять нема чого, а як зголив, так якi сльози через
неП. Нi, дитинча, годi, я заведу через мiсяць тобi таку, що всi кацапи
будуть ахкать. Ой, побачиш... На виставку в Рязань пошлю ПП. (Обнiма й
злегенька милуК.)
ХРИСТЯ. (Плаче й смiКться.) Я поганка. Паню! Ти не сердься на мене, але
менi так болiло ввесь час, так болiло. А тепер, знаКш, легче. Як сказала,
так i легче.
ПАНАС. (З усмiхом.) Ну, звичайно, як звалиш каменюку, так воно вмить
легче.
Входить Слiпченко. Вiн присадкуватий, кремезний, рокiв 50. Вуса довгi,
з пiдвусниками, звисають униз по-козацькому, вишивана сорочка з стьожкою.
Зверх сорочки пiджак, але штани пiдперезанi червоним широким поясом, за
якого причеплено револьвера. Говорить поважно, силкуючись удавати козака,
трохи театрально:
- Ну, дочко! Ти сюди з чоловiком любощi розводить прийшла? (До Панаса.)
ЗдаКться, воно трохи не по-украПнському буде "любощi розводить"? Га?
ПАНАС. По-украПнському можна все говорить. Не сушiть собi голови.
СЛIПЧЕНКО. Ну, нехай упораКмося з тою проклятущою кацапньою, засяду за
граматику. Ну, а шапка ж де? Дочко?
ХРИСТЯ. Та, Пй-Богу, тату, ПП тут немаК. Шукаю, шукаю аж... Ой, та ось
же вона, дивiться. Лежить собi...
ПАНАС. Та й уредна яка, i не поворухнеться, наче й не вона.
СЛIПЧЕНКО. (Бере смушеву, сиву шапку з червоним козацьким верхом, що
звисаК майже на плечi, гладить ПП рукою.) А де ж наш Арсен?
ХРИСТЯ. Та пiшов же, тату, на вокзал зустрiчать Софiю.
СЛIПЧЕНКО. Та аж з самого ранку сидить там? Оце добра менi справа. Ну й
поПзди, чи той, потяги ходять тепер, хай Пм грець. Ну, нiчого, хай
упораКмось з большевиками. А, та й славне козацтво росте. Кидайте ви,
Панасе, своК теслярство, записуйтесь у вiльнi козаки, боронiть рiдний
край. Яке тепер теслярство? Гляньте, яка ловка шапка. Га? (ОдягаК й
береться в боки.)
ПАНАС. (СпiваК, нiби не чуючи.) "Гей, не шуми, луже".
СЛIПЧЕНКО. О, вже заспiвав своКП. УкраПнець називаКться.
Входить Гликерiя Хвед. Рокiв 50. одягнена в темне, блюзка дзвiночком,
по-селянському, на головi темна хусточка. Лице тихе, добре. Вдача лагiдна,
дуже довiрчива, наПвна.
- А СофiКчки нашоП все немаК? Чую гомiн та й думала вже, що то вона
приПхала.
СЛIПЧЕНКО. (Серйозно.) А ти, стара, хiба й не знаКш? Прийшла ж од неП
телеграма, що вона просто на аеропланi прилетить до нас. (МоргаК Христi.)
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (Здивовано.) Оце, скажiть! (Стурбовано.) Та це ж, не дай
Господи, й упасти можна.
СЛIПЧЕНКО. Ого, прив'яже себе!
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Та й холодно ж. Боже мiй. Ото яка! А вона таки така.
Змалку така була.
СЛIПЧЕНКО. Та пише, що просто в вiкно хоче до нас улетiть. Ось сюди. Та
щоб ми вийняли його. Оце стоПмо та й радимось.
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Та як же так?! Ой, старий, ти знов оце мене дуриш...
СЛIПЧЕНКО. (Вдоволено смiКться.)
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. А я ж i повiрила. Хай Бог милуК, лiтать на цих
еропланах. Нехай уже поПздом Пде... (В сiнях гомiн.) Ану ж стiйте. Чи не
вона ж ото? Ой, матiнки! (КидаКться до дверей у сiни й зникаК.)
СЛIПЧЕНКО. А справдi, нiби СофiПн голос. Е, прилетiла таки! (Швидко йде
за ГликерiКю Хведоровною.)
ХРИСТЯ. (Поглянувши пильно на Панаса, бiжить за ними.) Вона, вона.
Софiвчка, СофiКчка! (ВибiгаК.)
ПАНАС. (Сам швидко йде до дзеркала, дивиться, чепуриться. Потiм
береться за струганок, але, роздумавши, одклада набiк i одкочуК рукава.
Видно, хвилюКться, нiяково про себе посмiхаКться, не знаК, яку позу
прибрати. Гомiн у сiнях стоПть хвилини три. Панас уже нетерпляче погляда
на двеоi.)
Входять всi й Софiя, Пй рокiв 27. Гарна, волосся темно-русяве. Одягнена
елегантно в сiрий зимовий костюм, гаптований хутром. На головi сiра, пiд
кольор костюма, хутряна, не смушева шапка. Iде, обнявши Гликерiю
Хведоровну. Манера балакать весела, рiшуча, трошки неуважна. Тепер
схвильована, в радiсному пiдняттю:
- I все так само, так само, як було. Навiть К Панас Антонович! Доброго
здоров'ячка? Як ся маКте? (ЗдоровкаКться з Панасом.) Господи, такий самий,
анiтрошки не змiнився. Тiльки... Що це тут за дошки? Майстерня?
СЛIПЧЕНКО. А то наш Панас покинув вiршi писать та виробляК шафи тепер.
Заробiтнi тце, нiж вiршi.
СОФIЯ. Та-ак? Невже?
ПАНАС. (З посмiшкою.) Пристосування до сучасного моменту, тiльки
всього, СофiК Микитiвно. Ви не лякайтесь.
СОФIЯ. (Сухо.) Я й не лякаюсь. Господи, все таке саме, навiть
фотографiП в черепашкових рямцях. Нi, я мушу Пх поцiлувать, вони
надзвичайно милi. (ЦiлуК рямцi.)
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Та ти б, дитинко, хоч шапочку скинула, роздяглася. I
Пстоньки ж хочеш? Господи, такий же свiт проПхала.
СОФIЯ. (Скидаючи капелюха, жакет.) Та ще як, мамуню! У вагонi
четвертого класу, двоК суток не виходячи з вагона. Один салдат спав на
плечi, другий на колiнах, третiй впiрався ногами об мою голову, четвертий
дихав у шию.
ХРИСТЯ. (РоздягаК капелюх i жакет.)
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Ой, матiнки!
СОФIЯ. А почуваю себе як свiженький огiрочок.
АРСЕН. Та я ж ПП через вiкно з вагона вийняв!
СЛIПЧЕНКО. А що ж! По-козацьки!
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Отто, Господи!
СОФIЯ. Ого, ми молодцi! Але що найкраще, що найкраще, так це те, що
нарештi дома. Дома, дома, на рiднiй землi, на УкраПнi, татусю, на нашiй
любiй i своПй тепер землi. I яке щастя говорить по-своКму, наче плаваКш.
(Лукаво.) Ну, тату, тепер ви вже, розказував менi Арсен, не матимете нас,
дiтей, що ми "дурну хохлаччину" заводимо? Га?
СЛIПЧЕНКО. БуваК, дочко, що й старi розуму навчаються. Вiк живи, вiк
учись. А дурнем помреш.
ХРИСТЯ. О, тато тепер таким украПнцем став, що й нас за пояс заткне.
СОФIЯ. Браво!
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Ну, а як же Микола Петрович там, доню? Чого ж вiн з
тобою не приПхав?
СОФIЯ. (Весело.) А навiщо вiн тут здався, кацап?
СЛIПЧЕНКО. Iменно, так! Оце, видно, справжня украПнка!
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Ну, де ж таки. Хоч i бiдний, i кацап собi, а таки ж твiй
чоловiк рiдний.
СОФIЯ. Еге, мамуню, уже годi. Уже я не "гаспажа Падпругiна", а просто
собi Софiя Слiпченко.
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. О! Як же це так?
СОФIЯ. Розвелась. Подала заяву в "СовКт рабочих депутатов", приклала
марку за сiмдесят копiйок, i кiнець. Вiн менi не чоловiк, а я йому не
жiнка. От як тепер, мамцю. (Всi враженi.)
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Оце Господи! Та чого ж так, дитино? Що ж, ви догано жили
мiж собою? Обижав тебе? Чи як?
СОФIЯ. Е, мамо, довго говорить, а мало слухать. Колись розкажу. А тепер
я б все ж таки вмилася.
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Та зараз, зараз. Ото справдi! Та ходiм, ходiм! Христю,
ти б помогла!
СОФIЯ. Тiльки от що. Тут до мене зараз маК прийти один чоловiк. Я йому
з вокзалу телефонувала. Дуже важна справа. Доручення з Петрограда. Так де
менi його прийняти?
СЛIПЧЕНКО. У нас, дочко, оця хата за все. Ти ж сама знаКш.
Пролетарi!...
СОФIЯ. I чудесно... (Дзвiнок.) О, це нiби якраз хтось дзвонить?
Арсене, ану, подивись. Як до мене, то веди сюди. А вас усiх я вже
попрохаю... (З посмiшкою показуК рукою на дверi.)
АРСЕН. (Швидко виходить.)
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Та, може б, умилася все ж таки?
СОФIЯ. Нi, як вiн, то вже потiм. Це хвилин п'ять, не бiльше. Одчеплюсь
та й буду вже вiльна.
АРСЕН. (Входячи.) До тебе, СофiК.
СОФIЯ. Ага... То проси, будь ласка.
Всi виходять налiво. Арсен направо.
Входять Грiнберг i СКмяннiков. Грiнберг в салдацькiй одежi, голений,
кучерявий, лiт 28. ТримаКться вiльно. Самовпевнено, трошки гаркавить.
СтараКться буть англiйцем. СКмяннiков - в косоворотцi й пiджаку, з
борiдкою, незграбний, трохи згорблений, вигляд суто iнтелiгентський.
СОФIЯ. Доброго здоров'я. (До Грiнберга.) Вибачайте: ви хто? Товариш
Грiнберг?
ГРIНБЕРГ. Да, я Грiнберг.
СОФIЯ. Дуже приКмно. А ви, товаришу?
СЊМЯННIКОВ. Моя фамiлiя - СКмяннiков.
СОФIЯ. Чула й про вас. Сiдайте, будь ласка. Сподiваюсь, ви балакаКте
по-украПнськи? Попереджаю: я нi слова по-руськи не скажу. Я тiльки що
приПхала i так скучила за своКю мовою, що...
ГРIНБЕРГ. К сожалению, товарищ Семянников не говорит по-украински...
СОФIЯ. Але ж ви балакаКте? Товариш СергiКнко казав менi у Петроградi,
що ви чудесно говорите по-украПнськи.
ГРIНБЕРГ. Да, я изъясняюсь свободно. Я, можно сказать, влюблен в этот
прекрасный, богатый язык. Коли ви не дуже будете смiятися з мене за мою
вимову, то я з великою приКмнiстю. Я ж сам украПнець, родився й вирiс на
УкраПнi.
СЊМЯННIКОВ. А меня уж вы того... уж извините, я понимать то немножко
понимаю, а говорить... (Розводить руками й посмiхаКться.)
СОФIЯ. (Весело.) Ну аби розумiли. А хутко й говорить будете. Ну, так
от, товаришi, я... (ОзираКться й говорить тихiще.) Я маю доручення з
Петрограда. Там дивуються, що у вас тут так мляво посуваКться справа.
СЊМЯННIКОВ. Извините. Я не совсем понял. Что значит "мляво"?
ГРIНБЕРГ. Медленно, вяло.
СЊМЯННIКОВ. Что же именно вяло? (До СофiП.) Вы меня простите.
СОФIЯ. (Смiючись.) О, будь ласка.
ГРIНБЕРГ. Почему вяло идетъ дело.
СЕМЯННIКОВ. Ах, вот что! Да. да...
ГРIНБЕРГ. Нiчого дивного, товаришко, немаК. Ми не маКмо вказiвок, не
маКмо грошей. Ми готовi кожну хвилину призначить виступ i не рiшаКмось.
СОФIЯ. А сил К досить?
ГРIНБЕРГ. Все робiтництво i ввесь гарнiзон у наших руках. За Центральну
Раду тiльки зброд рiжний, хулiгани та найманi групки вiльного козацтва.
Нiкчемнi банди.
СОФIЯ. (ВиймаК з торбинки пакети i листи.) Тут грошi. Поки що тiльки
п'ятдесят тисяч. Потiм буде бiльше. (ПодаК.) А це лист вам. (ДаК
Грiнберговi пакет i листи.)
ГРIНБЕРГ. Ага... Дякую... (Чита листа.)
СОФIЯ. (Тим часом до СКмяннiкова.) А ви давно вже на ВкраПнi?
СЊМЯННIКОВ. Месяцев шесть, семь...
СОФIЯ. Що ж вам подобаКться тут?
СЕМЯННIКОВ. Как?
СОФIЯ. (Смiючись.) Нравится вам здесь?
ГРIНБЕРГ. (Раптом.) Великолепно! Вотъ этого мы только и ждали.
(Семяннiкову.) Прекрасно! Сегодня можно выступать.
СЕМЯННIКОВ. (Радiсно.) Неужели?! (Простяга руку до листа.) Ану
покажите.
ГРIНБЕРГ. (Немов не помiтивши його руху, хова лист в кишеню.) Сегодня
ночью выступаем. О, теперь мы покажем этим наемным бандам разбойников.
(СофiП.) Спасибо вам, товарищ. Дякую дуже-дуже. Ви зробили нам величезну
послугу.
СОФIЯ. Дуже рада.
ГРIНБЕРГ. Ну, тепер можна йти? Я гадаю, що ми ще побачимось. Ви мою
адресу знаКте. Дозвольте вам ще раз подякувать i побажать всього
найкращого. (СтискуК руку.) Вибачайте, ще одно маленьке запитання. Але
чисто особистого характеру... Ви, здаКться, артистка Петроградського
державного театру?
СОФIЯ. Так.
ГРIНБЕРГ. Можна вас запитать, яким способом ви наша прихильниця? Коли
це К нескромнiсть з мого боку - вибачте, будь ласка.
СОФIЯ. О, прошу, я прихильниця всього, що гарне. Соцiяльна революцiя -
це така грандiозна, величезна рiч, що бути байдужим або ворожим до неП
може бути людина зовсiм тупа або дуже заiнтересована в своКму сучасному
добробутовi, або, як кажуть тепер, в своПх клясових iнтересах. Тупою я
себе не можу вважати, а щодо клясових iнтересiв, то мiй батько -
залiзнодорожнiй робiтник, мати - селянка, брати-робiтники на заводi.
Тiльки я та сестра маКмо освiту. Але це сталось зовсiм випадково. Коли ми
були дiтьми, то жили в домi вiдомоП артистки МусаловоП, може, чули?
ГРIНБЕРГ. Аякже.
СОФIЯ. Вона зацiкавилась мною й сестрою i присяглась, що зробить з нас
артисток. I, як бачите, я на сценi. Сестра теж була, але вийшла замiж i
покинула.
ГРIНБЕРГ. Це страшно iнтересно. Мусалова могла б радiти, коли б не
вмерла. Я б за одно це поставив би Пй пам'ятника.
СОФIЯ. Ну, за добре серце пам'ятникiв, на жаль, не ставлять.
ГРIНБЕРГ. О, не в доброму серцi рiч. А в тому, що, дякуючи Мусаловiй,
ми маКмо таку велику артистку, такий талант. (ВклоняКться СофiП.)
СОФIЯ. (Смiючись). Ну, це вже не по-большевицьки, товаришу. Це
буржуазнiсть - говорить комплiменти дамам. Так, значить, сьогоднi вночi? Я
думаю, це пройде безкровно?
ГРIНБЕРГ. О, да! Я думаю... Всього доброго. Бувайте.
СОФIЯ. Бажаю успiху. (ПрощаКться i проводжаК Пх до дверей.)
ГРIНБЕРГ. Дякую. Дякую. (Виходять.)
СОФIЯ. (Пiдходить до дзеркала й поправляК волосся.)
ГРIНБЕРГ. (Входячи.) Вибачайте. Ще на одну хвилинку. (Пiдходить
ближче.)
СОФIЯ. Будь ласка.
ГРIНБЕРГ. Ви не можете сеП ночi перейти в нижнiй етаж або переночувать
у когось в другому районi? Рiч, бачите, в тому, що ми почнем наступать
якраз з цього району. Може бути обстрiл. Я боюсь, щоб снаряд не попав до
вас.
СОФIЯ. О, я не боюсь. Але невже так серйозно? Навiть обстрiл? З
артилерiП?
ГРIНБЕРГ. Все може буть. Я сподiваюсь, що обiйдеться й без цього,
але... Менi невимовне шкода було б, коли б вам було зроблено яку-небудь
неприКмнiсть. Я страшно радий, шо ми маКмо таку чудову, таку... прекрасну
товаришку. О, це не комплiмент, а щира правда.
СОФIЯ. (Смiючись.) Дякую, дякую. Але сподiваюсь, що нiякоП неприКмности
менi не буде.
ГРIНБЕРГ. А все-таки перейдiть у друге мiсце. Якраз ви в такому районi
живете. Дуже вас прошу. Га?
СОФIЯ. Ну, Господи! Що я, панночка яка-небудь, од вистрiлу в iстерику
впаду? Я в Петроградi мартовську й октябрьську революцiП пережила, i то не
ховалась, а то тут...
ГРIНБЕРГ. Ну, коли так, то... до побачення (Дуже стискуК руку й пильно,
виразно дивиться Пй в очi.)
Входить Панас, але, побачивши Грiнберга, хутко виходить назад.
СОФIЯ. До побачення. Всього доброго.
ГРIНБЕРГ. Сподiваюсь, до скорого побачення?
СОФIЯ. Я думаю.
ГРIНБЕРГ. (Низько галантно вклоняКться й виходить.)
СОФIЯ. (Знов чепуриться перед дзеркалом, i ввесь час подивляКться на
дверi, з яких виходив Панас.)
ПАНАС. (Входячи.) Можна? ЗдаКться, вже зовсiм пiшли?
СОФIЯ. Можна, можна. Вибачайте, що вигнала вас iз вашоП власноП хати.
ПАНАС. О, нiчого, це тепер трапляКться на кожному кроцi. А ви вже з
нашими большевиками познайомились?
СОФIЯ. З якими?
ПАНАС. Адже це були Грiнберг i СКмяннiков, тутешнi лiдери большевикiв.
Хiба ви не знали того?
СОФIЯ. Та невже? Звiдки ж менi знати. Я буржуйка, нiяких партiй не
розумiю. Якою була, такою й зосталась. (Лукаво.) Пам'ятаКте, як ви мене
колись лаяли за це? Чи ви вже все забули9
ПАНАС. А цiкаво, що вони аж удвох прийшли. Вони важнi тут персони.
СОФIЯ. А ви такий самий упертий лишились, як i були.
ПАНАС. ЗдаКться, ви й про себе могли б це саме сказать?
СОФIЯ. (Смiючись.) Нiчого собi зустрiч старих приятелiв: з першого ж
слова лаятись почали. У мене таке враження, що ми днiв на два-три тiльки
розлучались.
ХРИСТЯ. (Входячи, на порозi.) СофiК, умиватись iди.
СОФIЯ. (Весело.) Та невже? А умивальник той самий, що перекидаКться?
(Обнiма Христю.)
ХРИСТЯ. Той. Тiльки Панас його вже полагодив.
СОФIЯ. Е, шкода. (Виходить.)
ПАНАС. (Сам. СтоПть якийсь час непорушне, в задумi, потiм стрiпуК
головою, немов одганяючи думки, рiшуче закачуК рукава й починаК стругати,
наспiвуючи "Гей, не шуми, луже".)
Входить з сiнешних дверей Марко, рокiв 25-26, рослий, чорнявий,
одягнений в салдацьку шинелю, е шапцi з червоним висячим верхом. В руцi
рушниця. Коли роздягаКться, пiд шинелею штатськi штани в чоботи й пiджак.
МАРКО. (Швидко, в пiдняттю.) Де батько? Панасе Антоновичу! Дома?
ПАНАС. А що сталось?
МАРКО. (Ущiпливо.) Е, вам все одно не цiкаво.
ПАНАС. (Хитаючи головою налiво, байдуже.) Там десь. (СпiваК знов.)
МАРКО. (Пiдходить до дверей лiворуч, одчиняК й гукаК.) Тату! Iдiть
сюди. Швидче. (ВертаКться в кiмнату.)
СЛIПЧЕНКО. (Входячи, знепокоено.) Що таке?
МАРКО. (ТаКмно, тихiше, але в веселому пiдняттю.) Зараз треба йти.
СЛIПЧЕНКО. Куди?
МАРКО. ТаКмний наказ по всьому гарнiзону: сьогодня вночi обеззброПть
большевикiв. Всiм вiльним козакам з шостоП години вечора бути на мiсцях.
ПАНАС. (Уважно прислухаКться.)
СЛIПЧЕНКО. Оце, нарештi, дiло. Оце так! А то панькаються з ними,
сукиними синами.
МАРКО. Тихше. Щоб Тихон не знав. Вiн дома?
СЛIПЧЕНКО. А правда. Нi, здаКться, його нема.
МАРКО. Менi треба ще свою винтовку почистить. Щоб сьогодня вночi добре
працювала. (Скида шинель, шапку, виймаК з кишенi ганчiрочку, струменти,
сiдаК за стiл i починаК розбiрати рушницю.)
СЛIПЧЕНКО. Ну, нарештi, додумались! Нi, нехай же... (ЗупиняКться.)
Входить Тихон, рокiв 27, одягнений в подертий темний костюм в
косоворотцi пiд пiджаком, низенького росту, бiлявий, сухорлявий, подiбний
до матерi.
СЛIПЧЕНКО. А, от i наш панич прийшли. Як там твоП друзi кацапи ся
мають?
ТИХОН. (Не вiдповiдаючи, бере з етажерки книжку, лягаК на канапi й
починаК читать.)
МАРКО. Вони по-украПнськи не розумiють. Вони тiльки по
кацапсько-большевицькому молитвенику умiють молиться.
ПАНАС. (Голоснiше.) "Гей, не шуми, луже".
СЛIПЧЕНКО. Яка це година? (Дивиться на кишенькового годинника.) Ото,
вже п'ята. ЧуКш, Марку?
МАРКО. Чую. То ж то воно вже так темно в хатi. (ВстаК й пускаК
електричне свiтло.) От тепер i читать, i винтовку чистить, i стругать
виднiше. Правда, панове? Тату, а Арсен дома? Треба й йому новину сказать.
СЛIПЧЕНКО. Та вiн там коло СофiП. Софiя ж приПхала.
МАРКО. (Схоплюючись радiсно.) Та не може буть?! Та де ж вона?
ТИХОН. (Кладе книжку й не хапаючись сiдаК.)
СЛIПЧЕНКО. УмиваКться. Зараз сюди прийде. Треба й свою рушницю
обдивиться... (Виходить лiворуч.)
МАРКО. (СiдаК.) Ну, це здорово, що вона приПхала, От, Тихоне, у нас у
родинi ще прибавилось буржуазiП та шовiнiзму. Софiя писала, що Пй уже в
печiнках добре засiла кацапня. Прийдеться тобi, брат, в кацапiю до
яхрьоньок Пхати, пропадеш ти тут з нами... Ех, та й ловкенька винтовочка,
Тихоне! Подивись. Га? Большевичкiв, як травичку, коситиме.
Входять Софiя, Гликерiя Хведоровна, Христя.
СОФIЯ. (Швидко йде до Марка, обнiмаК його, цiлуК.) Здоров, гайдамаче!
Здоров, мiй хлопчику милий! У-у, та й вирiс же! Нiчого собi хлопчик!
О-го-го!
МАРКО. Але ж i ти нiвроку, якою красуньою стала! I петроградська
голодня тебе не взяла.
СОФIЯ. О, мене й довбнею не доб'Кш!
ТИХОН. (Пiдiйшовши тихо.) Здорова, СофiК!
СОФIЯ. О! Тихенький Тихон! Здоров, голубчику. Тебе, розумiКться, не
чути й не видно. (Цiлуються.) Ну, цей, мабуть, срiбних карбованцiв
пальцями не ламаК? Ну, чого ж ти такий худий? Подивись на Марка.
МАРКО. О, зате вiн ламаК УкраПнську державу, як бублика!
СОФIЯ. О? Як так?
МАРКО. А спитай його. "Вся власть совКтам, долой буржуазную УкраПну. Да
здравствует Кдиная, неделимая матушка Русь православная"!
СОФIЯ. Та невже? Чого ради?
ТИХОН. Брехать же ж таки не треба, Марку.
МАРКО. Я й не брешу.
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Ну, дiтоньки, не треба... хоч сьогодня не сварiться.
Христе, накривай же стiл.
ТИХОН. (ПотискуК плечима й одходить.)
СОФIЯ. Мамуню! Iй-Богу ж, я не голодна. Христе, не треба.
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Ну-ну, що ти. Господь з тобою? Як же так: приПхавши та
не закусить. Оце добре було б.
СОФIЯ. (Розводить руками.) Ну, що ж! Марку, що це ти робиш?
МАРКО. А це я чепурю рушницю в гостi до Тихонових приятелiв, до
большевикiв.
СОФIЯ. А-га. Хiба вони... що?
МАРКО. Та нiчого особливого. Правда, Тихоне?
ТИХОН. (Рiзко.) Дай менi спокiй, Марку! Можеш собi з батьком, з Арсеном
i з своПми вiльними роябишаками плести всяку мерзоту, а мене лиши.
МАРКО. Це ж хто вiльнi розбишаки?
ТИХОН. (Мовчить.)
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Дiти, дiти! Знов! Марку, не чiпляйся ж ти, ради Бога.
МАРКО. Нi, я тебе питаю: хто то вiльнi розбишаки? Батько? Я? Арсен? А
ти хто?
ХРИСТЯ. Вiн представник iнтересiв салдат, робочих i б'ьдн'ьйшаго
крестьянства!
МАРКО. О, знаКмо ми Пх!
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Та хоч би ти вже, доню, не мiшалась.
Входить Бiлянкевич, одягнений в потерту, кольору хакi тужурку,
коротенькi штани. Йому рокiв 45, лице не голене, але видно, колись пещене,
панське. БалакаК мiшаниною украПнською з руською.
БIЛЯНКЕВИЧ. IзвiнiтК... Я... Менi треба побачити Микиту Iвановича.
IзвiнiтК, пожалуйста.
ГЛИКЕР1Я ХВЕД. Нiчого, нiчого, Михаиле Петровичу. Заходьте. Микита
Iванович зараз ввiйде. От познакомтеся. Моя старша дочка...
БIЛЯНКЕВИЧ. (Угодливо, дуже ввiчливо.) Очень рад, очень польщен, очень
приятно. Слыхал много. Изволили из Петрограда?
СОФIЯ. Так, оце допiру.
БIЛЯНКЕВИЧ. Як же там, у Петроградi?
СОФIЯ. Нiчого, потрошку живуть.
БIЛЯНКЕВИЧ. (Хiхiкаючи.) Соцiалiстiческая Республiка?
ГЛИКЕР1Я ХВЕД. (Шепочеться з Христею i швиденько виходить.)
МАРКО. Пiдождiть, от i в нас буде така сама. Кацапня там подихаК з
голоду i суне вся сюди, под флагом социальной революцiП. А нашi дурнi Пм i
ворота розчиняють. Та ще тих, хто свiй край i народ боронить, розбишаками
називають. Самi ж падлюки, чистi розбишаки, грабiжники, хулiгани!
Входять Слiпченко i Арсен з рушницями в руках.
МАРКО. Батьку, ми з тобою, з Арсеном i з усiм вiльним козацтвом попали
в розбишаки.
БIЛЯНКЕВИЧ. (ПримощуКться в куточку й живо, уважно погляди на братiв.)
СЛIПЧЕНКО. Це Тихон так? Спасибi, синку. Спасибi. Плюй на рiдну матiр,
на батька, на неньку УкраПну, що вигодувала тебе такого розумного.
ТИХОН. (ЧитаК.)
МАРКО. Яке йому дiло до УкраПни?
ТИХОН. А ти думаКш, ти ПП рятуКш своПм шовiнiзмом i що оддаКш на поталу
панам i буржуям?
СЛIПЧЕНКО. Яким панам? Яким буржуям? Де ти взяв Пх? Хто в нас пани в
УкраПнi? УкраПнцi? БуржуП - то якраз твоП приятелi-кацапи, жиди, ляхи. От
хто буржуП! I от з ким ти йдеш проти свого народу, з ворогами нашого
вiдродження. Ренегат ти, зрадник!
ТИХОН. Я йду з робочими i селянами проти Пхнiх ворогiв.
СЛIПЧЕНКО. А ми ж хто, щеня ти? Хто я такий, чортiв сину ти? Га? Пан?
Буржуй? А хто з мене сорок п'ять лiт по заводах кров смокче? А тебе я
вигодував на якi грошi? Якими руками вони заробленi? Так що ж ти менi
варнякаКш про робочих та воронiв Пхнiх? Я вже Пх добре знаю, не вчи! "З
робочими та селянами". Так ти ж i йди з ними! А не з сКмяннiковими та
грiнбергами.
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (ГукаК з дверей.) Микито! Старий! А йди-но на
хвилиночку.
СЛIПЧЕНКО. Всипать би тобi гарячих штук двадцять, порозумнiщав би!
(Виходить.)
ПАНАС. (Що ввесь час стругав i подивлявся на Бiлянкевича, раптом
голосно смiКться.)
Всi здивовано дивляться на його.
ПАНАС. А правда, Михаиле Петровичу, цiкава сценка? Як демократiя сама
себе за горло душить? Ще трошки, i можна буде голими руками брать. Як ви
гадаКте? Ще трошки мовчки пiдождать i... готово. Правда? (ПiдморгуК.)
БIЛЯНКЕВИЧ. (ВстаК.) Я вас не розумiю. Извините, я, кажется, здесь
лишнiй... (уклоняКться дамам i ображено виходить.)
ХРИСТЯ. Михаиле Петровичу! Та куди ж ви?.. Ну, за що ж ти образив
чоловiка?!
ПАНАС. Не хвилюйтеся, Христенько... Вiн не образився. Вiн пiзнiше у
свiй час прийде. От вони перегризуть собi горла, а вiн тодi прийде,
залигаК обох i сяде.
СОФIЯ. А вiн хто такий?
ПАНАС. Безробiтний помiщик. Мав тисячу десятин, кiнський завод, дiвочий
гарем, iнгуську охрану, а тепер вчиться чоботи шить i наймаК у нас
кiмнату. Одягнений, як бачиш, пiд пролетарiя.
ТИХОН. Любить неньку УкраПну й хоче записатись у вiльнi козаки.
МАРКО. Ага: хоче! А не записався! Бо знаК, що не приймуть, а большевики
приймають всякого, хто заявить себе ворогом украПнства.
СОФIЯ. Та невже большевики тут такi вороги нацiонального вiдродження? Я
чула, що...
ТИХОН. (Хвилюючись.) Та що вiн бреше? Хто ворог? Це ж тiльки брехнi! I
що вiн... Це просто мерзость говорить подобныя вещи.
СЛIПЧЕНКО. (Входить.)
МАРКО. О! Як захвилювався, аж на рiднiй большевицькiй мовi забалакав...
ТИХОН. Да с тобой... с тобой... кнутом надо разговаривать.
СЛIПЧЕНКО. (Спалахнувши.) Хто смiК поганить мою хату мовою ворогiв
наших?! Це що таке?!
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (Входить.)
ТИХОН. Ви самi поганите ПП своПм шовiнiзмом, людожерством.
СЛIПЧЕНКО. Як ти сказав? (СтупаК до його.)
МАРКО. (СхоплюК рушницю й пiдбiгаК з нею, замахнувшись до Тихона.)
Мовчи, гад, прихвостень кацапський! Мовчи!
СОФIЯ. (Кидаючись до них.) Марку, Марку! Ради Бога! Що ти?
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Ох, Боже мiй! Батьку! Та що ж це таке?! Та дiти ж рiднi!
Брати ж вони!
МАРКО. Який вiн менi брат?
ТИХОН. Действительно, не брат, а хулиган...
СЛIПЧЕНКО. (Люто до його.) Та доки ж це буде? Геть з моКП хати! Геть!
Щоб i духу твого не було!
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Батьку! Що ти робиш?!
СЛIПЧЕНКО. Мовчи! В моПй сем'П не було зрадникiв i не буде! Забiрайсь,
запроданцю кацапський!
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (Плаче.)
ТИХОН. (Рiшуче виходить.)
СЛIПЧЕНКО. Убить його мало, паскудника! Тут розривають серце, а своП ще
й собi. Марку, Арсене, ходiмте! Арсене, бери мою рушницю.
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Куди ж це й ви?
СЛIПЧЕНКО. Боронить нашу землю, нашу державу, наш темний народ од
ворогiв його, од таких, як отой твiй син. Прощайся з синами. Та не рюмсать
менi i не розбалакувать, бо я вам всiм тут... Ну?
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Та це ж... Та як же... ночувать же прийдете?
СЛIПЧЕНКО. Як живi будемо, прийдемо. А як нi, то заночуКмо десь инде.
Ну, Марку, швидче прощайся. Арсене!
МАРКО. Та прийдемо! Чого там? Дурниця. Нiчого не бiйтесь, мамо. Батько
це так собi. Ми тiльки в караул.
СОФIЯ. Тату, а може б, ви зостались же таки цей вечiр вдома? Ми ж не
бачились чотири роки.
СЛIПЧЕНКО. Не можу, дочко. Ми з нашою державою не бачились триста
рокiв. Коли б i ти могла, то й тебе забрав би з собою. Всiх! (ПоказуК на
Панаса.) Он зостаКться вам мужчина. Он як струже! Такi ще гiршi, нiж отой.
Краще вже в большевики иди, а не будь таким байдужим.
ПАНАС. (Струже й наспiвуК "Гей, не шуми, луже".)
СОФIЯ. (ОбнiмаК батька.) Ну, а я все ж таки благаю вас: не ходiть цей
вечiр. Ну, цей же тiлько вечiр. Ну, до одинадцятоП години. Посидьте зо
мною. Я ж так скучила за всiма вами. Таточку, хороший, дорогий! Ну, ради
вашоП й моКП любови до УкраПни, не ходiть сьогодня. Марку, прохай тата.
МАРКО. А може б, справдi, тату?
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (Плаче.) Старий, не ходи ти... Ну, нехай уже хлопцi,
молодшi. А ти ж...
СЛIПЧЕНКО. Хто старий? Я? Тепер нема нi старих, нi молодих. Не рюмсайте
й одчепiться. Марку, Арсене, ходiмте. Нема чого! Вернемось усi живi й
здоровi. Ну, ходiм, ходiм! (Схвильований, швидко виходить.)
МАРКО й АРСЕН. (Мовчки прощаються й вибiгають за ним.)
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (Плаче.)
МАРКО. Та чого ви, мамо?! Та нiчого ж... Ех!
ГЛИКЕРIЯ i ХРИСТЯ. (Виходять за ними.)
ПАНАС. (Мовчки, зцiпивши зуби, стругаК.)
СОФIЯ. (Трiвожно. швидко ходить по хатi.)
Завiса
_ДIЯ ДРУГА _
Там же. Того ж вечора. В хатi темно, тiльки на стiнi, низько над
верстатом Панаса, горить електрична лямпа з густим синiм абажуром.
Крiзь темне вiкно видно вогнi городських будинкiв. Чути приглушену
трiскотню кулеметiв i рушниць. Помiж цим один за одним чуються вибухи
гармат - то ближче, то далi. З кожним вибухом в городi блимав свiтло,
немов од блискавки, потiм за цим грохiт розриву.
ПАНАС. (З молотком i долотом в руках, зiгнувшись, стоПть спиною до
вiкна над дошкою i вибиваК. Не спiваК.)
СОФIЯ. (СтоПть бiля вiкна й неодривно дивиться на город.)
ХРИСТЯ. (Лежить, згорнувшись, у куточку канапи й за кожним вибухом
здригуКться, сiдаК, озираКться, непокоПться, знов згортаКться в клубочок,
нарештi не витримуК й повним муки, плачу й страху голосом скрикуК.) О,
Господи! Коли ж це скiнчиться? Сiм годин уже це страхiття! Я не можу! Я не
можу. О! Знов! О, проклятi большевики, бодай вас Бог побив!
Новий вибух такоП сили, що брязкотить посуд у шафi.
ХРИСТЯ. (ПрисiдаК, стаК на колiна й ховаКться за бiк канапи.) СофiК! Та
не стiй же там, Я боюсь дивиться на тебе. СофiК! Одiйди!
СОФIЯ. (Як вибухаК, здригуКться й машинально одступаК вiд вiкна, але
зараз же знов пiдходить i дивиться.)
ЗатихаК. Тiльки зрiдка здалеку чути вистрiли рушниць.
СОФIЯ. ЗдаКться, кiнець.
Входить ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (Голова Пй зав'язана мокрою хусткою, стомлено
говорить.) - Дiтоньки. Не сидiть ви тут, моП рiднi. Тут таке велике вiкно,
що бомбi легко влетiти. Перейдiть у колiдорчик, пересильте там, там усе ж
таки затишнiше.
СОФIЯ. (Зараз же пiдходить до неП, нiжно обiймаК й жартовливо
виговорюК). А ви чого, мамуню, ходите? Чого? Вам лежать треба. Ходiмте,
ходiмте. Вже перестали.
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Та й ви, дiтки, iдiть звiдси. Христе, Панасику.
ПАНАС. Нiчого, мамо, ми затулимо вiкно газетою, то бомбi не видно буде,
куди летiть. Лежiть собi спокiйно.
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Ох, побачить вона! Ох, послiднi днi настали... Боже ж
мiй. Боже ж мiй! Де ж це нашi? Може, й на свiтi вже немаК? Змилуйся,
царице небесна...
СОФIЯ. (Злегка веде.) Ходiмте, мамо, ходiмте. Як голова болить, то
ходить не можна. Треба лежать. А ми пiдемо в коридорчик. Ходiмте. (Веде
матiр.)
ХРИСТЯ. Може б, ти перестав хоч стукати. Менi все здаКться, що це тут
стрiляють.
ПАНАС. Пiшла б ти справдi в коридорчик, там немаК вiкон i менче чути.
ХРИСТЯ. Я сама там боятимусь, ходiм i ти.
ПАНАС. Менi треба кiнчить оцю поличку...
ХРИСТЯ. Ах, я знаю, що тобi треба, чого ти одсилаКш мене в коридорчик.
ПАНАС. На тебе гарматнi вистрiли погано впливають, дитинко.
ХРИСТЯ. Зате на тебе дуже гарно. Я знаю.
Входить Софiя.
СОФIЯ. Христе, перейшла б ти, справдi, в коридорчик,- ти тут тiльки
нервуКшся.
ХРИСТЯ. Я боюсь там сама, ходiм зо мною.
СОФIЯ. От тобi й маКш, чого ж там боятись? Там не достане нi одна куля.
ПАНАС. (УпускаК на землю долото. Од стуку його Христя й Софiя
здригуються.)
СОФIЯ. Ах, Панасе Антоновичу! Охота вам, Пй-Богу, в такий час... Ну,
невже вам хоч не цiкаво принаймнi, що там робиться?
ПАНАС. Хiба вам не видно й не чути, що там робиться?
СОФIЯ. Ну невже ж вам не цiкаво, хто кого перемагаК?
ПАНАС. Абсолютно не цiкаво. (СтукаК.)
ХРИСТЯ. (ПiдбiгаК до його). Покинь стукати! (НервуКться.)
ПАНАС. Христю, не хвилюйся. Що з тобою?!
ХРИСТЯ. Як ти можеш стукати тут, коли там помiрають люди, коли твоП
брати... Як можна так?!
ПАНАС. (Спокiйно.) Тiльки так i можна... (Раптом, не стримавши себе,
вибухаК несподiваним гнiвом.) Тiльки так i можна! ЧуКш ти?! Тiльки так
можна й треба. Треба-а! ЧуКш?!
ХРИСТЯ. (Злякано, тихо.) Чого ж ти на мене кричиш?
ПАНАС. (Тим же голосом.) Запам'ятай твердо: тiльки так i можна!
ХРИСТЯ. (Вибухнувши плачем, вибiгаК з хати.)
ПАНАС. (Вражено, знiяковiвши.) От тобi й маКш.
СОФIЯ. Навiщо ж ви ПП образили?
ПАНАС. I на думцi не мав ображати й'.
Стрiлянина знов вибухав, ще з дужчою силою. Гарматнi розриви чуються
раз поз раз, майже без перерви, утворюючи страшний грохiт. На фонi цього
гуркоту стають частiщими стрiли кулеметiв i рушниць. В городi займаКться
пожежа. Крiзь рiкно видно велике сяйво, дим i величезнi язики полум'я.
ПАНАС. (Одкладае молоток i долото й пiдходить до вiкна) Одiйдiть, СофiК
Микитiвно. (Бере Пi за руку.)
СОФIЯ. (Мовчки визволяК руку й злегка одпиха його.)
ПАНАС. Я вас прошу... Не будьте ж хоч тенер такою, як... чотирi роки
тому. СофiК!
Снаряд вибухав з великою силою недалеко. Зараз же куля з дзвоном
розбиваК шкло в вiкнi. Панас i Софiя разом одскакують од вiкна вбiк за
шафу. Софiя машинально хапаКться за Панаса, шукаючи в його захисту.
ПАНАС. (Сильно обнiмаК ПП, потiм раптом гаряче, жагуче цiлуК.)
СОФIЯ. (Якийсь мент стоПть в його обiймах непорушна, потiм одкидаКться
назад, вдивляКться е Панаса.)
ПАНАС. (Хоче пiдiйти до неП.)
СОФIЯ. (Мовчки помалу, але рiшуче крутить головою.)
ПАНАС. (ЗупиняКться. Далi повертаКться й iде до вiкна, стаючи
посерединi його.)
СОФIЯ. (Строго, сердито.) Панасе! Одiйдiть...
ПАНАС. (Мовчки стоПть, не повертаючись.)
СОФIЯ. (Пiдходить i стаК також.)
ПАНАС. (Бере ПП з силою за руку й обводить до канапи. Сам переходить до
варстату i сiдаК там, схиливши голову на руки.)
СОФIЯ. (Сидить в кутку канапи, одкинувши голову на спинку й заплющивши
очi.)
Стрiлянина потроху зменшуКться й затихаК.
СОФIЯ. (Ворушиться, встаК i дивиться в вiкно.) Ще десь горить.
ПАНАС. (Не рухаКться.)
СОФIЯ. (Помалу пiдходить до його й зупиняКться. Тихо.) Панасе!
ПАНАС. (Сидить так само.)
СОФIЯ. (Нiжно, але рiшуче бере його голову одною рукою й одхиляе назад.
Пильно дивиться якийсь час йому в очi, не приймаючи руки з чола його, й
тихо питаК:) Що ж то було там? (ХитаК головою до шафи.) Нервовiсть?..
ПАНАС. (Мовчить i дивиться на неП.)
СОФIЯ. Спомин?
ПАНАС. (Не вiдповiдаК.)
СОФIЯ. Жарт?
ПАНАС. А у вас що було?
СОФIЯ. (ПриймаК руку з лоба й посмiхаКться.) Стара iсторiя. Невже ви ще
й тепер боПтесь "загубить своК першенство i владу мужчини?" Це ж, нарештi,
скучно i смiшно, мiй друже. Що було чотирi роки тому принаймнi боляче, то
тепер... просто смiшно. Добре, я вам перша скажу, щоб покiнчить з самого
початку: у мене був просто страх кулi. Якби тут стояв Марко, я зробила б
те саме. А про останнК треба вже у вас питать.
ПАНАС. (ВстаК й посмiхаКться.) Та й питать не треба: так ясно i вам, i
менi. (Береться за молоток.)
СОФIЯ. (Якийсь мент мовчить.) Правда, менi не зовсiм ясно, але, коли...
ПАНАС. (СмiКться.) Ну, не ясно. Ну так не варт про такi дрiбницi й
говорить... ЗдаКться, кiнчилась уже "битва русских с кабардинцами"?
СОФIЯ. (Рiзко одходить од його. Iде до вiкна й дивиться. Раптом пускаК
електрику й рiзко до Панаса.) Ви всi тут такi шовiнiсти й запальнi
оборонцi старого ладу, як батько й Марко?
ПАНАС. (Здивовано якийсь мент дивиться на неП.) Для чого ви засвiтили?
СОФIЯ. Хочу. Одповiдайте. Чи й на це запитання у вас нема вiдповiдi?
ПАНАС. Де ж ви бачили тут "оборонцiв старого ладу"?
СОФIЯ. Он вони! (ПоказуК на вiкно.) ЧуКте, як б'ються з тими, хто хоче
знищить той лад?
ПАНАС. А-а? Так ви, значить, з тих, що нищать старий лад?
СОФIЯ. А ви гадаКте, що кожна хоч трошки чесна, щира людина, не
заслiплена диким нацiоналiзмом, може не належати до тих? Що можна стругати
дошки в той час, коли перевертаКться все життя, коли руйнуються всi
Пидоти, в яких ми бовталися досi? Ви гадаКте, що багато К таких боягузiв,
якi в такий мент можуть ставати в позу фiлософського песiмiзму й
прикривати ним свою дiйсну натуру?
ПАНАС. Як казати по щирости й серйозно, то таких нещирих i нечесних
людей К тепер багатенько. Так менi здаКться, СофiК Микитовно.
СОФIЯ. Господи! А я Пхала сюди i думала, що хто, а нашi не можуть бути
оборонцями того зла, якого так зазнали за своК життя. Я думала: ну нехай в
РосiП буржуазiя, панство боронять своК панування. А хто у нас на УкраПнi?
Ми ж так любимо говорити, що ми "народ робiтникiв i селян", кого ж ми
от-там (киваК на вiкно) так люто боронимо? Ну, та нехай батько, Марко,
нехай тисячi обдурених не знають, що вони роблять, нехай своПми власними
руками держать i не пускають ярма з своПх бiдних темних ший. Пм буде
прощено. А ви? А ви? Ви ж поет, ви художник, ви соцiялiст. Ви ж колись
мучили мене за те, що я не була "громадянкою", як ви казали, що, будучи
украПнкою, я не цiкавилась полiтикою i хотiла бути актрисою. Ви ж самi
менi давали книжки про соцiялiзм, ви ж мене вчили ненавидiть цей
лицемiрний, несправедливий, грабiжницький i злочинний буржуазний лад. Хiба
не правда?
ПАНАС. Правда.
СОФIЯ. Так що ж ви тепер, тепер, коли инчi нищать, руйнують, топчуть
цей проклятий лад, що ж ви стружете отут-о? Чому ви не там? (ХапаК себе за
голову, з непорозумiнням.) Господи! Я не розумiю, що ж це робиться?! Як же
це може бути таке. Як можна бути проти, та ще як! Проти того, що хочуть
большевики. Як ви, ви не розумiКте, що це ж величезна подiя всiх вiкiв,
усього свiту? Що це переворот всiх цiнностей, що це зоря нового життя?
Цiлком нового, на инчих пiдвалинах, справедливих, розумних, прекрасних. Як
ви не бачите всiКП естетичноП грандiозноП краси цього? Господи! Ну, нехай
обиватель, нехай буржуй гвалтуК, що одбiрання в його награбленого ним К
грабiж. Але як ви не розумiКте, що це ж саме одбiрання творить нове життя,
нову мораль, красу, новi вiдносини людей, вiльнi, здоровi, гарнi? Як це
може бути, вияснiть менi, що батько, Марко, що тисячi наших робiтникiв,
рабiв нещасних, що вони цього не розумiють i б'ються з тими, хто несе Пм
визволення? Я наче в кошмарi. Я не думала, що буде така боротьба. Яка ж
сила штовхаК Пх на таке злочинство проти себе, проти таких же, як i вони.
Яка сила держить вас отут-о, за цим дурним варстатом?
ПАНАС. (З цiкавiстю.) I невже ви серйозно вiрите в можливiсть цього...
нового життя?
СОФIЯ. При чому тут вiра? Я хочу, я бажаю цього всiма силами моКП душi.
Хiба цього не досить? Хiба не досить, що весь народ, всi, хто працюК, хто
покривджений, хто упослiджений, всi хочуть цього? Цього мало? Хто ж може
стати проти народу? Хто? Де та сила? (Раптом ступаК до Панаса, щиро,
жагуче.) Ну, Панасе, забудем всi особистi нашi непорозумiння. Я говорю з
вами не як... я говорю з вами як ваша учениця. Ви перший примусили мене
думати про такi речi. Я не знаю нiяких партiй, програм, я не большевичка,
не меньшевичка, нiхто, я просто служу як людина, яка хоче... буть чесною i
хоче добра як собi, так i своПм близьким. Ви розумiКте Мене? Ну, так я вас
питаю всiм серцем своПм: чому ви не з тими, що б'ються там за добро ваших
близьких, за щастя, може, всiКП людськости? Чому?
ПАНАС (3 мукою беручи ПП за руку.) ЗнаКте що, СофiК: не мучте мене.
Ради Бога, не мучте. Досить з мене одного. Я не можу вже думать про це. Я
нiчого не хочу. Я вже не соцiялiст. Я... Ну, знаКте що: не будемо лучче
говорить про це.
СОФIЯ. Але чому ж. Чому. Ради Бога?
На вулицi пiд вiкнами внизу вибухають вистрiли. Кулi поцiляють в вiкно,
шибки з брязкотом падають додолу.
СОФIЯ. (Iнстiнктивно кидаКться до Панаса.)
ПАНАС. (Тягне ПП до землi й сам лягаК.) Лягайте! Лягайте!
Вистрiли не перестають.
ПАНАС. (Швидко повзе до електричного гудзика й гасить свiтло.) Вони
стрiляють на свiтло. Лежiть.
СтихаК. Чути на улицi топотiння багатьох нiг, крики, глухiщi вистрiли.
ПАНАС. (ПрислухаКться.) Хтось одмикаК дверi...
З сiнешних дверей хутко входить.
АРСЕН. (З рушницею в руцi. Голова обв'язана бiлим, на бiлому виступила
кров. Вiн похитуКться i важко дихаК. Помiтивши Панаса, скрикуК). Хто це?
(Наставля рушницю.)
ПАНАС. Це я. Арсене. Це я. (Свiтить свiтло.) Що з вами? Ви раненi?!
АРСЕН. Це нiчого. Дурниця... Тато прислав сказать...
СОФIЯ. (Пiдбiгаючи, трiвожно.) Арсене! Хлопчику! Що в тебе? Ранено?
Господи! Iди сядь, ляж... Панасе, дайте води, швидче!
АРСЕН. (Кладучи рушницю на канапу.) Та нiчого нема. Не треба, так собi,
вдряпнуло. Я на хвилинку. Мушу зараз... знов iти. Я тiльки сказать... (Не
хоче сiдать.)
Входить ХРИСТЯ. (Побачивши Арсена, кидаКться до його.) Що? Що таке? Ти
ранений.
АРСЕН. (Нетерпляче.) Ай, дайте менi спокiй. Тато прохав сказать, що ми
всi живi й здоровi. От i все. Щоб ви не турбувались. I... я б... води
випив.
СОФIЯ. Зараз, зараз. Я подам. Та присядь. (КидаКться до карафки з водою
й подаК йому. В той же час пильно слухаК, що каже Арсен).
АРСЕН. (СiдаК). Я трохи втомився. Швидко йшов. За мною гналась цiла
юрба большевикiв.
ХРИСТЯ. Ну, а хто ж перемагаК? Хто то так страшно стрiляК? Нашi?
АРСЕН. I вони, i нашi. У Пх нема гарматчикiв-наводчикiв. Вони платять
по тридцять карбованцiв у годину наводчикам. Десь взяли масу грошей.
ХРИСТЯ. Масу грошей?
СОФIЯ. На, голубчику, пий.
АРСЕН. (Жадно п'К). Дякую.
СОФIЯ. Може, ще?
АРСЕН. Нi, дякую. Треба йти.
СОФIЯ. Та спочинь трохи. Встигнеш. Розкажи нам трохи. Хто ж перемагаК.
АРСЕН. Я не знаю. Вони, здаКться, мають пiддержку. Ми одступаКмо з
цього району.
ХРИСТЯ. ОдступаКте? Чого?
АРСЕН. Ну, я не знаю. Вони стрiляють з усiх вiкон, з дахiв, з льохiв.
Зайняли пошту, телеграф, банк.
СОФIЯ. Он - як! (Погляди на Панаса).
ПАНАС. (СтоПть, спершись спиною до варстату, нiби байдуже слухаК).
ХРИСТЯ. Як же ви Пм позволили зайнять?! У вас же вiйсько, гарнiзон.
АРСЕН. Ну да, гарнiзон. Курiнь запорожцiв об'явив нейтралiтет. Полк
кошового Сiрка так само. А полк Сагайдачного увесь перейшов на бiк
большевикiв.
ПАНАС. (КашляК, змiняК позу.)
ХРИСТЯ. Полк Сагайдашного?! Отой самий, що так урочисто присягався
на...
АРСЕН. Отой самий. Та ще як, сволочi, зрадили. Ми вибили большевикiв з
жiночоП гiмназiП. ЗнаКте де? Ну, а тут недалеко казарми Сагайдашного
полку. Ми, значить, рахували на те, що з'КднаКмось з ними й очистимо зразу
ввесь район. I сагайдашники ввесь час нас кликали. Ну, ми вже пiдходимо до
казарм. Большевики втiкають. Ой, як утiкали! Не дай Бог. Там Пх полягло!
Ну, нiчого. Сагайдашники виставили жовто-блакитний прапор, махають. Ми,
розумiКться, i на думцi нiчого не мали. Входимо в двiр. А двiр там такий
пiвкруглий. Тiльки ввiйшли, тут як пальнуть вони з усiх вiкон на нас.
Ми...
ХРИСТЯ. Хто?! Сагайдашники?!
АРСЕН. Атож. Ну, а коли сагайдашники зрадили, то розумiКться, ми мусили
одступать. Як би не сагайдашники, ми б Пх рознесли! Це ж банди хулiганiв.
Убили наших там масу. Там i мене оце...
ПАНАС. (Раптом зриваКться з мiсця i з вибухом лютi грозить кулаком у
вiкно.) О, проклятi поганцi! Оттак завжди, завжди, на протязi всiКП нашоП
проклятоП нещасноП iсторiП. СвоП вбивають, своП паршивцi! (До Арсена,
рiшуче.) Давайте сюди вашу винтовку, патрони, все.
АРСЕН. На що?!
ПАНАС. Ви зостанетесь вдома, ви раненi, а я пiду замiсть вас. Христю,
дай менi пiджак i шапку. В тiй хатi. Давайте патрони.
АРСЕН. Та як же...
ХРИСТЯ. Панасе! Що ти хочеш...
ПАНАС. Христе, я тебе прошу принести менi пiджак i шапку з тоП кiмнати.
Коли твоя ласка. ЧуКш?
АРСЕН. (Пiдводиться.) Почекайте. Але ж ми можемо вдвох пiти. Я вам
зараз достану руш... (ХитаКться й хапаКться руками за Панаса i Софiю.)
СОФIЯ. Арсику, любий!.. Вiн зомлiв. Христю, дай води, швидче ради Бога.
Панасе, держiть з того боку. Кладiть на канапу. Арсику, хлопчику!.. Це
рана його. Пiддержуйте, я подивлюсь рану. Треба перев'язать. Христе,
швидче води. Може, К йод, карболька або якась инча дезiнфекцiя.
ХРИСТЯ. Њ йод.
СОФIЯ. Давай швидче. Води налий у глибоку тарiлку. Та швидче, Христе.
(РозмотуК в той же час пов'язку з голови Арсена.) Нiчого собi "вдряпнуло",
така маса крови. Держiть, Панасе, держiть. Арсику, дорогий мiй, бiдний...
От, Господи! Ах, яка ж рана! Христю, Бога ради, швидче ж. Серветок дай,
серветок. Двi, три, чотирi.
ХРИСТЯ. Зараз, зараз. Ах, Боже мiй. (Хапа з буфету глибоку миску,
карафку з водою, слоПк з йодом i бiжить з цим дo канапи. Пiдставля стiлець
i ставить все це на його, хапаКться, трiвожно дивиться на Арсена. Знов
бiжить за серветками. ПодаК СофiП.) На, на. Може, рушник?
СОФIЯ. Налий води в тарiлку i влий туди йоду.
ХРИСТЯ. Багато йоду?
СОФIЯ. Ну, щоб добре жовта вода стала. Не бiйся, лий.
ХРИСТЯ. (ГотуК воду.) Зараз. Зараз... (ПiдставляК стiльця з водою.) Так
нiчого? Чи ще?
СОФIЯ. Добре, добре. Серветку. Ах, бiдний хлопець. (Пролива рану.)
ЗдаКться, череп не зачепило, але всю шкуру знесло. Арсику, милий!
АРСЕН. (РозплющуК очi, ворушиться). Що таке?
СОФIЯ. Нiчого, нiчого, любий. Треба твою ранку перев'язать. Посидь так.
АРСЕН. Менi по... погано... (УмлiваК знов.)
СОФIЯ. Знов умлiв. Крови загубив багато.
ПАНАС. Може, покласти його? Йому так легче буде.
СОФIЯ. Ну, давайте, тiльки обережно, будь ласка. Так, так...
Пiддержуйте разом i голову, Христю, ти краще вiзьми його ноги й
обереж-ненько поклади на канапу, Оттак... Так... Ну, от. Подушку треба.
ХРИСТЯ. Зараз. (Бiжить у другу кiмнату, по дорозi дивлячись у вiкно, за
яким глухо чуКться стрiлянина.)
СОФIЯ. (ПромиваК рану.) Пiдставте стiльця з водою сюди ближче. Дайте ту
серветку. Виймiть ще серветок.
ХРИСТЯ. (З подушкою.) А там все стрiляють. Горить ще з одного боку. Вся
та кiмната аж жовта. Треба тихше, щоб мама не почула. Вона, здаКться,
нарештi заснула. (Тим часом пiдкладають подушку пiд голову Арсеновi.)
СОФIЯ. Ну, здаКться, промила.
ХРИСТЯ. (ЗаглядаК.) Господи! Яка рана! Арсик! Бiдний! О, проклятоП душi
большевики! Боже, що ж це буде?
ПАНАС. Ну, я бiльше не потрiбний?
СОФIЯ. Нi.
ПАНАС. (Обережно обв'язуК з Арсена пояс з патронами.) Вибачайте, я пояс
його...
ХРИСТЯ. Хтось у сiнях гомонить! (З страхом дивиться туди, за нею всi.)
Входять Слiпченко й Марко.
ХРИСТЯ. Тато й Марко! Слава БогуI
СЛIПЧЕНКО. Арсен дома? (Злякано.) Що вiн?..
СОФIЯ. Нiчого, злегка ранений. Зомлiв.
СЛIПЧЕНКО. А, та сама рана? На головi?
МАРКО. (Хмарно ставить рушницю бiля дверей у куток i сiдаК за столом.)
СЛIПЧЕНКО. (Ставить рушницю там же i п'К просто з карафки. До Панаса,
що виймаК з-пiд Арсена пояс.) Що це ви робите? Не тормосiть його.
ПАНАС. Менi патрони його потрiбнi.
СЛIПЧЕНКО. На якого бiса?
ПАНАС. Потрiбнi.
СЛIПЧЕНКО. Може, до большевикiв пiдете добивать нас?
ХРИСТЯ. Вiн з вами хоче.
СЛIПЧЕНКО. А-а? Надумався? Ну, та пiзно. Ми виступаКмо з города. Зайшли
попрощаться. Виганя кацапня з рiдноП хати! Продали своП синки, продали,
зрадили, наплювали самi собi в душу... Ай, Боже! Ай, Боже! Що з такими
робити? Що робить з ними? На вогнi пекти? Рiзать на дрiбнi шматки? I Тихон
же з ними!
ПАНАС. Так як виступать, то виступать. Нема чого сидiть. Ходiмте!
СЛIПЧЕНКО. (Мовчки дивиться на його.) А дома ж хто зостанеться?
Покинемо саме жiноцтво?
ПАНАС. Ну, лишайтесь ви.
СЛIПЧЕНКО. Мене й Марка розстрiляють сеП ж ночi. Перший Тихон викаже.
СОФIЯ. Ах, тату, як можна таке говорити?
СЛIПЧЕНКО. Не тiльки викаже, а сам розстрiляК.
МАРКО. (З гнiвом б'К кулаком по столi й устаК.) Якби не полк
Сагайдашного! На ранок ми б Пх на трiсочки рознесли.
СЛIПЧЕНКО. (До Панаса.) Самий вiрний, свiдомий, самий кращий полк...
зрадив! Всi большевики. Не треба Пм УкраПни, не треба Пм волi, нiчого не
треба, дайте Пм волю грабувать, насилувать, нищить. А большевики ж це
дають, скiльки хочете. Розбили ж тюрму i випустили всiх уголовникiв.
ОзброПли Пх i пустили по городу. Ну?
СОФIЯ. Це не може бути.
СЛIПЧЕНКО. Та як не може бути?! Пiди подивись: тюрма порожня. "Не може
бути"! Через що ж не може?
МАРКО. (Ходить по хатi, пiдходить до вiкна, знов до стола.) А мама де?
ХРИСТЯ. Спить. У неП дуже болiла голова.
СЛIПЧЕНКО. Ну, то й не треба будить. Скажете, що були. Та ми скоро
вернемось. Це чорта вже з два! Каменя на каменi не лишимо. ВивiшаКмо
падлюк до кореня. Кацапа як не винищити до ноги, то й ради з ним нема! Ну,
будем прощатись. Ви, Панасе, зоставайтесь з жiнками. Треба ж кому-небудь.
ПАНАС. (Спокiйно, але рiшуче.) Нi, не зостанусь. I не кажiть. Я йду зо
всiма.
СЛIПЧЕНКО. Гм!.. Як же вони...
ПАНАС. Проживуть цей час без нас. Грошi мають. Що ж робить?
Голосний дзвiнок.
Всi змовкають i повертаються до дверей.
СЛIПЧЕНКО. Хто б це мiг буть?
МАРКО. Чи не Хомчук забiг за нами? Пора, тату. (Швидко йде в сiни.)
СЛIПЧЕНКО. Гм! Дивно, дивно. Хто б це мiг бути?
Через який мент чути дужий крик. Топотiння нiг. В кiмнату вбiгають
большевики з револьверами i рушницями в руках. Деякi в салдацькiй одежi,
деякi в штатськiй. Декотрi обмотанi "лентами" з набоями. Збоку в деяких
висять шаблi. Всi вони кричать "Руки вверх"! "Руки вверх"! I цiляться на
всiх.
Всi пiдводять руки догори. Слiпченко зробив був рух до своКП рушницi,
але зупинився i також пiдняв.
Слiдом за юрбою вводять Марка з пiднятими догори руками в супроводi
трьох большевикiв з револьверами i рушницями.
1-й БОЛЬШЕВИК. (До Слiпченка.) А-а, вот он, старый пес! Попался,
стерва? А кто еще тут есть? (До Панаса.) Ты кто?
2й БОЛЬШЕВИК. Да што Пх розпитуваться много. Усiх на одну шворку та й
гайда!
3-й БОЛЬШЕВИК. (До Панаса.) Ты - кто, я спрашиваю?
ПАНАС. Хiба ви не бачите?
1-й БОЛЬШЕВИК. (Дивиться на верстат.) Рабочий?
ПАНАС. Робочий.
1-й БОЛЬШЕВИК. (Побачивши Арсена.) А-а, раненый вильный козак?
СОФIЯ. Это не вильный козак. Это гимназист. Его ранила пуля через окно.
Посмотрите. Он сидел дома. Мальчик.
2-й БОЛЬШЕВИК. А ти хто ж така, заступниця?
СОФIЯ. (Мовчки оглядаК його з нiг до голови й одвертаКться.)
1-й БОЛЬШЕВИК. Подожди, товарищ. Невинных не трогать.
3-й БОЛЬШЕВИК. Ну, скорее, нечего! Сказано, этих двух. Черт с ними, с
другими. Ну, марш за нами.
СЕРЕД БОЛЫЫЕВИКIВ. Идем, идем! (Надо скорее. Украинцы захватять.)
СОФIЯ. Куди ж ви ведете Пх?
2-й БОЛЬШЕВИК. А тобi какое дело? Хочеш з ними? Ходiм!
1-й БОЛЬШЕВИК. (До Слiпченка.) Ну, идем! Ведите того.
СОФIЯ. (До 1-го.) Послушайте, товарищ, куда вы ведете их?
МАРКО. Та що ти питаКш Пх? Хiба ти не бачиш, з ким ти говориш?
СЕРЕД ЮРБИ. Та што там за разговори?
- Марш! Веди Пх!
- Да прикончить здесь и баста.
- Стреляй их всех, буржуев!
1-й БОЛЬШЕВИК. Товарищи! Помнить, что мы не разбойники! Слышите?
Перваго сам застрелю! (До СофiП.) Это ваш отец и брат?
СОФIЯ. Да.
1-й БОЛЬШЕВИК. Мы их арестовали за контрреволюционное выступление
против рабочих и крестьян. Они будуть судимы революционным трибуналом.
СОФIЯ. Мне можно следовать за вами? Я знакома с товарищами Гринбергом и
Семянниковым. Я сегодня приехала из Петрограда. Вы можете отвести их к
товарищу Гринбергу?
1-й БОЛЬШЕВИК. Та што за разговори такi? Там гайдамаки набiжать, а ми
тут з буржуями мармалади... веди Пх к чортовiй матерi, а то тут же
перестреляю всiх, як собак.
1-й БОЛЬШЕВИК. Ну, идем! (До СофiП.) Следовать можете. Но... я Вам не
советую.
СЛIПЧЕНКО. Прощайте, дiти! Мамi там ска... (Його штовхають у спину
прикладом, i вiн заточуКться й майже вибiга в сiни.)
СОФIЯ. (До Христi.) У тебе К якесь пальто? Хустка?
ХРИСТЯ. (Ридаючи.) Там... там... у... сiнях... на вiшальцi... а хустка
на... скринi...
СОФIЯ. Добре...
ПАНАС. Чекайте, я з вами! (Бiжить у сусiдню кiмнату, вибiгаК й прибiгаК
у сiни з шапкою й пiджаком, на ходу одягаКться.)
ХРИСТЯ. (Голосно ридаК.)
Коли в сiнях стихаК, в кiмнату обережно входить Бiлянкевич. Вiн немов
винюхуК, озираКться, усе розглядаК. ЗупиняКться i, скоса дивлячись на
вiкно i прислухаючись, ледве помiтно вдоволено посмiхаКться.
Завiса
_ДIЯ ТРЕТЯ_
Велика кiмната, канцелярiя. Канцелярськi столи, шафи, етажерки. На
стiнi великий портрет Шевченка.
В стiнi лiворуч вiкна на двiр. В заднiй стiнi двоК дверей. Однi ближче
до вiкон, другi в передпокiй. В стiнi праворуч також дверi в другi покоП.
В кiмнатi страшенний розгардiяш: шибки повибиванi, долi валяються
подертi папери, канцелярськi книжки, порозливано чорнило, деякi стiльцi й
столи побито, перекинуто. Бiля дверей передпокою стоПть на вартi
красногвардеКць. На столах, пiдклавши книжки пiд голову, сплять двоК
других красногвардейцiв. Бiля вiкна стоять инчi двоК й дивляться на двiр.
Надворi чуКться залп.
1-й КРАСНОГВ. Готово! Пришили. Больше не встанеть, сукин сын.
2-й КРАСНОГВ. Носом так и клюнул в стенку.
1-й КРАСНОГВ. Стой! Ведуть офицера! А-а, чортова душе, трусишся? Ач-ач,
як ноги пiдгинаються. О, о, хапаКться за бариньку, за бариньку. А тiй
якого чорта там нада?
2-й КРАСНОГВ. Жена, должно быть. Видишь, просит... Жалко, стало быть.
1-й КРАСНОГВ. Жалко? А нас чом не жалiла, як вони по мордах нас били та
розстрiлювали? Нехай тепер... А-а, руки хапаК цiлувать. Так ПП, прикладом,
падлюку. Верно, оттак, ногою. До стКнки ставай, чого там руки цiлувать.
Правильно. Умлiла. Оттак краще.
ВАРТОВИЙ. Крикни им, Корниенко, чтоб... Куда? Куда? Сюда нельзя. (Хоче
спинить Софiю, яка швидко входить.)
СОФIЯ. (Показуючи папiрця.) У мене пропуск. Сюди маК зараз прийти
товариш Грiнберг. Менi його треба бачить.
ВАРТОВИЙ. А ви кто будете? Из украинцев или наших?
СОФIЯ. I з украПнцiв, i з ваших.
ВАРТОВИЙ. Гм! Чудно. Таких мы вон куда отправляем. (ХитаК в напрямi
вiкон.)
СОФIЯ. Не знаКте, хутко маК прибути товариш Грiнберг?
ВАРТОВИЙ. Я твоего дурацкого языка не понимаю, говори по-человечески!
Дверi в заднiй стiнi лiворуч одчиняються. Звiдти виходить офiцер, за
ним С i н i ц и н, одягнений в штатське, молодий, бiлявий, в синiй
косоворотцi.
СIНIЦ. (Голосно.) Свободен! Двух провожатых! Провожатые!
1-й КРАСНОГВ. (ПочинаК будить тих, шо сплять.) Провожатые, вставай.
Слышь?
ОФIЦЕР. (СяК вiд радости.) Благодарю вас, товарищ! Не беспокойтесь,
пожалуйста, я и без провожатых.
СIНIЦ. (Сердито.) Провожатые! Спят, черт бы их побрал. Провожатые!
ПРОВОЖ. (Встають, похмуро чухаються, беруть рушницi й кажуть
офiцеровi:) Ну, идем! В середину становись, куда лезешь! (Виходять.)
СIНIЦ. (До вартового.) Следующаго! Много их еще там?
ВАРТОВИЙ. Есть порядочно. Вот тут какая-то. (ПоказуК на Софiю.)
Товарища Гринберга хочет видеть.
СIНIЦ. Вам товарища Гринберга? Пропуск есть?
СОФIЯ. Њсть. (ПоказуК папiрець i хоче подать.)
СIНIЦ. (Маха рукою.) Не надо. Подождите. Он сейчас должен приехать.
(Вартовому.) Следующего. (Iде до себе.)
ВАРТОВИЙ. Сейчас. Закурить надо. (ЗакурюК.)
1-й КРАСНОГВ. (СмiКться.) А той офицерик зрадiв, що свободен. Я, каже,
i без провожатих. А того й не знаК, що тут-то й вся штука в провожатих. От
вони його проведуть, куда надо, i буде вже свободен. (Дивиться в вiкно.)
Ану, чи вже вивели до стКнки?
2-й КРАСНОГВ. Сейчас выведут.
ВАРТОВИЙ. (ГукаК в дверi до передпокою). Следующий! Живо!
З передпокою впихають молодого хлопця, гiмназиста. За ним, видираючись
з оук красногвардейцiв, вбiгаК мати його, жiнка рокiв 38-40, ще не стара.
ВАРТОВИЙ. (Одпихаючи ПП.) Куда? Куда? Нельзя! Какого черта пускаете,
сволочи? Нельзя, говорю.
МАТИ. (Хапаючи його за руки, трусячись, напiвбожевiльна угодливо
посмiхаючись.) Я нiчого, я нiчого. Я постою тут. Это мой сын. Он
гимназист. Коля, проси прощения. Проси прощения. Колечка, синочек мой
единственный!
ВАРТОВИЙ. Да нельзя, я вам говорю. Ну, народ...
ГIМНАЗИСТ. (В одчаю.) Мамо, iдiть додому!.. Не треба...
МАТИ. (Злякано.) Коля, замолчи, замолчи! Вы, господа, то есть товарищи!
Не слушайте его, не слушайте. Он участвовал в любительских спектаклях и
потому говорит по-малороссийски.
СIНIЦИН. (На порозi.) Ну, что ж следующiй? Что здесь?
ВАРТОВИЙ. Да вот, эту женщину сюда пустили опять.
МАТИ. (Кидаючись до Сiнiцина, хоче схопить його руки.) Не слушайте, не
слушайте! Он только в любительских спектаклях. Это мой Коля. Он не
виноват. Колечка, проси прощения. Коля, не стой так непочтительно! Он
боится, он только боится...
ГIМНАЗИСТ. Ах, мамо!
МАТИ. Коля, молчи! Молчи, Колечка! Они тебя отпустят. Ты здесь ничего,
только в спектаклях, вы ж его опустите, правда?
ГIМНАЗИСТ. Нехай розстрiлюють! Я Пх не боюсь. Хай живе вiльна
самостiйна Укр...
МАТИ. (Люто кидаючись до його.) Мовчи, тобi кажу! Сказився ти?! Що ти
робиш?! Господа, он так, он...
СIНIЦИН. Э, к чорту там! Свободен, двух провожатих. Следующаго.
МАТИ. (Радiсно.) Свободен?! Колечка, чуКш: свободен! Спасибо, ой,
спасибо ж вам! Хай вас Бог...
СIНIЦИН. (Злiсно до вартового.) Випровадить их и следующаго!
ВАРТОВИЙ. (До матерi i гiмназиста.) Ну, уходите! СкореК! (В одчиненi
дверi.) Двух провожатых, свободен. Следующаго.
МАТИ. (Ведучи за руку сина.) Спасибо, товарищи, спасибо! Идем, Колечка,
идем! (Виходить.) Скорее, скорее, Колечка.
1-й КРАСНОГВ. Еге, "идьом. Колечка". Iди, iди, там тобi покажуть
"свободен".
2-й КРАСНОГВ. А, видно заядлый хохленок. Самостийна Украина. Вот,
увидит он самостийну.
1-й КРАСНОГВ. (Регоче навмисно грубим голосом, перекривляК гiмназиста.)
"Хай живе вiльна, самостiйна УкраПна". I вигадали ж, буржуП проклятi.
ПоддКлуються под мужицький разговор i думають, що то комусь iнтересно.
ВАРТОВИЙ. (У дверi до передпокою.) Ну, что ж там опять, черт бы вас...
Что там? СкореК!
Входить залiзнодорожник, молодий, лице блiде, з жахом в очах.
ВАРТОВИЙ. Сюда. (Проводить до других дверей.)
2-й КРАСНОГВ. Вильный козак, должно быть.
Надворi вибух залпу. Красногвардейцi дивляться в вiкно.
1-й КРАСНОГВ. О! офицер уже "свободен". Тiльки одною ногою подригуК, як
жаба. Так його за ноги, до купи. Прикладом би ще по головi, а то, сука, ще
оживе.
2-й КРАСНОГВ. Пущай оживает, их в общую яму всех... Одну уже зарыли,
душ сорок. Некоторые еще дышали.
1-й КРАСНОГВ. Та ну? Дышали?
2-й КРАСНОГВ. Один дуже стонал. Ничего, всех засыпали.
ВАРТОВИЙ. А один, сукин сын, хитрый, притворился мертвым. Его, значит,
хотели оттянуть в сторонку. А он, это, как вскочит, весь в крови, морды не
видно, побили прикладами. Да как кинется до наших, да зубами. Впился, как
бешеная собака, оторвать нельзя. Его бьют винтовками, а он уже без памяти
впился зубами и висит. Так, подлец, и помер. Кусок тела вырвал.
1-й КРАСНОГВ. От проклята душа! Оттак вони нашого брата повсiгда.
Помiра, а таки вирве в тебе шматок тiла.
СIНIЦИН. (Виходить, за ним залiзнодорожник.) Свободен. Больше не
водить. На два часа перерыв.
ВАРТОВИЙ. Свободен без провожатых?
СIНIЦИН. Без. (Виходить в дверi до передпокою.)
ЗАЛIЗНОДОРОЖН. (З тим же переляканим лицем за ним.)
ВАРТОВИЙ. Ну, свободны и вы, товарищи.
1-й КРАСНОГВ. Ну, только, ми тоже без провожатых. (СмiКться й бере свою
рушницю.)
2-й КРАСНОГВ. (Також бере.) Ох, да и спать же буду! Устал, как пес. Три
ночи ни на минуту не спал.
1-й КРАСНОГВ. Я з неделю вже не сплю. Та й ще не спав би з неделю, аби
передушить усiх буржуПв. Вичистить до ноги, щоб i духу Пхнього не пахло.
Чисто всiх, з дiтьми, з жiнками...
2-й КРАСНОГВ. Чтоб и на расплод не осталось? (Поглядають на Софiю.)
1-й КРАСНОГВ. Атож! А тих украПнцiв дак не то що розстрiлювать, а
просто живими всiх у яму й засипать. От вам самостiйна УкраПна, от тепер
оддiляйтесь од РосiП. Верно! Другого способу на Пх нема.
Надворi залп. Жiночий приглушений крик. Всi кидаються до вiкна. Софiя
також.
1-й КРАСНОГВ. Ага, самостiйного гiмназистика "ослободили". А та, а та
що виробляК!
ВАРТОВИЙ. Помешалась... Поет, смеется. Ах, ти... вишь беда какая вышла.
Бедная!
1-й КРАСНОГВ. Та й ПП слiд би тоже... Що Пх жалiть? Вони нас жалiли? От
нехай тепер самi покуштують. Усiх вирiзать, проклятих!
2-й КРАСНОГВ. Дда-а... Тронулась умом. Надо было отпустить малаго.
1-й КРАСНОГВ. Куда пустить?! Кого? Варняка чортзна-що. З тих малих
повиростають великi, то вони нам покажуть. Ходiм лучче! (Виходять.)
Вартовий i 2-й красногвардеКць iдуть за ним.
СОФIЯ. (Сама. Дивиться у вiкно. Потiм непокiйно ходить по хатi. Хоче
йти до дверей у передпокiй, але роздумуК i рiшуче сiдаК чекать. Надворi
чуКться знов залп. Софiя схоплюКться, хоче бiгти до вiкна, але зупиняКться
й сiдаК.)
ГРIНБЕРГ. (Входить задиханий, але оживлений, в пiдняттю, простяга
обидвi руки СофiП, швидко пiдходить до неП.) Ради Бога, извините, товарищ,
что задержал вас. Невозможно было вырваться. Здравствуйте, дорогая! С
победой, с торжеством пролетарского дела!
СОФIЯ. (ВiтаКться.) Я до вас у важнiй справi. Я не хотiла вам по
телефону...
ГРIНБЕРГ. Ну да, ну да... Конечно. Ну? Что? А? Жарко было ночью А? А
как они, мерзавцы, удирали! А? Это было прямо таки великолепн. Мы их били,
как куропаток. Да ведь банды хулиганов, жуликов. Ну, вы н-очень
волновались ночью? Ваш дом не пострадал? Я думал о вас и, представьте,
делал все, что мог, чтоб снаряды не летели в вашу сторону. Я даже...
СОФIЯ. (Нетерпляче.) Я дуже дякую вам, але я хочу попрохати вас...
ГРIНБЕРГ. Знаете что, товарищ: говорите по русски, ей-Богу, теперь
как-то не до этого. Вы меня извините, но момент слишком важный и
торжественный, что ли, чтоб...
СОФIЯ. (Рiзко.) Хорошо. Я буду говорить так, как вам хочется.
ГРIНБЕРГ. Не так, как мне хочется, а...
СОФIЯ. Дело в том, что ночью при мне на квартире красногвардейцы
арестовали моего отца и брата. Они находятся здесь, в этом штабе. Их хотят
расстрелять.
ГРIНБЕРГ. Вашего отца и брата? За что? Ведь они, вы говорили, рабочие.
СОФIЯ. Да, но они украинцы. Вiльнi козаки.
ГРIНБЕРГ. Вильные козаки? Гм! Они здесь?
СОФIЯ. Да. Я насилу упросила подождать с казнью до вашего прихода.
ГРIНБЕРГ. (Стурбовано.) То есть как? В каком смысле?
СОФIЯ. Я сподiваюсь, що ви Пх визволите.
ГРIНБЕРГ. Ах, товарищ, да оставьте вы хоть в эту минуту ваше
украинофильство. И как вы, право...
СОФIЯ. (Тихо, зцiпивши зуби.) Я ошиблась. Я надеюсь на вашу помощь.
ГРIНБЕРГ. В качестве кого они арестованы?
СОФIЯ. В качестве врагов, конечно. Что за вопрос?
ГРIНБЕРГ. (Рiзко.) Я понимаю. Но они кто: офицеры, солдаты, вольные
казаки, гайдамаки?
СОФIЯ. Вольные казаки. Я ведь сказала вам.
ГРIНБЕРГ. Вольные казаки? Так что ж я могу сделать? Я ничем не могу
помочь. Мы издали приказ: всех "вильных" казаков расстреливать. Это
злейшие враги рабочих. Провокаторы, изменники, разбойники! Это негодяи,
которых всех до одного...
СОФIЯ. Товарищ, я говорю с вами о своем отце и брате! От огульной
характеристики вы могли бы воздержаться.
ГРIНБЕРГ. Извиняюсь. Очень извиняюсь. Я понимаю ваше положение. И мне
очень-очень досадно, что именно вам я не могу помочь. Именно вам. Но
согласитесь сами, товарищ, я иначе не могу. Почему освободить вашего отца
и брата и не освободить всех? Потому что они ваши родственники? У меня
самого - брат контрреволюционер. Но если его поймают, я не буду стараться
освобождать его. Борьба. В социальной войне нет ни отца, ни матери, ни
братьев. Братья - все социально угнетенные, враги - все угнетатели. Я
понимаю, вы как женщина... И потом стоящая далеко по своему социальному
положению от борющихся низших классов.
СОФIЯ. Ах, причем здесь женщина, социальное положение?
ГРIНБЕРГ. Да при том, что нужно иметь мужество в борьбе, товарищ. И
нужно быть близким к борющимся, чтобы уметь ненавидеть и интересы их
ставить выше родственных связей. Если бы вы были в наших рядах, вы даже не
подумали бы о том, чтобы просить за двух... контрреволюционеров, хотя бы
они были родственниками. Но вы, конечно, в другом положении... И я,
понятно, не могу быть в претензии. Наоборот, вы оказали нам такую услугу,
которая...
СОФIЯ. Во имя чего же я оказала ее, как вы думаете?
ГРIНБЕРГ. Да, конечно, симпатии ваши...
СОФIЯ. Перестанем об этом. Значит, вы решительно отказываетесь помочь
мне?
ГРIНБЕРГ. Я не могу этого сделать, товарищ, поймите вы это. Я нарушу
свой долг, совершу подлость, измену. Ведь я просто не имею физической
возможности выпустить их. Товарищи не дадут все равно, я должен обмануть
их, солгать. Поймите, что вы требуете невозможнаго.
СОФIЯ. Значит, их расстреляют? Так, как тех? (ХитаК головою на вiкно.)
ГРIНБЕРГ. Я не знаю, за что их арестовали; может быть, выяснится... Но
я лично...
СОФIЯ. Хорошо. Довольно. Я понимаю, что вы не можете.
ГРIНБЕРГ, Но уверяю вас, что не могу. Напрасно вы...
СОФIЯ. Да верю я! Что же мне делать, Господи?! Ведь не могу я, поймите,
не могу я...
ГРIНБЕРГ. Я вас понимаю, я понимаю. Но бывают такия положения, когда...
Входять Гликерiя Хвед i Христя. Гликерiя Хвед в темнiй великiй хустцi,
в пальто, Христя в чепурненькiй шапочцi.
ГРIНБЕРГ. Куда? Куда? Кто такие? Зачем?
СОФIЯ. Это ко мне. Мать и сестра.
ХРИСТЯ. (До Грiнберга схвильовано.) Нам сказали, что вы приехали, - мы
пришли... Вы, вероятно, от сестры знаете... Мы вас умоляем.
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (ПадаК навколюшки перед Грiнбергом.) Господин,
помилуйте, зжальтеся, кормильцi ж вони нашi.
ГРIНБЕРГ. Товарищ!.. Сударыня, что вы, что вы! Встаньте. (Хоче пiднять,
але Гликерiя Хведоровна хапаК його за ноги, благаючи "Помилуйте! Не
встану".) Позвольте, сударыня... (До Христi.) Да помогите же, подымите...
ХРИСТЯ. Мы вас умоляем. Спасите их.
ГРIНБЕРГ. (До СофiП.) Товарищ, да поднимите же вашу мать, что же это
такое?
СОФIЯ. (Мовчки, тiсно стуливши губи, хмарно дивиться вбiк.)
ГРIНБЕРГ. Сударыня, встаньте, я вас прошу. Поймите же, что я не могу
так... О, Господи! Но не могу же я, я права не имею.
ХРИСТЯ. Мы вас умоляем, вы можете.
ГРIНБЕРГ. А, черт возьми! (ОдсуваКться од ГликерiП Хведоровни, вона
повзе за ним. Тодi вiн рiшуче, сердито повертаКться й виходить в дверi до
передпокою.)
ХРИСТЯ. (Пiдводить Гликерiю Хведоровну.) Встаньте, мамо... Встаньте,
годi. Буде з нас... Навалялись в ногах СофiПних приятелiв... (До СофiП.)
О, сестро, Бог тобi цього не простить! Невинно дивишся? А хто ж з оцим
самим шепотiвся учора та щось йому передавав? Га? Хто успiху Пм бажав?
А-а, чула я вчора, та не знала, що то за успiх, а то б... Ага? А хто з
отим паршивцем Тихоном наслав на тата й Марка большевикiв учора? Не ти?
Проклята! ПриПхала? Продала всiх нас i втекла сюди, сидиш...
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (Плаче.) Годi, доню, ходiм... Бог з ними.
ХРИСТЯ. А що заплатили тобi? Нашi сльози, кров нашу? Що взяла за батька
та брата? Га?
СОФIЯ. (До ГликерiП Хведоровни.) Мамо, ради Бога, не вiрте Пй! Мамо,
вона...
ХРИСТЯ. А за всю УкраПну що взяла? Ух, ти, поганка! СвоПми руками
задушила б тебе. (Раптом грiзно, жагуче.) Оддай же нам батька й брата!
Оддай зараз же! Iди до своПх полюбовникiв, кажи, щоб зараз же випустили
Пх!Iди!
ГЛЕКЕРIЯ ХВЕД. (До СофiП.) Доню!.. Ти з ними ближче знакома, попроси
Џх, ублагай, дитино, рятуй таточка свого i братiка рiдного. Доню моя, ой,
доню ж моя, що ж ти з нами робиш! (РидаК.)
СОФIЯ. Мамо!.. Я благала, я просила... Я ж усю нiч бiгала, шукала...
ХРИСТЯ. Кого шукала? Оцього Юду?
СОФIЯ. Я, мамо, буду ще... Я все зроблю...
Входить красногвардеКць з рушницею, з бомбою за поясом.
КРАСНОГВ. (До Христi й ГликерiП Хведоровни.) Ану, пожалуйте. Вас
просять вийти зцюдова. СкарКй.
ХРИСТЯ. О, прислав оборонить тебе од нас!
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Ходiм, доню. Ходiм шукать ще кого-небудь.
КРАСНОГВ. Пожалуйте, пожалуйте.
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (СофiП.) Прощай, доню... Ти ж прийдеш додому?
ХРИСТЯ. ЏП дом тепер тут.
СОФIЯ. Прийду, мамо, прийду... Я останусь тут, щоб... визволити Пх...
Мамочко! (ОбнiмаК Гликерiю Хведор. РидаК.)
ХРИСТЯ. Годi, лицемiрко, пусти, а то нас ще твiй оцей приятель
застрiлить...
СОФIЯ. (Випускаючи матiр.) Ой, Христе, як ти... страшно жорстоко i люто
мстишся!
ХРИСТЯ. Я мщуся? За що? За батька i Марка? Так, я готова тобi...
СОФIЯ. Нi, Христе, за инче... Ти...
КРАСНОГВ. Ну, довольно, господа, довольно. Сказано раз. i нема чого
тут... Виходьте.
ХРИСТЯ. (Рiшуче.) Ходiм, мамо!.. (Виходять, за ними красногвар-деець.)
СОФIЯ. (Сама, швидко, схвильовано ходить по хатi, тикаючись у всi кутки
й не знаходячи собi мiсця. ЗупиняКться й мовчки стогне, гнiвно ламаючи
руки.)
Входять: Грiнберг, Семяннiков, Сорокiн, По д к о п а К в. Сорокiн,
маленький, рокiв 30, у френчi, гостренька борiдка, пенсне. Ввесь час без
потреби тонко, iронiчно посмiхаКться. ПодкопаКв високий, рокiв 37, короткi
вуса, пiдстриженi, еспаньйолка; також у френчi, нiс м'ясистий, качиний,
вигляд царського полiцейського пристава, ходить рiшуче, твердо, з виразом
переможця i начальника. У всiх за поясами револьвери, шаблi, у Сорокiна ще
ручна граната, а у ПодкопаКва через груди стрiчка з набоями, а в руцi
рушниця без багнета. Входять, голосно балакаючи, смiючись. Прямують до
СофiП.
ГРIНБЕРГ. (До ПодкопаКва i Сорокiна.) Вот, товарищи, позвольте
познакомить вас с товарищем, которому мы обязаны нашим таким быстрым и
полным успехом. В истории революции имя Софии Слепченко займет выдающееся
место.
ПОДКОПАЊВ. (Клаца острогами й перший ступаК до СофiП.)
ГРIНБЕРГ. А это наш командующий особым отрядом, товарищ ПодкопаКв.
ПодкопаКв i Софiя мовчки потискують один одному руки, далi Софiя
вiтаКться з Сорокiним.
ГРIНБЕРГ. А это прибывший сегодня комиссар из Петрограда, товарищ
Сорокин.
ПОДКОПАЊВ. (До СофiП.) Позвольте и мне, уважаемый товарищ, как лицу, на
котораго возложена военная сторона освобождения пролетариата, принести вам
свою искреннюю благодарность за оказанную вами помощь. Конечно, народ рано
или поздно низверг бы все равно подлых грабителей, но... чем раньше это
случилось, тем оно, е... конечно, лучше. Благодарю, товарищ.
СОРОКIН. И тем более ценна услуга, чем полнее победа. А победа полная.
Вы можете чувствовать полное удовлетворение.
СОФIЯ. (Не посмiхаючись.) Спасибо, товарищи, вы преувеличиваете мою
услугу.
СЊМЯННИКОВ. (ЗдороваКться й посмiхаКться, як до староП знайомоП.)
Надеюсь, теперь-то мы будем чаще встречаться?
СОФIЯ. Да, конечно.
СЊМЯННIКОВ. Если позволите, товарищ, спросить: вы не приняли бы теперь
более близкаго участия в нашей работе? Нужда в преданных, культурных,
социалистических силах, как вам известно, громадная. Мне кажется, что
вы...
СОФIЯ. О, благодарю вас, товарищ. Я не знаю. По крайней мере, не
сейчас. Я должна еще переговорить по одному делу с товарищем Гринбергом.
Если позволите?
ПОДКОПАЊВ. О, пожалуйста, пожалуйста. Мы тем временем устроим наше
летучее заседание. Туда можно? (ПоказуК на дверi в сусiдню кiмнату.)
ГРIНБЕРГ. Конечно. Можно. Устраивайтесь там, товарищи, я сейчас.
ПОДКОПАЊВ. (Дивиться на портрет Шевченка.) А почему эта
контрреволюционная икона висит здесь до сих пор? Убрать ее к черту оттуда!
(Рушницею сильно б'К по рамi й збиваК портрет на землю. ПротикаК багнетом
лице, настромлюК, крутить i одкидае в куток.) Эта хохлацкая морда мне
надоела, наконец. Везде торчит.
СОФIЯ. Товарищ!..
ГРIНБЕРГ. (Глянувши на Софiю.) Товарищ ПодкопаКв, зачем вы? Ведь это
Шевченко.
ПОДКОПАЊВ. Да, конечно, Шевченко, черт бы его... (Помiтивши щось на
товаришах.) А? Что? В чем дело?
СЊМЯННIКОВ. Товарищ ПодкопаКв, вероятно, ошибся. Он думал, что это
портрет какого-нибудь современнаго их деятеля.
ПОДКОПАЊВ. Я не понимаю, товарищи, в чем дело? Современный,
несовременный, поэт, учитель, офицер, черт бы его драл, раз он
националист, он враг народа и пролетариата. Я заявляю откровенно, что с
национализмом, с этими Шевченками, автономиями, федерациями,
самостийностями и прочей буржуазной дрянью буду бороться беспощадно.
СОРОКIН. Ну, ладно, ладно, идемте на заседание. (ПiдхоплюК Подкопаева
пiд стан i, смiючись, веде в кiмнату.)
ПОДКОПАЊВ. (Ображено.) И отлично видел, что Шевченко. Важность какая. И
везде прикажу снять эту мерзость со стен.
СЊМЯННIКОВ. Ну, ну, товарищ, полно горячиться. (Пiдпиха його в спину.
Всi заходять в сусiдню кiмнату.)
ГРIНБЕРГ. Как неофит, он слишком прямолинеен. Ви, товаришко, не
звертайте уваги. Людина вiн хороша, чесна, але трохи... некультурна i
грубовата. Що зробиш? Ви хотiли, здаКться, поговорити зi мною на самотi? Я
до ваших послуг.
СОФIЯ. Да, я хотела поговорить еще, но... после этого...
ГРIНБЕРГ. Але ж, товаришко, це ж людина вiйськова, неосвiчена, бувший
капiтан. Невже ви гадаКте, що ми всi подiляКм його погляди? Але ж ви самi
добре знаКте, що iменно ми проголосили прiнцiп "полнаго самоопредьленiя
вплоть до отдьленiя". Федеративная Советская Республика. Ми першi вiтали
УкраПнську Республiку. I тепер, розумiКться, тим паче. Ну, як ви можете,
Пй-Вогу...
СОФIЯ. (Мовчить i прижмуреними очима тоскно дивиться в вiкно.)
ГРIНБЕРГ. Ну, товаришко... Ах, як це досадно...
Входить Панас.
ГРIНБЕРГ. Вам что угодно?
ПАНАС. (Одягнений у потерте пальто, з-пiд якого видно чоботи, в
картузi, маК вигляд робiтника. В пiднятому станi, весь час криво
посмiхаКться.) Товариш Грiнберг? Дуже приКмно. Якраз до вас.
ГРIНБЕРГ. Извините, товарищ, я сейчас очень занят.
ПАНАС. Я бачу, я бачу. Але я в такiй самiй справi. Соцiалiзм i
контрреволюцiя, товаришу. Треба спасать. Я маю контрреволюцiонерiв, яких
треба зараз же арештувать.
ГРIНБЕРГ. В таком случае... Только, пожалуйста, товарищ, поскорее...
ПАНАС. О, це дуже скоро. Це мiй батько. Вiн живе недалеко звiдси на
селi i балакаК по-украПнському. З самого малечку балакаК, заядлий
контрреволюцiонер...
ГРIНБЕРГ. Что это, глупая шутка?
ПАНАС. Боже борони! Як можна?
СОФIЯ. Панасе Степановичу, для чого це?
ПАНАС. (Нiби тепер тiльки помiтив ПП.) Ах, и вы здесь, мадам? Очень
приятно. Вы можете засвидетельствовать, что мой отец настоящий
контрреволюционер. Во всяком случае, ничуть не хуже вашего. Не правда ли?
А между тем вашего сейчас расстреляют, а мой ходит на свободе и угрожает
социализму на Украине. Я, как старый социалист...
ГРIНБЕРГ. Послушайте, вы - или пьяны или сумасшедший? Что вам?
ПАНАС. Боже мiй, товарищу. Як же не бути п'яним? Як не бути п'яним? I
правильно сказали, товарищу, iменно сумасшедшiй.
СОФIЯ. Панасе Антоновичу, я вас прохаю...
ПАНАС. Сейчас, мадам, сейчас уйду, как вы нетерпеливы. Позвольте же и
мне совершить такой же подвиг, какой вы совершили. (До Грiнберга.) I крiм
того, у мене К ще двi тiтки, старi контрреволюцiонерки, селянки, також
балакають по-украПнськи, живуть у другому селi. Читають украПнськi книжки.
ГРIНБЕРГ. Если вы немедленно не уберетесь отсюда вон, я вас прикажу
расстрелять. Слышите вы?
ПАНАС. Господи Боже мiй! А я ж чого сюди прийшов? Я ж не договорив вам,
я ж ще сам контрреволюцiонер. I жорстокий, попереджаю вас,
контрреволюцiонер. Не тiльки читаю, але й пишу по-украПнському. От
спитайте цю даму. Чого ви посмiхаКтесь? Вiтаючи всiм серцем пришествiК в
особi большевикiв соцiалiзму, я не можу допустить, щоб жив такий
контрреволюцiонер, як я. Куди прикажете менi стати до стенки? Туда? Туда?
Туда?
ГРIНБЕРГ. (До СофiП.) Что он - больной, что ли? Кто он такой?
СОФIЯ. Панасе Антоновичу, можна вам два слова сказать?
ПАНАС. С удовольствием, мадам, с удовольствием. Только, пожалуйста,
поскорее, мы с товарищем должны окончить наше дельце.
Виходить Семяннiков, з порога кличе:
- Товарищ Гринберг. На минутку можна вас? Извиняюсь, товарищи.
ГРIНБЕРГ. (Швидко йде до його, й обидва зникають у сусiднiй кiмнатi.)
СОФIЯ. Що це значить, Панасе?
ПАНАС. Что именно, мадам?
СОФIЯ. (Рiзко.) Все. Ця комедiя, це "мадам", росiйська мова зо мною. Що
це значить?
ПАНАС. Baм не нравиться выражение "мадам"; но ведь это из почтения,
мад..., ну, сударыня, если хотите. Единственно из почтения к вам. С
особой, которая родного отца и брата принесла в жертву великой святой
идее, я не могу иначе говорить, как на языке благородном, на языке наших
освободителей, несущих нам светоч...
СОФIЯ. Дiйсно, ви од страху, видно, зовсiм збожеволiли.
ПАНАС. Как не збожеволеть, мадам, как не збожеволеть? Ведь вы только
взгляните туда за окно: горы трупов этих подлых украинцев. Горы, мадам,
понимаете ли вы это? Мальчики, дети, старики. К стенке - и готово. По усам
узнают контрреволюцию. Малороссийские усы - и к стенке. И как же не
благоговеть перед вами, как не... не божеволеть? А? Ведь это же ясно, что
социализм пришел, и не какой-нибудь там гнилой, европейский, а
большевистский, российский, самый настоящiй. Позвольте преклониться перед
вами. (Низько вклоняКться.}
СОФIЯ. (Мовчить.)
ПАНАС. Что прикажете передать на том свете вашему контрреволюционному
батюшке и братцу? Прощание? Или сожаление о их глупости? Что же вы
молчите? Извольте хоть словечко произнесть.
СОФIЯ. Чого вам треба од мене? За що ви мучите мене? За що?
ПАНАС. (Люто.) Чого треба? Випустiть батька вашого i брата! Чуете? Не
смiйте Пх убивать!..
СОФIЯ. Як же я Пх випущу? Як? Скажiть. Ну, скажiть, що менi зробить, я
все зроблю. Пiти з бомбою, з револьвером визволять Пх? Ходiм. Давайте.
ПАНАС. Пiзно з бомбами. Вимагайте вiд ваших товаришiв випустить Пх.
СОФIЯ. Я вже вимагала, просила, благала. Мама навколюшках стояла перед
ними.
ПАНАС. Знаю. А ви стояли i мовчки дивились, як мама ваша повзала перед
паршивцем, перед... жулiком, шарлатаном.
СОФIЯ. Я думала, може, це поможе...
ПАНАС. Хе!.. Не помогло? Прислав красногвардейця вивести Пх?
СОФIЯ. Вiн не може випустить. Це була б зрада, порушення обов'язку...
ПАНАС. (СмiКться.) Яка моральна чистота! Ану, дайте йому тисячу
карбованцiв, побачите, чи злякаКться вiн зради?.. Ану, запропонуйте йому
свою любов, чи побоПться вiн порушення обов'язку? О, мерзотники!
СОФIЯ. Ви мелете чортзна-що. Говорiть же, як визволить, ну, говорiть!
ПАНАС. Я ж говорю, якого ж вам ще чорта: дайте йому хабаря, грошима,
тiлом своПм, чим хочете, i вiн випустить. Грошi, може, од вас посоромиться
взять, але тiло... можете бути певнi.
СОФIЯ. Ви це серйозно?!
ПАНАС. Що саме серйозно: чи згодиться? Анiтрiшки не сумнiваюсь.
СОФIЯ. Ви по собi судите?
ПАНАС. О, на жаль, про Грiнбергiв я смiло можу по собi судить. Тiльки
мiж мною та ними та рiжниця, що я зроблю i не буду вже заводить тепер
соцiалiзму, а вони роблять й заводять. Вони смiливiщi.
СОФIЯ. I ви, iменно ви пропонуКте менi це зробить?
ПАНАС. А ви ж пропонували своПй матерi повзати перед ним навколюшках?
Ви вважали це можливим? Невже ви думаКте, що вашiй матерi було це так само
легко, як вам кокетувать з ним?
СОФIЯ. Добре. Я це зроблю. Дякую за пораду. ЧуКте: я це зроблю.
ПАНАС. I можливо, навiть не без приемности зробите. Ко всеобщему
удовольствию.
СОФIЯ. Можливо.
ПАНАС. Та не тiльки можливо, а напевно. Та признайтесь, що ви й самi
вже про це трошки думали.
СОФIЯ. Ну, розумiКться, думала. Тiльки сумнiвалась, чи згодиться вiн.
Менi здавалось це трошки негарним, але ви роз'яснили, i я сама бачу, що в
цьому нiчого негарного нема.
ПАНАС. Так, нема: буржуазнi забобони. А потiм можна буде разом i
соцiялiзм заводить на УкраПнi.
СОФIЯ. Звичайно. Революцiя повiнчаК, гарно й орiгiнально. А життя
батька i брата - це непоганий подарунок молодого. Як ви гадаКте?
ПАНАС. (Люто.) Не смiйте глузувать з вашого батька i брата! Ви
розумiКте, що це цiнiзм? Ви не достойнi iмена Пх вживать.
СОФIЯ. (Хапаючись за голову.) Ох, iдiть швидче звiдсiля! Iдiть... А то
я не знаю, що буде.
ПАНАС. К стенке? Я готов, мадам, я готов давно. Будь ласка, прошу:
кличте Грiнберга.
СОФIЯ. (Упавши головою на стiл, глухо, болюче ридаК.)
ПАНАС. (Довго мовчки дивиться на неП.)
СОФIЯ. (Раптом затихаК, потiм зразу пiдводиться, рiзко до Панаса.) Чого
вам треба? Iдiть собi геть. Забiрайтесь. Я з вами не хочу балакать, ви
менi гидкi.
ПАНАС. (Якийсь мент дивиться на неП, потiм рвучко повертаКться й
виходить.)
СОФIЯ. (З одчаКм i мукою шепоче). Ох, Боже ж мiй! Ох, Боже ж мiй!
(КусаК хустку, щоб не ридать).
Входить ГРIНБЕРГ. (ОзираКться, шукаК очима по хатi, питаК.) Что, ушел
уже этот странный господин? Кто он такой?
СОФIЯ. (Зразу мiняючи вираз лиця.) Да, ушел. Я вас задерживаю?
ГРIНБЕРГ. О, пожалуйста. Будь ласка. Я до ваших послуг. Но, може б, ви
були ласкавi говорить зо мною по-украПнськи. Я, коли не схвильований, то з
приКмностю. Ви вибачайте...
СОФIЯ. Я хотiла тiльки от про що попрохати вас: задержати хоч на кiлька
днiв кару над моПм батьком i братом.
ГРIНБЕРГ. Гм. Задержать? Не знаю, чи зможу я. Гм. (Морщиться, мiркуК.)
СОФIЯ. (З вимушеною, кривою, кокетливою посмiшкою.) Ну, а як я вас
дуже-дуже попрохаю? Ви постараКтесь, правда? Ваш же вплив такий
величезний, що... Адже тiльки одстрочка, кiлька днiв...
ГРIНБЕРГ. Бачите, товаришко, я скажу вам одверто: для вас я готов на що
вгодно, але... але даже мiй вплив, який, я того не окриваю, довольно
значительный, в данном случае вряд ли. Видите ли... Будем говорить, как
свои люди: у нас нет никакой дисциплины. Я могу приказать, но исполнить...
Даже постановления совета депутатов и то далеко не всюду исполняются.
Каждый сам себе начальник. И часто поневоле приходится отдавать только
такия приказания, которыя приятны и желательны самим исполнителям, а
нежелательных по возможности избегать. И я не знаю, як у даному разi... Я
дуже боюсь. Гм!
СОФIЯ. Господи! А так хочеться з щирим серцем порадiти з нашоП
перемоги, вiддатись цьому почуванню всiКю душею, без перешкод. I,- ви ж
розумiКте,- для мене це неможливо. Нехай це буржуазний, старий пережиток,
але... це вище моПх сил.
ГРIНБЕРГ. О, я розумiю, розумiю. Звичайно.
СОФIЯ. Хотiлось би всю увагу оддать новим товаришам, познайомитись з
вами ближче i навiть, якщо тiльки я на що-небудь придатна, то разом
працювать на користь спiльнiй справi...
ГРIНБЕРГ. (Радiсно.) Нет, в самом деле, вы согласились бы?
СОФIЯ. Господи, розумiКться. З радостю. Але в такому станi, знаючи, що
там твоП батько й брат... (ЗамовкаК й поглядаК на Грiнберга.)
ГРIНБЕРГ. Гм. Але пiд яким предлогом? Почему этих, а не других? Почему
не всех? От першi вопроси, якi зададуть.
СОФIЯ. Ах, Господи. Стiльки вопросiв про все можна задать. Ну,
зададуть, ну, вiдповiсте що-небудь. Адже смерть цих людей нiчого не дасть
вам, а без неП ви дасте менi можливiсть жити, вiрити, оддати все життя на
справу. Ну, хочете так: берiть моК життя взамiн життя батька й брата?
Хочете? Я буду в вашому повному й необмеженому розпорядженню. Треба буде
на смерть послати, я готова кожноП хвилини. Хочете? На що вгодно.
ГРIНБЕРГ. (Зиркаючи на неП.) На що вгодно?
СОФIЯ. На все, що прикажете. Повна раба ваша. От уявiть собi рабу...
ГРIНБЕРГ. Однако, как вы любите своих родных. Если б вы так любили
идею, социализм...
СОФIЯ. Но ведь я отдаю себя в ваше распоряжение именно для идеи, в
интересах ея.
ГРIНБЕРГ. (По паузi.) Гм. Ну, а если я потребую от вас чего-нибудь не
имеющаго отношения к идее? Ведь вы тогда не исполните? Какая же вы раба?
А? (Дивиться на неП.)
СОФIЯ. (Якийсь мент мовчить.) Але ж ви, це ви будете вимагать. А ви ж
не можете вимагать нiчого шкодливого для iдеП.
ГРIНБЕРГ. Да, конечно, я не потребую ничего шкодливаго, но...
предположим, потребую чего-нибудь, не имеющаго отношения к идее, но для
вас очень неприятного или даже тяжелаго. Как тогда?
СОФIЯ. Я мушу виконать.
ГРIНБЕРГ. (СмiКться, але пiд смiхом ховаК хвилювання.) Неужели
исполните?
СОФIЯ. Коли я берусь, то исполню.
ГРIНБЕРГ. Ну, допустим, я предложил бы вам сегодня вечером вместе со
мной где-нибудь отпраздновать нашу победу? В каком-нибудь ресторане? Ведь
это для вас неприятно, тяжело, правда?
СОФIЯ. (Мовчить.)
ГРIНБЕРГ. (Смiючись.) Вот видите.
СОФIЯ. О, нi. Я ж вам сказала. Коли б ви взяли моК життя взамiн життя
батька й брата, то й то б я виконала.
ГРIНБЕРГ. Значит, исполните? Серьезно?
СОФIЯ. Я весь час говорю з вами серйозно.
ГРIНБЕРГ. (ПочинаК швидко ходить по хатi, думаючи.)
СОФIЯ. (Хмарно слiдкуК за ним.)
ГРIНБЕРГ. (Зупиняючись проти СофiП, хвилюючись.) Но вы понимаете, что я
совершу подлость, исполнив ваше желание?
СОФIЯ. ВеликоП подлости в тому, що ви не вб'Кте двох людей, я не бачу.
ГРIНБЕРГ. Да, с точки зрения христианской. Но с точки зрения двух
борющихся сторон это просто измена одной стороне. Но хорошо. Я только хочу
этим сказать вот что... (ХвилюКться.) Я хочу этим подчеркнуть, что если бы
я согласился, то только для того, только потому, что это вы, что для вас я
даже на подлость, на измену готов идти. Вы можете, конечно, отнестись ко
мне с презрением, можете воспользоваться моей... ну, слабостью, что ли, но
я говорю то, что чувствую...
СОФIЯ. Нi про яке "презрение" мови не може бути. Навпаки... Ну, добре.
Значить, сьогодня ми будемо святкувати нашу перемогу i визволення моПх
рiдних. Так?
ГРIНБЕРГ. (Знов починаК ходити.) Подождите минуточку. (Iде до дверей,
що в сiни, й гукаК.) Товарищ Самуил! На минуточку. (ОдступаК трохи в
кiмнату й одводить СамуПла вбiк, шопотом.) Вот что товарищ Самуил, здесь
находятся два вольных козака, фамилия Слипченко. Есть такие?
САМУЏЛ. Да есть. Отец и сын?
ГРIНБЕРГ. Да. Так вот какая вещь. Я только что говорил по поводу их с
товарищами Семянниковым, Подкопаевым, Сорокиным. Ну, и мы решили старика
выпустить, а молодого... (Тихiше) к стене. Понимаете? Так вы немедленно,
сию минуту выведите молодого и... Понимаете? А потом я позову вас и при
этой даме прикажу освободить обоих. Понимаете? Вы же скажете, что молодого
случайно только что расстреляли. Это необходимо для дела. Слышите? Очень
важно.
САМУЏЛ. Хорошо, А молодого сейчас?
ГРIНБЕРГ. Сию ж минуту. (Голосно.) Ну, спасибо, товарищ, я надеюсь на
вас.
САМУЏЛ. Хорошо. (Хоче йти.)
ГРIНБЕРГ. Нет, погодите. (Тихо.) Но я, может, и не позову вас. Слышите.
Но его надо все равно. Понимаете?
САМУЏЛ. Да, понимаю. Хорошо. (Виходить.)
ГРIНБЕРГ. (Голосно.) Спасибо, товарищ.
СОФIЯ. (Пiд час ПхньоП балачки одходить на другий кiнець кiмнати)
ГРIНБЕРГ. Ну, товаришко, здаКться, К маленька надiя. Я ще нiчого знаю
певного, але... Я хочу перш усього перевести Пх у друге мiсi РозумiКте?
Там Пх не знають, i легче буде звiдти випустить. Я боюсь тiльП. щоб тут,
поки Пх можна буде перевести, як-небудь случайно не той... Ви ж розумiКте,
тепер такий час... Страстi у всiх розгорiлись, всi знервованi. СвоК життя
нiпочом, а то ще ворога. От я для цього i кликав товариша то це мiй
старший товариш по тюрмi...
СОФIЯ. (Простяга руку.) Дякую вам, товаришу.
ГРIНБЕРГ. О, пiдождiть дякувати. Це справа така трудна, що я знаю, чи
вдасться ПП провести. Я вам зможу сказать тiльки через чотири... (Раптом
прислухуКться.)
СОФIЯ. Я готова чекати не то що чотирi днi, а чотирi мiсяцi, скiлькi
хочете.
ГРIНБЕРГ. (З посмiшкою). Але я так довго не можу чекати. Я хотiв вже
сьогоднi ввечерi разом з вами одпразднувати щасливий кiнець наш справи. Ви
нiчого б не мали проти?
СОФIЯ. О, хоч у сю хвилину.
ГРIНБЕРГ. На жаль... треба пiдождать. Я мiж инчим уже говорит з своПми
товаришами з приводу вашоП справи, i менi удалось декого схилить до вас...
СОФIЯ. Правда? О, як це добре. Ах, як це добре! Ви ж розумiКте, менi
так тяжко було б бути, працювати з вами. Звичайно, я знайшла б сили
зрозумiти, через що i як, але... чуття осталось би чуттям. I ви
сподiваКтесь, що вони нiчого не матимуть проти того, щоб Пх звiдси
перевести в друге мiсце?
ГРIНБЕРГ. Да, я думаю.
СОФIЯ. (Знов потискуК йому руку.) Безмiрно вам дякую.
На дворi глухо вибухаК залп.
СОФIЯ. (Здригнувшись.) Що це?
ГРIНБЕРГ. О, это ничего... Это так. Ничего.
СОФIЯ. Знов розстрiлюють?
ГРIНБЕРГ. Нет, нет, это так, мы приказали приостановить. Не обращайте
внимания. Да, так я, значить, надеюсь, что мы будем вместе работать. Я
чрезвычайно рад, так как...
СОФIЯ. А чи не можна б менi хоч побачитись зараз з батьком i братом?
Подати надiю?
ГРIНБЕРГ. О, нет, нет, это невозможно. То есть, возможно, можливо, але
я не раджу цього робить. Ми рискуКмо провалить справу. Та пiдождiть
трошки, i ви зовсiм з ними сьогодня побачитесь.
Входить СКмяннiков.
ГРIНБЕРГ. (До нього.) Товарищ. Подтвердите вы этому неверному, что мы
сделаем все возможное по делу его отца и брата.
СЊМЯННIКОВ. С удовольствием подтверждаю. С удовольствием.
ГРIНБЕРГ. Ну, бачите? (До Семяннiкова.) А мы тут успели даже заключить
маленькое условие: сейчас же после освобождения товарищ примет более
близкое участие в работе.
СЊМЯННИКОВ. (Щиро й радiсно потискуючи руку СофiП.) Вот это дело! Я
очень рад. Ведь у нас так мало культурных сил. Биться, стрелять мы еще
так-сяк умеем, а дальше... Интеллигенция не верит нам, боится, убегает к
буржуазии, саботирует, провоцирует. И тем радостнее для меня iше участие,
что вы настоящая, идейная украинка. Это прекрасно. Будем работать,
товарищ. Правда?
СОФIЯ. Я з великою охотою...
ГРIНБЕРГ. А теперь, товарищ, идите домой и ждите отца... И брата,
конечно. Да. А также несколько слов от меня по поводу празднования. Вы,
вероятно, очень устали?
СОФIЯ. Безумно устала.
СЊМЯННIКОВ. Ничего. Теперь все отдохнем.
СОФIЯ. Значить, iти й чекати?
ГРIНБЕРГ. Iдiть i чекайте.
СЊМЯННIКОВ. И будьте спокойны.
СОФIЯ. Я, товаришi, не дякую, бо... Ну, до побачення. (Iде до дверей.)
ГРIНБЕРГ. До побачення.
СЊМЯННIКОВ. До свиданья!
ГРIНБЕРГ. Хай живе Соцiалiстична УкраПнська Республiка!
СЊМЯННIКОВ. Урра-а!
СОФIЯ. Дякую, товаришi. (На порозi озираКться, привiтно з посмiшкою
махаК рукою, киваК головою i зникаК.)
Завiса.
_ДIЯ ЧЕТВЕРТА_
Невелика кiмната, службовий кабiнет СофiП. Праворуч, ближче до рампи,
стiл до исання; круг його фотелi й стiльцi. На столi телефон, шафа з
книжками. Канапа для Публiки. В заднiй стiнi дверi в коридор. Лiворуч
другi дверi в сусiдню кiмнату. Годин 6 вечора.
На столi горить лямпа.
В хатi Софiя, одягнена в усе темне. Тихон бiля неП й делегацiя
робiтникiв.
СОФIЯ. (ВстаК, за нею робiтники. Весело, бадьоро.) Отже, товаришi, вся
справа в ваших власних руках. Хочете, щоб не було експлуатацiП, буржуазiП,
то треба самим енергiчно братись до органiзацiП промисловости. Заводи,
фабрики, майстернi, все тепер ваше. Але треба, щоб самi робiтники дбали
про те, щоб заводи не ставали. Треба думать не про те, щоб кожному
поменьче робить i побiльше вироблять, а про те, щоб побiльше наших заводiв
працювало, щоб бiльше товарiв давали, щоб меньче безробiтних було.
РОБIТНИК. Да это само собой. Конечно, это уж чего... Да только...
(Мнеться.) Непонятно нам одно... (Мнеться, криво, понуро посмiхаКться.)
СОФIЯ. А що саме непонятно вам?
РОБIТНИК. Да то, что украинцев мы выгнали. Ну-с, стало быть, с этим
делом кончено. А выходит, они промежду нас остались. Нам это без внимания.
СОФIЯ. Це ви про мене?
РОБIТНИК. Нас эта самая самостийная Украина и так зарезала. Довольно
уж.
СОФIЯ. Так вам що ж хочеться? Чим я вам зашкодила?
РОБIТНИК. (До робiтникiв.) Да ничего. Идемте, товарищи. Поищем
настоящих товарищей, а тут... (Маха рукою, повертаКться й демонстративно
виходить, за ним решта.)
СОФIЯ. (ПосмiхаКться.) Це вже, здаКться, третiй такий випадок.
ТИХОН. (Понуро.) Буде й двадцять третiй, коли ти зо всiма будеш
говорить тiлько по-украПнськи. Для чого цей нацiоналiзм?
СОФIЯ. Вони в УкраПнськiй Республiцi, а не в РосiП, повиннi знать нашу
мову.
ТИХОН. Е, повиннi... Мало чого хто не повинен. А нам через це не
довiряють, стороняться...
СОФIЯ. Ну, добре. Хто там ще Ксть? Багато ще?
ТИХОН. Може, кiнчить на сьогодня прийом? З десятоП години без перерви
сидимо.
СОФIЯ. Нiчого. Хто там ще?
ТИХОН. Селяне. Бiлянкевич з сахарозаводчиками. Залiзничники. Вчорашнiй
панок. I ще душ десять якихсь.
СОФIЯ. Чия черга тепер?
ТИХОН. Бiлянкевича.
СОФIЯ. Клич.
ТИХОН. (Виходить.)
СОФIЯ. (Знаходить на столi серед паперiв довгий лист паперу й читаК.)
Входять Бiлянкевич i ще двоК добродiПв, одягнених дуже просто, пiд
робiтникiв.
БIЛЯНКЕВИЧ. (Уклоняючись, ввiчливо, угодливо посмiхаКться.)
СОФIЯ. Доброго здоров'я. Прошу сiдати.
БIЛЯНКЕВИЧ. Дозвольте вам представить: сахарозаводчик Штаубе,
Карповський. Ми до вас, шановна Софiя Микитовна...
СОФIЯ. (Тримаючи листа в руцi.) Я прочитала вашу заяву. Вона до мене не
стосуКться. З цим вам треба звернутись до...
БIЛЯНКЕВИЧ. Я знаю, я знаю... Но, зная вас як украПнку, щиро люблячу
самостiйну УкраПну... ми хотiли, щоб ви за нас походатайствовали.
СОФIЯ. (З посмiшкою.) Вибачайте, я читала заяву. Але мушу вам одразу
сказати, що ви зовсiм даремно гадаКте, що я можу вам помогти. Iменно з
любови до УкраПни я цього не зроблю. Всi заводи, фабрики i взагалi
промисловi пiдприКмства переходять до рук народу. Ви, панове, нiяк не
хочете з цим рахуватись. Забудьте про старе, раджу вам серйозно.
БIЛЯНКЕВИЧ. Но вы хотите нас разорить?
СОФIЯ. Господи Боже, панове. Цiлi вiки один кляс розоряв мiльйони
людей, i вам то не здавалось таким страшним. Працюйте, ми вам дамо роботу.
Будь ласка. (ПосмiхаКться.)
БIЛЯНКЕВИЧ. Ми нiчого протiв тогр.не маКмо, но ведь разоряется. край,
гибнет промышленность. Вот о чем, собственно...
СОФIЯ. Повiрте, панове, що нам не меньче вас потрiбно, щоб не загинула
промисловiсть, П ми вживемо всiх сил, щоб того не сталось. I це, панове,
буде. Але, вибачайте, хазяПном i власником будете вже не ви, а самi
трудящi.
БIЛЯНКЕВИЧ. Конечно, ви можете робить все, що хочете. Наш долг сказать
вам... I я думав, що для вас iнтереси УкраПни дорогi. Знаючи, як руськi,
вашi товаришi, вивозять усе з УкраПни, як розоряють край, ми думали, що
ви, як щира украПнка...
СОФIЯ. Кожний по-своКму, добродiю, любить свiй край. Той бажаК йому
одного, а другий другого. Наша любов, видно, рiжна.
БIЛЯНКЕВИЧ. (Встаючи.) Да, видно, мы ошиблись. Недаром ваш папенька в
таком горе... Честь имеем кланяться. (УклоняКться й iде з кiмнати. За ним
панки.)
СОФIЯ. Бувайте здоровi. (До Тихона, весело смiючись.) Але ти помiтив,
як цi панки пролетарiями одяглися? Це ж вiдомий мiльйонер Штаубе. Ах, як
Пм, бiдним, не хочеться...
ТИХОН. (Хмуро.) Але вони звернулись до тебе як до украПнки. Це
характерно.
СОФIЯ. (Рiзко.) Ну, то що з того?
ТИХОН. Та нiчого.
СОФIЯ. Ну, клич слiдуючих. Я втомилась. Треба швидче. Та чи скоро там
перепишуть того папера? Ах, Господи, як не вмiють нiчого робить.
(Нетерпляче, швидко виходить направо.)
ТИХОН. (Помалу виходить в коридор.)
Назустрiч Тихоновi швидко входять ПодкопаКв i Желтухiн. Вони хмурi,
схвильованi. Щось говорять, але, побачивши Тихона, замовкають.
ТИХОН. (ОзираКться на тих i виходить.)
ПОДКОПАЊВ. (Озирнувшись.) Отсюда также все ценное немедленно
евакуировать. Все. А главное деньги. Да где этот болван, Гринберг?
ЖЕЛТУХIН. Да в чем дело, товарищ? Почему такая спешка?
ПОДКОПАЊВ. (Тихо, злiсно.) Гайдамаки уже захватили почту и телеграф.
Понимаете? Есть сведения, что они окружают этот район. Каждую минуту могут
ворваться сюда. Достаточная причина для спешки?
ЖЕЛТУХIН. Позвольте, товарищ. А красная гвардия?
ПОДКОПАЊВ. (Люто.) Надо было делать, товарищ, так, как я говорил, всех
буржуев и хохлов перестрелять. А тепер поздно... (ЗамовкаК, бачачи Софiю,
що входить, тихо.) Этой ничего не говорить. Идите и все из этого дома
уберите немедленно. Идемте, я вам там скажу. (Iде направо, за ним
Желтухiн.)
СОФIЯ. (Мовчки, пильно слiдкуК за ними.)
Входить делегацiя з селян. Деякi одягненi в свитки, деякi в кожухи, в
шинелi, мiж ними одна жiнка.
СОФIЯ. (Iде Пм назустрiч, привiтно, весело, вiльно.) Доброго здоров'я,
товаришi. (ЗдоровкаКться з усiма за руку, посмiхаючись до кожного. Потiм
сiдаК в свiй фотель за столом, бере в руки олiвець i блокнот.) Ну,
сiдайте, товаришi. Тихоне, чи Ксть всiм стiльцi?
ТИХОН. Вистачить. Сiдайте, товаришi.
СОФIЯ. Ну, тiлько знаКте що: говорiть коротко, точно, швиденько. Там
сидить ще народ, жде. Треба всiх задовольнить. Ну, слухаю. Нехай говорить
хтось один з товаришiв.
СЕЛЯНЕ. (Переглядаються мiж собою, шепочуться, не знають, кому
говорити.)
СОФIЯ. Ей, товаришi, ви наче до станового чи до земського начальника
прийшли, а не до своПх товаришiв. Ну, швиденько. Хай говорить один, потiм
другий, аби не всi разом. Тут начальства нема, не мнiться. Ну?
СЕЛЯНИН У ШИНЕЛI. Та еслi по раздКльностi, то пущай уже я... Ми по
нашiй претензiП... Как вийшла перемена з резолюцiКю, так, стало быть,
тепер по принадлежностi. Оно, конечно, какое начальство, но усьо ж таки,
скажем, трудно. Три года на хронтi, iмею медаль.
СОФIЯ. Чекайте, товаришу. Ви з якого села?
СЕЛЯНИН У ШИНЕЛI. З Домаховки, Гуляйпольського в'Кзду.
СОФIЯ. (ЗаписуК.) Так, ну, так в чому ж рiч? В чому вашi претензiП?
СЕЛЯНИН У ШИНЕЛI. ПретензiП так што, как правильно виражаться, то
больше з непонiманiКм. Той одно, другой по другому соображенiю, а как
сообща, так...
СОФIЯ. Ви, товаришу, так говорите, що я, Пй-Богу, нiчого не розумiю.
СЕЛЯНИН У ШИНЕЛI. (ПосмiхаКться, хмуро дивиться вгору.) Та, звесно, ви
по-украПнськи.
СОФIЯ. Ну, так що?
СЕЛЯНИН У ШИНЕЛI. А ми вже ето знаКмо... Видалi довольно.
СЕЛЯНИН У КОЖУСI. Пiдожди, Салавоне, ти щось таке накрутив, що й сам,
мабуть, не вгризеш. Ми оце до вас з отим самим голосуванням.
СОФIЯ. Яким саме?
СЕЛЯНИН У КОЖУСI. Та щоб вибiрать у депутати, чи що. Совет депутатiв.
СОФIЯ. Ну?
СЕЛЯНИН У КОЖУСI. Та ми нiяк не поймем. Голосували раз. Ну, так. Кидали
там бамажки у скриньку. Потiм того вийшло приказанiК уп'ять голосувать.
Те, кажуть, голосували не на пользу. А тепер то вже настояще.
Проголосували й цей раз. Ну, вже ж годi? Та де. Ну, нехай. Ще не спочили
люди, як уп'ять тобi прийшла манiфестацiя, щоб голосувать. Та це ж уже
нащо? А це, кажуть, уже саме настояще, таке вже, що i земля буде, i воля,
i, сказать так, усе преподобiК. Ахвiшки давали кожному, ти за того, а ти
за цього. А я його й на масть не бачив, який той депутат. Ну, та вже хай
буде, це вже саме настояще. А воно на тобi - ще таки не настояще, оце
впять голосувать. Так ми вже й розум загубили: нащо воно отак багато
голосувать? Та вже оце послали нас сюди, щоб тут довiдатись, нащо воно й
до чого.
СОФIЯ. Ну, так можу вам сказать на це ось що: iдiть додому, голосуйте
ще раз i вибiрайте...
СЕЛЯНИН У КОЖУСI. Та таки голосувать?
СОФIЯ. (Посмiхаючись.) Таки голосувать. Але знайте, що цi вибори то вже
справдi дадуть вам i землю, i волю, i все, що...
СЕЛЯНИН У КОЖУСI. Умгу, так таки, значить, голосувать? (До селян.) Таки
голосувать.
СЕЛЯНЕ. (Хмуро хитають головами.)
СЕЛЯНИН У КОЖУСI. Така штука. Ну, то вже хай так. Тiльки ж у нас уже до
вас таке прошенiК: чи не можна, господа товаришi, прекратить свободу?
СОФIЯ. Як то прекратить свободу?
СЕЛЯНИН У КОЖУСI. Та щоб уже швидче минулися отi мобiлiзацiП та всякi
безубразiя. Та ще наказували просить вас, щоб дозволили нам настановить за
справника капитана Твердожила. Правда, звиняйте вже, вiн без ноги. Та то
вже нiчого, а таки буде якесь начальство. Бо вже, не вам кажучи, така
пiшла скрiзь стiпендiя, що хоч сядь та плач, хоч стоячи реви.
СОФIЯ. Чекайте. У вашому селi К большевики?
СЕЛЯНИН У КОЖУСI. Та ми всi болшовики. Тих украПнцiв аж нi однiсенького
нема.
СОФIЯ. I ви всi постановили настановить капитана Твердожила за
справника?
СЕЛЯНИН У КОЖУСI. Ну, нема ж спасения од тоП свободи! Там зарiзали, там
спалили, там обiбрали.
СОФIЯ. Ну, i ви хочете, щоб той справник i бив вас, i знущався, як
перше було?
СЕЛЯНИН У КОЖУСI. Е-е, зачим бить! Ми так не хочемо.
СОФIЯ. Ну, а земля ж як? Прийде справник, то прийде й помiщий. Вони
один без одного не можуть нiяк. Ви ж як на цей щот?
СЕЛЯНИН У КОЖУСI. НК-е, помiщик уже нехай краще не приходить, а то не
всидить. Та нам, бачите, як би вам сказать, щоб хтось за старшого був. А
то всi старшi, а порядку нема. Та ще оцi красно... красногвардiйонцi, чи
як Пх там? Чи не можна Пх повиганять к чортовiй матерi, у Пхню РасКю. То ж
чисто грабують народ. Забiрають хлiб, сало, хапають птицю всяку. То,
кажуть, у РасКю. Ну, та й Пдь собi у свою Расею, та й хапай там. Чи вже
скоро прийдуть тi гайдамаки, скажiть, пожалуста? Говорять люди, що тi вже
повиганяють цих гвардiйонцiв. Кажуть, тi гайдамаки нiбито з наших таки
людей, не кацапня...
СОФIЯ. (Мовчить якийсь мент.) Гм! Добре, товаришi, все буде, що ви
хочете. Я записала отут, ми обсудимо. А тепер... (Пiдводиться.) Ви пiдете
з цим товаришем, i з вами ще поговорять.
СЕЛЯНИН У КОЖУСI. Так буде все? А бомагу нам якусь дасте?
СОФIЯ. Нi, бумаги не треба. Все буде й так...
СЕЛЯНЕ. (Помалу встають, чухаються, мнуться, перешiптуються, - не
певнi.)
СОФIЯ. Тихоне, будь ласка, треба з товаришами побалакать докладнiше про
все. Ти розумiКш? Поклич товариша Савченка, нехай вiн поговорить. Добре?
ТИХОН. Добре. Ходiмте, товаришi.
СЕЛЯНИН У КОЖУСI. (УклоняКться СофiП, за ним другi.) Прощавайте. Так
нам уже там дадуть бомагу?
СОФIЯ. Там, там. Бувайте здоровi. (Коли селяне виходять, сiдаК
безпомiчно, пускаК руки по столi й стомлено сидить.)
Входить СЊМЯННIКОВ. (Оживлений, веселий. До СофiП.) - Здравствуйте,
хохландия милая. Вы до сих пор за работой? Молодчина вы, ей-Богу. Да что
вы такая будто кисленькая? А?
СОФIЯ. (Маха рукою.) Раджу не допитуватись.
СЊМЯННIКОВ. Что?
СОФIЯ. Раджу не допитуватись.
СЊМЯННIКОВ. Тьфу, черт. Да говорите вы, товарищ, по-человечески,
ей-Богу. Вот наказание Господне.
СОФIЯ. Вчiться розумiть. Я вам заявила ще з самого початку, що нi
одного слова по-руськи ви од мене не почуете. Ви живете на УкраПнi й
повиннi знать ПП мову.
СЊМЯННIКОВ. Да на какого дьявола она мне нужна, ежели меня везде и я
всех отлично понимаем и по-русски? Зачем этот национализм, разъединение,
не понимаю? Когда вы отделаетесь от этого буржуазного национального
фетишизма? Такая вы славная, енергичная, умная, такая социалистка хорошая
и... все портите этим своим украинофильством. Ну, да будем надеяться, это,
наконец, выветрится. А дела наши подвигаются, товарищ.
СОФIЯ. Да?
СЊМЯННIКОВ. Буржуи снесли сегодня миллиончик. Затем получена
мануфактура. Я думаю предложить комитету пустить весь миллион на
органiзацiю работ для безработных. Необходимо реквизовать все особняки под
больницы и школы. Ех, ежели бы поскорее нам всю разруху уладить, да за
творческую работу приняться. А, товарищ? Да почистить как следует публику
нашу. Жулья ведь набилось к нам. Лезут подлецы как мухи на мед и
компрометируют, мерзавцы. И мало, мало интеллигентных, культурных сил. А
дело громадное, великое дело, товарищ. Дух захватывает...
Швидко входить СОРОКIН. (До СКмяннiкова.) - Наконец вас поймал.
Здравствуйте. (СофiП.). Здравствуйте, товарищ.
СЊМЯННIКОВ. В чем дело? Что случилось?
СОРОКIН. Ничего особеннаго. Вы мне нужны.
Входить Тихон.
СЊМЯННIКОВ. Сейчас, я хотел вот с товарищем.
СОРОКIН. (Рiшуче одводить убiк, тихо.) Наши разбиты. Украинцы и немцы в
десяти верстах от города. Могут сейчас быть здесь. Только что приехал
Васильев. Он еле спасся.
СЊМЯННIКОВ. (Свистить.) Да ведь он хвастал, что...
СОРОКIН. Эх, говорил я... Ну, да что там! Надо немедленно созвать
комитет. Да не всех, украинцев к черту. Из-за них все и вышло. В последний
момент, подлецы, затеяли ссору с нашими по поводу каких-то своих
национальных требований, и это погубило всех. Пока мы ссорились, гайдамаки
обошли со всех сторон и ударили. Ну, погодите вы, хохлы, я вам покажу. И
эти тоже могут что-нибудь подобное устроить.
СЊМЯННIКОВ. Да, в таком случае ну их к черту. Что ж тепер делать?
Разбиты окончательно?
COPOKIH. Вдребезги. Ну, идем, идем, надо созвать ведь еще. (Хоче вийти,
мимохiдь сухо хитаК головою СофiП й каже.) До свиданья.
СОФIЯ. Сталось що-небудь?
СОРОКIН. Как?
СОФIЯ. Що-небудь сталось?
СОРОКIН. Если вы, товарищ, хотите, чтобы вам отвечали, то имейте в
виду, что не все понимают ваше наречие.
СОФIЯ. (Рiзко.) Случилось что-нибудь?
СОРОКIН. (Так само.) Нет, ничего не случилось. (Хоче йти.)
СОФIЯ. Подождите минутку. Я хотела вас видеть. Один вопрос. Вы
приказали закрыть железнодорожную украинскую школу и сжечь все украинские
учебники?
СОРОКIН. Да, я.
СОФIЯ. С какой целью?
СОРОКIН. С той целью, чтобы их не было. Подобный приказ я отдал везде.
СОФIЯ. А себе вы отдаете отчет, что вы делаете?
СОРОКIН. Не беспокойтесь, пожалуйста, я привык это делать всегда.
Сожалею только, что мы раньше занимались этим преступным попустительством
вашему национализму.
СОФIЯ. Школы и учебники вы называете национализмом?
СОРОКIН. Я называю национализмом все, что разъединяет один народ.
Никакой вашей Украины не было, нет и не будет. Все это
буржуазно-интеллигентная сантиментальная чепуха, с которой я буду бороться
беспощадно. Слышите, товарищ? Бес-по-щадно. Это нам слишком дорого стоит.
СОФIЯ. Это называется "самоопределенiем вплоть до отделенiя"?
СОРОКIН. Да, вот это самое. До свиданья.
СОФIЯ. По крайней мере, откровенно.
СОРОКIН. (Озирнувшись.) Да, товарищ, откровенно. Семянников, идемте.
(Виходить, за ним Семяннiков, який схвильовано й трiвожно ходить по хатi.)
СОФIЯ. О, принаймнi це вже одверто. Принаймнi одверто. (До Тихона.)
Тепер ти чув?
ТИХОН. У Пх щось трапилось.
СОФIЯ. У "Пх"?... А ми хто? Ха! "Не было, нет и не будет!" О, як вони
всi чудесно засвоПли цю формулу. Од чорносотенця до соцiалiста, всi
однодушно стоять за неП. Добре, коли так. Чудесно. От коли вони показали
свiй iнтернацiоналiзм... Я при йому бiльше не буду робить! Скажи там.
ТИХОН. Завтра?
СОФIЯ. Не знаю. Ну, скажи, хай завтра приходять. Хтось прийме.
ТИХОН. (Виходить.)
Назустрiч йому Г р i н б е р г.
СОФIЯ. Ви, товаришу, в якiйсь справi? Вибачайте, я зараз не можу.
ГРIНБЕРГ. (Пiдходить близько, тихо, значно.) Моя справа та сама.
ВостаннК питаю вас: ви сповните ваш договор?
СОФIЯ. (Рiзко.) Товаришу! Я вам раз сказала, що ви мене примусите
пiднять цю справу перед всiма товаришами, я це зроблю.
ГРIНБЕРГ. Це буде ще одна нечеснiсть.
СОФIЯ. А ви гадаКте, що наш договор був чесний?
ГРIНБЕРГ. Який би вiн не був, я рискував через його своПм життям,
репутацiКю, i я його сповнив.
СОФIЯ. Ви його не сповнили: брата розстрiляно.
ГРIНБЕРГ. Я вам уже поясняв, через що. I ви знаКте, що через це мене
самого трохи не вбили, коли я хотiв оборонить його. Але батька вашого я
все ж таки одстояв. Я пам'ятав, що я обiщав вам. I вмер би, а од свого
обiщання не одступив би. А ви?
СОФIЯ. Чого ви хочете од мене? Чого ще ви тут...
ГРIНБЕРГ. Щоб ви сповнили своК обiщання.
СОФIЯ. Бути вашою рабою i виконувать всi вашi вимоги, якi будуть на
користь справi? Я готова. Я вам це весь час кажу.
ГРIНБЕРГ. Нi, виконувать навiть те, що не маК вiдношення до справи i,
може. навiть неприКмне для вас. Ви забули знов?
СОФIЯ. Нi, не забула, але цього я не робитиму.
ГРIНБЕРГ. Це не чесно.
СОФIЯ. Може буть.
ГРIНБЕРГ. Я рискував своПм життям.
СОФIЯ. Признаю i дякую.
ГРIНБЕРГ. Я рахував так: або смерть, або сповню обiщання.
СОФIЯ. Може буть.
ГРIНБЕРГ. I думаю, що ця умова i для вас обов'язкова.
СОФIЯ. Але я цього не думаю.
ГРIНБЕРГ. Мне достаточно, если я так думаю.
СОФIЯ. Не бороню вам задовольнятись цим.
ГРIНБЕРГ. Но вы, надеюсь, не сомневаетесь, что я одно из этих условiй
заставлю вас принять?
СОФIЯ. Не сумнiваюсь. Але тiльки - смерть.
ГРIНБЕРГ. Отлично. (Круто повертаКться й хоче вийти, але на пiвдорозi
зупиняКться, так само круто повертаКться i пiдходить.) Считаю своим долгом
предупредить вас, что среди бумаг штаба бильного козацтва найдены
документы, касающиеся вашего отца и братьев. В особенности отца. Он
состоял отаманом отряда. Он принимал участие в расстреле большевиков еще
до нашего выступления. Эти документы известны не только мне. На основании
их ваш отец будет сегодня арестован опять и на этот раз расстрелян без
суда. Такия лица объявлены вне закона.
СОФIЯ. (Мовчить.)
ГРIНБЕРГ. (ЧекаК якийсь мент, злегка вклоняКться i повертаКться.)
СОФIЯ. (Тихо, глухо.) Почекайте... (Пауза.) Ви можете показать менi цi
документи?
ГРIНБЕРГ. Ви менi не вiрите? Можу.
СОФIЯ. Чому ви ранiше менi про це не сказали?
ГРIНБЕРГ. Џх знайдено сьогодня. Через це я знов спитав вас про договор.
Я сподiвався, що матиму ще раз случай рискнути за вас своПм життям. Ви
оказались недостойны цього.
СОФIЯ. Цi документи у вас?
ГРIНБЕРГ. Так, у мене.
СОФIЯ. Ви менi Пх можете оддать?
ГРIНБЕРГ. Тiльки пiсля того, як сповните договор.
СОФIЯ. Перед тим ви менi Пх покажете?
ГРIНБЕРГ. Покажу.
Пауза.
СОФIЯ. Добре, коли?
ГРIНБЕРГ. Не пiзнiше завтрашнього вечора. Сьогодня засiдання, я мушу
бути.
СОФIЯ. Добре. Ще одне питання. Я знаю, чого ви хочете. Ви гадаКте, що
пiсля того вас можна називати товаришем?
ГРIНБЕРГ. Я люблю вас. Це вся моя вiдповiдь. I ще раз повторяю: я на
все пiду.
СОФIЯ. Добре. Пiсля такоП вiдповiдi я не маю бiльше нiчого сказать вам.
ГРIНБЕРГ. Завтра я скажу вам, де i в якiй годинi.
СОФIЯ. Добре.
ГРIНБЕРГ. (Злегка вклоняКться i твердою ходою виходить.)
СОФIЯ. (З силою обхоплюК руками лице, кладе лiктi на стiл i так хитаК
головою в один бiк i в другий.)
ТИХОН. (Входить.) Щось серйозне сталось. Зустрiв Макса. Схвильований
страшенно. Кудись побiг. Але менi не хотiв сказать. Вони нам не вiрять.
СОФIЯ. (Мовчить, сидить у тiй самiй позi, але непорушна.)
ТИХОН. Так далi, СофiК, не можна. Я принаймнi не маю бiльше си. (ВиймаК
листа.) На, ось почитай. Од батька. Вчора одержав. Не хотiь навiть тобi
показувать, щоб не хвилювать. Але тепер треба, щоб ти прочи тала. Все
одно.
СОФIЯ. (Трiвожно.) Нiчого з ним не сталось?
ТИХОН. (Гiрко посмiхаючись.) О, не турбуйся. Прочитай.
СОФIЯ. (РозгортаК листа, трохи про себе читаК.) Нi, не можу. Читай ти.
ТИХОН. (ЧитаК.) "Останнiй раз моК слово до вас, братоубийц!. (На якийсь
мент спиняКться.) Три тижнi минуло, як ви предали мене i сина мого Марка в
руки ворогiв нашого народу. Але проти вашоП волi моК нiкчемне життя
врятувала доля. Щоб мучився я i в муках кiнчив послiднi днi своП,
обливаючись соромом за дiла дiтей своПх. Чом я вас малими не придушив, щоб
не ганьбили мого сивого волосся? Доки ж ви будете розпинать нещасну нацiю
вашу, мерзеннi вилупки? Доки будете знущаться з народу, який на своК лихо
породив вас? Що ви робите? Схаменiться проклятi: ви ж руПну робите з нашоП
любоП землi, ви грабуКте ПП, ви загачуКте ненажерливу пельку грабiжницi -
кацапiП, нашого вiчногг ката, ви калiчите дiтей свого народу, одбiраючи у
них мову, серце, душу Пхню. На що ж ви школи украПнськi закриваКте, за що
учителiв розстрiлюКте? Розстрiлюйте братiв своПх, батькiв, але не чiпайте
хоч тих, якi несуть народовi слово правди i науки. "Схаменiться, бо лихо
вам буде. ВостаннК кричу вам з намученого серця: киньте, покайтеся, а не
покаКтесь, то проклинаю вас своПм батькiвським, невмiручим прокляттям. Не
дiти в менi, а вороги лютi. СвоКю старою рукою застрелю зрадникiв,
братоубу цiв i ворогiв свого народу.
Микита Слiпченко
А листа цього можете показать своПм товаришам, i знов меч схопить, i
знову бить прикладами, i знову вести на розстрiл. Будь проклятi". (Софiя
кладе руку з листом на стiл, схиля голову на рi, i беззвучно ридаК.)
ТИХОН. (Iде до вiкна i мовчки дивиться на вулицю, потiм рiшу пiдходить
до СофiП й нервово з мукою говорить.) Тепер ти бачиш, бiльше так не можна?
Бачиш? Я весь вимучився. Ти теж. Ми чужi i тут i тут. Тут цураються,
зневажають, уникають. Там кленуть, прок нають. Я бiльше не можу. Або одно,
або друге.
СОФIЯ. (Пiдводячись.) Значить, справдi зробитись зрадником? Так чи що?
ТИХОН. (Мовчить.)
СОФIЯ. З якоП ж речi нам "або-або"? Через що ми повиннi зрiкати своКП
нацiП, ми, окривдженi нацiональне, пригнiченi, зневаженi? Чому Пм? В о н и
до нас прийшли, а не ми до Пх. Вони нас гнiтили, знeвaжaJ . нищили. I ми
повиннi тепер зректися? "Не было и не будет". О, вибачай, было и будет.
ТИХОН. (ПочинаК вдивлятись у вiкно. Через те що вiкно виходить з
подвiр'я i з його можна бачити вулицю тiлько скоса, вiн стаК збоку i
стiлець i пильно дивиться.)
СОФIЯ. Що там?
ТИХОН. Щось тут непевне дiКться. Цiлий день якiсь пiдозрiлi люди лазять
круг будинку. (Злiзаючи.) Сьогодня вранцi була тут мама. Я хотiв тобi
казати. Говорила, щоб ми з тобою тiкали, бо батько й Пан постановили нас
схопити й судити. Чи не того цi людцi й швендяють.
СОФIЯ. Чом же ти маму не привiв до мене?
ТИХОН. Я хотiв, але... (ЗупиняКться, й обоК починають слухати)
Чути на вулицi глухi, частi вистрiли, приглушенi крики.
СОФIЯ. Що це може буть?
ТИХОН. (Знов бiжить до вiкна, стаК на стiлець i загляда на улицю.)
Бiжать люди... Тiкають... Стрiляють...
Стрiлянину чути в домi, але не близько. В коридорi тривожнi крики,
топiт нiг.
ТИХОН. (Бiжить до дверей i одчинаК Пх. - Видно, як метушаться в панiцi
люди, бiжать, штовхаються, кричать.) Украинцы, украинцы. Спасайтесь.
Товарищи, сюда. Куда? Там гайдамаки...
ТИХОН. Где? Где? Товарищи! Где украинцы? (ЗачиняК дверi.) СофiК!
Тiкаймо! Швидче!
СОФIЯ. Куди? Куди ж тiкать? Вони вже тут.
ТИХОН. Куди всi тiкають. Швидче ж.
Вбiгають справа Сорокiн, СКмяннiков i ще душ п'ять-шiсть большевикiв.
Деякi виймають з кишень револьвери й запихають Пх пiд шафи, другi хапають
з столiв папери й засувають в кишенi, в панiцi кричать:
- Дверь, дверь запирайте. (Замикають дверi.)
- Через окна, через окна. Выходов нет. (Кидаються до вiкна i шарпають.)
- Товарищи. Защищаться. Баррикады.
- Какая там защита. В окна.
- Куда выходит окно?
- Ломайте. Открывайте окно.
ТИХОН. Это окно выходит во двор, во двор. Сюда можно, можно. Открывайте
его сильнее.
СОРОКIН. (До СофiП.} Радуетесь? Да? Ваши идут? Дождались?
СОФIЯ. (Гнiвно випроставшись.) Негодяй...
СОРОКIН. (Так само.) Нет, сударыня, негодяйка вы. Предательница. Вы
привели их сюда. Но погодите вы хохлы проклятые. Мы придем опять. И тогда
мы вам уж покажем самостийнисть. О, мы еще придем. (Люто грозиться кулаком
на стукiт у дверi.)
ГОЛОСИ. Готово. Полезайте скорее, да скорее же, черт.
СОРОКIН. (КидаКться до вiкна й лiзе за другими.)
ТИХОН. (До СофiП.) СофiК, швидче. Лiзь, я поможу.
СОФIЯ. (Голосно, гнiвно.) Я не пiду з негодяями i ворогами свого
народу. Можеш iти з ними.
ТИХОН. Але ж чуКш? (Чути, як гупають десь у дверi, якi розбивають.)
Швидче, ради Бога. СофiК.
Чути з вулицi крики, стрiлянину. Большевики товпляться, всi разом
лiзуть у вiкно, кричать:
- Товарищи, не все разом.
- По одному.
- Не спешите. Ну, да куда вы?
- СкореК же, черт возьми.
- Товарищи. Второй этаж. Осторожнее. Прыгайте осторожнее.
ТИХОН. (ХвилюКться, умовляК Софiю. Тягне ПП за руку, вона незгодливо
рiшуче, гнiвно крутить головою. Вiн сердиться, кида ПП, бiжить до вiкна,
звiдти з одчаем кричить.)
СофiК, чуКш? Ах ти, Боже мiй. СофiК!
СОФIЯ. (Крутить головою.)
ТИХОН. (Люто плюКться, вилазить на вiкно i зникаК.)
СОФIЯ. (Сильно стискуК руки, кидаКться до вiкна, зупиняКться,
озираКться, немов шукаючи, де сховатись, знов бiжить до вiкна, знов
зупиняКться.)
Гомiн i крики в коридорi побiльшуються, але вистрiлiв уже не чути.
Дверi справа торгають, потiм починають ламати. В момент, коли вони
розчиняються, Софiя хапливо зачиняв вiкно.
Вриваються з рушницями i револьверами в руках украПнцi. Попереду
Слiпченко, Панас, Арсен.
СОФIЯ. (ПритуляКться бiля вiкна до стiни, виправляКться i непорушно
стоПть, дивлячись на украПнцiв.)
СЛIПЧЕНКО. Ага-а, ось де вона. А той де? Де другий зрадник, кацапський
запроданець? Га? Де вiн, проклятий? Хлопцi. Обшукать всi кiмнати. Нiкого
не випускать.
ВIЛЬНI КОЗАКИ. (Деякi кидаються в другi дверi, деякi шукають по шафах,
пiд столами.)
Разом:
- Смерть кацапнi.
- А-а, порозбiгались, як рудi мишi.
- Бий Пх, кацапiв проклятих.
СЛIПЧЕНКО. Хлопцi. Стiйте. Бачите цю... фiгуру? (ПоказуК на Софiю.)
Дивiться пильно, дивiться всi. Це дочка моя, зрадниця, большевичка. Що?
Га? Хороша дочка моя. Що зробить з нею? Кажiть. Кажiть ви, вiрнi сини
своКП нацiП. Судiть ПП, прокляту. Бачите, як стоПть? Бачите? Ну, кажiть,
що Пй зробить?
Здивування. Мовчання. Нiяковi погляди, непорозумiле переглядання,
спiвчуття.
СЛIПЧЕНКО. Ну, кажiть же. Убить ПП тут же своКю батькiвською рукою.
ПАНАС. (Твердо.) Батьку! Ми постановили судить ПП в своПй сем'П.
СЛIПЧЕНКО. Який ще тут суд? Хiба не видно? Нема часу на суд. Один Пй
суд.
ПАНАС. Я вимагаю, Микито Iвановичу, суду. I не хвилюйтесь так.
СЛIПЧЕНКО. Я не хвилююсь. Я не хвилююсь. Нi. Але добре, добре, панове
товариство. Я вас прошу вийти й повартувати на дверях. Ми будемо судити
зрадницю УкраПни. Не бiйтесь, це не довго буде. Тим часом обшукайте всi
закутки цього кацапського кодла.
ВIЛЬНI КОЗАКИ. (Неголосно.) Ходiмте, товаришi. Ходiмте. (Виходять.)
СЛIПЧЕНКО. Хведоре. Поставте на дверях цеП кiмнати вартових i нiкого
сюда не пускайте.
ХВЕДIР. Слухаю, пане отамане. (Виходить за всiма.)
СЛIПЧЕНКО. (До СофiП.) Вийди звiдти. Стань посеред хати.
СОФIЯ. (СтоПть в тiй же позi, не рухнувшись.)
СЛIПЧЕНКО. Я кому кажу? Ти.
ПАНАС. Це не важно, де стоятиме Софiя. Рiч не в тому.
СЛIПЧЕНКО. (До Панаса.) Хто тут батько цiКП жiнки? Ви?
ПАНАС. Не я, але...
СЛIПЧЕНКО. То не мiшайтесь. Моя кров i моя воля судить ПП так, як я
хочу. (До СофiП.) На середину, паршивко!
СОФIЯ. (Тихо, ледве чутно.) Ви можете мене убить i тут.
СЛIПЧЕНКО. I уб'ю! I уб'ю!
ПАНАС. Микито Iвановичу. Згадайте нашу постанову. Так не можна.
Дверi справа починають шарпатись, нiби хтось хоче одчинить, а другий не
пускаК.
СЛIПЧЕНКО. (Озирнувшись.) Що там таке? Арсене, подивись.
Я ж казав, щоб...
АРСЕН. (КидаКться до дверей, але вони в цей мент розчиняються, i
входить Хведiр. Вiн починаК говорить: "Пане отамане! Там якась жiнка хоче,
щоб..." Але тут, нiби вирвавшись з рук вартових, вбiгаК в кiмнату Гликерiя
Хведоровна i кидаКться до СофiП.) Я ж казав, щоб... А, чортяка.
СЛIПЧЕНКО. (Люто Хведору.) Не пускать бiльше нiкого. (Маха рукою, щоб
вийшов. Хведiр виходить. До ГликерiП Хведоровни грiзно.) Що тобi тут
треба?
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (СтаК поперед СофiП, захищаК ПП своПм тiлом, розставляК
руки. Вигляд маК рiшучий, лютий, вся труситься.) Не дам. Не дам. Не дам.
СЛIПЧЕНКО. Стара! Одiйди. Одiйди, тобi кажу.
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Не одiйду. Убивай мене. Убивай.
ПАНАС. Мамо, нiхто СофiП убивать не хоче. Ми хочемо тiльки врятувать
ПП. Щоб другi не убили.
СЛIПЧЕНКО. Одiйди, кажу, сядь i сиди каменем. Бо так при тобi i вб'ю
ПП. (НацiляКться револьвером.) Одiйди, а то смерть вам тут обом.
ПАНАС. (Пiдходить до ГликерiП Хвед. й одводить ПП вбiк.) Сядьте, мамо.
Ви самi побачите. Не треба тiльки так хвилюватись.
СЛIПЧЕНКО. (До СофПi.) Слухай, ти. Та слухай украПнським вухом, а не
кацапським. ТвоПх приятелiв, кацапських краснограбiжникiв, розбито вщент.
В город вступають украПнськi козаки i друзi УкраПни - нiмецькi вояки,
кацапню виметем. А зрадникiв буде покарано. ЧуКш: буде люто покарано.
СОФIЯ. (СтоПть все так само.)
СЛIПЧЕНКО. Ти зрадниця. Ти продала свою нацiю. Ти вбила свого брата. Ти
руйнувала з кацапньою наш край. Ти разом з нашими вiковими нацiональними
ворогами запроваджувала свою нацiю знов у неволю. ЧуКш ти це все? Ти
злочинниця. Що ти за це заслужила? Кажи сама. Ну, кажи сама: що?
СОФIЯ. (Тихо.) Я не зраджувала свою нацiю.
СЛIПЧЕНКО. Ти не зраджувала? А хто ж зраджував: я, Панас чи той брат
твiй, якого ти вбила? Га? Але слухай: ти колись любила свiй край. Ради сеП
любовi тобi може буть милость. Але... слухай пильно, слухай всiм серцем.
Але ти тут, зараз же напишеш, що зрiкаКшся своПх бувших
приятелiв-большевикiв, що проклинаКш цих ворогiв нашого народу i каКшся за
те, що вони тебе спокусили. ЧуКш? Тодi ми всi будемо молить, щоб тебе
помилували. Я оддам ще раз своК сиве волосся на глум, на сором, на ганьбу
i буду прохати за зрадницю-дочку. ЧуКш? Я це обiцяв твоКму братовi i
Панасовi i слово своК здержу. Сiдай, пиши. Де твiй папiр? Бери.
СОФIЯ. (СтоПть непорушна.)
СЛIПЧЕНКО. (Здивовано.) Що ж ти? Не хочеш?..
СОФIЯ. (З усиллям, ледве чутно.) Я не можу бути зрадницею.
СЛIПЧЕНКО. Ти не можеш бути зрадницею кацапнi? Значить, ти таки з ними?
А УкраПнi ти можеш?.. Так що ж з нею балакать пiсля цього?.. Чули?..
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (ВстаК, iде до СофiП.) Дитино. Напиши. Напиши, моя
бiдна. Благаю тебе, ради твоКП матерi. Я ж... Я ж... Боже мiй, Боже мiй.
Що ж це робиться. Брат на брата. Батько на дiтей. СофiКчко, доню моя.
Напиши ж, що вiн говорить. Хiба ж тобi тi страшнi люди рiднiшi за батька,
за братiкiв твоПх, за матiр твою?
СОФIЯ. (ЗаплющуК очi, одкида голову до стiни й, як розп'ята, стоПть
так.)
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Напишеш, дитино? Напишеш?
СОФIЯ. (Не мiняючи пози, помалу незгодливо крутить головою.)
СЛIПЧЕНКО. Ну, от. От чуКш, бачиш сама. Що? Розбишаки, грабiжники,
нацiональнi вороги нашi дорогшi Пй за все. Ну, що ж вам бiльше.
РозумiКться, у неП там полюбовнички. Як же вона може одректися Пх? У-ух,
ти шлюха кацапська.
СОФIЯ. (Хоче щось сказать на першi слова, але при останнiх зацiплюК
зуби й одкида знов голову назад.)
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. СофiК. Дитино. Не вбивай же мене.
СЛIПЧЕНКО. Годi. Що з нею балакать. Арсене. Веди ПП. Нехай судять тепер
ПП властi.
ПАНАС. Пiдождiть, Микито Iвановичу. Я думаю, що Софiя Микитовна подумаК
i... змiнить свою думку. Даймо подумать Пй. Я пропоную лишить ПП саму
хвилин на десять, п'ятнадцять. Софiя Микитовна подумаК i зрозумiК, що ми
не бажаКмо Пй зла, а що це К Кдиний спосiб урятувать Пй життя. Коли б ми
не встигли захопить ПП тут вперед, то другi украПнцi уже розстрiляли б ПП.
Значить... значить, треба СофiП Микитовнi над цим подумать i щось вибрать.
Тим паче повинно буть легче написать t таку заяву, що вона ж сама бачила,
якi большевики друзi нашому народовi. А помилятись кожний може. I нiякого
сорому нема признати свою помилку. Давайте вийдемо й лишимо ПП саму.
СЛIПЧЕНКО. (До СофiП.) Хочеш подумать ще?
СОФIЯ. (Мовчить.)
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Вона подумаК, вона подумаК. Ходiмте. Подумай, моя
дитино. Подумай i пиши. Ходiм, старий, ходiм, нехай вона собi... (Бере за
руку Слiпченка, i всi тихо виходять, поглядаючи на Софiю, що стоПть
непорушна.)
Пiд час останньоП сцени за вiкном глухо чулася стрiлянина i зчинилася
пожежа, яка дедалi поширювалась. Так само пiд час останнiх слiв у вiкнi
з'явилась голова Тихона i швидко сховалась. Коли всi виходять, голова знов
з'являКться i пильно з усiх бокiв вдивляКться в кiмнату.
СОФIЯ. (Якийсь час стоПть так само, потiм розплющуК очi, дивиться
поперед себе хмарним, задумливим поглядом i помалу стомлено йде до столу.)
ТИХОН. (Побачивши ПП, шкрябаК пальцем по шклу, стукаК.)
СОФIЯ. (Швидко озираКться, бачить Тихона, стурбовано дивиться на дверi
й злякано маха йому рукою, щоб злiз. Але Тихон уперто стукаК й манить до
себе. Тодi Софiя швидко пiдходить до вiкна, одчиняК й шепотом говорить.) -
Ради Бога, тiкай швидче. Що тобi треба тут?
ТИХОН. СофiК. Лiзь. Швидче. Тут Грiнберг жде з кiньми, з гайдамацьким
пропуском. Швидче.
СОФIЯ. Грiнберг?
ТИХОН. Ах, та швидче щас. Що ти, здурiла, чи що? Тут драбина. Лiзь. Ну?
СОФIЯ. (Раптом.) У тебе К револьвер? Њ?
ТИХОН. Њ все. Њ. Швидче.
СОФIЯ. Дай менi. Дай. Давай, давай. Швидче, ради Бога.
ТИХОН. (Виймаючи револьвера.) Та навiщо тобi, коли ми...
СОФIЯ. Ах, та давай! (ХапаК револьвера, ховаК собi на груди.) Дякую,
голубчику. Дякую. Тепер тiкай. Тiкай, зараз ввiйдуть, почують.
ТИХОН. А ти ж?
СОФIЯ. Я инакше втiчу. Инакше. Тiкай, тiкай! Тiкай, iдуть!
Одчиняються дверi, з'являКться Слiпченко, Тихон одразу одсовуКться вбiк
i ховаКться.
СОФIЯ. (ОзираКться на батька, потiм зразу приставляК револьвера до
виска, стрiляК впадаК. 8 сусiдньоП кiмнати вбiгають Гликерiя Хвед; Панас,
Арсен, вiльнi козаки з зброКю, наготовленою до стрiляння.)
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (Побачивши Софiю, з криком кидаКться до неП, пада на
труп, бачить рану на виску i ридаК.)
СЛIПЧЕНКО. (Тихо, розтеряно.) Оттак, значить...
ПАНАС. (Безсило спираКться об стiл.)
За вiкном криваво, ясно пала пожежа, i все ближче чути спiв козакiв "Як
злетiлись орли чайку рятувати" та радiснi крики народу "Ура! Слава!
Слава!"
Кiнець
Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT