Остатня, очевидно. Смiх. Панич стоПть збентежений. А н н а (до панича) Мiй сеньйоре, я мусульманину дала найпершу, бо вiн остатнiм буде в царствi божiм, ви ж, я в тiм певна, добрий католик, i вам не страшно буть остатнiм тута. П а н и ч Се в перший раз, що я б хотiв буть мавром! Д о н Ж у а н Е, не в чергу попав ваш комплiмент, - либонь, судився вам душi рятунок! А н н а (плеще в долонi) МоП пiдданi! годi! Час до танцю! (Перша рушаК нагору, за нею молодь). З горiшнього поверху чутно грiм музики. Починаються танцi, що розпросторюються на горiшнiй рундук i галерею. Донна Анна йде в першiй парi з дон Жуаном, потiм ПП переймають iншi паничi по черзi. Командор стоПть на розi нiшi, прихилившись до виступу стiни, i дивиться на танцi. "Чорне домiно" зорить здолу i непомiтно для себе виходить на освiтлене мiсце перед рундуком. Дон Жуан, скiнчивши танець, схиляКться на балюстраду, завважаК "Чорне домiно" i зiходить удiл, воно тим часом поспiшно ховаКться в тiнь. М а с к а-С о н я ш н и к (входить збоку, переймаК дон Жуана i хапаК його за руку) Ти дон Жуан! Я знаю! Д о н Ж у а н Я хотiв би тебе так добре знати, гарна маско. М а с к а-С о н я ш н и к Ти знаКш! Не вдавай! Я - донна Соль! (ЗриваК з себе маску). Д о н Ж у а н Пробачте. В соняшнику справдi трудно впiзнати сонце. Д о н н а С о л ь Ти смiКшся з мене? Тобi ще мало глуму? Д о н Ж у а н Де? Якого? Д о н н а С о л ь (понуро) Я тiльки що була на кладовищi. Д о н Ж у а н Вас бачив хто? Д о н н а С о л ь Сього ще бракувало! Нiхто, запевне. Д о н Ж у а н Ну, то в чiм же дiло? Хiба зустрiтися на маскарадi не веселiше, нiж на кладовищi? Д о н н а С о л ь (сягаК рукою за пояс) О! я забула взяти свiй кинджал! Д о н Ж у а н (вклоняючись, подаК Пй свiй стилет) Прошу, сеньйоро. Д о н н а С о л ь (вiдштовхуК його руку) Геть! Д о н Ж у а н (ховаК стилет) Непослiдовно. Що ж вам бажано, прехороша панi? Д о н н а С о л ь Не знаКте? Д о н Ж у а н Нi, далебi, не знаю. Д о н н а С о л ь Ви пам'ятаКте, що ви писали? Д о н Ж у а н Я вам писав: "Покиньте чоловiка, як вiн вам осоружний, i втiкайте". Д о н н а С о л ь З ким? Д о н Ж уа н А конечне треба з кимсь? Хоч i зо мною. Можу вас провести. Д о н н а С о л ь Куди? Д о н Ж у а н В Кадiкс. Д о н н а С о л ь Навiщо? Д о н Ж у а н Як навiщо? Хiба на волю вирватись - то мало? Д о н н а С о л ь То ви мене просили на стрiвання, щоб се сказати? Д о н Ж у а н А для чого ви на те стрiвання йшли? Чи ви хотiли пiдсолодити трохи гiрку страву подружнiх обов'язкiв? Вибачайте, я солодощiв готувать не вчився. | Д о н н а С о л ь (подаКться до сходiв на рундук) Ви ще менi заплатите за се! "Ч о р н е д о м i н о" (виходячи на свiтло i переймаючи донну Соль. Ненатурально змiненим голосом) Твiй муж тобi дозволить плату взяти? Донна Соль миттю вибiгаК геть за браму. "Чорне домiно" хоче сховатись у тiнь, дон Жуан заступаК йому дорогу. Д о н Ж у а н Ти хто, жалобна маско? "Ч о р н е д о м i н о" Тiнь твоя! Спритно втiкаК вiд дон Жуана, ховаючись поза кущами, забiгаК в альтанку i там прищулюКться. Дон Жуан, втерявши "Чорне домiно" з очей, подаКться в iнший бiк, шукаючи його. На горiшньому рундуцi донна Анна танцюК сегедильП. О д и н л и ц а р (коли Анна скiнчила танець) Осе ж ви танцювали, донно Анно, по наших всiх серцях. А н н а Невже? Здавалось менi, що я танцюю по помостi. Чи се у вас такi твердi серця? Д р у г и й л и ц а р (пiдходить до Анни i вклоняКться, запрошуючи до танцю) Тепер моя черга. А н н а (складаК долонi) Сеньйоре, пробi! Д р у г и й л и ц а р Я пiдожду. Але черга за мною? А н н а Звичайно. (ВстаК i, замiшавшись межи гостями, зникаК, потiм з'являКться в дворику, вийшовши долiшнiми сходами). Донна Анна надходигь до альтанки. "Чорне домiно" вибiгаК звiдти швидко, але без шелесту, i ховаКться в кущах. Анна падаК в знесиллi на широкий ослiн в альтанцi. Д о н Ж у а н (наближаКться до неП) Се ви тут? Вибачайте, вам недобре? А н н а (сiла рiвнiше) Нi, просто втомлена. Д о н Ж у а н Iти на гору? А н н а Як?.. А!.. Мiж iншим, я найбiльш втомилась вiд безконечних дотепiв сей вечiр. Д о н Ж у а н Я в думцi мав не дотеп. А н н а Що ж iнакше? Д о н Ж у а н Я думав: що могло примусить вас нагiрноП в'язницi домагатись? А н н а В'язницi? Я гадаю, просто замку, а замки завжди на горi стоять, бо так величнiше i неприступнiш. Д о н Ж у а н Я дуже поважаю неприступнiсть, як Пй пiдвалиною не камiння, а щось живе. А н н а Стояти на живому нiщо не може, бо схибнеться хутко. Для гордоП i владноП душi життя i воля - на горi високiй. Дон Ж у а н Нi, донно Анно, там немаК волi. З нагiрного шпиля людинi видко простори вiльнi, та вона сама прикована до площинки малоП, бо леда крок - i зiрветься в безодню. А н н а (в задумi) То де ж К в свiтi тая справжня воля?.. Невже вона в такiм життi, як ваше? Адже мiж людьми ви, мов дикий звiр межи мисливцями на полюваннi, - лиш маска вас боронить. Д о н Ж у а н Полювання взаКмне межи нами. Що ж до маски - се тiльки хитрощi мисливськi. Зараз ПП не буде. (СкидаК маску i сiдаК коло Анни). Вiрте, донно Анно: той тiльки вiльний вiд громадських пут, кого громада кине геть вiд себе, а я ПП до того сам примусив. Ви бачили такого, хто, йдучи за щирим голосом свойого серця, нiколи б не питав: "Що скажуть люди?" Дивiться, - я такий. I тим сей свiт не був менi темницею нiколи. Легенькою фелюкою злiтав я простор морей, як перелiтна птиця, пiзнав красу далеких берегiв i краю ще не знаного принаду. При свiтлi волi всi краП хорошi, всi води гiднi вiдбивати небо, усi гаП подiбнi до едему! А н н а (стиха) Так... се життя! Пауза. Нагорi знов музика й танцi. Д о н Ж у а н Як дивно! знов музика. А н н а Що ж дивного? Д о н Ж у а н Чому, коли вмираК старе i горем бите, всi ридають? А тут - ховають волю молоду, i всi танцюють... А н н а Але й ви,сеньйоре, теж танцювали. Д о н Ж у а н 0, якби ви знали, що думав я тодi! А н н а А що? Д о н Ж у а н Я думав: "Коли б, не випускаючи з обiймiв, ПП помчати просто на коня та й до Кадiкса!" А н н а (встаК) Чи не забагато ви дозволяКте собi, сеньйоре? Д о н Ж у а н Ох, донно Анно, та невже потрiбнi i вам отi мiзернi огорожi, що нiбито обороняти мають жiночу гiднiсть? Я ж бо силомiць не посягну на вашу честь, не бiйтесь. Жiнкам не тим страшний я. А н н а (знов сiдаК) Дон Жуане, я не боюся вас. Д о н Ж у а н Я вперве чую такi слова з жiночих уст! Чи, може, ви тим собi додаКте одваги? А н н а Одвага ще не зрадила мене в життi нi разу. Д о н Ж у а н Ви й тепер в нiй певнi? А н н а Чому ж би нi? Д о н Ж у а н Скажiть менi по правдi, чи ви зазнали волi хоч на мить? А н н а У снi. Д о н Ж у а н I в мрiП? А н н а Так, i в мрiП теж. Дон Ж у а н То що ж вам не даК ту горду мрiю життям зробити? Тiльки за порiг переступiть - i цiлий свiт широкий одкриКться для вас! Я вам готовий i в щастi i в нещастi помагати, хоч би вiд мене серце ви замкнули. Для мене найдорожче - врятувати вам гордий, вiльний дух! О донно Анно, я вас шукав так довго! А н н а Ви шукали? Та ви ж мене зовсiм не знали досi! .Д о н Ж у а н Не знав я тiльки вашого iмення, не знав обличчя, але я шукав у кожному жiночому обличчi хоч вiдблиска того ясного сяйва, що променiК в ваших гордих очах. Коли ми двоК рiзно розiйдемось, то в божiм творивi немаК глузду! А н н а Стривайте. Не тьмарiть менi думок речами запальними. Не бракуК менi одваги йти в широкий свiт. Д о н Ж у а н (встаК i простягаК Пй руку) Ходiм! А н н а Ще нi. Одваги тут не досить. Д о н Ж у а н Та що ж вас не пускаК?.СiП перли? Чи та обручка, може? А н н а Се? Найменше! (ЗдiймаК перловий убiр з голови i кладе на ослонi, а обручку, знявши, держить на простягненiй долонi). Ось покладiть сюди i ваш перстеник. Д о н Ж у а н Навiщо вiн вам? А н н а Не бiйтесь, не надiну. В Гвадалквiвiр я хочу Пх закинуть, як будемо переПздити мiст. Д о н Ж у а н Нi, сього персня я не можу дати. Просiть, що хочете... А н н а Просити вас я не збиралась нi про що. Я хтiла лиш перевiрити, чи справдi К на свiтi хоч одна людина вiльна, чи то все тiльки "маврiтанський стиль", i ви самi за ту хвалену волю не вiддасте й тоненькоП каблучки. Д о н Ж у а н А все життя вiддам! Ан н а (знов простягаК руку) Обручку! Д о н Ж у а н Анно! Обручка та не К любовi знак. А н н а А що ж? кiльце з кайданiв? Дон Жуане, I вам не сором в тому признаватись? Д о н Ж у а н Я слово честi дав ПП носити. А н н а Ах, слово честi? (ВстаК). Дякую, сеньйоре, що ви менi те слово нагадали. (НадiваК знову убiр i свою обручку i хоче вiдiйти). Д о н Ж у а н (падаК на колiна) Я вас благаю, донно Анно! А н н а (з гнiвним рухом) Годi! Доволi вже комедiП! Вставайте! (ОбертаКться i бачить командора, що наближаКться вiд дому до альтанки). Прошу вас, дон Гонзаго, проведiть мене нагору знову. К о м а н д о р Донно Анно, скажiть менi того сеньйора ймення. А н н а Той лицар - наречений Долорiти. Iнакше вiн не смiК називатись. Д о н Ж у а н У мене Ксть iмення - дон Жуан. Се ймення всiй IспанiП вiдоме! К о м а н д о р Ви той банiт, кого король позбавив i честi, й привiлеПв? Як ви смiли в сей чесний дiм з'явитись? Д о н Ж у а н ПривiлеП король даК, король i взяти може. А честь моя, так само, як i шпага, менi належать - Пх нiхто не зломить! Чи хочете попробувати, може? (ВихоплюК шпагу i стаК в позицiю до поКдинку). К о м а н д о р (закладаК руки навхрест) З банiтами ставать до поКдинку не личить командоровi. (До Анни). Ходiм. (Бере Анну пiд руку i рушаК, обернувшись плечима до дон Жуана). Дон Жуан кидаКться за командором услiд i хоче проткнути його шпагою. З тiнi виринаК "Чорне домiно" i хапаК дон Жуана за руку обома руками. "Ч о р н е д о м i н о" (незмiненим голосом, так що можна пiзнати голос Долорес) НемаК честi нападати ззаду! Анна оглядаКться. Дон Жуан i Долорес вибiгають за браму. К о м а н д о р Не оглядайтесь. А н н а Вже нема нiкого. К о м а н д о р (випускаК Аннину руку i змiняК спокiйний тон на грiзний) Вiн як сюди дiстався, донно Анно? А н н а Кажу ж вам, як Долорес наречений. К о м а н д о р Чого ж було стояти на колiнах? А н н а Кому? К о м а н до р Та вже ж йому тут перед вами! А н н а Не навпаки? Ну, то про що ж розмова? К о м а н д о р I ви могли дозволити... А н н а Мiй боже! Хто ж дозволу на сiП речi просить? Се, може, та кастiльська етикета наказуК звертатися до дами: "Дозвольте, панi, стати на колiна". У нас за сеК кожна осмiяла б. К о м а н д о р Як ви привикли все збувати смiхом! А н н а Та змилуйтесь! якби я кожен раз, вiдкоша даючи, лила ще сльози, то в мене б очi вилиняли досi! Невже б вам справдi так сього хотiлось? Вам дивно се, що я за ним услiд не простягаю рук, не плачу гiрко, не сповiдаюся тут перед вами в злочинному коханнi, що мов буря налинуло на серце безборонне? Була б я мов Iзольда в тiм романi, та шкода, я до того не в настрою, - якраз охоту маю.до фанданга! О! чую, саме грають... lа-lа-lа!.. Ходiм, дон Гонзаго! я полину, як бiла хвиля, у хибкий танець, а ви спокiйно станете, мов камiнь. Бо знаК камiнь, що танок свавiльний скiнчить навiки хвиля - коло нього. Командор веде Анну попiд руку нагору, де танцюють. III Печера на березi моря в околицi Кадiкса. Дон Жуан сидить на каменi i точить свою шпагу. Сганарель стоПть коло нього. С г а н а р е л ь Навiщо ви все точите ту шпагу? Д о н Ж у а н Так, звичка. С г а н а р е л ь Ви ж тепер на поКдинки вже не виходите. Д о н Ж у а н Не маю з ким. С г а н а р е л ь Хiба людей не стало? Д о н Ж у а н Всi тi люди не вартi сеП шпаги. С г а н а р е л ь Може, й шпага когось не варта? Д о н Ж у а н (грiзно) Ти!! С г а н а рель Пробачте, пане, то жарт безглуздий. Я вже й сам не тямлю, де в мене тiП дурощi беруться, - от наче щось сiпне! Д о н Ж у а н Iди! Не застуй! Сганарель, посмiхнувшись, виходить. (Дон Жуан далi точить шпагу). Ет, знову пощербив! Геть, на зламання! (КидаК шпагу). С г а н а р е л ь (вбiгаК, швидко i нишком) Мiй пане, утiкаймо! Д о н Ж у а н Ще чого? С г а н а р е л ь Нас викрито. Я бачив: недалечке чернець якийсь блукаК. Д о н Ж у а н Ну то що? С г а н а р е л ь Се шпиг вiд iнквiзицiП, напевне, а може, й кат з отруКним стилетом. Д о н Ж у а н Шпигiв я не боюся - звик до них, а шпага в мене довша вiд стилета. Веди ченця, коротша буде справа. Скажи йому, що сповiдi бажаК всесвiтнiй грiшник дон Жуан. С г а н а р е л ь Гаразд. Ви не дитина, я при вас не нянька. Виходить i незабаром приводить в печеру ченця, невисокого на зрiст, тонкого, в одежi "невидимок" - в чорнiй вiдлозi (каптурi), що закриваК все обличчя, тiльки, для очей у нiй прорiзанi дiрки. Дон Жу а н (встаК назустрiч iз шпагою в руках) Мiй отче, або, може, краще - брате, чому завдячую такi святiП одвiдини? Чернець робить рукою знак, щоб Сганарель вийшов. Ти вийди, Сганарелю. (Бачачи, що Сганарель не спiшиться, пошепки до нього). Поглянь, в ченця рука жiноча. С г а н а р е л ь Щоб Пх! (Махнувши рукою, виходить), Дон Жуан кладе шпагу на камiнь. З-пiд одкинутоП вiдлоги раптом виступаК обличчя Долорес. Д о н Ж у а н Долорес?! Ви? i знов у сiй печерi... Д о л о р е с Я знов прийшла порятувати вас. Д о н Ж у а н Порятувати? Хто ж се вам сказав, що нiбито менi рятунку треба? Д о л о р е с Сама я знала се. Д о н Ж у а н Я ж не слабий, як бачите, - веселий, вiльний, дужий. Д о л о р е с Ви хочете, щоб вам здавалось так. Д о н Ж у а н (на мить замислюКться, але хутко пiдводить голову рiзким, упертим рухом) Я бачу, сеньйорито, ваша одiж настроПла вас на чернечий лад. Але я вам не буду сповiдатись, - моП грiхи не для панянських слухiв. Долорес мовчки виймаК два сувоП пергаменту i подаК Пх дон Жуановi. Нi, вибачте, Долорес! Я не хтiв зневажить вас, менi було б се прикро. Що ви менi принесли? Д о л о р е с Прочитайте. Д о н Ж у а н (швидко переглядаК пергаменти) Декрет вiд короля... i папська булла...* Менi прощаються усi злочини i всi грiхи... Чому? З якоП речi?.. I як до вас дiстались сi папери? _* Булла - грамота, постанова або розпорядження папи римського, скрiпленi печаткою._ Дол о р е с (спустивши очi) Ви не догадуКтесь? Д о н Ж у а н О Долорес! Я розумiю. Знов ви наложили на мене довг якийсь. Та вам вiдомо, що я привик своП довги платити. Д о л о р е с Я не прийшла сюди з вас плату править. Д о н Ж у а н Я вiрю вам. Але я не банкрот. Колись я вам заставу дав - обручку, тепер готовий виплатить весь довг. Уже ж я не банiт, а гранд iспанський, i вам не сором буде стать до шлюбу зо мною. Д о л о р е с (iз стогоном) Боже! Дiво пресвятая! Я сподiвалася, що сеК буде... але щоб так мою остатню мрiю я мусила ховати... (Голос ЏЏ перехоплюК спазма стриманих слiз). Д о н Ж у а н Я вразив вас? Та чим, Долорес? Д о л о р е с Ви не зрозумiли? ГадаКте, що як iспанський гранд дочцi гiдальга кине шлюбний перстень, немов гаман з червiнцями лихварцi, то в нiй повинно серце розцвiсти, а не облитись крiв'ю? Д о н Ж у а н Нi, Долорес, i ви ж мене повиннi зрозумiти: нiякiй дiвчинi, нiякiй жiнцi не був я досi винен зроду! Д о л о р е с Справдi? Ви, дон Жуан, нiчим не завинили проти жiноцтва? Д о н Ж у а н Нi. Нiчим, нiколи. Я кожен раз давав Пм теК все, що лиш вони могли змiстити: мрiю, коротку хвилю щастя i порив, а бiльшого з них жадна не змiщала, та iншiй i того було надмiру. Д о л о р е с А ви самi могли змiстити бiльше? (Пауза). Платити вам не прийдеться сей раз. Вiзьмiть назад сю золоту "заставу". (Хоче зняти з своКП правицi обручку). Дон Жу а н (вдержуК ПП руку) Нi, то належить вам з святого права. Д о л ор е с Я вже сама до себе не належу. Вже й се видиме тiло не моК. Сама душа у сьому тiлi - дим жертовного кадила, що згораК за вашу душу перед богом... Д о н Ж у а н Що се? Я ваших слiв не можу зрозумiти. Ви мов заколота кривава жертва, такi в вас очi... Сей декрет, ся булла.. Ви як Пх здобули? Я вас благаю, скажiть менi! Д о л о р е с Навiщо вам те знати? Д о н Ж у а н Ще, може, я зречуся тих дарiв. Д о л о р е с Ви Пх зректись не можете, я знаю. А як вони здобутi - все одно. Не перший раз за вас загине жiнка, якби ж то хоч, остатнiй! Д о н Ж у а н Нi, скажiть. Коли не скажете, я можу здумать, що спосiб добування був ганебний, бо чесний покриву не потребуК. Д о л о р е с "Ганебний"... "чесний"... як тепер далеко вiд мене сi слова... Що ж, я скажу: я за декрет сей тiлом заплатила. Д о н Ж у а н Як?.. Д о л о р е с Я не можу довше поясняти. Ви знаКте всi норови двiрськi, - там платиться за все коли не злотом, то... Д о н Ж у а н Боже! Як же страшно се, Долорес! Д о л о р е с Вам страшно? Я сього не сподiвалась. Д о н Ж у а н А вам? Д о л о р е с Я вже нiчого не боюся. Чого менi жахатися про тiло, коли не побоялась я i душу вiддати, щоб за буллу заплатити? Д о н Ж у а н Та хто ж душею платить? Д о л о р е с Всi жiнки, коли вони кохають. Я щаслива, що я душею викупляю душу, не кожна жiнка маК сеК щастя. Святий отець вам душу визволяК вiд кар пекельних через те, що я взяла на себе каяться довiчно за вашi всi грiхи. В монастирi з уставом найсуворiшим я буду черницею. Обiтницю мовчання, i посту, й бичування дам я богу. Зректися маю я всього, Жуане, i навiть - мрiй i спогадiв про вас! Лиш пам'ятать про вашу душу буду, а власну душу занедбаю. Пiде моя душа за вас на вiчнi муки. Прощайте. Дон Жуан стоПть мовчки, приголомшений. (Долорес рушаК, але зараз зупиняКться). Нi, ще раз! Остатнiй раз я подивлюся ще на сiП очi! Бо вже ж вони менi свiтить не будуть в могильнiй тьмi того, що буде зватись моПм життям... Вiзьмiте ваш портрет. (ЗдiймаК з себе медальйон i кладе на камiнь). Я маю пам'ятать про вашу душу, бiльш нi про що. Д о н Ж у а н Але якби я вам сказав, що мить Кдина щастя з вами тут, на землi, дорожча задля мене, нiж вiчний рай без вас на небесах? Д о л о р е с (екстатичне, як мучениця на тортурах) Я не прошу мене не спокушати! Сей пiвобман... коли б вiн мiг до краю се серце сторожкеК одурити! Святая дiво! дай менi принести за нього й сюю жертву!.. О Жуане, кажiть менi, кажiть слова кохання! Не бiйтеся, щоб я Пх прийняла. Ось вам обручка ваша. (ЗдiймаК i хоче подати дон Жуановi обручку, але рука знесилено падаК, обручка котиться додолу). Д о н Ж у а н (пiдiймаК обручку i надiваК знову на руку Долорес) Нi, нiколи я не вiзьму ПП. Носiть ПП або мадоннi дайте на офiру, як хочете. На сю обручку можна дивитися черницi. Ся обручка не збудить грiшних спогадiв. Д о л о р е с (тихо) Се правда. Д о н Ж у а н А вашоП я не вiддам нiкому довiку. Д о л о р е с Нащо вам ПП носити? Д о н Ж у а н Душа своП потреби маК й звички, так само, як i тiло. Я хотiв би, щоб ви без зайвих слiв се зрозумiли. Д о л о р е с Пора вже йти менi... Я вам прощаю за все, що ви... Д о н Ж у а н Спинiться! Не тьмарiть ясного спогаду, про сю хвилину! За що прощати? Я ж тепера бачу, що я i вам не завинив нiчого. Адже ви через мене досягли високого, пречистого верхiв'я! Невже мене за се прощати треба? О нi, либонь, ви в словi помилились! У серцi сторожкiм такеК слово вродитись не могло. Вам не потрiбнi такi слова, коли ви стали вище вiд ганьби й честi. Правда ж так, Долорес? Д о л о р е с ЗдаКться, слiв нiяких бiльш не треба. (Хоче йти). Д о н Ж у а н Стривайте ще, Долорес... Ви в Мадрiдi одвiдали сеньйору де Мендоза? Д о л о р е с (спиняКться) Ви... ви... мене питаКте про неП? Д о н Ж у а н Я бачу, рано вам ще в монастир. Д о л о р е с (перемагаК себе) Я бачила ПП. Д о н Ж у а н Вона щаслива? Д о л о р е с ЗдаКться, я щасливiша вiд неП. Дон Жу а н Вона про мене не забула? Д о л о р е с Нi. Д о н Ж у а н Почiм ви знаКте? Д о л о р е с Я серцем чую. Д о н Ж у а н Се все, що хтiв я знати. Д о л о р е с Я вже йду. Д о н Ж у а н Ви не питаКте мене, навiщо менi се треба знати? Д о л о р е с Не питаю. Д о н Ж у а н I вам не тяжко се? Д о л о р е с Я не шукала нiколи стежки легкоП. Прощайте. Д о н Ж у а н Прощайте. Я нiколи вас не зраджу. Долорес закриваК раптом обличчя вiдлогою i виходить з печери не оглядаючись. Сганарель увiходить i докiрливо дивиться на дон Жуана. Д о н Ж у а н (скорiш до себе, нiж до слуги) Яку я гарну вигартував душу! С г а н а р е л ь Чию? Свою? Д о н Ж у а н Ущипливе питання, хоч несвiдоме! С г а н а р е л ь ДумаКте, пане? Д о н Ж у а н А ти що думаКш? С г а н а р е л ь Що я видав вас ковадлом i клевцем, а ще нiколи не бачив ковалем. Д о н Ж у а н То ще побачиш. С г а н а р е л ь Шкода! пропало вже! Д о н Ж у а н Що? де пропало? С г а н а р е л ь Пiшла в черницi ваша доля, пане. Д о н Ж у а н То ти пiдслухував? С г а н а р е л ь А ви й не знали? Хто маК слуги, той повинен звикнуть, що маК повсякчас конфесьйонал. Д о н Ж у а н Але щоб так нахабно признаватись!.. С г а н а р е л ь То треба буть слугою дон Жуана. Мiй пан вiдомий щирiстю своКю. Д о н Ж у а н Ну, не плещи!.. То тiнь моя пiшла, зовсiм не доля. Доля жде в Мадрiдi. Сiдлай лиш коней. Ми тепер поПдем ту долю добувати. Швидше! Миттю! Сганарель виходить. Дон Жуан бере шпагу до рук i проводить рукою по лезi, пробуючи ПП гострiсть, при тому всмiхаКться. IV Оселя командорова в Мадрiдi. Опочивальня донни Анни, велика, пишно, але в темних тонах убрана кiмната. Високi, вузькi вiкна з балконами сягають сливе до пiдлоги, жалюзi на них закритi. Донна Анна у сивiй з чорним пiвжалобнiй сукнi сидить при столику, перебираК у скриньцi коштовнi покраси i примiряК Пх до себе, дивлячись у свiчадо. К о м а н д о р (увiходить) Чого се ви вбираКтесь? А н н а На завтра покраси вибираю. Завтра хочу пiти на бiй бикiв. К о м а н д о р У пiвжалобi?! А н н а (з досадою вiдсуваК покраси) Ох, тi жалоби! i коли Пм край? К о м а н д о р (спокiйно) Ся маК вiсiм день iще тривати. По дядьковi вона не дуже довга. А н н а Найцiкавiше те, що я i в вiчi не бачила нiколи того дядька. К о м а н до р То справи не змiняК. Ви тепер належите до дому де Мендозiв, тож вам годиться шанувати пам'ять всiх своякiв. А н н а Продовж Пм, боже, вiку! Бо се тепер по дядьковi жалоба, а то була по тiтцi, перед нею ж - коли б не помилитись! - брат у третiх чи небiж у четвертих нам помер... К о м а н д о р На кого ви розсердились? А н н а Я тiльки хотiла пригадати, скiльки днiв я не була в жалобi з того часу, як з вами одружилась. К о м а н д о р Цiлий мiсяць. А н н а (iронiчно) Ах, цiлий мiсяць? Се багато, справдiП К о м а н д о р Не розумiю вашоП досади. Невже-таки для марноП розваги ладнi ви занедбати всi почеснi звичаП давнi? А н н а (встаК) Що се за слова? Я не додержую звичаПв чесних? Коли я що ганебного вчинила? К о м а н д о р Про щось ганебне й мови буть не може, але для нас i збочення найменше було б ступнем до прiрви. Не забудьте, що командорський плащ менi дiстався не просьбами, не грiшми, не насильством, але чеснотою. З нас, де Мендозiв, були здавен всi лицарi без страху, всi дами без догани. Чи ж подоба, щоб саме вас юрба могла огудить, коли ви завтра... А н н а (роздражнено) Я не йду нiкуди. К о м а н д о р Зовсiм нема потреби замикатись. Ми завтра маКмо пiти до церкви. А н н а Я не збиралася до церкви завтра. К о м а н д о р А все-таки ми мусимо пiти, - казати казань маК фра IньПго. А н н а Се найнуднiший в свiтi проповiдник! К о м а н д о р Я з вами згоджуюсь. Та королева злюбила тi казання. Отже, ходить i цiлий двiр на них. Коли не буде з усiх грандес лиш вас, то се помiтять. Анна мовчки зiтхаК. (Командор виймаК з кишенi молитовнi чiтки з димчастого кришталю). Я вам купив чiтки до пiвжалоби, а трохи згодом справлю з аметисту. А н н а (бере чiтки) Спасибi, тiльки нащо се? К о м а н д о р Вам треба пишнотою всiх дам переважати. I ще, будь ласка, як прийдем до церкви, не попускайте доннi Консепсьйон край королеви сiсти. ТеК мiсце належить вам. Прошу вас пам'ятати, що нам належить перше мiсце всюди, бо ми його займати можем гiдно, i нас нiхто не може замiнити, - ручить за те не тiльки честь Мендозiв, а й ордену мого почесний прапор. Коли ж не тiльки донна Консепсьйон, а й королева схоче те забути, то я не гаючись покину двiр, за мною рушить все моК лицарство, i вже тодi нехай його величнiсть придержуК корону хоч руками, щоб часом не схитнулась. Я зумiю одважно боронити прав лицарських, та тiльки треба, щоб вони були всiм навiч безперечнi, а для того ми мусим пильнувать не тiльки честi, але й вимог найменших етикети, щонайдрiбнiших. Хай вони здаються для вас нудними, марними, без глузду.. А н н а Терпливосте свята! К о м а н д о р Так, справдi треба молитись до терпливостi святоП, коли хто хоче встоять на верхiв'П тих прав, що вимагають обов'язкiв. Права без обов'язкiв - то сваволя Анна знов зiтхаК. ЗiтхаКте? Що ж, вам було вiдомо, якi вас тут повинностi чекають. Свiдомо ви обрали вашу долю, i ваше каяття прийшло запiзно. А н н а (гордо) I в думцi я не маю каяття. Я признаю вам рацiю. Забудьте моП химери - вже вони минули. К о м а н д о р Осе слова справдешньоП грандеси! Тепер я пiзнаю свою дружину. Простiть, я був на мить не певен вас, i так менi тодi самотньо стало, i боротьба здалась менi тяжкою за той щабель, що маК нас поставить ще вище. А н н а (живо) За який щабель? Таж вище К тiльки трон! К о м а н д о р Так, тiльки трон. (Пауза). Давно б я сей план вам розказав, якби я бачив, що ви тим жити можете, чим я. А н н а А ви сього не бачили? К о м а н д о р Я каюсь. Але тепер я кожний крок мiй хочу робити з вами враз. Найвища скеля лише тодi вiнець почесний маК, коли зiв'К гнiздо на нiй орлиця. А н н а Орлиця? К о м а н д о р Так, орлиця тiльки може на гострому i гладкому шпилi собi тривку оселю збудувати i жити в нiй, не боячись безвiддя, нi сонця стрiл, анi грiзьби перунiв. За те Пй надгорода - високостi... А н н а (переймаК) ...у чистому нагiрному повiтрi без пахощiв облесливих долин. Чи так? К о м а н д о р Так. Дайте руку. Анна подаК руку, вiн стискаК. I добранiч. А н н а Ви йдете? К о м а н д о р Так, на раду капiтулу*, як часом запiзнюся, то не ждiть. * Капiтул - зiбрання членiв якогось ордену. (Виходить). Анна сiдаК i задумуКться. Увiходить покоПвка Марiквiта. А н н а Ти, Марiквiто? Де моя дуенья? М а р i к в i т а Пй раптом так чогось недобре стало, аж мусила лягти. Але як треба, то я таки ПП покличу. А н н а Нi, нехай спочине. Заплети менi волосся на нiч та й iди. М а р i к в i т а (заплiтаючи Аннi коси) Я маю сеньйорi щось казати, тiльки ждала, щоб вийшов з дому наш сеньйор. А н н а Даремне. Я вiд сеньйора таКмниць не маю. М а р i к в i т а О, певна рiч! Адже моя сеньйора зовсiм свята! Я саме се казала тому слузi, як брала тi квiтки. А н н а Який слуга? Що за квiтки? М а р i к в i т а Недавно слуга якийсь принiс квiтки з гранати вiд когось для сеньйори. А н н а (гнiвно) Буть не може! Квiтки з гранати, кажеш? I для мене? М а р i к в i т а Не знаю... Вiн казав... Воно-то правда - зухвало трохи, бо квiтки з гранати - то знак жаги. Та що я поясняю! Адже се всiм вiдомо. А н н а Марiквiто, я мушу знать, вiд кого ся образа! М а р i к в i т а Слуга iмення не сказав, лиш мовив, квiтки тi даючи: "Се доннi Аннi вiд мавра вiрного". Анна уривчасто скрикуК. Сеньйора знаК, вiд кого то? А н н а (збентежена) Не треба тих квiток... М а р i к в i т а Я принесу, хоч покажу. А н н а Не треба! Марiквiта, не слухаючи, вибiгаК i миттю вертаКться з китицею червоного гранатового цвiту. (Одхиляючи квiти рукою та одвертаючись). Геть викинь Пх! М а р i к в i т а Я б Пх собi взяла, коли сеньйора Пх не хоче. Тут же квiтки навдивовижу... А н н а Так... вiзьми... М а р i к в i т а От завтра я заквiтчаюсь! А н н а Iди! М а р i к в i т а Чи тут не треба вiдчинити вiкон? Страх душно! А н н а (в задумi, безуважно) Вiдчини. М а р i к в i т а (одчиняючи) I жалюзi? А н н а Нi, може, видко з вулицi. М а р i к в i т а (одчиняючи жалюзi) Та де ж там! Тепер на вулицi зовсiм безлюдно. Тут не Севiлья! Ох, тепер в СевiльП дзвенять-бринять всi вулицi вiд спiвiв, повiтря в'Кться в прудкiй мадриленьП! А тут повiтря кам'яне... А н н а (нервово) Ой, годi! Марiквiта, говорячи, вихилилась Iз вiкна i розглядаКться на всi боки; раптом робить рукою рух, наче кидаючи щось. (Завваживши рух). Та що ти, Марiквiто?! М а р i к в i т а (невинно) Що? Нiчого. А н н а Ти кинула до когось квiтку? М а р i к в i т а Де ж тамi Я нетлю проганяла... Чи сеньйора нiчого бiльш не потребуК? А н н а Нi. М а р i к в i т а (кланяКться, присiдаючи) Бажаю гарних, гарних снiв! А н н а Добранiч! Марiквiта вийшла, а вийшовши, полишила в кiмнатi китицю з гранат. Анна, оглянувшись на дверi, тремтячою рукою бере ту китицю i з тугою дивиться на неП. (Стиха). Вiд мавра вiрного... Дон Жуан без шелесту, зручно влазить вiкном, кидаКться на колiна перед Анною i покриваК поцiлунками ПП одежу й руки. (Впустивши китицю, в нестямi). Ви?! Д о н Ж у а н Я! ваш лицар! Ваш вiрний мавр! А н н а (опам'ятавшись) Сеньйоре, хто дозволив?.. Д о н Ж у а н (уставши) Навiщо сеК лицемiрство, Анно? Я ж бачив, як ви тiльки що держали сю китицю. А н н а Се трапилось випадком. Д о н Ж у а н Такi випадки я благословляю! (ПростягаК до Анни руки, вона борониться рухом). А н н а Я вас прошу, iдiть, лишiть мене! Д о н Ж у а н Ви боПтесь мене? А н н а Я не повинна приймати вас... Д о н Ж у а н Якi слова безсилi! Колись я не такi од вас чував! Ох, Анно, Анно, де ж тi вашi гордi колишнi мрiП? А н н а Тi дiвочi мрiП - то просто казка. Д о н Ж у а н А хiба ж ми з вами не в казцi живемо? На кладовищi, мiж смiхом i слiзьми, вродилась казка, у танцi розцвiла, зросла в розлуцi... А н н а I час уже скiнчитись Пй. Д о н Ж у а н Як саме? Що вiрний лицар визволить принцесу з камiнноП в'язницi, i почнеться не казка вже, а пiсня щастя й волi? А н н а (хитаК головою) Хiба не може казка тим скiнчитись, що лицар просто вернеться додому, бо вже запiзно рятувать принцесу? Д о н Ж у а н О нi! такого в казцi не буваК! Таке трапляКться хiба в життi, та й то в нiкчемному! А н н а Менi нiчого од вас не треба. Я вас не прошу нi рятувать мене, нi потiшати. Я вам не скаржусь нi на що. Д о н Ж у а н Ох, Анно, хiба я сам не бачу?.. (Нiжно). СiП очi, колись блискучi, гордi, iскрометнi, тепер оправленi в жалобу темну i погасили всi своП вогнi. Сi руки, що були мов нiжнi квiти, тепера стали мов слонова кiсть, мов руки мученицi... Сяя постать була мов буйна хвиля, а тепера подiбна до тiП карiатиди, що держить на собi тягар камiнний. (Бере ПП за руку). Кохана, скинь же з себе той тягар! Розбий камiнну одiж! А н н а (в знесиллi) Я не можу... той камiнь... вiн не тiльки пригнiтаК, вiн душу кам'янить... се найстрашнiше. Д о н Ж у а н Нi, нi! Се тiльки сон, камiнна змора! Я розбуджу тебе вогнем любовi! (Вiн пориваК Анну в обiйми, вона схиляКться йому на плече i прориваКться риданням). Ти плачеш? СiП сльози помсти просять! Чутно, як здалека забряжчав ключ у замку, потiм на сходах чутно важкi, повiльнi кроки командора. А н н а Се похода Гонзага! Утiкайте! Дон Ж у а н Втiкати? Нi. Тепер я маю змогу йому не уступитися з дороги. К о м а н д о р (увiходить i бачить дон Жуана) Ви? Тут? Д о н Ж у а н Я тут, сеньйоре де Мендоза. Прийшов подякувать за веледушнiсть, колись менi показану. Тепер я рiвня вам. Либонь, се вам вiдомо? Командор мовчки добуваК свою шпагу, дон Жуан свою, i вступають в бiй. Донна Анна скрикуК. К о м а н д о р (оглядаючись на неП) Я вам наказую мовчати. Дон Жуан коле його в шию, вiн падаК i вмираК. Д о н Ж у а н Край! (ОбтираК шпагу плащем командоровим). А н н а (до дон Жуана) Що ви зробили! Д о н Ж у а н Що? Я подолав сперечника у чеснiм поКдинку. А н н а Сього за поКдинок не признають, - ви будете покаранi за вбивство. Д о н Ж у а н Менi се байдуже. А н н а Але менi не байдуже, щоб тут мене взивали подвiйною вдовою i по коханцю! i по мужу, Д о н Ж у а н Я ж iще не був коханцем вашим. А н н а СеК знаКм ми. Та хто ж тому повiрить! Я не хочу з iменням зрадницi, з печаттю ганьби зостатися у сiм гнiздi осинiм. Д о н Ж у а н Втiкаймо вкупi! А н н а Ви ума збулися? Се значить взяти камiнь у дорогу! Iдiть вiд мене, бо iнакше зараз я крик здiйму й скажу, що ви хотiли мене збезчестити, зрадецьки вбивши сеньйора де Мендоза. Д о н Ж у а н Донно Анно, ви можете сказати се?! А н н а (твердо) Скажу. Д о н Ж у а н А що, як я скажу, що ви були коханкою i спiльницею вбивства? А н н а Се не по-лицарськи. Д о н Ж у а н А ви, сеньйоро, по-якому збираКтесь робити? А н н а Я тiльки боронюся. I як ви от зараз пiдете iз сього дому, я всiм скажу i всi тому повiрять, що тут були розбiйники, та й годi. Дон Жуан стоПть в непевностi. Ну що ж? Либонь, нема про що вам думать? Дон Жуан мовчки вилазить вiкном. Анна дивиться якусь хвилину в вiкно, ждучи, поки вiн далеко одiйде. Потiм бере iз скриньки покраси, викидаК Пх у вiкно i здiймаК голосний крик. Розбiй! Розбiй! Рятуйте! пробi! люди! На крик ПП збiгаються люди, вона падаК, нiбито зомлiла. V Кладовище в Мадрiдi. Пам'ятники переважно з темного каменю, суворого стилю. Збоку - гранiтна каплиця стародавнього будування. Нi ростин, нi квiтiв. Холодний, сухий зимовий день. Донна Анна в глибокiй жалобi повагом iде, несучи в руках срiбний нагробний вiнець. За нею йде стара дуенья. Обидвi надходять до могили, де стоПть пам'ятник командоровi - велика статуя з командорською патерицею в правицi, а лiвицею оперта на меч з розгорненим над держалном меча сувоКм. Анна мовчки стаК на колiна перед могилою, кладе вiнець до пiднiжжя статуП i перебираК чiтки, ворушачи устами. Д у е н ь я (дiждавшись, поки Анна раз перебрала чiтка) Я насмiляюся прохать сеньйору дозволити менi зайти на хвильку, зовсiм близенько, тут-таки, при брамi, до родички позичить рукавичок, - я Пх забула дома, на нещастя, а холод лютий. А н н а Се не випадаК, щоб я лишилась тут на самотi. Д у е н ь я Моя сеньйоро милостива! Пробi таж я стара, гостець мене так мучить! Сеньйора бачить, як напухли руки? Я, далебi, вiд болю нiч не спала. А н н а (глянувши на руки дуеньП) А справдi, спухли. Ну, вже добре, йдiть, лиш не барiться. Д у е н ь я Буду поспiшати. Моя сеньйора - янгол милосердя! (Вiдходить). Ледве дуенья вiдiйшла, з-за близького пам'ятника з'являКться дон Жуан. Анна схоплюКться на рiвнi ноги. Д о н Ж у а н Нарештi я вас бачу! А н н а Дон Жуане! Се ви мою дуенью пiдкупили? Д о н Ж у а н Нi, я улучив мить. А хоч би й так, то ви сами були б iз того виннi. А н н а Я? Д о н Ж у а н Ви. Бо хто ж примушуК мене годинами блукать по кладовищi, вас виглядаючи? I лиш на теК, щоб я мав щастя бачити, як ви пiд охороною дуеньП тута читаКте нещирi молитви на гробi "незабутнього"... А н н а (спиняК його рухом руки) Стривайте. Нiхто вас не примушуК - се перше, а друге - молитви моП правдивi, бо сталась я, хоча i мимоволi, причиною до смертi чоловiка, що поважав мене й любив. Д о н Ж у а н Сеньйоро, поздоровляю! Успiхи великi! А н н а В чому? Д о н Ж у а н У лицемiрствi. А н н а Я не мушу такого вислухати. (Раптово рушаК геть). Д о н Ж у а н (удержуючи ПП за руку) Донно Анно! Я не пущу вас! А н н а Я кричати буду. Д о н Жу а н (випускаК ПП руку) Я вас благаю вислухать мене. А н н а Як ви покинете свiй тон вразливий, я згоджуюсь. Але кажiть коротко, бо ще надiйде хто, а я не хочу, щоб нас побачили удвох. Д о н Ж у а н Дивую, для чого вам сi пута добровiльнi! Я думав - от уже розбився камiнь, тягар упав, людина ожила! Та нi, ще наче ствердла та камiнна одежа ваша. Дiм ваш - наче вежа пiд час облоги: дверi на замках, а заздрi жалюзi не пропускають нi променя, нi погляду. Всi слуги - суворi, збройнi, непiдкупнi... А н н а Значить, були вже проби пiдкупити? Д о н Ж у а н Анно, хiба одчай не маК прав своПх? Адже, приходячи до вас одкрито, я чув одно: "Сеньйора не приймаК". А н н а Подумайте самi: чи ж випадаК, щоб молода вдова, та ще й в жалобi, приймала лицаря такоП слави, як ви, на самотi? Д о н Ж у а н Ох, Анно, Анно! Менi здаКться, я вже трачу розум!.. Се ви? Се справдi ви?.. Та сама врода... а речi, речi! Хто вас Пх навчив? Хто одмiнив вам душу? А н н а Дон Жуане, нiхто менi не одмiнив душi. Вона була у мене зроду горда, такою ж i зосталась. Я тому замкнулася в твердиню неприступну, щоб не посмiв нiхто сказать: "Ба, звiсно, зрадiла вдiвонька, - ввiрвався ретязь!" Невже ж би ви сами стерпiли сеК? Д о н Ж у а н Хiба вже я не маю шпаги, Анно? А н н а Так що ж - ви обезлюдите Мадрiд? Та чи могли б ви шпагою вiдтяти всi косi погляди, ухмилки, шепти, моргання, свисти i плечей стискання, що скрiзь мене б стрiчали й проводжали? Д о н Ж у а н Втiкаймо, Анно! А н н а Ха-ха-ха! Д о н Ж у а н Вам смiшно? А н н а Якби не засмiялась, позiхнула б, а се ж хiба милiше вам? Д о н Ж у а н Сеньйоро!! А н н а Та вже ж утретК чую сi слова, то може й надокучити. Д о н Ж у а н Я бачу, ви справдi камiнь, без душi, без серця. А н н а Хоч не без розуму - ви признаКте? Д о н Ж у а н О, се я признаю! А н н а Скажiть, навiщо втiкати нам тепер? Який в тiм глузд? Коли ви зводили дiвчат i крали жiнок вiд чоловiкiв, то не дивно, що вам траплялося втiкати з ними, а хто банiт, той, звiсно, утiкач. Але себе самого посилати в вигнання? i для чого? Щоб узяти вдову, що нi вiд кого не залежна? Самi подумайте, чи се ж не смiх? I чим була б я вам, якби погналась тепер iз вами в свiт? Запевне тiльки забавою на час короткий. Д о н Ж у а н Анно, я так нiкого не любив, як вас! Для мене ви були немов святиня. А н н а