Леся УкраПнка. Драми та драматичнi поеми (збiрка)
------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
http://www.ukrlib.km.ru/
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
** БОЯРИНЯ **
Драматична поема
I
Садок перед будинком не дуже багатого, але значного козака з старшини О
л е к с и П е р е б i й н о г о. Будинок виходить у садок великим
рундуком, що тягнеться вздовж цiлоП стiни. На рундуку стiл, дзиглики, на
столi прилагоджено до вечерi. Стара П е р е б i й н и х а даК останнiй лад
на столi, Пй помагаК дочка ПП О к с а н а i с л у ж е б к а.
Через садок до рундука iдуть П е р е б i й н и й i С т е п а н, молодий
парубок у московському боярському вбраннi, хоча з обличчя його видко
одразу, що вiн не москаль.
П е р е б i й н и й (до гостя)_
Моя стара управилась хутенько!
Дивись, уже спорудила й вечерю,
поки ми там на цвинтарi балачки
провадили.
П е р е б i й н и х а
(зiходить трохи з рундука назустрiч гостевi)_
Боярине, прошу
зажити з нами хлiба-солi.
С т е п а н (уклоняючись)_
Рад би,
шановна панiматко, та не смiю,
коли б не гнiвались старi бояри, -
я й так уже давно вiд них одбився.
П е р е б i й н и й
Про них ти не турбуйся. Пiдкоморiй
Пх запросив на бенкет, а тебе
я випрохав до нас: "Я сам, - кажу Пм, -
щось недугую трохи, то не можу
на бенкетах гуляти, а Степана,
по давнiй приязнi до його батька,
хотiв би пригостити в себе в хатi.
Вiн молодик, йому ще не пристало
на бенкети великi учащати".
Боярам, видко, вже запах медок
та варенуха, отже, роздобрились
та й мовили: "Нехай собi п а р н i н к а
сидить у тебе хоч i до вiд'Пзду.
Навiщо вiн нам здався?"
С т е п а н
От спасибi,
панотченьку!
(Зiходить на рундук з господарями)._
П е р е б i й н и й
Я джурi накажу,
нехай перенесе твоК манаття
до нас, та й заберу тебе в полон,
поки не визволять бояри.
С т е п а н
Боже!
Такий полон милiший од визволу.
П е р е б i й н и х а (до Оксани)_
Пiди лиш, доню, там пошли Семена.
(Оксана виходить i незабаром вертаКться)_.
С т е п а н
Якби лиш я не став вам на завадi...
П е р е б i й н и х а
Ото б таки! Ще в нас у хатi стане
для гостя мiсця!
П е р е б i й н и й
Ти, синашу, в мене
забудь всi церегелi. Таж зо мною
небiжчик батько твiй хлiб-сiль водив,
укупi ми й козакували.
(Садовить Степана ( сам сiдаК при столi. До Оксани)._
Дочко,
ти б нас почастувала на початок.
(Оксана наливаК з сулiйки двi чарки - батьковi й гостевi)._
О к с а н а
Боярине, будь ласка, призволяйся.
С т е п а н
(узявши чарку, встаК i вклоняКться Оксанi)_
Дай боже, панночко, тобi щасливу
та красну долю!
О к с а н а
Будь здоровий, пивши.
(Степан, випивши, знов сiдаК. Оксана частуК батька._
Всi вечеряють)._
П е р е б i й н и й (до Оксани)_
А вiн спочатку не пiзнав тебе,
ти знаКш? Запитав: "Яка то панна
у першiй парi корогву несе?"
О к с а н а (усмiхаючись i поглядаючи на Степана)_
Коли?
П е р е б i й н и й
Та отодi ж, як ти на трiйцю
в процесiП мiж братчицями йшла.
С т е п а н
Ти завжди носиш корогву?
О к с а н а (з певною самовтiхою)_
Аякже,
я перша братчиця в дiвочiм братствi.
П е р е б i й н и й (жартiвливо пiдморгнувши)_
Се вже тобi не та мала Оксанка,
що ти, було, Пй робиш веретенця.
О к с а н а
Тi веретенця й досi в мене К...
(ЗамовкаК, засоромившись)._
С т е п а н (втiшений)_
Невже?
О к с а н а
(перебиваючи нiякову для неП розмову. До матерi)_
А де се, мамо, наш Iван?
П е р е б i й н и х а
Та де ж? На вулицi мiж товариством.
I в а н
(Оксанин брат, молодий козак, увiходить з будинку)._
Ба нi, я тут. Давайте, мамо, Псти.
П е р е б i й н и х а
Ти б уперед хоч привiтався з гостем!
I в а н (сiдаючи, недбало)_
Ми вже вiталися там, коло церкви.
П е р е б i й н и й
Вiн буде мешкати в нас до вiд'Пзду.
I в а н (так само)_
От як? Що ж, добре... Слухай-но, Оксано,
ця страва вже простигла, принеси
свiжiшоП.
О к с а н а (уражена його недбалим тоном)_
Служебка зараз прийде,
то й накажи Пй.
I в а н
Ба, яка ти горда.
(До Степана)._
У вас там на Москвi, либонь, дiвчата
так бришкати не смiють?
С т е п а н
Я московських
дiвчат не знаю.
О к с а н а
Як же се?
С т е п а н
Я, власне,
недавнК на Москвi. Поки ще батько
живi були, я в КиКвi, в науцi,
при АкадемiП здебiльше пробував,
а вже як батько вмерли, я поПхав
до матерi на помiч.
П е р е б i й н и х а
Чом ти лiпше
сюди не перевiз матусi?
С т е п а н
Трудно.
Нема при чiм нам жити на ВкраПнi.
Самi здоровi, знаКте, - садибу
сплюндровано було нам до цеглини
ще за Виговщини. Були ми зроду
не дуже так маКтнi, а тодi
й тi невеликi добра утеряли.
Поки чогось добувся на Москвi,
мiй батько тяжко бiдував iз нами.
На радi Переяславськiй мiй батько,
подавши слово за Москву, додержав
те слово вiрне.
I в а н
Мав кому держати!
Лихий Пх спокусив давати слово!
П е р е б i й н и й
Тодi ще, сину, надвоК гадалось,
нiхто не знав, як справа обернеться...
а потiм... присягу не кожне зрадить...
I в а н (iронiчно)_
Та певне! краще зрадити ВкраПну!
С т е п а н (спалахнув, але стримався)_
Не зраджував УкраПни мiй батько!
Вiн Пй служив з-пiд царськоП руки
не гiрш, нiж вороги його служили
з-пiд польськоП корони.
I в а н
Та, звичайне,
однаково, чиП лизати п'яти,
чи лядськi, чи московськi!..
С т е п а н
А багато
було таких, що самостiйно стали?
П е р е б i й н и й (до Iвана)_
Сутужна, сину мiй, вкраПнська справа...
Старий Богдан уже ж був не дурнiший
вiд нас з тобою, а проте ж i вiн
не вдержався при власнiй силi.
(Перебiйниха, нахилившись синовi до вуха,_
шепоче щось Той нетерпляче стрiпуК чубом)_.
I в а н
Батьку!
Що там замазувать? Кажiмо правду!
Се рiч не власна, се громадська справа!
Якби таких було мiж нами менше,
що, дома чесний статок прочесавши,
понадились на соболi московськi
та руки простягали до тiКП
"казни", як кажуть москалi...
П е р е б i й н и х а
I в а не!
(СiпаК сина за полу)_.
С т е п а н
Не задля соболiв, не для казни
подався на Москву небiжчик батько!
Чужим панам служити в рiднiм краю
вiн не хотiв, волiв вже на чужинi
служити рiднiй вiрi, помагати
хоч здалека пригнобленим братам,
Кднаючи для них цареву ласку.
Старий вiн був обстоювати збройне
за честь УкраПни...
I в а н
Ти ж молодий, -
чому ж ти не пiдiймеш тоП зброП,
що батьковi з старечих рук упала?
С т е п а н
Як поясню тобi?.. Коли ще змалку
навчав мене з письма святого батько,
то вiн менi казав напам'ять вивчить
про КаПна та Авеля. "Мiй сину, -
мовляв, - пильнуй, щоб мiг ти з ясним оком,
а не тьмяним, не тремтячи, мов КаПн,
небесному отцевi одповiсти,
коли тебе спитаК: "Де твiй брат?"
А як же можу я на УкраПнi
здiйняти зброю так, щоб не дiткнути
нiколи нею брата?.. I невже
мушкет i шабля мають бiльше сили
та честi, нiж перо та щире слово?
Нi, учено мене, що се не так!
П е р е б i й н и й
Не звикли якось ми такого чути...
проте... було б на свiтi, може, менше
грiха i лиха, якби всi гадали
по-твоКму...
I в а н (згiрдно)_
Се в КиКвi ченцi
навчають отакого!
О к с а н а
Ти ж, Iване,
у КиКвi не вчився. Звiдки знаКш,
чого там научають?
I в а н (зачеплений)_
От знайшлася
зненацька оборонниця для тебе,
боярине!
О к с а н а
Я тiльки правду мовлю...
(Засоромлена, подаКться з рундука в садок._
Увiходить з будинку на рундук джура)_.
Д ж у р а
Там, пане, я принiс для гостя речi.
П е р е б i й н и й
Ходiм, Степане,
покажу, де маКш в нас мешкати.
С т е п а н (до Перебiинихи)_
Спасибi, панiматко,
за хлiб, за сiль!
П е р е б i й н и х а (з косим поглядом на сина)_
Пробач, коли що, може,
прийшлось на перший раз не до сподоби...
(Степан з Перебiйним i джурою йдуть у будинок)_.
П е р е б i й н и х а (до Iвана нишком)_
Ну й ти ж таки! Хто ж так говорить з гостем?
I в а н
Ат! Хай же вiн хоч раз почуК правду!
П е р е б i й н и х а
Адже ти чув, що вiн казав...
I в а н
Овва!
бурсак, та щоб не вмiв замилить очi!
П е р е б i й н и х а
Менi вiн до сподоби, - добрий хлопець,
такий увiчливий...
I в а н
Та вам вже, звiсно,
язиком приподобатись недовго.
П е р е б i й н и х а
Чи сяк, чи так, а вдруге ти не будь
таким до гостя гострим! Се ж неначе
на те його ми в хату запросили,
щоб ним помiтувати. Незвичайно!
I в а н
Та вже гаразд, не буду зачiпати.
(Зiходить з рундука)_.
П е р е б i й н и х а
Куди ти?
I в а н
От пiду до товариства.
(Џде через садок, перескакуК через тин i зникаК._
Увiходить служебка i збираК зi стола)_.
П е р е б i й н и х а
Де ти, Оксано?
О к с а н а (виходить iз-за куща з кухликом в руцi)_
Ось я тута, мамо.
Се я барвiнок поливаю.
П е р е б i й н и х а
Справдi,
полити слiд, - зовсiм посох на сонцi.
Полий же й те, що ми пересадили.
П е р е б i й н и х а i служебка, зiбравши зi стола, йдуть у будинок.
Оксана,
поливаючи квiти, спiваК веснянки. В садку сутенiК.
С т е п а н нишком вилазить вiкном з своКП кiмнати на рундук,
прудко та звинно зiскакуК з рундука на землю i пiдходить до Оксани.
О к с а н а (уриваК спiв i впускаК кухля)_
Ой лихо! Хто се?..
С т е п а н
Панночко, се я.
Прости мене. Ти гнiватись не мусиш,
бо ти ж мене сама причарувала
i звабила, як соловейко, спiвом.
Я не своКю силою прийшов...
О к с а н а (засоромлено i разом гордовито)_
Боярине, до чого сiП речi?
Менi Пх слухати не випадаК.
(Хоче йти)_.
С т е п а н (затримуК ПП за руку)_
Нi, ти не пiдеш так...
О к с а н а (вражена, вириваК руку)_
Се що за звичай?
Я не холопка з в о т ч и н и твоКП!
С т е п а н (знищений)_
Я не хотiв образити тебе.
Запевне, вiльна ти... Яка журба
тобi, що я поПду на чужину
з розбитим серцем, що коханий спогад
про зустрiч милу обiллК отрута?
Тобi дарма, дiвчино-гордiвнице...
Хто я для тебе? Зайда, заволока...
Адже мене усюди так зовуть...
Ти завтра вже про мене й не згадаКш...
О к с а н а (спустивши очi)_
Хiба ти завтра Пдеш?
С т е п а н
Що ж я маю
тобi тут очi мулити собою?
О к с а н а
Виходить, наче я тебе жену...
Я ще ж тобi не мовила нi слова...
С т е п а н
Невже я маю ще й того дiждатись,
щоб ти менi сказала: "Вибирайся"?
О к с а н а
(збентежена, зриваК з вишнi листочки,_
кусаК Пх (розщипуК в руках)_
Який же ти чудний! Ну, що ж я мала
тобi казати? Я не звикла так...
Я iнших паничiв роками знаю
i ще вiд них такого не чувала...
а ти... недавно що приПхав...
С т е п а н
Панно!
Тi паничi безжурно походжають
не. щирому дозвiллi по садочках
та вибирають квiтку для забави,
i тiльки ждуть, щоб краще розцвiлася.
А я ж, як в'язень, що на час короткий
з темницi вирвався i маК хутко
з веселим свiтом знову попрощатись
i розцвiту не маК часу ждати.
Менi була б не для забави квiтка,
я бачу в нiй життя i волi образ
i краю рiдного красу. Для мене
куточок той, де б посадив я квiтку,
здавався б цiлим свiтом... Я забув,
що ти живеш на волi, що для тебе
привабного нема нiчого там,
де я живу, i навiть буть не може...
О к с а н а (стиха, похиливши голову)_
Чого ж ти так у тому певен?
Ти наче думаКш, що я вже справдi
якась ростина, що в менi немаК
нi серця, нi душi...
(В голосi злегка бринять сльози Вона уриваК)_.
С т е п а н (знов бере Тi за руку, вона не боронить)_
Оксано, зоре!..
Пробач... я сам не знаю... я не смiю...
(з поривом)_
Нi, я не можу, я не маю сили
тебе зректися!
(ПригортаК Оксану)_.
Серденько, скажи,
чи любиш ти мене! Промов же слово!
О к с а н а
Хiба ж би я з тобою так стояла?
(ХоваК обличчя у нього на грудях. Нiма сцена)_.
С т е п а н
Я завтра старостiв зашлю до тебе.
Чи батько твiй Пх прийме?
О к с а н а
Татко дуже
тебе вподобав i матуся теж.
С т е п а н
Що тiльки дам тобi я на чужинi
замiсть веселощiв рiдного краю?
СвоК кохання вiрне, бiльш нiчого...
О к с а н а
Не думай, нiби я пуста панянка,
що тiльки маК на умi забави
та залицяння. Сi труднi часи
думок поважних I дiвчат навчили.
Якби ти знав, як туга кров гнiтить!.. ,
С т е п а н
Кров?
О к с а н а
Так. Не раз, вернувшися з походу,
лицарство з нами бавиться при танцях.
Простягне руку лицар, щоб узяти
мене до танцю, а менi здаКться,
що та рука червона вся вiд кровi,
вiд кровi братньоП... Такi забави
не веселять мене... Либонь, нiколи
не прийняла б я перстеня з руки
такого лицаря...
(Гладить йому руку)_.
Оця рука
вiд кровi чиста.
С т е п а н
Се не всi вважають
за честь.
О к с а н а
А я вiдразу привернулась
до тебе серцем за твою лагiднiсть.
Скажи, чи всi такi в твоПй родинi?
С т е п а н
Родина в нас мала: сестра, й матуся,
та брат маленький. Так, вони у мене
всi не лихi.
О к с а н а
Твоя матуся, може,
не злюбить незнайомоП невiстки?..
Що я тодi почну там на чужинi,
далеко так вiд роду?
С т е п а н
Нi, Оксано,
того не бiйся. Мати будуть радi,
що привезу я жiнку з УкраПни, -
мiй батько, умираючи, бажав,
щоб я десь в рiднiм краю одружився.
Тебе ж малою мати пам'ятають.
(Знов пригортаК ПП)_.
Та й хто ж би не злюбив моКП долi,
голубоньки Оксаночки моКП?
Се тiльки в пiснi всi свекрухи лютi,
а ти побачиш, як моя матуся
тобi за рiдну стане.
О к с а н а
Дай-то боже!
С т е п а н
Менi тепер здаКться, що нiгде
на цiлiм свiтi вже нема чужини,
поки ми вдвох з тобою. От побачиш,
яке ми там кубелечко зiв'Кмо,
хоч i в Москвi. Нiчого ж там чужого
у нашiй хатоньцi не буде, - правда?
О к с а н а
Авжеж. I, знаКш, якось я не дуже
боюся тоП чужини.
С т е п а н
Зо мною?
О к с а н а (усмiхаКться)_
Тим певне, що з тобою. Але й так,
хiба ж то вже така чужа краПна?
Таж вiра там однакова, i мову
я наче трохи тямлю, як говорять.
С т е п а н
Та мови вже ж навчитися недовго...
ну нiби трохи тверда... Та дарма!
Оксаночка у мене розумниця, -
всього навчиться.
О к с а н а
Не хвали занадто,
бо ще наврочиш!
(Трохи посмутнiла)._
Я вже й так боюся...
С т е п а н
Чого, Кдина?
О к с а н а
Якось так упало
се щастя раптом. Я такого зроду
не бачила... Всi подруги моП,
тi, що побралися, багато мали
i горя, й клопоту перед весiллям,
а я...
С т е п а н
Та ще пожди! От, може, завтра
твiй батенько менi порiг покаже.
О к с а н а
Нi, нi, сього не буде, я вже певна.
С т е п а н (жартуючи)_
ЗдаКться, панночка не радi з того?
Коли б ще й гарбуза не покотили?..
О к с а н а
Та годi! Що за жарти?
С т е п а н
От нiяк
не догоджу тобi словами! Добре ж,
не буду говорити, коли так!
(Без слiв пригортаК й милуК ПП. Вона спершу пручаКться,_
потiм пiддаКться його пестощам)_.
Г о л о с м а т е р i (з будинку)_
Оксано! Годi вже там поливати!
Вже пiзно!
О к с а н а (кинулась)_
Мати кличуть.
(ЗриваКться йти)_.
С т е п а н (утримуК ПП. Пристрасно)_
Ще хвилинку!..
Хвилоночку!
О к с а н а
Я вийду ще до тебе,
як мати ляжуть спати.
С т е п а н
Вийди, люба!
Я виглядатиму тебе до свiта!
Г о л о с м а т е р i
Оксано, де ти?
О к с а н а
Ось я йду, матусю!
(Ще раз на прощання обiймаК Степана_
i йде до будинку)_.
II
У М о с к в i.
Свiтлиця у Степановiм дому прибрана по-святковому. Знадвору чутно гомiн
дзвонiв. М а т и Степанова i О к с а н а увiходять убранi по-вкраПнськи, -
мати в намiтцi i в темнiй сукнi з широким виложистим комiром. Оксана в
кораблику, в шнурiвцi та в кунтушi.
М а т и (сiдаК на ослонi, важко дишучи)_
Спочину трохи, поки йти у терем...
Стара... не носять ноги...
О к с а н а (сiдаК поруч)_
Ви, матусю,
казали б лiжко перенести в дiл,
бо вам сутужно лазити на сходи.
М а т и
Ой нi, голубонько, нехай вже там,
у теремi... Тут, на Москвi, не звичай,
щоб жiнка мешкала на долi. Скажуть:
ото, стара, а звичаю не тямить.
О к с а н а
Ви ж не в тутешнiх звичаях зросли.
М а т и
То що? Вони, Оксанко, не питають,
хто як там зрiс... Адже ми тута зайди, -
з вовками жий, по-вовчи й вий.
О к с а н а (зо смiхом)_
Ой лихо!
чи тобто й я по-вовчи маю вити?
М а т и
А ти б як думала? Сьогоднi в церквi
що шепоту було навколо нас:
"Черкашенки! Хохлуши!"
О к с а н а (трохи посмутнiвши)_
Та... я чула...
грiха десь не бояться: в церквi божiй,
замiсть молитися, людей все гудять,
а ще й виносяться так благочестям
поперед нас...
М а т и
Так скрiзь воно по свiтi:
що сторона - то звичай, а що город -
то й норов, кажуть люди. Дивно Пм
на наше вбрання. Тут жiнки зап'ятi,
а ми, бач, не вкриваКмо обличчя.
О к с а н а
Чи ми ж туркенi?
М а т и
Хай господь боронить!
Воно ж пак i московки не туркенi,
а так чомусь ото в них повелося.
Та вже ж як ти бояриня московська,
неначебто воно тобi й годиться
вбиратися по-Пхньому.
О к с а н а
А ви ж?
Адже ж i ви бояринова мати.
М а т и
Що мати, то не жiнка. Люди бачать,
що я вже лагоджусь у божу путь,
то де ж таки менi мiняти вбори.
(З лагiдним i журливим усмiхом)_.
Не варт уже й справляти щось нового.
Адже й старенький мiй - нехай царствуК! -
в козацькому жупанi вiк дожив,
так i на смерть його я нарядила -
в мережану сорочку...
(ВтираК хустинкою очi. Оксана, зворушена,_
дивиться на неП. Коротке мовчання)_.
О к с а н а
I навiщо
Степан убрався в те боярське фантя?
От як стояв зо мною пiд вiнцем
у кармазиновiм жупанi, мамо,
ото був...
(Засоромившись, уриваК)_.
М а т и (добродушно киваК Пй головою)_
Та, либонь, був до сподоби
тодi комусь...
(поважнiше)_
Проте ж не можна, дочко,
йому царського нехтувати вбрання.
О к с а н а
А батько ж...
М а т и
Батько, донечко, старий
i немiчний вже був, коли назвався
боярином. Не трапилось йому
виходити вже й з дому пiсля того.
Степан же й на царськi беседи ходить,
i в думу, i в приказ.
О к с а н а
Хiба ж то сором,
якби вiн по-козацькому вбирався?
М а т и
Не то що сором... От чудна ти, доню,
уже ж таки твiй чоловiк боярин,
а не козак, чи ти ж не розумiКш?
О к с а н а (смутно)_
Чому не розумiю?..
М а т и
Отже, бачиш,
я й Ганну по-московському вбираю,
бо Ганнi вже судилась тута пара,
вона вже ж не поПде на ВкраПну.
О к с а н а
Чому ж ПП Степан не взяв з собою,
як був у.нас?
М а т и
Та дiвцi мандрувати
неначе неподоба; скажуть люди:
"ПоПхала там женихiв ловити".
Нехай вже тута шарахвани носить,
коли судилося.
О к с а н а
Та ще дiвочий
той шарахван неначеб форемнiший,
а що жiночий, то такий бахматий
та довгий-довгий, мов попiвська ряса!
Аж сумно, як се я його надiну?
Ото й на голову такий пiдситок
надiти треба? Зап'ясти обличчя?
М а т и
Та вже ж не як.
О к с а н а (помовчавши, нiяково)_
Боюся я, матусю.
М а т и
Чого ти, донечко, скажи, чого?
О к с а н а
Та нiяк мовити...
М а т и
Ти не соромся.
Вже ж я тобi за рiдну матiр тута.
О к с а н а (цiлуК Пй руку)_
Так, матiнко. То я... собi гадаю...
коли б я не спротивилася часом,
Степановi в такiй одежi...
М а т и (смiючись)_
От ще
що вигадала! А тобi Степан
ще не спротивився, що не в жупанi?
О к с а н а
Та то ж менi...
М а т и
I не вигадуй, дочко!
Хiба ж таки Степан мала дитина,
що iнако вберись, то й не пiзнаК?
О к с а н а
Пiзнати то впiзнаК...
М а т и (глянувши у вiкно)_
А поглянь
молодшими очима, хто то йде?
Чи не Степан бува?
О к с а н а
Еге ж, то вiн.
а з ним ще два якiсь.
М а т и
Тiкаймо, дочко!
(Пiдводиться й подаКться до дверей)_.
О к с а н а
Чого се, хай бог милуК, тiкати,
як вiд татар?
М а т и
Ще осмiють, дитинко;
нема тут звичаю з чоловiками
жiноцтву пробувати при беседi.
(ОдчиняК дверi й спiшиться по сходах у терем)_.
О к с а н а (iде за нею)_
Ой господи, якi се тут звичаП!
Оце - але!
Сцена швидко перемiняКться. Терем. Крiм О к с а н и i м а т е р i, в
теремi ще К Г а н н а, молода дiвчина, сестра Степанова. Ганна убрана як
бояришня.
М а т и (пiдходить до великоП скринi)_
Отут, моя дитино,
твоК боярське вбрання. Я придбала.
О к с а н а (гречно, але без радощiв)_
Спасибi, мамо.
М а т и
Хочеш подивитись
або примiряти?
О к с а н а
Хай трошки згодом.
Щось я втомилася. Та вже ж нiкуди
сьогоднi не пiду, то ще поспiю
перевдягтися.
М а т и
До твоКП волi.
Спочинь собi. Та й я пiду спочину,
воно й годиться в свято.
(Iде в бiчну кiмнату)_.
Г а н н а (що досi сидiла, лузаючи гарбузове насiння)_
Ой сестричко,
i нащо тi свята потрiбнi в свiтi?
О к с а н а
Ото спитала! Що тобi бiг дав?
Г а н н а
Та нудно ж, господи!
О к с а н а
Сидиш, то й нудно.
А ти пiди мiж челядь, погуляй.
Г а н н а
Куди ж се я пiду? Яка там челядь?
О к с а н а
А ти хiба товаришок не маКш?
Г а н н а
Товаришок?.. От декого там знаю
з бояришень... Та як до Пх ходити?
Матуся вже не здужають, не хочуть
зо мною йти... А ти ще не пiзналась
тут з ними... З мамкою сама не хочу,
вона така...
О к с а н а
Чого ж тебе водити?
Уже ж ти не маленька. Йди сама.
Ще й веселiше буде вам без старших.
Г а н н а
Самiй не можна по Москвi ходити.
О к с а н а
Хiба хто нападе?
Г а н н а
Нi, так, не звичай.
О к с а н а
Ну, вже тi звичаП отут у вас!
Г а н н а
Та й що менi бояришнi тi скажуть?
Сидять по теремах, от як i я,
не бачать свiта. Що з Пх за веселiсть?
О к с а н а
Чого ж ви сидите? Пiшли б укупi
кудись на вигой або в гай над рiчку
та заспiвали б. Я, бувало, дома
годинки в хатi не просиджу святом.
Г а н н а
Ба в тебе дома! Там же не Москва.
Такого тут iзроду не чували, -
спiвати по гаях!..
О к с а н а
То ти й не знаКш,
як на ВкраПнi в нас гуляК челядь?
Г а н н а
Я мало що ВкраПну пам'ятаю,
а Ванька тут уже й вродився.
О к с а н а
Ванька?
Чому ж би не Iвась?
Г а н н а
Так тут зовуть,
та й ми вже звикли. Вiн i сам так звик.
Мене ж матуся тiльки та Степан
зовуть iще Ганнусею.
О к с а н а
А як же
ти тута звешся?
Г а н н а
Аннушка.
О к с а н а
Чи ба!
(немов ухваляючи)_
"Ганнушка".
Г а н н а (поправляюш)_
Нi-бо, "Аннушка", Оксано.
О к с а н а
Не вимовлю. Проте ж воно нiчого
i по-московському, хто добре вмiК.
А як по-Пхньому Оксана буде?
Г а н н а
Аксинья чи Аксюша.
О к с а н а
Щось негарно.
Оксана мовби краще. Ти, Ганнусю,
мене таки Оксаною зови.
Г а н н а (лащиться до Оксани)_
Як хочеш, так i зватиму, сестричко.
Я так тебе люблю! Зрадiла, боже,
як брат тебе з УкраПни привiз!
О к с а н а
Ти ще мене, Ганнусенько, не знаКш,
а може ж, я лиха...
Г а н н а
Нi, нi, ти добра!
Ти, бач, усе до мене: "Погуляй,
забався, не сиди!" А ти б почула,
як iншi всi бояринi спиняють
своПх сестер та дочок. Џй же богу,
нi за порiг не випустять нiколи.
(Ще бiльше лащиться)_
Оксаночко... рiднесенька... я маю
тебе щось попрохати...
О к с а н а
Що, сестричко?
(Ганна мовчить збентежена)_
Хотiла б, може, що з моПх уборiв?
Бери, що хочеш. Дам тобi й намисто,
ще й коси у дрiбушки заплету,
вберу тебе, неначе гетьманiвну.
Г а н н а (смутно)_
Та нi, сього матуся не дозволять...
Я не об тiм... Я хочу попрохати,
щоб ти... пiшла зо мною у садок...
О к с а н а
Ото й всього? Було про що просити.
Ходiм хоч зараз.
Г а н н а
Нi, не зараз, потiм...
О к с а н а
Коли ти схочеш. Що ж там у садку?
Г а н н а
Та, бач... самiй отам в садку сидiти
менi не можна...
О к с а н а
Вже й сього не можна?
Г а н н а
А з мамкою пiти - вона розплеще
усiм про те, чого я там сиджу.
О к с а н а (смiючись)_
А ти ж там що ворожиш?
От хитруха!
Г а н н а
Та я нiчого... тiльки виглядаю,
чи не проПдуть вулицею часом
царськi стрiльцi. Вони надвечiр Пздять.
О к с а н а
Либонь, царський стрiлець тобi устрелив
дiвоче серденько?
Г а н н а
Та я ж, Оксано,
заручена.
О к с а н а
За царського стрiльця?
Г а н н а
Авжеж.
О к с а н а
То чом же вiн до нас не прийде?
Г а н н а
Хоч би й прийшов, то я ж хiба побачу?
Я в теремi, а вiн там, у свiтлицi.
О к с а н а
То вам i бачитись не можна?
Г а н н а
Де ж там!
О к с а н а
Прилюдно - нi, а тiльки крадькома?
Г а н н а
Нi, як то крадькома?
О к с а н а
А ти ж хотiла
до нього вийти у садок.
Г а н н а
До нього?
Нi, я ще сорому не загубила!
I як се ти подумати могла,
що я тебе просила проводжати
мене на сходини?.. Невже, Оксано,
вважаКш ти, що я така нечесна?
О к с а н а
Та бог з тобою! Де ж, яка ж тут нечесть?
Як дiвчина постоПть на розмовi
з своПм зарученим, то вже й нечесна?
Г а н н а
Авжеж, тут так.
О к с а н а
Навiщо ж ти виходиш
туди в садок?
Г а н н а
Я здалека дивлюся,
як вiн там вулицею проПздить.
Iнакше ж я його нiгде не бачу,
хiба що в церквi.
О к с а н а
Де ж ви розмовляли?
Г а н н а
Нiгде.
О к с а н а
А як же вiн тебе посватав?
Г а н н а
Як? Через сваху. Як звичайно всi.
О к с а н а
Я щось не розберу.
Г а н н а
Бо ти не знаКш
тутешнiх звичаПв. Нехай лиш мати
тобi розкажуть, бо всього достоту
i я не знаю.
О к с а н а
Нiбито виходить,
що ви отак, не мовивши нi слова,
i поберетесь?
Г а н н а
Так найпристойнiше.
О к с а н а
Чудна тут молодь!..
(УсмiхаКться якимсь спогадам мовчки._
Потiм стиха, мрiйливо)_.
Я ж було щовечiр
виходжу до Степана на розмову.
Г а н н а
Як заручились?
О к с а н а
Та... як заручились...
Ну, раз стояла з ним, не заручившись,
iнакше хто ж засвататися може?
Г а н н а (закриваючись)_
Ой лихо, сором!
(Оксана мовчки знизуК плечима)_.
Г а н н а
А твоя матуся
не знаК й досi про твоП стрiвання?
О к с а н а
Чому не знаК?
Г а н н а
Що ж, вона простила,
не прокляла тебе?
О к с а н а
Та за що, Ганно?
Самi ж вони були пак молодi,
то знають, що то любощi.
Г а н н а
Оксано!
Що тiльки ти говориш?
(Знову закриваКтьс я)_
О к с а н а (смiКться)_
От дурненька!
С т е п а н (увiходить поспiшно)_
Оксаночко, перевдягнися швидше
в московське вбрання. Там прийшли бояри. О к с а н а
Та мати ж кажуть, що жiнкам не можна
мiж чоловiцтвом бути.
С т е п а н
Бачиш, любко,
ти маКш тiльки Пх почастувати
та й знов у терем вернешся.
О к с а н а
Отак?
А як же частувати Пх, Степане?
По-нашому, чи, може, як iнакше?
С т е п а н
Ти винесеш Пм на тарелi меду, -
матуся прилаштують, як там треба, -
уклонишся, боярин поцiлуК
тебе в уста...
О к с а н а
Степане! Що ти кажеш?
Мене бояри цiлувати мають?
Чи се менi причулося?
С т е п а н
Нi, серце,
воно так К, та в тiм нiчого злого, -
то тiльки звичай!
О к с а н а
Се ще так же звичай!
Нехай йому абищо! Не пiду!
С т е п а н (понуро)_
Як хочеш, тiльки ти нас тим загубиш.
О к с а н а
Таке вигадуКш!
С т е п а н
Ба ти не знаКш,
якi тут люди мстивi... За зневагу
старий боярин вiзьме, як не вийдеш,
а вiн же думний дяк, вiн маК силу -
он син його ще молодий, - вже стольник;
вiн оклепаК нас перед царем,
а там уже й готово "слово й дiло".
О к с а н а
Ти не жартуКш?
С т е п а н (ще понурiше)_
Як тобi здаКться?
О к с а н а (з жахом)_
Степане, та куди ж се ми попались?
Та се ж якась неволя бусурменська.
С т е п а н
Я й не казав тобi, що тута воля.
Та якби ми не гнули тута спини,
то на УкраПнi, либонь, зiгнули б
у три погибелi родину нашу
московськi воКводи... Ось ти млiКш
з огиди, що тебе якийсь там дiд
торкне губами, а як я повинен
"холопом Стьопкою" себе взивати
та руки цiлувати, як невiльник,
то се нiчого?
О к с а н а
Боже мiй... Степане!
Хто ж каже, що нiчого?
С т е п а н
Отже, бачиш...
Та що я тут розводжуся? Там дяк
мене чекаК. То скажи, Оксано,
ти вийдеш?
О к с а н а
Я не знаю...
М а т и (виходить з кiмнати)_
Вийди, доню,
голубонько! I я тебе прошу!
Не дай менi, старiй, на очi бачить
СтепановоП згуби!
Г а н н а
Ой сестричко,
якби ти знала, що за лютий дiд
отой боярин!.. Я тебе благаю!
Сестриченько! Не загуби ж ти нас!
(Ридаючи, кидаКться до Оксани)_
О к с а н а (до Ганни холодно, якось надмiру спокiйно)_
Я вийду. Дай менi московське вбрання.
(Ганна кидаКться до скринi)_.
А ви, матусю, наготуйте меду.
Пди, Степане, бав тим часом гостi.
Степан, похиливши голову, виходить. Оксана, блiда як смерть, здiймаК з
голови кораблика.
III
Дальня кiмнатка у горiшньому поверсi в Степановiм домi.
С т е п а н (уводить г о с т я козака)_
Ось тута поговорим, пане-брате,
бо, знаКш, там... тут буде захиснiше.
(ОглядаК сiни через дверi, потiм замикаК дверi_
на замок i зачиняК вiкна СiдаК з гостем далi_
вiд дверей Розмова ведеться неголосно)_.
Великi чиняться там кривди, кажеш?
Г i с т ь
Та там такi напастi, що крий боже!
I просвiтку нiкому не дають
московськi посiпаки. Все нам в очi
тiКю присягою тичуть...
С т е п а н
Правда,
що присяга таки велика рiч.
Г i с т ь (голоснiше)_
Чому ж вони самi забули бога?
С т е п а н
Помалу, пане-брате, ще пiдслуха
який слуга.
Г i с т ь
Та правда... Я й забув...
(Тихше)_
Ми присяги не хочемо ламати,
але нехай же цар нас оборонить
вiд тоП галичi.
С т е п а н
То трудна справа.
Адже когось вiн там держати мусить
для нагляду, а всi тi воКводи
один вiд одного не лiпшi. Звiсно,
за ними й iншi всi порозпускались...
Г i с т ь
Послав би цар з украПнцiв кого,
в Москвi ж тут К такi, от хоч би й ти,
що здавна i царевi служать вiрне,
i рiдний звичай вмiють шанувати.
С т е п а н
Нас не пошлють...
Г i с т ь
Чому?
С т е п а н
Бо нам не вiрять.
Г i с т ь
Отак! Та ви ж тут наче всi у ласцi!
С т е п а н
То тут, на очах, а з очей спустити
нас надовго не зважаться. Так, часом
ненадовго послами посилають,
i не самих, а вкупi з москалями...
Щоб воКводами ж настановити,
того не буде й зроду!
Г i с т ь
Не здивуйте ж,
як ми вiдкинемось до Дорошенка!
С т е п а н
(робить рух рукою, мов хоче гостевi затулити вуста)_
Крий боже, пане-брате, що ти кажеш?
Г i с т ь (схаменувшись)_
Так часом зiрветься з досади слово...
Найгiрше, пане-брате, догораК
оте, що нам не вiрять. Мiй свояк,
Черненко, знаКш?
(Степан потакуК головою)_.
Так був уклепався,
що ледве-ледве вирвався з душею!
С т е п а н
Черненко? Вiн, здаКться, з найвiрнiших
царевих приятелiв.
Г i с т ь
То-то й ба!
А хтось там наклепав при воКводi,
що нiби вiн послав у Чигирин
листа якогось. От було бiди!
Що жiнка плакала, в ногах валялась
у воКводи...
С т е п а н (гiрко всмiхнувшшь)_
Њ прислiв'я, брате:
"Москва сльозам не вiрить".
Г i с т ь
Щира правда!
Проте знайшлись такi, що помогли...
С т е п а н
Се хто ж?
Г i с т ь
Побрязкачi.
С т е п а н
Хiба що так.
Мовчання._
Г i с т ь
Вже так, що цупко затягли супоню
на наших боках. А проте К люди,
що не бояться, йдуть, мов на одчай,
бо, сказано, терпець Пм увiрвався!
(Присунувшись зовсiм блiзенько до Степана,_
говорить пошепки)._
Дiвчата нашi, - декотрi ще вкупi
були з дружиною твоКю в братствi. -
гуртом пошили корогву й послали
у Чигирин... звичайне, крадькома...
Iван, твiй шурин, сам ПП одвозив...
Нiхто не знаК ще. Якби дiзнались,
то страшно здумати, що б там було!_
(Одсунувшись, трохи голоснiше)_.
Отак, як бач, одважуються люди...
(Степан в мовчазнiй задумi сiпаК кiнець свою пояса._
Гiсть устаК)_.
Що ж, пане-брате, то нема надiП
полегкостi дiстати вiд царя?
С т е п а н (отямившися з задуми, теж устаК)_
О нi, чому ж, я спробую. От згодом
в царя я буду на малiй беседi.
Як буде вiн пiд чаркою, то, може,
я догоджу йому, вiн часом любить
пiсень "черкасских" слухати, та жартiв,
та всяких теревенiв, не без того,
що й тропака звелить потанцювати.
Г i с т ь
Ото! Хiба ти в нього пахоля?
С т е п а н
Ба знаКш, як то кажуть: "Скачи, враже,
як пан накаже"... Та ладен я, брате,
уже хоч би й на головi ходити,
аби чогось добутися для тебе
та для ВкраПни. Дай менi суплiку,
оту, що ти приготував царевi, -
як влучу слушний час, то я подам
до власних рук йому.
Г i с т ь
(виймаК загорнений у хустину папiр з печатками)_
Ось, пане-брате,
хай бог тобi поможе! Не минути
розливу кровi братньоП, як тiльки
суплiка сяя марна буде.
С т е п а н
Боже,
не попусти!
Г i с т ь
Бувай здоров. Пiду вже.
С т е п а н
Хай бог тебе провадить, пане-брате.
Чоломкаються. Гiсть виходить._
О к с а н а
(швиденько увiходить з iнших дверей швидким кроком)_
А я тебе, Степане, скрiзь шукаю.
С т е п а н
Що там таке?
О к с а н а
Порадитися треба.
Менi Яхненко тут листа привiз
вiд братчицi-товаришки.
С т е п а н (з поспiхом)_
Де лист?
Його спалити треба!
О к с а н а
Бог з тобою!
Чому спалити? То вона прохаК,
щоб я, по змозi, грошей Пй послала,
якусь вона потребу маК пильну.
С т е п а н
Не посилай. Крий боже! I не думай!
О к с а н а
Та що тобi бiг дав? Я й не гадала,
що ти такий скупий. Коли вже так -
я з посагу свого послати можу.
С т е п а н
Та я не грошей жалую, Оксано.
О к с а н а
А чом же ти не хочеш?
С т е п а н
Небезпечно.
(Нахилившись до неП, зовсiм нишком)_.
Вони там з Дорошенком накладають...
О к с а н а
(здивована мовчить, потiм загадково усмiхаКться)_
Ну що ж, так, може, й треба.
С т е п а н
Схаменися!
Ти ж так боялася розливу кровi,
а ся вiйна найпаче братовбiйна,
що Дорошенко зняв на УкраПнi, -'-
то ж вiн татар на помiч приКднав
i платить Пм ясиром християнським.
О к с а н а
(сiдаК, мов знесилена, на ослiн i спираКться па стiл)_
Скрiзь горе, скрiзь, куди не обернися...
Татари там... татари й тут...
С т е п а н
Оксано!
Що мариться тобi? Татари тут?
О к с а н а
А що ж? Хiба я тут, не як татарка,
сиджу в неволi? Ти хiба не ходиш
пiд ноги слатися своКму пану,
мов хановi? Скрiзь палi, канчуки...
холопiв продають... Чим не татари?
С т е п а н
Тут вiра християнська
О к с а н а
Тiльки ж вiра!
Та й то... прийду до церкви - прости,
боже! -
я тут i служби щось не пiзнаю:
заводять якось, хтозна й по-якому...
С т е п а н
Оксано, се вже грiх!
О к с а н а
Ой чоловiче!..
Та й осоружна ж ся менi Москва!
(СхиляКться головою до стола)_.
С т е п а н (сумно стоПть над нею)_
Я так i знав... Хiба ж я не казав,
що я тобi нiчого дать не можу
тут, на чужинi?..
О к с а н а (кидаКться до нього)_
Нi, моК кохання!
Се я недобра! Так, немов не знаю,
що бiдний мiй голубонько страждаК
за всiх найгiрше, - треба ж завдавати
жалю ще бiльше!
(Степан пригортаК ПП)_.
Ну, скажи, мiй любий,
чи довго нам ще мучитися так?
С т е п а н (зiтхнувши)_
Бог знаК, серденько!
О к с а н а
Невже й загинем
у сiй неволi?
С т е п а н
Май надiю в бозi.
Ще якось, може, змiняться часи.
Коли б утихомирилося трохи
там, на ВкраПнi, попрошу царя,
щоб вiдпустив мене хоч у гостину.
О к с а н а
Тепер нiяк не можна?
С т е п а н
Нi, Кдина,
тепер нема що й думати! От саме
я думаю до царя суплiку нести,
що люди з УкраПни привезли, -
жалiються на утиски, на кривди...
Я маю боронити ту суплiку,
то вже ж не час проситися з Москви.
"От, - скажуть, - речi солодко розводить,
а сам в лiс дивиться". Тепер, Оксано,
нам треба стерегтися так, "щоб муха
не пiдточила носа", як то кажуть.
Крий боже схибити в чому, - пропала
вся наша справа i громадська вкупi.
О к с а н а
Ну як його ще бiльше стерегтися?
Вже й так немов замазались у пiч!
С т е п а н
Та от, наприклад, ти послати хочеш
тi грошi братчицi...
О к с а н а (спустивши очi)_
Вже не пошлю.
Нехай пробачить, що ж, коли не змога...
Я напишу Пй...
С т е п а н
Краще не пиши
нiчого, серце.
О к с а н а
Як же ж так, Степане?
Се ж навiть незвичайно!
С т е п а н
Як листа
десь перехоплять - чи то раз бувало? -
то ще готовi взяти на тортури,
як викриють ту справу з Дорошенком,
щоб ти призналася, в чiм накладала
З товаришками...
О к с а н а
Я перекажу
через Яхненка...
С т е п а н
Мушу я просити,
щоб ти його у нас тут не приймала.
О к с а н а
Та я ж його просила, щоб прийшов!
Вже ж не прогнати!
С т е п а н
Накажи слугою,
що ти нездужаКш.
О к с а н а
Не випадаК.
С т е п а н
Як хочеш. Тiльки як вiзьмуть "на дибу",
то вже не жалуй!
О к с а н а
Звiдки вже й "на дибу"?
С т е п а н
А що ж ти думаКш? За тим Яхненком
шпиги московськi цiлим роКм ходять.
Я знаю Пх.
О к с а н а (зажурена)_
Так я й не передам
родинi нi листiв, нi подарункiв...
С т е п а н
Ти знаКш, люба, поки що, то й краще б
не озиватись, надто до Iвана,
бо вiн в непевнi справи устряваК...
О к с а н а
До брата рiдного не озиватись?
(У неП стають сльози па очах)._
С т е п а н
Се ж не навiки, рибонько, тим часом,
поки утихомириться...
(Знов пригортаК ПП)_.
О к с а н а (не вiдповiдаючи на пестощi; безвиразно)_
Гаразд,
нiкому не писатиму.
С т е п а н
Ти, серце,
на мене гнiваКшся.
О к с а н а (так само)_
Нi, чого ж?
Ти маКш рацiю. Нащо писати?
Степан опускаК руки. Оксана повагом виходить з хати.
IV
Терем.
О к с а н а гаптуК в кроснах, рухи в неП лiнивi, в'ялi.
С т е п а н
(увiходить i сiдаК близько Оксани на дзиглику)_
Щось голова болить...
О к с а н а (не пiдводячи очей вiд шитва)_
Ти пiзно встав.
С т е п а н
Та свiтом же прийшов з тiП беседи.
О к с а н а
Було там весело?
С т е п а н
Ей, де там в ката!
По щиростi бояться слово мовить.
П'ють, п'ють, поки поп'ються, потiм звада...
О к с а н а
А як же там, Степане, та суплiка?
С т е п а н
Та що ж... нiяк. Цар каже: "ПрочитаКм,
подумаКм"... Чували вже ми теК!
О к с а н а
Що ж буде?
С т е п а н (з болiсною досадою)_
Ой, не знаю! Не питай!
Мовчать. Оксана шиК, потiм голка випадаК Пй з рук._
С т е п а н
Хоч би ти щось, Оксано, розказала,
а то так сумно, голова забита
усяким лихом.
О к с а н а (в'яло)_
Що ж я розкажу?
Нiчого я не бачу i не чую,
сиджу собi...
С т е п а н (трохи роздражнений)_
Ну, робиш же що-небудь?
О к с а н а
Учора вишила червону квiтку.
сьогоднi синю. Се тобi цiкаво?
С т е п а н
Ти так неначе дражнишся зо мною!
О к с а н а (крiзь сльози)_
Нi, далебi, Степане, не дражнюся!
С т е п а н (придивляКться до шитва Лагiдно)_
А що се буде з тоП лиштви, любко?
О к с а н а (знов безучасно)_
Не знаю, се щось Ганна почала.
С т е п а н
Либонь, собi на посаг. Се вже хутко
ПП весiлля.
О к с а н а
Та за мiсяць нiби.
С т е п а н
От на весiллi трохи погуляКш,
розважишся.
О к с а н а
Ет, знаю ту розвагу!
Частуй та кланяйся: "Не обезсудьте..."
А гостiйки поза плечима судять:
"Черкашенка, чужачка..."
С т е п а н
Ти вже надто
на те зважаКш.
О к с а н а (байдуже)_
Нi, менi дарма.
Мовчання._
С т е п а н
Ти так неначе втомлена сьогоднi.
Клопочешся при господарствi, може?
О к с а н а
Нi, я не клопочусь, - то все матуся.
Ми з Ганною все шиКмо.
С т е п а н
То, може,
не треба стiльки шити?
О к с а н а
Що ж робити?
Насiння я лузати не люблю,
так як Ганнуся. Треба ж десь подiти
i руки, й очi...
С т е п а н
Бiдненька ти в мене.
(Оксана прориваКться риданням)_.
Оксано! Що се ти? Та бог з тобою!
Чи хто тебе образив? Мати? Ганна?
О к с а н а (трохи стишуючись)_
Вони як рiднi... я на Пх не скаржусь...
С т е п а н
Так що ж?
О к с а н а (уриваК ридання, з одчаКм)_
Степане! Ти хiба не бачиш?
Я гину, в'яну, жити так не можу!
(В знесиллi похиляКться па кросна)_
С т е п а н
Се правда, не ростуть квiтки в темницi...
А я гадав...
(Ходить по хатi в тяжкiй задумi, потiм спиняКться_
перед Оксаною)_.
Оксано, заспокойся,
поговорiм ладом.
О к с а н а
Про що, Степане?
С т е п а н
Виходить, я тебе занапастив.
О к с а н а
Нi, я сама...
С т е п а н
Однаково. Я бiльше
не хочу заПдать твоКП долi.
Хоч як менi се гiрко... я готовий
тебе до батька вiдпустити.
О к с а н а
Як?
А ти ж?
С т е п а н
Я тут зостануся. Для мене
немаК вороття, ти ж теК знаКш.
О к с а н а (зворушена)_
То се б тебе покинути я мала?
Чи я ж на те стояла пiд вiнцем
i присягу давала?
С т е п а н (гiрко)_
Я, Оксано,
не хан татарський, щоб людей держати
на присязi, мов на шнурку. Ти вiльна.
Се тiльки я в неволi.
О к с а н а (хитаК головою)_
Нi, Степане.
С т е п а н
Чого ж? Я присягу тобi вертаю...
(Голос його перериваКться вiд турботи)_.
I я прошу тебе... прости мене...
що я... тебе вiдмовив вiд родини...
що я...
О к с а н а (обiймаК його)_
Нi, годi, не кажи!
Не знаКш ти... Ще ж ти менi нi слова,
нi слова не промовив там, у батька,
а вже моя душа була твоКю!
Ти думаКш, як я тепер поПду
вiд тебе геть, то не лишиться тута
моя душа?
С т е п а н
Так що ж робити, люба?
О к с а н а
Втiкаймо всi! Мiй батенько поможе
прожити якось, поки ти придбаКш.
Хай Пм абищо, сим московським добрам!
Втiкаймо на ВкраПну!
С т е п а н
Цар достане
боярина свого скрiзь на ВкраПнi,
та ще й твоПй родинi буде лихо.
Не скриКмось нiгде...
О к с а н а
Втiкаймо в Польщу!
А нi, то на Волощину!
С т е п а н
Що з того?
ЗмiняКмо чужину на чужину...
Приблудами чужi пороги будем
там оббивати... все одно, що й тут.
О к с а н а
Нi, там вiльнiше.
С т е п а н
Треба заслужити
чимсь ту сусiдську ласку. Чим же бiльше,
коли не зрадою проти Москви?
О к с а н а
Так Пй i треба!
С т е п а н
Присяга, Оксано,
велике дiло. Цар менi не верне
так присяги, як я тобi вернув.
Та й я йому не можу повернути
всього, що я приймав з його руки.
Мовчання. ПочинаК сутенiти. Десь у церквi тихо дзвонять._
О к с а н а
Степане, вже не говорiмо бiльше
про се нiколи.
С т е п а н
Так, не треба, люба...
(Згодом)_.
Чому не шиКш?
О к с а н а
Вже менi не видко.
А ще свiтити рано.
С т е п а н
Заспiвай
щось потихеньку, якщо можеш.
О к с а н а
Добре.
(СпiваК потихеньку)_
"Ой як було хорошенько, як рiд з родом п'К,
вип'К чарку, вип'К другу та по сестру шле.
"Сеструненько-голубонько..."
(УриваК)_
Не можу.
Либонь, я одзвичаПлась вiд спiвiв.
Та й щось на груди важко.
(КашляК)_
С т е п а н (стривожений)_
Ой, кохана,
чи ти не хвора?
О к с а н а
Де ж там! То щось так.
Увiходять м а т и й Г а н н а, за ними слуги вносять загортки з
покупом.
Поклавши пакунки, слуги виходять.
М а т и
Добривечiр, дiтки! Що сидите
так поночi?
С т е п а н
Так, дещо розмовляли.
М а т и
Не наговоряться все голуб'ятка.
Коли б то бог судив i Ганнi нашiй
таке подружжя!
Г а н н а (свiтить тим часом ( розгортаК пакунки)_
Подивись, Оксано,
чого ми накупили!
Оксана пiдходить._
Се на шубу,
а се на лiтники, а се на кичку.
Що, правда, гарне? Ми ж ото пiшли
аж до купцiв заморських.
О к с а н а (жваво)_
Гарно, гарно!
Та й молодичка з тебе гарна буде!
Ну й потанцюю в тебе на весiллi!
Нехай уже московки не здивують!
Г а н н а
От я люблю, як ти така весела,
а то сидить, похнюпившись, аж сумно.
М а т и
Та звiсно, i чого б таки журитись?
Ви люди молодi... у хатi лад...
О к с а н а (пiдхоплюК)_
За хатою добро...
Г а н н а (не завважаючи iронiП)_
Авжеж, сестричко,
якби ти бачила, що там купцiв
наПхало! I чом ти не пiшла
iз нами вкупi?
О к с а н а
Я дошити хтiла,
а завтра й я пiду по всiх усюдах,
закупимо з тобою всю Москву!
От я собi парчеву кичку справлю!
Степане, можна?
С т е п а н
Чом би ж то не можна?
О к с а н а (плеще в долонi й приспiвуК)_
"Бодай менi такий вiк довгий,
як у мене чоловiк добрий!.."
М а т и (втiшно всмiхаючись)_
Ну й вигадниця в тебе жiнка, синку!
Г а н н а
А як вона менi спiвала гарно
весiльноП! Сестричко, заспiвай
тiКП, як то косу розплiтають.
О к с а н а
Не хочу, то сумна, ще знов заплачеш.
Я зараз коровайницею буду
або приданкою - ти тiльки слухай:
(СпiваК дуже голосно, по-сiльському)_.
"Не бiйся, матусю, не бiйся,
в червонi чобiтки обуйся,
щоб твоП пiдкiвки бряжчали,
щоб нашi вороги мовчали!
Гу!"
(Вигукнувши, вискакуК на ослiн)_
Отак приданки скачуть через лавки!
С т е п а н (ловить ПП й здiймаК з ослона)_
Ну, ну, Оксано, ти вже щось занадто.
М а т и
Та правда, донечко, почуК челядь...
О к с а н а
Овва! Так що ж! Бояриня гуляК!
Давай утнем санжарiвки, Ганнусю!
Г а н н а (смiючись)_
Та я не вмiю!
О к с а н а
Я тебе навчу!
(Крутить Ганну навколо себе, приспiвуючи)_.
"Гуляй, гуляй, господине,
нехай наша журба згине!
Ой чи згине, чи не згине,
гуляй, гуляй, господине!"
Що ж ти. Степане? Помагай спiвати!
(ЗалягаКться смiхом, що згодом переходить у кашель._
С т е п а н тривожно кидаКться до неП)_.
V
Степанiв садок. Будинок виходить у нього задньою стiною Видко гратчастi
вiкна терема i пiддашок ч сходами Збоку в садку зроблена повiточка садова,
вся в зеленi та в квiтках; у повiтцi приладновано великий турецький ослiн
з подушками. З терема по сходах надвiрних помалу спускаються м а т и й О к
с а н а. Оксану ведуть попiд руки д в i с л у ж н и ц i - "сенные
девушки".
Оксана у простiй широкiй хатнiй сукнi, без кички, голова зав'язана на
украПнський лад шовковою хусткою. Оксана хвора, очi позападали, але дуже
блищать, на щоках хворий рум'янець.
М а т и (пройшовши вперед до повiтки,_
показуК дiвчатам на ослiн)_
Отут бояриню посадовiть
та й можете вертати до роботи.
Дiвчата садовлять Оксану i вертаються в терем.
М а т и
Що, донечко, тут, правда ж, придобнiше?
Вiльнiше дихати?
О к с а н а
Вiльнiше?..
(СхиляКться на подушки)_.
М а т и
Ляж,
ляж, рибонько. Заснути, може, хочеш?
О к с а н а
Так, я б заснула... тiльки я боюся...
М а т и
От, хай бог милуК! Чого боПшся?
О к с а н а
Та все якесь таке страхiття сниться.
М а т и
Ти помолись до Йосипа святого,
то вiн всi сни перенесе на добре.
О к с а н а
От вiдколи я тут, то й сни змiнились...
Бувало, там, у батенька, все сниться,
що я лiтаю. Так, бувало, любо...
А тут не снилось i разу.
М а т и
Бач, любко,
як сниться, що лiтаКш, то ростеш,
отим воно так замолоду й сниться.
Тепер же ти вже не ростеш...
О к с а н а
Та... певне...
М а т и (поправлятчи Пй подушки)_
Ляж вигiдненько та засни гарненько.
(СiдаК коло неП в ногах)_.
А я посиджу тута, помолюся,
щоб бог тобi послав у снi здоров'я.
(ВиймаК бурштиновi чiтки i перебираК Пх,_
стиха ворушачи устами)_.
О к с а н а засипляК.
С т е п а н виходить з долiшнього рундука. Мати киваК йому, щоб помалу
йшов, не гукав, потiм устаК обережно i йде до нього на другий кiнець
садка, далi вiд повiтки.
М а т и (нишком)_
Ну, що ж казав той нiмець? Њ надiя?
С т е п а н
Що ж, каже: "В бога все можливо".
М а т и
Певне!
Та все ж би й людськоП снаги докласти,
либонь, не грiх.
С т е п а н
Вiн докладаК, мамо.
Вiн К людина великоучена...
Та що ж, коли така тяжка хвороба?
М а т и
I звiдки причепилася напасть?..
Либонь, се хтось наврочив на весiллi
Ганнусинiм, бо вiдтодi й заслабла.
С т е п а н
ЗдаКться, ще давнiше почалося...
М а т и
Хiба? Та нi, вона була здорова.
А от що на весiллi... Ну, та як же
той нiмець каже? З чого б то воно?
Чи з пристрiту? Чи, може, з переляку?
От горе, тут нема таких бабiв,
як там, у нас, - коли б так пошептали.
С т е п а н
Нi, матiнко, не помогли б тi шепти.
Така вже слабiсть.
М а т и
Що ж воно? Як зветься?
С т е п а н
Казав вiн: "Ваша панi занудилась
по рiднiм краю - се К также слабiсть".
Сказав менi по-грецьки як i зветься.
М а т и
Та вiн то назове на всiх язиках,
а щоб то вигоПти...
С т е п а н
Вiн казав, -
коли ПП повезти на ВкраПну,
то, може б, ще й одужала.
М а т и
От, синку,
на сей раз нiмець, може, й правду каже.
Вона таки нудилася, небога.
Що ж, вiдомо, завезена далеко...
Не кожне привикаК до чужини.
Котре привикне, а котре то й...
С т е п а н
Мамо,
я попрошу царя, щоб нас пустив
до тестя у гостину - чей же пустить?
М а т и
Та, може, й пустить - вже ж вiйни немаК.
С т е п а н
Скажу йому, що маю ще й у КиПв
повезти хвору жiнку поклонитись
угодникам святим там у печерах,
для iзцiленiй - невже ж не пустить?
М а т и
Повинен би пустити. Се вже и грiх
людей на богомiлля не пускати!
А се, Степанку, ти надумав добре -
поПхати на прощу, помiчнiше
воно буваК над усякi лiки.
(Зiтхнувши, поглянула па небо)_.
Ба сонечко схиляКться на вечiр.
Ти б тута розбудив Оксану, синку,
Навзаходi недобре спати хворим.
А я пiду зварю майове зiлля,
щоб на нiч Пй було готове пити.
С т е п а н
Спасибi, що клопочетеся нею.
М а т и
Що ж, синку, завезли чужу дитину,
то треба ж якось Пй давати раду.
(Iде в терем)_.
Степан пiдходить до Оксани i стиха цiлуК ПП. Вона прокидаКться.
О к с а н а
Се ти, Степане? Бач, менi приснилось,
що мiсяць ясно-ясно засвiтив
у батьковiм садочку...
С т е п а н (удавано веселим голосом)_
Мiсяць, люба?
Се дивно, бо якраз на тебе сонце!
О к с а н а
Що ж, може, там яснiше свiтить мiсяць,
нiж тута сонце...
С т е п а н
Не журись, Оксано,
ось хутко знов побачим, як там свiтить
i сонечко, i мiсяць на ВкраПнi.
О к с а н а
Се ж як? Хiба умру? Тодi запевне
душа полине...
С т е п а н
Бог з тобою, люба!
Чи я ж би про таке тобi казав?
Надумав я поПхати з тобою
в гостину до твоПх.
О к с а н а (iронiчно)_
Велике дiло,
що ти надумав! Цар думки заверне.
С т е п а н
Цар пустить. Вже ж тепера на ВкраПнi
утихомирилося.
О к с а н а (гостро)_
Як ти кажеш?
Утихомирилось? Зломилась воля,
УкраПна лягла Москвi пiд ноги,
се мир по-твоКму - ота руПна?
Отак i я утихомирюсь хутко
в трунi.
С т е п а н
Ти одживешся на ВкраПнi.
Москва ж не може заступити сонця,
зв'ялити гаю рiдного, зсушити
рiчок веселих.
О к с а н а (понуро, уперто)_
Годi, не кажи.
Нiкуди я тепера не поПду.
С т е п а н
Чому ж?
О к с а н а
Не хочу!
С т е п а н
Що се ти, Оксано?
Менi аж дивно! Що се ти говориш?
О к с а н а (розпалившись, пiдводиться)_
А я дивую, ти з яким лицем
збираКшся з'явитись на ВкраПнi!
Сидiв-сидiв у запiчку московськiм,
поки лилася кров, поки змагання
велося за життя там, на ВкраПнi, -
тепер, як "втихомирилось", ти Пдеш
туди ясного сонця заживати,
що не дiстали руки загребущi,
та гаКм недопаленим втiшатись.
На пожаринi хочеш подивитись,
чи там широко розлилися рiки
вiд слiз та кровi?
С т е п а н
Ти тепер картаКш...
А як сама колись менi казала,
що ти прийняти можеш тiльки руку,
вiд кровi чисту?
О к с а н а
Правда, я казала...
Ми вартi одне одного. Боялись
розливу кровi, i татар, i диби,
i кривоприсяги, й шпигiв московських,
а тiльки не подумали, що буде,
як все утихомириться... Степане,
дай руку!
С т е п а н
Се навiщо?
О к с а н а
Ти не хочеш?
С т е п а н
Нi, чом же?
(ДаК руку Оксанi)_.
О к с а н а (дивиться на свою й Степанову руки)_
От, здаКться, руки чистi,
проте, все мариться, що Пх покрила
не кров, а так... немов якась iржа...
як на старих шаблях буваК, знаКш?
(ПускаК його руку i лягаК знов Говорить повiльнiше,_
млявiше, з перервами)_.
У батенька була така шаблюка...
вони ПП закинули... ми з братом
знайшли... в вiйну побавитись хотiли...
не витягли... до пiхви прикипiла...
заржавiла. Отак i ми з тобою...
зрослись, мов шабля з пiхвою... навiки...
обоК ржавi...
С т е п а н
Ти, Оксано, вмiКш
зарiзати словами без ножа.
О к с а н а
Та тiльки ж се я вмiю, бiльш нiчого.
Що-небудь же i я повинна вмiти...
(Мовчання)_.
Як я умру, то не бери вже вдруге
украПнки, вiзьми московку лiпше...
С т е п а н
Оксано!
О к с а н а
Всi ми рiжемо словами,
а тут жiнки плохi, вони бояться...
С т е п а н (з мукою)_
Та пожалiй себе й мене хоч трохи!
О к с а н а
Занадто я жалiла... В тiм i горе...
Якби я мала сили не жалiти,
то вирвались би геть з сiП кормиги -
i ти б ослобонився вiд iржi...
А так, вже чисто: нi собi, нi людям!
С т е п а н
Оксаночко! ПоПдем на ВкраПну!
Ну, я тебе прошу! Там батько-мати,
родина, приятелi, там ти з ними
розважишся.
О к с а н а (одвертаКться)_
Я й в вiчi не насмiю
Пм глянути...
С т е п а н
Ну, в КиПв подамося,
помолимось, нехай нас бог простить,
нехай тобi здоров'я верне!
О к с а н а
Нащо?
Кому потрiбне те моК здоров'я
та й я сама?
С т е п а н
Менi, моя Кдина!
Я ж так тебе люблю!
О к с а н а
Т обi здаКться.
Ти жалуКш мене, але любити...
таки й нема за вiщо... Я тепер
така недобра стала, вередлива...
С т е п а н
Нi, нi, моя хороша!
О к с а н а
Я - хороша?
Хоч би й була коли яка краса,
то вже давно вона з обличчя спала...
С т е п а н (гладить ПП руку, низько похиливши голову)_
Ти шарпаКш себе речами тими.
Не треба стiльки говорити...
О к с а н а
Правда...
С т е п а н
Та й що картатися словами, люба?
Нас доля так уже скарала тяжко,
що, певне, й бог простить усi грiхи.
Хто кров iз ран теряв, а ми iз серця.
Хто засланий, в тюрму замкнутий був,
а ми несли кайдани невидимi.
Хто мав хвилини щастя в боротьбi,
а нас важка, страшна душила змора,
i нам не вдiлено було снаги
ту змору подолати...
О к с а н а (спокiйнiше й лагiднiша, нiж досi)_
Так, се правда.
Але нiхто сього не зрозумiК,
поки ми живi. Отже, треба вмерти.
Ти, певне, довше проживеш, нiж я, -
до рук тобi свiй заповiт вiддам я,
а ти його передаси родинi
i братчикам, хто ще живий лишився.
С т е п а н (з гострою тугою)_
Ой, краще б я тобi таке казав!
О к с а н а (пiдводиться й прихиляК його до себе)_
Нi, любий, ти на свiтi потрiбнiший,
тобi ще К про що й про кого дбати.
Борцем не вдався ти, та пiсля бою
подоланим подати пiльгу зможеш,
як ти не раз давав... На бойовиську
не всi ж померли, ранених багато...
поможеш Пм одужати, то, може,
колись там... знов зiбравшися до бою,
вони тебе згадають добрим словом...
а як i нi - не жалуй, що помiг.
Сидять якийсь час мовчки, обнявшись.
С т е п а н (пiдводиться i подаК Оксанi руку)_
Ходiм, я заведу тебе до хати.
Бач, сонце вже навзаходi.
О к с а н а
Ходiм
(Спираючись на руку Степанову, iде до будинку._
Не доходячи рундука, спиняКться i обертаКться,_
дивлячись на захiдне сонце, що вже зникаК за обрiКм)_.
Добранiч, сонечко! Iдеш на захiд...
Ти бачиш УкраПну - привiтай!
27-29.IV 1910
** КАМIННИЙ ГОСПОДАР **
Драма
ДIЯЧI:
Командор дон Гонзаго де Мендоза.
Донна Анна.
Дон Жуан*.
Долорес.
Сганарель - слуга дон Жуана.
Дон Пабло де Альварес \ батько
Донна Мерседес / i мати донни Анни.
Донна Соль.
Донна Консепсьйон - грандеса.
Марiквiта - покоПвка.
Дуенья донни Анни.
Гранди, грандеси, гостi, слуги.
__
_*Тут ужито французькоП, а не iспанськоП вимови iмення "Жуан", бо так
воно освячене вiковою традицiКю у всесвiтнiй лiтературi. З тоП самоП
причини ужито iтальянськоП форми слова "донна". (Прим. Лесi УкраПнки)._
I
Кладовище в СевiльП. Пишнi мавзолеП, бiлi постатi смутку, мармур мiж
кипарисами, багато квiтiв тропiчних, яскравих.
Бiльше краси, нiж туги.
Донна Анна i Долорес. Анна ясно вбрана, з квiткою в косах, вся в
золотих сiточках та ланцюжках. Долорес в глибокiй жалобi, стоПть на
колiнах коло одноП могили, убраноП свiжими вiнками з живих квiток.
Д о л о р е с
(устаК i втираК хустинкою очi)
Ходiм, Анiто!
А н н а
(сiдаК на скамницю пiд кипарисом)
Нi-бо ще, Долорес,
тут гарно так.
Д о л о р е с
(сiдаК коло Анни)
Невже тобi принадна
могильна ся краса? Тобi, щасливiй!
А н н а
Щасливiй?..
Д о л о р е с
Ти ж без примусу iдеш
за командора?
А н н а
Хто б мене примусив?
Д о л о р е с
Ти ж любиш нареченого свого?
А н н а
Хiба того не вартий дон Гонзаго?
Д о л о р е с
Я не кажу того. Але ти чудно
вiдповiдаКш, Анно, на питання.
А н н а
Бо се такi питання незвичайнi.
Д о л о р е с
Та що ж тут незвичайного? Ми, Анно,
з тобою подруги щонайвiрнiшi, -
ти можеш все менi казать по правдi.
А н н а
Спочатку ти менi подай сей приклад.
Ти маКш таКмницi. Я не маю.
Д о л о р е с
Я? ТаКмницi?
А н н а
(смiючись)
Що? Хiба не маКш?
Нi, не спускай очей! Дай я погляну!
(ЗаглядаК Пй в очi i смiКться).
Д о л о р е с
(iз слiзьми в голосi)
Не муч мене, Анiто!
А н н а
Навiть сльози?
Ой господи, се пассiя правдива!
Долорес закриваК обличчя руками.
Ну, вибач, годi!
(Бере в руки срiбний медальйон,
що висить у Долорес на чорнiм шнурочку на грудях).
Що се в тебе тута,
в сiм медальйонi? Тут, либонь, портрети
твоПх покiйних батенька й матусi?
(РозкриваК медальйона ранiше, нiж Долорес устигла
спинити ПП руку).
Хто вiн такий, сей прехороший лицар?
Д о л о р е с
Мiй наречений.
А н н а
Я того й не знала,
що ти заручена! Чому ж нiколи
тебе не бачу з ним?
Д о л о р е с
I не побачиш.
А н н а
Чи вiн умер?
Д о л о р е с
Нi, вiн живий.
А н н а
Вiн зрадив?
Д о л о р е с
Мене не зрадив вiн нiчим.
А н н а
(нетерпляче)
Доволi
тих загадок. Не хочеш - не кажи.
Я лiзти в душу силомiць не звикла.
(Хоче встати, Долорес удержуК ПП за руку).
Д о л о р е с
Сядь, Анно, сядь. Чи ти ж того не знаКш,
як тяжко зрушити великий камiнь?
(Кладе руку до серця).
А в мене ж тут лежить такий важкий
i так давно... вiн витiснив iз серця
всi жалi, всi бажання, крiм одного...
Ти думаКш, я плакала по мертвiй
своПй родинi? Нi, моя Анiто,
то камiнь видавив iз серця сльози...
А н н а
То ти давно заручена?
Д о л о р е с
Ще зроду.
Нас матерi тодi ще заручили,
як я жила у маминiй надiП.
А н н а
Ох, як се нерозумно!
Д о л о р е с
Нi, Анiто.
Либонь, се воля неба, щоб могла я
його своПм по праву називати,
хоч вiн менi i не належить.
А н н а
Хто вiн?
Як чудно се, що я його не знаю.
Д о л о р е с
Вiн - дон Жуан.
А н н а
Який? Невже отой...
Д о л о р е с
Отой! Той самий! А який же другий
iз сотень тисячiв усiх Жуанiв
так може просто зватись "дон Жуан",
без прiзвиська, без iншоП прикмети?
А н н а
Тепер я розумiю... Тiльки як же?
Його вже скiльки лiт нема в СевiльП...
Таж вiн банiт? *
_* Банiт - вигнанець._
Д о л о р е с
Я бачила його
остатнiй раз, як ми були в Кадiксi,
вiн жив тодi, ховаючись в печерах...
жив контрабандою... а часом плавав
з пiратами... Тодi одна циганка
покинула свiй табiр i за море
з ним утекла, та там десь i пропала,
а вiн вернувся i привiз в Кадiкс
якусь мориску*, що струПла брата
для дон Жуана... Потiм та мориска
пiшла в черницi.
_* Мориски - мавританцi, якi, формально прийнявши християнство, потай
сповiдували iслам._
А н н а
Се неначе казка.
Д о л о р е с
Однак се щира правда.
А н н а
А за вiщо
його банiтувано? Щось я чула,
та невиразно.
Д о л о р е с
Вiн, як ще був пажем,
то за iнфанту викликав на герець
одного принца кровi.
А н н а
Та iнфанта
його любила?
Д о л о р е с
Так говорять люди,
а я не вiрю.
А н н а
Чому?
Д о л о р е с
Якби любила,
вона б для нього кинула Мадрiд
i королiвський двiр.
А н н а
Чи се ж так легко?
Д о л о р е с
Любовi легкого шляху не треба,
адже толедська рабинiвна - вiри
зреклась для нього.
А н н а
Потiм що?
Д о л о р е с
Втопилась.
А н н а
Ото, який страшний твiй наречений!
Ну, правда, смак у нього не найкращий;
циганка, бусурменка i жидiвка...
Д о л о р е с
Ти забуваКш про iнфанту!
А н н а
Ну,
з iнфантою все невиразна справа!
Д о л о р е с
Вiн, у вигнання Пдучи, пiдмовив
щонайсвятiшу абатису, внуку
самого iнквiзитора.
А н н а
Невже?
Д о л о р е с
Ще потiм абатиса та держала
таверну для контрабандистiв.
А н н а
(смiКться)
Справдi,
вiн не без дотепу, твiй дон Жуан!..
А ти неначе горда з того всього, -
рахуКш тих сперечниць, мов трофеП,
що лицар твiй здобув десь на турнiрi.
Д о л о р е с
А заздрю Пм, Анiто, тяжко заздрю!
Чому я не циганка, щоб могла
зректися волi вiльноП для нього?
Чому я не жидiвка? - я б стоптала
пiд ноги вiру, щоб йому служити!
Корона - дар малий. Якби я мала
родину, - я б ПП не ощадила...
А н н а
Долорес, бiйся бога!
Д ол о р е с
Ох, Анiто,
найбiльше заздрю я тiй абатисi!
Вона душi рятунок вiддала,
вона зреклася раю!
(СтискаК руки Аннi).__
Анно! Анно!
Ти не збагнеш сих заздрощiв нiколи!
А н н а
Я б Пм не заздрила, тобою бувши,
нещасним тим покидькам. Ах, прости,
забула я, - вiн i тебе ж покинув!
Д о л о р е с
Мене не кидав вiн i не покине.
А н н а
Знов загадки! Та що се ти, Долорес?
Д о л о р е с
Ходила й я до нього в ту печеру,
де вiн ховався...
А н н а
(з палкою цiкавiстю)
Ну? i що ж? Кажи!
Д о л о р е с
Вiн був порубаний. Жону алькада
вiн викрасти хотiв. Але алькад
ПП убив, а дон Жуана зранив...
А н н а
Та як же ти дiсталася до нього?
Д о л о р е с
Тепер я вже й сама того не тямлю...
То щось було, як гарячковий сон...
Глядiла я його, носила воду
опiвночi, i рани обмивала,
i гоПла, i вигоПла.
А н н а
Що ж?
Осе i все?
Д о л о р е с
Осе i все. Вiн встав,
а я пiшла вiд нього знов додому.
А н н а
Такою ж, як була?
Д о л о р е с
Такою, Анно,
як чиста гостя. I ти не думай,
що я б йому далася на пiдмову.
Нiколи в свiтi!
А н н а
Але ж ти кохаКш
його шалено.
Д о л о р е с
Анно, то не шал!
Кохання в мене в серцi, наче кров
у чашi таКмнiй святого Граля.
Я наречена, i нiхто не може
мене сплямити, навiть дон Жуан.
I вiн се знаК.
А н н а
Як?
Д о л о р е с
Душею чуК.
I вiн до мене маК почуття,
але те почуття - то не кохання,
воно не маК назви... На прощання
вiн зняв перстеника з руки моКП
i мовив: "Поважана сеньйорито,
як вам хто докорятиме за мене,
скажiть, що я ваш вiрний наречений,
бо з iншою я вже не обмiняюсь
обручками - даю вам слово честi".
А н н а
Коли вiн се казав, - чи то ж не значить,
що вiн одну тебе кохаК справдi?
Д о л о р е с
(сумно хитаК головою)
Словами серденька не одурити...
Мене з коханим тiльки мрiя в'яже.
Такими нареченими, як ми,
пригiдно бути в небi райським духам,
а тут - яка пекельна з того мука!
Тобi того не зрозумiти, Анно, -
тобi збуваються всi сни, всi мрiП...
А н н а
"Всi сни, всi мрiП" - се вже ти занадто!
Д о л о р е с
Чому занадто? Що тобi бракуК?
Все маКш: вроду, молодiсть, кохання,
багатство, хутко будеш мати й шану,
належну командоровiй дружинi.
А н н а
(засмiявшись, устаК)
Не бачу тiльки, де тут сни i мрiП.
Д о л о р е с
(з блiдою усмiшкою)
Та Пх для тебе мовби вже й не треба.
Обидвi панни походжають мiж пам'ятниками.
А н н а
Кому ж таки не треба мрiй, Долорес?
У мене К одна - дитяча - мрiя...
Либонь, вона повстала з тих казок,
що баяла менi, малiй, бабуся, -
я так любила Пх...
Д о л о р е с
Яка ж то мрiя?
А н н а
Ет, так, химери!.. Мариться менi
якась гора стрiмка та неприступна,
на тiй горi мiцний, суворий замок,
немов гнiздо орлине... В тому замку
принцеса молода... нiхто не може
до неП доступитися на кручу...
Вбиваються i лицарi, i конi,
на гору добуваючись, i кров
червоними стрiчками обвиваК
пiдгiр'я...
Д о л о р е с
От яка жорстока мрiя!
А н н а
У мрiях все дозволено. А потiм....
Дол о р е с
(переймаК)
...Один щасливий лицар злiз на гору
i доступив руки i серця панни.
Що ж, Анно, мрiя ся уже справдилась,
бо та принцеса - то, звичайно, ти,
убитi лицарi - то тi панове,
що сватались до тебе нещасливо,
а той щасливий лицар - дон Гонзаго.
А н н а
(смiКться)__
Нi, командор мiй - то сама гора,
а лицаря щасливого немаК
нiде на свiтi.
Д о л о р е с
Се, либонь, i краще,
бо що ж ти можеш лицаревi дати
у надгороду?
А н н а
Шклянку лимонади
для прохолоди!
(УриваК. Iншим тоном).
Глянь лишень, Долорес, -
як блимаК у сiй гробницi свiтло,
мов заслоняК хто i вiдслоняК...
Ну що, як там хто К?
Д о л о р е с
То кажани
навкруг лампади в'ються.
А н н а
Я загляну...
(ЗаглядаК крiзь гратчастi дверi у гробницю,
сiпаК Долорес за рукав i показуК щось. Пошепки).
Дивись - там злодiй! Я кликну сторожу.
(КидаКться бiгти).
В ту хвилину одчиняються дверi.
Долорес скрикуК i млiК.
Д о н Ж у а н
(вийшовши з гробницi, до Анни)
Прошу вас, сеньйорито, не втiкайте
i не лякайтесь. Я зовсiм не злодiй.
Анна вертаКться i нахиляКться до Долорес.
Д о л о р е с
(очутившись, стиснула Аннi руку)_ _
Вiн, Анно, вiн!.. Чи я збожеволiла?
А н н а
Ви - дон Жуан?
Д о н Ж у а н
(уклоняючись)
До вашоП послуги.
Д о л о р е с
Як ви могли сюди прибути?
Д о н Ж у а н
Кiнно,
а потiм пiшки.
Д о л о р е с
Боже, вiн жартуК!
Ви ж головою важите своКю!
Д о н Ж у а н
Я комплiмент оцей уперше чую,
що важу я не серцем, завжди повним,
а головою - в нiй же, сеньйорито,
хоч, правда, К думки, та тiльки легкi.
А н н а
А що важкого Ксть у вашiм серцi?
Д о н Ж у а н
О сеньйорито, сеК може знати
лиш та, що вiзьме теК серце в ручку.
А н н а
То ваше серце важене не раз.
Д о н Ж у а н
ГадаКте?
Д о л о р е с
Ховайтесь! Як хто прийде,
то ви пропали!
Д о н Ж у а н
Як уже тепер,
з очей прекрасних погляди прийнявши,
ще не пропав, то де ж моя погибель?
Анна усмiхаКться, Долорес спускаК чорний серпанок
собi на обличчя i одвертаКться.
А н н а
(махаК на нього рукою)
Iдiть уже назад в свою домiвку!
Д о н Ж у а н
Се тiльки рученька жiноча може
так легко посилати у могилу.
Д о л о р е с
(знов обертаКться до дон Жуана)
Невже ви мешкаКте в сьому склепi?
Д о н Ж у а н
Як вам сказати? Я тут мав прожити
сей день i нiч - менi не треба бiльше, -
та в сiм дворi штивнiша етикета,
нiж при дворi кастiльськiм, отже й там я
нездатен був додержать церемонiй,
то де вже тут!
А н н а
Куди ж ви подастеся?
Д о н Ж у а н
Я й сам iще не знаю.
Д о л о р е с
Дон Жуане,
тут К тайник пiд церквою, сховайтесь.
Д о н Ж у а н
Навряд чи веселiше там, нiж тут.
Д о л о р е с
Ви дбаКте все про веселiсть!
Д о н Ж у а н
Чом же
про те не дбати?
А н н а
Отже якби хто
на маскараду кликав вас - пiшли б ви?
Д о н Ж у а н
З охотою пiшов би.
А н н а
То прошу вас.
Сей вечiр в нашiм домi бал масковий,
у мого батька Пабло де Альварес,
остатнiй бал перед моПм весiллям.
Всi будуть замаскованi, крiм старших,
мене i нареченого мого.
Д о н Ж у а н
(до Долорес)
Ви будете на балi, сеньйорито?
Д о л о р е с
Ви бачите, сеньйоре, - я в жалобi.
(Вiдходить набiк).__
Д о н Ж у а н
(до Анни)
А я жалоби не ношу нiколи
i з дякою запросини приймаю.
(ВклоняКться).
А н н а
Який костюм ваш буде?
Д о н Ж у а н
Ще не знаю.
А н н а
Се шкода. Я б хотiла вас пiзнати.
Д о н Ж у а н
По голосу пiзнаКте.
А н н а
Ви певнi,
що я ваш голос так запам'ятаю?
Д о н Ж у а н
Так от пiзнаКте по сьому перснi.
(ПоказуК персня на своКму мiзинцi).
А н н а
Ви завжди носите його?
Д о н Ж у а н
Так, завжди.
А н н а
Ви дуже вiрний.
Д о н Ж у а н
Так, я дуже вiрний.
Д о л о р е с
(виходячи з бiчноП стежки)
Я бачу, Анно, дон Гонзаго йде.
Дон Жуан ховаКться в гробницю.
Анна йде назустрiч командоровi.
К о м а н д о р
(повагом наближаКться. Вiн не дуже молодий,
поважний i здержаний, з великою гiднiстю носить
свiй бiлий командорський плащ)
Ви тут самi? А де ж дуеньП вашi?
А н н а
Вони зайшли до церкви, бо Долорес
очей не любить зайвих, як буваК
на гробi рiдних.
К о м а н д о р
(поважно кивнувши головою до Долорес)
Я се розумiю.
(До Анни).
А я прийшов до вашоП господи,
хотiв спитати вас, в яке убрання
ви маКте вдягтись для сього балу.
А н н а
У бiле. А навiщо вам се знати?
К о м а н д о р
Дрiбниця. Так, маленьке мiркування.
А н н а
Мене пiзнаКте у кожнiй сукнi,
бо маски я не наложу.
К о м а н д о р
Се добре.
Менi було б неначе не до мислi,
щоб ви надiли маску.
А н н а
А чому ж ви
про се не мовили нi слова досi?
Ко м а н д о р
Я волi вашоП не хтiв стiсняти.
Д о л о р е с
Се чудно слухати, як наречений
боПться положить найменший примус
на ту, що хутко сам же вiн прив'яже
ще не такими путами до себе.
К о м а н д о р
Не я ПП зв'яжу, а бог i право.
Не буду я вiльнiший, нiж вона.
Д о л о р е с
Чоловiки не часто так говорять,
а хоч говорять - хто з Пх слово держить?
К о м а н д о р
Тепер я не дивую, сеньйорито,
що ви не хтiли досi вийти замiж, -
без певностi не варто брати шлюбу.
А н н а
Чи всi ж ту певнiсть мають?
К о м а н д о р
Донно Анно,
коли б я знав, що ви мене не певнi,
або не певен був себе чи вас,
я б зараз повернув вам ваше слово,
поки не пiзно. Бо як буде дано
велику присягу...
А н н а
Ох, се аж страшно!
К о м а н д о р
То не любов, що присяги боПться.
Вам справдi страшно?
А н н а
Нi, се я жартую.
(До Долорес).__
Ну, я ж тобi казала - вiн гора!
К о м а н д о р
Знов жарт якийсь? Веселi ви сьогоднi.
А н н а
Чому ж менi веселою не бути,
коли я можу так на вас впевнятись,
як на камiнну гору! Адже правда?
К о м а н д о р
(подаК Аннi руку, щоб вести ПП. Анна приймаК)
Так, донно Анно. Я вам докажу,
що ви не помиляКтесь.
Iдуть. Долорес трохи позаду Пх.
А н н а
(несподiвано голосно до Долорес)
А знаКш,
менi вiн здався кращим на портретi,
нiж так.
Долорес, ужахнувшись, мовчки дивиться на неП.
К о м а н д о р
Хто?
А н н а
Наречений Долорiти.
К о м а н д о р
Хто ж вiн такий?
А н н а
Се поки що секрет.
Та вiн сьогоднi буде в нас на балi.
Виходять всi троК_._
С г а н а р е л ь
(слуга дон Жуана. Увiходить, оглядаючись,
наближаКться до гробницi)
А вийдiть, пане!
Д о н Ж у а н
(виходить)
Як? То ти вже тута?
С г а н а р е л ь
Привiт вiд донни Соль. Вона не хоче,
щоб ви до неП йшли, - боПться слави,
дуенья в неП зла. Вона волiК,
урвавшися як-небудь на часинку,
прийти сюди сама.
Д о н Ж у а н
Уже? Так хутко?
С г а н а р е л ь
Вам наче недогода?
Д о н Ж у а н
(не слухаК)
Роздобудь
менi який костюм для маскаради,
але порядний.
С г а н а р е л ь
Звiдки ж ви дiзнались,
що донна Соль на маскарадi буде
у молодоП командора? Значить,
ви хочете ПП зустрiти там
i взять сюди?
Д о н Ж у а н
(захоплений iншою думкою)
Кого?
С г а н а р е л ь
Та донну Соль!
Кого ж iще? Хiба ми не для неП
пригналися в Севiлью?
Д о н Ж у а н
Я не знаю.
Побачимо.
С г а н а р е л ь
Ану ж ви розминетесь,
то що я буду тут робити з нею?
Д о н Ж у а н
Нiчого. Ти собi в таверну пiдеш,
вона ж до чоловiка.
С г а н а р е л ь
Ей, мiй пане!
Я доказав би кращого лицарства,
якби-то я був пан, а ви - слуга.
Виходить. Дон Жуан ховаКться в мавзолей.
II
Осереднiй дворик (раtiо) в оселi сеньйора Пабло де Альварес, уряджений
на маврiтанський лад, засаджений квiтками, кущами i невисокими деревами,
оточений будовами з галереКю пiд аркадами, що поширена посерединi виступом
рундука i ложею (великою нiшею); покрiвля галереП рiвна, з балюстрадою, як
орiКнтальний дах, i поширена в середнiй частинi тим самим способом, що i
галерея внизу; в обидва поверхи галереП ведуть з дворика осiбнi сходи:
широкi i низькi - надiл, високi й вузенькi - нагору. Дiм i галерея ясно
освiтленi. В дворику свiтла нема. На передньому планi дворика - альтанка,
обплетена виноградом.
Дон Пабло i донна Мерседес, батько й мати Анни, розмовляють з
командором у дворику. Вгорi по галереП походжаК скiлька гостей - ще
небагато, - з ними донна Анна.
К о м а н д о р
Дозволите менi сюди просити
прекрасну донну Анну на хвилинку?
Д о н н а М е р с е д е с
Анiто, йди сюди! Тут дон Гонзаго!
А н н а
(перехиляКться через балюстраду i заглядаК вниз)
А вам сюди не ласка завiтати?
Ах, правда, не горi нагору йти!
(ЗбiгаК, смiючись, прудко вдiл).
Д о н н а М е р с е д е с
Ти, Анно, надто голосно смiКшся.
Д о н П а б л о
I жарти сi менi не до сподоби.
Ти мусиш пам'ятати...
К о м а н д о р
Не сварiте
моКП нареченоП за теК,
що близький шлюб ПП не засмутив.
Я звик до жартiв донни Анни.
Д о н н а М е р с е д е с
Пабло,
нам слiд пiти нагору гостi бавить.
К о м а н д о р
Прошу лишитись трошки. В нас в КастiльП
не звичай нареченим бути вдвох.
Та я не забарю вас. Донно Анно,
прошу прийняти сю малу ознаку
великоП пошани i любовi.
(ВиймаК з-пiд плаща коштовний перловий убiр для голови i склоняКться
перед Анною).
Д о н н а М е р с е д е с
Що за чудовi перли!
Д о н П а б л о
Командоре,
чи не занадто дорогий дарунок?
К о м а н д о р
Для донни Анни?!
А н н а
От ви задля чого
мене питали вранцi про убрання!
К о м а н д о р
Боюсь, я, може, не зумiв добрати...
Але я думав, що як бiле вбрання,
то бiлi перли саме...
А н н а
Дон Гонзаго,
ви хочете зовсiм не мати вад,
а се вже й не гаразд, - се пригнiтаК.
Д о н н а М е р с е д е с
(нишком, сiпнувши Анну)
Анiто, схаменись! Ти ж хоч подякуй!
Анна мовчки вклоняКться командоровi глибоким церемонiальним поклоном.
К о м а н д о р
(здiймаК убiр над ПП головою)
Дозвольте, щоб я сам поклав сi перли
на гордовиту сю голiвку, вперше
похилену передо мною низько.
А н н а
(раптом випростуКться)
Хiба iнакше ви б не досягли?
К о м а н д о р
(наложивши на неП убiр)
Як бачите, досяг.
Дворик сповняКться юрбою маскованих i немаскованих, розмаПто убраних
гостей, - однi зiйшли з горiшньоП галереП, а другi увiйшли з надвiрньоП
брами. Межи тими, що надiйшли з брами, одна маска в чорному, широкому,
дуже фалдистому домiно, обличчя Пй щiльно закрите маскою.
Г о л о с и в ю р б i г о с т е й
(що зiйшли з галереП)
Де наш господар?
Де господинi?
Д о н П а б л о
Ось ми, любi гостi.
Д о н н а М е р с е д е с
(до новоприбулих)
Таке рясне блискуче гроно гостей
красить наш дiм.
П i д с т а р к у в а т а г о с т я
(з новоприбулих до другоП, давнiшоП, нишком)
Либонь, вже зрахувала
i скiльки нас, i скiльки ми коштуКм!..
Г о с т я д р у г а
(так само до попередньоП)
О, вже ж, Мерседес на рахунки бистра,
лиш на гостиннiсть повiльнiша трохи...
Г о с т я-п а н н о ч к а
(до Анни, вiтаючись)
Анiто, як же ти препишно вбрана!
(Тихше).
А тiльки в бiлому ти заблiда.
А н н а
О, се нiчого, се тепера мода.
(Ще тихше).
Як хочеш, я бiлил тобi позичу,
бо в тебе навiть i чоло червоне.
П а н н о ч к а
Не треба, дякую.
(ОдвертаКться, вiдступивши, i поправляК маску й волосся, щоб закрити
лоба).
М о л о д а п а н i
(нишком до другоП, показуючи очима на Анну)
Який убiр!
Д р у г а м о л о д а п а н i
(iронiчно)
Та тiльки ж i потiхи! Бiдна Анна!..
С т а р и й г i с т ь
(до дона Пабло)
А що, дон Пабло? вже тепер нарештi
покличе вас король до свого двору, -
такого зятя тесть...
Д о н П а б л о
Його величнiсть
не по зятях, а по заслузi цiнить.
С т а р и й г i с т ь
На жаль, оцiнки часом довго ждати.
Д о н П а б л о
Чи довго, ви сами зазнали лiпше.
(ПовертаКться до iншого).
Ви, графе? Як я радий! Честь яка!
Господар, господинi, командор i гостi йдуть у дiм долiшнiм входом.
Маска "Чорне домiно" лишаКться в дворику, незамiтно вiдступивши в тiнь вiд
кущiв. Незабаром Анна з молодшими дамами з'являКться на горiшньому
рундуцi.
Слуги розносять лимонаду та iншi холодощi.
Д о н Ж у а н
(замаскований, у маврiтанському костюмi, з гiтарою, входить з брами на
дворик, стаК проти рундука i, по короткiй прелюдiП, спiваК)
У моПй краПнi рiднiй
Ксть одна гора з кришталю,
на горi тiй, на шпилечку,
сяК замок з дiамантiв.
Лихо моК, Анно!
I росте посеред замку
квiтка, в пуп'янку закрита,
на пелюсточках у неП
не роса, а твердi перли.
Лихо моК, Анно!
I на гору кришталеву
нi стежок нема, нi сходiв,
в дiамантовому замку
анi брами, анi вiкон.
Лихо моК, Анно!
Та комусь не треба стежки,
анi сходiв, анi брами,
з неба вiн злетить до квiтки,
бо кохання маК крила.
Щастя моК, Анно!
Пiд час спiву "Чорне домiно" трохи виступаК з кущiв
i прислухаКться, пiд кiнець ховаКться.
К о м а н д о р
(виходить на горiшнiй рундук пiд кiнець спiву)
Якi се тута спiви, донно Анно?
А н н а
Якi? Не знаю, певне, маврiтанськi.
К о м а н д о р
Я не про те питаю.
А н н а
А про що ж?
(Не ждучи вiдповiдi, бере у слуги шклянку лимонади
i спускаКться до дон Жуана).
А н н а
(до дон Жуана, подаючи лимонаду)
БажаКте прохолодитись, може?
Д о н Ж у а н
Спасибi, не вживаю холодощiв.
Анна кидаК шклянку в кущi.
К о м а н д о р
(надходить слiдом за Анною)
Вам до сподоби пiсня, донно Анно?
А н н а
А вам?
К о м а н д о р
Менi зовсiм не до сподоби.
Д о н Ж у а н
Я вам не догодив, сеньйоре? Шкода.
Я думав, що зарученим то саме
i слiд почути пiсню про кохання.
К о м а н д о р
В тiй вашiй пiснi приспiв недоречний.
Д о н Ж у а н
На жаль, його не мiг я проминути, -
так вимагаК маврiтанський стиль.
А н н а
Ви до костюма добирали пiсню?
З брами увiходить гурт молодiжi, паничiв; побачивши Анну, молодiж
оточуК ПП.
Г о л о с и з г у р т у
О донно Анно! донно Анно, просим,
з'явiть нам ласку! Се ж остатнiй вечiр
дiвочоП незв'язаноП волi!
А н н а
МоП панове, в чiм бажання ваше?
О д и н л и ц а р
Ми просимо, щоб ви сами вказали,
Хто маК вам служить в которiм танцi.
А н н а
Щоб я сама просила?..
Д р у г и й л и ц а р
Не просити,
наказувати маКте! Ми будем
рабами вашими в сей вечiр!
А н н а
Добре,
що хоч не довше, бо вже я не знаю,
що б вам на те сказали вашi дами.
Чи, може, вас вiд Пх рятують маски?
Т р е т i й л и ц а р
(скидаючи маску)
Всi зорi блiднуть перед сонцем!
А н н а
Дiйсно,
сей комплiмент не потребуК маски,
бо вiн доволi вже поважний вiком.
Лицар знов надiваК маску i вiдступаК в гурт.
А н н а
(до молодiжi)
Що ж, станьте в ряд, я буду призначати.
Всi стають в ряд, i дон Жуан мiж ними.
К о м а н д о р
(тихо до Анни)
Чи се такий в СевiльП звичай?
А н н а
Так.
К о м а н д о р
Чи й я повинен стати?
А н н а
Нi.
Командор вiдходить.
Панове,
ви вже готовi?
(До дон Жуана).
Як же ви, поклонче
змiнливоП планети, стали в ряд?
Хiба вам звичай дозволяК танцi?
Д о н Ж у а н
Для надзвичайноП зламаю звичай.
А н н а
За се я вам даю танець найперший.
Дон Жуан вклоняКться по-схiдному: прикладаК правицю до серця, до уст i
до чола, потiм закладаК руки навхрест на грудях i схиляК голову. При тих
рухах поблискуК золотий перстень на мiзинцi.
Д о н Ж у а н
Один?
А н н а
Один. Вам другого не буде.
(До молодiжi).
Я вас, панове, позначу рукою,
хай всяк свою чергу запам'ятаК.
(Швидко вказуК рукою на кождого панича по черзi, один панич зостаКться
непозначеним).
П а н и ч
А я ж? А я? Менi ж яка черга?
О д и н з г у р т у
Остатня, очевидно.
Смiх. Панич стоПть збентежений.
А н н а
(до панича)
Мiй сеньйоре,
я мусульманину дала найпершу,
бо вiн остатнiм буде в царствi божiм,
ви ж, я в тiм певна, добрий католик,
i вам не страшно буть остатнiм тута.
П а н и ч
Се в перший раз, що я б хотiв буть мавром!
Д о н Ж у а н
Е, не в чергу попав ваш комплiмент, -
либонь, судився вам душi рятунок!
А н н а
(плеще в долонi)
МоП пiдданi! годi! Час до танцю!
(Перша рушаК нагору, за нею молодь).
З горiшнього поверху чутно грiм музики. Починаються танцi, що
розпросторюються на горiшнiй рундук i галерею. Донна Анна йде в першiй
парi з дон Жуаном, потiм ПП переймають iншi паничi по черзi. Командор
стоПть на розi нiшi, прихилившись до виступу стiни, i дивиться на танцi.
"Чорне домiно" зорить здолу i непомiтно для себе виходить на освiтлене
мiсце перед рундуком. Дон Жуан, скiнчивши танець, схиляКться на
балюстраду, завважаК "Чорне домiно" i зiходить удiл, воно тим часом
поспiшно ховаКться в тiнь.
М а с к а-С о н я ш н и к
(входить збоку, переймаК дон Жуана i хапаК його за руку)
Ти дон Жуан! Я знаю!
Д о н Ж у а н
Я хотiв би
тебе так добре знати, гарна маско.
М а с к а-С о н я ш н и к
Ти знаКш! Не вдавай! Я - донна Соль!
(ЗриваК з себе маску).
Д о н Ж у а н
Пробачте. В соняшнику справдi трудно
впiзнати сонце.
Д о н н а С о л ь
Ти смiКшся з мене?
Тобi ще мало глуму?
Д о н Ж у а н
Де? Якого?
Д о н н а С о л ь
(понуро)
Я тiльки що була на кладовищi.
Д о н Ж у а н
Вас бачив хто?
Д о н н а С о л ь
Сього ще бракувало!
Нiхто, запевне.
Д о н Ж у а н
Ну, то в чiм же дiло?
Хiба зустрiтися на маскарадi
не веселiше, нiж на кладовищi?
Д о н н а С о л ь
(сягаК рукою за пояс)
О! я забула взяти свiй кинджал!
Д о н Ж у а н
(вклоняючись, подаК Пй свiй стилет)
Прошу, сеньйоро.
Д о н н а С о л ь
(вiдштовхуК його руку)
Геть!
Д о н Ж у а н
(ховаК стилет)
Непослiдовно.
Що ж вам бажано, прехороша панi?
Д о н н а С о л ь
Не знаКте?
Д о н Ж у а н
Нi, далебi, не знаю.
Д о н н а С о л ь
Ви пам'ятаКте, що ви писали?
Д о н Ж у а н
Я вам писав: "Покиньте чоловiка,
як вiн вам осоружний, i втiкайте".
Д о н н а С о л ь
З ким?
Д о н Ж уа н
А конечне треба з кимсь?
Хоч i зо мною. Можу вас провести.
Д о н н а С о л ь
Куди?
Д о н Ж у а н
В Кадiкс.
Д о н н а С о л ь
Навiщо?
Д о н Ж у а н
Як навiщо?
Хiба на волю вирватись - то мало?
Д о н н а С о л ь
То ви мене просили на стрiвання,
щоб се сказати?
Д о н Ж у а н
А для чого ви
на те стрiвання йшли? Чи ви хотiли
пiдсолодити трохи гiрку страву
подружнiх обов'язкiв? Вибачайте,
я солодощiв готувать не вчився. |
Д о н н а С о л ь
(подаКться до сходiв на рундук)
Ви ще менi заплатите за се!
"Ч о р н е д о м i н о"
(виходячи на свiтло i переймаючи донну Соль.
Ненатурально змiненим голосом)
Твiй муж тобi дозволить плату взяти?
Донна Соль миттю вибiгаК геть за браму.
"Чорне домiно" хоче сховатись у тiнь,
дон Жуан заступаК йому дорогу.
Д о н Ж у а н
Ти хто, жалобна маско?
"Ч о р н е д о м i н о"
Тiнь твоя!
Спритно втiкаК вiд дон Жуана, ховаючись поза кущами, забiгаК в альтанку
i там прищулюКться. Дон Жуан, втерявши "Чорне домiно" з очей, подаКться в
iнший бiк, шукаючи його. На горiшньому рундуцi донна Анна танцюК
сегедильП.
О д и н л и ц а р
(коли Анна скiнчила танець)
Осе ж ви танцювали, донно Анно,
по наших всiх серцях.
А н н а
Невже? Здавалось
менi, що я танцюю по помостi.
Чи се у вас такi твердi серця?
Д р у г и й л и ц а р
(пiдходить до Анни i вклоняКться, запрошуючи до танцю)
Тепер моя черга.
А н н а
(складаК долонi)
Сеньйоре, пробi!
Д р у г и й л и ц а р
Я пiдожду. Але черга за мною?
А н н а
Звичайно.
(ВстаК i, замiшавшись межи гостями, зникаК, потiм з'являКться в
дворику, вийшовши долiшнiми сходами).
Донна Анна надходигь до альтанки. "Чорне домiно" вибiгаК звiдти швидко,
але без шелесту, i ховаКться в кущах. Анна падаК в знесиллi на широкий
ослiн в альтанцi.
Д о н Ж у а н
(наближаКться до неП)
Се ви тут? Вибачайте, вам недобре?
А н н а
(сiла рiвнiше)
Нi, просто втомлена.
Д о н Ж у а н
Iти на гору?
А н н а
Як?.. А!.. Мiж iншим, я найбiльш втомилась
вiд безконечних дотепiв сей вечiр.
Д о н Ж у а н
Я в думцi мав не дотеп.
А н н а
Що ж iнакше?
Д о н Ж у а н
Я думав: що могло примусить вас
нагiрноП в'язницi домагатись?
А н н а
В'язницi? Я гадаю, просто замку,
а замки завжди на горi стоять,
бо так величнiше i неприступнiш.
Д о н Ж у а н
Я дуже поважаю неприступнiсть,
як Пй пiдвалиною не камiння,
а щось живе.
А н н а
Стояти на живому
нiщо не може, бо схибнеться хутко.
Для гордоП i владноП душi
життя i воля - на горi високiй.
Дон Ж у а н
Нi, донно Анно, там немаК волi.
З нагiрного шпиля людинi видко
простори вiльнi, та вона сама
прикована до площинки малоП,
бо леда крок - i зiрветься в безодню.
А н н а
(в задумi)
То де ж К в свiтi тая справжня воля?..
Невже вона в такiм життi, як ваше?
Адже мiж людьми ви, мов дикий звiр
межи мисливцями на полюваннi, -
лиш маска вас боронить.
Д о н Ж у а н
Полювання
взаКмне межи нами. Що ж до маски -
се тiльки хитрощi мисливськi. Зараз
ПП не буде.
(СкидаК маску i сiдаК коло Анни).
Вiрте, донно Анно:
той тiльки вiльний вiд громадських пут,
кого громада кине геть вiд себе,
а я ПП до того сам примусив.
Ви бачили такого, хто, йдучи
за щирим голосом свойого серця,
нiколи б не питав: "Що скажуть люди?"
Дивiться, - я такий. I тим сей свiт
не був менi темницею нiколи.
Легенькою фелюкою злiтав я
простор морей, як перелiтна птиця,
пiзнав красу далеких берегiв
i краю ще не знаного принаду.
При свiтлi волi всi краП хорошi,
всi води гiднi вiдбивати небо,
усi гаП подiбнi до едему!
А н н а
(стиха)
Так... се життя!
Пауза.
Нагорi знов музика й танцi.
Д о н Ж у а н
Як дивно! знов музика.
А н н а
Що ж дивного?
Д о н Ж у а н
Чому, коли вмираК
старе i горем бите, всi ридають?
А тут - ховають волю молоду,
i всi танцюють...
А н н а
Але й ви,сеньйоре,
теж танцювали.
Д о н Ж у а н
0, якби ви знали,
що думав я тодi!
А н н а
А що?
Д о н Ж у а н
Я думав:
"Коли б, не випускаючи з обiймiв,
ПП помчати просто на коня
та й до Кадiкса!"
А н н а
(встаК)
Чи не забагато
ви дозволяКте собi, сеньйоре?
Д о н Ж у а н
Ох, донно Анно, та невже потрiбнi
i вам отi мiзернi огорожi,
що нiбито обороняти мають
жiночу гiднiсть? Я ж бо силомiць
не посягну на вашу честь, не бiйтесь.
Жiнкам не тим страшний я.
А н н а
(знов сiдаК)
Дон Жуане,
я не боюся вас.
Д о н Ж у а н
Я вперве чую
такi слова з жiночих уст! Чи, може,
ви тим собi додаКте одваги?
А н н а
Одвага ще не зрадила мене
в життi нi разу.
Д о н Ж у а н
Ви й тепер в нiй певнi?
А н н а
Чому ж би нi?
Д о н Ж у а н
Скажiть менi по правдi,
чи ви зазнали волi хоч на мить?
А н н а
У снi.
Д о н Ж у а н
I в мрiП?
А н н а
Так, i в мрiП теж.
Дон Ж у а н
То що ж вам не даК ту горду мрiю
життям зробити? Тiльки за порiг
переступiть - i цiлий свiт широкий
одкриКться для вас! Я вам готовий
i в щастi i в нещастi помагати,
хоч би вiд мене серце ви замкнули.
Для мене найдорожче - врятувати
вам гордий, вiльний дух! О донно Анно,
я вас шукав так довго!
А н н а
Ви шукали?
Та ви ж мене зовсiм не знали досi!
.Д о н Ж у а н
Не знав я тiльки вашого iмення,
не знав обличчя, але я шукав
у кожному жiночому обличчi
хоч вiдблиска того ясного сяйва,
що променiК в ваших гордих очах.
Коли ми двоК рiзно розiйдемось,
то в божiм творивi немаК глузду!
А н н а
Стривайте. Не тьмарiть менi думок
речами запальними. Не бракуК
менi одваги йти в широкий свiт.
Д о н Ж у а н
(встаК i простягаК Пй руку)
Ходiм!
А н н а
Ще нi. Одваги тут не досить.
Д о н Ж у а н
Та що ж вас не пускаК?.СiП перли?
Чи та обручка, може?
А н н а
Се? Найменше!
(ЗдiймаК перловий убiр з голови i кладе на ослонi, а обручку, знявши,
держить на простягненiй долонi).
Ось покладiть сюди i ваш перстеник.
Д о н Ж у а н
Навiщо вiн вам?
А н н а
Не бiйтесь, не надiну.
В Гвадалквiвiр я хочу Пх закинуть,
як будемо переПздити мiст.
Д о н Ж у а н
Нi, сього персня я не можу дати.
Просiть, що хочете...
А н н а
Просити вас
я не збиралась нi про що. Я хтiла
лиш перевiрити, чи справдi К
на свiтi хоч одна людина вiльна,
чи то все тiльки "маврiтанський стиль",
i ви самi за ту хвалену волю
не вiддасте й тоненькоП каблучки.
Д о н Ж у а н
А все життя вiддам!
Ан н а
(знов простягаК руку)
Обручку!
Д о н Ж у а н
Анно!
Обручка та не К любовi знак.
А н н а
А що ж? кiльце з кайданiв? Дон Жуане,
I вам не сором в тому признаватись?
Д о н Ж у а н
Я слово честi дав ПП носити.
А н н а
Ах, слово честi?
(ВстаК).
Дякую, сеньйоре,
що ви менi те слово нагадали.
(НадiваК знову убiр i свою обручку i хоче вiдiйти).
Д о н Ж у а н
(падаК на колiна)
Я вас благаю, донно Анно!
А н н а
(з гнiвним рухом)
Годi!
Доволi вже комедiП! Вставайте!
(ОбертаКться i бачить командора, що наближаКться вiд дому до альтанки).
Прошу вас, дон Гонзаго, проведiть
мене нагору знову.
К о м а н д о р
Донно Анно,
скажiть менi того сеньйора ймення.
А н н а
Той лицар - наречений Долорiти.
Iнакше вiн не смiК називатись.
Д о н Ж у а н
У мене Ксть iмення - дон Жуан.
Се ймення всiй IспанiП вiдоме!
К о м а н д о р
Ви той банiт, кого король позбавив
i честi, й привiлеПв? Як ви смiли
в сей чесний дiм з'явитись?
Д о н Ж у а н
ПривiлеП
король даК, король i взяти може.
А честь моя, так само, як i шпага,
менi належать - Пх нiхто не зломить!
Чи хочете попробувати, може?
(ВихоплюК шпагу i стаК в позицiю до поКдинку).
К о м а н д о р
(закладаК руки навхрест)
З банiтами ставать до поКдинку
не личить командоровi.
(До Анни).
Ходiм.
(Бере Анну пiд руку i рушаК, обернувшись плечима до дон Жуана).
Дон Жуан кидаКться за командором услiд i хоче проткнути його шпагою. З
тiнi виринаК "Чорне домiно" i хапаК дон Жуана за руку обома руками.
"Ч о р н е д о м i н о"
(незмiненим голосом, так що можна пiзнати голос Долорес)
НемаК честi нападати ззаду!
Анна оглядаКться. Дон Жуан i Долорес вибiгають за браму.
К о м а н д о р
Не оглядайтесь.
А н н а
Вже нема нiкого.
К о м а н д о р
(випускаК Аннину руку i змiняК спокiйний тон на грiзний)
Вiн як сюди дiстався, донно Анно?
А н н а
Кажу ж вам, як Долорес наречений.
К о м а н д о р
Чого ж було стояти на колiнах?
А н н а
Кому?
К о м а н до р
Та вже ж йому тут перед вами!
А н н а
Не навпаки? Ну, то про що ж розмова?
К о м а н д о р
I ви могли дозволити...
А н н а
Мiй боже!
Хто ж дозволу на сiП речi просить?
Се, може, та кастiльська етикета
наказуК звертатися до дами:
"Дозвольте, панi, стати на колiна".
У нас за сеК кожна осмiяла б.
К о м а н д о р
Як ви привикли все збувати смiхом!
А н н а
Та змилуйтесь! якби я кожен раз,
вiдкоша даючи, лила ще сльози,
то в мене б очi вилиняли досi!
Невже б вам справдi так сього хотiлось?
Вам дивно се, що я за ним услiд
не простягаю рук, не плачу гiрко,
не сповiдаюся тут перед вами
в злочинному коханнi, що мов буря
налинуло на серце безборонне?
Була б я мов Iзольда в тiм романi,
та шкода, я до того не в настрою, -
якраз охоту маю.до фанданга!
О! чую, саме грають... lа-lа-lа!..
Ходiм, дон Гонзаго! я полину,
як бiла хвиля, у хибкий танець,
а ви спокiйно станете, мов камiнь.
Бо знаК камiнь, що танок свавiльний
скiнчить навiки хвиля - коло нього.
Командор веде Анну попiд руку нагору, де танцюють.
III
Печера на березi моря в околицi Кадiкса. Дон Жуан сидить
на каменi i точить свою шпагу. Сганарель стоПть коло нього.
С г а н а р е л ь
Навiщо ви все точите ту шпагу?
Д о н Ж у а н
Так, звичка.
С г а н а р е л ь
Ви ж тепер на поКдинки
вже не виходите.
Д о н Ж у а н
Не маю з ким.
С г а н а р е л ь
Хiба людей не стало?
Д о н Ж у а н
Всi тi люди
не вартi сеП шпаги.
С г а н а р е л ь
Може, й шпага
когось не варта?
Д о н Ж у а н
(грiзно)
Ти!!
С г а н а рель
Пробачте, пане,
то жарт безглуздий. Я вже й сам не тямлю,
де в мене тiП дурощi беруться, -
от наче щось сiпне!
Д о н Ж у а н
Iди! Не застуй!
Сганарель, посмiхнувшись, виходить.
(Дон Жуан далi точить шпагу).
Ет, знову пощербив! Геть, на зламання!
(КидаК шпагу).
С г а н а р е л ь
(вбiгаК, швидко i нишком)
Мiй пане, утiкаймо!
Д о н Ж у а н
Ще чого?
С г а н а р е л ь
Нас викрито. Я бачив: недалечке
чернець якийсь блукаК.
Д о н Ж у а н
Ну то що?
С г а н а р е л ь
Се шпиг вiд iнквiзицiП, напевне,
а може, й кат з отруКним стилетом.
Д о н Ж у а н
Шпигiв я не боюся - звик до них,
а шпага в мене довша вiд стилета.
Веди ченця, коротша буде справа.
Скажи йому, що сповiдi бажаК
всесвiтнiй грiшник дон Жуан.
С г а н а р е л ь
Гаразд.
Ви не дитина, я при вас не нянька.
Виходить i незабаром приводить в печеру ченця, невисокого на зрiст,
тонкого, в одежi "невидимок" - в чорнiй вiдлозi (каптурi), що закриваК все
обличчя, тiльки, для очей у нiй прорiзанi дiрки.
Дон Жу а н
(встаК назустрiч iз шпагою в руках)
Мiй отче, або, може, краще - брате,
чому завдячую такi святiП
одвiдини?
Чернець робить рукою знак, щоб Сганарель вийшов.
Ти вийди, Сганарелю.
(Бачачи, що Сганарель не спiшиться, пошепки до нього).
Поглянь, в ченця рука жiноча.
С г а н а р е л ь
Щоб Пх!
(Махнувши рукою, виходить),
Дон Жуан кладе шпагу на камiнь. З-пiд одкинутоП вiдлоги
раптом виступаК обличчя Долорес.
Д о н Ж у а н
Долорес?! Ви? i знов у сiй печерi...
Д о л о р е с
Я знов прийшла порятувати вас.
Д о н Ж у а н
Порятувати? Хто ж се вам сказав,
що нiбито менi рятунку треба?
Д о л о р е с
Сама я знала се.
Д о н Ж у а н
Я ж не слабий,
як бачите, - веселий, вiльний, дужий.
Д о л о р е с
Ви хочете, щоб вам здавалось так.
Д о н Ж у а н
(на мить замислюКться, але хутко пiдводить голову рiзким, упертим
рухом)
Я бачу, сеньйорито, ваша одiж
настроПла вас на чернечий лад.
Але я вам не буду сповiдатись, -
моП грiхи не для панянських слухiв.
Долорес мовчки виймаК два сувоП пергаменту i подаК Пх дон Жуановi.
Нi, вибачте, Долорес! Я не хтiв
зневажить вас, менi було б се прикро.
Що ви менi принесли?
Д о л о р е с
Прочитайте.
Д о н Ж у а н
(швидко переглядаК пергаменти)
Декрет вiд короля... i папська булла...*
Менi прощаються усi злочини
i всi грiхи... Чому? З якоП речi?..
I як до вас дiстались сi папери?
_* Булла - грамота, постанова або розпорядження папи римського,
скрiпленi печаткою._
Дол о р е с
(спустивши очi)
Ви не догадуКтесь?
Д о н Ж у а н
О Долорес!
Я розумiю. Знов ви наложили
на мене довг якийсь. Та вам вiдомо,
що я привик своП довги платити.
Д о л о р е с
Я не прийшла сюди з вас плату править.
Д о н Ж у а н
Я вiрю вам. Але я не банкрот.
Колись я вам заставу дав - обручку,
тепер готовий виплатить весь довг.
Уже ж я не банiт, а гранд iспанський,
i вам не сором буде стать до шлюбу
зо мною.
Д о л о р е с
(iз стогоном)
Боже! Дiво пресвятая!
Я сподiвалася, що сеК буде...
але щоб так мою остатню мрiю
я мусила ховати...
(Голос ЏЏ перехоплюК спазма стриманих слiз).
Д о н Ж у а н
Я вразив вас?
Та чим, Долорес?
Д о л о р е с
Ви не зрозумiли?
ГадаКте, що як iспанський гранд
дочцi гiдальга кине шлюбний перстень,
немов гаман з червiнцями лихварцi,
то в нiй повинно серце розцвiсти,
а не облитись крiв'ю?
Д о н Ж у а н
Нi, Долорес,
i ви ж мене повиннi зрозумiти:
нiякiй дiвчинi, нiякiй жiнцi
не був я досi винен зроду!
Д о л о р е с
Справдi?
Ви, дон Жуан, нiчим не завинили
проти жiноцтва?
Д о н Ж у а н
Нi. Нiчим, нiколи.
Я кожен раз давав Пм теК все,
що лиш вони могли змiстити: мрiю,
коротку хвилю щастя i порив,
а бiльшого з них жадна не змiщала,
та iншiй i того було надмiру.
Д о л о р е с
А ви самi могли змiстити бiльше?
(Пауза).
Платити вам не прийдеться сей раз.
Вiзьмiть назад сю золоту "заставу".
(Хоче зняти з своКП правицi обручку).
Дон Жу а н
(вдержуК ПП руку)
Нi, то належить вам з святого права.
Д о л ор е с
Я вже сама до себе не належу.
Вже й се видиме тiло не моК.
Сама душа у сьому тiлi - дим
жертовного кадила, що згораК
за вашу душу перед богом...
Д о н Ж у а н
Що се?
Я ваших слiв не можу зрозумiти.
Ви мов заколота кривава жертва,
такi в вас очi... Сей декрет, ся булла..
Ви як Пх здобули? Я вас благаю,
скажiть менi!
Д о л о р е с
Навiщо вам те знати?
Д о н Ж у а н
Ще, може, я зречуся тих дарiв.
Д о л о р е с
Ви Пх зректись не можете, я знаю.
А як вони здобутi - все одно.
Не перший раз за вас загине жiнка,
якби ж то хоч, остатнiй!
Д о н Ж у а н
Нi, скажiть.
Коли не скажете, я можу здумать,
що спосiб добування був ганебний,
бо чесний покриву не потребуК.
Д о л о р е с
"Ганебний"... "чесний"... як тепер далеко
вiд мене сi слова... Що ж, я скажу:
я за декрет сей тiлом заплатила.
Д о н Ж у а н
Як?..
Д о л о р е с
Я не можу довше поясняти.
Ви знаКте всi норови двiрськi, -
там платиться за все коли не злотом,
то...
Д о н Ж у а н
Боже! Як же страшно се, Долорес!
Д о л о р е с
Вам страшно? Я сього не сподiвалась.
Д о н Ж у а н
А вам?
Д о л о р е с
Я вже нiчого не боюся.
Чого менi жахатися про тiло,
коли не побоялась я i душу
вiддати, щоб за буллу заплатити?
Д о н Ж у а н
Та хто ж душею платить?
Д о л о р е с
Всi жiнки,
коли вони кохають. Я щаслива,
що я душею викупляю душу,
не кожна жiнка маК сеК щастя.
Святий отець вам душу визволяК
вiд кар пекельних через те, що я
взяла на себе каяться довiчно
за вашi всi грiхи. В монастирi
з уставом найсуворiшим я буду
черницею. Обiтницю мовчання,
i посту, й бичування дам я богу.
Зректися маю я всього, Жуане,
i навiть - мрiй i спогадiв про вас!
Лиш пам'ятать про вашу душу буду,
а власну душу занедбаю. Пiде
моя душа за вас на вiчнi муки.
Прощайте.
Дон Жуан стоПть мовчки, приголомшений.
(Долорес рушаК, але зараз зупиняКться).
Нi, ще раз! Остатнiй раз
я подивлюся ще на сiП очi!
Бо вже ж вони менi свiтить не будуть
в могильнiй тьмi того, що буде зватись
моПм життям... Вiзьмiте ваш портрет.
(ЗдiймаК з себе медальйон i кладе на камiнь).
Я маю пам'ятать про вашу душу,
бiльш нi про що.
Д о н Ж у а н
Але якби я вам
сказав, що мить Кдина щастя з вами
тут, на землi, дорожча задля мене,
нiж вiчний рай без вас на небесах?
Д о л о р е с
(екстатичне, як мучениця на тортурах)
Я не прошу мене не спокушати!
Сей пiвобман... коли б вiн мiг до краю
се серце сторожкеК одурити!
Святая дiво! дай менi принести
за нього й сюю жертву!.. О Жуане,
кажiть менi, кажiть слова кохання!
Не бiйтеся, щоб я Пх прийняла.
Ось вам обручка ваша.
(ЗдiймаК i хоче подати дон Жуановi обручку,
але рука знесилено падаК, обручка котиться додолу).
Д о н Ж у а н
(пiдiймаК обручку i надiваК знову на руку Долорес)
Нi, нiколи
я не вiзьму ПП. Носiть ПП
або мадоннi дайте на офiру,
як хочете. На сю обручку можна
дивитися черницi. Ся обручка
не збудить грiшних спогадiв.
Д о л о р е с
(тихо)
Се правда.
Д о н Ж у а н
А вашоП я не вiддам нiкому
довiку.
Д о л о р е с
Нащо вам ПП носити?
Д о н Ж у а н
Душа своП потреби маК й звички,
так само, як i тiло. Я хотiв би,
щоб ви без зайвих слiв се зрозумiли.
Д о л о р е с
Пора вже йти менi... Я вам прощаю
за все, що ви...
Д о н Ж у а н
Спинiться! Не тьмарiть
ясного спогаду, про сю хвилину!
За що прощати? Я ж тепера бачу,
що я i вам не завинив нiчого.
Адже ви через мене досягли
високого, пречистого верхiв'я!
Невже мене за се прощати треба?
О нi, либонь, ви в словi помилились!
У серцi сторожкiм такеК слово
вродитись не могло. Вам не потрiбнi
такi слова, коли ви стали вище
вiд ганьби й честi. Правда ж так, Долорес?
Д о л о р е с
ЗдаКться, слiв нiяких бiльш не треба.
(Хоче йти).
Д о н Ж у а н
Стривайте ще, Долорес... Ви в Мадрiдi
одвiдали сеньйору де Мендоза?
Д о л о р е с
(спиняКться)
Ви... ви... мене питаКте про неП?
Д о н Ж у а н
Я бачу, рано вам ще в монастир.
Д о л о р е с
(перемагаК себе)
Я бачила ПП.
Д о н Ж у а н
Вона щаслива?
Д о л о р е с
ЗдаКться, я щасливiша вiд неП.
Дон Жу а н
Вона про мене не забула?
Д о л о р е с
Нi.
Д о н Ж у а н
Почiм ви знаКте?
Д о л о р е с
Я серцем чую.
Д о н Ж у а н
Се все, що хтiв я знати.
Д о л о р е с
Я вже йду.
Д о н Ж у а н
Ви не питаКте мене, навiщо
менi се треба знати?
Д о л о р е с
Не питаю.
Д о н Ж у а н
I вам не тяжко се?
Д о л о р е с
Я не шукала
нiколи стежки легкоП. Прощайте.
Д о н Ж у а н
Прощайте. Я нiколи вас не зраджу.
Долорес закриваК раптом обличчя вiдлогою i виходить з печери не
оглядаючись.
Сганарель увiходить i докiрливо дивиться на дон Жуана.
Д о н Ж у а н
(скорiш до себе, нiж до слуги)
Яку я гарну вигартував душу!
С г а н а р е л ь
Чию? Свою?
Д о н Ж у а н
Ущипливе питання,
хоч несвiдоме!
С г а н а р е л ь
ДумаКте, пане?
Д о н Ж у а н
А ти що думаКш?
С г а н а р е л ь
Що я видав вас
ковадлом i клевцем, а ще нiколи
не бачив ковалем.
Д о н Ж у а н
То ще побачиш.
С г а н а р е л ь
Шкода! пропало вже!
Д о н Ж у а н
Що? де пропало?
С г а н а р е л ь
Пiшла в черницi ваша доля, пане.
Д о н Ж у а н
То ти пiдслухував?
С г а н а р е л ь
А ви й не знали?
Хто маК слуги, той повинен звикнуть,
що маК повсякчас конфесьйонал.
Д о н Ж у а н
Але щоб так нахабно признаватись!..
С г а н а р е л ь
То треба буть слугою дон Жуана.
Мiй пан вiдомий щирiстю своКю.
Д о н Ж у а н
Ну, не плещи!.. То тiнь моя пiшла,
зовсiм не доля. Доля жде в Мадрiдi.
Сiдлай лиш коней. Ми тепер поПдем
ту долю добувати. Швидше! Миттю!
Сганарель виходить. Дон Жуан бере шпагу до рук i проводить
рукою по лезi, пробуючи ПП гострiсть, при тому всмiхаКться.
IV
Оселя командорова в Мадрiдi. Опочивальня донни Анни, велика, пишно, але
в темних тонах убрана кiмната. Високi, вузькi вiкна з балконами сягають
сливе до пiдлоги, жалюзi на них закритi. Донна Анна у сивiй з чорним
пiвжалобнiй сукнi сидить
при столику, перебираК у скриньцi коштовнi покраси i примiряК Пх до
себе, дивлячись у свiчадо.
К о м а н д о р
(увiходить)
Чого се ви вбираКтесь?
А н н а
На завтра
покраси вибираю. Завтра хочу
пiти на бiй бикiв.
К о м а н д о р
У пiвжалобi?!
А н н а
(з досадою вiдсуваК покраси)
Ох, тi жалоби! i коли Пм край?
К о м а н д о р
(спокiйно)
Ся маК вiсiм день iще тривати.
По дядьковi вона не дуже довга.
А н н а
Найцiкавiше те, що я i в вiчi
не бачила нiколи того дядька.
К о м а н до р
То справи не змiняК. Ви тепер
належите до дому де Мендозiв,
тож вам годиться шанувати пам'ять
всiх своякiв.
А н н а
Продовж Пм, боже, вiку!
Бо се тепер по дядьковi жалоба,
а то була по тiтцi, перед нею ж -
коли б не помилитись! - брат у третiх
чи небiж у четвертих нам помер...
К о м а н д о р
На кого ви розсердились?
А н н а
Я тiльки
хотiла пригадати, скiльки днiв
я не була в жалобi з того часу,
як з вами одружилась.
К о м а н д о р
Цiлий мiсяць.
А н н а
(iронiчно)
Ах, цiлий мiсяць? Се багато, справдiП
К о м а н д о р
Не розумiю вашоП досади.
Невже-таки для марноП розваги
ладнi ви занедбати всi почеснi
звичаП давнi?
А н н а
(встаК)
Що се за слова?
Я не додержую звичаПв чесних?
Коли я що ганебного вчинила?
К о м а н д о р
Про щось ганебне й мови буть не може,
але для нас i збочення найменше
було б ступнем до прiрви. Не забудьте,
що командорський плащ менi дiстався
не просьбами, не грiшми, не насильством,
але чеснотою. З нас, де Мендозiв,
були здавен всi лицарi без страху,
всi дами без догани. Чи ж подоба,
щоб саме вас юрба могла огудить,
коли ви завтра...
А н н а
(роздражнено)
Я не йду нiкуди.
К о м а н д о р
Зовсiм нема потреби замикатись.
Ми завтра маКмо пiти до церкви.
А н н а
Я не збиралася до церкви завтра.
К о м а н д о р
А все-таки ми мусимо пiти, -
казати казань маК фра IньПго.
А н н а
Се найнуднiший в свiтi проповiдник!
К о м а н д о р
Я з вами згоджуюсь. Та королева
злюбила тi казання. Отже, ходить
i цiлий двiр на них. Коли не буде
з усiх грандес лиш вас, то се помiтять.
Анна мовчки зiтхаК.
(Командор виймаК з кишенi молитовнi чiтки з димчастого кришталю).
Я вам купив чiтки до пiвжалоби,
а трохи згодом справлю з аметисту.
А н н а
(бере чiтки)
Спасибi, тiльки нащо се?
К о м а н д о р
Вам треба
пишнотою всiх дам переважати.
I ще, будь ласка, як прийдем до церкви,
не попускайте доннi Консепсьйон
край королеви сiсти. ТеК мiсце
належить вам. Прошу вас пам'ятати,
що нам належить перше мiсце всюди,
бо ми його займати можем гiдно,
i нас нiхто не може замiнити, -
ручить за те не тiльки честь Мендозiв,
а й ордену мого почесний прапор.
Коли ж не тiльки донна Консепсьйон,
а й королева схоче те забути,
то я не гаючись покину двiр,
за мною рушить все моК лицарство,
i вже тодi нехай його величнiсть
придержуК корону хоч руками,
щоб часом не схитнулась. Я зумiю
одважно боронити прав лицарських,
та тiльки треба, щоб вони були
всiм навiч безперечнi, а для того
ми мусим пильнувать не тiльки честi,
але й вимог найменших етикети,
щонайдрiбнiших. Хай вони здаються
для вас нудними, марними, без глузду..
А н н а
Терпливосте свята!
К о м а н д о р
Так, справдi треба
молитись до терпливостi святоП,
коли хто хоче встоять на верхiв'П
тих прав, що вимагають обов'язкiв.
Права без обов'язкiв - то сваволя
Анна знов зiтхаК.
ЗiтхаКте? Що ж, вам було вiдомо,
якi вас тут повинностi чекають.
Свiдомо ви обрали вашу долю,
i ваше каяття прийшло запiзно.
А н н а
(гордо)
I в думцi я не маю каяття.
Я признаю вам рацiю. Забудьте
моП химери - вже вони минули.
К о м а н д о р
Осе слова справдешньоП грандеси!
Тепер я пiзнаю свою дружину.
Простiть, я був на мить не певен вас,
i так менi тодi самотньо стало,
i боротьба здалась менi тяжкою
за той щабель, що маК нас поставить
ще вище.
А н н а
(живо)
За який щабель? Таж вище
К тiльки трон!
К о м а н д о р
Так, тiльки трон.
(Пауза).
Давно б я
сей план вам розказав, якби я бачив,
що ви тим жити можете, чим я.
А н н а
А ви сього не бачили?
К о м а н д о р
Я каюсь.
Але тепер я кожний крок мiй хочу
робити з вами враз. Найвища скеля
лише тодi вiнець почесний маК,
коли зiв'К гнiздо на нiй орлиця.
А н н а
Орлиця?
К о м а н д о р
Так, орлиця тiльки може
на гострому i гладкому шпилi
собi тривку оселю збудувати
i жити в нiй, не боячись безвiддя,
нi сонця стрiл, анi грiзьби перунiв.
За те Пй надгорода - високостi...
А н н а
(переймаК)
...у чистому нагiрному повiтрi
без пахощiв облесливих долин.
Чи так?
К о м а н д о р
Так. Дайте руку.
Анна подаК руку, вiн стискаК.
I добранiч.
А н н а
Ви йдете?
К о м а н д о р
Так, на раду капiтулу*,
як часом запiзнюся, то не ждiть.
* Капiтул - зiбрання членiв якогось ордену.
(Виходить).
Анна сiдаК i задумуКться.
Увiходить покоПвка Марiквiта.
А н н а
Ти, Марiквiто? Де моя дуенья?
М а р i к в i т а
Пй раптом так чогось недобре стало,
аж мусила лягти. Але як треба,
то я таки ПП покличу.
А н н а
Нi,
нехай спочине. Заплети менi
волосся на нiч та й iди.
М а р i к в i т а
(заплiтаючи Аннi коси)
Я маю
сеньйорi щось казати, тiльки ждала,
щоб вийшов з дому наш сеньйор.
А н н а
Даремне.
Я вiд сеньйора таКмниць не маю.
М а р i к в i т а
О, певна рiч! Адже моя сеньйора
зовсiм свята! Я саме се казала
тому слузi, як брала тi квiтки.
А н н а
Який слуга? Що за квiтки?
М а р i к в i т а
Недавно
слуга якийсь принiс квiтки з гранати
вiд когось для сеньйори.
А н н а
(гнiвно)
Буть не може!
Квiтки з гранати, кажеш? I для мене?
М а р i к в i т а
Не знаю... Вiн казав... Воно-то правда -
зухвало трохи, бо квiтки з гранати -
то знак жаги. Та що я поясняю!
Адже се всiм вiдомо.
А н н а
Марiквiто,
я мушу знать, вiд кого ся образа!
М а р i к в i т а
Слуга iмення не сказав, лиш мовив,
квiтки тi даючи: "Се доннi Аннi
вiд мавра вiрного".
Анна уривчасто скрикуК.
Сеньйора знаК,
вiд кого то?
А н н а
(збентежена)
Не треба тих квiток...
М а р i к в i т а
Я принесу, хоч покажу.
А н н а
Не треба!
Марiквiта, не слухаючи, вибiгаК i миттю вертаКться з китицею червоного
гранатового цвiту.
(Одхиляючи квiти рукою та одвертаючись).
Геть викинь Пх!
М а р i к в i т а
Я б Пх собi взяла,
коли сеньйора Пх не хоче. Тут же
квiтки навдивовижу...
А н н а
Так... вiзьми...
М а р i к в i т а
От завтра я заквiтчаюсь!
А н н а
Iди!
М а р i к в i т а
Чи тут не треба вiдчинити вiкон?
Страх душно!
А н н а
(в задумi, безуважно)
Вiдчини.
М а р i к в i т а
(одчиняючи)
I жалюзi?
А н н а
Нi, може, видко з вулицi.
М а р i к в i т а
(одчиняючи жалюзi)
Та де ж там!
Тепер на вулицi зовсiм безлюдно.
Тут не Севiлья! Ох, тепер в СевiльП
дзвенять-бринять всi вулицi вiд спiвiв,
повiтря в'Кться в прудкiй мадриленьП!
А тут повiтря кам'яне...
А н н а
(нервово)
Ой, годi!
Марiквiта, говорячи, вихилилась Iз вiкна i розглядаКться на всi боки;
раптом робить рукою рух, наче кидаючи щось.
(Завваживши рух).
Та що ти, Марiквiто?!
М а р i к в i т а
(невинно)
Що? Нiчого.
А н н а
Ти кинула до когось квiтку?
М а р i к в i т а
Де ж тамi
Я нетлю проганяла... Чи сеньйора
нiчого бiльш не потребуК?
А н н а
Нi.
М а р i к в i т а
(кланяКться, присiдаючи)
Бажаю гарних, гарних снiв!
А н н а
Добранiч!
Марiквiта вийшла, а вийшовши, полишила в кiмнатi китицю з гранат. Анна,
оглянувшись на дверi, тремтячою рукою бере ту китицю i з тугою дивиться на
неП.
(Стиха).
Вiд мавра вiрного...
Дон Жуан без шелесту, зручно влазить вiкном, кидаКться на колiна перед
Анною i покриваК поцiлунками ПП одежу й руки.
(Впустивши китицю, в нестямi).
Ви?!
Д о н Ж у а н
Я! ваш лицар!
Ваш вiрний мавр!
А н н а
(опам'ятавшись)
Сеньйоре, хто дозволив?..
Д о н Ж у а н
(уставши)
Навiщо сеК лицемiрство, Анно?
Я ж бачив, як ви тiльки що держали
сю китицю.
А н н а
Се трапилось випадком.
Д о н Ж у а н
Такi випадки я благословляю!
(ПростягаК до Анни руки, вона борониться рухом).
А н н а
Я вас прошу, iдiть, лишiть мене!
Д о н Ж у а н
Ви боПтесь мене?
А н н а
Я не повинна
приймати вас...
Д о н Ж у а н
Якi слова безсилi!
Колись я не такi од вас чував!
Ох, Анно, Анно, де ж тi вашi гордi
колишнi мрiП?
А н н а
Тi дiвочi мрiП -
то просто казка.
Д о н Ж у а н
А хiба ж ми з вами
не в казцi живемо? На кладовищi,
мiж смiхом i слiзьми, вродилась казка,
у танцi розцвiла, зросла в розлуцi...
А н н а
I час уже скiнчитись Пй.
Д о н Ж у а н
Як саме?
Що вiрний лицар визволить принцесу
з камiнноП в'язницi, i почнеться
не казка вже, а пiсня щастя й волi?
А н н а
(хитаК головою)
Хiба не може казка тим скiнчитись,
що лицар просто вернеться додому,
бо вже запiзно рятувать принцесу?
Д о н Ж у а н
О нi! такого в казцi не буваК!
Таке трапляКться хiба в життi,
та й то в нiкчемному!
А н н а
Менi нiчого
од вас не треба. Я вас не прошу
нi рятувать мене, нi потiшати.
Я вам не скаржусь нi на що.
Д о н Ж у а н
Ох, Анно,
хiба я сам не бачу?..
(Нiжно).
СiП очi,
колись блискучi, гордi, iскрометнi,
тепер оправленi в жалобу темну
i погасили всi своП вогнi.
Сi руки, що були мов нiжнi квiти,
тепера стали мов слонова кiсть,
мов руки мученицi... Сяя постать
була мов буйна хвиля, а тепера
подiбна до тiП карiатиди,
що держить на собi тягар камiнний.
(Бере ПП за руку).
Кохана, скинь же з себе той тягар!
Розбий камiнну одiж!
А н н а
(в знесиллi)
Я не можу...
той камiнь... вiн не тiльки пригнiтаК,
вiн душу кам'янить... се найстрашнiше.
Д о н Ж у а н
Нi, нi! Се тiльки сон, камiнна змора!
Я розбуджу тебе вогнем любовi!
(Вiн пориваК Анну в обiйми, вона схиляКться йому на плече i
прориваКться риданням).
Ти плачеш? СiП сльози помсти просять!
Чутно, як здалека забряжчав ключ у замку,
потiм на сходах чутно важкi, повiльнi кроки командора.
А н н а
Се похода Гонзага! Утiкайте!
Дон Ж у а н
Втiкати? Нi. Тепер я маю змогу
йому не уступитися з дороги.
К о м а н д о р
(увiходить i бачить дон Жуана)
Ви? Тут?
Д о н Ж у а н
Я тут, сеньйоре де Мендоза.
Прийшов подякувать за веледушнiсть,
колись менi показану. Тепер
я рiвня вам. Либонь, се вам вiдомо?
Командор мовчки добуваК свою шпагу, дон Жуан свою, i вступають в бiй.
Донна Анна скрикуК.
К о м а н д о р
(оглядаючись на неП)
Я вам наказую мовчати.
Дон Жуан коле його в шию, вiн падаК i вмираК.
Д о н Ж у а н
Край!
(ОбтираК шпагу плащем командоровим).
А н н а
(до дон Жуана)
Що ви зробили!
Д о н Ж у а н
Що? Я подолав
сперечника у чеснiм поКдинку.
А н н а
Сього за поКдинок не признають, -
ви будете покаранi за вбивство.
Д о н Ж у а н
Менi се байдуже.
А н н а
Але менi
не байдуже, щоб тут мене взивали
подвiйною вдовою
i по коханцю!
i по мужу,
Д о н Ж у а н
Я ж iще не був
коханцем вашим.
А н н а
СеК знаКм ми.
Та хто ж тому повiрить! Я не хочу
з iменням зрадницi, з печаттю ганьби
зостатися у сiм гнiздi осинiм.
Д о н Ж у а н
Втiкаймо вкупi!
А н н а
Ви ума збулися?
Се значить взяти камiнь у дорогу!
Iдiть вiд мене, бо iнакше зараз
я крик здiйму й скажу, що ви хотiли
мене збезчестити, зрадецьки вбивши
сеньйора де Мендоза.
Д о н Ж у а н
Донно Анно,
ви можете сказати се?!
А н н а
(твердо)
Скажу.
Д о н Ж у а н
А що, як я скажу, що ви були
коханкою i спiльницею вбивства?
А н н а
Се не по-лицарськи.
Д о н Ж у а н
А ви, сеньйоро,
по-якому збираКтесь робити?
А н н а
Я тiльки боронюся. I як ви
от зараз пiдете iз сього дому,
я всiм скажу i всi тому повiрять,
що тут були розбiйники, та й годi.
Дон Жуан стоПть в непевностi.
Ну що ж? Либонь, нема про що вам думать?
Дон Жуан мовчки вилазить вiкном. Анна дивиться якусь хвилину в вiкно,
ждучи, поки вiн далеко одiйде. Потiм бере iз скриньки покраси, викидаК Пх
у вiкно i здiймаК голосний крик.
Розбiй! Розбiй! Рятуйте! пробi! люди!
На крик ПП збiгаються люди, вона падаК, нiбито зомлiла.
V
Кладовище в Мадрiдi. Пам'ятники переважно з темного каменю, суворого
стилю. Збоку - гранiтна каплиця стародавнього будування.
Нi ростин, нi квiтiв. Холодний, сухий зимовий день.
Донна Анна в глибокiй жалобi повагом iде, несучи в руках срiбний
нагробний вiнець. За нею йде стара дуенья. Обидвi надходять до могили, де
стоПть пам'ятник командоровi - велика статуя з командорською патерицею в
правицi, а лiвицею оперта на меч з розгорненим над держалном меча сувоКм.
Анна мовчки стаК на колiна перед могилою, кладе вiнець до пiднiжжя статуП
i перебираК чiтки, ворушачи устами.
Д у е н ь я
(дiждавшись, поки Анна раз перебрала чiтка)
Я насмiляюся прохать сеньйору
дозволити менi зайти на хвильку,
зовсiм близенько, тут-таки, при брамi,
до родички позичить рукавичок, -
я Пх забула дома, на нещастя,
а холод лютий.
А н н а
Се не випадаК,
щоб я лишилась тут на самотi.
Д у е н ь я
Моя сеньйоро милостива! Пробi
таж я стара, гостець мене так мучить!
Сеньйора бачить, як напухли руки?
Я, далебi, вiд болю нiч не спала.
А н н а
(глянувши на руки дуеньП)
А справдi, спухли. Ну, вже добре, йдiть,
лиш не барiться.
Д у е н ь я
Буду поспiшати.
Моя сеньйора - янгол милосердя!
(Вiдходить).
Ледве дуенья вiдiйшла, з-за близького пам'ятника з'являКться
дон Жуан. Анна схоплюКться на рiвнi ноги.
Д о н Ж у а н
Нарештi я вас бачу!
А н н а
Дон Жуане!
Се ви мою дуенью пiдкупили?
Д о н Ж у а н
Нi, я улучив мить. А хоч би й так,
то ви сами були б iз того виннi.
А н н а
Я?
Д о н Ж у а н
Ви. Бо хто ж примушуК мене
годинами блукать по кладовищi,
вас виглядаючи? I лиш на теК,
щоб я мав щастя бачити, як ви
пiд охороною дуеньП тута
читаКте нещирi молитви
на гробi "незабутнього"...
А н н а
(спиняК його рухом руки)
Стривайте.
Нiхто вас не примушуК - се перше,
а друге - молитви моП правдивi,
бо сталась я, хоча i мимоволi,
причиною до смертi чоловiка,
що поважав мене й любив.
Д о н Ж у а н
Сеньйоро,
поздоровляю! Успiхи великi!
А н н а
В чому?
Д о н Ж у а н
У лицемiрствi.
А н н а
Я не мушу
такого вислухати.
(Раптово рушаК геть).
Д о н Ж у а н
(удержуючи ПП за руку)
Донно Анно!
Я не пущу вас!
А н н а
Я кричати буду.
Д о н Жу а н
(випускаК ПП руку)
Я вас благаю вислухать мене.
А н н а
Як ви покинете свiй тон вразливий,
я згоджуюсь. Але кажiть коротко,
бо ще надiйде хто, а я не хочу,
щоб нас побачили удвох.
Д о н Ж у а н
Дивую,
для чого вам сi пута добровiльнi!
Я думав - от уже розбився камiнь,
тягар упав, людина ожила!
Та нi, ще наче ствердла та камiнна
одежа ваша. Дiм ваш - наче вежа
пiд час облоги: дверi на замках,
а заздрi жалюзi не пропускають
нi променя, нi погляду. Всi слуги -
суворi, збройнi, непiдкупнi...
А н н а
Значить,
були вже проби пiдкупити?
Д о н Ж у а н
Анно,
хiба одчай не маК прав своПх?
Адже, приходячи до вас одкрито,
я чув одно: "Сеньйора не приймаК".
А н н а
Подумайте самi: чи ж випадаК,
щоб молода вдова, та ще й в жалобi,
приймала лицаря такоП слави,
як ви, на самотi?
Д о н Ж у а н
Ох, Анно, Анно!
Менi здаКться, я вже трачу розум!..
Се ви? Се справдi ви?.. Та сама врода...
а речi, речi! Хто вас Пх навчив?
Хто одмiнив вам душу?
А н н а
Дон Жуане,
нiхто менi не одмiнив душi.
Вона була у мене зроду горда,
такою ж i зосталась. Я тому
замкнулася в твердиню неприступну,
щоб не посмiв нiхто сказать: "Ба, звiсно,
зрадiла вдiвонька, - ввiрвався ретязь!"
Невже ж би ви сами стерпiли сеК?
Д о н Ж у а н
Хiба вже я не маю шпаги, Анно?
А н н а
Так що ж - ви обезлюдите Мадрiд?
Та чи могли б ви шпагою вiдтяти
всi косi погляди, ухмилки, шепти,
моргання, свисти i плечей стискання,
що скрiзь мене б стрiчали й проводжали?
Д о н Ж у а н
Втiкаймо, Анно!
А н н а
Ха-ха-ха!
Д о н Ж у а н
Вам смiшно?
А н н а
Якби не засмiялась, позiхнула б,
а се ж хiба милiше вам?
Д о н Ж у а н
Сеньйоро!!
А н н а
Та вже ж утретК чую сi слова,
то може й надокучити.
Д о н Ж у а н
Я бачу,
ви справдi камiнь, без душi, без серця.
А н н а
Хоч не без розуму - ви признаКте?
Д о н Ж у а н
О, се я признаю!
А н н а
Скажiть, навiщо
втiкати нам тепер? Який в тiм глузд?
Коли ви зводили дiвчат i крали
жiнок вiд чоловiкiв, то не дивно,
що вам траплялося втiкати з ними,
а хто банiт, той, звiсно, утiкач.
Але себе самого посилати
в вигнання? i для чого? Щоб узяти
вдову, що нi вiд кого не залежна?
Самi подумайте, чи се ж не смiх?
I чим була б я вам, якби погналась
тепер iз вами в свiт? Запевне тiльки
забавою на час короткий.
Д о н Ж у а н
Анно,
я так нiкого не любив, як вас!
Для мене ви були немов святиня.
А н н а
Чому ж ви намагались нерозумно
стягти свою святиню з п'Кдесталу?
Д о н Ж у а н
Бо я хотiв ПП живою мати,
а не камiнною!
А н н а
Потрiбен камiнь,
коли хто хоче будувати мiцно
своК життя i щастя.
Д о н Ж у а н
Та невже
ви й досi вiрити не перестали
в камiнне щастя? Чи ж я сам не бачив,
як задихались ви пiд тим камiнням?
Чи я ж не чув у себе на плечi
палючих слiз? Адже за тiП сльози
вiн заплатив життям.
(ПоказуК на статую).
А н н а
I безневинно.
Д о н Ж у а н
(вiдступаК вiд неП вражений)
Коли се так...
А н н а
Авжеж, не вiн був винен
з неволi тоП. Вiн тягар ще бiльший
весь вiк носив.
Д о н Ж у а н
Його була в тiм воля.
А н н а
I я по волi йшла на те життя.
Але йому було терпiти легко,
бо вiн мене любив. То справдi щастя --
поставити на ясному верхiв'П
того, кого кохаКш.
Д о н Ж у а н
Тi верхiв'я...
Ви знаКте про Пх моП думки.
А н н а
Що варта думка проти свiтла щастя?
Хiба ж менi страшна була б неволя
сувороП сiКП етикети,
якби я знала, що в моПй твердинi
мене мiй любий жде? що тi замки
i заздрi жалюзi лише сховають
вiд натрутних очей моП розкошi...
Д о н Ж у а н
Ви, Анно, мов розпеченим залiзом,
словами випробовуКте серце!
МалюКте менi картину щастя
на те, щоб знов сказать: "Се не для тебе".
Та чим же маю заслужити вас?
Я через вас терплю таКмну ганьбу.
Живу, немов якась душа покутна,
серед людей чужих або й ворожих,
життям безбарвним, я б сказав, негiдним,
бо глузду в нiм немаК! Що ж вам треба?
Чи маю я зложити вам пiд ноги
свою так буйно викохану волю?
Чи ви повiрите? - менi з одчаю
i сяя думка стала набиватись
настирливо.
А н н а
Але з одчаю тiльки?
Д о н Ж у а н
Невже б хотiли ви покласти примус
помежи нами? Ви не боПтесь,
що вiн задавить нам любов живую,
дитину волi?
А н н а
(показуК на статую командора)
Вiн колись казав:
"То не любов, що присяги боПться".
Д о н Ж у а н
В таку хвилину ви менi нiчого
не маКте сказати, окрiм згадки
про нього?!
А н н а
Що ж я можу вам сказати?
Д о н Ж у а н
(хапаК ПП за руку)
Нi, се скiнчитись мусить! Бо iнакше
я присягаю, що пiду от зараз
i викажу на себе.
А н н а
Се погроза?
Д о н Ж у а н
Нi, не погроза, а смертельний стогiн,
бо я конаю пiд камiнним гнiтом!
ВмираК серце! Я не можу, Анно,
з умерлим серцем жити. Порятуйте
або добийте!
(СтискаК Пй обидвi руки i весь тремтить, дивлячись Пй у вiчi).
А н н а
Дайте час... я мушу
подумати...
(ЗадумуКться).
Вiд брами наближаКться стежкою донна Консепсьйон - поважна грандеса, з
дiвчинкою i дуеньКю. Анна Пх не бачить, бо стоПть плечима до стежки. Дон
Жуан перший завважаК прибулих i випускаК Аннинi руки.
Д i в ч и н к а
(пiдбiгаючи до Анни)
Добридень, донно Анно!
Д о н н а К о н с е п с ь й о н
Сеньйора молиться, не заважай.
А н н а
(збентежена)
Добридень, донно Консепсьйон! Добридень,
Розiночко... Така менi бiда
з дуеньКю - пiшла по рукавицi
та й забарилась, а iти додому
менi самiй по мiстi...
Д о н н а К о н с е п с ь й о н
Донно Анно,
таж тута лицар К, провести мiг би.
(До дон Жуана).
Сеньйоре де Маранья, я й не знала,
що ви сеньйорi де Мендоза родич!
Вам слiд ПП хоч трохи розважати,
бо так заслабнути недовго з туги.
(До дiвчинки, що побiгла вперед).
Розiно, пiдожди!
(До Анни).
Моя пошана!
Дон Жуан уклоняКться. Донна Консепсьйон ледве киваК йому головою i
проходить за дiвчинкою на другий куток кладовища поза каплицею. Дуенья йде
за нею, оглянувшись кiлька раз цiкаво на Анну i дон Жуана.
А н н а
(до дон Жуана)
Тепер iдiть убийте тую панi,
та тiльки се не буде ще кiнець
роботi шпаги вашоП... Радiйте!
Тепер уже не треба визволяти -
впаде сама з гори принцеса ваша!
(В одчаю хапаКться за голову).
Я знаю! ви надiялись на те,
чигаючи у засiдках на мене,
що, ганьбою пiдбита, я з одчаю
до рук вам попаду, як легка здобич?
Але сього не буде!
Д о н Ж у а н
Присягаю -
я не хотiв сього, не мiг хотiти.
Негiдних перемог я не шукаю.
Чим можна се поправити? Скажiте.
Готовий я зробити все для вас,
аби не бачить вас в такiм одчаю.
Пауза.
Анна думаК.
А н н а
Прийдiть до мене завтра на вечерю.
Я вас прийму. I ще гостей покличу.
Нам, може, краще бачитись прилюдно...
Я, може, якось... Ах, iде дуенья!
Д у К н ь я
(наближаючись)
Сеньйора хай пробачить...
А н н а
Ви не виннi,
що застарi для служби.
Д у К н ь я
(жалiбно)
О!..
А н н а
Ходiм.
(Мовчки киваК головою дон Жуановi, той низько вклоняКться).
Анна з дуеньКю виходять.
С г а н а р е л ь
(виходить з каплицi)
Що ж, можна вас поздоровити, пане?
Запросини дiстали на вечерю?
Та ви щось мов не радi... Се то правда -
в тiм домi Псти... ще там почастують
з начиння того пана...
(ПоказуК на статую командора).
Д о н Ж у а н
Ну,так що?
С г а н а р е л ь
Та те, що якби сей сеньйор знайшовся
там завтра при столi супроти вас,
то...
Д о н Ж у а н
Ти гадаКш, може б, я злякався?
Так я ж iз ним стрiвався вже не раз.
С г а н а р е л ь
То що! Мертвяк страшнiший вiд живого
для християнина.
Д о н Ж у а н
Тiльки не для мене!
С г а н а р е л ь
А все ж би ви його не запросили
на завтрашню вечерю.
Д о н Ж у а н
Бо не просять
господаря.
С г а н а р е л ь
Принаймнi сповiщають.
Д о н Ж у а н
Ну що ж, iди i сповiсти його.
Я бачу, ти навчився етикети
вiд того часу, як у гранда служиш,
а не в банiта.
С г а н а р е л ь
Як же сповiстити?
Од вашого iмення?
Д о н Ж у а н
Та звичайне.
С г а н а р е л ь
Чого ж менi iти? Простiше ж вам.
Д о н Ж у а н
То дбав про етикету, а тепера
простоти захотiв? Ей, Сганарелю,
набрався ти тут заячого духу!
Не йде тобi Мадрiд сей на користь.
С г а н а р е л ь
А вам Мадрiд нiчого не завадив?
Д о н Ж у а н
Ну, ну, iди i сповiсти його!
С г а н а р е л ь
(рушаК, але спиняКться, оглянувшись на дон Жуана)
А що, як я вам принесу вiдповiдь?
Д о н Ж у а н
Вже ж не iнакше. Так я й сподiваюсь.
С г а н а р е л ь
(iде до статуП, вклоняКться низько й проказуК з насмiшкою, але й з
тремтiнням у голосi)
Незрушно-мiцний i величний пане!
Зволiть прийнять привiт вiд дон Жуана,
сеньйора де Маранья iз СевiльП,
маркiза де Тенорiо i гранда.
Мiй пан дiстав високу честь запросин
од вашоП дружини донни Анни
i маК завтра ставитись на учту
в ваш дiм. Але як вам то недогiдно,
то пан мiй здержиться вiд завiтання.
Д о н Ж у а н
Ну, се останнК зайво.
С г а н а р е л ь
Нi, не зайво,
iнакше - нащо й сповiщати?
(СкрикуК).
Пане!
Вiн вам даК вiдповiдь, ще й листовну!
Д о н Ж у а н
Яку вiдповiдь? Де?
С г а н а р е л ь
(читаК)
"Приходь, я жду".
Дон Жуан надходить.
Сганарель показуК йому на сувiй пергаменту в лiвицi статуП.
Д о н Ж у а н
(пiсля паузи)
Ну що ж, i я, либонь, не без девiзи.
Виходять з кладовища.
VI
Свiтлиця для бенкетiв у командоровiй оселi. Не дуже велика, але гарно
прикрашена рiзьбленими шафами, мисниками з дорогим начинням, арматурами
тощо. Посерединi довгий стiл, накритий до званоП вечерi, навколо нього
дубовi стiльцi важкого стилю. При однiй стiнi проти кiнця стола великий
портрет командора з чорним серпанком на рамi, проти другого кiнця довге
вузьке свiчадо, що сягаК пiдлоги, стiлець, що стоПть на чiльнiм мiсцi,
приходиться спинкою до свiчада, а передом проти портрета. Слуга вiдчиняК
дверi з сусiдньоП кiмнати, iншi слуги лагодяться прислужувати при столi.
Донна Анна уводить гурт гостей, здебiльшого старшого вiку, поважних,
гордовитих, темно вбраних. Сама Анна у бiлiй сукнi, лямованiй по всiх
рубцях широкою чорною габою.
А н н а
Прошу сiдати, дорогiП гостi.
(До найстарiшого гостя, показуючи на чiльне мiсце).
Ось ваше мiсце.
Н а й с т а р i ш и й г i с т ь
Нi,сеньйоро мила,
пробачте, я не сяду, хай лишиться
воно порожнiм. Буде нам здаватись,
що наш господар тiльки запiзнився
i маК ще прибути на беседу.
Се вперше ми тут сходимось без нього,
i тяжко звикнути до тоП думки,
що слiд його закрила ляда смертi.
А н н а
(сiвши в кiнцi стола пiд портретом командора, проти чiльного мiсця,
зоставленого порожнiм, подаК знак слугам, щоб частували гостей, що вже
позаймали своП мiсця)
МоП панове й панi, - розростiться,
приймайтеся, частуйтеся i будьте
вибачними, якщо неповний лад
на вдовинiй беседi буде. Трудно
вдовi самотнiй вдержати в господi
той лицарський порядок, що потрiбен
для честi дому.
Д о н н а К о н с е п с ь й о н
(стиха до своКП сусiдки, молодшоП панi)
Начебто для честi
потрiбнi бенкети серед жалоби,
а iншого нiчого не потрiбно.
Д о н н а К л а р а
(сусiдка донни Консепсьйон)
Та досi донна Анна у всьому
додержувала честi.
Д о н н а К о н с е п с ь й о н
Донно Кларо!
Я знаю те, що знаю...
Д о н н а К л а р а
(з косим поглядом на Анну)
Нi... хiба?
С л у г а
(на порозi)
Прибув маркiз Тенорiо.
А н н а
Проси.
Дон Жуан увiходить i спиняКться коло порога
(Кивнувши дон Жуановi на привiт, звертаКться до гостей).
Дозвольте вам, моК шановне панство,
представити сеньйора де Маранья,
маркiза де Тенорiо.
(До дон Жуана).
Сеньйоре,
прошу сiдати.
Дон Жуан, пошукавши поглядом собi стiльця, займаК чiльне мiсце.
Угледiвши напроти себе портрета командора, здригаКться.
А н н а
(до слуги)
Дай вина сеньйору.
Слуга подаК дон Жуановi бiльший i кращий кубок, нiж iншим.
О д и н г i с т ь
(сусiд дон Жуана)
Я пiзнаю сей кубок. Нам годиться
того згадать, хто з нього пив колись.
(ПростягаК свого кубка до дон Жуана).
Нехай же маК дух його лицарський
в сiм домi вiчну пам'ять!
Д о н Ж у а н
(торкаючи гостевого кубка своПм)
Вiчний спокiй!
С т а р а г р а н д е с а
(що сидить праворуч донни Анни. Стиха, нахилившись до господинi)
Я мало знаю Пх, тих де Маранья, -
чи се не дон Жуан?
А н н а
Йому наймення
Антонiо-Жуан-ЛуПс-Уртадо.
С т а р а г р а н д е с а
Ах, значить - се не той...
Д о н н а К о н с е п с ь й о н
(наслухаК сю розмову, iронiчно всмiхаКться, нишком до сусiдки)
Якраз той самий!
С т а р и й г р а н д
(до сусiда свого, молодшого гранда)
Чи ви не знаКте, чим де Маранья
так переважив нас, що без намислу
на чiльнiм мiсцi сiв?
М о л о д ш и й г р а н д
(похмуро)
Не знаю, справдi.
С т а р и й г р а н д
Запевне, тим, що честь його нова,
а наша вже зостарiлась.
М о л о д ш и й г р а н д
Запевне.
Д о н н а К о н с е п с ь й о н
(до дон Жуана, голосно)
Послухайте, сеньйоре де Маранья,
я вас не встигла розпитати вчора, -
не хтiла вам перебивать розмови,
коли ви потiшали донну Анну
на гробi мужа, - а проте цiкаво
менi довiдатись, який же саме
ви родич Пй? Запевне, брат у перших?
Д о н Ж у а н
Нi, ми зовсiм не родичi.
Д о н н а К о н с е п с ь й о н
Ах, так?..
Але яке в вас добре, чуле серце!
Њ наказ, правда, i в письмi святому:
"Зажурених потiш..."
А н н а
(трохи пiдвищеним голосом)
Свояцтво миле!
Дозвольте вам тепера пояснити,
чому се я таким ладом незвиклим
врядила сю вечерю...
(До дон Жуана).
Ах, пробачте,
ви мали щось казати?
Д о н Ж у а н
Нi, прошу,
провадьте вашу мову, донно Анно.
А н н а
(до лицарiв)
Коханi свояки, скажiть по правдi,
чи я коли чим схибила повагу
iмення роду вашого?
Л и ц а р i
Нiчим!
А н н а
(до дам)
Своячки любi, вам найкраще знати,
як потребуК жiнка молода
поради й захисту в ворожiм свiтi.
А де ж поради й захисту шукати
вдовi, що не покликана вiд бога
вступити в стан чернечий найсвятiший?
Ослона тая, що менi постачив
серпанок жалiбний, тонка занадто,
щоб люди не могли мене дiткнути
колючим осудом, хоч i невинну.
Скажiть менi, у кого й де я маю
шукати оборони?
Д о н н а К о н с е п с ь й о н
Ох, найкраще,
коли зовсiм ПП шукать не треба!
Д о н Ж у а н
Ще краще - колючкам не потурати
i не давать Пм на поталу волi.
Н а й с т а р i ш и й г i с т ь
(дивлячись проникливе на дон Жуана)
Своячка наша маК повну волю
чинити все, що не плямуК честi
iмення де Мендозiв. А якби
хто iнший заважав своячцi нашiй
держати високо ту честь, - хай знаК,
що К в родинi лицарiв багато,
i всi Пх шпаги до послуги дамi.
Д о н Ж у а н
Вона багато шпаг не потребуК,
поки у мене К оця одна!
(ВитягаК свою шпагу до половини з пiхви).
Н а й с т а р i ш и й г i с т ь
(до Анни)
Чи вам доволi однiКП шпаги
для оборони?
Д о н Ж у а н
Як не досить шпаги,
то я знайду ще й iншу оборону.
Н а й с т а р i ш и й г i с т ь
(знов до Анни)
Вiн маК право се казати?
А н н а
Так.
Н а й с т а р i ш и й г i с т ь
Менi здаКться, ми в сiм домi зайвi.
(ВстаК, за ним iншi гостi).
Сеньйор маркiз, як бачте, ще не зважив,
котору форму оборони вибрать.
Та краще се зробить на самотi,
анiж прилюдно. А рiшинець, певне,
нам оголосять не пiзнiш, як завтра,
або вже ми його сами вгадаКм.
(ВклоняКться Аннi, за ним усi гостi, рушають iз свiтлицi).
Донна Анна i дон Жуан лишаються сами.
Д о н Ж у а н
От i замкнулася камiнна брама!
(Гiрко, жовчно смiКться).
Як несподiвано скiнчилась казкаП
З принцесою i лицар у в'язницi!..
А н н а
Чи то ж кiнець лихий - собi дiстати
з принцесою i гордую твердиню?
Чого ж нам думати, що се в'язниця,
а не гнiздо - спочин орлинiй парi?
Сама звила я се гнiздо на скелi,
труд, жах i муку - все переборола
i звикла до своКП високостi.
Чому не жити й вам на сiм верхiв'П?
Адже ви знаКте крилатий дух -
невже лякають вас безоднi й кручi?
Д о н Ж у а н
Мене лякаК тiльки те, що може
зломити волю.
Ан н а
Волi й так немаК,
ПП давно забрала вам Долорес.
Д о н Ж у а н
О нi! Долорес волi не ламала!
Вона за мене душу розп'яла
i заколола серце!
А н н а
А для чого?
Щоб вам вернути знов громадськi пута,
колись такi ненавиднi для вас!
Д о н Ж у а н
О, певне, я б 'не витримав Пх довго,
якби не ви. Я б розрубав Пх знову,
коли iнакше з них нема визволу.
А н н а
Хто самохiть Пх прийме хоч на мить,
тому навiк вони вгризуться в душу -
я добре знаю се, менi повiрте! -
i вже Пх скинути з душi не можна,
та можна силою й завзяттям духа
зробити з них ланцюг потужний влади,
що вже й громаду зв'яже, наче бранку,
i кине вам до нiг! Я вам кажу:
нема без влади волi.
Д о н Ж у а н
Хай i так.
Я владу мав над людськими серцями.
А н н а
Так вам здавалося. А тi серця
вiд влади вашоП лиш попелiли
i внiвець оберталися. Њдине
зосталось незруйноване - моК,
бо я вам рiвня.
Д о н Ж у а н
Тим я так змагався,
щоб вас подужати!
А н н а
I то даремне.
Хiба ж не краще нам з'Кднати силу,
щоб твердо гору ту опанувати,
що я на неП тяжко так здiймалась,
а вам - доволi тiльки зняти персня
з мiзинця i менi його вiддати.
Д о н Ж у а н
Долорес персня маю вам вiддати?!
А н н а
Чом нi? Таж я Долорес не вбивала.
Се ви поклали в сьому домi трупа,
що мусив би лежати межи нами
неперехiдним i страшним порогом.
Але готова я переступити
i сей порiг, бо я одважна зроду.
Д о н Ж у а н
Багато в чiм мене винують люди,
але одвагу досi признавали
i друзi й вороги.
А н н а
ЏП в вас досить,
щоб вихiд прорубати з сього дому,
Вас не злякають шпаги де Мендозiв,
того я певна.
Д о н Ж у а н
Як же з вами буде?
А н й а
Що вам до того? Мною не журiться.
Найгiрше лихо - легше, анiж помiч
нещира, вимушена.
Д о н Ж у а н
Ось мiй перстень!
(ЗдiймаК персня з мiзинця i даК Аннi).
А н н а
(мiняКться з ним перснями)
Ось мiй. А хутко я вам подарую
iнакший: щоб печатi прикладати
до командорських актiв.
Д о н Ж у а н
Як то?
А н н а
Так.
Я вам здобуду гiднiсть командорську.
Бо вже ж обранець мiй не стане низько
в очах лицарства й двору. Всi те знають,
що лицарем без страху ви були
i в тi часи, коли були банiтом,
а вже тепер ви станете зразком
усiх чеснот лицарських - вам се легко...
Д о н Ж у а н
(впадаК в рiч)
По-вашому, се легко - утопитись
у тiм бездоннiм морi лицемiрства,
що зветься кодексом чеснот лицарських?
А н н а
Доволi вже порожнiх слiв, Жуане!
Що значить "лицемiрство"? Таж признайте,
що й ви не все по щиростi чинили,
а дещо й вам траплялось удавати,
щоб звабити чиП прекраснi очi,
то вiдки ж се тепер така сумлiннiсть?
Чи, може, тут мета вам зависока?
Д о н Ж у а н
(в задумi)
То се я мав би спадок одiбрати
пiсля господаря твердинi сеП?..
Як чудно... лицар волi - переймаК
до рук своПх тяжкий таран камiнний,
щоб городiв i замкiв добувати...
А н н а
Ви, лицар волi, як були банiтом,
були бандитом.
Д о н Ж у а н
Я ним бути мусив.
А н н а
А, мусили? То де ж була та воля,
коли був примус бити й грабувати,
щоб вас не вбили люди або голод?
Я в тiм не бачу волi.
Д о н Ж у а н
Але владу,
признайте, мав я.
А н н а
Нi, не признаю!
Було "взаКмне полювання" тiльки, -
я пам'ятаю, як ви се назвали,
так бути ж ловчим не велика честь!
Ви ще не знаКте, що значить влада,
що значить мати не одну правицю,
а тисячi узброКних до бою,
що можуть i скрiпляти й руйнувати
всесвiтнi трони, й навiть - здобувати!
Д о н Ж у а н
(захоплений)
Се горда мрiя!
А н н а
(приступаК ближче, пристрасно шепоче)
Так, здобути трон!
ви мусите у спадок перейняти
i сюю мрiю вкупi з командорством!
(ПiдбiгаК до шафи i виймаК звiдти бiлий плащ командорський).
Дон Жуан одразу здригаКться, але не може одвести очей
од плаща, захоплений словами Анни.
Жуане, гляньте! от сей бiлий плащ,
одежа командорська! Се не марне
убрання для покраси! Вiн, мов прапор,
КднаК коло себе всiх одважних,
усiх, що не бояться крiв'ю й слiзьми
сполучувать камiння сили й влади
для вiчноП будови слави!
Д о н Ж у а н
Анно!
Я досi вас не знав. Ви мов не жiнка,
i чари вашi бiльшi вiд жiночих!
А н н а
(приступаК до дон Жуана з плащем)
Примiряйте сього плаща.
Д о н Ж у а н
(хоче взяти, але спиняКться)
Нi, Анно,
менi ввижаКться на ньому кров!
А н н а
Се плащ новий, ще й разу не надiтий.
А хоч би й так? Хоч би i кров була?
З якого часу боПтесь ви кровi?
Д о н Ж у а н
Се правда, що менi ПП боятись?
Чому менi не взять сього плаща?
Адже я цiлий спадок забираю.
Вже ж я господар буду сьому дому!
А н н а
О, як ви се сказали по-новому!
Я прагну швидше вас таким побачить,
яким ви стати маКте навiк!
(ПодаК плаща, дон Жуан бере його на себе, Анна даК йому меча,
командорську патерицю i шолом з бiлими перами, знявши з стiни).
Яка величнiсть! Гляньте у свiчадо!
Дон Жуан пiдходить до свiчада i раптом скрикуК.
А н н а
Чого ви?
Д о н Ж у а н
Вiн!.. його обличчя!
(ВипускаК меч i патерицю i затуляК очi руками).
А н н а
Сором!
Що вам привидiлось? Погляньте ще.
Не можна так уявi попускати.
Д о н Ж у а н
(зо страхом одкриваК обличчя. Глянув. Здавленим вiд несвiтського жаху
голосом).
Де я? мене нема... се вiн... камiнний!
(Точиться од свiчада вбiк до стiни i притуляКться до неП плечима,
тремтячи всiм тiлом).
Тим часом iз свiчада вирiзняКться постать командора, така, як на
пам'ятнику, тiльки без меча й патерицi, виступаК з рами, iде важкою
камiнною ходою просто до дон Жуана. Анна кидаКться межи дон Жуаном i
командором. Командор лiвицею становить донну Анну на колiна, а правицю
кладе на серце дон Жуановi. Дон Жуан застигаК, поражений смертельним
остовпiнням. Донна Анна скрикуК i падаК низьма додолу до нiг командоровi.
1912. 29/IV
** ЛIСОВА ПIСНЯ **
Драма-феКрiя в 3-х дiях
СПИС ДIЯЧIВ "ЛIСОВОЏ ПIСНI"
ПРОЛОГ
"Той, що греблi рве". Русалка.
Потерчата (двоК). Водяник.
ДIЯ I
Дядько Лев. Перелесник.
Лукаш.
Пропасниця (без мови).
Русалка. Потерчата.
Лiсовик.
Куць.
Мавка.
ДIЯ II
Мати Лукашева. Килина.
Лукаш. Русалка.
Дядько Лев. "Той, що в скалi
Мавка. сидить".
Русалка Польова. Перелесник.
ДIЯ III
Мавка. Хлопчик.
Лiсовик. Лукаш.
Куць. Дiти Килининi
Злиднi. (без мови).
Мати Лукашева. Доля.
Килина. Перелесник.
ПРОЛОГ
Старезний, густий, предковiчний лiс на Волинi. Посеред лiсу простора
галява з плакучою березою i з великим прастарим дубом. Галява скраю
переходить в куп'я та очерети, а в одному мiсцi в яро-зелену драговину -
то береги лiсового озера, що утворилося з лiсового струмка. Струмок той
вибiгаК з гущавини лiсу, впадаК в озеро, потiм, по другiм боцi озера, знов
витiкаК i губиться в хащах. Саме озеро - тиховоде, вкрите ряскою та
лататтям, але з чистим плесом посерединi. Мiстина вся дика, таКмнича, але
не понура, - повна нiжноП, задумливоП полiськоП краси. Провесна. По
узлiссi i на галявi зеленiК перший ряст i цвiтуть пролiски та сон-трава.
Дерева ще безлистi, але вкритi бростю, що от-от маК розкритись. На озерi
туман то лежить пеленою, то хвилюК од вiтру, то розриваКться, одкриваючи
блiдо-блакитну воду.
В лiсi щось загомонiло, струмок зашумував, забринiв, i вкупi з його
водами з лiсу вибiг "Той, що греблi рве" - молодий, дуже бiлявий,
синьоокий, з буйними i разом плавкими рухами; одежа на йому мiниться
барвами, вiд каламутно-жовтоП до ясно-блакитноП, i поблискуК гострими
злотистими iскрами. Кинувшися з потоку в озеро, вiн починаК кружляти по
плесi, хвилюючи його сонну воду; туман розбiгаКться, вода синiшаК.
"Т о й, щ о г р е б л i р в е"
З гiр на долину
бiжу, стрибаю, рину!
Мiсточки збиваю,
всi гребельки зриваю,
всi гатки, всi запруди,
що загатили люди, -
бо весняна вода,
як воля молода!
(ХвилюК воду ще бiльше, поринаК i виринаК,
мов шукаючи щось у водi).
П о т е р ч а т а
(двоК маленьких, блiденьких дiток у бiленьких
сорочечках виринають з-помiж латаття)
П е р ш е
Чого ти тута блудиш?
Д р у г е
Чого зо сну нас будиш?
П е р ш е
Нас матуся положила
i м'якенько постелила,
бо на рiння, на камiння
настелила баговиння,
i лататтям повкривала,
i тихенько заспiвала:
"Люлi-люлi-люлята,
заснiть, моП малята!"
Д р у г е
Чого ж ти тут шугаКш?
П е р ш е
Кого ти тут шукаКш?
"Т о й, щ о г р е б л i р в е"
Тую Русалку,
що покохав я змалку,
бо водянiй царiвнi
нема на свiтi рiвнi!
Збiгав я гори,
долини, яри, iзвори, -
милiшоП коханки
нема вiд озерянки.
Зiб'ю всю вашу воду,
таки знайду ту вроду!
(Бурно мутить воду).
П о т е р ч а т а
Ой леле! не нуртуй!
Хатинки не руйнуй!
Печера в нас маленька,
що збудувала ненька.
Убога наша хатка,
бо в нас немаК татка...
(Чiпляються йому за руки, благаючи).
Ми спустимось на дно,
де темно, холодно,
на днi лежить рибалка
над ним сидить Русалка...
"Т о й, щ о г р е б л i р в е"
Нехай його покине!
Нехай до мене зрине!
Потерчата поринають в озеро.
Виплинь же, мила!!
Русалка випливаК i знадливо всмiхаКться, радiсно складаючи долонi. На
нiй два вiнки - один бiльший, зелений, другий маленький, як коронка,
перловий, з-пiд нього спадаК серпанок.
Р у с а л к а
Се ти, мiй чарiвниченьку?!
"Т о й, щ о г р е б л i р в е"
(грiзно)
Що ти робила?
Р у с а л к а
(кидаКться немов до нього,
але пропливаК далi, минаючи його)
Я марила всю нiченьку
про тебе, мiй паниченьку!
Ронила сльози дрiбнiП,
збирала в кiнви срiбнiП,
без любоП розмовоньки
сповнила вщерть коновоньки...
(СплескуК руками, розкриваК обiйми,
знов кидаКться до нього i знов минаК).
Ось кинь на дно червiнця,
поллються через вiнця!
(Дзвiнко смiКться).
"Т о й, щ о г р е б л i р в е"
(з'Пдливо)
То се й у вас в болотi
кохаються у злотi?
Русалка наближаКться до нього, вiн круто вiдвертаКться вiд неП, виром
закрутивши воду.
Найкраще для Русалки
сидiти край рибалки,
глядiти неборака
вiд сома та вiд рака,
щоб не вiдгризли чуба.
Ото розмова люба!
Р у с а л к а
(пiдпливаК близенько, хапаК за руки,
заглядаК в вiчi)
Вже й розгнiвився?
(Лукаво).
А я щось знаю, любчику,
хороший душогубчику!
(Тихо смiКться, вiн бентежиться).
Де ти барився?
Ти водяну царiвну
змiняв на мельникiвну!
Зимовi - довгi ночi,
а в дiвки гарнi очi, -
недарма паничi
Пй носять дукачi!
(Свариться пальцем на нього i дрiбно смiКться).
Добре я бачу
твою ледачу вдачу,
та я тобi пробачу,
бо я ж тебе люблю!
(З жартiвливим пафосом).
На цiлу довгу мить тобi я буду вiрна,
хвилину буду я ласкава i покiрна,
а зраду потоплю!
Вода ж не держить слiду
вiд рана до обiду,
так як твоя люба
або моя журба!
"Т о й, щ о г р е б л i р в е"
(поривчасто простягаК Пй обидвi руки)
Ну, мир миром!
Поплинем понад виром!
Р у с а л к а
(береться з ним за руки i прудко кружляК)
На виру-вирочку,
на жовтому пiсочку,
в перловому вiночку
зав'юся у таночку!
Ух! Ух!
Ухкають, бризкають, плещуть. Вода б'Кться в береги, аж осока шумить, i
пташки зграями зриваються з очеретiв.
В о д я н и к
(ВиринаК посеред озера. Вiн древнiй сивий дiд,
довге волосся i довга бiла борода
всумiш з баговинням звисають аж по пояс.
Шати на ньому - барви мулу, на головi корона
iз скойок. Голос глухий, але дужий).
Хто тут бентежить нашi тихi води?
Русалка з своКю парою спиняються i кидаються врозтiч.
Стидайся, дочко! Водянiй царiвнi
танки заводити з чужинцем?! Сором!
Р у с а л к а
Вiн, батьку, не чужий. Ти не пiзнав?
Се ж "Той, що греблi рве"!
В о д я н и к
Та знаю, знаю!
Нерiдний вiн, хоч водяного роду.
Зрадлива i лукава в нього вдача.
Навеснi вiн нуртуК, граК, рве,
зриваК з озера вiнок розкiшний,
що цiлий рiк викохують русалки,
лякаК птицю мудру, сторожку,
вербi-вдовицi корiнь пiдриваК
i бiдним сиротятам-потерчатам
каганчики водою заливаК,
псуК моП рiвненькi береги
i старощам моПм спокiй руйнуК.
А влiтку де вiн? Де тодi гасаК,
коли жадiбне сонце воду п'К
iз келиха мого, мов гриф неситий,
коли вiд спраги никне очерет,
зоставшися на березi сухому,
коли, вмираючи, лiлеП клонять
до теплоП води голiвки в'ялi?
Де вiн тодi?
Пiд час сеП мови "Той, що греблi рве" нишком киваК Русалцi, ваблячи ПП
втекти з ним по лiсовому струмку.
"Т о й, щ о г р е б л i р в е"
(з укритою насмiшкою)
Тодi я в морi, дiду.
Мене на помiч кличе Океан,
щоб не спило i в нього чашу сонце.
Як цар морський покличе - треба слухать.
На те К служба, - сам здоровий знаКш.
В о д я н и к
Еге ж, тодi ти в морi... А менi,
якби не помагав мiй друг одвiчний,
мiй щирий приятель осiннiй дощик,
прийшлось би згинуть з парою!
"Той, що греблi рве" незамiтно ховаКться в воду.
Р у с а л к а
Татусю!
не може пара згинути, бо з пари
знов зробиться вода.
В о д я н и к
Яка ти мудра!
Iди на дно! Доволi тут базiкать!
Р у с а л к а
Та зараз, тату! Вже ж його немаК.
Я розчешу поплутаний сiкняг.
(ВиймаК з-за пояса гребiнку з мушлi,
чеше прибережне зiлля),
В о д я н и к
Ну, розчеши, я сам люблю порядок.
Чеши, чеши, я тута пiдожду,
поки скiнчиш роботу. Та поправ
латаття, щоб рiвненько розстелялось,
та килим з ряски позшивай гарненько,
що той порвав пройдисвiт.
Р у с а л к а
Добре, тату.
Водяник вигiдно вкладаКться в очеретi, очима слiдкуючи роботу
Русалчину; очi йому поволi заплющуються.
"Т о й, щ о г р е б л i р в е"
(вирнувши, стиха до Русалки)
Сховайся за вербою!
(Русалка ховаКться, оглядаючись на Водяника).
Поплинемо з тобою
ген на розтоки,
пiд бистрiП лотоки,
зiрвемо греблю рiвну,
утопим мельникiвну!
(ХапаК Русалку за руку i швидко мчить
з нею через озеро. Недалеко вiд другого берега
Русалка спиняКться i скрикуК).
Р у с а л к а
Ой, зачепилася за дуб торiшнiй!
Водяник прокидаКться, кидаКться навперейми
i перехоплюК Русалку.
В о д я н и к
То се ти так?!. Ти, клятий баламуте,
ще знатимеш, як зводити русалок!
Поскаржуся я матерi твоПй,
Метелицi Гiрськiй, то начувайся!
"Т о й, щ о г р е б л i р в е"
(з реготом)
Поки що буде, я ще нагуляюсь!
Прощай, Русалонько, сповняй коновки!
(КидаКться в лiсовий струмок i зникаК).
В о д я н и к
(до Русалки)
Iди на дно! Не смiй менi зринати
три ночi мiсячнi поверх води!
Р у с а л к а
(пручаючись)
З якого часу тут русалки стали
невiльницями в озерi? Я - вiльна!
Я вiльна, як вода!
В о д я н и к
В моПй обладi
вода повинна знати береги.
Iди на дно!
Р у с а л к а
Не хочу!
В о д я н и к
А, не хочеш?
Вiддай сюди вiнець перловий!
Р у с а л к а
Нi!
то дарував менi морський царенко.
В о д я н и к
Тобi вiнця не прийдеться носити,
бо за непослух забере тебе
"Той, що в скалi сидить".
Р у с а л к а
(з жахом)
Нi, любий тату,
я буду слухатись!
В о д я н и к
То йди на дно.
Р у с а л к а
(поволi опускаючися в воду)
Я йду, я йду... А бавитися можна
з рибалкою?
В о д я н и к
Та вже ж, про мене, бався.
Русалка спустилася в воду по плечi i, жалiбно всмiхаючись, дивиться
вгору на батька.
Чудна ти, дочко! Я ж про тебе дбаю.
Таж вiн тебе занапастив би тiльки,
потяг би по колючому ложиську
струмочка лiсового, бiле тiло
понiвечив та й кинув би самотню
десь на безвiддi.
Р у с а л к а
Але ж вiн вродливий!
В о д я н и к
Ти знов своКП?!
Р у с а л к а
Нi, нi, нi! Я йду!
(ПоринаК).
В о д я н и к
(поглядаючи вгору)
Уже весняне сонце припiкаК...
Ху, душно як! Прохолодитись треба.
(ПоринаК й собi),
ДIЯ I
Та сама мiстина, тiльки весна далi поступила; узлiсся наче повите
нiжним зеленим серпанком, де-не-де вже й верховiття дерев поволочене
зеленою барвою. Озеро стоПть повне, в зелених берегах,
як у рутвянiм вiнку.
З лiсу на прогалину виходять дядько Лев i небiж його Лукаш. Лев уже
старий чоловiк, поважний i дуже добрий з виду; по-полiському довге волосся
бiлими хвилями спускаКться на плечi з-пiд сивоП
повстяноП шапки-рогатки; убраний Лев у полотняну одежу i в ясно-сиву,
майже бiлу свиту; на ногах постоли, в руках кловня (малий ятiрець), коло
пояса на ремiнцi ножик, через плече виплетений з лика
кошiль (торба) на широкому ременi.
Лукаш - дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще
К щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тiльки з тоншого
полотна; сорочка випущена, мережана бiллю, з виложистим комiром,
пiдперезана червоним поясом, коло комiра i на чохлах червонi застiжки;
свити вiн не маК; на головi бриль; на поясi ножик i кiвшик з лика на
мотузку.
Дiйшовши до берега озера, Лукаш зупинився.
Л е в
Чого ж ти зупинився? Тут не можна
зайти по рибу. Мулко вельми, грузько.
Л у к а ш
Та я хотiв собi сопiлку втяти, -
хороший тута вельми очерет.
Л е в
Та вже тих сопiлок до лиха маКш!
Л у к а ш
Ну, скiльки ж Пх? - калинова, вербова
та липова, - ото й усi. А треба
ще й очеретяну собi зробити, -
та лепсько граК!
Л е в
Та вже бався, бався,
на те бог свято дав. А взавтра прийдем,
то будем хижку ставити. Вже час
до лiсу бидло виганяти. Бачиш,
вже онде К трава помежи рястом.
Л ук а ш
Та як же будемо сидiти тута?
Таж люди кажуть - тут непевне мiсце...
Л е в
То як для кого. Я, небоже, знаю,
як з чим i коло чого обiйтися:
де хрест покласти, де осику вбити,
де просто тричi плюнути, та й годi.
ПосiКм коло хижки мак-вiдюк,
терлич посадимо коло порога, -
та й не приступиться нiяка сила...
Ну, я пiду, а ти собi як хочеш.
Розходяться. Лукаш iде до озера i зникаК в очеретi. Лев iде понад
берегом, i його не стаК видко за вербами.
Р у с а л к а
(випливаК на берег i кричить)
Дiдусю! Лiсовий! бiда! рятуйте!
Л i с о в и к
(малий, бородатий дiдок, меткий рухами, поважний обличчям; у брунатному
вбраннi барви кори, у волохатiй шапцi з куницi)
Чого тобi? Чого кричиш?
Р у с а л к а
Там хлопець
на дудки рiже очерет!
Л i с о в и к
Овва!
Коби всiП бiди! Яка скупа.
Ось тута мають хижку будувати, -
я й то не бороню, аби не брали
сирого дерева.
Р у с а л к а
Ой леле! хижу?
То се тут люди будуть? Ой тi люди
з-пiд стрiх солом'яних! Я Пх не зношу!
я не терплю солом'яного духу!
Я Пх топлю, щоб вимити водою
той дух ненавидний. Залоскочу
тих натрутнiв, як прийдуть!
Л i с о в и к
Стiй! не квапся.
То ж дядько Лев сидiтиме в тiй хижi,
а вiн нам приятель. То вiн на жарт
осикою та терличем лякаК.
Люблю старого. Таж якби не вiн,
давно б уже не стало сього дуба,
що стiльки бачив наших рад, i танцiв,
i лiсових великих таКмниць.
Вже нiмцi мiряли його, навколо
втрьох постававши, обсягли руками -
i ледве що стiкло. Давали грошi -
таляри битi, людям дуже милi,
та дядько Лев заклявся на життя,
що дуба вiн повiк не дасть рубати.
Тодi ж i я на бороду заклявся,
що дядько Лев i вся його рiдня
повiк безпечнi будуть в сьому лiсi.
Р у с а л к а
Овва! А батько мiй Пх всiх потопить!
Л i с о в и к
Нехай не важиться! Бо завалю
все озеро гнилим торiшнiм листом!
Р у с а л к а
Ой лишечко, як страшно! Ха-ха-ха!
(ЗникаК в озерi).
Лiсовик, щось воркочучи, закурюК люльку, сiвши на заваленому деревi. З
очеретiв чутно голос сопiлки [мелодiП N 1, 2, 3, 4], нiжний, кучерявий, i
як вiн розвиваКться, так розвиваКться все в лiсi. Спочатку на вербi та
вiльхах замайорiли сережки, потiм береза листом залепетала. На озерi
розкрились лiлеП бiлi i зазолотiли квiтки на лататтi. Дика рожа появляК
нiжнi пуп'янки.
З-за стовбура староП розщепленоП верби, пiвусохлоП, виходить Мавка, в
ясно-зеленiй одежi, з розпущеними чорними з зеленим полиском косами,
розправляК руки i проводить долонею по очах.
М а в к а
Ох, як я довго спала!
Л i с о в и к
Довго, дочко!
Вже й сон-трава перецвiтати стала.
От-от зозулька маслечко сколотить,
в червонi черевички убереться
i людям одмiрятиме лiта.
Вже з вирiю поприлiтали гостi.
Он жовтими пушинками вже плавлють
на чистiм плесi каченятка дикi.
М а в к а
А хто мене збудив?
Л i с о в и к
Либонь, весна.
М а в к а
Весна ще так нiколи не спiвала,
як отепер. Чи то менi так снилось?
Лукаш знов граК [мелодiя N 5].
Нi... стiй... Ба! чуКш?.. То весна спiваК?
Лукаш граК мелодiю N 5, тiльки ближче.
Л i с о в и к
Та нi, то хлопець на сопiлцi граК.
М а в к а
Який? Невже се "Той, що греблi рве"?
От я не сподiвалася вiд нього!
Л i с о в и к
Нi, людський хлопець, дядька Лева небiж,
Лукаш на ймення.
М а в к а
Я його не знаю.
Л i с о в и к
Бо вiн уперше тута. Вiн здалека,
не з сих лiсiв, а з тих борiв соснових,
де наша баба любить зимувати;
осиротiв вiн з матiр'ю-вдовою,
то дядько Лев прийняв обох до себе...
М а в к а
Хотiла б я побачити його.
Л i с о в и к
Та нащо вiн тобi?
М а в к а
Вiн, певне, гарний!
Л i с о в и к
Не задивляйся ти на хлопцiв людських.
Се лiсовим дiвчатам небезпечно...
М а в к а
Який-бо ти, дiдусю, став суворий!
Се ти мене отак держати будеш,
як Водяник Русалку?
Л i с о в и к
Нi, дитинко,
я не держу тебе. То Водяник
в драговинi цупкiй привик одвiку
усе живе засмоктувати. Я
звик волю шанувати. Грайся з вiтром,
жартуй iз Перелесником, як хочеш,
всю силу лiсову i водяну,
гiрську й повiтряну приваб до себе,
але минай людськi стежки, дитино,
бо там не ходить воля, - там жура
тягар свiй носить. Обминай Пх, доню:
раз тiльки ступиш - i пропала воля!
М а в к а
(смiКться)
Ну, як-таки щоб воля - та пропала?
Се так колись i вiтер пропаде!
Лiсовик хоче щось вiдмовити, але виходить Лукаш iз сопiлкою.
Лiсовик i Мавка ховаються.
Лукаш хоче надрiзати ножем березу, щоб сточити сiк, Мавка кидаКться i
хапаК його за руку.
М а в к а
Не руш! не руш! не рiж! не убивай!
Л у к а ш
Та що ти, дiвчино? Чи я розбiйник?
Я тiльки хтiв собi вточити соку
з берези.
М а в к а
Не точи! Се кров ПП.
Не пий же кровi з сестроньки моКП!
Л у к а ш
Березу ти сестрою називаКш?
Хто ж ти така?
М а в к а
Я - Мавка лiсова.
Л у к а ш
(не так здивовано, як уважно придивляКться до неП)
А, от ти хто! Я вiд старих людей
про мавок чув не раз, але ще зроду
не бачив сам.
М а в к а
А бачити хотiв?
Л у к а ш
Чому ж би нi?.. Що ж, ти зовсiм така,
як дiвчина... ба нi, хутчiй як панна,
бо й руки бiлi, i сама тоненька,
i якось так убрана не по-наськи...
А чом же в тебе очi не зеленi?
(ПридивляКться).
Та нi, тепер зеленi... а були,
як небо, синi... О! тепер вже сивi,
як тая хмара... нi, здаКться, чорнi
чи, може, карi... ти таки дивна!
М а в к а
(усмiхаючись)
Чи гарна ж я тобi?
Л у к а ш
(соромлячись)
Хiба я знаю?
М а в к а
(смiючись)
А хто ж те знаК?
Л у к а ш
(зовсiм засоромлений)
Ет, таке питаКш!..
М а в к а
(щиро дивуючись)
Чому ж сього не можна запитати?
Он бачиш, там питаК дика рожа:
"Чи я хороша?"
А ясень Пй киваК в верховiттi:
"Найкраща в свiтi!"
Л у к а ш
А я й не знав, що в них така розмова.
Я думав - дерево нiме, та й годi.
М а в к а
Нiмого в лiсi в нас нема нiчого.
Л у к а ш
Чи то ти все отак сидиш у лiсi?
М а в к а
Я зроду не виходила ще з нього.
Л у к а ш
А ти давно живеш на свiтi?
М а в к а
Справдi,
нiколи я не думала про те...
(ЗадумуКться).
Менi здаКться, що жила я завжди...
Л у к а ш
I все така була, як от тепер?
М а в к а
ЗдаКться, все така...
Л у к а ш
А хто ж твiй рiд?
чи ти його зовсiм не маКш?
М а в к а
Маю.
Њ Лiсовик, я зву його "дiдусю",
а вiн мене - "дитинко" або "доню".
Л у к а ш
То хто ж вiн - дiд чи батько?
М а в к а
Я не знаю.
Хiба не все одно?
Л у к а ш
(смiКться)
Ну та й чуднi ви
отут у лiсi! Хто ж тобi тут мати,
чи баба, чи вже як у вас зовуть?
М а в к а
Менi здаКться часом, що верба,
ота стара, сухенька, то - матуся.
Вона мене на зиму прийняла
i порохном м'якеньким устелила
для мене ложе.
Л у к а ш
Там ти й зимувала?
А що ж ти там робила цiлу зиму?
М а в к а
Нiчого. Спала. Хто ж зимою робить?
Спить озеро, спить лiс i очерет.
Верба рипiла все: "Засни, засни..."
I снилися менi все бiлi сни:
на срiблi сяли яснi самоцвiти,
стелилися незнанi трави, квiти,
блискучi, бiлi... Тихi, нiжнi зорi
спадали з неба - бiлi, непрозорi -
i клалися в намети... Бiло, чисто
попiд наметами. Ясне намисто
з кришталю граК i ряхтить усюди...
Я спала. Дихали так вiльно груди.
По бiлих снах рожевiП гадки
легенькi гаптували мережки,
i мрiП ткались золото-блакитнi,
спокiйнi, тихi, не такi, як лiтнi...
Л у к а ш
(заслухавшись)
Як ти говориш...
М а в к а
Чи тобi так добре?
Лукаш потакуК головою.
Твоя сопiлка маК кращу мову.
Заграй менi, а я поколишуся.
Мавка сплiтаК довге вiття на березi, сiдаК в нього i гойдаКться тихо,
мов у колисцi. Лукаш граК соло мелодiП N 6, 7 i 8, прихилившись до дуба, i
не зводить очей з Мавки. Лукаш граК веснянки. Мавка, слухаючи, мимоволi
озиваКться тихесенько на голос мелодiП .N 8, i Лукаш Пй приграК вдруге
мелодiю N 8. Спiв i гра в унiсон.
М а в к а
Як солодко граК,
як глибоко краК,
розтинаК бiлi груди, серденько виймаК!
На голос веснянки вiдкликаКться зозуля, потiм соловейко, розцвiтаК
ярiше дика рожа, бiлiК цвiт калини, глiд соромливо рожевiК, навiть чорна
безлиста тернина появляК нiжнi квiти.
Мавка, зачарована, тихо колишеться, усмiхаКться, а в очах якась туга,
аж до слiз; Лукаш, завваживши те, перестаК грати.
Л у к а ш
Ти плачеш, дiвчино?
М а в к а
Хiба я плачу?
(Проводить рукою по очах).
А справдi... Нi-бо! то роса вечiрня.
Заходить сонце... Бач, уже встаК
на озерi туман...
Л у к а ш
Та нi, ще рано!
М а в к а
Ти б не хотiв, щоб день уже скiнчився?
Лукаш хитаК головою, що не хотiв би.
Чому?
Л у к а ш
Бо дядько до села покличуть.
М а в к а
А ти зо мною хочеш бути?
Лукаш киваК, потакуючи.
Бачиш,
I ти, немов той ясень, розмовляКш.
Л у к а ш
(смiючись)
Та треба по-тутешньому навчитись,
бо маю ж тута лiтувати.
М а в к а
(радо)
Справдi?
Л у к а ш
Ми взавтра й будуватися почнемо.
М а в к а
Курiнь поставите?
Л у к а ш
Нi, може, хижку,
а може, й цiлу хату.
М а в к а
Ви - як птахи:
клопочетесь, будуКте кубельця,
щоб потiм кинути.
Л у к а ш
Нi, ми будуКм
навiки.
М а в к а
Як навiки? Ти ж казав,
що тiльки лiтувати будеш тута.
Л у к а ш
(нiяково)
Та я не знаю... Дядько Лев казали,
що тут менi дадуть грунтець i хату,
бо восени хотять мене женити...
М а в к а
(з тривогою)
З ким?
Л у к а ш
Я не знаю. Дядько не казали,
а може, ще й не напитали дiвки.
М а в к а
Хiба ти сам собi не знайдеш пари?
Л у к а ш
(поглядаючи на неП)
Я, може б, i знайшов, та...
М а в к а
Що?
Л у к а ш
Нiчого...
(ПограваК у сопiлку стиха щось дуже жалiбненьке
[мелодiя N 9],
потiм спускаК руку з сопiлкою i замислюКться).
М а в к а
(помовчавши)
Чи у людей паруються надовго?
Л у к а ш
Та вже ж навiк!
М а в к а
Се так, як голуби...
Я часом заздрила на Пх: так нiжно
вони кохаються... А я не знаю
нiчого нiжного, окрiм берези,
за те ж ПП й сестрицею взиваю;
але вона занадто вже смутна,
така блiда, похила та журлива, -
я часто плачу, дивлячись на неП.
От вiльхи не люблю - вона шорстка.
Осика все мене чогось лякаК;
вона й сама боПться - все тремтить.
Дуби поважнi надто. Дика рожа
задирлива, так само й глiд, i терен.
А ясень, клен i явiр - гордовитi.
Калина так хизуКться красою,
що байдуже Пй до всього на свiтi.
Така, здаКться, й я була торiк,
але тепер менi чомусь те прикро...
Як добре зважити, то я у лiсi
зовсiм самотня...
(Журливо задумуКться),
Л у к а ш
А твоя верба?
Таж ти ПП матусею назвала.
М а в к а
Верба?.. Та що ж.... в Пй добре зимувати,
а лiтом... бач, вона така суха,
i все рипить, все згадуК про зиму...
Нi, я таки зовсiм, зовсiм самотня...
Л у к а ш
У лiсi ж не самiП дерева, -
таж тут багато рiзноП К сили.
(Трохи ущипливо).
Вже не прибiднюйся, бо й ми чували
про вашi танцi, жарти та зальоти!
М а в к а
То все таке, як той раптовий вихор, -
от налетить, закрутить та й покине.
В нас так нема, як у людей, - навiки!
Л у к а ш
(приступаючи ближче)
А ти б хотiла?..
Раптом чутно голосне гукання дядька Лева.
Г о л о с
Гов, Лукашу, гов!
го-го-го-го! А де ти?
Л у к а ш
(вiдзиваКться)
Ось я йду!
Г о л о с
А йди хутчiй!
Л у к а ш
Оце ще нетерплячка!
(ВiдгукуКться).
Та йду вже, йду!
(ПодаКться йти).
М а в к а
А вернешся?
Л у к а ш
Не знаю.
(Iде в прибережнi хащi).
З гущавини лiсу вилiтаК Перелесник - гарний хлопець у червонiй одежi, з
червонястим, буйно розвiяним, як вiтер, волоссям, з чорними бровами, з
блискучими очима.
Вiн хоче обняти Мавку, вона ухиляКться.
М а в к а
Не руш мене!
П е р е л е с н и к
А то чому?
М а в к а
Iди
поглянь, чи в полi рунь зазеленiла.
П е р е л е с н и к
Менi навiщо тая рунь?
М а в к а
А там же
твоя Русалка Польова, що в житi.
Вона для тебе досi вже вiнок
зелено-ярий почала сплiтати.
П е р е л е с н и к
Я вже ПП забув.
М а в к а
Забудь мене.
П е р е л е с н и к
Ну, не глузуй! Ходи, полетимо!
Я понесу тебе в зеленi гори,
ти ж так хотiла бачити смереки.
М а в к а
Тепер не хочу.
П е р е л е с н и к
Так? А то чому?
М а в к а
Бо вiдхотiлося,
П е р е л е с н и к
Якiсь химери!
Чом вiдхотiлося?
М а в к а
Нема охоти.
П е р е л е с н и к
(улесливо в'Кться коло неП)
Линьмо, линьмо в гори! Там моП сестрицi,
там гiрськi русалки, вiльнi лiтавицi,
будуть танцювати коло по травицi,
наче блискавицi!
Ми тобi знайдемо з папоротi квiтку,
зiрвем з неба зiрку, золоту лелiтку,
на снiгу нагiрнiм вибiлимо влiтку
чарiвну намiтку.
Щоб тобi здобути лiсову корону,
ми Змiю-царицю скинемо iз трону
i дамо крем'янi гори в оборону!
Будь моя кохана!
Звечора i зрана
самоцвiтнi шати
буду приношати,
i вiночок плести,
i в таночок вести,
i на крилах нести
на моря багрянi, де багате сонце
золото ховаК в таКмну глибiнь.
Потiм ми заглянем до Зорi в вiконце,
Зiрка-пряха вдiлить срiбне волоконце,
будем гаптувати оксамитну тiнь.
Потiм, на свiтаннi, як бiлявi хмари
стануть покрай неба, мов яснi отари,
що холодну воду п'ють на тихiм бродi,
ми спочинем любо,на квiтчастiм...
М а в к а
(нетерпляче)
Годi!
П е р е л е с н и к
Як ти обiрвала рiч мою сердито!
(Смутно i разом лукаво).
Ти хiба забула про торiшнК лiто?
М а в к а
(байдуже)
Ох, торiшнК лiто так давно минуло!
Що тодi спiвало, те взимi заснуло.
Я вже й не згадаю!
П е р е л е с н и к
(таКмничо нагадуючи)
А в дубовiм гаю?..
М а в к а
Що ж там? Я шукала ягiдок, грибкiв...
П е р е л е с н и к
А не приглядалась до моПх слiдкiв?
М а в к а
В гаю я зривала кучерики з хмелю...
П е р е л е с н и к
Щоб менi послати пишную постелю?
М а в к а
Нi, щоб перевити се волосся чорне!
П е р е л е с н и к
Сподiвалась: може, миленький пригорне?
М а в к а
Нi, мене береза нiжно колихала.
П е р е л е с н и к
А проте... здаКться... ти когось кохала?
М а в к а
Ха-ха-ха! Не знаю!
Попитай у гаю.
Я пiду квiтчати дрiбним рястом коси...
(ПодаКться до лiсу).
П е р е л е с н и к
Ой гляди! Ще змиють Пх холоднi роси!
М а в к а
Вiтерець повiК,
сонечко пригрiК,
то й роса спаде!
(ЗникаК в лiсi).
П е р е л е с н и к
Постривай хвилину!
Я без тебе гину!
Де ти? Де ти? Де?
Бiжить i собi в лiс.
Помiж деревами якусь хвилину маячить його червона одiж i, мов луна,
озиваКться: "Де ти? Де?.."
По лiсi граК червоний захiд сонця, далi погасаК.
Над озером стаК бiлий туман.
Дядько Лев i Лукаш виходять на галяву.
Л е в
(сердито воркоче)
Той клятий Водяник! Бодай би всох!
Я, наловивши риби, тiльки виплив
на плесо душогубкою, - хотiв
на той бiк передатися, - а вiн
вчепився цупко лапою за днище,
та й анi руш! Ще трохи - затопив би!
Ну й я ж не дурень: як засяг рукою
за бороду, то й замотав, як мичку,
та ножика з-за пояса, - бiгме,
так i вiдтяв би! Та проклята ж пара -
штурхiць! - i перекинула човна!
Я ледь що вибрався живий на берег,
i рибу розгубив... А щоб ти зслиз!
(До Лукаша).
А тут iще й тебе щось учепило, -
кричу, гукаю, кличу - хоч ти згинь!
I де ти длявся?
Л у к а ш
Та кажу ж - був тута,
вирiзував сопiлку.
Л е в
Щось довгенько
вирiзуКш, небоже, сопiлки!
Л у к а ш
(нiяково)
Або ж я, дядьку...
Л е в
(усмiхнувся i подобрiв)
Ей! не вчись брехати,
бо ще ти молодий! Язика шкода!
От лiпше хмизу пошукай по лiсi
та розпали вогонь, - хоть обсушуся,
бо як його таким iти додому?
Поки дiйдем, ще й тая нападе -
не тута споминаючи, цур-пек! -
а потiм буде душу витрясати...
Лукаш iде в лiс; чутно згодом, як вiн хряскаК сухим гiллям.
Д я д ь к о Л е в
(сiдаК пiд дубом на грубу коренину i пробуК викресати вогню, щоб
запалити люльку)
Аякже! викрешеш! i губка змокла...
i трут згубився... А, нема на тебе
лихоП трясцi!.. Чи не наросла
на дубi свiжа?
(ОбмацуК дуба, шукаючи губки).
З озера, з туману, виринаК бiла жiноча постать, бiльше подiбна до смуги
мли, нiж до людини; простягненi бiлi довгi руки загребисто ворушать
тонкими пальцями, коли вона наближаКться до Лева.
Л е в
(усмiхнувшись)
Се що за мара?
Ага! вже знаю. Добре, що побачив!..
(Оговтавшись, виймаК з кошеля якiсь корiнцi та зiлля i простягаК
назустрiч марi, немов боронячись вiд неП.
Вона трохи вiдступаК.
Вiн прочитуК, замовляючи, дедалi все швидше).
Шiпле-дiвице,
Пропаснице-Трясавице!
Iди ти собi на куп'я, на болота,
де люди не ходять, де кури не пiють,
де мiй глас не заходить.
Тут тобi не ходити,
бiлого тiла не в'ялити,
жовтоП костi не млоПти,
чорноП кровi не спивати,
вiку не вкорочати.
Ось тобi полинь -
згинь, маро, згинь!
Мара подаКться назад до озера i зливаКться з туманом.
Надходить Лукаш з оберемком хмизу, кладе перед дядьком, виймаК з-за
пазухи кресало й губку й розпалюК вогонь.
Л у к а ш
Ось нате, дядьку, грiйтеся.
Л е в
Спасибi.
Ти догоджаКш дядьковi старому.
(РозпалюК коло вогню люльку).
Тепер що iншого!
(ВкладаКться проти вогню на травi, поклавши кошеля пiд голову, пакаК
люльку i жмуриться на вогонь).
Л у к а ш
Якби ви, дядьку,
якоП байки нагадали.
Л е в
Бач!
умалився!.. А ти б якоП хтiв?
Про Оха-чудотвора? Про Трьомсина?
Л у к а ш
Такi я чув! Ви вмiКте iнакших,
що Пх нiхто не вмiК.
Л е в
(надумавшись)
Ну, то слухай:
Я про Царiвну-Хвилю розкажу.
(ПочинаК спокiйним, спiвучим, розмiрним голосом).
Якби нам хата тепла
та люди добрi,
казали б ми казку,
баяли байку
до самого свiта...
За темними борами,
та за глибокими морями,
та за високими горами
то Ксть там дивний-предивний край,
де пануК Урай.
Що в тому краю сонце не сiдаК,
мiсяць не погасаК,
а яснi зорi по полю ходять,
таночки водять.
Отож у найкращоП Зорi та знайшовся син
Бiлий Палянин.
На личку бiлий,
на вроду милий,
золотий волос по вiтру маК,
а срiбна зброя в рученьках сяК...
Л у к а ш
Ви ж про Царiвну мали.
Л е в
Та зажди!..
От як став Бiлий Палянин до лiт доходжати,
став вiн собi думати-гадати,
про своК життя розважати:
"З усiх я, - каже, - вродою вдався,
а ще ж бо я долi не дiждався.
Порадь мене, Зiрнице-мати,
де менi пари шукати:
чи межи боярством,
преславним лицарством,
чи межи князiвством,
чи межи простим поспiльством?
Що хiба яка царiвна
та була б менi рiвна..."
(ПочинаК дрiмати).
От i пiшов вiн до синього моря,
i розiклав на березi перлове намисто...
Л у к а ш
Вiдай, ви, дядьку, щось тут проминули.
Л е в
Хiба?.. Та ти ж бо вже не заважай!
...От i розбiглася на морi супротивна хвиля,
а з теП хвилi вилетiли конi,
як жар, червонi,
у червону колясу запряженi...
А на тiй колясi...
(ЗмовкаК, зложений сном).
Л у к а ш
Та й хто ж на тiй колясi був? Царiвна?
Л е в
(крiзь сон)
Га?.. Де?.. Яка царiвна?..
Л у к а ш
Вже й заснули!
(Який час дивиться задумливо на вогонь, потiм устаК, вiдходить далi вiд
огнища i походжаК по галявi, тихо-тихесенько, ледве чутно, пограваючи у
сопiлку [мелодiя N 10]),
В лiсi поночiК, але темрява не густа, а прозора, як буваК перед сходом
мiсяця. Навколо вогнища блиски свiтла i звоП тiнi неначе водять химерний
танок; близькi до вогню квiти то поблискують барвами, то гаснуть у пiтьмi.
Покрай лiсу таКмничо бiлiють стовбури осик та берiз. Весняний вiтер
нетерпляче зiтхаК, оббiгаючи узлiсся та розвiваючи гiлля плакучiй березi.
Туман на озерi бiлими хвилями прибиваК до чорних хащiв; очерет
перешiптуКться з осокою, сховавшись у млi.
З гущавини вибiгаК Мавка, бiжить прудко, мов утiкаючи; волосся Пй
розвiялось, одежа розмаялась. На галявi вона спиняКться, оглядаючись,
притуляК руки до серця, далi кидаКться до берези i ще раз зупиняКться.
М а в к а
Дяка щирая тобi, нiченько-чарiвниченько,
що закрила ти моК личенько!
i вам, стежечки як мережечки,
що вели мене до березочки!
Ой сховай мене ти, сестриченько!
(ХоваКться пiд березу, обiймаючи ПП стовбур).
Л ук а ш
(пiдходить до берези, нишком)
Ти, Мавко?
М а в к а
(ще тихше)
Я.
Л у к а ш
Ти бiгла?
М а в к а
Як бIлиця.
Л у к а ш
Втiкала?
М а в к а
Так.
Л у к а ш
Вiд кого?
М а в к а
Вiд такого,
як сам вогонь.
Л у к а ш
А де ж вiн?
М а в к а
Цить!.. Бо знову прилетить.
Мовчання.
Л у к а ш
Як ти тремтиш! Я чую, як береза
стинаКться i листом шелестить.
М а в к а
(вiдхиляКться вiд берези)
Ой лихо! Я боюся притулятись,
а так не встою.
Л у к а ш
Притулись до мене.
Я дужий - здержу, ще й обороню.
Мавка прихиляКться до нього. Вони стоять у парi. Мiсячне свiтло починаК
ходити по лiсi, стелеться по галявi i закрадаКться пiд березу. В лiсi
озиваються спiви солов'Пнi i всi голоси весняноП ночi. Вiтер поривчасто
зiтхаК. З осяйного туману виходить Русалка i нишком пiдглядаК молоду пару.
Лукаш, тулячи до себе Мавку, все ближче нахиляКться обличчям до неП i
раптом цiлуК.
М а в к а
(скрикуК з болем щастя)
Ох!.. Зiрка в серце впала.
Р у с а л к а
Ха-ха-ха!
(З смiхом i плеском кидаКться в озеро).
Л у к а ш
(ужахнувшись)
Що се таке?
М а в к а
Не бiйся, то Русалка.
Ми подруги, - вона нас не зачепить.
Вона свавiльна, любить глузувати,
але менi дарма... Менi дарма
про все на свiтi!
Л у к а ш
То й про мене?
М а в к а
Нi,
ти сам для мене свiт, милiший, кращий,
нiж той, що досi знала я, а й той
покращав, вiдколи ми поКднались.
Л у к а ш
То ми вже поКднались?
М а в к а
Ти не чуКш,
як солов'П весiльним спiвом дзвонять?
Л у к а ш
Я чую... Се вони вже не щебечуть,
не тьохкають, як завжди, а спiвають:
"Цiлуй! цiлуй! цiлуй!"
(ЦiлуК ПП довгим, нiжним, тремтячим поцiлунком).
Я зацiлую
тебе на смерть!
ЗриваКться вихор, бiлий цвiт метелицею в'Кться по галявi.
М а в к а
Нi, я не можу вмерти...
а шкода...
Л у к а ш
Що ти кажеш? Я не хочу!
Навiщо я сказав?!.
М а в к а
Нi, се так добре -
умерти, як летюча зiрка...
Л у к а ш
Годi!
(Говорить пестячи).
Не хочу про таке! Не говори!
Не говори нiчого!.. Нi, кажи!
Чудна у тебе мова, але якось
так добре слухати... Що ж ти мовчиш?
Розгнiвалась?
М а в к а
Я слухаю тебе...
твого кохання...
(Бере в руки голову його, обертаК проти мiсяця
i пильно дивиться в вiчi).
Л у к а ш
Нащо так? Аж страшно,
як ти очима в душу зазираКш...
Я так не можу! Говори, жартуй,
питай мене, кажи, що любиш, смiйся...
М а в к а
У тебе голос чистий, як струмок,
а очi - непрозорi.
Л у к а ш
Може, мiсяць
неясно свiтить.
М а в к а
Може...
(СхиляКться головою йому до серця i замираК).
Л у к а ш
Ти зомлiла?
М а в к а
Цить! Хай говорить серце... Невиразно
воно говорить, як весняна нiчка.
Л у к а ш
Чого там прислухатися? Не треба!
М а в к а
Не треба, кажеш? То не треба, милий!
Не треба, любий! Я не буду, щастя,
не буду прислухатися, хороший!
Я буду пестити, моК кохання!
Ти звик до пестощiв?
Л у к а ш
Я не любився
нi з ким ще зроду. Я того й не знав,
що любощi такi солодкi!
Мавка пристрасно пестить його, вiн скрикуК з мукою втiхи.
Мавко!
ти з мене душу виймеш!
М а в к а
Вийму, вийму!
Вiзьму собi твою спiвочу душу,
а серденько словами зачарую...
Я цiлуватиму вустонька гожi,
щоб загорiлись,
щоб зашарiлись,
наче тi квiтоньки з дикоП рожi!
Я буду вабити очi блакитнi,
хай вони грають,
хай вони сяють,
хай розсипають вогнi самоцвiтнi!
(Раптом сплескуК руками),
Та чим же я принаджу любi очi!
Я ж досi не заквiтчана!
Л у к а ш
Дарма!
Ти й без квiток хороша.
М а в к а
Нi, я хочу
для тебе так заквiтчатися пишно,
як лiсова царiвна!
(Бiжить на другий кiнець галяви, далеко вiд озера,
до цвiтучих кущiв).
Л у к а ш
Почекай!
Я сам тебе заквiтчаю.
(Iде до неП).
М а в к а
(смутно)
Не краснi
квiтки вночi... тепер поснули барви...
Л у к а ш
Тут свiтляки в травi, я назбираю,
вони свiтитимуть у тебе в косах,
то буде наче зоряний вiнок.
(Кладе скiльки свiтлякiв Пй на волосся).
Дай подивлюся... Ой, яка ж хороша!
(Не тямлячись вiд щастя, пориваК ПП в обiйми).
Я ще набрати мушу. Я вберу
тебе, мов королiвну, в самоцвiти!
(ШукаК в травi попiд кущами свiтлякiв).
М а в к а
А я калини цвiту наламаю.
Вона не спить, бо соловейко будить.
(ЛамаК бiлий цвiт i прикрашуК собi одежу).
Р у с а л к а
(знов виходить з туману.
Шепоче, повернувшись до очеретiв)
Дитинчата-Потерчата,
засвiтiте каганчата!
В очеретах заблимали два бродячi вогники. Далi виходять Потерчата, в
руках мають каганчики, що блимають, то ясно спалахуючи, то зовсiм
погасаючи. Русалка притуляК Пх до себе i шепоче, показуючи в далечiнь на
бiлу постать Лукашеву, що мрiК в мороку помiж кущами.
Дивiться, он отой, що там блукаК,
такий, як батько ваш, що вас покинув,
що вашу ненечку занапастив.
Йому не треба жити.
П е р ш е П о т е р ч а
Утопи!
Р у с а л к а
Не смiю. Лiсовик заборонив.
Д р у г е П о т е р ч а
А ми не здужаКм, бо ми маленькi.
Р у с а л к а
Ви маленькi,
ви легенькi,
в ручках вогники ясненькi,
ви як ласочки тихенькi, -
ви пiдiть у чагарник,
не почуК Лiсовик,
а як стрiне -
вогник свiне -
був i зник!
Перекиньтесь блискавками
над стежками.
Спалахнiть над купиною,
поведiть драговиною, -
де вiн стане,
там i кане
аж на саме дно болота...
Далi - вже моя робота!
Ну! блись-блись!
П о т е р ч а т а
(рушаючи одно до одного)
Ти сюдою, я тудою,
а зiйдемось над водою!
Р у с а л к а
(радо)
Подались!
(НадбiгаК до болота, бризкаК водою з пальцiв
позад себе через плечi. З-за купини вискакуК Куць,
молоденький чортик-паничик).
Куцю-Куцю,
поцiлуй у руцю!
(Свавiльним рухом простягаК йому руку, вiн цiлуК).
К у ц ь
За що ж то, панянко?
Р у с а л к а
Я тобi снiданко
гарне наготую, тiльки не прогав.
(ПоказуК в далечiнь на Лукаша).
Бачиш? Що? привик ти до таких потрав?
К у ц ь
(махнув рукою)
Поки не в болотi, -
сухо в мене в ротi!
Р у с а л к а
Буде хлопець твiй,
радiсть буде й бабi, й матiнцi твоПй!
Куць стрибаК за купину I зникаК. Русалка в очеретi зорить за
Потерчатами, що миготять бiгунцями, спалахують, блимають, снуються,
перебiгають.
Л у к а ш
(шукаючи свiтлякiв, завважаК вогники)
Якi хорошi свiтляки! летючi!
Я ще таких не бачив! А великi!
Я мушу Пх пiймати!
(ГаняКться то за одним, то за другим, вони непомiтно надять його до
драговини).
М а в к а
Не лови!
Коханий, не лови! То Потерчата!
Вони зведуть на безвiсть!
Лукаш не чуК, захоплений гонитвою, i вiдбiгаК геть далеко вiд Мавки.
Л у к а ш
(раптом скрикуК)
Пробi! Гину!
В драговину попав! Ой смокче! тягне!
Мавка надбiгаК на його крик, але не може дiстатися до нього, бо вiн
загруз далеко вiд твердого берега. Вона кидаК йому один кiнець свого
пояса, держачи за другий.
М а в к а
Лови!
Пояс не досягаК руки ЛукашевоП.
Л у к а ш
Ой, не сягаК! Що ж се буде?
М а в к а
(кидаКться до верби, що стоПть, похилившись над драговиною)
Вербиченько-матусенько, рятуй!
(Швидко, як бiлиця, злазить на вербу, спускаКться по крайньому вiттi,
кидаК знов пояса - вiн на сей раз досягаК, - Лукаш хапаКться за кiнець,
Мавка притягаК його до себе, потiм подаК руку i помагаК злiзти на вербу).
Русалка в очеретi видаК глухий стогiн досади i зникаК в туманi.
Потерчата теж зникають.
Д я д ь к о Л е в
(прокинувся вiд крику)
Га?.. Що таке? Вже знов якась мара?
Цур-пек! щезай!
(ОглядаКться).
Лукашу, де ти? гов!
Л у к а ш
(озиваКться з верби)
Я тута, дядьку!
Л е в
А ти тут чого?
(Пiдходить i заглядаК на вербу).
Злiз на вербу, ще й з дiвкою!
Лукаш iзлiзаК з верби. Мавка там лишаКться.
Л у к а ш
Ой дядьку!
Я тут було в драговинi загруз;
натрапив на вiкно, та вже вона
(показуК на Мавку)
порятувала якось.
Л е в
А чого ж ти
стикаКшся отут як потороча? -
таж поночi!
Л у к а ш
Я свiтляки ловив...
(УриваК).
Л е в
(завважаК свiтляки на Мавцi)
Ба! так би ти й казав, то я ж би знав!
Тепер я бачу сам, чия то справа.
М а в к а
Я ж, дядечку, його порятувала.
Л е в
Дивись ти - "дядечку"! Знайшлась небога!
А хто ж його призвiв у пастку лiзти?
(Докiрливо хитаК головою).
Ей, кодло лiсове! Така в вас правда!..
Ну, попаду ж i я Лiсовика,
то вже не вирветься, - в пеньок дубовий
вщемлю те бородище-помелище,
то буде вiдати! Бач, пiдсилаК
своПх дiвок, а сам - i я не я!
М а в к а
(швидко збiгаК з верби)
Нi, вiн не винен! Хай Змiя-цариця
мене скараК, якщо се неправда!
I я не винна!
Л е в
От, тепера вiрю,
бо знаю, се в вас присяга велика.
Л у к а ш
Вона мене порятувала, дядьку,
от бiгме, згинув би тепер без неП!
Л е в
Ну, дiвонько, хоч ти душi не маКш,
та серце добре в тебе. Пробачай,
що я нагримав зопалу.
(До Лукаша).
Чого ж ти
по свiтляки погнався на болото?
Хiба ж вони по купинах сидять?
Л у к а ш
Та то якiсь були такi летючi!
Л е в
Еге! то знаю ж я! То Потерчата!
Ну-ну, чекайте ж, приведу я взавтра
щеняток-ярчукiв, то ще побачим,
хто тут заскавучить!
Г о л о с к и П о т е р ч а т
(озиваються жалiбно, подiбно до жаб'ячого кумкання)
Нi, нi, дiдуню!
Нi, ми не виннi!
Ми в драговиннi
ягiдки брали.
Ми ж бо не знали,
що тута гостi,
ми б не зринали
iз глибокостi...
Ой нене, сум!
Нум плакать, нум!
Л е в
Чи бач, як знiтилась невiрна пара,
вiдьомський накоренок! Та нехай,
я вже дiйду, хто винен, хто не винен!..
(До Лукаша).
А що, небоже, чи не час додому?
Ходiм помалу.
(До Мавки).
Будь здорова, дiвко!
М а в к а
Ви завтра прийдете? Я покажу,
де К хороше дерево на хату.
Л е в
Я бачу, ти про все вже розпиталась.
Метка! Та що ж, приходь, я з вами звик,
та й вам до нас прийдеться привикати.
Ходiмо. Прощавай!
(РушаК).
М а в к а
(бiльш до Лукаша, нiж до Лева)
Я буду ждати!
Лукаш вiдстаК вiд дядька, стискаК мовчки обидвi руки Мавцi, безгучно ПП
цiлуК i, догнавши дядька, iде з ним у лiс.
М а в к а
(сама)
Коли б ти, нiчко, швидше минала!
Вибач, коханая! Ще ж я не знала
днини такоП, щоб була щасна
так, як ти, нiченько, так, як ти, ясна!
Чом ти, березо, така журлива?
Глянь, моя сестронько, таж я щаслива!
Не рони, вербо, слiз над водою,
буде ж, матусенько, милий зо мною!..
Батьку мiй рiдний, темненький гаю,
як же я нiченьку сюю прогаю?
Нiчка коротка - довга розлука...
Що ж менi суджено - щастя чи мука?
Мiсяць сховався за темну стiну лiсу, темрява наплила на прогалину,
чорна, мов оксамитна. Нiчого не стало видко, тiльки жеврiК долi жар,
позосталий вiд огнища, та по вiнку iз свiтлякiв знати, де ходить Мавка
помiж деревами: вiнок той яснiК то цiлим сузiр'ям, то окремими iскрами,
далi тьма i його покриваК. Глибока пiвнiчна тиша, тiльки часом легкий
шелест чуКться в гаю, мов зiтхання у снi.
ДIЯ II
ПiзнК лiто. На темнiм матовiм листi в гаю де-не-де виднiК осiння
прозолоть. Озеро змалiло, берегова габа поширшала, очерети сухо шелестять
скупим листом.
На галявi вже збудовано хату, засаджено городець. На однiй нивцi
пшениця, на другiй - жито. На озерi плавають гуси. На березi сушиться
хустя, на кущах стримлять горщики, гладишки. Трава на галявi чисто
викошена, пiд дубом зложений стiжок. По лiсi калатають клокiчки - десь
пасеться товар. Недалечко чутно сопiлку, що граК якусь моторну, танцюристу
мелодiю [мелодiП N 11, 12, 13].
М а т и Л у к а ш е в а
(виходить з хати й гукаК)
Лукашу, гов! А де ти?
Л у к а ш
(виходить з лiсу з сопiлкою i мережаним кийком у руках)
Тут я,мамо.
М а т и
А чи не годi вже того грання?
Все грай та грай, а ти, робото, стiй!
Л у к а ш
Яка ж робота?
М а т и
Як - яка робота?
А хто ж обору мав загородити?
Л у к а ш
Та добре вже, загороджу, нехай-но.
М а т и
Коли ж воно, оте "нехай-но", буде?
Тобi б усе ганяти по шурхах
з приблудою, з накидачем отим!
Л у к а ш
Та хто ганяК? Бидло ж я пасу,
а Мавка помагаК.
М а т и
Одчепися
з такою помiччю!
Л у к а ш
Сами ж казали,
що як вона глядить корiв, то бiльше
дають набiлу.
М а т и
Вже ж - вiдьомське кодло!
Л у к а ш
НемаК вiдома, чим вам годити!
Як хату ставили, то не носила
вона нам дерева? А хто садив
города з вами, нивку засiвав?
Так, як сей рiк, хiба коли родило?
А ще он як умаПла квiтками
попiдвiконню - любо подивитись?
М а т и
Потрiбнi тi квiтки! Таж я не маю
у себе в хатi дiвки на виданню...
Йому квiтки та спiви в головi!
Лукаш знизуК нетерпляче плечима i подаКться йти.
Куди ти?
Л у к а ш
Таж обору городити!
(Iде за хату, згодом чутно цюкання сокирою).
Мавка виходить з лiсу пишно заквiтчана, з розпущеними косами.
М а т и
(непривiтно)
Чого тобi?
М а в к а
Де, дядино, Лукаш?
М а т и
Чого ти все за ним? Не випадаК
за парубком так дiвцi уганяти.
М а в к а
Менi нiхто такого не казав.
М а т и
Ну, то хоч раз послухай - не завадить.
(Прикро дивиться на Мавку).
Чого ти все розпатлана така?
Нема, щоб зачесатись чепурненько -
усе як вiдьма ходить. Нечепурно.
I що се за манаття на тобi?
Воно ж i невигiдне при роботi.
Я маю дещо там з дочки-небiжки,
пiди вберися - там на жердцi висить.
А се, як хоч, у скриню поклади.
М а в к а
Та добре, можу й переодягтися.
(Iде в хату. Звiдти виходить дядько Лев).
М а т и
Хоч би подякувала!
Л е в
Що ти, сестро,
так уПдаКш раз у раз на дiвку?
Чи то вона тобi чим завинила?
М а т и
А ти, братуню, вже б не вiдзивався,
коли не зачiпають! Ти б iще
зiбрав сюди усiх вiдьом iз лiсу.
Л е в
Якби ж воно такеК говорило,
що тямить, ну, то й слухав би, а то...
"вiдьом iз лiсу"! - де ж К вiдьма в лiсi?
Вiдьми живуть по селах...
М а т и
То вже ти
на тому знаКшся... Та що ж, принаджуй
ту погань лiсову, то ще дiждешся
колись добра!
Л е в
А що ж? таки й дiжду.
Що лiсове, то не погане, сестро, -
усякi скарби з лiса йдуть...
М а т и
(глузливо)
Аякже!
Л е в
З таких дiвок бувають люди, от щоЏ
М а т и
Якi з Пх люди? Чи ти впився? Га?
Л е в
Та що ти знаКш? От небiжчик дiд
казали: треба тiльки слово знати,
то й в лiсовичку може уступити
душа така самiська, як i наша.
М а т и
Ну, а куди ж тодi вiдьомська пара
подiнеться?
Л е в
Ти знов таки своКП?..
От лiпше заберуся до роботи,
як маю тут жувати клоччя!
М а т и
Йди!
або ж я бороню?
Лев iде за хату, сердито струснувши головою.
Мавка виходить з хати перебрана: на Пй сорочка з десятки, скупо пошита
i латана на плечах, вузька спiдничина з набиванки i полинялий фартух з
димки, волосся гладко зачесане у двi коси i заложене навколо голови.
М а в к а
Вже й перебралась.
М а т и
Отак що iншого. Ну, я пiду -
управлюся тим часом з дробиною.
Хотiла я пiти до конопель,
так тут iще не скiнчена робота,
а ти до неП щось не вельми...
М а в к а
Чом же?
Що тiльки вмiю, рада помогти.
М а т и
Ото-то й ба, що неконечне вмiКш:
полiтниця з тебе абияка,
тащити сiна - голова болiла...
Як так i жати маКш...
М а в к а
(з острахом)
Як-то? Жати?
Ви хочете, щоб я сьогоднi жала?
М а т и
Чому ж би нi? Хiба сьогоднi свято?
(Бере за дверима в сiнях серпа i подаК Мавцi).
Ось на серпа - попробуй. Як управлюсь,
то перейму тебе.
(Виходить за хату, узявши з сiней пiдситок iз зерном. Незабаром чутно,
як вона кличе: "Цiпоньки! цiпоньки! тю-тю-тю! тю-тю-тю! Цiр-р-р...")
Лукаш виходить iз сокирою i пiдступаК до молодого грабка, щоб його
рубати.
М а в к а
Не руш, коханий,
воно ж сире, ти ж бачиш.
Л у к а ш
Ай, дай спокiй!
Не маю часу!
Мавка смутно дивиться йому в вiчi.
Ну то дай сухого...
М а в к а
(швиденько виволiкаК з лiсу чималу суху деревину)
Я ще знайду; тобi багато треба?
Л у к а ш
А що ж? оцим одним загороджу?
М а в к а
Чогось уже i ти став непривiтний...
Л у к а ш
Та бачиш... мати все гризуть за тебе!..
М а в к а
Чого Пй треба? I яке Пй дiло?
Л у к а ш
Та як же? Я ж Пм син...
М а в к а
Ну, син, - то що?
Л у к а ш
Бач... Пм така невiстка не до мислi...
Вони не люблять лiсового роду...
Тобi недобра з Пх свекруха буде!
М а в к а
У лiсi в нас нема свекрух нiяких.
Навiщо тi свекрухи, невiстки -
не розумiю!
Л у к а ш
Џм невiстки треба,
бо треба помочi, - вони старi.
Чужу все до роботи заставляти
не випадаК... Наймички - не дочки...
Та, правда, ти сього не зрозумiКш...
Щоб нашi людськi клопоти збагнути,
то треба справдi вирости не в лiсi.
М а в к а
(щиро)
Ти розкажи менi, я зрозумiю,
бо я ж тебе люблю... Я ж пойняла
усi пiснi сопiлоньки твоКП.
Л у к а ш
Пiснi! То ще наука невелика!
М а в к а
Не зневажай душi своКП цвiту,
бо з нього виросло кохання наше!
Той цвiт вiд папоротi чарiвнiший -
вiн скарби т в о р и т ь, а не вiдкриваК.
У мене мов зродилось друге серце,
як я його пiзнала. В ту хвилину
огнисте диво сталось...
(Раптом уриваК).
Ти смiКшся?
Л у к а ш
Та справдi, якось наче смiшно стало...
Убрана по-буденному, а править
таке, немов на свято орацiю!
(СмiКться).
М а в к а
(шарпаК на собi одежу)
Спалю се все!
Л у к а ш
Щоб мати гiрше гризли?
М а в к а
Та що ж, як я тобi у цiй одежi
неначе одмiнилась!
Л у к а ш
Так я й знав!
Тепер уже почнеться дорiкання...
М а в к а
Нi, любий, я тобi не дорiкаю,
а тiльки - смутно, що не можеш ти
своПм життям до себе дорiвнятись.
Л у к а ш
Я щось не розберу, що ти говориш.
М а в к а
Бач, я тебе за те люблю найбiльше,
чого ти сам в собi не розумiКш,
хоча душа твоя про те спiваК
виразно-щиро голосом сопiлки...
Л у к а ш
А що ж воно таке?
М а в к а
Воно ще краще,
нiж вся твоя хороша, люба врода,
та висловить його i я не можу...
(Смутно-закохано дивиться на нього i мовчить хвилинку).
Заграй менi, коханий, у сопiлку,
нехай вона все лихо зачаруК!
Л у к а ш
Ей, не пора менi тепера грати!
М а в к а
То пригорни мене, щоб я забула
осю розмову.
Л у к а ш
(оглядаКться)
Цить! почують мати!
Вони вже й так тебе все називають
накидачем...
М а в к а
(спалахнула)
Так! хто не зрiс мiж вами,
не зрозумiК вас! Ну, що се значить
"накинулась"? Що я тебе кохаю?
Що перша се сказала? Чи ж то ганьба,
що маю серце не скупе, що скарбiв
воно своПх не криК, тiльки гойно
коханого обдарувало ними,
не дожидаючи вперед застави?
Л у к а ш
Була надiя, що вiддячусь потiм.
М а в к а
I знов чудне, незрозумiле слово -
"вiддячуся"... Ти дав менi дари,
якi хотiв, такi були й моП -
немiрянi, нелiченi...
Л у к а ш
То й добре,
коли нiхто не завинив нiкому.
Ти се сама сказала - пам'ятай.
М а в к а
Чому я маю сеК пам'ятати?
М а т и
(виходить iз-за хати)
Се так ти жнеш? А ти се так городиш?
Лукаш поспiшно поволiк дерево за хату.
Коли ти, дiвонько, не хочеш жати,
то я ж тебе не силую. Вже якось
сама управлюся, а там на вiсень,
дасть бiг, знайду собi невiстку в помiч.
Там К одна вдовиця - моторненька, -
сама припитувалась через люди,
то я сказала, що аби Лукаш
був не вiд того... Ну, давай вже, любко,
менi серпочка - другого ж немаК.
М а в к а
Я жатиму. Iдiть до конопель.
Мати йде через галяву до озера i криКться за очеретом.
Мавка замахуК серпом i нахиляКться до жита. З жита раптом виринаК
Русалка Польова; зелена одiж на Пй просвiчуК де-не-де крiзь плащ золотого
волосся, що вкриваК всю ПП невеличку постать;
на головi синiй вiнок з волошок, у волоссi заплутались рожевi квiти з
куколю, ромен, березка.
Р у с а л к а П о л ь о в а
(з благанням кидаКться до Мавки)
Сестрице, пошануй!
Краси моКП не руйнуй!
М а в к а
Я мушу.
Р у с а л к а П о л ь о в а
Уже ж мене пошарпано,
всi квiтоньки загарбано,
всi квiтоньки-зiрниченьки
геть вирвано з пшениченьки!
Мак мiй жаром червонiв,
а тепер вiн почорнiв,
наче крiвця пролилася,
в борозенцi запеклася...
М а в к а
Сестрице, мушу я! Твоя краса
на той рiк ще буйнiше залишаК,
а в мене щастя як тепер зов'яне,
то вже не встане!
Р у с а л к а П о л ь о в а
(ламаК руки i хитаКться вiд горя, як од вiтру колос)
Ой горенько! косо моя!
косо моя золотая!
Ой лишенько! красо моя!
красо моя молодая!..
М а в к а
ТвоПй красi вiк довгий не судився,
на те вона зроста, щоб полягати.
Даремне ти благаКш так мене, -
не я, то iнший хто ПП зожне.
Р у с а л к а П о л ь о в а
Глянь, моя сестро, ще хвиля гуляК
з краю до краю.
Дай нам зажити веселого раю,
поки ще лiтечко сяК,
поки ще житечко не полягло, -
ще ж неминуче до нас не прийшло!
Хвильку! Хвилиночку! Мить одну, рiдная!
Потiм поникне краса моя бiдная,
ляже додолу сама...
Сестро! не будь як зима,
що не вблагати ПП, не вмолити!
М а в к а
Рада б я волю вволити,
тiльки ж сама я не маю вже волi.
Р у с а л к а П о л ь о в а
(шепче, схилившись Мавцi до плеча)
Чи ж не трапляКться часом на полi
гострим серпочком поранити руку?
Сестронько! зглянься на муку!
Крапельки кровi було б для рятунку доволi.
Що ж? Хiба кровi не варта краса?
М а в к а
(черкаК себе серпом по руцi, кров бризкаК на золотi коси Русалки
ПольовоП)
Ось тобi, сестро, яса!
Русалка Польова клониться низько перед Мавкою, дякуючи, i никне в житi.
Вiд озера наближаКться мати, а з нею молода повновида молодиця, в
червонiй хустцi з торочками, в бурячковiй спiдницi, дрiбно та рiвно
зафалдованiй; так само зафалдований i зелений фартух з нашитими на ньому
бiлими, червоними та жовтими стяжками; сорочка густо натикана червоним та
синiм, намисто дзвонить дукачами на бiлiй пухкiй шиП, мiцна крайка тiсно
перетягаК стан, i вiд того кругла, заживна постать здаКться ще
розкiшнiшою. Молодиця йде замашистою ходою, аж стара ледве поспiваК за
нею.
М а т и
(до молодицi люб'язно)
Ходiть, Килинко, осьде край берези
ще свiже зiллячко. Ось деревiй, -
ви ж гладишки попарити хотiли? -
Вiн добрий, любонько, до молока.
К и л и н а
Та в мене молока вже нiде й дiти!
Коб ярмарок хутчiй - куплю начиння.
Корова в мене турського заводу, -
ще мiй небiжчик десь придбав, - молочна,
i господи яка! Оце вже якось
я в полi обробилася, то треба
роботi хатнiй дати лад. Ой тiтко,
вдовицi - хоч надвоК розiрвися!..
(ПрибiднюКться, пiдобгавши губи).
М а т и
Ей, рибонько, то ви вже обробились?
Ну, що то сказано, як хто робiтний
та здужаК... А в нас - маленька нивка,
та й то бог спору не даК...
К и л и н а
(дивиться на ниву, де стоПть Мавка)
А хто ж то
женцем у вас?
М а т и
Та там одна сирiтка...
(Нишком).
Таке воно, простибiг, нi до чого...
К и л и н а
(надходить з матiр'ю до Мавки)
Добридень, дiвонько! Чи добре жнеться?
М а т и
(сплескуК руками)
Ой лишенько! Iще не починала!
Ой мiй упадоньку! Що ж ти робила?
Нездарисько! Нехтолице! Ледащо!
М а в к а
(глухо)
Я руку врiзала...
М а т и
Було при чому!
К и л и н а
А дай сюди серпа - нехай-но я.
Мавка ховаК серпа за себе i вороже дивиться на Килину.
М а т и
Давай серпа, як кажуть! Таж не твiй!
(ВириваК серпа Мавцi з рук i даК Килинi, тая кидаКться на жито i жне,
як вогнем палить, аж солома свище пiд серпом),
М а т и
(втiшно)
Ото менi робота!
К и л и н а
(не одриваючись од роботи)
Якби хто
перевесла крутив, то я б удух
сю нивку вижала.
М а т и
(гукаК)
А йди, Лукашу!
Л у к а ш
(виходить. До Килини)
Магайбi.
К и л и н а
(жнучи)
Дякувати.
М а т и
От, Лукашу,
поможеш тут в'язати молодичцi.
Бо та "помiчниця" вже скалiчiла.
Лукаш береться в'язати снопи.
Ну, жнiте ж, дiтоньки, а я пiду
зварю вам киселицi на полудень.
(Iде в хату).
Мавка одiйшла до берези, прихилилась до неП
i крiзь довге вiття дивиться на женцiв.
Килина який час так само завзято жне, потiм розгинаКться,
випростуКться, дивиться на похиленого над снопами Лукаша, всмiхаКться,
трьома широкими кроками прискакуК до нього i пацаК з виляском долонею по
плечах.
К и л и н а
Ну ж, парубче, хутчiй! Не лiзь, як слимак!
Ото ще верисько!
(ЗалягаКться смiхом).
Л у к а ш
(i собi випростуКться)
Яка ти бистра!
Ось лiпше не займай, бо поборю!
К и л и н а
(кидаК серпа, береться в боки)
Ану ж, ану! Ще хто кого - побачим!
Лукаш кидаКться до неП, вона переймаК його руки; вони "мiряють силу",
упершись долонями в долонi; який час сила Пх стоПть нарiвнi, потiм Килина
трохи подалась назад, напружено смiючись i граючи очима; Лукаш,
розпалившись, широко розхиляК Пй руки i хоче ПП поцiлувати, але в той час,
як його уста вже торкаються ПП уст, вона пiдбиваК його ногою, вiн падаК.
К и л и н а
(стоПть над ним смiючись)
А що? Хто поборов? Не я тебе?
Л у к а ш
(устаК, важко дишучи)
Пiдбити - то не мацiя!
К и л и н а
Чи ж пак?
У хатi стукнули дверi. Килина знов кинулася жати, а Лукаш в'язати.
Хутко загiн затемнiв стернею i вкрився снопами; скiлька горсток жита на
розложених перевеслах лежать, як подоланi i ще не пов'язанi бранцi.
М а т и
(з сiнешнього порога)
Ходiте, женчики! вже К полудень.
К и л и н а
Та я своК скiнчила, он Лукаш
нiяк не вправиться.
Л у к а ш
Менi недовго.
М а т и
Ну, то кiнчай; а ви ходiть, Килинко!
Килина йде в хату. Дверi зачиняються. Мавка виходить з-пiд берези.
Л у к а ш
(трохи змiшався, побачивши ПП, але зараз оправився)
Ага, то ти? Ось дов'яжи снопiв,
а я пiду.
М а в к а
В'язати я не можу.
Л у к а ш
Ну, то чого ж прийшла тут наглядати,
коли не хочеш помогти?
(В'яже сам).
М а в к а
Лукашу,
нехай ся жiнка бiльше не приходить, -
я не люблю ПП: вона лукава,
як видра.
Л у к а ш
Ти ПП нiяк не знаКш.
М а в к а
Нi, знаю! Чула смiх ПП i голос.
Л у к а ш
Сього ще мало.
М а в к а
Нi, сього доволi.
Ся жiнка хижа, наче рись.
Л у к а ш
Iще що!
М а в к а
Нехай вона до нас у лiс не ходить.
Л у к а ш
(випростався)
А ти хiба вже лiсова цариця,
що так рядиш, хто маК в лiс ходити,
хто нi?
М а в к а
(сумно, з погрозою)
У лiсi К такi провалля,
захованi пiд хрустом та галуззям, -
не бачить Пх нi звiр, анi людина,
аж поки не впаде...
Л у к а ш
Iще говорить
про хижiсть, про лукавство, - вже б мовчала!
Я бачу, ще не знав натури твеП.
М а в к а
Я, може, i сама ПП не знала...
Л у к а ш
Так от же слухай: якщо я тут маю
тебе питати, хто до мене смiК
ходити, а хто нi, то лiпше сам я
знов з лiсу заберуся на село.
Вже якось там не пропаду мiж людьми.
Бо я не став отут сидiти в тебе,
як лис у пастцi.
М а в к а
Я пасток на тебе
не наставляла. Ти прийшов по волi.
Л у к а ш
По волi ж i пiду, як тiльки схочу,
нiхто нiчим мене тут не прив'яже!
М а в к а
Чи я ж тебе коли в'язати хтiла?
Л у к а ш
Ну, то до чого ж цiла ся балачка?
Дов'язав останнього снопа i, не дивлячись на Мавку, пiшов до хати.
Мавка сiла в борознi над стернею i похилилась у смутнiй задумi.
Д я д ь к о Л е в
(виходить iз-за хати)
Чого се ти, небого, зажурилась?
М а в к а
(тихо, смутно)
МинаК лiто, дядечку...
Л е в
Для тебе
воно таки журба. Я мiркував би,
що вже б тобi не тра верби на зиму.
М а в к а
А де ж я маю бути?
Л е в
Як на мене,
то не тiсна була б з тобою хата...
Коли ж сестра таку натуру маК,
що з нею й не зговориш. Я вже брався
i так, i iнако... Якби то я
був тут господарем, то й не питався б;
та вже ж я Пм вiддав сей грунт i хату,
то воля не моя. Я сам пiду
на зиму до села, до свеП доми...
Якби ти на селi могла сидiти,
то я б тебе прийняв.
М а в к а
Нi, я не можу...
якби могла, пiшла б. Ви, дядьку, добрi.
Л е в
Хлiб добрий, дiвонько, а не людина.
Але, щоправда, я таки вподобав
породу вашу лiсову. Як буду
вмирати, то прийду, як звiр, до лiсу, -
отут пiд дубом хай i поховають...
Гей, дубоньку, чи будеш ти стояти,
як сива голова моя схитнеться?..
Де-де! ще й не такi були дуби,
та й тiП постинали... Зеленiй же
хоч до морозу, кучерявий друже,
а там... чи дасть бiг ще весни дiждати?..
(СтоПть, смутно похилившись на цiпок).
Мавка поволi вибираК напiвзiв'ялi квiтки з пожатого жита i складаК Пх в
пучечок. З хати виходять мати, Килина I Лукаш.
М а т и
(до Килини)
Чого ви спiшитесь? Та ще посидьте!
К и л и н а
Ей, нi вже, дядинусю, я пiду.
Дивiть, уже нерано, - я боюся.
М а т и
Лукашу, ти провiв би.
Л у к а ш
Чом же, можу.
К и л и н а
(поглядаК на нього)
Та, май, робота К...
М а т и
Яка робота
увечерi? Iди, синашу, йди
та надведи Килинку до дороги.
Самiй увечерi в сiй пущi сумно.
Та ще така хороша молодичка, -
коли б хто не напав!
К и л и н а
Ой дядинусю,
се ж ви мене тепер зовсiм злякали!
Лукашу, йдiм, поки не звечорiло,
а то й удвох боятимемось!
Л у к а ш
Я б то?
боявся в лiсi? Ого-го! помалу!
М а т и
Та вiн у мене хлопець молодець,
ви вже, Килинко, честi не уймайте!
К и л и н а
Нi, то я жартома...
(ЗавважаК Лева).
Ов! дядьку Леве!
то ви-те вдома?
Л е в
(удаК, мов не дочув)
Га? iдiть здоровi!
(Йде собi в лiс).
К и л и н а
Ну, будьте вже здоровенькi, тiтусю!
(Хоче поцiлувати стару в руку, тая не даК, обтираК собi рота фартухом i
тричi "з церемонiКю" цiлуКться з Килиною).
К и л и н а
(вже на ходi)
Живi бувайте, нас не забувайте!
М а т и
Веселi будьте та до нас прибудьте!
(Йде в хату i засовуК дверi за собою).
Мавка пiдводиться i тихою, наче втомленою, походою iде до озера, сiдаК
на похилену вербу, склоняК голову на руки i тихо плаче. ПочинаК накрапати
дрiбний дощик, густою сiткою заволiкаК галяву, хату й гай.
Р у с а л к а
(пiдпливаК до берега i заглядаК до Мавки, здивована i цiкава)
Ти плачеш. Мавко?
М а в к а
Ти хiба нiколи
не плакала, Русалонько?
Р у с а л к а
0, я!
Як я заплачу на малу хвилинку,
то мусить хтось смiятися до смертi!
М а в к а
Русалко! ти нiколи не кохала...
Р у с а л к а
Я не кохала? НI, то ти забула,
яке повинно буть кохання справжнК!
Кохання - як вода, - плавке та бистре,
рве, граК, пестить, затягаК й топить.
Де пал - воно кипить, а стрiне холод -
стаК мов камiнь. От м о К кохання!
А те твоК - солом'яного духу
дитина квола. Хилиться од вiтру,
пiд ноги стелеться. Зострiне iскру -
згорить не борючись, а потiм з нього
лишиться чорний згар та сивий попiл.
Коли ж його зневажать, як покидьку,
воно лежить i кисне, як солома,
в водi холоднiй марноП досади,
пiд пiзнiми дощами каяття.
М а в к а
(пiдводить голову)
Ти кажеш - каяття? Спитай березу,
чи каКться вона за тiП ночi,
коли весняний вiтер розплiтав
Пй довгу косу?
Р у с а л к а
А чого ж сумуК?
М а в к а
Що милого не може обiйняти,
навiки пригорнути довгим вiттям.
Р у с а л к а
Чому?
М а в к а
Бо милий той - весняний вiтер.
Р у с а л к а
Нащо ж було кохати Пй такого?
М а в к а
Бо вiн був нiжний, той весняний легiт,
спiваючи, Пй розвивав листочки,
милуючи, розмаяв Пй вiночка
i, пестячи, кропив росою косу...
Так, так... вiн справжнiй був весняний вiтер,
та iншого вона б не покохала.
Р у с а л к а
Ну, то нехай тепер жалобу спустить
аж до землi, бо вiтра обiйняти
повiк не зможе - вiн уже пролинув.
(Тихо, без плеску, вiдпливаК вiд берега i зникаК в озерi).
Мавка знов похилилась, довгi чорнi коси упали до землi. ПочинаКться
вiтер i жене сивi хмари, а вкупi з ними чорнi ключi пташинi, що вiдлiтають
у вирiй. Потiм вiд сильнiшого пориву вiтру хмари дощовi розходяться i
видко лiс - уже в яскравому осiнньому уборi на тлi густо-синього
передзахiдного неба.
М а в к а
(тихо, з глибокою журбою)
Так... вiн уже пролинув...
Лiсовик виходить з гущавини. Вiн у довгiй киреП барви старого золота з
темно-червоною габою внизу, навколо шапки обвита гiлка достиглого хмелю.
Л i с о в и к
Доню, доню,
як тяжко ти караКшся за зраду!..
М а в к а
(пiдводить голову)
Кого я зрадила?
Л i с о в и к
Саму себе.
Покинула високе верховiття
i низько на дрiбнi стежки спустилась.
До кого ти подiбна? До служебки,
зарiбницi, що працею гiркою
окрайчик щастя хтiла заробити
i не змогла, та ще останнiй сором
Пй не даК жебрачкою зробитись.
Згадай, якою ти була в ту нiч,
коли твоК кохання розцвiлося:
була ти наче лiсова царiвна
у зорянiм вiнку на темних косах, -
тодi жадiбно руки простягало
до тебе щастя i несло дари !
М а в к а
Так що ж менi робить, коли всi зорi
погасли i в вiнку, i в серцi в мене?
Л i с о в и к
Не всi вiнки погинули для тебе.
Оглянься, подивись, яке тут свято!
Вдяг ясень-князь кирею золоту,
а дика рожа буйнiП корали.
Невинна бiль змiнилась в гордий пурпур
на тiй калинi, що тебе квiтчала,
де соловей спiвав пiснi весiльнi.
Стара верба, смутна береза навiть
у златоглави й кармазини вбрались
на свято осенi. А тiльки ти
жебрацькi шмати скинути не хочеш,
бо ти забула, що нiяка туга
краси перемагати не повинна.
М а в к а
(поривчасто встаК)
То дай менi святковi шати, дiду!
Я буду знов як лiсова царiвна,
i щастя упаде менi до нiг,
благаючи моКП ласки!
Л i с о в и к
Доню,
давно готовi шати для царiвни,
але вона десь бавилась, химерна,
убравшися для жарту за жебрачку.
РозкриваК свою кирею i дiстаК досi заховану пiд нею пишну, злотом
гаптовану багряницю i срiбний серпанок; надiваК багряницю поверху убрання
на Мавку; Мавка йде до калини, швидко ламаК на нiй червонi китицi ягiд,
звиваК собi вiночок, розпускаК собi коси, квiтчаКться вiнком i склоняКться
перед Лiсовиком, - вiн накидаК Пй срiбний серпанок на голову.
Л i с о в и к
Тепер я вже за тебе не боюся.
(Поважно кивнувши Пй головою, меткою походою йде в гущавину i зникаК).
З лiсу вибiгаК Перелесник.
М а в к а
Знов ти?
(НамiряКться втiкати).
П е р е л е с н и к
(зневажливо)
Не бiйся, не до тебе. Хтiв я
одвiдати Русалоньку, що в житi,
та бачу, вже вона заснула. Шкода...
А ти змарнiла щось.
М а в к а
(гордо)
Тобi здаКться!
П е р е л е с н и к
ЗдаКться, кажеш? Дай я придивлюся.
(Пiдходить до неП. Мавка вiдступаК).
Та ти чого жахаКшся? Я знаю,
що ти заручена, - не зачеплю.
М а в к а
Геть! не глузуй!
П е р е л е с н и к
Та ти не сердься, - що ж,
коли я помилився... Слухай, Мавко,
давай лиш побратаКмось.
М а в к а
З тобою?
П е р е л е с н и к
А чом же нi? Тепер ми восени,
тепер, бач, навiть сонце прохололо,
i в нас простигла кров. Таж ми з тобою
колись були товаришi, а потiм
чи грались, чи кохались - трудно зважить, -
тепер настав братерства час. Дай руку.
Мавка трохи нерiшуче подаК йому руку.
Дозволь покласти братнiй поцiлунок
на личенько твоК блiде.
(Мавки одхиляКться, вiн все-таки ПП цiлуК).
О, квiти
на личеньку одразу зацвiли! -
цнотливiП, незапашнi, осiннi...
(Не випускаючи ПП руки, оглядаКться по галявi).
Поглянь, як там лiтаК павутиння,
кружляК i вируК у повiтрi...
Отак i ми...
(Раптом пориваК ПП в танець).
Так от i ми
кинемось, ринемось
в коло сами!
Зорi пречистi,
iскри злотистi,
яснi та краснi вогнi променистi,
все, що блискуче, -
все те летюче,
все безупинного руху жагуче!
Так от i я...
так от i я...
Будь же мов iскра, кохана моя!
Прудко вируК танець. Срiбний серпанок на Мавцi звився угору, мов
блискуча гадючка, чорнi коси розмаялись i змiшалися з вогнистими кучерями
Перелесника.
М а в к а
Годi!.. ой годi!..
П е р е л е с н и к
В щирiй загодi
не зупиняйся, кохана, й на мить!
Щастя - то зрада,
будь тому рада, -
тим воно й гарне, що вiчно летить!
Танець робиться шаленим.
Звиймося!
Злиймося!
Вихром завиймося!
Жиймо!
зажиймо
вогнистого раю!
М а в к а
Годi!.. пусти мене... Млiю... вмираю.
(Голова ПП падаК йому на плече, руки опускаються, вiн мчить ПП в танцi
омлiлу).
Раптом з-пiд землi з'являКться темне, широке, страшне Марище.
М а р и щ е
Вiддай менi моК. Пусти ПП.
П е р е л е с н и к
(спиняКться i випускаК Мавку з рук, вона безвладно спускаКться на
траву)
Хто ти такий?
М а р и щ е
Чи ти мене не знаКш? -
"Той, що в скалi сидить".
Перелесник здригнувся, прудким рухом кинувся геть i зник у лiсi. Мавка
очутилась, звелася трохи, широко розкрила очi i з жахом дивиться на Мару,
що простягаК руки взяти ПП.
М а в к а
Нi, я не хочу!
Не хочу я до тебе! Я жива!
"Т о й, щ о в с к а л i с и д и т ь"
Я поведу тебе в далекий край,
незнаний край, де тихi, темнi води
спокiйно сплять, як мертвi, тьмянi очi,
мовчазнi скелi там стоять над ними
нiмими свiдками подiй, що вмерли.
Спокiйно там: нi дерево, нi зiлля
не шелестить, не навiваК мрiй,
зрадливих мрiй, що не дають заснути,
i не заносить вiтер жадних спiвiв
про недосяжну волю; не горить
вогонь жерущий; гострi блискавицi
ламаються об скелi i не можуть
пробитися в твердиню тьми й спокою
Тебе вiзьму я. Ти туди належиш:
ти блiднеш вiд огню, вiд руху млiКш,
для тебе щастя - тiнь, ти нежива.
М а в к а
(встаК)
Нi! я жива! Я буду вiчно жити!
Я в серцi маю те, що не вмираК.
М а р и щ е
Почiм ти знаКш те?
М а в к а
По тiм, що муку
свою люблю i Пй даю життя.
Коли б могла я тiльки захотiти
ПП забути, я пiшла б з тобою,
але нiяка сила в цiлiм свiтi
не дасть менi бажання забуття.
В лiсi чуКться шелест людськоП ходи.
Ось той iде, що дав менi ту муку!
Зникай, Маро! Iде моя надiя!
"Той, що в скалi сидить" вiдступаКться в темнi хащi i там притаюКться.
З лiсу виходить Лукаш.
Мавка йде назустрiч Лукашевi. Обличчя ПП вiдбиваК смертельною блiдiстю
проти яскравоП одежi, конаюча надiя розширила ПП великi темнi очi, рухи в
неП поривчастi й заникаючi, наче щось у нiй обриваКться.
Л ук а ш
(побачивши ПП)
Яка страшна! Чого ти з мене хочеш?
(ПоспiшаК до хати, стукаК в дверi, мати вiдчиняК, не виходячи, Лукаш до
матерi на порозi).
Готуйте, мамо, хлiб для старостiв, -
Я взавтра засилаюсь до Килини!
(Iде в хату, дверi зачиняються).
"Той, що в скалi сидить" виходить i подаКться до Мавки.
М а в к а
(зриваК з себе багряницю)
Бери мене! Я хочу забуття!"
Той, що в скалi сидить" торкаКться до Мавки; вона, крикнувши, падаК
йому на руки, вiн закидаК на неП свою чорну кирею. ОбоК западаються в
землю.
ДIЯ III
Хмарна, вiтряна осiння нiч. Останнiй жовтий вiдблиск мiсяця гасне в
хаосi голого верховiття. Стогнуть пугачi, регочуть сови, уПдливо
хававкають пущики. Раптом все покриваКться протяглим сумним вовчим виттям,
що розлягаКться все дужче, дужче i враз обриваКться. НастаК тиша.
ПочинаКться хворе свiтання пiзньоП осенi. Безлистий лiс ледве мрiК проти
попелястого неба чорною щетиною, а долi по узлiссi снуКться розтрiпаний
морок. Лукашева хата починаК бiлiти стiнами; при однiй стiнi чорнiК якась
постать, що знеможена прихилилась до одвiрка, в нiй ледве можна пiзнати
Мавку; вона в чорнiй одежi, в сивому непрозорому серпанку, тiльки на
грудях красiК маленький калиновий пучечок.
Коли розвидняКться, на галявi стаК видко великий пеньок, там, де стояв
колись столiтнiй дуб, а недалечко вiд нього недавно насипану, ще не
порослу морiжком могилу. З лiсу виходить Лiсовик, у сiрiй свитi i в шапцi
з вовчого хутра.
Л i с о в и к
(придивляючись до постатi пiд хатою)
Ти, донечко?
М а в к а
(трохи поступаК до нього)
Се я.
Л i с о в и к
Невже пустив
тебе назад "Той, що в скалi сидить"?
М а в к а
Ти визволив мене своПм злочином.
Л i с о в и к
Ту помсту ти злочином називаКш,
ту справедливу помсту, що завдав я
зрадливому коханцевi твоКму?
Хiба ж то не по правдi, що дiзнав вiн
самотнього несвiтського одчаю,
блукаючи в подобi вовчiй лiсом?
Авжеж! Тепер вiн вовкулака дикий!
Хай скавучить, нехай голосить, виК,
хай прагне кровi людськоП, - не вгасить
своКП муки злоП!
М а в к а
Не радiй,
бо я його порятувала. В серцi
знайшла я теК слово чарiвне,
що й озвiрiлих в люди повертаК.
Л i с о в и к
(тупаК зо злостi ногою i ламаК з трiском свого цiпка)
Не гiдна ти дочкою лiсу зватись!
бо в тебе дух не вiльний лiсовий,
а хатнiй рабський!
М а в к а
О, коли б ти знав,
коли б ти знав, як страшно то було...
Я спала сном камiнним у печерi
глибокiй, чорнiй, вогкiй та холоднiй,
коли спотворений пробився голос
крiзь неприступнi скелi, i виття
протягле, дике сумно розiслалось
по темних, мертвих водах i збудило
мiж скелями луну давно померлу...
I я прокинулась. Вогнем пiдземним
мiй жаль палкий зiрвав печерний склеп,
i вирвалась я знов на свiт. I слово
уста моП нiмiП оживило,
i я вчинила диво... Я збагнула,
що забуття не суджено менi.
Л i с о в и к
Де ж вiн тепер? Чому вiн не з тобою?
Чи то й його невдячнiсть невмируща
так, як твоК кохання?
М а в к а
Ох, дiдусю!
якби ти бачив!.. Вiн в подобi людськiй
упав менi до нiг, мов ясень втятий...
I з долу вгору вiн до мене звiв
такий болючий погляд, повний туги
i каяття палкого, без надiП...
Людина тiльки може так дивитись!..
Я ще до мови не прийшла, як вiн
схопивсь на рiвнi ноги, i вiд мене
тремтячими руками заслонився,
i кинувся, не мовлячи нi слова,
в байрак терновий, там i зник з очей.
Л i с о в и к
I що ж тепер ти думаКш робити?
М а в к а
Не знаю... Я тепер, як тiнь, блукаю
край сеП хати. Я не маю сили
покинути ПП... Я серцем чую -
вiн вернеться сюди...
Лiсовик мовчки журливо хитаК головою. Мавка знов прихиляКться до стiни.
Л i с о в и к
Дитино бiдна,
чого ти йшла вiд нас у край понурий?
Невже нема спочинку в рiднiм гаю?
Дивись, он жде тебе твоя верба,
вона давно вже ложе постелила
i журиться, що ти десь забарилась.
Iди спочинь.
М а в к а
(тихо)
Не можу я, дiдусю.
Лiсовик, шумно зiтхнувши, помалу подався в лiс. З лiсу чуКться навiсний
тупiт, наче хтось без ваги женеться конем, потiм спиняКться.
К у ц ь
(вискакуК з-за хати, потираючи руки, i спиняКться, побачивши Мавку)
Ти, Мавко, тут?
М а в к а
А ти чого никаКш?
К у ц ь
Я Пм коня притяг за гичку в стайню.
Гаразд мене поповозив востаннК,
вже не возитиме нiкого бiльше!
М а в к а
Ненавидний! Ти оганьбив наш лiс!
Се так держиш умову з дядьком Левом?
К у ц ь
Умова наша вмерла вкупi з ним.
М а в к а
Як? Дядько Лев умер?
К у ц ь
Он i могила.
Пiд дубом поховали, а прийшлося
коло пенька старому спочивати.
М а в к а
ОбоК полягли... Вiн пречував,
що вже йому сей рiк не зимувати...
(Надходить до могили).
Ой як же плаче серце по тобi,
Кдиний друже мiй! Якби я мала
живущi сльози, я б зросила землю,
барвiнок би зростила невмирущий
на сiй могилi. А тепер я вбога,
мiй жаль спадаК, наче мертвий лист...
К у ц ь
Жаль не пристав менi, а все ж я мушу
признатися - таки старого шкода,
бо вiн умiв тримати з нами згоду.
Було, i цапа чорного держить
при конях, щоб я мав на чому Пздить.
Я блискавкою мчу, було, на цапi,
а коники стоять собi спокiйно.
От сi баби зовсiм не вмiють жити
як слiд iз нами, - цапа продали,
зрубали дуба. Зрушили умову.
Ну й я ж вiддячив Пм! Найкращi конi
на смерть заПздив; куплять - знов заПжджу.
Ще й вiдьму, що в чортицi бабувала,
гарненько попросив, щоб Пм корови
геть-чисто попсувала. Хай же знають!
Ще ж Водяник стiжка Пм пiдмочив,
а Потерчата збiжжя погноПли,
Пропасниця Пх досi б'К за те,
що озеро коноплями згидили.
Не буде Пм добра тепер у лiсi!
Вже тут навколо хати й Злиднi ходять.
З л и д н i
(малi, заморенi iстоти, в лахмiттi, з вiчним гризьким голодом на
обличчi, з'являються з-за кутка хатнього)
Ми тут! А хто нас кличе?
М а в к а
(кидаКться Пм навперейми до дверей)
Геть! Щезайте!
Нiхто не кликав вас!
О д и н З л и д е н ь
Злетiло слово -
назад не вернеться.
З л и д н i
(обсiдають порiг)
Коли б там швидше
нам дверi вiдчинили, - ми голоднi!
М а в к а
Я не пущу туди!
З л и д н i
То дай нам ПстиI
М а в к а
(з жахом)
Нiчого я не маю...
З л и д н i
Дай калину
оту, що носиш коло серця! Дай!
М а в к а
Се кров моя!
З л и д н i
Дарма! Ми любим кров.
Один Злидень кидаКться Пй на груди, смокче калину, iншi сiпають його,
щоб i собi покуштувати, гризуться межи собою i гарчать, як собаки.
К у ц ь
Ей, Злиднi, залишiть - то не людина!
Злиднi спиняються, цокотять зубами i свищуть вiд голоду.
З л и д н i
(до Куця)
Так дай нам Псти, бо й тебе з'Пмо!
(Кидаються до Куця, той вiдскакуК),
К у ц ь
Ну-ну, помалу!
З л и д н i
Џсти! Ми голоднi!!
К у ц ь
Стривайте, зараз я збуджу бабiв, -
вам буде Пжа, а менi забава.
(Бере грудку землi, кидаК в вiкно i розбиваК шибку),
Г о л о с м а т е р i Л у к а ш е в о П
(в хатi)
Ой! Що таке? Вже знов нечиста сила!
К у ц ь
(до Злиднiв пошепки)
А бачите - прокинулась. Ось хутко
покличе вас. Тепер посидьте тихо,
а то ще заклене стара вас так,
що й в землю ввiйдете, - вона се вмiК.
Злиднi скулюються пiд порогом темною купою. З хати чутно крiзь розбиту
шибку рухи вставання матерi, потiм ПП голос, а згодом Килинин.
Г о л о с м а т е р и н
О, вже й розвиднилось, а та все спить.
Килино! Гей, Килино! Ну, та й спить же!
Бодай навiк заснула... Встань! А встань,
бодай ти вже не встала!
Г о л о с К и л и н и
(заспано)
Та чого там?
М а т и
(уПдливо)
Пора ж тобi коровицю здоПти,
оту молочну, турського заводу,
що ти ще за небiжчика придбала.
К и л и н а
(вже прочумавшись)
Я тiП подою, що тут застала,
та нацiджу три краплi молока -
хунт масла буде...
М а т и
Отже й не змовчить!
Хто ж винен, що набiлу в нас не стало?
З такою господинею... ой горе!
Ну вже й невiсточка! I де взялася
на нашу голову?
К и л и н а
А хто ж велiв
до мене засилатися? Таж мали
отут якусь задрипанку, - було вам
прийняти та прибрати хорошенько,
от i була б невiсточка до мислi!
М а т и
А що ж - гадаКш, нi? Таки й була б!
Дурний Лукаш, що промiняв на тебе;
бо то було таке покiрне, добре,
хоч прикладай до рани... УзиваКш
ПП задрипанкою, а сама
ПП зелену сукню перешила
та й досi соваКш - немаК встиду!
К и л и н а
Та вже ж, у вас находишся в новому!..
Он чоловiка десь повiтря носить,
а ти бiдуй з свекрушиськом проклятим, -
нi жiнка, нi вдова - якась покидька!
М а т и
Який би чоловiк з тобою всидiв?
Бiдо напрасна! Що було - то з'Пла
з дiтиськами своПми, - он, сидять! -
бодай так вас самих посiли злиднi!
К и л и н а
Нехай того посядуть, хто Пх кличе!
На сих словах одчинаК дверi з хати. Куць утiкаК в болото. Злиднi
схоплюються i забiгають у сiни.
Килина з вiдром у руках шпарко пробiгаК до лiсового потоку, з гуркотом
набираК вiдром воду i вертаКться назад уже трохи тихшою ходою. ЗавважаК
близько дверей Мавку, що стоПть при стiнi знесилена, спустивши сивий
серпанок на обличчя.
Килина
(спиняКться i становить вiдро долi)
А се ж яка?.. Гей, слухай, чи ти п'яна,
чи, може, змерзла?
(Термосить Мавку за плече).
М а в к а
(насилу, мов борючися з тяжкою зморою)
Сон мене змагаК...
Зимовий сон...
К и л и н а
(вiдслоняК Пй обличчя i пiзнаК)
Чого сюди прийшла ?
Тобi не заплатили за роботу?
М а в к а
(як i перше)
Менi нiхто не може заплатити.
К и л и н а
До кого ти прийшла? Його нема.
Я знаю, ти до нього! Признавайся -
вiн твiй коханок?
М а в к а
(так само)
Колись був ранок
ясний, веселий, не той, що тепер...
вiн уже вмер...
К и л и н а
Ти божевiльна!
М а в к а
(так само)
ВIльна я, вiльна...
Сунеться хмарка по небу повiльна...
йде безпричальна, сумна, безпривiтна...
Де ж блискавиця блакитна?
К и л и н а
(сiпаК ПП за руку)
Геть! не мороч мене! Чого стоПш?
М а в к а
(притомнiше, вiдступаючи од дверей)
Стою та дивлюся, якi ви щасливi.
К и л и н а
А щоб ти стояла у чудi та в дивi!
Мавка змiняКться раптом у вербу з сухим листом та плакучим гiллям.
К и л и н а
(оговтавшись вiд здумiння, ворожо)
Чи ба! Я в добрий час тобi сказала!
Ну-ну, тепер недовго настоПшся!..
Х л о п ч и к
(вибiгаК з хати. До Килини)
Ой мамо, де ви-те? Ми Псти хочем,
а баба не дають!
К и л и н а
Ей, одчепися!
(Нишком, нахилившись до нього).
Я там пiд печею пирiг сховала, -
як баба вийде до комори, - з'Пжте.
Х л о п ч и к
Ви-те суху вербу встромили тута?
Та й нащо то?
К и л и н а
Тобi до всього дiло!
Х л о п ч и к
Я з неП врiжу дудочку!
К и л и н а
Про мене!
Хлопчик вирiзуК гiлку з верби i вертаКться в хату. З лiсу виходить
Лукаш, худий, з довгим волоссям, без свити, без шапки.
К и л и н а
(скрикуК радiсно, вгледiвши його, але зараз же досада тамуК Пй радiсть)
Таки явився! Де тебе носило
так довго?
Л у к а ш
Не питай!
К и л и н а
Ще й не питай!
Тягався, волочився, лихо знаК
де, по яких свiтах, та й "не питай"!
Ой любчику, не тра менi й питати...
Вже десь ота корчма стоПть на свiтi,
що в нiй балюК досi свита й шапка.
Л у к а ш
Не був я в корчмi...
К и л и н а
Хто, дурний, повiрить?
(Заводить).
Втопила ж я головоньку навiки
за сим п'яницею!
Л у к а ш
Мовчи! Не скигли!!
Килина спиняКться, глянувши на нього з острахом.
Ось я тебе тепера попитаю!
Де дядькiв дуб, що он пеньок стримить?
К и л и н а
(спочатку збилась, але хутко стямилась)
А що ж ми мали тута - голод Псти?
Прийшли купцi, купили, та й уже.
Велике щастя - дуб!
Л у к а ш
Таж дядько Лев
заклявся не рубати.
К и л и н а
Дядька Лева
нема на свiтi, - що з його закляття?
Хiба ж то ти заклявся або я?
Та я б i цiлий лiс продати рада
або протеребити, - був би грунт,
як у людей, не ся чортiвська пуща.
Таж тут, як вечiр, - виткнутися страшно!
I що нам з того лiсу за добро?
СтикаКмось по нiм, як вовкулаки,
ще й справдi вовкулаками завиКм!
Л у к а ш
Цить! цить! не говори! Мовчи!
(В голосi його чутно божевiльний жах),
Ти кажеш
продати лiс... зрубати... а тодi вже
не буде так... як ти казала?
К и л и н а
Як?
Що вовк...
Л у к а ш
(затуляК Пй рота)
Нi, не кажи!
К и л и н а
(визволившись вiд нього)
Та бiйся бога!
Ти впився, чи вдурiв, чи хто наврочив?
Ходи до хати.
Л у к а ш
Зараз... я пiду...
от тiльки... тiльки... ще води нап'юся!
(СтаК навколiшки i п'К з вiдра. Потiм устаК i дивиться задумливо
поперед себе, не рушаючи з мiсця).
К и л и н а
Ну? Що ж ти думаКш?
Л у к а ш
Я? Так... не знаю...
(Вагаючись).
Чи тут нiхто не був без мене?
К и л и н а
(шорстко)
Хто ж би
тут бути мав?
Л у к а ш
(спустивши очi)
Не знаю...
К и л и н а
(злiсно посмiхнувшись)
Ти не знаКш,
то, може, я що знаю.
Л у к а ш
(тривожно)
Ти?
К и л и н а
А що ж!
Я вiдаю, кого ти дожидаКш,
та тiльки ба! - шкода твого ждання!
Якщо й було, то вже в стовпець пiшло...
Л у к а ш
Що ти говориш?
К и л и н а
Те, що чуКш.
М а т и
(вибiгаК з хати i кидаКться з обiймами до Лукаша. Вiн холодно приймаК
те вiтання)
Сину!..
Ой синоньку! Ой що ж я набiдилась
з отею вiдьмою!
Л у к а ш
(здригнувшись)
З якою?
М а т и
(показуК на Килину)
З тею ж!
Л у к а ш
(зневажливо всмiхаючись)
I та вже вiдьма? Ба, то вже судилось
вiдьомською свекрухою вам бути.
Та хто ж вам винен? Ви ж ПП хотiли.
М а т и
Якби ж я знала, що вона така
нехлюя, некукiбниця!..
К и л и н а
(впадаК в рiч)
Ой горе!
Хто б говорив! Уже таких вiдьом,
таких нехлюй, як ти, свiт не видав!
Ну вже ж i матiнка, Лукашу, в тебе! -
залiзо - й те перегризе!
Л у к а ш
А ти,
я бачу, десь мiцнiша вiд залiза.
К и л и н а
Вiд тебе дочекаюсь оборони!
ТакоП матерi такий i син!
Якого ж лиха брав мене? Щоб тута
помiтувано мною?
М а т и
(до Лукаша)
Та невже ж ти
не скажеш Пй стулити губу? Що ж то,
чи я Пй поштурховисько якесь?
Л у к а ш
Та дайте ви менi годину чисту!
Ви хочете, щоб я не тiльки з хати,
а з свiта геть зiйшов? Бiгме, зiйду!
К и л и н а
(до матерi)
А що? дiждалась?
М а т и
Щоб ти так дiждала
вiд свого сина!
(Розлючена йде до хати, на порозi стрiчаКться з Килининим сином, що
вибiгаК з сопiлкою в руках).
Оступися, злидню!
(ШтурхаК хлопця i заходить в хату, тряснувши дверима).
Х л о п ч и к
Ви-те прийшли вже, тату?
Л у к а ш
Вже, мiй сину.
(На словi "сину" кладе iронiчний притиск).
К и л и н а
(вражена)
Ну, то скажи йому, як маК звати, -
уже ж не дядьком?
Л у к а ш
(трохи присоромлений)
Та хiба ж я що?
Ходи, ходи сюди, малий, не бiйся.
(Гладить хлопця по бiлiй голiвцi).
Чи то ти сам зробив сопiлку?
Х л о п ч и к
Сам.
Та я не вмiю грати. Коб ви-те!
(ПростягаК Лукашевi сопiлку),
Л у к а ш
Ей, хлопче, вже моК грання минулось!..
(Смутно задумуКться).
Х л о п ч и к
(пхикаючи)
I! то ви-те не хочете! Ну, мамо,
чом тато не хотять менi заграти?
К и л и н а
Iще чого! Потрiбне те грання!
Л у к а ш
А дай сюди сопiлочку.
(Бере сопiлку).
Хороша.
З верби зробив?
Х л о п ч и к
А що ж,, он з теП-о.
(ПоказуК на вербу, що сталася з Мавки).
Л у к а ш
Щось наче я ПП не бачив тута.
(До Килини).
Ти посадила?
К и л и н а
Хто б ПП садив?
Стирчав кiлок вербовий та й розрiсся.
Тут як з води росте - таже дощi!
Х л о п ч и к
(вередливо)
Чому ви-те не граКте?
Л у к а ш
(задумливо)
Заграти?..
(ПочинаК грати [мелодiя N 14] спершу тихенько, далi голоснiше; зводить
згодом на ту веснянку [мелодiя N 8], що колись грав Мавцi. Голос сопiлки
[при повтореннi гри на сопiлцi мелодiП N 8] починаК промовляти словами).
"Як солодко граК,
як глибоко краК,
розтинаК менi груди, серденько виймаК..."
Л у к а ш
(випускаК з рук сопiлку)
Ой! Що се за сопiлка? Чари! Чари!
Хлопчик, злякавшись крику, втiк до хати.
Кажи, чаклунко, що то за верба?
(ХапаК Килину за плече).
К и л и н а
Та вiдчепися, вiдки маю знати?
Я з кодлом лiсовим не накладаю
так, як твiй рiд! Зрубай ПП, як хочеш,
хiба я бороню? Ось на й сокиру.
(ВитягаК йому з сiней сокиру).
Л у к а ш
(узявши сокиру, пiдiйшов до верби, ударив раз по стовбуру, вона
стенулась i зашелестiла сухим листом. Вiн замахнувся удруге i спустив
руки)
Нi, руки не здiймаються, не можу...
чогось за серце стисло...
К и л и н а
Дай-но я!
(ВихоплюК вiд Лукаша сокиру i широко замахуКться на вербу).
В сю мить з неба вогненним змiКм-метеором злiтаК Перелесник i обiймаК
вербу.
П е р е л е с н и к
Я визволю тебе, моя кохана!
Верба раптом спалахуК вогнем. Досягнувши верховiття, вогонь
перекидаКться на хату, солом'яна стрiха займаКться, пожежа швидко поймаК
хату. МатиЛукашева i Килининi дiти вибiгаютьз хати з криком: "Горить!
Горить! Рятуйте! Ой пожежа!.." Мати з Килиною метушаться, вихоплюючи з
вогню, що тiльки можна вихопити, i на клунках та мiшках виносять скулених
Злиднiв, що потiм ховаються у тi мiшки. Дiти бiгають з коновками до води,
заливають вогонь, але вiн iще дужче розгоряКться.
М а т и
(до Лукаша)
Чого стоПш? Рятуй своК добро!
Л у к а ш
(втупивши очi в крокву, що вкрита кучерявим вогнем, як цвiтом)
Добро? А може, там згорить i лихо?..
Кроква з тряскотом рушиться, iскри стовпом прискають геть угору, стеля
провалюКться, i вся хата обертаКться в кострище. Надходить важка бiла
хмара, i починаК йти снiг. Хутко крiзь бiлий застил снiговий не стаК
нiкого видко, тiльки багряна мiнлива пляма показуК, де пожежа. Згодом
багряна пляма гасне, i коли снiг рiдшаК, то видко чорну пожарину, що димуК
i сичить од вогкостi. Матерi ЛукашевоП i дiтей Килининих та клункiв з
добром уже не видко. Крiзь снiг мрiК недопалений оборiг, вiз та дещо з
хлiборобського начиння.
К и л и н а
(з останнiм клунком у руках, сiпаК Лукаша за рукав)
Лукашу!.. Анi руш! Чи остовпiв?
Хоч би помiг менi носити клунки!
Л у к а ш
Та вже ж ви повиносили всi злиднi.
К и л и н а
Бийся по губi! Що се ти говориш?
Л у к а ш
(смiКться тихим, дивним смiхом)
Я, жiнко, бачу те, що ти не бачиш...
Тепер я мудрий став...
К и л и н а
(злякана)
Ой чоловiче,
щось ти таке говориш... я боюся!
Л у к а ш
Чого боПшся? Дурня не боялась,
а мудрого боПшся?
К и л и н а
Лукашуню,
ходiмо на село!
Л у к а ш
Я не пiду.
Я з лiсу не пiду. Я в лiсi буду.
К и л и н а
Та що ж ти тут робитимеш?
Л у к а ш
А треба
все щось робити?
К и л и н а
Як же маКм жити?
Л у к а ш
А треба жити?
К и л и н а
Пробi, чоловiче,
чи ти вже в голову зайшов, чи що?
То так тобi з переляку зробилось.
Ходiмо на село, закличу бабу, -
тра вилляти переполох!
(Тягне його за руку).
Л у к а ш
(дивиться на неП з легковажною усмiшкою)
А хто ж тут
недогаркiв отих глядiти буде?
(ПоказуК на вiз i начиння).
К и л и н а
(господарно)
Ой правда, правда, ще порозтягають!
Аби довiдалися, що горiло,
то й набiжать з села людиська тiП!
То вже хiба постiй тут, Лукашуню.
Я побiжу десь коней попрошу, -
бо нашi ж геть у стайнi попеклися! -
то зберемо на вiз та й завеземо
десь до родини твеП, може, пустять...
Ой горе! Якось треба рятуватись...
Останнi слова промовляК, вже бiжучи до лiсу. Лукаш проводжаК ПП тихим
смiхом. Незабаром ПП не стаК видко.
Вiд лiсу наближаКться якась висока жiноча постать у бiлiй додiльнiй
сорочцi i в бiлiй, зав'язанiй по-старосвiтському, намiтцi. Вона йде
хитаючись, наче од вiтру валиться, часом спиняКться i низько нахиляКться,
немов шукаючи чогось. Коли надходить ближче i спиняКться бiля ожинових
кущiв, що ростуть недалеко вiд пожарища, то випростуКться, i тодi видно ПП
змарнiле обличчя, подiбне до Лукашевого.
Л у к а ш
Хто ти? Що ти тут робиш?
П о с т а т ь
Я - загублена Доля.
Завела мене в дебрi
нерозумна сваволя.
А тепер я блукаю,
наче морок по гаю,
низько припадаю, стежечки шукаю
до минулого раю.
Ой уже ж тая стежка
бiлим снiгом припала...
Ой уже ж я в сих дебрях
десь навiки пропала!..
Л у к а ш
Уломи ж, моя Доле,
хоч отую ожину,
щоб собi промести, по снiгу провести
хоч маленьку стежину!
Д о л я
Ой колись я навеснi
тут по гаю ходила,
по стежках на признаку
дивоцвiти садила.
Ти стоптав дивоцвiти
без ваги попiд ноги...
Скрiзь терни-байраки, та й нема признаки,
де шукати дороги.
Л у к а ш
Прогорни, моя Доле,
хоч руками долинку,
чи не знайдеш пiд снiгом
з дивоцвiту стеблинку.
Д о л я
Похололи вже руки,
що й пучками - не рушу...
Ой тепер я плачу, бо вже чую й бачу,
що загинути мушу.
(Застогнавши, рушаК),
Л у к а ш
(простягаючи руки до неП)
Ой скажи, дай пораду,
як прожити без долi!
Д о л я
(показуК на землю в нього пiд ногами)
Як одрiзана гiлка,
що валяКться долi!
(Iде, хиляючись, i зникаК в снiгах).
Лукаш нахиляКться до того мiсця, що показала Доля, знаходить вербову
сопiлку, що був кинув, бере ПП до рук i йде по бiлiй галявi до берези.
СiдаК пiд посивiлим вiд снiгу довгим вiттям i крутить в руках сопiлочку,
часом усмiхаючись, як дитина. Легка, бiла, прозора постать, що з обличчя
нагадуК Мавку, з'являКться з-за берези i схиляКться над Лукашем.
П о с т а т ь М а в к и
Заграй, заграй, дай голос мому серцю!
Воно ж одно лишилося вiд мене.
Л у к а ш
Се ти?.. Ти упирицею прийшла,
щоб з мене пити кров? Спивай! Спивай!
(РозкриваК груди).
Живи моКю кров'ю! Так i треба,
бо я тебе занапастив...
М а в к а
Нi, милий,
ти душу дав менi, як гострий нiж
даК вербовiй тихiй гiлцi голос.
Л у к а ш
Я душу дав тобi? А тiло збавив!
Бо що ж тепера з тебе? Тiнь! Мара!
(З невимовною тугою дивиться на неП).
М а в к а
О, не журися за тiло!
Ясним вогнем засвiтилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вiльними iскрами вгору злетiло.
Легкий, пухкий попiлець
ляже, вернувшися, в рiдну землицю,
вкупi з водою там зростить вербицю, -
стане початком тодi мiй кiнець.
Будуть приходити люди,
вбогi й багатi, веселi й сумнi,
радощi й тугу нестимуть менi,
Пм промовляти душа моя буде.
Я обiзвуся до них
шелестом тихим вербовоП гiлки,
голосом нiжним тонкоП сопiлки,
смутними росами з вiтiв моПх.
Я Пм тодi проспiваю
все, що колись ти для мене спiвав,
ще як напровеснi тут вигравав,
мрiП збираючи в гаю...
Грай же, коханий, благаю!
Лукаш починаК грати. Спочатку гра його [мелодiП N 15 i 16] сумна як
зимовий вiтер, як жаль про щось загублене i незабутнК, але хутко
переможний спiв кохання [мелодiя N 10, тiльки звучить голоснiше,
жагливiше, нiж у першiй дiП] покриваК тугу. Як мiниться музика, так
мiниться зима навколо: береза шелестить кучерявим листом, веснянi гуки
озиваються в заквiтлiм гаю, тьмяний зимовий день змiняКться в ясну,
мiсячну весняну нiч. Мавка спалахуК раптом давньою красою у зорянiм вiнцi.
Лукаш кидаКться до неП з покликом щастя.
Вiтер збиваК бiлий цвiт з дерев. Цвiт лине, лине i закриваК закохану
пару, далi переходить у густу снiговицю. Коли вона трохи ушухла, видко
знов зимовий краКвид, з важким навiсом снiгу на вiтах дерев. Лукаш сидить
сам, прихилившись до берези, з сопiлкою в руках, очi йому заплющенi, на
устах застиг щасливий усмiх. Вiн сидить без руху. Снiг шапкою налiг йому
на голову, запорошив усю постать i падаК, падаК без кiнця...
[25/VII 1911 р.]
** ОДЕРЖИМА **
(Драматична поема)
I
Берег понад озером Гадаринським. Далеко на горизонтi ледве мрiють човни
коло берега i чорнiК люд, що хмарою залiг далекий берег.
Мiрiам, "одержима духом", в глибокiй тузi блукаК помiж камiнням понад
берегом, далi зiходить на шпиль скелi i дивиться не па берог, а в глибину
пустелi, вона бачить там когось удалинi.
М i р i а м
Вiн там, вiн все сидить так нерухомо,
як те камiння, що навколо нього.
Над ним - менi здаКться, я те бачу, -
нависли думи хмарою важкою,
от-от з них стрiлить ясна блискавиця
i цiлий свiт осяК. Ох, коли ж,
коли вона розiб'К темну хмару?
Хоч би мене убила блискавиця,
я прагну, прагну, щоб вона злетiла,
щоб хоч на мить чоло те просiяло.
Годiвлю дав юрбi, тiлам i душам,
всiм дав спокiй, а сам у сiй пустелi
пасе думок отари незчисленнi.
Нема Пм впину, а йому спочинку...
Який вiн одинокий, боже правий!
Невже йому не можна помогти?
Невже вiн завжди буде одинокий?
"Месiя прийде в славi свiт судити", -
так сказано в пророцтвi, бiльш нiчого.
I правда, й милосердя - все для свiта,
а для МесiП що? Чи тiльки слава?
"Вiйна i звада, смерть, недуги зникнуть,
мир буде на землi i щастя в людях..."
А для МесiП? - знову "слава в вишнiх"?
I тiльки слава? О, яка ж то кара
МесiКю, що свiт рятуК, бути!
Всiм дати щастя i нещасним бути,
нещасним, так, бо вiчно одиноким.
Хто мiг би врятувать його самого
вiд самотини, вiд страшноП слави?
(Пригнiчена раптовою втомою, сiдаК пiд скелею i схиляКться на камiнь).
Чого ж се я слiдом за ним блукаю?
Чого? Сама не знаю. Певне, дух
мене сюди завiв на певну згубу.
Ну, що ж! нехай! Менi тут гинуть краще,
нiж в iншiм мiсцi. Я загину тут,
я вигострила погляд у пустинi,
мов соколиний зiр, - все виглядала,
чи вiн хоч не подивиться на мене?
Не подивився i не обернувся...
Занадто вже буйна була надiя!
Чого ж я сподiвалась?.. Я не знаю!
(Розхитуючись, як тi, що голосять на гробi, спiваК стиха тужливу схiдну
пiсню, довго, без слiв.).
Про се спiвати можна, а сказати
слiв не стаК.
(СпiваК знов).
Яка була юрба
за ним, як вiн ходив по ГалiлеП.
I кожний встиг торкнути хоч одежу,
хоч край плаща МесiП, тiльки я
торкнути не посмiла, бо нiчого
просить не мала в нього: нi здоров'я,
нi страви на безхлiб'П. Я не знаю,
чого я йшла з юрбою...
(СпiваК знов)
Вiн нiкому
не вiдмовляв потiхи i поради.
Кому що бракувало, вiн давав.
(СпiваК)
А що ж менi бракуК? О МесiК,
ти, може, знаКш?!
Незамiтно для Мiрiам Месiя наблизився до неП з-за скелi, надiйшовши з
пустинi, i схилився над нею.
М е с i я
Знаю, Мiрiам!
М i р i а м
(жахнулась)
Учителю!
М е с i я
Не бiйся, жiнко, спокiй
я хочу дать тобi.
М i р i а м
О, я не хочу,
не хочу я спокою!
М е с i я
(лагiдно i разом суворо)
Мiрiам,
Се дух в тобi говорить. Чом не хочеш?
Спокою прагне всякий.
М i р i а м
Але ти,
учителю, покинув той спокiй,
що був у тебе в тихiм Назаретi.
М е с i я
Ти дорiвнятись хочеш...
М i р i а м
(з поривом)
Нi, МесiК,
я не рiвняюся до тебе, нi!
Я знаю те, що я нещасна жiнка.
М е с i я
Так нащо ж ти зрiкаКшся спокою,
КдиноП потiхи всiх нещасних?
М i р i а м
(з раптозою одвагою)
Бо ти його не маКш, сине божий!
М е с i я
Яке тобi до мене дiло, жiнко?
Мiрiам, знищена, збентежена, закривав лице покривалом i повертаКться
йти геть.
М е с i я
Стiй, Мiрiам, скажи, ти в мене вiриш?
М i р i а м
(не одкриваК лиця)
Я вiрю, що ти божий син, МесiК,
i всiм, окрiм мене, даси рятунок.
М е с i я
Усiм, крiм тебе, жiнко?
М i р i а м
Ти сказав.
М е с i я
Я не сказав того.
М i р i а м
Та я те чула.
Прости, учителю, я мушу йти.
(ВiдступаК).
М е с i я
Куди ти йдеш?
М i р i а м
Не знаю. Так, на безвiсть.
М е с i я
Чого ж та йдеш?
М i р i а м
Бо мушу йти.
М е с i я
Навiщо?
М i р i а м
.
Ти знаКш. Ти - Месiя! Я не знаю.
М е с i я
Зостанься тут.
Мiрiам мовчки спиняКться.
М е с i я
Скажи менi, ти чула,
що говорив я людям?
М i р i а м
Так, МесiК.
М е с i я
Ти прийняла моП слова?
М i р i а м
Нiколи
я не забуду Пх.
М е с i я
I вслiд Пх пiдеш?
М i р i а м
Вони слiдом за мною пiдуть всюди,
волаючи: "Ти йдеiп в неправу путь!"
I, мов на жар пекучий, наступати
я буду на слова твоП огнистi, -
слiди моП вiд них кривавi будуть.
М е с i я
Уперта рiч твоя, ти мов рабиня,
що знаК волю пана i не слуха.
Таких рабiв сувора кара жде.
М i р i а м
(падаК навколiшки)
О горе! Впала вже на мене кара,
i вже ПП нiхто не здiйме з мене!
М е с i я
У тебе мало вiри. Якби ти
хоч зерня вiри мала...
М i р i а м
О, я вiрю,
без краю вiрю в тебе, сине божий,
та я не вiрю в себе! Я не вiрю,
щоб я могла твоП слова прийняти.
М е с i я
Таке смирення гiрше вiд гординi.
М i р i а м
О, сто раз гiрше, я те добре знаю,
i з того розпач мiй.
М е с i я
Ти не наводь
обмови зайвоП на власну душу, -
такою чорною вона не може бути.
М i р i а м
О нi, учителю, вона чорнiша,
нiж хата-пустка, що пiсля пожежi
чорнiК порожнечею. Вода
твоПх речей, цiлюща та живуща,
душi моКП вигоПть не може.
Вода боронить вiд огню живого,
згорiлу ж хату дарма поливати.
М е с i я
Та що тобi спалило душу, жiнко?
М i р i а м
Не знаю: чи ненависть, чи любов.
М е с i я
Кого ж ненавидиш ти?
М i р i а м
Ворогiв.
М е с i я
СвоПх?
М i р i а м
ТвоПх.
М е с i я
Я Пх казав любити.
М i р i а м
А я люблю... не Пх.
М е с i я
Вони для тебе,
як i для мене, ближнi.
М i р i а м
Але я
вiд них далека, наче вiд Кхидни.
М е с i я
Вони не вiдають, що творять.
М i р i а м
I Кхидна
несвiдома, а всяк ПП розтопче,
як стрiне на шляху.
М е с i я
Якби Кхидна
могла покинути свою отруту,
вона була б не гiрша вiд голубки.
М i р i а м
Але вона отрути не покине.
М е с i я
Про царство боже на землi ти чула?
М i р i а м
Та я ж тепер нiде його не бачу.
М е с i я
Ти дивишся й не бачиш, маловiрна.
М i р i а м
О так, не бачу! Свiтло твого духа
мене слiпить. Чим ти менi яснiше,
тим душi ворогiв менi темнiшi,
тим менш Кхидна схожа до голубки.
Не маловiрна я, занадто вiрю,
i вiра та мене навiк погубить.
Я вiрю, що ти свiтло - i такого_
ся темрява до себе не приймаК?
Я вiрю, що ти слово - i такого_
отой глухорожденний люд не чуК?
Џм, може, треба iншого МесiП?
Џм, може, сина божого не досить?
М е с i я
Вони слiпi, вони ще не прозрiли,
самого слова мало Пм для вiри,
Пм треба дiла.
М i р i а м
Ти творив дива!
М е с i я
Творив дива ще тiльки над водою;
сього не досить - треба кровi.
М i р i а м
(з жахом)
Кровi?
ЧиКП кровi, вчителю?
М е с i я
МоКП.
М i р i а м
Хай Пм вона на голову впаде!
М е с i я
Не проклинай, вертаКться прокляття
на того, хто сказав його.
М i р i а м
Нехай!
Я знаю се, проклята я навiки,
бо я любить не вмiю ворогiв.
О, кожний тихий усмiх фарисея
для мене гiрш вiд скорпiона злого.
Менi бридка не так сама отрута,
як все оте гнучке, пiдступне тiло.
Я вся тремчу, коли його побачу.
В моПх очах я чую зброП полиск,
в моПх речах я чую зброП брязкiт,
так я узброКна в свою ненависть,
як вартовий коло царськоП брами,
що радий вихопить на кожного свiй меч,
хто тiльки зле замислить на владаря.
М е с i я
Чи ти й мене ненавидиш так, жiнко?
М i р i а м
(з докором)
Учителю!
М е с i я
Ти, може, скажеш - любиш?
М i р i а м
Ти се сказав.
М е с i я
Я так сказав: хто мовить,
що любить господа, а брата ненавидить,
неправда то.
М i р i а м
Хiба ж i той не любить,
хто душу вiддаК?
М е с i я
Що значить, жiнко,
вiддати душу?
М i р i а м
Значить - буть готовим
загинуть за любов.
М е с i я
То се ж би звалось -
вiддати тiло. В тiм душi нема.
М i р i а м
А хто покине батька, матiр, браття,
все рiдне, любе, все, чим жив вiн досi
для iншого - невже i той не любить?
М е с i я
Хто зрiкся всього, а себе не зрiкся,
не любить той.
М i р i а м
О господи, якоП
ти жертви хочеш?
М е с i я
Жертви я не хочу,
любовi тiльки.
М i р i а м
Мушу всiх любити?
М е с i я
Так, всiх.
М i р i а м
Всiх, окрiм тебе, - се можливо.
Але тебе i всiх - се понад силу.
Та за що ж, за що ж маю Пх любити?
М е с i я
Недовiрки питають тiльки "за що?".
М i р i а м
О, як недовiрки любити вмiють!
Як поломiнь, палка у них любов!
М е с i я
А та любов, що я вiд тебе хочу,
повинна буть як сонце - всiм свiтити.
М i р i а м
О, що менi робить? НемаК сонця
в моПй душi. Нiч, нiч, понура нiч.
М е с i я
Ще, може, зiйде сонце i для тебе.
М i р i а м
(з раптовою надiКю)
Учителю! чи ти менi позволиш
пролити кров мою?
М е с i я
За кого? За людей?
М i р i а м
Нi, не за Пх!
М е с i я
То нащо проливати
даремне кров?
М i р i а м
А може, недаремне?
А може, кров'ю викупить я зможу...
М е с i я
Кров без любовi викупить не може.
М i р i а м
Якби ти хтiв прийнять вiд мене викуп,
щоб не лилась твоя святая кров!
М е с i я
Ти хочеш викупить мене?
Мiрiам потакуК мовчки головою.
М е с i я
Даремне!
М i р i а м
Нехай даремне! Та позволь загинуть
хоч не за тебе, то з тобою вкупi!
М е с i я
Вааловi дають даремнi жертви,
я ж не приймаю Пх.
М i р i а м
МесiК!
М е с i я
Нi, для тебе
я не Месiя. Ти мене не знаКш.
(Вiдходить).
Мiрiам зостаКться в пустинi сама.
II
Гефсiманський сад. Дванадцять ученикiв сплять непробудним сном. Месiя
молиться. Мiрiам нишком крадеться попiд садовим муром, стаК в найглибшiй
тiнi, звiдки Пй видко Месiю в мiсячному свiтлi.
М е с i я
(до ученикiв)
Спите? Не спiть! Моя душа сумна до смертi...
Ученики не озиваються, сплять..
М i р i а м
(до себе)
Боже! знов вiн одинокий,
ще гiрше, нiж в пустинi! СiП люди
твердiшi вiд камiння... Он отам
лежить той ученик, що - люди кажуть -
учителю з усiх Пх найдорожчий,
а спить вiн, як i всi, - твердiше, може,
бо наймолодший... Я одна не сплю,
я вкупi з ним страждаю, тут же, поруч,
та я нiма, як мур оцей, не видна,
як сяя тiнь, так, мов я не людина,
так, наче в мене i душi нема...
Я приступлю до нього...
(ВихиляКться трохи з тiнi, але знов ховаКться).
Нi, не смiю...
Вiн знову скаже, як тодi сказав:
"Яке тобi до мене дiло, жiнко?"
Що ж я йому скажу? Моя душа
тепер чорнiша. Я тепер не тiльки
до ворогiв його ненависть маю,
але й до друзiв. О, до сих ще бiльшу!
Ви, сонне кодло! Свiтло опiвночi
не будить вас? Вам заграва кривава
очей лiнивих не здола розплющить?
Бодай вам вiчний сон налiг на груди
i зморою душив вас без кiнця!
Менi сто раз вiд вас милiшi гади,
бо в них таки, либонь, теплiша кров.
(З вiдразою одвертаКться вiд сонного товариства. Дивиться на Месiю,
прислухаКться).
Про що вiн молиться?
М е с i я
(впiвголоса)
Нехай мине
ся чаша...
М i р i а м
Саваоф! чи й ся молитва
в сю нiч твого престолу не досягне?
Вовкам даси ти на поталу сина?
М е с i я
Але хай буде так, як ти бажаКш,
а не як я...
М i р i а м
Сам Вельзевул, напевне,
почув би милосердя.
М е с i я
(до ученикiв)
Ви спите?
Не спiть! моя душа смутна до смертi!
М i р i а м
Камiння у пустинi вiдкликалось
потрiйною луною, але сi
не обiзвуться, нi, дарма надiя!
Я обiзвусь... Який злий дух тримаК
моП слова? Учителю! Њдиний!
О свiточу моПх очей! Невже ти
не бачиш, як я гину тут вiд туги,
вiд болю, вiд тривоги? I нiчим,
нiчим потгшити тебе не можу!
...Я обiрвусь... Нi, голосу не стане.
Коли ж i стане, дико забринить,
немов шакала голос опiвночi,
бо туга стиснула за серце... Я не можу,
не можу бачити сього! Прощай!..
Ох, Мiрiам, ти проклята вiд бога!
(Так само незамiтно для МесiП, але швидко вибiгаК з саду).
III
На Голгофi. Нiч. Три хрести з розп'ятими, вже мертвими. Вiддалiк варта,
iнших людей нема, тiльки Мiрiам сама пiд хрестом МесiП.
М i р i а м
Вiн Пм простив. Вiн Пм усiм простив.
Вони те чули i на вiки вiчнi
його слова потiхою Пм будуть.
А тiльки я не прощена зосталась,
бо я не можу Пм простить за нього.
Я всiх i все ненавиджу за нього:
i ворогiв, i друзiв, i юрбу,
отой народ безглуздий, що кричав:
"Розпни його, розпни!" - i той закон
людський, що допустив невинно згинуть,
i той закон небесний, що за грiх
безумних поколiннiв вимагаК
страждання, кровi й смертi соромноП
того, хто-всiх любив i всiм прощав.
Умер вiн, зраджений землею й небом,
як завжди, одинокий. А тепер
я тут сиджу, як завжди, одинока,
даремнi сльози ллю i проклинаю
все те, що вiн любив, i з кожним словом
все бiльш надiю трачу на рятунок.
I вiчно, вiчно буду одинока
на сьому i на тому свiтi. Так,
нiколи не скiнчиться темна туга
i вiчно буде жаль палити серце.
Тут завтра прийдуть тi прихильнi друзi,
що тричi одрiкалися вiд нього,
i та родина, що нiколи в ньому
не бачила пророка; прийдуть, здiймуть
його з хреста, - бо вже ж вiн неживий
i бiльше мучитись за них не може, -
покроплять млявими слiзьми й лагiдно
спов'ють у хусти, понесуть покiрно
пiд наглядом ворожих воякiв,
сховають у печерi й розiйдуться.
А може, потiм зiйдуться докупи
тепленьким словом згадувать про того,
про кого за життя так мало дбали!
Ох, як би я тепер хотiла кинуть
отрутними словами Пм в обличчя,
немов гарячим приском! Хай би очi
Пм випекло, тi очi безсоромнi,
що смiли тут дивитися на муку
того, чийого всi не варт мiзинця!
Я знаю, що якби з'явилась я,
ненавистю спотворена в обличчi,
вони жахнулись би i запитали:
"Яке тобi до всiх нас дiло, жiнко?"
I я на те... що я на те сказала б?
Я б мусила мовчати, бо ненависть
не маК голосу на поминках того,
хто всiх любив i всiх прощав... Ой горе!
В той час, як всi громадою зберуться
згадать того, кого я так любила,
я буду всiм чужа i одинока,
не признана нiким, бо сам Месiя
не признавав мене... О сине божий!
Нехай в моПм життi все, все неправда,
та вiр менi, що я тебе_ любила.
Чи ти гадав, - я не зреклась себе?
Зреклась! я прокляла себе i душу,
ту душу, що не хтiв прийнять Месiя
собi на жертву. Де ж ще бiльше горе,
як не могти вiддать за друга душу?..
Темрява огортаК все бiльше гору, i хрест, i жiнку пiд хрестом.
IV
Майдан в Њрусалимi. Перебiгають люди, оглядаючись боязко, часом
сходяться малими гуртами i нищечком, шпарко перемовляються по кiлька слiв,
потiм знов розходяться. Мiрiам повагом переходить майдан. Назустрiч Пй
Йоганна, одна з прихильниць МесiП.
Й о г а н н а
(до Мiрiам)
Мир, сестро, й радiсть!
М i р i а м
Радостi i миру
не знаю я так само, як тебе.
Й о г а н н а
Прости, що зачiпаю незнайому,
але ж у нас така весела звiстка.
М i р i а м
Що то мене обходить?
Й о г а н н а
Всiх обходить!
Месiя наш воскрес!
М i р i а м
(голосно)
Воскрес? Месiя?!
Й о г а н н а
На бога, сестро, тихше! ще почуК
хто з люду й донесе синедрiону.
М i р i а м
Ви боПтесь, коли б вам за Месiю
кров не пролити так, як вiн за вас
пролив свою?
Й о г а н н а
ПроллКм, як буде треба, -
тепер не час.
М i р i а м
Ти, жiнко, чим торгуКш?
Й о г а н н а
Сказала б я, питання не до речi.
М i р i а м
А ти не знаКш, де тепер Месiя?
На небi, певне?
Й о г а н н а
Кажуть, на землi,
мiж людом ходить.
М i р i а м
Отже, в вас надiя,
що К кому i вдруге кров пролить,
як прийде знову час!
(Гiрко смiКться).
А я не вiрю,
щоб вiн воскрес, бо ви того не вартi!
Й о г а н н а
Вiн не вважав, чи вартий хто, чи нi.
М i р i а м
Се правда! вiн нiколи не вважав
на те, що з вас нiхто_ його не вартий.
I все-таки не вiрю, що воскрес вiн.
Й о г а н н а
Але ж вiн сам пророкував про те!
М i р i а м
Для сеП самоП юрби воскреснуть?
На се, либонь, не стало б i МесiП!
Й о г а н н а
ЗдаКться, помилилась я, бо ти,
як бачу, не прихильниця його.
М i р i а м
Прихильних мав вiн досить i без мене.
Йоганна зо страхом ховаКться в поблизький гурток.
М i р i а м
(Пй услiд)
Не бiйсь! не розкажу синедрiону,
бо вiн для мене не милiш, нiж ти,
хiба однаково ненависний.
(Близько проходить старий галiлеянин, Мiрiам
звертаКться до нього).
Що, батьку,
чи правду кажуть, що воскрес Месiя?
С т а р и й
Так правда, як i те, що вiн пролив
за всiх нас кров свою святу, невинну.
М i р i а м
Вiн не за всiх пролив. Неправда, значить.
С т а р и й
Як не за всiх!
М i р i а м
За мене вiн нi краплi
не проливав.
С т а р и й
А, ти не вiриш в нього...
(Хоче й собi сховатись у гуртi).
М i р i а м
Я вiрю в нього!
Старий спиняКться.
Вiрю бiльш, як ти,
бiльш, як усi ви.
С т а р и й
То приходь сьогоднi
до нас на збiр.
М i р i а м
(з вiдразою)
Щоб я до вас прийшла?!
Ховатися по норах вкупi з вами?
Менi при вас нема чого робити:
у мене на чолi немаК плями!
С т а р и й
А в кого ж К?
М i р i а м
У вас, у всiх у вас!
Усi ви допустили, щоб Месiя
кривавий викуп дав за вашi душi.
I вам прийнять його було не тяжко?
Вiддячились ви, правда, хто сльозою,
хто щирою до ворогiв любов'ю...
С т а р и й
Вiн сам казав нам ворогiв любити.
М i р i а м
А ви й зрадiли! так вам безпечнiше:
душа врятована та й тiло не загине!
С т а р и й
(з острахом)
Хто ти така?
М i р i а м
Я? "Одержима духом"!
С т а р и й
Благай Месiю, щоб зцiлив тебе
i визволив вiд того злого духа
святою силою своКП кровi й тiла.
М i р i а м
Щоб визволив мене цiною кровi?
СвоКП кровi? Та невже ти, дiду,
гадаКш, нiби я себе цiную
дорожчою, нiж чиста кров його?
Так слухай же: чи в огнянiй геКнi,
чи в темрявi без краю доведеться
менi навiк-вiкiв з душею пробувати,
та радощi моКП не зруйнуК
сам князь темноти, радощi вiд того,
що на менi не важить кров МесiП,
що вiн ПП за мене не пролив
анi краплини.
С т а р и й
Як могло те статись?
М i р i а м
Ненависть врятувала вiд грiха.
С т а р и й
Кого ж ненавидиш?
М i р i а м
Всiх вас, себе i свiт.
С т а р и й
За тебе теж пролита кров, та дармо,
бо ти не прийняла святого дару.
М i р i а м
I не прийму! бо я не Астарот,
щоб мала кров приймати в подарунок.
Непримiтно пiдходить слуга синедрiону i з ним римський преторiанець.
С л у г а
Про що говорите?
С т а р и й
(заминаючись)
Це, бачиш...
М i р i а м
Про Месiю!
С т а р и й
Зовсiм ми не про теК розмовляли.
П р е т о р i а н е ц ь
А хто ж то, дiвчино, отой Месiя?
Поки преторiанець i слуга слухають Мiрiам, старий галiлеянин ховаКться
мiж людьми.
М i р i а м
А той, що ви недавно розп'яли,
ви знаКте, вiн цар був iудейський.
Тепер вiн знов по всiй краПнi пiде,
бо вiн воскрес, воскрес у новiй славi!
Нехай там стережуться цар, i цезар,
i весь синедрiон, пекельна рада!
П р е т о р i а н е ц ь
(хапаК ПП за руки, киваК на слугу)
А дай шнурка, ми спутаКмо кiзку,
щоб не брикала дуже.
М i р i а м
Що? в'язати?
(Зручно нахиляКться, бере камiнь i пускаК в голову слузi).
Хоч одного, та все ж покарбувала!
ЏП знов хапають за руки, скручують i в'яжуть. Слуга одною рукою обтираК
кров, а другою помагаК в'язати Мiрiам.
М i р i а м
Хотiла б я всю вашу кров пролити,
вiддячити за жертву!
П р е т о р i а н е ц ь
Що ж та жертва,
коли ви кажете, що вiн воскрес?
М i р i а м
Так що ж? Хiба минаК все минуле?
Вiн пережив три вiчностi в три ночi,
прийняв три смертi. Чи тепер, воскресши,
забуде вiн страждання, зраду, смерть?
Простити може, а забути - нi!
О, будьте проклятi!
С л у г а
Хто?
М i р i а м
Всi ви! Цезар,
синедрiон, i цар, i весь народ!
Тим часом на майданi гурти потайних прихильникiв МесiП зникли, а
надбiгла юрба iудеПв, фарисеПв та садукеПв, почувши гомiн на майданi.
С л у г а
(кричить до народу)
Гей, слухайте, вона нас проклинаК!
Г о л о с и з ю р б и
Що? Що тут? Хто ся жiнка? Що Пй треба?
За що ПП зв'язали? Зрада? Змова?
М i р i а м
Я проклинаю вас прокльоном кровi!
С л у г а
Що суджено кленучому?
Г о л о с и в ю р б i
Камiння.
Люди набирають камiння i з диким ревом кидають на Мiрiам.
М i р i а м
МесiК! коли ти пролив за мене...
хоч краплю кровi дарма... я тепер
за тебе вiддаю... життя... i кров...
i душу... все даремне!.. Не за щастя...
не за небесне царство... нi... з любовi!
(ПадаК пiд градом камiння)
18/1 1901
** ОРГIЯ **
драматична поема
ДIЯЧI
А н т е й - спiвець.
Г е р м i о н а - мати його.
Е в ф р о з i н а - сестра його.
Н е р i с а - жiнка його.
Х i л о н - ученик його.
Ф е д о н - скульптор.
М е ц е н а т - багатий, значний римлянин, нащадок вiдомого Мецената.
П р е ф е к т.
П р о к у р а т о р.
Гостi на оргiП, раби, рабинi, танцiвницi, мiми, хор панегiристiв.
ДiКться в Корiнфi пiд римським пануванням.
I
Садок в оселi спiвця-поета Антея, невеличкий, оточений глухими мурами з
хвiрткою в однiй стiнi; в глибинi садка домок з повiткою на чотирьох
стовпах i з двома дверима - однi в андронiт, другi - в гiнекей.
Гермiона, стара мати Антеева, сидить на порозi гiнекея i пряде вовну.
Чутно стук у хвiртку.
Г е р м i о н а
(не встаючи)
Хто там?
Г о л о с
(за хвiрткою)
Се я, Хiлон Алкмеонiд.
Г е р м i о н а
(гукаК в напрямi других дверей)
Антею, вийди! Ученкк до тебе!
(Сама лишаКться сидiти, лише нижче спускаК покривало).
А н т е й
(молодий, але мужнього вигляду, виходить з дверей i вiдчиняК Хiлоновi
хвiртку)
Сьогоднi ти, Хiлоне, запiзнився.
Всi учнi розiйшлися.
Х i л о н
(дуже молодий хлопець, говорить запинаючись, з видимою нiяковiстю)
Вибачай...
але... я, власне, не прийшов учитись...
А н т е й
(привiтно)
Будь гостем.
(СiдаК на ослонi пiд деревом i показуК Хiлоновi мiсце коло себе, але
той лишаКться стояти).
Чом не сядеш?
Х i л о н
Маю справу...
А н т е й
Аж сiсти нiколи, таку нагальну?
Х i л о н
Воно-то нi... але... пробач... я мушу
подякувать сьогоднi за науку...
Я бiльше не прийду.
А н т е й
Чому?
Хiлон мовчить.
Та правда,
менi про се питать не випадаК.
Я, очевидячки, не догодив
тобi наукою. Що ж, не соромся, -
соромитись приходиться менi.
Х i л о н
(щиро)
Нi, нi, учителю! Того не думай!
От свiдок Аполлон, що я шаную
науку ту, мов святощi мiстерiй!
А н т е й
Тодi не розумiю...
(ПеребиваК сам себе, вдарившись долонею по чолi).
Догадався!
(Видно, що й йому трохи нiяково).
Хiлоне, слухай... Я пождати можу,
поки скiнчиш усю мою науку...
Та я волiв би i зовсiм не брати
вiд тебе грошей, як тобi то трудно...
Х i л о н
Учителю, та ти ж не багатир.
А н т е й
Хiлоне, я скажу тобi по правдi,
хоч ти ще молодий такеК слухать,
але iнакше трудно довести...
Бач, спiв, музика й слово - мiй зарiбок,
та хист мiй я таки цiную вище,
нiж тiП грошi, що приходять з нього.
Я талану нiкого не навчив
i не навчу - се ж тiльки бог здолаК, -
отож коли я вчу людей звичайних,
недiткнутих рукою Аполлона,
то - я навчаю Пх малоП втiхи
перебирати струни доладненько
та вимовляти думку виразнiше,
вони ж менi дають дещицю грошей,
i так ми в обрахунку. Як же бог
менi пошле обранця молодого,
щоб я йому служив своПм здобутком,
i бачу я, що кожна мертва форма,
яку я викладаю перед ним,
присвоПвшись йому, вмить оживаК,
i генiй молодий в прадавнiй формi
шумуК та iскриться самоцвiтом,
як молоде вино в старiм кришталi, -
тодi я вже заплачений. Нi, бiльше, -
я наче почуваюсь до вини,
що я нездатен так йому служити,
як би хотiв. Тепер ти розумiКш?
Х i л о н
Учителю...
(Зворушення не даК йому говорити, вiн низько похиляК голову i прикриваК
долонею очi).
А н т е й
Коли тепер твiй генiй
вже перерiс тi форми й ту науку,
якими я владаю, що ж, мiй хлопче, -
покинь мене, я сам тобi те раджу.
Та тiльки - заклинаю Аполлономi! -
не кидай ще науки. Џдь в Афiни,
там, певне, знайдеться iще таке,
чого ми тут не маКмо в Корiнфi.
А потiм, покiнчивши рiзнi школи,
учися ще, знаходь собi науку
в книжках, i в людях, i по цiлiм свiтi,
але нiколи не кажи до себе:
"Я вже скiнчив науку".
Х i л о н
Ся порада,
учителю, осмiлюК мене.
Признаюся тобi: я не покину
науки, вiддалившися вiд тебе,
бо я вступлю до школи...
(Знов мовкне).
А н т е й
До якоП?
Х i л о н
До тоП, що врядив тут Меценат.
А н т е й
ЛатинськоП?!
Х i л о н
Ну, все ж тепер латинське..
А н т е й
Як? Я, i ти, i наша рiдна мова
латинськими вже стали?
Х i л о н
Розумiв я,
властиво, римське, та змилив у словi.
А н т е й
Як ти вiд мене досi не навчився
не помилятись так, то в новiй школi
ще бiльше буде помилок _таких_.
Але не знаю, що ти там придбаКш,
крiм помилок. В поезiП латинськiй
i я ж тобi, здаКться, показав
усе, що тiльки варт було пiзнати.
Не думаю, щоб ритори в тiй школi
тобi могли подати щось нового,
бо я Пх знаю. Думаю, що ти
вже мiг би Пх учити.
Х i л о н
Сам я певен,
що там учителi нi в чiм не можуть
зрiвнятися а тобою. Все ж я мушу
до Пх пiти.
А н т е й
Що змушуК тебе?
Х i л о н
Учителю, зоставшись при тобi,
я став би долею тобi подiбний.
А н т е й
Чому ж та доля так тебе лякаК?
Хiба вже я останнiй мiж спiвцями?
Х i л о н
Не мiж спiвцями, нi...
А н т е й
Але мiж людьми?
Х i л о н
Я не кажу - останнiй, але ж правда,
що ти в громадi не займаКш мiсця,
належного твоКму талану.
А н т е й
А ти ж якого маКш запобiгти,
коли скiнчиш ту школу Мецената?
Х i л о н
Я можу стати ритором в тiй школi,
а згодом в академiП де-небудь.
Або поПду в Рим. Там дуже добре
ведеться вихованцям Мецената,
бо рiд його там досi маК силу,
як повелось вiд Августа часiв.
Та поки що, то я й тепер, ще учнем,
вступити можу в хор панегiристiв
самого Мецената.
А н т е й
(схоплюКться обурений)
Ти? Ти вступиш
у хор панегiристiв? Тую зграю
запроданцiв, злочинцiв проти хисту?
О, краще б ти навiки занiмiв,
позбувся рук, оглух, нiж так упасти!
I се був мiй найкращий ученик!..
Пауза.
Х i л о н
Учителю, прийми ж мою подяку...
(ПодаК Антеевi грошi, добувши з калитки).
А н т е й
(вiдштовхуК його руку)
Геть! Я тебе нiчого не навчив!
Iди з очей!
Хiлон, похнюпившись, виходить.
Г е р м i о н а
Даремне ти, Антею,
не взяв вiд нього грошей. В нього батько
сто раз вiд нас багатший. Сяк чи так,
а се ж твоя заслуженина.
А н т е й
Мамо!
Нiчого я не заслужив, крiм ганьби!
Г е р м i о н а
НемаК за що ганити тебе,
хiба за те, що ти свiй заробiток
пускаКш так на вiтер. Справдi, сину,
ми зiйдемо на пролетарський хлiб.
Чи буде ж добре, як твоя родина
просити пiде пайки дармовоП
до тих римлян, що ти так ненавидиш?
А н т е й
Ще маКм хлiба власного доволi.
Не прогнiвляй богiв.
Г е р м i о н а
На все Пх воля...
Запевне, так хотiлось Афродiтi,
щоб я замiсть багатоП невiстки
дочку рабинi-танцiвницi мала
прийняти в дiм...
А н т е й
Ще не кiнець докорам?
Г е р м i о н а
Се не докори, сину, тiльки правда.
Чи ти ж не дав на викуп за Нерiсу
всю спадщину по батьку й добру пайку
свого зарiбку?
А н т е й
Вже ж не Афродiту
винуй у тому. Всi боги Еллади
менi велiли викупить з неволi
малу дитину еллiнського роду.
Адже могла б дiстатися у рабство
твоя дочка, моя сестра...
Г е р м i о н а
Ох,сину,
до того мало що й тепер бракуК!
На викуп за Нерiсу ми стяглися,
але на посаг нашiй Евфрозiн!
навряд чи стягнемось. А чим же доля
староП дiвки краща, нiж рабинi?
А н т е й
Сестра моя й без посагу цiннiша
вiд всiх багацьких дочок.
Г е р м i о н а
Хто ж те знаК?
Вона ж у нас не ходить, як римлянка,
по всiх усюдах. Завжди в гiнекеП
та все в роботi. А хоч би й пiшла
куди на свято, то в ПП уборах
нiхто i не подивиться на неП.
На дверях вiд гiнекея стаК Евфрозiна, але Гермiона того не завважаК i
править далi.
Нерiса все причепуриться якось,
а Евфрозiнi то немаК й стрiчки.
Е в ф р о з i н а
(молода, але вже не юна, убрана по-буденному, видно, тiльки що вiд
роботи. НахиляКться i обiймаК матiр)
Матусенько! Навiщо тi стрiчки?
Як К краса, то нащо Пй покраси?
А як нема, то стрiчка не поможе!
(Смiючись, цiлуК матiр i випростуКться).
Як, мамочко, заправить голуб'ята?
Я вже зварила Пх.
Г е р м i о н а
(встаК)
Не руш, не руш,
я Пх сама заправлю - ти не вмiКш!
(Поспiшно йде в хату).
Е в ф р о з i н а
(пiдходить до Антея i кладе йому руку на плече)
Чого ти, братику, так засмутився?
Се знов матуся тута воркотiла?
Ти не вважай - то вже стареча звичка.
А н т е й
(вiдповiдаК не одразу, мов не почув ПП слiв. Слова пiсля паузи
прориваються у нього, мов не своКю силою)
Хiлон мене одбiг.
Е в ф р о з i н а
(здивована)
З якоП речi?
А н т е й
Вступити хоче в хор панегiристiв.
Е в ф р о з i н а
Та що ти кажеш?!
(На хвилину нiмiК з дива та обурення, потiм опановуК собою).
Ба, я не дивую.
Вiн розумом хисткий.
А н т е й
А таланом
всiх переважив, мовби на наругу!
Е в ф р о з i н а
Менi здаКться, той Аполлодор,
що втiк до тебе з школи Мецената,
Хiлона й таланом переважаК,
не тiльки розумом. Я наслухала,
як вiн проказував iз "Антiгони"
Гемонову промову - далебi,
я ледве сльози здержати здолала!
А н т е й
(з лагiдним усмiхом, обiймаючи сестру за плечi)
Бо ти сама у мене Антiтона!
ЗдаКться, я б Хiлоновi пробачив,
якби вiн вчинок свiй зробив для того,
щоб вивести з бiди таку сестру.
Е в ф р о з i н а
Зате вже я сестрi тiй не простила б!
А н т е й
О, ти б не прийняла нi сеП жертви,
нi iншоП. Але, моя сестричко,
якщо я хтiв би стати багачем,
то тiльки задля тебе.
Е в ф р о з i н а
I даремне,
бо я того не хочу
(СмiКться).
Мама зараз
менi б за грошi жениха купила,
i, певне, то було б лихе придбання.
А н т е й
Та де вже там багатство! Хоч би мiг я
тебе вiд злиднiв вибавить...
Е в ф р о з i н а
Вiд злиднiв?
А де ж ти бачиш Пх?
А н т е й
Що я не бачу,
то се завдячую тобi самiй.
Е в ф р о з i н а
I мамi ж, i Нерiсi.
А н т е й
Нi, ти знаКш...
Матуся вiдробила вже своК...
Що ж до Нерiси...
Е в ф р о з i н а
Џй ще час робити.
Невже твоК життя таке солодке,
що i медовий мiсяць в ньому зайвий?
А н т е й
Менi мов сором тiшитися щастям,
як здумаю, що ти за нього платиш
тяжкою працею... Ми маКм щастя,
а ти що маКш тут у рiднiй хатi?
Е в ф р о з i н а
Я маю брата. I нехай довiку
я дiвуватиму - я не позаздрю
анi жiнкам, нi матерям щасливим,
бо Пх любов лиш Пх родинi служить,
моя ж - Елладi всiй. В тобi, Антею,
уся надiя наша.
А н т е й
Евфрозiно,
як можна всю надiю покладати
в комусь одному?
Е в ф р о з i н а
Аполлон один
з усiх богiв не розлюбив Еллади,
i К ще Пй надiя на життя.
А поки Аполлон К на Парнасi,
то й музи будуть з ним.
А н т е й
(з усмiхом)
Я не безславний,
хоч ти одна менi даКш трiумфи,
бо ти для мене Нiке!
Е в ф р о з i н а
Нiке мусить
свою роботу знати. Постривай.
(ВиломлюК з лаврового куща двi галузки, зв'язуК Пх у вiнець i стаК на
посгаментi колони в позi богинi перемоги Нiке, простягнувши руку з
вiнцем).
Ходи сюди! Схили прегорде чоло!
Антей пiдходить, все усмiхаючись, i схиляК голову перед Евфрозiною, а в
неП усмiх бореться з сльозами щирого зворушення, коли вона кладе братовi
лаври на голову.
Н е р i с а
(молоденька, струнка, надзвичайно зграбна, чепурненько вбрана, стаК на
порозi гiнекея i здивовано скрикуК)
Се що таке?
Евфрозiна засоромлена, зiскакуК з постаменту.
А н т е й
Се Нiке увiнчала
свого поета. А коли й харiта
йому додасть гранату чи троянду,
вiн буде обдарований усiм,
чого дозволено бажати смертним.
Е в ф р о з i н а
(почуваючи себе нiяково пiд холодним поглядом Нерiси)
Троянда он цвiте...
(До Антея).
Одначе Нiке
до кухнi мусить - помогти матусi, -
бо в нас сьогоднi оргiя правдива:
купили риби, а якраз вам тiтка
дала вина i пару голуб'яток.
Як я ще напечу медяникiв,
то й Меценат на оргiю позаздрить!
(З трохи примушеним смiхом зникаК в дверях гiнекея).
Н е р i с а
Чудна та Евфрозiна - все Пй смiшки!
А н т е й
Що ж, молода...
(ЗдiймаК лаври з голови, держить Пх в руцi, в дальшiй розмовi кладе на
лавцi коло себе, сiвши).
Н е р i с а
Та я ж, либонь, молодша,
проте...
А н т е й
"Проте часами хмерую", -
так хтiла ти сказати?
(Смiючись, обiймаК ПП, вона здержено приймаК його пестощi).
Що тобi?
НездужаКш чи хто тебе образив?
Н е р i с а
А ти й не знаКш? Певне, вже й сусiди
напам'ять вивчили оту промову.
про викуп мiй, про посаг Евфрозiни,
що мати виголошуК щодня.
А н т е й
Уже й щодня!
Н е р i с а
Та що ж, в тому К правда.
Менi самiй нiяково дивитись
у вiчi Евфрозiнi.
А н т е й
Евфрозiна
тебе нi в чiм не винуватить.
Н е р i с а
Знаю.
Вона недарма в тебе Антiгона...
А н т е й
Нерiсочко! От се вже справдi сором, -
пiдслухати, а потiм ще й корити.
Н е р i с а
Пiдслухати! В нас не такi палати,
щоб не було з кутка в куток все чутно!
А н т е й
(трохи вражений)
Палати К тепер лиш у римлян.
Було тобi пiти за Мецената.
Н е р i с а
(лагiднiше, нiж досi)
Я не корю тебе, що ти убогий,
але яка ж дружина не бажаК
своКму чоловiковi достаткiв?
А н т е й
Ну i собi при тому.
Н е р i с а
I собi.
Хiба то зле? Я справдi не вдалася
до того, щоб весь день в ярмi ходити
так, як твоя сестра.
А н т е й
Ти ж i не ходиш.
Н е р i с а
А думаКш, менi вiд того легше?
А н т е й
Якби не легше, ти б сама робила.
Н е р i с а
В людей на те рабинi К...
А н т е й
Нерiсо,
вiд тебе трохи дивно сеК чути.
Н е р i с а
Бо я сама рабинею була?
Так що ж, я б i на волi заробляла
тим, чим тодi, якби ти допустив.
Як я тепер нiкому не потрiбна,
всiм на завадi, мов порiг високий,
то з того винен ти!
А н т е й
Ну, годi, люба...
Н е р i с а
Дозволь менi вступити до театру,
то я твою сестру озолочу
i буду матерi невiстка люба,
бо, певне, бiльше зароблю за танцi,
нiж ти за спiв та за науку хисту.
А н т е й
Нерiсо, годi! Се твiй жаль говорить,
i з сього справдi винен я. Прости!
(ЦiлуК ПП, вона прихиляКться до нього з виразом невинно ображеноП
дитини).
Моя кохана! Скарбе мiй! Не дам,
не дам тебе юрбi тiй безсоромнiй!
Не пiдеш ти на оргiП до неП, -
вона не тямить, що то К правдива
святая оргiя, встанова божа!
Н е р i с а
Ти був коли на оргiП?
А н т е й
Давно.
Ще пiдлiтком. Ще як була в Корiнфi
гетерiя спiвцiв, таКмна, звiсно,
бо всяке ж товариство К злочин,
на римську думку.
Н е р i с а
Що ж? I дуже пишнi
були в вас оргiП?
А н т е й
Зважай сама.
Збирались ми все по таких господах,
як-от моя...
Н е р i с а
(розчаровано)
Ах, так!..
А н т е й
У нас в кратерах
вода все панувала над вином.
Квiтки бували в нас лише в ту пору,
коли вони цвiли в садках та в полi,
а як верталась в тартар Персефона,
то забирала нам усi покраси.
Н е р i с а
Хiба ж бувають оргiП без квiтiв?
А н т е й
У нас бували, ще й якi буйнi!
Н е р i с а
Але ж вони були таКмнi, кажеш?
То як же буйних оргiй тих не чули
знадвору люди?
А н т е й
Чи ж вони могли
знадвору чути, як серця в нас б'ються?
Чи ж сяйво наших поглядiв проймало
камiннi мури та запони щiльнi?
Н е р i с а
А вашi спiви?
А н т е й
О, вони були
потужнiП натхненням, а не гуком.
I в стриманiм зiтханнi тихих струн
ми вгадувати вмiли урагани,
що нуртували в грудях у спiвця.
В нас буйнi кучерi були, мов тiрси,
гукали погляди: "Еvoe Bacch!"*
Хоч би сама вода була в кратерах,
ми ще б розходились додому п'янi.
О, я хотiв, щоб ти хоч раз попала
на оргiю таку! В святiм безумствi
ти б у танку зайшлася, як менада!
* Хай живе Вакх! (Лат.) - Ред.
Н е р i с а
Бувала я на оргiях не раз.
А н т е й
Але не на таких!
Н е р i с а
Либонь, на кращих.
А н т е й
Того не може бути.
Н е р i с а
Я не знаю,
якi були тi вашi, але тiП,
що я на Пх дитиною ходила,
були мов сни розкiшнi.
А н т е й
Се злочин -
на оргiП такi дiтей водити!
Н е рi с а
Моя матуся _мусила_.
А н т е й
Я знаю...
Пробач, я мовив нерозумне слово.
Повинен би я тямити, як тяжко
рабинi-танцiвницi серце рвалось,
коли вона свою Кдину доню,
що ледве виросла iз немовляток,
вела на те позорище.
Н е р i с а
Нiчого
менi про те матуся не казала.
Я завжди йшла на оргiю весела,
там ласощiв я Пла досхочу,
та й забавки перепадали часом,
бо гостi пестили мене...
А н т е й
Не згадуй!
Аж холодно, як здумаю... Запевне,
тi Пхнi пестощi були маснi
i кожне слово брудом перейнято!
Н е р i с а
Не знаю, я тодi не розумiла
нi слiв масних, нi поглядiв брудних,
але красу я тямила й малою,
i серденько тремтiло вiд хвали,
як струночка пiд плектроном на лiрi.
На примостi високiм ми обидвi
були немов веселки - бiльша й менша -
на яснiй верховинi. Покривала,
прозорi та барвистi, легким луком
перекидалися понад хмаринки
злотистих курев запашних. Тодi
менi здавалося, що я танцюю
на хмароньках небесних, а з землi
до мене долiтають тiльки квiти.
То гостi кидали до нас квiтки,
не тямлячись вiд захвату палкого...
А н т е й
А в тих квiтках ховався невидимий
холодний гад розпусти i зневаги.
Н е р i с а
Кажу ж тобi, що я того не знала!
А н т е й
Але тепер ти знаКш, чим бувають
рабинi-танцiвницi для римлян,
i тямиш добре, що тебе спiткало б,
якби ти серед оргiй тих зросла
так, як твоя матуся нещаслива,
що згинула, мов забавка розбита,
у забуттi, в недузi та в погордi.
Н е р i с а
Я тямлю, що тобi я винна дяку.
Не бiйся, я того не забуваю.
А н т е й
Нерiсо! Чи того ж я потребую?
Н е р i с а
Нi-нi, я не повинна забувати,
що ти зробив людиною мене,
"маленьку мавпочку з Танагри".
А н т е й
Годi!
Я не люблю, як ти таке говориш,
i прозвища того яне терплю,
що прикладали тi римляни грубi
до еллiнськоП нiжноП дитинки.
То заздрили вони, що Пх римлянки
були важкi й незграбнi протiП тебе,
моКП "вiтроногоП" Нерiси!
Н е р i с а
(задумана)
I нащо то менi?..
А н т е й
Що саме, люба?
Н е р i с а
Отая "вiтроногiсть", як ти кажеш...
Вже я ж не танцiвниця.
А н т е й
Як, Нерiсо?
Хiба тебе не радуК хвала
моя i наших друзiв скромних, щирих?
Хiба ж то мало - бути в нашiй хатi
укритим скарбом, але дорогим,
таким, що й цезар лiпшого не маК?
Н е р i с а
Укритим скарбом... Я скажу по правдi,
що я щедрiшою вдалась вiд тебе.
I ти ж укритий скарб, а я ж, Антею,
тим не радiю, що твоКП лiри
не чуК свiт широкий, тiльки я
та слухачiв твоПх мала громадка.
Нi! Якби сила, я б тебе сама
поставила на п'Кдестал високий,
мов постать Аполлона-кiтариста!
I хай би свiт сповнявся тих пiсень,
що ти б тодi творив на високостi!
А н т е й
Ти думаКш, либонь, що i натхнення
повищати вiд п'Кдесталу може?
Н е р i с а
Авжеж! Я певна того!
А н т е й
Ти дитина...
Але як ти так любиш п'Кдестали,
то будь утiшена, бо наш Федон
вже ж вирiзьбив на взiр твiй Терпсiхору
i дав Пй п'Кдестал високий досить.
Н е р i с а
А де ж вiн тую статую подiне?
А н т е й
Нам принесе.
Н е р iс а
Тут i лишить?
А н т е й
Запевне.
Се ж буде дружнiй дар нам вiд Федона.
(Пауза).
Ти щось примовкла, наче зажурилась.
Чого, Нерiсо?
Н е р i с а
Я собi гадаю,
що скiльки ще ся хата поховаК
в собi укритих скарбiв, мов гробниця.
А н т е й
Я не люблю таких речей у тебе.
Н е р i с а
Як буде тут камiнна Терпсiхора,
то я мовчання перейму вiд неП.
А н т е й
Нерiсо, ти сьогоднi вередлива.
Н е р i с а
Як так, то я пiду.
(ВстаК).
А н т е й
(затримуК ПП, обнявши)
Нi-нi, кохана!
Н е р i с а
(визволяючись)
Пусти мене!
Чутно стукання у хвiртку. Он хтось прийшов до тебе.
Нерiса йде в гiнекей. Антей одчиняК хвiртку i пускаК Федона - молодого
скульптора.
А н т е й
Здоров, Федоне!
Вiтаються.
Ф е д о н
Я лиш на хвилинку,
так нiколи!
А н т е й
Чому? Роботу маКш?
Ф е д о н
Роботу поки що я вже скiнчив,
та тут новi клопоти - вибираюсь
на панську оргiю до Мецената!
А н т е й
(зчудований)
Тебе запрошено?
Ф е д о н
З тобою разом.
А н т е й
ЖартуКш чи глузуКш?
Ф е д о н
Правду мовлю,
се ж я прийшов тобi переказати
запросини.
А н т е й
Хто ж Пх тобi принiс?
Ф е д о н
Я сам одержав, бувши в Мецената.
А н т е й
Ти в Мецената був? Чого?
Ф е д о н
По справi...
I знаКш, я нiяк не сподiвався,
що вiн такий.
А н т е й
Який?
Ф е д о н
Такий привiтний,
i неподiбне, що великий пан,
говорить так...
А н т е й
Та з чого ж ти дивуКш?
Що пан вельможний на порiг пускаК
митця убогого? Чи, може, з того,
що i римлянин часом дещо тямить
у хистi красному?
Ф е д о н
О нi, не "дещо",
а вiн таки знавець великий, справжнiй!
Адже й тебе вiн перший оцiнив.
А н т е й
Вiн перший? Але ж я давно мав школу,
як Мецената не було в Корiнфi.
Ф е д о н
Що школа! Та до слави так належить,
як глиняна патера до скульптури.
А н т е й
Та вже було подiбне щось до слави,
коли той пан довiдався про мене.
Ф е д о н
Сказати правду, випадок слiпий
звiстив про тебе: учень твiй один
вступити хтiв у хор панегiристiв
i на зразок умiлостi своКП
твою епiталаму проспiвав,
оту, що ти зложив на шлюб твiй власний.
Антей робить рух урази, але Федон, невважаючи, провадять далi.
Ми з Меценатом надiйшли на теК,
я розказав йому, хто автор спiву,
i зараз же вiн доручив менi
тебе просить на оргiю до нього,
а се не мало значить, любий друже.
А н т е й
(стримуючи досаду, викликану останнiми словами Федона)
Яку ти мiг до нього мати справу?
Ф е д о н
Вiн статую купив недавно в мене,
то я ПП до нього вiдпровадив,
щоб не ушкодили раби, несучи.
А н т е й
Яку ж ти статую йому продав?
Ф е д о н
Пробач... я, власне, мусив би спитати
твоКП згоди... та пани вельможнi
не люблять ждати...
А н т е й
Ти продав Нерiсу?!
Ф е д о н
Нi, статую богинi Терпсiхори.
А н т е й
Ти б i саму богиню запродав,
якби лиш мiг, у римський дiм розпусти!
Ф е д о н
(встаК ображений)
Такого ти не смiКш говорити!
А н т е й
Тобi не до лиця така вражливiсть,
бо ти ж продав туди свiй твiр найкращий,
де зневажають все, що нам святе.
Ф е д о н
(впадаючи в рiч)
Нiчого там нiхто не зневажаК!
Там цiнять генiй, там дарують славу,
не тiльки грошi. Я не запродав
своКП Терпсiхори. Я поставив
ПП на подив людськдй, мов у храмi.
Чи вже вона й для храму засвята,
по-твоКму?
А н т е й
По-моКму, блюзнiрство -
рiвняти дiм римлянина до храму!
За грошi чи за славу - ти продався
укупi з твором рук твоПх.
Ф е д о н
Антею!
Ти хочеш довести мене до того,
щоб я пiшов i викупив назад
ту статую. За грошi неможливо,
щоб Меценат раз куплене продав,
та, може ж, се ще не остання iскра
мого натхнення, може, я здолаю
щось кращого створити - Пй на викуп.
А н т е й
Ти купиш другий грiх, i то ще тяжчий.
Ф е д о н
Не розумiю, що ти з мене хочеш!
Чи мав би й я весь вiк, як ти, сидiти
без хлiба i без слави?
А н т е й
Се повинен
терпiти еллiн, коли хлiб i славу
здобути може тiльки з римських рук.
Ф е д о н
Хто слави не бажаК, той не еллiн, -
жадобу сю батьки нам заповiли,
дiставши вiд дiдiв.
А н т е й
Дiди приймали
вiнцi своП з рук матерi Еллади,
батьки дозволили зв'язать Пй руки
i тим синiв позбавили вiнцiв.
Авжеж, Федоне, вiдколи безславна
сама Еллада - еллiни повиннi
жадобу слави в серцi заглушити.
Ф е д о н
I збiльшити безслав'я свого краю?
Та чим же вславиться сама Еллада,
коли Пй дiти лаврiв не здобудуть?
А н т е й
Уже ж не з рук ворожих Пх приймати!
Ф ед о н
Чому ж би нi? Гомер казав: "Солодка
хвала вiд ворога".
А н т е й
На полi бою,
та не в полонi!
Ф е д о н
Слава i в полонi
все буде славою.
А н т е й
Не сподiвайся!
Неславу дозволяють нам носити,
а славу Рим бере, немов податок.
I тая Терпсiхора, що продав ти,
прославить не Елладу й не тебе,
а той багатий Рим, що стяг всi скарби
з усiх краПв руками Меценатiв.
Його колекцiю твiй твiр прославить,
а не тебе, ти тiльки раб отой,
що хистом оргiю панам скрашаК,
та оргiя все ж панська зостаКться,
хоч рабськi руки вряджують ПП.
Ф е д о н
Рабам на оргiП немаК честi,
але хто маК гостем буть на нiй,
як я i ти...
А н т е й
Того не сподiвайся,
щоб я пiшов на оргiю з тобою!
Запобiгай вже сам вельможних ласки,
а я лишусь "без хлiба i без слави",
як ти казав, та, може, не без честi.
Ф е д о н
По щиростi, я радив би пiти.
А н т е й
Та вже ж! Волам у парi охвiтнiше
ярмо носити.
Ф е д о н
Бачу, ти не вiриш,
що я тобi добра бажати можу.
А все ж, хоч ти мене образив тяжко,
я не забув, що ми з тобою друзi.
А н т е й
То я тебе, не ти мене образив?!
Ф е д о н
Авжеж, я Терпсiхору вiдкуплю,
а ти вразливих слiв своПх не вернеш.
А н т е й
I ти того не можеш вiдкупити,
що ти вчинив. Ти оганьбив свiй хист.
З богинi ти зробив товар звичайний.
Хоч вернеться з неволi Терпсiхора,
то вже вона богинею не буде.
А мармур - як не бог, то просто камiнь.
Ф е д о н
Коли вiн богом став, то вже нiколи
у камiнь не повернеться. Твiр хисту
на всякiм мiсц твором хисту буде.
Твоя епiталама пролунала
не гiрше у просторiй римськiй школi,
нiж у твоПй тiснiй убогiй хатi.
Якби ж ти сам ще заспiвав ПП
у Меценатових гучних палатах,
приграючи на лiрi дорогiй...
А н т е й
Федоне! Не кажи менi такого,
бо я тебе зненавиджу навiки!
Ф е д о н
Антею, се якась дивна затятiсть.
Таж еллiнам не першина приймати
хвалу чужинцiв, i яка ж в тiм ганьба?
А н т е й
Чужинцiв - так, але не переможцiв.
Бо переможець лиш тодi похвалить,
коли подоланий похилить чоло
йому до нiг i порох поцiлуК
з-пiд стiп його.
Ф е д о н
Таке бувало в персiв
та в iнших схiдних варварiв. Нiколи
сього вiд нас не вимагали в Римi.
А н т е й
Не вимагали? Хто ж то перейшов
по нас, як по мiстках, до храму слави
всесвiтньоП? Кого ми на собi
з безоднi варварства на гору несли?
Чи ж не лягли ми каменем нарiжним
до мавзолею нашим переможцям?
I ми ще маКмо радiти з того,
що нам дозволять у гучних палатах
на лiрi заграбованiй пограти?
Ф е д о н
Хiба тiй лiрi краще нiмувати?
А н т е й
Так, краще!
Ф е д о н
Нi, я думаю, що гiрше.
Все ж краще будувати мавзолеП
хоч би i не собi, нiж просто бути,
мов зiлля придорожнК, пiд ногами
у того ж переможця. Вiн як схоче,
то збройною ногою вмить розтопче
всi нашi гордощi, всi буйнi мрiП...
А н т е й
Що ж? Лiпше нам самим те все стоптати,
щоб ворогам не завдавати працi?
Се жрець краси так думаК й говорить?
Лишилося одно - так i вчинити.
Ти не продався, - гiрше! Ти вiддався
у руки ворогу, як мертва глина,
з якоП кожне вилiпить, що хоче.
Та хто ж тобi натхне вогонь живий,
коли з творця ти творивом зробився?
Iди служи своКму Меценату,
забудь краси великi заповiти,
забудь несмертний образ Прометея,
борця проти богiв, забудь i муки
Лаокоона, страдника за правду,
не згадуй героПнi Антiгони,
нi месницi Електри. Викинь з думки
Елладу, що, мов Андромеда скута,
покинута потворi на поталу,
з нудьгою жде Персея-оборонця.
Ти не Персей, бо ти закам'янiв
перед обличчям римськоП Медузи.
Ти вже не тямиш вищоП краси,
краси змагання, хоч i без надiП...
Ф е д о н
Нема краси в затятостi безсилiй...
Але з тобою, бачу, не зговориш!
Бувай здоров. Я йду.
А н т е й
Прощай, Федоне.
Ф е д о н
Ми вже не друзями розстаКмось?
А н т е й
Боюсь, коли б не стрiлись ворогами.
Федон, здвигнувши плечима, виходить.
Н е р i с а
(виходить з гiнекея, ледве зачинилась хвiртка аа Федоном)
Антею, я тебе не розумiю!
Так шорстко ти з Федоном обiйшовся,
а в чiм його вина?
А н т е й
Ти прислухалась?
То вже було прислухатись як слiд.
Чи, може, то тобi якраз до мислi,
що буде на позорищi стояти
твоя подоба в домi переможця?
Н е р i с а
Яке позорище? Хто переможець?
Чим винен Меценат, що дiд його
чи, може, прадiд з еллiнами бився?
Тепер же Меценат не забираК
нiяких наших скарбiв силомiць,
але купуК, ще й за добру цiну.
А н т е й
Тим злотом, що стягаКться до Риму
з подоланих, таки ж i з нас самих.
Н е р i с а
Не сам же Меценат його стягаК.
Та й ти як спадок одiбрав по батьку,
то не питав, хто й як його надбав.
А н т е й
Я знав, що то було придбання чесне.
Н е р i с а
Так, певне, думаК i Меценат
про статки батькiвськi. Вiн повертаК
чималу частку нам назад в Елладу,
а ти за те найбiльше ворогуКш.
По-твоКму, то добре, щоб у нас
по закутках марнiли твори хисту,
щоб з голоду митцi снагу втрачали,
щоб мармур цвiль посiла, струни - ржа,
щоб еллiни на варварiв звелися,
аби римлянам чим не послужити?
А н т е й
Доволi вже Пм служать. Я не буду.
Н е р i с а
Нiхто й не вимагав вiд тебе служби.
Чи Меценат завдав тобi зневагу,
в гостину через друга запросивши?
А н т е й
В гостину? Ти се думаКш навсправжки,
що Меценат спiвця до себе кличе
на оргiю для дружньоП балачки,
а не для спiву на розривку гостям?
Н е р i с а
А що ж, якби ти й заспiвав там трошки?
ТвоП пiснi вже й так були в тiм домi.
А н т е й
Та з того я не винен.
Н е р i с а
Нi, ти "винен",
ти дав ученикам пiснi списати
i, значить, сам Пх випустив у свiт.
А що римлянин оцiнив Пх краще,
нiж земляки, то се вже рiч звичайна,
винуй у тiм, як хочеш, Мецената.
Тепер в Елладi той лиш маК славу,
кого похвалить Рим. Корiнф оцiнить
свого спiвця тодi, коли втеряе.
Якби ти в Рим дiстався з Меценатом
i там здобув заслужений трiумф, -
бо Рим же вмiК талани вiнчати! -
а потiм повернувся до Корiнфа,
то рiднi лаври, наче ряст весною,
прослалися б тобi попiд ногами.
А н т е й
Топтати рiдних лаврiв я не хочу.
Трiумфи в Римi - то для мене ганьба.
Н е р i с а
Чого ж ти ждеш?
А н т е й
Признання в рiднiм краП
без помочi ласкавих переможцiв.
Н е р i с а
Коли ж те буде? Як життя скiнчиться?
Посмертна слава - то звичайний дар
таким спiвцям, як ти. А поки живi,
нiхто не чуК Пх, нiхто не бачить,
немов вони похованi в могилi.
Поринувши глибоко в думи й мрiП,
такi спiвцi не рухаються з мiсця,
а понад ними пролiтаК буйно
барвиста вакханалiя життя
i кидаК тому i лаври, й квiти,
хто вмiК Пх ловити на льоту.
Такому ж от, як ти, хiба лишиться
зiв'яле листя та вiнцi нагробнi.
Чи думаКш ти Рим перемогти
могильною незрушнiстю такою?
Тобою бувши, я б його слiпила
всiм блиском генiя свого й Еллади,
на всiх би сценах я запанувала,
всi форуми i портики посiла,
моК iмення заглушило б гомiн
iмення цезаря! Оце була б
справдешня перемога!
А н т е й
Всi б казали:
"Яких спiвцiв скуповуК наш Рим!
Зовсiм уже пiшла в старцi Еллада!"
(Бере в руки Евфрозiнин лавровий вiнець).
Дивись, Нерiсо, сей вiнець Кдиний
здобув я за життя, та вiн дорожчий
вiд всiх твоПх розхвалених трiумфiв.
Коли такi вiнцi нагробнi будуть,
так що ж, нехай скорiше прийде смерть!
(НадiваК на голову вiнець з гордим спокiйним усмiхом)
Н е р i с а
Антею, слухай! Я не можу бiльше
сього терпiти. Так затхнутись можна
в могильному повiтрi сеП хати.
Ти або я повиннi вийти в свiт.
Я так тебе кохаю, що пристану
на те, щоб славою твоКю жити,
але зовсiм без слави жить не можу -
я еллiнка!
А н т е й
I хочеш добувати
в римлян ту славу?
Н е р i с а
У римлян чи в iнших -
однаково. Менi потрiбна слава,
як хлiб, вода й повiтря. Коли ти
менi того постачити не можеш,
без чого я не проживу, то мушу
сама собi здобути, а вмирати
не хочу я, бо я ще молода.
А н т е й
Та чим же ти здобудеш тую славу?
Н е р i с а
Тим, чим i ти здобув би - власним хистом.
А н т е й
Ти все-таки пiти на сцену хочеш?
(Пiсля паузи).
Ну що ж, Нерiсо, я скажу по правдi, -
коли тебе не марна примха кличе,
а муза Терпсiхора, я не смiю
з богинею змагатись. Може, справдi
ти можеш вiдродити для Корiнфа
святую таКмницю Дiонiса.
Н е р i с а
О нi, не для КорiнфаI Ти не думай!
Мене корiнфськi оплески не ваблять.
Либонь, жива Нерiса переважить
камiнну Терпсiхору в Мецената,
як протанцюК перед ним сьогоднi
танець Танагри!
А н т е й
Ти, либонь, маячиш?
Н е р i с а
Нi, я ще не в гарячцi.
А н т е й
Ти ж не можеш
на оргiю пiти!
Н е р i с а
Чому не можу?
Римлянка ходять скрiзь - чому ж би й нам
не перейняти в Пх того звичаю?
Прийду й скажу: "Мiй чоловiк недужий,
але, щоб не зневажить Мецената,
прислав мене, свою жону, в гостину..."
А н т е й
Нi, тв ве пiдеш!
Н е р i с а
Ти мене замкнеш?
Тодi вже я напевне буду знати,
що ти мене перекупив у рабство.
Але й рабинi часом утiкають.
Ти не впевняйся на замки.
А н т е й
Нерiсо!!
Н е р i с а
Що, пане мiй?
(Пауза).
Ну то рiшай же зараз:
чи ти, чи я.
А н т е й
Ох, якби мав я силу
тебе вiд серця одiрвати геть
i кинути, мов гадину отрутну,
римлянам тим пiд ноги!
Н е р i с а
(з коротким злiсним смiхом)
Ти не можеш?
То мусиш покоритись. Може, згодом
ти сам менi подякуКш за се.
Бо я не вiдступлюсь вiд свого слова, -
коли не ти, то я здобуду слави,
i то сьогоднi. Я доволi ждала.
А н т е й
(пiсля важкого мовчання)
Так, я пiду. Менi милiше буде
з римлянами, анiж отут з тобою.
Н е р i с а
Iди. Та оббери ж оте галуззя
з своКП голови - невже ж так пiдеш?
Антей сягаК за голову, здiймав лаври, з проймаючим жалем дивиться на Пх
i мовчки кладе там, де стояла Евфрозiна, коли квiтчала його.
Г о л о с Е в ф р о з i н и
(озиваКться з глибини дому)
Нерiсо! Клич Антея! Йдiть обiдать!
Уже готова оргiя препишна!
Антей миттю кидаКться до хвiртки,
Н е р i с а
(доганяючи його)
Куди ж ти? Треба ж переодягтися!
А н т е й
Пусти мене! Бо прийде Евфрозiна,
а я не смiю глянуть Пй у вiчi.
(ВибiгаК за хвiртку).
Е в ф р о з i н а
(виходить з дверей)
А де ж Антей?
Н е р i с а
На оргiю пiшов.
Його запрошено до Мецената.
Е в ф р о з i н а
Якийсь дивний твiй жарт.
Н е р i с а
Я не жартую.
Он там лежать зiв'ялi хатнi лаври, -
сьогоднi вiн нам свiжi принесе,
здобувши з рук знавцiв.
(Гордо пiдвiвши голову, йде в хату).
Е в ф р о з i н а
(хапаючись за голову)
Невже се правда?!
II
В господi Мецената, ндщадка того славутнього Мецената, що жив за
Августа. Велика, пишна, прибрана як для оргiП свiтлиця, аркою передiлена
на двi нерiвнi частини: у першiй, меншiй (на передньому планi), поставлено
триклiнiум для господаря Мецената i двох найпочеснiших гостей -
прокуратора i префекта -i вряджено невиоокий примост, засланий килимами,
для виступiв спiвцiв, мiмiв та iнших артистiв; у другiй, бiльшiй (на
задньому планi), багато столiв, то з лiжками навколо - на грецький лад то
з стiльцями - на римський, там сидять i лежать гостiв рiзного стану i
вiку, греки i римляни. Бенкет ще ледве почався i йде якось мляво, видко,
що гостi мало знайомi межи собою i почуваються нiяково пiд увагою
почесного триклiнiя чiльноП частини свiтлицi. На примостi хор панегiристiв
- мiж ними Хiлон - кiнчаК сяiв.
Х о р п а н е г i р и с т i в
(спiваК)
Свiтло вiд свiтла
родиться вiчно,
так i пресвiтлий
рiд Мецената
з променя в промiнь
переливаК
сяйво своК!
Коли хор скiнчив спiвати, Меценат злегка кивнув головою корифеКвi i
зробив рукою рух, не то наказуючий, не то запрошуючий, щоб хористи зайняли
мiсця на бенкетi в заднiй частинi свiтлицi. Хор розмiщаКться поза
найдальшими столами в самiй глибинi. Раби розносять напитки й наПдки,
рабинi роздають квiти.
М е ц е н а т
(рухом пальця закликаК раба-домоправителя)
Нехай тим часом тут поскачуть мiми,
а потiм тi етиптянки безкостi,
що то показують з мечами штгуки,
але щоб те трюмо все недовго:
хвилину-двi щоб кожне зоставалось
i щоб нiхто не смiв виходить двiчi.
(До прокуратора i префекта).
Бо уявiть собi, що й тiП мавпи
до сл-ави не байдужi: раз плеснiть,
то потiм i прогнати з кону трудно.
Тим часом домоправитель, уклонившись, вийшов, i на кону стали
з'являтися мiми, представляючи коротенькi мiмiчнi фарси без слiв,
акробатки-Кгиптянки з мечами, жонглери i жонглерки з барвистими опуками i
т. iн. Гостi поплескують Пм, часом кидають Пм квiти й ласощi. Мало
звертаючи на те все уваги, Меценат i двоК його почесних гостей розмовляють
межи собою, Меценат трохи зниженим голосом, Префект рiвно, однотонне i
трохи недбало, Прокуратор голосно i непримушено.
М е ц е н а т
Ся оргiя моя, признатись мушу,
нагадуК щось трошки царство тiнiв
перед Плутоновим трiумвiратом.
Ви не повiрите, як я працюю,
щоб якось подолати сюю дикiсть
i недовiрливiсть, щоб сполучити
в одну родину двi частини люду
корiнфського - римлян i грекiв.
П р е ф е к т
Друже,
ти й так уже великого досяг:
взiрцевий маКш хор панегiристiв,
такий i в Римi не щодня почуКш.
М е ц е н а т
(махнувши рукою)
Ет, що той хор!.. Па щиростi сказавши,
такiй поезiП на кухнi мiсце,
бо Пй недоПдки - милiша плата,
нiж лаври... Я прошу в вас вибачення,
що вас частую отаким злиденством -
(ще тихше)
бо се, властиве, тiльки для юрби -
та я надолужити сподiваюсь
на iншому. Я тут назнав спiвця
справдешнього. Не дуже вiн славутнiй,
та се вже грекам сором, не спiвцевi.
Я покажу Корiнфовi, що треба
римлянина для цiнування хисту,
iнакше хист лишиться неужитком.
П р о к у р а т о р
Спiвець той хутко прийде?
М е ц е н а т
Я не знаю.
Я запросив його, але вiдповiдь
була вiд нього невиразна.
П р о к у р а т о р
От ще!
Просити Пх... ти просто б наказав!
М е ц е н а т
Наказувати тут не випадаК.
Антей не раб, а вiльний громадянин.
П р е ф е к т
Вiн римський громадянин?
М е ц е н а т
Се то нi,
а все ж вiн роду чесного. В Корiнфi
його родину здавна поважають,
колись якiсь героП з неП вийшли.
П р о к у р а т о р
У гречукiв отих усi героП!
Хто кине в звадi миску через стiл
i в лоб сусiду влучить -- вже й уславивсь/
discobolos!..*
* Дискобол (грецьк.), - Ред.
(СмiКться).
Такi ж i Пх поети:
на грецький лад Горацiя спартачить,
i вже вiнець на чолi - лавреат!
В атенськiй академiП купити
двох лавреатiв можна за обол -
один поет, другий фiлософ буде!
Обачнiше - не витрачать обола.
М е ц е н а т
Не забувай, мiй друже, що боги
невдячностi не люблять. Пам'ятай же,
що Рим ходив у Грецiю до школи.
П р е ф е к т
Вiдомо, що поганий той школяр,
який учителя не переважить.
М е ц е н а т
Се так, а все ж вiн мусить мати вдячнiсть.
П р е ф е к т
Рим гойно заплатив за ту науку:
вiн ГрецiП дав спокiй i закон,
чого вона не мала споконвiку.
П р о к у р а т о р
(впадаК в рiч)
А Грецiя в своПй преславнiй школi
навчила Рим лиш бабських теревенiв,
що тiльки нам релiгiю зганьбили,
та ще привчила розумом крутити
без жодноП мети, як пес хвостом.
Оце i вся наука. Бiльш нiчого
не знали тiП греки й не стгорили -
В Пх навiть мови не було нiколи!
М е ц е н а т
Ну отакоП! Як то не було?
Ти, друже, щось нечуване говориш.
П р о к у р а т о р
Авжеж, був iонiйський дiалект,
аттiчний, ще не знаю там який, -
що не письменник, то й балачка iнша, -
але гартованоП мiцно мови,
КдиноП, всесвiтньоП, як наша,
не мали греки зроду.
М е ц е н а т
Се то так.
П р е ф е к т
Та й Пх поезiя, скажу по правдi,
таки супроти нашоП не встоПть.
Добiрностi такоП, як Горацiй,
грек не досяг нiколи й не досягне.
М е ц е н а т
А все ж i рiдну мову шанувати
навчив нас грек. Поезiю латинську
почав нам еллiн-бранець, не римлянин.
П р о к у р а т о р
Бо мусив мову пана перейняти,
а пав мав, певяе, поважнiшi справи,
нiж рiдну мову сiкти на трохеП.
П р е ф е к т
(до Мецената)
Мiй друже, ти ж не будеш запевняти,
що тiП вiршi не були партацькi,
а тая мова вв була потворна?
М е ц е н а т
Хто знаК, друже, чим була та iскра,
з якоП на землi вогонь з'явився?
То, може, був нiкчемний перегар,
а все ж нам шанувать ПП годиться
i поважати батька Прометея,
хоч, може, вiв i був зичливий злодiй.
П р о к у р а т о р
(до префекта, кивааючи на Мецената)
Оце ж i плiд вiд грецькоП науки!
П р е ф е к т
Наш Меценат вiдомий фiлеллен, -
коли б iще не вiддiлив од Риму
КорiнфськоП республiки!
(СмiКться).
П р о к у р а т о р
Жарт жартом,
а Римовi з такого фiлелленства
все ж може вийти шкода.
М е ц е н а т
Не турбуйся,
стара учителька те добре тямить,
що Пй при старощах пiдпорки треба.
Якби так Рим на Грецiю розсердивсь
i вiдштовхнув, то закричала б "гину!".
П р е ф е к т
Все ж друг наш мав рацiю: К шкода.
Замилування наше до чужинцiв
до того довело, що ми самi
на варварiв якихсь перевернулись,
навчившись "африканськоП латинi"
вiд чорновидих "римських громадян".
М е ц е н а т
Ба, що ж, без варварiв не обiйтися,
бо ми вже мусим обновляти кров,
знесилену вiд працi та розкошiв.
Чи ти б хотiв, щоб нашi всi народи
по-варварськи довiку говорили?
Навряд чи з того буде слава Риму.
П р о к у р а т о р
Нехай мовчать, поки як слiд навчаться
поправноП латинi!
М е ц е н а т
Се трудненько!
Навчились мовчки доброП вимови -
сього б i Демосфен не доказав.
П р о к у р а т о р
Так що ж робити?
М е ц е н а т
Те, що я роблю:
привчати ласкою, дарами навiть,
всiх видатних чужинцiв Рим любити.
Хто любить, той уподобитись може
до любого i тiлом, i душею.
П р о к у р а т о р
Рознiжило тебе те фiлелленство!
Цiкавий знати, як би ти, наприклад,
збирав податки "ласкою й дарами"?
Багато б назбирав!
М е ц е н а т
(смiючись)
Ну, тут я мушу
зложити зброю. В сьому ти найдужчий.
Р а б - а т р i К н з i й
(увiходить)
Прийшов Антей-спiвець.
М е ц е н а т
А! Клич сюди.
Стiй! Як Антей уже почне спiвати,
я знак подам, тодi хай танцiвницi
сюди увiйдуть. Тiльки ж не ранiше.
Гляди менi! Рушай.
АтрiКнзiй виходить.
Оцi раби
псують менi раз по раз лад усякий.
На Пхню думку, оргiя - то скоки.
А н т е й
(у порога)
Вiтаю вас, преславнi.
М е ц е н а т
А, здоров!
Та ближче приступи. Коханцю музи
в порога перестоювать не личить.
Антей пiдходить ближче, але мiсця йому при столi нема i вiн лишаКться
стояти перед лежачими гостями.
М е ц е н а т
(до гостей)
Се, друзi, найкоштовнiша перлина
КорiнфськоП затоки.
А н т е й
Ти, преславний,
надмiрну ласку положив на мене,
Корiифовi ж вiддав замало честi.
М е ц е н а т
Чому замало честi?
А н т е й
Бо не можна
злiчити перлiв нашоП затоки
i зважити, котра з них найдорожча.
П р е ф е к т
Любити рiдне мiсто - се годиться,
але ж не треба забувати правди
i вдячностi. Якщо в Корiнфi дiйсно
К скiлька перлiв хисту i науки,
то се К Меценатова заслуга.
М е ц е н а т
Моя заслуга пiвняча, мiй друже.
П р о к у р а т о р
Як розумiти сеК, Меценате?
М е ц е н а т
Бо я на всяких смiтниках громаджу
i там вишукую коштовнi перли.
П р е ф е к т
Та ти ж Пх не ковтавтаКш так, як пiвень,
але даКш в оправу.
Антей мовчки рушаК.
М е ц е н а т
Стiй, Антею!
Куди ти йдеш?
А н т е й
Туди, куди належу.
М е ц е н а т
Я бачу, ти образився.
П р о к у р а т о р
Се дивно,
якi тi греки всi вражливi!
А н т е й
Справдi,
се дивно, як мв досi не привикли,
що переможцям вiльно називвати
краПну нашу смiтником, а нас,
поки ми не в "оправi", просто смiттям.
М е ц е н а т
МоКму слову ти дав колючки,
але не я. Уся моя вина,
що мiй язик був якось послизнувся,
але ж його боги слизьким створили.
Винуй Юпiтера чи Прометея, -
ти краще знаКш, хто з них бiльше винен.
П р е ф е к т
А я, минаючи усякi вини,
вертаю до заслуг. Мiй Меценате,
сей раз я маю затягти позов
супроти тебе.
М е ц е н а т
Як?
П р е ф е к т
Бо сю перлину
не ти, а я вiдкрив уперше.
М е ц е н а т
Справдi?
П р е ф е к т
I в тiм моя заслуга К ще бiльша,
що перли я не проковтнув, знайшовши,
хоч, власне, я повинен був ковтнути.
М е ц е н а т
Я хтiв би сеК краще зрозумiти.
П р е ф е к т
О, се не таПна! Колись я тута
вiдкрив чи, краще мовити, закрив
гетерiю спiвецьку потаКмну.
Товаришем у нiй був наймолодшим
осей спiвець. Я ощадив його,
вважаючи на молодощi нiжнi,
i вiн один лишився з товариства,
бо, знаю добре, бiльше в цiлiм краП
гетерiй не було, нема й не буде.
А н т е й
Ти помиляКшся, ще К одна.
П р е ф е к т
Де?
А н т е й
На Парнасi. Дев'ять i один
там сходяться на оргiП таКмнi
i закриваються вiд ока влади
густими хмарами.
М е ц е н а т
Ха-ха! Се влучно!
П р е ф е к т
(змiнивши свiй одноманiтно-недбалий тон на гризький)
Не так-то вже i влучно. Меценате.
Тi "дев'ять i один" - Феб i камени -
зовсiм то не гетерiя таКмна,
а хор панегiристiв. Џм же треба
амброзiю та нектар заробити,
то й мусять панегiрики спiвати.
А н т е й
Кому?
П р е ф е к т
Звичайно, генiКвi Риму.
Парнас, Олiмп i всi святiП гори
тепер в його iмперiю дiстались,
i тiльки тим богам живеться добре
що мають гiднiсть римських громадян
або принаймнi ласку Мецената
всесвiтнього, а той К генiй Риму.
Котрi ж боги йому не покорились,
тi вигнанi були або й розп'ятi.
А н т е й
I що ж? Вони вiд того повмирали?
М е ц е н а т
(нишком, нахиливишсь до префекта)
Мiй друже, вибачай, але юрбi
сi жарти можуть видатись блюзнiрством.
П р е ф е к т
(знов здержано)
Нехай боги простять, не мiг римлянин
останнК слово полишить за греком.
М е ц е н а т
(голосно до Антея)
Людською мовою ми наситились.
Час обiзватись мовою богiв
тобi, Антею.
А н т е й
Вибачай, преславний,
менi не хоче муза помагати,
либонь, вона сьогоднi не голодна,
а я без неП - мов безструнна лiра.
М е це н а т
Невже се друг мiй вiдiбрав Пй настрiй?
П р е ф е к т
За правду перепрошувать не буду,
а музi, що сьогоднi не голодна,
слiд пам'ятать, що й у богiв К завтра
лише тодi, коли його заслужать.
А н т е й
Не раз, хто забуваКться про завтра,
той маК вiчнiсть.
В атрiумi чутно гомiн.
М е ц е н а т
Що се там за гомiн?
А т р i К н з i й
(з порога)
Преславний пане, там якась грекиня
прийшла й дозволу просить уступити,
щоб тут постояти коло порогу,
поки спiвець Антей спiвати буде.
М е ц е н а т
Та хто ж вона? Якого сутану?
А т р i К н з i й
Каже,
що Ксть вона АнтеКва жона.
М е ц е н а т
Що ж, хай увiйде.
АтрiКнзiй виходить. На порозi з'являКться Нерiса i вклоняКться
А н т е й
Нащо се, Нерiсо?
Нерiса мовчить i соромливо закриваКться покривалом.
Вернись додому!
М е ц е н а т
Вибачай, Антею!
Тут я господар i не дозволяю
своПх гостей нiкому проганяти.
Ти вiльний зоставатися чи нi,
але й твоя жона так само вiльна,
поки вона в гостиш в Мецената.
А н т е й
(до Нерiси)
Ти хочеш тут лишитись?
Н е р i с а
(тихе, але твердо)
Я лишуся.
П р о к у р а т о р
(стиха до Мецената)
Се ти не дурно так, - вона зграбненька.
I звiдки вiн узяв собi сю нiмфу?
М е ц е н а т
Такi нiжки бувають лиш в Танагрi.
Менi повiр, я знаюся на тому.
(До Нерiси).
Чи ви давно по шлюбi?
Н е р i с а
Перший мiсяць.
М е ц е н а т
(до Антея)
О, то невже тобi, Антею, треба
ще й муз до помочi в медовий мiсяць?
Ти й так повинен би спiвать, як бог,
коли ся грацiя перед тобою!
Але чого ж вона пiд покривалом?
А н т е й
Так звичай еллiнський жiнкам велить.
М е ц е н а т
Але в моПй господi звичай римський,
i вiн своП вимоги маК. Мусиш
дозволити дружинi вiдслонитись.
Нерiса, не ждучи АнтеКвоП вiдповiдi, одкриваК обличчя i соромливо
поглядаК на Мецената.
Боги моП! Ви подивiться, друзi!
Се ж тая мармурова Терпсiхора,
що я купив учора вiд Федона!
Се випадок? Нi, випадкiв таких
не може бути!
(До Нерiси).
Вiн рiзьбив iз тебе?
Н е рi с а
Так, пане.
М е ц е н а т
Що ж, ти й танцювати вмiКш?
Н е р i с а
Не знаю...
М е ц е н а т
Як не знаКш? Терпсiхора
не знаК, що вона богиня танцю?
А н т е й
Се значить, що вона не танцiвниця
i поза домом танцювать не вмiК.
М е ц е н а т
То я прийду колись до твого дому.
А н т е й
Се буде честь менi. Але не знаю,
чи трапиться тобi Нерiсу бачить,
бо мати, жiнка i сестра у мене
перебувають завжди в гiнекеП,
а я ж тебе не смiю там вiтати.
М е ц е н а т
Недобрий звичай ваш!
А н т е й
Такий вiн здавна, -
не я його, преславний, встановив.
П р о к у р а т о р
Але ти радо з нього користаКш!
М е ц е н а т
Що ж, се не диво. Заздрощi Антея
я розумiю. Отже й я поставив
не в атрiум камiнну Тердсiхору,
а в свiй таблiн, щоб не профанувалась.
А н т е й
(щиро)
За се тобi я справдi винен дяку!
М е ц е н а т
Так докажи ж нам дiлом тую вдячнiсть,
а власне, спiвом.
(До раба).
Принеси, Евтiме,
ту лiру, що сьогоднi я купив.
Евтiм приносить велику, пишно оздоблену лiру.
Антею, сяя лiра - дар всесвiту,
бо роги в неП з тура пущ германських,
слон африканський дав оздоби з костi,
край арабiйський золота прислав,
а дерева - iндiйський лiс таКмний,
мозаПка прийшла з краПни сiнiв,
найкращi в свiтi струни iталiйськi
оправлено в британське ясне срiбло.
А н т е й
Лиш еллiнського в нiй нема нiчого!
М е ц е н а т
Вся буде грецька, як твоКю стане,
бо ти ПП дiстанеш в дар вiд мене,
коли вподобаКш. Торкни Пй струни.
А н т е й
(торкаК струни недбало, не беручи з рук раба. Струни озиваються тихим,
але напрочуд гарним i чистим голосом Антей здригаКться вiд подиву)
Який прекрасний, надзвичайний голос!
Дай лiру, хлопче!
(Бере де рук лiру).
Ох, яка важка!
М е ц е н а т
Ти сам ПП держать не потребуКш.
На те К раб. Евтiме, на колiна!
I так держи, як сей спiвець накаже.
Евтiм стаК на колiна i пiддержуК АнтеКвi лiру.
А н т е й
Нi, Пй не слiд звикати до такого.
В своПй оселi я рабiв не маю,
i прийдеться Пй висiть на повiтрi
на ремiнцi.
М е ц е н а т
Рапсодiв давнiх спосiб!
Се дуже гарно! Потепи, Евтiме,
ПП отам, де тая лампа висить.
Евтiм чiпляв лiру на великий канделябр, знявши з канделябра велiПку
лампаду.
Антей зiходить на примост i торкаК струни сильнiше, нiж уперше. Почувши
той акорд, Хiлон i Федон схоплюються на рiвнi ноги.
Х i л о н
(до товаришiв-хористiв, що сидять там же за заднiми столами, зайнятi
Пдою i балачками)
Товаришi! Мовчiть! Антей заграв!
Ф е д о н
Антею! Заспiвай епiталаму!
Антей спиняКться, спускаК руки i схиляв голову. Пауза.
М е ц е н а т
Антею, що тобi? Чи ти недужий?
Чи, може, лiра ся тобi незручна?
Н е р i с а
(до Мецената, озиваючись вiд порога)
Мiй чоловiк недавно встав з недуги.
(До Антея дбайливо i нiжно).
Антею, ти зовсiм не розважаКш
своКП сили. Краще вже дозволь
менi за тебе доказати вдячнiсть
преславному. Хоч я не танцiвниця,
та потанцюю, як в Танагрi звичай,
як матiнка навчила. Хай пробачать.
М е ц е н а т
Я згоджуюсь, хоча було б ще краще,
якби в особах ваших поКднались
музика i танець в одно подружжя.
А н т е й
Моя жона зовсiм не розважаК
своКП мови. Чуюся на силi
i гратиму, й спiватиму без танцiв.
Так прошено мене, так обiцяв я,
а твiй танець, Нерiсо, не для оргiй.
Спинився я тому, що добирав
у пам'ятi своПй доречних спiвiв.
Ф е д о н
Спiвай епiталаму! Се до речi!
А н т е й
Нi, не до речi, - ми не на весiллi.
М е ц е н а т
Чому ж? Ти уяви, що в сьому домi
шлюб вiдбуваКться Еллади з Римом.
А н т е й
Я бачу оргiю перед собою,
то й спiв пригадуКться не весiльний,
скорiш вакхiчний.
П р о к у р а т о р
Ба, воно ще й краще!
Антей знов приступаК до лiри. Меценат подаК знак гостям, щоб мовчали;
гомiн розмов стихаК, тiльки часом чутно бренькiт посуду там, де гостi
п'ють.
Антей першу стрiчку промовляК повагом i без музики, далi раптом, без
прелюдiП, починаК спiвати, приграючи собi гучно, впевнено, в темпi
вакхiчного танцю.
А н т е й
Тепер, всесвiтнiй даре, послужи менi,
Дзвени! Дзвени! Грай! Грай!
Духа оргiП нам збуди!
Голос дай нiмотi рабiв!
Розворуш нам оспалу кров,
розмах дай нашiй силi окритiй!
Меценат даК знак атрiКнзiКвi, вбiгають танцiвницi i корибанти i
пускаються у вакхiчний танець.
Ми вакхiчний почнем танець!
Змiнить оргiю шал весни!
Зникне холод i жах iз душ,
як вiд сонця нагiрний снiг!
Дiонiсе! З'яви нам диво!
ГраК в тiм же темпi пригрив без слiв i не завважаК, що Нерiса незамiтно
опинилася в гуртi танцiвниць. Згодом Антей мiняК темп на повiльнiший i
лагiднiший, з iншого тону.
Мiрного танцю
лад гармонiчний,
тихе та яснеК лiто
прийде по буйнiй, гучнiй веснi,
i запануК урочисте свято.
При змiнi темпу танцiвницi спинились, одна Нерiса танцюК, все держачись
позад Антея; танцюК безгучно, тихо, плавко, мiрно.
Антей все не бачить ПП, захоплений грою, i знову бере попереднiй темп,
тiльки з бiльшим завзяттям.
Дзвени! Дзвени! Грай! Грай!
Дай почути нам яру мiць!
Дай сп'янiти з надмiру сил!..
Танцiвницi i корибанти знов оточили Нерiсу вакхiчним колом, але Меценат
спиняК Пх раптовим рухом i гучним покликом.
М е ц е н а т
Спинiться всi! Нерiса хай танцюК!
При сьому поклику Антей спиняКться, обертаКтьса i не може одразу
отямитися з дива та урази, побачивши Нерiсу на чолi танцiвниць. Меценат,
завваживши те, сплескуК в долонi.
Музики! Гей! Танець вакхiчний грайте!
З'являються музики з подвiйними фяейтами, кiмвалами, тимпанами, грають
вакхiчний танець. Нерiса, пiсля короткого збентеження, блиснувши очима,
пускаКться в прудкий танець, з несамовитими, але гарними рухами менади.
Дехто з гостей приплiскуК Пй влад долонями та приляскуК пальцями. Меценат,
рухом закликавши Евтiма, шепнув йому на вухо, той приносить оздобну
скриньку i подаК ПП Меценатовi.
А н т е й
Нерiсо! Годi!
М е ц е н а т
Нi, танцюй, богине!
Танцюй, прекрасна музо Терпсiхоро!
(ВиймаК iз скриньки дiамантове намието, здiймаК його обома руками вгору
i вабить ним до себе Нерiсу).
Нерiса, не перестаючи танцювати, наближаКться до Мецената, очi ПП
горять, рухи нагадують зграбнi викрути хижого звiряти. Гостi зриваються з
мiсць i товпляться, намагаючись кожне краще бачити Нерiсу. На неП
сиплються квiти i грiм оплескiв.
Г о л о с з х о р у п а н е г i р и с т i в
Се наша муза!
П р о к у р а т о р
(ласо)
Гарна, гарна штучка!
П р е ф е к т
Ся муза, певне, з голоду не згине.
Нерiса, зблизившись до Мецената, стаК перед ним на одно колiно i
вiдхиляКться назад, немов готова впасти вiд знесилення, але розкiшна i
зальотна усмiшка граК на ПП устах. Прокуратор кидаКться пiддержувати ПП,
але Меценат попереджаК його, надiвши Нерiсi намисто на шию i тим самим
рухом пiддержавши ПП.
Н е р i с а
Мiй пане, дякую!
(Хоче поцiлувати його в руку).
М е ц е н а т
Не так, безсмертна!
(ЦiлуК ПП в уста).
Нерiса встаК.
П р е ф е к т
(з мiсця, посуваючись трохи на ложi i простягаючи чашу з вином)
Ходи, вакханко, вiдпочинь край тигра!
Нерiса, усмiхнувшись, подаКться до нього. В юрбi здержаний смiх. Антей
раптом зриваК лiру з канделябра i кидаК ПП а розмаху в Нерiсу. Нерiса
заточуКться i падав додолу.
Н е р i с а
Рятуйте! Вiн мене убив!..
Алтей нахиляКться до неП i бачить, що вона конаК.
А н т е й
(тихо i наче спокiйно)
Убив...
П р е ф е к т
(гукаК рабам)
Сюди вiгiлiв!
А н т е й
Стiй, дай закiнчити.
(ЗдiймаК з лiри одну струну. ЗвертаКться до Хiлона i Федона, що стоять
попереду юрби).
Товаришi, даю вам добрий приклад.
(ЗадавлюКться струною i падаК мертвий край Нерiси)
[28.III. 1913, Њгипет]
** В КАТАКОМБАХ **
(Посвята шановному побратимовi А.Кримському)
Катакомби коло Рима. В криптi*, слабо освiтленiй олiйними каганчиками i
тонкими восковими свiчками, зiбралась громадка християн. Њпископ кiнчаК
проповiдь слухачам i слухачкам, що стоять побожно, тихо i покiрно.
* Крипта - окреме невелике примiщення в катакомбах_
Њ п и с к о п
Прославмо ж, браття, господа Христа,
що посадив на небi поруч себе
замученого брата Харiклея.
Х о р
На небi слава господу Христу,
що визволяК вiд земних кайданiв,
з грiховноП темницi нас виводить
у царство свiтла вiчного.
Д и я к о н
Амiнь.
Њ п и с к о п
Наш брат був на землi рабом поганським,
тепер вiн раб господнiй, бiльш нiчий.
Н е о ф i т - р а б
Господнiй раб? Хiба ж i там раби?
А ти ж казав: нема раба нi пана
у царствi божому!
Њ п и с к о п
Се щира правда:
всi рiвнi перед богом._
Н е о ф i т - р а б
I раби?
Њ п и с к о п
Раби господнi_, брате, не забудь.
Сказав Христос: ярмо моК солодке,
тягар мiй легкий. РозумiКш?
Н е о ф i т - р а б
(пiсля тяжкоП задуми)
Нi!..
Не можу. Не збагну я сього слова.
Х р и с т и я н к а - р а б и н я
(в раптовому нестямi пророкуК)
Уже лежить при деревi сокира!..
"Я посiчу його i вергну в пломiнь", -
сказав господь!.. Прийди, прийди, прийди,
Iсусе, сине божий! Похилилась
твоя пшениця, - жде вона серпа...
Ох, доки ж, господи?.. Рахiль ридаК,
нема ПП дiток...
(Безладна мова переходить у несамовитий лемент, iншi жiнки й собi
починають голосити,
дехто з чоловiкiв теж не витримуК).
Њ п и с к о п
(владним, дужим голосом)
Геть, сатано!
ТвоКП влади тут немаК!
(Пiдходить до пророчицi, що б'Кться в корчах, i кладе Пй на голову
руку).
Сестро, молитва й вiра хай тебе рятують
вiд навождення злого духа.
Жiнка помалу затихаК пiд його поглядом i безсило схиляКться на руки до
товаришок, що пiддержують ПП.
Х р и с т и я н к а
(одна з тих, що пiддержують пророчицю.
ОзиваКться несмiлим голосом)
Отче,
ПП дитину вчора пан продав
якомусь грековi з Корiнфа...
Њ п и с к о п
Вмовкни!
Великий наш апостол заповiдав:
"А жiнка серед збору хай мовчить".
Пророчицю тим часом виводять. Мовчання.
Н е о ф i т - р а б
(пiдходить до Кпископа. Тремтячим вiд збентеження, але
розпачливо-зважливим голосом)
Прости, але я все ж не розумiю,
як може буть якесь ярмо солодким,
а щось важкеК легким.
Њ п и с к о п
Брате мiй,
коли ти сам по волi шию схилиш
в ярмо христове, солодко се буде
твоПй душi; коли ти самохiть
на себе хрест вiзьмеш, невже вiн буде
важким для тебе?
Н е о ф i т - р а б
Але нащо маКм
ще самохiть у ярма запрягатись
та двигати хрести по власнiй волi,
коли вже й так намучила неволя?
Намулили нам ярма та хрести
i шию, й душу, аж терпiть несила!
Я не за тим прийшов до вас у церкву,
щоб ярем та хрестiв нових шукати.
Нi, я прийшов сюди шукати волi,
бо сказано ж: нi пана, нi раба.
Њ п и с к о п
I сюю волю матимеш ти, брате,
як тiльки станеш пiд ярмо христове.
Раби господнi рiвнi мiж собою.
Ти пiд ярмом шлях свiтовий пройдеш
i в царство боже ввiйдеш, теК царство,
де вже немаК пана, окрiм бога,
а вiн же нам отець. Твоя гординя
була б до сатанинськоП подiбна,
якби ти влади господа-отця
не хтiв признати над собою.
Н е о ф i т - р а б
Отче!
Яка вже там в раба гординя тая!
Нехай i так, нехай отець Кдиний
над нами буде, та коли ж настане
те царство боже? Де його шукати?
Один з братiв казав: воно на небi,
а другий: на землi...
(Дивиться з запитом i палким сподiванням).
Њ п и с к о п
Обидва правi.
Н е о ф i т - р а б
Де ж на землi К царство боже?
Њ п и с к о п
Тут.
Н е о ф i т - р а б
У Римi?!
Њ п и с к о п
В нашiй церквi.
Н е о ф i т - р а б
В катакомбах?
Њ п и с к о п
Не говори - "ось тут" чи "там воно".
Воно К скрiзь, де бог К в людських душах.
Н е о ф i т - р а б
Коли ж вiн буде в душах всiх людей?
Њ п и с к о п
Тодi, коли Христос удруге прийде
на землю з неба.
Н е о ф i т - р а б
(смутно)
Брат один казав,
що лiт аж тисяча минути мусить
вiд першого до другого пришестя...
Њ п и с к о п
Се Кресь, брате, бо нiхто не знаК
нi дня, нi часу...
Н е о ф i т - р а б
(впадаК йому в рiч з радiсною надiКю)
Значить, царство боже
настати може в кожен день i час?
Њ п и с к о п
Запевне так.
Неофiт-раб замислюКться i знов смутнiК.
Про що гадаКш, брате?
Н е о ф i т - р а б
Я думаю... ось ти сказав, що тут
у нас К царство боже... А чому ж
у нас тут К патрицiП, плебеП,
ну, i раби?
(ОглядаК все зiбрання, декотрi спускають очi в землю).
Х р и с т и я н и н - п а т р и ц i й
(виступаК трохи наперед)
Душа твоя, мiй брате,
бентежиться даремне. Я - патрицiй,
а вiн - мiй раб
(показуК на старого чоловiка),
але се так для свiту,
а перед богом ми брати обоК.
Н е о ф i т - р а б
(до старого раба)
Ти раб йому про людське око тiльки?
С т а р и й р а б
Нi, я служу своКму пану вiрно,
не тiльки зо страху, а й по сумлiнню,
як наказав господь.
Н е о ф i т - р а б
Коли ви рiвнi,
то нащо маКш ти йому служити?
С т а р и й р а б
То божа воля, що вродивсь вiн паном,
а я - рабом.
Н е о ф i т - р а б
То, значить, в царствi божiм
К раб i пан?
Старий раб мовчить.
П а т р и ц i й
Вiн тут менi не раб,
тут я йому готов умити ноги, -
ми зажили святого тiла й кровi
укупi, при однiм столi.
Н е о ф i т - р а б
(до старого раба)
I дома
так само при однiм столi Псте?
С т а р и й р а б
Нi, брате, се б зовсiм не випадало.
Н е о ф i т - р а б
Чому?
С т а р и й р а б
Бо так не личить... не подоба...
Њ п и с к о п
(до неофiта-раба)
Не спокушай його. Вiн простий духом,
а царство боже для таких найближче.
Хто терпить все в покорi, той щасливий,
тому однаково: чи пан, чи раб
вiн буде тут у свiтi.
Н е о ф i т - р а б
Нi, мiй отче,
нi, не однаково...
(З поривом).
Коли б ти бачив,
як плакала моя дитина вчора -
воно ж покiрне, тихе немовлятко, -
до вечора без покорму зоставшись:
на оргiП прислужувала жiнка
i нiколи було забiгти в хату
погодувать дитину. А тепер
дитина наша хвора, тiльки жiнка
не смiК плакати, бо пан не любить
очей заплаканих в рабинь вродливих.
Њ п и с к о п
Не треба плакати, хоч би померла
дитина ваша, - Пй велике щастя
на небi приготоване.
Н е о ф i т - р а б
А панськiй
малiй дитинi менше щастя буде,
коли помре невинним немовлятком?
Њ п и с к о п
(трохи збентежений)
Невиннi всi однаковi у бога.
Н е о ф i т - р а б
(понуро)
То паненятi вдвоК щастя буде:
раз на землi, а вдруге ще й на небi...
С т а р и й р а б
Не заздри, брате, не губи душi,
святоП чистоти Пй не плями.
Нехай знущаКться твiй пан-поганин
(бо християнин так би не знущався) -
вiн чистоти в твоПй сiм'П не знищить,
поки у тебе i в жiнки душi яснi.
Н е о ф i т - р а б
Ой, не печи мене словами, дiду!..
Пробач, не знаКш ти... сказати сором...
Е, що там сором для раба!.. Скажу!
Яка там "чистота" i "яснi душi"?
Моя душа гниК, коли я бачу,
як жiнка з оргiП приходить часом
вином розпалена, з огнем в очах
вiд соромiцьких спiвiв. Квiти в косах
ще не зов'яли i такi яскравi
супроти бруду в хатi видаються...
Одежу панську жiнка поспiшаК
змiняти на верету рабську швидше,
щоб не каляти в нашiй "чистiй" хатi,
i я не раз у жiнки бачив сльози
в такi хвилини... Звичка до розкошiв
уПлась Пй у серце, мов iржа, -
без них Пй тяжко... Дiду, я не мiг,
не мiг не бить ПП за тiП сльози,
хоч знав, що тим спротивлю Пй ще гiрше
огидну хату нашу...
П а т р и ц i й
Брате мiй,
ти напути на нашу вiру жiнку,
тодi вона вже плакати не буде
по марних свiтових розкошах.
Н е о ф i т - р а б
Пане! -
чи пак у вас тут кажуть "брате". - ЗнаКш,
не зважуся я жiнки навертати
на нову вiру. Хай вже лiпше плаче
по чистих шатах та по панськiй хатi,
нiж маК плакати по чистотi
душi своКП й тiла. Врятувати
вона однаково себе не може,
та що Пй з того, коли буде знати
про грiх i святiсть. Краще хай не знаК.
Њ п и с к о п
Хто по неволi согрiшив, той чистий.
Н е о ф i т - р а б
Та ми, раби, сами не раз не знаКм,
що робим по неволi, що по волi...
Грiх чи не грiх, а мука зостаКться...
Сказати тяжко... я не знаю сам,
чи то моя, чи панськая дитина,
люблю дитину й часом ненавиджу...
С т а р а ж i н к а
Грiх ненавидiть, то ж дитя невинне.
(Глянувши на Кпископа, замовкаК).
Њ п и с к о п
I жiнка часом мудре слово мовить.
Молода, але змарнiла, убого вбрана жiнка
щось шепоче на вухо поважнiй старiй вдовi-дияконiсi.
Д и я к о н i с а
(до Кпископа)
Дозволиш говорити, чесний отче?
Њ п и с к о п
Кажи, але коротко.
Д и я к о н i с а
(вказуК на молоду жiнку)
Ся сестра
бажаК послужити сьому брату.
(ВказуК на неофiта-раба)
Њ п и с к о п
Як саме?
Д и я к о н i с а
Просить, щоб його жона
приносила дитину Пй до хати,
йдучи на панську оргiю служити, -
сестра своК годуК немовлятко,
то вдiлить покорму i тiй дитинцi
та й доглядить до вечора сумлiнно.
Њ п и с к о п
(до молодоП жiнки)
Се добре дiло перед богом, дочко.
Молода жiнка покiрливо схиляК голову.
Д и я к о н i с а
(до неофiта-раба)
Скажи своПй жiнцi, нехай приносить
дитя до хати теслi Деодата -
на Форумi Малому вiн живе -
i доручить сестрi АнцiллодеП;
за догляд щирий може бути певна.
А н ц i л л о д е я
(молода жiнка. Тихим голосом до неофiта-раба)
Зроби менi сю ласку, милий брате!
Н е о ф i т - р а б
(зрушений)
Спасибi, сестро!
П а т р и ц i й
А до мене прийдеш,
я дам тобi одежi, не новоП,
але порядноП, з моПх рабинь,
ми з жiнкою даКм Пм бiльш нiж треба,
то можуть i твоПй жонi вдiлити,
коли твiй пан недосить Пй даК.
Н е о ф i т - р а б
(здержано)
Спасибi, пане.
Њ п и с к о п
(поправляК)
Брате.
Н е о ф i т - р а б
(байдуже)
Хай i так.
Х р и с т и я н и н - к у п е ц ь
Казав ти, жiнка любить чистоту,
а в хатi бруд. Приходь до мого краму,
я мила дам без грошей, певне, пан ваш
вам жалуК його.
Н е о ф i т - р а б
(з ледве скритою насмiшкою)
Либонь, що так!
С т а р и й д и я к о н
Ти, може, часом голодуКш, брате, -
здебiльшого погани зле годують
своПх рабiв, - то ти приходь до нас
щотижня на агапи у недiлю
(се в нас такi обiди для убогих),
там матимеш поживну добру страву
для тiла i для духа. Бо часами,
як покiнчаться вже трапеза вбогих,
приходять i Кпископ та найстаршi
ХристовоП зажити кровi й тiла,
подати нам науку благочестя,
умити ноги браттям. Ти приходь
на дворище до мене. Я олiйник,
Агатофiлом звуся, коло Термiв
моя оселя. Всяк тобi покаже,
де мешкаК "отой дивак-багач,
що любить годувати всю голоту".
Се так про мене гомонять погани.
Н е о ф i т - р а б
(нiчого не вiдповiдаК дияконовi i стоПть який час мовчки, вхопившись за
голову)
До чого я дожився! Лихо тяжке!
Жебрущим дiдом замолоду став!..
Кого менi клясти? Чи свого батька,
що за довги продав мене в неволю?
Чи тi довги, чи того багача,
купця на людськi душi? Чи той день,
той час, коли на свiт я народився?
Њ п и с к о п
Нещасний, схаменися! Заспокойся!
Жени вiд себе геть лихого духа
гординi й розпачу! Смертельний грiх
оцi твоП прокльони, ще й в годину,
коли тобi брати братерську помiч
так гойно призволяють.
Н е о ф i т - р а б
Ой, та помiч!
Вона менi вразила серце вкрай...
Та глянь же ти на сю змарнiлу жiнку
(вказуК на Анцiллодею),
вона ж як тiнь. А в мене ж молода,
здоров'ям повна жiнка; тiльки син мiй,
як сирота, за покормом бiдуК, -
чужiй дитинi долю заПдати
або вмирати мусить, поки мати
вином i втiхою панiв частуК.
I я ще маю жебрати одежi
отiй своПй з бiди гулящiй жiнцi, -
з рабiв рабинi шмаття назбираю,
бо нiколи рукам здоровим прясти -
немаК часу, бо що день, то свято.
Ти кажеш: грiх клясти й розпачувати,
а се ж не грiх - голодних об'Пдати
i голих обдирати? I кого ж?
СвоПх братiв, працiвникiв, рабiв...
Д и я к о н
У нас дають i вбогi i заможнi.
Н е о ф i т - р а б
А, я забув, що можу взяти мила
у брата-крамаря зовсiм задурно,
щоб трохи обхаючить рабськi злиднi,
аби не так уже кололи очi
у царствi божому братам багатим,
а то ще прийде часом брат убогий
на ту агапу раз на тиждень Псти
та розпростре своП бруднi верети
на лавi поруч бiлоП тунiки
i вишитоП тоги.
(До патрицiя).
Ти подякуй
свому товаришу за теК мило,
бо, може, прийдеться умити ноги
менi для християнського братання,
то все ж таки вони чистiшi будуть,
як я Пх дома трошки милом змию,
пожалую ручок патрицiанських.
Патрицiй спалахуК, але стримуКться i тiльки поглядаК на Кпископа.
Њ п и с к о п
(ще тихим, здержаним голосом, але вже суворо)
Який злий дух тобi обмарив серце?
За вiщо ти своПх братiв картаКш
Пдкими та вразливими словами?
Що ми тобi вчинили, що ти маКш
супроти нас?
Н е о ф i т - р а б
Я маю жаль до вас,
великий жаль. Я досi був рабом,
невiльником, запроданим в неволю,
забраним силомiць, а ви тепера
ще й жебраком мене зробити хтiли,
щоб я по волi руку простягав
по хлiб ласкавий. Ви менi хотiли
поверх ярма гiркого - ще й солодке,
поверх важкого - легке наложити,
i хочете, щоб я ще вам повiрив,
немов менi вiд того стане легше.
Њ п и с к о п
Се ми тобi по щиростi казали,
по слову божому.
Н е о ф i т - р а б
А я не вiрю
нi в щирiсть вашу, нi в такi слова.
Якби ви щиро помогти хотiли -
он маКте на олтарi срiбло
i золото - замiсть отих агап
могли б рабiв з неволi викупляти.
(До патрицiя).
Ти, пане, мiг би вiдпустити й дурно,
а ми б уже самi собi дiстали
одежi й хлiба.
Њ п и с к о п
Хто такi ми,
щоб волю божу одмiняти мали,
кому рабом, кому з нас вiльним бути?
Про що ти дбаКш? "Не Кдиним хлiбом
живе людина, але й кожним словом,
що з божих уст виходить".
Н е о ф i т - р а б
Нi, Пй мало
самого хлiба й слiв, Пй треба волi,
iнакше буде нидiти, не жити.
За те ж я маю жаль до вас великий,
що ви менi замiсть того життя
обiтованого у вiчнiм царствi божiм
даКте страву, одiж та слова.
Њ п и с к о п
Не всi слова однаковi, мiй брате,
слова господнi бiльш рятують душу,
нiж людськi всi дiла.
Н е о ф i т - р а б
Якi ж слова?
"Терпливiсть i покора", - тiльки й чув я
вiд вас сьогоднi. Та невже вони
рятують людськi душi? Та невже
за них iдуть на хрест, на наглу страту
i на поталу звiрам християни?
Њ п и с к о п
Вони iдуть за те велике слово,
якого всiм словам людським несила
достоту розказати.
Н е о ф i т - р а б
Що за слово?
Њ п и с к о п
Те слово - бог. Вiн альфа i омега,
початок i кiнець. Ним все настало
i ним усе живе, i бiльш немаК
богiв на свiтi, окрiм сього бога,
вiн К i слово, й сила, i життя.
А всi отi, що звалися богами
в поганськiм свiтi, - iдоли бездушнi
або злi духи, слуги князя тьми.
I се за те нас мучать, розпинають,
що ми не хочем iдолам служить
i князя тьми признати нашим богом,
бо ходимо не в темрявi, а в свiтлi.
Н е о ф i т - р а б
(палко пiдхоплюК слова Кпископа)
"Бо ходите не в темрявi, а в свiтлi",
то й скинули терпливiсть i покору,
як маску мiма, геть з свого обличчя,
не хочете служити i коритись
тому, чиКП влади вашi душi
признати бiльш не можуть, проти кого
боротись вам велить сумлiння ваше!
Чи так я зрозумiв тебе, мiй отче?
Њ п и с к о п
Так, лиш одно додати мушу я:
ми боремось в терпливостi й покорi.
Н е о ф i т - р а б
(у палим голосом)
I знов нiчого я не розумiю:
боротися в покорi. Що се значить?
Њ п и с к о п
Ми боремося з духом, не з людьми.
Ми платимо покiрно всi податки,
ми кесаря шануКмо i владу,
не повстаКм нi словом, анi дiлом
супроти них, а тiльки князю тьми
нi жертви, нi поклонiв не даКмо.
Н е о ф i т - р а б
А хто ж такi той кесар, тая влада?
Хiба ж вони не слуги слуг того,
кого ви князем темряви назвали?
Њ п и с к о п
В той час, як служать iдолам, а в iнший -
вони начальники, вiд бога данi.
Н е о ф i т - р а б
Вiд бога? Вiд якого?
Њ п и с к о п
Бог Кдиний
на свiтi К: бог Слово, бог Любов.
Бог триКдиний: Батько, Син i Дух.
Н е о ф i т - р а б
То се вiн дав i кесаря, i владу
преторiанську та патрицiанську,
i владу над рабами багачiв?
Њ п и с к о п
"Нема на свiтi влади, окрiм тоП,
що йде вiд бога". Бог К цар i пан
над усiма владиками земними,
вони в його руцi, i вiн помститься
над ними за неправду, а не ми.
"Менi належить помста", - каже Вiчний.
Н е о ф i т - р а б
Коли ж та помста?
Њ п и с к о п
Хто збагнути може шляхи господнi?
Н е о ф i т - р а б
Може, аж тодi,
як царство боже стане по всiм свiтi,
коли Христос на землю вдруге прийде?
Њ п и с к о п
Тодi напевне буде божий суд.
Н е о ф i т - р а б
А потiм що?
Њ п и с к о п
Одна отара буде,
Кдиний пастир.
Н е о ф i т - р а б
А при нiм не буде
помiчникiв, намiсникiв господнiх,
нiяких тих начальникiв над нами?
I вже тодi не будуть бiльше люди
у думцi вiльнi, а в життi раби?
Њ п и с к о п
Не знаю, сього слова нам не дано
вiд господа Христа й його посланцiв.
Н е о ф i т - р а б
Отак?.. Про мене ж, хай воно й нiколи,
те царство боже, не приходить!
С т а р и й р а б
(з невимовним жахом)
Боже!
Рятуй нас вiд грiха! Що вiн говорить?
Вся громада християнська гомонить; окремих слiв не чутно, але гамiр, як
хвиля, росте, наповняК крипту i луною розкочуКться по темних переходах
катакомб.
Њ п и с к о п
(пiдiймаК руку вгору. Дужим голосом)
Мир, браття, вам!
(До неофiта-раба).
Покайся, нечестивий!
вiзьми назад слова тi необачнi,
бо гiрш тобi на тому свiтi буде,
анiж на сьому. Хто на сьому свiтi
не хоче царства божого вбачати,
той втратить i небесне царство боже
i буде вергнутий в геКну люту,
де пломiнь невгасимий, плач i скрегiт
i де робак довiку точить серце.
Н е о ф i т - р а б
(палко)
Нi, не покаюсь. Ти, старий, даремне
мене геКною лякаКш. Маю
геКну ту щодня i щогодини,
навколо себе чую плач i скрегiт,
щодня менi робак той точить серце.
То ж вiн мене привiв сюди до вас
шукати правди, волi i надiП.
А що я в вас найшов? Слова облуднi
i марну мрiю про небесне царство
та про царя Кдиного в трьох лицях,
що над панами нашими пануК,
а Пм даК над нами панувати
вiд першого до другого пришестя,
а може, й далi. Може ж, i по смертi
у тiм небеснiм вашiм царствi божiм
довiку буде так, як тут до часу, -
безплотнi душi вашi будуть вiчно
терпiти i "боротися в покорi".
Сей рабський дух
(на старого раба)
i там служити буде
не тiльки зо страху, а й по сумлiнню
душi патрицiанськiй можновладнiй,
сей
(на крамаря)
буде важити добро i зло
i чистоту по часточках вдiляти,
сей
(на диякона)
раз на тиждень буде роздавати
духовну страву отакiй голотi,
як хоч би й я, а ми вже, злидарi,
стоятимем тихенько та покiрно,
немов старцi перед багатим паном,
ждучи, який нам знак подасть Кпископ,
чи вiн хоч слово мовити дозволить,
а може, нам звелить спiвати гiмни
Кдиному царевi всiх царiв
i пановi усiх рабiв небесних.
Нi, далебi, не знаю, чи не краще
було б менi в самiй геКнi вiчнiй,
нiж у такому рабствi безнадiйнiм,
з якого й смерть вже визволить не може.
Њ п и с к о п
(що вже скiльки раз намагався перервати ту мову
i стукав патерицею об землю, гнiвним
i грiзним голосом покриваК слова неофiта-раба)
Геть, вiдiйди вiд мене, сине тьми!
Лиши сей збiр! Чого сюди прийшов
бентежити святу громаду нашу?
Нащадку злий Кхидни, скрийся в нору,
з якоП вилiз на погибель душам!
Н е о ф i т - р а б
Нi, ти мене не смiКш проганяти,
бо я сюди прийшов по твому слову,
повiривши обiтницi лукавiй,
немовби тут знайду любов, i спокiй,
i вiчнеК життя. А ви забрали
остатнiй спокiй i любов остатню
навiки отруПли, i тепер
душа моя вмираК. Я не знав,
що значить грiх, я тiльки знав нещастя, -
а ви мене навчили, що то грiх
i нечесть перед богом. Я був певний,
що смертю покiнчаються всi муки, -
а ви менi вiдкрили цiле пекло
в просторi вiчностi за грiх найменший.
Так мусите ж ви дати оборону
вiд безлiчi грiхiв отих пекельних.
Учили ви мене любити ближнiх,
так научiть мене Пх боронити,
а не дивитись, опустивши руки,
як в рабствi тяжкiм браття погибають.
Все ваше милосердя, наче латка
на ветошi злиденного життя,
i тiльки гiрше злиднi виявляК.
Чи молоко чужоП жiнки дасть
моПй дитинi нiжнiсть материнську?
Чи верне чиста одiж чистоту
моПй щодня плямованiй дружинi?
Чи я забуду серед ваших зборiв
мою сумну, зганьбовану оселю?
Не хлiба хочу я, не слова прагну, -
любовi чистоП, без плям бажаю,
без заздрощiв, без сумнiвiв нечистих,
до ясноП надiП пориваюсь,
що я хоч здалека побачу волю,
що хоч мiй син, онук, найдальший правнук
такого часу дiжде, як i слово,
ганебне слово "раб" iз свiту зникне;
жадаю вiри в ту святую силу,
що розум просвiтить у найтемнiших
i всiх людей збере в громаду вiльну
без пастиря-дозорця i без пана,
а не в отару з пастухом свавiльним
та з лютими собаками, тремтячу
вiд голосу вовкiв, левiв, шакалiв,
гiКн, лисиць i всякого хижацтва.
Не я один духовну спрагу маю,
не я один так серцем голодую,
багато нас таких. Менi казав
один товариш-раб, що десь над Тiбром,
як перейти отруКну Маремму*,
К табiр потайний рабiв-повстанцiв.
Утомленi своПм довiчним рабством,
вони гадають розiрвати пута
i скинути ярмо з своКП шиП.
* Маремма - низина, заболочена мiсцевiсть на
заходi Апеннiнського пiвострова; ПП звуть отруйною
через багнистi випари.
П а т р и ц i й
Ти думаКш, вони надовго скинуть?
Н е о ф i т - р а б
Хоч би на мить, i то вже варто труду!
Я сподiвався на довiчну волю
в громадi вашiй, але ви й на мить
"солодкого ярма" не здатнi скинуть.
Так чи не краще залишити мрiП
про вiчне_ i пiти на часове_,
замiсть агап на оргiю криваву?
П а т р и ц i й
Скажи - на хрест i на ганебну страту.
Н е о ф i т - р а б
Ей, християнине, з якого часу
у вас ганебною зоветься страта?
Невже се ви жахаКте хрестом?
Адже Месiя ваш не посоромивсь
укупi з розбишаками конати
на тiм хрестi.
Њ п и с к о п
Вiн_ освятив хреста,
а не розбiйники. Вiн_ врятував Пх,
а не вони його.
Н е о ф i т - р а б
Овва! Невже?
А може б, вiн не царював на небi,
не панував над душами людськими,
якби не проливалась тая кров
розбiйникiв, повстанцiв, непокiрних
на пострах всiм рабам i "простим духом",
бо, може, "терпеливiсть i покора"
давно б полинули з землi на безвiсть,
якби мара прибитих на хрестах
кривавих розбишак нас не лякала
погрозою даремного сконання.
М о л о д и й х р и с т и я н и н
Терплячих i покiрних не лякаК
смерть на хрестi за того, хто прийняв
за всiх нас муки хреснi.
Н е о ф i т - р а б
Так на те
вiн Пх прийняв, щоб ми Пх знов приймали?
То де ж вiн, той рятунок, в чiм той викуп
грiхiв усього свiту, як iзнов
щодня кривавi викупи даються?
Њ п и с к о п
Той викуп там, на небi. Наше царство
не сього свiту. Хай тiла вмирають,
аби повiк жили блаженнi душi.
Христос вiддав i плоть, i кров свою
в поживу вiрним, а такi ледачi
раби лукавi, як ось ти, марнують
святий той дар, i вiн даремне гине.
Н е о ф i т - р а б
А мало нас погинуло даремне,
кривавих жертв усiм богам неправим,
та гине й досi за того царя,
що, кажеш ти, на рабство осудив нас?
Хто змiряв шлях, обставлений хрестами,
що ми, раби, одвiку перейшли?
Хто зважив кров, що досi ще не впала
на голову катiв, а все тяжить
на дiтях тих замучених героПв?
По тiй кровi, немов по багряницi,
простеленiй для кесарських трiумфiв,
пройшла богiв фаланга незчисленна
з землi на небо. Доки буде слатись
пiд ноги Пм, тиранам безтiлесним,
богам безкровним, неживим примарам,
живоП кровi дорога порфiра?
СвоКП кровi я не дам нi краплi
за кров Христову. Якщо тiльки правда,
що вiн К бог, нехай хоч раз проллКться
даремне божа кров i за людей.
Менi дарма, чи бог один на небi,
чи три, чи триста, хоч i мiрiади.
За жодного не хочу помирать:
нi за царя в незнаному едемi,
нi за тиранiв на горi Олiмпi,
нiкому з них не буду я рабом,
доволi з мене рабства на сiм свiтi!
Я честь вiддам титану Прометею,
що не творив своПх людей рабами,
що просвiтив не словом, а вогнем,
боровся не в покорi, а завзято,
i мучився не три днi, а без лiку,
та не назвав свого тирана батьком,
а деспотом всесвiтнiм, i прокляв,
вiщуючи усiм богам погибель.
Я вслiд його пiду. Коли загину,
то не за нього - вiн не хоче жертви, -
але за те, за що i вiн страждав.
Нехай нiкого хрест мiй не лякаК,
бо як почую я в своКму серцi
святий вогонь i хоч на час, на мить
здолаю жити не рабом злиденним,
а вiльним, непiдвладним, богорiвним,
то я щасливим i на смерть пiду,
i без докору на хрестi сконаю.
Анцiллодея раптом заходиться невтримливим риданням.
Н е о ф i т - р а б
(лагiдно)
Чого ти, сестро? Що тебе вразило?
Чи я тебе образив прикрим словом?
Повiр менi, я не хотiв того.
А н ц i л л о д е я
Нi, брате... не образив... тiльки... шкода...
Та жаль менi тебе... загинеш, певне...
Њ п и с к о п
Не плач. Лукавий раб - не вартий слiз.
Вiн поклонився духом Прометею,
а той Ксть сатана, одвiчний змiй,
що спокусив на грiх i непокiрнiсть.
Нема сьому рабовi нi рятунку,
нi прощi. Вiн занапастив себе.
Покиньмо нечестивця, одсахнiмось,
ходiм од зла i сотворiмо благо.
Н е о ф i т - р а б
А я пiду за волю проти рабства,
я виступлю за правду проти вас!
Вся громада рушаК з свiчками в руках. Њпископ попереду. Неофiт-раб iде
сам окремо другим переходом в iнший бiк.
[4/Х 1905]
Last-modified: Sat, 31 Aug 2002 10:39:33 GMT