почервонiла, опустила очi i не знала, що робити: пiдходити ближче чи робити своК дiло. Вона стояла з опущеними очима, але вiдчувала себе спокiйнiше, i коли звела очi, то зрозумiла чому: вiн уже не дивився на неП своПми очима, а лежав, заплющивши Пх. Видно, втома розслабила його, i вiн уже спав. Це був дуже молодий боКць, з надзвичайно нiжним, як у дiтей, рисунком рота i бiлим пушком над верхньою губою. На ньому була несвiжа сорочка, розхристана на грудях, i Орися чула, як вiн дихаК i як у нього в грудях щось шваркотить i присвистуК. Вона не могла втямити, що то, i, нахилившись ближче, засичала, як вiд пекучого болю: мiж бинтами ворушилась сiра маса. Орися закрила руками обличчя i наослiп вискочила з хати. - Що з тобою? - запитала Уляна, що несла в хату оберемок дров. - Ой мамо, коли б ви бачили, - застогнала Орися i пiдвела Уляну до пораненого. Уляна гримнула коло печi дровами i покликала в хату Чумаченка, що, порозвiшувавши онучi на тину, гуляв босий. - Бiй ти. Чумак, чи як тебе! Iди, товариша купати будемо. - Що, вже готовий? - прибiг задиханий Чумаченко. - За язик укусись! - грiзно глянула на нього Уляна. - Ах, мамаша, на вiйнi до всього звикнеш. Нашого брата стiльки перемолотило, що, якби за кожним плакав, очi б не просихали. - Ось бритва, поголи його. Нужа заПла зовсiм. Та гляди, бритви не пощерби, бо повернеться син - лаяти буде. - Не бiйтеся, все буде в порядку. Дверi в хату були вiдкритi, i Орися чула, як Чумаченко точив на ремiнцi бритву, розмовляв з Огоньковим. - Ти руський? - питав вiн. - Руський, - тоненьким веселим голосом вiдповiдав поранений. - Ну, а я з тебе... - тут запанувала мовчанка, тiльки чути було, як постогнуК Огоньков i скребе бритвою Чумаченко. - А я з тебе татарина зроблю. "Безсовiсний, людинi боляче, а вiн зуби скалить", - картала його Орися. - Може, тобi "баки" бiля вух залишити? Щоб як у Печорiна? Га? - Не треба, ох, - стогнав Огоньков. - Нi, я таки залишу. У дворi молода дiвчина, i треба, щоб усе по формi. Орися вскочила в хату з мокрими пiдштаниками, з яких стiкала вода. Вiдiзвала Чумаченка в сiни: - Чого ви? Чого ви з нього знущаКтесь? Чумаченко поклав бритву на стiл, прикрив за собою дверi, очi його потемнiли. - Баришня, - сказав вiн глузливо, так що лiвий кутик вуст пiднявся вгору, створюючи щось подiбне до посмiшки. - Ви давно перестали гратися в кукли? Якщо недавно, то спiймайте собi кошенятко, загорнiть у ганчiрочку i голосiть, скiльки вам захочеться. А чад Огоньковим не дозволяю. Я його з бою пораненого витяг, i я хочу, щоб останнi хвилини свого життя вiн прожив весело... I пiшов у хату. - Так от, брат, Кфрейтор Огоньков, вже хазяйська донька тобi побачення призначаК. - Невже? - зрадiв Огоньков. - Iстинно. Як стемнiК, каже, прийде тебе доглядати. Може, каже, води попросить або вкрити треба буде, то вже не вiдмовлю. Ти тiльки не лови гав. А то я тебе знаю. Перед нiмцями орлом був, а перед дiвчиною ягням зробишся. Як тiльки вона прийде до тебе, першим дiлом попроси, щоб подушечку поправила, пальчиками по щоках провела, а далi само покаже, що робити... Одним словом, не зiвай. Пiзнього вечора Дороша розштовхав незнайомий чоловiк з мiцним, соковитим басом: - Ви Дорош? - Я. - Я прийшов од Григора Тетерi. . Дорош зсунувся з пахучого сiна, наткнувся пораненою ногою на щось тверде, засичав вiд болю. - Карпо Джмелик сидить iз своКю шльондрою в погребi i веселиться. Вiзьмiть його. Дорощ закульгав iз хлiва. Незнайомець-притримав його за рукав: - Карпо не дурак i отаборився iз ручним кулеметом, так що дивiться, щоб iз ваших хлопцiв лика не надер. Незнайомець мовчки потис Дорошевi руку, плигнув через тин, розтривожив соняшниковий шелест. Дорош глянув на годинник: дванадцята ночi. Викликав Погасяна, Чохова. Наказав збиратися. Чумаченка залишив доглядати пораненого. - Пiдемо одного дезертира брати. Подвiр'ям сунулася чорна постать. Бiля неП, пританцьовуючи, дибала зовсiм, маленька: Микита Чугай i Охрiм Горобець. З торбин пахне свiжим хлiбом й жiночими та дитячими сльозами. - Насилу свiй кагал приспав, тепер можна й рушати, - квапився Охрiм. - А там десь за ворiтьми жiнка тужить. I чого ми заПжджали в цю Троянiвку? - Ви так наче деiнде збираКтесь? - прогудiв, як у дзвiн, Микита Чугай. - Треба взяти Карпа Джмелика. Микита заслонив Дороша спиною, пiдтяг гвинтiвку : - Я поведу. Командир кривий, а нам треба швидко. Пiшли, хлопцi. Роса стрiляла з-пiд нiг i обкочувалася на чоботях пилючкою. Ташань колихалася в мiсячних мережках. Кущi стьобали бiйцiв по грудях та спинах, залишаючи на одязi темнi росянi смуги. Перебрели через рокiтливий потiк. Понесли на дулах гвинтiвок мiнливi мiсячнi блiки. Тут уже було За-лужжя. З городiв тягло коноплями i розпареним гноКм. Карпо засiв у Обручевiм подвiр'П. Колись тут жив куркуль Обруч. А зараз володарюК Карпо. Нинi це його ханство. Бiлим крейдяним течивом спливають разом iз мiсячним сяйвом на траву льохи. В якому Карпо? Бiйцi зупиняються i чують музику З-пiд землi. Гармонь. А чого соловейко та й смутьон, не весьол? А й повесил гааа-га-ла-овку-у, Зе-ге-рна-аа й не-ге-ге клю-йоо-ооть... Пiдспiвують два голоси - чоловiчий, хрипкий, прокурений, глухуватий, як iз труни, i жiночий, вискливий, розгнузданий, похабний. Не може пiдладитись тужити з пiснею, а перегукуК тоненько, мов п'яна буб-лешниця. "Так ось де твоК вовче пирствiе", -' набичуКться Микита i вiддаК хлопцям зброю. Пiд гiмнастьоркою спухають гладiаторськi м'язи. - Ось що, хлопцi. Я сам його брати буду, а ви коло дверей i коло вiкна, i щоб анi звуку. Як треба, - нагукаю. Ну? Хлопцi лягли на землю тiнями, в ноги - важкий теплий пiдвальний дух. Микита став у бiлiй рамi льоху, закрив плечима дверi, бухнув лунко чоботом: Ах, золотая клКтка да iзсушiла меня... Бухнув ще раз. Сконала пiсня. Зiтхнувши, стихла гармонь. По сходах п'яне бухання, гарячий подих розiмлiлого вiд задухи звiра: - Хто? - Микита Чугай. На чарку прийшов. - А я тебе свинцем на шмаття порiжу. Ти за жидiв воював? - Воля твоя - ти хазяПн. Бухання покотилося вниз. Iржавим скреготом обiзвалися дверi. - Заходь, - глухо обiзвалися знизу. Микита вiдкрив дверi, важкi, тюремнi. В горло вдарило нудним картопляним духом. На чоботях Микити тьмяно колихнулося низове свiтло. - Закрий дверi. Микита намацав широку, у виглядi серпа защiпку i довго не мiг всадити ПП в гнiздо, така вона була важка, плутався руками в якiйсь вiрьовцi. Нарештi засувка з грюкотом упала в гнiздо, i Микита вiдчув, як в ротi запекло розпиленою iржею. - Зiйди сiм схiдок униз i нi одноП бiльше, iнакше я на твоКму животi зiрку вистрочу. Микита вiдрахував ногами сiм схiдцiв, зупинився. Бачив, як у челюстi печi, освiтлений лампою стiл i трьох людей у тютюновому диму. Карпо сидiв у м'якому високому крiслi, голий до пояса, стрижений i круглолобий. З темних очних ям вiяло мороком. Ручний кулемет "дiгтяр" тримав на колiнах, мацав очима Мияйтин живiт. За його спиною стеяла красива, але затягана дiвка з вiдрiзаними косами, шкiрилась кро-воякадно. Обличчя змучене задухою i самогоном. Лiва цицька в синяках вивалилася з кофточки. Притихлий i зляканий, згорнувши мiхи, на стiльчику сидiв слiпий Вихтiр. Бiлi пальцi тремтiли на вороних планках. Вiд стола до дверей тяглася вiрьовка, i Микита зрозумiв, що то за допомогою неП Карпо вiдчиняв дверi. "Одначе обжився ти тут", - подумав Микита, ковзаючи поглядом по цiлих горах награбованого майна, що лежало по кутках: чоботи, шапки, свитки, зброя, позолочене попiвське' кадило, сiдла, меблi, червоноармiйське обмундирування. "Чи не з кров'ю здирали з таких, як ми", - питав себе Микита, перековтуючи в горлi iржу i ненависть. - Дивись сюди, - обiзвався Карпо, - цей шрам у мене вiд гепеушникiв, цей - по п'яному дiлi, цей - вiд уркiв, цей, - вiн ворухнув губами на посмiшку, - за хороших дiвок, а оцей, свiжий, недавно застру-пився, - вiд червоноармiйцiв, коли я з армiП тiкав. Ти бачиш тепер, хто я? Печений, рiзаний i стрiляний. Галько, обцiлуй шрами. Галька вигнулась i перечмокала рубцi. - Ач, як уважаК. Бо нашого роду-заводу. Галька Лебединець. Батько коней постачав на все петлюрiвське козацтво. Ти чого прийшов? - Втiк з армiП. - Ага, i тобi не захотiлося за комiсарiв воювати? Ха-хаП Тодi друге дiло. Галько, налий склянку. Галька налила i пiднесла гостевi. Микита випив, . утерся рукавом. - Пiдходь ближче. Микита пiдiйшов. Карпо обвiв зачарованими очима льох, блиснув зубами. - Дот! Фортеця! Ну що ж, Микито, може й ти поступиш у мою банду? Гуляй душа без кунтуша! Я та моПх два брати-соколи нав'Км вiрьовок iз чужих жил. - Хiба й Андрiй тут? - аж похололо всерединi в Чугая. - Аякже! ПоПхав десь iз Северином на хутори. То такi, що маху не дадуть. Пiднеси, Галько, ще склянку. Микита випив - i пiшло по жилам сатанячим дзвонарм. - Що притих, Вихторе! Ану рвони за мiхи, щоб свiт задимився. Галько, налий склянку. Микита закрутив головою: - Е, нi, господиня частувала. Тепер нехай господар. - Оце по-нашому, - гукнув Карпо. Кулемет поставив пiд стiну, налив склянку, хотiв нести, зупинився, пiдозрiло оглядаючи Микиту. -Обшукай, Галько. Дiвка пiдiйшла до Микити, обмацала кожен рубчик. - Нема нiчого. Карпо взяв склянку, рушив. - Закусити захопи, не скупися, - попросив Микита. Карпо вирвав iз кiльця кавалок ковбаси, пiшов назустрiч Микитi, простяглiй обидвi руки: Микита стур-нув уперед i лiвою рукою потягся за склянкою, а праву непомiтно вiдвiв назад - хряп Карпа в ухо. Карпо вивалив головою кирпичину, впав. З рота i носа запузирилася кров. Мимо шиП Микити просвистiв нiж, врiзався в дерев'яний зруб, забринчав костяною ручкою, виколихуючись у свiтлi лампи. - Ах ти ж, лярва! Микита цапнув Гальку за руку, швиргонув у куток -. i кулемет в руки: - Хлопцi! Сюди! Вихторе, тягни за вiрьовку. Слiпець метався, як на пожежi, розставивши руки, доки намацав те, що треба. В дверi гримотiли черво-ноармiйськi приклади. Заскреготiло, звалилося. Вдарило свiжим духом. Бiйцi затупотiли вниз. - В'яжiть. Непритомного Карпа зв'язали, виволокли надвiр. Слiпий Вихтiр перелякано топтався з гармошкою, питаючи з зубним переклацом: - То як менi, ще грати? - Грай "Ой лопнув обруч...". Микита стояв, купаючи груди в нiчному раП, ви-хекував погрiб i самогон. Обковувало його мiсячне срiбло, як лицаря, i правда милувалася свiтом, а кривда корчилася у вiрьовках, пiдшморгуючи червонi соплi. - Галько, спали Пх, ножами зрiж! Зрiж на менi пута, - вив Карпо, всмоктуючи тiлом вiрьовки, розгризаючи Пх зубами. - Закля'пуйте йому рота. Хай люди ще одну нiч посплять спокiйно. Чохов всунув Карповi пiлотку в рот. I вони потягли його, виючого, лугами. Орися прала до самiсiнькоП ночi i в хату не заходила. Потiм повернулися бiйцi, гамiрно повечеряли, полягали спати. Огоньков, чистий, викупаний, у свiжiй бiлизнi лежав на лавi. Його наворочали, i вiн заснув. Мати позакривала вiконницi, засвiтила каганець та поставила на столi. Бiйцi поснули не вiдразу. Виходили курити надвiр, скрипiли дверима, каганець раз у раз блимав на столi. Згодом прийшов один боКць i сказав Дорошевi, що телефонний зв'язок з районом Опiшня перерваний. - Пильнуйте дорогу, - наказав Дорош. - Њсть. БоКць вийшов, i все поволi затихло. Чути тiльки, як глибоко дихають бiйцi та щось присвистуК i шуль-потить у грудях пораненого. Орися спала з матiр'ю в хатинi, i крiзь вiдхиленi дверi Пй було видно синiй морок, розкиданi по соломi ноги бiйцiв i нерухоме тiло пораненого, що лежав на лавi, покрите легеньким одiялом. В хатi було тихо, але Орисi весь час вчувалося якесь перешiптування, якiсь таКмнi шерехи, чиКсь тяжке зiтхання. - Мамо, хтось пiд вiкном ходить, - шепотiла вона. - Хто там ходить? То тобi вiд нудьги. Спи. Орися закривала очi i намагалася заснути, але сон тiкав, i якась тривога i недобре передчуття все бiльше i бiльше охоплювали ПП. "Усi сплять, i чого вони сплять? - сердилася вона, хоча i не могла довести, чому втомленi люди не повиннi спати. - А я не можу. Треба трохи полежати з вiдкритими очима, тодi заснеш". Вона вiдкрила очi i побачила, що поранений пiдвiвся i, обпершись руками об лаву, озираКться навколо, нiби шукаК когось. Вона схопилася i, переступаючи через ноги бiйцiв, побiгла до нього в однiй сорочцi, тримаючись рукою за пазуху. Побачивши ПП, уiв поманив пальцем до себе, обличчя його стало змовницьким, а очi весело заблищали. Вiн схопив ПП за руку i так вп'явся своПми гарячими, твердими, як валiзо, пальцями вище зап'ястка, що рука ПП стерпла. - ЧуКш? Похiдну грають, - жахно запитав вiн. - Тра-та-та-там, трам-та-та-там, - тихо заспiвав вiн, i лице його зробилось натхненним. Орися, затамувавши дихання, прислухалася, але нiякоП музики не чула, проте чим довше вслухалася, пiдкоряючись його волi, тим бiльше вiрила в те, що дiйсно десь чуКться музика, i були такi секунди, що вона нiби дiйсно чула ПП, але вiдразу ж пiсля такоП хвилi, коли вона знову поверталася до дiйсностi, звукiв уже не було. Так продовжувалося хвилину-другу. - Ти мене боПшся? - запитав вiн. - Ранiше боялася, а тепер нi. - Тодi перенеси мене звiдси, бо мене хотять убити. - Хто? - жахнулася Орися. - Вони, - i вiн показав у темний кут. - Але я не дамся. Не дамся. Лице його зробилося лютим, очi горiли, в них стояв маленький чорний чоловiчок i розмахував головешкою, вихопленою з багаття. Огоньков спустив iз лави ноги i потяг Орисю за собою. - Ох, рознещасний ти мiй друже, - проговорив хтось зовсiм близько, i Орися, озирнувшись, побачила Чумаченка, що в однiй бiлизнi пiдiйшов до лави. - Ну, лягай, Огоньков. Лягай. А ти, дiвчино, iди спати. Я бiля нього посторожую. Але Орися нiкуди не пiшла, а стояла, боса, в однiй сорочцi, i не зводила очей з Огонькова, вiд якого так пашiло жаром, що вона вiдчувала той пал на своКму обличчi, i Пй щохвилi робилося жаркiше. Раптом Огоньков схопився, став борсатися, кричав, просився, щоб його пустили додому, нахвалявся, хрипiв грудьми. - Ну, пустiть же мене додому. Де мiй вещмiшок? Де? - метався вiн, вириваючись iз рук бiйцiв. У нього був такий страшний прилив сил, що Чумаченко вже не мiг його втримати i йому допомагало ще двоК бiйцiв. Раптом усе стихло i чийсь голос сказав; - Готовий. I знову зробилося тихо-тихо. Нараз все заворушилося: загримали дверi, заходили бiйцi, i мати вивела Орисю надвiр, посадовила на лавцi пiд вербою. Мимо Орисi бiгали бiйцi, носили якiсь клунки, мiшки, ящики, хтось дзенькнув лопатою, i один iз червоноармiйцiв, з вигляду старший, сказав: - Отут за хатою i вириКмо. Вони пiшли в хату, винесли звiдти щось довге, замотане в шинелю. Прийшла мати, взяла Орисю за руку i сказала: - Ходiм. За хатою, мiж кущами шипшини, стояли в кружок бiйцi. Вони пiдняли вгору гвинтiвки, тричi вистрiлили, i цi пострiли привели Орисю до тями. Вона пiзнала матiр, яка дивилася на Орисю так, нiби побачила ПП вперше пiсля довгих рокiв розлуки. Цей погляд дивував Орисю, i вона нiяк не могла зрозумiти, що вiн означаК; пiзнала Чумаченка, що стояв поряд з Доро-шем, блiдий i нахмурений. Орися глянула на свiжу могилу i все зрозумiла, але плакати' не могла, а тiльки тiпалася, як у пропасницi, i загорталася в платок. Зненацька прибiг боКць, щось крикнув. Всi сполошилися, i за хвилю двiр опустiв. Останнiм вiдходив Чу-маченко. Шдтягнутий, обвiшаний гранатами, суворий i непокiрний, вiн взяв Орисю за руки i сказав у затуманенi очi: - Учись, дiвчино, iз зцiпленими зубами жити. Вiдходимо ми, - i широкими кроками, притримуючи рукою автомат на грудях, побiг до машини, що вже виПжджала з двору. Всю нiч бiйцi Пхали на схiд. На свiтанку зупинили машину в охтирських лiсах. Микита Чугай поправив на грудях автомат i крикнув до бiйцiв: - Тягнiть його сюди. Карповi розв'язали руки i прикладами зсадили на землю. Жовтi пiски зеленилися свiтанком, хвоя набрякала соками, а справедливi серця гнiвом. - Поставте його пiд отiКю сосною. Карпа поставили, i вiн розминав зiмлiлi руки, рив ногами пiсок, лице зробилося як яКчний жовток. Чугай навiв автомат Карповi на груди i спитав: - Ти знаКш, за що я тебе вбиваю? Карпо гордо задрав стриж.ану голову: - Бо мiй рiд - хазяП, а ти - гнида. - Нi, Карпе, - вiдставив ногу Чугай i посмiхнувся. - Бо ти свiт чорниш, а я хочу, щоб на ньому було свiтло. Ти - зло, а зло треба вганяти в землю. I заплигав у руках автомат, i загоготiло в лiсi. Бiйцi пiшли до машини, а Чугай - до сосни, щоб глянути, як вмираК Карпо. Стояв Карпо бiля стовбура зiгнувшись i рив руками землю, а пiсок темнiв i набухав кров'ю з-пiд живота. - Вривайся поглибше, щоб нiколи не встав iз землi твiй поганський рiд, - сказав на прощання Чугай i понiс пiсками важку ношу майбутнiх боПв. VII Тихими вересневими свiтанками господар, що виганяв худобу на пасовисько, прислухався, чи не гурко-.че де-небудь далi, чи не вiдходить фронт, чи не гонять назад германця. А фронт не вiдходив, навпаки - наближався. Гуркотiло на Миргород, на Гоголiво. Тодi пiшло лiвiше, лiвiше та й зовсiм затихло. Нiмцi пройшли стороною. В Троянiвцi Пх нiхто не бачив. Серед народу ходили жахливi чутки: нiмцi кидають у вогонь дiтей, розстрiлюють мирне населення, нелюдськими муками мордують полонених червоноармiйцiв. Вiшають на телеграфних стовпах дiдiв. Цим чуткам вiрили, бо ще були в селi живi свiдки з 1918 року та учасники iмперiалiстичноП вiйни, що стверджували: - НаПлися ми нiмецькоП заколоти, будучи по рiзних полонах, насьорбалися Пхнiх батогiв та нагаПв. - Та невже вiн такий звiр? Навiть малюкiв у вогонь кидаК? - допитувалися жiнки. - Це для нього все одно, що березове полiнце шпурнути, щоб вогонь палав яснiше. - Та ми йому очi рогачами повиштрикуКмо, - погрожувало жiноцтво. А канонада вiддалялася i зовсiм затихла. Стало ясно, що нашi вiдiйшли. Село занiмiло i прищулилося : ось-ось повиннi були вступити нiмцi. Пройшов день, другий, третiй. Нiмцiв не було. Острах запанував людьми. Уночi хтозна вiд чого хлипали дверi, шелестiло по хлiвах сiно, щось перешiптувалося. Люди говорили, що то переховуються пораненi бiйцi i радяться, як наздогнати своПх. Жiнки говорили зовсiм iнше. Вони присягалися, що то нiмчура переховуКться на горищах "з радiйом" i передав, де бомбити. - Мелiть, вiйська вже хтозна-де, а нiмець сидiв би оце на горищi. I видумають чорти-що, - лаялися дiди. Як не дивно, а всю таКмницю виявили дiти. Несмiливим гурточком пiдiйшли вони вночi до хлiва i в мiсячному сяйвi при закритих дверях побачили згорбленого старця, що сидiв у великiй задумi, спершись руками на цiпок. Вiн то бурмотiв щось, похитуючи головою, то затихав i нiби прислухався до нiчноП тишi, що царювала навколо, то раптом схоплювався i, пiднявши вгору руки, гнiвно потрясав ними до чорного демона, що десь там ховався у небi, i обличчя старця у жовтих вiдсвiтах мiсяця було оскаженiле, як у розгнiваного духа землi, очi горiли сатанинським вогнем, а почорнiлi вуста сипали прокльони. - Iдеш? - питав вiн, потрясаючи кулаками в небо. - Iди, йди на свою погибель. I знову сiдав на розламанi ясла чи на одiрване колесо, забуте i покинуте людьми, i журливо похитував головою з боку на бiк. - О горе моК, все пiшло прахом. Все пiшло, - пришiптував вiн, з сумом дивлячись на чорнi дiри дверей, що зяяли в туманi ночi, на худi ребра обдертих покрiвель, що сипали порохно згори, на розкиданi дошки, на стару, порвану, нiкому не потрiбну вже збрую, розсохлi бочки, з яких повипадали клепки, на все те розорисько, яке зробили Джмелики. - Щоб вам руки посудомило, - проклинав вiн. Вiн не мiг погодитися iз знищенням. Вiн розумiв лише одне: все, створене людськими руками, повинно жити, бо в нього вкладена людська праця, людський пiт. Дух руйнування був противний його iстотi, i з ним вiн не мiг примиритися нi на одну хвилину i, як тiльки умiв, ненавидiв його. Це був Григiр Тетеря. З того часу, як Джмелики пограбували артiль, як все у дворi перетворилося на купи чорного руПниська, старий вдень майже нiде не появлявся, а закрившись вдома в комiрчинi, в якiй було малесеньке вiконечко, та розгорнувши товсту .в оправi книгу (вiн якось випадково випросив ПП у якихось штабникiв, що Пхали через село), записував туди все майно iз старих подертих колгоспних майнових книг, що залишилися йому в спадок вiд Оксена. Записував чорнилом, ретельно, так щоб i сокирою не вирубати, вишкрябував усе, що залишилося в пам'ятi, усе до дрiбниць, простими словами, як умiв, переказував, що наболiло на душi. Так що поступово цi записи перетворилися в живу iсторiю колгоспних буднiв, свiдком яких вiн був на протязi десяти рокiв. "Ремiнь од двигуна, шкiряний, купили на торгах, як розкуркулювали Очкура, на п'ятдесят, а може, й бiльше пар пiдошов, схований у старих цегельних печах. Там же центрифуга для качання меду в розiбраному виглядi". "П'ять бiдонiв смальцю зарито на БеК-вiй горi в сушняку, де великий осокiр, п'ятнадцять шагiв прямо на меншенький бересточок i копати". Записи цi старий робив при великiй таКмницi, так що домашнi не знали, що вiн там пише, i думали, що старий вдарився в релiгiю, бо вiн для вiдводу очей клав перед собою старе, в дерев'яних палiтурках КвангелiК, яким його було нагороджено при закiнченнi приходськоП ТроянiвськоП школи. "Сие евангелие, - писалося в нiй, - дается окончившему Трояновское начальнеК народное училище для назидания й руко-водства в жизни". Сумнiвно, щоб ця книга використовувалася ста-. рим як "руководство" в життi, бо валялася десь на полицях iз 1902 року, i тiльки тепер вiн згадав про неП i витяг на свiт божий. Тетеря з домашнiми майже не розмовляв. Вночi прокрадався на артiльне подвiр'я i довго сидiв при мiсяцi серед руПниська. Усе щось думав i шепотiв сам до себе, а потiм, ховаючись вiд людського ока, iшов додому спати. Вiдтодi як нашi вiдiйшли, цiкавiсть до життя в нього зникла, i йому було рiшуче все одно, що зроблять з ним нiмцi, коли прийдуть: повiсять, уб'ють чи спалять. Вiн нiчого не боявся • i пропускав поза увагу всi тi чутки, якi так настирливо лiтали по селах та хуторах, а вони мiж тим ширилися, одна вiд одноП страшнiшi. Релiгiйний фанатизм, що особливо сильно прокинувся в тяжкi днi, доходив до того, що баби бачили на небi знаки, якi нiби показували, що нiмцi всiх пiдряд убивати не будуть, а тiльки нехрещених, i переляканi матерi хапали своПх дiтей i тягли до ступського попа. Дiти, яким уже було по дев'ять, десять, а то й бiльше рокiв, соромилися при поповi роздягатися догола, бо недавно ж вони були пiонерами, носили червонi краватки - i раптом нi з того нi з сього Пх, як молодих бичкiв, пхали поповi пiд хрест. Не дивно, що дехто з дiтей прямо голяка тiкав з церкви, бiг через усi Ступки, Манилiвку, Лишенiвку, аж до самоП Троянiвки. Десь на приташанських дрiмучих лугах зустрiчали залужанськi жiнки дiвчину з розпущеними косами, яка благала: "Дайте менi хрестик, дайте менi хрестик". Пй нiхто не давав, бо всi знали, що то вiдьма в дiвчину перевернулася. Адже в кожного православного такий хрестик повинен бути. Iнокентiй пророкував, що як буде мiсяць-чернець, тобто як мiсяць зробиться чорним, то наступить кiнець свiтовi. Павло Гречаний про мiсяць нiчого не второпав, а затямив так, що чернець - то звичайнiсiнький собi монах, який як тiльки появиться в Троянiвцi, то й настане кiнець свiту. Кожному зустрiчному Павло глаголив: - Е, хлопцi, чернець уже в Гадячi... Страшний чернець був уже в сусiдньому районi, перед смертю не надихаКшся, i Павло вирiшив хоч наПстися. Вiн знав, що в скринi Явдоха держить глечик меду на шулики. Одламав замок i як сiв бiля столу, то не встав, доки вже й на шматок хлiба не було що взяти. - Щоб же тебе на кусники порвало! - причитала Явдоха, припадаючи до порожнього глечика. - А може, й порве, - облизувався Павло, майструючи цигарку. - В Гадячi уже чернець. - Тебе, сатано, не те що чернець, а чорна завiя не вхопить, - стогнала в розпачi Явдоха. - Та нi снарядом, нi бомбою його не вб'Кш, щоб я пожила сама хоч годочок. А Павло вже й не слухав ПП, а йшов до Гаврила Вихора, цигаркував, дрiмаючи пiд хлiвом, дивився, як його сусiди молотять жито на околот. - А що, Йонько, - питав вiн крiзь дрiмоту, - здав уже оружiК властям? - Де воно в мене взялося? - злякано витрiщався Яонька. - Хiба що цiп? - Та на таку вдасть, як у нас зараз об'явилася, тiльки й треба добре запареного бича, бо оружiя жалко, - вставив i своК слово Гаврило, що молотникував з батьком. - Кажуть, учора в Бур'янiвщинi одного дядька так збили, що, повiриш, iз землi не встав... - Вони свого випросять, - пообiцяв Гаврило. "Новою властю" Павло називав нерозлучну четвiрку, що нишпорила по селах та хуторах. Це були Северин Джмелик, Андрiй Джмелик, Тадик Шамрай, що недавнечко виприснув iз своКП схованки, i Гошка Мотовило, саженного росту дезертир з рябим обличчям i похмурим, ковзким поглядом. Нiхто добре не знав, звiдки з'явився Гошка в цих краях. Говорили про нього страшнi речi. Нiби вiн убив червоного командира i втiк iз фронту, пристав у прийми до молоденькоП удовицi, насмiявся над нею i задушив подушками; що на руках у нього стiльки чужоП кровi, що вже не змиваКться i виступаК на них червоними пля" мами. Ось ця четвiрка й ходила по хатах, вимагаючи вогнепальну i холодну зброю, щоб, як нiмцi прийдуть, передати Пхньому командуванню i цим показати, що вони вiрою i правдою готовi Пм служити. Бiля сiльради висiло оголошення, написане в непристойних виразах, складене самим Гошкою: "Здавайте, сукi, совКтське оружiя. Њслi котрий не здасть, то, бл..., сматри. Будем бить шомполами, поки ж... марш заПграКть". На це, здавалось би, страшне i досить-таки зрозумiле попередження троянiвцi не звертали уваги, i зброП до рук самозваноП четвiрки поступало мало. Всього було здано двi гвинтiвки i чотири гранати. Гвинтiвки "власть" заховала до приходу своПх господарiв, а гранатами обвiшався Гошка. Хвастався, бовтаючи ними: - Ми порадок навiдьом. Мiж чотирма корешами були розподiленi обов'язки: Тадик нiс вiдповiдальнiсть за вiйськовий порядок - прописував, кому скiльки дати шомполiв; Северин сiдав покараному на голову, щоб не трiпотiвся, Андрiй сiдав на ноги, а Гошка стьобав. Правда, останнiм часом каральна експедицiя не поновляла своКП дiяльностi, бо цупила самогон на Залужжi, лiкувала Гош-ку. Хтось серед ночi вискочив iз-за кущiв i так лигнув Гошку кiлком по головi, що обвiшаний гранатами "отаман" хлипнув червоною юшкою i засукав ногами по землi. Врятувало його те, що поблизу була калюжа, вiн насьорбався холодноП з гнилим запахом води, порвав на собi сорочку, затамував пробоПну в головi i з горем пополам доповз до хати, в якiй тепер жили "представники нового порядку". Вони влаштувалися на Залужжi у великому будинку, де колись був сiльський медичний пункт. Лiжок в них не було, i вони спали покотом на долiвцi, пiдклавши трохи сiна. А потiм Гошка запротестував проти такого способу життя i наказав усiм iти на великий шлях, яким вештаються евакуйованi. Постоявши день, вони награбували килимiв, подушок, ковдр, дещо з меблiв, i Гошка тепер лежав на персидському м'якому диванчику i прикладав до голови горiлчанi компреси. Коли йому трохи полегшало, вiн почав кричати, щоб йому привели вчительку. Северин i Тодось не звертали на нього жодноП уваги, бо грали в двадцять одно. На банку лежали награбованi ручнi годинники. Але були в Троянiвцi й такi люди, яких цiкавило дещо iнше, нiж годинники. Йонька, як тiльки в артiлi зробилася колотнеча, привiв собi в двiр сивеньку конячку, запряжену в маленького легкого возика, при новенькiй збруП. Загнав у хлiвець, обмацав копита, зазирнув у зуби, провiв Долонею по ребрах, посiпав сюди-туди i зостався задоволений: конячина молоденька, монгольськоП породи, на Пжу невибаглива, а на тягу пригiдна. Уляна, побачивши конячину в хлiвi, напустилася на Ионьку з лайкою та погрозами, просила, щоб вiдвiв iз двору, бо невiдомо, що скажуть нiмцi тим, хто розбирав iз двору артiльне майно, а на випадок повернуться нашi, то теж по голiвцi не погладять. Гаврило бачив, що батька вмолити не можна, зробив iнакше: вiдв'язав кобильчину та й повiв на оривку з двору. Старий перейняв i до того розiйшовся, що трохи не заПхав синовi по пицi. Гаврило махнув рукою: робiть, мовляв,: що хочете i як знаКте, i пiшов до свого двору. А старий доплентався з кобильчиною до свого хлiвця бiльше звiдти не виходив. Вiн там i спав у присiн-нику, щоб цiКП кобильчини хто не викрав. - Чого ви печетеся? - кричав вiн на стару та на Гаврила. - Тим харцизам (так вiн називав нiмцiв) я скажу, що спiймав на дорозi, як вакуПровану, а прийдуть нашi, то скажу: "Взяв, щоб нiмцям не дiсталась". Ви за мною не клопочiться. Я знаю, що сказати, - пiдшльопував Йонька люлькою. - Що нам за тобою горювати? - сумно обзивалася Уляна. - Жаль буде тiльки, як через тебе, дурня, хату спалять та малих дiтей у вогонь кинуть. Йонька не зважив нi на що, робив своК. Ночами, особливо коли евакуювали скот, крав худобу. Крiм корови, в сажi сидiла здоровенна свиня, одна й друга. Горища трiщали вiд пшеницi, в клiтках вистрибували кролi. На рiчцi виляскували крилами гуси. Хазяйство росло. Люлька в зубах Йоньки весело потрiскувала. На зиму було в що взутися i зодягтися. Одне гризло його, як вода береги: хазяйствечко розвелося чималеньке, корму подай, а його обмаль. А хiба тим, що на власному городi вродило, прогодуКш? Треба бурякiв, вiвса, сiна, висiвок, а де того всього вiзьмеш? Треба, отже, дiставати в iнших мiсцях, де воно е i поки що нiким не охороняКться. Гошка з компанiКю? Вiн Пх не боПться. У нього канiстра такого спирту, що синiм полум'ям горить. Яка б вдасть не була, - можна пiддобриться. Треба вмiти жити. Йонька вивiз iз хлiвця кобильчину, що за тиждень вiд добрих мiрок вiвса поправилася так, аж на нiй лискотiла шерсть i тверде тiло вигравало попiд шкiрою, i заходився запрягати. - Ну, розiгралась, - покрикував i вдарив ЏЏ дугою пiд бiк: вона цокнула копитами об голоблi i зайшла для запряжки. Уляна зривала на городi гарбузи, плутаючись в довгому огудиннi, зносила на купу. Юля, що прибула до Троянiвки з евакуйованими, накручувала патефон, що його забули заПжджi бiйцi. Ах, за-ачем зта но-о-очь Так бьiла ха-а-а-ра-ша-а-а-а... -- долинав крiзь вiдкритi вiкна гугнявий, шипучий звук, дивний i страшний серед смертельноП сiльськоП тишi. - А перестала б ти гарчати, то було б краще, - лаявся Йонька i сердито з-пiд шапки глянув на вiкна, за якими снувала невиразна постать Юлi. - Уляно, пiди крикни Гавриловi, щоб iшов до нас. - Iди та й кричи, як тобi треба. У мене своя робота. - Вiдьма чортова, тобi важко навiть язиком поворухнути. Гаврило, побачивши, що старий збираКться в степовi мандри, вiдмовився Пхати навiдрiз, але потiм передумав, узяв вила, мовчки сiв у гарбу. - Що? Таки не витримав? Ще б пак. Само добро в руки тече, а ти вiдвертаКшся. За Чорним клином, кажуть, цiла скирта вiвса недопаленого. Де погорiле - викинемо, а краще - кобилi заберемо. Воно хто-зна за яку владу i наш Федот б'Кться? Може, й прийде така, що дасть пожити мужиковi. - А чого вам при Радянськiй владi не вистачало? Голоднi були чи холоднi? - А то й нi? - визвiрився старий. - Може, й були, так при тимчасових труднощах. Все ж, як би там не було, при своПй владi, при Радянськiй. А та, яку ви ждете, не наша. Чужа. А який чужинець нам хорошу жизнь принесе? - Еге ж, ти там понiмаеш... Йонька подумав трохи. Видно, якiсь сумнiви трохи заворушилися в його головi, але вiн зараз же вiдiгнав Пх i сказав, намагаючись бути веселим: - Доброго вiвса привеземо, Гаврило! Може, i кукурудзи наламаКмо для свиней. Ти добре зробив, що поПхав зi мною, Пй-право, добре! - А я не заради вiвса. - А заради чого ж? - Час тепер такий, що вискочить хто-небудь iз житiв та задавить вас або вб'К... - А ось йому! - весело викрикнув Йонька i вихопив з-пiд соломи маленький кавалерiйський карабiн. Очi у Гаврила полiзли догори: - Де ви взяли? - Де не взяв, та К. Врем'я тепер, сам кажеш, тривожне. I така штука в хазяйствi не помiша. - За ту штуку вас повiсять. - А хто на мене подумаК, що я з оружiКм? "Отакий потайний, - подумав про себе Гаврило. - Iстинно, що нiхто не подумаК. Старий, немiчний, а за своК - в горло вчепиться, не одiрвеш!" Гаврило збоку глянув на старого. В того ще не зiйшла з-пiд вусiв посмiшка, а вiн викинув ПП разом з люлькою. Цей рiзкий перехiд вiд веселого, збудженого стану до сувороП похмуростi нагадав йому Федота: "Як вони схожi один на одного. А ми з Тимком не такi. Хтозна в кого й повдавалися. Мабуть, у матiр". ВиПхали на полтавський шлях. Цiлими гонами жовтiло нескошене жито, бризкало в землю зерном, i боляче стало Гавриловi. Це ж Пхнi лани, Пхнього колгоспу. Тут вiн не раз орав биками пiд житнище, милувався м'якими, зеленими сходами, радiв, що такi дружнi, бачив, як жито пускаК трубку, як воно колоситься, вигойдуючи тендiтнi сережки спор, слiдкував за його ростом, як слiдкують за зростом дитини. Тепер же вiн дивився на нього з душевним болем, з гiрким сумом. "До чого довели! До чого дожилися! - шепотiв вiн, похитуючи голо'вою, - Покинули рiдну землю. Пiшли. Обливаються десь гарячою кров'ю. Невже на цьому i кiнець?.." - запитав i вiдчув, як серце облило гарячим ошпаром. Витер рукавом мокрого лоба i задумався. В його головi малювалися тепер картини, яким вiн колись не надавав значення, вважаючи звичайними, буденними. Зараз же вiн бачив Пх у зовсiм iншому свiтлi, розумiв iнший змiст. ПригадуКться йому гарячий полудень у колгоспному садку. Чоловiки лежать на зеленiй травi окремим гурточком, жiнки згрупувалися окремо. На бiлих вишиваних сорочках ворушаться яблуневi тiнi. Пiд величезною липою стiл, засланий червоним сукном. Оксен стоПть бiля стола разом з секретарем райкому КорнiКнком i членами правлiння, щось говорить, смiКться, бiля яблунi - взяте в чохол знамено, яке присуджене артiлi за те, що вона виборола першiсть у змаганнi. Знамено виносить ланкова, руки голi по лiкоть, засмаглi, лице, як мiдь, а очi голубi, як вода в Ташанi. Вона бере прапор, посмiхаКться, хтось граК на гармошцi, хтось б'К в барабан. Музика, танцi. Малеча повилазила на яблунi, щоб виднiше. Микита Чугай змовницьки пiдморгуК i веде Гаврила в кущi, витягаК четвертину горiлки. "Ану, гукай сюдйг моПх трактористiв, соцзмагання зап'Кмо", - каже вiя. Пiдпивши, Микита гупа чобiтьми по травi, танцюК, i КорнiКнко дивиться на нього i смiКться, потiм не витримуК, приклада одну руку до потилицi, другою впираКться у бiк - пiшов "бариня-судариня...". Тодi Гаврило дивився на все просто, як на веселе дозвiлля. Тепер же вiн бачив: це була дружба i рiвнiсть трудових людей, думав: "Невже це так усе просто? Були нашi - нема наших, була Радянська влада - нема РадянськоП влади... Влади РадянськоП? Нема? А як же ми без неП будемо жити? Хто ж нас захистить перед неправдою? Хто? Прийдуть нiмцi, грабуватимуть населення, знущатимуться з дружини, дiтей, заберуть все, що Пм сподобаКться в його господарствi, i вiн стоятиме безпорадний, i нiкуди буде поскаржитися". Вiд цих думок йому зробилося страшно i моторошно в пустельному безмовному степу. - Як же це так? Як це так? - сказав вiн уголос i схаменувся вiд того, що висловив своП думки голосно. "Ото ти, батьку, дiстав карабiна та тiльки для своКП шкури, а вiн годиться, щоб боронити усiх нас, бо тепер за нас отутечки нiхто не заступиться". Џхали мовчки серед настороженоП, гробовоП тишi. Випаленi хлiба почорнiли, вiд них несло згарищем. Чорна кiптюга, пiдхоплена вiтром, носилася понад шляхом, осiдаючи на бiлi сорочки, як чорна печать землi. По стернях розгулювало гайвороння, гребло своПми залiзними i гострими пазурами крем'янисту, висохлу землю, докопувалося до чиПхось кiсток i з радiсним карканням перелiтало з мiсця на мiсце. - А кша, проклятi, - крикнув Йонька i замахав люлькою. Птахи не зважали на це. - Ось я Пх наполохаю. Йонька витяг карабiн, спинив гарбу. - А як хто почуК? Старий озирнувся на чотири боки: степ лежав нiмий i принишклий. - Ат, нiкого немаК. Бадьоро, як на солдатському вченнi, кинув на плече карабiн, примружив око. Цьворохнуло понад житами. Гайвороння чорним ганчiр'ям понеслося на згарище. - Не поцiлив, - скрушно зiтхнув Йонька. - Уже годiв з двадцять, як стрiляв. А колись, батеньку мiй, на австрiйському фронтi кращого за уене стрiльця не було у всiй ротi. Йонька вийняв димучий патрон, понюхав його, покрутив у пальцях, прикидаючи, чи не пригодиться в господарствi (йому i в голову не приходило, що не такий тепер час, щоб iз патрончиком гратися), i, розмахнувшись, швиргонув гiльзу в соняшники. - Тату! - скрикнув Гаврило i показав рукою на шлях. Над Вишневою балкою димiла курява, з неП вирвалося декiлька чорних крапок i швидко рухалися до Троянiвки. Гаврило зблiд i, натягнувши вiжки, зупинив пiдводу. Старий засунув карабiн пiд солому, вдарив руками об поли: - Оце набрали вiвса. Завертай на Троянiвку. Гаврило засмикав вiжками, намагаючись розвернути гарбу. - Закиньте гвинтiвку. Знайдуть - на мiсцi пострiляють. Йонька заметушився, але було вже пiзно - нiмцi були близько i могли помiтити вовтузню. Йонька гуцнув на соломку i закляк - що буде, те й буде. Нiмцi наближалися, i було добре видно Пх запиленi обличчя в касках, Пхали по двоК, один - за рулем, другий -у люльцi. Вiйнувши рижим хвостом пилюки, зупинилися. ДвоК пiдiйшло до пiдводи: розхристанi, закiптюженi, в мундирах кольору прiлого сiна, рукава позакачуванi. - Ти стрiляв? - запитав перший iз них. Гаврило не зрозумiв питання. Нiмець приплющив око i показав на Гаврила пальцем: - Ти паф-паф?! Обличчя нiмця зробилося лютим, вiн лiз на Гаврила з автоматом, штрикав дулом, очi його щосекунди скаженiли. - Во iст дайн гевер? А? - кричав вiн. Йонька, зачувши слово "гевер", зрозумiв, у чому справа, махнув рукою в степову сторону. Нiмець крикнув на Йоньку "век" i полiз у гарбу. "Все, - задихнувся Гаврило. - Плигнути в соняшники i тiкати? А куди втечу з кривою ногою? Нi, хай уже вбивають разом". Страх смертi забрав силу, i, якби його зараз стрiляли, вiн би не поворухнув i пальцем. Нiмець залiз у гарбу, потоптався по карабiновi, трiснув дiда по пицi, аж люлька вилетiла на дорогу, i пiшов до мотоцикла. Гаврило i Йонька опам'яталися тiльки тодi, коли мотоцикли з нiмцями були вже далеко i хмара пилюки покрила Пх. - Господи, святий Пантелеймон, спасителю наш... Вуса в старого затрусилися. Вiн махнув рукавом латаноП сорочки по очах, занишпорив у соломi. Гаврило схопив його за руку, сказав слабким, рваним вiд хвилювання голосом:. - Нi, тату, раз ми вже таке пережили, то давайте його сюди. Тепер я вже не викину. Вiн повернув кобилу на глуху дорогу. Зробив це квапливо, бо дорогою з Полтави, звiдки тiльки-но проПхали мотоциклiсти, рухалася величезна колона машин. Гаврило виПхав у жито i повернув у Волохiвську балку. Через луги поПхав на Троянiвку. У Дубинi спинилися. Гаврило взяв карабiна i, озирнувшись навколо, пiшов до галявини, де стояли копицi сiна, збив з одноП "шапку", застромив карабiн дулом униз, потiм поклав "шапку" назад, придавив ПП пеньоч-ком - для примiти. За Ташанню - собачий лемент, гуркiт машин, одинокi пострiли, короткi автоматнi черги. - Уже в селi, - сказав Йонька i перехрестився. "Пiсочкове", -сумно подумав Гаврило, оглядаючи широку лугову кружину. Щось боляче обiзвалося в його душi, занило бiля серця. "Це тодi приПжджав Федот, i ми тут косили сiно. Чи давно ж це було? - думав вiн, дивлячись, як чиста вода ворушить бiлий пiсок у потоцi. - Були брати, а де вони? Кричи та клич - вiтер i голосу не