и раз - уже вiдкинь вiд чотирьох з половиною тисяч дев'ять кiлометрiв. Удруге - ще й дев'ять! - вигукуК Силка. Зiйшли на гору, а Обора лежить на листi пiд кленом, пiдперши долонею голову. - Чого ти? - дивуКмося. - Зiгнав? - Нi. А що менi за iнтерес с'амому Пхати? I ми поклали собi, що тепер будемо пiдчiплюватися усi гуртом. Хто перший вскочить у кузов, той подаК менi руку, бо я не дiстану до борта. Я то достаю, як iде "студебеккер" або "шевролет": у них заднiй борт низький, з ланцюжками по боках, та й буфери великi- за щось та вчеплюся. Спершу можна за буфер або ланцюжок, а тодi вже й за борт. Ми добре знаКмо свою гору: де шофери перемикають швидкостi з четвертоП на третю, де з третьоП на другу i з другоП на першу. Правда, це залежить вiд того, на вантажена машина чи порожня, але ми навчилися здалеку, по мотору впiзнавати: така чи така. ЗiстрибуКмо в райцентрi бiля олiйницi: там найбiльшi вибоПни, i шофери завжди пригальмовують перед ними. Трапляються й злi. Один вивiз нас на гору, розiгнав машину - радiКмо: Пдемо! А вiн раптом - тиць на гальма! Ми посплигували - i врозтiч. Хвилин десять ганявся за нами з корбою в руках. "Ви, - кричить, - борт менi одломили на тому тижнi! Я вам покажу чiплятися!.." ГукаКмо здалеку, що то не ми, що то вiн переплутав. Свариться корбою i злошкiриться. Тiльки вiн до кабiни - ми знову пiдходимо. I як би не рвав з мiсця - вчепимося. Але таки доПхали швидше, нiж дiйшли б! Ми прозвали того шофера Фрiцом, бо на ньому була жовта шкiряна шапка з козирком. Василь Кiбкало теж простягаК менi руку, як пiдчепимося, разом з Оборою та Силкою, але я ПП, пiсля того вечора з Манею, не беру. Другого дня дорогою до училища придержав його за рукав, доки хлопцi одiйшли далi. - Ти вчора груддя кидав? - питаю. - Яке груддя? - поставив брови-кiлочки вгору. - Чого б це я його кидав? Я спати пiшов. Чую по голосу, бачу: бреше вiн. I пiсля того за його руку не хапаюся. Не сяду - пiшки дiйду. Тепер вiн пiдлизуКться до Василiв - виносить Пм уранцi i дiлить на трьох пирiг або окраКць перепiчки: в нього батько машинiстом бiля молотарки... Добре було у вереснi та на початку жовтня. Виходимо з дому о п'ятiй годинi, а надворi уже видно чи розвидняКться. Тепер нам починаК розвиднятися пiд райцентром. А то поночi йдемо: один за одним, вервечкою, слiд у слiд, i мiняКмося мiсцями - або Василi попереду, або я. Робимо протопти наослiп, навпомацки. На теорiП нiчого, встигаКмо за пiвдня вiдпочити. Коли ж практика, тодi цiлий день на ногах: пиляКмо, свердлимо бормашиною, ходимо в кузню молотобойцями, а треба - заготовляКмо поковки для зубил, молоткiв, плоскогубцiв, хвостовикiв для мулярських кельм. У мене i ще в десятьох наших - молоток. Майстер видав нам найкращi, найновiшi терпуги: багато пиляти - чотири плоскостi i бойок п'ятий. Руки вже звикли, не болять, а от ноги... З теорiП в мене все чотири й п'ять, окрiм креслення. Я тодi вночi поспiшав, порушив розмiри, понаплутував. Далеко було вiд мене креслення тоП ночi. Все далеко було: i тiтка Ялосовета, i училище, навiть тато, про якого я думав щодня, бачив його останню усмiшку i сльози в очах; чув його слова до тiтки Ялосовети: "Лесю, рiдна, доглянь хлопчика, як не вернуся. У нас же з ним нi кровиночки рiдноП нема бiльше, тiльки ти, Лесю... Хороша, люба, спасибi тобi, що стрiлася нам". Вiн так i сказав: нам... Тiтка Ялосовета засвiтила обидвi гiльзи - i петеерiвську, i з малокалiберноП зенiтки, щоб виднiше було менi креслити. Не допомогло. - Довгенько ти сьогоднi. Грали? Я виходила, то не чути було. Тiльки у березi хтось гомонiв коло верби - не впiзнала. - То ми з Манею, - Ви?! Навiщо б ото прикидався? Упiзнали ж, я ж по тому, як вони дихають, знаю, що в них на думцi. - Ловка дiвчина, - помовчавши, каже тiтка Ялосовета. - I з лиця така ласкава. Все й здоровкаКться до мене: "Здрастуйте, тьотю Ялосовето!" I червонiК. - Лягайте, то, може, хоч ви не заспите завтра. Чи воно вже сьогоднi почалося... У нас немаК годинника. Був, доки хату не пiдкинуло, що й дзвонив, хоч i потихеньку. Тепер десь у небi дзвонить... Тiтка Ялосовета лiзе на пiч i, зiтхаючи, каже звiдти ще раз: - Ловка... Щоб не так нудно й моторошно було йти вранцi чорним шляхом i-степом, - нiде нi вогника, нi звуку, тiльки вовки виють, то збоку, то десь попереду, то позаду нас, - ми придумали розкладати звечора, як повертаКмося з училища, вогонь напроти Писаревого лiсу. Роз палимо хмиз - полум'я шугаК аж пiд дроти на стовпах - грiКмося бiля нього, обкладем багаття трухлими пеньками i йдемо далi, додому. А вдосвiта, ще вiд станцiП Ли бачимо: К наш вогник! ЗдаКться, що вiн далеко-далеко. А вiн осьо, за гони вiд нас. У дощi вогонь загасав. Коли ж пiдмерзло, знову жеврiв шосвiтанку. Поминувши йoro, ми ще довго оглядалися i вигукували: - Видно, дивiться! - I досi видно! - О, немаК, сховався... I нам робилося трохи сумно, але ненадовго, бо незабаром попереду вже виднiлося мiстечко i вогники, де iнде розкиданi по ньому з вiкон. Так i ходили щодня: вiд вогникiв у селi, як оглянемо ся згори, до нашого посеред степу над шляхом i попереду- в мiстечку. Менi часто сниться страшний сон: нiби в хатi уже стоПть бiлий ранок. I я прокидаюся, холонучи вiд думки, що проспав лiнiйку, снiданок, що група наша вже йде мiстечком, горланячи "Дальневосточную", а мене на "шкентелi" немаК... Одного разу прокинувся, а в хатi справдi яснiК од вiкна м'яке бiле сяКвце. Припав лобом до шибки - бiло надворi, а небо чорне, анi зiрочки по ньому, анi просвiтку, хоч малого. Нi, не схоже на те, щоб розвиднялося. Ми з Василями вже примiтили, що небо, тiльки-но по чинаК братися на свiтанок, спершу сивiК, наче по ньому розлився Чумацький Шлях вiд обрiю до обрiю. Трохи перегодом угадуКться над степом несмiлива тиха про синь, i тодi кожен кущик при дорозi видаКться здалеку людиною... А все було просто, i маленька давня радiсть лоскотнула менi в горлi: знадвору у вiкно зазирав перший снiг. Вiн прийшов опiвночi i видався менi досвiтком. До вiйни перший снiг був нам за свято: грали в кулi, качали першу бабу i самi качалися по ньому з пригоркiв, гублячи шапки, а вiн ласкаво рипiв пiд грудьми, пiд плечима, пiд лiктями... Погано без годинника: цiлу нiч мариться, що пора вставати. Хоч би пiвень був. НемаК нi пiвня, нi курей. Пiд вiйну - нiмцi витрощили, а зараз - годувати нiчим. По селу то К у декого пiвники, але ж спробуй по чути Пх здалеку пiд завiрюху, вiтер чи вiдлигу, коли все робиться чорне i глухе. У вiдлигу ночi найглухiшi. Тiтка Ялосовета спить на печi, я - на полу. Одна подушка в неП, одна в мене. За вкривачку менi рядно й шинеля, тiтцi - саме рядно: на печi бiльше духу. Ранiше там спав я, але тепер, навiть коли дуже промерз ну, прийшовши з училища, на пiч не лiзу, а йду рубати дрова, щоб зiгрiтися, ,або одкидаю снiг у дворi. Пiсля тiКП жовтневоП ночi коло верби, пiсля того, як Маня повернулася вiд свого двору, мовчки плачучи, я нiби вирiс на кiлька рокiв уперед - i - без вороття... - Ти якийсь не такий зробився, - каже iнколи тiтка Ялосовета. - I голос перемiнився... Басок прориваКться. Найлюбiшою стала менi думка про хату. Сам складу, по деревинi, по соломинi вкрию, хай тiльки потеплiК та подовшаК день. Доки ж ми в куренi житимемо? Менi треба вставати найранiше, щоб зайти i побудити Василiв - Силку та Обору. Кiбкало встаК сам, у них годинник К, та ще й не простий, а з дзвiнком. Заходжу спершу до Силки. Його будити найважче, бо все Силчине сiмейство спить, як побите. Про те, як вони сплять, усе село знаК. Бувало, хвилин по десять стукаю у вiкна, доки добуджуся. Спершу менi в цьому допомагала маленька Силчина сестричка Надя. Тiльки постукаю у вiкно, а вона - чути крiзь шибку - в плач: - Ма-а! Он хтось у хату лiзе... Потiм звикла, i, коли я постукаю прямо до неП на пiч - там умазана шибочка - лепетить тоненьким сон ним голоском: - Васи, вставай, оно взе Павло плийсов. А ви, та й ма, оце спiть. То по Василя... Василь одчиняК дверi, оступаКться в темнi сiни з двома курками на драбинi i висапуК очманiлим вiд щоденного недосипання голосом: - Хiба вже пора? Ну тiльки ж наче заснув! Ще й не снилося нiчого... Увiходжу в хату. Тепло, парко вiд сирих верболозових дров, що сушаться в печi, старою олiКю пахне. Надя, розкудлана, пiдпухла зi сну, виглядаК з печi i шепелявить: - Здластуй, Павлуса! А вони всi й не цули, со ти стукаКс... Iнколи вона питаК в мене, лукаво примруживши оченята: - Павлусо, а ти мене вiзьмес замiз, як я вилосту? Я тобi солоцки лататиму, а ти менi косу лозцiсуватимес... ; Силка з Силчихою смiються, хоч i соннi до знемоги, i старий каже хрипко, крiзь шинель: - Ну й порода ж! Ще й букви не вимовляК, а про замiж зна! Я обiцяю неодмiнно взяти ПП за жiнку. Тодi вона махаК менi бiлим рученям, ховаКться на пiч i засинаК. Скидаю шинель, щоб не перегрiтися у теплi, доки Василь одягнеться - тодi надворi дрижаки не так битимуть. Прокидаються помалу i Василевi батьки. Вони обоК працюють на постiйнiй: батько на воловнику, мати бiля корiв - зморюються щодня, важко вставати. Лежать на полу, так, на самiй ряднинi, i вкритi старою байковою ковдрою, труть очi, тяжко позiхають, при гладжують долонями волосся. - Щось ти, Павлушо, сьогоднi наче рано зайшов, Мо', воно ще й не пора? Щодня про одне й те саме питають. Може, й не пора. Хiба я знаю? Виходимо з Василем за хвiртку. Могилу Iвана Iвановича засипало снiгом ледь не вщерть з оградкою, самi гострячки вiд штахету виглядають, i тополька на вiтрi гойдаКться. - Треба б одкидати снiг, - кажу. - Нехай, пiд снiгом йому затишнiше, - розсудливо вiдповiдаК Василь. - Та й квiти весною краще ростимуть. Обору будити недовго. Вiн виходить майже одразу, як тiльки ми постукаКмо. Наче й не спав. Мабуть, у нього не лише шкура бичача, а i весь вiн такий - залiзний: нiколи не мерзне, нiчого не боПться, не зморюКться i - мовчить. Њдине, що його катуК з ранку до вечора, - Псти хочеться. Якось вiн. сказав: "М'енi i вночi, як сплю, х'очеться Псти". Звiсно, дебелий, сильний... Нам з Силкою легше, ми дрiбнiшi. Дiходимо до КiбкаловоП хати - у вiкнах темно. Завжди, як викликаКмо його свистом, у них уже свiтиться (тодi ми напевно знаКмо: вчасно я встав, скоро п'ята година), а сьогоднi поночi. Хiба пiшов уже, i ми запiзнюКмося! Так нi, вiн побоПться сам iти. Чи рано? - Щось не те, - каже Силка. - Ти, як до мене йшов, пiвня нiде не чув? - Нi... Може, першi вже одспiвали, а другi ще не почали? Свиснули раз, друге. У Кiбкалових вiкнах зблиснув сiрник i знову погас. Рипнули сiнешнi дверi, i з порогу озвався Василiв батько... - Рано ще, хлопцi. Ще тiльки пiвдругоП. I мовчить. Мовчимо й ми. Куди ж тепер? Назад? Знову будити своПх, знову вставати... Iти помалу до райцентру, а там сидiти пiд училищем на морозi? СтоПмо посеред шляху, сховавши обличчя в комiри. Старий, видно, таки надумався: - Заходьте, що ж... Нiхто з нас нiколи не був у Кiбкаловiй хатi. Живуть вони, як норцi: товчуться у дворi за високим дощаним парканом - не видно, що роблять; говорять - не чути що, лише муркочуть; увiйдуть до хати - клац засовом... I то вже не достукаКшся, тiльки фiранки на вiкнах ворушаться, iз-за них виглядаК по одному оку: дивляться, хто прийшов. Кiбкало завiв нас не до великоП хати, а в хатину. У нiй пахло молоком, житнiм хлiбом i натопленою лежанкою. Але найдужче - молоком. Коли то ми чули, як воно пахне! Коло лежанки бiлiв у темрявi оберемок соломи. Кiбкало розгорнув ПП ногою. - Отуто й перекуняКте, доки йти. Лягайте, я розбуджу. У старого Кiбкала, як i у Василя, брови завжди зобиджено стремлять угору, губи плаксиво опущенi, до того ж верхня трохи накинута на нижню, але в селi його шанують як хорошого i некрикливого машинiста. Так ми й поснули: у шапках, шинелях, пiдперезанi брезентовими пасками з лудженими бляхами "РУ". Вперше поснули спокiйно за цi чотири мiсяцi, вiдколи ходимо в училище. Уранцi йшли бадьоро, швидко, легко: вiтер дув збоку, а не супроти, морозець видався м'який, пiдоспали в теплi... Та головне - Кiбкалова мати напоПла нас молоком зi справжнiм чистим житнiм хлiбом. А коли виходили з хати, провела до ворiт i попросила Обору: - Ти, Василю, крепкий, приглядай там в училищi, щоб нiхто не зобижав мого синочка, - i гладила Кiбкала по вузькiй довгiй спинi. Обора пообiцяв, що приглядатиме. На горi вiн мiцнющо обняв мене за плечi i тихо сказав: - Ти ще р'азок устань ч'асiв у два! Ми й тепер, як випали снiги, берегли свiй вогонь бiля станцiП Осика. Вже не задля того, щоб хоч трохи звеселити степову осiнню темряву, а щоб було де перегрiтися посеред дороги. Та й звикли до нього. Пеньки осиковi, трухлi, жеврiють по два, а то й по три днi. Ми беремо Пх у Писаревому лiсi. Удариш ногою - вiн i вивернувся. На плече - i до шляху. Цiлу купу наносили про запас. - Це нам сьогоднi таке добриння випало, що й на снiданок можна не спiшити! - знiчев'я вигукуК Чи це-я-чи-не-я. Вiн завжди так, зненацька щось вигукуК. - Хай би дитбудинкiвцi поласували нашими пайками, так лiнiйка ж... Сидимо навпочiпки довкола вогню, дмухаКмо в жар, наставляКмо до нього долонi так близько, що аж кiсточки в пальцях просвiчуються. Обора притяг з лiсу оберемок сухого гiлля, кинув на жар. Полум'я. - стовпом, iскри сiються на снiг i сичать. ОбертаКмося на мiсцi помалу, як пожежники на каланчi, грiКмо шинелi з усiх бокiв. А коли полум'я падаК i тiльки вилюжиться по пеньках, рушаКмо далi. Кiбкало як iменинник: усмiхаКться раз по раз до всiх, забалакуК, упевнений, що сьогоднi, за хлiб i молоко, йому нiхто не вiдповiсть мовчанкою. Та i в польову сумку не треба крастися рукою - воно ж, мабуть, нелегко Псти при голодних. Коли ми пили молоко, вiн спiднишку поглядав на мене так, нiби прицiнювався, скiльки я коштую. Я ловив той погляд i, не клiпаючи, дивився йому просто в зiницi. Вiн прикривав Пх повiками. - Ну хай ми. А чого ти, Васи', ходиш оце в училище? - спитав Силка. Вiн iшов попереду, вбравши велику голову в плечi i засунувши руки - одну в кишеню, другу за борт шинелi. - Я з таким достатком, як у вас, зроду школу не покинув би, а вчився i вчився. - Тато заставили, - мляво одказав Кiбкало. - Кажуть; вивчишся на механiка, заберу тебе до машини, пiдучу - коло неП не пропадеш... - Т'очно! - сказав Обора. - Од машини i в п'аровику можна цей... зерна додому привезти. Погана випала нiч: кура, вiтер на мосту мiж палями стогне, пiдвиваК по-вовчи, у димарi плаче, а в хатi стужа, вивiяло тепло. А що робиться зараз, як на гору вийти?.. Не пiдiйдеш, валить з нiг. .Була вже така нiч у груднi, насилу добилися до училища. Разiв чотири прокидався, уставав до вiкна. Нiчого не розбереш. Тiльки снiг об скло, намерзло пальцiв на два, шкребеться. Тiтка Ялосовета озвалася з печi: - Спи, синок, рано ще, мабуть. Я од самого вечора i очей не стуляла. - Ну менi йти, а ви чого не спите? - Думаю... Вивчишся, думаю, повезуть тебе кудись, i зостануся я сама, як пучка. Нi тата, нi тебе... Кому я здалася? - Чого - самi? Одроблю три роки, приПду. Та й довго ще вчитися. Тiтка Ялосовета зiтхнула в пiтьмi. Треба менi йти. Краще ранiше, анiж хлопцi через мене зостануться без снiданку. Спробуй тодi до обiду викрiпити не Пвши. Сьогоднi практика, можна поверх форми надiти комбiнезон, але в таку холоднечу, та ще як проти вiтру, краще згорнути його втроК та покласти на груди пiд шинелю: тодi вiтер не так прошиватиме. Швидко взувся, вiдкотив пiлотку, щоб зробилася, як торбинка, натяг на, лоб, на вуха, як нiмцi пiд вiйну, а поверх неП - шапку, - Глядися, щоб лице не приморозив, - каже тiтка Ялосовета. Вона застiбаК менi шинель, а я притримую на грудях згорнутий комбiнезон. - Господи, краще б оце менi йти... Одвертайся ж хоч, як дуже проти вiтру. - Я, тiтко Ялосовето, поки закiнчу училище, то й лекцiП зумiю читати, як проти вiтру ходить, - шуткую. Менi жалко дивитися на ПП пальцi худi, що стягають шинелю, аби якось застiбнути гаплички. Всю жалко. Але й пожалiти нiколи. Та ще словами... Краще мовчать. Виходжу на шлях, пригнувши голову до грудей; вiтер i снiг сiчуть по шинелi, як батогами. Глянув уздовж по селу з-пiд шапки з пiлоткою i зупинився; свiтиться майже у всiх уже хатах. Це ж годин шiсть! Кинувся бiгти - не пiдбiжу. ПхаК мене назад. Знаю ж: коли сильний вiтер у груди - бiгти не треба, бо тодi йому легше звалити, в землю треба дужче впиратися. Скiльки ж воно годин? У Манi теж свiтиться... Постукати у вiкно? Спитати? У них теж К годинник. Нi. Запiзнився, у пiлотцi пiд шапкою... Краще не треба. Звернув ближче до хат, щоб затишнiше було, i знову побiг, шурхаючи глибоко в сухi сипучi замети. До Силки вскочив не стукаючи, бо в них уже теж свiтилося. - Пiшов Василь, Павлику, недавно побiг, - сказала Силчиха. Вона розпалювала сирi дрова в печi. - А ти заспав? Ой горе, горе. - I пожалiла: - МоП дiтки!.. Та хiба в таку лиху годину не заспиш? До Обори я не заходив; Силка, звичайно, його збудив. Що ж, треба доганяти. У Кiбкалiв поночi, видно, сплять собi. Кiбкала у такий холод i вiтер батьки до училища не пускають, Пм можна. Вони обiйдуться без ремiсницькоП пайки та сякоП-такоП побовтюшки. Добився до пiвгори. Тут, понад голою кам'янкою, ще гострiший вiтер бриК, то йшов, зiгнувшись у три погибелi. Дроти на стовпах не гудуть - завивають на рiзнi голоси. I як не перервуться - так понамерзали. - ...ав-ле-е-е!.. ога-аня-а-ай!.. - долинуло так здалеку, що ледве чути. Зрадiв: хлопцi. "Iду, йду, хло..." - бурмочу собi в застебнуту на гацлики шинельну пазуху. Крикнути б, що тут я, що доганятиму - куди ж проти вiтру кричати? Подих заб'К, тiльки-но рота розтулиш. Та й не почують однак. Iтиму вже сам, буде як буде. Мо' вони бiля вогника пiдождуть мене, якщо його не розвiяло. У такий вiтрюган i пеньки покотить, не те що жар рознесе. Поминув станцiю Ли. Ледве впiзнав ПП крiзь куру: Ли чи А? Вдивляюся у пiтьму з-пiд iнею на бровах. Що во но?! Вогник! Наш вогник! Наш вогник... Але звiдки вiн тут узявся? До нього ж iще йти та йти. А вiн - осьо. I не граК, не мiниться, не кидаК iскор, як завжди. Що за мана? Зупинився, пригледiвся пильнiше - два вогники, близько один бiля одного. Чи то менi у вiччю подвоП лося? Вийняв закоцюблi долонi з рукавiв, потер пальцями обмерзлi вiП, повиднiшало трохи. Таки ж два вогники! I стоПть хтось крокiв за п'ять попереду. Чи двоК? - То ви, хлопцi? - спитав, холонучи вiд передчуття, що то не хлопцi. Вогники свiтили нерухомо; вони були зеленi, i я, ще не сказавши собi, хто то стоПть, позадкував. "Вовк... Це ж вовк!" Я вiдчув, як волосся на головi почало нiби тужавiти, нiби йому тiсно зробилося пiд шап кою й пiлоткою. Не знаю, чи то менi здалося, чи я й справдi сказав: "Пiшов геть!", бо вовк не пiшов геть, а так само сидiв i свiтив очима. - Цюцю, нах! - сказав я нiжно, пiдлабузницьки i, терпнучи зi страху, простягнув до вовка долоню, наче на нiй лежало бабине Остапишине козеня, - Цюцю, нах, нах!.. Так ми, малими, завжди пiдкликали до себе собак i показували Пм щось на долонi, а тодi гралися з ними. Вовк не вiдступався, але й не наступав, а стояв - наче тiшився. Менi навiть уздрiлося, що вiн сидить на заднiх лапах i посмiхаКться у пiтьмi, як дiдусь. Тодi я осмiлiв, розсердився i закричав: - Ану пiшов геть, собака! Пiшов, кажу! Менi ж на лiнiйку треба! Чув? Чи тобi позакладало?! Ах ти ж, вовку... - Я хотiв вилаяти його "вовкулакою", але затнувся i знову сказав нiжнесенько, тремтячи й цокочучи зубами: - Ах ти ж, вовчик-братик. Злодюга нещасний! Розсiвся, як пан... Пусти, сказано тобi! По вовчих очах ковзнув презлющий вiдблиск, i менi добре стало видно всього його, високого, худого - двi тiнi: вовчу i свою. Я озирнувся: вiд гори, то кидаючи променi вгору, то впираючись ними в замети i телеграф нi стовпи обiч шляху, свiтило двi фари. Машина!! Глянув туди, де тiльки що сидiв вовк - нiкого, лише снiг побiля межового стовпчика в'юниться, обминаючи його з обох бокiв. Фари наближалися, рiзали менi в очi, але я все одно дивився прямо в них i махав обома руками, шепочучи: "Вiзьмiть, дядьку... Вiзьмiть, дядьку... - А серце як не вискочить, штовхаКться об комбiнезон на грудях. - Вiзьмiть, дядьку..." Вже стало чути мотор. Вiн гув на всю потужнiсть, i фари не пригасали, як те буваК, коли шофер збираКться зупинитися i "скидаК газ". "А може, вiн не бачить, може, Пде i дрiмаК потроху? Невже не стане? Та не стаК ж!" Коли машина порiвнялася зi мною, я закричав що сили до ледь освiтленоП приладами кабiни: - Заберiть мене, дя'! Тут вовк!!! Але машина проревла мимо, ударила в мене снiговим пилом та бензиновим духом. У заметi вона трохи забуксувала, заднi колеса занесло вбiк, мотор заревiв ще дужче. Я рвонувся вперед i, захлинаючись димом з вихлопноП труби, вчепився пальцями за обмерзлий бук сирний гак. Це була пiвторатонка... Я ще нi разу без Василевих рук не дiставав до борта, i якби не вовк, якби не його очi, якi тiльки-но зеленим холодом зорили менi в душу, я, напевно, так i не пiдчепився б. А то - дiстав. I вдержався. I нiяка сила не вiдiрвала б мене вiд борта... Далi було просто: виважився (недаром дрова тягав та рубав щодня, вистачило сили виважитись), i опинився в кузовi. Пiшов до кабiни, заточуючись вiд того, що кузов пiдкидало, та й ноги зморилися, доки бiг, тримаючись за гак. Брезентовий верх кабiни хлопав на вiтрi, а в кузовi, коли сiв на дно, пахло теплим борошном. Я нiколи не чув, щоб борошно пахло холодно, завжди вiд нього дише теплом... Обмацав мiшки, чотири чи п'ять, - так i К: борошно або дерть. Я злiг на них боком, дотягся до забужавiлого кабiнного вiконця i крикнув: - Дядю! Там попереду два хлопцi йдуть, вiзьмiть Пх! Скло помалу опустилося, i я почув: - Таки вчепився, гадьонок! Ну, я тебе покатаю! Ти в мене покатаКшся!.. Машина рвонула ще швидше i засигналила довгим злостивим сигналом. Я став колiньми на мiшки - попереду i свiтлi фар махали руками Василi, Силка та Обора. - Спинiться, дядьку! - закричав я, нахилившись близько до вiконця. - Ми на снiданок запiзнюКмося. I вовки кругом! - I побачив на шоферовi шапку з козирком. "Фрiц! Це ж вiн!" - Я вас -вiзьму-у... Ви в мене покатаКтесь! - сказав Фрiц якимось звiрячим голосом. Що за людина?.. Вовк - i той був смирнiший. А цей завезе кудись та ще, може, й поб'К. Нiчого, бiля олiйницi, бреше, загальмуК. Бiля олiйницi вибоПни такi, що швидко не перескочить. А там ще й коло мосту, перед самим настилом виямок буде. Якось устану. Але нi супроти олiйницi, нi бiля мосту шофер не за гальмував, i я ледь не перелетiв через борт, якби не втримався за мiшки. На вулицi, Кдинiй широкiй вулицi райцентру, не видно було й душi. Тiльки фари били по вiкнах та бляшаних дахах одноповерхових будиночкiв. Шофер знову трохи опустив вiконце i спитав мирно так, аж лагiдно: - Ти мiй номер бачив? - Нi, дядьку, не бачив, - сказав я, не розумiючи, чого вiн про це питаК. Номера я справдi не бачив, бо вся машина в снiгу та й поночi. - Тобi до емтеесу? - знову спитав шофер. - До емтеесу. У нас сьогоднi практика, - крикнув я. - Угу. То я там напроти базару пригальмую, зiскочиш. Менi стояти нiколи... Хай, думаю, од базару до училища я й пiшака дiйду. Машина проскочила центр на повнiй швидкостi, порiвнялася з базарною площею. Уже видно було крайнi хатки за нею, а далi дорога падала в яр. - Давай! - крикнув шофер. Машина з ходу загальмувала i пiшла боком. Я, заточуючись, побiг до заднього борту, перекинув одну ногу, намацуючи нею гак... I в цей час пiвторатонка так рвонула з мiсця, що борт вирвався з моПх одубiлих пальцiв, i я перекида полетiв на брукiвку. Вже лежачи i силкуючись проштовхнути в грудях хоч ковток повiтря - так забило дух - бачив, як червоний вогник стоп-сигнала ховаКться в яр. Разом з ним сховалося менi й небо, низьке, у пасмах летючого снiгу, i вогники в МТС, i прилавки на базарi, приметенi снiгом. Перше, що я почув, опритомнiвши, - жiночий голос. Жiнка говорила дуже швидко, аж захлиналася! - Вийшла я до базарiвського колодязя по воду, гляну - чорнiК щось на дорозi. Зразу злякалася та - назад у двiр. Тодi таки насмiлилась, пiдходжу, дивлюся: людина. I хворма ваша, бачу ж. Збiгала, покликала матiр, занесли його в хату - легенький, як пiр'Пночка. I стогне - страх. То я мерщiй до вас... Хто ж його так ото покалiчив, сердегу... О, дивiться: розплющився! В очах менi стояла червона пляма, i я не одразу розiбрав, що то наша пiч. Ми всiКю групою, разом з майстром, робили ПП з залiзноП бочки, як захолодало, гуртом склiпували i проводили крiзь шибку у вiкнi довгу жерстяну трубу, щоб тепло вiд неП розходилося по всiй майстернi. Бiля мене сидiв навпочiпки майстер i обома руками притискав до лоба щось холодне. "Снiг..." - упiзнав я. I чув, як по моПх щоках за комiр, по плечах i грудях .стiкають крапельки води й лоскочуться. Нiде не болiло менi, тiльки в головi щось нiби спiвало нудну тоненьку ноту. Я спробував поворухнутися i скрикнув: весь лiвий бiк - ногу, половину грудей, плече - нiби ножем полоснуло, а в головi закалатав глухий дзвiн. - Не ворушитися! Не во-ру-ши-ти-ся, - лагiдно на казав майстер. Довкола стояла вся наша група. Хлопцi дивилися на мене мовчки, дехто злякано, дехто похмуро. Серед них я одразу впiзнав i двох Василiв. - Васи'... - сказав я так тихо, що ледве сам себе почув. - То - Фрiц... Я козирок бачив... - Який Фрiц? - спитав майстер, нахилившись близько до мого обличчя. - Шофер. Вiн смикнув... нарошне... щоб я номера не побачив. - А який номер - не помiтив? - Майстер нахилився ще ближче. - Хоч одну цифру? - Я знаю номер! - вигукнув Силка, - Я ще восени запам'ятав: ЩЦ-41-18. Точно! Я запам'ятав. Вiн ще тодi за нами ганявся... Майстер пiдвiвся. - Староста! - Я! - Гришуха виструнчився. - Берiть десять душ i на дорогу. Тiльки обережно. О-бе-реж-но! - Зробимо, товаришу майстер, - сказав Гришуха, нiби аж весело, - Од нас не втече. I вiн почав називати прiзвища своПх, дитбудинкiвських. Я знаю Пх. I подумав; "Од них - не втече..." - I в лiкарню, негайно пошлiть когось у лiкарню, - сказав майстер. - Вже послано, Федоре Демидовичу. Гришуха присiв напроти мене, дивився менi в очi прямо, смiливо, зiницi йому були густо-чорнi й суворi. Вiн дiстав з-за пазухи шинелi снiданкову пайку, розгорнув менi долоню i вклав у неП окрайчик. - Бери. Пiдкрiпись. Це твоя. Пiдрубай. ПолегшаК. Я глянув собi на долоню: у хлiбовi тьмяно зблискували вдавленi дрiбки солi. Дивлюся, а в грудях тисне щось - отак недуже, м'яко... [1] Сеге - сiльськогосподарських [2] На рубон - Псти [3] Лата - довга жердина або дошка, до якоП прибивають щтахети. [4] Медiатор - пластинка з загостреним кiнцем, якою грають на деяких музичних iнстоументах. [5] Ком на хауз-перекручений нiмецький вираз "йти додому".