еж не може. Здогадка, що вiн онiмiв i оглух, так приголомшуК його, що вiн на мить заплющуК очi, а потiм всiм тiлом робить надлюдське зусилля, щоб звестися на ноги, скинути iз себе страшне зацiпенiння. Пiдвiвся навколiшки, але невiдома сила кинула його на землю. I знову пiдвiвся, i знову упав. Недосяжне небо слiпить його очi, вони наливаються дикою впертiстю i злобою. Переляк скривив обличчя Слюсаря, i вiн, стримуючи Дмитра, щось швидко-швидко заговорив, очевидно, почав заспокоювати. Але вже нiщо не може втихомирити непокiрноП вдачi. Страшним ривком вириваКться iз обiймiв Слюсаря i, почуваючи, як розповзаКться обважнiле болюче тiло, трiщать i ломляться костi, пiдводиться прямо назустрiч сонцевi i летить у чорну i холодну безвiсть. Прийшовши до пам'ятi, бачить пiдстаркувате добре лице з клинцюватою напiврудою, напiвсивою борiдкою. "Лiкар", - догадуКться i впиваКться очима в папiрець. Великими лiтерами на ньому старанно виведено: "Товаришу Горицвiт, не хвилюйтеся. У вас повiтряна контузiя i поранено ногу. Говорити i чути будете. Побiльше спокою. Бережiть себе. Лiкар Булгаков". I враз це просте, з типово росiйськими рисами лице стаК незмiрно прекрасним i дорогим. Одними очима вiн дякуК лiкаревi, i тепла повiнь, що заливаК Дмитра, зменшуК болi i стукiт в головi. "А може тiльки заспокоюК мене?" - майнула жахлива думка. Стиснулося серце, а розширений погляд допитливо зупинився на високому чолi, роздвоКному товстою поперечною веною. Уважне око лiкаря зразу помiтило змiну виразу, добре примружилось у м'якiй сiтчатцi припухлих зморщок. I знову рука простягнула папiрця: "Усе буде добре. ЧуКте ви, ведмiдь упертий". I цi слова викликають щось подiбне до усмiшки на вимученому, зведеному судорогою обличчi Дмитра. Через кiлька днiв, лежачи на освiтленiй сонцем галявинi, вiн побачив, як iз лiсу вийшов невисокий стрункий партизан i зупинився недалеко вiд лiкаря. Щось було знайоме i в ходi, i в рисах обличчя. "Невже це Шевчик?" - раптовий здогад осiнив Дмитра, i вiн напружуК зiр, щоб краще розглянути мiцно пiдiбрану постать. "Еге ж, це вiн". Але як змiнився Григорiй! Сивина заплелася в його чорний чуб, глибоко запалi очi обвелися темними смугами, виразнi зморшки окреслили невеликий рот. "Немало, Григорiю, ти горя хильнув", - iз жалем подумав, не спускаючи подобрiлих очей з його зосередженого i смiливого обличчя. Пригадав смерть СофiП та дiтей, згадав i свою сiм'ю i важко зiтхнув. Григорiй зрозумiв, що робиться на душi у Дмитра, i пiдiйшов до нього, опустився на колiна, обережно мiцною рукою доторкнувся до розслабленоП припухлоП руки. Лiкар знову подав папiрець, i Дмитро кiлька разiв прочитав: "Вiн врятував i вас, i ваших друзiв". Погляди Григорiя i Дмитра зустрiлися. I це була зустрiч не давно минулоП молодостi, а важких загартованих рокiв, рокiв найтяжчих випробувань, що спопелили усю дрiб'язковiсть душi, поглибили чуття, навчили серце незмiрно любити свою землю i людей. Вони обоК не змогли б розповiсти про своП чуття, але допитливому оковi про них говорили i Пхнi безмовнi погляди, i ледве помiтне здригання уст, i той добрий спокiй, що розм'якшував обличчя Григорiю i зменшував бiль Дмитровi. Отак вони знову стали друзями. Через два тижнi Дмитро поволi, заПкаючись, почав говорити, а потiм вiдклало праве вухо, i з якою жадiбнiстю i болем вiн слухав розповiдi Пантелiя Жолудя, що також був контужений, але легше, Олекси Слюсаря та скупе слово Лазорка Iванця! Тiльки Пх чотирьох i встиг врятувати Григорiй Шевчик, що став командиром пiсля героПчноП смертi Федоренка. - Нацiоналiсти, сукини сини, вбили, - розповiдав Дмитровi. - Iз оточення ми з боями вийшли до так званого "дистрикту ГалiцiП" i попали в друге оточення - бандерiвське. Довелося пiти на хитрiсть - об'явили, що ми загiн батька Федора, i подалися знову на Подiлля Коли ж розгромили фашистiв у двох районних центрах, "щирi" зрозумiли, що то дiК партизанська рука, i кинули своП банди на нас. Ми провчили добре Пх... УявляКш собi, в одному бою я стрiвся з Карпом Барчуком. Жаль, що не довелося наздогнати його... Одужуй скорiше, - i, прощаючись, ласкаво торкаКться пальцями до розбухлоП руки Горицвiта. XXXVI Дмитро, опираючись на палицю, поволi вийшов до лiсового озера. Тихо шумiв шершавий вузлуватий очерет, на водi пишно розцвiлися бiлоснiжнi лiлеП; в округлi м'ясистi заслонки листу купав билися мальки i кидалися врозтiч, коли з глибини блискавично злiтала довга тiнь крапчастоП щуки. Бiгли i зникали у зелених берегах пухнастi хмари; зiрчастi плетива горiхiв, оповитi диким хмелем, нависали низько над невсипущими хвильками, i тривожний чаПний плач злiтав над розквiтлим осоконем. Поруч, на прогалинi, що колись оралася, засiвалася, тепер пiднявся високий гостролистий пирiй, жовтiла щiльно притуленим суцвiттям наперсткiв терпка пижма i осипалось похилене колосся здичавiлого жита "Скоро засiКмо тебе, ниво! - усмiхнувся, пригадуючи схвильованi слова Григорiя про подiП на Бiлгородсько-Курськiй дузi. - УкраПну вже звiльняють. УкраПну!" Хотiлося ще раз на самотi пережити це радiсне повiдомлення Хотiлося скорiше зовсiм одужати, знову кинутися в боП, пiти назустрiч своПй великiй армiП. Вiрилось, що доживе вiн до того дня, коли вся його земля, вiльна i щаслива, пiдiйметься з попелу i руПн, iще в стократ дорожча i могутнiша, i на здичавiлому полi закрасуКться золотий колос, i в нових хатах загоряться вогники щастя, i в щасливих батькiв народяться щасливi дiти. При згадцi про дiтей тяжко занило серце. Скiльки вiн думав-передумав про свою сiм'ю. Одна думка, що, може, став уже таким самотнiм, як Григорiй Шевчик, кидала Дмитра у холодний пiт. "А живе чоловiк. I як ворога громить! - майнув перед очима образ Григорiя. - Iншого, може, надломило б горе, а цей тримаКться, неначе iз каменя збитий". Повага i приязнь Дмитра усе бiльше зростали, коли вiн знайомився з бойовою роботою загону Григорiя. А пiдривна група, яку очолював iнженер Смирнов, захопила командира: кожен брусок толу розраховано - на висадження мосту стiльки-то треба, на водокачку - стiльки-то. "А ми не вмiли шанувати добро. На одну школу двiстi кiлограмiв вгатили". Зацiкавило i рiшення про покарання. Партизановi, що чимсь проштрафився, доручалося найважче завдання. Виконанням його спокутувалась провина. Все вище i вище з-за лiсу пiдводилося сонце, натягуючи помiж деревами золотi кросна, виплiтаючи на землi плямистi тiнi. Знову пригадалося дороге повiдомлення, i добре стало на душi, немовби отой гарматний грiм уже перекинувся сюди, в безмежнi простори Подiлля. - Товаришу командире, покуштуйте яблук! - до нього, обнявшись, пiдходили розчервонiлi од смiху нерозлучнi друзi: Олекса Слюсар, Пантелiй Жолудь i Лазорко Iванець. Уже кiлька разiв, тримаючись один одного, вони ходили в боП з новим загоном. I Григорiй тiльки головою похитував: - Коли в тебе, Дмитре, всi такi партизани, то з ними можна землю перевернути. - Не хочу перевертати. Хай собi i далi крутиться навколо сонця, - несподiвано вiн ставав задуманим. Тихо продовжував: - Так, всi такi... були... Пантелiй звернувся до Дмитра: - Товаришу командире, надумалися ми в районi забрати собi машини - надокучило пiшки ходити, невигiдно: i ноги болять, i чоботи рвуться. Вiдпустiть на добре дiло. - Як думаКш напад зробити? - зацiкавлено поглянув у одверте, смiливе обличчя парубка з димчастосизими очима. - Думаю узяти з собою кiлька шоферiв, переодягнутися всiм у полiцейську форму i вдень пiти у мiсто. Дiйдемо до полiцiП, знiмемо вартових i зразу в гараж - вiн коло самоП полiцiП стоПть. Поки розкумекають, в чому справа, - ми уже на машинах вискочимо на шлях. Тут найголовнiше - несподiванка .. Для вас легкову постараюсь добути. - З командиром загону говорив? - Говорив. ПогоджуКться. ДаК нам шоферiв. - Що ж, рушайте. Коли невдачею повiК - не зав'язуйте бою. Зразу ж назад. Як на добре пiде - не забудьте горючого захопити. Згарячу можете вискочити без нiчого. - От i добре, товаришу командире. Хочеться живiшого дiла, - пiдводиться з землi рослий мiцний парубок, i вся його постать дихаК безмежною силою i завзяттям. Обнявшись, усi троК пiшли вузькою, ледве помiтною стежкою у лiс, i незабаром широкий розложистий спiв сколихнувся над споконвiчними шумами, посилився луною над озером: Хай гримить земля пiснями В цей крилатий гордий час. Слово Сталiна мiж нами, Воля Сталiна мiж нас. XXXVII В недiлю по курнiй широкiй дорозi, обсадженiй молодими тополями, iшли i зрiдка Пхали люди в мiсто на ярмарок. Як змiнилися, помарнiли i обносилися вони за цi роки! Знову груба десятка, зiткана на саморобних ткацьких станках, про якi уже й забуло село, покрила намучене тiло. До нiг були прив'язанi чорнi потворнi галошi, зробленi з гумових камер. На жiнках парусили негнучкi спiдницi, пошитi iз рябого захисного брезенту. Коли на дорогу вийшла невелика група полiцаПв, поблискуючи нiкельованими гудзиками, люди злякано шарахнулися на поле. Недалеко вiд мiста полiцаП зупинили двi пiдводи з дебелими кабанниками i наказали Пхати до полiцiП. - Пани полiцейськi! У нас, казав же ж той, документи всi К, - рудовусий кабанник, часто клiпаючи вiями, почав виймати iз пазухи ремiнного бумажника. - Документи в полiцiП покажеш! - строго обрiзав кремезний полiцай. - Пани полiцейськi. На бiса... тьфу, нащо, казав же ж той, нам та полiцiя здалася! Ми люди простi. Випийте за наше здоров'я, а ми собi з богом поПдемо на ярмарок. Казав же ж той, нехай вам буде солодко i нам не гiрко, - простягнув волохату руку з акуратно складеними "украПнськими" карбованцями. - Так ти що, душа твоя тринадцята, пiдкупити нас хочеш!? За такi дiла знаКш, куди тебе заточимо? Ти ще не знаКш нас! - закричав на кабанника, i той злякано принишк, поспiшно кладучи в пазуху неслухняними пальцями грошi i документи. Хтось iз полiцаПв не витримав, весело пирхнув, i кремезний косо подивився на нього, ледве i собi стримуючи усмiшку. Вiд засмученого, проте допитливого ока кабанника не сховався прихований посмiх. "Напевно мало дав. Видать, хабарники, бiльше хочуть". Вiн зашушукався з iншими кабанниками, i незабаром засмальцьованi папiрцi iз товстих пальцiв переходили в його руку, i вiн навмисне довго перелiчував грошi, скоса поглядаючи на своПх веселих охоронникiв. Бiля мiста Пх перепинила варта. - Куди товар вiдправляКте? - До добрих покупцiв. - Пiдходящий? - Серединка наполовинку. Грошей повнi пазухи везуть. - Пощастило вам. - Аякже! Дав бог копiПчку, ну, а чорт дасть дiрочку. ПогуляКмо добре. - Зареготалися всi, i кабанник зовсiм повеселiшав: вiдкупимось, казав же ж той, вони випити не дурнi. I коли рушили пiдводи, вiн змовннцьки почав коситися на кремезного. Той i собi пiдморгнув йому, а недалеко вiд полiцiП прошепотiв: - Не лякайтеся, коли опинитеся на цьому подвiр'П. Через п'ять хвилин поПдете собi на ярмарок. - Спасибi, пане полiцаю, - розтягнув рот в широку посмiшку. - Носи на здоров'я. Пiдводи в'Пхали в двiр полiцiП Вартовий, стоячи на ганку, лiниво подивився на звичну картину i не ворухнувся iз мiсця, але коли полiцаП увiйшли в гараж - занепокоПвся: - Хто там порядкуК? - насторожено гукнув. - Чого репетуКш, як на ярмарку? Не бачиш - своП. Привезли тобi подарунки, - поволi пiдiйшов Пантелiй Жолудь iз Олексою Слюсарем до полiцая. - Начальник ваш у себе? - В кабiнетi сидить. - Скажи, що приПхали до нього iз важним пакетом, - утомлено позiхнув Пантелiй i пучкою перехрестив рота. - Зараз скажу. I тiльки повернувся служака до дверей, як всю утому i повагу змело з партизана. Одним помахом вiн мертвою хваткою охопив голову вартового, i той безсило вдарився тiм'ям в дуже плече Пантелiя Зв'язаного, з забитим ротом полiцая Пантелiй поклав бiля схiдцiв, а сам з автоматом напоготовi став недалеко вiд дверей. Незабаром зачмихали машини, ось одна унт покотила до ворiт, i Жолудь, махнувши рукою кабанникам, мовляв - утiкайте швидше, побiг до гаража. Вiн iще встиг викинути на грузовик мотоцикл i на ходу скочив у кузов. З будинку полiцiП уже бiжать полiцаП, i Пантелiй, спираючись лiктем на кабiну, б'К довгою чергою в розгублену напiвбеззбройну отару, що зразу ж розсипаКться по всiх закутках подвiр'я. Машини, пiдскакуючи, на повнiм ходу мчать по вибоПстому бруковi, обминають пiдводи з кабанниками, якi з усiКП сили перiщать батогами коней, i Пантелiй, смiючись, весело кидаК Пм: - Спасибi, що партизанам послужили! Ярмаркуйте на здоров'я. Але тим, видно, не до ярмарку - женуть коней подалi вiд базарноП площi i зникають за крутим поворотом... На узлiссi заправили машини, закурили. - Дамо, хлопцi, круга, щоб збити ворога з пантелику. А то, чого доброго, нападуть на слiд i наваляться до нас у загiн, як снiг на голову. Даремно цю витiвку не попустять. Чи як ви думаКте? - допитливо поглянув на партизанiв Пантелiй. - Можна й круга дати, - погодилися. Чому було не погодитися пiсля доброго нападу? - Дорогу ж добре знаКш? - З зав'язаними очима знайду. Ви ще не знаКте мене! - вийняв iз рота люльку. - Ти й до своКП дiвчини з зав'язаними очима ходив? - поцiкавився Слюсар. - Нi, вона у мене така красива, як весна, - погляду не одведеш. Партизани усмiхнулися, думаючи, що Пантелiй знову щось вигадаК, але вiн неждано, задушевним голосом, наче зiтхаючи, промовив: - Ех, i дiвчину ж викохав я, хлопцi! Кiнчиться вiйна - приПдете до мене i самi побачите, яке щастя може припасти чоловiковi. При нiй я навiть на горiлку дивлюсь як на ворога клятого... Ну, поПхали, час! - легко скочив у кабiну першоП машини. Глухими, лише тiльки йому вiдомими лiсовими дорогами повiв Пантелiй невелику колону. Вiра у своК вiйськове щастя глибоко укоренилася в душi партизана. Але це була не слiпа вiра. Кожен напад вiн ретельно обмiрковував, обираючи своПми супутниками несподiванiсть i смiливiсть, що переходили межi ймовiрного. "Коли б ми з фашистом просто воювали, давно нас танками передушив би. А ми воюКмо по-партизанськи - значить, мало не по-науковому, а iнодi й вище. Тут злились i наука, i догадка, i наша ненависть. Ви ще не знаКте нас!" - любив повторяти в гуртi своПх товаришiв. Тепер його потягнуло у тi лiси, де почав партизанити. Хотiлося хоч одним оком глянути на старий табiр, згадати минулi бойовi днi i водночас захопити кiлька авiабомб, щоб можна було з них витопити тол. Потягнуло так сильно, як тягне птаха в рiдне гнiздо, i в пам'ятi перебирав хвилюючi картини, що одна за одною пропливали, огорненi живим сяйвом широкого серця, зiгрiтi щирим теплом молодостi. НезабутнК йому яскравiше уявлялося на вiддалi, згодом, бо час стирав ту величезну напругу, коли око в годину боПв i випробувань лише блискавично вбираК у себе розрiзненi картини, несистематизовано кидаК в глибiнь пережитого. А згодом вони випливали несподiвано, неначе промитi грозовим дощем. Так на вiддалi, згодом, нам стаК дорожчим i дитинство, i молодiсть, i першi зустрiчi, i друзi. Так згадки про сонячний весняний промiнь i перший пролiсок огрiвають i радують нас у зимовi днi. Надвечiр Пантелiй побачив тi лiси, окремi дерева, повз якi не раз проходив, якими не раз милувався. Ось i дуб стоПть, розбитий грозою, почорнiлий в серединi, а не засихаК - на вузлуватих гiлках шумуК жилаве рiзьблене листя, жовтiють точенi жолудi, знаходить притулок спiвуче птаство. Обережно спускаК машину в яр i завмираК од несподiванки: насупроти нього, цiлячись iз автомата, стоПть Степан Синиця. - Степане! Це ти?! - скакуК на землю i бiжить назустрiч молодому партизановi. - Пантелiю Iвановичу! Звiдки ви? Де ж?.. А ми вже думали... - розгублено i радiсно свiтиться чорне обличчя Степана. - Дмитро Тимофiйович живий? - Живий, Степане! - пiдбiгаК Слюсар. - Звiдки ж ти тут узявся? - Всi нашi загони прийшли сюди. Правда, табори стоять ближче до узлiсся - фашисти старi мiсця облили якоюсь рiдиною, що палить живе тiло. Варич був схопився за вичинену шкiру, то вся рука покрилася вогниками. Насилу загасив. Чисто шкура обгорiла. Мучиться хлопець. Лiкар каже, що мiсяцiв два поноситься з раною. - Значить, усе з'Кднання тут? - Аякже! ХазяПни повернулися в район. Ну й дали ми чосу фашистам, били, били, а потiм ще й в Бузi топили. Iван Васильович такий план виробив, що його зразу ж, майже без поправок, затвердив пiдпiльний обком. Товариш Савченко теж брав участь у боях. Партизани з Степаном пiшли до табору. Пантелiй з насолодою слухав усi новини, узнав, що тут i Югина, i Андрiй, i Ольга, i сам собою не мiг нахвалитися в душi, що заскочив у яр. "Як зрадiК Дмитро Тимофiйович, коли привезу йому таку звiстку, - i усмiхнувся, уявляючи радiсть свого командира. - Пй-право, ти, Пантелiю, молодець..." Чим ближче вiн пiдходив до табору, тим бiльше зустрiчав знайомих партизанiв, обнiмався, цiлувався, жартував i обростав живим рухливим коловоротом. - Пантелiю, це ти!? - здивовано застиг на мить дiд Хмара, що саме сокирою тесав деревину. - Нi, не я, дiду Хмаро. - Звiдки ж тебе принесло? - Iз того свiту, дiду, iз самого раю. Ви ще не знаКте мене! - А як там жити, в раю? - I не питайте: погано. Горiлки не дають, самогонку не гонять, пива нема, курити люльки не можна - голови в янголiв дуже тендiтнi, вiд диму зразу ж мiгрень нападаК. - Що то воно за хвороба? - Це спочатку одна половина голови болить, потiм друга, а далi обидвi разом. - Ну, здоров, здоров, - пiдходить дiд з сокирою в руцi i автоматом за плечем. - Здрастуйте, дiду, - мiцно стискають один одного в обiймах. - Еге, у вас, видать, сила до ста рокiв буде прибувати. Певне, добру чарку п'Кте? - Так це правда, що Дмитро Тимофiйович живий? - Правда. Привезу вам його в повнiй бойовiй готовностi. Ви ще не знаКте мене! - Оце добре. Скучили за ним. Уже думалось, Пантелiю, i не стрiнемось. - Дiду, а горiлкою почастуКте? За таку новину я б з-пiд землi дiстав би. - Ой, чiпок нещасний. - Хiба чiпок буваК нещасним? Недалеко вiд землянок Тур, Пiдвисоцький i кiлька партизанiв пораються бiля вiдкручених частин сорокасемимiлiметрових гармат, що були на пiдiрваних нiмецьких танках i броневиках. На землi лежать лафети, стволи, замки. Бiля дерева уже стоПть одна гармата на новому дерев'яному ходу, а невдалiк од неП, у ровику, лежать невеликi довгастi тiла снарядiв. - Товаришу комiсар, прибув у ваше розпорядження! - молодцювате, по-вiйськовому даК честь i завмираК, не спускаючи радiсно смiхотливих очей iз невеличкоП рухливоП постатi Тура. "Менi добре, дiла iдуть хороше, i тепер всiм партизанам повинно бути прекрасно, - неначе говорить усе обличчя Пантелiя. Вiн щиро здивувався б, якби почув, що зараз може бути в кого досада. - Як так? Ми фашиста б'Кмо, Червона Армiя уже визволяК УкраПну, скоро хiба так заживемо на вiльнiй землi? Тому й грiх журитися, бо все йде правильно, як часи". I не знав Пантелiй, що в цей саме час каральна група СД на широкому сiльському майданi вiшала його матiр i сестру. Навiть сльози не проронила перед стратою Вiра Жолудь. Зосереджена i побiлiла, пiднялася на помiст, великi чоловiчi руки приклала до грудей i твердо промовила до односельчан: "Прощавайте, люди. А зустрiнеться хто з ПантелiКм, передайте останнК моК слово: - Бий, сину, фашистiв, до останку Пх винищуй!" * * * Вночi Пантелiй Жолудь з друзями на машинах влетiв у своК село. Пролунали першi пострiли, на вишцi засвiтилися трасуючi кулi. Бiля управи, де тепер розташувалися карателi, злетiли ракети, i ПхнК свiтло тьмяно окреслило двоповерхову школу i пожежну башту. На повнiм ходу вискочили машини на майдан, i Пантелiй першу бронебiйно-запальну кулю вгатив у темну метушливу постать. Спалахнула одежа на фашистовi, i переляканий чужинський голос, пiднiмаючись над гуркотом не-виключених моторiв, довго скреготав у iмлистому повiтрi. В управi хтось перекинув лампу i зразу зайнялися на пiдлозi розкиненi папери. Пантелiй ускочив у будинок. Вище нього в одвiрок цокнула куля, i в'юнкий невеличкий солдат, з силою вдаривши дверима, зник у другiй кiмнатi. Прикладом вiдчинив дверi Пантелiй, але карателя нiде не було. Страшним поглядом обвiв усю кiмнату i кинувся назад в примiщення, що вже заповнялося вогнем та димом. Але по дорозi осiнила догадка. Знову повернувся назад. Обома руками схопив великий диван i так труснув ним, що вiн зразу ж розвалився, а куций фашист, обвiшаний залiзними хрестами, вивалився на середину кiмнати. Тут же i пришив його. Знову-таки бронебiйно-запальною кулею. Назад вiн уже бiг через огонь, i тiльки на майданi трохи прийшов до пам'ятi, обтираючи пiт i сажу з високого чола... На вулицi чорними купинами, в безладдi, валялися карателi. Стрiлянина тепер двома хвилями вiдкочувалася вiд майдану на городи, куди кинулись тiкати фашисти. Незабаром партизани почали повертатися до машин. Пантелiй, наче крiзь сон, почув стогiн. При хисткому свiтлi пожарища пораненому партизановi перев'язали груди i обережно понесли вперед. Пантелiй на машинi, обережно, немовби боячись подушити вiчний покiй повiшених, пiд'Пхав до шибеницi. Сам перерiзав мотузки, сам поклав у кузов матiр i сестру, а потiм знову сiв у кабiну i поволi повiв авто в партизанськi лiси, над якими обважнiло котився мiсяць. Коли наблизились до лiсовоП дороги, порiзаноП вузлуватим корiнням дерев, Жолудь зупинив машину i попрохав товаришiв: - Лазорко, Максиме, притримайте моПх, щоб не болiло Пм. I Лазорко в напiвтемрявi вперше побачив прозорi краплини на очах Пантелiя. - ПритримаКмо, Пдь спокiйно, - поклав собi на руки негнучке i холодне тiло дiвчинки. ЏП невеличке обличчя з здивовано-страдними очима все взялося воском, як береться воском достигле яблуко, тiльки шия була перехоплена темною, глибоко втиснутою смугою. "Це тi, що iще не жили", - в скорботi нахилився над дiвчинкою Лазорко, i бiльше вiн нiчого не бачив, аж поки не приПхали до Городища... Пантелiй сам викопав простору яму, сам положив матiр поруч Iз сестрою, а закопати не змiг - кусаючи губи, востаннК " поцiлував своПх кревних, уже в ямi, вискочив на поверхню i, нiби п'яний, заточуючись, пiшов до озера. Пiзнiше на свiжо висипанiй могилi його знайшли Лазорко i Олекса. Нетямущими очима глянув на друзiв i знову обличчям притулився до землi. Вiтер поволi перебирав його довгий чуб. - Пантелiю, брате Пантелiю, - торкнувся його руки Лазорко - Випий трохи. Воно в горi пособляК, - подав баклажку з горiлкою. Пантелiй взяв баклажку, пiдвiвся, одiйшов трохи вiд могили i вилив усю горiлку собi пiд ноги. - Не треба, Лазорко. Впився я вже. Горем впився. Поки не кiнчиться вiйна - уст не вмочу, - поправив обважнiлою рукою чуба, що впав на стемнiлi очi. - Ну от... пiшли, хлопцi. I, обнявшись, товаришi строго i мiцно попрямували до табору. XXXVIII Вони обоК поволi iдуть до озера. Григорiй пристосовуКться до кроку товариша, Дмитро спираКться на палицю, а тому його лiве плече здаКться вигнутим i нижчим, нiж праве. Чисто виголене обличчя Григорiя заклопотане, до прямоП зморшки, що надвоК розсiкаК лоб, наближаються iще двi, тiльки не так, як в бiльшостi людей - навскiс до брiв, а навскiс до перенiсся, неповно охоплюючи лiнiП брiв. - Не турбуйся, Пантелiй iз самого пекла вирветься, - втiшаК його Дмитро. - На вiйнi, як на вiйнi - все може бути. - Одна прикмета, що скрiзь по дорогах нишпорять фашисти та полiцаП, говорить: утекли хлопцi, - наполегливо запевняК Дмитро. Вiн упевнений, що з ПантелiКм нiчого лихого не трапиться - обмане ворогiв. Безтурботно щебечуть щиглики, блискавицями з дерева на дерево перелiтають жовни, Пхнi спiвучi переливчастi флейти ллють над озером мелодiйнi струмки, i тому тривожнiше стаК на серцi, коли несподiвано короткими окриками затужить сумовита чайка. - От як ти розрубав би це подвiйне кiльце? - продовжуК Григорiй незакiнчену розмову. Дмитро лягаК бiля озера, палицею малюК на пiску два кола, що стиснули загiн, з'КднуК Пх ходами сполучення, посерединi паличками позначаК партизанськi гармати. - Я наказав би артилерiП бити по переднiй лiнiП, а пiхотинцям пiд захистом артвогню просуватися вперед. В цей час вони чують рев машин i зриваються на ноги. - Пантелiй Пде! - впевнено каже Дмитро. Але про всякий випадок здiймаК з шиП автомата i поволi прямуК на зростаючий рокiт. Незабаром бiля табору затихають машини, лунають радiснi голоси, а потiм усе вiдбуваКться так швидко, що довго не мiг зрозумiти: сниться чи не сниться. Тiльки знав, що все почалося з несподiваного оклику: - Товаришу командире, прибув у ваше розпорядження. ЛегковоП машини не дiстав, але дiстав вашу рiдню, - незвичним голосом говорить Пантелiй, i обличчя його теж незвично сумовите i стомлене. I раптом Дмитро побачив Югину, Андрiя, Ольгу. - Таточку! - скрикнула дiвчинка i метнулась до нього. - Дмитре! - зойком вирвалось у дружини. Дмитро кинув палицю, розкрив обiйми i, накульгуючи, пiшов назустрiч дочцi. Але раптом схопився за дерево, щоб не упасти - нога сильно вiддала назад i вже зараз не можна було спертися на неП. Тримаючись однiКю рукою за стовбур, вiн другою пiдхопив дочку i, цiлуючи ПП, з здивованням помiтив, як тепер вона стала схожа на Югину, коли та була дiвчиною. "Тiльки нiс горицвiтiвський, з горбинкою", - ласкаво випустив дiвчинку на землю i почав цiлуватися з Югиною, АндрiКм, Туром. Григорiй Шевчик хотiв непомiтно пiти до табору, але Дмитро зупинив його. - Югино, дiти! Григорiй Вiкторович врятував менi i моПм партизанам життя. На мить у ваганнi зупинилась Югина, глянула на Дмитра i рiшуче пiдiйшла до Григорiя, поцiлувала його. Григорiй приголубив Андрiя i Ольгу i, несподiвано швидко повернувшись, пiшов до табору. - Сiм'ю свою згадав, - тихо промовив Дмитро. I якось незручно стало за своК щастя, начеб вiн спричинив яке горе Шевчику. Притишенi, обважнiлi од радостi, переживань i дум, посiдали на високiй травi, прислухаючись до зеленого шуму, власного стукоту сердець, невиказаних слiв i почуттiв. Увечерi домовились, що Григорiй приведе у з'Кднання свiй загiн, i другого дня Горицвiт вирушив до старого гнiзда. Свiт, величний i радiсний, оповивав Дмитра, -хай на коротку годину, своПми добрими i цiлющими крилами, i тому ще бiльше хотiлося жити, боротися за своК i людське щастя, за скривджену спалену землю, що берегла його, Дмитра, а тому i вiн повинен берегти ПП до останнього свого подиху. "З тобою i ми будемо щасливi", - звертався в думах до свого привiлля, оглядаючи його люблячим оком. I передчуття радостi, надiП, добра, що наближаКться до рiдного Подiлля, не покидало пiд час всiКП дороги. Пiзно увечерi пiд'Пздили вони до свого табору. ПроПхали повз вартових, i враз на прогалинi блиснули вогнi, пролунали гарматнi пострiли - раз, удруге i втретК. Схопились за зброю партизани, повискакували iз машин. - Дмитре Тимофiйовичу! Добрий вечiр! - з теменi вибiг Степан Синиця i захоплено промовив до командира загону. - Iз празником вас! - З яким? - Нашi вiйська оволодiли Харковом. Наказ товариша Сталiна чули! В честь взяття Харкова даКмо свiй партизанський салют. Прямо так само, як Москва. Правда, там трохи бiльше гармат. На те вона й Москва! - Спасибi, Степане, що порадував! - потиснув руку парубчаковi. - То Червонiй АрмiП спасибi! Вона ще нас не так порадуКi Ого! Будьте певнi! - ПорадуК, Степане. Що, думаКш скоро зустрiчати визволителiв? - Думаю, товаришу командире. Все життя мрiю командиром стати. - Життя ж у тебе скiльки! - беззвучно засмiявся. - Як не К - шiстнадцять рокiв! Це щось значить! До Дмитра уже пiдходили Созiнов, Гоглiдзе, Гаценко, Ольга Вiкторiвна й iншi партизани. - Тату, - Андрiй твердо одвiв батька вбiк, - ви обiцяли, що пiсля прориву з оточення приймете мене в партизани. То треба дотримати слово... - Приймаю. Нiчого з тобою не зробиш. Вредний хлопчисько... На, сину, батькiвську зброю i навчися нею так володiти, щоб кожним набоКм убивав ворога, - вiдстебнув тупорилий "фрамер" i обома руками подав його АндрiКвi. - Спасибi, тату! - враз споважнiв хлопець. Уся його постать стала мужнiшою, гордовитою. - Велике спасибi! - Iще тобi доручаю до кiнця вiйни зберiгати записки i поезiП нашого Кирила Дуденка, - передав синовi тугий планшет. Андрiй бережно надiв його через плече i пiшов до Степана Синицi. - Хороша штучка! - похвалив Степан, оглядаючи зброю. - Давай попробуКм, як вона б'К. - Так зараз же темно. - Ми по гнилому пеньку вдаримо - вiн свiтиться. А потiм нас Пантелiй Жолудь так навчить стрiляти, що i в теменi, по звуку, вiдшукаКмо цiль. Слух у тебе музикальний?.. Ну, тодi все гаразд. XXXIX Казковi вересневi ночi, коли над задуманими лiсами ходять мiсяць i зорепад i небо до самого ранку горить розсипчастими райдугами... Безшумно, пiсля недовгих проводiв, на три сторони розходяться пiдривнi групи, навантаженi бомбами i толом. Одну групу проводить Дмитро, другу - Тур, а третю - Созiнов. Тихо поскрипують по лiсовiй дорозi колеса, на возах чорнiють тiла авiабомб. Михайло мовчки пiдходить до Нiни, тiсно притуляКться плечем до ПП плеча, i так iдуть по вузькому трав'янистому мiждорiжжi, обрiзаному з двох бокiв глибоко втиснутими колiями. Вiн чуК, як б'Кться i його, i дiвоче серце, i в одсвiтi падучоП зорi бачить, як рожевiК блiде миле обличчя. Щокою притуляКться до ПП щоки, i дiвчина не одхиляКться од нього. Його милуК приторк шовковоП коси, невеличкого вуха i, враз зупиняючись посеред дороги, Михайло кiльцем рук легко охоплюК гнучкий стан. - Нiно! - його руки поволi пiдiймаються до дiвочих плеч. Раптово пiдводиться сумовите дiвоче обличчя, прекрасне в своПй непiдкресленiй чистiй строгостi, правдиве у своПй задумi. Три ледь помiтних складки в мiжбрiв'П, твердо окресленi лiнiП рота i прихована за теплим одливом внутрiшня строгiсть очей роблять ПП старшою за своП роки Лiсовим зiллям i дорогими хвилюючими споминами вiК од всiКП ПП постатi, од пругких нецiлованих уст. Вiн до того любить ПП, що совiсно тiснiше стиснути руки навколо гнучкого стану, щоб необережним рухом не образити коханоП. Задихаючись, бiльше не може говорити, немов ото Кдине слово "Нiно" сказало все те, що ми почуваКмо i так неумiло говоримо в хвилину признання. Те, про що мрiялось, стояло перед ним. А колеса все далi i далi печаляться. Вiддаляються партизани. I не можна постояти зайвоП хвилини, бо десь у долинi над рiкою одним кiльцем ланцюга, що перерiзаК ПхнК щастя, пiдводиться залiзничний мiст. Зiрвеш його - i поменшаК на одне кiльце страшний ланцюг, що до самого серця в'ПдаКться в груди болючоП землi. I не може Михайло похапцем сказати усього, про що думалось i мрiялось. - Нiно, бережи себе, - легко стискаК отвердiлу руку i рвучко повертаКться назад. Схвильована i незвично напружена вiд ще не збагненого чекання, дiвчина легко бiжить по росистому мiждорiжжi, i в очах ПП перемежовуКться то образ Михайла, то неясний обрис мосту, то випливаК дорога постать матерi, не мертвоП - живоП. Мовчазним поглядом ПП зустрiчаК Соломiя. Вона так хоче побачити на обличчi молодшоП подруги вираз дiвочого щастя, але помiчаК тiльки мiнливi тiнi i не може збагнути, зрозумiти, що сказав Михайло, як Нiна прийняла його мову, а запитати незручно. Сама щаслива у коханнi, хотiла, щоб i iншим всмiхнулось те немiнливе, неоманне щастя. А своПй подрузi бажалося того, про що сама думала, мрiяла i вiдчула. Розступились лiси, i дрiбнолiсся почало опускатись на луг. Повiяло вогкiстю, прохолодою i гiркуватою, розпареною за день вербовою корою. Темносиня лискуча рiка виПмчастими шматками проглянула з-за кущiв, у пiвснi сколихнувся очерет, затривожилась птиця. Пантелiй Жолудь розтанув у темрявi Тихо плеснула хвиля, i незабаром, розводячи траву, зашелестiв дощаний човен, забряжчав залiзний ланцюг. Мовчки позносили бомби i мотузки в човен. Охнула, хлюпнула вода. По зiрках безшумно черкнуло смiльне дно, i за веслом довго не влягалися здовженi хвилястi вiдсвiти. Пантелiй i Нiна перепливли на той бiк, де ширше розкинулись плавнi, де бiльшою смугою чорнiли заростi очерету i рiзаку. Здавалось, що так само колись вересневоП ночi вона пливла по притишенiй рiчцi, зустрiчалася у лiсi з Михайлом, знала про його приязнь до себе i так само стримувала своП почуття, як отой плескiт, що ледве-ледве, зiтханням, обзиваКться за веслом, яким вона править на човнi. Чи надовго стримувала? Бо вся вона зсередини наливалася чеканням, як наливаКться дерево соком, i те чекання уже зiткнулося iз печаллю, почало пiдмивати ПП. Сьогоднi вона впросила Жолудя, щоб узяв ПП на завдання, i, червонiючи сама перед собою, вiдмiтила в душi: нею володiла не тiльки сила мужностi, а й приховане бажання чимсь вiдзначитись перед Михайлом. От i зараз думаК про нього. I тихим, сумовитим неспокоКм обгортаКться ПП серце, прибите, та живе. Вузькою смугою невода виплiтаКться за веслом озоряна вода, зiтхають береги. Неясним чорним склепiнням повис над рiчкою мiст. I не те, що весло, а навiть дихання стримуК дiвчина. Коли ж по рейках, високо над водою, загуркотiв поПзд, сипнувши угору снiп iскор, партизани неймовiрно швидким ривком просковзнули бистрiнь i причалили до рухливоП, зарослоП осоконем купини, що прибилась до берега. Олекса i Соломiя виходять у плавнi i лягають на сирiй землi, охороняючи пiдривникiв. На мосту гупають кроки вартових. Бiля бикiв сильнiше плюскотить вода. Знову падаК зоря, i в зеленкуватому вiдблиску вирiзьблюКться напружене обличчя Пантелiя; партизан саме приладнуК тонкi мотузочки до колоди, якою маК вдарити по взривачу. - Готово, Нiно, - весело i схвильовано шепче Пантелiй. - Бери вiжки в руки i прав своК щастя на погибель фашисту. Дiвчина бере двi мотузки, приладнанi до обшивок, пропускаК поперед себе Пантелiя i, правлячи, пускаК човен за течiКю. Студена вода вже ллКться поверх халяв, але дiвчина тепер не почуваК нi холоду, нi дрожi. Рiшучiсть, напруга i навiть якийсь острах керують нею. Найбiльше боПться, що, може, не зумiК направити смертоносний груз до передкрайнього бика. - Досить. Не йди! Розмотуй мотузки. ЗупиняКться бiля хлопця, i човен самотньою цяткою пливе до мосту. Повернула вправо. Нарештi, уже не бачачи човна, чуК нервовий перестук у руках Так перестукуК вночi перемет, коли на ньому б'Кться втомлена риба. - Зупинився! - тихо шепоче ПантелiКвi. - Присiдай i вiдкривай рота, щоб не так оглушило, - як грiм, лунаК шепiт. Присiдати треба прямо в студену воду, i вона завагалася, пильно вдивляючись у даль. Iще раз туго колихнувся невидимий човен, натягнулись мотузки. Сильно вiдхилився назад Пантелiй. I полум'я з чорними плямами посерединi викинуло до самого неба червонi язики. В страшенному вибуховi задвигтiла земля, загримотiв довгий обвал, заскреготiло залiзо, i сизий стовп, поширюючись, пiднiмався i застеляв долину. Хвиля рiзко вдарила в береги, обiзвалася криками темiнь, а потiм лiворуч застрочили кулемети. Зачмокала вода, затрiщав очерет, i Пантелiй сердито зашипiв на дiвчину. - Лежи i не пiдводь голови! ЧуКш менi?! Пiдпливаючи водою, притиснулася до зiлля. Тепер холод охоплюК все тiло, пробiгаК од нiг до голови. Дубiють руки, туго натягуКться шкiра на лобi. Кiлька пiдрiзаних стеблин падають бiля неП, i кулi з протягом шерехтять i попискують в болотистому надбережжi. Берегами, перегукуючись та стрiляючи, iде невидима Пм варта. Луна посилюК Пхнi голоси, а в темрявi, десь за мостом, не тихнуть зойки. Уже iз сходу перейшли на захiд Стожари, високо пiднялися Косарi, до самоП землi спустив чумацьку вiйю Великий Вiз, а стрiлянина не вщухала. - Коли дотримають нас до ранку - пропали, - клацаючи зубами, промовив Пантелiй. Вона нiчого не вiдповiла, бо вже навiть не ворушилися холоднi, нечутливi уста, а всерединi почав палити жар. "Хоч би не захворiти". Байдуже стало до пострiлiв, вони здавались не такими страшними, як ця студена купiль, вiд якоП набрякло i закам'янiло все тiло, кололо у вухах i мозку. - Пiдемо, Пантелiю, - промовила хрипко, не пiзнаючи свого голосу. - Куди? Я по смерть iще не збираюсь ходити. Не нажився. А ти не розкидайся дрижаками, бо й мене заморозиш. Привикай, дiвчино, до пiдривницького хлiба... Вдосвiта притихли береги i води. Як тяжко розминаКться задубiле колюче тiло. ЗдаКться, переломлюються негнучкi ноги, але чiпка упертiсть перемагаК усi болi. Вони виповзають на сухе i уже на свiтанку йдуть в лiс. Викручуючи сорочку, Пантелiй поглянув на Нiну i не пiзнав ПП обличчя: воно пашiло жаром, зрiдка несподiвано швидко бiлiло i знову наливалось рум'янцем. - Еге, як тебе розiбрало! Розiтрись добре, - вийняв iз кишенi плескату пляшечку зi спиртом, а сам пiшов у лiсову гущину. Пiзнiм вечором на запаснiй лодцi перебралися на другий берег. Ледве йшла. Уся горiла, а земля перед нею коливалась i розходилась кругами. В головi iще й досi гуркотiв отой нiчний вибух. Туманилось в очах i, неначе крiзь сон, почула знайомий схвильований голос: - Пантелiю, Нiно, це ви? - Та неначе ми... I ще голос: - Прийшли! Нiно, що з тобою? - нахиляКться над нею Созiнов. - Нiчого, Михаиле, - уперше називаК його по iменi, i все, усе кудись вiддаляКться вiд неП. ПрокидаКться од яскравого сонячного сяйва, радiсно примружуКться, несподiвано зустрiчаК погляд Михайла i червонiК. Вона добре знаК: щось уже трапилось, але що - не пригадуК. - Як тобi? Покращало? I дивно, навiть смiшно бачити перед собою стурбоване, схвильоване обличчя. - Усе гаразд, - пiдводиться дiвчина. Якимсь незвично стужавiлим, твердим стало ПП тiло, i в головi перегойдувався бiль. Але то лише на хвильку. - Нiно, ти не знаКш; як я переболiв за тобою. Коли б ти знала... - бере ПП за руку. I вона тепер пригадуК: назвала його вголос по iменi i радiсний сором заливаК ПП блiде обличчя. ЗдаКться, так би все життя слухала його перебивчасту, неквапну мову, усе життя не одводила б погляду од чорних блискучих очей. Вони не огледiлись, як вийшли аж до лiсового озера. - Нiно, люблю тебе... I вона, забуваючи увесь тягар та бiль останнього часу, чисто подивилась на свого коханого, притулилась i зразу ж злякано вiдхилилась од нього: бiля дубiв загомонiли голоси. - Олексо, що тобi для повного щастя треба? - На сьогоднiшнiй день чи пiсля вiйни? - широко звучить завзятий голос Слюсаря. - Вiзьмемо хоча б сьогоднiшнiй день. - Тодi костюм водолаза ощасливить мене. - Костюм водолаза? - розчаровано тягне спантеличений партизан. - Навiщо вiн тобi? - Мости над рiками взривати. - Ех, коли б я був доброю феКю... - Тодi б я в спiдницi ходив, - закiнчуК Слюсар. I розгонистий молодий смiх котиться лiсом. XL Тепер не пiзнати Сафрона Варчука: постарiв, двома пожмаканими капшуками обвисла шкiра на щоках, зiгнувся; хода стала розхитаною, а чорнi очi почали пiдпливати каламутною водою. Iще восени грозився людям, стоячи на помостi: - Ми вiдступаКмо тiльки до Днiпра. Нi одна бiльшовицька нога не стане на правий берег. I ось уже Червона Армiя могутньо постукала у брами Подiлля. Сафрон iще владно гримав на людей, якi де-не-де жили у вогких холодних норах, але то була зовнiшня видимiсть влади. Злий i спустошений, приходив додому, кидав шапку в куток i зразу ж нападався на жiнку: - Якого дiдька до свiтла тягнешся? Хочеш, щоб якась зараза у вiкно стрельнула? Ти iз кожним днем дурнiКш, як пеньок трухлявий. - Мовчки вечеряв i потiм, крекчучи, забирався на пiч - все-таки безпечнiше. В дивно спустiлiй головi тепер мiцно гнiздився чiпкий страх i перед теперiшнiм, i перед майбутнiм. ТуманноП передвесiнньоП ночi хтось постукав у вiкно, i Сафрон затремтiв iз голови до п'ят. Холонучи, забився в куток, i тiльки тодi почала стихати дрож, коли пальцi охолодила криця парабелума. Хотiв стрельнути у перехрестя рам, але в цей час почув знайомий голос: - Мамо, вiдчинiть. У хату, важ