олотном невеликих мiшкiв вiн намацав двi однакових скриньки. Завагався, потiм обережно витрусив одну на дно човна, торкнувся пальцями гнучкого довгого паростка, прикрiпленого до дошки, i страшна здогадка ножем полоснула по всьому тiлi. Пiтнiючи, вiддер одну дощечку i правою рукою вихопив невеликий брусок. - Тол!.. Ах ти ж змiя пiдколодна! - вилаяв у думцi Крупяка. I в цей час на березi заскрипiли обережнi кроки. Шевчик рвонув ланцюг до себе, вдарив веслами. - Хто там?! - злякано i тривожно обiзвалась темрява. Григорiй ще мiцнiше замахав веслами, пускаючи човен на другий берег. Пролунав перший пострiл, i куля смачно шубовснула у воду попереду носа човна. "Вправно стрiляК. Коли б до берега добратись", - з дикою силою веслував, приглушуючи звук другого пострiлу. Знову тьохнула вода бiля обшивки, потiм сухо трiснула перекладина на човнi - попала куля. I Григорiй почув, як холодний пiт почав зриватися з його чола. Ще одне надлюдське зусилля, i човен з розгону, носом, врiзався в берег, з шумом розвiв шорстку осоку, пiшов затоки по водi. Григорiй вискочив на берег i полегшено припав до теплоП i безмiрно любимоП землi. XXXII Дмитро почорнiв од хвилювання i дощу. Навколо нього безпомiчно в дрожi трiпотiли i вилягали поля; на шляху вигиналися посiрiлi дерева i гнiвним хмелем закипали горбатi потоки. Тiльки вiн не горбився в потемнiлому роздоллi. Як риба з вечiрнiх озер, виплескувалися iз хмари блискавицi. У Пхньому одсвiтi йшов од ниви до ниви, переповнений тяжким болем. На його очах стогнала i падала ниць велика праця, падали ниць великi сподiвання. Знав, що доспiлi лани уже не пiдiймуться до сонця, Пх негайно ж треба скосити, бо колос не корiнь - притиснутий до землi, зразу ж почне гнити. "Навряд, щоб комбайн захопив полегле стебло. На коси треба натискати", - тягнуться хмурi липкi думки. Страдницьки викривились лiнiП брiв, i Дмитро не чуК, що з нього течуть i течуть покрученi струмки. Люблячою рукою торкаКться до гранчастого колосу, вiн шершавить пальцi зерном та добiрними сльозами. I Дмитро шепче невмiлi ласкавi слова, як шептав Пх колись бiля колиски хворого сина. В правлiннi колгоспу нiкого не застав. Зразу ж бiля його нiг набiгла калюжа води, i охайний сторож з незадоволенням дивиться на неуважного бригадира. - Щось ти, Дмитре Тимофiйовичу, сьогоднi сам не свiй. Душа не на мiсцi, чи як воно? - А вона в мене камiнь надмогильний, що весь час на одному мiсцi повинна лежати? - зразу ж сердиться на сторожа. "Вiдбився вiд поля i не тямить людського болю". Вечiрнiми розгрузлими вулицями Дмитро прямуК до колгоспникiв своКП бригади. Слово його скупе, зосереджене: - На завтра приготуйте грабки, клеп довгий одпустiть. Хлiб треба рятувати. Жiнкам - перевесла крутити. I вже коли доходив до хати Бондаря, в шум зливи почали просочуватися дзвони молоткiв i кiс. Iвана Тимофiйовича не було дома. Марiйка кинулась за свiжою одежею для Дмитра, а потiм почала поратися бiля печi. Надворi шумiв i шумiв дощ. Тремтiли шибки, раз од разу наливаючись мертвотносинюватим сяйвом, i тодi в небi, немов розхитанi гори, харащилися хмари. Дмитро, кривлячись, пiдiйшов до шафи з книжками. Розгорнув червонi палiтурки однiКП книги без назви. Це був щоденник Iвана Тимофiйовича. Почуття цiкавостi взяло верх над ваганням. "Коли що-небудь особисте тут - покину читати", - заспокоПв себе. З подивом прочитав першу сторiнку. Грубувата в'язь чiткого письма заговорила до нього живим голосом. Непомiтно почав приглушуватися гомiн вiтру i тупе бурмотiння важких разкiв дощу. Напливали, полонили iншi картини. "27 сiчня. Збори були гарячi, задиркуватi, веселi. Для мене, як члена партiП, подвiйна приКмнiсть: бачу ряснi червонобокi плоди масово-полiтичноП роботи, вiдчуваю любов i прагнення оволодiти передовою соцiалiстичною агрикультурою. Збори трохи поскубли Кушнiра. Вiн iще увечерi був дуже задоволений своПм планом: за три днi закрити весною вологу на всiй площi зяблi. - Здорово? - радiючи питав мене i Шевчика. - Все сам пiдрахував. Як Нестiр-лiтописець, всю нiч з олiвцем просидiв. - А може новоявлений Нестiр-лiтописець щось не врахував? Може ще раз перевiримо? - питаю його. - Не треба, не треба! Боюсь тiльки, щоб на зборах не провалили... Де це видано - за три днi закрити чотириста п'ятдесят гектарiв! Побоювання Кушнiра справдилось: його план таки провалили. Бригадири, ланковi i рядовi колгоспники довели, що зяблю можна закрити за... два днi. - Здорово? - питаю Кушнiра пiсля зборiв. - Здорово! Напевно, ти менi свиню пiдклав? - i смiКться. - Намилили менi шию. I за дiло намилили! Щоб не був таким хитрим. Ходiмо, Iване Тимофiйовичу, в баню. - Мило з шиП змивати? - Нi, старi уявлення. Пар i вода помагають. Завжди у мене голова пiсля банi свiжа, мов яблуко. Пiшли? - Пiшли. Тiльки вже не зобижайся: до ранку буду двома вiниками вимолочувати твою самовпевненiсть. 1 лютого. Сьогоднi з наради передовикiв садiвництва приПхала Марта Сафронiвна. Вона об'Пздила увесь КиПв, побувала i в кращих колгоспах примiськоП смуги. - Що, Марто Сафронiвно, скажете про нашу столицю? - Прекрасна, привiтна вона, мов бiлий сад. - Земля родюча бiля КиКва? - Нi. Князь Володимир не був хлiборобом - на пiщаному грунтi осiв, - смiКться молодиця. - Та тепер i пiсок родить. - Нарада на користь пiшла? - О, да! Дуже мене схвилювало, що киПвляни на горючому пiску виноград виводять. - Прибузькi пiски гiршi приднiпровських? - Ростиме i на них виноград. - Хай росте. I виноград i виноградарi! 6 лютого. Дмитро таки молодець. Повернувся з лiкарнi i вже, нiби Журавель, дибаК по полях. На його масивах найбiльше снiгу. - Вiн обкрадаК нас! Прямо начисто змiтаК снiги з усього привiлля, - обурюКться бригадир п'ятоП бригади. - Не змiтаю, а запрошую в гостi. - Завзятий чоловiк. Зерно iще раз перевiрив i довiв до найвищоП посiвноП кондицiП. А говорити його я таки заставлю, поки сам не пiзнаК смаку i сили добротного слова. Почну з простого: хай на агрогуртку розповiсть, як найкраще затримати снiг. В цьому дiлi вiн розбираКться. Навiть напрям метелицi, вiтру враховуК. Серйозно треба на бригадах i ланках поговорити про врахування усiх можливостей пiдвищення врожаю. Бо часто, бува, ми схоплюКмося за один-два кiльця, а за iншi забуваКмо. Через це не всi своП золотi жили i прожилки розкриваК нам земля. 8 лютого. Бiля радiоприймача слухали з Свиридом Яковлевичем п'Ксу Шекспiра. Њ у нiй такi рядки: Ведь с песнею кончается Все лучшее на свете. - Мiцнi слова, та постарiли, - промовив Свирид Яковлевич. - У нас iз справжньою пiснею починаКться все краще в життi. Пригадав громадянську вiйну, коли ми з Iнтернацiоналом iшли в бiй. Так, з пiснею починаКться все краще в свiтi... З новим хвилюванням ми слухали сьогоднi Красну площу i Iнтернацiонал". Надворi загупали кроки. Незабаром Iван Тимофiйович, мокрий, неначе хлющ, широко увiйшов у хату. На пiдлозi зразу заряснiли гнiзда слiдiв. Дмитро неохоче вiдiрвався вiд щоденника. - Марiйко, в тебе якась перемiна знайдеться? Обкис, як бiс. - Iще б не обкиснути. ВаландаКться десь до пiвночi. Нема того, щоб у пору прийти. Знову на нарадi сидiв? - по звичцi, наче з огудою, заговорила. - Не на нарадi, а в стельмашнi. - Досi в стельмашнi? Щось нове видумували? - Робили грабки. Злива прибавила роботи косарям. - Ти б i менi серп погострив, а то вже порябiв од iржi. - Може в'язати пiдеш? - Еге, так i пiду. Я ще копу на такiй озиминi заiграшки нажну, а молодь хiба так умiК серпом орудувати? Џй i вчитися за машинами не було на чому. Ну, переодягайся вже. Iван Тимофiйович прояснився, побачивши Дмитра. - От за кого Iван Васильович згадував! Ану, показуйся на свiтло. Чув, чув, який твоя бригада передзвiн пiдняла. Вiрно робиш, Дмитре. - Що Iван Васильович казав про мене? - пiдiйшов ближче до тестя. - Дзвонив, щоб ми полеглий хлiб косили грабками з одним залiзним зубом, бо чотиризубцi утовчене стебло не вiзьмуть. - I тут допильнував, - промовив з пошаною. - Допильнував... Згадав, як ти йому колись зi смаком про косовицю розповiдав. Це в Кадiбцi було - клевер ти косив там. НадiКться, що будеш кращим косарем. - По всьому колгоспу? - Нi. - По району? - здивувався Дмитро. - По областi. - Ого! - Перелякавсь? - Та нi, - задумався, проймаючися теплим дрожем. - Але помiркувати К тут над чим. - Мiркуй, я поки переодягнуся. Чи тобi вистачить думати до кiнця жнив? - I вiчно ти нападаКш. Чим-небудь, а колупнеш! - вступилася за зятя Марiйка. - Хе. Бiльше не буду, - Iван Тимофiйович жартiвливо вiдступив назад, а Дмитро усмiхнувся. - Тату, менi кiсся треба змайструвати. - От тобi й бригадир! - здивувався Бондар. - 3 чим ти думав завтра вийти в поле? З начальницькою поважнiстю? - Зi старими грабками... Смаку ще не розiбрав. А тепер варто над новими подумати - по моПй силi. Так - на метрiв три з половиною. Щоб покiс був, як покiс! - Пiшли до стельмашнi! - засмiявся Бондар. - Ти б хоч переодягнувся, старий! - накинулася на нього Марiйка. - Вiчно йому нiколи. - I чого ти гримаКш? Все одно знову промокну наскрiзь. Ще вслiд за нами побiжи... Ну, Дмитре, змайструКмо разом такi грабки, щоб усi дивувалися, - уже в сiнях загримiв голос Iвана Тимофiйовича. - Iване, Дмитре, перекусiть трохи гарячого. - Пiзнiше, стара... А злива стихаК. Хмар поменшало. Ну, побачимо, що з нашого дiла вийде. Кiсся зробимо, неначе скрипку. Уже краплинками роси бiлiли зорi, коли Дмитро i Iван Тимофiйович вийшли з стельмашнi. В низинах iще мелодiйно спiвали струмки, просочуючися в темiнь, вони розмивали ПП, i над землею починали коливатися попелястi смуги. Ранок був iз сонцем, з шматками розметаних хмар, з високим спiвом промитого синього неба. На свiтлих нивах зрiдка морщилися плямистi тiнi, островами вiдпливали у далечiнь i зливалися з островами лiсiв. Бiля комбайнiв уже метушилися молодi комбайнери: на найнижчий зрiз установлювали рiзальний апарат хедера. Коло кузнi жаткарi так вiдрихтовували сегменти, щоб вони прилягали до пальцевих платiвок, точили запаснi ножi. Побачивши Дмитра з новими грабками, вони дружно розреготалися на всю вулицю. З кузнi повибiгали ковалi i теж, взявшися в боки, заколивалися вiд смiху. - Агрегат Дмитра Горицвiта! - Чи то самоскидка, чи вiтряний млин, - нiяк не второпаю. - Дмитре Тимофiйовичу, скiльки думаКш викосити? - А на своПх лобогрiйках добре нагрiКте лоби, поки переженете мене. - ЗмагаКмось? - Можна. - Дмитре Тимофiйовичу, ти ж хоч кiнцем кiсся хмару не поколошкай, бо знову дощ пiде. Перевiривши роботу бригади, Дмитро пiдiйшов до облюбованоП дiлянки. Золотистi сонячнi долини уже були наповненi рухливими постатями колгоспникiв, гомоном, веселим передзвоном. Навколо зацвiтало яскраве святкове вбрання молодиць i дiвчат. Пофиркуючи бризками, промчала машина з в'язками перевесел; десь, зовсiм недалеко, високий спiв коси наздоганяв пiсню жайворона i м'яко розсiвався в схиленiм полi. Бiля самого небосхилу розкинувся бiлий табiр хмар, на Пхньому тлi чiтко пропливав комбайн. Ясно i повно запам'ятовувалися розлогi мазки лiтнього ранку. З насолодою одвiв руки назад, i грабки з присвистом влетiли в полегле стебло; воно спросоння бризнуло кольоровими сережками рос, зiтхнуло i, гойднувшись, лягло позад косаря. Знову синьою блискавицею широко мигнула коса i згасла с житах. Цiлий живий снiп, мов дитина, перехилився на покiс з колиски грабок. Розмашисте, весело пiшов Дмитро уперед. Розiмлiлi хмари ледве наздоганяли його своПми поморщеними тiнями. Свiжий вiтрець обвiвав русий вигорiлий чуб косаря, сонце грало на його дужих набухлих руках, м'язи бронзовим литтям видiлялися на плечах i шиП, а на обличчi гордовите зосередження почало розмиватися усмiшкою. Iскрилася i спiвала коса. Спiвало i серце бригадира. По всьому видно, що його дiло порадуК i повчить не одного колгоспника. Рiвними високими покосами влягалася щира праця i нiжним прiснуватим духом парувала пiд зливою сонячного промiння. Високий пiвдень стояв над косарем. Присмерком облiковець обмiряв прилюдно скошену дiлянку i серйозно повiдомив косарiв: - Агрегат Дмитра Тимофiйовича викосив пiвтора гектара. - Завтра викосимо два, - промовив Дмитро, приймаючи вiтання косарiв. Очi його, зiгрiтi сяйвом приязнi, схвильовано дивилися на милi обличчя рiдних людей. XXXIII ПоПзд пiдходив до рiдного мiста, i Леонiд уже не мiг одiрватися вiд вiкна, вiд мерехтливого бiгу димчастих, притрушених сонцем ялинок. Загуркотiв, одлiтаючи назад, залiзний мiст, i з-пiд синього неба вирiзьбилися строгi контури суперфосфатного заводу. Жерла прокурених труб пiдпирали мармуровi хмари, що брилами налягали на рiку. - На-дiй-ка. На-дiй-ка. На-дiй-ка, - вистукували колеса. I серце Леонiда раптом стискалося у грудочку: "А що, коли виПхала з села?.. Нi, не може бути... ПриПду i зразу ж налякаю: "Пропав я, Надiйко, - на iксах i iгреках погорiв". На хвилину обличчя хлопця бралося скорботним виразом i зразу ж омивалося щасливим усмiхом. - Як же так, Льоню? - злякано запитаК. - Хiба я винен, що в мене така учителька була. Вiн, ледве стримуючи хвилювання, бачив удалинi милий образ дiвчини. I одночас, десь за синню небозводу, йому мерехтiли розвiшанi огнi великоП столицi, всмiхалися новi юнi друзi, допитливо i з надiКю дивились на молодiсть очi сивих учених. Бачив себе то в стiнах вiйськовоП школи, то на темному кордонi, то в зловiсних сполохах вiйни. I всюди вiдчував себе частиною рiдноП краПни, гордим сином ПП. За цi днi Леонiд навiть зовнi покращав, а коли йшов - не чув землi пiд собою. На ходу першим вискочив на перон. В перехрестях риштування летiв угору новий вокзал, наповнений зсередини перестуком i нiжною дiвочою пiснею. Один голос особливо схвилював Леонiда: так спiвала Надiйка. У неП навiть найсумнiшi пiснi не притискались пiдбитим птахом до осiнньоП стернi, а пiдмивалися молодою задумою, неначе на мить зупинялись на шляху життя, як зупиняКться плавець перед рiкою, щоб iще мiцнiше пiзнати ПП глибину, простiр i випливти на переснований промiнням берег. - Льоню! Льоню! - Розводячи могутнiми плечима потiк людей i махаючи картузом, до нього бiг осмiхнений Василь Прокопчук. Ось вiн ледве не налетiв на якусь огрядну жiнку з двома валiзами. Щоб стриматись, пiдхопив ПП вгору, обкружляв навколо себе i бережно поставив на землю. - Звиняюсь, громадянко. Жiнка спочатку тiльки перелякано очима повела, але зразу зрозумiла в чому справа i насмiшкувато промовила: - Спасибi за безплатну карусель. Та заклопотаний Василь навiть не обернувся, - Здоров, Льоню. Так i знав, що ти сьогоднi приПдеш. Серце чуло! Спецiально машину затримав. Конференцiя у нас вiдбувалась. Як здоров'я, Льоню? Та не здоров'я зараз цiкавило Прокопчука. Вiн i хотiв i боявся запитати: чи склав iспити товариш. А на його зосередженому обличчi нiчого не розбереш. - Василю, - тихо запитав Леонiд, - Надiйка дома? - ВиПхала, - зiтхнувши, промовив Василь. - Двi години назад поПзд одiйшов. - ВиПхала? - похмурнiв Леонiд. - "Не витримав", - вирiшив Василь i теж нахмурився. - А Степанида приПхала? - ПриПхала. Пройшла конкурс. В унiверситет витримала. От яка в тебе сестричка, - радiсно почав i осiкся: обережнiше треба говорити про науку, щоб не так боляче було Льонi. - Ну, i в нас теж весело. Такi дiла тут пiшли. Григорiя Шевчика, кажуть, до ордена представили. А Горицвiт якi чудеса з гречкою робить! А сад Марта Сафронiвни - прямо як зоряне небо... В новому колбудi скоро гратимемо. - Молодцi, - усмiхнувся. "Напевне склав", - повеселiшав Василь. - Оце й дома у мене радостi. Батько, певне, мiсця собi не найде, - оживаК Леонiд, уявляючи, як старий нескiнченними розмовами наводить терор на усiх знайомих. "Склав, склав", - твердо вирiшив Василь i засмiявся. - Льоню, i тебе можна привiтати? - Можна. - Можна!.. Чого ж ти до цього часу мовчав? Усю душу по жилочцi вимотав. Ах ти, академiк нещасний. - I Василь так стиснув товариша, що в того аж ребра почали подаватись угору. - Василю, задушиш. - I задушу. Не мiг зразу порадувати товариша? От вреднющий. Нема на тебе Степана Кушнiра. Льоню, - змовницьки поглянув: - А плюс Б - скiльки буде? I вони обоК вибухнули реготом. - Алгебру списав у кого-небудь? - Уяви, що не я, а до мене заглядали. - Тепер усе уявляю. Вас було, значить, троК, кожен отримав по одиницi, а в сумi вийшло три - посередньо. Так воно, Льоню?.. А мене на агрономiчнi курси командирують. - На кого Ольгу покидаКш? - Сам шефствую над нею - обоК Пдемо. То в тебе важча справа: доведеться з однiКП столицi в другу бити телеграми дрiбним почерком - "люблю, зпт, кохаю, тчк, умираю, сос!" Тiсно притулившись один до одного, вони пiдходять до новоП машини. - Струнко! - стримуючи громовий голос, напiвжартiвливо командуК Василь. - Товариш академiк, увiнчаний перемогою, повернулись з академiчних боПв в розташовання наших вiйськ. Нiяких, крiм сердечних, утрат у товариша академiка нема. Комсомольцi радiсно кидаються до Леонiда, i вiн, як млинок, завертiвся у дужих обiймах, ледве встигаючи вiдповiдати на щирi вiтання, запитання. Його хочуть посадити в кабiнку, але хлопець одним помахом дужого тiла вискакуК на кузов. Молодi, роботящi веселi руки мiцно переплiтаються з руками, i машина, розколихуючи пiсню, везе юнацьке коло в широкий свiт. * * * Свiжозоранi ниви обсiвалися великими вечiрнiми зорями. В садах нiжно бринiли обволоженi яблука i вiд легкого приторку вiтру, злiтаючи з дерев, щебетала роса. По вiнця налитий радiстю, надiями, Леонiд тихою ходою описував прощальний круг навколо села. Попрощавшись iз комсомольцями, вiн схотiв обiйти тi простори, де його невтомна праця i юнацькi мрiП аж в небо врiзалися золотим колоссям, в браталися з широкими полями, дзвенiли рiками зерна. Новi почування, новi дороги пiдiйшли до його серця, i якось по-iншому, виразнiше, освiтлювали пройдешнi роки, що, наче добрий посiв, упали в теплу, живу землю. Трепетний, весь у думах, вiн фiзично чув, як проростають ниви, окорiняються, з розгону вбiгають у синi дощовi хмари i, перемитi, пахучi, неначе; дiвочi коси, спiшать на сонячнi причали. - В Очерета i просо наче очерет. - Земля тепер iншими законами живе. Бiльшовицькими... - Як дорога пiд зорями, просвiтлiла. Музикою з долини долетiли голоси i попрямували до села. Хвилюючись, Леонiд пiдходить до подвiр'я Кушнiра, перелазить через свiтлий березовий паркан i стаК пiд яблунею, де не раз зустрiчав свою Надiю. "Де б нам не прийшлося бути, ми завжди разом", - зiтхаючи, пригадуК вiрну клятву. Спинаючись на нiски, вiн бачить, що в хатi, схилившись над столом, сидить Кушнiр. Широке чоло його взялося зморшками, а руки обережно тримають великий лист паперу. Леонiд з нежданою любов'ю помiчаК, вiрнiше - вiдгадуК тi дорогi риси, що подiбним вiдбитком окреслились на обличчi дiвчини. "Вiн же менi батько", - вперше у всiй глибинi розкриваКться перед ним нове почуття. "Зайти б до старого. Так хiба ж зрозумiК, що в мене на серцi? Ще з хати нажене. ЗгадаК усi моП слова. Гарячковитий... А його ж сьогоднi в партiю прийняли! Свято в чоловiка!" - згадуК i рiшуче прямуК до хати. Коли рипнули дверi, Кушнiр навiть не одiрвався од столу, зосереджено розглядаючи розкладенi папери. На чималому письмовому столi пiдносилися двi високi вази - одна з букетом червоних жоржин, а друга... з електричною лампочкою. ' - Дозвольте вас привiтати з великим днем, - натягуКться голос у хлопця. - А-а, це ти, Льоню, - пiдводиться з-за столу ширококостий голова. На хвилину здивовання ворухнуло його бровами, дрогнули уста. - Спасибi, Льоню. I тебе вiтаю. Сiдай, сiдай, будь гостем... А Надiйки нема, - сказав iз тихим жалем. - Знаю. Я до вас зайшов. - Машина потрiбна? Вже дав розпорядження. Знаю твою гордiсть - сам не пiдiйдеш. Все думаКш, що вредний голова. А голова не для себе стараКться. ПоПдеш, Льоню, грузовою, а нарiк, дивись, легковою привеземо. - Я не за машиною. Прийшов попрощатися. - Попрощатись? Згадав таки й мене, - здивувався i щиро зрадiв Кушнiр. - Оце добре. Зараз гукну стару, щоб щось видумала. Вiн побiг у другу хату, швидко повернувся, задоволене показав рукою на стiл: - Бачиш, якi проекти садиб? В КиПвськiй мiськрадi дiстав, бо наша туго обертаКться. I вже нiяк не можу лягти, щоб перед сном знову не розглянути Пх. Навiть стара гарикатись почала. Та позавчора i ПП спiймав бiля планiв. Мусить помовкувати тепер... Хорошi К будиночки на три-чотири кiмнати. Тiльки такi будемо будувати. Завтра на президiП круту заборону винесемо: без проекту не дозволимо навiть хлiва поставити. Годi пiдривати авторитет колгоспного села. Воно як лялечка повинне бути. Для вас, шибеникiв, стадiон збудуКмо; ганяйте свiй футбол. Тiльки глядiть, щоб iз своКП сiтки м'ячi не таскали... Подивись на цей план. Не хата - картина. - Вiдбiг на вiддаль i залюбувався. - Тiльки тинiв ми не будемо городити - обсадимо будiвлi бузком або жовтою акацiКю. Це Марта Сафронiвна до такого додумалась. - Поправка iнтересна. Поетична. - Ми таким будiвництвом розмахнемося. Њ чим розмахнутися. Цегельню побудуКмо. Глина ж у нас як масло, - i зразу осiкся, згадавши, що про цегельню йому вже давно говорив Леонiд. Косуючи, поглянув на хлопця, але в того очi свiтилися не насмiшкою, а здивованням i задоволенням. Степанова дружина, струнка чорноока молодиця, внесла вечерю i вино. - Ти б, може, кудись своП плани забрав звiдси? - звернулась Ольга Вiкторiвна до Степана. - Нiякого Пм вiдпочинку нема. - Нема, нема, - погодився чоловiк. - Тiльки я з хати, так жiнка коло них, як бiля дзеркала, вертиться i своП доповнення видумуК, Пй, Льоню, в цьому проектi вiкна не подобаються. "Малi, - каже. - Хочу таких, щоб половина землi та три чвертi неба вмiщалися в них". На менше нiяк не погоджуКться. - Послухай його. Вiн ще не такого наговорить про все. Бачиш, - показала на лампочку, - ще коли електрика буде, а в нього цей букет стоПть. Каже - ця лампочка щодня йому, старому, зарядку даК. - Ольга Вiкторiвна сiла бiля Леонiда. ПП виразнi очi з материнською любов'ю дивилися на хлопця. - За нашу партiю, за нашого вождя, - пiднiс угору чарку Кушнiр. Випивши, уже не мiг всидiти за столом. Хотiлося багато-багато розказати цьому завзятому хлопчиськовi, що, як думалося, мало його розумiв, мало оцiнював господарськi турботи. Але строгi погляди владноП дружини трохи зупиняли його. Тому про себе, хоча й на прощання, не доводилося говорити. - А тепер, Льоню, вип'Кмо за сибiрякiв. Хороших вони урожаПв домоглися. Позавидувати можна. Будемо змагатися з ними... Ех, Льоню, яке у нас життя настаК. Та що ти розумiКш у життi, коли тобi тiльки двадцять рокiв. Ти вже, вважай, мало не на готовенькому вирiс... Слухав учора лекцiю астронома? Здивував вiн людей: свiтло зорi, каже, п'ятдесят рокiв iде до землi. Ну й що ж iз того? Нам легше вiд цього було? А от свiтло з Кремля двадцять рокiв ллКться - i наша земля на всi вiки ожила. Оце тобi астрономiя. Нам вона все життя освiтила. Стара, ти ще коло планiв крутишся? - А знаКш, Степане, воно зовсiм було б не погано, аби дахи нових хат фарбувати тiльки блакитною фарбою або толем крити. - Ще щось видумала? - Нiчого не видумала. Треба, щоб i оковi було радiсно дивитися на новi будiвлi. Оцi чорнi, як хрести, стрiхи, або ржавчина черепицi тiльки сум на душу наганяють. - Ти бачиш, що заговорила, - звернувся Кушнiр до Леонiда. - Я думаю, чого це вона так пильно до книжок про мистецтво припала? - Тiльки для цього й припала, - насмiшкувато поглянула на чоловiка. - А чим погано, коли тобi в садках, неначе в зелених берегах, голубими озеречками розiллються покрiвлi? - Так, наче льон зацвiте, - зразу знайшов своК визначення господаровитий Степан. - Нi, Льоню, з твоКП тещi толк буде, - i зразу ж осiкся пiд суворим поглядом Ольги Вiкторiвни... Леонiд пiзно повернувся додому i вiдразу заснув. Вiн не чув, як над ним нахилилось материне обличчя, як за вiкном важко гупали доспiлi яблука i спiвали дiвочi голоси про кохання. Молодий сон десь аж над обрiКм розвiшував контури далекого i рiдного мiста. I Леонiд прямував до столицi широкими вулицями нового села. Великi вiкна, що половину землi вбирають, переливалися зорею, рiвнi асфальтованi шляхи летiли в простори i пахли свiжозораною рiллею. Увесь вчорашнiй передосiннiй вечiр на полi промайнув над хлопцем. Навiть голоси з долини ожили... А потiм, перегойдуючись, над полями завихрив блакитний снiг, i все побiлiло, заiскрилося, притихло... Ось вiн виходить зi своПми друзями до рiки. А снiжок пахне березневими приморозками i березневим вiдсонням. - Хлопцi, уже пора сонце неводом витягати, - промовив, пiдходячи з друзями до самоП кайми небосхилу. I сонце, почувши молодi голоси, велично виплило на круту луку голубого шляху, розлилося золотою повiнню. Пiд снiгом враз затокували струмки, потiм на раннiй зеленi блакитними блискавцями затрепетали потоки, i всi шляхи, усi села бризнули рясним теплим цвiтом. На широкi поля, гордовито i радiсно, поспiшала його велика рiдня. Заметiль спiвучого цвiту устеляла ПП дороги, i дiвочi коси грали промiнням та яблуневими пелюстками. Потiм з-пiд цвiту, як табуни снiгурiв, заколивались червонобокi яблука, i синiми дощами пролилися сливи... А самого ж дощу нема!! Сонце переплавило всi хмари, i колос, задихаючись од спеки, простягав до людей своП теплi дитячi ручата, просив захисту i порятунку. - Господарi, повертайте рiку на поля! - звiдкись долiтаК владний i стурбований голос Степана Кушнiра. Внизу загудiли мотори, i вода схвильованим контральто почала пiдiйматись по нагрiтих трубах, перехлюпнулась на ниви i зашумiла зеленими подолками по усьому полi, не оминаючи нi одноП стеблини... I щасливий колос на всi боки поклонився людинi... - Вставай, Льоню. СвiтаК! XXXIV Осiнь. Золота осiнь. В ясному, чутливому небi бiлоснiжними айстрами пропливають хмари; на деревах чiткiшаК рiзьба пурпурових узорiв, а всi дороги дивовижно пахнуть свiжим зерном i яблуневим повiвом. Ранки стоять наче вино. I Кушнiревi приКмно бачити, як на шляху, з-пiд самого сонця, чорними веселими краплинами одриваються машини i, збiльшуючись, летять живим пунктиром до села. Давно вже виконано першу заповiдь перед державою; уже гарячi трудоднi повновiсно вляглись в засiках колгоспника червленою пшеницею, самоцвiтами гречки, сипким бiсером проса. I Кушнiр тепер з хвилюванням стрiчаК машини; на них похитуються усипанi живицею сосновi дошки, сiрiК згустками туману цемент i червонiК полуницею дзвiнка цегла. Молодi бiлозубi шофери, смiючись, молодцювате пролiтають бiля свого голови i повертають до просвiтленого Бугу. "Орли", - любовно проводжаК очима Кушнiр своПх комсомолят i довго вагаКться: чи пiти на будiвництво електростанцiП, чи до сiячiв. Воно i незручно знов повертатися до рiчки, але ж при розвантаженнi ще може щось трапитись. Кушнiр явно обманюК себе: знаК - все без нього буде гаразд, але, надавши обличчю заклопотаного виразу, круто повертаК до Бугу. I хай тепер попробуК який-небудь скалозуб пирхнути, що голова днюК i ночуК на будiвництвi! Чортовi непосиди. Знайдуть яку-небудь слабiсть у чоловiка i вже будуть переморгуватися i непомiтно кривитися при ньому, поки щось нове не вiдшукають. А про лампочку у вазi вже навiть в районi знають. Певне Борис Зарудний роздзвонив по усiх усюдах. Вертун нещасний. Та премiю доведеться видати хлопцевi: не працюК, а творить. Здалеку чути, як бринять сокири, гупають молоти, щебече камiнь. В цi радiснi звуки вплiтаКться шум машин, спiв течiП, плескiт весел, мелодiйна мова, i з обличчя Кушнiра змиваКться заклопотаний вираз. Вiн уже не помiчаК, як будiвники, зиркаючи на голову, доброзичливо пересмiхуються мiж собою, говорять про якiсь магнiтнi хвилi, що впливають на декого з начальства. - Борисе, про який ти там магнетизм розбалакався? - крiзь задуму схоплюК заплутану нитку жарту. - Про який там магнетизм? - . спочатку нiяковiК Борис Зарудний i зразу ж веселiК: - Ми говорили, Степане Михайловичу, про ту властивiсть намагнiчення, яку маК вся земна куля, - I твiй язик, - серйозно додаК Кушнiр. Навколо вибухаК неймовiрний регiт. Одначе Борис не розгублюКться - вiн знаК, чим можна вразити Кушнiра. - Степане Михайловичу, через шiсть днiв ми з деривацiйним каналом покiнчимо. - Як через шiсть днiв!? - радiК i робить вигляд, наче нiчого не знаК про новi намiри молодi. - Покiнчимо, Степане Михайловичу. В нас уже все розраховано! - Так нещодавно ж були iншi розрахунки? - То нещодавно. А це сьогоднi! В соцзмаганнi ми ростемо по геометричнiй прогресiП. - Ну, спасибi, молодята. Порадували старого. Будiвники з Багрина здорово обiгнали нас? - Нi, майже рiвно iдемо. - Майже рiвно? Це добре. А от коли б нашу рiвну лiнiю вище, вище, соколом пустити? Стрiлою! - Тяжкувате буде, - завагався Прокопчук, - там ранiше почали роботу. - Знаю, знаю, що тяжкувате. Проте честь яка! - поспiшно говорить Кушнiр. - В Багринi бiльшi можливостi мають. У графiку вище нас стоять. - Сонце маК бiльшi можливостi, анiж мiсяць. А восени, дивись, мiсяць вище сонця пiдiймаКться! - згарячу хапаКться Степан Михайлович за перший, що надбiг, образ. Навкруги заряснiли усмiшки. - ПодумаКмо, - рiшуче говорить Зарудний. - Варто, варто подумати, - прямуК до мулярiв. В цiй роботi Кушнiр знаК толк; мiцнi пальцi його так бережно й умiло ходять бiля камiння, наче це не брили, а теплi клубки сiрих ягнят. Високий день стоПть над зарiччям, i гомiн будiвництва котиться аж до окрайцiв бузкового небосхилу. Не минаК i кiлькох днiв, щоб на будiвництво не заглянув Iван Васильович Кошовий, i тодi Кушнiр розцвiтаК усмiшкою, на диво схожою на усмiшку деяких колгоспникiв, коли тi стрiчають голову бiля рiки. Iван Васильович завжди приПжджаК в обiдню перерву або надвечiр, перед закiнченням роботи. Тiсним колом обступлять його колгоспники, жадiбно ловлять кожне слово i про великого Сталiна, i про мiжнародне становище, i про електрифiкацiю, i про стахановський рух, i про досвiд передовикiв, i про новинки в лiтературi. БуваК, вечiр прихилиться до селян, похолодiК камiнь, всiваючись росою, а тепла задушевна розмова розкриваК новi обрiП, сповнюК гордiстю серця i наснажуК новою силою руки. Цi серця i руки не просто орють поле, мурують камiнь - вони вкладають свiй труд, любов i надiП в основу величноП будови комунiзму. Сьогоднi ж Iван Васильович забарився. Давно Полiкарп СергiКнко повiдомив Кушнiра, що машина секретаря райпарткому промчала шляхом до села. "Напевне, пiдманув, а тепер посмiхаКться собi в куцi вуса", - починаК сердитися голова на Полiкарпа, знаючи вдачу луговика. Одначе СергiКнковi й на думку не спадало посмiятися з Кушнiра. Iван Васильович, проПхавши селом, повернув на колгоспну пасiку. У тiнистих лiсах просiвався сонячний дощ; по його тремтливих, золотистих струмках тихо опускалися на землю крихiтнi човники листу. З дубiв та чагарникiв звисали грона дикого хмелю, нiжний аромат переснував усе повiтря. Марка Григоровича у хатi не було. Над вiкнами смiялися разки зубастоП кукурудзи, бiля призьби грiлися на сонцi мiшки з чорним дрiбним насiнням синяка. Iван Васильович догадався, що старий пасiчник обсiваК "ледащу осичину" - пiскувату пiдлiсну дiлянку, де нiчого, крiм убогих кущикiв осики, не росло. Садом попрямував до узлiсся. Незабаром до птичого щебетання почав просочуватися вiдгомiн розмови. З-за дерев замаячiли людськi постатi, конi, сiвалка. - Марку Григоровичу, ти знову про пасiку думаКш? - розкочуКться густий смiх. Бiля пасiчника стоПть кремезний Олександр Петрович Пiдiпригора. - А чого ж? Про пасiку. - I не надокучить про одне й те ж саме думати? , - Я ж кожен раз про нове думаю. - Оце до дiла сказав, - схвально промовив Пiдiпригора. - Так нас Iван Васильович учить: кожен раз про нове думати, щось нове шукати i знаходити. - Аякже. Сам помiркуй: ранiше увесь вiск церкви пожирали, повiтря чадили ним. А тепер наша продукцiя сорокома течiями розтiкаКться в сорок видiв народного господарства. Iнтересно? Значить, не обгородилося пасiкою i лiсами моК життя, не чадить плаксивою свiчечкою. Та нащо тобi краще: поглянеш у небо - летять самольоти, а в тебе серце спiваК, бо твiй вiск i авiацiП служить... Iван Васильович якось говорив: у нас в Радянському Союзi бджiл бiльше, нiж у Сполучених Штатах Америки, ЯпонiП i Нiмеччинi, взятих разом. Радiсно? - Радiсно, - погоджуКться Пiдiпригора. - А простий собi дiд Синиця хоче, щоб у нас було бджiл бiльше, анiж у всьому свiтi... Оця казка, що про медовi рiки говорить, впритул пiдiйшла до колгоспноП пасiки. Звiдси вона справжнiми рiками потече. Њ тут над чим подумати? - Њ, Марку Григоровичу. Тому й синяк ciКтe? - Тому й сiю Вiн на цьому пiщанику десять рокiв менi ростиме, фацелiю ж щороку треба сiяти . Зруби ж ми липою засадимо Гектар липи шiстнадцять центнерiв меду даК. - Сто пудiв? - вражено вигукнув Олександр Петрович. - Сто пудiв! От тобi й нова медова рiчка. А ти говориш, що я про одне й те ж саме думаю Коли в чоловiка думки на одному мiсцi крутяться - це вже не чоловiк, а карусель. Смiх покотився узлiссям. Забряжчала штельвага, i сiвалка рiвно пiшла понад лiсом. Марко Григорович перший побачив Iвана Васильовича. Зрадiв, заметушився i зразу ж повiв секретаря райпарткому до питомника. Молодi волоськi орiхи рiвними зеленими рядками вiдбiгали од пожовтiлого саду. Осiнь не торкнулася нi одного листка памолодi. Густий орiховий настiй пiднiмався над теплою землею i з'Кднувався з хвилями прив'ядаючих лiсових сокiв. - Марку Григоровичу, тепер видно вам орiховi шляхи, рiвнi, широкi, врожайнi? - ясно дивиться в бузкову даль Кошовий, наче там, розводячи багрець i позолоту дiбров, поспiшають у поле духмянi дороги. - Видно, Iване Васильовичу. I досi дякую за науку товаришу Маркову... ПоПхав чоловiк од нас, а слiди його живими дорогами пiдiймаються. Нiяким вiтрам Пх не здути, нiяким зливам не змить. От в чому сила чоловiка. - Бiльшовика, - коротко промовив Iван Васильович. - Бiльшовика... Орiховi шляхи! Не сiра осiння голизна, не плакучi ниточки вербицi, а гiллястi врожайнi шляхи Яка то розкiш! - Не розкiш - життя наше. Багате, красиве, радянське Дiвчата приносять пiсню в лiсовий сад, i ласкава задумана осiнь стаК молодшою. В плетенi з червонолозу кошики влягаКться золотистий пармен, соковита з краплинками ластовиння дубiвка. Марта Сафронiвна, нiяковiючи i червонiючи, вiтаКться з секретарем райпарткому. Вона й сама зараз рум'яна, дорiдна, мов погожа осiнь - Що нового, Марто Сафронiвно? - Урожай збираКмо . Дiвчата моП на обiдню перерву ходили в лiс по гриби. - Назбирали? - Багато. Може зготувати вам на багаттi? Щоб димом i лiсом пашiли? - I щоб потiм губ-губ кричав? - згадав подiльську примовку про гриби - Не кричатимете. Дiвчата моП почали у листi пекти гриби, а потiм, дивiться, така догадка Пм прийшла... - Яка? - одночасово запитали Iван Васильович i Марко Григорович. - ПiзньоП осенi згромадити i спалити листя. Скiльки тодi попелу в нас буде, та й шкiдникiв поменшаК. - З-пiд самого носа перехопили iдею. Форменi непосиди, - похитав головою Марко Григорович. - Молодцi вашi дiвчата, Марто Сафронiвно, - прямуК до гомiнкоП бригади Кошовий. - Цю думку треба в широкий свiт пустити. - Прямо з-пiд самого носа вихопили iнiцiативу, - нiяк не може заспокоПтися пасiчник. - Бiльше думати почали люди про колгосп. - I щоразу про нове думають. Марко Григорович допитливо поглянув на Iвана Васильовича. Але той рiвно закiнчуК думку: - Це тому, що колгоспне життя уже твердо увiйшло в наш побут. Сонце сiдаК в пурпуровi хвилi дiбров; долини дихнули туманом, засмiялися синi дороги, кличучи колгоспникiв у село. Пiзнiм смерком повертаКться додому Олександр Петрович Пiдiпригора. Усе його тiло, мов теплим соком, переповнене розмивчастою, солодкою утомою. Вiн таки засiяв ранiше строку усю осичину, i значимiсть зробленого дiла хороше вляглася в його душi. На подвiр'i стоПть безтарка, наповнена яблуками. - Олександру Петровичу, привезли вам трудоднi! - гукаК чубатий Пздовий. - Багата осiнь прийшла в цьому роцi. - Самi зробили ПП багатою, - статечно вiдповiдаК Олександр Петрович, - постаралися i зробили. Розвантаживши безтарку, вiн тихо входить у хату. З кiмнати чути дзвiнкий голос його мiзинчика Лiди, ученицi сьомого класу. Батько спочатку з приКмнiстю дослухаКться до бiгу слiв, а потiм починаК все бiльше хмуритися. "Що вона таке страшне читаК?" - уже сердиться Олександр Петрович. "Маленьке, сiре, заплакане вiконце. Крiзь нього видко обом - i АндрiКвi, i Маланцi - як брудною розгрузлою дорогою йдуть заробiтчани. Йдуть та й iдуть, чорнi, похиленi, мокрi, нещаснi, немов калiки-журавлi вiдбились од свого ключа, немов осiннiй дощ. Йдуть i зникають у сiрiй безвiстi..." Олександр Петрович бiльше не може витримати. - Лiдо, ти що це читаКш менi? - Книгу. - Сам знаю, що книгу. А що це за книга? - Хрестоматiя. Урок по нiй задали. - Як урок!? - обурюКться батько. - Просто урок. Напам'ять треба вивчити. - I навiть напам'ять!? Про кого ж тут пишуть? I що це за осiнь така... неправильна? - Дореволюцiйна, - смiКться Лiда. - Дореволюцiйна. Так би ти й зразу сказала. Тодi все правильно, - заспокоюКться Олександр Петрович i трохи нiяковiК, що не знав такоП книги. - А про нашу колгоспну осiнь ви вчили урок? - Нi. - То вже зовсiм погано, - хитаК головою батько. - Ти перекажи вчительцi, щоб сперва про нашу осiнь уроки вивчали. Дореволюцiйна й почекати може. - Учителька нам сказала, щоб ми самi склали твiр про осiнь. - От i напиши толково. Олександр Петрович виходить з хати. До нього тягнуться освiтленi мiсяцем пишнi червонi жоржини. По шляху поспiшають у вiнках ясного свiтла машини, вулицями ще поскрипують наповненi яблуками безтарки, а з усiх кiнцiв села розтiкаються свiжi, соковитi голоси: До комунiзму ясних лiт Високий гордий наш полiт. До батька пiдбiгаК Лiда, вiн пригортаК ПП мiцною рукою, ! так вони стоять обоК в прозорому сяйвi, неначе вилитi з бронзи. Бiля них, розсипаючи смiх, легкими i радiсними кроками проходить молодь вечiрньоП школи. У Пхнiх, так по-юнацьки впевнених, голосах широко розлилися завзяття, пориви, надiП. Якими огнями горять Пхнi розумнi очi, якою любов'ю переповнено Пхнi безкраП серця! - Комсомольцi йдуть, - тихо шепче Лiда i поправляК на грудях пiонерську краватку. - Комсомольцi, Пх по ходi пiзнаКш. Як весна прямують... Ось про яку осiнь пиши, дочко. Мiсяць пiдiймаКться вище. Все меншаК тiней. Червонi жоржини сильнiше мерехтять росами. Чiткiшають далi i спiви. Осiнь. Золота осiнь. КНИГА ДРУГА. ВЕЛИКI ПЕРЕЛОГИ Частина перша I Пiд iскристим пiвднем зелено шумить Великий шлях, упираючись широким, туго натягнутим луком у високi жита, що вже заквiтували на все поле. Сизуватий колос, затиснутий з двох бокiв списами остюкiв, перегойдуК на тонких бiлих ниточках жовто-зеленавi палички квiту. Не жалкуючи, що вiдмовився поПхати на прогулянку до городищанських лiсiв, Дмитро увiйшов у голубi жита, i вони прикрили його прогрiтими хвилями Навiть не ворухнеться бiля кореня вузлувате, свiтлiше стебло, а колос, викупаний сонцем, вклоняКться нивi, то темнiючи, то просвiтлюючись. Якi неповторнi шерехи випрядаК нива; вона стрепене дужими i м'якими крилами i до самого обрiю летить, то враз вiдкинеться назад, стихне, як пiсня. Дмитро уважним поглядом вдивляКться в далечiнь, мов читаК живу карту ланiв; у плюскiт стебла непомiтно вплiтаються голоси його великоП рiднi, i кожне поле дивиться на н