асiяють тобi. ЗнаКш, як у ЛКрмонтова: "И звезда с звездою говорит". - Як серце iз серцем. Правда? - притулилася до плеча милого, а той огорнув ПП надiйними руками. - Бiля зарогу електростанцiя? - Еге ж. Там, де ми колись пiд човном вiд дощу ховались. Пам'ятаКш? - А потiм, як повертались, наш човен на бистрi перекинувся, i ми на березi сушились бiля багаття. Пам'ятаКш? - Нi. Щось я цього не пригадую. То ти вже видумуКш. Побiжу я. Проведу тебе до розстання. Там зачекаКш мене. - Льоню, а чого тобi так спiшно треба? Це так ти скучив за мною? - удавано нахмурила обличчя i гордовито вiдхилилась од хлопця. - Дiло К. Завтра вдосвiта ми траву коситимемо на лузi. Наш бригадир таке надумався... Хороше це дiло, Надiйко. Живе, - навiть не помiтив розгнiваного виду дiвчини. - Зимою косити!? I я з вами пiду. Громадитиму! - зразу забула, що хотiла розсердитись на Леонiда. - З дороги вiдпочила б. - Устигну. Соромно вiд своПх комсомольцiв вiдставати. Там Пх певне всiх i побачу? - Усiх. Я тебе на раннiй зорi розбуджу, як колись у жнива. - Сама встану. - Сама? Ну, для чого тобi в чоловiка хлiб вiдбивати? Я з тобою хочу разом пiти. - Тодi приходь. Не забув, у яке вiкно стукати? - Хiба таке забудеш? До кiнця вiку не забуду. - А пам'ятаКш, як раз батько наскочив на тебе, коли ти у шибку тарабанив? - В косовицю? - В косовицю. - Нi, щось такого не пригадую, - i обоК весело розсмiялись. - Так разом завтра пiдемо?.. Пам'ятаКш нашу клятву? -- Ясно i щасливо поглянула на хлопця. - Де б не були, ми завжди разом. - I Леонiд знову пригорнув дiвчину. Потiм узялись за руки i, гублячи дзвiнкi разки смiху, побiгли переливчастим шляхом удаль. Коли хтось стрiчався на шляху, вони опускали руки, а потiм знову мiцно i надiйно сплiтали Пх. Раптом Леонiд зупинився. - НадiК, здаКться, мiй старий iде. Ну да, вiн. I треба йому саме в такий час на шляху з'явитися. - Ой, Льоню, бiжимо назад, - поблiдла дiвчина. - А може пiдемо назустрiч? Треба ж колись i батькам про нашу любов сказати. - Льоню, я соромлюсь. Побiгли... - Нi, ти йди вперед, а я тимчасом дам круга i заскочу до Карпцiв. Хлопець швидко зник за хатами, а дiвчина нерiшуче пiшла шляхом, на якому самотньо чорнiла чоловiча постать, переганяючи поперед себе довгу тiнь. Порiвнявшись iз дiвчиною, Полiкарп радiсно привiтався. - Надiйко! ПриПхала! На канiкули, значить? - ПриПхала, - вiдповiла тихо. - Хто ж тебе привiз? - Григорiй Шевчик. Вiн був у контрольно-насiнневiй лабораторiП. - Григорiй Шевчик? Ну, я тепер своКму Леонiдовi дихати не дам. Проворонив тебе... Не бачила його? - Нi... - Дiвчину як приском обдало. Схиливши голову, не могла промовити нi слова, нi подивитися у вiчi Полiкарповi. - Ну, чого так спаленiла?.. Все ховаКтесь, все криКтеся вiд старших. ДумаКте, наче ми нiчого й не знаКмо, нiчого не бачимо. Моя стара - вона оце тiльки почула, що ти приПхала - так i сказала: "Побачиш Надiйку, перекажи, щоб у гостi зайшла. Бо той шибеник - Льонька, значить, - i досi криКться з усiм од нас... Тiльки ти, Надiйко, за чуба його таскай, щоб вiн скорiше у вiйськову школу поступав. На ту, як ПП, алгебру натискай. Бо вiн як почне оце вичитувати "а" плюс "б", то i я догадуюсь - нi "а" нi "б" вiн i досi не втямив. Та й сам на цю алгебру зобижаКться. А всi другi науки, вчителi кажуть, толком знаК... Ну, чого ти, Надiйко? Дiвчина поглянула на сухорлявого лiтнього чоловiка, i той помiтив, як затремтiли на ПП вiях молодi сльози хвилювання, вдячностi i радостi. - Ходiмо, Надiйко, до нас, - ближче пiдiйшов до неП Полiкарп. - Так Льоня мене шукатиме. - Хай попошукаК, коли батька перелякався. Хай не буде таким хитруном... От коли я молодим був, вiд мене дiвчина i в землi не заховалася б. Хiба тепер парубки? От як ми парубкували... Бувало з Арсеном як вип'Кмо по кручку... - Полiкарп, випростовуючи зiгнутий стан, гордовито пiшов по-iз дiвчиною, що вже ледве стримувала смiх. * * * Коли Дмитро, Василина та Югина увiйшли в колбуд, до них пiдiйшов заклопотаний Варивон. - Як убрався женишок, - окинув оком нове пальто Дмитра. - Тепер, Югино, твоКму милому вiдбою вiд молодиць не буде. - Патякай менi, - примирливо промовив Дмитро. - Нi, нi, Югино, ти слiдкуй за ним - вiн потайний у тебе. ,Вiн не тiльки гречку вмiК сiяти... Дмитре, що ми будемо з людьми робити? Зараз не встигнемо об'явити своПм - скоро вистава почнеться. - Кого побачимо, тому й скажемо, - спокiйно вiдповiв Дмитро, не знаючи, що Варивон уже всю свою бригаду поставив на ноги. - Хай буде так. Був я в правлiннi. Твоя радiсть приПхала з району. - Крамовий? - насупився Дмитро. - Вiн самий. Знову у нас уповноваженим по сiвбi. Про тебе згадував. - Вiн згадаК, - злiсно процiдив. - Обiцяв i на тому свiтi згадати менi минуле До моКП бригади присiкався? - Нi. Кушнiр, значить, почав йому скаржитись, що нiяк не може вiддiлити овес вiд вiвсюга - трiКр не одвiваК його. Помiркували, поговорили i нi до чого не дiйшли. Тодi Крамовий i кинув, як вiн умiК: "Чого ж ваш агроном. Горицвiт, нi до чого не додумаКться?" - Я йому колись додумаюсь, що й думати не заманеться. Отож окорiнилася жаба в нашому районi. Скiльки рокiв сидить i нiкуди не щезне з очей... В тридцятому роцi були присадили його, так знову почав видряпуватися... - Дмитре, - м'яко торкнулась його руки Югина. - Сiдаймо, Дмитре. Зараз вистава почнеться... Вибiлене невелике сонце, як тiльки воно зимою умiК, вибiгло з-за хатiв, коли другого ранку Дмитро, з рушницею за плечима i косою в руках, поПхав до Бугу. Дорогою вiн обiгнав кiлькох колгоспникiв своКП бригади, а з ВаривоновоП не зустрiв нiкого. Викручуючи зигзаги помiж деревами, проворно спустився до рiки i здивовано зупинився на льоду. Проти нього бiля фоси височiло три високi стiжки сiна, а в глибинi лугу чорнiло два ключi косарiв. - Добрий ранок, Дмитре Тимофiйовичу, - радiсно привiтався з ним Леонiд СергiКнко. - I ви косити? Непогано придумав наш бригадир. - Вiн придумаК, - невиразно промовив Дмитро, i Леонiд не розiбрав, чи насмiшка, чи злiсть була в його голосi. - "Невдоволений видно, що випередили його", - усмiхаючись в душi, вирiшив Леонiд i знову почав згортати у валок тонкi покоси. Кушнiр, довiдавшися про хитрощi Варивона, довго вичитував йому в правлiннi i пригрозив повiдомити про недостойний вчинок загальнi збори. Бригадир щиросерде визнав свою помилку. А через день у районнiй газетi несподiвано з'явилася невеличка замiтка... про iнiцiативу бригади Варивона Очерета. Листоноша принiс газету прямо на луг, де працювали вже бригади трьох колгоспiв, i Варивон, ледве втискаючи неслухняний смiх, здивовано i обурено говорив Дмитровi: - I як тебе в газетi не згадали - голови, значить, не прикладу. Всi ж знають, що твоя мисль, а от усе на мене вгатили. I сам не знаю, за що така напасть i почесть? - Досить, досить менi... I-нi-цi-атор, - насмiшкувато протягнув Дмитро. - Нiчого не зробиш, бувають помилки, товаришу мислителю. Давай пройдемося до острiвка - там, по-моКму, повиннi зайцi бути. Дмитре, а дуже в тебе на серцi... того? Дуже шкрябаК? - Може б ти помовчав трохи, Бульба непосидюща? - От i виступай пiсля цього на сценi. СвоП проходу не дадуть. Я пiшов у обхiд. Гляди, не промаж. - Варивон, задоволено наспiвуючи пiсеньку, широкими i важкими кроками пiшов до острова. Незабаром його мiцний, басовитий голос обiзвався у високих моложах i, посилений луною, загримiв у кручi. Не встиг Дмитро зiрвати з плеча рушницю, як очманiлий заКць вискочив iз кущiв i помчав через Буг. Кров з гулом вдарила в голову, занило бiля вух. Не цiлячись, вистрiлив Дмитро i промазав. Не присiв, а впав на колiно i знову вистрiлив. ЗаКць, чудернацько блиснувши бiлим пiдбоКм, перекотився через голову i незграбно ковзнувся по льоду. Дмитро, забувши за все, кинувся вперед. Посковзнувся, але стримав рiвновагу i ще скорiше побiг. Вiн не почув, як засичав i увiгнувся пiд ним яснець, тiльки раптом побачив перед собою живе сяйво кiлькох блискавиць, що, переганяючи одна другу, покручено кололи лiд. "Бистра!" - обухом гупнула догадка. Хотiв зупинитись i, зразу ж зрозумiвши свою помилку, побiг уперед. Та в цей час, лунко чмокнувши, лiд вислизнув з-пiд нiг. Дмитровi раптом здалося, що високий берег Бугу пiдскочив i злетiв угору. Пiрнувши з головою в пекучi, як окрiп, хвилi, Дмитро почув, що течiя мiцно вдарила йому в груди. "Це ж зараз пiд лiд затягне". - Надлюдським зусиллям, усiм тiлом рвонувся з холодноП купелi, високо пiднявши руки. Головою i щиколодками лiвоП руки вдарився в податливий лiд, а кулак правоП, рiзнувши шершаву лiнiю ополонки, вискочив на поверхню. Дмитро це вiдчуваК усiм тiлом, напружено борючись проти течiП, що люто тягне, рве його пiд лiд. Покалiченими пальцями правицi, обережно i легко, щоб не обломитися, впиваКться в кригу i вже, задихаючись, пiдводить голову над водою. Тепер i сонце, i дерева, i берег, коливаючись, спускаються вниз. Кривавлячи лiд, вiн намагаКться вибратись на поверхню. Але тонка крига обриваКться пiд руками, i Дмитро ледве не з головою опускаКться в рiку. Знову схоплюКться за шершавий виступ i знову обломлюКться. Вiн уже ледве чуК пальцi. Противний важкий i сирий холод стискаК, крутить костi. Вода пiдбиваК обважнiле тiло, туго повертаК його, трохи опускаК донизу i знову рве в густу бистрiнь. - Дмитре! Держись, Дмитре! - розпластавшись на льоду, до нього повзе Варивон. - Завiсся руками. Поволi витягаК червонi, як перепеченi раки, неслухнянi руки на лiд. Сп'янiла голова хилиться донизу. - Держись, дружок! -- i Дмитро iз здивованням бачить незвично сiре обличчя i вогкий блиск в очах Варивона. - Лови! - кидаК кiнець ремiнця. Але вже руки так заклякли, що не можуть зiгнутись. Витягаючи шию, мiцно впиваКться зубами в солонувату шкуру, неймовiрним зусиллям подаКться вперед, i Варивон витягуК його на кригу. - Дмитре, дружок, - тремтять побiлiлi товстi губи, i яснi сльози радостi течуть по доброму некрасивому обличчю. Грубими потрiсканими пальцями вiн зриваК з Дмитра пiджак, сорочку i нiяк не може вдягнути в свiй полушубок напiвпритомного товариша. Швидко проходить хвилина якогось оцiпенiння чи напiвзабуття. Дмитро, стiкаючи струмками, вперто пiдводиться з криги i, похитуючись, бiжить до своПх лиж. В чоботях противно чмакаК вода. - Ти куди? Почекай! Ми тебе зараз на сани, значить, - поспiшаК слiдом в однiй сорочцi Варивон. - Поки ти запряжеш конi... - застуджено хрипить Дмитро, вскакуК в лижi i, пригнувшись, уперто пiднiмаКться на крутий берег. За ним вода вишиваК на рожевому снiгу двi химерних манишки. З кожним разом узор стаК рiдшим i рiдшим. I незабаром Дмитро у зосередженiй i лютiй напрузi чуК дзвiн перемерзлого одягу i холодний перестук волосу, що крижаними пасмами нависаК на брови. "Коли це так було зi мною? - прикусив нижню губу, i прiснувата тонка накип льоду ледве чутно озвалась пiд зубами. - Увесь берусь кригою". I вiн, обмерзаючи, напружений, як молодий роботящий мороз, з усiКП сили мчить до села, що пiднiмаК в золотисте повiтря голубi вежi диму. II Iще в напiвснi Дмитро чуК, як за вiкнами лiкарнi важко зiтхаК машина i на ПП зiтхання обзиваються тремтiнням спiвучi шибки; чуК сердечний бiль i млость. Потiм щось темне нависаК над ним, i вiн прокидаКться, зразу ж мружачи очi вiд веселоП зливи сонячного промiння. - О, та ти вже молодцем, Дмитре. Тiльки обличчя, значить, i посинiло, i пожовтiло. Скоро будеш схожий на дошку того художника, що до Синицi в лiси приПжджав: усякими кольорами розрисовуКшся. Ну, та тобi ж не на весiлля iти. Як воно чуКш себе? - Варивон у широкому халатi тепер схожий на присадкуватий рухливий дзвiн. - Нiчого. Серце тiльки часто болить, товаришу iнiцiаторе. - Це менi слово бiльше подобаКться, нiж Бульба чи Фальстаф. А ти, значить, не звертай уваги на серце i бережи здоров'я. Да, - раптом поважнiК Варивон. - Крупозне запалення - це не жарти. Недаром кажуть: риба i зайцi заведуть у старцi. Вони i до смертi можуть завести... Ех, Дмитре, яких я вчора менькiв наловив. РозумiКш, найшли собi схованку внизу бiля гатки, де млин стоПть. Там я Пх i накрив. Наловив, iду додому i дивуюсь: чого радостi на душi нема? То, бувало, як спiймаю щось путяще, аж затанцюю. А це - i менькiв повно, а веселостi нiякоП. Сiв собi, задумався: що воно за знак питання? I зрозумiв: тебе нема. - Багато наловив? - запитав подобрiлим голосом. - Пудiв iз два, - рiшуче мотнув головою Варивон. Дмитро засмiявся. - Не вiриш? Ну, може на яке кiло менше. - А по правдi? - З пуд спiймав. - В пудовi ж скiльки фунтiв було? - Скiльки! Не знаКш, скiльки? - хотiв обуритися Варивон, але передумав i пiдморгнув: - Скiльки не було, а нам би до чарки хватило. - Отак би ти й давно сказав. - А тобi й шкода, коли чоловiк щось лишнК прибавить? Скупий ти, Дмитре, як одноосiбник. Це i серце в тебе, певне, вiд скупостi болить. - Ой, хвалько нещасний. Ти скажи: як у нас iз снiгозатримуванням? Тiльки правду кажи, - допитливо поглянув на товариша. - Казали тато, поганувато. Непривичнi колгоспники до цього дiла. - Так i знав, що ти нiчого не зробиш, - розсердився Дмитро. - Секретар райпарткому, Марков, навiдувався до мене, питався про це. Сказав йому, що в тебе робота кипить. От вона й кипить. Меньки киплять. За ними i чаркою часу не було. Марков снiгозатримуванням iнтересуКться, партiя про це говорить, хоче, щоб такi тюхтiП, як ти, хлiб Пли, а вони за меньками свiту не бачать. - Чого ти кип'ятишся, значить? - здивовано подивився на Дмитра. - Знаю чого. Потiм, як ударить засуха, i ти закип'ятишся, застрибаКш, як твiй меньок на сковородi. Та пiзно буде. Ти бачиш, як сонце уже сяК? ЧуКш, як воно пахне? От вдихни повiтря на вiдсоннi. - По-весняному, - погодився Варивон. - По-весняному, по-весняному, - перекривив Дмитро. - Щуки вже скоро почнуть нереститися, i знову декому з бригадирiв не до снiгозатримання буде. Нi, будь вона неладна ця лiкарня, завтра ж випишуся iз неП, - кривлячись i крекчучи, пiдвiвся iз лiжка i опустив босi ноги на долiвку. - Сказився чоловiк. Завтра я нашi бригади до останнього чоловiка на ноги поставлю. За три днi поле покриКмо хворостом. ЧуКш ти, чорте розмальований! Та лягай ти, красеню, в лiжко, бо вже зеленiти починаКш, мов жаба болотяна. Як з тобою Югина живе - нiяк толком не доберу? Я думаю вiд тебе i камiнна фiгура на другий би день утекла. А я дурний iще мiркував з хлопцями, щоб тебе на голову колгоспу як-небудь обрати. - Я тобi помiркую. Тут з бригадирством аби впорався. Так через три днi усе зробиш? Iнiцiатор. - Пiшов ти к чорту! Чого б це я липнув, як шевська смола, - раптом розсердився Варивон. Врятувавши Дмитра, вiн в душi почував, що той багато йому чим зобов'язаний, i нiколи не сподiвався такоП невдячностi. "Ну, й чоловiчок!" - А упораКшся? - запитав бiльш стримано. - Упораюсь. - Правду кажеш? - Я тобi що - слова на вiтер пускатиму! Коли б ти був не хворий, значить, по-iнакшому поговорив з тобою. А то медицинський режим заважаК. - Добре. Через три днi я приПжджаю з лiкарнi. Подивлюсь. - Тьху на тебе! Потiм на мiсяць звалишся. Герой! - I горе буде тобi, коли не виконаКш слова. - Так ти що, менi, друговi своКму, бригадировi, не вiриш? Я тебе, можна сказати, з проклятоП бистрини витаскав, од смертi врятував, а це гiлляк не зумiю на поле вивезти. Аж слухати тебе противно. Розуму для цього великого не треба. - В iвчанцiв, напевне, поле, мов дiброва, стоПть, - нi одна снiжинка не розкотиться? - Не додивився. - Додивишся, коли нашi замети - перекотиполем розвiються. - Ох i в'Пдливий ти, як оса. Сказав тобi!.. - з серцем вiдрiзав Варивон. Дмитро помовчав, слiдкуючи за рухливою пряжею сонячного промiння, що тремтiло i струмувало на воскових прожилках свiжоП сосновоП пiдлоги. "Весна прямуК". Знову заболiло серце. Поморщився i лiг на лiжко. Варивон у задумi сiв на краКчок крiсла. - Що, болить? - Якийсь дiдько серце розпираК. - Ти ще побiльше злися, то може якраз на посiвну з лiкарнi випустять. - Через три днi буду дома, i передай Югинi: хай не приПжджаК. - Марiя Iванiвна сказала, що тобi ще два тижнi треба лежати. - Вона може й не те наговорити. За це й грошi получав. - Ну, як ти собi хочеш, а я скажу Пй, хай за тобою слiдкуК i як ти на медицину нападаКш. Марiя Iванiвна i так зобижаКться на наших односельцiв, що непосидющi такi. Ще пригадуК, як Свирид Яковлевич - вона тодi санiтаркою була - з усякими досвiдами не давав Пй спокою. Словом, нiхто тебе без дозволу лiкаря не привезе. - Ти привезеш. - Та нiзащо в свiтi, нiзащо! Хоч i вредна ти штучка, але хочу, щоб iще прожив на свiтi. Саме на життя повернуло. I цi слова хвилювання пройшлися по кожнiй жилцi Дмитра. "Саме на життя повернуло, - вiддалося у серцi: - це ж так пiсля довгоП зими селяни, радiючи, говорять: саме сонце на весну повернуло". - Це ти правду кажеш, - хитнув головою. - Ще б неправду, - зручнiш умостився на крiслi Варивон. - Отак, коли працюКш, по шию своПми дiлами, значить, зайнятий, то все, здаКться, iде просто, звично. Ну, робиш, сваришся з ледащуватими, тягнешся до передових, ниву, як дiвчину, викохуКш, потроху рибалиш, потроху пащекуКш, потроху, К грiх, в чарку заглядаКш. А коли оглянешся назад - ого-го яку дорогу ми пройшли, через якi гори перевалили. То ранiше у мене одна була сорочка i в будень i в свято. Так i згнивала вона, по ниточцi розлазилася на плечах од поту i солi. За версту вiд тебе потом тхнуло. Так би й життя моК згнило у Варчукiв та Денисенкiв, як ота наймитська сорочка! I нiхто б про тебе доброго слова не сказав. Здох, мовляв, замороку принiс - складайся на дошки, щоб домовину зробити. А тепер я господар. Помiж людьми живу... Оце ще зима, а я думками весну випереджаю, - все мiркую, як би такий урожай проса зiбрати, щоб усi сусiди роти пороззявляли. Навiть у снi бачу такi зерна проса, немов коралi. А всi коло нього тiльки ахкають. I ти також. - Воно ж i видно, що всi заахкають, як один мишiй вродить. Снiгозатримування провiв... - А ти помовч... Ет, i настрiй зiпсував - уже i говорити, значить, не хочеться, - аж зiтхнув Варивон. I зразу в очах погасли вогники, а слово стало мляве, неначе цiдилося крiзь позiхання. Дмитро дорiкнув себе за зайве слово: чоловiк про життя почав говорити, вiрно говорити, i так по-дурному обiрвати його думки. - В завiдувача контрольно-насiнневоП лабораторiП був? - запитав пiсля мовчання. - Був. Зразу ж пiсля районноП наради агiтаторiв заскочив. Кондицiйнiсть твоКП гречки найвища. ПершоП групи! Непогане ти дiло, Дмитре, зробив. В колгоспникiв з Iвчанки, як побачили твоК насiння, аж очi загорiлись. А вони толк розумiють. Господаровитi. Коли б нам до них дотягнутися. Не буду хвалити тебе, а такоП гречки нi в кого нема. - Ну, так уже й нi в кого, - аж захвилювався, i рум'янець нерiвними смугами прорiзав жовтизну на щоках. - Чував, Дмитре, що в Жданiвцi один колгоспник, Данило Навроцький, новий сорт жита вивiв - таке велике, хоч на оберемок його, як дрова, клади. Прямо не зерна, а стрючки! - Оце б собi кiлька таких насiнин дiстати. Для дослiдiв! - загорiлись очi в Дмитра. - Не дiстанеш! - рiшуче запевнив Варивон. - У нього зерна було трошки. Частину висiяв, а частину роздав агрономам i рiльникам-агротехнiкам. - А може щось таки залишилося? - з надiКю поглянув на товариша. - Не вiддасть же вiн тобi останнК. - Варивоне, а може продасть якусь пучку, на мою гречку змiняК? - Про грошi - i не кажи, а от гречкою може й роздобриш його. Хоча навряд: не схоче розлучитися з найбiльшим скарбом. Та й зажимистий трохи цей Навроцький. - Уже всi справки навiв? - Та ще не всi. - Ех, Варивоне, задав ти менi задачу. Вредний, кажеш, дядько? - Трохи на тебе схожий! Ну, пора менi в дорогу. Що тобi привезти? - Заскоч в книгарню - може щось нове К. Лисенка, Лисенка попошукай! В журнали не полiнуйся заглянути - чи нема де його статтi. Iнтересно пише... широко думаК чоловiк. - Це не з тих, що в грядочку, як в могилу, все життя втаскаК. Широке поле, нас бачить... Ще тобi чого? - Привезеш з села трохи вiвса, того, що з вiвсюгом. - Вiвсянку будеш варити? Вона для хворих корисна, - зразу брикати почнеш, - ожив Варивон. - Чи трiКрувати думаКш? - Думаю. - У лiкарнi? - засмiявся. - У лiкарнi. Варивон вийшов надвiр, в задумi насвистуючи якусь мелодiю. "Чортiв Горицвiт! дуже просто - вiзьме i найде спосiб, як очистити овес од вiвсюга. Чи не соромно буде, коли хворий тебе випередить? Що його, значить, зробити?" - зручно прилiг на сани, i добрi конi понесли його в широкi iскристi далi зимового надвечiр'я. Село здалеку зустрiло Варивона веселим гомоном i смiхом: на широку, перерiзану мiсячним стовпом ковзалку висипала молодь. Пiд ковзанами шипiв i попискував лiд, з пагорбка однi за одними летiли гомiнкi санчата, шаленим коловоротом мчало фургало, i увесь прозорий вечiр зачаровано кружляв навколо рум'яноП юностi. Утiкаючи вiд хлопцiв, на берег зi смiхом вибiгло кiлька дiвчат. - Варивон Iванович! - раптом пiзнала одна свого бригадира. - Варивон Iванович! Варивон Iванович! - загомонiло навколо, басовито обiзвалась луна, i молодь кинулась на греблю. Не добiгаючи до Варивона, три ланкових, мов по командi, вирiвнялись в одну лiнiю i гордовито, задьористо попливли легкому бiлоруському танцi "Бульба". Ось вони зiгнулись, начеб сапаючи картоплю, молодцювате стрепенулись i почали обмотувати живою вервечкою хлопцiв та дiвчат, збиваючи Пх у тiсний клубок. Величезний кущ живоП "бульби" докружляв до свого бригадира i весело розсипався на греблi. - Спасибi нашiй бульбi, що так рясно зародила, бо воно, конКшно, тому що, що ж на сьогоднiшнiй день, - пiдвiвся на санях Варивон i став у позу розгубленого оратора. Хтось передчасно пирснув, але парубочий кулак обережно зупинив нетерплячого. Варивон дiловито прокашлявся, оглянув усiх i серйозно продовжував: - Воно рiч, з одного боку, все-таки така, постiльки по-скiльки, позаяк взагалi зокрема i частково, бо часто-густо трапляКться, зустрiчаКться сеК, теК, другеК i сяк-так; ну, але, з другого боку, начебто нiчого, та, власне кажучи, мало говорячи, на цьому можна й кiнчати... Гребля заколивалась од смiху. - Варивоне Iвановичу, пiслязавтра репетицiя буде? - Аякже! Тiльки в лiсi проведемо. - Оце добре! - усмiхнулась Степанида СергiКнко, сподiваючись, що за словами Варивона Iвановича криКться якийсь жарт. - Репетицiя в лiсi! - загомонiло навкруг. - Точно. Таку репетицiю влаштуКмо, що урожаКм запахне: будемо возити хворост для снiгозатримування. - Варивоне Iвановичу, попередити всiх Пздових? - виступив наперед Леонiд СергiКнко. - Усiх, Льоню, особливо горицвiтiвських: сам знаКш - хворий бригадир. А дiвчатам треба буде мати плести. Да такi красивi, як придане. Чи ви тiльки танцювати та ковзатись умiКте? - жартiвливо нагримав на своПх ланкових. - Ми i Псти вмiКмо, - прибiднюючись, лукаво вiдповiли тi. - В свого бригадира науку проходили. - А-а-а! Тодi я за нашi дiла не боюсь. Ну, летiть, зозулi, на коток. ПриПхавши додому, Варивон розшукав комiрника, i пiзнього вечора обсiК пiшли до зерносховища. - Чого ти таку нетерплячку пореш? - обурювався дорогою комiрник, якому Варивон навiть повечеряти не дав. - Важливе завдання К. Поки що це секрет. Але завдання державного характеру. - Державного характеру? - зразу подобрiшало перепечене морозом зморшкувате обличчя. Дома Варивон висипав на стiл насiння i довго розглядав зерна вiвса i вiвсюга. - Нiчим тобi не вiдрiзняються, значить, нi формою, нi розмiром. - Нiчим, - пiддакнула Василина, схилившись над столом. - Вiвсюг тiльки шершавий, а овес гладенький-гладенький. - Що гладенький, то гладенький. А чого ж трiКр не розбираК цього? Непутяща машина. Треба собi кращу збудувати. - КонструкцiП Варивона Очерета, - розмiялася Василина. - Iменно так, стара. Що ж його вигадати? Сiдай, стара, i разом подумаКмо: одна голова добре, а двi - ще гiрше. - А ну тебе! - Що, не подобаКться тобi твiй чоловiк? - Варивоне, ну, не мели. - А ти менi й досi подобаКшся. Iнодi зиркнеш оком на якусь молодичку, а згадаКш про тебе. Спитати б чого? Начеб ти щодня не вичитуКш менi за мою любов поораторствувати на загальних зборах своКП сiм'П. - Ти ще бiльше поораторствуй, то й дiтей розбудиш. - Еге, лякай, начеб я своПх очеретенят не знаю. Вони як робити, то робити, як вчитись, то вчитись, як Псти, то, значить, на свого батька рiвняються, як спати, то теж так, що й гарматою не добудишся. Василино, давай заспiваКмо. Коли спiваю - думки в мене так легко пливуть, наче по якiйсь канвi невидимiй. От воно може зразу ж i про вiвсюг надумаКмося. - Охрипла я, Варивоне. - Усе в тебе сьогоднi, як в турецькому меджлiсi... Ну, що ж його придумати? Ти, Василино, теж мiзкуй, бо не буде тобi спокою, аж поки винахiд не виллКться, як говорять ученi голови, в гармонiйну форму. Жаль, що ти пищика схопила. Щоб менi бiльше не ходити на рiчку шмаття прати, а то зовсiм голосу позбудешся. Пам'ятаКш, як ми пiсля жнив поверталися з поля? Як заспiвали: "Ой, зима, зима ще й мороз буде..." - I не спам'ятались, коли й в село в'Пхали. Кiнчили пiсню, оглянулись, а навколо вже люди стиснулись, - просвiтилося радiстю вибiлене першими снiгами спокiйне обличчя Василини. - Артисти, що й казати. - Варивон пiдiйшов до радiо. - Знову дiти поралися. Доведеться Пх ще ремiнцем повчити. Напевне трансформатора перепалили. - Полiз пiд стiл, де стояли сухi батареП, навпомацки перевiрив контакти, повеселiшав. Злива музики зразу ж затопила всю простору теплу хату, i вже, стогнучи, просилась на привiлля, наповнене симфонiКю вечiрнiх зiр, iскристого снiгу i пругкого синього вiтру. - Чайковський, - тихо пiдiйшла Василина до столу. - Мiй любимий композитор. Варивон сiв поруч з дружиною. Задумавсь. Уже, мов погожий осiннiй день, вiдпливла музика i молодо бризнула дiвоча пiсня, а Варивон не вiдривав широкоП руки од наморщеного чола. Думки, скупчуючись, тепер лише краКчком черкались пiсень, пiднiмались над ними, як зелене руно над землею... - Василино! Iдея! Подай-но сукняну ковдру, - раптом вигукнув i нетерпляче пiдбiг до лiжка. Ковдру вiн так приладнав до скринi, що вона похило опустилась на землю. Аж блiднучи од хвилювання, сiйнув жменю зерна по ковдрi i напружено застиг, поки овес не осипався на пiдлогу. На ворсистому сукнi забiлiло кiлька зернин, Пх i почав Варивон похапливо вибирати твердими пальцями. Потiм пiднiс до свiтла i захоплено вигукнув: - Василино! Нi одноП зернини вiвса не залишилось на моКму трiКрi - самий вiвсюг. Ну, як тобi трiКр конструкцiП Варивона Очерета? ПодобаКться? - ПодобаКться, - почала Василина розглядати зерна вiвсюга. - А сам винахiдник подобаКться? - запишався Варивон. - I пiсля цього не догадаКшся щось на стiл поставити? Не буде з тебе справжньоП господинi. Нiколи не буде... Як це менi патент на винахiд придбати? - I на обличчi Варивона вiдобразилась така нарочито перебiльшена задума, що Василина розсмiялась на всю хату. - Смiйся, смiйся, а винахiд хоч i кустарний, одначе толк принесе. Це, дивись, знов у газетi твого чоловiка пропечатають. Дмитро тодi лусне iз завидкiв. Ну, менi пора ще до своПх хлопцiв, - швидко почав збиратися Варивон. - Треба сказати, щоб завтра всi по хворост Пхали. Але Василинi i догадуватись не треба було, що Варивон аж горить вiд нетерплячки розповiсти усiм про свiй дослiд. Та навiть словом не обмовилась: знала - не любить чоловiк, коли хтось наперед угадуК його думки. В правлiннi Варивон зразу ж похвалився своКю спробою Кушнiревi й для бiльшого доказу урочисто вийняв з однiКП кишенi жменю вiвса, а з другоП - пучку вiвсюга. Кушнiр зрадiв, але дiловито перемiшав обидвi купки зерна i перевiрив дослiд на своКму пiджаковi; коли ж на темних ворсинках заколихалися розбризканi вiвсюжинки, вiн, навiть не обтрушуючи Пх, пiдбiг до телефону й подзвонив у райземвiддiл. - Це дiло усiм, усiм колгоспам згодиться! Удосконалимо твiй почин. Як не ми - народ удосконалить. Бо цей вiвсюг у печiнках нам сидить. Правду кажу? - Хiба ж ви можете коли щось не так сказати, - перебiльшив заслуги свого голови i, чекаючи на розмову з районом, заскромничав, неначе молоденька ланкова. III Вночi палата густiше пахнула мiцним розпареним настоКм лiкiв. Iнодi в тишi на низьких нотах сплескував окрик хворого i стихав, як дальнiй занепокоКний гомiн осiнньоП хвилi. Не спалось Дмитровi. Пожадливо вдихав рiзке повiтря, прислухався до туго нап'ятих поривiв вiтру, а перед очима коливалась i коливалась роботяща весна. Вiн ждав ПП, як сама земля; радiв, угадуючи ПП легку, розгонисту ходу, i тривожився, хмурився, вiдчуваючи, що десь бiля самого обрiю причаПлися мертвотнi приморозки i круговерть суховiПв. Вони врiзалися не тiльки в колгоспнi масиви, а й в його тiло. I полегшено зiтхав, коли чорнi видiння змiнювалися трепетним, як птиця, розгоном зеленого поля, голубими озерами льону, рожевими хустинами гречки. Серед усiх думок найбiльше виплескувалась, струмувала одна: яке ж виростив жито Навроцький? "Зерна такi, хоч на оберемок клади", - смiялися очi Варивона, i перед Дмитром знову пiднiмалося поле, мов гай, мудро похитуючи новим могучим колосом, пересiваючи до самого кореня сонячний дощ. "А який же вiн, цей Навроцький? Чи зумiК по-справжньому дiлом повернути? Не огородиться од широкого свiту крихiтними вiкнами-дiляночками, як деякi завiдувачi хат-лабораторiй? Нi, не може такого бути. Нiяк не може". Вдивлявся в темряву, уявляючи образ невiдомоП людини. Чужа судьба уже ставала частиною судьби Дмитра, зрiднялась iз ним, як рiдняться солдати в бою. I радiсно було, що десь, зовсiм недалеко, за заснiженими шляхами, вiдкрився його однодумець зi своПм неповторним сяйвом, напруженим творчим розмахом, з живою мислю; вiдкрився, мов нова зоря, тiльки свiт ПП не сотнi рокiв iшов до землi, а зразу ж проснувся радiсними i хвилюючими промiнцями. I, вже засинаючи, твердо вирiшив: "Завтра ж поПду до Навроцького. Побачу, як вiн господарюК. Попрошу зерна для свого колгоспу. Хоч i скупий вiн, а щось таки вдiлить. Мусить вдiлити". Ця думка i в снi м'якою усмiшкою перекочувалась на гордовитому, оброшеному потом обличчi Дмитра. Вранцi пiсля снiданку вiн пiдiйшов до дебелоП сестри-хазяйки з добрими лiнивими очима, характерними для спокiйних розповнiлих людей. - ОдужуКте, Дмитре Тимофiйовичу? - радiсно зустрiла його, i двi борозенки побiгли вiд уст до пiдборiддя. - Зовсiм одужав, Ганно Петрiвно. - От i гаразд. У нашiй лiкарнi Марiя Iванiвна i мертвого поставить на ноги. - А здорового з нiг звалить, - сказав жартома. - От уже i не сподiвалася на вас! Ну, Дмитре Тимофiйовичу, на вас саме сонце не вгодить! Нiяк не вгодить! - так обурилася Ганна Петрiвна, що аж крапельки роси затремтiли на ПП верхнiй губi. Будучи простою, малописьменною жiнкою, вона всiКю душею зрослася з лiкарнею. Коли привозили тяжкохворих, з перекривленими вiд болю рисами, то й засмучене обличчя Ганни Петрiвни в якiйсь мiрi ставало схожим на обличчя хворого. Для нього в неП завжди знаходилися такi потрiбнi, вiрно угаданi слова, що перекручене, мов корiння, лице хворого з подивом починало м'якшати i розгладжуватися. I часто доводилося ПП чоловiковi, мовчазному рахiвниковi з сiльпо, до самоП ночi сумирно простоювати в синюватому свiтлi коридора, чекаючи, поки його дружина втихомирить спокiйним, спiвучим голосом якусь покалiчену людину. - Ганю, ти вже? - несмiливо питався, коли вона з утомленою усмiшкою боком виходила з палати. - Тихше, Володю, - притискала короткий палець до вуст, i чоловiк злякано, округлими очима, зиркував по коридору, який i зимою красувався квiтами, вирощеними дбайливими пухкими руками Ганни Петрiвни. "Велика моя жалiбниця", - любовно називав дружину, завжди почуваючи в душi перевагу ПП над собою... - Ганно Петрiвно, та я пожартував, - Дмитро був нерадий, що вирвалися такi слова. - Вiрно - пожартував. - Якiсь у вас жарти... утопленика, - почала трохи вiдходити. - Це тому, що я топився. З водою вони влилися... Ганно Петрiвно, дайте менi мiй костюм. - А це що за новi жарти? - знову обурилась. - Менi треба у мiсто сходити... На одну часинку. - Дмитре Тимофiйовичу, ви в своКму розумi? - в непiдробленому жасi округлились очi сестри. - Та наче в своКму. - Нi, доведеться таки вас показати невропатологу. Лiкували, лiкували чоловiка, поставили на ноги, а вiн за один день, як град, хоче всю роботу спустошити. Що ж тодi про нашу лiкарню скажуть? Ви подумали про це? Iдiть менi зараз в палату i чекайте обходу. - А пiсля обходу дасте? - Нi, ви таки неможлива людина, товаришу хворий. Що вам у мiстi? - перейшла на офiцiальний тон i зразу ж не втрималась на ньому: - Я сама пiду. - Самi ви цього не зробите. - Чому б це я не зробила, товаришу хворий? - То таке дiло... - Дмитре Тимофiйовичу, ви хитруКте, з чимсь криКтесь. Мене ви не обманите i костюма не отримаКте. Це вам кажу категорично, точно i з усiКю вiдповiдальнiстю. У нашiй лiкарнi службовi обов'язки виконуються вiрно i точно. - Ганно Петрiвно... - Ви вже сердитись починаКте? Стидно, Дмитре Тимофiйовичу, такий серйозний бригадир, а говорить таке, як кустар-одиночка. У нашiй лiкарнi аж незручно такi слова слухати. У вас бiльше до мене справ нема? - Ганна Петрiвна з перебiльшеною строгiстю вклонилася Дмитровi i, розгойдуючись, попливла в палату. "Несвiдомiсть, цiлковита несвiдомiсть", - зашiптувала дорогою. "У такоП що-небудь випросиш, ПП нiчим не проймеш, - похмуро провiв поглядом широку постать в свiтлоблакитному халатi. - Несвiдомiсть заПдаК жiнку i навiть не розумiК цього. Теж менi службовi обов'язки у нашiй лiкарнi виконуК... Що ж його робити?" Косуючи очима, прослiдкував, коли строгий, бiлоснiжний, як виводок лебедiв, обхiд попрямував у першу палату, а сам, хвилюючись, вскочив у канцелярiю. Тремтливими руками зняв телефонну трубку, попросив гараж. - Гараж! ОлексiКнко слухаК! - загаркавив, заклекотiв голос шофера секретаря райпарткому, i Дмитро зрадiв, неначе маля. - Сергiю, виручай! - А-а-а! Дмитре Тимофiйовичу! Що воно трапилось? У лiкарнi захарчували чи горючого не дають? Це ми дiло поправимо, - закипiв розгонистий смiх. - Нi, не те... Костюм i пальто у мене... вкрали. - Украли? Так я зараз же сестру-хазяйку, як цибулину, облущу. Я ПП на тротуарi машиною переПду. Я ПП перетрушу, як солому соломотряс! - задихався вiд обурення мiцний, басовитий голос. - Сергiю, це все потiм зробиш. Зараз привези менi якусь одежину. Та й чоботи прихопи. - I чоботи вкрали? Тодi я сам з цих господарiв i ременя, i лика надеру. - Товариш Марков дома? - На нараду в обком виПхав. - Сергiю, мене пiдкинеш в одне село? - Далеко? - Кiлометрiв п'ятнадцять. - Дорога справна? - Нове шосе. До Жданiвки. - До Жданiвки. Це територiя другого району. Нi, Дмитре Тимофiйовичу, сьогоднi нiяк не можу - у мене побачення. - Та плюнь ти на побачення. - Ну, Дмитре Тимофiйовичу, вiд вас я цього нiколи не чекав. Спасибi. Услужили. Цi слова я передам по прямiй адресi. - Сергiю, - мало не застогнав Дмитро. - Тут таке дiло у мене. Сам товариш Марков похвалить нас обох. - Похвалить? - Неодмiнно. В одного колгоспника К новий сорт жита. Зерно таке велике, мов жолудi. - Та ну? Через двадцять хвилин прибуду, як часи. Вискочивши з канцелярiП, Дмитро сторожко пiшов до головного виходу. Коли ж бiля лiкарнi загула машина, вiн нетерпляче вискочив на ганок i тривожно-радiсним поглядом зустрiв рослу постать ОлексiКнка, який, сяючи змовницькою широкою усмiшкою, нiс перед собою оберемок одягу. - Де та сестра-хазяйка? Я Пй зараз викладу основи шоферськоП науки! - забасив розчервонiлий Сергiй, ледве втискаючись у дверi. - Потiм, Сергiю. Скидай тут одежу i притримуй ручку, щоб нiякий дiдько з лiкарнi не нарвався, - про жiнок я думаю. - Ви що, туг, на ганку, переодягатись будете? - здивувався ОлексiКнко. - Чим тобi погане мiсце? - затанцював Дмитро, вбираючись у штани. Шофер з подивом покосився на нього, а потiм засмiявся. - Тихше, Сергiю: бухкаКш, наче грiм, - уся лiкарня збiжиться. - Я б хотiв, щоб тiльки сестра-хазяйка прибiгла. Це вона усе iз коренем тут ломить? - Iз коренем. Вона така, - майже механiчно вiдповiв, натягаючи чоботи. Але ОлексiКнко ще сильнiше розреготався: - Ох, i ловко ж ви мене пiдманули... - Так уже й пiдманув... - не знаК, що вiдповiсти Дмитро. Незабаром виПхали з мiста, i зимовий сонячний день привiльно розкинувся у всiй своПй красi. Вдалину бiгли поля, кружляючи, вони випромiнювали трепетнi струни прозоро-синього повiтря. Здавалося, наче вiяла легкого зернистого дощу пiднiмалися вгору, з снiговоП рiвнини, щоб згодом, весною, опуститися родючими зливами на землю. Придорожнi дерева накрапали золотисто-голубим воском, i посiчений снiг пiд ними лежав, як щiльники. З долини, неначе з дна, почало пiднiматися, напливати село, навпiл подiлене рiкою. Пiсля недовгих розпитiв зупинились перед новим будинком. Не встигла машина в'Пхати в двiр, як iз схiдцiв ганку проворно збiг низькорослий лiтнiй чоловiк з загостреним внизу землистим обличчям i карими упертими очима. - Просимо до хати, - з гiднiстю вклонився Дмитровi i СергiКвi. У великiй свiтлицi Данила Петровича Навроцького тiсно вiд книжок, вазонiв, ящикiв i полумискiв. Зеленi вогники сходiв м'яко пiднiмалися над вогким чорноземом. мiдними злитками суглинку i попелястим супiском, вiд якого так свiжо вiК лiсовим корiнням. - Не вмiщаКться все моК господарство в хатi-лабораторiП. Прийшлося викурити свою бабу iз свiтлицi, - викресали смугу мерехтливих iскор розумнi примруженi очi Навроцького. - Стара! Ти там щось приготуй для гостей! - гукнув, не розчиняючи дверей до другоП кiмнати. Сiвши за стiл, вiн, наче птах iз клiтки, виглядав з-за двох високих стосiв книжок. "Бiблiотека бiльша, нiж у мене", - з пошаною окинув поглядом Дмитро саморобнi книжковi шафи. Розмова потекла невимушене. Рухливий, невеличкий Данило Павлович, немов щиголь, завзято перескакував вiд одного ящика до другого, пояснював, що i як у нього посiяно, якi дослiди йому вдалися, а на яких спiткала невдача. I мова в господаря, легка, мов птах, була пересипана науковими термiнами, цитатами. Дмитро цупко вбирав найпотрiбнiшi слова, мiркуючи, що можна розповiсти Варивоновi, аби той передав яку новину ГригорiКвi Шевчику. Одначе, коли розмова зайшла про жито, Данило Петрович одразу ж насторожився, найоршився, i слово почало падати мляво, обережно. - Вивiв пару кущикiв. Але ще треба перевiрити, бо може розщепитися. МоП дослiди з житом тiльки в ембрiональному станi. - Даниле Петровичу, хоч покажiть своК зерно. - Та... - зам'явся Навроцький i раптом веселiше додав: - Восени я висiяв його в грунт... - Усе висiяли? - недовiрливо i з острахом подивився згори вниз Дмитро, стежачи за кожною змiною рухливого обличчя. - Та кiлька зернин залишилося, - промовив нерiшуче, i тiнь невдоволення зморшкувате лягла на чоло.- Всього-на-всього кiлька зернин. Бережу Пх, як зiницю ока. - Дайте хоч одним оком поглянути на них, - стрепенувся Дмитро, чуючи, як починаК ворушитися в ньому гнiв. - Вони десь у Юрiя, синка мого, а вiн саме поПхав на курси. Було явно видно, що обережний селекцiонер хитруК, i Дмитро, млiючи вiд хворобливого поту i млосного стугонiння кровi, ледве стримував себе, щоб не сiконути пекучими, злими словами. Не такою вiн уявляв собi зустрiч з Навроцьким. Завжди, стрiчаючись з новими людьми, чекав од них чогось надзвичайного, того, чого часто бракувало йому. I такi люди залишалися для нього друзями на все життя, хоча б вiн Пх бачив раз на вiку. Коли ж його сподiвання не здiйснювалися, переживав боляче, начебто украли в нього найцiннiшi скарби. - Даниле Петрови