де, можливо, уже засiв "ворог". Погожий осiннiй ранок покотив над деревами вибiлене сонце, низько полями розтiкався туман, наливаючи зiбраним молоком долини й яруги. На потемнiлих стернях рожевiло вогке павутиння з нанизаними дрiбними ягiдками роси. А над усiм привiллям жовтозеленою хвилею здiймався Великий шлях, впливаючи високим гребенем у синiй лiс. Конi дружно клепали суху дорогу, низькою октавою озивалися непКресохлi видолки, залiзом передзвонювали пагорби, i на них залишалися синюватi сережки пiдкiв. Наближаючись до лiсу, Дмитро повернув коня на лiву, зарослу дерном обочину i, немов крiзь нескiнченнi зеленi брами, поПхав помiж склепiнням саджених в два ряди лип. Вiктор Снiженко зрозумiв, що дерева захищають Пх вiд "ворожоП" розвiдки, i собi повернув на праву обочину Рiзьбленi тiнi, плямисто перемежованi iз сонячним сяйвом, швидко мерехтiли. грали на мiцно натягнутiй короткогривiй шиП коня, яскравим лiхтариком спалахували в розумному синьому оцi. Пильно вдивляючись у далечiнь, Дмитро не забував про своК горе, що обплутало його, як павутиння стерню. "Бути посмiховищем села, половинити свою душу. I за кого?" - Пжаком ворушилася всерединi злiсть. Пiдпирало серце до горла. Коли б йому сказали, що згорiло усе його добpo, померла дружина, - вiн не так би уболiвав, як тепер. Зараз була кинута грязь на його iм'я, честь, гордiсть, любов. I тому Дмитро не мiг опанувати свiй розум. Шляхом пройшло кiлька подорожан, прогуркотiли двi пiдводи, а потiм, бiля самого лiсу, забовванiла самотня постать. I враз Дмитро гострим оком упiзнав Григорiя Шевчика. Владним рухом повернув коня на шлях i галопом рвонувся наперед. Сколихнулась улiво, вправо дорога, немов береги, а потiм, прискорюючи бiг, почала креслити плямистi кола. Гудуть i дзвенять копита, поскрипуК нове пахуче сiдло. А неспокiйне серце вершника розпираК стiни грудноП клiтини. Григорiй на момент зупинився, i його очi заслiпились голубим сяйвом вихопленоП з пiхов гостроП шаблi. НаближаКться перекошене злобою обличчя Дмитра. Шевчик зразу здогадуКться про все. Змахнувши руками, як птах крильми, легко повертаК назад i стрiмголов летить по лiсу. Дмитровi добре видно чорнi кульчики, що густо перехитуються на парубочiй потилицi, мiцну шию, заокругленi лопатки, i першi кiльця хребта, що рiзко виступають з-пiд сорочки. На спинi Григорiя виступаК пiт, i сорочка темнiК великою плямою. "Рiдкий же ти, рiдкий". НаближаКться до ненависноП постатi. Пружно пiднiмаКться Дмитро на стременах, готуючись до вдару. I в цей час чуК клекiт копит i голос Снiженка: - Горицвiте, чи ти не сказився? "Нi, не сказився", - чуК як владнi слова охолоджують його, проте повертаК коня лiворуч вiд Григорiя, щоб вдарити правою рукою, не через шию, а вiд шиП коня. Григорiй чуК на собi важкий i вогкий подих. Розумiючи, що не встигне добiгти до лiсу - вiн уже простягнув до нього своП обiйми, - раптово круто звертаК праворуч до високоП обочини, з якоП висунулось потрiскане, покалiчене корiння лип. Схопившись обома руками за напiвживе плетиво, вiн злiтаК до дуплавого дерева i кидаКться в лiс. Кiнь Дмитра, свiчкою звившись на диби, не вискочив на насип i зупинився на окрайцi шляху. В цей час гнучкi й мiцнi руки перехопили Дмитра. Шарпнувся вiн, але вирватися не змiг. - Ти чого розвоювався? - рiзко дивиться блiдий од хвилювання Вiктор Снiженко. На його високому лобi спухаК i тремтить продовжня прожилка. Дмитро, стихаючи, нiчого не вiдповiв; слiдкував за густолiссям, що закривало Григорiя. Звiдти незабаром пролунав гнiвний голос: - Iдоле ти! Розбiйник з великоП дороги! Була б у мене зброя - тодi помiрялись би, хто - кого. Послухав дурних язикiв i голову загубив. Не твоя у мене вдача! - Поговори менi ще, - злiсно засичав, але останнi слова Шевчика зменшили його гнiв i ворухнули iскорку надiП, що i справдi, може, нiчого особливого не трапилось. - Ти чого розвоювався? - вдруге перепитав Снiженко. - Одного земляка заманулося провчити. - Так шаблею захотiв провчити? - А чого ж... iнструмент пiдходящий, - перекривились уста. - I зарубав би? - ще сильнiше обрушуКться на нього Снiженко. - Навряд. Але помережити спину синцями - помережив би... Не дивися так. Шабля ж i тупу сторону маК. - Ну й штучка ж ти, скажу тобi. Я й не знав, що стiльки сiльського iдiотизму напхнуто в твою розумну голову. Подивишся збоку - чоловiк - чоловiком, а роздивишся - свистун - свистуном. - Ти менi не дуже свисти, бо за це i з тобою можу шаблю схрестити. - Невже схрестив би? - злостиво примружився. - Ну й характер у тебе, скажу, як у норовистого коня. Куди там - ще гiрший. - Добрий для мене буде. - О, - насмiшкувато скривився Снiженко, - виплила поганенька власницька закваска: "Аби менi було добре". З такого "аби менi" знаКш, що виростаК? Мовчиш? - А що я тобi, зараз промову буду говорити? Тут серце мало на шматки не розiрветься, а вiн... - I хай порветься трохи, - промовив Снiженко. - Може, поганi корiнчики полопають, отi, що заважають тобi яснiше на свiт дивитися. - Ти про що це? - А про те саме. Про тi ворсини, з яких "аби менi" виростаК. - Так ти до кого мене рiвняКш? - знову спахнув Дмитро. - Ти життя моК знаКш? У мене кожна зернина мозолем зароблена, кожна билина моПм потом зросилася. Хлiб менi поперек горла не стане, бо в ньому нема зерна неправди. - Хм. Я й не знав, що так умiКш говорити. Це ти красиво сказав, але через власницький тин не перескочив. Напiвослiплий Дмитро рвучко вiдкинувся назад i гостро поглянув на Снiженка, який, збiльшуючись в очах, пружньо пiдводився на неспокiйному конi. - Не тiльки один ти можеш сказати: хлiб менi поперек горла не стане, бо вiн потом пiдплив. Гляди, щоб цей пiт брудною калюжкою не став, коли огородишся ним вiд великого життя. Тодi зачервiКш, наче бур'янина на межi... Зараз ти вiдмахуКшся вiд мене своПми власними турботами, своКю працею. Добре працювати - велике дiло. Але цього мало для тебе, для мене, для Варивона, для нас, вихованих революцiКю, Жовтнем... От на змаганнях ти перемiг мене. ДумаКш, позаздрив тобi? Нi. Правда, оберiгайся, щоб позаду не залишився. Кiнь мiй не завжди спотикатиметься. - Постараюсь. - Старайся, бо нелегко буде. - Знаю. - А коли побачив тебе, що почав пiдривне дiло вивчати - зрадiв. Чоловiк iз толком, подумав. От скажи: чому ти так за вiйськове дiло взявся? - Що ж я, думаКш, крiт незрячий? - сердито заговорив Дмитро. - Не бачу, скiльки гадюк, i то не одноголових, сичать на нашу державу. Не один Чемберлен виплодився на Заходi. Так що дати кiлька карбованцiв на ескадрилью "Наша вiдповiдь" - це крапля у морi. Воювати за мене дядя не буде. А я не той олов'яний .солдатик iз казки, якого рибина проковтнула - i хоч би тобi що. Боюсь, що мною навiки можна подавитись. Не знаю, яким був рубакою Богун, але покалiчать менi праву руку, то шаблю зумiю i в лiвiй тримати. Менi своя влада дорожча руки, дорожча життя. Та чого я з тобою зараз буду говорити, коли ти не розумiКш, що в мене ось на душi робиться? - Трохи розумiю, Дмитре. Це справжня мова. Таким тебе в усьому хочу бачити. Ти розумiКш, як тобi зараз необхiдно ширше входити в життя, дiлами ворочати... - Ну, знаКш, я в чини лiзти не хочу. МоК дiло мале: ори та сiй. Я тiльки трудiвник, справжнiй трудiвник. - Довбня ти вперта, одноосiбник, - роздратовано вiдрiзав Снiженко. - А ти стань господарем землi. ЧуКш, господарем, почесною людиною, що своПй рiднiй державi увесь талант, усю силу, усе серце вiддаК. То коли вiйна буде - одне дiло, а зараз теж вiйна iде за соцiалiстичну перебудову всього нашого народного господарства. Без цього нi прожити, нi дихнути нам, нi оберегти надбань революцiП. Коли ти вчепишся в хвости своПх шкапин, то, гляди, цi самi чемберлени, гiрше турецькоП орди, i нас, i дiтей наших у ясир поженуть, немов отих чаКнят, в огнi попалять, залiзом усi кiсточки розчавлять... Ти бачиш, що зараз у нашiй краПнi робиться? Як ми будуКмося, ростемо, як промисловiсть пiдводиться, як робiтничий клас допомагаК спинатися нам на ноги, як по селах сози, колгоспи виростають? РозумiКш, як партiя, Сталiн нас виводять у яснi свiти? В цьому наше майбутнК. Ось де тепер i твоК мiсце, широке, як свiт. I подивись, Варивон Очерет без всякого змагання перегнав тебе на новому шляху. ЧуКш? - Та чую, не позакладало. - Вiдцiджував з рiзкоП напруженоП мови правдивi слова, не спускаючи погляду з рухливого обличчя Снiженка. - Нi, позакладало. Власницький леп, скрипливий вiз звузив тобi очi. Бач, я в чини лiзти не хочу. Я труженик. Я сiренький мужичок. Я тiльки цабе, рябий, - знаю. Так хай в чини, на нашу шию куркуленко лiзе, син помiщика, вчорашнiй бандит, петлюрiвець. А вони в кожну шпаринку, як таргани, намагаються пролiзти. I Пм твоП слова солодше меду. Зрозумiло? - Я не подумав над цим! - Мало часу було? А ти подумай. Пора ширше на життя дивитися. Не маленький. - Постараюсь, товариш голово, - сказав насмiшкувато, але на самотi замисливсь. Розумiв: велика правда життя пiднiмалася в суворiй мовi Снiженка. LVIII Мовчки поверталися додому. Вiтер, пiдiймаючи пилюгу i сухий лист, глухо шумiв в обважнiлих вiтах широкого шляху, виривався на поле i двома дужими крильми летiв до села, що поки обрисовувалось лише одними садками та веселими помахами вiтрякiв. Наче макове зерно, сiялась мряка, а на ворсi пiджакiв матово поблискували дрiбнi краплинки. Варивон скоса поглядав на товариша i тiльки зрiдка злiсно спльовував на потемнiлий шлях. - Ти б, може, переключив третю скорiсть на другу? Женешся, наче з ланцюга зiрвався. Нутро, значить, без горючого перепалиш. Дмитро навiть не оглянувся. "Приб'К, бiс окаянний. Нiзащо, нiпрощо може молодичка перетерпiти... От наградила доля характером, будь ти неладен". Варивон, розумiючи, що насуваКться хмара, хотiв як-небудь втягнути Дмитра обхiдним шляхом у розмову. Але з того нiчого не виходило. Тим-то бiля самого села почав говорити прямо: - Дмитре! - Ну, чого тобi? - неласкаве зиркнув. - Та покинь ти на мене дутися, як миша на крупу. Що ж, я уже тобi, значить, не товариш, чи як? Швидко щось ти дружбу забуваКш. - Ну, не тягни... - А ти не норовись. Усякий тобi командиром хоче бути. Ну от я про Югину хочу поговорити. - Що тобi про неП говорити? - Як що? Двоюрiдний я ПП брат, чи стовпець необтесаний? Ти покинь усякi витребеньки. Югина не з тих, що хвоста пiднiме i комусь на шию почепиться... Повiк не зрадить така. - Це я сам взнаю. - Як? - Знаю як. По одному погляду пiзнаю. - Вiрне слово? - Вiрне слово. - Ну, тодi я не журюся. Спокiйно йду до своКП Василини. На весiлля приготуйся з Югиною до мене. - Добре, прийдемо, - вiдповiв механiчно i невидющими очима поглянув на Варивона. В селi стало затишнiше. Попрощавшись iз Варивоном, Дмитро повiльнiше попрямував додому. "У неП обличчя, вдача не збрешуть. Не до тих вона належить". Поволi пiдiйшов до плота. У цей час назустрiч йому вийшла мати. Острах вiйнув в ПП очах, коли побачила таке напружене i злостиве обличчя сина. - Добридень, Дмитре. - Добридень, мамо, - i пiшов до хати. - Ти чого такий? - стала поперек дороги. - Не застуйте, - рвучко пiдходить до порога i вже не чуК, що позаду говорить мати. Двома мiцними ривками вiдчиняК сiнешнi i хатнi дверi, застигаК у рамцi одвiрка. У хатi напiвтемне i чисто. У кутку снiп житнього колосся вiК устоКними пахощами поля, нагадуючи, що далеко вже вiдiйшло красне лiто. Прихилившись до скринi, стоПть скам'янiла Югина. Навiть не ворухнулась похилена голова, коли вiн увiйшов. Низько спущена хустка затемнила ПП обличчя. Скiльки вони так простояли одне навпроти одного - не Пам'ятаК. Тiльки раптом пiдвелося незвично прекрасне i блiде обличчя дружини, i подивились на нього правдивi очi не з острахом, не з проханням, не з перемежованими половинчастими почуттями, а з глибоким-глибоким докором i незрозумiлим подивом. А непролитi чистi сльози уже бринiли в обiдках збiльшених очей. I Дмитровi враз стало соромно за себе, за свою дику злiсть, за напад на Григорiя. Вiн уже не може бiльше дивитися в очi дружинi i, водночас почуваючи, як раптом вiн звiльняКться вiд гнiтючого тягаря, що не тiльки налiг на нього, а й перекрутив, скам'янив усю його душу, - тихо говорить: - Оце так чоловiка стрiчають? Чарки на столi нема, обiд не стоПть. Не варила, може? Розлiнувалась? - i лагiдно усмiхаКться доброю усмiшкою, нiби просячи пробачення в дружини. I Югина, що приготувалась до найгiршого, бiльше не може стримати слiз. Враз Дмитро став Пй невимовне дорогим, близьким, любим. Плачучи, кидаКться до чоловiка, охоплюК його шию руками. - Дмитре, дорогий... I ПП голова б'Кться на широких мiцних грудях дружини. Вона ще не розумiК всього, що трапилось, ще внутрiшнiй острах морозом пробiгаК по спинi, але вже знаК, що Дмитро, ПП Дмитро невiддiльний вiд неП, що без нього опустiло б ПП серце, як порожнiй вимолочений колос. I це не дивуК, а радуК ПП, хоча недавно ще почувала себе поруч з Дмитром цiКю самою беззернистою зiгнутою стеблиною. ПП тiло, вiдчуваючи на собi дужi заспокiйливi руки, наливаКться такою любов'ю, як в щасливих жiнок, що вперше вiдчули материнство. Вона вiдхиляК голову, щоб подивитись на Дмитра, i вражено помiчаК в куточках його очей вогкий, щасливий блиск. I чоловiк ще ближчим, дорожчим стаК для неП. - Дмитре, мiй Дмитре, - тулиться до нього. - Що, дорога? - Вiн, пiдiймаючи свою кохану на руки, цiлуК, ПП. Докiя, ставши на порiг, з подивом i хвилюванням дивиться на сина i дочку, а потiм непомiтно виходить у сiни. "Порозумiлися. Тепер усе пiде на лад, - закривши дверi, ще бачить перед очима невiстку й сина i зiтхаК: - Нi, таки Тимофiй не шанував так своКП ДокiП..." Частина друга I В морозному передсвiтанку, стишуючись, весело шерехкотiв лапатий, сизий снiг, i в саду без вiтру перегойдувалася обважнiла ткань пухнастого вiття. В густому досвiтi, коли все так принадно, виразно окреслюКться i збiльшуКться, здавалося - не снiг, а легкокрилi зграП птиць злiталися на синьо-димчастi розлогi крони дерев. - ПоПхали! - Дмитро зручнiше засунув за пояс колун, пiдхопив на плече топтуху i легко, обома ногами, вскочив у металевi затиски лиж. - Тату, вiзьмiть мене iз собою! - напiвроздягнутий русявий хлопчик, випустивши з рук сiнешнi дверi, проворно добiг до Дмитра, з надiКю .поглянув на нього великими чорними очима. - Акиш, малеча, до хати. На рiчцi ще, чого доброго, тебе щука проковтне. Вiзьме, значить, та й проковтне всього, тiльки чоботи i ремiнець на берег викине, - з перебiльшеним гнiвом накинувся на свого похресника Варивон. - Андрiю, я що сказав? - строго промовив Дмитро до сина, i той зразу ж насупився, примружуючи очi i пiдбираючи губи. Варивон поглянув на розгнiваний вид хлопчини i ледве не покотився зо смiху. - Подивись, подивись на нього, - шепнув Дмитровi. - Викапаний батенько. Навiть нiздрi так, як у тебе, тремтять, коли ти сердишся. Дмитро через плече зирнув на сина, усмiхнувся, подобрiшав: - Вiзьму тебе, Андрiю, на рiчку, як потеплiшаК. Ну, бiжи до хати - замерзнеш. - Чого б це я замерз? - сумовитими очима поглянув на батька, але той, не обертаючись, трохи пригнувся i розгонисто, чорнiючи та збiльшуючись, пiдiймаКться на високий перемет. Два чистих, рiвних слiди прорiзали снiг, i свiтанок зразу ж Пх наповнив темнiшою синню. - ПоПхали, - з жалем i болем вирвалося з грудей хлопця. Вiн довго слiдкуК за двома чорними постатями, що спадають в долинах i знову пiдносяться на пагорбках. ЗдаКться, зараз вони Пдуть не до Бугу, а пiднiмаються хвилястими кручами на горбовини прихмареного неба, що вже трепетало свiжими барвами i розколювалось матовою смугою ранку. Уперто мотнувши головою, хлопець легко бiжить до хати i ледве не збиваК з нiг невеличку метушливу дiвчинку. - Андрiю, чого ти роздягнутий бiгаКш по холодi? Я мамi скажу. - Ет, помовч менi, розумниця. - А як простудишся? - Нiчого менi до самоП смертi не буде вадити. - А як буде? - Ольго! - i Андрiй гримаК на сестру таким самим голосом, як нещодавно батько на нього. Дмитро, тiльки-но сковзнув лижами, почув радiсний приплив сили. I зараз, у дужому поривi, злiтав на живу димчасту кручу, що круто обривалась над самим Бугом. - Куди тебе чорти несуть? - стурбовано гукнув позаду Варивон. Дмитро навiть не оглянувся. Iще один ривок уперед, i вiн у захватi зупиняКться перед самим обривом, що де-не-де просвiчуКться iскристими обвислими сотами гранiту. Звiдси за широкими плесами чистого, незавiяного льоду на багато кiлометрiв розтяглося низинне Забужжя, i небо над ним здавалося незмiрне вищим, анiж за тими пагорбами, що залишились позаду. Неначе з птичого польоту, внизу рельКфно вирiзьблявся чотирикутник села Iвчанки, оторочений з усiх бокiв заснiженими садами. В центрi села, над стрiмкими пiрамiдами молодого парку, височiло кiлька двоповерхових будинкiв - колбуд, школа, лiкарня, правлiння колгоспу, а далi, понад рiвними вулицями, неначе ляльковi, бiлiли новi будiвлi колгоспникiв. Здалеку все здавалось таким легким i прозорим, що без звички бiльше скидалось на розкiшну зимову картину, закинуту серед снiгiв, нiж на справжнК живе село, яке саме то тут, то там гасило яскравi огнi. Дмитро рукою стер з брови самотню снiжинку i трохи подався праворуч. Зараз вiн стояв на тому самому мiсцi, де в двадцятому роцi його батько стрiчав останнi години свого життя. - Ой, матiнко моя, як тут, значить, страшно! - розчервонiлий кряжистий Варивон вибрався на кручу i косо подивився униз. - Упадеш - i кiсточок не позбираКш. Ой, ой! - Вiн перелякано замахав руками, наче справдi вже валився з кручi, круто повернув лижами i, репетуючи та дивовижно присiдаючи, помчав iз гори до рiки. Подивишся збоку - от-от упаде чоловiк: так незграбно перехиляКться, орудуючи не лижними палицями, а довгим рибальським бовтом. - ВиробляК, мов хлопчак. - Дмитро пружно, вiдчуваючи кожну жилку в тiлi, почав спускатися слiдом за Варивоном. З кожним кроком все бiльше i бiльше опускаКться, немовби входить у снiги, чiтка панорама села, i зрештою тiльки видно срiбну узорчасту стiну саду з розчахнутою широкою брамою, од якоП розмахнулись в Забужжя вигнутi крила дорiг. Тепер на округлому, як гнiздо, виступi берега яскравiше, голубим пароплавом, випливла електростанцiя, пiднiмаючи вгору п'ятикутну зорю i ранкову зiрницю. Посеред рiки, де протiкала бистрiнь, зашипiв, увiгнувся i трiснув кiлькома слiпучими промiнцями ясний лiд. Перейшовши Буг, друзi опинились на льодовому просторi, покритому мiцною, наче перепеченою, травою: лiто цього року було дощовите, вода вийшла з берегiв, i колгосп не змiг навiть викосити отаву. Так ПП, високу, зелену, i прихопили заморозки, перепалили морози. Помiж травою блискавкою викручувався зарiчок, стрiлою тягнулася довга фоса. - Отут спробуКмо! - вдарив обчасом по льоду Варивон. Дмитро скинув теплий, пiджак, поклав його на травi i, схопивши обома руками сокиру, почав спiрно рубати клинцювату ополонку для топтухи. В усi боки розлiтались дрiбнi крижини, холодний пил запорошував очi, пощипував лице. - Ти так смачно рубаКш, що й мене аж пiдмиваК взятись за сокиру, - змiнив Варивон товариша i почав вирубувати невеликi вiконця для бовта. Розiгрiлись. Дмитро звичними рухами обережно втиснув топтуху в тiсний проруб, опустив на замулене дно. Варивон вдарив бовтом, i навколо держала закипiло, заклокало сиве шумовиння. З внутрiшнiм тремтiнням прислухаКться Дмитро, чи не обiзветься хвилюючим здриганням держало топтухи, чи не стукне бистра щука в дубцi немудроП снастi. - Тягни! - застигаК Варивон в напруженiм чеканнi. - Нiчого не вдарило? Дмитро мовчки зриваК з дна снасть, i швидко пiвмiсяць ПП отвору виринаК з води. Весело токують блакитнi переливчастi струмки, i зарiг дзвенить, як цимбали. Щось хлюпнулось в топтусi, i Варивон, не чекаючи, поки збiжить вода, запускаК руку в снасть. - Виблиця, Дмитре! Виблиця! - вигукуК з таким трiумфом, немовби в нього в руцi не рибина, а саме щастя. - Виблиця. Невелика. - Бере в руку округлу, як долоня, рибину. - Почин добрий. Став-но iще. А я вдарю з дальшого вiконця. - I Варивон почав завзято мiсити бовтом воду. На цей раз попався довгий i гладкий в'юн. Варивон так його схопив за голову, що вiн зразу ж тонко i жалiсно запищав, звиваючись усiм темним тiлом. Знову немилосердно рубали лiд; вода i пiт об'юшували обличчя товаришiв, дубiли руки, але скупий зарiг туго дарував iз свого багатства по одному-два в'юни. - Не напали на свою тоню. Але, значить, нападемо. Ану став, Дмитре, ось тут, а я здалека сполохаю таку рибину, що i в топтуху не вмiститься. - Сильно вдарив бовтом Варивон. - Тут ми такого менька спiймаКмо! Вони саме нерестяться. Тiльки ти одним льотом вихоплюй топтуху. Але на новому мiсцi нiчого не спiймали. - Не може такого бути. Вдар-но ти, Дмитре. Ти, бач, сердитий, як огонь, а риба сердитих боПться. Вона любить таких лагiдних, як я. От побачиш: зараз пiвтоптухи буде. Ну, ловись рибко, велика й мала, велика й ще бiльша. - Варивон витягнув снасть i розвiв руками: - Нема. То ти бовтом неправильно бив. От коли ми вирубаКмо ополонку на тому вигинi - вся риба наша. В мiшок не вмiстимо. Доведеться штаненята скидати. Вирубали нову ополонку. - Ну, прислухайся, Дмитре, жену цiлий косяк до тебе. I не встиг Варивон удруге вдарити бовтом, як в руках Дмитра затремтiло сухе держало i трепетним хвилюванням обiзвалося в усьому тiлi. Миттю рвонув снасть до себе. - О! - тiльки й вирвалось у Варивона. Кинув бовт i побiг до ополонки. Заклекотiла вода в топтусi. Звиваючись, велика щука так била мiцним крапчастим хвостом стiни снастi, що аж вигинались вони. - А що я казав? - обома руками вихопив рибину Варивон i кинув на лiд. - Бач, яке здоровило. Добре, що увесь час примовляв: ловися рибко, велика й ще бiльша. Став скорiше, Дмитре, бо душа з терпцю перерветься... Ти подивись, подивись, - раптом показав Варивон рукою вдалину. - Що то за рибалка понад кручею ходить? - Хто його зна, - обернувшись, глянув Дмитро поперед себе. - Хлопчик якийсь. - Даю голову на вiдрiз - це твiй рибалка. - Андрiй? - Андрiй. Як же вiн мiг не прийти до нас, коли ми рибу ловимо? - Я йому прийду! - А ти не дуже. Твоя, горицвiтiвська, порода в ньому, - i Варивон кiлька разiв махнув у повiтрi бовтом. Невеличка чорна постать почала швидко наближатись до зарогу. - Що, неправду я говорив? - смiючись, запитав Варивон, коли Андрiй з бiгу перейшов на хiд, з опаскою поглядаючи на батька. - Йди вже, йди, - примружившись, Дмитро з любов'ю оглядаК хлопчака, який нерiшуче зупинився бiля куща червонолозу, що не в пору рясно бризнув нiжними срiблясто-синюватими котиками. Хлопчик зразу ж повеселiв i бiгцем кинувся до рибалок. - Тату, спiймали щось? - в чорних блискучих очах запромiнилась радiсть, розрум'янене довгасте обличчя здригалось од хвилювання, а все пальтечко було як забите димчастою порошею. - Скiльки разiв упав, поки з кручi спустився? - Тiльки один раз. О, яка щука! - Бери ПП, значить, - i миттю додому, щоб, поки ми прийдемо, була свiжина на столi. - Добре. Я зараз, - вхопив рибину обома руками. - Тiльки обережно менi, - наказав Дмитро. - Там, де бистра - тонкий лiд. Заломиться. - Проворне бiсеня, - схвально примруживсь Варивон, коли Андрiй побiг льодом. - Тiльки дикувате, як i ти. От Ольга в тебе - дiвчина. Та за словом в кишеню не полiзе. - В тебе вдалася. Недарма з твоПх колiн не злазить. - Пiшли, Дмитре, до фоси. ЗнаКш, туди могло стiльки риби набитися... Шарудячи травою, пiшли до рiвноП неширокоП смуги льоду, зрiдка отороченоП напiвпрозорими опуками верболозу. Дмитро зiрвав суху, жилаву стеблину, перекусив мiцними зубами, i присмак, i напiвзабутi видiння далекого лiта непомiтно вiйнули на нього. Як з туману, колихаючись, випливали тi картини, що уляглися в серцi, як зерно в рiллi, i вiдпливали, залишаючи по собi неясну тривогу i жаль. - ЗаКць, заКць! - Варивон, кинувши бовта, побiг уперед. Великий вухань, мiцно пiдкидаючи заднiми ногами, стрiмголов мчав iз кущiв на Буг. Ось вiн пересiк рiку i зник в узбережжi. Вслiд за ним iскристо задимiвся наполоханий шеляг, руйнуючи крихку тканину легких узорiв. - От, жаль, Дмитре, що ми рушницi не взяли. Тут зайцiв, як гною. - Завтра вiзьмемо. - Дивився на заснiжений берег, а сам чув, як iще позаду, коливаючись, стояло минуле грозове лiто. - Завтра. Теж думаКш рибалити? - Нi. - Зайцiв бити? - Нi. - Так прогулятись? На поле подивитися? - Нi. - Нi, нi. А що ж думаКш робити? - Та щось думаю, - оглянув довгим поглядом низину, ще вирвав цупку шершаву билинку. I знову лiто вiйнуло на нього споминами, що, здаКться, тремтiли у спiвучiй сiтцi зернистих блакитно-сонячних дощiв. Навiть повiтря мiцнiше втягнув - так запахло грозою. - Ти знаКш, Дмитре, я б тебе фiгурою бiля великого шляху поставив. Якраз професiя по тобi. - Чому? - За цiлий вiк не довелося б тобi й слова промовити. - А я б тебе в цирк опредiлив би. Даремно талант загибаК. Нi, нi, граКш ти на сценi непогано. - Зарiкаюсь. Пiсля ролi отого нещасного череваня, будь вiн неладен, в селi проходу не дають. Уже й прилипло до мене те мерзенне прiзвисько. Так що ми завтра робимо? - Будемо траву косити. - Тьху на тебе! - Чого ти тьхукаКш? Правду кажу. - В тебе допитаКшся тоП правди. - Так допитуйся в когось iншого, - вiдповiв з серцем. - Бачиш, скiльки добра загинуло, коли в нас такий сутуж на сiно, - широко показав рукою. - Iще стiльки загине: крiзь цю траву туго i рiдко буде пробиватись памолодь, замиршавить луг i не вкосиш ПП - старе бадилля зразу косу затупить... А зараз у нас як худобi пiдстелюють? - Погано. Бо соломи малувате, - почав здогадуватися Варивон. I раптом просiяв: - Це справдi здорово, Дмитре. I пiдстiлка буде, i гною бiльше буде, i худобi розкiш. Розумна твоя мисль. Колгоспна! Скiльки ранiш вода виходила з берегiв, замулювала i нiвечила луги, а от, значить, догадка така лише тепер прийшла. I це неспроста. Ширше люди думати почали. I твiй розум поширшав... Ото зрадiК Кушнiр. Аж пiдстрибне, коли розповiмо йому про це. - ЗрадiК, - погодився Дмитро. - Тiльки треба завтра раненько-раненько прийти косити, - оглянувся навкруги Варивон, i голос його потихшав. - Щоб хтось не попередив нас. - Чого? Хай косять, - здивовано поглянув на товариша. - Ти, бачу, з ширшого на вузьке наче хочеш скочити? - Нiчого я не хочу, - нетерпляче вiдмахнувся Варивон, одначе очi його повужчали, в них замерехтiли хитруватi тiнi. - Вистачить косовицi на всiх. Чого занепокоПвся? - Дiло не в тому, що вистачить. Тут головне: ми першi дiлом, значить, крутнули. Почин, iнiцiатива, - це щось таки важить! За це i почесть найбiльша i чарка перша. А там хай собi косять на здоров'я. Ми, значить, Дмитре, завтра зi своПми бригадами виходимо першими. Ти знаКш, якi у нас проворнi - зразу можуть нас обiгнати. Оце поки ми тут ходимо, пiдгляне якась ланкова i зразу догадаКться про нашi плани. Народ пiшов непосидячий. То, бувало, тiтку взимку i за ноги з печi не стягнеш, а тепер вона тобi в завiрюху по колбудах товчеться, по селi товчеться, на всякi наради роз'ПжджаК. I то ПП вже на конях не вези, а саму машину подавай. Насiвся якось на свою Василину, щоб бiльше хати трималася, а вона, значить, менi: "Що ж ти думаКш, чоловiче мудрий, весна починаКться в травнi? У груднi, у груднi вона бiлим снiжком починаКться. А ще й бригадир!" I така почалася самокритика, що я тихенько за шапку - i ходу з хати. Хiба ж бабу переважиш, а ще коли вона щось путяще вигадаК? - А вона добре сказала: весна у груднi бiлим снiжком починаКться, - усмiхнувся Дмитро. - Так я зразу й подумав: затримай цей снiжок, а вiн тобi простелиться, зацвiте гречкою влiтi. ЗнаКш, як гречка цвiте? Нiжно, нiжно, так, як сонце сходить. Кипить уся в рожевому суцвiттi i в бджолi i дзвоном дзвенить - до самого обрiю. - Про що б ти мiг подумати? Гречка тобi й у снi ввижаКться... А про траву твоя догадка - усе вiддай i мало. Оце тiльки дивуюсь, як Григорiй Шевчик не попередив тебе? Вiн рiдко що прогавить, - i насмiшкувато покосився на Дмитра. Той зразу ж нахмурився, а Варивон ще бiльше розвеселявся. - Так, кажеш, дзвоном дзвенить поле? А от жiнка Прокопа Денисенка теж язиком, як дзвоном, дзвенить: сказився Горицвiт. ЗаставляК бiльшi зерна гречки вибирати. Начебто неоднаковi млинцi з дрiбноП чи великоП гречки. Видно, вислужитися перед начальством хоче i дурно пусто гробить нашi трудоднi. Теж менi агроном знайшовся. Тiльки портфеля не носить. - Я Пй, куркульському пищику, попоношу. Завтра ж нажену з роботи, - ще бiльше розсердився Дмитро. - Я Пй вислужуся, дурепi ледащiй... Оце такi, як вона та ПП Прокiп, тiльки й мiряють усе млинцями, пампушками, своПм черевом ненаситним. На роботу лише в оказiП виходять. А коли треба зайвий раз спину зiгнути, то вже очi, немов гадючки, бiгають. А чого ж, город собi захопили, як лан. Чоловiчок на таких посадах крутиться, щоб тiльки потягнути щось iз колективного добра. Ще доберуся до нього, припильную цього хрещеника Крамового. - I чого б я хвилювався через дурне слово ледачоП жiнки. Пй i досi сниться земля свого батенька та свекра. Ти ж сам бачив, якi у них очi. Аж дивиться гидко: одна, значить, злiсть i порожнеча. Це я десь, Дмитре, читав, що очi - дзеркало людини. Певне щось воно на це й схоже. От придивляюсь я до своПх землякiв, i прямо на виду мiняються люди. То тобi такий непомiтний чоловiчок був, а це й в похiдцi, i в очах впевненiсть бачиш, силу, думку чуКш. Що не говори: чоловiк не злиднем - господарем стаК. Чи так я кажу? - Вiрно, Варивоне. Я й не думав, що ти так додивляКшся до всього, - промовив iз здивованням. - Жаль: ти навiть до свого друга, значить, не додивився, - удавано зiтхнув i похитав головою. Короткий зимовий день прихиляв своП вiнця до малинового надвечiр'я. Сонце вже зсередини просвiчувало насиченi памороззю сади; на фонi широкого вiкна промiння розкiшнi округлi крони дерев пiднiмалися над рiвниною, наче срiбнi герби. "Герби нашоП працi" - схвильовано подумав Дмитро, надовго запам'ятовуючи цей нiжний i водночас величний образ. - Про траву треба, Варивоне, iвчанським i любарським колгоспникам сказати: хай косять на пiдстiлку. Може, заскочимо до них? - промовив Дмитро, готуючись Пхати в село. - Можна. Тiльки ранiше iвчанцiв повiдомимо, - пожвавiшав Варивон. - Заодно подивимось, що тепер поробляють нашi сусiди, якими новинами думають землю звеселити... Ну прямо нема нiяких сил угнатись за ними. Як уже не стараКшся, як голову не крутиш, а вони, гляди, чимсь i обскачуть тебе. До чого ж нелегке змагання з ними. - Нелегке, говориш? - Ще й пита. Начеб сам не знаК. Я вже й надiю загубив, що Пхнiй перехiдний прапор перенесу в свiй колгосп. Вiн прямо i у них як пам'ятник вилитий стоПть. - Уже спасибi iвчанцям за те, що пiдтягнули нас, треба, щоб i ми Пх чимсь порадували. На твоК просо надiюся, Варивоне. - I я на нього сильнi думки покладаю, хоча всерединi аж тремчу, - признавсь Варивон. - Навiть у снах такий рiзнобiй почав увижатись, що Василина посеред ночi будить: охаю, значить, з досади або смiюся з радощiв... Добре, коли, знать, просо як золота хмара сниться. А як присниться хмара над просом - серце зайченям тремтить... Ще зима кругом, а сни бачиш тiльки веснянi i лiтнi. Перше ж ще лiто на полi, а тебе холоднi зимовi сни мучать... Отаке-то. Ну, Дмитре, на старт. Раз, два, три! Пiшли! Пiзнiм смерком, нашвидку повечерявши, Варивон миттю переодягнувся i наказав Василинi: - Стара, ти зайдеш до Горицвiтiв - разом на виставу пi-I'дете, а я мотнуся до своПх хлопцiв. Дiло К. Важливе. Поспiшаючи шляхом, вiн побачив перед себе невисокого, стрункого Леонiда СергiКнка, сина Полiкарпа. Леонiд був найкращим Пздовим i незмiнним учасником усiх вистав. Бригадир Наздогнав парубка. - Товаришу Отелло, чи не до своКП Дездемони на третiй швидкостi поспiшаКте? - Привiт, Варивоне Iвановичу. Назвав би вас Бульбою або Фальстафом, так ви ж розсердитеся, - весело поздоровався Леонiд зi своПм бригадиром, гордовито метнувши русявим пухнастим чубом, що вже перевився памороззю. - Звiсно, розсерджусь i найгiршi конi всучу тобi. На тебе, товаришу Отелло, покладаКться велике завдання, - змовницьким голосом почав Варивон. - Сьогоднi я був на Бузi - задумав риби наловити... - Багато спiймали? - Пудiв два, може й гак ще невеликий буде, - не моргнувши оком, немилосердно перебiльшив Варивон. - I от, значить, iдея прийшла менi в голову: скосити на пiдстiлку траву. Так завтра, хоч кров з носа, наша ударна бригада вдосвiта повинна бути на лузi бiля фоси. Значить, щоб нiхто не попередив нас, щоб ми першими були, бо я вже, каюсь, похвалився декому. Досадно буде, коли деякi проворнi перехоплять нашу iнiцiативу. - Iнiцiативу у нас перехоплять? Та нiколи в свiтi такого не буде! - В невеликих рiзких очах Леонiда загорiвся упертий блиск. - Я зараз так своПх комсомолят, своПх годкiв настрою, що ранком i копицi, як iз пушки, стоятимуть. Нашi хлопцi не дадуть себе обскакати... Це добре ви придумали, Варивоне Iвановичу. Тепер ми, як у пiснi спiваКться, постелем коням сiна по самi колiна. Побiжу зараз. - Бiжи, Леонiде. Тiльки, значить, найбiльш надiйним об'яви. А таким, що на язик довгi, анi слова. I, гляди, за свою любов не зачепися. - За яку там любов? - нетерпляче вiдмахнувся рукою. - Нема в мене... - Може й нема, - неначеб погодився. - Це як повертався iз рiчки, Надiйку Кушнiр бачив. Саме Пхала зi станцiП. - Надiйка! - аж скрикнув хлопець. - Вона ж така тобi дiвчина, прямо хоч портрета малюй. А ти чогось наче занепокоПвся? - i, усмiхнувшись, додав: - Ходiмо, Леонiде, разом обiйдемо свою бригаду. - Ой, нi, я сам. Варивоне Iвановичу, а ви правду кажете? - Щоб разом пiти? - сказав так, начебто не зрозумiв Леонiда. - Та нi. Справдi Надiя приПхала? - ПриПхала. Певне вже тебе чекаК i дочекатись не може. Бiжи, Леонiде. Пiд чобiтьми СергiКнка заскрипiв переливчастий промерзлий снiг. Хлопець легко полетiв у чарiвну голубiнь спiвучого вечора. "Таким i я колись метким був", - Варивон любовно стежив за пругкою постаттю парубка. Все молоде, завзяте, веселе глибоко радувало Варивона. В ньому вiн бачив не тiльки недавнiй вiдгук своКП молодостi, а й нову добру силу, своПх вiрних товаришiв i стрiмкий рiст своКП Батькiвщини. - Коли б скинути iз моПх плечей десяток рокiв, - часто хвалився Василинi, - ти б побачила перед собою не того наймита, що у Варчукiв та Данькiв натщесерце до метеликiв у очах махав косою. Студента, командира чи артиста побачила б. - Ти й зараз лучче всякого артиста. Ну, а "бульбу" напевне i в театрi так не затанцюють, як ти зi своПми артистками, - смiялась дружина. - Тiльки, прошу тебе, не грай у "СуКтi" - всiх позаморював реготом. Та ще як додаси своК... - Спiвавторство, значить. - Теж менi спiвавторство. То замiсть "в гуртi" - "в бригадi" скаже... - I нiхто на свого бригадира не обидився, тiльки ти одна така причепа... Де моП очi були, коли на тобi женився? Нiяк не второпаю... А правда ж - "бульба" здорово у нас виходить? - Вже й тебе успiли Бульбою прозвати... За крутим вигибом стало темнiше; тут тiнi падали прямо на шлях, i вiтрець роздмухував у Пхнiх нерiвних вiчках тремтливi блiдосинi вогники. Ось на невеликому, напнутому як лук, мiстковi, що з'Кднував обочину шляху з високим насипом, з'явилася струнка дiвоча постать. Пригнувшись, щоб не зачепитися за рiзьбу пухнастого гiлля, дiвчина виходить на дзвiнку дорогу. I ясно стрепенулася пiсня, широка, задушевна, як сама юнiсть. Здалось: i дерева, i снiги зазвучали, налилися живими звуками i струмками прозорого вiтру i красою вечорового сяйва. "Надiя... - хвилюючись, зупинився Леонiд i для чогось скинув шапку. - Надiйка!" - I вiн, забуваючи за все, кинувся веред. Пiсня i дiвоча постать наближалися до нього, наближалися великi неостудженi зорi i широкий принадний свiт, по хвилях якого, розбризкуючи золотi краплини, плюскотiв лукавий розгонистий мiсяць. Нiчого не чуючи за стуком власного серця, хлопець добiгаК до дiвчини. - Надiйко! - Льоню!.. - в радiсному переляцi обертаКться дiвчина, зметнувши важкими темними косами. Дужi руки несподiвано пiдхопили ПП, i вона зразу ж опинилася на мiцному парубочому плечi. - Ой, Льоню! - скрикнула, а потiм розсмiялась. - I чого б це я по чужих плечах ковзався? Що за звички iнститутськi? - строгим баском забуркотiв Леонiд. - Ану злазь менi зараз, - рiзко гойднувся. - Ой, Льоню! - I дiвчина ще мiцнiше обвилась руками навкруг парубочоП шиП. Леонiд обережно поставив ПП на снiг, усмiхнувся. - Здрастуй, Надiйко. Вреднюча моя. - Здрастуй, Льоню. Радiсть моя. ЏП чорнi вiП двома крильцями вiйнули вгору, i великi, щасливi, iз вогким блиском очi так дивилися на хлопця, як тiльки молодiсть умiК. На щоках двома втиснутими зернятками тремтiли невеличкi ямки. - Чого ж ти не подзвонила, коли приПхала на станцiю? Я б тебе, як сонце, зустрiчав би. - Саме нашi колгоспники були в мiстi. - От жаль... Пам'ятаКш, як минулого року приПжджав по тебе? - Пам'ятаю, Льоню. Тодi така заметiль, така заметiль крутила День як нiч став. Нiколи не думала, що доПдеш. - Це я б не доПхав? Та ще за тобою? - Ой, хвалько. Ти тодi валянцi такi привiз, що я з головою в них пiрнула. - Путящi валянцi - батька мого. Пам'ятаКш, як ми зi станцiП повертались? - Швидше вiтру летiла. А пам'ятаКш, як нашi санчата перекинулись бiля дубини? - Перекинулись, кажеш? Нi, щось не пригадую такого. - ПригадуКш, пригадуКш. Тiльки признаватись не хочеш. Знаю тебе. - I охота згадувати про таке, чого й не було... Надiйко, а менi аж не вiриться, що це ти. Дай хоч роздивлюся... Похудiла нiби трохи на студентських харчах, витягнулася i ще кращою стала. - Пригорнув дiвчину, поцiлував у вуста, щоки i пасмо пахучого волосся, на якому вже блищали пухнастi ниточки паморозi. - Як я скучилась, Льоню, за тобою, - тихо промовила, i очi ПП стали сумнiшими, а на щоках затремтiли рум'янцi. - I я, Надiйко. А цi днi як не свiй ходив. Навiть до телефонiсток почав пiддобрюватися, цукерки i горiхи носити, щоб вони, коли ти подзвониш, не твоКму батьковi, а менi сердечне комюнiке передали. Бо з твоПм старим ми знову погарикались. Боюсь, що вiн такого зятя i на порiг не пустить. - А за що ж ви? - За електростанцiю, Надiйко. Твiй батько таким скупим став... Ми насiлися, щоб на острiвку електростанцiю побудувати, а твiй, заощаджуючи копiйчину, понадiявся на iвчанцiв. Мовляв, вони збудують i нам ток пiде. Ну, iвчанцi збудували електростанцiю, але малопотужну. От ми й напали на твого. Я зопалу його скупим рицарем назвав. Так навiть i не здоровкаКться тепер. - Нiчого, Льоню. Пересердиться i почне станцiю будувати. Я його знаю... Льоню, а як у тебе з учобою? ПрацюКш не регулярно? ЛiнуКшся? От я вiзьмусь за тебе. - ПриПхав контроль на мою голову. - Знаю твою вдачу. Математику, напевне, на самий кiнець залишаКш? - Не полюбляю ПП, - зiтхнув. - А без математики не бути тобi командиром. - Нi, я ПП таки вгризу... Вже намiчаКться перелом. - Довго вiн у тебе намiчаКться. - Ех, Надiйко, аби це ти менi алгебру викладала, - i аж примружився вiд уявного щастя. - Тодi навчив би ти? - Очей би не зводив... - З алгебри чи з учительки? - 3 обох, з обох... Ой, Надiйко, менi ще треба збiгати до своПх комсомолят. Я швидко-швидко. I тодi пiдемо з тобою аж до Бугу. Пам'ятаКш, як ми в минулому роцi ходили? Тодi така сама мiсячна нiч була. Пам'ятаКш? - Пам'ятаю. - Там тепер уже день i нiч електростанцiя рокоче, не даК водi заснути. А над нею червона зоря сяК. Побачиш ПП - i аж далечiнь розступиться перед тобою, i зорi Кремля з