ки його на худобi зуби з'Пли i бiгали разiв з десять до начальства, а потiм всiляко ганчували буланих: мовляв, i тельбатi, i пахи в них грають, i спини довгi - значить, сили тоП наче кiт наплакав. А вiн уперся на своКму: "У мене гiльки булана масть ведеться, i хай гiрше буде, а не вiдступлюся вiд першого вибору". Коли запрiг буланих у воза на залiзному ходу, Иона Чабану усмiхнувся: - Таки перехитрив созiвцiв з Багрина. ЗнаКш, Iване Тимофiйовичу, толк у конях. Чи, може, тiльки така масть у тебе водиться? - весело примружився. Тямущий чоловiк. Такого круг пальця не обведеш. - Бувайте здоровi, - насмiшкувато вклонився багрiям, якi збилися бiля ганку. - Iч, бiсiв син, з-пiд носа добро вихопив! - з жалем похитав головою найстарший мiж ними сухопарий дядько. - Доглядай же за ними, ромадянине. - Постараюсь, ромадяни. - Скочив на вiз, ледве приховуючи усмiшку: завжди його село смiялося з багринських селян, якi в розмовi, i особливо перед лiтерою "р", випускали "г". Не раз ущипливе пародiювали своПх сусiдiв: "Ми з Рицьком сидiли пiд рушею i лiчили рошi. А рiм рушу pax, а рушки - ра-рах!.." "Заживемо тепер - це не наспiл орати та сiяти. Кожну грудочку своПми пальцями перетру. А ще як землеустрiй пройде i нам вiдрiжуть землю на горбку - загосподарюКмо по-справжньому". Гiркувато-солодка прiлiсть осiнньоП пори нагадала йому, як пахне неперелопачене зерно у повних засiках. I насмiшкувато, в думках, стежив за Марiйкою, яка присипала пшеницю в кадубах золотою половою, щоб не заздрили люди, що. стiльки вродило в них. I чув, як радiли руки, натягаючи вiжки, солодко тремтiли мiцнi вузлуватi пальцi, що стiльки рокiв скучали не за чужими чепiгами. I хай косують, бiсяться Сафрон Варчук, Денисенки, Созоненки. Почекайте, почекайте, ще не такий переполох закачаКте, коли землемiр по горбку пройдеться. З насолодою скрутив цигарку i сильно затягнувся Пдким димом. Мiж деревами засинiли, замерехтiли просвiтки, i конi незабаром вибiгли з лiсу. Коли пiд'Пздив до села, побачив, що з поля на шлях звернула парубоча постать i пiшла помiж двома рядами лип. Щось знайоме здалося у неквапнiй, впевненiй ходi, високому станi, наопашки накинутому пiджаку. "Та це ж Дмитро Горицвiт!" - стрiпнув вiжками, i вiз заторохкотiв по дорозi. - Сiдай, парубче, пiдвезу, - осадив конi бiля хлопця. - Могорич iз вас, дядьку Iване, - схвально оглянув конi Дмитро, вискочив на воза i зручно спустив ноги з полудрабка. - Скiльки того дiла, - могорич мiй, а горiлка твоя. Звiдки прямуКш? - На озимий клин довiдувався. - Як воно? - Мов барвiнок зiйшло. - Та воно в тебе чи не завжди так? Земля - мов каша: дитину посади - виросте. - Так вже воно дано, що мед солодкий. Усмiхнувся Iван Тимофiйович: "Бач, прибiднюКться, наче i не вiн грунт виробив. Славний парубок. Цей дурно-пусто патякати язиком не стане". - ПоПдемо до мене? - запитав, повертаючи на свiй куток. - ПоПдемо, - стримано вiдповiв Дмитро. По тому, як ледве вловимо здригнулись уста, зрозумiв, що парубковi хотiлось побувати в нього. "Оце зрадiК Марiйка. Не знатиме, як стати, де посадити гостя, а Югина, либонь, сторониться його - Грицько Пй голову закрутив. Теж парубок не з останнiх. Хто ж iз них порiдниться з ним?.. Я вже як Марiйка - наперед загадую". На подвiр'П розпрягли коней, занесли в клуню пiтну упряж i разом пiшли до хати. I здавалося, що все наче туманом сповите; сухо клямцнула клямка, i сильнiше забилося серце в парубка. З напiвпрочинених дверей побачив у хатi Григорiя з шапкою в руцi. Назустрiч попливла, гасячи повiками стриману радiсть, Марiйка. I не дивлячись, знав, шо в правiм кутку на лавi бiля столу сидить Югина. Спiймав на собi здивовано насторожений погляд Григорiя i зразу ж похмурнiшав, стискаючи зуби i вуста. Не чув, як поздоровкався, тiльки сильно врiзалось голосне: - От i приПхали ми. Добрий день у хату, дайте заглянути в пiч. Надiйно торкнулась його долонi Марiйчина рука i допитливо округлими очима глянули з кролевецького рушника хвостатi пiвнi, ладнi вчепитися один одному в червонi гребенi. "Як же ти попав сюди?" - здивовано i недовiрливо питав його, не мовлячи слова, Григорiй, i руками неспокiйно бгав сивi кучерi високоП шапки. Вiн вiдповiв холодним поглядом, наче був чимсь заклопотаний, шорстко потиснув вогкi пальцi i пiшов до столу, де злякано метнувся голубий сполох дiвочих очей. Глуха мовчанка повиповзала з куткiв i затопила всю хату. - Всього доброго вам, - нiяковiючи пролунав голос Грицька. - Посидь iще, Грицю, - обiзвався Iван, сiдаючи на лаву. - Спасибi, загулявся вже, - i очi знову запитливо пiдвелись на Дмитра. А той стояв, наче й не бачив того погляду. I чуючи, що чимсь недобрим повiяло вiд настороженоП постатi Горицвiта, Григорiй вклонився i тихо вийшов з хати, За ним нечутно майнула постать Югини. В сiнях схопив ПП руки вище лiктiв, неспокiйно забiгали пальцi по теплих червоних квiтах на широких рукавах. - Чого це Дмитро прийшов? Давно вчащаК? Хоча й знала, про що буде питати Григорiй, проте не таких слiв хотiлося б зараз почути Пй. Нахилила голову до плеча, мовчала. - Чому ж не говориш? - опустив ПП руки i з серцем торкнувся пальцями клямки. "Яке менi дiло до нього?" - хотiла вiдповiсти i боялась промовити слово, бо вiдчувала в собi дрож i сльози. А Григорiй уже ледве стримував злiсть i проти Дмитра, i проти Югини й ПП батькiв. Лють роз'Пдала його, рвалась наверх, слiпила розум. - Так у тебе для мене i слова не знайдеться? З Дмитром краще воркувати? - рвучко розчинив дверi i затулив собою просвiток. - Грицю! - простягнулась за ним руками i невидющим зором. Але перед самим обличчям з дзвоном хряпнули дверi i шматочки вiдбитоП глини посипались на ПП косу; Пдкий пил запорошив очi, i вже за рогом хати глухо загупали кроки. "Григорiю", - наливалася Кдиним стогоном i, не вiдриваючи рук вiд очей, навпомацки ввiйшла в другу хату. Впала на лiжко i голова забилася на подушцi, дрiбно затремтiли плечi, перекочуючи довгу пишну косу... "Бач, яка тиха вода, хоч би тобi коли обмовилась, що Дмитро вчащаК до неП", - лютував Грицько, поспiшаючи додому. На поворотi спiткнувся. Розмахуючи руками i вигинаючись плечима, ледве стримався, щоб не впасти, i ще бiльше розлютувався... "Може, на Дмитровi достатки позарилася. Всi ви одним миром мазанi. Хай нога менi вiдсохне, коли бiльше ступлю до тебе на порiг". "Невже не ступлю?" - торкнувся серця iнший струмiнь, i парубок тяжко переконувався, що не сила йому забути дiвчину. Тодi ще з бiльшою злiстю почав перебирати в пам'ятi ПП вади, щоб довести собi, що нема за чим вболiвати. I чим Пдкiше вiн нападався в думках на Бондарiвну, тим кращим ставав ПП образ. Яснiше свiтилися очi, красивiшало невелике округле обличчя. Тiльки тепер глибше почув Грицько, що без Югини вiн стане порожнiм, наче пустотiл. Проте не хотiв признатися в цьому перед собою i знаходив новi причiпки, якi б затьмарили його почуття. "ПодумаКш, тоП краси. Тiльки й того добра, що коса груба, а так - нi риба, нi м'ясо. Софiя куди краща за неП". I знову бачив, як наближаКться до нього м'який голубий погляд, тремтiли двома метеликами на рум'янцевi щiк невеличкi ямки. "Будь ти неладна. I коли вспiла влiзти в душу!" - Здоров, Грицю! - бiля перелазу з'явилась кряжиста постать Варивона з надкушеним яблуком в руцi. - Пiшов до дiдька!' - Спасибi! I тобi цього самого бажаю! - серйозно, наче й справдi дякував, одповiв Варивон i смачно надкусив яблуко, що аж пiнилось холоднуватим соком. В одсвiтi вечiрнього сонця заклiпала натомленими червоними очима його згорблена хатина. Пучок оббитого вiтрами колосся перехилився через гребiнь стрiхи, сухими пуп'янками темнiла перецвiла волошка. I тiльки Григорiй тепер почув, як його ногу через полотно запекла калитка з Дмитровими грошима. Вийняв ПП, зважив у руцi: "Пропадiть ви пропадом!" - зупинив погляд на обтесаних, потемнiлих вiд негоди деревинах i знову, болiсно кривлячись, перевiв на похилу хатину. - Знову, шибенику непутящий, десь цiлий день вiявся. Навiть обiдати не прийшов, - пiдходить до нього баба Орина. - Лiс оглядуКш? Вже з цiКП недiлi можна зруб ставити - гаразд, що впорались з роботою. - Можна, - не розумiючи, про що йде мова, погоджуКться Грицько. - Оцi грошi занесете Дмитровi, скажете, що не потрiбнi вони менi, - простягаК калитку. - Як не потрiбнi? А хату за якого дiдька збудуКш? - аж присiдаК Орина. - Чи, може, сьогоднi, напився, як чiп? - В цьому роцi не будемо ставити, - тиче щось в жилаву чорну руку i прямуК до хати. - Агий на тебе, навiжений! - розгублено стоПть посеред подвiр'я баба Орина i пiдносить до очей чорну руку з напiврозкритою калиткою. "Посварилися, видно, лобуряки, а ти, бабо, знову хтозна-скiльки гибни в старiй хатi, вигрiвай жаром вогкi кутки та збирай плiсень зi стiнок. Скiльки тоП надiП було, а вiн тобi одним словом поховав усе. Сказано: молоде - зелене. Тьху на вас. Вони сваряться, а ти, бабо, терпи за них... Аби ж це ти меншим був, я б тебе провчила, як з людьми треба жити". - I дрiбними кроками йде до дверей, вбираючи з вiкон згасаючi промiнцi вишневого заходу. "Отак несподiвано поховати надiП", - iще з сiней невдоволено бубонить: - Що там накоПв? Нема дубця на твою спину! * * * Оцей зелений пожмаканий капшук iз грiшми, що поклала мати на стiл, до огиди нагадував йому жабу. - Передумав Григорiй будуватись. Видно, не сила хлопцевi спинатися на ноги. Знову десь на зиму на наймитський кандьор пiде. Злиднi та й годi, - зiтхнула i питально поглянула на сина: чи догадаКться сам заговорити про конi? Але в Дмитра зараз було так противно на душi, наче його прилюдно осоромили, кинули болотом на його честь. "Завзятий, завзятий! Цього бiда не зв'яже вузлом", - подумав про Григорiя, поклав фуганок на лавку i вже взявся за картуз. - Ти куди, Дмитре? Постривай, - зупинила його мати i сiла на новому стiльцi, який iще свiжо i тоскно пахнув осiннiм лiсом. По виразу ПП обличчя, по голосу вiн зразу ж зрозумiв, про що маК йти мова. - Це, Дмитре, Заятчук своП конята продаК - другу пару. Замиршавiли вони в нього, закоростявились. Ти б Пх одходив... ЗнаКш як. А вони, коненята, i не поганi та й цiна така, що нам можна прицiнитись. Овес продали, - сказала так, начеб Дмитро й не знав про своП господарськi справи. - Скiльки ж вiн править? - запитав понуро, i мати здивувалась: не побачила на обличчi сина тоП радостi, як перше, коли заходила розмова за худобу. - - Та не так-то й дорого, - зам'ялась. - Але... - В позичку тра влазити, - докiнчив Дмитро. - Ну, а як же думав? Не такi господарi, як ти, а й то стягнутися зразу на конi не можуть, - потвердiшала мова. - Так то ж не конi, а коростявi шкапи. - Вони через який мiсяць виходяться. В тебе легка рука, удачлива. А Данько, певне, нам позичить грошей. Я вже за кидала йому. - Ну й що вiн? - А що ж вiн може сказати? Дай добрий процент, то й розв'яже калитку. Хто ж тобi даремно позичить? Це ти мiг би кому пособити, а тобi хто й захотiв би з своПх людей, так сам копiйки за душею не маК. Пiди до Данька. Тiльки не заПдайся iз ними. Менi за тi мощi Лисавета ледве очi не виПла. ЗнаКш, яка вона в'Пдлива... А кiньми ти скорiше яку копiйчину заробиш. В Шляхбуд можна камiнь возити, в фурманку поПдеш коли - i, гляди, потроху вилiзеш з боргiв. - Скоро казка мовиться. - I дiло буде робиться, як прикладеш рук та спину попогнеш. Трапився випадок - купляй, Дмитре, коненята. Бо цi нашi карбованцi гiркi розтечуться, мов заяче сало. На один виробiток землi розтечуться... Та хiба менi тебе учити. Сам бачиш, не маленький. - Та бачу ж. Пiду до Данька, - i тiльки тепер почув, як застугонiло серце: побачив перед собою конi, i то не чужi, а своП, побачив, як вiн .вимивав Пх у Бузi, i аж повiяло Пдким креолiном. "А може щось гiрше, нiж короста?" - охолодила твереза думка. Поволi вийшов iз хати, а мати ще довго стояла в сiнях на порозi, проводжаючи задуманим зором рослу i дужу постать сина. В хатi Данька з мiцними загратованими вiкнами настоялась темiнь. В кутку перед суворим, з косими довгастими очима образом жеврiК лампадка, ворушить важкими незграбними тiнями. I коли трохи пiдпилий Данько пiдводиться з-за столу, його власна тiнь навпiл переломлюКться в кутку. - Сутуж у мене, Дмитре, зараз з грiшми. Сутуж. Налогiв понакладали. Душать прямо совКти, без ножа рiжуть, - довго, манiвцями петляК Данько, щоб не продешевити. - Да, - розгадуК немудру гру. - Тодi доведеться в когось iншого позичити, - рiшуче пiдводиться з лави. Данько невдоволено морщиться, зупиняК Дмитра. - Та нi, тобi вже, так i бути, останнК позичу. Треба ж пособити чоловiковi; проценту великого не хочу, тiльки поробиш моПм дочкам скринi, кованi, з квiтками, такi, як ти умiКш. От i розiйдемося по-божому. - Усiм дочкам? - Усiм, - зiтхаК Данько i на його вилицюватому обличчi розпливаКться вираз непiдробленоП досади: "Зародило Пх у мене, як на ярмарку. А дочки, сказано, залишать без сорочки. Кожнiй наготуй, наготуй i з двору збудь. Дочки - препаскудний товар". - Це на вашi скринi доведеться цiлу зиму робити. - Яку там зиму? Ти ж майстер хоч куди. Золотi руки маКш, - починаК завзято пiдхвалювати Дмитра. - В тебе скринi прямо самi родяться. - Нi, Якове Пилиповичу, не буде дiла. - Е, який ти впертий. Зате ж конi матимеш. Господарем станеш. Ну, добре, мiзинчик мiй поки й без скринi обiйдеться. Де вже моК не пропадало. Прiсько! - гукаК голосно. - Кидай там свою науку та ходи сюди. З другоП кiмнати входить присадкувата, широка в плечах i станi дiвчина, вся в лапатому вишиттi i коралях. - Пиши, Прiсько, розписку. Вона в мене всю бухгалтерiю веде влiтку, - хвалиться Дмитровi. - Так пише, так пише, що й волосний писар так не утнув би, i вчиться добре в цьому, як його... технiкумi. - Тату! - перебиваК його Прiська, i застережливо, строго впиваКться в зразу ж присмирiле обличчя Данька. "БоПться, щоб не довiдався, де вчиться", - догадуКться Дмитро. - Та мовчу вже... Так от пиши, дочко. Почерк у Прiськи справдi красивий, округлий, з мудрими завитками. Розписку вона пише швидко - лише запитала в батька однi цифри: видно, не раз доводилося працювати над такими творами. - Розписуйсь, Дмитре, - з радiстю говорить Данько, розглядаючи непросохлий папiр. - Бач, як ловко начиркано. Наука! - Да, да, наука, - охоче й насмiшкувато погоджуКться Дмитро. - До всього потрiбна наука. - Еге ж. До всього, - стверджувально хитаК головою Данько, а Прiська не витримуК глузливого погляду Дмитра: червонiК i, подзвонюючи коралями, сердито виходить iз хати. - Розсердилась чогось дiвка, - засмiявся Данько. - Норовиста, не по теперiшнiх порядках. От жаль, що не чув ти, як читаК вона. Ну, нiтрохи не гiрше тоП артистки, що колись з просвiти приПжджала. Тепер моя десь iнтересну книжку доп'яла. Про нас, господарiв, пишеться. Та як пишеться - ральцi оближеш! - сказав гордовито, розминаючи вислi плечi. - Про яких господарiв? - Про крепких, про "культурних орендарiв", як Троцький казав. В цiй книзi портрети з нас малюють. Пишаються нами. От якi К письменники. - Та в сiм'П не без виродка... XXXVI По пiдпухлих западинах пiд очима, злиплих вiях, неспокiйнiй ходанинi Марiйки з хати в хату Дмитро зрозумiв, що Югина плакала Навiть тепер пiд правим оком дiвчини зрiдка тiпалась голуба жилка. "Яка в неП краса мiнлива", - поглянув пильно на дiвчину. За пiвгодини обличчя посiрiло, подовжилось. Менш привабливими стали зм'якшенi риси, нижче ямок окреслились борозенки, i до прорiзу в мiжбрiв'П навскiсне потягнулись, мало не з'Кднуючись, двi тонкi зморшки. "Такою вона буде рокiв через вiсiм-десять", - визначила здогадка. I неприКмно стало, що саме обличчя наперед показувало, як його будуть змiнювати невблаганнi лiта. "Шанувати ПП треба, щоб не марнiла пусто... Буду, коли вiзьму за себе", - дививсь на зосереджено нахмурене обличчя дiвчини. - Чогось нездужаК. Чи не пiдвiй напав - учора так крутило в полi, - виправдуючи дочку, заговорила до нього Марiйка. I бачачи, що Югина знову може розплакатись, звернулась до неП. - Може, доню, пiдеш в другу хату, вiдпочинеш? Пробачте вже нам. Плоха вона сьогоднi весь день. Нiяково усмiхаючись, вивела з хати дочку, i Дмитро почув, як в сiнях злiсно щось зашипiло. "Ат, не треба", - скривився i подивився на Iвана Тимофiйовича, чи не зрозумiв той його думки. Поважне, з розумною хитриною обличчя Iвана тiльки на мить насторожилося i знов уже всмiхалось йому приязно i тепло. - Да, Дмитре, дивлюсь я на тебе i думаю: наче вилитий Тимофiй передо мною сидить. Такий самий мовчазний, такий самий затятий, коли виведеш iз себе, i добрий мiж своПми. Немало ми з ним того свiту сходили: де КиПв золотий, де Таврiя пшенична, де Крим за горами - всюди ту копiйчину добували. От i радий, що ти не бiдуКш, не давишся заробiтчанським кандьором з мишиним послiдом. А я крiпко за своПх созiвцiв вiзьмусь. ПомагаК держава - значить роби вкупi, дружньо роби. Вироби землю, як пух, щоб був i хлiб i до хлiба. Чи так я кажу? - Так, дядьку Iване. Наша дорога одна: тримайся землi, ставай на неП двома ногами, Щоб не вона тобою коверзувала та родила сурiпку з вiвсюгом, а ти нею командував. Другий, дивись, до сивого волосу доживе, худобу маК, та землi не розумiК. ЏП треба чути, як серце своК, знати, як мати дитину знаК, щодня вивчати, як школяр книжку, i в книжки заглядати, що мудрi голови пишуть. - Џй-право - викопаний Тимофiй. Тiльки вiн до книг не дiйшов. Дай я тебе поцiлую, - потягнувсь Iван Тимофiйович до Дмитра. Так Пх i застала Марiйка, переступаючи з свiтлом через порiг. I забула мовчазне нарiкання i сльози Югини. Що сльози дiвочi? Як ота роса на травi. Зiйде сонце - i слiду не залишиться. - Чи бач, як зрiднилися, - поставила на стiл лампу. - Мовчи, стара. Знаю, куди закидаКш, - розiбрав ПП натяк Iван. - Просто до душi припав менi парубок. - А я ж про що говорю? - почала виправдуватися. - Славна людина, куди не пiде - всiм до серця припаде. - Пiдсiла до парубка. - Така в мене Югина тендiтна. Провiяло вчора, вже й кволиться. Ти не зважай на неП. - Говори, говори, - насмiшкувато перебив Iван. - А ти не мiшайся в бабськi справи, коли не тямиш, - обiрвала чоловiка i всмiхнулась Дмитровi. - Бач, який командир. Ще, чого доброго, смалюхом по плечах потягнеш. - Жаль, що Югина нездужаК. ВсiКю душею хотiв би, щоб не хворiла, щоб в щастi прожила свiй вiк, - хвилюючись, сказав несподiвано для себе Дмитро. - Спасибi тобi, дорога дитино, - розчулилась Марiйка. - Дай i я тебе поцiлую, - торкнулась високого лоба шерхлими сухими губами. "От де твоК щастя, дочко!" I таким рiдним здався Пй Дмитро, що хотiлось притулитись до нього, як до сина, назвати своКю дитиною, своПм зятем. Знала, що найкраще зараз, наче мимохiть, запитати парубка, чого вiн до них навiдуКться, та спиняв ПП глузливий погляд Iвана. Тому, зiтхаючи, повела мову такими далекими обхiдними стежками - i про цьогорiчний урожай, i про соз, i про те, яка тепер молодь пiшла неслухняна, - що навiть Iван ловив-ловив нитку, куди гне жiнка, та зрештою знизав плечима i звернувся до Дмитра. - Вона тобi наговорить сiм мiшкiв гречаноП вовни, та всi неповнi. Але Дмитро не випускав кiнця з заплутаноП розмови. Поставив себе на мiсце Марiйки i незабаром розбирався в усiх ПП ходах, як у своПх думках, а коли дiйшла мова, що вiд малих дiтей болить голова, а вiд великих - серце, i яке горе матерям, що мають дочок, та не знають, в якi вони руки попадуться, - вiн уже знав приблизно, що пiде за цими словами, тiльки не мiг визначити гранi бесiди: чи знову заплутаК кiнцi, чи обережно почне випитувати його. Радiючи, розумiв, що Марiйка тягне руку за -нього, i бажав, щоб вона сьогоднi взнала його мислi - хай тiльки сама дiйде до межi. За вiкном коливались сутiнки, через плетенi мережки фiранок мiсяць цiдив жовтаве яблучне вино i рiзко пахла городина осiнньою годиною. I не хочеться Дмитровi йти додому вiд Бондарiв, бо тут усе дихаК його коханням, i тоскно стаК, що дiвчина сидить не поруч з ним, а може плаче в тiй хатi, називаК його осоружним i кличе в думках до себе Григорiя. Нахмурився i ледве не випустив слiв Марiйки: - От i Шевчик почав навiдуватись до нас, та чогось не лежить моК серце до нього, хоч, може, вiн i хороший хлопець. - Таки не витримала. Сказано: баба - бабою, - глузуК Iван. - Ти ще що-небудь скажи! - I скажу, - розсердилась на чоловiка. - От я мало Дмитра знаю, а в мене - тiльки вiн до хати увiйшов, i не знаю, що вiн про нас думаК, - зразу ж до нього довiра вродилась. - Спасибi на доброму словi, - пiдвiвся високий, кремезний; мовчки пройшовся по хатi i зупинився мiж Iваном i Марiйкою. Спiймав на собi; стурбовано-радiсний усмiх жiнки i спокiйний погляд Iвана. Знав, як чекаК Марiйка його слiв, i тихо-тихо промовив: - Мудро говорити не вмiю. Сподобались ви менi, полюбив я вашу Югину. Славна дiвчина Про таку тiльки й думав за цi роки, - запнувся, бо не хотiлось згадувати про Марту нi словами, нi в гадках. - Коли вийде Югина за мене - нiчого кращого й бажати не хочу. Робити за трьох буду, аби тiльки жилося щасно. - За трьох не треба - за одного, та доброго, - обiзвався Iван. - А не вийде, - будемо знайомими, та й годi, - закiнчив свою мову парубок i сiв на лаву, де перше Югина сидiла. - От кого я зятем назову, - оповила його руками Марiйка. - Югина твоКю буде. Тiльки шануй ПП, Дмитре, бо вона ж одиниця в мене, як серце в грудях. - Да, воно б i добре було б, - протягнув Iван. Дмитро гаряче поцiлував Марiйку i ледве встиг стримати зiтхання. Вiн чув, як розтаК в його серцi роками накипiлий лiд. Хотiлось, як до рiдних, пригорнутися до цих простих трудiвникiв, вiдчути теплий дотик дiвчини, вiдчути, що те щастя, про яке стiльки думалось, завiтало до нього. Та i в хвилину забуття холодив гострий струм, нагадуючи, що надiя його як осiннК небо - здаКться, зовсiм близько, а водночас так далеко-далеко. XXXVII Пiсля того вечора дома таке робилося, що хоч хати вiдцурайся. Мати вперлась на своКму, а дочка на своКму i одна одну не могли переважити. Ранок починався з настороженоП мовчанки. Навiть вогонь у печi, здаКться, горiв тихiше, а Югина поралась бiля банякiв i горнят наче тiнь. Входила Марiйка з дiйницею, здiймала цiдилок з стiни, i тоненькi струмки молока спiвали червоним глекам: цить-цитьте, цить-цитьте. Снiдали так, нiби хтось у хатi лежав при смертi. Раптом жiнка строго зверталась до дiвчини. - Надумалась вже? Югина здригалась i забивалась в куток. - Чи чуКш, що я тобi кажу? - Чого ви вiд мене хочете? - Чого я вiд тебе хочу? Вибий з голови дурощi. Викинь Шевчика з голови. - Мамо, не говорiть менi про нього, - тремтiв благальне голос. Вона не знала, чи Гриць ПП зовсiм покинув, чи, може, пересердиться i знову привернеться до неП. Вiд одноП згадки про нього ще бiльше нило серце, вогнем пекли в'Пдливi слова. "Так у тебе для мене i слова не знайдеться? З Дмитром краще воркувати?" Ще тiснiше притискала руку до обличчя, бо здавалось, що сiнешнi дверi, летячи за парубком, можуть зачепити ПП, i навiть чула, як шматочки глини обсипають Пй голову, пил порошить очi. - Найшла собi щастя яке. У Шевчика на все обiйстя один хвiст ледве тримаКться, хата не сьогоднi, так завтра розвалиться - iди тодi, господине, в комiрне капарити вiк. З кожним новим словом Марiйка все бiльш гарячилась, сердилась i уже не слухала слiв дочки, даючи волю своКму болю, що зiбрався за багато рокiв трудного життя. - Як прийдеться за чужою пряжею пучки протирати, мандебуркою давитися, за снiп жати, тодi не раз матiр згадаКш. А за Дмитром будеш жити господинею! Господинею, а не наймичкою, не поденщицею! Якiй хоч дiвцi слово скаже - з вискоком побiжить за ним! Найкраща побiжить. - Мамо, чого ви до мене присiкались? Не пiду я нi за Грицька, нi за Дмитра. - Туди к бiсовому батьковi. Може, за дурного Власа пiдеш? Як розпаскудились тепер! Жди вiд такоП утiхи батько-мати на старостi лiт. У ванькир як сучку кину, поки не передумаКш. - Тодi я утечу од вас, - одрiзала Югина. - Як утечеш? Куди? - оторопiла жiнка. Вона тiльки тепер, холодiючи, зрозумiла, що в Югини К ПП, Марiйчина, упертiсть. I це не порадувало Бондариху. - Куди ж утечеш? - запитала так, щоб i не дуже грiзно було, але й не подати виду, що вона надаК уваги словам дочки. - В Комсомольське! - До найменших подробиць пригадала зустрiч з комсомольцями, i такою принадою повiяло з вечiрньоП долини, що мовчазнi сльози мимоволi закапали на долiвку. - В колектив пiду! - В колектив? Це комсомольський соз? - перелякалася Марiйка й безпорадно замовкла, не знаючи, що сказати дочцi. З Бондарихою таке не часто трапляКться. За цi днi обличчя Югини витягнулось, стало таким прозорим, що аж одсвiчувалось синiми жилками, побiльшали очi, здавалось, що голубе свiтло переливалося через перенiсся, пiд очима двома темносинiми обiдками вляглися тiнi, усiянi дрiбними, мов макове зерно, крапками. Iван спробував закинути дочцi слово про Дмитра, то вона i на нього нагнiвалась, тому й вирiшив не мiшатись в бабськi справи. - Хе! Хай собi робить, як сама знаК, - сказав Марiйцi, - бо потiм, якщо до чого, увесь вiк буде на нас нарiкати. - Увесь вiк буде дякувати. Спом'янеш моК слово! - насiлась жiнка на нього, i мусив вiдступитися чоловiк. - Сам дiдько у ваших дiлах шию скрутить. Я вам i не суддя,i не порадник. - Що ти за батько! Пригрозити не можеш Пй? - напосiдала Марiйка. - Коли б вона лежала поперек лави - мiг би, а тепер, коли i повздовж ледве вмiстиш, - не присилуКш. I дай Пй спокiй. - Поки не побачу за Дмитром - поПдом Пстиму. - Гляди, щоб не подавилась. Вона тиха, тиха, а кiсточка твоя сидить. - I йшов до своПх созовцiв. В гуртовiй роботi вiн потроху забував за домашнi чвари i не розумiв, скiльки можна товктися над вибором i чому Югина не хоче пiти за Дмитра. З роками, коли забудеться давно прохолола любов i тiльки iнколи дасть про себе знати неясними клаптями спогадiв, лiтнi люди не розумiють молодi. I вдивовижу стаК Пм густий рум'янець вiд одного погляду i сором од звичного слова, що для закоханих здаКться грубим, огидним, як дотик жаби; i нетерпеливе чекання недiлi з танцями i жаданими зустрiчами; i хвилювання, i вибiр милого, який всiм, видно, поступаКться перед iншими. I тодi старiсть знизуК плечима, киваК головою, бубонить розумнi настанови, вважаючи, що тiльки вона знаКться на життi. А запитайте, що вона кiлька десяткiв рокiв тому робила. I чи все тодi зважувалося досвiдом i розумом? Справдi, юнiсть що та рiчка у повiдь - розiллКться на чотири броди, кiнця-краю не видно, промиваК добiрнi зорi, мiсячним мiстком перевисаК вiд берега до берега; чия то пiсня над нею пливе, i чи не скиби срiбла розрiзаК весло в молодих руках, ще й накрапаК iскристим разком на спiвучий плес... А там, гляди, ковзнуться по золотому мостi хмари, розрiжуть його, затьмарять, в береги увiйдуть води - i де тi гнiзда зiрок подiваються; i по чорнiй рiцi мовчки пропливе зiгнутий рибалка, а тумани, сивi, як борода його, зiйдуться безшумно за човном, тiльки десь далеко-далеко заскрипить весло, як давня згадка. * * * З полудня сипнув дрiбний холодний дощик. Руки Югини задубiли i ледве ворушились в доспiлому просi. Поле затягнулось сiрою безвiдрадною сiткою. Сизою темiнню заклубився Великий шлях, та вiтер швидко розметав димчастi хмари, i обпатране, без промiння сонце злякано вискочило на брудносиню прогалину, покотилось ночувати у лiс. Таки не дожала постатi; поскладала снопи в полукiпок i тихо пiшла у село. Вечiр мiнив обриси ланiв, шляху, i дивно змiнювався захiд; ось вiн став зеленястоголубим, далi чиПсь руки почали засновувати синь огнистими нитками i незабаром золотi архiпелаги попливли над потемнiлими лiсами. Помiж липами стало темнiше. Мокре листя прилипало до босих нiг i спросоння шелестiло щось таке знайоме i тоскне. Зiтхнула - нелегко було повертатись додому в докори i гризню. I хай що хоче робить мати - не буде по ПП. А Гриць теж добрий - наговорив, роз'ятрив серце - i на очi не з'являКться. Така твоя любов невiрна. Що ж, вона все, усе перетерпить, в дiвках посивiК, та, наперекiр матерi, доможеться свого. Одначе гiркий жаль охопив ПП, вiдчула, як млосно запарувало тiло... Не того, що Дмитро поганий, нi, тiльки наперекiр матерi нiзащо не пiде за нього. - Югино! Радiсний переляк, наче порив вiтру, охоплюК дiвчину з нiг до голови. А вже назустрiч Пй наближаКться i затьмарюК свiт таке дороге обличчя, чорний чуб, пахучi губи; руки торкаються ПП плечей, обвиваються навколо гнучкого стану, i поцiлунок закриваК ПП уста. - Чи ти з глузду з'Пхав? - нерiшуче вiдпихаК вiд себе i злякано оглядаКться навколо. - Ще люди побачать. - I хай бачать, - тягнеться Гриць до неП. Пхнi очi стрiчаються в однiй щасливiй усмiшцi. - Уже думала, що забув за мене. - I не говори, - пригортаК до себе Югину, спираючись спиною на гудзкувату розлогу липу. - Тiльки тепер взнав, як я люблю тебе, - i аж почервонiв од сорому, згадавши Федору. - Е? - Пiсля тоП суперечки мiсця собi не мiг знайти. То ранiше все було простим i зрозумiлим: К в Бондарiв дочка Югина, вона мене любить, я - ПП, взимку одружимось... I враз наче обiрвалось щось. Сяду Псти - хлiб з рук падаК, стану робити - в очах ти стоПш, увечерi пiдiйду до твого вiкна - сам себе проклинаю, i знову повертаюсь додому, розбитий, наче двi копи змолотив. - А хто ж тобi винен? - одхилилась назад, поглянула на шлях i на парубка. Красиве, заспокоКне обличчя, освiтлене вечiрнiм сяйвом, було золотисто-смаглявим, одначе сутiнки мiнили небо i такi знайомi риси почали вкриватися тiнями, чорнiти. - Дмитро заходив пiсля того? - пригорнув дiвчину i допитливо глянув у очi. - Приходив. - Чи вiн так, чи насправдi? - Хто його знаК, - зiтхнула i зразу зiв'яла, згадавши, що ПП жде дома. - Боюсь, Грицю, що не жартома приходив, хоч i не говорив зi мною вiн. - Не хотiла зразу виказувати всього, щоб не завдавати жалю i собi, i коханому. - Коли насправдi, - погане наше дiло. Знаю, його спроста не спихнеш з дороги, - задумався Григорiй i наче забув за дiвчину. Опустив голову, i буйний чуб закрив увесь вид. Вiтер свиснув у порiдженому гiллi, поворушив пiд ногами листву i покотився ровом у холодну безвiсть. Низько гудiв шлях, а трухлявi дупла старих дерев дихали прiллю i затхлим п'янким теплом, до якого вже починала добиратися осiнь. -Що ж, Дмитре, - одiрвав Григорiй руку вiд чола, i Югина не могла у темрявi розiбрати рис його обличчя, - були ми найкращими друзями. Коли ж став на дорозi - гнiвайся на себе. - Страшно менi, Грицю. Ходiм додому, - пригорнулась дiвчина до нього. I Грицько поцiлунком заспокоПв ПП. XXXVIII Хвилюючись, Дмитро сперся лiктями на ворота, голову повернув до освiтленого, завiшаного фiранкою вiкна. Тяжко було йти до хати: знав, що, тiльки вiдчинить дверi, стрiне сумовито-наляканий погляд i потiм увесь вечiр Югина буде ховати обличчя вiд нього, мовчати, байдуже вiдповiдати на запитання Марiйки. Як нiколи, страждала його непокiрна гордiсть. Iнодi ставав сам собi огидний, проте не мiг i не хотiв зломити себе - вiдiйти з тоП важкоП дороги. Упертiсть глушила доводи розуму. Хмуро просиджував вечiр у Бондарiв i без слiв прощався з дiвчиною, коли та, за звичаКм i з нiмого велiння матерi, мусила виходити за ним у сiни. Хтось, окутаний темрявою, повернув у вуличку до нього, i Дмитро, щоб нi з ким не стрiчатись, тихо причинив ворота. Напомацки в сiнях знайшов клямку i, пригинаючись, увiйшов у свiтлицю. Вiд скринi метнулася дiвчина i наполохано глянула на нього. - Вечiр добрий, Югино, - став посеред хати напроти дiвчини. - Добрий вечiр, - ледве чутно прошепотiла i забилася в куток мiж лiжком i скринею. - Де ж батьки? - Що?.. Батьки? Тато на зборах созу, а мати, напевне, зараз прийдуть, - болiсно здригнулись уста. Догадався, що неприКмно було згадувати за матiр. - Ага, - сiв на лавi, не спускаючи важкого погляду з Бондарiвни. Бачив, як мiнилось ПП обличчя, краска почала заливати його: здригались вiдточенi крильця нiздрiв, i в очах сколихнулась упертiсть: "Зараз почне вона вичитувати менi те, що я вже давно знаю", - здогадався по ПП рiшучому обличчю. "Може, якимсь питанням збити ПП з пантелику, не дати першiй заговорити... Нi, хай говорить", - виповзаК зла упертiсть. Вiн стискуК уста, примружуКться, даК очима зрозумiти, що ладен вислухати ПП, навiть бiльше того - знаК, що почуК вiд неП. I дiвчина насторожуКться пiд його шаленим слiпучим поглядом, проте рiшуче встаК i кулак правоП руки кладе на залiзну квiтку укованоП ляди. Видно, холод обпiк руку, бо зараз вiдсовуК ПП i, в забуттi, знову кладе на тьмяну пелюстку. - Дмитре Тимофiйовичу, - збираК всю рiшучiсть дiвчина, проте, може мимоволi, благання тремтить в ПП голосi, i погляд насторожено зупиняКться на дверях. - Дмитре Тимофiйовичу, я нiчого злого, тiльки добра хочу вам. Розгубилася, побачивши його напружену, злу посмiшку. - Џй-право, тiльки добра, - переконуК його. - Але ж що менi робити, коли з Грицьком ранiше взналася. Вiн мене полюбив, i я... Вiк буду дякувати вам... Що я зроблю... Не ходiть до мене... Що воно iз того? I вам, бачу, нелегко, i менi несолодко. I певне, зараз би сльози наповнили ПП повiки, та вiн спiшить запобiгти цьому - рвучко кидаК через стiл шапку на покуть, ступаК крок вперед, високий i розгнiваний, так впираКться руками в ляду, що аж скриня трiщить до самих колiщат. I Югина не може одвести погляду вiд його чорних звужених очей з лихими, як вогонь, блищиками. - Гарна твоя казка-байка, та не тобi ПП розказувати, не менi слухати. Дуже просто сказати: вiдступiться. Може, я сам себе ламав не день i не нiч; тебе iз серця виривав, та не мiг вирвати. А що менi тепер робити? - вiн наближаКться до дiвчини, вона хоче вiдступити назад та впираКться спиною в бильце лiжка i з острахом i здивованням дивиться на нього. - Коли ти менi добра бажаКш, у мене К одне щастя - ти. Пiдеш за мене - нiчого бiльше в свiтi не треба... Добре комусь щастя бажати - iз свого багатства пощерблений грiш кинути... Коли б я вiрив, що кохання Гриця таке, як моК, може ще здолав би себе. Та йому я не вiрю i ти не дуже пишайся ним. Подивися краще, коли твоя любов очi загубила. I своПм казанням не вiдвернеш мене. "Горе моК, який же вiн лихий i... хороший. Невже вiн так любить мене? - вперше якесь тепле почуття, перемежоване з острахом, ворухнулось до парубка. - Що ж вiн на Гриця наговорюК". Хоче запитати Дмитра, та в цей час у свiтлицю входять мати з Шевчиком... В мовчаннi проходить вечiр. Парубки косують один на одного, i даремнi намагання Марiйки як-небудь пiдтримати розмову; не допомагають насiння i яблука, не допомагають розпити про здоров'я домашнiх, а коли спитала в Грицька про будiвлю новоП хати, аж закрутився хлопець на мiсцi i злiсно подивився на Дмитра. Водночас взялись за шапки i вийшли з хати. В блiдоголубiй димчастiй ополонцi, обведенiй хмаринами, то свiтлiшав, то темнiшав ущерблений мiсяць i довгi тiнi то пробiгали через дорогу на город, то злякано кидались назад, нечутно ворушачись пiд ногами. Iшли, шелестячи листям, - Дмитро по один бiк глибоко витисненоП колесами вузькоП колiП, Грицько - по другий. На перехрестi бiля ДарчиноП хати, що задрiмала в молодому сливняку, Грицько зупинився, заходячи вперед. Вся його невисока, мiцна постать напружилась, пiд шкiрою на щоках подвоКними бугорками заворушились округленi м'язи - видно, сильно зцiпив зуби. - Дмитре, як воно виходить? - Хiба що? - незрозумiле знизав плечима, з цiкавiстю розглядаючи насторожену сильну постать парубка. "Проворний, крiпкий". Грицько, чуючи таке питання, полегшено зiтхнув, мабуть, повiрив, що нiчого не трапилось, та знову пальцi до болю втиснулись в долонi, рiзко випнулись вузлуватi суглоби. - Чи ти так до Бондарiв заходиш, чи вiд мене хочеш дiвчину вiдбити? - Який ти недогадливий, - похитав головою. - Хiба ж "так" до дiвчат ходять? Да, Грицю, думаю вiдбити вiд тебе Бондарiвну. Спочатку навiть недовiра ворухнула бровами Шевчика. "Чи не жартуК?" - Як же воно так? - для чогось оглянувся назад. - Дiвчина мене любить... - А я до Федори ходжу, - пiдказав уПдливо. Якусь хвилину Григорiй стояв, мов скам'янiлий. Та ось подався назад i, перехиляючись з розгону вперед, вдарив важким кулаком Дмитра в лице; другий кулак уже марно розiтнув повiтря - Горицвiт вiдскочив назад, i Григорiй потягнувся за ним. - Е, та ти вже й б'Кшся? - нi до чого вирвалось. Шевчик знову наскочив на Дмитра, але його кулаки вже скрiзь зустрiчали дуги великих рук. - Геть, жабо зелена, поки не увiв у грiх, - просичав Дмитро. - Рiдкий ти супроти мене, - i ледве встигав одводити коловорот розлючених рук. * * * - Дмитре, що з тобою? - застигла Докiя посеред хат, притискаючи сплетенi руки до грудей. - Ет, все вам треба знати... Ледача кров з носа пiшла... Злийте на руки. - Вимився теплою водою i мусив таки стати коло стола, поки мати рушником не витерла мiцно прилиплi чорнi грудочки кровi, не змастила губу пожовтiлим несолоним салом. - Розказуй тепер, хто тебе так розмалював, - сiла на ослiн супроти сина, свiтячи сумовитими очима. - Нiхто, - скривився. - Бiля перелазу спiткнувся i упав. - Говори, бо я тiльки вчора на свiт появилася... Як тобi не совiсно брехати? Не водилося за тобою такого перше. Що ж, на добру стежку прямуКш. Тiльки знай моК слово: брехнею свiт обiйдеш, назад не повернешся. Добре .вивчився в когось. - Устала i, не дивлячись на сина, стала слати постiль. Болiло материне серце. Мучили здогади: чи не з Барчуком знову завiвся; не могла заспокоПтися, що не схотiв сказати правди. Промiнцi свiтла пучком золотих ниток снувались вiд лампи до очей, неправильно здовжувалось то округлювалось обличчя сина, уперте, мовчазне, iз зведеними на перенiссi навислими бровами. Ось вiн пiдвiвся, дмухнув на свiтло, i чорна велика тiнь майнула по хатi. Вночi Дмитро прокинувся вiд легкого дотику. Ще не розплющивши очей, вiдчув, як свiтло червоними кружальцями пробилось крiзь повiки, i, певне вiдгомiн вчорашнього, тривожна догадка шугнула - рвучко пiдвiвся, захищаючи голову трохи вiдхиленою рукою. - Що з тобою? Спи, спи... НепокоПвся всю нiч. Чи не жар у тебе? - прикладаК шершаву землисту руку до високого смаглявого чола з вузькою незагорiлою смужкою вздовж лiнiП чуба, а потiм витираК рушником з пiдборiддя рожеву сукровицю. - Мамо, це я з Грицьком побився. - З Грицем? Яким? - Шевчиком. - Шевчиком? - перепитуК. - Чи ти не спросоння верзеш? - Нi. Сам ранiше нiколи б не подумав. - Як же ж так можна? За що не помирились? - За дiвчину. Югину Бондар. - За дiвчину? - широко розплющуК очi Докiя, i кiлька догадок так тиснуть одна одну, що аж боляче стаК в головi. - Вам обом приглянулась одна дiвчина, чи як? - Еге ж. Вона ще не вiрить синовi i, вже чуючи, як хвилювання стукаКться, нестримно прибуваК в груди, удавано зiтхаК i похитуК головою: - Як же ж так можна: за дiвчину один одного, десь, не повбивали. А Бондарiвна славна... Дуже приглянулась тобi? Незручно парубковi й говорити про своП потайнi думки, морщиться, мов пiсля чарки, проте не може уникнути материного погляду i, вiдводячи очi вбiк, глухо кидаК: - Еге ж, дуже... Тiльки... - Що ж, кращоП невiстки менi, либонь, i не вiдшукати... Тiльки бiйка, Дмитре, пом'яни моК слово, до добра не доведе, - вiдчитуК, гасячи свiтло i ледве стримуК радiсть: син ПП не хворий, не скалiчили Барчуки, не прибили, не притовкли. Тiльки натура така трудна, камiнна - що в iншого за вiтром через кiлька тижнiв пiде, в нього роками тримаКться. Ох, як воно все... - УсмiхаКться в темрявi i зразу ж спокiйно засинаК. XXXIX Землемiр, чiпкий дiдок, з зеленкуватим вузьким кл