овижним спомином. Марко поторгав рукою дзвiн, злегенька гойднув било, i мiдь, яка ще недавно мучилась, у землi, обiзвалася низьким спiвучим голосом. Ще в сорок першому роцi, коли фронт наблизився до села, Зiновiй Петрович закопав свого дзвона посеред подвiр'я, закопуючи, наказав сусiдам: - Отож маК чоловiк лишню роботу. Ну, та дзвона можна закопати i вiдкопати, а фашизм треба тiльки закопати. Ще гудiтиме над його могилою мiй дзвiн. Аякже, будуть мати свято i люди, i дзвiн. - Люди закопують добро, а мiй що вигадав! - лохнула тодi тiтка Христя. - Старе як мале... В землянцi ГордiКнка стояв гомiн, на невеликих шибках ворушились людськi тiнi. Коли Марко вiдчинив дверi, вiн побачив за столом господарiв, дiда Њвмена, Василя Тримайводу i його тiтку Марiю, бригадира Дем'яна Самойленка, Софiю i Галину Кушнiренкiв, Омеляна Коржа, Петра Гайшука i веселооку красуню Ольгу Бойчук з тим нiжним березневим туманцем на щоках, на якому пiзнiше проростуть веснянки. Тiтка Христя першою кинулась до Безсмертного, несучи на обличчi посмiшку, а на вiях сльози. - Добрий вечiр, Марку. Сiдай, дитино, до столу. От спасибi, що зайшов на радiсть нашу. - На яку радiсть? - А ти нiби не чув? - тiтка Христя здивовано i навiть трохи ображено розвела руками, а в розгалужених, мов корiнцi, зморшках ПП обличчя заяснiла добра посмiшка. - Вона, Марку, думаК, як ПП син став генералом, то про це одразу маК знати увесь свiт, - насмiшкувато обiзвався Зiновiй Петрович. - А може, його i знатиме увесь свiт! Бачиш, сину ще й тридцяти годочкiв нема, а вже генерал по артилерiП! Не те, що ти! - зневажливо поглянула на старого. - Аби я так заранi не оженився на тобi, може, досi й маршалом був би. - Правда, Зiновiю, правда: жiнки-головне преп'ятствiК нашому брату, - обiзвався Њвмен Дибенко. Марко обняв тiтку Христю i поцiлував ПП. Але тепер жiнка не заточилась, не потягнулась долонею до очен, а щасливо й вдячно дивилася кудись далеко-далеко, де ПП син доламував карк фашизму. - Сiдай уже, генеральшо, бо картопля задубне, - так само насмiшкувато сказав Зiновiй Петрович i звернувся до людей: -Що воно тепер за генеральшi пiшли? От подивiться на мою: на ногах з камери броненосцi, руки потрiсканi, мов сама земля. Чом не портрет? Тiтка Христя подивилась на свiй незугарний одяг, на своК взуття i засмiялась. I засмiялись усi, крiм Зiновiя Петровича. Хоч вiн i говорив з насмiшкою про генеральство своКП староП, та його щедра душа була сповнена гордощiв. Тiльки не варт показувати Пх. Вiн пiдвiвся з-за столу, пiдiйшов до Марка, поздоровкався i задумано сказав: - От i маю новий клопiт - свого ж генерала. - Та який же це клопiт? -посмiхнувся Марко. - Великий, - переконано сказав старий. - Хiба ж це справжнiй генерал у двадцять вiсiм рокiв? Нi тобi сивих вусiв, нi шовковоП бороди, нi навiть живота. Он про нього вже й французи написали, що не по правилах бив нiмцiв. А французи - це ж нацiя! За столом знову засмiялись, а ГордiКнко похитав головою, щось подумав i вийшов iз землянки. В оселi всi урочисто притихли, немов очiкуючи чогось. Незабаром на подвiр'П великодньо бемкнув дзвiн, раз, вдруге i втретК. - За сина? - запитав Марко. ' - За тебе, - вiдповiла тiтка Христя. - За твоК головування. Ми вже знаКм, що в райкомi сказали. Њ правда на свiтi! - Не зiйшовся на безбородьках свiт клином. Але чепкi вони, як бур'ян, - обiзвався високочолий i впертогубий, з рiзко окресленим обличчям Дем'ян Самойленко, i в поглядi його спалахнув недобрий огонь. Зiновiй Петрович внiс у землянку саморобну, недоплетену рафу i вручив Марковi: - На нове господарювання. Не забув, для чого вона? - Для гречки? - Атож! - Розкажiть, що воно i як воно, - попросила високогруда, з мальованими бровами Ольга Бойчук. - Це Марко Трохимович розкаже. Хай отак i починаКться нове головування. - Яке ще там головування, - вiдмахнувся Марко. - А ти не дуже задавайся! - гримнув дiд Њвмен. - Розкажи! Дехто навiть не знаК, скiльки стебло гречки маК цвiту. - Про це найкраще розповiсть Зiновiй Петрович: вiн улiтку не вилазить з гречок. Старий пасiчник подивився на дiвчат: - Запам'ятайте, цокотухи: кожна звичайна стеблина гречки маК приблизно триста квiточок, а на розкiшнiй рослинi Пх буваК i шiстсот. Це ми колись з Марком Трохимовичем полiчили. Таке стебло виростаК з великоП порiдноП зернини - ПП материнське харчування даК рослинi i рiст, i силу, i врожай. От я й змайстрував цю рафу для вiдбору дорiдного насiння. Жаль, що не привчають вас до гречкосiйства. - Як, дiвчата, працюють вашi ланки? - Погано, Марку Трохимовичу, нема кому людське слово сказати' нам, тiльки лаяти К кому, - обiзвалась Ольга Бойчук. - Навiть землю не за всiма ланками закрiпили. Мою, краще доглянуту, вiддали Шавулинiй рiднi. - Ти буряки вирощуКш? - Буряки, як вони вже надокучили менi. - Чому? - Бо половина Пх iде на такий коньяк "три гички", що вiд нього й сльози стають каламутними. - У нас дiла бiльш-менш iдуть лише в городнiй бригадi, - Дем'ян Самойленко повернув голову в бiк МарiП Тримайводи. - У неП i насiння вдосталь, i парники вже зеленiють, i найранiше помiдори та огiрки родять. ЗнаК жiнка якесь ворожiння до городини. - Тiльки нiякого толку нема з цього: уся праця йде наче в прiрву, - зажурено сказала вдова. - На вас, Марку Трохимовичу, надiя. - Аби городина була, а надiя знайдеться, - посмiхнувся Марко. -Зiновiю Петровичу, гречки багато у вас? - У вiйну тiльки горя багато. Кривдить вiйна бджолу, кривдить i гречку - нема ПП у колгоспнiй коморi. Ну, я й наклав контрибуцiю на сусiдiв, якi сiяли гречку по городах. Не дуже, люди, лаКте мене за це? - Що лаКмо, то лаКмо, бо ж останнК вiд рота вiдiрвали, - обiзвався дiд Њвмен. - Таки останнК, - похитав головою ГордiКнко. - Бо з вiйною велика бiднiсть упала на нас. Упала i вiдходити не хоче. То треба якось громадою ломити ПП, наводити по_ рядок на землi. Жiнко, в тебе К ще генеральськi огiрки? - Тепер вiн i сироватку буде називати генеральською. Пжте, люди добрi, що К, та вибачайте. Мiй трутень навiть у такий день на млинцi не дав своКП гречки... Вже мiсяць опустився на край землi i потемнiло село, коли Марко, попрощавшись iз людьми, крадькома пошкутильгав до колгоспних парникiв. У головi чоловiка роПлися рiзнi господарськi плани, треба було думати i про скоростиглий карбованець, а його могла дати тiльки рання городина. В долинi тьмяно блиснули першi рами парникiв. Марко обережно опустився бiля однiКП, трохи пiдважив ПП i вдихнув тепло-вологi пахощi молоденьких стеблин помiдорiв. Скло другоП рами було зовсiм темним. Марко вийняв трофейний лiхтар, присвiтив ним i вражено застиг: сотнi людей дивились на нього iз темного скла негативiв. Серед них вiн пiзнавав своПх друзiв, сусiдiв, пiзнавав живих i мертвих, якi й пiсля смертi збирали тепло сонця для людей... А ти ж, чоловiче, живий, то й думай, i роби, як живий... XXIII Мертвi очi линiв тупо дивились на Безбородька, i ця ж тупiсть була в поглядi Мирона Шавули. - На кого ж ти нас, Антоне, покидаКш, на кого покидаКш? - охмелiло варнякав комiрник, охопивши голову масними грабелястими руками. П'яний сум розтiкався по його задичавлених заростях i болюче ворушив дрiбним, як лiсова грушка, носом. - На кого ти нас покидаКш? - Цить, заголосив, неначе на похоронах, - витрiщився на нього Тодох Мамура. По його ятаганистих щелепах вививаКться презирство. - Ти краще помiзкуй, поворожи, як утримати нашого дорогого Антона Iвановича на посту, бо дiло йде - контора пише. Треба, помисливши, всю рiдню, всiх друзяк блоком сколотити, всюди масову роботу пiдняти на рiвень, а на зборах своПх людей порозтикати по закутках, щоб демократiя була в голосах. Як ти думаКш, Антоне? - Тепер, люди, добрi, з цього шуму не буде пива: час непiдходящий. Треба риально думати. За ваше здоров'я. - Нахмурений Безбородько з гiднiстю пiдняв чарку, з'Кднав ПП з двома, перехилив i крекнув: - Огонь! - Та цей вогонь не заллК душевного вогню... Невже, Антоне, все твоК з воза упало, невже отак i здасишся? - Б'К Шавула виделкою в око рибини. - Невже отак i здасишся? - Мушу, братцi, не хочу, але мушу, - трагедiйне пiдiймаК розчепiренi руки. - Але справа не в тому, що Марко пiдiйметься на мiй пост, а в тiм, як його найскорше сколупнути з поста. Ще не вродився той голова, що проголовуК без помилок, чи недолiкiв, чи перекручень, чи недокручень. Нам, практично, треба вже сьогоднi вхопитись за них... - За що ж ухопитися, коли вiн ще не голова? - здивувався недалекий Шавула. - За тi хвости, якi лишаються на господарствi. За них чiпляйся i в'яжи на мертвий вузол, - повчально сказав Мамура. - Подумай лишень: чим i як тепер обсiКться Марко? От i хапайся одразу ж за зрив посiвноП. Труби i пиши в усi iнстанцiП, борись за правду! Останнi слова трохи розвеселили Шавулу, бо вже дуже не пасувало слово "правда" до Тодоха Мамури. Але, дивись, 'вимовляК його i писка не кривить. Зовсiм запесиголовився чоловiк. Комiрник хотiв чимось в'Псти Мамуру, та саме заговорив Безбородько: - Ви, братцi, не дуже, практично, печальтесь, але порох тримайте сухим - знадобиться! Менi, практично, тепер навiть краще скинути з плечей головування. Хай увесь цьогорiчний клопiт впаде на Марка, хай його перешерстять за вiдсталiсть i в iнстанцiях, i в газетах, хай запариться вiн, а тодi й ми, тут як тут, вигулькнемо i знадобимось на щось. - Мiнiстерська у вас голова, мiнiстерська, - похвалив ; Мамура i засмiявся. - Яка не К, а плечей тримаКться, - не перебiльшуК своПх талантiв Безбородько. - Значить, нам зараз треба, практично, вiдступити крок назад, тiльки з толком вiдступити, щоб не завiяти шляху наперед. Документи рiзнi пiдготуйте, щоб i комар носа не пiдточив. Коли щось не так, то робiть, щоб було так, в ажурi, як ученi голови кажуть, бо хтозна, якi ревiзiП наПдуть чи наскочать на нас. Головне звести кiнцi з кiнцями, без хвостiв. Ну, а корови. якi ми взяли з колгоспу, маКмо сьогоднi ж повернути. Так i рiднi усiй скажiть. Тут треба без дурних жалощiв i лiбералiзму! - Тепер, виходить, i на фермi буде молоко, - скривився Шавула, вiдiрвав руки вiд голови. - Невже без цього нiяк не можна обiйтись? - Не можна! - твердо сказав Безбородько. - Он, падку мiй, смутку мiй! Як же цi корови заводити на ферму? Сорому на весь район не оберешся, - заволав Шавула i знову охопив голову руками. Безбородько заспокоПв комiрника. - Який там сором? Не туди дивишся, не те бачиш i не те мислиш. Ми просто рятували корiв од голоду, врятували Пх - i знову честь-честю здаКмо в колгосп. Ми колгоспу добро робили. - Ай справдi! - здивувався, потiм посмiхнувся, а ще через хвилину спохмурнiв Шавула. - Таку корову повертати. У неП ж вим'я, наче цебер! Може, ПП, Антоне, своКю замiнити? - Не роби цього, Мироне. На все К свiй час. - Строго поглянув Безбородько. - Лисицю власний хвiст погубив, а тебе може погубити коров'ячий. Думай не тим мiсцем, на якому зараз сидиш, i готуйся до ревiзiП. Ну, а щоб тобi легше було здавати свою корову, спочатку, для практики, одведи мою. - Коли? - Зараз. Вони всi троК пiдвелися з-за столу, вийшли на подвiр'я. Безбородько рiшуче пiшов до великоП, бляхою критоП шопи, вiдв'язав породисту корову, що пахла молоком i лугом, злегка вдарив ПП чоботом i повiв до ворiт. - Оце, Мироне, практично, робиться так, - повернув голову до завгоспа i комiрника. - Вiдчиняються ворота - i гайда, коровице, з двору. Вiддирай, Мироне, пережитки вiд серця i веди, щоб не повело кудись в недобре мiсце, - навiть посмiхнувся Безбородько. Шавула сплюнув, лайнувся в бороду i, згинаючись, пiшов за коровою. - Невже, Антоне, не жаль вам рекордистки? - зажурено похитав головою Мамура. - Чому не жаль? Але мiзки моП ще не притрусило кам'яною лускою. Нам не положено бути дурнями. Роби, Тодоше, як я сказав, не хапайся за рiзнi викрутаси, то випливеш, як норець. Ну, йди до своПх документiв, а дорогою пришли до мене Галю з машиною. - Кудись у похiд? - До сусiдiв по пiснi... Њ рiзнi дiла. З головування ж сходжу. - Вiн попрощався з Мамурою i весь у невеселих думках увiйшов у дiм. Мертвi очi линiв тупо Дивились на чоловiка, i йому тяжко зiтхнулось. - З головування сходжу, - ще раз сказав сам собi. Коли на вулицi забурчала машина, Безбородько погасив свiтло, вийшов з дому i ще завагався: чи Пхати йому до Саврадима Капустянського, чи облишити свою затiю. Але як облишиш ПП, коли припекло до самого краю? Вiн мовчки сiдаК в кабiну, косуК на дiвчисько: чи не насочилось воно насмiшкою до голови, й наказуК Пхати в Зелену Браму... Чим тобi погане село? I назва гарна, i стоПть у садках, наче у вiнку, i люди там спокiйнiшi. Нема, коли помислити, нi Њвмена Дибенка, нi Дем'яна Самойленка. Цей думаК, як горiв у танку, то йому все можна, бодай тобi язика заклинило. Перед очима Безбородька проходять i проходять його недруги, якi будуть патрати й шматувати чоловiка на звiтно-виборних зборах. В цей день когось iз них треба послати аж в область. Ну, а чийогось рота можна хитро-мудро замазати. Все треба з пiдходом робити. В таких роздумах Антон Iванович пiд'ПжджаК до хрещатих ворiт Саврадима Капустянського, перед порогом непомiтно тричi спльовуК через лiве плече й, невесело посмiхаючись, заходить до хати. - А, сват приПхав! - глумливо вiтаКться Саврадим Григорович. Навiть в оселi вiн сидить у кожушку, i все одно холод порядкуК в тiлi чоловiка. - Може, вмовив Безсмертного до нас? - Не змiг, - з жалем вiдповiдаК Безбородько. - Ви як у воду дивились: йому не хочеться йти на мале господарство. - Ну, це дiло його, - з жалем сказав Саврадим Григорович. - Коли вже я собi змiни дочекаюсь? Не витримуК моя основа такоП нагрузки, розповзаКться. Ех, лiта, лiта... А колись же найноровистiшi огирi танцювали пiдi мною, шабля вилискувала i виспiвувала в руках мов на-вiжена, плуга виймав з борозни, як лялечку, воза з деревом одним плечем перекидав. Де тi лiкарi в свiтi, що дають людинi силу, а не могилу? - Нема таких та й не скоро знайдуться, - впевнено вiдповiв Безбородько. - Вся Пхня ученiсть ще може щось пiдрiзати, щось вкоротити в чоловiка, а наточити йому здоров'я не годна. Нема таких жбанiв у неП. - Як ти славно про жбани сказав, - зажурено погодився старий. - А колись i вони будуть, вип'Кш з них здоров я - i ходи по землi, як сонце по небi... То яка нужда тебе погнала до мене? Пособити хочеш менi? - Може, й пособити, як захочете, - ще з опаскою говорить Безбородько. - Чому б помочi не захотiти? - пожвавiшав старий. - Говори, що в тебе. - I незручно про себе, та скажу: .хочу до вас у прийми! - одразу випалив Безбородько. - Як!? -вражено поглянув на нього Саврадим Григорович. - Ти до нас хочеш головою? Так я розумiю? - Атож. Треба ж вам вiдпочинок дати. Я потоварисмед... - То це я за твоКю спиною вiдпочиватиму? - старий викруглив очi, подався з доброго дива плечима до стiни i розреготався. I вiд цього реготу затанцювали йог'о чуприна i борода. Наглий смiх пересмикнув Безбородька, тепер у цiй хатi i йому стало холодно. - Невже це так смiшно? - злостиво скривив товстi губи. - Для мене смiшцо, для тебе сумно, - хапався за живiт Капустянський. - Ой, не можу далi... Безбородько подбав про мiй вiдпочинок... Та не кривись, не злобствуй, чоловiче. Ти вибачай'старому, але я тебе i свинопасом не поставив би в своКму колгоспi. - Чого ви так запишалися своПм господарством? Срiблом-злотом ощасливили його? - обурився Безбородько. - I скажу, послухай, коли маКш час. - Капустянський нарештi пересмiявся i з погордою поглянув на Безбородька. - Слухай та мотай на вус. Таке рiдко в очi кажуть. Я думаю, людина, яка ходить бiля живого дiла, тiльки з радiстю повинна робити його. А пригадай, чи вмiв ти щось робити з радiстю? Анiчогiсiнько. Ти навiть хлiб не вирощуКш, а вичавлюКш з землi. Ти й Псиш його без радостi, бо крадений вiн у тебе. I хоч я хворий дiд, хоч я не маю твоПх рокiв попереду, та я й досi маю радiсть од людей, од землi, од похилоП травицi в лузi i вiд зiрки в небi. Навiть умираючи, я не дам тобi волi, бо ти недобрий, злий чоловiк! Ти не любиш навiть тих, хто працюК на тебе, ти боПшся Пхнього погляду, Пхнього слова i смiху. Ще Шевченко писав: "I немаК злому на всiй землi безконечнiй веселого дому". Запам'ятай цю велику правду. Ти i в своКму домi не маКш радостi, бо i вiн, i все в ньому хапане. То як я тебе можу допустити до громадського добра? Ти ж зразу почнеш думати не як його приумножити, а як розтягти, чесних труженикiв замiниш хитрими пройдисвiтами, пiдлабузниками i почнеш рубати пiд корiнь людськi надiП i людську радiсть!.. Не шипи, не кривись, чоловiче, слухай старого, а ухвалу сам собi пиши, бо рано чи пiзно пропишуть ПП люди... Жiнко, постав нам щось на стiл, хай повечеряК Антон Безбородько. Ми ще погомонимо по-сусiдськи про виправлення душi. Може, пособить. - Нiчого не треба менi - нi ваших доповiдей, нi вечерi Пжте самi! - люто пiдвiвся злобою натоптаний Безбородько. Але дружина Капустянського вже несла назустрiч полумисок, знову ж таки з рибою. Мертвi очi щупакiв тупо витрiщились на Безбородька. XXIV Антон Безбородько не раз бував i на конi, i пiд конем i на це з роками почав дивитися, як на певну закономiрнiсть фортуни. Коли його обирали на голову, то вiн з гiднiстю тримав власну голову, коли ж переобирали, теж з гiднiстю нiс на поблiдлiм обличчi почуття незаслуженоП образи i на щирi чи вдаванi спiвчуття вiдповiдав одне: - Хiба нашим людям хтось догодить? Найбiльше йому подобались тi звiтно-виборнi збори, якi не пахли переобранням. Щось тодi тепле, сiмейне ворушилося на душi, хоча навколо бушувала пристрасть рiзних виступiв. На таких зборах вiн охоче визнавав критику, обiцяв щось витягнути, десь виправитись, всюди полiпшити, добитись i перемогти. А далi знову йшла та сама карусель: його накачували, критикували, вiн по-бойовому сприймав критику, самокритикувався, на чомусь виПжджав, щось придумував i в роботi, i в рапортах, розправлявся з деякими критиканами, деяким хитро замазував рот i знову готував новi обiцянки: добре, що Пх не треба купувати. Коли ж його переобирали, тривожився, але не впадав у розпач, бо в туманi майбутнього бачив падiння новообраного голови i своК переобрання. Але в такi невеселi години Антон Безбородько мав одну найтяжчу хвилину - розлуку з печаткою. Недарма якийсь дурноязикий пустив колись дотеп, що печатка стала Безбородьковi другим серцем. Тiльки той, хто не розумiК, що таке печатка, може без шаноби говорити про неП. Сьогоднi ж особливо трудно було ПП класти на стiл. Може, того, що збори вiдбувались у церквi i на ганебне падiння голови дивились i люди, i боги, i нечиста сила. Залишки забобонного остраху iнколи тривожили Антона Iвановича, коли вiн стрiчався поглядом з бiсiвськими очима, на яких мерехтiв гарячий полиск пекла, дарма що бiля нього ворушилась громiздка постать отця Хрисантiя в пiдряснику iКромонаха. Чого ще поповi треба на звiтно-виборних зборах? Ага, то вiн за утвар потерпаК... Безбородько не може угнатися за всiма думками i говорить сьогоднi значно гiрше, анiж умiК. Позаду хтось смачно позiхаК i голосно мовить: - Говорила-балакала до самоП смертi. Хватить гандаляпати! - Не збивайте чоловiка! Вiн же в такий час трудився! - одразу обiзвались по кутках прихильники Безбородька. - Так трудився та хапав, що нi свiту, нi людей не бачив. - А ти бачив? Бодай тобi повилазило! - Та вже вилiз палац у Антона i дурень бiля Антона. - Га-га-га! - Клади, Антоне, клейдони на стiл! Досить колгоспом гендлювати! В Безбородька тiпнулися плечi, вiн змовк, всвердлив очi в пекло i, оволодiвши собою, сяк-так закiнчив виступ, полiз у кишеню за печаткою i, перегинаючись, поклав ii на стiл. Але ж не Марко потягнувся до неП - першим узяв печатку дiд Њвмен, нацiлився недовiрливим оком, безцеремонне покрутив ПП в руцi, пiднiс до носа й понюхав. - Чим пахне? - запитав збоку Василь Тримайвода. - Бурякiвкою i шампанським, - серйозно вiдповiв старий, i навколо розлiгся регiт. Безбородька знову пересмикнуло, але, зрештою, i це не так погано: краще хай смiються, анiж сердяться. Може, за смiхом нiхто не згадаК про другу ревiзiю? Коли б ця хмара оминула його. Вiн тоскно вдивляКться в обличчя людей i святих, найбiльше побоюючись додатковоП ревiзiП, бо вже й сам не знаК, що може виявити вона. Але якось обiйшлося без неП. Про другу ревiзiю не згадав нi Борисенко, нi сам Безсмертний, i це зменшило болi Безбородька: йому не доведеться продавати з торгiв свiй палац. I нащо вiн його передчасно вигилив таким? Це можна було зробити i через рiк-два. Марко говорив коротко i в своКму виступi навiть не згадав прiзвища свого попередника, чим здивував i людей, i самого Безбородька. "Таки чогось побоюКться мене", - по-своКму зрозумiв це Безбородько. - Яким би не був голова колгоспу, без вас, люди, без ваших рук, душевностi i великодушностi вiн погоди не зробить. Тiльки в згодi з вами вiн буде господарем, без вас - прикажчиком. А земля прикажчикiв не любить, хоч Пм i перепадаК бiльше ПП дарiв, анiж справжнiм хлiборобам. Та гiркий i хлiб, i мед такого прикажчика. - Безбородька не кривила ця гiркiсть, - обiзвався хтось позаду, i смiх загойдав людськими головами. Але й пiсля цього Марко не напався на свого попередника. - Я не хочу Псти хлiба i меду, вiдiрваного вiд вашого рота, бо тодi й мед стане отрутою. Коли буде ваша велика пiдтримка, я надiюсь, обiцяю, що вже в цьому роцi у кожноП вдови i сироти буде хлiб на столi. - Ми, Трохимовичу, не пожалiКмо нi пучок, нi ручок, аби тiльки нас не забували пiсля жнив, бо пам'ятають нас тiльки до жнив, - прожалiснiв голос вдови СофiП Кушнiренчихи. - Не забудемо, тiтко СофiК. Зараз нам дуже тяжко, - продовжував Марко. - Тяжко i державi. Але ми всi радiКмо, що вже наш воПн однiКю ногою стоПть на порозi перемоги. Цю перемогу кував i ваш святий хлiб. Держави, народи нiколи не забудуть вашого трудного хлiба. Нелегким вiн буде i в цьому роцi: у нас навiть насiння не вистачаК, нема чим зорати землю. Не один день лопати, горiли б вони ясним вогнем, будуть витискати мозолi на жiночих i дiвочих руках. Але за всяку цiну ми маКмо обробити землю до останнього клаптя. Отак i почнемо рости, трудно, але мiцно. I коли ми будемо однiКю сiм'Кю, то в цьому роцi до нас прийде хлiб, а через два-три роки - справжнiй достаток. Через два-три роки справжньоП, як я думаю, працi будемо тiльки згадувати i дивуватися: невже ми були ще в тисяча дев'ятсот сорок п'ятому роцi такими голодними та бiдними. Так хай iз нашою великою перемогою над фашизмом, над кривдою скорiше приходить перемога над злиднями! Останнi слова Марка потонули в дружних оплесках. Вiн вiдчував, що люди вiрять йому, але й вiдчував, що Борисенковi щось не сподобалось у його виступi: це видно було по його темнив з блакитнавими бiлками очах. Але що саме не подобалось йому? XXV Пiсля засiдання новообраного правлiння Борисенко з Безсмертним останнiми вийшли надвiр. Над землею аКгковiйно тремтiло iмлисте срiбло мiсячноП ночi, а на землi тiнi хмарин чiплялися за тiнi осокорiв. Прямо на дальнi поля Чумацький Шлях з обох рукавiв висiвав своК зерно i курiвся зоряним туманом. Бездоннiсть фiалкового неба пiдкреслювала досконалу завершенiсть i ночi, i тишi, в якiй то схлипував, то причмокував, наче немовля на грудях матерi, то гнiвався на когось, то вуркотiв невидимий бурчак. Щось ласкаве i первозданно чисте було в його нерiвному голосi, у вiдтiнках дiвочоП м'якостi i хлоп'ячого заповзяття. - Краса яка! - пiдвiв до неба голову Борисенко. - Тiльки б любуватися нею чи пiснi наспiвувати, аби вiйна не так зобидила землю i людей. Сiдайте, Марку Трохимовичу, пiдвезу до вашоП землянки. - Що землянка! Везiть краще в поле, хоч подивлюсь, як дихаК воно. - Поглянемо, як дихаК воно! - схвально посмiхнувся. - Уже щось примiряКте? - Та прикидати - прикидаю, тiльки толку мало, - аж зiтхнулось Марковi. - Що тривожить? - Найбiльше - сiвба. Чим тiльки землю зорати? Доки пiд перелогами лежати Пй? - Скiлькох людей мучить зараз оце питання! Тiльки подумати: на УкраПнi знову з'явились перелоги i тi трави, що ке ростуть на орнiй землi... I нiчим я зараз не можу втiшити вас. Викручуйтесь, як умiКте. Поки що й держава не в силi допомогти вам. Тяжко Пй. - Ох, i тяжко, - зiтхнув Марко, сiдаючи в машину. - А пройде ж не так багато часу - i все минеться, наче сон. Життя вiзьме всюди гору, i тодi люди почнуть дивуватися, як ми в огнi горiли i не згорiли, як у землi Жили i не плiснявою, а соками ПП взялись, як випростались, як пiсля всiх руПн i пожарищ цвiтой зацвiли. - Вам, Марку Трохимовичу, в цю нiч треба було б вiршi писати. - Борисенко, виПжджаючи на дорогу, обережно запетляв помiж осокорами. - Я Пх таки писав минулоП ночi. - Справдi? Яка тема? - Насущна: що нам зможе дати гектар баклажанiв, огiркiв i цибулi. Як вам такi вiршi? - На даному етапi задовольняють. Чого зразу до баклажанiв та цибулi взялись? - Городина - це грошi зверху, а глибинних ми поки що не можемо черпнути, К тiльки нашийнi - борги. I скидати Пх будуть городиною жiночi руки. - Лопатою i сапкою? - аж губу прикусив Iван Артемович. - Так, лопатою, сапкою, мозолями i навiть новими зморшками. Цей рiк нелегким буде для нас усiх, а найбiльше - для жiноцтва. Дуже зобижаКм його. - Це ще добре, коли К кого зобижати, - на мить болюче примружив очi Борисенко. - Ви про що? - не зрозумiв Марко. - Не догадався?.. Про свою i твою жiнку, -рiзко перейшов на "ти" Борисенко. - У вас теж?.. - широко поглянув на хмуре, мов iз чорного каменя висiчене обличчя. - У мене теж, - вирвався хрипкий клекiт iз грудей. Нi одна зморшка не ворухнулась на виду Борисенка, та бiль кригою охопив його обличчя i кригою заiскрився в очах. Обабiч шляху в прозорому мiсячному туманi, наче видiння, вiдходили темнi постарiлi липи, i в Пхнiх нiмотних обрисах, в покляклому з росою гiллi вчувалась печаль скорботних матерiв. Ох, цi "катеринiвськi" липи, цей широкий шлях! Скiльки лихого проходило бiля вас. Борисенко напiвобернувся до Безсмертного: - Я знаю, як загинула твоя дружина... З нею розстрiляли i ПП пiсню. А мою жiнку спалили з ненародженим дитям. На сьомому мiсяцi ходила, сподiвалася подарувати менi сина, не такого цигана, як я.И Хату облили якоюсь сумiшшю, пiднесли до стрiхи смолоскипи, а по вiкнах ударили з автоматiв... Моя дружина була такою Красивою, що ПП, по правилу, i вогонь не повинен би взяти... Ось така, Марку, ми з тобою рiдня. В долинi бiля ставу, що закинув у темну глибiнь неспокiйний мiсяць, Борисенко зупинив машину. Вони мовчки злiзли з неП, мовчки пiдiйшли до берега, що вже щетинився боязкою травичкою, Пм нiчим було втiшати один одного - слова ще бiльше розтривожили б Пх. А зараз тiльки тривожили думки, спогади, видiння, i то вони тiснилися мiж невiдкладними турботами про найбуденнiше: про оранку, сiвбу, городину, пальне. "У нас пального нема землю зорати, хлiб посiяти, а вони, фашисти, ним людей палили". Перед Марком з'являлися хиткi лапища страшного багаття i обрис невiдомоП красунi, яку, по правилу, i вогонь не повинен би взяти. Але взяв, не пожалiв нi краси, нi материнства. А люди, не знаючи цього, й досi дивуються, чого в Борисенка таке похмуре обличчя i строгий погляд. - Отак, чоловiче, i залишились ми з тобою пiдстаркуватими вдiвцями. - Борисенко поклав руку на плече Марковi, i це багато чого сказало йому. - А життя йде, i тримаКться воно не на болях, а надiях. I в тебе Пх бiльше. - Хiба? - здивувався Марко. - Ти надiКшся зустрiти доньку, а менi нема кого. Коли б скорiше вiйна закiнчилась. Вони по тiнях верб, мiж якими туманцем ледь-ледь ворушилось мiсячне марево, пiдiйшли до греблi з разочком кленiв-покленiв. Пара чирят чорними грудочками зiрвалася з плеса, з Пхнiх крил закапала вода. На глибу сплеснулась риба, i сполоханi кола, доганяючи одне одного, почали набiгати на берег. - Що, Марку, будеш сiяти в долинi? - Борисенко махнув рукою за плесо. - Коноплi, мудрiшого нiчого не вигадаКш. - Насiння вистачить? - Де там. Роз'Пла його Безбородькова шатiя, а кiнцi так кинула у воду, що й ревiзiя не змогла вчепитись за них. Завтра правлiння пiде по людях. Отак i почнемо стягатися по нитцi на сорочку. - Чистосортного льону пiдкинемо вам. Не льон - одна радiсть. - За це спасибi. От i матиму в цьому роцi трьох китiв: городину, коноплi i льон. - Борги скинеш ними? - хитрувато примружився Борисенко. - Надiюсь. - Говориш про це, а думаКш про бiльше? - Њ такий грiх, якщо вродить. - Чую селюхiвську обережнiсть. - Борисенко пильно подивився Марковi у вiчi. - Ну, а сьогоднi на зборах новий голова часом не забрехався? - Вiн таке дiло не дуже полюбляК, - сказав, наче й не про себе. - I не було потреби йому брехати. - Гаразд. Але ти дiйсно вiриш, що через два-три роки доб Кшся тiКП картини, яку намалював на зборах? Чи це тiльки сказано для так годиться, з нагоди коронацiП, щоб людям у перший день головування бляхмана пустити? Безсмертний одразу похмурнiв, одвiв погляд од Борисенка, поглянув на тихе плесо, що ворушило в своПй глибинi i хмари, i мiсяць, i зорi. - Мовчитк новий голова? - Мовчу, Iване Артемовичу. - Зови Iваном, так мiцнiше буде. А чирку на побратимство ми вип'Кмо з тобою, коли ти хоч iз боргiв своПх вискочиш. - Уже й своПх? Не пам'ятаю, коли я Пх придбав? - З сьогоднiшнього вечора. Виходить, сам не вiриш, що через два-три роки люди твого села забудуть, в яких вони злиднях жили? - Вiрю i не вiрю. - Оце вiдповiдь! Дипломатична! - невдоволен,о вигукнув Борисенко. - I ти вже хитрувати починаКш? На зборах - одно, зi мною - друге, а на серцi - щось третК. Як воно все це вмiщаКться i крутиться в твоПй розумнiй головi? - Навiщо ви так, з плеча, про хитрування? Тепер, будем одвертi, я десь не обiйдусь без нього, десь i ви крiзь пальцi подивитесь на це, бо таке хитрування буде не для себе: я злиднi повинен зiрвати з плечей. - Ох, Марку, Марку, хоч би ти помовчав про цi вiдкриття. Чи ти мене зарання в спiльники по хитрощах береш? Так доказуй, як ти вiриш i не вiриш, що село через два-три роки виб'Кться з нестаткiв? - Говорити про це - тiльки роз'ятрювати i себе, i когось. - Ятри, не делiкатничай. Нас тепер уже нiчим не здивуКш, навiть страшним судом. - I скажу! Намалюю картини! - позлiшав Безсмертний. - Ось перша: в енному колгоспi повне безладдя, розвал. Голова iз своКю теплою компанiКю пропиваК все, що можна пропити. Люди на роботу не виходять, на трудоднi одержують грами, не цiкавляться соцзмаганням i навiть преси не передплачують. Та ось, нарештi, молодому, красивому i енергiйному секретаревi райкому стаК ясною вся картина. Вiя якогось вечора привозить у село не менш молодого i красивого голову, гаряче рекомендуК його, люди пiдтримують, i все починаКться, наче в казковому царствi-государствi... Новий голова не п'К i за роботою навiть не Псть, люди на роботу йдуть з ентузiазмом, на трудоднi одержують кiлограми, всi змагаються помiж собою i всi передплачують пресу, колгосп стаК найкращим у районi, i про нього пишуть у тiй же пресi, яку вiн передплачуК. Правда, як усе гладенько i гарно в цiй картинi? Борисенко спочатку здивовано слухав Марка, а потiм розреготався: - Де ти видряпав таку типову картину? - З типових романiв. А чи в багатьох романах писалось про таке: здаючи, наприклад, картоплю, колгосп одержуК за неП менше, анiж витрачаК на пальне, щоб довезти ПП на заготпункт? Або скiльки писалося про золотий урожай, золоте зерно i як воно веселить щасливе хлiборобське серце. А читали ви де-небудь, як це золоте зерно пiсля натуроплати i розрахунку з МТС пiд мiтлу йде на рiзнi додатковi та зустрiчнi плани i хлiборобське серце спливаК кров'ю? - Е-е, чого тобi заманулося! Чи не хочеш письменника пiдвести пiд таку критику, за якою починаКться iнфаркт? Письменникiв теж треба жалiти, i Пм нелегко виростити своК золоте зерно. Ну, а полова буваК у всякому дiлi - i в сiльському господарствi, i в лiтературi... Так що ж ти своКю картиною хотiв намалювати? - Те саме, що ви подумали, те саме, що думають люди: погано ще, дуже погано господарюКмо ми на землi. Я розумiю, що не на чужому золотi, а на робочих мозолях пiдiймалась наша держава, я розумiю, для чого нам треба було i не доПсти, i не доспати, я розумiю,, що таке боротьба за хлiб. Але я проти тiКП боротьби, коли економимо на грамах, а губимо пуди i вiддаляКмо хлiбороба вiд соцiалiзму. - А не загнув ти, Марку? - насторожився Борисенко. В Безсмертного болiсно заворушилися зморшки бiля очей i рота: - Може, i загнув, про таке не часто нам випадаК радитись. Сам хочу розiбратися в цьому. Я схожий на людину, в якоП болить кореневий зуб, а Пй здаКться - всi болять, i вже не розбереш, де зубне, а де сердечне. Вiрно, що перша заповiдь - К першою, але коли ми, як i про першу, заговоримо й про другу - про хлiб насущний на столi хлiбороба? Про це ми якось соромливо мовчимо, бо декому спадаК на думку, що це власницькi тенденцiП, пережитки. А хлiб-ще нiколи не був пережитком!.. Кожний голова колгоспу, керiвництво перед першою заповiддю чують iстинно страх божий, а перед другою - декому й за вухом не свербить: за це строгача не влiплять, на суд не покличуть, постраху не наженуть... Що ж залишаКться робити хлiборобу, коли пiсля жнив вiн усi своП трудоднi виносить з комори в одному мiшечку чи торбi? Або пухнути з голоду, або якось викручуватись i лукавити, гублячи свою гiднiсть i серце. От i починаК вiн викручуватися, як може, як умiК: один, що бачить, те й цупить ночами з колгоспного поля i навiть не вважаК це крадiжкою; другий, зiгнувшись у три погибелi, пре на базар городину i стаК поруч з перекупкою чи сiдухою не гордим хлiборобом, а зiщуленим мiшко носом; а третiй кидаК землю i шукаК деiнде певнiшого шматка хлiба, хоч iз сторожування, будь воно неладне... Отак i черствiК i оздоблюКться хлiборобське серце, i черствiК без його ласки земля. Про це ми стараКмся менше говорити i ще менше писати, але вiд усього цього ми, зрештою, губимо бiльше хлiба, чим його треба на споживання, губимо людську вiру в силу колективу, вiдриваКмо хлiбороба вiд великоП спiльноП радостi, i вiн вихоплюКться на дрiбнюсеньку стежину, що веде його з широкого поля на свою латку городу. Арифметика - це наука для всiх, але з арифметикою колгоспного трудодня ми не звели кiнцiв. - Ну й чого ти хочеш? - Господаря землiП Господаря, а не уповноваженого, не заготувача, який зернину тягне в комору, а губить колосок на полi. Чи придивлялись ви, наприклад, як у нас iде косовиця? Такi господарi, як Броварник, дають людям частину косового, i далi картина виходить такою: зелене, мов барвiнок, сiно маК i держава, i колгосп, i колгоспник. А там, де косовиця нiчого не обiцяК хлiборобу, - трава перестоюК, стаК дротом, сiно гниК в покосах або затiкаК в скиртах, бо й скиртують його не любов'ю, а злом. Кому ж потрiбна ця економiя: державi, колгоспу чи колгоспнику? СвоП дiрки в сiльському господарствi ми часто хапаКмось латати уповноваженими по картоплi, по молоку, по шерстi, по яйцях, по пуху-перу i по iнших "по", наче й не знаКмо найпростiшоП iстини, що справа не в уповноважених, а в тому, хто засiваК землю. От ще перед вiйною почалось у нас добре дiло з додатковою оплатою. Але дехто одразу й злякався, що селянин салом обросте, i заволав не своПм голосом. Не перевелись ще крикуни, якi все згадають: i жито, i пшеницю, i корови, i свинi, i кролi, i кури, але й слова не скажуть про хлiбороба. А прийде господар землi, ми й плани всi виконаКмо, i хлiб, i до хлiба матимемо, i радостi побiльшаК в очах, i щастя в грудях. Та й не будем писати отих вiршикiв, що навкруг без меж та без краю ходить урожай, а хтось ножицями стриже колоски. Та який би дiдько стриг цi колоски, якби порядок був на полi! - Гарнi, Марку, твоП думки, тiльки поший на деякi з них торбинку i тримай при собi, - похмуро сказав Борисенко. - Це й бiда, що ми Пх часто тримаКмо в торбинцi, все спасаКмось, щоб чогось не трапилось. А розiбратись би в усьому, висипати всi своП недолiки, перешеретувати Пх, одверто сказати людям, пiдняти Пх на трудовий подвиг, то через якийсь час i дядько був би не кумом королю, а вище короля, як i треба йому бути в соцiалiзмi. Та все одно розберемося в цих дiлах, хоч комусь i не хочеться клопотати собi голову мужицькими справами. - Розберемося, Марку, тiльки не все робиться одразу. З тебе, як буду секретарювати, не дуже будемо тягти додатковi плани. Змiцнюйся. - Спасибi. Хлiб, хлiб за всяку цiну маКмо в цьому роцi дати хлiборобу. - Це зараз головне, а попереду - найголовнiше, - з доброю задумою сказав Борисенко. - У мене теж мужицьке серце, жене воно кров iз землею. Не раз я думаю, не раз караюсь i мучусь нерозв'язаними вузлами, але не сумнiваюсь, що розв'яжемо Пх. I так розв'яжемо, що кожний селянин вiдчуК себе господарем землi, кожний! Ти знаКш, як не любить наша людина говорити про нестатки, як Пй приКмно сказати, що в неП К те, i друге, i третК. Для цього вона й на свят-вечiр ставила усi страви на стiл. I от я думаю не про один свят-вечiр на рiк, а про такi часи, коли вiдпадуть розмови й печалi про хлiб насущний: усе буде в нас! I вiриться, не за горами цi часи. - Скорiше б дожити до них. - Доживемо. А як ти зараз будеш обсiватися? - Ще й сам до ладу не знаю. Мушу якось викручуватись. В цей час на дорозi забурчав трактрр. Марко з Iваном Артемовичем пiшли назустрiч йому, i яке ж було ПхнК здивовання i радiсть, коли на машинi побачили веселогубого Ярослава. - О, це ви так пiзно? - i собi здивувався тракторист, зiскакуючи на землю. - А я до вас, Марку Трохимовичу. Приймете на якусь пару днiв? - Ну й молодчина ти, Ярославе, - розчулено обняв його Марко. - Ти й не знаКш, як я вдячний тобi. - I я радий, що до вас приПхав, - добрим пiвмiсяцем заокруглились парубочi вуста. - То де менi починати? - А К чим? - посмiхнувся Борисенко. - Њ, i знаКм, де взяти, - безжурно вiдповiв Ярослав. - Хай тiльки дядечко бiльше спить. - Ти ж не голодний? - запитав Марко. - Хто тепер ситим буваК? Тiльки дармоПди та комiрпики. - Може, поПдемо до мене, пiдвечеряКмо трохи? - Боюсь уночi Псти, бо як звикну до такоП розкошi, то що буду робити у воКнний час? Вранцi щось передасте менi. Де починати оранку? - Онде, Ярославе, вiд тих вербичок, що гнуться до нас. Тiльки веди скибу не поздовжню, а поперечну. - Це ж для чого? - Щоб чорнозем i вода не стiкали у став. - Њсть, порядок у вiйськах! - козирнув Ярослав, вибрався на трактор i поПхав до вербичок. Незабаром рiвнi скиби почали здиблюватись за усiма плугами. - На щастя! - Марко скинув картуза i пошкандибав борозною, мов пiдбитий птах. XXVI Марко пiзно повернувся додому, але мати ще не спала - очiкувала його. - Ну, покажися, сину, чи дуже радiКш новiй посадi? - докiрливо й насмiшкувато подивилась на нього. - Дивiться, мамо! - кинув костури i рiвно став посеред землянки. - Як воно вам показуК? - А хiба тебе розбереш? Ти всерединi можеш плакати, а зверху смiятися. - Оце сказали про свого сина, дали йому характеристику, - махнув рукою Марко. - Так що маКш новяй клопiт иа свою голову. - Мати зажурено схрестила руки на грудях. - Тепер тягатимуть тебе i по районах, i по прокуратурах, i по бюрах, i по судах: Псти хочеш? - Дуже! - Пiдiгрiти борщ? - Аякже! - Пiсний тiльки вiн, замiсть м'яса - самi опеньки плавають. - Голодному i опеньки - м'ясо. - Вiн ще й смiКться. Зараз принесу дровцят. - Не треба, мамо. - А чим же тобi борщ пiдiгрiти? - Њ чим! - нагнувшись, Марко дiстав пiд лавою сокиру i вдаряв нею по костуру. - Навiжений, що ти робиш!? - скрикнула мати. - На дрова стараюсь вам, - засмiявся Марко, рубаючи костури. - Отак, Мамо, й почнем головувати на своПх ногах - досить чужих. -Чи не зарання, сину? - журливо i радiсно дивилась, як р