правжнi ролi, а iншi стають довiчними  статистами.  Не  станьте
ним... Не спокушаК вас нова влада?  Не  хочете,  як  бiльшовики  говорять,
перебудовуватися? До цiКП розмови ми ще колись повернемось, а  зараз  можу
видати папiрець, щоб вас помилково не взяли за жабри. Око за око, вухо  за
вухо! - засмiявся i вiдкрив розбухлий планшет. З нього  витягнув  бланк  з
штампом начальника украПнськоП полiцiП, зiгнувся над столом  i  навстоячки
черкнув на ньому кiлька слiв i скрiпив Пх хитруватим пiдписом, що скидався
на тулуб обскубаного крижака.
   I от все не просохлий папiрець тремтить у руках Поцiлуйка i змiцнюК,  i
збiльшуК клубок життя в його душi. Шортуна знову посмiхнулася Поцiлуйковi,
але нащо було при цьому мати свiдка? Чи не можна було б на цей час  хоч  у
комiрчину  чи  сiни  випхнути  вдову?  Тепер  ПП  погляд  бiльше  бентежив
Поцiлуйка, анiж гадюкуватi очi начальника полiцiП.
   Коли гiтлерiвцi вичавкали все, що  було  на  столi  Пстiвного,  i  коли
ожинiвка плямами вийшла  на  широкощокому  обличчi  Крижака,  вiн  владним
порухом руки викликав Поцiлуйка надвiр i на порозi тихо зашипiв:
   - Не зрозумiйте мою великодушнiсть i мiй добрий гумор, як мою слабiсть.
Я поки що не силую вас працювати з нами, бо  з  вас  ще  не  злiзла  шкура
страхополоха. Але якщо на хуторi з'являться партизани чи  пiдпiльники,  ви
одразу ж маКте про це повiдомити  мене.  Iнакше  з  вами  буде  розмовляти
гестапо, а воно витягне з шкури ваше м ясо. До побачення, пане Поцiлуйко.
   - До побачення - здригнувся  од  осклянiлого  погляду  полiцая.  Мов  у
поганому  снi,  повз  нього  пройшли  нiмцi,  i  вiн,  як   побитий   пес,
зiщулившись, пiшов до хати. Вдова навiть не поглянула  на  нього.  Але  ПП
обличчя, вся постать iнавiть одежа наПжачились проти непевного нахлiбника.
Потрiсканими, деркими руками вона повiдчиняла усi кватирки i дверi, щоб  з
хати вивiтрився дух проклятоП чужини.
   ЦiКП ночi вони довго не могли поснути. Вона проклинала  себе,  що  дала
притулок слизняку i дурисвiту, який ще до  вiйни  запесиголовився.  А  вiн
мучився, що йото ганьба краплинами олiП випливла на воду, i лаяв свого, як
виявилось, досить небезпечного свiдка. "Теж якусь iдейнiсть маК! В постелi
мають кiнчатися всi бабськi iдеП. Але цю вiдьмочку, напевне, не  привабить
i царське лiжко. I як у нiй вживаКться любов до мертвого  i  жорстокосердя
до живого! Ох, Василино, Василино, чимало ти  можеш  принести  горя,  якщо
клубок вiйни покотиться назад".
   З цiКП ночi вiн почав боятися нашоП перемоги. У фальшивiй душi мололося
страшне мливо фальшивоП довiдочки.
   А недiль через три в запiвнiчну годину до  хати  вдови  прибилися  новi
гостi - два партизани. Голоднi, в  подертому  ганчiрястому  одязi,  погано
озброКнi, вони зовсiм не були схожi на грiзних народних месникiв. Василина
впiзнала одного з них, почала збирати  вечерю.  Партизани  сiли  за  стiл,
запросили й господиню посидiти з ними, а Поцiлуйка пронизували й  вимiряли
недобрими поглядами. По вечерi обидва пiдiйшли  до  нього,  i  старший,  з
пiвмiсяцем борiдки, насмiшкувато запитав:
   -  Так  ви,  громадянине  Поцiлуйко,  всю  вiйну  збираКтесь  як  пень,
дотрухати в цьому закапелку? Не затяжкi для вас вдовинi  харчi  i  шевське
заробляння? Чи, може, Iiв,дюлизача "новоП влади" перекинетесь? Ну, скажiть
щось красненьке, як ви на трибунi, бувало, витюрлюнькували.
   Але красномовство  i  зараз  покинуло  Поцiлуйка.  Вiн  щось  невиразне
промимрив, а партизан здивовано знизав плечима.
   - Кумедiя, та й годi! Яким колись був оратором, а тепер  магулою  став.
Невже у вас язик зачерепiв? Чи, може, душу заклинило? Я ще давно грiшив на
вас, що в лиху годину ви станете як не зрадливцем, то пень-колодою. А  наш
командир не вiрить у це. Що накажете йому передати ?
   - Хто ж ваш командир?
   - Мироненко.
   - Мироненко!? Той самий?.. - несподiвано вирвались дурнi слова.
   - Той самий, якому ви колись винесли полiтичне недовiр'я.  I  все  одно
вiн ще вiрить у вас, хоч i залили ви йому сала за шкуру. Я теж охоче запив
би змирщину з вами, але я не такий довiрливий, як  мiй  командир.  Так  що
сказати йому?
   - Я ще подумаю над цим питанням, - пробубонiв Поцiлуйко. -  Це  складне
питання.
   - Навiть дуже складне! - насмiшкувато сказав партизан. - I довго будете
думати?
   - Почекайте хоч трохи.
   - Що ж, почекаКмо, поки дехто всю  вiйну  вибуде  на  хуторi.  Спасибi,
Василино, за хлiб-сiль. Бувай здорова. - Месники навiть  не  поглянули  на
Поцiлуйка i тихцем вислизнули з хати.
   Не кров, а полум'я бухнуло тодi  в  мiзок  Поцiлуйка.  Слова  партизана
вишкварювали з нього всi соки. Острах гидотно розповзався по всьому тiлi i
морозив його отруйним  холодом.  От  i.  зашився  ти,  чоловiче,  в  тихий
закапелок, а потрапив зра'зу межи  три  вогнi.  Що,  як  завтра  нiмцi  чи
полiцiя дiзнаються про партизан? Одна згадка про  гестапо  кинула  його  в
дрож, i вiн мало не застогнав.
   - Чого вас так лихоманить? - здивувалася Василина. - Це ж не фашисти, а
своП люди приходили.
   - Так, так, своП люди,вiдповiв наче спросоння,  а  хижа  думка  довбала
своК: "Та за цих людей гестапо оббiлуК тебе, наче зайця...  А  коли  й  не
потрапиш до лапищ гестапо, свiй суд добереться до тебе.  Чого  тiльки  цей
свiдок у спiдницi не скаже про нього?" - ворухнулась ненависть до вдови.
   Безсонна нiч гадюкою ворушилась у його душi, жалила, заковтувала ПП,  а
в головi гудiли i скреготали проклятi млиновi каменi. I вдень  вiн  ходив,
наче неприкаяний, з жахом придивляючись i прислухаючись до лiсових  дорiг.
I спати лiг в одежi й чоботях. А  свiтанням,  не  дивлячись  на  Василину,
сказав, що пiде на пораду в район до однiКП людини. Пора, мовляв, за  живе
дiло братися, не вiчно ж бути приймаком.
   - I то правда,- вiдразу погодилась  удова.-  Тiльки  будьте  обережним.
Неодмiнно довiдочку захопiть iз собою, що той чортiв  каламутник  залишив.
Якраз тепер стане в пригодi. Я вам щось Псти приготую.
   - Не треба.
   - I не кажiть такого.- Вдова кинулась до комори, а вiн  тупо  подивився
на ПП тугi ноги, що рожевiли з-пiд широкоП спiдницi, i зiтхнув.
   - Чого так зiтхаКте? - з-за плеча зиркнула на нього вдова, зупинилась.
   - Нелегко йти од вас,- опустив очi вниз.
   - Дякую на доброму словi. А я, грiшним  дiлом,  думала,  що  ви  гiршi.
Тепер не дивина розгубитися, як розгубилися ви. Але й це  маК  минутись.-•
Вона пiдiйшла  до  Поцiлуйка,  довiрливо  вперше  пригорнулась  до  нього,
подивилась йому в вiчi й метнулася до комори.
   Цього ж ранку  з  ПП  торбиною,  з  ПП  харчами  Поцiлуйко  опинився  в
начальника украПнськоП полiцiП i заявив йому, що Василина Вакуленко тримаК
зв'язок з партизанами.
   - Гарну мали полюбовницю, пане Поцiлуйко! - так  сказав  про  Василину,
наче ПП вже не було на свiтi.- За неП i ви б могли потанцювати на шворцi,-
пiдвiвся з-за столу Крижак.- Спасибi вам. Тепер, коли ви неофiцiйно почали
працювати на нас, можете вибрати вже й офiцiйну посаду.
   - Нi-нi,- злякано замахав руками i поточився назад Поцiлуйко.
   - Як хочете. Силуваним конем не наробиш,-  поблажливо  сказав  Крижак.-
Але рано чи пiзно прийдете до нас, бо сьогоднi ви спалили останнiй мiст до
того берега, - махнув рукою на стiну позад себе.
   Поцiлуйко  здригнувся,  його  хвороблива  уява  вималювала   в   теменi
знiвечений  мiст  у  вогнi,  а  слова   начальника   холодними   мурашками
розповзались по всьому тiлi.
   Адже його, Поцiлуйка, думки не  сягали  так  далеко,  як  зараз  сказав
начальник полiцiП. Думалось не про останнiй мiсток, не про два береги,  не
про два свiти, а лише про одну жiнку в цьому  свiтi,  яка  може  зганьбити
його. I вiн, тремтячи за свiй вчинок, тут, у кабiнетi начальника  полiцiП,
мовчки клявся, що бiльше нiколи-нiколи не загляне сюди. Скорiше  б  тiльки
закiнчилась уся iсторiя з удовою.
   Широко без стуку вiдчинилися дверi,  i  на  порозi  кабiнету  зупинився
довгорукий, прикорочений сутулiстю нiмець,  заважка  голова  якого  разюче
нависла над тулубом. В крупних зморшках його  обличчя  причаПлись  тiнi  i
звiряча жорстокiсть. Але не постать фашиста вразила Поцiлуйка,  навiть  не
звiрячi риси обличчя, а страшний дух анатомки, мертвоП кровi, що  йшов  од
довгорукого. Фашист кинув Крижаковi  кiлька  слiв  по-нiмецьки,  стрельнув
очима i вийшов, а Поцiлуйка мало не вивернуло: йому й досi  здавалося,  що
перед ним стояла не людина чи ПП подоба, а смерть у формi.
   Крижак подивився на нього, засмiявся:
   - Занудило?
   - Занудило. Що вiн за один? - кивнув головою на дверi.
   - Дух нашого гестапо. Цей залiзом, вогнем i пальцями, бачили, якi  вони
в нього, вичавить з тiла кожну  краплину  життя.  Глядiть,  не  попадiться
йому.
   Блювота пiдступила до горла, але Поцiлуйко якось перемiг себе,  щоб  не
розгнiвити начальство.
   Увечерi вiн повернувся на хутiр, покружляв навколо хати вдови  i,  наче
не своПми пальцями, постукав у вiкно. Незабаром  вiдчинилися  дверi,  i  з
сiней вiйнуло духом осiнньоП калини.
   - Як вашi справи? - привiтно зустрiла його Василина.
   - Наче нiчого...  Зустрiвся  з  добрими  людьми,  -  вiдповiв  на  диво
спокiйно i, добряче повечерявши, вклався спати.
   Через два днi,  коли  Поцiлуйка  не  було  дома,  полiцiя  заарештувала
Василину. Хуторяни, як тiльки  вiн  з  явився  на  хуторi,  порадили  йому
пiдшукати iншу схованку, бо чорт круки шукали  i  його.  Поцiлуйко  уважно
вислухав Пх i пiшов до вдовиноП  оселi,  щоб  узята  щось  на  дорогу.  Не
засвiчуючи  гасника,  вiн  з  боденьки  вибрав  сало,   з   мисника   взяв
зачерствiлий хлiб i вийшов у сiни. I тут прив'ялi пахощi  калини  на  мить
приголомшили його, бо згадалось, як удова приносила ягоди з  лiсу...  Оце,
певне, й усе, що лишилось од неП. Вiн востаннК переступив  порiг  охололоП
хати, i  враз  назустрiч  йому  з  темряви  гойднулася  постать  уасилини.
Поцiлуйко затремтiв од жаху, пошивка  з  харчами  вислизнула  з  рук.  Вiн
спиною вперся в одвiрок, i Кдине слово стогоном  вихопилось  iз  грудей  -
Пй!?
   Але нiхто не вiдповiв йому.  Тiльки  через  Якусь  хвилину  i  Юцiлуико
збагнув, що назустрiч йому подалася не Василина, а и розп`яте плаття,  яке
зривав з металевих прищiпок ос.ннж вiтер. А якi металевi защiпки розпинали
тепер саму Василину?..
   Кiлька  рокiв  збiгло  з  того  страшного  часу.   Поцiлуйко   позбувся
небезпечного  свiдка,  та  не  позбувся  тривоги:  а  що,  коли   Василина
залишилась живою i не сьогоднi-завтра повернеться з якогось табору смертi?
Правда, вона, напевне, нiчого не  знаК  про  те,  хто  вiддав  ПП  до  рук
полiцiП. Але може трапитись так, що  якогось  дня  схоплять  i  Олександра
Крижака. А той, рятуючи свою шкуру, почне топити всiх, кого можна втопити.
   Страшне борошно, взяте за першу фальшиву довiдку, i  досi  мололо  його
душу. Про це й зараз нагадував мiшок. що лежав за  плечима.  Коли  б  знав
чоловiк, що доля готуК йому через якийсь промiжок  часу,  тодi  б  десятою
дорогою обминав непевнi стежки i мав  би  таку  чисту  печатку,  як  серце
дитяти.
   Кiнь трощить i трощить копитищами зашерхлi калюж ки,  вибризкуК  з  них
воду, а пам'ять Поцiлуйка вибризкуК те,  що  навiки  хотiлось  би  стерти,
випалити з тiла. Коли б на свiт, були  такi  огнi...  I  вiн  знову  кляне
вiйну, наче вона винна у всьому, i знову, мов сiтi,  виплiтаК  i  розкидаК
думки, як йому по-справжньому вхопитись за гiлки життя, як списати в  свою
бiографiю коли не подвиги, то хоча б такi вчинки, якi можуть винести  його
на гребiнь. Хiба ж його розум не знадобиться ще  при  якомусь  дiлi?  Хiба
його колишнi заслуги, хоча б так не так, не залатають його розгубленостi у
вiйну? Хiба ж не вiн першим iз шкури вилазив, руйнуючи хутори i  тi  хати,
якi вiддалялися вiд сiл.  Мороки  тодi  було  з  дядьками,  а  особливо  з
тiтками: то в них не було дерева на нову будову, а стара ще б постояла, то
нове мiсце не подобалось, то ще щось вигадували. Tоди вiн власною персоною
сiв на трактора i поПхав до самих затятих. В нього недовга була розмова  з
ними - линвою  ванрканив  зруб,  крикнув  трактористу:  "готово",  трактор
забурчав, напружився, а хата, мов  жива,  рушила  за  ним,  скособочилась,
зойкнула i розвалилась на купеляччя дров. I в цьому селi вiн знiс не  одну
оселю. Правда, тодi кляли  його  баби,  наче  проклятого,  навiть  у  вiчi
дурноколiнним . називали, але план було виконано довчасно.  Дядька  тiльки
припечи, то вiн i чорта зробить, не те що другу хату.
   Поцiлуйко оглянувся, нiби мав  зустрiтись  з  минувшиною.  Але  навколо
побачив  Тiльки  нарости  землянок  i  розхристане,  де-не-де   огороджене
воринням дрiбнодвiр'я. Коло стайнi забовванiла людська постать. Коли  кiнь
порiвнявся iз нею, вона владним рухом зупинила його.
   - Стiй! Хто Пде?
   - Це я, товаришу  Дибенко!  -  Пiзнав  голос  дiда  Њвмена  i  мимоволi
поморщився.
   - Хто "я"? - недовiрливо запитав старий. Поцiлуйко зiскочив  iз  саней,
пiдiйшов до старого.
   - Добрий вечiр, дiду Њвмене! Хiба не пiзнаКте?
   - А чого б я мав тебе пiзнавати? Показуй документи.
   - Якi документи? -обурився Поцiлуйко. -Що з вами, дiду?
   - Не те, що з вами! - вiдрiзав конюх.
   - Невже не пiзнали мене, Поцiлуйка?
   - Поцiлуйка? Це того, що до вiйни був аж секретарем райвиконкому?
   - Того ж самого, - не вловив у голосi старого презирства.
   - I того самого, що вiйну пересидiв на харчуваннi вдiв i сирiт?
   - Як мiг, так i пересиджував, - розсердився Поцiлуйко. - Яке  вам  дiло
до мене?
   - Навiть велике. - Старий проворно обмацав кишенi Поцiлуйка.  -  ЗброП,
виходить, нема?
   - Навiщо вона вам? - прийшов до тями Поцiлуйко.
   - Щоб ти часом не стрельнув у старого. Хто ж тебе знаК, в якого  дiдька
ти перешерстився за вiйну... Ану, показуй документи.
   Поцiлуйко злостиво полiз до кишенi.
   - Бронi вам вистачить?
   - Бронi? За якi ж такi заслуги доп'яв ПП?
   - Це вже не вашого розуму дiло.
   - Гляди, яким вельможним  став!  А  чи  не  завеликий  у  тебе  довiсок
спритностi до розуму? - Старий в одну руку взяв броню, а другою повiв коня
до стайнi.
   - Куди ж ви, дiду?
   - Документи перевiряти.
   - Я вам присвiчу.
   - Менi не треба .чужого свiтла. Ти вже раз присвiтив менi.
   - Коли ж це було?
   - Забувся?
   - Не пам'ятаю.
   - Ои, брешеш, дурисвiтеП А  хто  мою  хату  на  порохно  розтрусив,  не
пам'ятаКш?
   - На те була директива.
   - Директива була радянська, щоб людей не зобижати, а  руйнував  ти,  як
фашист, плюючи на людей.
   - Я вам таких слiв повiк не забуду.
   - I на мене донос напишеш? - пожвавiшав старий. - Напиши, напиши! Папiр
усе стерпить. А люди не захочуть таких свиней терпiти, хоч вони i  встигли
бронею запастись од вiйни. Вiд людей нiхто не видасть тобi бронi.
   - Недаром вас елементом прозивають.
   - I аки прозивають. А на дiлi елементами виходять такi, як ти.
   - Все своКП дрiбновласницькоП хати не можете забути?
   - Бачу, ти як був дурнем, так ним i залишився. Не хати, а  знущання  не
можу забути! Тодi ж у мене нi деревця на дровiтнi, нi копiйки за душею  не
було. Стара моя тiльки одного  прохала:  попрощатися  iз  хатою  -  хотiла
побiлити ПП, одягнути на смерть, як одягають людину, бо в тiй хатi ми  вiк
прожили. А ти й цього не дозволив. То хто ж тебе мiг керiвником назначити?
   - Найшлись такi, що не мали часу радитися з вами.
   - Тепер, надiюсь, будуть  радитися.  А  ми  вже,  коли  зламали  хребет
фашизму, то поломимо й броню таких вишкребкiв.
   - Бге, так вам i дадуть демократiю в обидвi жменi!
   Сподiвайтесь...
   На пересварку зi стайнi повиходили конюхи.
   - Хлопцi, до нас Поцiлуйко з бронею заПхав! - гукнув до них дiд Њвмен.
   - З якою Бронею? З новою жiнкою чи полюбовницею?
   - От жеребило! - хтось обурився в темрявi.
   - Та нi, не з Бронею,  -  потряс  дiд  Њвмеи  книжечкою,  -  а  з  оцим
папiрцем, що одгородив Поцiлуйка од вiйни, од армiП, од людей,  одгородила
б його гробова дошка.
   - Де там, цей крутiяка iз домовини вилiзе, як  почуК  добрий  хабар,  -
дiловито обiзвався хтось iз конюхiв.
   - ЧуКш, як народ голосуК за тебе? Впав би, сучий вилупку, оце на колiна
i попросив, щоб простили тобi рiзне твоК  гидомирство.  Або,  чуКш,  давай
зробимо так: я рвону твою броню на клаптi, а ти завтра рви на фронт?!
   - Отямтесь, дiду! - злякано вчепився в руку старого.
   - Не шарпайся, бо як шарпну! - Старий вiдтрутив Поцiлуйка  i  обернувся
до конюхiв: -Що ж нам, хлопцi, зробити з ним? Не випускати ж  таку  здобич
iз рук? Хабарi вiн брав?
   - Брав.
   - Хати нашi ломив?
   - Руйнував.
   - Вiд фронту i партизанщини втiк?
   - Утiк! - уже грiзно обiзвались конюхи.
   - То, може, причавим його тут, щоб не паскудив землi?
   - А чого ж iз ним церемонитись. - Конюхи  кругом  обступили  Поцiлуйка.
Вiн злякано озирнувся довкола, але на обличчях прочитав  суворий  вирок  i
почав iкати.
   - Люди добрi, змилуйтесь. Я справлюсь  ще...  -  надломилась  уся  його
постать.
   У вiдповiдь гримнув шалений регiт. Рубанi, калiченi, вогнем печенi люди
смiялися i насмiхалися над здорованем.
   - Кому ти, стерво,  потрiбне?  Хто  буде  паскудити  руки  об  тебе?  -
повернув йому броню дiд Њвмен. - Ну, а на коня теж маКш броню?
   - Яка ж може бути броня на худобу?
   - Тодi коника ми залишимо у себе.
   - Це ж сваволя, грабiж, дiду! - нарештi одiйшов од страху Поцiлуйко.  -
Вiддайте коня!
   - Без документiв нiяк не можу - тепер воКнний час.
   - I цього я вам не  забуду,  -  вже  посмiлiшав  Поцiлуйко.  Вiн  круто
повернув од стайнi й пiдтюпцем побiг до Безбородька.
   Антон Iванович уже крiзь сон почув настирливий стук у шибку.  Позiхаючи
i чортихаючись, вiн зiскочив на пiдлогу, пiдiйшов до вiкна.
   - Хто там?
   - Це я, Антоне Iвановичу, - почув знайомий голос. "Поцiлуйко", - пiзнав
i знову тихцем чортихнувся Безбородько. Притарабаниться ж  таке  щастя  до
двору. Вiн би залюбки прогнав сьогоднiшнього Поцiлуйка,  але  ж  невiдомо,
ким вiн  стане  завтра.  Керувати  -  це  передбачати.  Не  одна  ниточка,
зв'язувала його ранiше з Поцiлуйком, може, зв`яже й тепер, бо Поцiлуйко  -
це такий ловкач-доробкевич, що сьогоднi пiд льодом  торохтить,  а  завтра,
гляди, в якомусь мiнiстерствi вирине. Тодi вiн i згадаК, як намарно  стояв
пiд чужими вiкнами. Безбородько, лаючись i розкидаючи на всi боки розумом,
швидко одягаКться, одчиняК дверi i привiтно зустрiчаК гостя:
   -  Припiзнились  ви,  Гнате  Родiоновичу.  Вже  й  першi  пiвнi   скоро
спiватимуть.
   - Що вам до пiвнiв?! Вони знають свою службу, а ми свою, -  з  гiднiстю
вiдповiдаК гiсть i поважно, як i до вiйни, входить в оселю.
   В головi  Безбородька  висновуКться  здогад,  що  справи  в  Поцiлуйка,
мабуть, пiшли на краще. Хоча хто розкусить його?  Якраз,  може,  "сьогоднi
Поцiлуйко погорiв, як швед пiд Полтавою, а перед ним бадьориться,  забиваК
баки! Артист! Але що робити  з  ним?  Чи,  для  годиться,  послухати  його
теревенiв, та й бувай здоров, чи вiд усiКП душi ставити на стiл  печене  й
варене?
   - Далеко ж Пздийи? - Безбородько обережно промацуК Поцiлуйка.
   - Звiдси не видно, - безжурно  вiдповiдаК  той.  -  ПiдвертаКться  нова
робота, - говорить з довiрою, але красномовно озираКться.
   Безбородьковi зразу ж стаК ясно, що гостя  треба  частувати  хлiбом,  i
сiллю, i чимсь мiцнiшим.
   - Роздягайтесь, роздягайтесь, Гнате Родiоновичу, а я зараз  свою  стару
потривожу.
   - Не треба, Антоне Iвановичу. Пiзня година, хай спочиваК жiнка.
   - Дарма, дарма,  розбуджу,  а  то  ще  клуби  перележить,  -  щиросерде
смiКться Безбородько, йде в другу кiмнату i торсаК за плече дружину.
   - Хто там iще так пiзно? - спросоння питаКться Марiя i сердито позiхаК.
   - Поцiлуйко.
   - Це той засядько, що...
   - Прикуси язика, - стискаК жiнчине плече, - бо вiн колись згадаК  твого
засядька.
   - Як це  все  надокучило  менi!  -  позiхаючи,  неохоче  пiдводиться  з
постелi. - Чим же частувати вас?
   - Бобрятиною, - фиркаК Безбородько. - Що К, те й давай. Та меду  внеси,
тiльки не з горлового горщика, а з липiвки, i налавник на покуттi постели.
   - Знову пiшов Поцiлуйко вгору? - пожвавiшала Марiя, яка  розбиралась  у
мiсцевому начальствi тiльки по тому, чим його треба було частувати.
   Незабаром гiсть i Безбородько  сiли  за  стiл,  а  Марiя  крутилася  по
свiтлицi, як метелик бiля свiтла.
   - За твоК здоров'я, Антоне Iвановичу. - Поцiлуйко високо  пiдняв  першу
чарку. - Хай тобi все буде з землi, з води i роси.
   - Спасибi, Гнате Родiоновичу. Добре, що ви не забули мене.  На  чому  ж
сюди добирались?
   - На рисаку. Залишив його у вашiй стайнi, хоч i бурчав дiд Њвмен.
   - Той на всiх бурчить.
   - Вреднючий дiд. Документа захотiв на коня. Ну,  не  бюрократ?..  А  як
твоП справи?
   - Хвалитись нема чим, але живемо не гiрш за деяких сусiдiв.
   - Може й погiршати, - з спiвчуттям на щось натякнув, i  Антон  Iванович
закрутився на стiльцi. - РозумiКш, про що йде мова?
   - Поки що не догадуюсь.
   - Жаль, - багатозначно помовчав Поцiлуйко.
   - То доказуйте, Гнате Родiоновичу.
   - Можу й доказати. Бiйся Марка Безсмертного. Вiн пiдкопуКться пiд тебе.
Напевне, пронюхав, що ти колись на нього заявочку носив.
   Безбородька вiд цього натяку зсудомило:
   - Невже здогадуКться?
   - Стверджувати не буду, але... Ну, а в районi дехто тягне його  руку...
Вже разiв пару вiдстоював тебе. Я хоча поки що i невеликий голос маю,  але
старi друзi, спасибi Пм, не цураються, - напускаК на обличчя таКмничiсть.
   - Дякую, Гнате Родiоновичу. Ви завжди пiдтримували мене! Ваше здоров'я!
Чого ж той Марко пiдкопуКться?
   - В чиКсь гнiздо хоче сiсти, а в чиК - помiзкуй. Головою колгоспу i  на
милицях можна бути, конi повезуть. За  твоК  процвiтання!  Ох,  i  скажену
тримаКш ти веселуху. Мелясiвка?
   - Мелясiвка.
   - А знаКш, хто з села обома руками вчепився за Марка?
   - Хто його знаК.
   - Ваш новий учитель.
   -Заднiпровський!? - здивовано вигукнув Безбородько. - Та що ж  вiн  маК
проти мене?
   - Цього вже не знаю, - розвiв  руками  Поцiлуйко.  -  Свинякуватий  вiн
чоловiк. З одного боку пiд'ПдаК тебе, що не допомагаКш школi, з другого  -
б'К тебе Безсмертним,  а  сам  веде  дружбу  з  попом.  Подейкують,  що  в
Заднiпровського i заслуги не того-липовi. В лiсах  був  не  командиром,  а
грибарем - гриби збирав. Але орденiв назбирав, наче грибiв.  Придивись  до
нього, Антоне Iвановичу, бо дуже вiн гострозорим став до тебе.
   - Треба буде придивитись.  -  Похмурiсть  залягла  в  глибоких  очницях
Безбородька.
   Поцiлуйко  бачить,  що  кинутий  ним  Пжак  уже  ворушиться   всерединi
Безбородька, i, щоб не передати кутi меду, зводить  розмову  на  iнше.  Та
господар сам навертаК ПП на своПх недругiв, оздоблюючись,  обкидаК  гряззю
Безсмертного й Заднiпровського, який за всю вiйну навiть нi  разу  не  був
поранений, та й втрати в його загонi були чомусь найменшими.
   - Невже найменшими? - перепитуК Поцiлуйко.
   - Слово честi! А чому? Бо  тiльки  тримався  в  лiсах,  перекопував  Пх
рiзними ходами, наче крiт кротовище.
   - Це ж непогано для оборони. - Поцiлуйко вже  навiть  починаК  захищати
Заднiпровського, а сам надiКться виловити iз гнiву господаря якусь користь
для себе.
   - Для оборони, може, й непогано, а от наступав Заднiпровський тiльки  в
крайнiх випадках. Зберiгтi себе, i своПх прибiчникiв.  Треба  копнутись  у
ньому. В нашому загонi загинула майже половина партизанiв, а в  Мироненка,
вважайте, нiхто не залишився в живих.
   - Невже нiхто? - вражено перепитав  Поцiлуйко.  Вiн  згадав  зустрiч  з
двома партизанами в хатi Василини Вакуленко, i  думки  його  закружляли  в
шаленiй круговертi. Безбородько не помiтив, з якою  цiкавiстю  чекав  його
розповiдi Поцiлуйко, i спокiйно говорив далi:
   - Сердезi Мироненку найбiльш не  поталанило.  В  болотах  оточили  його
фашисти. Тiльки четверо партизанiв врятувалось тодi.
   - А де ж вони тепер? - завмираючи, запитав Поцiлуйко.
   - Усi пiшли воювати. Один iз них вiдвоювався, а про решту не знаю.
   "I це невелика бiда. В крайньому разi, можна  буде  стати  зв  язкiвцем
Мироненка... На це я маю право, бо ж стрiчався з його людьми". Нарештi  за
цi останнi днi велика радiсть ворухнулась у думках Поцiлуйка.  Вiн  пiдняв
чарку. випив до крапелинки й поцiлував Безбородька.
   "Оце справжнiй гiсть", - розчулено подумав той...



   XIV

   Мотрi нiколи не подобалось, якщо ПП Њвмен починав умирати.
   Хоча вона й знала, що ПП йоржистий чоловiк  з  доброго  Дива  не  стане
збиратися в далеку дорогу, але  в  цi  години  таки  починала  думати  про
потойбiчний свiт, i всяка всiлячина тодi жужмом коловоротилась  у  головi.
Острах брав од  самоП  думки,  що  десь  у  глибокiй  темрявi  К  пекло  з
розiмлiлою смолою  i  чiпкохвостими  чортами,  ввижався  i  рай,  Що  дуже
нагадував святоiванiвське поле, город i сад заодно... Як добре  було  б  у
тому раю знову, неначе на землi, зустрiтися з Њвменом; там вiн уже  зовсiм
би не лаявся, не сердився, не гарикався, а тiльки лагiдно посмiхався б, як
посмiхаються на виборчих портретах рiзнi кандидати.  В  раю  Њвмен,  десь,
правив би кiньми пророка Iллi, а вона полола б свою небесну норму та  все,
прикладаючи руку до очей, любувалася б пiдсвiченими сонцем гречками.
   ЏП лагiдна селянська душа нiчого. так не любила, як цвiт найчистiших  i
найгустiших барв, а особливо рожевий на  раннiх  i  пiзнiх  гречках,  коли
бджоли збивають крильми i солодкий ранковий туман, i теплу хвилю, i  тихий
дзвiн.
   Що б iще могло бути гарного в тому раю? Може б, там варто посадити маку
з ПП городу? Вiн, коли зацвiтаК, такi пишнi  i  славнi  маК  рум  янцi.  I
укропу, напевне, в раю  нема,  а  хiба  можна  восени  обiйтись  без  його
пахощiв?.." - думала зараз Мотря, сидячи в узголiв'П чоловiка, який умирав
без  термометра  i  лiкарiв,  але  при  чарцi  й  скаженому,  з  Нiмеччини
завезеному аспiринi. Старий самокритично ставився до себе - знав, що  його
не дуже очiкують у раю,  тому  для  хоробростi,  щоб  не  спасувати  перед
чертами, бавився буряковою веселухою, а закушував  аспiрином,  який  потом
вичавлював iз тiла кiнський дух.
   Џжакувата i навiть тепер нiчим не вдоволена дiдова  голова  вiдпочивала
на подушцi, набитiй сiном  з  блакитними  кучерями  чебрецю.  Над  головою
старого, на рiжку скринi, потрiскувала саморобна воскова свiча, а в  ногах
лежав добрячий плетений батiг, -на тому свiтi вiн також  може  знадобитись
йому... -зараз дiдова душа коливалася помiж небесними видiннями i мирською
суКтою. Вiн iще мовчки долаювався з Безбородьком i тужив за  кiньми,  яких
тiльки напувають, але не годують. Оце й поклало старого в постiль:  напоПв
сьогоднi вранцi коней, нахилився, потемнiв  над  порожнiми  яслами,  почув
бiль усерединi й головi та й вирiшив попрощатися з свiтом.
   Вiд чарки й аспiрину з тiла аж капаК тепло, але голос у дiда потрiскуК,
мов крига:
   - Мотре, ти ж менi, коли помру, не  став  нi  залiзного,  нi  камiнного
хреста, бо то панський, мертвий матерiал, на ньому навiть гриб-поганка  не
виросте. I яблуньку посадиш менi, бо птиця спiваК i на цвинтарному деревi,
- даК старий останнi розпорядження, а перед його очима стоять  конi:  вони
схиляють засмученi голови до дiда, тепло дихають на  нього  i  плачуть  за
ним, як люди.
   Жiнка не раз чула за свiй вiк цi розпорядження i спокiйно вiдповiдаК:
   - I яблуньку посаджу, аякже. Тiльки  -  зимову,  ренет  який  чи  лiтню
скороспiлку?
   - Напевне, краще зимову, - по-господарськи розмiрковуК дiд.  -  На  нiй
яблука довше тримаються.
   - А хiба тобi не все одно буде? -  лише  порухом  плеча  виказуК  Мотря
подив.
   - Це вже не твого розуму дiло, не ти вмираКш. - Њвмен вiдчуваК  в  русi
жiнчиного плеча непоштивiсть i починаК гнiватись, але ще стримуК  себе.  -
Так посадиш зимову, щепу вiзьмеш у кума Олександра. - На мить  над  собою,
над  своКю  могилкою  вiн  бачить  деревце  у  першому  цвiтi  й  мимоволi
здригаКться. Краще б оце бiля копей порпатися,  а  не  лежати  там,  де  й
копито кiнське не обiзветься дзвоном. Ех, коли  б  це  хоч  кум  Олександр
прийшов, посвiтив снопом своКП бороди, щось про полiтику сказав би, то все
легше вiдходила б душа з тiла.
   - I не забудь батога покласти в домовину. ЧуКш? - недовiрливо  дивиться
на жiнку, яка нiби й слухняна в нього, але теж умiК  все  повернути  своПм
трибом...
   - Батога? Навiщо там таке щастя здалося? - наче не про той свiт, а  про
щось буденне говорить Мотря.
   - А хiба на тому свiтi коней не буде? Там така бiла масть водиться,  що
куди твоК дiло! - зi знанням справи говорить Њвмен, а сам  обурюКться,  бо
Мотря, по всьому видать, анiскiлечки не вiрить, що вiн маК помирати.
   - Як там будуть конi, то будуть i рiзнi батоги, - розважливо, але  й  з
недовiрою одказуК жiнка. - Ти краще скажи до пуття, що в тебе болить?
   - Я ж тобi казав: уся душа!
   - В якому саме мiсцi?
   - В усiй серединi, - старий обвiв рукою недосконалий круг навколо своКП
душi. Цей круг, певне, нiчогiсiнько не сказав  би  медицинi,  бо  в  нього
входили i серце, i легенi, i печiнка, i навiть частина присохлого черева.
   Мотрi пiсля такого визначення душi залишилось тiльки запитати:
   - Ти б, Њвмене, може,  щось  закусив?  Бо  яка  там  користь  iз  цього
аспiрину? Пiт чавить, а спожитку не даК.
   - Не дзяволи про Пжу. Не хочу i не можу Псти, - скривився  i  застогнав
чоловiк.
   -: Та й чому?
   - Дурна ти баба...
   - Яв тебе розумною тiльки тодi була, коли  дiвувала,  -  не  сердячись,
одказуК Мотря.
   Ця вiдповiдь вражаК старого. Справдi, коли Мотря дiвувала, вiн тодi  не
обiзвав й  нi  одним  недобрим  словом.  Чоловiк  вiдчув  свою  провину  i
спокiйнiше заговорив:
   - Як же менi щось на душу пiде, коли конi од вiтру падають  з  нiг,  до
решти гибiють? ДумаКш  ти  головою  чи  нi?  Ось  навiть  ця  свiча,  менi
здаКться, капаК не  воском,  а  плаче  безневинною  сльозою  мого  карого.
Пам'ятаКш, як я рятував його?
   - Пам'ятаю твого пiвкрiвця, - покосилась  на  свiчу,  i  тепер  Пй  теж
восковi краплини нагадали сльози пораненого коня.  -  I  однак  Псти  щось
треба, бо хто знаК, чим там  будуть  частувати.  Може,  на  тему  свiтi  i
картопля не родить.
   - Не може такого бути, бо тодi вигибне селянин i в раю, i в пеклi.  Ех,
Мотре, Мотре, коли б я мав товстi тисячi або яке золото!
   - I що б ти тодi робив?
   - Знайшов би що. Накупив би сiна пахучого та вiвса чистого, як  сльоза,
привiз би коням i був би  кумом  королю!  -  на  мить  пожвавiшав  i  знов
засумував старий. - А К ж паразити, що все мають: i  грошi,  i  золото,  i
зерно, а совiстi ж у них i  на  мачину  не  вродило.  I  вони,  iроди,  не
помирають, ще й до комунiзму зможуть дожити! - Старий стиснув кулаки, а  в
його вусах i борiдцi ворухнулася злiсть.
   - Та всяких людей К на свiтi, - зрозумiла Мотря  натяк,  але  не  стала
розпалювати гнiв чоловiка.
   - Њ, бодай над ними цвинтарна трава поросла. - Вiн ще болiсно про  щось
подумав, прогнав думки про хрест, зимову  яблуньку  i  попрохав  жiнку:  -
ЧуКш, постав бiля мене моК господарство - глинянi конi. Добре, що  хоч  цi
Псти не просять.
   Мотря пiдiйшла до мисника,  неподалiк  якого  стояв  гончарський  круг,
взяла кiлька iграшкових коникiв (Пх у вiльну  i  веселу  годину  завжди  з
усмiхом чи лукавинкою вилiплював старий),  поставила  на  стiльцi  i  сама
залюбувалася рiзними чотириногими цяцьками.
   Тепер уже не пекло i не рай, а свiт милоП казки  i  далекого  дитинства
повертали до неП оцi  веселi,  завзятi  i  хитроокi  створiння.  З  такими
коненятами не грiх би навiть у мiстi ямаркувати. Але хiба  скажеш  про  це
чоловiковi? Вiн тiльки за  нiмцiв,  коли  бiда  приневолила,  дозволив  Пй
одного разу розпродати глиняну худобу. I жiнка,  дивуючись,  збула  ПП  за
якусь невелику годину. Чого так люди накинулись тодi на полив'янi цяцьки i
чого так тiшились ними, коли пiзнавали в них риси своПх заклятих ворогiв?
   - Џй-бо, цей клишоногий усiм на Геббельса схожий, - дивувався хтось  iз
покупцiв.
   Вона не бачила нiякого Геббельса в чи  не  найгiршому,  на  ПП  розсуд,
лiпленнi. Добре, що  й  таку  погань  збула  з  рук.  А  через  день  люди
переказали, щоб Мотря бiльше не виносила на торг свiй товар,  бо  найшовся
каПн, що  i  в  глинi  розкопав  полiтику,  i  гiтлерiвцi  вже  розшукують
крамольного скульптора.
   - Ну, то чи варить у них, у фашистiв, глиняний горщик!? Вони вже й мене
в скульптуру вписали! - насмiхався тодi над  недоумками  Њвмен,  який  про
скульпторiв думав, як про якесь недосяжне чудо. Старому нiколи й на  думку
не спадало, що з його коникiв крiзь Пхнi веселi, хитрi очi або  злобнi,  у
ворогiв позиченi риси проглядала не тiльки любов до забавки, а й справжнiй
талант.
   Мотря ж на iграшки старого дивилася простiше, як господиня, що  прожила
свiй вiк без достатку i завжди  потерпала  за  характер  чоловiка:  з  цих
коникiв Њвмен, аби захотiв, мiг би Псти спокiйнiший хлiб i не гризти свого
серця з Безбородьком та його шатiКю. Ось вона подивилась на одну цяцьку i,
забувши, що старий зiбрався помирати, недоречно засмiялась:
   - Чоловiче, а цей вислоухий i череватий,  ну,  зовсiм  схожий  на  того
начальника, який приПжджав до нас.
   -  На  Киселя?  -  пожвавiшав  Њвмен,  скосив  очi  на  цяцьку,  i   не
передсмертна, а  задоволена  посмiшка  творця  поповзла  од  його  уст  до
самiсiнького кiнчика борiдки.
   - Бге ж, на нього. Але чого вiн у тебе вийшов таким недотепою?
   - Бо вiн i К дурним. Мотря сплеснула руками:
   - Џй не забагато, чоловiче, дурнями розкидаКшся? Кисiль же,  кажуть,  в
начальствi аж з тридцятого року.
   - А дурний ще з народження, - махнув Њвмен рукою, наче скидав з  посади
Киселя.
   Вiдповiдь хоч i сподобалась Мотрi, та все одно вона  засумлiвалася,  чи
старий, як це вiн умiК, не передав кутi меду.
   - Нiхто, Њвмене, бачу, не вгодить тобi i в судний  день.  Хiба  ж  може
безклепкий так славно i довго, аж до сну, говорити з трибуни? За  щось  же
йому грошi платять i тримають на посту.
   - Бо маК таких сватiв та братiв, якi не мiзками,  а  зубами  тримаються
один одного, i, поки не вдарить грiм, вони  свiжу  й  головату  людину  не
пустять на мiсце Киселя. А вiн же  маК  в  руках  i  владу,  i  ордери,  i
печатки, а не рятуК наших коней. Вiн же не до коней, а  тiльки  до  свиней
заглядаК, щоб вивезти собi якесь кувiкало... Ой, не можу я жити бiльше  на
свiтi. Нiяк не можу, - вхопився обома руками за серце, i в усiх його потом
нарошених  зморшках  заворушився  бiль.  -  Прозвали  мене  елементом   i,
виходить, вiрно прозвали.
   - Дурнi бездушники, баляндрасники i  невiгласи  прозвали!  -  одразу  ж
обурилась, занепокоПлась i похолола Мотря: вона добре знала, як не  любить
цього паскудного прiзвиська чоловiк, а коли вiн починаК визнавати його, то
це вже пахне лихом - може, й справдi, бiдаха, не доведи  свята  дiво,  чуК
свою смерть? - Нiякий ти не елемент, а  справедливий,  дуже  справедливий,
тiльки з характером дiд.
   - Елемент, Мотре, та й бiльш нiчого,  -  i  далi  уперто  ганьбив  себе
старий. - Бо що таке, це коли подумати на перед, конi? Красивий пережиток,
як дехто говорить з проворних. Рiзна машинерiя через якийсь час геть чисто
замiнить, вичавить Пх, i не стане тодi у свiтi нi гордих  верш  никiв,  нi
добрих скрипучих возiв, нi легкокрилих санок. Зникнуть, як зникли  чумаки,
i Пздовi, i конюхи, i конокради заодно. Все  це  я  розумiю,  а  все  одно
помираю вiд того, що теперiшнi конi не мають  Пдла.  То  хiба  ще  знайдеш
такого довбеху?
   Очi старого заблищали вогкiстю. Йому раптом шкода стало не лише  коней,
але й себе; гай-гай, хтозна по-якому одшумiли його роки:  не  знайшов  вiн
свого талану в життi, i минулось  воно,  мов  сльотава  осiння  година,  з
малими радощами та великим горем, не заслужив вiн нi  спокiйноП  старостi,
нi пошани, нi одного рядка хоча б у райгазетi,  а  нi  за  що  нi  про  що
заслужив паскудного "елемента". Усе це одразу хвилями набiгло на чоловiка,
i вiн, певне, заплакав би з'досади, але плакати  не  любив,  тому  стиснув
кулаки i щелепи, примусив себе розсердитися знову ж на своК  життя,  i  на
"елемента", i на Безбородька, i  на  паскудну  безгосподарнiсть.  Отож,  у
хвилях  гнiву,  забуваючи  про  смерть,  рiшуче  опустив  ноги  з   лiжка,
навпомацки знайшов розтоптанi шкарбани й, покректуючи, почав озуватись.
   Мотря аж остовпiла вiд такоП перемiни:
   - Ти куди, Њвмене?
   - Ой, - скривився старий, - болить усе... Пiду до  Марка  Безсмертного,
погомоню з ним трохи.
   - Як же ти дiйдеш, коли пiт з тебе аж ющить?
   - А я його витру, - покосував на свiжий лiлiКвий рушник.
   - I що ти за чоловiк? Хвороби ж не витреш?
   - Не чiпляйся, жiнко, бо в мене душа ненадовго повосковiла.
   - Про що ж ти хочеш говорити з Марком?
   - Про що ж iнакше, як не про конi. Щось же треба думати чи робити.
   - Пiсля тiКП та знову ж тiКП. Ти ж умирати зiбрався, - нагадала жiнка.
   - Прийду вiд Марка, тодi вже, мабуть, i помиратиму. Хай  тобi  веселiше
буде. - Вiн дмухнув на свiчку, старанно, раз i вдруге, обтер пiт рушником,
одягнувся й нетвердими кроками, щоб жiнка бачила, яка  в  нього  слабiсть,
подався з вогкоП оселi, але одразу й повернувся.
   - Ти чого? Щось забувся?
   Њвмен одвiв очi од жiнки:
   - Хочу подушку взяти з собою.
   - В Марка думаКш полежати, чи що? - недовiрливо здивувалася жiнка.
   - Та нi, - невдоволено поморщився чоловiк. - Висиплю з неП сiно.
   - Куди?
   - От усе тобi треба знати! Не на вулицю ж, а  своКму  карому.  Хай  хоч
трохи йому сiном запахне! - хмуро кинув чоловiк, сунув  ще  теплу  подушку
пiд руку i кволо вийшов  iз  землянки,  щоб  не  чути  дурних  умовлянь  i
докорiв.
   От i кiнчилось помирання. Мотря мовчки  провела  чоловiка  повеселiлими
очима, виглянула у вiконце та  й  засмiялась  до  дiдових  чобiт,  що  вже
завзято мiряли землю. Таки несерйозний у неП дiд. I пiсля  цього  висновку
знов почала розглядати коники, знаходити  в  них  риси  знайомих  людей  i
чудуватися, як воно так виходить у ПП несерйозного чоловiка.
   В  землянцi  Безсмертних  дiд  Њвмен  застав  тiльки   Хведька,   який,
пiдiбравшiП пiд себе ноги, голосно  читав  якусь  книгу.  Вгледiвши  дiда,
хлопчак скочив з лави i шанобливо завмер.  Це  розчулило  старого:  хоч  i
вiйна, а таки поштиве дитя росте. Та й бiля коней уже вмiК  ходити,  а  це
.теж щось значить. Вiн погладив малолiтка по  головi,  пригорнув  його  до
себе однiКю рукою.
   - ЧитаКш, Хведю, науку?
   - Читаю, - ледь помiтно посмiхнулося хлоп'я.
   - То  читай  i  пий  ПП,  як  здоров'я.  Нiчогенько  живеться  в  Марка
Трохимовича?
   - Дуже добре, дiду.
   - Џсти дають?
   - Дають, - почервонiв хлопчак.
   - Значить, рости будеш. А в школi одиниць не випасаКш?
   - Поки'що без них обходиться, -навiть спогорда вiдказав Хведько.
   - Гляди, iiс хапай таке добро, бо тодi  сам  батогом  буду  вибивати  з
тебе, - посварився пальцем на хлопця. -  Правда,  ти  метикований  i  маКш
вчитися тiльки на медаль. Заходь до мене, я тобi якогось  коника  подарую,
бо бiльше не маю чого подарувати - окапцанiв дiд за вiйну.
   - Спасибi.
   - Е, Хведю, та ти вже розжився  на  новi  чоботята  i  не  хвалишся!  -
здивувався старий.
   - Це Марко Трохимович сам пошив менi iз своПх довоКнних  чобiт.  Сам  i
колодки вирiзав. Теж наказував, щоб я одиниць не хапав.
   - Аякже, ми з ним заодно, хоч i не вчились  по  класах.  Не  знаКш,  де
Марко Трохимович?
   - Вони пiшли на стайню.
   - На стайню? - зацiкавився,  зрадiв  старий  i  почав  набивати  люльку
тютюном. - Не знаКш чого?
   - Неспокiй погнав Пх. Тут вони довго з  дядьком  Тримайводою  та  дiдом
ГордiКнком  i  сяк,  i  так  прикидали,  щоб  врятувати  корови  i  свинi.
Надумались, що треба Пх, поки не з явиться паша, роздати людям. А з кiньми
гiрша справа. Хто Пх вiзьме?
   - Отак воно, Хведю, й виходить: хто найбiльш i найкревнiше робить,  про
того найменше дбають, - зажурився старий, посмоктуючи згаслу люльку. Через
якусь хвилину його знов туманом охопили думи, вiн  забув,  що  в  землянцi
сидить Хведько, й почав розмовляти сам iз собою: - Ну що його  на  милiсть
божу придумати? Де б Пм чогось роздобути? Хоч бери та на злодiйську стежку
пускайся!
   Пiсля цих слiв дiд справдi почав розмишляти, чи не можна  десь  вкрасти
сiна, згадав стiжки свого  кума  Олександра,  потiм  здивувався,  як  таке
паскудство могло спасти на думку, i вголос обурився:
   - Чорти батька зна що лiзе в голову! Химерiя, та й годi.
   - Про що ви, дiду? -з цiкавiстю поглянув на нього Хведько.  -  Щось  не
виходить?
   - Та то таке, нiкому не потрiбне, - ухилився од вiдповiдi й зiтхнув.  -
Приходь до мене. - Вiн ще раз поклав руку на голову  хлопцевi,  приголубив
його, згадав свого сина i швидко вийшов з землянки. Але  й  на  дорозi  до
нього знову пiдкралася злодiйська думка, i старий хоч i проганяв ПП, але й
прислухався до неП, як до потаКмця, що залiз усередину з своКю радою.
   - А в кума Олександра таки без надобностi стоять стiжки, - знову сказав
уголос. - Що вiн, квасити чи солити буде Пх?
   - Про що ви, дiду? - здивовано зупинилась бiля нього Мавра Покритченко.
   Старий  став  посеред  дороги,  змiряв  недобрим   поглядом   жiнку   i
невдоволено буркнув:
   - Про любов...
   - Про яку любов? - спочатку здивувалась, а потiм жахнулась од  страшноП
здогадки вдова.
   - Про незаконну. Њ i така для декого. - Розгнiваний, пiшов до стайнi, а
жiнка схилила голову, i в розвеснiлу колiю з ПП дикуватих очей  упали  двi
сльозинки.



   XV

   Старiшi  конi  пiзнавали  Марка,  тягну