горiй Стратонович. - Коли в схованках пережив вiйну, то все переклiпаКш - вiП у тебе не соромливi, одвiють усе, як млинки. Пiсля цих слiв у Поцiлуйка несамохiть заворушились вiП, ворухнулись повiки S стали такими, наче Пх щойно хтось умочив у болiсну злiсть. Нею насочились i жмаканцi пiд очима, а далi злiсть поповзла по щоках, накопичуючись у складках бiля уст i носа. - I нiяк не змiните свого рiшення? - потвердiшали шия i постать Поцiлуйка. - Нiяк. - Подумайте, Григорiю Стратоновичу. Подумайте! - Тепер у голосi поКднались прохання i погроза. - Це ж тiльки одна манюсiнька дописочка. - Iз нею ти вже iменем живих i мертвих почнеш вичавлювати масло особистого достатку. Iди... Злоба струсилася з повiк на обличчя Поцiлуйка, по-iншому спотворила його. Тепер каламутна i чорна душа Поцiлуйка виходила з гри в прибiднення, i в голосi його холодним металом заскреготiла погроза. - ПроганяКте! Ну, й проганяйте собi на горе. Я пiду з нiчим, але за мою ганьбу ви i ваша жiнка проллКте вiдро кривавих слiз. Я вiднайду отой жолобець, яким поллються вони. При згадцi про жiнку Григорiй Стратонович здригнувся, перед ним за коротку мить розверзлась страшна гнилизна безоднi, що звалась життям негiдника. Вилуплюючись iз усiх одяганок, вона вже погрожувала i шипiла, мов гадюка: - Я знаю, ви, вiдхопивши вищу освiту, i досi живете великим, рiзним художеством, шекспiрами i духом. Але, коли зло пiшло на зло, я стягну вас iз усiх високостей на таке дно, що й шекспiрам не снилось, Сторч головою летiтимете в гiрше пекло, анiж ви показували менi. - Брешеш, мерзотнику! - Хто бреше, тому легше. Це теж народ видумав. - Не народ, а покидьки його! I ти далеко думаКш виПхати на брехнi? - До свого берега. I думаКте, не виПду? Згадайте: нiби не граф Толстой писав, що iстина переплетена з брехнею найтоншими нитками? - Це ж вiн про вiрування писав! - Цього я вже не пам'ятаю, а цитата сама по собi стояща. I я не посоромлюсь накинути на вашу бiографiю таку брехню, що вона стане правдою. Бо що менi залишаКться робити? Вдавитися?.. Та ви знаКте, що ципльонок тоже хоче жить. I я хочу жити. Не ставайте менi на завадi, бо тодi чим завгодно, а стягну вас з високостi духу. Я знаю, як це робиться, знаю, що ви маКте вiдкриту, мов рана, душу, вразливе, незахищене серце. Воно у сто крат слабiше мого. I я, захочу, згризу його, мов качан капусти. I це не так тяжко зробити, бо ви хоч висока за духом, але тiнева людина. - Яка, яка я людина? - перепитав Григорiй Стратонович, страхаючись, навiть не вiрячи, що стiльки нечистот може зiбратись у однiй потворi. - Тiнева, не на виду. По делiкатностi чи легковажностi своПй ви не вмiКте зайняти вiдповiдне вашим заслугам положення. А його вам на тарiлочцi не пiднесуть. У наш вiк у кожного по горло власноП роботи, i тому нiхто не маК часу розбиратися в скромностi якогось iндивiдуума. I це теж проти вас. То не робiть мене таким пiдлим, яким я ще не був. Це буде краще для мене, для вас, а значить, i для суспiльства. Що вам коштуК, хай проти волi, черкнути кiлька слiв? Зате будете мати бiля себе чистий спокiй. А для таких людей спокiй дуже потрiбний, щоб рости духовно. Не заважатиму. Тепер прийшов час поблiднути Заднiпровському. За вiйну вiн встиг надивитися i на злобу, i на мiзерiю тих покидькiв, якi мали людську подобу. Але такоП гадини ще не бачив. I, головне, вона так i зробить, як говорить А може, це поганий сон?.. Нi, реальний, нашорошений i озлоблений Поцiлуйко стоПть перед ним i ще з краплинкою надiП дивиться йому в лице, немов вичитуК з нього слова жаданоП дописочки. Взяти автомат i сiконути по цьому стовпу гною. Але Григорiй Стратонович перемагаК себе i наче з цiкавiстю запитуК: - Достойну себе намалював перспективу. Як же ти будеш вiдривати мене вiд високостi духу? - Це буде залежати вiд полiтичноП ситуацiП, - не довго думаючи, випалив Поцiлуйко, i в його очах побiльшало надiП. - Як це зрозумiти? - Можу розкрити карти i масть. Тiльки не прогнiвайтесь - вислухайте спокiйно. - Говори! - I скажу! - В Поцiлуйка якось з-пiд шкiри висоталась подоба недоречноП посмiшки. - Будуть у нас головними ворогами нацiсти - я i тi, що бiля мене крутяться, зробимо вас нацiстом; буде головною небезпекою нацiоналiзм - ми вам пiдкинемо Пжака в образi украПнського буржуазного нацiоналiзму. А можемо тим i другим зробити ще й додати якесь моральне падiння. Ось тодi й спробуйте викрутитися, коли такi сигнали почнуть надходити з рiзних мiсць i коли навiть добрi знайомi почнуть косувати на вас i переходити на другий бiк вулицi... ДивуКтесь, що я йду ва-банк? Вiн страшний не для мене, бо на обмовника ще немаК закону, а обмовлений може зустрiтись навiть зi смертю. А це така тiтка, що й найчистiшим лебедям вiдкручуК голови. Отак i виходить: хто мед збираК, той скоро помираК. Логiчно? Небувалий оголений цинiзм, страхiтлива мерзота так обурили вчителя, що вiн, повернувшись, хотiв схопити автомата i хоч прикладом вимiсити огидну Поцiлункову пику, що вже оживала в передчуттi вiдплати. Але в цей час вiдкрились царськi врата, з них, iз високо пiднятим хрестом, похитуючись, вийшов отець Хрисантiй. - Iзидi, темнозрячий ябеднику! I глагол'ю тобi: бог любить праведника, а чорт ябедника, - урочисто проголосив i махнув хрестом. - Iзидi, заволоко, не пожирай древа жизнi, древа разума. Од несподiванки очi в Поцiлуйка поширшали, осклiли, i вiн з жахом подався назад. Поява отця Хрисантiя спочатку здалась йому бiблейською картиною. Ожили давнi забобони, на якусь хвилину потьмарився розум, i Поцiлуйко ганебно вискочив з церкви. Лише на цвинтарi, прийшовши до пам'ятi i розiбравшись у всьому, вiн мало не заплакав од безсилля i лютi: як же не повезло йому - при Пхнiй розмовi з Заднiпровським був свiдок! Вiн руйнував його плани, як павутиння, i хто мiг чекати ось такоП несподiванки? Тепер вимислюй, чоловiче, щось iнше або й на себе опасайся заяви. I де той пiп узявся на його безголов'я? А може, варто вхопитись за якусь полу його ряси, довiдатись, що вiн за одно i якi грiшки водяться за ним?.. А чого вiн так захищав Заднiпровського?.. Бачиш, яка зворушлива спiлка, - пiп i вчитель! Варто подумати, чим це пахне. Вiн пiдiйшов до коня, скочив у сани i, новими нитками обплутуючи своК порване хитросплетiння, в найпаскуднiшому настроП поПхав сонним селом. А в церквi, задоволений своПм "виходом", отець Хрисантiй i досi метав громи та блискавки на клятвовiдступника Поцiлуйка, що вiд отця лжi влазить у свiт. - Лайдак, зажера, заздрiсник, дрантогуз, мерзопакосник, що легкого хлiба i масла шукаК. Такий, гадаКте, людськоП насмiшки боПться? Роботи боПться. Воiстину, шашiль, - звернув погляд на старовинний ветхий образ богоматерi. - А шашелi й богiв Пдять. - Цей Радянську владу Псть, а сам кричить, що любить ПП i любитиме до гробовоП дошки, - похмуро вiдповiв учитель, струшуючи й не можучи струсити з плечей огиду й нервовий дрож. А як вiн вiрно про вiдкриту душу сказав! Теж розбираКться в психологiП, для вигiд своПх, для мерзоти своКП. Схилився над книгою, розгорнув ПП, але довго нiчого не мiг прочитати: не слова, а темнi шекспiрiвськi образи наближались до його зору, i серед них витягував свою стовбуристу шию дрiбноголовий Поцiлуйко... XII Дiти нарештi поснули, а вона босонiж, з пiднятими долонями снуК i снуК по землянцi - руками i всiм тiлом дослухаКться, як з вогких стелин слiпо вибиваються i тремтять нитi холоду, як знизу спроквола в'юняться волокна вiтерця. А може, це в досадi дихаК сама земля, невдоволена тим, що люди без жалю вивертають i вивертають ПП нутро? "I забреде ж таке в голову!" -дивуКться Катерина, а руки ПП спiрно ворожать то в кутках, то бiля дверей, зашпаровуючи глиною невидимi для ока шпарини. Через якийсь час в оселi стаК затишнiше, полохливий мигунець смiливiш, без трепету за життя, випростуК свою золотисту, але чадну квiтку. I це вже радуК молодицю. Вимивши руки i озувшись у чоботи, що туго обтягують литки, жiнка стаК посеред землянки, ще недовiрливо прислухаКться до пiдступноП стелi: чи не височить вона крижанi жала. Але замiсть холодного подиху чуК згори тихий вiдгомiн дiвочоП пiснi. Не про битви, не про вiйни виводять дiвчата, а давню, як вiчнiсть, пiсню про те, що мала мати одну дочку та й купала ПП у медочку. I душа молодицi стрепенулась назустрiч пiснi, поКдналася з нею, а далi полетiла через плетиво дорiг, через поля, лiси i луки до того клаптя землi, де мала мати одну дочку, i цiКю дочкою була вона, Катерина. I тато був у неП, завжди бiлий i теплий од борошна. Iшов вiн по землi - за ним залишалася бiла пороша, смiявся чи спiвав - з одежi, чуприни й обличчя його трусився пахучий пилок, а коли мельник Павло завзято вививався у танцi, то з нього так сипалась мука, що вiн ставав схожим на заметiль. Вiн днював i ночував у старенькому залишаКному й застудженому млинi, що обрiс вiльшиною, вербами i верболозом. То синя, то блакитнава, то зелена, то темна вода завжди лихоманила млин, вiн пересварювався з нею i в той же час з роздутих защiчин вихукував муку або дерть. Вона спочатку побоювалась i млина,, i колеса, пiд яким кублилися чорти i водяник. Але тато переконав ПП, що млин маК зовсiм лагiдну душу, а пiд колесом чорти жили тiльки до революцiП, потiм вони десь повiялися з панством i рiзними графами, бо жити з хлiборобами нечистiй силi не було нiякоП вигоди. I мала мельникiвна пiсля цього вже не боялася нi заглядати в усi шпарини млина, нi ночувати в ньому. Перед сном тато сам укривав ПП рядниною, що теж пахла мукою, i розказував рiзнi дивовижнi iсторiП, казки або видзвонював пiсню на чорних цимбалах. У селi довго люди пiдсмiювалися з мельника Павла й кожухаря Володимира. ОбоК вони побували на вiйнi, обоК нагибiлися, намучилися в Карпатах, а привезли з тих краПв таке, що мало кому в голову забреде: Павло приПхав з цимбалами, а Володимир - з торбою кремiнцiв. Побачила мельничиха цимбали - засмiялася, побачила кожухарша розкладенi камiнцi - заголосила, що для неП не знайшлося кращого подарунка. Цимбали тато завжди тримав у млинi, i добре було осiннiми вечорами чи в заметiль прислухатись до м'якого срiбла музики. За стiнами крихiтноП кiмнатки гудiло млинове камiння; спадаючи з лоткiв, у гнiвi клекотiла й шумувала вода, а тут струни видзвонювали про людську радiсть, печаль чи одна однiй говорили про кохання. - Як славно ви граКте, - одного разу потягнулась вона руками до батька зi своКП висiвками набитоП подушечки. - Славно? - перепитав ПП тато i змовницьки повiв бровою, з якоП одразу ж посипалась мука. - То в мене цимбали такi: самi виграють. - Як же вони самi грають? - Бо мають живу душу. - Хiба цимбали мають душу? - ширшають очi у дiвчинки, i Пй чогось стаК лячно. - Коли кажу, то мають. ДумаКш, вони з дерева зробленi? - А нiби з чого? - уже недовiрливо поглядаК на почорнiле од негоди i рокiв дерево: яка таКмниця, яке диво криКться в ньому? - Цимбали цi, Катерино, зробленi з самоП любовi... Дiсталися вони менi вiд гуцульського роду, в якому народився найкращий цимбалiст. Колись, скажу тобi, на Гуцульщинi було три прославлених музики: Веселi Цимбали, Журлива Скрипка i Нiжна Сопiлка. Вони побратимами ходили вiд села до села, розвiювали людську тугу, приносили радiсть у душу i заповзяття у ноги. I доти вони всюди були разом, поки не зустрiли в горах бiля потiчка одну дiвчину, красну, мов свiтанкова зоря. Побачили ПП музики - понiмiли i всi троК залюбилися в цю дiвчину. Отаке буваК. Через це кохання побратими пересварились мiж собою, затаПли злобу один на одного i навiть грати покинули. А потiм разом пiшли до красунi, щоб вибрала з них, кого захоче, дружиною. Дiвчина покохала Веселi Цимбали. Але здушила свою любов i так сказала побратимам: - Я люблю i Веселi Цимбали, i Журливу Скрипку, i Нiжну Сопiлку, а тому не можу вийти замiж за когось iз вас. Коли хочете, буду вашою сестрою... - Пiсля того знову на землi ще краще заграли Веселi Цимбали, Журлива Скрипка i Нiжна Сопiлка, бо в них увiйшло те, що К найкраще на свiтi, - любов! У ПП батька мало не все було найкращим: i друзi, i дружина, i донька, i Пхня хатина, не кажучи вже про старенький млин, рiвнi якому не було в цiлiм свiтi. Навiть Пхня корiвчина теж була найкращою, бо хоч вона й мало давала молока, зате в неП були роги розкiшнi, мов корона... Згадавши це, i посмiхнулась, i зажурилася жiнка: де тепер, у яких свiтах ПП тато? У сорок другому роцi його з кiлькома пiдпiльниками схопили нiмцi, а млин облили гасом i запалили. Вже охоплений кривавими руками вогню, вiн чесно молов своК останнК мливо. Тiльки обгорiле колесо залишилось од млина, бо здогадалось упасти в ту воду, з якою весь час пересварювався млин. А вiд батька залишились однi згадки-спомини. Але, може, настане та година, коли якогось дня вiдчиняться дверi i в землянку увiйде ПП сивий, не вiд муки, а вiд муки тато i, як в дитинствi покладе свою руку на ПП коси i скаже, що вона найкраща i дiти в неП найкращi в свiтi. З очима повними слiз i видiнь Катерина пiдiйшла до дiтей, подивилась на всi голiвки, поправила постiль та и почала думати про завтрашнiй день: чим вона нагодуК свою сiм'ю? I тiльки тепер вiдчула, яка вона голодна. Хоча сьогоднi i дiти, i Григорiй уволю поПли хлiба, але вона собi не могла дозволити такоП розкошi: передiлила свою пайку i залишила на ранок для найменшого. Молодиця пiдiйшла до мисника, дiстала з-пiд полумиска шматок хлiба, що вилискував iскорками картоплi, зважила в руцi, вдихнула його пахощi i знову бережно накрила полумиском, ПП уста затремтiли, на них ворухнувся бiль, а думки закружляли навколо того кулика з борошном, яке привiз сьогоднiшнiй гiсть. Хiба ж могла погана людина завiтати до них? Пособив комусь Григорiй, от, спасибi, й вiддячуК. Вона пiдiйшла до мiшка, пригнулась, обхопила його обома руками, i знову перед очима заколивався старий млин, заставлений мiшками збiжжя i сипанками з вимолом, бiля яких весело порались важкi селянськi руки. Катерина розшморгнула зав язку, з дитинства знайомий повiв пшеничного борошна, повiв далекого степу охоплюК все ПП Кство. Молодиця вже не знаК, чи переконуК, чи обдурюК себе, що от-от гiсть прийде з ГригорiКм вечеряти. А що ж покладеш Пм на стiл? Оту дитячу пайку? Треба хоч якогось коржа спекти. Вона ясно уявляК, як незручно почуватиме себе Григорiй, коли не буде чим почастувати гостя. I вже без ваганини здiймаК з кiлка пiдситок, а з мiшка набираК повну миску муки. Легко в ПП руках залопотiв, затанцював пiдситок, а на стiл бiлим дощиком потекла пшенична мука, дихай - не надихаКшся нею. У жiнки прояснилось обличчя, хоча сумлiння iнколи шпигало ПП своПми колючками: чи не заранi почала вона поратись бiля чужого добра? Вгорi загупали чиПсь кроки. "Iдуть!" - зрадiла i перелякалась Катерина, бiля ПП красиво окресленого рота ворухнулась нерiшучiсть, а в очах очiкування. Незабаром чиПсь руки невмiло зашарудiли по дверях, i в землянку, низько пригинаючись, увiйшов Поцiлуйко. Вiн одразу ж одвiв погляд вiд ПП очей, наче вони просвiчували його думки. I це насторожуК жiнку: справжнi партизани завжди рiвно, з приКмнiстю чи цiкавiстю, дивились Пй у вiчi, дарма що вони були зеленими. - Ви самi прийшли? А Григорiй де? - здивувалась i насторожилась вона. - Там, - невиразно крутнув обм'яклою рукою Поцiлуйко i пустив погляд кудись за стiни землянки. Слiди збентеження ворушаться на його нездоровому сiрому обличчi i на червоних бiлках. Катерина ще бiльше насторожуКться, одразу кiлька питань занепокоКно розповзаються в головi, i хоч вона не може стримати Пх, але вже бiльше нi про що не розпитуК гостя, а запрошуК сiдати за стiл. - Спасибi, Катерино Павлiвно, я й постою, - тiльки тепер поглянув на неП, як на жiнку. I хоча це зовсiм було невчасно, недоречно, але вiдзначив про себе: "Гарна, з якоюсь таКмницею. До такоП тягне чоловiкiв. Недарма Заднiпровський узяв ПП з цiлим виводком. Ех, коли б можна було повернути минулi роки... сам би закружляв навколо такоП". Потiм перевiв погляд на розв'язаний мiшок, i щось подiбне до посмiшки вигнулось на його широкувате розкраКному ротi. Далi зиркнув на дiтей, в почервонiлих очах майнуло спiвчуття. Вiн, нiби докоряючи комусь, похитав головою. I цей нiмий докiр недобрим передчуттям охопив молодицю, вона поклала пiдситок на стiл. - Щось трапилось? - пошепки запитала у незнайомого. - Трапилось, Катерино Павлiвно, - нарештi глянув Пй у вiчi. - Я таки присяду, бо дуже хвилююсь. Сiдайте i ви, щоб лихо сiдало, а не гналось за вами. Вони напружено сiдають одне проти одного, Пх роздiляК купка борошна, що пахне далеким степом i життям. Поцiлуйко якийсь час прислухаКться, що робиться нагорi, косуК на дверi, а потiм, тамуючи в грудях бiль, образу i рештки своКП гордостi, починаК повiльно i переконливо говорити: - Катерино Павлiвно, ви дружина Григорiя Стратоновича, мати аж п'ятьох дiтей. Вам усiм треба мати сяке-таке щастя. Але так вийшло, вiрнiше, так воно виходить, що ви можете назавжди позбутись його, бо щастя, кажуть люди, перелiтна птаха. Кам'янiючи, молодиця пiднесла до грудей сплетенi руки, зiтхнула, вiдчуваючи, як од неП вiдходить Григорiй, кохання. Болючий туман налiг Пй на очi i душу. - Господи, що ж трапилось? - не спитала - зойкнула всiм тiлом. - Яке лихо стало на дорозi? - Iще не стало, тiльки стоПть... Iще не пiзно, - заспокоПв ПП Поцiлуйко, i надiя заворушилась у його грудях: вiн одразу збагнув, як жiнка кохаК свого другого мужа. Такi молодицi за любов усе зроблять, навiть на злочин пiдуть. - Кажiть-но мерщiй! - То й скажу. Тiльки слухайте - i не дивуйтесь, i не страхайтеся, i не гнiвайтесь, а зважте все. У кожноП людини, Катерино Павлiвно, К такi закутки, в якi вона й сама не хотiла б заглядати. Але що зроблено, те зроблено, а людинi треба жити... У вiйну i я трохи схибив, не розгорнув пiдпiльноП роботи, словом, не зорiКнтувався... Звiдси i все лихо... Не перший день воно караК мою душу. КараКться i моя родина, i дiти моП. Тепер моя i Пхня судьба в руках вашого Григорiя. Напише вiн довiдочку про мою дiяльнiсть, черкне пару слiв - i все у мене переiнакшиться, не напише - втопить мене. Ну, а коли на це пiде, то, потопаючи, я потягну за собою i вашого Григорiя. А хто iз нас потiм випливе - це тяжко сказати, бо в Туреччинi я не був i в оточення не попадав... Поки не пiзно, допоможiть менi, а цим допоможете й собi. - Ви - Поцiлуйко! - з жахом вигукнула жiнка. - Припустiмо, ви частково угадали, - насторожено пiдвiвся Поцiлуйко. - Ви таки, можна сказати, дiйсно вгадали, що це я. Але не обрушуйте на мене свiй гнiв, не кленiть, а послухайте мого слова, бо'життя рiзнi маК гудзи i тенета, всякий негадано може потрапити в них. - Який ви негiдник! - рвучко пiдвелась Катерина, i ПП очi викресали кетяшини iскор. Вiд злостивих рум'янцiв вона помолодiла i покращала. "Вiдьма, вiдьмочка!" - з обуренням i заздрiстю вдивляКться в гаряче обличчя молодицi. Злоба спотворила i зробила старiшим Поцiлуйка. О, як йому не вистачаК колишньоП влади, щоб хоч по-справжньому цитькнути, приголомшити цю дикувату красу, коли не можна надломити чи обдурити ПП. - Лаятись не штука! - з погрозою поглянув на молодицю. Пв тебе, заслинений болотнику, вистачило совiстi приволокти сюди своК зрадницьке м'ясо!? Зараз же вимiтайся втрiстя! Зараз же! - лютуК молодиця. Поцiлуйко з острахом подаКться до дверей, а в очi його затiкають рiшучiсть i оскаженiння. - Я пiду, але, запам'ятайте, замiсть мене сюди прийде горе! - Хоч i смерть! Забирайся! - Вигляд у жiнки був таким грiзним, що Поцiлуйко, мовчки проклинаючи ПП, обернувся i слiпо, хрестом, вперся у дверi, не можучи знайти клямки. - Муку ж свою прихопи! - наказала жiнка. - Та дошки забери! Може, тобi чи якомусь негiднику на домовину згодяться! Останнi слова аж скоцюрбили Поцiлуйка, але вiн обома руками вхопився за гузир мiшка i, пiдпихаючи його колiном, поперед себе виволiк за дверi. В землянку клубками туману вкотився мороз. Катерина було кинулась до порога, а потiм щось згадала i почала рукою згрiбати у миску просiяну муку. Поверх неП вона висипала рожевий грис i швидко вискочила надвiр, де Поцiлуйко порався бiля дощок. - I це, мерзотнику, забери! - простягнула йому миску. - Може, когось iншого купиш. - Нащо воно менi, - люто одгризнувся Поцiлуйко, одводячи погляд од молодицi. Тодi вона плеснула мукою йому на голову. - Џж, давися, хай тебе розiпре! В темрявi клубом туману закружляв пахучий пилок. Поцiлуйко, задихаючись у ньому, закашляв i замахав обома руками. А Катерина, тамуючи сльози, рiвно пiшла до землянки, залишаючи за собою на землi бiлу порошу, як колись залишав ПП тато... Григорiй Стратонович пiзно повернувся додому: хотiв, щоб дружина не помiтила його гризоти. Вiн так увiйшов у землянку, що й Катерина не прокинулась. Спати не мiг. Поганi думки й передчуття мучили й мучили вразливе серце, яке не загрубiло i в тяжких випробуваннях. "Iнтелiгентик ти, та й бiльш нiчого, - лаяв себе, але й вiд лайки не ставало легше. - Що ж, Поцiлуйко на все пiде. Може, справдi треба було йому черкнути кiлька слiв?.. Нi, не дочекаКшся, враже! Тодi скiльки ще страждань вицiдить з нього цей вуж? Але хай навiть стражданнями, але ти повинен спинити хоч якусь частку пiдлоти: вiдступлю я, вiдступить хтось од неП - i вона лишаКм поповзе по живому". На лiжку заворушилась дружина, зашелестiли ПП коси, осипаючись на долiвку. Вiн пiдвiвся, щоб поправити Пх, i вражено застиг. - Iва-аночку, - не його, живого, а вбитого мужа покликала Катерина. Це сьогоднi було найтяжчою краплиною гiркоти. Провiвши рукою по вiях, вiн сiв бiля столу i поклав чубату голову на зцiпленi руки, як окривджене дитя. "Двi коси, двi сльози", - наспiвом обiзвалося те, що було початком кохання, обiзвалося, щоб вiдiгнати ним iншi почуття... Вiн вийшов з землянки i на подвiр'П побачив слiди копаниць... "Ага, це тут стояли Поцiлуйковi сани. Але хто це розсипав муку?" -Григорiй Стратонович нахиляКться до землi, вбираК пахощi розтрушеного борошна i нiяк не може збагнути, що тут сталося, коли його не було вдома. XIII Кiнь ударив копитищем, пiд ним зойкнула, хруснула i мов з щедроП пригорщi бризнула в обличчя крижаною гречкою передвесняна земля. - Iрод! - вiдпльовуючись, недобре скривився Поцiлуйко. Вiн рукавом протер наколенi землею щоки i знову почув на них липкий, неначе павутиння, слiд муки. Поцiлуйко з усiКП сили вперiщив нагаКм загнузданого коня i, коли той, зметнувши гривою, вилетiв на вулицю, безжалiсно рвонув на себе вiжки. Воронець, болiсно вивертаючи побiльшене око, вигнувся в дугу, а з вудил закапала кров. - Я тобi, iроде, вiдiб'ю i печiйки, : селезiнки! - Поцiлуйко витрiщився на коня, вдаК вiн був причиною всiх його невдач, i потiм ще раз зiрвав iз себе пальто i почав iз нього витрушувати отой пилок, що так нiжно пахнув казкою достиглоП ниви, невсипущих, почорнiлих од негоди млинiв i життя. Але не це, а тiльки свiжу образу нагадував йому пшеничний пилок, що запорошував, а не веселив його. Дзино давно, мов i не було Пх, минулися тi часи, коли и Поцiлуйко зi своПм хитруватим батечком радiсно на вислобоких коненятках Пздив до млина, з гребельки вдивлявся у пiдсинену куширувату рiчку, де снували жуки-водолюби, або довго простоював бiля доша, пiдставляючи всi пальцi пiд в юнкi струмочки борошна. Тодi вони утiшали ного, теплом пестили руки, i йому хотiлося бути мельником, якого так шанували всi люди. А потiм, через роки, що збiгли, як вода пiд млиновим колесом, якось пiзнього вечора Поцiлуйковi привезли в просторе коморище ту муку, на яку не старався нi за плугом, нi за косою, нi за своПм службовим столом. На хвилю вона обпекла руки i кров, неначе мололась не на звичайнiй водi, а на окропi. Не гордим мiрошником, а наполоханим ганчiрником обвис вiн бiля непевного добра, чуючи, як всерединi щось гидотно тiпаКться в тенетах спокуси, протирiч i остраху. Але жилося йому не в розкошах, i вiн прийняв подарунок. Взамiн ткнув у розчепiрену, з сучкуватими пальцями п'ятiрню клаптик паперу, з якого ображеним оком дивилась на свiт звичайна печатка. Пiзньому гостевi вона була потрiбна бiльше хлiба насущного. - Спасибi вам, велике спасибi. Вашу ласку запам'ятаю повiк, -зашелестiв словами, папiрцем i одягом огрядний гiсть та й пiрнув у темряву, мов жук-водолюб у воду. Той голос довго бентежив Поцiлуйка i тодi, коли надходили дурнi думки, i тодi, коли говорив перед людьми про чеснiсть, i за Пжею, коли дармовий хлiб ще пiк його пальцi й сумлiння. Але згодом спокiйнiше став дивитися на ту першу вечiрню пригоду, бо за нею пiшли iншi, а в душi знайшлись оправдання. Не тiльки ж один вiн грiшить! Зрештою, не пiдривав же вiн основ РадянськоП влади i полiтики, не фальшував державнi знаки. А що в довiдках до правдивих данихгiвро iм'я, прiзвище та мiсце народження додавалися деякi неточностi, то навiть у письменникiв ще й не так буваК. Тодi про них пишуть, що вони мають буйну фантазiю або помиляються. А нiби не може помилитися звичайний секретар райвиконкому! Хiба не доводиться йому з велiння деякого иачальства завищувати цифре по району? I це вже зветься не помилкою, а досягжеяням! Правда, на таких фальшованих цифрах Поцiлуйко одного разу мало не спiкся, але, зрештою, усе обiйшлося: вiн повив у дурнi своПх недругiв, а сам конем красномовства вискочив на сухе. Коли його загнали на слизьке, одразу ж визнав свою провину i навiть не подумав спихнути ПП на ширшi плечi, бо вони, як не тепер, то в четвер, могли взяти ото пiд захист. Вiн i досi пам'ятаК, як гарячкове намацував лiричну труну в голови контрольноП комiсiП, як придивлявся до Його ордена Червоного Прапора, до шраму на щоцi, до скронь, що накипiли сивиною. Такого якимсь хитрим ходом, запобiгливiстю чи улесливiстю не об'Пдеш. Вiн зiбрав у своП очi усю, яку тiльки мiг, правдивiсть i подобу ПП, додав до них гiркоту каяття i всiм цим поглянув на голову контрольноП комiсiП, зiтхнув, мов на похоронi, i краКчком ока прослiдкував, чи дiйшло по адресi це зiтхання... - Ваше слово, товаришу Поцiлуйко, - нiби ласкавiше сказав голова контрольноП комiсiП. Вiн так пiдвiвся, наче з нього вийняли середину. - Я, товаришi, не буду оправдуватись, захищатись: тiльки на моПй совiстi лежить моя тяжка провина - бiльше нiхто не причетний до неП, - покосився на голову райвиконкому, i той полегшено зiтхнув. - Ви хочете знати, чому я це робив. То хай моя щиросерда вiдповiдь не дивуК i не обурюК вас: буду рiзати правду-матiнку у вiчi. Ми, пiсля всiх своПх розрух, злигоднiв, нестач, так тепер прагнемо бачити у себе побiльше досягнень, що заради цього не поскупишся зайвим словом чи цифрою, щоб людям краще було хоча б на душi. Ви читаКте наших поетiв. Скiльки у них кругом у вiршах, к примiру, насаджено садiв! А кiба це перебiльшення шкодить народу? Навпаки, мобiлiзовуК його, вселяК радiсть. От i я так думав недозрiлою головою: цифра теж схожа на вiрш; навiть не зовсiм точна, вона служить загальнiй справi - когось веселить, когось пiдганяК, а ворогiв б'К по головi. Коли можете, простiть, що не так зрозумiв силу i поезiю цифри. - Хоч i плутаник, але молодець! - задоволене вдарив кулаком по столi голова контрольноП комiсiП, якого розчулила ефектна сповiдь Поцiлуйка. - Не крючкотворпо, а вболiвання за громадське я бачу тепер у цифрах Поцiлуйка, хай i дутi вони, мов пухирi. Вiн, як догадуКтесь ви, своКю фальшованою поезiКю цифри не дiйшов до справжнього розумiння цифри, не збагнув, що така статистика маК не три, а всi чотири вимiри: вона може бити по головi не тiльки ворогiв, але й нас самих. Запам'ятайте це, товаришiв i не грайтеся з цифрами. За ними - стоПть життя людей. А щодо Поцiлуйкi, то, на перший раз, гадаю, не треба його суворо карати. Пiсля цього випадку акцiП Поцiлуйка, неждано для нього самого, пiшли вгору, i вiн потихеньку почав розправлятися зi своПми недругами. Красномовства i тут не бракувало йому: воно спочатку перемiщало людей на меншi посади або гнало Пх в iншi мiсця. А в тридцять сьомому роцi погнало у тюрми i на заслання. Поцiлуйка в районi почали боятися, мало кому хотiлось зустрiтися з його холодним i владним поглядом, бачити його тонкi, в злобу умоченi повiки. В нього збiльшилось коло знайомих i пiдлабузникiв, якi захоплювались його виступами i рiшучiстю. У вiчi Поцiлуйка все бiльше хвалили, а поза очi, теж все бiльше, проклинали. Зростала вага лукавого, правдоподiбнiстю пiдбитого Поцiлуйкового слова, зростала i цiна його довiдок. Правда, ними вiн не дуже розкидався, але дер за них, мов за рiдного тата. З фальшованих папiрцiв вiн збудував простору, мов клуб, кам'яницю, обзавiвся хазяйством i вже на свою зарплату дивився як на мiзерiю, що i в якiйсь мiрi не винагороджуК його заслуг i талантiв, у якi вiн увiрував iз роками, як i в те, що навколо нього сидять менш здiбнi люди. Ця вiра породила пиху i гостру неприязнь до справдi талановитих i знаючих людей. Для них у нього завжди знаходилось зневажливе визначення: антилiгенцiя, тобто прошарки, якi починаються з "анти"; з ними треба вуха на макiвцi тримати. Пiсля тридцять сьомого року поскладнiшав лабiринт Поцiлуйкових ходiв, але житейська фiлософiя збiднiла. Офiцiйно людей вiн дiлив за класовим походженням чи анкетою. А неофiцiйно - на тих, що сидять на конi, i на пiшаниць. До перших вiн тягнувся, других зневажав. Правда, маса ще була потрiбна для вiдчитiв, але кар'Кра його залежала вiд тих, якi сидiли на конi. I Поцiлуйко примiрявся до грив цих коней, щоб i самому опинитись у високому сiдлi. Якби не вiйна, вiн збудував би собi не лише кам'яницю, але й трон честолюбця, та вона, проклятуща, вiдiрвала його вiд золотого шовку грив i кинула пiд тi копита, пiд якими рiепались i не такi голови. Щоб врятувати свою, вiн, залишений на пiдпiльну роботу, з жахом почав одривати од себе усi нитi, якi в'язали його з минулою дiяльнiстю i пiдпiллям. Утiкаючи од нечистоП совiстi, вiн уночi спалив партквиток, покинув свою кривдою збудовану кам`яницю. Пiсля кiлькаденних блукань зашився у затишний хуторець до блiдавоП короткогубоП i коротконосоП удовицi. Навколо ПП рота майже завжди тремтiла прекрасна жiноча жалостинка, в очах свiтилась тиха передосiння печаль, i навiть довгi загущенi вiП тримали в своКму сплетiннi задавнений смуток. - Скiльки ж вашого брата вигибаК на вiйнi. Тьма-тьмуща! Хто переховаКться, той, може, i врятуКться, - по-бабськи прикладаючи руку до обличчя, не раз журилася вона, не гудила тих, якi злякалися вiйни, нi словом не дорiкнула Поцiлуйковi за те, що вiн зробився нахлiбником. Але й жити не стала з ним. Вона була такоП думки, що тiльки справжня любов прикрашаК людину, а баболюбство - нiвечить ПП. "Сама лiрика i нiякоП бiологiП", - зневажливо подумав тодi про неП Поцiлуйко. Щоб здаватися старшим, вiн запустив бороду, вуса i навiть став накульгувати. А щоб не знидiти вiд бездiлля, взявся за шевство. I часто латки на чоботях нагадували йому слiди його колишнiх печаток i колишньоП влади. Коли на хутiр заскакували нiмцi чи полiцiя, вiн заповзав у тайник, та бувало, що не встигав уберегтися, i тодi сидiв на шевському стiльчику, мов на електричному стiльцi. Якось у похмурий передосiннiй день у хату вскочила перелякана господиня. Клямка дверей вирвалась з ПП тремтячоП руки, а погляд сказав йому все. Вiн хотiв кинутись до тайника, але вже подвiр'ям обережно з автоматами на животi йшло кiлька нiмцiв. Не то зiтхання, не то стогiн вирвався у Поцiлуйка, переламлюючись, вiн болiсно опустився на шевський стiлець, похапцем затис губами кiлька цвяхiв i почав лагодити чиКсь дрантя. "Головне в такому випадку - не розгубитися, не розгубитися", - умовляв себе i наказував собi. Вiн шкiрою вiдчув ходу нiмцiв, шкiрою полiчив, скiльки Пх, а коли один iз них украПнською мовою наказав хазяйцi щось поставити на стiл, здригнувся шкiрою i всiм тiлом: якась знайома нотка почулася йому в голосi непроханого гостя. А той уже допитувався у вдови: - Це хто лагодить чоботи? Поцiлуйко теж шкiрою вiдчув, як у його спину вбуравлювалися чужi очi, але вганяв шило в ремiнь, неначе у власне тiло. - Мiй ловiк, - спокiйно вiдповiла Василина, i Поцiлуико нiмотно дякував Пй, хоча сьогоднi ж, якусь годину тому, впiк удову насмiшкою, що ПП вiрнiсть навряд чи потрiбна тому, хто лежить на цвинтарi. - Ваш чоловiк? - здивувався i насторожився зайда. - Ви правду кажете? - Авжеж. - А може, це партизан? - запитав уже з погрозою. - Що ви, пане офiцер!? - зовсiм природно засмiялася жiнка. - Партизани в лiсах воюють, а не шкарбани латають. - Щось ти, господине, дуже ревно свого шевця захищаКш, - поглузував зайда. - Може, краще скажеш, коли помер твiй чоловiк? Тiльки не спробуй викручуватись. В руцi Поцiлуйка дрiбно затремтiв i повис у повiтрi молоток, а з ниточки губ, пританцьовуючи, почали випадати цвяхи. "От i все! Нащо вона назвала мене своПм чоловiком?" - наливався болем i раптом побачив себе на занедбаному сiльському кладовищi, де лежав перший чоловiк удови. Поцiлуйко в жасi уже оплакував свою смерть не сльозами, а потом, що густо виступив на чолi. насочувався на брови i пригинав повiки та вiП. Але жiнка не збентежилась i так само спокiйно вiдповiла зайдi: - Чого ж менi, пане офiцер, викручуватись? Перший мiй чоловiк помер шiсть рокiв тому... Ну, а моП роки ще не тi, щоб вiкувати самiй. - Прийняла собi приймака? - подобрiшав i став масним голос невiдомого. - Мусила, - вiдказала грайливо. "I звiдки все це взялося у неП? От тобi й тихий осiннiй смуток". Поцiлуйко побачив, як вiд нього, похитуючись, вiддаляКться цвинтар. - Кажеш, мусила? - зареготав зайда, багатозначно поплескав господиню по плечах i пiдiйшов до шевського столика: - Добридень, бороданю! - Дай боже здоров я. - Поцiлуйко, щоб нiчого не подумали, випустив молоток, пiдвiвся з шевського стiльця i скосив очi: щось до болю знайоме було i в голосi, i в заокругленiй гладком ясiй постатi цього невеликого чолов'яги, на картузi якого вкороченими вилами кособочився петлюрiвський тризубець. - Ой батечку рiднийI Який збiг обставин! Кого я тiльки бачу! -аж заточився од несподiванки бандерiвець. - Самого секретаря райвиконкому товариша Поцiлуйка! Хто б тiльки мiг подумати i повiрити? Перелякано зойкнула, притулилась до печi вдова, моторошний острах велетенським клiщем усмоктався в душу Поцiлуйка, перед очима знову поплив цвинтар. I Поцiлуйко вперше пошкодував, що не пiшов у партизани. - Так ось де ви живете-переховуКтеся, товаришу Поцiлуйко! - все бiльше дивувались i пика, i постать бандерiвця, але вiн не поспiшав вихопити зброю. - Ви помиляКтесь, пане офiцер, - насилу одiрвав десь з живота не округлiсть слiв, а якiсь пересохлi вичавки Пх, бо жах заглинув увесь дар його красномовства. - Та невже помиляюсь? - солодкомовно i глузливо запитав бандерiвець. Його волохатi руки чомусь нагадали жука-водолюба. Якась павутинка давнини Кднала образ цiКП комахи з образом невiдомого. - Еге ж, помиляКтесь, бо я не Поцiлуйко, а зроду Вакуленко. - А може, ви не швець Вакуленко, а коваль Вакула з гегелiвськоП "Ночi перед рiздвом"? Може, ви з цього ремiняччя шиКте собi царськi золотi черевички? - вже аж перехитувався од смiху бандерiвець, i перехитувався в нього при боцi пiстолет. - Наш вiк - вiк перевдягання, вiк такого театру, який i не снився синам древньоП Еллади. Так, пане, чи добродiю, чи товаришу, чи приймаче Поцiлуйко? - Вiн прямо впивався своКю владою i дотепами, а Поцiлуйко вже в повнiй безнадiП тупо повторював своК: - Ви помилились. Я не Поцiлуйко. Обличчя бандерiвця змiнилось, у темних западинах сторожко поширшали очi, взялися плiвками холоду, на них затремтiли нерiвнi крижанi цятки. - Може, й так, може, я й помилився, - щось роздумуючи, погодився вiн. - Ви, чоловiче, документально доведете, що ви Вакуленко? Пашпортом чи якоюсь довiдочкою? Поцiлуйко через силу поглянув на бандерiвця: - Не доведу. Всi моП документи загинули. - I партквиток? - Я нiколи не був партiйним! - нарештi жахом виштовхнувся на волю голос Поцiлуйка. Вiн вiдчував, що на нього от-от замiсть очей бандерiвця подивляться очi зброП i очницi смертi. Вiн так водянiК, що ного сорочка на спинi береться гарячими плямами. Але бандерiвець не потягнувся до свого вальтера, а вагомо, вiдрубуючи кожне слово, промовив: - ЗдаКться, тiльки тепер ви сказали правду: дiйсно, як я розумiю, ви нiколи не були партiйним, хоча й носили партквиток. Коли б йому ранiше цi слова кинув у вiчi хтось iз радянських людей, Поцiлуйко вiддав би всi своП сили, щоб з'Псти, знiвечити його. А тепер, коли цю страшну правду сказав бандерiвець, Поцiлуйко був навiть вдячний йому: нiмцi, як вiн зрозумiв, i до комунiстiв пiдходять не з однiКю мiркою - iдейних не милують, а плутаникiв по-рiзному решетують на своПх решетах. Не в обiйми смертi, а на якесь iз них i вiн може потрапити. I почав звiдусiль гарячкове стягати всю ту мiзерiю, яка зараз могла б його вiдгородити вiд iдейностi та бiльшовицького фанатизму. Очевидно, про це щось знаК i бандерiвець. Тодi якось можна буде порозумiтися з ним. - А пригадуКте, пане Поцiлуйко... "Це вже добре, що вiн мене почав паном називати",- прокидаКться надiя. - ...Як ми колись познайомились iз вами? - Нi, не пригадую,- напружував пам'ять. По нiй павутинкою викручувався давнiй спогад, знову чогось згадувався старий млин, жуки-водолюби, але за ними не видно було людини. - Не довгу ви маКте пам'ять,- вибалушив перецвiлi, ледь блакитнавi очi на Поцiлуйка. "Що крилось за тим гадюкуватим поглядом, який вирок виносився йому?" - I Поцiлуйко запобiгливо приноровлював свiй погляд так, щоб чимсь сподобатись чи хоча б викликати спiвчуття у бандерiвця i в нiмцiв, якi вже, гелгочучи, розсiлися за столом, не звертаючи уваги на те, що робилось бiля чоботарського дрантя. - Сiдайте, пане офiцер, за стiл. Нащо вам здався мiй штурпак? Вiн прямо очманiв од страху. Ось вам i горiлочка iз свого заводу - ожинiвка, може, й не вживали такоП,- Василина заграла бiлозубою, з лукавинкою i все ж iз жалостинкою посмiшкою, наче невимушене защебетала i поставила на стiл пляшку.- Люблю, коли в хатi людно i горiлчане. Призволяйтесь, коли ваша ласка. - Гарну маКте полюбовницю. З такою не пропадеш,- хтива посмiшка поповзла по товстому, наче озаддя, виду бандерiвця. - Не баба - вогонь. До такоП i я пристав би в прийми. Смак маКте, пане Поцiлуйко, - змiряв з голови до нiг удовицю i обернувсь до Поцiлуйка: - I досi не пригадаКте нашу першу зустрiч? -Нi, пане офiцер. - А пам'ятаКте, як ви менi якогось вечора давали в коморi довiдочку? Я за неП привiз вам пшеничного борошна i сказав, що повiк не забуду вашоП ласки. Було таке? - Було, - прошепотiв Поцiлуйко. Iз теменi рокiв, наче з води, виринув той жук-водолюб, з якого почалося його падiння. Яка страшна й неймовiрна випадковiсть! Але хiба може той, хто купив довiдку для життя, забрати його життя? - Вам повезло, пане Поцiлуйко, крепко повезло. Певне, в сорочцi народились ви! - пiдбадьорив його бандерiвець. - Хтось на моКму мiсцi добряче заробив би за голову секретаря райвиконкому, а я збережу ПП, бо знаю, що до пiдпiлля i партизанського руху ви поки що непричетнi. - Спасибi вам, велике спасибi, - так само подякував i уклонився бандерiвцю, як вiн йому колись дякував i уклонявся в коморi. Життя знову поверталося в тiло Поцiлуйка. - А може, вiдсидiвши своК на хуторi, почнете спiвробiтничати з нами? - Нi-нi, пане офiцер... - З шевства та гречкосiйства думаКте Псти хлiб? - змiряв його довгим поглядом. - Хоча б i так, пане офiцер, - догiдливою посмiшкою хоче розчулити бандерiвця. - Як вас зовуть-величають? - Олейком Гавриловичем Крижаком. Це i в довiдочцi ви писали. Тiльки тодi я звався не Олейком, а Олександром i замiсть глитаКнка став бiдняцьким сином. Життя - це завжди театр! Тiльки одним у цьому театрi випадають с