Дiду, а дядько Себастiян скоро прийдуть? - Вiн сьогоднi, мабуть, не прийде, бо цiлий день ганявся в лiсах Кипорового яру за бандитами. I пораненого коня вiд них привiв. - Гарного? - Аж очi вбираК! Прямо, як в Георгiя Победоносця був! Везе ж чоловiку! -Везе! На нього ще нi разу доля не насварилася пальцем, - пiдсмiюючись, фасоновито переступаК порiг довгий i гнучкий, наче навсторч поставлений вуж, Юхрим Бабенко. Маленький картузик прикриваК йому маленьку голову, в якiй не було де розгулятись добрим думкам. А очi в Юхрима такi, що в них i смiх не може засклити потаКмноП злоби. - Мовчи, баламутний! - одразу накостричуКться вид i чуприна старого. - Не бачу в цьому нi резону, нi полiтики, нi параграфу. Ми триста рокiв фактично мовчали, нам треба виговоритись за триста рокiв. Резон iсторичний? - так само зверхньо пiдсмiюКться Бабенко, скидаК картуза i здмухуК з нього невидиму пилинку. - Я вам, дiду, якимсь параграфом не вгодив перед генеральним прибиранням комбiду? - Слизькоязиким патяканням. На пiдбiрчастих губах Бабенка розiрвалась i знов стулилась посмiшка. - Ай-ай-ай, якi ви несовмiстимi стали в комбiдi. Я знаю, що ви зi своКю мiтлою, натурально, пiдвладнi Себастiяну, але це не резон, щоб не мати про нього своКП мислi i сображенiя розуму. I що я сказав? Фактичну справочку: доля не сварилась на нього пальцем. - Так, смертю, смертю сварилась! - Це для бiографiП при новiй владi iнтересно i навiть вигiдно. - Та чи тямиш ти, посмiтнику, що, аби позбирати всi кулi, якi решетили Себастiяна, можна було б галушок наварити? - Галушок? - спочатку дивуКться Бабенко, а потiм спокiйнiсiнько любуКться картузом. - Це ще не факт. - А що тодi факт? - зовсiм розлютився старий i хмарою посунув на незворушного в своКму френчi i галiфе Бабенка. - Може, те, що ти проколов собi пальця, вiдкрутився вiд фронту ще й iнвалiднiсть вiдхопив та й дуриш своПми мартоплясiвськими соображенiями голови молодицям. Смiх зiскакуК з очей Бабенка, вони викруглюються, мов гудзики, i вже з ненавистю впиваються в старого: - Глядiть, щоб i ваша вельми розумна голова не задурилась: мiтла i для неП знайдеться. - За мою голову не журись - за свою богу молись: хитрiстю i дурисвiтством тепер не звiкуКш. Чого вибалушив очища? Не чекав на такий параграф? - А ви знаКте, що я сiлькор? - вихоплюКться в Бабенка, i вiн так пiдiймаК руки, наче в них тримаК газету. Але й це не страхаК старого: - Я знаю одне: в тебе не вистачило часу стати людиною. - Це я не став людиною? - Ти. I який ти сiлькор? У тебе в руках не перо, а лопата копати ями для добрих людей... Юхрим хотiв чимсь упекти старого, але в цей час, пересмiюючись, зайшли обвiшанi зброКю рослi веселоокi полiсовщики Артем i Сергiй. В широких, пропахлих лiсом i вiтрами киреях з гостроверхими, ременем обшитими вiдлогами, що лежали на плечах, вони нагадували запорiзьких лицарiв, перед ними одразу померх франтуватий одяг Бабенка i сам вiн став мiзерним i дрiбним. - Що, Юхриме, перчить свята правда? На викрутасах, видать, не протримаКшся все життя? Отож-бо й К, - смiються полiсовщики, а на Пхнiх плечах похитуються аж сiм рушниць, а на Пхнiх поясах гойдаються рiзномастi бомби i гранати. -Ого, скiльки натрусили добра! - оживають Шевковi очi. - Де розжились на нього? - На хуторах! - Полiсовщики недбало скидають на пiдлогу рушницi i починають немилосердно жбурляти в куток бомби i гранати. - Що ви робите!? - жахаКться Бабенко, i в нього уста стають бiлими, як i Пхня окантовка. - Ще вибухне яка! - Ну й що, як вибухне? Все одно твоПх мудрувань i хитрувань не виб'К з тебе. - Сергiй, нiби м'яч, кидаК в куток лимонку, а новоспечений сiлькор, скулившись, зайцем вискакуК з примiщення. За ним даК дьору Шевко, але бiля дверей його хапаК могутня Артемова рука i повертаК на старе мiсце. - Пожди, чоловiче, спочатку запиши, скiльки принесли цього непотребу, а потiм уже тiкай. Страх i благання зменшують i так невелику постать Шевка, а обличчя його стаК таким, наче на нього дихнула смерть. - Та я ще, хлопцi, хочу якийсь день прожити. - Проживеш, проживеш, нiкуди не дiнешся, - Сергiй для переконливостi кладе на стiл аршинну бомбу i шельмувато зиркаК на Шевка. А той, витираючи рукою пiт з чола, скоцюрблюКться в клубок, вiдсовуКться на самий рiжок столу, похапцем щось пише i вiддаК папiрець Сергiю. Сергiй догори дригом перевертаК аркушик i зi знанням справи дивиться на нього. - Усе записав? - Усе, усе! - Тепер, може, посидиш з нами? - Сергiй чоботом поправляК репану гранату, що вiдкотилась iз кутка. - Про життя погомонимо. - Нема, нема коли, - Шевко аж колотиться, зиркаючи на гранату, миттю вимiтаКться, а навздогiн йому лунаК розгонистий смiх. Я захоплено дивлюсь на полiсовщикiв, i менi теж хочеться бути таким завзятим i так добряче i щиро смiятися, як i вони. Сторож оберемком виносить зброю в холодну, де колись тримали арештантiв, а полiсовщики запалюють довжелезнi самокрутки i пiдходять до вiкна. До землi вже прихилився зоряний вечiр, з городiв запахло чорнобривцями, соняшниками, прив'ялими нагiдками. Полiсовщики дивляться на небо, перекидаються скупими, багатозначними словами. - Було ж сьогоднi... - задумано згадуК Сергiй. - А було, - зiтхаК Артем. - Бiля скитка могли б вкоротити голову... - А чого ж... - Кажуть, знову банда Гальчевського об'явилася. - Усе до нашого берега... - От iнтересно, чи живе хтось на небi? - Живе. - Хм... А ти звiдки знаКш? - Коли б не жили, то хто б там свiтив? - Хiба то люди свiтять? - Вони. Звiдки без них взялись би вогники? - Чи й там, на небi, така тiснота, як у нас? - Видать, така. Сам подумай: чого на мiсяцi КаПн взяв Авеля на вила? Все через тiсноту. Дивуючись з таких мiркувань, я тихо виходжу на вулицю. Вже, може, й запiзно йти до дядька Себастiяна, але К й iнша причина: побачити вiдбитого в бандитiв коня. Я розумiю, що хитрую сам iз собою, та, повагавшись, бiжу до греблi, над якою тихо шумлять розсунутi в боки верби. За греблею дорога бере праворуч понад ставом, а за ним i дядько Себастiян живе. На конях проПхали полiсовщики, пiзнали мене, засмiялись, i знову така тиша довкола, хоч мак сiй. Ось i хатка дядька Себастiяна, на нiй темнiК кустрате велике гнiздо, зверху в ньому живуть лелеки, пiд низом - горобцi. На подвiр'П стоять ув'язанi до плоту конi, а з розчинених дверей я чую голоси полiсовщикiв i дядька Себастiяна. - Та хiба це зброя, - презирливо каже Сергiй. От минулого року було ж ПП, як гною. Тридцять пiдвiд витрусили з села. - Було таке, - смiКться дядько Себастiян. - Бувало, бешкетна парубота одного кутка посвариться з другим та й пускаК в хiд не тiльки рушницi, але й кулемети. - Багато залiза наробили, а орати нiчим, - зiтхнув дядько Артем. Я обережно з сiней всовуюсь до хати i притуляюсь до одвiрка. Дядько Сергiй першим помiчаК мене i тицяК пальцем у мiй бiк: - От i гостя маКмо! Тебе де не посiй, то вродишся. - А чого ж, - бурмочу собi, хоча i розумiю, що смiються надi мною добродушно. - Добрий вечiр вам. - I тобi, парубче, добрий, - статечно вiдповiдаК дядько Себастiян, трохи з подивом, але привiтно оглядаючи мене. - Сiдай. - Я i постою, бiльшим виросту, - трохи нiяковiю од такоП уваги до себе. - Сiдай, сiдай, лави не пересидиш, - голова комнезаму пiдводиться з-за столу, високий, красивий, статурний, щоки його полатанi вiтряними лишаями, а чуб такий.наче його з полум'я вихопили. - То як твоП дiла, парубче? - Вiн так гарно, без крихiтки насмiшки говорить "парубче", що менi здаКться, нiби я за сьогоднi пiдрiс i для себе i для людей. - Нiчого йдуть собi дiла, дядьку Себастiяне, - з гiднiстю вiдповiдаю йому, а полiсовщики вже назбирують на обличчя зморшки, щоб засмiятися. - Батько пише? - Пишуть i знову передавали вам поклон. - Спасибi, спасибi. Скоро приПде? - Напевне, скоро, коли буде тихо в свiтi. Полiсовщики одночасно гигикнули, дядько Себастiян примружився, i на них поглянули лише його вiП. Але й од цього лiсовики втихомирились, повернули голови до маленького жовтозубого пiанiно, того самого, про яке знаК у селi й мале й старе. Коли настала революцiя, селяни давали розщот панам - забирали в них i землю i що на землi вони мали. А дядько Себастiян не розжився в економiП нi коня, нi корiвчини, нi плуга, а привiз пiанiно i цим розвеселив не лише своК село, а й увесь повiт: хто тiльки не смiявся й не глузував з цього дива. Навiть рiдний батько не витримав такоП дивоглядiП i пришкутильгав, щоб патерицею вчити своК чадо. - Трясця твоПй матерi! - закричав старий iще з вулицi, побачивши сина. - А-а-а, це ви? - засмiявся Себастiян. - Добрий день, тату. - Ти ще й регочеш, вилупку? - пiдняв патерицю старий. - А що ж, плакати? - скинув картуза син. - Краще б заплакав, дурноверхий, коли розгубив обручi вiд макiтри. Чи ти нiмицi об'Пвся, чи з великого розуму пришелепуватим став? Коли це i хто це на всьому бiлому свiтi бачив у нашого мужика пiанiну? - То ще побачать, тату. Њ час! Вам ворота вiдчинити? - Ой, не вiдчиняй, сучий сину, бо поб'ю на тобi усю патерицю! - попелом тряслася на головi старого наморозь, гасячи останнiй вогонь чуприни. - I чого вас тiльки вчать бiльшовики? - Та чогось учать. - Воно й видно по тобi. Хiба нам до музики? Мужицька музика - цiп i коса! Себастiян уперто трiпонув своПм густим, з полум'я вихопленим чубом: - Я, тату, з чотирнадцятого року i по нинiшнiй день стiльки наслухався пекельноП музики, що менi ця буде як лiки. - Лiки! - перекривив батько. - ТвоП лiки тепер - сало чи смалець. Хоч би зачуханого кабанчика з економiП приволiк. Еж нi, не вистачило на це голови. Усе ж село смiКться i з мене, i з тебе. - Та це добре, коли смiКться, аби не голосило. Може, послухаКте трохи музики? - кивнув головою на хату. Старий озирнувся навкруги i почав потроху втихомирюватися. - I що, оглашенний, таки навчився хоч трохи бринькати якусь бариню-судариню ? - Нащо нам такий непотрiб? - I щось таки граКш? - З горем пополам. - Хто ж тебе навчив? - Революцiя! - Революцiя?.. - задумався старий. - Що ж, вона може. Ну, йди, заграй. - А чого ж ви до хати не зайдете? Старий покосував на вулицю: - Щоб ракiв не пекти. Ти заграй, а я на призьбi сяду i сваритись на тебе буду: хай насмiшники бачать, що я крепко проти твоКП дуростi йду. Старий, спираючись на патерицю, сiв на призьбi. А з хати небавом пробилися музика i спiв про тi василечки, що сходять на горi, про той барвiнок, що послався пiд горою. I угледiв старий крiзь притуманенi роки своП далекi-далекiП василечки, i той барвiнок, i молоду жiнку, яких тiльки в молодостi бачив... Гай-гай, який голос у його сина, за нього можна навiть без пiанiно в театрах щось платити. А от чи довго вiн протягне без кабанця та корiвчини? Аби ось так на вiйнах i в революцiю порешетили не його дитину, а безчуственне залiзо, то крiзь нього можна було б шеретувати зерно... А йому i досi василечки сходять, барвiнок стелиться... Дивовижними стають тепер люди: дивишся - вчорашнiй мужик, а сьогоднi вже й не мужик... Що воно тiльки далi з цього буде? Кажуть, знов усi загряницi на нас вiйсько збирають, i тодi знову покотяться по шляхах i дорогах голови синiв, а по селах затужать похороннi дзвони i вдови... Полiсовщики прощаються з дядьком Себастiяном, i вiн аж тепер питаК, чого я прийшов. - Та... коли можна, хочу подивитися на того коня, якого ви у бандитiв вiдбили. - Вже прочув? - смiКться чоловiк. - Прочув. Кажуть, такий кiнь тiльки в Георгiя ПобКдоносця був. - Славний. Жаль одного: пiд убивцями ходив. Ну, тепер походить у плузi. От видужаК - тебе прокатаю на ньому. Хочеш? - Ой, хочу, дядьку. Ми виходимо з хати i понад призьбою прямуКмо у маленький садочок, де темною купиною лежить поранений кiнь. Почувши людську ходу, вiн тихо i болiсно заiржав. Шия в нього була перев'язана вишитим рушником. Дядько Себастiян погладив коня, сказав йому кiлька слiв i витер сльози з очей. - Плаче, бiдний, од болю, - мовив iз спiвчуттям. - ЧуКш, Михайле, це такий розумний кiнь, що, здаКться, от-от заговорить. I я вiрю кожному слову дядька Себастiяна. Коли б вiн сказав, що чув, як говорить худоба, теж повiрив би. - Що ж, Михайле, час тобi додому. Там уже мати, мабуть, не дочекаКться тебе. Провести? - Не треба, я сам. - Не боПшся? - Не боюся... Я ще буду просити, щоб ви менi хоч трохи розтолкували одну книгу. - Зараз? - Коли можна, зараз. - Якщо це дiло дуже пильне, - посмiюКться голова, то ходiмо до свiтла. В хатi вiн розгортаК книжку, спочатку дивуКться, потiм зосереджуКться, насуплюКться, насурмонюКться, i на його щоках з'являються горбаки. - Ти де ПП взяв, таку розумну? - У попа, - розказую, як було дiло. - Ага! - зловтiшне говорить дядько, а його обличчя так червонiК, що навiть зникають латки лишаПв. Вiн перегортаК кiлька сторiнок, знов учитуКться, нарештi, встаК з-за столу i, дивлячись менi у вiчi, говорить: -Михайле, це книга про небо! Та нам зараз головне - знати землю, знати i дiлити ПП бiдним людям. А потiм уже будемо добиратися до неба. Завтра занеси книгу поповi i перекажи йому, що я просив давати тобi тi книги, якi зараз можеш вчитати. Ще скажеш, що я загляну до нього, i завтра ввечерi знов приходь до мене. Зрозумiв? - Зрозумiв. - То й будь здоров, - прощаючись, подав велику, обплетену жилами руку... Скiльки рокiв минуло вiдтодi. Я вже, було, й забувати почав цю химерну iсторiю з космографiКю, коли з невеликого розуму хотiли насмiятися з малоП селянськоП дитини. Але все це, як з води, пiднялося того дня, коли селянський син нашоП рiдноП землi вперше в iсторiП людства пiднявся у космос... Справдi, добре смiКться той, хто смiКться останнiм! РОЗДIЛ П'ЯТИЙ - Михайле, вставай! ЧуКш! - Дi-i-ду, iще тро-о-шечки... - нiяк не можу розплющити обважнiлi повiки, а в цей час навколо мене трiскаКться i, наче крига, розповзаКться мiй добрий сон - з ранковими iмлистими полями, з набакиреними полукiпками по них, з долиною, ставочком i дуплавими вербами над ним. Менi все це хочеться з'Кднати, та руки моП вчеплюються не в клаптi полiв, не в полукiпки, а в рядно, яке стягуК дiдусь. Голос у нього м'який, лагiдний, наче дiдусь теж стоПть у снi. - Вставай, вставай, дитя, не будь вередою. За спання не купиш коня. - А я й не хочу купувати коня, - намарно вiдгетькуюсь од дiда. - Не хочу, та й годi. - То який же з тебе господар буде? - посмiюКться дiдусь. - Що ми вартi без худоби? Вставай. - Дiду, хоч крапелинку... - Нiчого тобi ця крапелинка не пособить. Уже зовсiм розвиднiлось, та й снiданок паруК на столi. ЧуКш, як пахне? - витягуК мене зi сну. Я вдихаю повiтря, але не знаю, що це пахне: чи поля, що снились, чи набитий сiном мiшок, на якому я сплю, чи прив'яле зiлля на божницi, чи Пжа. Нарештi, мружачись, я пiдводжуся з вузенького ясенового тапчанчика, якого змайстрував для мене дiдусь. За вiкнами iще тремтить блакитнавий сон, пiд ним сизо росянiК спориш, а на сходi ширшаК небесна прозелень, яку нiжно визолочуК i шафранить невидиме сонце. А в хатi по кутках ще старцями туляться тiнi. - Прочумався, нарештi? - спiвчутливо обертаКться од печi мати. На ПП обличчi мiняться гарячi полиски, а на рукавах сорочки оживають вишитi квiти. Хоч ми й бiднi, та маКмо квiти i в городi, i на коминi, i на полотнi, яке зодягаК нас. - Що тобi снилось, дитино? - Забув, - насилу видобуваю з себе одне слово. Спросоння i язик, i губи не розчиняються. То вдень - друге дiло: тодi мати каже, що менi треба дратвою зашити варги, наче нема на що iнше тратити дратву. - Вмивайся, вмивайся, хлопче, - квапить мене дiд. - Час вести коняку. Вода i рушник стирають з мене останнi клаптi сну, i тепер я чую, як на всю хату прокислим хмелем пахне тiсто, свiжозварена розсипчаста картопля i пiдпалок * (* Перепiчка.). Дiдусь знаК, що я дуже люблю гарячий пiдпалок, вiн бере його прямо з чорноП пательнi, ломить на чотири шматки i одну четвертину, що аж димить, подаК менi: - Бери, часнич, Пж та рости великим! Еге, коли б це збулися дiдовi слова, то, може, не крутили б тобою по-всякому. Щось тiльки скажеш чи зробиш не так, зараз i соромлять: "Такий великий, а що витворяК. Чи ти сорому i клепки заодно позбувся?" А щось попросиш собi, то вже зовсiм iншоП спiвають: "Ти ще малий. От коли пiдбiльшаКш..." Але люди чогось не так швидко ростуть, як би Пм хотiлося. То тiльки гриби пiсля дощу за нiч повискакують з землi та й один перед одним похваляються шапками. Згадавши це, я трохи розпогоджуюсь i починаю посмiхатись. Дiдусь це помiчаК i добряче мружиться менi: - Бачиш, якi смачнi у нас пiдпалки, а ти нiяк вставати не хотiв. - Дiду, може, повести коняку в гаП? - Можна й у гаП, там зараз така любота! - охоче погоджуКться дiдусь, душа якого змалку зрiднилася з лiсом. - Тiльки далеко не заПжджай. - I торбу менi дайте трохи бiльшу: може, якраз на опеньки нападу. - От i добре, - згоджуКться мати. - Все якийсь приварок у хатi буде. - Вона пiдiймаК важку ляду скринi i подаК менi торбу, пошиту з широкого рукава сорочки, на нiй i досi червонiють квiти ПП дiвування. Надворi вже пофоркуК i нетерпляче б'К копитом наша лукавоока хитрюга. Побачивши мене, вона привiтно мотнула головою: сiдай, мовляв, скорiше, бо менi теж пора снiдати. ЗнаКмо твою вдачу: коли голодна - покiрна, а напасешся - не пiдступись, тодi навiть на своП оксамитнi губи назбируКш злiсть. Сива, шкiрячи зеленкуватi зуби, пiдходить до порога i починаК шиКю тертися об моК плече. Iч, як пiддобрюКться зранку. Я вичитую, яка вона паршива, неслухняна й пiдступна. А Пй хоча б що: знову зачiпаК моК плече i квапить на ту пашу, в якiй заплутались роси i клаптi туману. От i сонце викотилося з-за чумацького шляху й повисло мiж крилами вiтряка. Дiдусь широко вiдчиняК ворота, а я, випростуючи плечi, на якi вже всiвся холодок, виПжджаю з подвiр'я. I враз радiсно-радiсно стаК менi на душi; згадалася вчорашня розмова з дядьком Себастiяном, згадав, що маю сьогоднi говорити з попом, узяти в нього книжку, - i од усього цього не втримався, щоб не засмiятись. - Ти чого, шибенику, регочеш? - несподiвано обiзвався збоку дядько Микола; за плечима у нього погойдуються грабки, за поясом - кушка, з якоП виглядають брус i мантачка. - Хiба, дядьку, не можна? - смiючись, зупиняю перед ним коняку. - В пiсний день не можна. -А я вже сьогоднi скоромину Пв. - Осквернив себе м'ясоПдженням? - погрiзнiшали в дядька обличчя й серпистi вуса. - Осквернив, - смиренно кажу, одразу догадавшись, що дядько Микола тiльки вдаК з себе сердитого. - Я ж бачу, що в тебе, хлопче, аж блищать макоПди, - покрутив пальцем навколо своКП щоки дядько Микола. - I що ж ти наминав iз скоромини? Знаючи вдачу дядька Миколи, я теж починаю немилосердно пiдбрiхувати: - Та оце ласували вепрятиною з пiдпалком, натертим часником. Мама сьогоднi саме хлiб печуть... Але дядька вже не цiкавить, що пече мати. Вiн скоса зиркаК на мене i перепитуК: - Вепрятину? А чи часом не того... не брешеш? - О, таке й скажете, - я зовнi ображаюсь, а всерединi смiюсь, як це часто робить дядько Микола, - в нього ж цю науку проходив. - I яка на смак вона? - обережно допитуКться чоловiк. - Та яка: сало як сало, тiльки трохи дубувате i жолудями пахне. Це переконуК дядька Миколу: - I де ж ви ПП доп'яли? - дивуються його очi, нiс, уста i зморшки на чолi. - Де - я, пригадуючи оповiдання нашого полiсовщика, одчайдушно пускаюся берега: - До нашоП свинки унадився веприк. Тiльки звечорiК, а вiн уже - хвiст бубликом - i чеше з лiсу на наше подвiр'я: добрий вечiр вам... - Ах ти шибайголова! - розреготався дядько Микола. - А я, старий, i вуха розвiсив-мало не повiрив баламутству. В кого ти тiльки вдався? - В кого? Це ви поспитайте в моКП матерi, - смiюся i я. - Вона часом каже, що не тiльки в дiдька i оглашенного, а навiть у вас. Це ще бiльше розвеселило дядька Миколу. Вiн полiз рукою спочатку до очей, потiм до вусiв, похитав головою i пiдбадьорив мене: - Отак i живи, хлопче, з радiстю! I навiть, коли прибрешеш для смiху, не бiда. А кислiКм усякий може бути. То й будь здоров! - i вiн, завзятий, веселогубий, рiвно iде з косою по землi, щоб до останнього свого дня розкидати по нiй сонячну щедроту душi. Менi пiсля розмови з дядьком Миколою усе повеселiшало навкруги: i перехрестя вулиць з iще не розтоптаною росою, i розчиненi хати, i жiнки в очiпках, що вибiгали з вiдрами по воду, i дiвчата в хустинах, якi гнали до череди худобу, i рибалки, що йшли стежиною - один з саком, а другий з довжелезним бовтом, - i дзвiн коси, яку хтось клепав у саду, i голос мiстка пiд копитами коня, i он клапоть туману, що зачепився за городнi ворота i не знаК куди податися: чи принишкнути до землi, чи пiднятися вгору. Я проПжджаю село, старий зруб, що став сiножаттю, Богачiв хутiр, круглик - синю латочку лiсу в полях - i опиняюся в дiбровi, що зверху кутаКться небом, а знизу туманцем. А як гарно тут блакитнiК помiж кленами! А самi клени зараз такими наполоханими стали, - от-от кинуться навтiки або ще, гляди, й полетять за перелiтними птахами, бiля Пхнiх нiг схлипуК i схлипуК джерельце, а якась пташина розважаК його; вона перескакуК з листка на листок, виспiвуК собi i нiчутiнку не турбуКться, що десь за лiсами синiК холод. Вiн уже погнав на пiвдень щурикiв, журавлiв i лебедiв, а гуси й качки тiльки починають перелiт. Та найбiльше менi шкода лебедiв i того сумного дзвону, що натрусили вони менi в душу. I шкода, що осiнь моя минаК в полях, у дiбровах, а не в школi. Њдина лишилась надiя на батька - от, може, вiн скоро повернеться i вийме з мiшка менi чобiтки... Думки на своПх крилах несуть та й несуть мене до батька, до зустрiчi з ним, а тим часом лукава коняга вже пощипуК траву i намiряКться скинути мене. Я зiскакую на землю, путаю Обмiнну й розмiрковую, куди ж гайнути по гриби: в березину чи в загороду Костюкiв, де весною бувають сморжi, влiтку - суницi, а восени - опеньки. Та опеньки в нас це не гриби, а пiвгриби, Пх, коли вони К, i п'ятилiтнiй малюк назбираК. Iнша справа знайти боровика! Вiн так умiК притаПтися, що не кожний, навiть зiркоокий, побачить його. Для мене зустрiч з боровиком чи бiльш безпечним красноголовцем, який дуже полюбляК хвалитися своКю шапкою, завжди буваК несподiваною i радiсною. I я не можу, як iншi, одразу хапати гриба; менi треба придивитися, присiсти, погомонiти з ним, а потiм уже орудувати кiскою. Я пускаю низом пiсню, а менi за дорогою грубше обзиваКться луна - Пй теж хочеться спiвати. Ой диби, диби, диби - Пiшов дiд по гриби, Баба по опеньки. Дiд своП посушив, Бабинi - сиренькi. А чого б Пй теж було не посушити? Все б мала собi що кидати взимку в борщ. Та й квашенi опеньки смачнi, коли Пх полляти олiКю. А вiд пирогiв з опеньками хто вiдмовиться! I хоч я лише з пiсеньки знаю цю бабу, що полiнувалась сушити опеньки, але гуджу ПП, несхвально похитую головою, а далi подаю голос на другi гони. I знову до мене обзиваКться луна. Збиваючи росу, я iду до неП, а очима так i пантрую на всi боки. Он бiля пенька розпухирилась маремуха, червона шапка ПП блищить, нiби смальцем помащена, а в неП вп'ялися бiлi крапинки: трохи далi синiють крихкi сироПжки. Але я Пх не беру, бо, поки доПдеш додому, вони перетруться на смiття. Ой гайку,гайку, Дай менi бабку. I, гай, не довго думаючи, даК менi бабку. Вона примостилася пiд розтрiсканим кореневищем берези, нiжка на нiй темна, лусковита, верх сiренький, а низ оксамитно-бiлий ще й просвiчуКться рожево. Але це мiсце не грибне. Пiдем далi, де небо аж ллКться в лiси i струшуК з них листя. I от уже низом стало срiбно-срiбно, вище - золотаво, а вгорi - блакитно. Це березняк, що побратався з полохливою осичиною. Чи К вiтер, чи нема його, а вона, позеленiвши, тремтить i тремтить, наче холод i переляк увiйшли в кожний ПП листок. Ось тут я вже пильную: це ж таке мiсце, де не тiльки земля, але й дерево пахне грибами. Я присiдаю навпочiпки i тихенько придивляюсь, що робиться довкола. Тут галасувати не можна, бо гриб злякаКться людського голосу i пiде в землю. Раптом моК серце тенькнуло, опустилось трохи вниз i радiсно завмерло: невдалiк од отруйного стебла "воронячого ока" красовито стоять два близнюки-червоноголовцi. Вони такi молоденькi, що Пхнi зрошенi туманом картузики не встигли вiдлiпитись од мiцних товстеньких нiжок. - Добрий день, хлопцi-красноголовцi! - кажу я до них, а вони мовчать. Еге, а що тiльки робиться за ними! На зарослiй зозулиним льоном купинцi стоПть отакенне красноголовище! Шапка на ньому перебакирилась, завбiльшки вона буде не менше полумиска, а нiжка завтовшки з мою руку. Спочатку я його називаю старостою, а далi отаманом над красноголовцями. Такого ще нiколи не бачив! Я пiдбiгаю до нього, примiряюся з усiх бокiв, милуюся, далi бережно зрiзаю i кладу на бриль, бо в бриль його шапка не влазить. Буде тепер чим похвалитися дома! А он тiль-тiль проклюнувся грибочок, у нього ще й нiжки нема, а шапочка навiть не встигла почервонiти. Ну, це маля хай ще росте i розуму, й тiла набираКться. За ним можна прийти й завтра. Ох, i вдався ж ранок сьогоднi! Я назбирав повнiсiньку торбу ще й бриль красноголовцiв. Навiть сива, здаКться, дивувалась таким збором. В село Пхав, наче переможець. I хто тiльки не бачив моП красноголовцi, пiдхвалював мене i питався, де набрав Пх. Я посмiхався собi в душi, а з мiсцем грибним не таПвся. Зустрiв мене i Юхрим Бабенко, який любив не так працювати, як просторiкувати i добре попоПсти. - Оце сам аж стiльки назбирав красноголовцiв? - недовiрливо округлив своП хитрi очi. - А за що б я найняв помiчникiв? - запитав i я, гордо тримаючись на своПй коняцi. - Ти ба, як пофортунило, - Юхрим притримав коняку i полiз до мого бриля, потiм одним оком пильно заглянув у торбу, щоб пересвiдчитися, чи нема в грибах червлятини. "Еге, попошукай, попошукай", - зверхньо поглянув на парубка. Я не забув, як вiн пожалiв дати менi хоч на один день "Пригоди Тома СойКра". - Славнi гриби, нiчого не скажеш, - з заздрiстю промовив старий парубок. - То й не кажiть, - загордився я так, що й Юхрим помiтив. - Чогось пишним ти сьогоднi став. - А чого ж, - поважно вiдповiв я. - Ще рано тобi комизитись, - Юхрим оглянувся на всi боки i стишив голос: - Може, тепер будемо сватами? - Це ж як? - не зрозумiв я. - Товар за товар: ти даКш менi красноголовцi, а я тобi - книжку. - О? - здивувався i не повiрив я в Юхримову щедрiсть: хто не знаК його дурисвiтство? - Правду кажу. За цi гриби, коли хочеш, дам тобi почитати аж "Пригоди Тома СойКра". Еге, он яку щедрiсть маК гороб'яче опудало. - Тiльки прочитати? - А ти ж думав як? - здивувався Юхрим. - Що я, гадаКш, сам не можу назбирати грибiв? - Тодi й збирайте самi! - вiдрiзав, бо в головi в мене майнула iнша думка. - Почекай, ще прийде коза до воза. В усьому селi "Тома СойКра" нема, - обiзвався Юхрим, коли я од'Пхав од нього. Менi хотiлося показати йому язика, але iнколи я теж можу бути статечним. Це я зараз i зробив - обернувся до Юхрима, докiрливо похитав головою: мовляв, хоч i високий ти до неба, та дурний, як не треба. Повернув праворуч i покрученими вуличками та завулками добрався до подвiр'я дядька Себастiяна. Скочивши з коня, я пiдiйшов до порога i перед ним довго морщив чоло, думаючи, що ж менi таке сказати головi, а потiм зайшов у хату. Одначе тут нiкого не було. То це й краще зараз для мене! Я пiдiйшов до пiанiно, пiдняв чорне вiко, але вдарити по тих жовтих зубах, що тримають у собi чи пiд собою музику, не наважився. А напевне ж, К такi щасливцi у свiтi, що й змалку можуть грати на .такому дивi? Зiтхнувши, бережно зачинив вiко, висипав на лаву гриби з бриля, надсипав ще трохи з торби, i так менi чогось добре стало на душi, що й не кажiть... Пiсля обiду, коли мама й бабуня пiшли на город, а дiд у катрагу, я взяв космографiю i тихенько вислизнув з двору. Попiвськi гончаки i старий пес зустрiли мене точнiсiнько, як i вчора. Але сьогоднi до ворiт вийшла не Мар'яна, а фурман Антон, якого прозивали Недола-маним. Вiд любовi до Пзди на конях-неуках у нього були поламанi ребра, руки, ноги й нiс. Не знаю, що в нього залишилось недоламаним, що так прозвали його? Але й зараз дядько Антон, кульгаючи та бокуючи, мiг вискочити на будь-якого жереба, клiщем вп'ястись у нього та й переганяти худоб'ячу злiсть на пiну. - Ну, i що ти скажеш? - замiсть вiтання питаКться з-за хвiртки дядько Антон. - А що саме вам треба? - не лiзу я за словом нi до кишенi, нi до потилицi. - Еге, чого менi тiльки не треба, а головне - мати свою пару коней. - От чого-чого, а цього я поки що вам не можу дати. Моя вiдповiдь подобаКться Антоновi, бо вiн широко посмiхаКться i згадуК "Iнтернацiонал": - Да, нiхто не дасть нам iзбавлКнья... Ти до попа? - Еге. - I яке в тебе до нього дiло? - Хочу книжку йому вiддати. - Тодi ходи за мною. Я iду за дядьком Антоном, але з моПми ногами щось починаК дiятися : з кожним кроком вони все бiльше дерев'янiють, а в душу заповзаК несмiливiсть, i все згадуКться вчорашнК. Отi проклятi раки, якi я вчора пiк у попiвськiй свiтлицi, i зараз починають ворушитися клешнями на моПх щоках. Коли б це було де брати книги, то хто б мене побачив отут? Дядько Антон, шанобливо пригинаючись, стукаК у дверi свiтлицi, далi шарпаК Пх до себе, i менi вiд цигаркового диму стаК сизо в очах. За столом насупились над шахами пiп i його син, а тютюновий чад заволiкаК не тiльки Пх, а й золотошату богоматiр з дитям, що висить пiд самою стелею. Не чуючи свого голосу, я здоровкаюся, пiп, не обертаючись, киваК менi патлами, а панич весело вигукуК: - От i вчений муж зволили до нас прийти! Я вислухую насмiшку i мовчу, але паничевi не терпиться поговорити зi мною, i вiн, косуючи одним оком, запитуК: - Ти, може, i в шахи вмiКш грати? - А чого ж - умiю. - Що-що!? - аж долоню наставляК до вуха панич. Чи йому воно в цей час оглухло? - ЖартуКш чи смiКшся, хлопче? - Нi, не жартую i не смiюся. Тепер i пiп обернувся до мене, в його очах сивiла iмла рокiв. - Ти насправдi вмiКш грати в шахи? - А чого ж, - уже смiливiше кажу те саме. - Дуже хороша ця гра. - I вiн уже розбираКться, що хороше! - попович хмикнув, а далi здавив повiки i ткнув пальцем в чорну фiгурку, що вершилась бiлим гострячком: - Що це буде? - Нiби ви не знаКте? - мало не пирхнув я, треба ж причмеленим бути, щоб таке питати. - Ми-то знаКмо, - Кхидно цiдить попович i настирливо тицяК в безневинну фiгуру. - То що це? - Король! - А це? - Хверзь. - Не хверзь, а ферзь! - строго поправив мене панич. - Хай буде по-вашому, - погоджуюсь я. - А як ходить кiнь? - По буквi "г". - Це прямо неймовiрно! - чогось непокоПться попович, i на його обличчi прокидаКться цiкавiсть до мене. - Хто ж тебе вчив грати? - Червонi козаки. Це тодi, коли вони стояли на нашiй вулицi. Моя вiдповiдь не дуже сподобалась поповi i його сину. Вони перезирнулись помiж собою, i попович вiд шахiв перейшов до книги. - Прочитав? - зиркнув на космографiю, в його темних з вологiстю очах знову заграла насмiшка. - Та нi. - Лiнувався? Чи, може, не сподобалась книга? - Теж не вгадали. Дядько Себастiян передав, щоб ви, коли схочете, давали менi такi книги, якi я зможу вчитати. МоП слова враз ошелешили батька i сина. Вони багатозначно перезирнулись, схрестили погляди на менi й одночасно потягнулись до цигарок. - Так, так, виходить, ти до дядька Себастiяна ходив? - починаК допитуватися попович. - До начальства, значить... - Вiн для мене не начальство, а просто дядько СКбастiян. - I що ж ти йому казав? - заворушились пiдозра i брезклiсть у куточках попових уст. - Може, скаржився? Тут мене починаК розбирати злiсть: iч, що Пм в голову прийшло! I з гiднiстю вiдповiдаю: - Я нiколи нi на кого не скаржився. Навiть коли дурно-пусто мене били, - бо я ж хлопець! - Он як?! - здивувався пiп, i в його iмлистих очах з'явилось щось подiбне до посмiшки. - I все-таки, що тебе погнало до голови комнезаму? - Я тiльки хотiв попросити, щоб вiн допомiг менi розiбратись у книзi. Дуже трудна... - Дарма, хлопче, дарма, - заспокоПв мене пiп i веселiше сказав : - Я зараз пiдшукаю тобi дуже iнтересну книгу, в нiй усе розбереш. - Не мала баба клопоту... - нi до кого не звертаючись, сказав попович i злегка вдарив кулаком по столi. Батько строго поглянув на сина, пiдiйшов до другоП шафи, вiдiмкнув ПП й почав там порпатись. Вiн, правда, ще не знайшовши книги, один раз обернувся до мене i сказав: - А ти, видно, хлопче, не промах. - Це як коли, - вiдповiв я так, як воно в мене виходило, а пiп посмiхнувся. Незабаром я вискочив з прокурених попiвських покоПв з "Тарасом Бульбою" в руках. Це, напевне, про когось iз наших, бо дядька Миколу по-вуличному теж прозивали Бульбою. Привiвши коняку в лiс, я думав ще назбирати грибiв, але, допавшись до книги, забувся i про гриби, i про коняку, i про лiс. Я не стямився, коли роса, а далi й вечiр упали на дiброви. Душа моя смiялася i летiла на Запорiжжя до славного козацтва. Ввечерi, пам'ятаючи слова дядька Себастiяна, я знову пiшов до комнезаму. Тепер тут було чимало людей, деякi поприходили прямо з роботи. Я тихенько зашився в куток, ждучи, коли дядько Себастiян закiнчить розмову з людьми. Менi дуже хотiлось похвалитися йому книгою. I от, коли останнiй комнезамiвець став на порiг, я з сiней вийшов назустрiч дядьку Себастiяну. - Здоров, парубче! - весело i так само без насмiшки вiтаКться зi мною голова комнезаму ще й подаК руку. Хiба лише вiд цього не переймешся бiльшою повагою до чоловiка i не подумаКш про себе, що й ти чогось варт? - Вже, бачу, дiстав нову книгу? - в обiдочках, що навколо вуст, ворухнулась посмiшка. - Дiстав. - I що воно, й до чого воно? - бере голова комнезаму книгу в руки. - "Тарас Бульба"! - кажу поважно. - Тарас Бульба? Хто вiн? - Козак... - дивуюсь я: невже дядько Себастiян не читав цiКП книги? - А вiн, Тарас Бульба, за нас чи проти нас був? - За нас. Хiба ж ви такого не знаКте? - Знаю! - розгортаК книгу дядько Себастiян. - Але хочу, щоб i ти в такий час знав, хто за кого стоПть: за нас чи проти нас. Зрозумiв? - Зрозумiв. - Тодi повернись-но, синку, сiдай за стiл, i почитаКмо розумну книгу вдвох. - О! - вириваКться те саме "о", яке в мене то радiК, то журиться, то не йме вiри, то вiдникуКться, то дивуКться. - Не "о", а сiдай, коли старшi кажуть. Я сiдаю за товстоногий графський стiл, а голова комбiду з шухляди дiстаК червону китайку, розстелюК ПП, i в комнезамi i в мене на душi стаК одразу урочисто. Дядько Себастiян сiдаК поруч зi мною, кладе менi руку на плече, i я мимоволi притискаюсь до нього. - Михайле, це ти менi сьогоднi принiс гриби? - несподiвано запитав голова комбiду. Я не знаю, що сказати, i мовчу. - Ти? - пiдводить на мене глибокi довгастi очi, в яких зараз стигне смуток. Я чогось починаю думати, що не так, як треба, зробив, i винувато кажу: - Я, дядьку Себастiяне. - I нащо? - Нащо? - дрогнув мiй голос. - Бо я вас, дядьку Себастiяне, люблю. - Он як? - сумовито i якось розгублено посмiхаКться чоловiк. - Ну, спасибi, Михайле, i за любов, i за гриби... Я тебе теж люблю, дитино. Та бiльше нiчого не принось менi. Оце вперше за своК головування беру подарунок. Вiзьми й ти вiд мене, - виймаК з кишенi довгий в обгортцi з пацьорками цукерок, на якого я тiльки мiг дивитися в ярмарковi днi. - Спасибi, дядьку Себастiяне, - беру таку розкiш у руки. - Може, пополам? - Смокчи один, - засмiявсь чоловiк. - Ти спати ще не хочеш? - Нi. - Тодi читай. А втомишся, я почну. - Е, нi, - не погоджуюся я. - Може, ви почнете, бо я вже знаю свiй голос. - З нас, Михайле, ще нiхто не знаК свого голосу, - багатозначно говорить дядько Себастiян. I хоч я малий, але за його словами вiдчуваю щось незвичайне, хвилююче. - Про що ви, дядьку? - Про те подумалось, дитино, ким завтра чи позавтра можемо стати ми. Не завжди ж буде таке щодення, що насiяла вiйна. Сьогоднi ти дитя убогих, не маКш навiть у чому до школи ходити, а перегодя, дивись, зможеш у науку пiти i навiть учителем стати, бо таке врем'я настало. Вiрячи й не вiрячи, я запам'ятовую тi самi слова про "таке врем'я", яке однi проклинають, а iншi живуть ним. А сам думаю: "Невже я колись зможу аж учителя доскочити?" - Дядьку Себастiяне, ви не теК... не пiдсмiюКтесь? - Ти про що? - голова комнезаму назбируК навколо очей добрi зморшки. - Про те, що навiть я учителем зможу колись стати? - Не жартую, Михайле... От колись, як вивчишся, згадаКш моП слова, згадаКш i мене, уже старого. I тодi в хату мою заглянеш- i мене чогось научиш. Не забудеш? - Хiба таке зможе забутися? - зiтхаю, знову ж таки вiрячи й не вiрячи в те, що, може, й збудеться в "таке врем'я". А розбурханi думки на своПх свiжих крилах несуть та й несуть мене, малого, до тих рокiв, коли я вже вчителем стаю на порiг постарiлого дядька Себастiяна, коли принесу йому не гриби, а свою шанобу i вдячнiсть... Дядьку Себастiяне, мiй перший добрий пророче, моя радiсть i смуток! Вас уже давно немаК на свiтi, але й досi менi свiтять вашi глибокi очi, i досi ваша сердечнiсть ходить з людьми, що знали вас. I хай вам пам'ятником буде людська подяка i моК слово... РОЗДIЛ ШОСТИЙ З того вечора я часто приходив у комбiд до дядька Себастiяна, i, коли вiн мав час, ми разом читали якусь книгу, газети чи гомонiли про всяку всячину, а найбiльше про те, що буде попереду, коли згине корiння й насiння воКн, людськоП ворожнечi i злиднiв, коли не хурделиця свинцю, а заметiль цвiту буде огортати людину i добрий розум увiйде у кожну оселю. Дядько Себастiян перегортав перед собою i мною велич надiй, i на Пхнiх лебединих крилах летiла в майбутнК моя дитяча душа. - От i наговорились, i заговорились, а час iде, - вiн пiдходив до вiкна, поглядав на зорi, а далi висовував шухлядку з графського столу й виймав звiдти шматок чорного хлiба, головку часнику, а iнодi й сало, i тодi мали ми таке розкошування, якого, мабуть, не знали й царi. Тепер уже дядько Себастiян розповiдав усякi небилицi, глузував над панами, попами й королями, а я смiявся, не забуваючи свого - чи вийде, чи не вийде з мене учитель? I не раз я тодi бачив себе вчителем у крамнiй сорочцi i навiть у черевиках. Мати спершу сварилась, що я надокучаю головi комбiду, а потiм звикла i, коли я смерком навшпиньки тягся до свого картуза з переламаним козирком, посмiхаючись, питала: - Вже на вечорницi чешеш? - Нi, на всеношну, - весело показував зуби i вислизав з хати у тi вечори, що навiки залишили менi своП зорi. Одного разу ми засидiлись над книгою i незчулись, як обережно рипнули дверi. На порозi став рослий, не знайомий менi чоловiк в розкудланiй баранячiй шапцi i з обрiзом пiд пахвою. Од несподiванки я зойкнув, а дядько Себастiян блискавично скочив з-за столу, схопився за стеКр. Невiдомий якось невпевнено пiдняв ковшистими ручищами куцака i хрипко сказав: - Себастiяне, я прийшов не битись, а здаватися. Не хапайся за зброю. - А ти не брешеш? - рука дядька Себастiяна застигла бiля боку. - Дивись, - опустив свого втинка невiдомий i ступив ближче до нас. На його повiсповане чоло виступили бiль i утома, а над запалими тривожними очима в сполосi бились довгi вiП, наче хотiли одвiяти вiд себе поганi видiння. - Ну, що, Порфирiю, допомогли тобi твоП бандити, вся контрреволюцiя i дурна злоба? - гнiвно запитав дядько Себастiян, змiрюючи безжальним поглядом косарську постать бандита, з якоП хтось вибрав упевненiсть. - Не допомогли, Себастiяне, ой, не допомогли, а тiльки виломили мою долю. Того й прийшов до тебе, до вас... - понуро вiдповiв Порфирiй. Його закудлане обличчя було вимарнiлим, вiд одежi тхнуло кислятиною й димом, а простуджений голос клекотiв, кавчав i хрипiв усерединi. - Виломили, кажеш, долю? - теплiше блиснули очi дядька Себастiяна. - А ти ж вiд них, бандюг, iншого сподiвався? - махнув рук