- Бо там живуть однi святi. - То й що? - пильно дивлюся, чи не пiдсмiюються з мене. - Хiба святi не Пздять один до одного в гостi? - Нi, не Пздять - вони пiшки ходять. - Пiшки? Це насправдi? - Насправдi. Менi шкода стаК святих, якi не знають такоП радостi, як Пздити в гостi. Це ж колеса поскрипують, а конi пофоркують, а дорога петляК, петляК то полями, то луками, то дiбровами, а далi, десь понад ставом, i сiльце вигулькне. А в ньому далека рiдня чи свояцтво проживаК, а в них i хлiб смачнiший, i вишнi не такi оскомистi, i люди уважнiшi до тебе, i очi Пхнi так добре зорiють, i всi тебе рiднею величають i навiть пiдшукують молоду... - Дiду, а святi багато ходять? - Багато. - А в них ноги не болять? - У святих нiчого не болить, Пм добре живеться. - А чого Пм добре живеться? - Бо вони мають у що взутися, у них К хлiб i до хлiба. - А хто Пм поле оре? - Нiхто Пм не оре, - вони мають хлiб не з поля. - А-а-а, в них К крамниця з булками! - враз вшолопую я, пригадуючи лавку Митрофаненка, а дiд обома руками хапаКться за ворiтницю, присiдаК i так починаК реготати, що на вишнi-лутовцi прокидаКться пiвень i ранiше, нiж звичайно, кличе ранок. На сiнешньому порозi з'являКться бабуся. Вона ще не знаК що й до чого, але теж починаК - смiятися, бо ж чогось смiКться ПП чоловiк. Я нiколи не бачив дружнiших людей, як моП дiди. В селянствi, та ще в нестатках, усього доводилось менi надивитись i начутись. Але жодна крихiтка житейського бруду не виповзла з двору моПх дiдiв, недобре слово з Пхнiх уст не торкнулося жодноП людини. З незвичайноП делiкатностi дiдуся дивувались i потроху пiдсмiювалися нашi вуличани. Де ж це видано так жалувати в селянствi жiнку, як жалував вiн? Коли дiдусь пiзно повертався з роботи чи заробiткiв, то шкодував будити свою дружину, а сiдав на призьбi коло ПП вiкна i отут, припадаючи росою, засинав до ранку. За це не раз його сварила бабуня. Дiд обiцяв, що бiльше цього не буде, i знову робив по-своКму. Народились моП дiд та баба ще крiпаками, побралися уже вiльними i стали жити на пiшаку *(* Пiший надiл пiсля 1861 року селянину, який не маК тягла.). А коли селянський поземельний банк почав продавати землю князя Кочубея по сто двадцять п'ять карбованцiв готiвкою, а в розстрочку на сорок дев'ять рокiв - по триста карбованцiв за десятину, мiй дiд скрiпив купчу на три шнури* (* 1,1 десятини.) та й продав за них свою силу й роки. А що ж було робити, коли в хатi як не через рiк, то через два скрипiла колиска i народжене життя мало йти в свiт не старцем, а сiвачем. I наоралися, i насiялися, i накосилися його усi бiлявi сини й онуки, аж поки не взялися Пх косити вiйни i смерть. Косила вона, не жалуючи, i залишилось тепер з усього нашого великого роду тiльки двоК чоловiкiв... Бабуся, пересмiявшись iз того, що я зморозив, заганяК нас до хати, а сама ще йде поглянути на свою втiху - садок. Кожне деревце тут посаджене ПП руками, й до кожного з них вона мала своК тихе слово. Було так цiкаво слухати, коли бабуся, наче з рiднею, розмовляК з деревами, тому я й ув'язуюсь за нею. Але бабуся не полюбляК, щоб хтось прислухався до ПП розмови з садком. Тому вона зараз тiльки пiдiйшла до кiлькох дерев, поторгала Пх руками, щось прошепотiла й незабаром повела мене в хату. Роздягнувшись, я падаю на тапчанчик i спочатку чую слова бабусi, зверненi до царицi преблагоП, усердноП заступницi скорбних, а далi, крiзь молитву, вловлюю скрип наших ворiт. "А може, це тато приПхав?" - схоплююсь iз тапчанчика i припадаю до вiкна. Нi, то на воротах пiд зорями вмостилися парубок iз дiвчиною i нiчутiнку не журяться, що ворота скриплять i скриплять. Я припадаю до подушки, i незабаром пiд слова молитви i воркування закоханих щось починаК злегенька погойдувати нашу хату. То, певне, дрiмота пiдiйшла до неП i робить своК дiлечко... Ось вона трохи розгорнула темiнь, i надi мною зашелестiла росою пiсня-черешня, з вечiрнього куреня вийшла усмiхнена Люба, а побiля нори, прислухаючись до лiсу, насторожився борсук. А далi в мiй сон залiтають лебедi, Пх стiльки, скiльки може бути лише у снi. Вони пiдхоплюють мене на крила i летять своПм лебединим шляхом на широку долину, де вже з саком стоПть мiй дiдусь. Приклавши руку до очей, вiн придивляКться до неба й смiКться: - Ага, припiзнився. А я вже сам трохи щук i в'юнiв наловив. I справдi, на прибережнiм сухопуттi звиваються посiрiлi в'юни i, поблискуючи, вигинаються носатi щупаки... Дiдусь збудив мене, коли в небi ледь-ледь почала вибiлюватися зоряна iмла. Я пiдiйшов до сака, одволожений росою, вiн вибивав з себе пахощi риби й водяного зiлля. I раптом у нашому садку почувся шелест. Я озирнувся. Мiж деревами, що кутались у туман, сполохано майнула жiноча постать i зникла за ворiтцями в городах. "Невже це лiто зупинилось було бiля нашого саду та й пiшло собi до iнших людей? - завмер я на мiсцi. - Але чого воно було таким схожим на Мар'яну?.. Навiть хустку так розправило, як Мар'яна". Та яких тiльки див не зробить лiто? Про це найбiльше знаК моя мама... РОЗДIЛ ЧЕТВЕРТИЙ За хмарами-хмарами куталось сонце; воно зрiдка опускало пiд краП неба iмлавi просвiтки, i тодi земля трималась на них, мов колиска. Навколо тихо бринiв золотий пiвсон передосiннього степу. Здалеку, наче по блакитнiй водi, поволi пропливав приломлений до плуга орач, а за ним, бiля самого неба, вiтряки намотували на своП крила бабине лiто i час... Я i досi завжди з хвилюванням входжу в передосiнню золотисту втому полiв, я i досi не можу спокiйно дивитися на останнi, сизi вiд негоди, вiтряки, на цi добрi душi украПнського степу, що вiками вписували в сторiнки хмар i неба нелегкий лiтопис хлiборобськоП долi. Менi iнодi здаКться, що я теж схожий на вiтряка, який основою, хрестовиною тримаКться чорноП, репаноП землi, а крилами жадаК неба... З курноП дороги, нарештi, видибцьовуК, сповнена гiдностi, постать Петра. Пообiдавши, малий бурмотiй байдужувато б'К палюгою по цупких стеблах "Петрового батога", i вони закипають сполоханим синьоцвiттям. Зараз на темному обличчi пастушка тримаються лише пiвсонна добрiсть i ситiсть. Розiмлiлим оком вiн перелiчуК корiв, що пасуться на стернях, зупиняК погляд на скопищi i задоволене, але з прихованою насмiшечкою хмикаК: - Ну, як, читальнику? - Погано, обiднику! - Ти ще гнiваКшся? - вдовиченко примирливо поклiпуК вiями, на яких осiв пилок дороги. - Та нi, перегнiвався. - То чому ж погано? - пiдiймаК одне плече вгору, далi його обличчя розповзаКться в широкiй посмiшцi, при цьому вiн показуК все своК пiдсинене дрiбнозуб'я. - А-а-а, панська журба: нема чого читати? Вгадав? - Вгадав, - необачно зiтхнув, бо знаю, що це викличе тiльки нову насмiшку. - Читай не читай, грамотяко, все одно попом не станеш, - неквапливо виважуК скотарчук насмиканi з чужих мудрувань слова, а далi задоволене б'К долонею по дерев'янiй цурцi, на якiй тримаються штаненята: - От погобiдав, так погобiдав, що й самому не думалось, не гадалось. Я глузливо чмихаю: - Чого тiльки не було на тому столi: i хлiба, i води, а цибулi якоП, а хрiну, i навiть самоП редьки!.. Петро зневажливо, як тiльки вiн умiК, рукою, очима i губами вiдкидаК вищесказане i звертаКться наче не до мене, а до когось стороннього : - Не дивуйтесь, бо що воно, бiдне, тямить у панському Пдлi? - Що, що? Ти аж до панського Пдла допався?! - Атож! - зверхньо напiвобертаКться до мене Петро i лiньки цiдить : - ЧуКш, i борщ з товчениками, i качатину, i аж солодкi пундики Пв. - У снi? - Та нi, у самого попа! - Тороч та балакай! - Тепер я зневажливо махаю рукою, бо добре знаю скареднiсть нашоП блiдавовидоП попадi, в очах якоП зеленкувато застоявся мед, а на язицi трималася жовч; присадкувата i широка, мов дзвiн, матушка цiлоденне товчеться на своКму попiвствi i все буботить що тепер настало не життя, а один розор - усi i всякi руПнники об'Пдають та обносять ПП статки. Правда, коли на попiвському подвiр'П стоять червонi козаки, матушка до Пхнього вiд'Пзду стаК тихою, нiби зiтхання, i навiть наймичку Мар'яну називаК не богопротивим плевелом, а - серце моК... - I ти нiяк не вiриш, що я в попа обiдав? - пастушок удавано байдуже лягаК горiлиць на стерню, кладе в узголiв'я сплетенi руки i ловить очима бiлi хмари, що з своПх краКчкiв обтрушують та й обтрушують на поле нитки бабиного лiта. - А хто й повiрить брехуненку? Ще, може, скажеш, що сама попадя аж на покуття посадила тебе? - Дурний, та й годi! - задоволене пiдсмiюКться Петро. - Матушки саме дома не було: вона аж у Лiтин поПхала храмувати. А наймичка Мар'яна чого тiльки, чуКш, не поставила на стiл i... - вдовиченко напiвпiдводиться з землi, а голос його стихаК, нiяковiК... - i чорнобривцем назвала мене, i казала, що я, кхи... вигарнiв. - О! - От тобi й о! - Петро збираК в оборку потрiсканi вуста, напевне, передумуК, чи варто було говорити оте, що про нього сказала дiвчина, бо вже й ми перехопили од старших поведенцiю зверхньо ставитись до того, що говорять жiнки. - ДумаКш, вихваляюсь перед тобою? Дуже потрiбно менi! Нi, я не думаю, що вiн вихваляКться. Слова Мар'яни вражають мене. Тепер я зовсiм iншими очима оглядаю пастушка, його старий залоКний картузик, ганчiр'ясту одежинку i чи не вперше бачу, що вiн справдi славний: i брови в нього чорнi, сосонкою, i очi красивi. Як iнодi важливо буваК, щоб хтось видiлив у людини щось гарне та й iншим, менш видющим, пiдказав. Я дивлюсь через поле вдалину, де лише купинами яворiв i тополь окреслюКться село, i тепло згадую заповзяту попiвську наймичку Мар'яну, оту босоногу з двома рухливими косами вiхолу, що все робить навбiжки, пританцьовуючи i смiючись або спiваючи. Навiть коли матушка сварить ПП, наймичка насочуКться смiхом, продаючи бiлi пiдкiвки зубiв i аж три ямки: двi на щоках, а третю на пiдборiддi. - Нема на тебе, шибайголово в спiдницi, нi грому, нi блискавки, нi трясцi, нi трiсця, нi лихоП години, анi синього смутку. - То й добре, що нема! Хай i повiк не буде - не зажурюсь! - дивиться кудись поверх матушки Мар'яна, пританцьовуК на мiсцi i пiдсмiюКться. Попадя озираКться довкола, зiтхаК: - Прости, господи, согрiшенiя нашi, вольная i невольная... Запам'ятай, маловiре, моК слово: будуть тебе невдовзi тягнути куцохвостi у саме пекло i тiльки одним свiжим мотуззям, бо старе не витримаК. - Гi! Поки вони собi натiпають конопель та насучать мотуззя, то я ще наживуся. - От хай мене уб'К золотий хрест, - била себе роздутою рукою в пiдпаристi груди попадя, - коли не кинуть тебе хвостатi аж на саме днище геКни огненноП. - I там, кажуть, матушко, К люди! - Свят, свят, свят. I що ти, богопротивна, мелеш i вже наперед шукаКш кумпанiю в пеклi? Зникни i щезни з моПх очей, вiдлюдку! - Куди ж, матушко, щезнути: до худоби, сапання чи на леваду? - смиренно питаК Мар'яна, а з кiнчикiв ПП вiй аж капотить молодече життКлюбство. - Революцiонерка! - нарештi волала матушка, сама лякалася цього слова, одразу ж руками стримувала серце, а очi пiдводила до неба: - Прости, господи, согрiшенiя нашi, вольная i невольная, прости i остави... А наймичка, метляючи спiдницею i косами, вже проворно бiгла до обори чи на город i скрiзь ронила на стежки i дорiжки безжурний смiх чи пiсню. В селi, хто знав Мар'яну, жалували ПП, зичили добра i гарного жениха, який мав би земельку i славно хлiборобив. "Так от хто менi зможе пособити - знайти в попа якусь книгу, i чого ранiше не додумався до такого?" - веселiю я, вже не дослухаючись, як розкошував пастушок за панотцiвським столом. - Ну, бiжи на обiд, бо перепадешся на смик, - нарештi каже Петро i виймаК з кишенi свою Кдину цяцьку - кресало з напильника i кремiнь аж з Карпатських гiр, де воював з австрiяками його дядько. Стернями та картоплищами я скочуюсь до микитiвського ставочка, де були отакеннi коропи, аж поки Пх не повиглушували бомбами. Тут срiбно жебонить синя-синя долинкова вода, я нахиляюсь до неП, п'ю ПП спiв i прислухаюсь до шелесту отави. Я дуже люблю, як спiваК вода, - весною вона з ревiнням нуртуК по всiй долинцi i, аж запiнившись од лютi, рве греблi, влiтку - ледь-ледь награК у сопiлку, а взимку тiльки iнодi спросоння писне, як в'юн, i знову спить. А ви чули, де i як вона прокидаКться? От пiдiть напровеснi до яружанських трьох ставкiв, де Куценький Михайло проживав, i ви побачите сонячно розтрушений на снiгу лiщиновий цвiт, а пiд снiгом почуКте зненацька якийсь схлип i голос жайворонка, i знову схлип, i знову голос жайворонка. Ото вже й знайте - прокинулась вода i дмухаК в торiшню розколену очеретину, а та, дурненька, ще не второпала, що настаК весна, i чогось схлипуК собi. Обминувши в долинцi пiзнК волотисте просо, я вихоплююсь на шлях i одразу наздоганяю драбинчастий вiз горшковоза Терентiя. Зсутулившись, старий коливаКться на передку, а позад нього на помiсницi вмостились чорнi, як шпаки, дрiбнята з глиняними кониками в руках. Очi в коникiв великi, гриви пишнi, у вiнки позаплiтались, а хвости до самих копит дiстають; глянеш на таку худобину - зрадiКш i пожалкуКш, що не маКш ПП в себе. А дiд Терентiй щоразу над новою худобинкою мудруК, щоб звеселити нею i людей, i своПх онукiв, хоча сам уже й розлучився з радiстю: гетьманцi повiсили ТерентiКвого сина. Тепер хоч i незахисно стало старому гончаревi на свiтi, проте вiн не розлучаКться зi своПми дрiбнятами, навiть Пде з ними в далекi села ярмаркувати. Ну, а дiтям дорога завжди радiсна дивовижа. На возi злегенька поторохкують червонобокi, в поливi миски, на днищах яких спочивають соняшники, квiти i сонце; перехоплюють вiтрець зеленкуватi i сизi, наче в них i досi не розтопилась наморозь, глечики; розкапустились макiтри i ринки, запишались горшки-двiйнята, що в них аж цiлий обiд понесуть добрим людям; дебелiють горловi горщики, в яких би вмiстився i я, i гончаревi скощавленi дрiбнята; цвiтуть бокастi куманцi, зачепленi кумедними п'яноокими голiвками баранцiв, мовляв, кумуватись, чоловiче, можна, та баранячоП голови не напивай. Окинувши оком усе це добро, я радiсно гукаю старому: - Дiду Терентiю, дайте коника! - А батога не хочеш? - обертаКться до мене пропечений вогнем i сонцем гончар. - А батога не хочу, - смiюсь я, посмiхаКться у пiваршиннi вусища гончар, i дружно пiдсмiюються гончаренята, смiх у них тоненький i сходиться водно, як двi ниточки. - Дасте, дiду? - Пiдрости трохи. - Еге, пiдрости! Це саме ви казали менi й торiк. - Справдi казав торiк? - хитруК старий. - Певно, доведеться дати, коли пособиш крутити круг. - Пособлю, ще й як! - Тодi приходь завтра. - А коника - сьогоднi? - Теж завтра. - I де ви будете стояти? - На Королевщинi. Може, пiдвезти? - запрошуК на вiз гудзукуватою рукою, в яку пов'Пдалась глина. - Та нi, боюсь, щоб вашi миски не потовкти. - Хазяйська дитина. - А ви думаКте! Гончар знову посмiхаКться, а я, задоволений розмовою, попiд вiковими липами бiжу та й бiжу до села. М'яка тепла курява кущами виростаК з-пiд нiг, а над головою ледь-ледь ворушиться вже прихоплене холодними свiтанками i ядерними росами листя. З шляху повертаю не до своКП хати, а на перетин вулиць, за якими в завулку дрiмаК в бузку попiвський будинок. Назустрiч менi з дворища двома клубками кидаються гончаки, а найстарiший лемехуватий пес, нiби впаяний, незрушно стоПть на камiнних схiдцях i так вигавкуе, наче по командi вибиваК у барабан. З городу не бiжить - вихором вилiтаК Мар'яна. Спiдниця з червоноП баП кружляК навколо ПП легких босих нiг, у косах коливаКться патлатенька гвоздичка. Ось дiвчина махнула рукою, i на подвiр'П спочатку стихаК гарчання, а далi втихомирюКться й барабан. - Оу Михайлик до нас прийшов! - з такою радiстю говорить Мар'яна, нiби я ПП найближчий родич. I очi ПП, голубi, з сизим туманцем, лагiдно осявають мене, а руки поправляють мою сорочечку i картузик. Потiм вона зиркаК на будинок i тихо питаК: - Ти, може, Михайлику, Псти хочеш? - Нi, не хочу, - я вiдчуваю, що червонiю, i вiдводжу погляд од Мар'яни. - Не соромся, дурненький, - наближаються до мене чорнi вiночки вiй, а пiд ними лежить i глибока степова далина, i така добрiсть, яку повiк не забудеш. - Я не соромлюсь, Мар'яно... Ти не подумай. Я вже обiдав, i так начасничився.. . - Начасничився?-смiКться дiвчина. - Ой горе моК: знайшов чим похвалитись. Тепер я веселiю: - Таки К чим: у нас головки часнику прямо як у мене кулаки. - Аби ще сало було до нього. - I сало в нас е борщ затовкти. - Чом не багачi, - жалiснiК Мар'янине обличчя. - Тебе мати до мене прислали? - НI... Я сам прийшов. - До кого? - До тебе, Мар'яно. -Справдi? - знову щирою радiстю береться дiвоче обличчя. - От молодчага! А я оце нещодавно подумала й зажурилась собi: хто мене згадав i перед святом провiдаК? Рiдня ж моя далеко-далеко живе, -посмурнiла i зiтхнула дiвчина, i куточки вуст ПП стали журнi. I чого тiльки веi кажуть, що вона нiколи не печалиться? - Мар'яно, я щось маю до тебе, - не знаю, як i почати про своК. - То кажи! - Ти це можеш знайти менi якусь книжку? - Комусь на куриво чи собi читати? - Собi. - Ой, не можу тобi, Михайлику, запомогти: пiп усi книжки, як невiльникiв, замикаК, - смутнiК дiвчина, i смутнiК в ПП косах червона патлатенька гвоздичка. - Як невiльникiв? - повторюю я. - Якби не замикав, то я крадькома iз самого вогню винесла б тобi... От горенько, та й годi! I чим тiльки пособити моКму Михайлику?.. Правда ж, ти мiй? - Уже веселiють очi, уста i всi три ямки Мар'яни. Я нiяковiю, не знаю, що сказати, i перестуцаю з ноги на ногу. - Та ти не журись, перечасуй без книжки, а я щось залукавлю на радiсть попу чи попадi. Мар'яна, смiючись, хапаК мене за руку, i ми вже навзаводи бiжимо до простороП попiвськоП кухнi. Тут чисто, як на Великдень. В коцюбнику, перевертаючись, граються котята, на лавi попискуК тiстом забучавлена дiжа, а з панського мисника так пахне солодкими стравами, що у мене одразу йде обертом голова, а всерединi прокидаКться голод. Мар'яна метнулась до мисника, вихопила з якоПсь блакитноП, у лiлеях, посуди пундики, посиланi справжнiм цукром, i почала запихати в мою торбину. - Потiм з'Псиш собi. Смачнi - сама пекла, сама й хвалю! I почекай мене одну хвилинку. Вона змовницьки приклала пальця до рота, припала вухом до дверей, що вели до покоПв, i одразу зникла в них. Незабаром повернулася, таКмнича й радiсна, крутнулась на мiсцi, - цього тiльки й треба було котятам - вони одразу ж повисли на ПП спiдницi. - Вас тiльки й бракувало менi! - Мар'яна обережно вигойднула причеп у запiчок i тодi стала передi мною. - Михайлику - вкрала! - Що? - холону вiд радiсного здогаду. - Ось! - дiвчина напiвобертаКться, дiстаК з пазухи книгу в крамних палiтурках, урочисто подаК менi, а очима пантруК на дверi. - Хай попошукають тепер ПП! - Спасибi, Мар'янко, велике спасибi, - беру книгу, не знаючи, як i де ПП заховати. - Нема за що. Вчися, Михайлику, вчись, дорогенький, може, хоч ти не будеш таким темним, як ми. А вивчишся, не понехтуй нами, - зiтхаК наймичка, махаК рукою перед очима, наче вiдганяК од них печаль, i переводить погляд на книгу. - I за скiльки ти можеш ПП вчитати? - Та за два днi й прочитаю. - За два днi? - дивуКться Мар'яна. - А я, певне, за все життя не вчитала б. I що там тiльки пишуть мудрi голови? Прочитай менi, Михайлику, хоч тронiчки, - Вона, прислухаючись, бере сiнешнi й покойовi дверi на клямки, а я розглядаю книгу, i менi мерхне в очах. - Що таке, Михайлику? - перелякалась Мар'яна. - Ой, це, може, з неподобством? - Дiвчина, щось згадавши, шарiК i вишарпуК книгу з моПх рук. - Ти чого, Мар'яно? - потискую в подивi плечима. - А чого ж ти таким став, коли заглянув у неП? - обережно погортала кiлька сторiнок. - Бо вона не по-нашому написана, - беру книгу i дивлюсь на чуже, незрозумiле письмо. - Не по-нашому? Оце удружила тобi! - похитала головою Мар'яна. - Хто ж його з мужицькою грамотою добере, як цi книги пишуться? - Вона замислюКться, а далi рiшучiе: - Ну, ти не смутнiй! Догнав не догнав, а побiгти можна. Пiдемо зараз до панича i попросимо в нього наську книгу. I от ми обоК стоПмо в просторому покоП перед великим (на ньому й спати можна) столом поповича; його нещодавно революцiя витурила з якогось киПвського iнституту. Головешкуватий, вислоносий панич уважно вислухав Мар'яну, пiдвiвся i довго примiряКться до мене темним з насмiшкуватою вологiстю оком, зупиняК його на моПх ногах, i я починаю соромитись Пх, брудних, порепаних i подряпаних стернею, починаю соромитись свого незугарного полотняного одягу i торби, що пропiкаК мою спину попiвськими пундиками iз справжнiм цукром. - Так-так, хочеш дуже розумним стати? - нарештi, питаКться попович. Я чую пiдступнiсть, насмiшку в його запитаннi i тихо вiдповiдаю: - Хочу щось почитати. - Тепер усi чогось хочуть, навiть ось така дрiбнота, - вцюкнув мене словом i пропiк очима панич, а далi пiдняв голос на Мар'яну: - Можеш, дiвко, йти до своКП роботи! Чи ти ПП всю переробила? - А хто ПП усю переробить?.. Прощавай, Михайлику, - пiдбадьорюК мене очима i високими здивованими бровами. - Панич неодмiнно дасть тобi гарну книжку. Мар'яна, красиво погойдуючи станом, вививаКться з кiмнати i вже з-за напiвпрочинених дверей перекривлюК поповича. Я мало не пирснув од смiху, але в цей час рiвно входить в старому пiдряснику сивогривий батюшка. З-пiд його пiдрясника видно штани, i це мене дуже дивуК - чогось досi я й подумати не мiг, що попи ходять у штанях. - Ось, тату, нi сiло нi пало, маКмо собi нового читальника, прошу любити i жалувати, - каже батьковi син, i вони обоК починають смiятися. Я печу раки i мовчки стою на одному мiсцi, каючись, що прийшов сюди. Сором, затятiсть i гордiсть змагаються в менi, а до очей зрадливо пiдкочуються сльози. Я нiколи не був скиглiКм, терпляче зносив i батiг, i хлудину, i запотиличники, а це так заболiло i допекло. Враз батько з сином заговорили не нашою мовою, ще оглянули мене, наче малого грiшника, потiм панич розчинив широченну шафу, i я побачив перед собою цiле багатство в потемнiлому золотi, срiблi, ремiннi й звичайних палiтурках. Аж не вiрилосй, що в однiКП людини може бути стiльки книжок; бери з них розум i радiсть i не печи когось, що й одноП книги не маК. Попович, щось мугикаючи, довго перебирав Пх, нарештi, дiстав одну з тонших, здмухнув з неП пилюку, показав поповi. Той знизав плечима, здивувався, але нiчого не сказав. - Ось маКш дуже вчену книгу - набирайся розуму. ПрочитаКш - принесеш! Тiльки не зашмаруй ПП - перед читанням руки вимивай! - ткнув менi книгу попович. Якось вичавивши кiлька слiв, я вибираюся з попiвських покоПв. На камiнних схiдцях моП ноги вiдразу оживають, а вiд серця й очей вiдлягаК гiркота. Я пiдстрибую i м'ячем вилiтаю iз двору. Навздогiн лунаК смiх поповича, запiзнiле валування гончакiв i старого пса... - Свят, свят! Чи за тобою, сину, сто вовкiв гналось, чи щось димiлось пiд ногами? - занепокоКно стрiчаК мене, захеканого, на порозi мати. Я гордо пiдiймаю вгору книжку i кажу тiльки: - Бачили? - Доп'яв-таки десь? Напевне, через твоП походеньки нiде собаки не мали спочинку? - мати заспокоюКться, поблажливо з'КднуК на грудях руки i, прислухаючись до своПх думок, похитуК головою. Що Пй думалось тодi, моПй сiльськiй босоногiй Ярославнi, перед людянiстю, скромнiстю i мудрiстю якоП я й досi схиляю свою, вже посивiлу голову. Не знаю, як би склалась моя доля, коли б бiля неП не стояла, мов благання, моя зажурена мати. Я й досi чую на своКму чолi, бiля свого серця спокiй i тепло ПП позазiлюваних, потрiсканих рук. Може, тому його й було так багато, що воно трималося не на поверхнi, а в глибоких шпаринах материнських рук... В першi роки пiсля революцiП страшнi нестатки впакували нас у стару дiдiвську клуню. Тут ми якось обладнали голодрабську хижку на двоК пiдслiпуватих вiконець. Щоб вони здавались кращими, перед ними мати посадила малину, а взимку в мiжвiконня клала кетяги горобу. Чого в цiй хижцi було багато, то це диму i цвiркунiв. Оця бiсова худоба, здавалось, позлазилася з усього села на наше убозтво i кiлька рокiв без угаву пиляла на своПх цвiркалках, а ночами ордою нишпорила по всiх усюдах. Вiд неП ми ховали хлiб на горищi, а люди нам раяли пiти до одного ворожбита, що умiв виводити всяку нечисть. Нескоро батько отягнувся на стару корiвчину, яку поставив у засторонку бiля хижки. Прокидаючись уночi, я часто чув за стiною глибоке i сумне зiтхання, спочатку лякався, а потiм знову спокiйно засинав. Та недовго побула у нас корiвчина. Коли я закiнчив сiльську чотирирiчку, батько вирiшив вiддати мене в науку до глухого i скаженого шевця, який умiв не тiльки переводити ремiнь, але й знав, як переводити красу i здоров'я своКП великоокоП i покiрноП, як богоматiр, дружини. Швець був упевнений, що коли чоловiк жiнку не б'К, у неП утроба гниК. Моя мати муром стала мiж мною i шевством. Вона благала, сварилася, плакала, ночами не спала i батьковi не давала спати, наполягаючи, щоб вiн оддав мене вчитися далi - у школу селянськоП молодi, що була за двадцять верст од нашого села. - Коли б ти була трохи розумнiшою, то я б тебе недотямком назвав, а тепер уже й не знаю як! - гнiвався батько. - 3 яких статкiв я його вчитиму, коли таке убожество обсiло нас? Якби можна було руки вiддати пiд заставу, вiддав би до останнього пальця, а сам би пiшов по ярмарках за жебрацьким хлiбом. - Ти ж сам бачиш, Панасе, як вiн аж тремтить за наукою. Зроби щось, Панасе. У батька од безсилля i злостi повивались намороззю очi, а в жилах на скронях бiльшало кровi. - Хоч ти мене живцем не пиляй. Що я можу зробити, коли, де не стану, на злиднi наступаю. - Тодi продай, Панасе, корову. - Корову!? Ти що?.. - У хижцi одразу стало тихо, бо хто не знаК, що таке корова у бiднiй селянськiй сiм'П? Навiть мати примовкла... Згодом батько змирився, що йому й далi доведеться вбожiти - продав корiвчину, а я пiшов учитися... Та це було потiм. А поки що в моПх руках попова книга. Щоб не схопити "басурмена", я старанно мию руки, витираю десятчаним рушником i вже тiльки тодi, смакуючи, розгортаю палiтурки. - "Космографiя", - читаю вголос незрозумiлий заголовок, перегортаю сторiнку i на другiй, помiж нашими лiтерами, бачу багато чужих i якихось незрозумiлих значкiв. Радостi як не бувало. Але я пригадую слова, що це дуже розумна книга, i, шкутильгаючи, затинаючись, починаю з усiх бокiв пiдбиратися до ПП трудного розуму. Iдучи на поле, я вже з гiркотою поклав у торбу "Космографiю". Мати помiтила, що зi мною щось не те, i занепокоПлась: - Може, тобi в попа бiблiю дали? То зараз же занеси ПП назад... - Моя мама десь чула, що найрозумнiшою i найтяжчою книгою в свiтi К бiблiя: дочитаКш ПП i, гляди, повилiтають клепки з голови. - Не бiблiю, а космографiю. - Космографiю? - перепитала i заспокоПлась мати. - Ну, тодi читай. Добре Пй було сказати "читай", а от як менi вчитати ту космографiю? До вечора моК чоло морщилось над цiКю книгою, наче дядькiвський постiл, та щось второпати нiяк не вдавалося. Одначе все-таки збагнув, скiльки i яких К планет i яка вiдстань од землi до мiсяця i сонця, але незрозумiлi значки, лiтери i такi слова, як синуси, тангенси, астрономiя, метеорологiя, космологiя та й безлiч iнших, доводять мене до гiркого розпачу. Надi мною кружляли далекi планети, про iснування яких я не знав до сьогоднiшнього дня, а перед очима розпливались туманнi слова, що ховали од мене великi таКмницi. Приголомшений велемудрою наукою, я пiдводжуся з охололоП стернi. На полi так само гнеться над плугом орач, так само вiтряки намотують на крила бабине лiто i час, але вже небо за ними не маК нi кiнця нi краю, i скiльки не йтимеш до нього, воно буде вiдходити од тебе... А де ж та дорога, що КднаК небо й землю та й бiжить собi помiж зорями? Про неП я знав, як тiльки зiп'явся на ноги... - Ну то що? Так нiчого й не втямив? - шпигонув насмiшечкою Петро. - Це, чуКш, того, що наука не йде без дрюка. Ге! Я вперто хитнув головою: - Ще втямлю! То спочатку трудно. Але хто пособить менi розiбратись у книжцi? Я перебираю в пам'ятi грамотiПв своКП вулицi, та всi вони щонайбiльше знають написати листа i ждати отвКта, як соловей лКта. Мiг би допомогти пiп, але я не пiду бiльше до нього пекти ракiв, i досi сором, як згадаю. До дяка теж не випадаК потикатися, бо нещодавно з Петром лазив у його сад. Недарма кажуть: бiдному Савцi нема долi нi на печi, нi на лавцi... О, а може, добитись до голови комнезаму дядька Себастiяна, який усю вiйну пройшов, не раз був поранений, а потiм партизанив у Летичiвських лiсах? Вiн же всякi папери приймаК аж з самоП Вiнницi! Окрiм,того, дядько Себастiян добре знаК мого батька та й мене пiзнаК на вулицi, навiть добридень каже. Увечерi, приПхавши додому, я поставив конягу в стаКнку, перескочив через ворота i, про всяк випадок, з вулицi, заговорив до матерi: - ЧуКте, менi треба пiти в бiдком. - Куди, куди? - вiд подиву мати повертаК до мене так голову, щоб слухати одним вухом. - У бiдком! - кажу з гiднiстю, але трохи вiдступаю од ворiт. - Що, може, маКш виступати перед громадою? -раптом веселiК мати. Я це зрозумiв як дозвiл i одразу ж здимiв з материних очей. Вона говорить, що це робити я умiю, як нiхто. А Петрова мати те саме каже про Петра. Отож городами, на яких ще на радiсть горобцям стояла матiрка, я подався до бiдкому, де вечорами завжди було гамiрно i людно. Тут бiднота зустрiчалася iз своПми надiями, тут вона слухала ленiнську правду i не раз за неП брала до рук i росiйську трьохлiнiйку, i англiйськi, французькi, нiмецькi та австрiйськi рушницi. Очевидно, ще було рано. В примiщеннi комбiду порався лише сторож (вiн курiв деркачем i люлькою-макiтрiвкою, в яку можна всипати жменю тютюну), а край товстоногого дворянського столу не то висипався, не то куняв низькорослий колишнiй пiдписар, колишнiй сiльський староста i колишнiй голова волвиконкому Гаврило Шевко. Все в нього було вже колишнiм, навiть воКнкомiвськi штани i облинялий, напнутий пружиною, картуз. I тiльки з пiвфунта розсипаних всюди веснянок тримали фасон - анiчутiнку нiчим не журились. Не було Пх лише на приступцi носа - на неП хтось накинув сiтку прожилок, якi мiняли колiр залежно вiд того, скiльки i чого випивав чоловiк. Почувши бiля порога шамотiння, Шевко ледь-ледь розплющив вузькуватi навскiснi очi i одразу ж прикрив Пх зморшкуватими повiками, матерiалу яких вистачило б на значно бiльшого чоловiка. Я й досi не можу забути химерного обличчя дядька Шевка, який, як говорили люди, донедавна вельми слабував на падучу до влади. Коли Шевко був тверезим i не сонним, з його очей проглядали i настороженiсть, i обережнiсть, i лукавство, а з-помiж них прокльовувався i знову десь причаювався розум. Та досить було чоловiковi прикрити очицi капицями повiк, як з безлiчi Пхнiх зморщок непереможно бризкала нiчим не прихована хитрiсть. Але Пй мало було мiсця на повiках, i вона струшувалась на нiздрi носа, на уста, пiдборiддя i владно глузувала над усiм i всiма. Напевне, для кiно дядько Шевко був би неабиякою знахiдкою. Химерною була i Шевкова слава. Коли в киПвському цирку об'явився новий правитель УкраПни гетьман Скоропадський, коли по церквах за ясновельможного задзвонили дзвони, а на майданах i зборнях по мужицьких шкурах засвистiли нiмецькi й австрiйськi шомполи, у нашому селi нiхто не захотiв стати старостою. Скоропадчики цiлий день тримали на сходi людей, але вiд староства вiдмовились i багатi i бiднi - мало було честi вибивати чужинцям зерно, худобу й грошi. Нарештi розлюченi гетьманцi сказали, що викличуть з повiту державну варту, а та знаК, для якоП частини мужицького тiла викручуються шомполи. I тодi Шевко статечно вийшов з притихлого гурту i, прикривши очi повiками, запитав хлiборобiв: - Чули, чим воно пахне? - Смалятиною, - понуро вiдповiли йому. - Коли так, обирайте мене старостою. Послужу як умiю. Сход одразу гукнув: "Хочемо Шевка!" I незабаром незавидна, в свитинi й постолах, постать дядька Щевка з'явилася на рундуцi управи, де йому вручили печатку, подушечку для неП, каламар, пляшку з чорнилом, папiр'я та iншi ознаки влади. Поклавши все це на столi, староста скинув набундюченого спереду картуза, махнув рукою - i сход притих з того дива, що до нього вперше заговорив незвичний господар села. А в нього й голос виявився не з тих, що на межилюддi втiкаК в халяви, i слова захитрились, що спроста не розчовпеш Пх. Люди добрi, кхи, спасибi вам, казав же ж той, за голоси i любов, без якоП теж не кожен обiйдеться. Правда, любов буваК всяка: любив i вовк кобилу, та залишив хвiст i гриву. Ну, та коли, казав же ж той, нова влада не дуже буде накладати, то я не буду обдирати, бо обдирати й дурбило вмiК. Я думаю: свiтлий гетьман зна, що мужик тепер нiчого не маК. То хай батюшка зараз вiдправлять молебень за мужика i нового старосту, а пiсля молебня крамники менi виставлять чоботи, а нам дванадцять вiдер самогону, рiвно стiльки, скiльки в бога було апостолiв, i ми побачимо, чи К в цих вiдрах дно. Правильно я, люди добрi, розумiю владу i полiтику? - Правильно! - закричав, заколоворотився сход, якому найбiльше сподобалось, що Шевко маК понятiК до мужика, i бучно пiдняв старосту на "ура". Але староство Шевка мало не такий веселий кiнець, як початок. Коли гетьманцi виПхали з села, Шевко ще раз виявив розумiння часу i влади. Це йому не забулося i пiсля смертi. Вiн одразу сказав людям, що не буде з них вибивати нi зерна, нi худоби, нi податi. Таке здивувало навiть тих одчайдухiв, якi на кожну владу дивились, як на напасть: - За це, чоловiче, тепер можуть записати твою душу на вiчнi поминки. Але Шевко не послухався перестороги: - Над шкурою дрижати - людиною не жити. - А як ти думаКш викрутитися? -Почекаю, там буде видно. Широко, як менi здаКться, розпухирилась ця влада, чи не лопне, мов булька. Ну, а поки що хай менi з кожноП хати принесуть по десять фунтiв зерна на частування рiзних-усяких i на свiй пропiй. Така програма припала всiм до душi. Незабаром хата Шевка була засипана пашнею, i вiн загуляв, не шкодуючи нi чужоП скаженiвки, нi свого здоров'я. Закiнчилось старостування Шевка тим, що з державноП варти наПхали в нiмецьких залiзних черепахах гайдамаки, всипали чоловiку двадцять п'ять шомполiв у шкуру, забрали останню корову й свиню, щоб не було на подвiр'П нi писку, нi виску. Шевко терпляче витримав катування. Вiн знав, що над ним висiла бiльша хмара. Пiсля розправи чоловiк сповз iз покривавленого ослона, сам надiв на себе штани i цього ж вечора, лежачи на печi, пояснював дядькам: - Не дивуйтесь, люди добрi: коли влада не маК своКП голови, то показуК чуже гузно. На це нiколи багато розуму не вимагалось... Недовго протрималось на чужiй зброП оте сузiр'я дрiбних карликiв, яке, дорвавшись до влади, забуло, що надворi стоПть двадцятий вiк. Напхане злобою, затавроване братовбивством i торгом землi батькiв, це сузiр'я дрiбних карликiв подалось на смiтники чужих богiв не свiтити, а гавкати й гарчати на землю батькiв, по якiй уже в яснiй задумi iшов новий ранок... Коли на Подiллi почала встановлюватися Радянська влада, Шевко, як постраждалий, об'явився аж на полiтичному обрiП волостi. Спочатку вiн став секретарем, а потiм i заступником голови ревкому. Через якийсь час бандити жорстоко розправилися з головою, i на його мiсце якимсь дивом вигулькнув Шевко. Отодi у чоловiка й прорiзалась падуча до влади. Одне головування вже не могло вдовольнити його, i Шевко почав прибирати до своПх рук iншi посади. Коли треба було вибрати воКнкома, вiн сам висунув свою кандидатуру. Тодi ревком складався з трьох чоловiк. При голосуваннi новий секретар пiдняв руку за Шевка, а заступник - проти. Така ситуацiя не приголомшила голову, i вiн персонально проголосував за себе. Того ж вечора Шевко химерував з кравцями, як йому одягтися, щоб усiм було видно, що вiн i вiйськова i цивiльна влада. Тi пошили йому таке галiфе, що в ньому легко вмiщались два ока горiлки i закуска. Згодом Шевковi здалося, що в нього ще мало влади. Розвинувши письмову i усну дiяльнiсть, вiн охопив i третю посаду - став головою бiдкому i тодi запишався на всю волость, а загуляв на цiлий повiт. I найбiльше в часи запою чоловiк переховувався у дебелоП, тарiлощокоП бублейницi Стефи. Випивши зайвину, вiн завжди допитувався у вдовицi, чи вона калачниця, чи бублейниця. - Добереться до тебе совКцька власть, тодi усе взнаКш, навiть, де раки зимують, - беззлобно вiдповiдала жiнка, снуючи мiж пiччю i дiжею. - А я тобi не Радянська влада? - ворушив на чолi веснянки Шевко. - О, вигадав яке! Чи ж на тебе, коловладний! Та в тебе на обличчi не влада, а всi гуляння та походеньки пропечатанi! - анiчутiнку не жалувала голову сизоока бублейниця i так вимiшувала тiсто, що воно аж пищало в ПП руках. Через якийсь час Шевко розледащiв до краю, i писаревi часто доводилось iз матерiалами на пiдпис бiгати до хати бублейницi. Недбало поглянувши на папiр'я, Шевко незмiнно питався: - А нема тут помилок? - Њ, тiльки маленькi-маленькi, - знав, що сказати, писар. - Гляди, щоб надалi й маленьких не було, - повчально казав голова й викарлючував пiдпис... Незабаром Шевко аж загуркотiв з усiх трьох посад. Правда, знiмали його весело, пiд регiт людей i новоП влади, дай боже, щоб кожного з нас, коли доведеться, не гiрше знiмали... З часом чоловiк примирився, що полiтична дiяльнiсть заважка для його занадто життКлюбного характеру, i знайшов задоволення в складаннi заяв чи прохань за чарку бiсiвськоП кровi. Щодо рiзних писань i питва, вiн i надалi залишався неперевершеним в усьому повiтi... Вiдчуваючи, що я не сходжу з порога, дядько Шевко знову розплющуК повiки, i в його поглядi прокидаКться цiкавiсть: - Ти чий будеш? - Панасiв син. - Ага, Панасiв, - розмiрковуК вголос. - Чи не з столярського кутка? - Вгадали. - Тодi здоров. - Здоровi були, дядьку. - Ти чого сюди притарабанився? Може, заяву якусь треба написати? - i очi в дядька стають такими, наче Пх помастили смальцем. - Нi. - А чого? - у Шевка одразу ж зменшуКться цiкавiсть до моКП персони. - Тут таке дiло, що менi краще б не говорити, а вам не слухати. Дядько Шевко одразу випростуКться: - ПослухаКм, послухаКм, що ти проглаголиш. - Хочу, щоб менi книжку пояснили. - Книжку? - чоловiк зневажливо знизуК утлими плечима i вже кисло питаК: - Щось не розкумекав? - Еге. - Виходить, не вистачило тями? - Не вистачило, - покiрно погоджуюсь я. - Ану покажи цю книженцiю, то ми зараз i побачимо, чим напхана i чого варта твоя голова. - Куцими пальцями, в якi врiзались прокуренi, круглi, наче мiднi копiйки, пазурi, Шевко розгортаК книгу, нишкне, довго вчитуКться, здивовано ворушить бровами, в якi теж понабивались веснянки, а потiм спокiйно, без жодного слова повертаК книгу i прикриваК очi повiками. Я зовсiм не сподiвався на таке i оторопiло дивлюся на чоловiка, далi кахикаю, але Шевко i вусом не веде. - Так що ви менi, дядьку, скажете? - нарештi наважуюсь запитати його. - Що? А ти ще не пiшов звiдси? - дивуються повiки, щоки i вуста Шевка. - Нi, ще не пiшов. - То можеш iти. А скажу я тобi одне, якщо вже так хочеш: цю книжку будеш читати, коли бiльше з'Псиш кашi. Тут усе дiло в кашi. Зрозумiв? - Зрозумiв. - То й будь здоров, - вiн знову заплющуК очi, а в кутку починаК реготати сторож. Я спочатку ошелешено дивлюся на нього, а потiм теж смiюся, бо що ж менi залишаКться робити? I головне - я помiчаю, що й Шевковi повiки починають насочуватися смiхом, але очей не розплющують. Пересмiявшись, я пiдходжу ближче до сторожа i з спiвчуттям питаю: - Чули кумедiю? - Вiд нього й не таке почуКш, - добродушно смiКться старий. - Нiхто не вгадаК, якi джмелi гудуть у головi чоловiка. -