воджали в поле плугатарiв iз раннiм плугом. Коли ж вони повертались увечерi додому, Пх стрiчали старi й малi. А яка то була радiсть, коли орач виймав тобi з торби шматок причерствiлого хлiба i казав, що вiн од зайця. Це був найкращий хлiб мого дитинства! А хiба не святом ставав той день, коли ти сам торкався до чепiг i проводив свою першу борозну? I досi з глибини рокiв озиваКться голос мого батька, який одного прихмареного ранку поставив мене, малого, радiсного i схвильованого, до плуга, а сам став бiля коней. Дома вiн про нашу працю говорив як про щось героПчне: "Хмари йдуть на нас, громи обвалюються над нами, блискавки падають перед нами i за нами, а ми собi оремо та й оремо поле". З щедрiвок, якi взимку виспiвувались пiд вiкнами добрих людей, я знав, що за плугом навiть сам бог ходив, а богоматiр носила Псти орачам. Тому й досi, коли я в полi бачу обрис жiнки, що несе обiд уже не орачевi, а трактористу чи комбайнеру, в моПй душi трепетно сходяться ранковi легенди минулого з сьогоднiшнiм днем... А ота книжна погорда до селянина i його кревноП працi породила в менi першу вiдразу до пихи, де б не вищирювала вона своП iкла: чи з житейського щодення, чи з книги, бо в книжцi злелiяне слово мае бути справжнiм святом душi й мислi. Я мало тодi стрiчався з скарбами людського духу, та грiх було б гудити тi часи - вони були по-своКму прекраснi... Мати, коли я, забувши все на свiтi, припадав до роздобутоП книги, не раз гримала на мене: -Святий дух з нами! I що це за хлопець! Знову припав до чогось, наче замовлений. Та спом'янись i спам'ятайся нарештi, бо осьдечки зараз усе полетить у пiч! Правда, у пiч вона так i не кинула жодноП книжки, але повсякчас пасла мене очима, побоюючись, щоб читання не пiдвередило ПП дитину. - Мамо, i що там тiльки може пiдвередити? - Що?.. А звiдки я знаю? - То чого ж таке говорите? - Бо люди кажуть... Он прочитав один розумник геть усю бiблiю i позбувся того, що мав у черепку, - показуючи пальцем на лоба, страхаК мене святим письмом. - Я ж бiблiП не читаю. - В тебе, вiтрогоне, гляди, хватить розуму i до неП допастись. Я знав, коли вже мова переходила на розум, то краще мовчати... Вдень, навiть взимку, я ще мiг сяк-так хитрувати, але ввечерi дiло моК було гибле: мати, гримнувши в сотий раз на оглашенного читальника, задмухувала слiпака, i я вже в теменi мусив додумувати про якогось князя або графа: чи його уразить "рокова куля", чи "стрiла Купiдона". Через отой поганий, бензином заправлений слiпак, що весь час фахкотiв i погрожував вибухнути, я найбiльше ремствував на матiр, а далi додумався перехитрити ПП. Коли в хатi всi, окрiм цвiркуна, засинали, я навшпиньках пiдходив до печi, витягав з ПП челюстей жарину, роздмухував вогник, засвiчував каганець i забирався з ним на пiч. Тут я його так вмощував у закапелок, щоб свiтло не падало на хату. I ось тепер до мене починали стiкатися царi й князi, запорожцi й стрiльцi, чорти й вiдьми. Тодi ще по селах i навколо них жила всяка нечиста сила, вона, як могла, збиткувалась над хлiборобом, його худiбкою та посiвами. I коли хтось ловив чорта чи вiдьму - теж не милував Пх. Вiдьмi, як правило, вiдрубували руку, щоб вона не здоювала корiв, а чорта найчастiше запрягали в плуга, i вiн орав доти, поки не вiдкидав копита. Найбiльше ж у нашому селi доводилось воювати з нечистою силою дядьку Миколi. Де вiн тiльки не ловив ПП. I в коминi, де чорт стрiчався зi своКю, сажею пiдмальованою, коханкою-вiдьмою, i в комiрчинi, де безсовiсний бiс ласував салом, i у вершах, куди забирався дiдько на дурничку жерти рибу, i пiд мiстком, i в дуплавих вербах, i в копанках, i в тих мiрках-солом'яниках, якими безп'ятий намiряК горобцiв на вечерю. I хоча нечиста сила по-всякому мудрувала, як перехитрити свого ворога, з цього нiде нiчого не виходило. Дядько Микола завжди ставав переможцем. За своК життя вiн стiльки повiдрубував у нечистi хвостiв, ратиць i рогiв, що все це не вмiстилось би й на вiз. - Коли б на цей товар знайшовся покупець, то мав би я грошей бiльше, нiж смiття, - хвалився дядько Микола. А його дружина вiд такого неподобства тьху-тьхукалась i пiдiймала руки до образiв, а далi цiпила на мужа кулаки... Я не був таким хоробрим, як дядько Микола, i не мав його сокири, тому вночi тремтiв i завмирав над тими казками, з яких, наче з лантуха, аж сипалася рiзна страховина. Та коли серце вже зупинялося од переляку, приходила полегкiсть: десь зовсiм недалеко глупу нiч прокльовували голоси пiвнiв. Тому я й досi люблю ту пору, коли пiвнi своПми крилами проганяють темiнь i нечисту силу, а спiвом починають новий день. Через якийсь час мати дiзналася про моП хитрування з каганцем. I винен у цьому був тiльки я. З якоПсь страшнецькоП казки на мою бiдну голову витрусилося стiльки чортiв, болотяникiв i водяних, що вони, знахабнiвши, почали визирати з усiх шпарин, висолоплювати язики i навiть лiтати по хатi. Я необережно зиркнув на жердку над лiжком, побачив на нiй чорта i скрикнув. Правда, одразу ж виявилося, що то був не чорт, а чорнi дiдовi штани. Та ця помилка дорого коштувала менi: мати почала на нiч замикати каганчика у прискринку. До нього вже я нiяк не мiг добратися. Отак вперше нечиста сила хотiла розлучити мене з друкованим словом. Та це було не найгiрше. Страшне почалось значно пiзнiше, коли нечиста сила розбирала та не прощала моП книги i в кожному рядку вишукувала ворожi прояви, рiзну апологетику, збочення, селянську обмеженiсть, селянськi дрiбновласницькi тенденцiП i ще якусь погань... Дядьку Миколо, як iнодi бракувало вашоП сокири, щоб вiдтинати хоча б хвости отiй нечистi, що залазила в слово, як плодожерка в яблуко... Та повернуся знову до злощасного каганчика. Я кiлька днiв i сяк i так добирався до скринi, пiдшукував у залiзяччi рiзнi ключi, але з цього нiчого не вийшло. Та зневiра не дуже довго крутилася бiля мене. Через кiлька днiв менi спало на думку вихимерувати свого слiпака. Робив я його весело, швидко i просто: дiдовою ножiвкою вiдчикрижив денце французького патрона, знизу в шийку втягнув гнiт, все це пропустив через серцевину кукурудзяного качана i ним наглухо зачопив невелику бляшанку з бензином. Не знаю, чи була задоволена мати своКю вигадкою, а моя менi аж смiялася. Мати помiтила, що зi мною щось коПться, недовiрливо поторгала ляду скринi, а я, щоб не пирхнути, вискочив з хати. Та зробити каганчика було значно легше, нiж дiстати книгу. В пошуках ПП я обходив мало не все село, позбувся своПх мiзерних дитячих скарбiв, а iнколи й забирався на засторонок чи вишки, де неслися кури. Отак я й познайомився з мiновим господарством ще в двадцять першому роцi. На ярмарку за тоненьку книжечку "Три торби реготу" я вiдда" безсовiсному крамаревi аж п'ять крашанок, знайдених на вишках в кубельцi отоП зозулястоП, що завжди норовить потаКмно вивести курчат, бо дуже хотiлося посмiятись. Та недарма кажуть: дасть бог купця, а дiдько розгудця. Хтось про мiй торг переказав матерi, й дома за цi три торби реготу мав я аж сiм смуткiв... Отак i дiзнаКшся, що смiх i грiх живуть по сусiдству. Найбiльше ж з цих торб реготу смiявся мiй далекий родич Гива. Вiн, довiдавшись про мою кумерцiю, аж затанцював у себе на току, i затанцювали всi його кучерi, яким завжди було тiсно пiд шапкою. Я добре знав, як дражнити Гиву: пiд баранячою шапкою - баранячi кучерi. Але на цей раз нiщо не могло розсердити розвеселiлого хлопця. Його видовженi, з веселою недовiрою, очi, що вже в чотирнадцять рокiв найбiльше трималися пiдлоб'я, аж сльозились од смiху. -Оце кумерцiя, так кумерцiя: що куп, то й луп!-тримаючи в руцi шапку, витанцьовував Гива по клунi й нiяк не мiг взятися за цiпа. А за це малому молотнику он як могло перепасти. Гивинi батьки дуже хотiли бути багатими, але так, щоб усiм людям здавалося, що вони бiднi, як мак начетверо. Клята гонитва за багатством навчила Пх не берегти нi себе, нi дiтей своПх, нi худобу, нi слова, яке, де треба й не треба, хитрувало, криводушничало i прибiднювалось. - Хiба ж це воли? - махав рукою на свою таки добрячу круторогу худобу дядько Володимир. - Це не тягло, а кiстки й хвороби, зашитi у шкуру, дурно тiльки харч переводить. Люди раз у раз чули, що в дядька Володимира найменше родить кiп у полi, копиць у лузi, а картоплi в городi, спiвчували йому в очi i смiялися поза очi. Щоб до нього менше заглядали сусiди й непроханi гостi, обережний дядечко хитро приладнав на сiнешнiх дверях клямку: зачиняй за собою дверi, а клямка зовнi сама заходить на прибоКць, i хто не пiдiйде до порога, бачить, що нiкого нема дома. Коли до дядька Володимира хто звертався з позичкою, вiн спочатку ставав глухим, а далi або мовчав, або таке молов, що хоч святих винось iз хати. Навiть у 1921 роцi, коли в нас люди орудували мiльйонами, в дядька Володимира, як вiн казав, не було за душею i щербатоП копiйки. - Куди ж ви Пх, Володимире, дiваКте: чи солите, чи квасите, чи свiжими поПдаКте - iнодi, пiд чаркою, допитувався дядько Микола. Тодi дядько Володимир тетерiв, корячкуватився, задихався вiд обурення або довгий час видобував iз себе "е-е-е" i захищавсь од напасника пiднятою карлючкою вказiвного пальця. Але дядько Микола знав, як можна обiрвати й це "е-е-е". Вiн безневинними очима дивився на дядька Володимира, похитував головою, а далi прихилявся до його. вуха: - А по селi, чуКте, пiшов розголос, що ви грошi мiрками мiряКте. Вiд такого дядько Володимир одразу червонiв, наче квiтка, хапався за шапку i тiкав додому. Найцiкавiше було послухати десь у бесiдi розмову дядька Володимира з дядьком Миколою. Дядько Володимир, випивши чарку, ще бiльше прибiднювався, а справжнiсiнький злидар дядько Микола ставав багатим, як цар. Вiн i схожий був на останнього нашого iмператора, тiльки мав бiльшi вуса i душу. - Хiба в цьому роцi жито? - пiдпираючи рукою голову, так печалився дядько Володимир, що здавалося, сльоза от-от капне у миску з варениками. - Однi одвiйки та житець, а не жито. - А в мене ж вродило як! Зерно хоч на оберемок, наче дрова, клади, - не моргнувши оком, говорив дядько Микола. - Давно в моПй клунi не було такого раю. - Везе ж декому, - на широкий вид дядька Володимира виходила заздрiсть. - А тут аж в очах тьмiК: одна бiда йде з подвiр'я, а свiжа входить у ворота. Нiчого нема тобi нi вiд мiсяця, нi вiд сонця, нi вiд корови набiлу, нi вiд свинi ратицi. Навiть моя чорна льоха пiдвела: опоросилась i почавила приплiд. - Невже увесь почавила? - щиросерде дивуКться дядько Микола, наче й не знаК, що Володимирова льоха притовкла тiльки одне порося. - Вважайте, що весь, до останньоП шерстинки, - ще бiльше печалиться дядько Володимир i накриваК очi повiками. - Та й скiльки тих поросят було? У мене й свинi норовлять перейти на коров'ячий приплiд. В дядька ж Миколи брови хитрувато пiдстрибують угору i аж тремтять од прихованоП радостi: - А моя ж ряба, чуКте, наче кролиха, стараКться: як не чотирнадцять, то шiстнадцятеро приведе, i всi мов линки. - Шiстнадцятеро!? - вражено вигукував дядько Володимир. - Та що ви, Миколо!? Та не може бути! - Хiба вам далеко ходити - попитайте моПх вуличан. Вони теж усi завидують менi, як i ви. Та що вуличани - дiдич з Лiтина приходив, калиткою пiвдня трусив над моПм вухом - усю грошву вiддавав за льоху, а я ПП i за торбу червонцiв не продам. - Гм, фортунить же вам, та ще як фортунить - саме щастя над вами торбою трусить. - От цього я вже не бачив. А чого не бачив, казати не буду, - пускав дядько Микола шельмувату посмiшку на пiдборiддя. - I куди ж ви дiваКте своПх поросят?-нетерпеливився дядько Володимир. - I на торг вивозимо, i самi Пмо, бо в мене всi якось позвикала до поросятини. Яким би я був господарем, аби вставав чи лягав без неП? I всi, крiм дядька Володимира, починали смiятися, бо знали, що на снiдання i вечерю в дядька Миколи парувала сама картопля... Володимировi ж дiти мали зовсiм iншу вдачу i, де можна, пiдсмiювались над хитруваннями своПх батькiв. Ось i зараз Гива припав до щiлини брами, а далi тихенько засмiявся: - Пiшов мiй батечко з горохом на торг, оце повернеться тiльки ввечерi. - А чого аж увечерi? - Та вiн ранiше нiяк не складе цiни на той горох, правитиме за нього, як за чорний перець, - i малий молотник почав заганяти кучерi в шапку. - А тобi не кортить на торг? - Перекортiло. Наторгувався, - похмуро кажу я, згадуючи своП злощаснi "Три торби реготу". Гива пильно подивився на мене й розсудливо сказав: - А твоКму, хлопче, лиху, коли крепко подумать, можна зарадити. - Зарадиш, коли в кишенi й вiтер не хоче свистiти, - безнадiйно зiтхнув я. - Знову був поткнувся на вишки, знайшов нове гнiздо зозулястоП, а пiд нею, хитрюгою, вже курчата прокльовувались. - I ти не понiс Пх крамаревi? - засмiявся Гива. - Нi, побiг до хати. Ото була радiсть! Мати вже думала, що тхiр або собака з'Пв зозулясту. - А ти дуже хочеш мати книжки? - I не питай, - посмутнiшав я. - То ми розживемося на них, - заскакали бiсики в насмiшкуватих очах Гиви. - Ось я тобi на самий Великдень справжню кумерцiю зроблю. - На великдень? - Еге. Оцей рудий дiдько, що продав тобi "Три торби реготу", на великдень бере не тiльки цiлi крашанки, але й битки: вiн дуже ласий до яКць - накришуК Пх у миску, солить i Псть ложкою, наче кашу. Сам бачив! - Ну i що з того? - нiяк не можу второпати, куди тягне Гива мотузочок. - Що? От за великоднi битки й накупуКш собi книг. - Де ж я цих биток наберу? - Натовчемо на цвинтарi! - впевнено каже Гива. - Я тобi до великодйя зроблю вощанку, i ти нею роздобудеш цiлу торбу крашанок, що торбу - цiлiсiнький мiшок! - Не треба менi мiшка. - Ну, це вже сам дивись, скiльки тобi треба. Головне - я тобi зроблю справжню кумерцiю, а не те що куп, то й луп! - засмiявся i махнув цiпом Гива. У великоднiй четвер ми в нашiй клунi потайки взялись за роботу. Гива обережно циганською голкою висвердлив у крашанцi дiрочку, застромив у неП стеблинку метлички та й висмоктав бiлок i жовток. Далi ми, вже в Гивинiй хатi, розiгрiли грудку воску i, щипаючи його, почали розкатувати тоненькi-тоненькi ниточки. Ми ними наповнили порожню крашанку i поставили ПП нiском донизу бiля вогню. Коли вiск розтопився, крашанку охолодили, покрасили i запишались: вощанка вийшла на славу! Начувайтесь тепер крамаренковi книги - не минете моПх рук!.. Ось i великдень зверху задзвонив у всi дзвони, а низом розстелив веснянки. У церквi вистоювала старiсть, бiля церкви стрiчалися молодiсть i любов, а пiд ними бавилося наше дитинство. Бiля могутнiх прицерковних ясенiв я зустрiвся з Гивою. Вiн кинув угору вiП i брови, покосував на мою вощанку й пошепки запитав: - Торбу захопив? - Для чого? - А куди будеш класти битки? - В кишеню. - Ет, нема в тебе, як говорить Юхрим, сображенiя розуму. Скiльки Пх у кишеню покладеш? Та й потовчуться вони там на кашу. Я хотiв тобi справжню кумерцiю зробити, а ти... - i вiн невдоволено обертаКться до своПх товаришiв. Першим до мене пiдскочив Миколин Iван. Вiн мiцно затис у руцi крашанку, пофарбовану вiдваром вiльховоП кори, i жваво запитав: - ПотовкаКмось? - Та нi, почекаю, - неохоче кажу, бо хiба ж можна зобидити свого сусiда? Як-не-як, а в мене ж вощанка. - Кого ж ти чекатимеш? Може, вчорашнього дня? - смiКться Iван. Вiн уже встиг набити повну кишеню биток. - Може, тремтиш над своКю? - показуК одним оком на мою вощанку. - Чого менi тремтiти? - А може, вона тебе родила? - хихикаючи, допiкаК оцупкуватий Iван, а навколо його веселоП кирпочки вибиваються i зникають двi ямки. Я починаю сурмонитись: - Коли так, тримай свою! - Тримаю i тремчу! - смiливо пiдставляК кулак зi своКю крашанкою. Я злегка б'ю по Iвановiй крашанцi, але нi його, нi моя не пiддаються. Тодi я б'ю сильнiше, - i павучки трiщин розповзаються i по моПй, i по Iвановiй вощанцi. Ми спочатку з жалем дивимося на руПни своПх хитрувань, а далi починаКмо смiятися - Iван веселiшаК, а я сумнiшаю, бо вiдразу пропала надiя на книжки, що лежать собi помiж залiзяччям, синькою i манiйкою, не знаючи, як за ними краКться чиясь душа. Навiть справжня Гивина кумерцiя не допомогла. Як не везе, то не везе! Тому й довелося менi сьогоднi звернутися до колишнього пiдписаря Юхрима Бабенка, якого люди поза очi звали пройдошним, шалапутним, слизькооким i розпронесучим сином. Та це не заважало Юхримовi думати про себе, що вiн розумнiший за всiх у селi, i чекати свого часу. Вiн усе хотiв вирватись у будь-яке, аби тiльки начальство i, де мiг, спiдтишка кусав i оббрiхував отих керiвникiв у свитах i шинелях, що, ледве вмiючи розписатися, у революцiю розписувалися за нову владу своКю кров'ю. Њдине, що мав гарного Бабенко, - то це почерк. Дивно було, як артистично красивi лiтери вмiщували рiзну погань, що вимiзковувала Юхримова голова. Зараз Юхрим, хизуючись пiдписарською вченiстю, пишаКться серед парубкiв, лускаК насiння i пiдсмiюКться над дiвчатами, що, спiваючи, "садять василя" - зiлля юностi. Це тiльки в пiснi таке може бути, що першим часом дiвчина садить квiтку кохання, другим часом поливаК, а третiм - уже бере цвiт у свiй вiнок молодостi i з ним iде до судженого. - Дядьку Юхриме, - з опаскою торкаю парубка за не простецьке, а з мудруватим вирiзом галiфе, в кишенях якого вмiстилося б по доброму поросятi. Тодi саме у нас пiшла - мода на галiфе - чим бiльше, тим краще. - Ти язиком говори, а рукам свободи не давай: вони у тебе земляничним милом не пахнуть. - Юхрим застережливо пiднiмаК палець правоП руки, а лiвою поправляК своК зобиджене галiфе. - Чого тобi, нечестивцю? Може, по параграфу похристосуватися хочеш? - Нi, - розгублено дивлюся на округленi щоки й пiдбiрчастi уста парубка. - Так чого ж притирився? Яке соображенiе розуму мав? - сам з задоволенням прислухаКться до своКП мови. - У вас книжки е? --Прочотнi чи з розмишленiями? - Нi, може, К без розмишленiй. - Усе в мене К, але що тобi до того, иуцьверiнку? Сватами ж ми, розкидаю мiзками, не можемо бути. - А чого? - смiливiшаю я. - Може, на чомусь i зiйдемось? - Хiба що на ремiнцевi, - веселiшаК парубок. - Соскучився, натурально, за ним? - Не дуже. I якi у вас К книжки? - Возможнi i навiть невозможнi, - щось згадуК Юхрим i гигикаК. - Але я знаю, що тобi найбiльше пiдiйдуть "Пригоди Тома СойКра". I вони К в дядька Юхрима. У мене аж у грудях тенькнуло, бо скiльки я чув про тi незвичайнi пригоди, аж ось i напав на Пхнiй слiд. У моПх очах починаК жалiснiти прохання, i я пiдробляю своП слова пiд Юхримовi: - Дядьку, а ви менi, натурально, не можете дати "Пригоди Тома СойКра"? Возможна чи невозможна така возможнiсть? Але цим старанням я тiльки пошкодив собi: Юхрим одразу набурмилився, а голос його заскрипiв, мов хвiртка: - Насмiшечки, заводiяко, починаКш сооружати над старшими? Де ти взявся такий дзигльований? Гляди, щоб зараз мулько не стало тобi! - Якi насмiшечки? Що ви, дядьку! Хiба можна насмiхатися над старшими, та ще у великоднi свята? Мова моя була, напевне, такою щиросердою, що Юхрим трохи заспокоПвся, - Њ ж такi недоколиханi, що не мають анi поняття, анi елеганцiП, а тiльки й соображають насмiшечки собi, - на когось гнiваються очi й уста, окантованi грубими пружками. - Еге ж, - погоджуюсь я. - То дасте менi "Пригоди Тома СойКра"? - А нащо вони тобi? - Читати. - Читати? - знизуК вузькими плечима парубок, неначе я щось несусвiтне сказав, i вибираК з жменi .соняшникового насiння одну гарбузову. Вона наводить його на якусь думку, i вiн нахиляКться до мене : - Добре, дам тобi, пуцьверiнку, почитати книгу, але принеси за це в подяку дядьку Юхриму чотири склянки гарбузового насiння. Мiряй точно, бо я перемiрятиму. У мене так, на шармака, не вискочиш. Надiя моя розповзаКться по цвинтарi, але я хапаюсь за ПП клаптi: - Дядьку Юхриме, то я вам це насiння, може, восени принесу, бо де його тепер дiстанеш? - До осенi й книжка полежить, не бiйся, мишi ПП не струблять. Пам'ятай: дядько Юхрим, натурально, полюбляК смажене гарбузове насiння. - Вiн одвертаКться од мене, дженджуристе поправляК галiфе, картуз i починаК скалити зуби до дiвчат. А ти стiй на цвинтарi i ламай собi голову, де дiстати насiння Юхриму, бодай вiн однi гарбузи мав од дiвчат. Нi, таки невезучим народився я, та й годi. Недарма ж каже мати, що хто вродиться в маП, то все життя буде маятися. I на якусь часину померх мiй великдень, аж поки я не забрався з такими ж, як сам, збитошниками на дзвiницю. Отут ми вже порозкошували бiля дзвонiв, i вуха залишились цiлi: на великдень навiть дзвонар шануК нашi вуха й чуби... Одразу ж пiсля свят я помiтив, що мати, перед тим як надiти блузку, пiдперiзуКться чимсь полотняним, схожим на довжелезну вузьку торбину. - Мамо, що то ви носите? - здивувався я. - Це такий жiночий пояс? - Дурненький, - посмiхнулася мати, одвернулась i швидко зав'язала свiй химерний пояс. - Скажiть, мамо. - Що ж тобi казати? Це отак я вигрiваю на собi гарбузове насiння. - Гарбузове? - про всякий випадок недовiрливо поглянув на матiр, - чи не дiзналась вона про мою розмову з Юхримом, а тепер i пiдсмiюКться надi мною? Бо в нас i дома, i в селi нiколи не переводилась насмiшка i перець на язицi. - Тож сказала, що гарбузове. - Воно захворiло чи як, що треба вигрiвати? - обережно випитую, щоб не попастись у сильце. - Скажеш таке. Це для того виношую, щоб у ньому ранiше прокидалося життя i щоб гарбузи були бiльшими. Ти ж бачив, що в нас гарбузи, як пiдсвинки, лежать? - Бачив. - Тож-бо й воно: вигрiвання дуже пособляК. Але мене не так зацiкавило вигрiвання, як саме насiння. От аби мати загубила пояс, то мав би Юхрим що трощити, а я читати. I закружляли моП думки навколо пояса, мов нетля бiля вогню. Я знав, що це крутиться ота сама безтолоч, яка не виходить "он звiдти", але вже не мiг нiчого зробити з собою. I, може, довго б я мудрував бiля того пояса, аби раптом не пофортунило менi: сьогоднi мати почала дiставати з комори, з скринi, з сипанки, з-пiд сволока i навiть з-за божницi своП вузлики. В них лежало все те, що далi зiйде, зацвiте, закрасуКться й перев'Кться по всьому городi: огiрки, квасоля бiла, ряба й фiалкова, безлуский горох, турецький бiб, чорне просо на розвод, кукурудза жовта й червона, капуста, буряки, мак, морква, петрушка, цибуля, часник, наут, соняшник, крученi паничi, нагiдки, чорнобривцi, гвоздика i ще всяка всячина. Мати радiсно перебирала своК добро, хвалилася його силою i вже бачила себе в городi посеред лiта, коли ноги веселить роса, а очi й руки - рiзне зiлля. Я теж у думках забирався в горох або нахиляв до себе спiвучi макiвки, та це не заважало менi найбiльше придивлятися до вузликiв iз гарбузовим насiнням. Вони були чималi, i дещицю можна було з них надiбрати. Щоб не дуже старатися самому, я попросив трохи його у матерi, але вона, поскупившись, дала менi лише одну пучку: - Бiльше не можна, Михайлику, бо це насiння! В ПП устах i душi "насiння" було святим словом. I хоч не раз вона нарiкала на свою мужицьку долю з ПП вiчними супутниками - нестатками й злиднями, проте нiчого так не любила, як землю. Мати вiрила: земля усе знаК, що говорить чи думаК чоловiк, вона може гнiватись i бути доброю, i на самотi тихенько розмовляла з нею, довiряючи своП радощi, болi й просячи, щоб вона родила на долю всякого: i роботящого, i ледащого. Коли на городi з'являвся перший пуп'янок огiрка чи зацвiтав повернутий до сонця соняшник, мати брала мене, малого, за руку i вела подивитися на це диво, i тодi в блакитнавих очах ПП назбирувалось стiльки радостi, наче вона була скарбничим усiКП землi. Вона перша в свiтi навчила мене любити роси, легенький ранковий туман, п'янкий любисток, м'яту, маковий цвiт, осiннiй гороб i калину, вона першою показала, як плаче од радостi дерево, коли надходить весна, i як у розквiтлому соняшнику ночуК оп'янiлий джмiль. Вiд неП першоП я почув про калиновий мiст, до якого й досi тягнуся думкою i серцем... Забувши за мене, мати починаК тихцем розмовляти з насiнням, одне вихваляючи, а друге жалiючи або навiть гудячи. - Ой гороше, гороше, чого ти минулого лiта допустив до себе черву? - докоряК вона добiрним горошинам. - Гляди в цьому роцi не зроби такого. А ти, бобе, чому почорнiв, яка журба тебе поПдом Псть?.. З двору входить дiдусь, вiн дивиться, що робиться на столi, й посмiхаКтся: - Почалось бабське чаклування. - Тату, хiба можна таке казати? - аж нiби страхаКться мати. Џй i досi вдивовижу, що дiдусь не так тримаКться землi, як свого ремесла. - Не можна, не можна, - одразу ж погоджуКться свекор. В цей час на вулицi гуркоче пiдвода i коло наших ворiт зупиняються вимиршавленi конi. Дiдусь придивляКться до селянина, що злазить з воза, i добродушно глузуК: - I ми, коли подумати, люди не простi: до нас теж мiнiстри заПжджають! - Якi мiнiстри? - одразу стрепенувся я, надiючись почути щось цiкаве. Дiдусь тицяК пальцем у вiкно: - Бачиш он дядька в постолах, що вiдчиняК ворота? - Бачу. - Це i К мiнiстр. - Таке скажете! - смiюся я. - Ти не смiйся - справжнiсiнького мiнiстра бачиш, - запевняК дiдусь. - Кажiть! Хiба я не читав i не бачив у журналi "Нива", якими були мiнiстри? - А про таких не читав, i в журналах Пх не друкували. - Дiд виходить з хати, а за ним вибiгаю й я, бо ж не кожний день до нас приПжджають мiнiстри, якщо не вигадуК дiдусь. Незнайомий розумноокий селянин сердечно здоровкаКться з дiдом, питаКться про його здоров'я, а далi мова йде про погоду й озимину, про невiдомих менi людей, про розруху, голод на Пiвднi, полiтику, бандитiв i загряницю, яка все неситим оком поглядаК на нас. Нi, з якого боку не придивись, не схожий дядько Стратон на мiнiстра. Нарештi вiн питаК дiда, чи той не доведе йому до пуття дерев'яного плуга. - Дерев'яного? - перепитав дiдусь. - А де ж на залiзного розживешся? - нахмурився дядько Стратон. - Пiшло тепер усе залiзо на смерть людську, а на життя нiчого не залишилось. - Це правда, - зiтхаК дiдусь. - Де тiльки не лежать нашi дiти з залiзом у грудях... - Трьох братiв мав i нi одного не дочекався з вiйни. Найстарший аж у ФранцiП загинув. Та журба журбою, а орати-сiяти треба. Ми пiдходимо до воза, на якому лежить саморобний плуг. I корпус його, i градiль, i колiшня - усе зроблено з дерева. Я уперше бачив такого химерного плуга. - Рiдке жито, - по-своКму говорить дiдусь. Усе, що не подобаКться йому, вiн зве рiдким чи безкорiнним. - Хiба у вашому селi нема доброго майстра? - Такого, як ви, немаК. Дай комусь, то вiн з дерева наробить трiсок, того й приПхав до вас. -Доведеться пособити чоловiку, - трохи зневажливо махаК рукою на плуга дiдусь. - Лемiш i чересло знайдуться в тебе? - Лемеша не маю, а чересло, може, з австрiйського багнета зробити? Вiн з доброП сталi варився. - Бодай нечистi Пх на тому свiтi в смолi варили, - когось кляне дiдусь. А я знаю, що це стосуКться iмперiалiстiв i мiлiтаристiв, тiльки не знаю, яка мiж ними рiзниця. Коли дiд пiшов у майстерню розшукувати щось на лемiш, я тихенько сказав дядьку Стратону: - А дiдусь, як ви приПхали, хотiв посмiятися з мене... - i замовкаю. - Як же вiн хотiв посмiятись? - здогадався запитати мене дядько Стратон. - А ви не будете сердитись, коли скажу? - Та, мабуть, не буду. - Вiн казав, що ви були аж мiнiстром. - Таки був аж мiнiстром, - посмiхнувся чоловiк i поглянув на своП постоли. Я пильно дивлюсь на нього, але не схоже, щоб надi мною глузували. - I де ж ви тодi були мiнiстром? В Санкт-Петербурзi? - Та нi, трохи ближче, - мружиться дядько Стратон. - Тодi у КиКвi? - Нi, ще ближче, - грають очi i всi дванадцять золотистих цяток, що весело розмiстились на чоловiчках. - Тодi у Вiнницi? - зовсiм розчаровано дивлюсь на дядька Стратона. - Iще ближче: у своКму селi! - I що це за мода пiшла в дорослих - обманювати малих, - кажу я ображено й, махнувши рукою, повертаю до хати. Але на моК плече лягаК цупка рука дядька Стратона. - Почекай, неймовiрнику, нiхто й не думав тебе обманювати. Я сущу правду кажу тобi, хлопче. То по столицях жили панськi мiнiстри, а ми були мужицькими. - I ви були з ними заодно? - Нi, ми були проти них. - А в що ж ви зодягались? - В те, що мали: однi в кожухи, другi - в киреП, третi - в свитки, четвертi - в чумарки. Хто мав чоботи - носив чоботи, а хто й у постолах ходив. "Скiльки свiта, стiльки й дива!" - сказала б на це моя мати. - I за кого ви були? - питаюсь я далi. - За свою селянсько-бiдняцьку республiку. - Вона великою була? . .. - ТроК сiл i два хутiрцi. Та нiмцi, австрiяки й гетьманцi мали з нами клопiт: ми нiкого не пускали до себе, поки нас не розбили. А як розбили, то лiси стали нашою республiкою. - А тепер ви, дядьку Стратоне, вже не мiнiстр? - Нi, тепер я комбiдчик, - весело смiКться дядько Стратон. Таки, видать, вiн анiтрохи не журиться, що позбувся свого мiнiстерського звання, не так, як дехто тепер. З дядьком Стратоном ми прощаКмося вже друзями, вiн запрошуК мене приПхати з дiдом у ПхнК село. Там i досi стоПть хата, де збирались усi мужицькi мiнiстри, а Пхнiй прем'Кр-мiнiстр тепер головуК - аж у повiтовiй споживспiлцi. Тiльки дядько Стратон поПхав додому, до нас надiйшов титар. Дiдусь говорить, що вiн тлустий, мов гуска восени, а ходу маК качину. Згадавши це, я одразу веселiю, а титяр, ворушачи капшучистими губами, пiдозрiло зиркаК на мене. Далi, смиренно зiтхаючи, вiн одразу починаК нарiкати на тонке дiло - полiтику. Церковний староста вважаК себе неабияким полiтиком, бо заглядав у газету, яку виписуК пiп, i навiть вихопив з неП десяток не зрозумiлих нi йому, нi людям слiв та й лiпить Пх, де треба й де не треба. Вiд мiжнародностей вiн переходить на гас i сiль, яких не докупишся тепер. - Чи то за бiльшовикiв парадоксально море пересохло, чи ту сiль Антанта по тезисах до буржуазiП вивезла? - цюкаК i цюкаК своК. Але й дiдусь теж делiкато вцюкнув його: - А ви так зробiть по тезисах: воли - у вiз та й парадоксально до моря. Там усе взнаКте, ще й солi додому привезете. Титаревi не подобаКться, що дiдусь перехоплюК його вченiсть, i починаК говорити без неП: - ПоПдеш по шерсть, а вернешся стриженим, бо таке врем'я: нiде нема нiякiсiнького порядку. Та як вiн може бути, коли тепер не те що солi - навiть народу не стало. - Та схаменiться, чоловiче! Чого ви такi смутки висипаКте серед бiлого дня? - почав дiд совiстити старосту. - Де ж це, по-вашому, подiвся народ? - Попитайте про це в бiльшовикiв. То колись усi були люди, а тепер стали - куркулi, середняки i злиднi. - А за помазаника божого ви не бачили злиднiв? Чи тодi навiть кози в золотi ходили? -Кози тодi не ходили в золотi, - вiдводить насмiшку титар, - але що було моПм, то було моПм, а тепер нiхто не добере, де моК, де твоК, а де наше. Он уже Себастiян комбiдчикам нарiзав Iльцовщину, то чи не буде йому, як змiниться власть, нарiзки на одному мiсцi? - Все може бути, - погоджуКться дiдусь. - Iнодi навiть за довгий язик буваК сяка-така нарiзка на iншому мiсцi. - Та я не проти, щоб нарiзали Iльцовщину - то помiщицька земля, - хитруК титар. - А от як предкiвську почнуть рiзати... - Далеко наперед ви пустили кури... з якимсь дiлом чи з полiтикою прийшли до мене? Титар насуплюКться, крутить головою i зiтхаК: - Та треба зробити круг колiс, тiльки така у мене бiднiсть... - То чом ви в комбiд не запишитесь? Там потроху допомагають незаможникам, - глузуК дiдусь, а обличчя титаря береться сизуватим рум'янцем. В цей час на порозi стала мати. Вона окинула поглядом подвiр'я i пiшла до сусiдiв. А менi цього тiльки й треба: я одразу дзиг до хати розшукувати гарбузове насiння. Воно, чекаючи свого часу, лежало на коминi. Видивившись у вiкна, я розгорнув обидва вузлики й у тривозi подивився на добiрнi, обведенi обiдками зерна, що дихали прозорою i легкою лускою. I чому тепер не осiння пора, коли гарбузи б'ють прямо об землю, а потiм з Пхнiх золотистих пазух вибирають слизьке насiння? Хто б тодi помiтив отi чотири склянки, якi треба занести Юхриму? А от як зараз?.. Вузлики ж чималенькi. Може, якось усе й обiйдеться? Я знаю, що мене варто за такi думки вiдбатожити, але не можу перебороти спокуси. Скочивши на долiвку, взяв iз мисника гранчасту склянку i, холонучи, почав на печi намiряти насiння - двi склянки в одну кишеню, двi - в другу. Воно менi здалося напочатку пекучим i важким, наче камiння. Далi залишилось навхрест зав'язати вузлики i покласти точнiсiнько так, як вони лежали. Коли я знов опускаюсь на долiвку, з божницi на мене строго дивиться i свариться пучкою сивий бог-отець - Кдиний свiдок мого грiхопадiння. З острахом i невеселою радiстю, що пробивалася крiзь усi тривоги, я вискочив на весняну вулицю, де кожна калюжка тримала в собi клапоть сонця. Воно зараз на всi боки мiрками розсипало тепло, розтрушувало промiння, i в ньому так веселiли блакитнавi хатки, наче хтось запрошував Пх до танцю. Пiд тинами вже вилазила кропива й дурман, а над тинами набухала й прозорилась глеКм вишнева брость. Думаючи про своК, я виходжу на другу вулицю i в цей час збоку чую неласкавий чоловiчий голос: - Бог дасть, жiнко добра. Бог! Вiн багатший за нас. Цi слова приглушуК гарчання собаки i важкий брязкiт ланцюга. Я оглядаюсь на подвiр'я, обнесене глухим високим частоколом, де затих голос чоловiка, щоб його продовжував собачий гавкiт. Крiзь нього я чую ще iз сiней: - Звiдки ж вони? - Та нiби з Херсонщини, - байдуже вiдповiв перший голос. - Швендяють усякi, а ти подавай i подавай, як не скибочку, то картопельку. - Коли вже цей розор закiнчиться? З двору наполохано виходить у рам'П, у розтоптаному взуттi глибокоока, ще молода жiнка, ПП погляд шукаК землi, а розгонистi брови летять угору. Збоку до неП тулиться босоногий без картузика хлопчак, Пхнi страднi, виснаженi обличчя припали темiнню далеких дорiг i голоду. Жiнка зупиняКться навпроти мене, потрiсканими пальцями поправляК хустку, а в ПП чорних очах закипають темнi сльози... Я й досi пам'ятаю того, хто пожалiв ПП материнству, ПП дитинi скибку насущного хлiба. Це був багатий i богомiльний чоловiк, через руки якого проходили голодом пригнанi катеринки, петрики, золотi iмперiали i срiбнi карбованцi з великими головами дрiбного царя. Я й досi пам'ятаю опасисту постать цього дукача. Вiн мав святовиду голову й бороду, в нього завжди добре родили поля, луги, лiсовi загороди - i тiльки пiд перелогом лежала одна душа. Лише тому, що вiн уже помер, не називаю його iменi... Жiнка, схрестивши руки на грудях, боязко озирнулась, шукаючи дворища, яке б не ощирилось на неП собарнею, а дитя недовiрливо, спiдлоба дивилось на мене. На його тонкiй шиП похитувалась заважка голова, що вершилась збитими хмелястими кучерями. I тут я згадав про своК насiння. Вийняв жменю i подав малому. Вiн обома ручатами схопив зернята, а потiм поглянув на матiр. Та кивнула головою i зiтхнула точнiсiнько так, як iнодi в недобру годину зiтхала моя мати. Потiм я висипав у подiл сорочечки хлопчака насiння з однiКП кишенi i взявся за другу. Але жiнка зупинила мене. - Спасибi, дитятко, не треба бiльше, ой, не треба, - прихилила до мене скорбнi очi, розгонистi брови, i я на своПй щоцi почув дотик ПП уст i слiз. - Хай тобi, дитино, завжди, завжди добре буде помiж людьми. Мене так вразили ПП сльози й слова, що я теж мало не заплакав з жалю... А може, то не жiнка, а моя глибокоока селянська доля тодi прихилилася до мене!?. Вона, ще раз обвела мене своПм скорбним поглядом i пiшла з дитям прямо на мою вулицю. Мiж вишняками раз i вдруге майнула ПП хустка - i вже нема нi жiнки, нi ПП глибоких очей, нi дитяти з хмелинами кучерiв. А я, наче з сну, виходжу з людського страждання i довго дивлюся йому вслiд. З подвiр'я дукача виходить довжелезна чорна свиня, на ПП шиП погойдуКться дерев'яна колодка. I на нiй, i на мордi, i на ратицях свинi гусне картопляна товч. "А ти подавай i подавай, як не скибочку, то картопельку", - знову заскрипiв голос дукача, i я з огидою пiшов од височенного частоколу i глухих ворiт... А от куди менi далi подiтися? Чи повернути додому, чи йти до Юхрима Бабенка. Може, й розщедриться вiн i за двi склянки насiння дасть почитати книгу? Догнав чи не догнав, а побiгти можна. I я вже бiжу з вулички у вуличку, а назустрiч менi вiтрець кидаК зеленi вербовi галузки i сонячне снування, що ворушиться в гiллi. Юхрима я застаю на другiй половинi хати. Зараз вiн уже не в галiфе, а в буденних потертих штанях сидить на лавi i вказiвним пальцем правоП руки вибиваК не то стогiн, не то гарчання iз балалайки, ще й допомагаК Пй ногами i спiвом: Отчего ты карапет, Оттого, что денег нет. Отчего же денег нет? Потому, что карапет. Бiля Юхрима на столi стоПть велика, як горнятко, чорнильниця, з неП стирчить товста з обгризеним кiнцем ручка, а осторонь од них лежить кiлька списаних аркушiв паперу. Напевне, Юхрим i зараз "строчить" якийсь матерiал, а щоб краще строчилося, вiн ще й музикою бавиться. Побачивши мене, старий парубок вiдкинув чуприну набiк, оголив набухлу жилу на чолi й засмiявся: - От i гарбузове насiння, соббражаю, само по всiх параграфах прийшло до хати! Вгадав, пуцьверiнку? "Чого йому так сподобалось звати мене пуцьверiнком?" Юхрим бачить, що я мовчу, перепитуК: - Вгадав? - Трохи вгадали - пробурмотiв я. - Чого ж трохи? - дивуКться парубок. - Бо так вийшло. - Що ж у тебе вийшло? Не чотири склянки, як вище скааато було? - округлились Юхримовi очi. - Тiльки двi. - Тодi ти теж трохи не вгадав: з цього пива не буде, натурально, дива! - насупився Юхрим, мотнув головою i знову почав мордувати балалайку. - А може, ви решту до осенi почекаКте? - слово в слово повторюю маминi слова, коли вона згинаКться перед крамарем з мiстечка. - Iч, який вiн кебетний! Восени я сам понятiя знайду, де брати насiння, - безжалiсно вiдрiзаК старий парубок, не дивлячись на мене. То що менi залишаКться робити? Чи слухати бiль i вищання струн, чи "бувайте здоровi" й через порiг? Я надiваю картузик, обертаюсь i клацаю клямкою. - Почекай, пуцьверiнку! Дай подивлюся, що в тебе за насiння! - раптом так репетуК Юхрим, наче я оглух вiд його музики. Вiн пiдходить до мене, запускаК руку в кишеню, кидаК насiнину до рота. Вона тiльки хруснула, i вже одна шкаралупа поповзла з окантованоП губи на Юхримове пiдборiддя. - Нiчого, лускати, натурально, можна. То я, де вже моК не пропадало, дам тобi за нього почитати казки. А "Пригоди Тома СойКра" вiзьмеш, коли розбагатiКш. По руках? - То давайте свою! - одразу веселiшаю я. Юхрим подаК видовжену долоню, я б'ю своКю по нiй i примовляю: - За "Пригоди Тома СойКра" - двi склянки тепер i чотири восени. - Не будь циганською дитиною, - припиняК торг Юхрим. - Кожна книга маК в свiй час свою цiну. - А може, ви менi дасте "Пригоди" хоч на один день? - I не проси, i не моли! - вперся Юхрим, наче кiлок в огорожу. - Береш, натурально, казки? - Беру, натурально, - ще раз ляпаю по руцi парубка. А вiн витрушуК з моКП кишенi насiння, потiм з укованоП залiзом скриньки дiстаК книжку ще й великодушно примовляК: - Бери та знай по всiх параграфах мою добрiсть. За скiльки ти прочитаКш казки? - Днiв за чотири. - Тодi в недiлю i принось. Не забудеш, що в недiлю? - А хiба ви в недiлю не пiдете на гульню? - Зранку до обiднi, натурально, буду вдома. Пам'ятай: не принесеш впору, буде бiдним твоК офiцiальне мiсце, - злiшаК його вид, наче я вже встиг утаПти книгу... Побоюючись навернутись на материнi очi (а що, як вона кинулася до насiння i тепер тiльки й чекаК мене?), я подався в долинку до Штукового ставочка, де вода розгойдано гралась у пiжмурки з сонцем, хмарами, тiнями i вiтерцем. На нiй iнколи скидалася риба i розкручувала кола аж до самоП кладки, що одним кiнцем трималась на з'Пждженому колесi, а другим - на березi. Зараз нiхто не прав шмаття, тому я витягнув кладку, зручнiше вмостив ПП на пiсочк