рище i вже комусь несе своП сльози й голосiння: - Прости мене, людино добра, що не зарятувала тебе... Прощай i прости... Прощай i прости... Магазаник почув чийсь тихий заспокiйливий голос i, щулячись, вилiз на горище, яке все перехитувалось у нерiвному свiтлi восковоП свiчечки. I краще б вiн не бачив того, що побачив, бо Пiрвердла страху одразу вбуравилися в його мозок, в нутро, а страшнi дiя минулi роки глянули на нього очима пораненого, який лежав, Дiййстивши руки на грудях. - Невже так мiг перемiститися час?! З хуртовини вiсiмнадцятого нагишов зимовий день, коли державна варта вiшала молодого командира, що мав i гарне прiзвище, i такi очi, якi, напевне, й у снах не забуваються. I, йдучи на страту, вони ясно посмiхалися людям, наче й не журилися за життям. I ось тепер, через двадцять три роки, на Магазаника знову дивився Човняр, нiби вiн i не попрощався з бiлим свiтом. - Ти хто?! - скрикнув вiн. I тiКю самою, знайомою з вiсiмнадцятого року посмiшкою перекреслив, розiтнув його поранений. - Людина! А ти хто? Правнук Iуди? Чи пiдпомагач смертi?.. Не плачте, тiтко Василино. Хай вiн, грiшний, плаче, що не людиною, а фашистським прислужником став. I тодi жiнка почала клясти Магазаника: - Будь ти проклятий навiки, чорте зi свiчечкою! Щоб твоП готi i ранку не дочекалися! Щоб тобi прийшла вiдплата, як ка|Пюзi! Щоб моП сльози прибили тебе! Магазаник одмагаКться рукою вiд прокльонiв i, вже недопиуючись, хто вiн: командир, комiсар чи партизан, хрипко запитав: - Як твоК прiзвище? - I застиг у нелюдськiй напрузi. - Човняр, - насмiшкувато вiдповiв поранений, що горiв чи догорав у хворобливих рум'янцях. Магазанику забракло повiтря, вiн заточився од жаху, вiд коюсь вiдмахнувся, намацав ногою драбину i швидко почав спускатися з горища. Господи, невже це може бути? Невже отак можуть зiйтися роки? I невже вiн мусить пiд корiнь пiдтинати чийсь рiд? Невже вiн i тепер мусить стати пiдпомагачем смертi?.. I чого йому було приходити до цiКП павiженоП мантачiПицi? Краще б телембасився до Лаврiпа i його мертвого золота. А може, вiн нiкому не скаже, що побачив отут? Отак i зробить, якщо нiхто не присочив його у Васплиии. Вирiшивши це, Магазаник на якусь хвильку вiдчув полегшення, витер пiт з чола i скрадливо вийшов з оселi, бодай би нiколи не знав ПП. У сусiднiй хатi просвiчуКться вогник. Чи не почув хтось Пхнi розмови па горищi? Прислухаючись, пiдiйшов до плота, над яким ремствувало темне листя вишняка. Наче нiкого нема. Ще постоявши бiля плота, повернув до ворiт i, як стiй, зупинився: за ворiтьми насупроти нього з гвинтiвкою в руках стояв якийсь чоловiк. - Хто це?! - скрикнув, сахаючись убiк. Чоловiк ворухнувся, засмiявся: - Не впiзнали, пане старосто? Це я, Терешко. Стою собi коло ворiт, а прислухаюсь до хати, до якоП маю пiдозру. Що там у Василини на горищi робиться? Знову свердла страху проткнули Магазаника, а мозок заборсався, неначе в пастцi. Отак i приходить неминуче: не ти когось, то хтось тебе. Стискаючись од безвиходi й холоду, сказав чужим голосом: - У Василини на горищi лежить ваша здобич. Терешко стрепенувся: - Партизан? - Це вже самi дiзнавайтесь. - То я зараз!.. - Полiцай, наче ошпарений, крутнувся i побiг за своПми пiдбiчниками. I, вже звернувши на другу вулицю, Магазаник тоскно подумав: "А чого було не сказати, що то приймак Василини, i пiти а Тiщешком пиячити, щоб залити йому мiзки?" Та вже було пiзно. Торги iз совiстю закiнчено. Страх починав Пх, страх i-закiнчив. Яка це пекельна скла. Господи, якби кожна було заново почати життя! У тишi Магазаник чув, як гупав чобiтьми Терешко, а перед собою бачив очi пораненого, i завiянi човни на подвiр'П старого Човняра, i отой човник на хутiрському ставку,_ де завжди перечищаКться вода. Та не завжди перечищаКться наша дута. Ох, не завжди... XXII Коли на осiнь повернуло, то й ранок, немов дитя, не поспiшав вивинутись iз пелюшок туману. СтоПть Лаврiн Гримич бiля розрадистоП яблунi, що нависав рад криницею i тином, вдивляКться журним поглядом в оту жовту латку неба, за якою чаПться печать сонця, i гадки не маК, що до .хати треба принести води. Ще на лицях Лаврiна веснянками гуляв лiто, а в чуб уже забрела осiнь: як почали чужинцi полювати за Пхнiми синами, то й присипала приморозь голову чоловiка. Он i з Яринкою бозна-що скоПлось: стала у мiстi за шинквас i не журиться. Хто б мiг сподiватись на таке неподобство? А опрiч цього, ще й Лаврiн почав був iз чимсь критись од жiнки. Вкрадеться удосвiта розкопувати могилу, а Пжi пакуК повнiсiньку торбу. - Це ж для кого, чоловiче? - нарештi почала присiкуватись Олена. - Для себе, - неохоче пробурмотить Лаврiн, а обличчя його Вiдразу пiдкисне: мовляв, найшла про що говорити. ' ; - Щось ти нiколи стiльки не Пв. - Вiйна широкий маК рот, - стулить золото вiй i невдоводепо видибав з хати, забряжчить у сiпях своПм причандаллям та й хватопеком до дiвочого броду, до тiКП могили, що, як смуток, сивiв в степах. Дiвочий брiд в дiвочим, а чи не заходить Лаврiн до якоПсь удовицi? Хоч i рудий, i довгов'язий, i не дуже говiркий ПП чоловiк, та жiнка щось знаходять у ньому. Тiльки що? - Цибулю, - знизував на це плечима Лаврiн, -який мав справжнiй городницький талант. - I сiяну, i димку. Нi, щось таки дiКться з ПП чоловiком: уже двiчi й ночувати не приходив додому. - Забарився, то в степу бiля могили переночував, щоб якийсь Прупожер iз переляку не стрельнув. Воно, може, й так, а може, й не так! I коли нещодавно Лаврiн до опiвнiчноП години не повернувся до хати, Олена, торопiючи вiд страху, пiшла в степ до тiКП могили, яку розкопував ПП чоловiк. Задвiрками та городами вона вибралася в тиху зажуру похилоП отави i верб, що стояли над бродом, як жiнки у прощаннi, i плакали теж, мов жiнки. А може, вони й були колись жiнками? З дiвочоП вроди виросла калiна, то могла i верба зрости з материнського болю... СинимоП, синочки, де ви? Чи на землi, чи в землi? Плачуть похилi верби, мовчки плачуть, немов матерi, i мовчки плаче матiр, як исрба, хоча Пй iнколи й здавалось, що йде вона не стежинами болю, а стежинами сну. Обiрветься вiн- i все змiниться в свiтi: з лiсiв примчать ПП горбоноси красени, зi старостi вийдуть цi верби i мiсяць накине Пм, як дiвчатам, на плечi хустки блакитного шовку, та й вона помолодшаК пiд цвiтом молодих очей, пiд вечiрнiм закоханим вуркотiнням, що маК прийти до ПП синiв. Десь за рiчкою гримнув пострiл, несамовито хальтнув чийсь голос. ПолiцаП! З якоП нори ви повилазили, бузувiри й недовiрки, i чого вас отак потягнуло на кров людську, на життя людське? Ось i дiвочий брiд дихнув прохолодою, сонно зашемрав стрiлами очеретiв i шаблями татарського зiлля, а вода обiзвалася схлипом; ось i колишня сторожова могила заiмлилася. I лячно-лячно стало жiнцi в пустоширокому степу, над яким самотiв обведений золотавою вогкiстю мiсяць; вiн уже обникав усе небо i спускався з нього в свiй сон чи спочинок, якого тепер не мали люди. Пiдiйшовши до зарослоП полином могили, Олена зупинилася i тихо покликала: - _Лаврiне, де ти? Але нiхто не обiзвався. Нi на могилi, нi в ПП розкопанiй серединi чоловiка не було, тiльки лопата, ломик, довгий чудернацький нiж, молоток, скребачка, скальпель i кругла щiтка лежали на сухiй трушеницi, що мала вiдбиток людини. - Лаврiне! - скрикнула в розпачi, а свiт темно заверетенився довкола неП. Гострi жалi лезами безнадiП пронизували жiнку, i в тiло ввiйшло таке нездужання, що вона простягнула руки до степового марева i впала на могилу. Нiколи Олена не плакала за своПм чоловiком, а це не витримала. Безсовiсний, у таку тяжку годину кинути жiнку напризволяще, а сам десь на гульки! Завтра ж покине прояву - хай йому i городня цибуля, i могильне золото, а вона перейде жити до матерi. I навiть тепер Олена не дуже лаяла, не проклинала свого Лаврiна, а всi найгiршi слова посилала на голову невiдомiй окаянницi, яка зумiла звадити ПП довiрливого чоловiка, бо вiн такий, що i в спокiйну годину лiнувався примiрятися до вiдьомського кодла. ЗдаКться, навiть до неП, коли вона дiвувала, не дуже придивлявся. Бувало, причовпить до ПП садочка, нависне над нею гарячими вусищами i мовчить, як гриб у травi, - чи то думки, чи золото вусiв виважуК. Стовп iз очима, та й годi. I не витримаК вона: - Чого ти мовчиш, Лаврiне? - А я зорi лiчу, - посмiхнеться лагiдно-лагiдно i пiдведе голову в небо. - Хтось лiчить грошi, а ти зорi? - Кожному своК, - бережно прикрилить руками ПП плечi та й эяову мовчигь. Ото буде комусь iз таким нудьги на ввесь вiк. Тодi вона i в думцi не мала, що вiддасться за Лаврiна. А час минав. Вiдскрипiла возами осiнь, на санях вiд'Пхала зима, i вербовим човником до Пхнiх бродiи прiюилась носпа. З весною, одваджуючи хлопцiв, до неП щовечора почав приходити Лаврiн. I треба було б нагнати його, та чогось жаль було зобидити мовчуна, то й вистоювала в садочку до запiвнiчноП години, пiдсмiюючись над ним i дивуючись iз себе: гарне маК дiвування. Одного вечора, коли саме зацвiли сади, зiрвався шалений вiтер, i вишневий цвiт, накупаний мiсячним морехом, закружляв навколо них. - Заметiль, - прошепотiв Лаврiн i вперше несмiло пригорнув ПП. - Яка заметiль? - хотiла вивiльнитись з його обiймiв, та чогось застигла, мов заворожена. - Заметiль вишневого цвiту. - Як ти гарно сказав! - здивувалася вона. - Неначе по писаному. - Я ще й краще можу сказати, - чогось глухо пробурмотiв Лаврiн. - Е? - не повiрила вона. - Справдi можу. - То скажи, Лаврiне, - завмерла в його обiймах. Треба було б вiдштовхнути його, та де й подiлася сила в розiмлiлих руках. I тодi, увесь обсипаний вишневим цвiтом, вiн нахилився до ПП вуст, торкнувся Пх i тихо пробурмотiв: - Виходь за мене, Олено, бо не можу бiльше дивитися, як ото коло тебе iншi дурнi крутяться. То, щоб не лiчив комусь ребра, виходь. Вона хотiла вiджартуватися, як не раз вiджартовувалась од паруботи, але раптом вiдчула, що десь подiлись у неП i жарти, I голос, а щось полохливе i солодке хвилями почало затоплювати ' ЏП. Чи не заметiль вишневого цвiту?.. Тепер уже Лаврiн запитав ПП, як не раз вона питала його: - Чого ж ти мовчиш? Вона тiльки зiтхнула, не знаючи, що робиться з нею i що робити Пй, а вiн рукою полiз до ПП грудей, яких вона соромилась, бо великi були. Сором i страх охопили ПП. Невже отак i приходить судьба? - Якi в тебе груди гарнi, - провуркотiв Лаврiн i поцiлував впадинку мiж ними. - I вся ти дуже славна. Нi в кого нема отакоП знади. Певне, це доконало ПП. Не на дiвочивчись, вона вже ставала його. - Лаврiне, рiдний... мiй... - прожебонiла в довiрi за своК дiвоцтво, за всi своП днi, що минули, що прийдуть. Тодi парубок випростався, мiцно пригорнув ПП i прошепотiв у вухо: - Ще раз скажи це. Вона вивинулась з його обiймiв. - Що, Лаврiно, сказати? - Що я рiдний... твiй. Це так гарно. - Рiдний, мiй... Правда ж, мiй? - I вперше довiрливо прихилилась до парубочих грудей. I де вiн узявся на ПП голову, i до взялася ота заметiль вишневого цвiту?.. Господи, чого ж я не проклинаю оту заметiль, i Лаврiна, i отi паршивi золотi вуса, в якi й досi не заходила осiнь? Iдол ти, iдол, та й бiльш нiчого. Хоч би дiтей посоромився. Згадавши близнят, Ярипку, ще ревнiше затужила жiнка, забуваючи грiх чоловiка. Та згодом вiд броду вона почула тупiт копит. ВитираючiП хусткою обличчя, Олена пiдвелася й побачила, що до могили наближався вершник. Кого це по ночах мордуК в степу? Чи не полiцiю? I яке ж було ПП здивування та обурення, коли вона впiзнала свого Лаврiна. Бач, Пде вiд полюбовницi, смалить люльку, ще й курникаК щось пiд нiс. Злiсть одразу висушила жiночi сльози. I коли кiнь наблизився до могили, Олена, як саме лихо, зiрвалася на ноги. - То де ти, грiховоднику, отак час убиваКш?! Тiльки не бреши менi! - Олено?! Та не може бути?! - вражено витрiщився Лаврiн, нiби вона з помелом була, а далi тихо засмiявся, вийняв з рота бiсову люльку й скочив з коня. - Так весело в тiКП лахмiтницi було? - стаК насупроти чоловiка, ладна видряпати з нього очi. - Почекай, почекай, не торохти, як сiчкарня. У якоП лахмiтницi? - дивуКться чоловiк. - У тiКП, з якою ночуКш, краще б ти в цiй могилi ночував. - Тю на тебе, несамовита, - не розсердився, а добряче-добряче витрусив з-пiд iдольських вусищ смiх i краплини мiсяця. - От кiно на старостi лiт. - Па старостi, на старостi! - перекривила Олена. - А де ж ти молодикуКш у запiвнiчну годину? - Всi ви, баби, одним миром мазанi, - безнадiйно махпув рукою чоловiк. - Це ж треба з-за дурних ревнощiв глупоП ночi прителющитись у степ. I кроволюбiв не побоялася! - Не забивай менi баки тими кроволюбами! Кажи, де був! Чого мовчиш? Не все й жiнцi можна казати, - пiдсмiюючись, розважливо вiдповiв Лаврiн. - Тодi приводь свою задрипу не тiльки для спання, а й дориботи, - i Олена крутнулася од чоловiка, щоб гайнути в село. - Та вгамуйся, нарештi! Чого так роз'юшилась? - Лаврiн стистнув жiнчину руку. - Як не скажеш, де був, то тiльки й бачив мене! - пашiла вiд гнiву, а в очах замiсть звабливого оксамиту металися оси. - Та скажу, забiсована, - здвигнув плечем. - Невже, справдi, дурнi ревнощi потьмарiПли твою розумну макiтру? - i знову посмiхнувся тiКю посмiшкою, що так непокоПла жiноцтво. Бабодур, та й годi. - Кажи, не тягни! Так був я оце в болотах. Бачиш, як задрипався? У болотах? Чого тебе туди нечистi носили? Там же могил нема! - Џсти носив пораненим. - Пораненим? - I жiнка почула, що з неП почав облiтати гнiв, а натомiсть прокинулось до когось, i навiть до Лаврiна, спiвчуття. Чого ж вони в болотах? - Пожди трохи. Зiновiя Сагайдака знаКш? - Чому ж не знаю, коли нашi сини в нього. Ось вiн i знайшов у болотах безпечне мiсце для поранених. - Так ти теж iз Сагайдаком знаКшся? - вже починаК догадуватись i боПться свого здогаду. - Виходить, знаюся. - То ти, Лаврiне, теж партизан?! - скрикнула Олена. Хiба ж можна подумати, щоб такий собi сумирний чоловiк став партизаном? - Партизан чи не партизан, а щось таке К, - i посмiшка заграла пiд вусами чоловiка. - Тепер, може, зав'яжеш у вузлик своП ревнощi? - Ой Лаврiне, Лаврiне, нащо тобi це партизанство? Хай уже дiти там... - Олена ступила крок, охопила руками чоловiка i знову Iваплакала. - Може б, поки не пiзно, вiдступився вiд Сагайдака. - За кого ж ти мене маКш? - розсердився чоловiк. - Хочеш, мов у дуплi, жити? Не такий тепер час! А коли вже так сказав Лаврiн, то нiяким трибом не пересилити його. - Це я з переляку, Лаврiне, - i вона витерла сльози, вже гоочись до своКП другоП судьби. - Так оце i за тобою можуть полювати. - Як дiзнаються, то можуть. Тепер подорожчаК i моя цибуля, i моя голова, - посмiхнувся Лаврiн. Було б чому посмiхатися. - Oй чоловiче, чоловiче, - припала до iiого грудей, уже плачучи серединою. Лаврш .заспокiйливо поклав Пй руку на толоку. - Та не квась душу, Олено. У цiй хуртовинi й ми повиннi знайти своК мiсце. - Я ж думала, що в партизани однi верховоди йдуть. - Таке життя, жiнко. - Iдоле ти... Iдоле! - не знайшла що кращого сказати. - Завжди пiдманював мене. - Тiльки один раз було такого, - добряче примружився Лаврiн. - Коли ж це? - Коли була заметiль вишневого цвiту. - Чи ж була вона? Збiгли года, наче вода, та й до вiйни прибились... Згадавши все це, Олена виходить з хати i прямуК до криницi, де, як вритий, стоПть ПП чоловiк. - Ти й досi не набрав води? - А в тебе щось горить? - Лаврiн починаК витягати затоплену ключку, далi здiймаК з неП вiдро, в якому плаваК двiйко червонобоких яблук. Щороку до самоП зими вiн витягуК Пх з криницi, а чи тепер доживе до зими? I жаль йому стало своПх прийдешнiх днiв, у якi заглядав i заглядати боявся. Вийшли б iз них його сини, донька, то й не треба бiльшого щастя. Розхлюпуючи воду, вiн прямуК до хати, а за ним, наче тiнь, iде Олена. I жiнку славну вiн маК, дарма що любить погарикати i донедавна любила грати очима, бо таки було чим грати. Вiн поглянув на гнiздо лелек, що вершило хату, зiтхнув: вiдлетiли до весни птахи, вiдлетiли i його лелечата. Коли б тiльки до весни... - Сьогоднi не йдеш до дiвочого броду? - уже в хатi запитала Олена. Лаврiн наморщив чоло. - I пiшов би, та з бiсовим Магазаником треба зустрiтися. - ВикликаК вiн тебе? - Нi. - То чого тобi? - Будеш багато знати - швидко постарiКш. - Хто ж старить жiнку, як не роки i чоловiк? Говори вже. - Оце ж гицелi, полiцаП значить, схопили пораненого командира, у Василини на горищi знайшли. То треба якось пiдбити Магазаника, щоб не квапився везти його в крайс. А як поткнутись iз таким дiлом до дiдька? I з чого починати мову й розмову? Олена задумалась, пiдперла рукою голову, постарiшала. - А може, Лаврнпе, вiзьмеш якогось могильного таляра чи пiвталяра i пiдеш до Магазацика по сiль - вiн же нишком крамарюК нею. Прицiнишся, потиргуКшся, а далi видно буде. - I то правда, - Лаврiн здивовано глянув на жiнку, хмикнув i полiз до скринi, де ждали свого часу його скарби. Ось вiн розгорнув бiлу пiлочку, i на його руцi блиснула щирим золотим вузькоока княжна чи королiвна, яку не постарили й вiки. Це ж треба стiльки рокiв копирсатися в могилах i тiльки тепер, у вiйну, знайти ось таку красу. - Ти ж не здумай понести ПП Магазапику, бо не вiдчепиться вiд тебе, - остерiгаК Олена, придивляючись до жiночоП вроди... Примкнувши вiП, стоПть у задумi осiннiй ранок, прислухаКться, як на городах шерехтять постарiлi соняхи i макiвки, як у садах гупають яблука, як на рiчцi i луках тривожиться перелiтна птиця. Але що тепер та пташина тривога супроти людськоП?! Хiба для того батьки викохували дiтей, щоб вони снопами лежали на полях чи стiкали сльозою i кров'ю в катiвнях? I як земля, що родить святий хлiб, жiночу привабу, красну яблуню, золотого соняха, може породити таких людожерiв, як Гiтлер? Отак думаючи про своП i чужi болi, Лаврiн i доходить до подвiр'я Магазаника, на яке старечими гiлками перевисаК з огороду волоський горiх. Кажуть, що йому двiстi рокiв, а й зараз вiн дотрушуК на землю останнi плоди. Ще не встиг Лаврiн торкнутися хвiртки, як на подвiр'П завищали дроти, а на них клубками шерстi i лютi закрутились оскаженiлi ярчуки, отi, про яких кажуть, що вони й чорта скалiчать i вiдьму задавлять. Та не ловлять, а стережуть чорта цi вовкодави. З хати вийшов скуйовджений, похмурий господар, глянув на Лаврiна - подобрiшав. - От кого не чекав, так не чекав! - Бо де вже вам до нас за начальством. Магазаник скривився: - Ет, помовч, не печи тим начальством. Щось маКш до мене? - Та, виходить, маю. - Тодi заходь, - староста нагримав на ярчукiв, а вони неохоче потягли в новi цюпи вищання дротiв, накостричену шерсть i лють. - Як у тебе часник-цибуля? - Зародили, та вам Пх, певне, не треба на торг. - Тепер не треба, - аж нiби посмутнiв Магазаник, згадуючи колишнi торги. В оселi Магазаник кинувся до печi, до мисника й почав вергати на стiл страви та напоП. Лаврiн дивуКться, здогадуКться, чого так заметушився пан староста, i мовчки впiвока стежить за ним. - Сiдай, чоловiче, потрапезуКмо, перехилимо по чаруПшнi, - розтягуК доброзичливо уста. - У мене горiлка варена з хмелем. - Оце зранку пити? - Коли ПП тепер не п'ють? Тяжке врем'я настало, - староста сiпаК пiд строгими i зажуреними богами, що зайняли двi стiни. - Невже i для вас тяжке врем`яскидас Лаврин кирейчину. - I для мене, - чаркуКться Магазаник i одним чирком вихиляК сивуху. - Краще б я в Сибiр твiй часник возив, анiж маю чужiй властi годити. - Це теж правда, - вiрить i не вiрить Лаврiп, а сам думаК собi: от нiби за одним столом сидимо, а живемо па двох краях свiту. - То ще тебе до мене привело? - Сiль. Хотiв би замiняти на часник-цибулю чи купити за марки. - Чого ж за марки? - ще чаркуКться Магазаник. - На тебе, кажуть, золотий дощ обвалився? - Так золото - за сiль? - удавало дивуКться Лаврiн. - А знайшов щось? - Хто шукаК, то iнколи знаходить, - знехотя вiдповiдав Лаврiи. - Хоч покажи, - вибиваються печатi пожадливостi на обличчi Магазаника. - Прийдете до мене, покажу, - i не витримуК, щоб не похвалитись. - Таку княжну чи королiвну викопав, що Пй тiльки в музеях красуватись. - I золоту чи глиняну? - Щирозлоту. - Пофортунило тобi, Лаврiне. Що ж ти хочеш за царiвну? - Хiба ж краса продаКться? - I красу за грошi беруть, - нахабнувато посмiхнувся Магазапик. - Не красу, а розпутство, - насупився Лаврiн. - Що ж ти з цiКю королiвною будеш робити? - Дочекаюся наших, то й здам до музею. Тепер нахмурився староста: - Чи ж дочекаКшся, Лаврiне, коли вже Москва у нiмцiв? - Хвалилася вiвця, що в неП хвiст, як у жеребця, - презирство заграло на устах i на всьому ластовиннi Лаврiна. - То ви даремно на староство вискочили, тяжче буде зiскакувати з нього. Магазаник розгнiвався: - Ти мене вчити прийшов? - Нi, купити солi, - спокiйнiсiнько вiдказав Ласрiп. - Гарний покупець. А, окрiм королiвни, ти якихось побрязкачiв не викопав? - I Пх трохи знайшов: пару золотих, прикрас iз сонцем, що звуться по-вченому фаларами, i кiлька кругленьких, - Лаврiн вийняв з кишенi потертий ремiнний гаманець, подлубався в ньому i кинув па стiл золоту монету з кучерявою головою якогось прадавнього царя. Магазаник бережно бере золото, придивляКться до нього, виважуК в руцi, потiм б'К ним об стiл, щоб по дзвону розпiзнати, чи не сфальшоване воно. - Цього царя на всi зуби вистачило б. Що тобi за нього дати? - Нe продаКться. - А ти подумай, чоловiче, - неспокiйними пальцями обмацуК голову царя. Лаврiн гостро глянув на старосту i пропiк його несподiваним словом. - Берiть цього царя, а вiддайте селу червоного командира, якого у Василини знайшли. Магазаника одразу засудомило, монета випала з руки, покотилась по столу. Вiн накрив золото долонею i вiдсмикнув ПП, начеб за цей час метал став гарячим. - Ти що? Теж кинувся у полiтику? - запитав так само, як питав дiда Гордiя. - Коли рятувати людей - полiтика, то i я за полiтику, - не спускаК Лаврiн очей iз старости. - Нащо тобi цей командир? - Живе маК жити. Хай його вилiкують люди, - i тицьнув пальцем на монету. - У мене ще К оце мертве золото, вiзьмiть його, а зарятуйте живу душу. Староста понуро глянув на нежданого гостя. - Не жартуй, Лаврiне, з недолею, коли маКш сяку-таку долю. I Лаврiн, не змигнувши, теж перейшов на "ти". - А ти, Семене, теж подумай про головне: не пiдмiни своКП долi на чужу. Тодi вже нiщо не врятуК тебе. Рiзнi ти мав нетрудженi грошi, понахапав Пх по рiзних торгах, а долею не торгуй! Кажуть: утекти вiд себе не можна. Але тепер такий час, що тобi треба утекти вiд себе, вилузатись iз шкури перекинчика. - Ти хто такий?! - Хмiль вилетiв з голови старости, i вiн ^в острахом поглянув на Лаврiна. - Хто ти такий? - Людина, - якось дивовижно посмiхнувся гiсть, а далi запитав: - То вiддаси людям червоного командира? Я вже пе можу - вiп у полiцаПв. А ти вихопи його звiдти. - Не можу... - Тепер i через не можу треба йти. Це коли твоя совiсть навiки не заснула. Староста здавив очi i губи, а потiм рубонув: _Так за це, коли я скажу хоч слово, - не дiйти тобi до твого броду. Лаврин знову посмiхнувся, гордо пiдвiвся з-за столу: - Нe лякай мене смертю. По-рiзному вмирають птиця i звiр... Та й iдучи на чужу голову, думай про свою. I не раджу тобi потикатись на наш брiд. А чого? То, певне, сам догадуКшся. - I вiн строго, неквапно вийшов з оселi, ще й дверима хряпнув. I тодi страшна думка забрела в голову старости; коли навiть такi, як Лаврiн, вкинулись у полiтику, то скоро настане судний день i над Гiтлером, дарма що вiн уже на Iндiю нацiлився. XXIII Ох i день сьогоднi видався, I бодай вiн у вiковiчнi нетрi та болота пiшов! Не встиг Магазаник спровадити Лаврiна, як до ворiт нечистi притетюрили бричку з крайсагрономом ГавриПлом Рогинею. Цей ненаПда поки "умгу" скаже, пiвкабана з ратицями з'Псть, - напевне, в нього з живота випало дно. I сам дiдько не розбере, чим дихаК чоловiк, якого Безбородько зве то мумiКзнавцем, то латинником. Ось вiн, високий, засушений, обметений зморшками, якi навiть ва повiках лежали зiв'ялим кропом, пiдводиться над бричкою, вибиваК зi своПх маслакiв куряву осенi i кроквою стаК на землю, потiм неквапом пiдходить до хвiртки, обома руками зависаК па вiй. Хвiртка трiщить, ярчуки шаленiють, а Рогиня, очiкуючи Магазаника, тримаК на померхлому обличчi тягар поминок. Кого ж вiн поховав чи хто ховаК його? Це тепер, при новiй владi, стало звичною справою. Господар, придивляючись до лемехуватого гостя, несе йому сумiш догiдливостi й насмiшки i принюхуКться, чи не мав уже чоловiк зубополоскання. - А ви, пане, нiби з гульбища Пдете? - З похорон, пане, з порохон, - похмуро говорить крайсагроном i так втуплюК погляд пiд ноги, нiби вдивляКться у могильну яму. - З чиПх похорон, пане? - Iз своПх, iз твоПх i всiх задрипаних панiв, якими тепер стали ми, - негадано говорить агроном. З бiлоП гарячки, чи що? - Таке ви скажете страшне, - спробував заспокоПти його Магазаник. - Отож i кажу сьогоднi, що маК бути завтра, - поволi попленгався до хати Рогиня. Тут вiн перехрестився на золоту i срiбну Шумиху образiв, умостився край столу, глянув на Магазаника самою безнадiКю. - Нема в тебе, пане старосто, якоПсь скаженiвки, .щоб притлумити дурний розум? - постукав кулаком по тому мiсцi, де дурна голова осипала рiдко посiяне волосся. - Це зiлля знайдеться. Тiльки нащо вам горiлкою туманити розум? Рогиня болiсно скривився: - А що тепер, пане старосто, лишаКться робити, коли всi ходимо пiд владою люципера? - Не знаю. - I я не знаю. За сочевичну юшку пiшли ми, покрученi, на найомну службу до фашистiв. А вони знаКш, що пiшуть иро нас? "Зараз настав час бiологiчного винищення слов'ян". ЧуКш: винищення не бiльшовикiв, не партiйцiв, не комiсарiв, а исiх слов'ян! Усiх -на що замiрились тепер. - Рогиня вишарпнув з кишенi зiм'яту газету i кинув ПП на лаву. - Ще не перемiгли слов'ян у бою, фашисти вже думають про Пх фiзичне знищення, тiльки нас, плазопитих дурнiв i рiзну потерть, сьогоднi ще панами величають. А завтра i з цих панiв тельбухи випустять. Магазаник, зблiднiв , оторопiло слухав агронома. - Коли ви довiдались про це? - Учора. Наточи свого дурману. Рогиня одразу перехилив чарку i заговорив не то до старости, не то до пляшки: - РозумiКш тепер, старосто, що таке бараняча порода? Нам якiсь дрiбнi болi, мiзернi образи чи вигоди заслiпили все, i ми стали занапащеними баранами i поздихаКмо баранами. - Але ж Безбородько говорив, що УкраПнi нiмцi пожалують протекторат, як БогемiП чи МоравiП, i не зачеплять ПП, поки вона буде коморою збiжжя. - Твiй Безбородько - той паршивий полизач, якому тiльки хвоста бракуК, i взагалi: хто чортовi служить, тому диявол платить. Безбородько - це дiдько, що й на чужому, навiть гадючому, яйцi буде сидiти. Вiн з нацiоналiстами i протекторатом вдовольнився б, та дзуськи - дулю матиме, а не протекторат. Чому тобi цей людозвiр не сказав, що говорять про УкраПну Гiммлер i Кох? - А що каже рейхскомiсар? - Налий iще горiлки. Рогиня почаркувався, криво посмiхнувся: "Пийте жили, поки живi", - вихилив гадючник, потiм дiстав з кишенi записника, трiпонув його за обкладинку i витрусив густо списаний аркушик: - Так послухай, пане, що глаголав нещодавно Кох своКму кодлу: "Нинi над Нiмеччиною вiК знамено вiчноП Нiмеччини. I УкраПна - не плацдарм для романтичних експериментiв, про якi ще сьогоднi мрiють фантазери без грунту i деякi напiвживi емiгранти. На УкраПнi немаК мiсця для диспутiв теоретикiв про державне право, бо нема самоП УкраПни: ця назва залишилась тiльки на старих географiчних картах свiту, якi ми владно перекраюКмо своПм мечем. Замiсть УкраПни К життКвий простiр, невiд'Кмна частина нiмецького рейху, яка маК стати житницею великоП Нiмеччини. I немаК украПнцiв. Њ тубiльцi. Вони повиннi угноПти своПми трупами цю землю чи працювати на цiй землi на своПх панiв i повелителiв, поки не прийде час Пх повного знищення...ВсiКю могутнiстю нашоП нiмецькоП енергiП ми раз i назавжди повиннi заглушити бандуру Шевченка. Залiзом i кров'ю зобов'язанi ми ствердити наше панування. У безсловесну робочу худобу, в рабiв, що тремтять вiд страху, повиннi перетворити тих, кому поки що даровано життя..." ЗдаКться, i диявол не сказав би такого. - Оце так, - з'Пжився, розгублено промимрив Магазаник i почув, як на чолi в борозенках зморщок Пддю заворушився пiт. - Прийшли свiтоправителi i визволителi! - На шибеницi визволять душу вiд тiла. А ми, безмозгла потерть, безмозгле прощупанство, ще й впряглися допомагати погоничам смертi. - За кого ж_ ви тепер? - не знаК, що й подумати, староста. - А думаКш, вiдаю, за кого? Пiсля оцих слiв Коха я вже, вважай, фашистам не служака, а до бiльшовикiв страшно навернутися, бо не повiрять. Отак i зависла грiшна душа без пристаховища помiж небом i землею, - п'янi жалi заворушились на пожмаканiй сiтцi зморщок i в пригаслих очах. - Нелегко менi було i дотеперiшнi днi зносити - немало хто попiвством вибивав очi, а зараз, навiть не охнувши, вiддав би життя за дотеперiшнi днi, Тiльки кому воно вже потрiбне? Наливай та ще вип'Кмо за нашi дурнi голови, що самi в пекло полiзли. Однак як прийде мiй судний день, одне зможу сказати людям: на моПх руках нема й не буде жодноП краплини чужоП кровi. Моторошно стало Магазанику вiд цiКП страшноП сповiдi. А може, Рогиня довiдався про арешт Човняра? I знову крiзь нього пройшли давнi роки, а перед очима стали Човняри - батько i син. Вiн похапцем ковтнув ядучого самогону, зупинив погляд на Рогинi, i враз страшний здогад розчепiрив йому мiзки: а що, коли агроном став пiд'юджувачем i вивiряК його? Тепер усе може бути в цьому злобному, перекапущеному свiтi. - Розтривожили ви весь день к бiсовiй матерi. I пащо оце розказали менi? Рогиня наче побував у нього в головi: - Ти, пане старосто, принюхуКшся, чи не купую тебе? Не пишасайся. Бачив при першiй зустрiчi, що ти, - отак i зi мною було, - не самохiть дерся на старостування. То й довiрився тобi, а тепер теж мiзкую, чи не продасиш мене. Бач, яке життя настало. Сидимо ми, двоК сичiв, що чогось не змирилися з бiльшовиками, JBte знаКмо, куди себе подiти, а в цей час не хтось, а таки бiльшовики кладуть голови, воюючи душогубiв... Безбородьковi ж Npo нашу мову - анi-пi. У тебе знайдеться де переспати уцiль? - _Хiба що в другiй половинi хати, бо в вапькирi душно буде. Вам сiна чи пуховика пiд боки? - Тепер сiна, а далi - землi, бо люди пожалiють нам дощок на домовини. I правильно зроблять. Магазанiтк обiзлився. "Бач, коли совiсть заговорила. Воiстину, сич, напугукаКш смерть на свою i чиюсь голову. Чи не тому тебе й прозвали мумiезцаицгм?" Похитуючись, Рогиня пiшов на другу половину хати, де пiд лавами, лiжком i столом жовтiли поневоленi своПми темними волокнами волоськi горiхи i гпиличились грушi-дички. По них сонно повзали гарячi, як з вогню кованi, оси. Крайсагроном втупився у вiкно, здивувався. - О, а до тебе, пане старосто, красуня iде! Невже й тепер може бути таке диво? Липнув Магазаник i не повiрив собi: перед ворiтьми стояла, як осiннiй промiнь, засмучена Оксана, а до неП з дротiв тягнулись i дотягнутись не могли вовкодави. Чом вiн Пх не зачинив у цюпах? I соромно стало перед Оксаною за цих псiв, що оберiгали його, та й за своК життя стало соромно. Тримав його, як пустельний пiсок у жменi, поки й сам не став пустелею. А Оксана й досi в личку не зносила краси. Магазаник долонею провiв по щоках, щоб розрiвняти рум'янцi захмелiння, поквапне вийшов iз хати, люто гримнув на ярчукiв i пiшов до ворiт. - Добрий день, Оксано! - Нема тепер добрих днiв, - навiть не глянула на нього. - Добрий того, що ти прийшла. - Це горе моК прийшло, - зiтхнула, очiкуючи, поки вiн вiдчинить хвiртку. - Що там у тебе? - щиро занепокоПвся Магазаник. - Чи не корову забрали? - Аби ж то корову, дядьку. - I досi це "дядьку" не перегорiло? - Тодi папе старосто. - Iще краще! - насупився Магазаник. - Заходь, не часто в нас таке свято буваК. Жiнка тiльки плечима повела i мовчки пiшла до оселi. От уперше прибилась до нього Оксана, а тут чортi-що в хатi - не прибрано, самогонка й цибуля смердять, а на другiй половинi щось бурмоче отой бiсiв мумiКзнавець. Гарнi гостi, та не в пору трапились. Це ж треба було ждати Оксану стiльки рокiв, щоб отак зустрiти. - Ти вибачай за цей розгардаш, - стрiчав з крайсу одного дiдька, який безбожно жлуктить усе, окрiм кип'ячоП смоли. Сам сулiю самогону може видудлити. У мене французьке вино К, може, пригубиш? - пометушившись, Магазаник з пляшкою стаК навпроти жiнки, а та самим докором пропiкаК його: - Невже вам, дядьку, в такий час до напиткiв та наПдкiв? Магазаник образився: - А чого? Вiйна, пробач, не пiдкорочуК черева нi чоловiкам, нi навiть жiнкам. Сiдай. - Я i постою. - БоПшся хату пересидiти? "Боже, що вiн тiльки варнякаК, не знаходячи потрiбного слова?" - Вашу хату нiхто по пересидить, бо на камiнних жiнках стоПть вона. - I, наче ножем, проштрикнула його: - Може, тому i все тут камiнним стало. - Он як ти заговорила! - зловiсно стишив голос Магазаник. - Отак можна не тiльки до серця, а й до чиПхось печiнок добратись. - I це може бути. - Добирайся, добирайся. За цим i прийшла? - Нi, не за цим, - строго глянула на нього. - Говори. - Рiзнi ви брали, дядьку, грiхи на душу, то не берiть останнього. Це ж якого? Смертi командира. Вiдпустiть його. За це вам багато що проститься. - Хто тебе послав до мене?! - скрикнув Магазаник. - Пiдпiлля? Презирство обметало вид Оксани. - Чи не забагато хочеться знати вашiй головi? Магазаник спокiйнiше сказав: - Не грай, Оксано, з вогнем, бо ти, здаКться, й досi не знаКш, що таке життя. - А ви хiба знаКте? Хiба життя вас погнало на оте старостування? "Оце маКш зустрiч зi своКю недосяжнiстю..." Магазаник понудро глянув на Оксану: - А чи знаКш, молодице, що за такi iдеП в гестапо i красу кидають солдатам на пiдстилку? Оксана здригнулась, та одразу ж опанувала собою. - Тодi бiжiть, поки ноги К, до гестапо. Там заробите i за командира, i за мене. Там, може, за нашу кров i хуторець нарiжуть. - Як ти говориш?! - Як умiю. - Ох, i вiдьмочка ж ти! Це таке сказати! - намарно хоче побачити в поглядi Оксани хоч крихiтку тепла. Невже i в неП вiйна перепалила його? - Iще раз i я, i жiнки нашi просимо вас - вiдпустiть сердегу. Подумайте i вiдпустiть, - вона рiвно вийшла з хати, а вiн, проклинаючи сьогодняшнiй день, кинувся до псП, щоб оборонити вiд вовкодавiв. - Оксано, пожди... Поговоримо. Стiльки ж не бачилися. Але вiн бiльше не почув од жiнки жодiного слова. З вулицi Оксана повернула на город, i вiн ще довго бачив, як iшла-зникала ПП постать помiж зеленою матiркою i останнiм лолотом соняшникiв. Ось i дiйшла вона городами до самоП церкви i до тiКП дзвiницi, на якiй хотiла причарувати Ярослава. А тепер тут два полiцаП повисовували з вiкон голови i лускають насiння, поки не забачать жандармського обер-Кфрейтора, що муштруК Пх. Тодi схопляться за гвинтiвки, i сама пильнiсть застигне в Пхнiх баньках, та все одно вiд обер-Кфрейтора схоплять "швайне". Через якусь годину, пiсля тяжких роздумiв Магазаник таки почимчикував до полiцiП, думаючи якось хитромудре здати комусь на лiкування Човняра. А там хай i викрадуть його. Але вже було пiзно: полiцаП саме поклали на воза пораненого командира, ладнаючися везти його до крайсу. "Останнiй грiх", - згадав староста слова Оксани. - I чому вiн так по-дурному сплохував, коли побачив командира на горищi Василини? Хiба не можна було тодi забити баки дурному Терешку? - Чого ви так поспiшаКте з ним? - нiби байдуже запитав коменданта полiцiП, який не дуже твердо тримався на ногах. - Квасюк нас в шию жене, бо, кажуть, цей командир навiть в оточеннi пiдбивав нiмецькi машини. Поранений пiдбивав! Њ ж такi оглашеннi! Прочумавшись, Рогиня довго в задумi мiряв маслакуватими ногами оселю Магазаника, де стиха дзижчали оси, вгризаючися з крилами в тiла втемнiлих грушок. Iнколи вiн зупинявся перед хрещатим, побигим шашелями вiкном i сумно поглядав па розложистий волоський горiх, що й досi де-не-де тримав у розпалих кожушках сухi плоди. Таких кiлька горiхiв було i в його тата - сiльського попа, який добросовiсно хрестив, сповiдав, причащав, ховав, не дуже допоминався за треби i скрушно похитував головою, коли бачив гарних молодиць, бо його матушка в тридцять рокiв устигла так розпастися, що вiдхекувала кожний свiй крок. У багька була гарпа, на свiй час, бiблiотека, де кожна шафа старанно замикалася на ключ; тут були не тiльки романи i природознавчi книги, а й такi альбоми з красунями, на яких щодня гнiвалася матушка. Господи, чи поможеш ти якимсь дивом повернути колеса часу i занести в затишний кабiнет з книжками, до можна було б до запiвнiчноП години пiрнути в якийсь роман чи в розгаданi й нерозгаданi таПни антропологiП. Через неП i приналежнiсть до попiвського стану мав бiльше, анiж треба , i смуткiв, i насмiшок. Та все це було нiщо супроти того, що сталося тепер. Переляк i слабовiлля кинули його в пащеку фашистського змiя, i вже хоч пальцi, хоч печiнку гризи, а нема тобi й хвилини суiпокою. Думалось притлумити все гадючником, який зараз женуть з чого тiльки можуть i приправляють чим тiльки можуть. Дудлив його, наче воду, та не мiг утопити отiКП крихiтки, що зветься сумлiнням. Ну, а тепер, коли й досi печуть тавра слiв фашистських правителiв, вiн маК щось робити. Тiльки що? Хто йому зараз повiрить? Послухають сповiдь i подумають, що вiн - пiдсадна качка. I все одно: що буде, те й буде, а робити щось треба. Може, до Лаврiна Гримича заПхати? Ото праведне посiмейство - всi дiти пiшли в партизани. Як та бiдна мати сохне i побиваКться за ними... Рогиня сяк-так вмиваКться над свiжим, материнкою пареним цебром, далi перед пiдтуманеним дзеркалом ножицями поправляК на пiдборiддi свiй, схожий на Пжака, зарiст i виходить у двiр. Волоський горiх вiтав його пахощами дитинства i смутком опадання. - Вже прокинулись? - заклопотано озиваКться з комори Магазаник. Вiн одразу ж виходить з добротноП, гарно пригнаноП будови i па колодку зачиняК дверi, щоб гостю не заманулося випасати очi на чужому добрi. - Прочумався. - Тодi, може, по одненькiй на коня? - Обiйдеться. - ОтакоП! - здивувався Магазаник. - Як же воно так? Не послабли часом? - Iз слабостi виходжу, - неохоче буркнув Рогиня. На це староста тiльки зачудовано повiв головою, а крайсагроном пiшов запрягати коней, далi мовчки опорядив бричку, ьйовчки розчинив ворота. "Що це з ним? - занепокоПвся Магазаник. - I частував, як начальство, i зайвим словом не прохопився. Невже фашистська писанина так притлумила його?" Коли агроном вилiз на передок брички, староста тихо запитав: - Може, щось на дорогу з припасу дати? Бо знаю вашi холостяцькi вжитки. Хоч би розжились собi як не на жiнку, то на кралю. Кому потрiбнi моП маслаки? На них i вовк не позаздрить. Я нiби догадуюсь, чого ви маКте жаль на себе. ДумаКте, легко в цю забiйню? А нам уже й не може бути легко. Це ж чого?! - розгубився староста. - Бо в кого пiшло життя на продаж, той уже_ довiчний грiшник, що маК чекати страшного суду. Магазаник по-своКму зрозумiв цi слова. - То ви гадаКте, бiльшовики розiб'ють Гiтлера? - Нiхто не знаК, чиК буде завтра, - тоскно вiдповiв Рогиня i виПхав з двору, залишивши на ньому розтривоженого старосту. "А коли, справдi, розiб'ють? То як повернутись до свого, дотеперiшнього часу? Воiстину, тече життя, наче вода в рiчцi, а назад не вертаК... У невеличкому придолинковому сiльцi, що вiдгородилось од свiту петлями звивистоП рiчки, болотами та мочарами, Рогиня допитався до громiздкоП, критоП драниною хати комiрника перевалочного пункту Махтея Боденьки. Тут сiнешнi дверi були обкованi залiзними штабами, а в ни