ула Мирослава. - В одне щасливе мiсце - недалеко вiд серця. - Вiн ще й смiКться. - Бо вж минулося. А як ти почуваКш себе? - заiштав, бентежачись, думаючи iiро ту таПну, якою тривожиться кожний батько, якщо вiп батько. - Ми добре почуваКмо себе,- i уткнулась головою у його груди. - Спасибi, мила, спасибi, люба,- цiлуК ПП, цiлуК пшеничний снiп, що тепер пахне не матiолою, а лiсолi i днмом. На якусь хвилю вона завмерла бiля нього, а потiм, стрепенувшись, глянула у вiкно. - Це ж, Данилку, нам скоро треба в лiси. Я прийшла по одежу й чобiтки. - Мене вiзьмеш iз собою? - Аякже! Сагайдак буде радий. - Ти звiдки знаКш? - Бо вiн кiлька разiв питав i говорив про тебе. Ти ж маКш якусь зброю, бо в нас без неП не приймають у загiн. - Отак i говорили вони нро любов,- сумно посмiхнувся Данило. --Що ж поробиш, коханий, коли вiйна... Збирайся, Данилку, бо вже прокидаКться калиновий вiтер... - Џв бродi качки розкльовують нiч,- повторив отi слова, якими часто Мирослава стрiчала Пхнi свiтанки... XX Ранковий лiс, ранковi клубки шумiв, ранковий плач роси, що в передосiння пахне вином, i перший вибух сонця на косах Мирослави, i калатання серця: а як його зустрiнуть отут? В неспокоП сходиться i розходиться коловерть думок, вони то пiдiймають тебе на крилах, то жалять, немов шершнi. - ХвилюКшся? - догадуКться Мирослава, що турбуК Данила, i злегенька притискаКться до нього плечем, у яке в'Пвся ремiнь карабiна. - Непокоюсь. - Усе, коханий, буде гаразд, - освiтила його таким поглядом, якого, певне, i в свiтi немаК, поправила зброю. Ось тобi й тендiтна вербичка з карабiном на плечi, ось тобi твоя вiрна доля. - Коли б то на гаразди пiшло, - невесело пiдсмiюКться над собою, а в думках то стрiчаКться з Сагайдаком, то стинаКться з ворогом, бо ж для цього i в снах, i наяву поспiшав сюди. Тут не пожалiК себе, не пожалiК й фашиста, будь проклятий вiн! - Уже й пiдходимо до своКП домiвки! - зупинилася, обернулась до нього Мирослава. - Я до своКП землянки одразу ж звикла. I вдень, i вночi лiси натрушують на неП своП шуми. Прокинешся вiд них - та й згадуКш i своП поля, i татарський брiд, i калиновий вiтер. Данило посмiхнувся: - Ти зараз така, наче з калинового вiтру вийшла. - Гарна тобi? - запитала нiби з насмiшкою i потягнулась до нього. - Найкраща у свiтi. - Не розкидайся так свiтами... Нам у землянку близнята пiвня кинули, не пiвня - вiхоть вогню. Йому нема з ким битися, то кидаКться на кожний згук лiсовоП птицi, Негадане тихий оклик: - Стiй! Руки вгору! - I одразу ж веселий смiх. З-за дерев, плече в плече, виходять зi зброКю в руках Роман i Василь, високi, статурнi, буйночубi, вони йдуть мiж деревами, як боги лiсу, а за ними двома стежинами сивiК оббита трава. - От же вреднючi, неодмiнно треба налякати! - удавано сурмониться Мирослава. - I хто вас навчив так маскуватись? - Секрет партизанськоП фiрми, - близнята щиро вiтаються з Мирославом та Данилом. - От i ви прибилися до нас! - _Прибився, - хвилюКться I навiть заздрить близнятам Данило. - Не проженете? - Таке скажете в недiлю! - щиро дивуКться Роман, якого Василi, чогось називаК старшим. - Побудьте тут, я пiду до Сагайдака, бо порядок К порядком. - Вiн легко зникаК в тiнях, в шумах, в деревах, а за ним iде Мирослава, бо навiть Пй не можна стояти бiля дозорця. - У нас командир не терпить безладу, - пояснюК Василь, придивляючись до лiсу й дороги, яка вже навiть у колiях береться зiллям - давно, видно, не Пздили по нiй. - Спробував дехто сваволити, так потiм пiк ракiв перед усiм загоном. А одного iндивiдуума, що дуже рвався до влади, вигнали з загону. I недарма - вiн уже примостився у церквi дячком. Святi книшi, каже, черево не розривають. Що ви на таке скажете? Данило прислухаКться i не прислухаКться до мови Василя, бо думки йдуть урозбрiд, а хвилини тягнуться, нiби вiчнiсть. ЗдаКться, не днi, а роки вiн чекав цiКП години зустрiчi. А хiба не роки? Бо ще з дитинства, живучи романтикою книг i живих оповiдей, не раз бачив себе партизаном. От i маКш тепер дiлом пiдтвердити, на що здатний. Мiж пiдкучерявленими дубами виринули Сагайдак i Чигирин. Забуваючи все, Данило на якусь мить задерев'янiв, а потiм бiгцем кинувся до них i розгублено зупинився. - Проворний! - приязно посмiхаКться йому гриб-боровик, що зветься Чигирином. - А вiн завжди був проворним, - так говорить Сагайдак, нiби вони вчора бачилися, й обiймав Данила. - Здоров, здоров, голубе. - Добрий ранок вам! Добрий ранок! - переводить дух Данило i чуК щем в очах. I до цього часу не потвердiла його душа. - Неначе зрадiв? - лукавить Сагайдак i, пiдбадьорюючи, плескаК його рукою по плечах, скидаК з них якусь частку тривог. . - Зрадiв, Зiновiю Васильовичу. Так думалося про цю зустрiч, так думалося знайти партизанiв. - От i знайшов - i партизанiв, i... партизанку... Ти до нас в гостi чи назовсiм? - Назовсiм, якщо приймете. - Коли будеш бити фашиста, а не пересиджувати лиху годину, - жартуК - не жартуК Сагайдак. - Буду, Зiновiю Васильовичу! Хоч зараз у саме пекло посилайте. Не поспiшай, буде ще й пекло. Тепер воно не казк", - зiдокупи брови командир. - Бив Марко чортiв у пеклi, маКмо бити. Що ж, ходiмо до нашоП оселi. Бачу, поранений був? Уже одужав. Руки, ноги при менi. - У нас ноги треба мати заячi, а душу орлину, - мружиться Чигирин. У землянцi всi триК сiли за стiл, застилений не скатертиною, а нiмецькою картою, розмальованою якимись знаками. Данило одразу знайшов на нiй i свiй райцентр, i своК село, i лiси, i болото, в серцевинi якого також була якась позначка. Чи не там, до колись уночi йому обiзвалась журавлина сурма? Чим же зацiкавило болото Сагайдака? Не знав чоловiк, що там Стах Артеменко вже обладнав землянку для поранених партизанiв. Сагайдак, глянувши на облiзлу Данилову гвинтiвку, несхвально похитав головою, а далi запитай: - Як воював у армiП? Яку маКш спецiальнiсть? - Моя спецiальнiсть - пiдривати залiзницi, станцiП, мости. - Навiть мости?! - пожвавiшав i нiби не повiрив Сагайдак. - Ось саме над цим ми найбiльше й мiзкуКмо, - поклав руку на плече Чигирина. - Та велику бiднiсть маКмо: вибухiвки нема, детонаторiв теж. Два поПзди сяк-так спустили в безвiсть голими руками. - Як це руками? - не повiрив Данило. - Саморобними лапами позривали костилi, трохи розсунули рейки - от i вся наша технiка. Що ти скажеш на це? - Iз надiКю подивився на Данила. - Сказати можна тiльки одне: цю технiку треба удосконалювати. - Але як? - Чигирин аж пiдвiвся з обземка, що правив за стiлець. - Нема ж у нас нi грама вибухiвки. - Може, десь поблизу бачили авiабомбу, яка не вибухнула? - Таке лихо знайдеться! - зрадiв Чигирин. - Одна пiд самою дiбровою хвоста показуК. Тiльки як ти доберешся до ПП нутрощiв? - Це дiло немудре: викрутимо капсуль-детонатор, обшивку розгриземо зубилом, i тодi можна нарiзати толу для саморобноП мiни. - Оце так, - докрутив гадовою Чигирин. - А вода ж, падлюча, не може пiд зубилом вибухнути? - I таке може бути - все в руцi божiй, - посмiхнувся Данило. - Вiн ще й посмiхаКться, - i Чигирин витер рукою обличчя. - Аж у пiт кинуло. Наша технiка була дуже вiдстала, а твоя - страшна. - Поки iншоП не маКмо. - От i думай-думай, як переплисти Дунай, - трусонув сикнми кучерями Сагайдак i нiби з жалем поглянув аа Данила. - Уже наче й запахло вибухiвкою. А де ж дiстати детонаторiв? - Чого не знаю, того не знаю. Правда, у мене випадково збереглася одна запалювальна трубка, саморобна. - Як це саморобна? - пожвавiшав Сагайдак. - Ми так робили в себе: у детонатор вставляли шматок бiкфордового шнура, для надiйностi стискували плоскогубцями, потiм до бiкфордввого шнура ще прив'язували шматочок дрядивляного. Ось погляньте, - i Данило вийняв з торбинки запалювальну трубку. Сагайдак так узяв ПП, наче це була дорогоцiннiсть, пильно оглянув, покрутив у руках i повернув Даниловi. - Що ж, помагай, доле, та бороди вiд недолi. Спасибi, що хоч це добро завалялось. Голодний? - Нi. - Тодi зразу ж по авiабомбу! - Может хоч поснiдаКмо? Як це натщесерце Пхати? - обурився Чигирин. - Легше буде на конi й колеса. - Тарас Бульба! Як Пхати, то Пхати. Що, Даниле Максимовичу, треба брати.з собою? - Добрi конi, лопати, мотузки, плоскогубцi, напилок, зубило i молоток. ЗдаКться, все, - радiв Данила, що зразу ж матиме партизанську роботу. Хоча, коли подумати, невелика це радiсть поратись бiля бомби. I як про це сказати Мирославi? Воно б краще не говорити про таке: нащо вiдмикати ПП тривогу i сльози? А коли станеться iз_ ним непоправне? Бо, може, сьогоднi й диму не залишиться од тебе... От i жаль стало свого свiту, свого вiку. Вiн знайшов Мирославу бiля дiвочоП землянки. "Як, любий?" - не голосом - очима запитала. - Уси гаразд. Вже й дiлечко маю. Мирослава журно подивилась на нього: - Нелегке? - Щоб дуже, то не дуже... "Таки знайшов як сказати", - I рукою бережно торкнувся ПП стану. Та Мирослава щось вiдчула, голос ПП став по-материнськи низинним, як у годину Пхнього першого прощання. - Бережи себе, Данилку, бережи. Постараюсь, - удав безжурнiсть. - Як поважчали твоП коси. Бо випала роса, - похитала головою Мирослава. - Роса вiйни. Данило знову згадав своК: - Отак вони й говорили про любов... ...Пo самий стабiлiзатор вгрузла в землю ота бомба, що цiлилась реву, та впала недалеко вiд неП бiля дiброви. Данило й близнята покружляли коло неП i взялись за лопати. Чорнозем iз зiллям полетiли навсебiч, оголюючи металеве тiло. - Гладку масмо свинку, - поплескав рукою бомбу Василь. - Летiла вона вниз, а чи не полетимо тепер з нею угору? - жартус Роман i пильно дивиться на Данила. А хiба вiн знаК, що буде далi. Одначе втiшаК хлопцiв: - На ПП начинцi полетять у безвiсть вороги. - I припадаК вухом до обшивки. - Що ж вопа може сказати? - Багато може сказати, якщо в нiй лежить бiсова машинка. Василь блiдне, а Роман посмiхаКться. Чого б? Коли бомбу разом звалили набiк, Данило нагнав подалi вiд ями близнюкiв, а сам, стиснувши уста, примостивсь бiля неП i заходився вивертати капсуль-детонатор. Тут у хiд пiшли напилок, зубило та плоскогубцi. I хоч холодна, як смерть, була бомба, та вiн так упрiв, що вся одежа стала вологою. ОбеззброПти бомбу вдалося швидше, анiж сподiвалися, i вiн почав ПП заарканювати мотуззям. Пiсля цього Данило вискочив з ями, гукнув близнятам, щоб привели конi. Тi пiд'Пхали на своПх червоногривцях, здали Пх назад до бомби i проворно почали ув'язувати мотуззя, що тягнулось од неП до штельваги. Добра худоба вихопила смертоносну ношу i, перекочуючи ПП по травi, натягнула до лiсу. На галявинi бомбу вивiльнили вiд мотузкiв, Данило пiдiйшов до воза, на якому сидiли Сагайдак i Чигирин, узяв з скриньки молоток i наказав. - А тепер вiд'Пжджайте подалi вiд нашоП цяцьки. - Тiльки ж обережнiше, хлопче, - благальне подивився на нього Чигирин. - Буду старатися. Данило пiдiйшов до близнюкiв, якi вже розсiлися на бомбi, немов на колодi, i смалили саморобнi цигарки. - I ви, хлопцi, подалi вiд цього нещастя. - Як це подалi? - здивувався Роман. - А хто ж у вас буде молотобiйцем? - Я, - коротко вiдповiв Данило. - Та нащо вам стiльки слави? Приймiть мене хоч поденщиком до неП, - i показуК всi зуби. - Iди, Романе, не мороч голови. - От уже такого нiколи не сподiвався од вас. Пiду жалiтись Мирославi. Коли близнята пiдiйшли до воза, де сидiли Сагайдак i Чигирин, Данило приклав зубило до бомби, отак, щоб рубати ПП поперек, i злегка вдарив молотком. Зубило ковзнуло, а на залiзi залишився шрам. "Мовчиш?" - прислухався до бомби. Ще удар, iще мiцнiший - i зубило пробиваК цупку обшивку. Непевна посмiшка затiнявилась на обличчi незвичайного майстра. Тепер легше було розпорювати одяганку бомби, впевненiше дiяли i молот, i зубило, а крихти толу почали висипатись на траву. Ось що Пм зараз дорожче вiд золота. За роботою Данило незчувся, як до нього пiдiйшли Сагайдак, Чигирин i близнята. - Як воно? - запiiтав Сагайдак. - Скоро з однiКП бомби будете мати двi чашi з толом, - витер з чола краплистий пiт, що аж сипався з нього. Сагайдак навпочiпки присiв бiля бомби, знайшов на травi суху гiлку, розломив на чотири цурпалки, три встромив у землю, пiдрiвняв, а четвертим накрив Пх i покосував па Данила. - ДогадуКшся, хлопче, куди вода тече? - Вода, напевне, тече пiд мiст, - у тон вiдповiв Дапило. - Догадливий! Так от, цей мiст не даК менi спати. - Усе чоловiковi не даК спати, - осудливо загудiв Чигирин. - I чорний шлях, i залiзниця, i мiст, i ненависний Безбородько, i кругова оборона навколо землянок. Уночi потайки сам береться за лопату. - Годi вже, Михаиле Iвановичу, - поморщився Сагайдак. Данило посмiхнувся йому: - То ми, товаришу командир, подбаКм про ваш сон. - В оце "ми" i мене всунете, - нагадав про себе Роман. Тихо-тихо поскрипують колеса, тихо-тихо коливаються бiля коней та возiв партизани. Вже вiдiйшли вiд них лiсовi шуми, наближаКться мова рiчки, мова очеретiв, тривога дикоП птицi i калиновий вiтер. Данило навпомацки знаходить кетяжину калини, засовуК за ремiнчик картуза - хай буде замiсть партизанськоП стрiчки. Розгортаючи кущi верболозу й калини, конi входять у брiд, припадають до води, а люди проворно знiмають з воза i обережно опускають на рiчку невеликий плiт, на самий край його ставлять саморобну мiну, притискають ПП дошкою, а кiнцi мiцно скрiплюють з плотом. Це нiби маК дати бiльшу силу вибуху. Краще було б знати, в якому бику К толова нiша, тодi б спрацювала детонацiя, та, не знаючи цього, мусиш дiяти навмання. Данило ще раз перевiряК, як прикрiплена мiна, пiдводиться i пошепки до Сагайдака: - Нiби все гаразд. - Щасти вам! - I навiть у темрявi видно хвилювання на обличчi командира. Вiн обiймаК Данила i Романа, а тi обережно пiдштовхують плота на глибше. Вода набираКться в чоботи, обпiкаК тiло, дрожем пiдкочуКться пiд саме серце. - Не тiльки душу, а й чоботи лихоманить. Душа ще витримаК, а чоботи, мабуть, порвуться, - шепче Роман i посмiхаКться. - Якщо кирзовi - порвуться, юхтовi витримають, - вiдповiдаК Данило, i в Романа ще бiльше розтягуКться рот. Пiд зорями схлипуК вода i корiнцем в'юниться за плотом. Спросоння озвалися качки, скинулась риба, пропливла купина, од якоП повiяло татарським зiллям. А холод судомить тiло, i зуби вибивають чечiтку, нe здогадалися, дурнi, виканючити в Чигирина чарку перваку. Ось i обриси моста, що повис над рiкою i перепинаК туман. Чи ж глибоко бiля середнього бика? Хоч би плити не довелося. Як навiжений, розсипаючи iскри, мостом прогуркотiв поПзд, i знову схлип води, i дрiмота шматкiв туману, i лихоманка по всьому тiлу. На мосту загупали кроки. Двi тiнi зiйшлись посерединi, постояли i розiйшлись. Роман з головою шубовснув у яму, виплив, вiдплювався i вже посмiхаКться Данилу: "Помив голову". Де вiн i тепер знаходить снагу для посмiшки? За кущами туману вони доходять до середнього бика, пiд ними нуртуК стрiмчак, над ними важко гупають чоботи охоронцiв. Роман двома мотузками щiльно прив'язуК плота до бика i про всяк випадок кiнцi ще з'КднуК з деревиною бiля самоП мiни. Данило над плотом нахиляК голову, здiймаК картуза, бережно виймаК з нього пришпилену запалювальну трубку, навпомацки вставляК у гнiздечко мiни капсуль-детонатор, бере з рук Романа кремiнь, кресало i трут. - Пливи, Романе. Я вже сам. Хлопець заперечливо хитаК головою: - Тiльки разом. Запалюйте. Знову на мостi зiйшлися вартовi, перемовились кiлькома словами i почали розходитись. Пригнувшись, щоб тiлом приховати крихiтку вогника, Данило вдарив кресалом у кремiнь раз i вдруге. Бризнули iскри, затлiвся, медово запах трут. Партизан зразу ж приклав його до прядивляного шнура i погасив. Сумирно вбрали вогонь десятки волоконець прядива, а пiдривники, цокаючи зубами, за течiКю тихо попливли на лiвий улогий берег. Ще не встигли вони добраться до нього, як Пх наздогнав i випередив велетенський нервовий спалах, i чи вiн, чи несамовитий грiм пiдхопив пiдривникiв могутнiми руками i люто жбурнув у воду. Знесиленi, приголомшенi вибухом i рiзким духом перегорiлого толу, вони виринули iз хвилi, заточуючись, побрели до берега i попадали на нього. З кущiв верболозу i калини до них кинулись побратими, пiдiймаючи i цiлуючи Пх. - Молодцi, хлопцi, молодцi, - смiКться, обiймаК Пх Сагайдак. А вони, стiкаючи водою, тiльки очима водять на нього i пiдставляють то одне, то друге вухо, нiчого не можучи второпати. - Що з вами?! - Не чуКмо, нiчого не чуКмо, - калiчачи слова, ворушить неслухняними губами Данило, але не журбу, а радiсть, радiсть виконаного обов'язку маК, ще й пiдсмiюКться над собою: "От дурень, вгатив увесь тол в одну мiну. Його б, певне, i на два мости вистачило б". - Вуха наче вареницi стали. Аби начинка - можна i вареники злiпити, - пояснюК Роман Саламасi, який подаК йому сухий одяг. - Зроблено добре дiло! - сiдаючи на воза, весело каже Сагайдак Чигирину. - Тепер Данило почне збивати пiдривну групу. НабоП роздобудемо, тол теж знаКмо, як дiстати, а от де розжитись на детонатори? Детонатори ж самi прийшли до загону, i ранiше, нiж думалось. Другого дня надвечiр'я до партизанiв на конях примчала парубота з пiдпiльноП групи села Красне. Далi хлопцям було небезпечно залишатися в селi. Сагайдак привiтався з ними i одразу запитав: - Зброя ж К? - Њ, - вiдповiв керiвник пiдпiльноП групи Iвась Лимаренко, в якого чуб на вiтрi пiдiймався, наче крила. З кишенi вiн вийняв вагана, а з торби скриньку, що була, мов щiльник, напакована детонаторами. - Так це ж скарб! - Сагайдак виважив скриньку на пошрамленiй руцi, навiть для чогось понюхав детонатори. - Кому скарб, а кому смерть, - трусонув чубом Iван Лимаренко, а його побратими радiсно посмiхнулись. Сагайдак прискалив на них очi, не оминув i коней, на яких прискакали хлопцi, i не то пiдбадьорююче, не то насмiшкувато прорiк: - Орли, нiчого не скажеш, - i похитав головою. "Орли" перезирнулись i не знають - пишатись Пм чи нiтитись. Вчуваючи, що Сагайдак за похвалою щось таПть, Лимаренко гордо, з викликом подивився на нього. - Хлопцi славнi, бойовi, дiлами перевiренi. - Я теж так думаю, - погодився Сагайдак, - I хлопцi гарнi, i чуби в усiх, мов лелечi гнiзда, i ноги взутi, а от конi босi. Може, тому, що в них не копита, а ступи? Пам'ятаю, гарнi були скакуни в Красному, та, певне, гарцюють на них полiцаП i староста. Хлопцi вiдразу наПжачились, а Лимаренко захвилювався: - Ми взяли, що було пiд рукою. - Еге ж, еге ж, - знову погодився Сагайдак. - Та краще було б брати, що маК бути пiд ногою, тодi можна було б i ворогiв здоганяти, i, коли треба, вiдриватись од них. - Не смiйся, батьку! - як Остап з славнозвiсного твору, вiдав Лимаренко, пiдвiв голову на своПх орлiв, моргнув Пм. Хлопцi зметнулися, вискочили па своПх непородистих, гикнули, свиснули i помчали iз лiсу. - Несамовитi! Куди ж ви?! - гукнув старий Чигирин. Iвась Лимаренко здибив свого коня i насмiшкувато кинув г - По пiдкови i вухналi. А Сагайдак, посмiхаючись, повторив його слова: - Хлопцi славнi, бойовi, перевiренi. З такими не замерзнеш! XXI У передвечiр`i iмлилось дрiмливе сонце, iмллилися вересневi блавати далини, а тут, на змертвiлому хутiрцi, падали яблука в трави i, охоплений стрiлами очерету, ставок ярiвся вишневими барвами згасань. В очеретi хлюпались качки, па плесi скидалася риба, над плесом товклися хрестики товкупцiв, а за плесом дзюркотiв невидимий струмок. Як i нерше, падають яблука, скидаКться риба, спокоКм дихаК вересень, перечищаються води. Нiщо на хуторi не нагадувало про вiйну, про людськi страждання. Ось коли вийде, як надумався, отут вiн i оселиться - перевезе хату з села, тiльки лишить па старому мiсцi скiфських та половецьких камен: хай комусь голосять. I чого узлилися на нього вони? Може, тому, що поперебивав Пм тулуби й ноги? Тьху! Так i повiрити можна, що й камiнь живе... Ще оглянувшися на село - чи нема покликачiв iз управи, - Магазаник стаК на гниляву дровиняку, по нiй добираКться до крихiтного вербового човника, розмотуК вудочку, зиркаК на жовте пiдволохачене сонце, а все думаК про хутiрець, якого вересень обметав першою прозолоттю верб, зеленим подихом отави i бабиним лiтом. Завжди тут добре росте i трапа, i отава. Оце б, забувши всi вiйни, пройтися з косою, почути дзвiн i передзвiн ПП, напасти на джмелиний мед, наставити пахучих копичок i втомленим прийти додому - не грiшником, а господарем, якого очiкують жiноча вiрнiсть i добрiсть. Та все це вже не йому, бо попався у чортову супрягу, як жаба в тенет - пi взад, нi вперед... I тут, на хутiрцi, страх догнав його, хоч i втiкав од нього з села. Зiтхнувши, наживив гачок шматочком вареноП картоплi i закинув пiд стрiли очерету, якi й не журилися, що вже минув лiтопровiд. Оселися тут i живи в самотi комишпиком. Тепер погляд i думки Магазапика зупиняються на бiлому з гусячого пера поплавку, який теж може дати якусь вiдраду i приспати невеселi думки. Над самою водою пролетiв бiлобровий перевiзник, а з очерету тихо-тихо виплила молода качка; вона обережно повела точеною голiвкою, заспокоПлась i вже пливе на чистовiд, за нею, як мальованi, в'юняться i в'юняться вишневi хвильки, а пiд ними волохатяться пiвтiнi. Нарiк ця сама качка прилетить iз вирiю на цей самий ставок, знесе з десяток зеленкуватих крашанок, виведе каченят... А ш,о нарiк буде з тобою? Тьху!.. Тiльки таке й довбе мозок, бо повернув час пе на жпття, а па смерть. - Зi-зi! - скрикнув перевiзник, перелiтаючи з одного берега па другий. На притихлих темних крилах пташини чiтко видiлились бiлi смуги. А он "векпув" бекас i стрiмко злетiв угору. Колись, ще як його батько був живим, отут iнодi i зимували цi довгоносi птахи. Яких тiльки див немаК у природi? От нещодавно Ропiпя, що пiд п'яну руку проклинаК свою нову посаду, Безбородька i долю заодно, розповiв, як один старий лiкар вилiковуК безнадiйно хворих па рак. I чим? Осiннiм потаКмним грибом; витикаКться вiн iз землi лише па один день, а людинi повертаК роки... - Зi-зi, - знову озвався перевiзник. Що ти перевозиш з берега на берег i чи хоч трохи розумiКш теперiшню сутiпь? Коливнувся - торк-торк - поплавок i нагло, обриваючи щось бiля серця, зник у вишневiй водi. З несподiванки Магазаник забувся пiдсiкти, просто шарпнув вудлище i вiдразу почув вагу рибини, яка рвонулась до очеретiв. Пожди, пожди! Там ти порвеш волосiнь. Староста обережпо виводить рибину на чистовiд, утомлюК ПП i перегодом пiдводить до човника. Шкода, що не захопив пiдсаки. Коли б знаття, що й у такому ставочку несамовитий Бондаренко розведе он яких коропiв. Де вiн тепер воюК чи, може, вiдвоювався?.. Ще порух руки - i з води виважуКться трепетний золотий злиток рибини. Iй-бо, пару кiлограмiв буде! Зiрветься чи не зiрветься? Пружинить, у дугу згинаКться гнучка лiщина i опускаК рибу в човник. Неначе на скарб, накидаКться на неП Магазаник, вiдчуваючи хижiсть у всьому тiлi. Темним, з прихованим сонцем, докором дивиться- на нього рибина i задихаКться в його руках. Бiля очеретiв стрепенулася, злетiла в небо качечка, за очеретами забулькав задоволений смiшок: - Пофортунило, пане старосто! - Таки пофортунило, - розгинаКться Магазаник, спочатку ловить зором сiрi пташинi крила, а далi бруквоподiбну голову махлюватого полiцая Торсшка, який стоПть на зчервоточенiй кладцi й переганяК вiд iкол до вилиць смiх i насмiшку. Губи в нього лискучi, товстi i завжди смердять самогоном, бо при новiй владi не вихмеляКться Терошко. - А тут, пане старосто, ще й бiльшi К коропи. Аж десятифунтовики! - лiниво посмiхаКться i лiниво вигойдуКться па кладцi запияк. - Десятифунтовики? - вiдчеплюК Магазаник коропа, той памарно трiпоче всiм золотом луски i лунко б'К хвостом по вогкому днищу човпа. - Ти ж звiдки знаКш? - Ловив тихцем у мирний час. СпiймаКш осмерком такого красюка - i мандруКш на пiдночiвлю до своКП мандрьохи. А та вже знай дiли, - iшоче Теришки, ишойдуючи кладку i живiт. Коли и напас такого? - Тепер не ловиш? - Зараз нема iнтересу чекати ПП на гачок, бо можна й толом чи гранатою глушонути, уставиш запала - i рви! Премиле дiло - вибиваК усе до мачини. Як ви на цеК? Магазаник обiзлився: - Я тобi, неотесо, як глушону по огузку, то сам оглухнеш! Гляди менi! Але Терешко не дуже лякаКться погрози, а знову таки гигикаК. "Дурня й по смiху впiзнаКш". - Чи не думаКте, пане старосто, цей ставочок до своПх рук прибрати? - Таки думаю. - Тодi треба партизанську голову шукати, тепер вони саме в цiнi, - продаК щербленi зуби Терешко. - А ти ж звiдки такий веселий притетюрився? Знову маКш зальоти до якоПсь кивухи? - Та нi, з крайсу пришвендяв. Дрипав двадцять верст пiшки за шматок кишки. - Щось К нового? - У крайсi чи... вообче? - нарочито втулюК оте слiвце, що вчепилось до Магазаникового Стьопочки. - I вообче, i в крайсi. Терешко п'ятiрнею стираК з обличчя веселiсть, вiдстовбурчуК варги. - Бiля дiвочого броду Лаврiн Гримич уже який день розкопуК старосвiтську могилу. А що ви думаКте? Знайшов таки у нiй не тiльки череп'я, а й золото i навiть личмани. - Справдi? - торопiК Магазаник, а в думках починаК лаяти себе: "Ти, дурню, на коропцi позаздрив, а хтось золото роздобуваК". - Справдi. Сам бачив цю дивовижу. - А якi ж голови були на червiнцях: нашого чи не нашого царя? - Чужого, давнiшого, з баранячими кучерями. - Тодi на них i цiна повинна бути менша. - То вже який купець трапиться. Заздрiсть тьмарить Магазанику вид. - Чого ж це Лаврiн золото добуваК, а не в громадському господарствi працюК? Чи вiн завдячне головi носить? - Видать, чимсь пiддобрився перед тим норовистим, що дуже хитро господарить. Запитав його про цс, а вiн i в'Пв мене: "Лаврiн з могил викопуК добро, а дехто у могили закопуК людей". То й поговорiть пiсля цього ще ви з ним, наженiть розуму до голови. - Мабуть, таки доведеться. А що чути у крайсi? - Њ новi бомаги гебiтскомiсара i начальника полiцiП Блюма про партизанiв. Треба розклеПти в селi на виднотi. Лишень боюся, щоб не вийшло посмiховисько з паперiв Блюма. - Людям саме тепер до смiху, - наживлюК Магазаник гачок. - Ану,почитай. Терешко витираК рукою варги, нiбито з них можна стерти горiлчаний дух, виймаК з командирськоП планшетки якiсь папiрцi, пiдходить ближче до старости. - Ось послухайте цю дивоглядiю, - i заздалегiдь починаК давитися смiхом. - Так смiшно? - А думаКте нi? То й читаю. "Звернення! З усiКю вiдповiдальнiстю звертаКмося до партизанiв, що дiють в нашiй областi, i закликаКмо Пх, поки не пiзно, взятися за розум: здати зброю i здатися. За це ми даКмо гарантiю, що нiкого не зачепимо, всiх влаштуКмо на службу з великою оплатою. Окрiм грошей, кожному партизану щоденно будемо видавати 150 грамiв масла, 4 яйця i по одному кiлограму хлiба. Начальник полiцiП Блюм". - Га-га-га, - i Терешко так регоче, аж руками хапаКться за розбухлий на полiцайських харчах живiт. - Ти чого хихочеш? - А який же недоумок за чотири яйцi пiдставить свою шкуру? I сам не знаю, як вiшати цю срамоту. Магазаник довго дивився на Терешка, а потiм присадив його: - Бiда головi, коли нею верховодить язик. Ти сховай свiй недомисел у такий закапелок, щоб i сам узавтра не знайшов. ПочуК хтось твоК варнякання - i аж захурчиш до гестапо в гостi. Там уже буде не до смiху. Веселощi змилися з мармизи полiцая, i вона затвердла, мов луб. - Чого ж одразу вмовк? - Та хiба ж я не знаю, кому що сказати? - видобуваК Терешко -догiдливiсть пiдлизника. - I перед кимсь помовкую, бо тепер головне - день переднювати. А що пригледжуКте собi хутiрець, то хвалю. Це маКтнiсть! Взяти б ПП по старих обмежках у вербовий заплiт, поставити хоромини, почистити запустiлий садок, привезти вулики - i живи кумом королю: пасiчникуй та на юшку запро. шуй гарних гостей. Я вам, коли схочете, заплiт, наче вишиванку, вишню, - аж пiдстеляКться хитрун. Магазаник посмутнiв: - Це все добре, Терошку, аби це вiйна. - О! А вам чого сушити голову вiйною, коли нiмцi вже хваляться, що Москву забрали? Це нам, шуцполiцаям, гiрше, бо жандармський мотовзвод на партизанiв ганяК, наче солоних зайцiв. Оце ж на тому тижнi так довелося тiкати, що мало п'ят не розгубiППi, зажурився Торешко, i зажурився хмiль у ного вирлах. I хоч недалекий Терешко, та його дзявориння було чи не останньою краплиною, яка до решти розмила сумнiви Магазаника. Таки нема вже в свiтi сили, що перемогла б нiмецьке вiйсько... Бач, воно аж на Iндiю нацiлилось!.. А що з нами буде потiм? Ох цi думки на драбинi. Магазанику вже й рибу ловити розхотiлось: нiде тепер не подiнешся вiд пекельного часу. Вiн ще раз поглянув на хутiрець, на отаву, що почала проростати холоднечею, зiтхнув. Завчасу б сюди перебратись. Так навiть старостi не дадуть такоП дармовизни. Тепер тiльки за душi надiляють землю. Магазаник кидаК погляд у далину, де тополi вростають у небо i вечориться земля, прикидаК: чи завидна йти додому, чи дочекатися теменi - i прибитись до якоПсь спокусницi. Догнав не догнав, та побiгти можна. - А прочитати вам, пане старосто, оголошення гебiтскомiсара, - хоче якось пiддобритись Терешко i знову лiзе до планшетки. - Читай, коли маКш охоту. Полiцай виймаК зiм'ятий папiрець, прокашлюКться, наморщуК лоба: "Параграф перший. Кожний бургомайстр, - тобто староста села, - зобов'язаний заарештувати через мiсцеву полiцiю та передати полiцiП СД кожну чоловiчу особу з чужоП мiсцевостi. Параграф другий. Всiм мiсцевим особам забороняКться давати притулок чи переховувати чоловiчих осiб з чужих мiсцевостей. Параграф третiй. У кожному випадку, якщо виявиться, що якась чоловiча особа перебуваК без дозволу, всю сiм'ю, що даК таким притулок, буде покарано смертю. Параграф четвертий. Цю ж саме кару застосовано до того бургомайстра - старости села, який не послiдуК негайно зобов'язанню пункту параграфа один". - Утiшив, - насупився Магазаник. - Утiхи тут мало, - погодився Терешко, - та в головi цей папiрець треба тримати, бо чужi чоловiчi особи в нас таки К. - А де Пх тепер нема? - I це правда, - морщиться Терешко I лiзе рукою до потилицi, а згодом вклоняКться: - То й бувайте. - Куди ж ти? На дзвiницю? - Та пi - до своКП лискухи. На вiдпочинок, бо ж через дурну голову три ночi поспiль не спав. До ставочка з лопатою на плечi пiдiйшов Стах Артеменко. Вiн хоче оминути старосту й полiцая, але Магазаник, щось подумаиши, вилазить з човна i зупиняК чоловiка: - Звiдки, Сташе? - Звiдки ж? Картоплю копав до змору. - Спою? - Та нi, громадського господарства, - зiтхнув чоловiк. У зiницях старости спалахуК пiдозра: - Слухай, а чому тебе червонi не взяли до армiП? Стах здивовано витрiщуКться на старосту: - Хiба ж ви не знаКте? Магазаник недовiрливо дивиться на чоловiкаП - Не знаю, а думаю рiзне. - Вольному воля, а спасенному рай. - Так чому? - А хто ж мене колись пусто-дурно в тюрягу впакував? - злiшаК Стах. - Ось за цю тюрму i не стало менi довiр'я. Ще К запитання? - Тодi, виходить, ти менi навiть повинен дякувати за минуле, - заспокоюКться староста. - Хто знаК, де б ти домував тепер, аби не я? Стах щось буркнув, обернувся i швидко пiшов до села. Розсердився. Тiльки чого б? Магазаник знову береться за вудочку, а в цей час на дорозi з'являються з лопатами й кошиками жiнки, що теж копали картоплю. Магазаник байдуже поглядаК на них, i негадано переляк i подив прошили його. Чи не привидiлось? Вiн клiпнув вiями раз i вдруге, кинув брови на середину чола, та видиво не вiдiйшло - в гуртi з жiнками чогось iшла Марiя, тримаючи за руку Оленку. Як i чого вони з'явилися тут? Староста кидаК вудлище i швидко, не спускаючи погляду з МарiП, прямуК до жiнок. - Добрий вечiр вам. - Кому добрий, а нам нi, - обiзвався зсередини чийсь голос. - Закiнчили копати? - все хоче перехопити очi МарiП i нарештi перехоплюК зеленi ножi презирства та зненавистi. Аж моторошно стало: де стiльки може взятися злоби в таких знадливих зiницях? Вiн зупинився край дороги, а жiнки, сторонячись його, мовчки пiшли полем, що вже вбиралося в осмерковi шати. Мав колись чоловiк любощi, а тепер маК тiльки ненависть. У препаскудному настроП вiн пiдходить до човника, змотуК вудочку, ховаК ПП в очерети, кидаК в торбину коропа й шпарко мете у звечорiле село. Оце можна було б навiдатись до Лаврiна, та хто знаК, що чекаК в отiй хатi, з якоП в партизани подалися близнюки. Ще нiс у нiс зустрiнешся з ними. Велике його село, та нема де подiти себе, своП гризоти i чарiт, нема з ким притовкти Пх горiлкою чи любощами. Нiхто ранiше не мiг так заспокоПти пою, як Басилина, що за останнi роки стала йому порадницею i одрадницею. Але пiсля того вечора в лiсi вона сторониться його i теж пiд вiями тримаК одну злiсть. Та пора вже iюро;iумi гис.я. У селi, хоч воно обляглося, Магазаник уже не вулицями, а городами та задвiрками скрадаКться до кутка, де живе Василина, i все думаК, як власкавитись до неП. От зайде, вклониться Пй, щиро посмiхнеться, кине коропа на лаву i скаже: - Вибачай, Василино, коли й досi гнiваКшся за дурне слово. А я прийшов иа перепросини, бо дуже скучив за тобою, наче цiлий вiк не бачив. - У старiй грубi чорти палять? - насмiшкувато поведе зором вона, розпогодиться, заклекоче знабним смiхом, зашелестить спiдницями i гарячими устами розтопить сум'яття i тривоги... I чого вiн цi уста покинув напризволяще? Уже зовсiм споночiло, коли Магазаник увiйшов на сонне подвiр'я Василини. Не часто вiн сюди заглядав - Василина бiльше голубила його в лiсах, якi любила в усi пори року, навiть коли хуга вибивала з них квилiння i стогiн. А то якось у березнi знайшла двох зайченят, що замерзали в снiгу пiд кущем. У пазусi принесла Пх до лiсника, кинула у запiчок, налила в черепок молока. I таки виходила Пх, а потiм випустила на волю. Певне, коли нема материнства, то до всього живого прокидаКться любов. Вiн тихо стукав у вiкно, як i перше стукав. Та нiмуК хата i все довкола неП. Ще сильнiше гупають пальцi по шибках, що мають осiнню печаль. А вiн i тепер, навiть у пучках, чуК жадобу стрiчань. Ох, жiнки, жiнки, з самого пекла прихопили ви солодкий вогонь знади. Як тiльки не караються ним чоловiки, караються, та не зарiкаються. Нарештi до вiкна припадаК обведене переляком обличчя жiнки. - Хто там? - забився ПП голос у дрожi, i забились шибки у вiкнi. - Це я, Василино. - Чого вам, пане старосто, в таку пору? - нiби трохи вiдiйшла жiнка. - Пусти до хати. - Я вночi нiкого не пускаю. - Яка ж тепер нiч? Тiльки звечорiло. - Еге, звечорiло! Люди вже давно мають спочивання. - Ми довго через вiкно будемо говорити? - починаК сердитись, - Вiдчиняй уже дверi. - Iдiть, пане старосто, додому, бо все одно до хати не впущу. - Пустиш! Бо дiло К! - вже шаленiК Магазаник i б'К кулаком по рамi. - Я тобi зараз i вiкна, i дворi рознесу. - _Цур тобi, оглашеннику! Як тiльки вiдкадитись од тебе... Зараз вiдчиню. - Василина бiжить до дверей, грюкаК ними, а далi, на порозi, пильно придивляКться ся до нього П починаК совiстити: - Хоч би людей посоромились. Ось на ваш гуркiт сусiди каганцi свiтять. - А що менi твоП сусiди? - У Магазаника одразу спадав гнiв, i вiн обома руками тягнеться до жiнки, до ПП звабливого повногруддя, що пiдворушуК бiлу сорочку. Жiнка б'К його по руках i вiдступаК в сiни. - Чого вам? - Скучив за тобою, от нiби вiчнiсть не бачив. Василина чогось полегшено зiтхаК i, шелестячи спiдницею, заходить до хати. - Чого ж ти мовчиш? - Не вiриться, щоб ви могли за кимось скучити. - Коли ти поклала гнiв за якесь нерозумне слово, то вибачай, - хоче пригорнути Василину, але вона вислизаК з його обiймiв i стаК ще жаданiшою. - Iдiть, Семене, додому, не дурiйте, - виправляК з оселi, - бо вже минулося наше. - Чого ж це минулося? - Магазаник ошелешено став посеред хати. - Отак, як i все минаКться. Був колись чад, а тепер розвiявся. - Так, може, хоч повечеркуКмо разом? Я ось добрячого коропа принiс. - I вечеряти не будем, - глянула на нього не очима, а колами теменi. - Вiдвечерялось наше. - Ти, може, приймака чи постояльца прийняла? То так i кажи! - Гнiваючись, Магазаник виймав з кишенi свiчечку, засвiчуК ПП й насторожено придивляКться до жiнки: що тепер намалювалось на ПП виду? Та не так вiн бачить обличчя, як хвилi волосся, що погойдувалось навколо жiночого стану; нi в кого вiн не бачив такоП розкошi, яка мала кольори i золотоП, i пiзньоП осенi. I чого вiн знову потягнувся до неП, як давнього петрiвчанського вечора? Отак, може, любощi, перегораючи, i знаходять свiй пiзпiй берег, своП коси, де повiнню гуляють розмаПтi осiннi барви й пробиваКться дух материнки. Материнки! А як Пй хотiлось стати матiр'ю, та вiн, певне, колись спасався колиски бiльше, анiж домовини... Ось вдивляйся в жiночi принади i думай щось недодумане, бо ж i твоП роки вже вчувають свою межу... От на яких тiльки вагах зважити все?.. Але, зрештою, чи потрiбнi ваги в твою осiнь? Та ще в таку страшну осiнь?.. - Не вкручуйте в мене очi, як шурупи, - невдоволено сказала Василина i погасила трепетний вогник свiчечки. Магазаник стрепенувся, зяавив негаданi сентименти, зчавив душу i не знайшов у нiй путящого слова. - То маКш приймака чи перелюбця? - Не мелiть, Семене, дурниць, не перекидайте своП грiхи на iнших. - I насмiшка проклюнулась у словi: - Прийшли до мене, бо, мабуть, геиер нiкому старосту добрим здоров'ям навiстити. - Чого ти менi цим старостою в очi цвiкаКш? Невже забула все, що було мiж нами? У голосi Василиниозвалось глибоке обурення: - А що в нас було, крiм чаду i срамоти? Хiба ж ви хоч трохи любили мене? Тiльки груди щоразу нiвечили моП, - торкнулась руками до сорочки, - Iдiть! - Пiду, не зсипай так скоро, хоч i оприкнiв тобi, - спалахнув Магазаник. - Ще гляну, що на другiй половинi хати робиться. - Там тiльки городина та квашенина. - А коли приймак? - Прийдете вдень - i обдивитесь хату. Жiнка не може заховати тривогу, а староста насочуКться пiдозрою: що ж вона приховуК вiд нього? Ох цей вiдьомський рiдi Кого вiн тiльки не дурив, починаючи з Адама? - То показуй другу половину. - Квашених огiркiв та помiдорiв не бачили? ' - Побачим, побачим, якi в тебе помiдори. - Ще курей переховую в солом'янику. - В солом'янику? Це ж чого вони такоП шаноби зажили? - Щоб гицелi не добрались до них. I несподiвано десь, чи не з горища, почувся довгий стогiн. Магазаник здригнувся, спрожогу вихопив з кишенi пiстоля, а господиня вклякла на мiсцi. - Хто там у тебе?! Хто?! Василина затремтiла: - Нiкого нема. - Не бреши хоч тепер! Признавайся! Ану, ходiмо в сiни. - Не треба, Семене, - благання низинно озвалося у ПП голосi... - Ось я краще вечерю зготую. - Бач, коли про вечерю згадала! - шаленiК Магазаник. - Тепер обiйдемось без неП. Хто в тебе? Комiсар, партизан? - Хiба я знаю? - А хто тобi пiдсунув його? - Сам уночi городами приповз. Вiн тяжко поранений у руку i груди. - У груди? Ось заберем його в лiкарню, а там уже розберуться. - Ой, не треба, Семене! Благаю тебе, не треба! - заплакала Василина i руками, i станом припала до нього. - Так що ти хочеш? Щоб твоП сусiди тицьнули на мене i я за когось на шибеницi гойдався? - Вiн вiдштовхнув жiнку, швидко вийшов у сiни, знову засвiтив свiчку i наказав Василинi: - Лiзь перша. - Одумайся, Семене. Нащо тобi цей грiх? - Лiзь! Голосячи, витираючи хустиною сльози, жiнка почала пiдiйматися на горище. На горiшнiх щаблях зупинилася: - Схаменися, Семене. Не полюй за чиКюсь душею, коли й твою можуть уполювати. - Розумною ти дуже стала, - пiдсвiчуК i просвiчуК ПП голi ноги свiчечкою. - От через тебе i не стало б моКП душi. - Кому вона, гидомирна, потрiбна, - схлипуК жiнка, пiдiймаКться на го