людев. Вони вам  до
борщу i кашi, може, й чарку поставлять, а в мене  на  хуторi  нiчогiсiнько
нема.
   - А совiсть у вас е?! - не витримав Кириленко.
   - I совiстi нема, - подумавши, вiдповiв хазяПн. - Тепер на всiх  ПП  не
напасешся.
   Клубок обурення i образи застряг у горлi щиросердого Кириленка, а  його
кругла обличiчя почало напухати гнiвом, i вiн перейшов на зловiсний шепiт:
   - Так для нас у твоКму гадючнику не вистачило совiстi?  А  на  фашистiв
вистачав? I хто ти?! Куркуль, перевертень чи церковний  староста,  що  так
воском тхнеш? ДумаКш, фашисти принесуть тобi ладан  i  смирну?  Болячку  i
погибель принесуть вони вам, усiм холуям i запроданцям!
   I, негадано для всiх, господар  випростався,  з  приязню  подивився  на
розлюченого' командира, дивакувато посмiхнувся, а далi тихенько засмiявся.
Це так було несподiвано, що Кириленко осiкея,  вибалушив  очi  i  мало  не
покрутив пальцем бiля лоба.
   - Чого це ви паяК добродiю, так  розвеселилися?  -  знову  перейшов  на
"ви".
   - Бо тепер бачу iстинно своПх. Добрий вечiр, товаришу командире, добрий
вечiр, хлопцi.
   - А перед пвм кого ви бачили? - спантеличено запитав лейтенант.
   - I не питайте, - махнув кощавою рукою господар i знову  нахмурився.  -
Сьогоднi вранцi прибилося ж доi мене двое  вервел.  з  оружiем  при  собi.
Прийняв Пх як людей, в&годуваа, навоПв,  торба  харчами  напакував,  а
вони, песиголовцi, далi й присiкались: чого я даю притулок червоним.
   - Ми тебе так припечемо, що смальцем  закапавшу  -  визвiрився  один  з
приблуд та й почав кудись тягти з подвiр'я. Так стара насилу  сльозами,  i
харчами вiдкупилась од них. То тепер я й подумав, що знову когось зi своКП
шатiП пiдiслали. Ходiмо ж до хати,  перекусите,  там  знайдеться  хлiб,  i
бррщ, i каша, i ще дещо. Г не гнiвайтесь на старого. I не куркуль я, i  не
перевертень, i не церковний староста. А воском пахну, бо увесь  вiк  бiля.
бджiл звiкував...
   У сiнях щось зашелестiло. Лейтенант схопився за зброю, та  одразу  ж  i
опустив руки: з темряви тихо-тихо вийшла невисока  босонога  жiнка,  чорна
скорботна хустка обiпгнаяа гЏ скорботне обличчя.
   - _Синочки, дiточки... - зашепотiла  словом  навпiл  iз  сльозою.  Вона
обвела всiх поглядом i припала до Ромашова: - Таке молоцюсеньке, а вже мав
воювати.
   - Менi ж, мамо,  скоро  буде  дев'ятнадцять  рокiв,  -  нiяково  сказав
Ромашов. Жiнка зiтхнула.
   - I моему найыашпому дев'ятнадцять минуло па Купала. Iваном його звати,
Iваном Чорнобривцем. Чи, бува, не чули, чи десь не бачили?,. -  I  пiдвела
руки, нк пiдбитi крила.
   Данило здригнувся: йому здалося, що вiн з  давнини  почув  голос  своКП
матерi, яка на шляхах, i в спiлому срiблi жита, i  коло  бродiв  так  само
допитувалась про свого чоловiка... Коли це минеться на  бiлому  свiтi,  на
чорнiй аемлi?
   - Ходiть же, дiточки, до хати, переодягнетесь,  повечеряКте,  а  я  вам
шмаття поперу. Ходiть... - Вона обернулась, i навiть на  утлих  плечах  ПП
здригалася скорб.



   VI

   Не доПжджаючи до лiсництва, Магазаник повертаК конi в березнячок, що по
колiна стоПть у  м'якiй  травi,  розпрягаК  Пх  i  вже  вкотре  думаК:  чи
з'явитися на яснi очi лiсничого, чи  зашитись  од  них  у  якийсь  лiсовий
закуток? З'явишся - неодмiнно знайдеться на  тебе  якась  вказiвка,  а  не
з'явишся - чим вiдбрешешся, коли сам лiсовий цар - Iван Соболь -  застукаК
тебе?
   Давно вони недолюблюють один одного, i давно б лiсник сторчголов  летiв
iз лiсiв, аби не пiдтримка Ступача. А що йому буде за цю пiдтримку, коли й
сюди прийдуть нiмцi? Хiба ж знаК людина, на чому зможе зависнути ПП життя?
Жив за бiльшовикiв - мав одну стiну страху, а тепер наближаКться друга,  i
метаКться мiж  ними  нутро,  немов  зацькований  заКць.  Може  б,  i  собi
попроситись в евакуацiю? Так хiба можна полишити все, що нажив  за  вiк  i
роботою, i хитруваннями? Якби йому хто навiчно подарував  спокiй  у  цьому
свiтi, то вiн дав би обiтницю жити лише бiля золотоП бджоли  i  нiкого  не
зачепити навiть у помислах.
   Тiльки тепер зрозумiв, чого так у свою осiнь кохався  на  бджолах  його
небiжчик батько. Рiзнi можуть бути  шаленства  в  життi,  га  мудрiсть  на
шаленствi не проросте. От доп'ясти б той старий батькiв хутiрець на  шiсть
десятин, поставити там пасiку, розшукати Марiю i Оленку - та й доживати на
оддiлi з ними вiку. Так на тобi вiйну i новi тривоги.
   Неква'пом пiдiйшовши  до  застояного  карасюватого  ставу,  де  осокiнь
вибуяла метрiв на три, Магазаник не бере до лiсництва,  а  спускаКться  до
води, на якiй куняК напiвзатоплений, почорнiлий од часу човен. Бiля  нього
зiркою розцвiла бiла лiлея, а на нiй синя бабка сушить прозорi крила. Чи ж
давно в такому човнi вiн дитиною хлюпався на своКму прихутiрному ставочку,
де так гарно жебонiли, перечищалися води. Тодi до нього на берег  виходила
русокоса мати i втiшалась, i боялася за свою дитину,  i  наспiвувала  собi
"Пливе човен води повен". А куди тепер поверне твiй неспокiйний човен?
   З маревом далеких рокiв Магазаник стаК на човен, майже зовсiм притоплюК
його, для чогось зриваК лiлею i враз  застигаК:  далеко-далеко  на  заходi
озвався глухий грiм.
   Лiсник ще не повiрив собi, злякано, головою вниз, кипув лiлею, вискочив
на берег, оглянувся довкола.  Над  лiсами,  пiдпливаючи  спекою,  тремтiла
пiдлиняла блакить  неба,  в  ньому  танули  тонкi  крижини  бiлих  хмарин.
Нiзвiдки й не пахло грозою - i небо, i  лiси  мали  дрiмливий  перепочинок
лiта. Та знову, десь за козацьким бродом, обiзвався грiм, отой, що  своПми
цiпами безжалiсно обмолочуК життя... От, уважай, i  переходиш  ти  в  щось
iнше, як на другу планету. I хай горить  тепер  лiсництво  зi  всiма  його
турботами, зi всiма начальниками i пiдначальниками. Досить надриватися  на
них. Тепер треба подумати й про свою шкуру, бо вона в нього одна.
   Толочачи розмаПте еiлля i цвiт, вiн пригiнцом добiг до коней,  поправив
на них упряж i погнав чимдуж до своКП лiсовоП оселi, а за плечима його все
колихався i колихався отой страшний грiм. За що ж хапатись  тепер?  Чи  за
вкопане золото, чи за свинi, що розбрелися по лiсах, чи за мед,  який  уже
втретК треба качати? Коли тiльки була така достогибель меду?
   Мiж деревами замаячила ставна постать з карабiном на  плечi.  Магазаник
притримав конi й з подивом упiзнав военкома  Зiновiя  Сагайдака.  Чого  чи
кого  вiн  тепер  шукав  в  дiбровах?  Лiсник  притримуК  конi,  шанобливо
вклоняКться начальству.
   - Може, пiдвезти, Зiновiю Васильовичу?
   - Обiйдеться, - пiдходить до нього  воКнком,  пiд  чорними  вiями  його
темнiК сум, i Магазаник розумiК: чоловiк бачить  не  його,  а  щось  iнше,
певне, те, що коловротиться за лiсами.
   - Ви ж чули? - стишуК голос i киваК головою на захiд.
   - Чув, - вiдповiдаК воКнком не йому, а комусь чи своПм думкам.
   - I що ви скажете на це?
   - Трудно щось на це сказати.
   - Вiдiб'Кмо нiмця?
   - Що вiдiб'Кмо, то вiдiб'Кмо...
   - Тiльки не знати  де...  -  пiдказуК  Магазаник.  -  Кажуть,  страшною
машинерiКю пре. Вiд першого замаху ПП падають деякi держави.
   - Це правда, що машинерiКю пре. Мало не вся Њвропа працюК на  нього,  -
Сагайдак так дивиться на захiд, немовби хоче  розгадати  його  нерозгадане
письмо.
   "Та що ти розгадаКш у ньому? Колись перед шаблею твого козацтва тремтiв
захiд. А що тепер перед силою-силенною шабля чи гвинтiвка? Дитяча iграшка,
та  й  бiльш  нiчого.  Проморгали  щось  отi,  що  i  тепер   на   кiнноту
понадiялись".
   I знову загримiло вдалинi.
   - От i пiдходить вiйна вже до нашого порога, - похиливши  голову,  каже
Магазаник. - Сiдайте - скорiше додому доберетеся.
   - Я не поспiшаю додому: нiхто не жде там  -  жiнки  нема,  а  сини  вже
воюють, - та й, пе прощаючись, пiшов у лiси.
   Лишоць нащо вони йому тепер? Правда, воКнком  i  ранiше  любнв  блукати
чорнолiссям  -  взимку  приПжджав  па  лижах,  весною   приходив   збирати
пiдснiжники, яких тут було наче роси, а в осiнню пору - гриби. Коли багато
було рижикiв i груздiв, вiн i солив Пх у дiжницях лiсника, а  потiм  щедро
дiлився з ним цiКю смакотою. У  пору  грибарства  воКнком  був  схожий  на
доброго сiльського вчителя, а не на грiзного вояку,  що  колись  шаблею  з
ходу врубувався у ворожi полки. А шабля у нього мов блискавка була. Еге ж,
як не дивно, а справжнiм воПномудався цей нiби спокiйний чолов'яга. Колись
ходила голосна слава про нього, а що тепер залишиться од неП? I  все-таки,
чого йому зараз блукати в нетрях? Може, партизанство збираК? Так  що  вона
проти танкiв i всiКП бiсовоП машинерiП? Тiльки забавка  у  вiйну.  Але  як
недоброхiть  засурганять  чоловiка  на  таке   дiло,   i   о-мусить'   iз_
гвинтiвочкою iти проти танкiв. Та бог iз ним, бо й вiдсвоПх клопотiв  гуде
голова, мов дуплянка.
   За рiзнимiг турботами, що шарпали i  тривожили  його,  Магазаник  i  не
помiтив, як конi дотрюхикали в низинку, вона вузькою смугою вiддiляла одне
урочище лiсу вiд другого. Тут саме  бiлою  хвилею  солодко  цвiли  гречки,
пiдворушуючи над собою чи в собi теплу музику лiта. Тепер сюди за  взятком
летять i його бджоли. Не перший мед, як роблять iншi пасiчники, а ось  цей
та липовий залишить вiн бджолам i собi на зиму, бо в перший  комахи  часто
приносять падь.
   Господи, про що думаК в таку годину i чи  доживе  ще  вiн  до  зими?  I
мимоволi потягнувся  головою  до  заходу:  чи  знову  не  по^  чуК  звiдти
страшного грому? Та не почув - побачив: у гречцi, безбожно витолочуючи  ПП
дiвочу красу, бродили чиПсь  породистi,  важкотiлi  корови.  Магазаник  за
своК- життя не раз бачив, як худоба толочила молоде жито,  пшеницю,  овес,
ячмiнь. Але навiть найбiльший збитошник нет заганяв худобу  в  гречки,  бо
щось беззахисне i святе було у Пхньому цвiтi.  I  ось  тепер  табун  корiв
пожирав, змiшував цвiт iз землею i залишав пiсля себе  чорнi  стежки.  Ось
таким було для нього перше видиво вiйни.
   Магазаник здогадався, звiдки взялася ця приблукла  худоба.  Учора,  уже
надвечiр, фашистськi кроволюби пролетiли бiля татарського броду i  вдарили
з кулеметiв по чередi й гуртоправах, якi саме розклалiг вогник бiля  води"
збираючись варити вечерю. Тепер там, де тремтiв  сумирний  вогник,  чорнiК
могила,, а поранена i цiла худоба розбрелася по всiх усюдах... Що ж робити
з цiКю чередою, яка забилася у гречки i немилосердно витолочувала Пх?
   Враз  невчасна  злодiйська  думка  скособочтгяа   обличчя   Магазаника:
приносить вiйна незчисленнi збитки, та хай принесе i якiсь  прибутки.  Ось
вiн зажене цей табун поки що до себе в обору, напоПть, а там буде.  видно:
знайдеться господар, - добре, не знайдеться - ще краще.
   Лiсник повернув конi до лiсу, розпрiг, спутав Пх i ввiйшов у гречку, що
бризнула бджолами. Навiть тепер жаль .було толочити нiжне стебло  i  цвiт.
На його кроки i голос корови пiдiймали голови i, щось пригадавши, починали
ревти. У деяких корiв на гречки сочилось недоКне молоко. Сяк-так вiн  збив
череду докупи i гоном погнав до своКП обори.
   Ще не кiнчились гречки, як його  перестрiв  муруговидий  Влас  Кундрик,
отой, що мало не все життя крамарював у сусiдньому  селi.  Вiн  був  таким
спритним на гарбаннi, що мiг навiть решетом ухопити сонце. I не  тiльки  в
торгiвлi петрав улазливий махляр: умiв доладне виступити на всiх зборах  i
святах, умiв усюди  так  увернути  своК  слово,  щоб  i  його  заслуги  не
залишались  забутими,  бо  ж  у  громадянську  i  вiн,  ризикуючи  життям,
допомагав партизанам. Правда, злi язики плескали, що в  революцiю  Кундрик
був i нашим, i вашим, i ще чиПмсь, але ж з трибуни видзвонювали ве вони, а
красномовний Влас, який теж знав, кого i чим можна  взяти  за  печiнку  чи
селезiнку.
   Побачив крамник.лiсника, поглянув лукаво на  корiв,  щось  прикинув  на
всьому павутиннi зморщок, i  покруч  облудноП  посмiшки  заграла  на  його
задавакуватих губах, бiля носа та в борозенках бiля ояей. Зупинившись, вiн
манiрно запитав:
   - Так що, дорогенький Семене, вже  крадькома  пiдробляКш  на  людському
горi? Чи не зарання?
   Магазаника аж затрусило: хто б уже говорив йому про чеснiсть, тiльки ве
цей  скорббрех,  баболюб  i  гешефтяр,  який  пучки  протер  на  слизькому
карбованцевi. Набичившись, лiсник мовчки виходить з гречки на вибiлену, як
полотно, стежку i навiдлiг б'в лавушника словами:
   - На це, недорогенький, на двоК верзякання я можу сказати тiльки  одне:
не запускай з наскоку своП пазурi у чиПсь печiнки. •Ось бери .мiй батiг i,
коли зовсiм не зледащiв, хватопеком жени худобу в село, бо в  мене  й  так
вистачаК воКнного клопоту по лiнiП лiсництва. То й мотайся до ста вiтрiв!
   У Кундрика одразу на обличчя лягла пелена образи,  а  на  пригорбленому
м'ясистому носi вибилось двi ямки, нi в кого Магазаиик не  бачив  на  носi
таких ямок.
   - З тобою, бачу, i пожартувати не можна,  -  нарештi  якось  невпевнено
одбороняКться гендляр i докiрливо похитуК головою.
   - Навiть iепер iтебе iздуру .на жарти тягне? Хiба не чув,  що  робиться
там? - I Магазаиик.повiв .поглядом на захiд.
   - Чув иль не чув? - не дуже вдаКться в-журбу Дундрик.
   - Невже дiйдуть до нас?
   - Чого не знаю, того не  знаю,  тiльки  в  душi  й  очах  померкло,  бо
людозвiр не пожалiК нас, - .навмисне говорить .полiтичне для Кундрика. - А
ти чого в лiсах вештаКшся? Дома чи в крамницi роботи нема?
   - Помовч про роботу,  коли  вiйна  вочевидячки  супе,  -  розгублюКться
Купдрик.
   - Тому й вирiшив прогулятися тут? Чи не маПвки згадав? -  добиваК  Пддю
продавця.
   - Тебе тiльки зачепи, - не знаК що сказати Кундрик. - Шкварчиш, як сало
на пательнi.
   - А може, ти отут партизанити зiбрався? Щось я краКм вуха чував про це.
   Кундрик розтривожився.
   - Яке там партизанство, коли вже нема спромоги навiть на любов.
   - Виходить:  молодому  коневi  -  до  бою,  а  старому  -  до  гною?  -
пiдсмiюКться лiсник. - Що ж, може, хоч пособиш загнати черiдку до  стiйла.
А там хай уже забирають Пх властi, - одводить од себе усяку пiдозру.
   I знаК лавушник, що хитруК лiсник, i знаК лiсник,  що  не  вiрить  йому
лавушник, та затято несе на обличчi саму видимiсть правди.
   - Якi ж славнi корови мали люди, - перегодя каже Кундрик. - Он  у  тiКП
вим'я наче дiжа.
   - Аж до землi обвисло,  а  молоко  само  сочиться.  Природа!  -  пильно
прислухаКться лiсник до мови Кундрика i вже догадуКться, куди хилить той.
   - От собi таку придбати б корiвчину, бо моя тiльки роги маК гарнi.
   Магазаник вдаК, що нiчого не розумiК.
   - I я не вiдмовився б од такоП.
   - Так скiльки ж того дiла? - не витримуК  лавушник  i  обмацуК  лiсника
пожадливим поглядом. - Зажени найкращу коровицю  в  глухомань,  де  якийсь
струмочок дзюркоче, оббий дерева  воринням,  хай  там  перестiйлуК  кiлька
днiв, та й споживай молочко на здоров'я.
   - Воно б то можна, а коли дiзнаКться хто? Я дав собi  зарок  не  чiпати
чужого, - хмарнiК зовнi, та пiдсмiюКться всерединi Магазаник,  бо  ж  хiба
думаК про одну корову? Вiн i цiну прикинув усiй чередi.
   - Хто тепер буде за  коровою  побиватися,  коли  вже  й  за  людьми  не
побиваються? Може, Семене, i менi по знайомству одну  корiвчину  вiдпустив
би? Стань у пiдмозi.
   Магазаник нiби завагався, крекчучи, полiз рукою до жирiв потилицi:
   - СпокушаКш ти мене, Власе, в грiх уводиш. Недарма  кажуть:  де  пiп  з
хрестом, там i дiдько з хвостом.
   Лавушник не розсердився, а засмiявся:
   - От не знаю, хто з нас з хрестом, а хто з хвостом. Так вiдпустиш  одну
корiвчину? Ось хоча u цю, що молоком бризкаК? - пiдставив руку пiд  дiйки,
потiм лизнув молоко. - Жири тут високi.
   - Спокусник i лиходiй ти, Власе, - ще нiби  вагаКться  Магазаник.  -  I
тебе жаль, i свого огузка жаль, бо перепаде йому у воКнне врем'я.
   - Чого ти, дорогенький Семене, сумнiваКшся, коли вже гримить над  нами?
- перешерстюКться продавець на пiдлесника. - Якi не були года, а нiколи не
пiдвiв тебе, - i кладе руку на гаман.
   - Года, як вода: пройшли - й нема, - засумував Магазаник. - Що ж, бери,
Власе, корiвчину, ховай десь подалi вiд людського ока, а  менi  привези  з
своКП крамницi солi, бо, по-всьому видать, сутуж буде  на  неП.  Ми  ж  iз
тобою добре знаКмо, як жити без солi.
   - Тодi я зараз i змотаюсь по неП.
   На заходi знову глухо озвались гармати, i навiть корови пiдвели  голови
на той далекий грiм.
   - Ось так воно... - не знаК що  сказати  Магазаник.  -  То  й  поженемо
корiв.
   - Ти вже сам орудуй, а я на твоПх вiтроногих  крутнуся  по  сiль.  Нащо
гайнувати час.
   - I це дiло, - погодився лiсник. - Тiльки не пережени худобу на мило. З
сiллю ж Пдь не до хати, а в лiтняк: зараз краще приснаститись  подалi  вiд
зайвих очей.
   - Вiрно, Семене, - чогось зрадiв Кундрик, видать, i йому тепер хотiлося
зашитися в якийсь закоморок.
   Через пару годин лавушник привiз шiсть мiшкiв солi, привiз i двi пляшки
горiлки. Лiсник розклав у лiтняку  сякий-такий  пiдвечiрок  та  й  сiв  iз
гостем побавити душу горiлкою, бо чого зарання сушити мiзки: що буде, те й
буде, а живий маК думати про живе i оглядатись на всi боки.
   Кундрик, прислухаючись до лiсу, налив чарки, напiвпошепки сказав:
   - ТвоК здоров'я, Семене!
   - I твоК, - правицею пiдiймаК чарку,  а  вухом  прислухаКться  до  тишi
вечора: що тiльки може проклюнутись iз нього? - А чого, Власе, ти никав  у
лiсах?
   - Знову за рибу грошi. Вiд твоПх  слiв  i  горiлка,  i  заПдок  смакоту
втратять.
   - Коли не хочеш, не кажи. Я тут, окрiм тебе, i Сагайдака бачив.
   - Давно? - стривожився Кундрик.
   - Ще вдень. Чогось iз карабiном був... ЧуКш, як ревуть корови?
   - Молоко горить. Чи вопи також вiйну  чують?  Земля  горить,  i  молоко
горить, - нiби засумував продавець, та одразу ж сум прибив гендлярством: -
Перепаювати б Пх тихцем, тобi бiльша половина, менi менша. А солi  я  тобi
ще привезу.
   - Будуть з тебе, нечестивцю, чорти в iiеклi витиiПлювати лiй, - крутить
головою i пiдсмiюКться лiсник.
   - Це  вже  Пхня  служба,  -  не  журиться  лавушник  i  лiзе  рукою  до
почервонiлого вуха, схожого на гаманець. - То як ти про корови?
   - Не пiдбивай мене на мародерство. Не хочу я брати на  душу  грiха  тчи
постраху, - повчально каже Магазаник,  пiдiймаК  склянку  пiд  бодiсни^рев
худоби i негадане, як довбешкою, б'К продавця: - То,'виходить,  попрощався
з партизанством?
   I Кундрик заверетенився, наче в-окрiп попав:
   - I що ти тiльки мелеш?! Нащо практичнiй людинi  партиванство?  То  хай
рiзнi жовтодзьоби i дуже iдейнi партизанять.  Благаю  тебе,  не  печи  мою
душу.
   - Коли вона в тебе К, то не буду, - косуК одним  оком  на  продавця,  й
другим на лiси.



   VII

   Недалеко вiд нашвпересохлого лiсового болiтця вiхтем  вогню  проскочила
лисиця, проскочила неквапно, рiвно тримаючи  довгий  червоний  хвiст.  Уже
кiлька разiв стрiчав в цiй мiсцинi гостроморду Зiновiй Сагайдак.  Напевне,
десь поблизу вена маК  свою  нору,  своПх  дiток.  Отже,  мiсце  для  бази
непогане. Хоч яка це, по сутi, база? Вiсiм неглибоких  ям,  куди  заховано
кiлька десяткiв пар чобiт, ватяних курток,  штанiв,  шапок-вушанок,  трохи
солi, муки, саяа, цукру, пшона, крупи, набоПв та амоналу.
   За отим поспiхом, що йото принесли навальнi  воКннi  дiП,  не  добилися
узяти'хоча'б частку добра iз крамниць райспоживспiлки. Тепер воно сьогоднi
чи завтра пiде тим, хто маК не дуже соромливi очi i руки.
   Та не це тривожило Сагайдака, ох, не це. Де ж заподiлися отi, лихо мали
налагодити пiдпiлля? Як вiн Пх чекав! Аж до першого гарматного грому чекав
- i не дочекався. Що ж iз ними? Уже гармати молотять край його  району,  а
вiн i уявлення не маК про  своПх  вiрних  помiчникiв.  Невже  потрапили  в
лапища ворога? Тривожило недруге: чи правиявно вони роблять, що  сьогоднi,
коли нiмцi пiдiйшли до ПхньоП- округи, розходяться  по  своПх  домiвках  i
консиiратияних квартирах? Вiн наполягав; щоб партизани •вже зараз  були  в
лiсах, але перемогла iнша; обережнiша думка: прокотиться нiмецька навала -
i тодi почнуть дiяти народнi месники. Може, ця обережнiсть i  потрiбна.  А
що як вона згубно вплине на декого з слабкодухих? Нi, партизан, коли вiн е
партизаном, свою судьбу маК стрiчати не в хатi, а в лiсi. Але що вирiшено,
то вирiшено, i вiн сьогоднi теж пiде до своКП конспiративноП посКлi.
   Iще раз оглянувши ями, поправивши  свiжонарiзаний  дерн  на  Ирих,  вiн
перескакуК блакитний, мов цвiт сон-трави, струмок i  пiдiвдним  спиняКться
на пагорбi, що став мiсцем Пхнiх зборiв. Тут, войшов травi, бiля  старого,
в три обiймища дуба,  його  вже  чекають  партизани,  ще  без  зброП  i  в
звичайному буденному одягу. Зiновiй ъович вiтаКться, перелiчуК Пх очима  i
насторожуКться:
   - А чого я не бачу Власа Кундрика?
   Опасаюсь, що ми й не побачимо Кундрика, - пiсля довгоП танки вiдповiдаК
учитель Марко Ярошевко. Як тiльки прочоловiк i все чогось боявся, що  його
не вiзьмуть у партизани. Ще з шкiльноП парти жив партизанською  романтикою
i тепер поза нею не бачив життя.
   - Чого ви так думаКте?
   - Бо ми трохи знаКмо  Кундрика,  -  поволi,  нiби  неохоче,  озиваКться
незворушний дужепь Петро Саламаха, над яким посмiюються,  що  вiдколи  вiн
одружився, то все носить жiнку на руках. - Кундрик, як  думаКться,  це  iз
тiКП кендюшноП породи, яка все хоче взяти вiд життя, але  нiчого  не  дати
життю.
   - Перевiримо, - не знати для чого кидаК шаблонне слово, бо  хiба  ж  не
стаК перевiркою ця тяжка година? Буде вона перевiряти всiх його хлопцiв  i
голодом, i холодом, i вогнем, i свинцем, Нiхто ще з них не знаК,  що  таке
вiйна. А в книжках не вичитаКш того, що везе вона на своПх сталевих огирах
i тримаК в своПх катiвнях.
   От i зажурився вiн над долею побратимiв, тiльки за себе не журився,  бо
всього зазнав у свiй час: i на розстрiлах стояв, i з ескадроном врiзався в
полки, i в кровi iз мертвими вiдходив на той свiт, i знову одчайдухом мчав
на конi, вiдмикаючи шаблею замкнутi свiти.
   Минули роки, як весняна повiнь, i знову нiби  юнiсть  тобi  дивиться  у
вiчi очима молодих побратимiв. Один тiльки К серед них лiтнiй чолов'яга  -
непосидючий завгосп, який правдою i неправдою виривав щось для  партизанiв
i вирвати не мiг, бо майже нiхто  з  господарникiв  не  пiдтримав  його  i
навiть обурювався: як це можна без законних пiдстав i паперiв забрати щось
на складах? Сьогоднi, напевне, i вони знайшли б закон, та вже пiзно.
   Далина  знову  озвалась  гарматними   громами.   Мовчки   переглянулись
партизани, мовчки потяглись до кисетiв, а на очi сутiнню лягла  задума.  I
все одно ще вiрилось - не вiрилось, що це вже смерть стаК на Пхнiй  порiг.
Згинь, лихоманна...
   "Недалеко, десь на вододiлi рiчок, б'ють", - прикидаК  Марко  Ярошенко,
який знав кожне урочище, кожну рiчечку свого району.
   - Може, в когось щось К? - перегодя питаК Зiновiй Васильович.
   - Поки що нема, але, видко, буде... -  багатозначно  мовив  чорнобровий
веселун Демко Бойко, i на всiх  обличчях  вибились  посмiшки.  Сказати  б,
чого?
   I це порадувало командира: славнi пiдiбралися хлопцi у  нього.  Славнi!
Отакi i в червоних козаках виривали долю з лапищ недолi.
   - Так що ж, товаришi, послухали чужого грому - i до свого дому. А рiвно
через вiсiм днiв збираКмось тут. Коли щось змiниться -  зв'язкiвцi  дадуть
знак.
   - Чи не викопати про всяк випадок землянку? Лопати в нас  К,  i  навiть
вiдточенi,  -  напiвжартома,  напiвсерйозно  каже  присадкуватий   Михайло
Чигирин, який i зараз сушить голову господарчими турботами.
   - Воно б i можна було, та почекаКмо.
   - Чого ж, Зiновiю Васильовичу, чокати?
   - Щоб хтось не наскочив на землянку i не зробив засiдку.
   - I це може бути, - зажурився Чигирин, - бо не  знаКш  тепер,  з  якого
боку пiдкрадаКться до тебе лихо. Ой не знаКш...
   Хоч сумноП завiв завгосп,  та  не  сумують  хлопцi,  особливо  близнята
Гримичi, навiть пiдсмiюються над своПм  запасливим  Дiдом  Морозом,  i  це
радуК командира.
   - А тепер пiсню на дорогу.
   - ЯкоП ж? - стрепенувся веселогубий Демко Бойко, що  мав  не  голос,  а
голосище.
   - Та нашоП ж: "Ой пущу я кониченька  в  саду".  I  тихо-тихо  забринiла
старовинна пiсня, де була рада i порада батька-матерi з молодим вояком, де
вiйсько запорозьке iшло, короговки маяли, а попереду музиченьки грали... I
хоч гримлять зараз чужi громи, та ще замають нашi короговки, де й не маяли
- замають!..
   Хрест-навхрест обiймаються  партизани,  бо  хто  знаК,  яким  буде  цей
тиждень, i зникають за розiмлiлими високостовбурними ду,. бами, серед яких
у рожевих сукенках стояли отi черешнi, що .мають бiльше ягiд, анiж  листу.
"Усього ж зародило в цьому роцi". Бiля командира залишаються тiльки  Роман
i  Василь  Гримичi  ,та  Петро  Саламаха.  Пiд  чорними  пiддашками   брiв
тракториста чаПться тривога.
   - Що вас непокоПть, Петре?
   Саламаха незворушно дивиться на командира.
   - Усе ж вiн - бiсiв Кундрик. За таким i чиста вода скаламутиться.
   - Пустiть нас до лавушника! - водночас трiпнули  вогнисти:.  ми  чубами
горбоносi, мiцнотiлi, мов з мiдi вилитi, близнюки.
   - I що ви думаКте робити з ним?
   - Поговоримо. А коли треба - потрусимо душу, як грушу!
   - А коли захворiв чоловiк?
   - Тiльки на хитрощi,  -  впевнено  вiдповiдаК  Саламаха.  -  То  возкий
чоловiк. - Вiн, коли я iшов сюди, таПвся чи крутився в лiсах, але  до  нас
не прийшов, на якихось вагах зважував день сьогоднiшнiй i день завтрашнiй.
А Кундрик важити навчився i прятатися теж.
   - Ранiше про це не можна було сказати? - насупився Сагайiк; сам вiн  до
цього часу Купдрика пс зпав, його  ж  так  гарпо  яв  пiд  крильце  голова
райспоживспiлки. "Сам, дiдько, не допопартизанам, а Кундрика пiдкинув,  як
зозуляче яйце". Саламаха пустив погляд вбiк.
   - Про оцю очману  скажи  щось,  то  будеш  пiввiку  видихати  лихо.  I,
по-друге, подумалось: в таку годину одвiКться погань навiть  од  Кундрика.
Та, видать, не одвiялась...
   Сагайдак повiв плечем i сам себе запитав:
   - Тодi не знаю, чого вiн так настирно просився в партизани?
   - Теж знайшов вигоду: щоб в армiю не взяли. Кундрик без вигоди кроку не
ступить. А це почув, що гримить, - i в нору. I ще не знати, як i яким  вiн
буде, коли вилiзе з нори.
   - БоПтесь? - I сам боПться вимовити те, що нагло зупинилось у думцi,  -
зради.
   - Опасаюсь спiдлевого. Пiти до нього? - I Саламаха стиснув кулаки, i ще
бiльше зламались темнi пiддашки брiв.
   - Заждiть. Ще подумаКмо над цим.
   - Щоб потiм, Зiновiю Васильовичу, не було пiзно, - похмурнiли близнята.
   Що Пм сказати - молодим, зеленим?
   - Я сам навiдаюсь до нього.
   - Вам виднiше.  -  Обнявшись,  вони  прощаються.  Близнюки  i  Саламаха
повертають на дорогу, а Сагайдак ще довго проводжаК Пх поглядом.
   Ось i крути мiзки та решетуй здогади: хто ж  цей  Кундрик?  Боягуз,  що
тихцем зашиКться в закуток, чи боягуз, що може продати всiх? От i  мотайся
до -нього, нiби нема в тебе iнших турбот. I  Сагайдак  легким  мисливським
кроком  ще  лiсами,   переходить   понiвеченi   худобою   гречки,   оминаК
Магазаникову оселю i виходить на шлях. Повз нього проскочило кiлька  машин
з пiхотинцями. Це до фронту. А вiд фронту пройшла санiтарна, в якiй лежали
й сидiли пораненi бiйцi, i кров чорнiла на Пхнiх  свiжих  бинтах,  i  болi
повбивались на Пхнiх юних обличчях.
   У  селi  Балин  Зiновiй  Васильович  допитався  до  оселi  Кундрика.  В
огородженому воринням садку вiн побачив дiвчину, в якоП на смаглявому виду
так несподiвано зорiли виразнi сiрi очi;  чорнявка  мала  на  ногах  легкi
поморщенi постолики, а на головi якесь  барвисте  завивайлечко.  Звiдки  б
йому взятись у селi? Щось  зворушливе  було  в  усiй  ПП  тугiй,  доладнiй
постатi, в ображених  припухлих  устах,  у  поглядi,  де  тiерегойдувались
задума зi смутком.
   - Драстуй, дiвчино.
   - Драстуйте i вам, - вклонилась, пiдiйшла до огорожi чорнявка. - Ви  до
нас? Тодi заходьте в двiр.
   - Коли так просиш... - посмiхнувся Сагайдак, вiдчинив хвiртку й  зайшов
на широке дворище, де все - i велика пiд цинком хата, i клуня, i стайня, i
комора, i сите розскавня в хлiвi говорило про достаток.
   А де твiй батько?
   - Ви ж кого питаКте? - чогось сполохались вiП,  сполохались  ."ямки  на
округлому виду.
   - Власа Кундрика.
   -  _Це  мiй  чоловiк,  -  сором'язливо  спалахнула  темними   румянцями
смаглява.
   - Чоловiк? Та не може бути! - розгубився Зiновiй Васильович.
   - Еге ж... Я в нього третя жiнка, - сумно, пiвголосом сказаi скинула  з
голови свою химерну латку шовку. Чи не цим та  Кришим  ганчiр'ям  спокусив
твою молодiсть пiдстаркуватий дiдькiв? - I не думайте, що я  така  молода:
вже маю двадцять чотири роки.
   - От нiколи не сказав би!
   Хтось  пройшов  вулицею,  шаиав  товариша  военкома,  поздоровкався   i
позаздрив Ользi, що мав'таяого гостя. - Ви товариш воКнком?! - здивувалась
господиня, силеснуЦ ла руками, - А де ж тодi мiй?..
   - Це я й хотiв у тебе дiзнатись, - пильно  дивиться  на  молодицю,  яку
молодицею важко назвати.
   - Так вiнсказав, що пiшов до вас у лiси. Попрощався зi бою, нiби вже на
фронт зiбрався, навiть очi рукою потер. - Я не дiждався його.
   - Ой лишенько, яким же вiн свiтом пiшов у таке врем'я?  -  вжалiснiшало
все обличчя молодицi. - Чи не трапилося щось, в, може, но дорев  встряв  у
якусь комерцiю? Бо  коли  вона,  падПiюча,  трвяяявтвея;  вiя,  що  когось
обморочити, забував все на свiтi. Заходьте ж до хати, почекайте його. Коли
вiн був у лiсах, то пригребе додому. Я вам Псти зготую.
   Зiновий НатаПльович iз спiвчуттям подивився на Ольгу:
   - А готув стяг вiя чи ни?
   - Таке скажете! - знову спалахнула молодиця. - Хiба вiн эда, щось  умiК
зварити? Вiн знаК лише коверзувати та вичив,  як  йому  готувала  перша  i
друга жiнка. - I передала голос рика: - Перша краще за тебе готувала борщ,
локшини i все ого тiста, а друга, як для царя, смажила iндичку й  качатину
iнками.
   - Але, не знала ти, кому принести свою  молодiсть  i  красу.  Виходить,
утопила голову? - запитав Сагайдак iз спiвчутка.
   Утопила ж, - похнюпилась Ольга. - Не жаль було б голоiби вiн не  був  з
голови до п'ят гендлярем. Вже зовсiм намiь покинути його, так оце ж  вiйна
почалась, а вiн сказав, партизани пiде. То знов жаль стало його  крученого
та верi вiкова жiноча мудрiсть, мудрiсть уболiвання, жертовпостi, вибилась
на ПП засмученому виду. Де це тiльки й береться в жiноцтва?
   - Яка ти гарна, Ольго, - торкнувся рукою ПП тугого плеча, i в  молодицi
безпомiчно затремтiли довгi пiвкола вiй. Напевне, вона давно вже  не  чула
доброго слова.
   - Ходiмте ж до оселi.
   У хатi його вразила картина мальованого вiтру,  що  росяно  вихрився  i
вибухав у ранкових клубках верболозiв та верб, за якими  ставала  на  диби
потемнiла вода. Вiтер так був виписаний, що, здавалось,  його  можна  було
взяти в оберемок.
   - Звiдки у вас таке диво?
   - Кундрик у голодний рiк купив цю картину за десять  фунтiв  муки...  Я
тодi ще не знала його.
   I замовкли обоК. Вiд картини Ольга метнулась до печi, вихопила  рогачем
один i другий горщик, насипала борщу в полумисок, на обiдку якого  нерiвне
письмо благало, щоб бог дав щастя людям.
   - Вам перчити?
   - Перчи так, щоб язик три днi крутився в ротi, як в'юн.
   - Таке скажете, - Ольга поставила полумисок на стiл, вiдбатувала кiлька
грубих косарських луст хлiба,  поправила  килиминку  i  сiла  край  столу,
по-материнськи дивлячись на гостя.
   - Чого ж ти не обiдаКш?
   - Спасибi. Я вже.
   - Ох i борщ смачний у тебе!
   - Справдi? - вже по-дитячому посмiхнулась  вона,  потiм  щось  згадала,
прожогом вибiгла з хати i нескоро прийшла, знiчена, засмучена.
   - Що з тобою, жiнко добра?
   - Нiчого, - поставила на стiл горiлку. -  Оце  забiгла  в  крамницю,  а
сторож сказав, що приПжджав кручений, заднив бочечку меду для себе,  потiм
нагрузив пiдводу  сiллю  -  i  кудись  повiявся.  Видать,  на  спекуляцiю.
Перекотиполе не знаК, що таке справжнК корiння. Покину його, ошуканця, хоч
i вiйна...



   VIII

   Сонце вже почало спуска тись по гiлках староП роз падистоП яблунi, коли
Сагайдак пiдвiвся з лави, над якою  все  шу  мував  i  шумував  мальований
вiтер.
   - Я вже пiду, Ольго. Час.
   - I я теж! - Рiшучiсть i хвилювання лягають на обличчя молодицi.
   - Куди?
   - До своКП мами. Хай вiн западеться з усiм добром, з усiма хитрощами! -
Вона кинулась до скринi, вихопила звiдти  поли  нялу,  ще,  видно,  дiвочу
хустину, запнулась i завихрила по хатi, збираючи свiй  одяг.  -  Казали  ж
сестри: не йди за нього, а я, дурна...
   - _Якi сестри? - здивувався, насторожився Зiновiй Васильович, бо  перед
цим Ольга сказала, що в неП нiкого нема, окрiм матерi.
   - З лiкарнi. Я там тiльки-тiльки почала працювати сестрою, аж поки туди
не привезли Кундрика з його апендицитом. Кимвiн тiльки не прикидався  тодi
передi мною, - i таки пiдманув. - Вона тоскним поглядом  окинула  хату.  -
Ось, здаКться, i все. Нiчого не взяла його. Хай тепер шукав собi  четверту
жiнку. Що сказати на таке,  Сагайдак  не  знав.  Жаль  було  цiКП  ледь  .
розквiтлоП юностi, яка опинилась у лапищах гендляра i  не  зазнала  навiть
крихти жiночого щастя. А недобре передчуття млоПлось i млоПлось, бо ж  вiд
Кундрика, видно, всього можна  ждати.  Як  нас  часто  запродують  тi,  що
всiляко крутяться на виднотi та нашiп тують на  когось  i  очима  недовiри
обмацують увесь свiт. Було це колись, не загинуло й тепер.  I  вiн  колись
знав свого кундрика, який усе не довiряв йому ще в Червоному  козацтвi.  А
потiм, коли в молодих житах стояв перед смертю, побачив цього кундрика т -
й-серед своПх катiв.
   - А ви чогось зажурились? - довiрливо пiдiйшла до нього Ольга. -  Це  я
вас засмутила?
   - Усе, зiронько, усе потроху,  -  несамохiть  пригорнув  жiнку,  iшу  й
назвати жiнкою не можна було, бо сама молодiсть оповидав ПП.
   Вона схлипнула, а вiн заспокiйливо поклав руки на ПП  плечi,  :  поклав
би. своПй дитинi. Таки жаль, що в нього не було доньки.
   - Це ж ви, Зiповiю Васильовичу, знову пiдете в лiси? - з-пiд вогких вiй
глянула на нього.
   - Его ж.
   - То я вам покажу свою хату. Може, доведеться колись забiгти. Ми б  вам
шмаття попрали, бо ж як там без наших  рук?  -  уже  заговорила  по-жiночи
розсудово.
   - Спасибi, Ольго.
   - Не забудьте нас i прiзвища нашого: Ткачуки.
   - Не забуду. А ти, як сестра, коли зможеш,  роздобудь  бинтiв,  йоду  -
першу допомогу партизанам. Дати тобi грошi?
   - Нi, нi. Я сьогоднi ж збiгаю в нашу аптеку - там моя подруга працюК. -
I ще раз поглядом прощання обвела оселю. - Нiчого  не  жаль,  тiльки  жаль
отут залишати це малювання.
   - Так забирай iз собою.
   - А потiм Кундрик буде з мене душу виймати.
   - Я напишу йому записку, що картину взяв собi,  -  i  почав  виймати  з
рамок мальований вiтер. - Як прибiжить за  нею  -  заплачу  десять  фунтiв
муки...
   Ольжина хата стояла на белебнi бiля низинного лугу,  що  порiс  осокою,
верболозом i кущуватими вiльхами. За лугом починалося оте гибле болото, на
якому вiд не раз полював птицю. Iнодi тут i зимували качки, з'юрмившись ва
болотяному озеречку. А як пройти до цього забутого озеречка,  його  навчив
Стах Артемеико i золоточубий Миколка, що мав синi, з  степовим  пiдсмутком
очi. I звiдки це в дитини?
   Вони зупинились бiля стареньких хрещатих ворiт, точнiсiнько такi ворота
були в Данила Бондаренка. Де вiн тепер?
   Ольга вiдчинила хвiртку.
   - Зайдiть хоч на хвильку до нас.
   - Не можу.
   - Неодмiнно зайдiть, бо я задумала, - по-дитячи благав увесь ПП вид.
   - Коли задумала, то що зробиш, - розвiв руками Зiновiй Васильович.
   У сiнях його здивував новий сак, що виглядав з отвору горища.
   - Це ж хто у вас ловить рибу?
   - Я, - застилалась Ольга. - Коли була малою, то цiлi днi  талапалась  у
водi, а побiльшала - так тiльки  вечорамж,  щоб  люди  не  смiялися.  Мама
називала мене несамовитим забрiдчиком.
   Вiн заходить у звичайну селядську оселю а татарським зiллям на глинянiй
долiвцi, з лавами попiд стiнами, з чорним хлiбом i сiльницею на  столi,  з
рушниками i старими iконами на стiвах. Матерi вдома не було.
   - _Вони в колгоспi дояркою працюють. Уже й погнали табуни  на  схiд,  а
матiр усе ходить до корiв, яких нема, - сказала Ольга, кинулась у хатину i
незабаром повернулася з туго набитою полотняною торбиною.  -  Тут  вам  на
дорогу двi хлiбини, шматок сала i кiлька  сушених  карасiв.  Хлiб  я  сама
пекла.
   - Не треба, Ольго.
   - I не кажiть такого...
   - Спасибi, люба, - вiн поцiлував ПП в щоку, а вона знову схлипнула.
   - Невже ви нас залишите фашисту? - I така туга була в ПП голосi, що й в
нього затремтiли вiП, а на собi  вiдчув  тягар  провини.  Стримуючи  болi,
вклонився жiнцi, вклонився оселi чи святому хлiбовi, що лежав на столi,  й
прожогом вийшов на вулицю. Коли оглянувся, побачив Ольгу бiля ворiт.  Вона
махнула руко" i журно припала грудьми до ворiт, що  одразу  вибили  скрип.
Отак i зосталася в його пам'ятi, а в душi залишила жаль.
   За мiстком,  обабiч  якого  стояли  старi  розхнлистi  верби,  Сагайдак
звернув у пшеницi, що от-от мали дочекатись косарiв. Кето  ви  дочекаКтесь
тепер? I ячмiнь уже похилив золотi перунськi вуса, тiльки не журився овес,
непорушне тримаючи дзвоники волоття. Яка моторошна тиша  стояла  в  полях!
Нiде ж нi лялеч"и, навiть перепiлка не обiзветься: теж, напевне, чуК лихо.
Бодай нам нiколи не знати такоП жнив'яноП пори, такоП жнивовицi...
   Уже вечiр мiняв синю кирею на темну, коли Зiиовiй  Васильович  дiстався
до своКП новоП оселi, що не знала, куди Пй приткнутись: чи до села, чи  до
дiброви, чи до дугу, за яким аiтхала пригасла рiчка. Бiля хати стояв рядок
плакучих берiв, вони поспускали вiти иа воринвя, сама  ж  хата  мала  двое
дверей - одиi на подвiр'я, другi  -  на  вулицю.  Вiн  зайшов  на  зелений
споришевий  двiр,  де  бiля  дровiтнi  лежав  старий  вербовий  човен,   у
розщелинах його засихало якесь непримхливе зiллячко.  На  рiчцi  бухикнуло
весло, злякано писнув кулик, а над  головою,  прямо  до  вечiрньоП  ЭДрки,
пролетiв табунець качок.
   Тихо-тихо на землю скрадався сон, а що буде аавтра з  тобою?  З  городу
нечутно вийшла ще не стара жiнка з котиком струдженiй, зазiленiй  руцi.  В
кошику червонiла перша молода ртопля, йоржилися першi  бiлоиосi  огiрочки.
Отак колись вишла з городу i його мати, радiючи першiй картопельцi, першим
дочкам.
   - Прийшов? Здорожився? - запитала, як близьку  людишу,  iо  усмiхнулась
прив'ялими устами, зiтхнула, i зiтхнула аа ги вже  невидима  вода.  Чи  то
людина зiтхав, як рiчка, чи як людина?
   - Прийшов, Ганно Iванiвно. Не проженете?
   - Удвох буде веселiше, хоча тепер не до веселощiв.  Сiдай  на  призьбi,
вiдпочинь, а хочеш  -  до  хати  йди.  Я  зараз  картопельки  з  шкварками
приготую.
   Надивившись на соняшники, що тiльки-тiльки розплющили золото цвiту, вiн
походив городом, потiм подався на луг, запам'ятовуючи всi  ходи  до  лiсу.
Темна безмiсячна нiч упала на чорнолiсся  i  соло.  Л  завтра  в  цю  пору
прорiжеться молодик. I де, чи тут, чи в лiсах, вiн побачить цей молодик?
   Тривожачись, прислухався до заходу, але там було тихо,  тiльки  в  небi
iнколи, задихаючись од натуги, важко хекали  бомбовози.  Кому  вони  через
якусь годину принесуть смерть? Випустив ПП,  несамовиту,  несамовитий,  як
iще нiхто не випускав. А що будеш потiм робити, коли вона  поверне  очницi
до тебе? А поверне ж, поверне!
   - Ходи вечеряти, дитино, - стала на порiг Ганна Iванiвна. Як давно його
нiхто не називав дитиною, як давно вже в нього немаК батька-матерi, нема й
дружини, а, здаКться, нiби й не жив на бiлому свiтi. Тiльки  все  збирався
жити, та за битвами, за вiдбудовами, за перебудовами не було часу,  а  час
уже й сорок лiт вiдмiряв йому, i зморшками лiг бiля уст.
   Пiсля немудроП селянськоП вечерi, за якою ввесь  час  згадувалась  його
тиха матiр, Сагайдак пiшов спати в другу кiмнату, з якоП дверi виходили на
вулицю. Поклавши пiд голову пiстолет ТТ i двi лимонки,  вiн  нiяк  не  мiг
заснути. Думалось про страхiття вiйни, про криваву рiзанину в старовинному
Львовi, яку вчинили фашисти й нацiоналiсти. Думалось i про  своПх  друзiв:
як  вони  стрiнуть  тяжкi  випробування.  Болiло  серце  i  за  дiтей,  що
добровольцями впросились  на  вiйну.  Надворi  заспiвали,  забили  крилами
пiвнi, провiщаючи новий день. Яким вiн буде, цей день?
   Iде лiсами пiдтоптаний Михайло Чигирин та й журиться не однiКю журбою i
в який раз шеретуК ту саму думку: чим вiн буде  годувати  лiсову  сiмейку?
Вiйна вiйною, а Псти треба! Як не пiдсипався до  голови  споживспiлки,  та
хiба в нього щось вимантачиш без грошей? Навiть над казаном трусився, нiби
рiдного батька вiддавав. От i  подякують  тобi,  дурню,  не  партизани,  а
фашисти. Буйна в тебе чуприна, та розум лисий.  НаПв  на  казенних  харчах
баняка з колесо завбiльшки, а лою й росинки не  випало  на  твоП  баранячi
мiзки.
   Не досварився Чигирип з  прицюцькуватим  у  його  кабiнетi,  то  мовчки
досварюКться у лiсi i навiть кулака показуК, а потiм опам'ятовуКться. Воно
то все так, але де нагибати якийсь запасець? Мимоволi згадаКш пiсню: "Коли
б я був полтавським соцьким".
   З  синiх  одяганок  неба  вже  випадала  роса,  коли  вiн   дiйшов   до
Магазаникових володiнь i в подивi  зупинився:  уся  лiсникова  обора  була
напакована дорiдною худобою, на бiлiй шерстi  якоП  мало  не  подзвонювали
золотi латки. Де ж у цього пiдсвинкуватого дiдька набралося стiльки добра?
Чи не з учорашньоП череди, яку бомбили нiмцi? Таки з неП - з усього видно.
А бiсiв Магазапик i наскочив па неП, вiп пiде по попустить  пi  свого,  пi
чужого. Тодi не попустим i ми.
   Позиривши д