! - переконано й навiть урочисто каже старий i в усьому бiлому виходить з очеретiв. - Гарне цього року лiто, i зерном, i погодою гарне. Шкода тiльки, що в моП кiсточки заходить осiнь. - Та нащо ж вам бродити по водi? Рибалка зiтхнув: - Коли я в моП лiта почну думати тiльки про старiсть, то це вже не життя, а синiй смуток. Купатимешся? - Почекаю, поки ви впiймаКте свою золоту рибку, - мружиться Данило. - ЗолотоП вже не спiймаю - не тi роПш. От карася чи липка, напевне, добуду. А коли ж ми з тобою вловимо пiвпудового коропа? - Аж шудороги? Це 'гриба iiочекати. Двохсотграмового вже маКмо. - Люблю, коли вода багата рибою, а не п'явкою, - старий обережно занурюК сака в ставок, пiдводить ближче до берега, натискуК долонею на дужку, а ногою iз грузького дна колошкаК рибу, потiм проворно виймаК свою снасть, виходить iз нею на берег i витрушуК все, що К в нiй, на траву. - Тепер дивись! У куширi зблиснули, дрiбно затрiпотiли два карасi з долоню завбiльшки. - Не густо, але й не пусто, - каже старий. - А було ж колись отут i води, i риби! Ставочки один за одним, як намисто, блищали. Та поменшало звiра в лiсi, птицi в небi, риби у водi, а бджоли пiд ногою вже й зовсiм не знайдеш. - Хай прийдемо до тями з хлiбом, тодi й за бджоли та ставки вiзьмемось - не все зразу, - розважливо вiдповiдаК Данило. - Поки в баби спечуться кпишi, - в дiда по етапе душi. Оцей же ставочок i силянку ставочкiв за ним колись я доглядав. Тодi чирята i качки до моПх нiг пiдпливали, а зараз без пам'ятi летять од людини. Зараз птицi до мене тiльки у снах пiдпливають. I чого ми такi немилосерднi стали до птицi чи того зайця? Дiтям про нього казочки розповiдаКмо, а самi вибиваКмо його впень. Завтра прийдеш до мене на рибку? - Навряд, дiду. Жнива! - Тодi я тобi на поле принесу. Все у вас немаК часу. А от у нас було й часу бiльше, i нервiв менше. Iнколи дивишся: таке молоде, таке ще зелене, а в нього i се болить, i те болить, там кривить, а там муляК, ще й нерви мотаК собi i комусь. Ми щось про цi нерви й не чули. - Ви так говорите, дiду, нiби у вас нiчого не болiло. Старий задумався, щось згадуючи. - Та болiло, сину, одного разу й в мене. Живота впоперек схопило. - I вiд чого той бiль узявся? - Панський жеребець ударив копитом. А в нього ж, клятого, копито вiдерковйм було, Данило розсмiявся: - Дiду, це ви правду кажете чи вигадуКте? - Сущу правду. Колись був я здоровий, як лут, а ось тепер осiнь заходить у костi, в очi - уже й нитку не аасилю в голку, Лiта, лiта, - та й знову поволi, статечно, в усьому полотняному, побрiв у воду, нагнувся над саком, щось зашепотiв йому, чи очерету, чи рибi... М'якою луговою стсжпiюю Данило вийшов па степову дорогу й попрямував не в село, а до вiтряка, силует якого так гарно вписуваисн в довколишнiй свiт. Там пiд гуркiт жорен, поскрипування снастi й теплий шерех муки його прихопить короткий степовий сон. Њ ж розкiш у свiтi! Тiльки треба розумiти ПП! А хiба не розкiш, як мiж крилами вiтряка пiдводиться мiсяць i знову, вибиваючись iз темряви, таКмниче оживаК, куриться степ? Висячими схiдцями, якi скрипом перелiчують кожен крок, Данило пiдiймаКться на ганочок, що стоПть пiд двосхилим дашком, i заходить у вiтряк. Вiд коша обертаКться старий похилий мельник, чуб його, наволохаченi джмелi брiв вуса i навiть зморшки на обличчi присипанi пилком свiжого пшеничного борошна. - Де ж, Миколо Костянтиновичу, люди? - А люди вiдпочивають собi, бо коротка нiчка-петрiвочка, - всiма зморшками посмiхаКться мельник, i вони осипають борошно. - I ви оце самi засипаКте, самi й мелете? - Атож! Це мiй час - жнива! - Старий теплим поглядом обводить мiшки, що нiчлiжанами полягали навкруг мучника. - ЗаночуКш у мене? - Заночую, коли не надокучив. - I не кажи такого, - посмутнiшав мельник. - Сини моП роз'Пхались по морях-океанах, i Пм уже не до старого вiтряка, не до старого батька. Навiть листи лiнуються писати - усе б'ють телеграми. А я чогось цих телеграм i досi боюсь - хтозна, що вони можуть принести. Ти ж чув, що мiй старшенький аж теплохiд водить? - Чув, Миколо Костянтиновичу. - На тому теплоходi, розказував, може вмiститися усеньке наше село, навiть з хуторами й присiлками. Просив приПхати до нього на море, та я нiяк не можу покинути свого вiтряка: врiс у нього тiлом i душею, та й годi. У мене в диня-качанка, може, покуштуКш? Медом пахне. Що то лiтечко! - Старий пiдiйшов до сипанки, вийняв звiдти диню, черкнув по нiй ножем - i медвянi пахощi одразу забили пахощi борошна. - Лiтечко! - знову повторив мельник, поставив догори дном сипанку, поклав на неП диню. - Це не те, що зимова цибулина, - потiм вигрiб борошно з мучника, зав'язав матроським вузлом мiшок i поплескав його, як любовно плескають рукою дiтей. Отак i живе чоловiк на свiтi бiля крил - у роботi, в любовi до хлiба насущного, до людини, до слова людяного, i К щось святе в його руках, коли вiн по схiдцях пiдiймаКться до коша й засипав зерно чи коли прислухаКться до теплого шепоту муки та до шугання крил. Бiля вiтряка загуркотiли колеса, потiм почувся веселий дiвочий смiх. Мельник повiв сивою од рокiв i борошна головою на розчиненi дверi: - Що хтось молоти пiд'Пхав. I почi по заспав. Незабаром на порозi з'явилися Ярппа i Мирослава. - Добрий вечiр, дiдусю! Ви прямо наче з кiно зiйшли! Як вам туП ведеться? Не застудились на всiх протягах? - зразу ж заторохтiла Ярина. - Не знаю, хто метляКться на всiх протягах, - ласкаво дивиться старiсть на молодiсть. - Змелете менi? - Якщо на весiльний коровай, то не тiльки змелю, а й спетлюю. - О, таке ви, дiдусю, скажете! Менi треба на галушки змолоти. - А коли, Яринко, на коровай? Дуриш, дуриш хлопцям голови, а весiлля все вiдкладаКш. Ярина зашарiлась, потiм лукаво повела бровами, пiдвелася навшпиньки, щось зашепотiла старому на вухо, й обоК розреготались. А Мирослава, дивуючись, побачила в тiнях вiтряка Данила. - I ви тут? - I я тут, товаришко агроном. - Данило Максимович дуже любить вiтряк i його господаря, - защебетала Яринка, вже несучи зерпо до коша. - Вони, вiдцурапшися на все лiто своКП хати, навiть ночують тут: кинуть па тапчан якоПсь трушеницi i не журяться. - Справдi? - не повiрила Мирослава. Вона, погойдуючись, стояла в дверях вiтряка й назбирувала на коси ще раннК мiсячне промiння. - Як же в такому гуркотi можна заснути? Данило приязно глянув на дiвчину: - Цей гармидер я полюбив з дитинства. Так славно було, ще з мамою, прийти на вiтряк, обнишпорити всi його закутки, притулитися вухом до короля чи стати бiля самих крил, щоб вони пiдiймали вгору твого чуба, а думки до неба. Посмiшка лягла на дiвочi вуста: - Ви так це сказали, що й менi хочеться притулитися до короля, - вона руками i станом притулилась до того див-дерева, що тримало на собi увесь вiтряк. - Як воно? - Гуде, мов неспокiйна доля. - А нам час не дав тихоП долi. Мирослава здивовано пгдвела вiП, а вухом ще тiснiше притулилась до короля. - Гуде! Наче сердиться на мене? - На добрих людей нiколи не сердиться душа вiтряка, - обiзвався згори Микола Костянтинович. - Це я знаю, бо звiкував бiля крил. - Може, пiдемо до крил, бiля яких нишпорять вiтри? Мирослава допитливо подивилась на Данила: чи не пiдсмiюКться над ПП довiрливiстю? - Ходiмо! Дiвчина обережно, наче в холодну воду, спускалася по скрипливих схiдцях, а мiсяць i тiш грали па ПП обличчi, на косах i легенькiй сукнi, що встигла увiбрати пахощi вiтряка. Даниловi здалося, що вiн уже давно-давно знаК Мирославу, ПП мiсячнi коси, ПП характерну дiвочу ходу, яка чаПть у собi щось нерозгадане, жiноче. Коли пiдiйшли до крил, вiтер знизу иiдхоиив дiвочi коси, i вони золотим снопом пiднялися вгору. - Ой! - спочатку злякалася Мирослава, вхопилася обома руками за коси, щоб не занесло Пх кудись, потiм засмiялася й вiдступила од вiтряка, що намотував i намотував на своП крила мiсячне ткання. - Невже, Данило Максимовичу, можна цiлий вiк прожити бiля крил вiтряка? - То було б щастям: прожити вiк бiля крил! Мирослава пильно глянула на Данила: - Це вже лiтература? - Нi, переконання. Хiба погано звiкував наш мельник? Без метушнi, без галасу, без житейськоП мiзерiП вiн усе життя стараКгься людям на теплий, як душа, хлiб, i всi мають до старого тiльки любов. I коли ти десь вичитаКш про бiблiйних пророкiв, то згадай доброго сивого мельника бiля посивiлих крил. - Це, може, й так. Але вже скоро не буде вiтрякiв i отаких, схожих на пророкiв, мельникiв. - Тодi, напевне, сумнiшими стануть нашi степи, а може, й душi, - задумався Данило. - Не скрiзь повинен брати гору практицизм, особливо той, що висотуК з нас душевнiсть. I все одно на кожнiй роботi ми повиннi думати про крила, бо iнакше сiренько, осiннiм туманцем, стече наше життя. Як тобi? Не нудно в нас? - Бiля чорнозему та бiля зерна не занудьгуКш, - щиро сказала Мирослава й знову вхопилася руками за свiй снiп, що не май спокою бiля крил. Данило посмiхнувся: - Багато ж у тебе куделi. - У моКП матерi було ще бiльше, - й сумнi згадки скували Мирославинi очi. - Ви теж без матерi? - Маю тiльки вишню на цвинтарi замiсть матерi, - повернув голову до невидимого кладовища. - Звiдки б i коли не приходив я, вона завжди вiдчиняла менi дверi. А тепер немаК кому Пх вiдчиняти. Вони ще мовчки постояли бiля вiтряка, що стугонiв зсередини, стараючись людям на добрий хлiб, а тут поривався й поривався вгору, наметуючи на крила вiтер i нiч. Несподiвано бiля них низько прогудiв джмiль i впав на конюшину, що росла бiля вiтряка. - Бачиш, який роботящий! - Данило понишпорив очима по конюшинi. - А ви чули, що джмелi навiть у приморозки, коли бджоли вже давно вiдпочивають, збирають мед? - Нi, цього не чув, - i потягнувся до дiвочих очей, до ПП снопа кiс, до тоненького стану, що й зараз бiля неспокiйного шугання крил ледь-ледь погойдувався собi i мав у тому погойдуваннi иринаду i звабу. - Джмелiв треба берегти, - сказала крилам, що так i норовили побавитись дiвочими косами. "I тебе, русалко, теж треба берегти", - подумав Данило трохи зi спiвчуттям, трохи з доброю насмiшкою, бо саме згадався отой ставочок, де ввечерi купаються дiвчата й зорi, а вночi - самi русалки. А нiч i далi брела заколисаним степом, згори обсiвала його росою, а знизу дзвенiла стотисячним стрекотом коникiв. За конюшиною бiлою повiнню стояли гречки, над ними в удовинiй самотинi сумувала груша-дичка, а бiля неП перепiлка розпачливим голосом скликала своПх дiток, яких порозгублювала на зжатому полi. Таке життя: то матiр розгублюК дiтей, то дiти залишаються без матерiв. I все одно хтось нам повинен вiдчиняти дверi. Але хто? Чи не ця рука, що пiд крилами притримуК коси? Що ж у тобi, дiвчино? Довiра навпiл з тривогою, та вологi очi, та шерхлi вуста, що бояться любовi, що прагнуть любовi, i досвiтнК завзяття до свого дiлечка. I найбiльше Пй хочеться сiяти. Ось зараз вхопилася за люцерну. Вже й пiдрахувала йому, скiльки пожнивний укiс дасть Пм трави. Така, певне, й на полюсi почне щось сiяти чи садити. Тепла хвиля пiдкотилася Данилу до серця, i гарно стало йому з оцим старим вiтряком, з мельником у ньому, з людьми, що ввечерi приПжджають сюди, а вдень жнивують, i з оцiКю золотокосою грудочкою селянськоП долi, в якоП руки, коли вона хапаКться за коси, стають схожими на голубiв. Куди ж вони залетять, цi голуби, i хто Пх буде шанувати чи кривдити? - А знаКте, славно! - раптом озвалася Мирослава. - Що славно? - Оцей степ, оцей вiтряк, оцi крила, що аж просяться в музику, в душу! Чого я ранiше не розумiла Пх? З вiтряка вийшла Ярина, на плечах ПП лежав мiшок, на грудях коса. - Менi вже треба додому, - сказала Мирослава. Данило пiдiйшов до Ярини, зняв з ПП плечей мiшок: - Пiдiрвешся, дiвко. Не можеш пiдводи почекати? - Так я хочу ще сьогоднi наварити вам галушок, - злукавила вража дiвчина. - I не полiнуКшся варити вночi? - Чари завжди варять вночi, - кинула одним оком па Данила, другим на Мирославу. Щи ти скажеш такiй беажурi? Данили помовчав, iще iiигляиув на вiтряк, який намотував на крила куделю мiсяця i час. Що тiльки вiн готуК нам?.. Враз десь аж на дальнiх дорогах, що збiгали до старого лiсу, гарно злетiла парубоча пiсня: Ой у полi криниченька, Там холодна водиченька, Там холодна, ще й погожа, Там дiвчина так, як рожа. Ярина стала посеред дороги, поклала руку на плече Мирославi. - Це наш Роман i Василь виводять, Пдуть на конях та й спiвають усiм степам i бродам. Такi вони завзятцi у нас. - Як славно йде пiсня над степом, - зачудувалась Мирослава. А Ярина приклала долонi до обличчя i щосили гукнула в степ: - Романе! Василю! Гов-гов! Пiсня обiрвалася, за мить стрельнули кiнськi копита, i незабаром з опiвнiчного мрева вилетiли два вершники. Данило, Ярина i Мирослава зiйшли з дороги, а вершники, домчавши до них, здибили конi i засмiялись. - Опришки! Вiтрогони! - гримнула на них сестра. - Яриночко, не сердься, бо сердитi скоро старiють. Добрий вечiр, Даниле Максимовичу! А чия це дiвчина? - вдають, що не впiзнали Мирослави. - Чи не з нашоП пiснi вийшла: погожа, як та рожа? - Замололи, загалакали, - ще гнiваКться чи вдаК, що гнiваКться, на братiв Ярина. - Он краще муку вiзьмiть. - Та ми й вас можемо взяти на конi, - Роман, пригнувшись, пiдхопив Ярину, та верескнула й вирвалася з братових рук. - Навiжений! Недарма вас навiть мама так прозиваК. - Тож люблячи, Яринко. Мама i тата обзиваК то прудивусом, то очманою, а сама й досi аж сохне за ним. Правда ж, дiвчино мила? - Горбоносi красенi трiпнули буйними чубами i подивились на Мирославу. - Опришки! - посмiхнулась Пм дiвчина. - Краще заспiвайте. - А якоП? - зiскочили хлопцi з коней. - У нас найбiльше люблять про кохання. Ви ось цю знаКте? - Роман притулився плечем до братового плеча i щиросердним голосом запитав далини: Червоная калинонька, А бiле деревце, Чом не ходиш, не говориш, МоК любе серце?.. I притихло все у стопу перед чарами голосу, перед белом чийогось серця. Коли Роман обiрвав пiсню, Ярина вдавано зiтхнула, зиркнула на брата i прошепотiла одне слово: - Артист. - Цить, пащекувата! - Роман грiзно витрiщився на сестру, а Василь посмiхнувся, пiдвiв брову точнiсiнько так, як батько. Мирослава догадалась, що Яринка натякнула на якусь кумедну iсторiю, одну з тих, якi, здаКться, нiколи не переводилися в оселi Гримичiв. - З чим це ви криКтесь, Романе? - Еге, так вiн i скаже, - пирснула Ярина. - Кому хочеться свою парсуну виставляти на посмiховище. - Так тодi ж Роман ще дитиною був, - примирливо сказав Василь. - Розкажи, брате. - Мабуть, доведеться, - подобрiшав парубок i глиппув па сестру, - Бо як не розповiси сам, то це зiллячко прибреше, паче циганка на ярмарку... - Еге ж, еге ж, - нiби погодилася Ярина i пiдперла долонею щоку, - Говори вже, коли язик не присох до зубiв. - Оце ж рокiв з вiсiм тому наш драмгурток ставив агiтку "Урожай за царiв i за влади селян та робiтникiв". Щоб усiм було ясно, як родило за царiв i як родить тепер, - на кожну культуру чоловiчого роду брали хлопчика i парубка, а на жiночого роду - дiвчинку i дiвчину, малечу втискали в мiшечок, дорослих у чувал, гузир в'язали пiд самим горлом, а в чуби i коси втикали колоски жита, пшеницi чи iншоП пашницi. На мою долю випало грати дореволюцiйний ячмiвь. Зв'язали мене в мiшечку, поставили поруч з дебелим Володимиром Клименком i наказали мовчати до кiнця вистави. Стою я, стоять зав'язанi всi дореволюцiйнi i теперiшнi культури, а керiвник драмгуртка тицяК в нас паличкою i, якi треба, цифри називаК. Застоявсь я пiд цi цифри i все потерпаю, щоб не засмiятися, бо з передньоП лави то мати пишаКться мною, то батько вусом пiдморгуК, то школярi тицяють пальцями на тебе, наче Пй з мiсяця звалився. Переступаю, переступаю з ноги на ногу, аж дивлюся, Клименко задрiмав у своКму кулi. З цього дива я й засмiявся тихенько. А тут, як на грiх, у цю саме хвилю замовк керiвник i всi почули моК неподобство. От i пiшов гуляти по лавах смiх. А що вже батько з матiр'ю реготали, то ж не питайте. Пiсля вистави посходились ми в хатi, посiдали за стiл, а тато так приязно дивиться на мене й каже: - Не сподiвався, сину, що в тебе такий хист грати на сценi. - Який там хист, - вiднiкуюсь я, а в душi щось i тенькнуло. - Менi ж i слова не дали сказати. - Що там слово, коли ти стояв найкраще за всiх i справдi був схожий на ячмiнь. - Та хто ж мене бачив за тим мiшком? - вiрю i не вiрю я. - Усi бачили! От хай наша мама скаже. - Авжеж, авжеж! - лагiдно озиваКться од печi мама, i тiльки Ярипа кривить i придушуК рукою варги. - А вже як ти розсмiявся, то всiх розвеселив, - продовжуК батько. - Сказано, талант! - Ой тату... - ще якось вiднiкуюсь, а в головi на радощах метелики кружляють. - От сам помiркуй: чи хтось хоч раз засмiявся, коли твiй керiвник усi слова казав i в усiх тицяв паличкою? Тобi ж досить було пирснути, - i всiх розвеселив. А коли б ще заспiвав? В тебе ж он який голос! Так що, сину, пряма тобi дорога в артисти. - I отим словом батько доконав мене, бо нам усiм мамина колиска i степ голоси наколихали. Пiсля вечерi тато зi мною пiшов спати па сiно, i там на самотi я наважився спитати: - А що треба, щоб стати артистом? Батько, недовго думаючи, вiдповiв: - ПоПхати в КиПв до нашого дядька Миколи, який у театрi граК кумедiП, вiн тебе й опредiлить в артисти. - Як же, тату, поПхати до того КиКва? - От чого не знаю, того не знаю, бо в нас зараз не гурт грошей, - сказав тато i пiрнув у сон. Менi ж за тим театром не спалося до третiх пiвнiв. Через кiлька днiв вирiшив я зайцем податися до дядька Миколи. Аж у Вiнницi на станцiП батько перехопив мене. А ця язичниця, - насварився поглядом на Яринку, - i досi дражнить мене артистом... - I дуже сварив тато вас? - посмiхнулася Мирослава. - Та нi. Пригорнув до себе i каже: "Хiба ж можна, сину, Пхати босим в артисти? Та й КиПв - не село, там ноги об камiння прочовгаКш. Як розстараКмось тобi на хромовi з рипом чоботи, щоб усi навiть по чоботях чули тебе, тодi щось придумаКм". - Такий у нас батько уже добрий, що й у свiтi не знайдеш, - з почуттям сказала Ярипа. - Навiть мене нiколи не сварив. - А жаль, - вколов ПП Роман. - От за ким березова каша сумуК. Близнята вискочили на коней, поПхали, i небавом над степом знялися два голоси, виливаючи тугу про отих двох голубiв, що пили воду коло млина, коло броду. - Чом не красенi! - неждано вихопилось у Ярини, яка проводжала поглядом братiв. - Гарно ж як у свiтi! - I Мирослава притулилась до Ярини. XIV Земля вiддала людям, що могла вiддати, i, чи то з жалю до себе, чи з жалю до людей, заплакала осiнньою сльозою i неспокiйно ввiйшла в зимовий сон. Ох як люто, на шаленiй коловертi вiтрiв, зачинався цей сон: спочатку вiтровiям i снiговицi хотiлося пiдважити, вирвати з насиджених мiсць переляканi хати, розметати золото скирт i вдарити на сполох спiвучою мiддю дзвонiв. А потiм вони втихомирились, поскочувались, прищулились у яругах, i тепер люди по колiна бредуть у снiгу, що вечорами шеретуК крихти срiбла та виколихуК блакитнi дими й волошкове цвiтiння. Як гарно зараз довкола! Ошатнi, в бiлих свитках хати притихли, немов дiвчата перед весiльним танцем; ось ударить бубон мiсяця, цьвохне смичком вiтрець, i вони поведуть свiй танок зачарованими долинками, левадами, садками i виведуть його - усе вгору та вгору - аж на той шлях, по якому минулий вiк проскрипiв чумацькими мажами, а -цей вiк, як блискавками, спалахнув козацькими шаблями Котовського i Примакова. А що тепер робить червоний козак Терентiй Iванович Шульга? I Данило, згадавши недавню бувальщину, мимоволi зупинився бiля придорожньоП верби, погладив рукою намерзлий стовбур. А той згори струсив на нього дим паморозi, а знизу озвався гучанням - то вiтрець прокинувся в дуплi й знову задрiмав, як маля. А он хтось мiж вербами мрiК, вискрипуК чоботятами i ронить на снiг шматки пiснi. Чия ж це така пiзня?.. I давнК очiкування, сподiвання чи передчуття озвалися в ньому, i десь чи з паморозi, чи з ночi затремтiли тi вiП, за якими чаПвся синiй вечiр. У дуплi знову шеберхнув вiтрець, а на шляху стихла пiсня. Де ж те дiвча, що наче йшло назустрiч? Данило подався далi шляхом, та вже на ньому не було нi дiвочоП постатi, нi пiснi. Отак i виходить воно на твоКму шляху. Неждано внизу, на крихiтнiй левадi, що пiдбiгла до самоП дороги, вiн почув характерне шипiння, зирнув i не повiрив своПм очам: на виковзанiй смужцi льоду, яка аж палахкотiла холодним сяйвом, самотиною, в кожушку нарозхрист ковзалась знайома постать. Ось вона з ковзанки вилетiла на снiг, мало не впала, вивинулась уже од самоП землi, засмiялася сама собi i, вигинаючись тонким станом та граючи розведеними руками, легковажно зашурхотiла по крижанiй стежцi, видобуваючи з неП шарудiння й нiжний посвист; за плечима дiвчини погойдувався, вигравав мiсяцем снiп пшеничного волосся, що так i дихнув йому минулим лiтом. Данило, притулившись до пригорблоноП верби, з захопленням стежив за дiвчиною: iч, що витворяК, наче маленька. А вiн усе думав, що вона не по-дiвочи серйозна чи то вiд iнститутськоП науки, чи зроду. Не раз намагався якось порозумiтися з нею, та дiвчина в такi хвилини вiдразу натягувалась, немов струна, i полохливо сторонилася його. А коли вiн хотiв провести ПП пiсля свята врожаю, то побачив, як одразу взялося тiнями, замкнулось ПП обличчя, а на шерхлих, замкнених устах прочитав: "Безсовiсний". Це тодi ошелешило його: чого вона така? Напевне, перше кохання чи захоплення прибило ПП i тому уникаК чийогось погляду, чиКПсь прихильностi. А ось тут, на безлюддi, в зимовому снi, на якусь часину вона стала сама собою. Ось дiвчина вилетiла з криги на снiг, зойкнула, упала, лежачи поправила спiдничку, засмiялася, потiм скочила на ноги та й почала весело обтрушувати одежу й коси. Скiльки ж у неП дитячоП i дiвочоП принади. От тобi й строгий товариш агроном, що все з чимось сiкався до нього i навiть розкидався такими словами, як хуторянство, консерватизм, тупцювання агромислi. А якi тепер мислi грають пiд отим пшеничним снопом, що аж iскриться проти мiсяця? I ввiйде вiн у чиюсь оселю сонячним ранком, а фiалковi очi заграють доброю довiрою. Данило ловить себе на тому, що матиме жаль, коли цей ранок з вечориною оминуть його душу, його хату. Що це?.. Зимова казка... чи судьба? I так славно згадався той вечiр бiля вiтряка i тi крила, що пiдiймали вгору ПП коси. Чим вони пахнуть тепер? Тодi од них iшли пахощi вiтряка i смуток матiоли. А як би вiн хотiв, щоб вони повiяли чорнобривцями його занедбаного двору, чорнобривцями його матерi, яку вiн стрiчаК тiльки в спогадах i снах. Данило, тримаючись за вербу, обережно спускаКться з шляху на левадку, а Мирослава знову шерехтить чоботятами по ковзанцi i набираК, i струшуК зi свого пшеничного снопа мiсячний чар. Ось Пй не тiльки ковзатися, а й танцювати заманулося; приспiвуючи собi "метелицю", вона закружляла по снiгу, а потiм по-хлоп'ячому, на пiдкiвках, вилетiла на ковзанку i знову закружляла, розколисуючи дзвоном спiдничину. - I що це наш товариш агроном витворяК вночi? - Ой мамо! Ой! - злякано задзвенiв голос дiвчини, вона обiрвала танок, обернулась до нього, i сором'язливiсть проступила рум'янцями на ПП обличчi. - Так що ти витворяКш, дiвчино? - пiдходить до неП, а вона закриваК обличчя руками й зiтхаК. - Ти не мовчи .менi, а щось вiдповiдай, коли старшi питають. Не протерла на ковзанцi чоботята? - Поки що не протерла, - нарештi випускаК з-пiд рук слово. Данило бережно кладе своП долонi па ПП, вiдривав Пх вiд обличчя i вражено застигаК: тепер не знiченiсть, не сором'язливiсть, а саме лукавство бiсенятами глянуло на нього й кинулося врозтiч. Де вона тiльки прихопила його? А лукавство знов повернулося до неП, ще й забринiло насмiшкою: - А ви, товаришу голово, не хочете поковзатись пiд мiсяцем? Це так славно... - I коли падаКш - теж славне? - Теж гарно, бо тодi iскри i зорi кружляють в очах. - Ти вже докружлялась, що й руки задубiли, Де твоП рукавички? - Рукавички?.. У дорозi, - вiдповiла непевно i чогось глянула ва шлях. Вiн скинув своП: - Може, цi нагрiють? Мирослава пирхнула: - У таку рукавицю ягня влiзе. Хто це вам виплiтав Пх? - Дiд Гримич.-Вiн усе на вирiст робить, - невмiло почав надiвати ва ПП ручата своП рукавицi, i дивпо, дiвчина не пручалась, " притихла, тiльки дрож пройшовся по ПП тiлi. - Ти ж зовсiм замерзла. - А для чого тодi зяма? - Та вже ж не для того, щоб пiсля ковзанки бухикати на печi. Зараз же ходiмо до мене, хоч якимсь чаКм напою. - Ви навiть чай умiКте варити? - знову самим лукавством змiряла його. Данило здивовано повiв бровами: - Де ти замiсть слiв нахапалася шершнiв? Чи це тiльки для мене? - Ой, нi, - хитнула Мирослава головою i своПм снопом, пiдняла руки i посмiхнулась рукавицям, - Стирчать, як глеки на кiлках. - То ходiмо. - А як хтось побачить? - Враз уся гра аiвшла в дiвочого обличчя, i тепер на иьому вибились розгубленiсть та занепококоКнвя. - Коли хтось i побачить, то тiльки позаздрить менi, - з доброго дива бовкнув. - Хоч на мою хату подивишся. Вона в мене цiлий рiк чорнобривцями пахне. - То... нам'ять любовi? - зненацька спитана Мирослава. - Пам'ять любовi до матерi. Як ручата? Вiдiйшли трохи? - Ще нi. - Ходiмо? - Менi боязко, - правдиво глянула, збентежила П порадувала його. - Чого ж тобi боязко? - Це ви повиннi бiльше знати... Так же не можна. - Чому не можна? Ти. ж не iiйршшi деиъ аиаьш мене. - Краще ходiм до татарського броду, до Гримичiв. - Нi, до мене. Я не хочу завтра гнати конi по лiкаря, I дiвчина обпекла його: - Так дуже шкода коней? - I тебе трохи, - вiн поклав руки на дiвочi плечi, обернув ПП до мiсяця. - Ось там i стоПть моя хата, а ворота бiля неП кигикають чайкою. Мирослава з-за плеча пильно глянула на нього: - А чиясь дiвоча доля од вас не кигикала чайкою? Вiн зрозумiв ПП побоювання. - Такого, дiвчино, не було. I коли маКш до мене довiру - не називай на "ви", - вiн узяв ПП притихлу руку, й вони з левади повернули на Ту вуличку, де плетенi тини i верби-пiдлiтки бiля них вели до напiвзабутоП оселi. Iшов i милувався дiвчиною, Џ.Џ снопом, ПП ходою - легкою i красивою. Зведки ж ти взялася? З якого поля, з якоП пiспi? I здавалось, що в цього вже був такий вечiр надiй i притихле вiд сполоху дiвча бiля нього, яке не знаК, за що триматись рукою - за тендiтнi в паморозi верби чи за серце. Ось i його ворота. Мирослава, випереджаючи Данила, поторгала Пх, i вони справдi кигикнули чайкою. - Наче в казцi, - здивувалась i чомусь зрадiла дiвчина. Пiдiйшовши до вiкна, на якому клубочками дрiмала мiсячна сновiйнiсть, Данило постукав у шибку. - У вас хтось живе? - пройшовся переляк по обличчi Мирослави. - Нi. - А чого ж ви стукаКте? - Згадую свою матiр. Вона завжди на стук вiдчиняла менi дверi. А тепер нема кому. - I це тяжко, Даниле? - сама не помiтила, як назвала його на iмення. - Тяжко, Мирославе. А ключ у мене завше лежить на призьбi пiд вербовою дощечкою, пiд тiКю, про яку дiвчата весною спiвають: "Вербовая дощечка, дощечка, там ходила Настечка, Настечка", - i знову згадав не вербову дощечку, а вербову ногу Шульги. Це ж треба навiдатись до нього i Дiденка, якогось гостинця завезти. Даияло вiдчинив сiнешнi й хатнi дверi, Мирослава все ще з опаскою ступила в темряву хати. - Справдi, тут вереснем i чорнобривцями пахне. Ви любите Пх? - Дуже. I люблю, коли дiвочi коси вiють чорнобривцями, - нечутно торкнувся ПП снопа. - УявляКш: снiг i чорнобривцi! - Вiн засвiтив свiтло, i гостя одразу ж пiдiйшла до фою матерi, пород яким свiтився снiп жита. - Це ваша мати? - Матiр. Мирослава посмутнiла. - I в моКП такi добрi очi були. I звала вона мене чогось Журавкою. - А моя часто спiвала про журавку... Щось незвичне було в ПП вдачi. Як вона тiльки, вже з рiздва, виглядала весну, як тiшилась першим пiдснiжником, як прислухалась до спiву зерна, до шелесту макiвок, до всiКП землi. I до колоса, i до трави, i до деревця у неП була своя любляча мова, пiсня. Найбiльше я; наспiвувала на луках, бо там стiльки птаства знаходило притулок i в травi, i в березi, i на водi. Бувало, гляне на якусь чубату чаКчку або на виводок диких качат, що пливуть за качкою, i зiтхне: "Боже, як то славно, коли е крила", - та й тихенько заспiваК травi чи копичкам: А журавка ходить Та пiр'ячко ронить... А ти, малий, одразу й побачиш: i журавля в журавлиному бродi, i журавочку, i ПП двiйко цибатих дiток. Мати не раз втiшала мене, що. в мою подушку зашила журавлинi пера. Це щоб у сон приходило птаство, травиця, поля, а не рiзна погань. - Це ж треба, - аж зiтхнула Мирослава. - Добра i тиха матiр. - Що добра, то добра, а от чи тиха - не знаю. Одного разу вона здивувала усiх односельцiв. Це сталося у двадцятому роцi. Бiля самого села партизани на шаблях врубалися в банду Гальчевського. То була до зубiв озброКна зграя, а отаманив у нiй вчений жорстокосердець, що нахвалявся вирiзали бiльшовикiв до сьомого колiна. Як побiгли городами i вулицями без вершникiв конi, я з мамою вийшов у двiр. Аж до нас на змиленому конi пiдлiтав розпашiлий од битви партизан Михайло Чигирин. Ти знаКш його - вiн тепер головою колгоспу працюК. Ще з вулицi гукнув матерi: - Ганно, допоможи пораненим - винеси полотна перев'язати рани, - i зiскакуК зi свого воронця, веде його на подвiр'я. А кiнь аж хитаКться од утоми. - Де ж я того полотна вiзьму? - одразу пожалiснiла матiр. - Усе повiддавала то за оранку, то за хлiб. - А може, щось завалялось? Бiда хлопцям: лежать на бiлих гречках, а гречки вже червоними стали. В оселi кинулась мати до скринi, та хiба знайдеш те, чого нема? - Що ж, таке дiло, - похилив голову Чигирин. - Доведеться багатiПв потрусити. А так не хочеться, щоб на такому полотнi були чужi лайки та нарiкання. - Почекай, Михайло, - враз стрепенулася мати, застигла на якусь хвилю, а далi метнулася до божницi, стала на лаву й почала здiймати рушники з образiв. - Ти що, жiнко добра? - здивувався, не повiрив собi Чигирин. - Нiчого, нiчого, - заспокоПла його матiр. - На цьому полотнi не буде нi лайок, нi нарiкань - воно святих сповивало... - Оце так... - широко розкрила очi Мирослава: в них входили далекi видiння. - А що ж далi? Данило зiтхнув: - Далi вона все ждала батька, ждала навiть пiсля того, як дiйшли чутки, що його вбито. А голос ПП з кожним роком смутнiв i смутнiв. Незадовго до смертi вона якось попрохала мене: - Данилку, заспiвай менi про журавку, що ходить та пiр'ячко ронить, бо я чогось нинi не можу... Останню дорогу матерi люди вiд хати до цвинтаря встелили цвiтом. А над ПП хрестом завжди висить рушник i взимку, i влiтку маК своПми крилами... - От i думай собi, що таке життя... - зажурилась дiвчина. - А чого ви перед образом матерi поставили жито? Данило журно глянув на. Мирославу. - Бо все життя моКП матерi пройшло в житах чи бiля жита, бiля чорного хлiба i на безхлiб'П. Отак, напевне, бiля житечка, на оранцi, на сiвбi, на жнивах пройдуть i моП, i твоП роки, якщо контри чи замiжжя не заберуть тебе вiд ниви та перепiлки в нiй. - Надiюсь, не заберуть! - переконано сказала дiвчина i допитливо подивилась на Данила: - А що для вас головне в життi - жито, перепiлка в ньому та жайворонок над ним? - Селянська доля! - задумливо вiдповiв Данило i на нiмотний погляд Мирослави невесело посмiхнувся: - Це ж може здатися нудним чи обмеженим, як визначив великий знавець параграфiв i планiв Ступач. - Розкажiть! - пошепки звелiла Мирослава i стала ближче до снопа. - З чого тiльки й почати? Менi й досi здаКться i, напевне, завжди буде здаватися, що крiзь мою душу, крiзь моП очi, крiзь моП болi та сподiвання пройшла iсторiя селянськоП долi i смуток житечка, яке й досi не може нагодувати людей. Це, певне, тому, що не встиг огрубiти, хоча й не мало бачив грубого, навiть жорстокого в селi. Так-от про селянську долю, про селянськi сподiвання. Убогими, стражденними, причавленими були вони. Щоденно серце хлiбороба обкiльцьовував страх i перед податками, i перед злиднями, i перед силами природи. I тiльки в пiснях пробивався не такий уже й великий свiт надiй, що в самого бога можна випрохати щастя: жита на хлiб, пшеницi на паляницi, а ще гречки на варенички. Як бачиш, не дуже й багато просили хлiбороби в бога. А тепер ми самi повиннi ставати тими богами, що змiнюють селянську долю, виводять хлiбороба у свiт великих надiй, у свiт великого врожаю i душевностi. Ти не раз, певне, сумувала, слухаючи пiсню про бiдну вдову, що засiяла своК поле, зволочила i сльозами примочила. То хiба не варто присвятити свiй вiк тому, щоб нi сльозо, вi злиднi, нi безхлiб'я не ломили нi вдову, нi сироту, нi всю селянську долю? Так я розумiю турботи нашоП держави, так я розумiю i свою непоказну, але ревну працю, - Данило занепокоКно глянув на дiвчину: чи ве подумаК, що вiн якесь патякало, i вже, глузуючи над собою, закiнчив: - Тому, зважаючи на вищесказане, не доведеться менi шкаповi селянськi чоботи мiняти на модельне взуття. - Гарно сказали ви про все, окрiм модельного взуття. Про щось подiбне думала i я. Тiльки чи всi зрозумiють вас, романтику вашу? Недовiрливий ще наш селянин, ох який недовiрливий. - Не все, Мирославе, зразу приходить. Буде правда - прийде i вiра! Хто б iще кiлька рокiв тому з селян повiрив, що Пхнi дiти прямо в полотняному одязi, в летчиках чи а босонiж пiдуть у високу науку? Будь моя воля, я з щирого аоиота поставив би пам'ятник тим людям, тобто бiльшовикам, що здогадалися за розкладкою комiтетiв незаможних селян посилати вчитися малописьменну моходь у робiтфаки, а потiм i в iнститути. Там, як цiлину орали, - важко давалася нам наука, але мужицькою впертiстю, безсонням долали ПП i виходили в люди. Такого нi в яких Кембрiджах i Овсфордах не 'було. Ти ж не можеш уявити, щоб порiг Оксфордського унiверситету переступив парубiйко в батькiвськiй ки-. реП i постолах! Мирослава глипнула десь у далину, засмiялась: - Теж гарно! А маКте ж ви самi радiсть од своКП щоденноП празвi? Чи тягнете ПП, бо звикли тягнути? - ПитаКш, чи не чорний я вiл, що тягне свое ярмо? Ця мiрка не для мене, бо маю в руках жагу працi, здаКться, розумiю i радiсть поля, i радiсть хлiба, не хуторянську, де навiть безсмертне зерно охороняКться пiвпудовими колодками i собаками, а ту, вiд якоП яснiють людськi очi i ширшають, надiП. Ти, ввiсио, чула старовинну легенду про Квшан-зiлля, про безмiрну любов до своКП землi. То я маю в собi це Квшан-зiлля. Оцю любов, од якоП на плечах крила сорочку рвуть! А ти про пiд'яремного вола подумала, - i щиро, по-хлоп'ячи засмiявся. Засмiялась i Мирослава. - Говорiть, говорiть, Даниле. - Що ж тобi iще?.. I, крiм дуже великого, маю меншi, тiльки своП радощi: це коли тиховiйна сiКться зерно i пробиваКться прорiст, коли маленькими корабликами пливе полями молодий горох, коли бринить цвiтом i музикою гречка, коли дiвочою рукою кличе когось до себе вояоття проса i коли стоПть тихий дзвiн достжгаоП ниви. Щоденно щось у широкополi мене хвилюв, радув, бо зрiсся, зрiднився з ним. Я нещодавно почув улюбленi слова нашого великого вченого про вчених: "Ми повиннi стояти на глобусi". От i селянство ваше так повинно стояти на глобусi, осiваючи свiт зерном життя. Отож, певне, догадуКшся, що я маю чим жити. I романтика теж маК чим жити, хоча i ПП, i селянство не милуК демагогiя та невiрство грамових дiячiв, - i нахмурився, згадавши щось своК, замовк. Нахмурилась i гостя, приклала руку до чола i тихо, не знати кого запитала: - Чого так часто дрiб'язковiсть, погроэа чи пiдшепiт прибивають велике? Ви не боПтесь, що нашу високу романтику може вдушити занадто активний бюрократ? Для цього вiн i господарчими розрахунками козирне, i вiдповiдними цитатами блисне, i правдоподiбнiстю прикриКться. Данило невесело здивувався, невесело посмiхнувся. - Фiлософ мiй з золотими косами! Мирослава не розгубилась. - Якщо ви мене так велеречиво охрестили, то дайте вiдповiдь на одне приземлене питання. Хлопець уклонявся i жартiвливо, як iсаансьхi гранди в п'Ксах, провiв рукою бiля самоП долiвки. - З охотою, синьйорино! - Тодi скажiть, вельмишановний товаришу голово, до якого вже залiтають гостi навiть з областi, чого у вашiй хатi i досi долiвка, а не пiдлога? Любов до старовини, патрiархальщини? - До вбогостi не може бути любовi. - Це не вiдповiдь, а вiдписка. - А тепер вiдповiдь, - уже серйозно сказав Данило; - Я постелю пахучу пiдлогу з живицею, з прожилками, з гнiздечками сучкiв, що так гарно дивляться на тебе, тодi, коли в селi не залишиться жодноП долiвки. ЖодноП! - Он як! - насмiшкувато хмикнула Мирослава. - Тодi продовжуйте свою думку i про хату. - I продовжу. Ти знаКш вдову Галину Пастушенко? , - Оту, що маК п'ятеро дiтей? - Так. - Яка гарна жiнка, - посмутнiла Мирослава, i вся гра зiйшла з ПП обличчя. - От коли ця гарна жiнка i всi нашi вдови вже будуть мати новi справжнi оселi, тодi я i подумаю про свою хату. - Довго вам, напевне, доведеться чекати. - Я терпеливий - дочекаюсь. - Не тiльки терпеливий, а й упертий, - пiд вiями дiвчини стрепенулась посмiшка. - А спите ви... на цвяхах? - Нi, на сiнi, - засмiявся Данило. - Сiно ж застеляю рядном - пасманистим або в гречечку. - I це вже добре, - дiвчина зирнула на те пасманисте рядно, пiдiйшла до стiни, перед якою стояла стара, з випаленими квiтами скриня. - Що це за дiвчинка? - глянула на фото, з якого пильно дивилось на неП милогубе дитинча. Сум обметав парубочi уста. - Це Оленка... - Ваша рiдня? - Якщо i рiдня, то, напевне, далека-далека. Мирослава пильно подивилась на Данила. - Чого ж напевне? - Як тобi сказати?.. - завагався. - Кажiть, як К! - вже нетерпеливилась дiвчина, а в голосi ПП забринiла пiдозра. - Не хочеться, щоб ти чула про грiхи чи грiховнiсть життя. - Яку грiховнiсть? - насторожилась Мирослава, а в душi почула, як там щось обриваКться... Чого б це? - Тодi слухай... Кiлька рокiв тому йшов я увечерi до своКП двоюрiдноП сестри Оксани. Тиша, тiнi i мiсячна гра пасманили i луги, i татарський брiд. Враз од берега цю тишу розкололо таке невтiшне схлипування, що менi моторошно стало. Бiгцем кинувся до броду i над бистрою, в кущах верболозу, побачив дiвчину, яка, очевидно, прощалася з життям. Вихопив безщасницю з води, винiс на берег, пiзнав ПП i, як що, почав утiшати. СтоПть вона передi мною i ронить мовчазнi сльози на прибережний пiсок. Бачу, не заспокою Марiю - так звали цю дiвчину. Тодi посадив ПП на човен, переПхав брiд - i до Оксани. Та вже якось вiдходила ПП. - Що ж то за iсторiя була? - зажурилась Мирослава. Данило враз обiзлився на когось. - Ота сама, споконвiчна, але, бач, нiяк не може остерегти надто довiрливих дiвчат. Звiв Магазаник поденщицю, яка працювала в його лiсах, а коли в неП пiд серцем забилося життя, погнав до знахарки. Дякуючи Оксанi, воно якось обiйшлося, i в МарiП з'явилася донечка, а в мене ось це фото, - вже посмiхнувся i дитпнi, i Мирославi. - А Марiя ж де? - глухо спитала Мирослава. - Вийшла замiж за доиру людину i переПхала в сусiднiй район. Зрiдка пише Оксанi й менi... Ти чарочку дерецiнки вип'Кш, щоб розiгрiтись? - Нi, - сумно похитала головою i для чогось зняла шапочку. - А тернiвки? - Хiба ж сьогоднi свято? Вiн зазирнув пiд ПП нерiвнi вiП, де нiяковiла ота зваба, яка вже цавно зачарувала його. - Для мене - свято. - I це правда? - спитала не голосом, а порухом уст. - Iстинна правда, - вiдповiв напiвпошепки i побачив на ПП куделi кiлька зернин пшеницi. - А це ж звiдки взялася пашниця? - Хiба ж ви забули, що я сьогоднi Пздила до селекцiонерiв? - I що вони? Мирослава удавано зiтхнула: - Тiльки на моП гiркi сльози зважили: насипали свого чарiвного зерна в шапочку. Я тодi скинула рукавицi, щоб i в них сипнули, та не вийшло по-моКму. - Отам, у селекцiонерiв, i зал