кою, я потягну. - Де там! Я не можу зрушити Пх з мiсця. Тягни мене нагору, прорубаКмо дерево знизу, так буде швидше. Коли Найда вибрався з дупла, вони з АркадiКм одразу взялися до роботи, й через годину, не бiльше, в нижнiй частинi липи був уже прорубаний отвiр, крiзь який приятелi нарештi витягли важкi казани. Тремтячими вiд нетерпiння руками вони розкрили один iз казанiв: вiн був повен червiнцiв. Аж дух перехопило в Найди й Аркадiя. Якусь мить обидва стояли мовчки перед цими незлiченними багатствами... - Ну, брате! - вигукнув Найда, зводячи очi до неба. - Подякуймо ж господевi милосердному: тепер усе закипить навколо... XVII Жахливий бенкет досяг апогею потворностi. Сердешнi черницi, прив'язанi до колон i бiля намiсних iкон, висiли, наче розп'яття; вiрьовки врiзалися в ПхнК тiло, надто на руках; iз саден сочилася кров... З виразу облич i з тихих надривних стогнань можна було судити, якi страшнi фiзичнi муки, не кажучи вже про моральнi, терпiли страдницi: багато хто з них втрачав свiдомiсть, але Пх обливали вином i приводили до тями. Шляхта пила, блюзнiрствувала й лихословила. П'яна челядь конкурувала з своПми панами в лайцi й неподобствах... Коли п'янi дотепи, сповненi цинiзму й образ, були вичерпанi, одному старому ротмiстровi спала на думку нова забава - стрiляти з пiстолiв у черниць, голосно називаючи частини тiла, в якi мають вцiлити кулi. - У лiву руку он тiКП, панове! В долоню! - крикнув ротмiстр i, вихопивши з-за пояса пiстоль, вистрелив, майже не цiлячись. Але вiн був занадто п'яний i не мiг твердо тримати руку: куля вдарилась у золоту рiзьбу, зачепивши тiльки палець нещасноП. Дехто, спотикаючись i падаючи, кинувся перевiряти наслiдки пострiлу. - Маху дав, пане ротмiстр! Ха-ха! - почувся смiх. - Еге, уже постарiв пан... рука схибила. Це зачепило за живе старого рубаку, вiн вихопив другий пiстоль i, крикнувши: "Вiдiйдiть, панове! Прямо в серце!" - вистрiлив. Цього разу ротмiстровi не зрадили нi око, нi рука. Куля вцiлила в груди черницi й пронизала серце... Нi крику, нi стогону не вирвалося з уст мученицi; тiльки на мить розплющились переляканi очi, здригнулось тiло, й голова повiльно схилилася... Iз рани поволi потекла темно-червона цiвка кровi, закривавились посинiлi уста. - Вiват! Досконале! Пiдрiзав, наче курiпку! - закричали найближчi свiдки пострiлу. - За здоров'я пана ротмiстра! - пiдхопили тi, що сидiли за столом. - Влучно! - пiдтримала гучну радiсть i челядь. Але навiть на п'яний, жорстокий i дикий натовп смерть безневинноП страдницi справила враження; молоде тiло, ще мить тому сповнене сил, висiло тепер перед напасниками живим докором Пхнього звiрства... Голоснi вигуки й регiт стихли, i в оскверненому храмi на якийсь час запала тяжка, гнiтюча тиша... Чути було навiть шепотiння тих, що молилися за вбиту черницю. - Упокой, господи, в лонi праведних рабу твою Њфросинiю, яка прийняла мученицький вiнець, i вiзьми ПП в селища горнi, де немаК нi злоби, нi слiз, нi страждань, - голосно молилася Дарина. - Вiчна пам'ять тобi, наша сестро, - тремтячими голосами обiзвалися подруги. Цей зворушливий шепiт ще бiльше потьмарив настрiй шляхти. Кожен вiдчув у душi якусь мерзоту. Порив шалених веселощiв ущух, конфедерати спохмурнiли. Бенкет припинився сам собою, i пан Голембицький, мiцно вхопивши за руку Дарину, квапливо повiв ПП до келiП iгуменi. Хоч який вiн був п'яний, врода панни справила на нього величезне враження. Не раз спотикався й падав пан Фелiкс, поки доплентався до келiП... Бiдолашна полонянка могла б легко втекти вiд нього, та з усiх закапелкiв монастиря долинали п'янi крики й дикий регiт, i вона боялася потрапити до лап iншого звiра. До того ж з монастиря не було iншого виходу, крiм головноП брами. Тому залишалося одне - вирватися з лабет ката й накласти на себе руки. Та Дарина не хотiла так дешево продати своК життя... Ввiйшовши до келiП, шляхетний лицар дiстав вино, налив келихи собi й Даринi i наказав Пй випити. Дiвчина спершу вiдмовлялася, але нараз в ПП головi блиснула смiлива думка. - Спершу випий ти, пане, за моК здоров'я! Чи вже не здужаКш? - лукаво спитала Дарина. - Я не здужаю? - образився пан Голембицький. - Ого! Я ще вип'ю скiльки завгодно... Я всiх переп'ю... Пан Фелiкс... сильнiший за Геркулеса... десять левiв задушу... Хай мене вб'К перун, коли не задушу... А гайдамакам... пся крев... та я сам... сотням зiтну голови... махну... i нема десяти шельм... махну... бррр... Дарина, користуючись з кожноП паузи в п'яному базiканнi пана Фелiкса, примусила його спорожнити келих до дна. - Ну, тепер сюди, до мене на груди! - гукнув пан Фелiкс i, ледве тримаючись на ногах, поклав на стiл пiстоль, вiдчепив шаблю й важко сiв на лаву. - Зачекай же, мiй любий пане, я ще не випила за твоК здоров'я, - i дiвчина почала маленькими ковтками пити вино, раз у раз звертаючись до славного лицаря з найкращими побажаннями. Червоне обличчя пана довудци посинiло, очi то безтямно витрiщались, то зовсiм злипалися, вiн дихав з хрипiнням i клекотом. В цю мить Голембицький був такий огидний, що бридливе почуття примушувало Дарину внутрiшньо здригатися, але вона з усiх сил намагалася приховати це й гарячково думала, як скористатися з першого-лiпшого сприятливого моменту. Дiвчина похапцем налила ще один келих, проте впоратися з ним пан Фелiкс уже не змiг i, не допивши, упав на лаву... Кiлька разiв вiн iще силкувався розплющити повiки, але так i не змiг. П'яний сон звалив його... - Тут врятована... а там?.. Е, вiд своКП долi не втечеш! - прошепотiла Дарина й з гарячковою швидкiстю почала переодягатись у вбрання хорунжого, яке вона насилу стягла з нього. На щастя, довудца був худий i невисокий на зрiст, так що жупан та кунтуш Пй пiдiйшли, тiльки чоботи були надто великi, й панна залишила на ногах своП сап'яновi чобiтки iз срiбними пiдкiвками. Пiдперезавшись туго поясом, вона засунула за нього пару набитих пiстолiв i до боку почепила шаблю. Розшукавши ножицi, Дарина вiдрiзала свою косу, надiла конфедератку й перетворилася на красеня-юнака, здатного полонити навiть королiвну. Тiльки незвичайна нiжнiсть обличчя й квiтуча молодiсть могли виказати панну в ПП новiй ролi. Вона зупинилась на мить перед катом, перед цим заклятим ворогом усього того, що було для неП святе, i в ПП серцi закипiла боротьба... Почуття справедливостi волало, що залишати живим цього недолюдка на горе знедоленим було б злочином, але на вбивство у дiвчини не пiднiмалася рука... Опиралась ПП природа... Та й чим убити його? Шаблею? Вона не вмiла нею орудувати. Непевний удар тiльки розбудить його... Вистрелити в лоб iз пiстоля - але, звук пострiлу викличе переполох, i ПП спiймають на мiсцi злочину... Ех, коли б у неП був кинджал... Та його, як на зло, вiдняли. Що робити?.. "А ножицi?" - майнуло в головi Дарини, й вона судорожно вхопила Пх знову. Панна пригадала в цю мить мученицьку смерть батюшки, вбивство iгуменi, наругу над святинею й мордування сестер... I в ПП серце впилося жало кривавоП, невгасимоП образи... У бурхливому поривi цього почуття дiвчина кинулась до Голембицького, який голосно хропiв, вiдкинувши назад голову, i всадила ножицi йому в горло. Довудца судорожно сiпнувся й захарчав... I з рота струменем вдарила кров. Не тямлячи себе вiд жаху, Дарина вискочила з келiП й вибiгла на монастирський двiр. Вiн був зовсiм безлюдний; усi, певно, вже спали мертвим сном. Пiд захмареним небом страхiтливо чорнiла безмiсячна нiч; коли-не-коли спалахувала далека блискавка, наче небо блимало страшним оком, i тодi на мить виступали з пiтьми силуети дзвiниць, тополь i дахiв найближчих будiвель. Прохолода ночi трохи пiдбадьорила Дарину; вона знову загорiлася бажанням втекти вiд катiв i врятувати своК життя... Але як i куди тiкати? Монастир був оточений високою стiною, Кдиний вихiд - браму, певна рiч, охороняли жовнiри. "Хiба сховатися? - промайнула думка. - Але де? На який час? НемаК сумнiву, що Мокрицький настановить тут католицьку адмiнiстрацiю. Так чи iнакше ПП врештi спiймають i вiддадуть на нелюдськi тортури... А втiм, вiд тортур нинi К чим урятуватися! - I дiвчина помацала рукою пiстолi. - Та все-таки треба використати всi засоби, всi шляхи... Лiтня нiч коротка..." Тривожно прислухаючись до найменшого шелесту i вдивляючись розширеними очима в слiпу темряву, Дарина навпомацки посувалася вздовж стiни. Раз у раз вона з жахом озиралася назад, тремтячи вiд думки, що ось-ось ПП наздожене й схопить облитий кров'ю, з ножицями в горлi, довудца. Минали хвилини, якi здавалися дiвчинi вiчнiстю... Раптом десь поблизу, мало не бiля неП, почувся глухий звук вiд падiння чогось важкого й м'якого. Дарина здригнулась i хотiла була кинутися в глиб двору, та в неП пiдломилися ноги... Вхопившись за стiну руками, втiкачка затаПла дух. Минула хвилина-друга, але довкола було тихо. Дарина нарештi озирнулася, Пй здавалося, що позаду промайнула якась тiнь... Майже iнстинктивно дiвчина подалася вперед, та не встигла вона зробити й кiлька крокiв, як за прочиненими дверима однiКП з келiй, що тяглися вздовж стiни, почулося борюкання й збудженi, захеканi голоси. - Нi, шельмо, не втечеш, - хрипiв грубий голос. - Пусти! - кричала якась жiнка. - Пусти!.. Геть!.. Я Њвлалiя... Я католичка... Я привела вас сюди... - А дiдько з тобою, Њвлалiя ти чи Мотря!.. Ти менi сподобалась - i край! - Ой рятуйте! - заверещала Њвлалiя, борсаючись у темрявi. - Я пiду до пана довудци... Ти вiдповiси за насильство! Њвлалiя вискочила з сiнешнiх дверей, - жовнiр за нею. В цю мить спалахнула блискавка й освiтила блiдим холодним сяйвом i Њвлалiю, що борюкалася з жовнiром, i Дарину, що притиснулася до стiни... - Он пан довудца! - простягаючи руки до Дарини, крикнула Њвлалiя. Жовнiр скам'янiв вiд несподiванки, у нього в головi блискавкою майнула думка, що коли випустити Њвлалiю живою, то вона викриК його в злочинi, за який доведеться поплатитись головою. - То ти доносити, гадюко? - прошипiв вiн i встромив Пй у спину кинджал. Њвлалiя несамовито закричала i впала крижем до нiг Дарини, а жовнiр щез у нiчнiй пiтьмi. Недовго стогнала Њвлалiя, - швидко слабнучи, вона ще зiтхнула раз-другий i затихла... Минали найзручнiшi для втечi хвилини, а Дарина все ще стояла непорушне й раз у раз шепотiла: - Божий суд! - Нарештi вона озирнулась i помiтила, що на сходi небо почало потроху яснiшати... Принаймнi, добре вдивившись, тепер уже можна було розрiзнити на темному тлi неба обриси всiх п'яти бань храму... Треба було взяти себе в руки й негайно дiяти... Дiвчина обережно, але швидко рушила до брами. Пiдкравшись, вона побачила, що четверо жовнiрiв, певно, п'яних як нiч, спали, простягшись долi, а брама була не тiльки не замкнена, а навiть трохи прочинена. Не тямлячи себе вiд радостi, Дарина пiдбiгла до неП i, не помiтивши в чорнiй пiтьмi пiд склепiнням брами дозорця, що теж спокiйнiсiнько спав, наступила йому на руку. На щастя, вiн не прокинувся, тiльки промимрив якусь лайку й вiдсмикнув руку. Дарина налягла на важку браму, вона заскрипiла, але не пiддалася... Нараз паннi причулись якiсь пiдозрiлi звуки, схожi на тихий стукiт... Холодний пiт виступив у неП на чолi, вiдчай подвоПв сили, й вона нарештi розчинила браму настiльки, щоб прослизнути в щiлину... Пiдйомний мiст був спущений, за ним тяглася довга гребля, що губилася в густих вербах, за якими починався лiс. Переходити мiст i греблю, коли ось-ось мало зiйти сонце, було небезпечно: по високiй стiнi могли ходити вартовi... Але за вербами Дарина вже могла вважати себе в безпецi. Зупинившись на мить пiд дашком брами, вона озирнулася довкола, перехрестилась i кинулася бiгти... Та ледве дiвчина вскочила у вологу пiтьму пiд вербами, як ПП схопили ззаду чотири залiзних руки й накинули на голову важку кирею... XVIII Грiзнi вiстi, що Пх привiз Петро, страшенно стривожили селян МалоП Лисянки. Вони ще ранiше були наляканi погрозами Гершка й пiсля його несподiваноП втечi ждали розправи, але тепер вона, неминуча й невiдворотна, вже стояла зовсiм поряд i примушувала стискатись серце вiд жаху. Зараз селяни були вiльнi вiд роботи: хлiба, навiть пiзню гречку, вже давно посiяли, а жнива ще не починались. Правда, пiдходив час орати толоку, готувати ниви на майбутнiй господарський рiк пiд озимину, та про це майбутнК нiхто не думав. Уже з самоП ранньоП весни серед селян вiдчувалося якесь незвичайне хвилювання; не те щоб Пх з зими почали бiльше гнобити, - гнiт i поневолення народу були явищем не новим i за останнК десятилiття досягли, мабуть, свого апогею, - та докотилася звiдкись чутка, що настав слушний час скинути польське ярмо, врятувати i себе, i православну вiру вiд погибелi. А втiм, такi чутки виникали вже не раз i пробуджували в пригнобленого селянина надiю, проте ненадовго. Невеликий загiн захоплених волелюбною мрiКю селян пiд керiвництвом якого-небудь запорожця зчиняв, бувало, веремiю, але, зруйнувавши й спаливши кiлька панських маКткiв та перевiшавши з пiвсотнi економiв, зрештою зазнавав поразки вiд сильнiшоП польськоП команди. Пiсля кожного такого гайдамацького заворушення й страхiтливоП за нього розплати народ втрачав надiю на визволення й пiд непосильним тягарем лиха дедалi нижче й нижче схиляв свою голову, хоч, як i ранiше, прагнув помсти. За останнi п'ять рокiв припинилися навiть гайдамацькi виступи, тому пани, посесори й економи були переконанi, що хлопське бидло остаточно приборкане, й ставились до селян, наче до пiд'яремноП худоби, нiчого не боячись. Та з весни помiтили, що "бидло" немовби ожило, пiдняло голову й хоча ще вперто мовчало, але в цьому грiзному мовчаннi вiдчувалася стихiйна сила, яка примушувала i економiв, i посесорiв утримуватись вiд канчукiв та паль; польськi урядовцi вважали, що цi настроП селян К наслiдком московського вiтру - хоч насправдi цього й не було, - i до появи конфедерацiй уникали рiшучих заходiв. Люди хоча й виходили ще на панщину, але дуже неохоче, здебiльшого ж збиралися гуртками й гомонiли помiж себе про новi чутки, занесенi з ярмаркiв, з цвинтарiв, з корчем убогими, прочанами й проПжджими; в цих чутках, поряд з вигадками, були й правдивi вiдомостi про те, що скрiзь селяни готуються до останньоП боротьби й до них, щоб покiнчити з панами й назавжди визволити православну церкву вiд католикiв та унiатiв, пристануть i запорожцi... Саме цi чутки й Кднали людей, i пiдносили Пх дух. Так було i в Малiй Лисянцi, що правила за центр багатьох розкиданих довкола хуторiв. Пiсля вiд'Пзду Петра по допомогу до гайдамакiв у садибi титаря щоночi потай збиралися впливовi люди з села й хуторiв; вони приходили дiзнатися, чи не одержано вiд Петра якихось звiсток, i подiлитися почутими новинами. Та виявлялося, що вiд парубка не було нi слуху нi духу, тому багато хто вважав, що його схопили ляхи, а з базарiв i корчем надходили тiльки звiстки, що пани з'Пжджаються й готуються рiзати всiх православних. Оскiльки ж досi пани в селах не з'являлися, а, навпаки, навiть вiд'Пжджали з своПх замкiв на конфедератськi з'Пзди, то тривога почала потроху влягатись. Щоправда, вдень села були майже зовсiм безлюднi - жiнки й дiти ховалися в найближчих лiсах та байраках, тiльки вночi виходячи iз сховищ, щоб потай дiстатися до своПх хат i взяти дещо з харчiв. Останнiм часом, коли тривога трохи вщухла, втiкачi вже смiливiше навiдувались до своПх покинутих осель, жвавiше метушилися в щоденному клопотi. Аж тут несподiвано повернувся Петро з грiзною звiсткою, що Мала Лисянка й близькi хутори та висiлки приреченi на винищення. Це повiдомлення мов громом прибило всiх селян, i вони не знали, на що зважитись. Диякон доклав багато зусиль, щоб заспокоПти приголомшених селян; вiн присягався, що гайдамацькi загони недалеко й що Петро приведе Пх; та коли пiсля кiлькох днiв очiкування гайдамаки не з'явились, а Петро з сестрою пропав безвiсти, тодi й диякон розгубився. Не покладаюч сь уже на гайдамакiв, на Пхню негайну допомогу, вiн узявся збирати мiсцевий заг н, переконуючи .селян, що Пм перш за все самим треба озброПтись i бути готовими до вiдсiчi. - Боже поможи, а сам не лежи! Пiд лежачий камiнь i вода не тече! - проповiдував диякон на нiчних радах у титаря, пiдбадьорюючи розгублених селян тим, що, мовляв, нам не вперше ляхiв лущити, що й батьки, й дiди нашi на них набили руку i що не такий уже чорт страшний, як його малюють! Палка мова диякона, який уже понюхав пороху та й умiв, де треба, докинути i божественне слово з святого письма, i гостру народну приказку, пiддавали духу похмурим слухачам, i вони, пiдбадьоренi його словом i ласкою титаря, iшли по домiвках припасовувати до гострих ножiв довгi ратища, а до кiс короткi держаки. Серед цих гарячкових приготувань минав час, роботи вистачало всiм чоловiчим рукам, вiд юнакiв до старих. Та й ж нки хоч i тремтiли вiд страху, але допомагали в роботi чоловiкам або виносили з сiл домашнК майно й ховали його в яругах, байраках, лiсах, а то й просто закопували в землю... Вечорiло. Пiсля двотижневоП спеки, яка обпалила i трави, i хлiба, i дерева, над Лисянкою нарештi пролилася зливою давно очiкувана й така жадана грозова хмара. Правда, вона захопила село тiльки крилом, посунувши далi на пiвдень, але й пiвгодинний рясний дощ освiжив i зелень, i повiтря, напоПвши його пахощами щойно скошеноП в левадi трави. Пiвнiчний край неба вже виблискував чистою, прозорою блакиттю, а на заходi ще зловiсно чорнiла темно-багряна хмара, з якоП проглядало вечiрнК сонце. Його скiсне промiння золотило свiжу лапату зелень густих кленiв та срiблястi пасма немовби розчесаних верб i райдужними iскрами грало в дощових краплинах, що повисли на листi. Батюшка з титарем вийшли з душноП хати й сидiли на призьбi, вдихаючи цiлюще повiтря i втiшаючись чудовим вечором; 3 тихою усмiшкою дивився отець Хома i на чорну хмару, яку прорiзували вогненнi змiйки, i на ясний захiд сонця, i на палаючi багрянцем вiкна хат, i на пурпуровi, у самоцвiтах, верховiття дерев. - Ох, велик Кси, боже наш, у творiннях рук твоПх! - тихо промовив батюшка, звiвши очi в синю височiнь неозорого неба. - Дивний i прекрасний свiт i в грiзнiй борнi стихiй, i в лагiдному сяяннi вечора... Свiте тихий, свiте слави безсмертного отця небесного... - молитовне зашепотiв вiн i затих у нiмому спогляданнi. Титар довго мовчав, не бажаючи порушувати настрiй свого любого батюшки, i тiльки згодом наважився заговорити. - Ех, панотче, - зiтхнув вiн, потерши рукою своП волохатi груди, - красен свiт божий, то правда, та не красними iстотами населений вiн... Одне одного силкуКться пожерти... Вовк вовка не зачепить, а от католик заповзявся всiх нас пожерти, щоб i кiсток не лишилось... То навiщо ж i краса цього свiту, коли в ньому таке паскудство? - Е, не кажи так, пане Даниле! - лагiдно вiдказав отець Хома. - Не нам, смертним, збагнути думу творця всесвiту, навiть херувими й восьмикрилi серафими не можуть прозирнути в таКмницю його творiнь... Але й незрячими очесами ми бачимо, що тьма неминуча... I дивись, поряд з нею ще яскравiше виблискуК вiчне сонце; гроза теж потрiбна, бо пiсля йеП настаК тихий i чарiвний вечiр... Бiльше того, коли б у свiтi не було зла, то й добро не мало б цiни... Усе супротивне iснуК для боротьби, i як свiтло переборюК тьму, так i добро зрештою мусить подолати зло, а правда - кривду... Я вiрю, що й народне горе мине, як чорна хмара, й пiсля нього возсiяК красою наш край i заплаканi обличчя засвiтяться усмiшкою! Тiльки ревно молiтеся й черпайте уповання з джерела милосердя й любовi, не поклада-ючись на князiв i на синiв людських, а тим паче на меч; бо яка рiзниця буде мiж напасниками, лиходiями й вами, якщо й у вас руки будуть заплямованi кров'ю? - останнi слова батюшка вимовив тремтячим голосом i схилив голову. Данило хотiв був сказати кiлька слiв на своК виправдання, та козачок, що зненацька вигулькнув з хвiртки, - вiн, без сумнiву, належав до польськоП челядi, але нетутешньоП - спантеличив титаря й примусив його мимохiть здригнутися. - Чи тут живе його превелебнiсть пан ксьондз тутешньоП церкви? - спитав козачок по-украПнськи, але надто голосно й почасти зухвало. - Тут, хлопче! - вiдповiв стривожений титар. - А що тобi, сину? - з цiкавiстю пiдвiв голову й батюшка. - Пан наказали, щоб ви зараз же йшли до панського двору! - сказав хлопець. - Який пан? Економ наш чи що? - спитав батюшка. - Який економ? - презирливо пирхнув хлопець. - Сам володар тутешнього села. - Його ясна мосць пан губернатор? - вигукнули разом титар i священик i, наче окропом ошпаренi, схопилися на ноги. - Не губернатор, - якось знiтився козачок, - а володар цього села, його мосць пан Левандовський. Отець Хома й титар здивовано перезирнулися: вони такого прiзвища не чули й спершу було подумали, що, мабуть, приПхав новий економ чи новий посесор. Але за мить у титаря майнула страшна думка, що, певно, прибула уповноважена особа, якiй доручено криваву розправу, в першу чергу, з Лисянкою, - i ось для цього пан i звелiв прийти батюшцi. Титар пополотнiв i сказав отцевi Хомi, що самого його не пустить, а пiде з ним разом. - Його мосць кличе тiльки пана ксьондза, - пiдкреслив козачок, - а тому про-вожатих не треба. - Чого ти, пане Даниле, боПшся? - сумовито усмiхнувся на хлопцевi слова священик. - Без волi отця небесного не впаде жодна моя волосина... То пiд його святою опiкою я й пiду... зараз... тiльки... ось рясу... - отець Хома поспiшив у хату, одяг поверх полотняного грубого пiдрясника, в якому вiн сидiв, свою Кдину рясу з синьоП китайки й у цьому парадному одязi вирушив разом з козачком до свого нового, невiдомого пана. "Що ж? - думав вiн дорогою. - Якщо пан кличе мене, щоб я вручив йому ключi од ввiреного менi храму, то я терпiтиму до останнього подиху, а ключiв йому не вiддам i власною рукою не впущу ворога в господнiй дiм для осквернення нашоП святинi". Коли козачок побiг у внутрiшнi покоП сповiстити пана про прихiд схизматського ксьондза, отець Хома смиренно зупинився бiля вхiдних дверей, у передпокоП, i, схиливши голову, з трепетом ждав свого верховного господаря. Як же вiн здивувався, коли пан, що ввiйшов до передпокою - середнього вiку й приКмноП зовнiшностi, - поквапно пiдiйшов до нього й, простягши обидвi руки, заговорив ласкавим голосом: - Даруйте, панотче, що я потурбував вас; та менi хотiлося якомога швидше з вами познайомитись, спiзнатись i обмiзкувати дещо секретно, а тому я й гадав, що в мене це зробити зручнiше. Пшепрашам!' Я вважатиму найприКмнiшим обов'язком побувати у вашоП велебноП мосцi, - й вiн, взявши обома руками худу кiстляву руку священика, енергiйно потиснув ПП. - Ах, я й забув сказати велебному пановi, хто я! Левандовський, власник подарованоП менi губернатором Лисянки з усiма правами, з яких я й думаю скористатися... Але що ж ми розмовляКмо, стоячи в передпокоП? Прошу до салону. Батюшка був такий вражений цим нечувано ласкавим поводженням, що в першу мить витрiщив на метушливого пана очi, не розумiючи, чи то незвичайна чемнiсть дивного пана, чи витончений глум. Та пан Левандовський, не дочекавшись вiдповiдi, сам повiв батюшку попiд руку до своКП вiтальнi й, присунувши крiсло, запросив гостя сiсти; мало того, одразу ж звелiв подати меду, щоб випити два-три келихи з ним. Ще й тут думав отець Хома, що все це Левандовський виробляК, аби поглузувати, й що Пхня зустрiч неминуче закiнчиться якимось жахливим знущанням, але пан так сердечно виявляв свою гостиннiсть, що батюшка зовсiм розгубився. А Левандовський тим часом iз щирим спiвчуттям розпитував, як йому живеться, чи не кривдить його хто, чи не терпить вiн нужди. Та батюшка все ще мовчав i тiльки зiтхав, розгублено розводячи руками. - Либонь, не довiряК менi панотець? - заговорив пiсля невеликоП паузи Левандовський. - Та й зрозумiло: я поляк i католик... А пани, певно, так усiм остогидли, що в кожному Пхньому теплому словi вбачають тiльки каверзу... - Воiстину... - нарештi промовив отець Хома й, схаменувшись, що бовкнув зайве, знiтився й похнюпився. - Так, так, так! - усмiхнувся Левандовський, пiдливаючи йому в келих меду. - Але я, панотче, зовсiм особливий пан, виродок. По-перше, будучи католиком - я не фанатик, а дотримуюся бiльше вчення Соцiя i вважаю будь-яке релiгiйне насильство злочином... Розум i совiсть мають бути в кожноП людини вiльнi... По-друге, я ненавиджу рабство й вважаю усiх людей, за подобою божою, братами й рiвними в правах, по-третК, я також, напевне, як i ви, батюшко, люблю тутешнiй край i тутешнiх людей, вважаючи Пх рiдними собi: мiй прапрадiд був значним козаком i звався Левадою, а потiм уже прадiд, покатоличившись, причепив хвостик. - Господи! Вперше за все життя... - сплеснув руками батюшка. - Зроду й не подумав би, i не повiрив би! Швидше перевернеться небо й земля... - Панотець здивований? Та я ще додам, що, крiм учень фiлософських, i саме життя переконало мене, що хваленi безлади й безправ'я, на яких нiбито тiльки й тримаКться Польща, К страшним, нетерпимим злом, i воно маК бути вирване з рук свавiльних магнатiв... Там, де закон даК тiльки .одному становi необмежену владу, а iнших позбавляК будь-яких людських прав, там не може бути блага й могутностi, i така держава мусить рано чи пiзно впасти; але там, де вже зовсiм немаК закону, де законом К сваволя магната, де й Кдиний правний стан не гарантований вiд цiКП сваволi, - там годi терпiти й кожен на такий лад маК право пiдняти руку! - Ясновельможний пане... сину мi'й... даруйте на словi... Але такi високi мислi... i вiд пана... в мене, старого, навiть розум мiшаКться, - плутався схвильований отець Хома. - Тiльки я ось думаю... що лiпше б... якби нiхто не пiднiмав руки... - Коханий панотче!.. - промовив пан Левандовський. - ОднiКю любов'ю i ласкою не переможеш зла, особливо коли воно взяло гору... i нiчого не бачить.... нi на що не зважаК!.. Якби хто вдерся в гурт дiтей i почав Пх рiзати... невже б ми, Пхнi охоронцi, дивилися на це винищення склавши руки i тiльки благали звiра в iм'я любовi зглянутись над дiтьми? Нi, в таку хвилину наша бездiяльнiсть була б злочинною... Сам Христос не стерпiв бешкету в храмi отця свого й не просьбами, а дiянням очистив його вiд осквернителiв... Без сили, панотче, не можна: усе в свiтi тримаКться на силi - i земля, i сонце, i зорi... Ох! - глибоко зiтхнув Левандовський i, потерши рукою чоло, вiв далi ослаблим голосом: - Я теж пережив... власне, не пережив, а переживаю й переживатиму до скону непоквитоване, велике горе... Наш губернатор убив мою дружину й маленьку доньку... Посиротив мене... - Боже всесильний! - вигукнув вражений до глибини душi батюшка. - Невже й шляхетний лицар не убезпечений вiд такого розбою? - Як бачите, отче! Де немаК закону, там кулак - пан... а проти кулака суддею може бути тiльки кулак... Атож, кулак! - гiрко пiдкреслив Левандовський i замовк. Груди його важко здiймались, у горлi щось клекотiло. Левандовський одним духом випив келих i, вiддихавшись, заговорив знову: - Мiсяцiв зо два тому пановi Кшемуському захотiлося трохи розважити гостей i "пожартувати" з мене... Коли я був у нього на дикому, огидному бенкетi, вiн наказав своПй розбiйницькiй бандi вчинити нiчний наПзд на мiй хутiр, знести все дощенту, спустити став i саме мiсце, де була моя садиба, засадити деревами, щоб не лишилося й слiду житла. Дружину й немовля схопили сонних... Челядь перев'язали й розвезли... а потiм, вчинивши цей страхiтливий розбiй, губернатор запросив гостей разом зi мною на прогулянку в мiй хутiр... Я знепритомнiв, коли побачив, що все знищено. Бiльше мiсяця був несповна розуму, та, на лихо, моя мiцна натура перемогла... а дружина... моя сердешна, моя Кдина Ядвiся й немовлятко... не витримали й померли... Були ось... бiля моПх грудей... i загинули... з примхи звiра... А вiн живе, пересичуючись всiлякими втiхами... глумиться з чужих, слiз... МоКП ж розради... мого ангела... мого щастя... немаК на свiтi!.. Нема, й нiхто не може менi повернути Пх! - Левандовський закрив очi рукою i довго сидiв нерухомо, охоплений пекучою тугою i образою... - Ох, любий пане, велике ваше горе, - мовив батюшка тремтячим голосом i витер хусточкою очi. - I я тепер вiд щирого серця вiрю кожному панському слову... Його мосць на собi зазнав те, що терпить майже щоденно народ... Правда, вiн бiльше звик до терпiння, але i йому тяжко... А пановi господь послав випробування й зберiг життя, напевне, для вищоП потреби. Панське серце ще потрiбне тут. Так указуК промисел божий... - Я скоряюся йому, панотче, в тiй же надiП... Ось i цей дар... цiну кровi... я прийняв... щоб бути корисним хоч чим-небудь бiдолашному людовi... Я й вас запросив до себе, коханий ксьондзе, щоб ви були менi в цiй справi помiчником... Що ж до церковноП руги й всiляких господарчих потреб, то вiд мене ви матимете все... А чи не пробували обернути вашу церкву в унiатський костьол? Таке насильство нинi повсюдно твориться... - Поки що господь милував, - здригнувся отець Хома. - То ось вам моя рука, що поки я живий, захищатиму права i вашi, i вашоП церкви... А селянам я хочу здати всi економiчнi землi споловини, по-сусiдськи... Я Пх вважаю за своПх добрих сусiдiв - менi багато тепер не треба, - так i перекажiть своПм парафiянам. А громаду я скличу й про землю з нею побалакаю... Та говорити з натовпом по щиростi незручно... то я вже покладаюся на панотця... - Скажу! Скажу! Як же не подiлитися такою радiстю? Така благостиня Пм i не снилася... Справжнього благодiйника Пм послав господь... Зглянувся на сльози сирiт, на стогiн матерiв... Тобi, твоКму милосердю безконечному вклоняюся, о всеблагая мати! - i батюшка, пiдвiвшись з крiсла й простягши руки до iкони ОстробрамськоП богородицi, що висiла в кутку вiтальнi, впав на колiна. Левандовський кинувся пiдняти старого й притис його до своПх грудей. В обох, i в пана, i в старого священика, по обличчю текли щасливi сльози... Пiзно вийшов лисянський священик вiд нового пана. За садибою його зустрiв титар з двома дiдами. Вони весь час стерегли батюшку в засiдцi, чекаючи в страшеннiй тривозi, чим усе це скiнчиться. А на левадi в титаря уже зiбралася громада, й багато хто прийшов з ближчих хуторiв, щоб дiзнатися про новини i в разi потреби допомогти. Вiстi, принесенi батюшкою, громада зустрiла з недовiр'ям. Усi вбачали в щедростi нового пана якусь каверзу з його боку. Та коли отець Хома розповiв людям про невтiшне горе Левандовського, про страшну наругу, якоП той зазнав од губернатора, вони уже з бiльшим довiр'ям поставилися до його обiцянок. Радiсний настрiй запанував серед мешканцiв Лисянки; через годину пiсля повернення батюшки все село вже знало про несподiване щастя, послане Всевишнiм, i зiбралося в садибi Данила Кушнiра. Нiколи ще рада не була така багатолюдна й нiколи ще так не свiтилися щастям очi селян! Як тiльки блиснув перший промiнь сонця, отець Хома запросив усiх до церкви послухати подячний молебень з водосвяттям. Вдарив радiсний дзвiн, i все село, з старезними дiдами, з хворими, з дiтьми, широкою рiкою попливло у вiдчиненi дверi яскраво освiтленого храму... Другого дня пан Левандовський зiбрав селян i оголосив, що всi поля й сiножатi земель Лисянського ключа вiддаК Пм споловини, а пасовиська просто так i що, крiм того, решту податкiв - подимне, шляхове, рiчкове, хлiбне, церковне та iншi, скасовуК зовсiм, а церкву Пхню бере пiд свiй захист i заступництво. Благодiяння цi були такi великi, що, незважаючи на попередження отця Хоми, приголомшили громаду. Селяни, поскидавши шапки, стояли мовчки, не смiючи поворухнутись, i тiльки тривожнi погляди спiдлоба виразно промовляли, що кожного мучив сумнiв: чи не з'Пхав з глузду пан? Запанувала гнiтюча тиша, яка зовсiм збентежила Левандовського. - Може, ви, панове громадо, не задоволенi? - сумно спитав вiн. - Спасибi! Щиро дякуКмо за ласку! Пошли, боже, пановi вiк довгий! - несмiливо обiзвалося кiлька голосiв. - Вiк довгий! - пiдхопили iншi, вже .трохи дружнiше. - Ви, панове, начебто не довiряКте менi, - вiв далi господар. - То ось що: оберiть своПх виборних i розмежуйте помiж себе, за згодою, моП лани й сiножатi... А за побажання менi здоров'я - велике спасибi, а також зичу вам здоров'я i всякого добра... Тiльки насухо зичити - не випадаК... То йдiть до корчми, i хай орендар викотить на громаду цiлу бочку горiлки вiд мене. - Спасибi! Оце пан, так пан! Дай, боже, пановi! Ну й пан! Спасибi! Спасибi! Пошли, боже! - одностайно закричала й загомонiла юрба, пiдкидаючи шапки вгору, i посунула до корчми. Дозвiл пана зараз же взятися до подiлу його ланiв i запропоноване частування одразу розвiяли всi сумнiви й викликали в натовпi шалену радiсть. Горiлка розпалила серця ще бiльшою втiхою. Даремно диякон, який не схотiв навiть пити на панську ласку, намагався протверезити захоплених селян i збити Пх iз мирного настрою; його не слухали. - Та не вiрте ви пановi, - надривався диякон. - Паки й паки реку, не вiрте! Вiн хитрий як лисиця, от щоi Бачить, що всi селяни ховаються по лiсах, що села й хутори спустiли, а жнива наближаються... От вiн i вдався до хитрощiв, що, мовляв, половину даю... Ха-ха! Та чи К на свiтi такий дурень, щоб готового вiддав половину? Нема! Тож-бо й воно!.. А вiн вас дурить, щоб вижали йому хлiб i звезли, - а другу половину вiн i сам забере з ваших токiв. От що! Збагнули? Дехто з селян чухав потилицю й мимрив: "Еге ж, отець диякон, може, й маК рацiю". Але Пх не слухали: "Та що ви базiкаКте? Батюшка запевняК... А йому кожен повiрить... Та й одразу видно, що добрий пан... Його самого скривдили... А хiба мало панiв на Запорожжя тiкало? Вiн же одразу звелiв ниви дiлити... виходить, без обману... i частування, як слiд". - Слухайте, дурнiП - посинiвши, кричав диякон i потрясав у повiтрi могутнiми кулаками. - Ех, ви! Нажлуктилися панськоП горiлки та й вуха собi позатикали! Та якби й справдi пан надумався вiддати вам землю, то не допустить же такого шляхта: це був би Пм усiм пiдрив... Якщо пан зовсiм вiдбiг розуму, то в нього вiднiмуть маКток. Так чи iнакше, але нi пани, нi губернатор, нiже сам князь Яблоновський не вiддадуть хлопам землi: ПП тiльки силою можна взяти! - Ех, отче! - докоряли дияконовi за цi слова хмiльнi голови. - Тобi б тiльки одне - гайдамачити!.. Та якщо вiвцю можна спiймати за хвоста, то навiщо пiднiмати на неП голоблю? - А я кажу, - гарячкував диякон, - що коли ви повiрите в панськi обiцянки й згорнете руки, то вас передушать, як курей... Вiдомо, що дурня i в церквi б'ють, а береженого й бог береже. Та хоч як надривався вiн, а пiдпилий натовп був настроКний миролюбно й волiв веселитися, а не воювати. Навiть на другий день слова диякона мало вплинули на селян: однi квапились у поле дiлити панськi лани, iншi поспiшали перевезти з лiсу в село своП сiм'П i, незважаючи на всi умовляння диякона не ризикувати принаймнi жiнками й дiтьми, не могли вiдмовитись вiд спокуси знову зажити по-людському... Войовничий диякон нарештi плюнув, назвав Лисянку новою Гоморрою i подався на сусiднi хутори збирати загiн. Цiлий тиждень в Лисянцi кипiло життя, наче стояв там ярмарок; на всiх кутках села заскрипiли вози з домашнiм добром; бiля вiдчинених хат заметушилися баби, молодицi, бiля колодязiв почали збиратися дiвчата; з веселим криком забiгала по вулицi дiтвора, здiймаючи хмари пилюки... Вечорами знову мекали вiвцi й ревли корови, а вночi лунали на левадi сумовитi пiснi парубкiв i дiвчат. Батюшка розчулено поглядав, як село потроху знову повертаКться до мирного життя, й, дiставши дозвiл правити службу в церквi, коли тiльки забажаК, користувався ним майже щоденно. Звiсно, в буднi, сповненi клопоту, до церкви приходили тiльки старi - вони побожно слухали палкi молитви священика. Так минув тиждень. Того дня господарi з раннього ранку подалися хто на царину, хто на розподiл ланiв, а парубки на сiножать, бо на високих мiсцях уже горiла трава. Батюшка, вiдправивши ранню обiдню, разом з титарем i паламарем був iще у вiвтарi, а в церквi шепотiли останнi молитви три сивi дiди й одна беззуба пiдслiпувата бабуся. Раптом до церкви вбiг блiдий, переляканий хлопець i заволав не своПм голосом: - Хто в бога вiруК, рятуйте! З гори мчать... уже близько... - Хто мчить? - стривожено спитав з вiвтаря батюшка; вiн уже скинув рясу й був тiльки в полотняному пiдряснику, а в руках тримав довгу патерицю й бриля. - Ой панотче, поляки!.. По конях i по збруП видно... Ой лихо! - заламував руки переляканий хлопець. Усi зблiдли. Iз безладних хлопцевих слiв i священик, i всi присутнi зрозумiли, що над церквою й селом нависла смертельна небезпека. - Слухай, пане Даниле i ви, моП любi дiди, - квапливо заговорив отець Хома. - На все воля божа! Я пiду додому... Зле, коли мене застукають у храмi... А ти, друже Даниле, разом з дiдами рятуйте всi священнi речi з вiвтаря й ризницi... Щоб не дiсталися вони до рук латинян... Ключ також доручаю тобi... хоч у рiчку закинь! Хай вдеруться до церкви, аки татi, аки розбiйники, а не ввiйдуть мирно... Благослови вас, боже! А мене простiть i розрiшiть, аще був що не гаразд вчинив. - Що ви, панотче, батьку наш рiдний? - пiдходячи до батюшки за благословенням, сказали титар i дiди. - Хiба ж завинила коли перед ким-небудь ваша свята душа? - Ох, простiть i прощайте! Хай береже вас господь! - тремтячим голосом промовив отець Хома i, перехрестивши схиленi голови дiдiв, вийшов iз церкви. Ледве вiн дiйшов до садиби титаря, як назустрiч йому вискочив добрий десяток вершникiв. Попереду мчав на баскому гнiдому жеребцi молодий улан з пихатим виразом обличчя, небiж Кшемуського. - Гей, попе, сюди! - гукнув вiн, осадивши бiля ворiт змиленого коня. Батюшка, скинувши бриля, пiдiйшов i шанобливо зупинився перед довудцою. - Слухай, ти, - погiрдливо заговорив улан, - сейм постановив, щоб в крулевствi не було бiльше нiякоП схизми, розумiКш, нi-я-коП! Щоб усе населення було католиками або принаймнi унiатами - i квит! I жодне покровительство й заступництво вам не допоможе, жодне! - червонiв од роздратування шляхтич, погрожуючи на-гаКм. - Нi ваш гайдамака Мельхiседек, якого цими днями посадять на палю, нi Москва, проти якоП пiднялося все лицарство... I я тобi зараз доведу, що гонорове слово сейму i святе, i тверде! Слухай мiй наказ: ти задля свого спасiння й блага мусиш негайно, до приПзду губернатора, присягнути сам i привести в церквi парафiян до присяги на унiю. Даю тобi на це двi години. Якщо запiзнишся i його ясна мосць ще застане тут схизму, тодi пощади не буде! Отець Хома слухав зухвалу мову молодого улана скорботно й схвильовано; в нього була спалахнула надiя на заступництво нового пана, але зараз же згасла, - вiн раптом зрозумiв усю ПП ефемернiсть i подумав, що тисячу разiв мав рацiю диякон, коли закликав нi в чому не покладатися на панiв. А втiм, вислухавши улана, батюшка оволодiв собою, i в його ясних очах засвiтився непохитний спокiй вiри. - Пане, - тремтячим голосом заговорив вiн пiсля короткоП паузи. - Я нiкого не силую iз своПх парафiян. Всяк маК свою волю й свiй розум... Склич Пх i поясни сам волю найяснiшого короля й могутнього сейму... Насильством, пане, не можна анi насадити, анi знищити вiру... За неП, пане, люди йшли на хрест i на вогнище... Що ж до мене, смиренного служителя вiвтаря, то нiякi принади свiту цього, нiякi блага його не можуть спокусити мене на нечестивий вчинок... Я не зламаю присяги, даноП мною у вiвтарi мого рiдного храму, й зрадником не стану! Нiякi погрози мене до цього не змусять... Смертi я не боюся, за ПП межею - сонце правди й сiяння вiчноП любов ! I радощi життя, i муки його - все тлiн, усе скороминуще... Тiл