ди пiд... роною", - прочитав вiн наступну фразу, - "...роною", - тут, певно, одiрваний початок слова: "сто..." Найда приписав його й прочитав: "Пройди пiд... стороною". - Але пiд котрою з двох? - спитав вiн себе. - Пiд похилою чи пiд розбитою? Та чи вказував би хазяПн скарбу на половину, яку розбила блискавка? Звичайно, нi, бо вона згодом все одно мала усохнути. Та коли б ця розбита частина й правила за вказiвку, то не було б потреби так детально говорити про iншу, похилену. Отже, найпевнiше, в записцi мало стояти: "Пройди пiд похилою стороною". Найда знову схилився над запискою. - "Спинися пiд... - читав вiн далi, - звiдти сто крокiв уперед". Але звiдки? В записцi було сказано: "Пройди пiд похилою стороною, спинися пiд..." "Пiд нею", - вирiшив сам собi Найда, але зараз же засумнiвався. Цього було б замало, щоб почати вiдлiчувати кроки, треба було мати точнiшу вказiвку, з якого саме мiсця це робити. Яка ж могла бути точна вказiвка? Вигляд гiлок, сама кiлькiсть Пх за цей час, певно, змiнилася. Вони могли розростися або всохнути, попереплiтатись. Ознака мусила бути бiльш постiйна. Що б це могло бути у вцiлiлоП половини дерева: початок чи кiнець ПП? Таким чином, сама по собi з'явилася вiдповiдь. Але якби треба було лiчити кроки вiд початку цiКП сторони, тобто вiд стовбура, то було б просто сказано: вiдлiчи вiд стовбура пiд похилою стороною, а оскiльки в записцi сказано було: "Пройди пiд похилою стороною, спинися пiд...", то природно гадати, що хазяПн скарбу написав так: "Спинися пiд краКм ПП i вiдлiчи звiдти сто крокiв уперед", i таке пояснення видалось Найдi цiлком правдоподiбним. Тепер йому лишалося тiльки доповнити останню фразу, але в цьому й були найбiльшi труднощi. Тут уцiлiло всього кiлька зовсiм дивних i незрозумiлих слiв. "Там пi... пiвсписа... камiнь... на тому мiсцi... ра й Павла... сонця сiмдесят три кроки, там по..." Що могли означати цi розрiзненi слова? Думка Найди працювала з гарячковою швидкiстю. Обхопивши голову руками, з розпаленiлим обличчям, схилився вiн над папером, не вiдриваючи очей вiд таКмничих слiв, якi нiби дражнили його своКю недосказанiстю. Невже вiн не розгадаК Пх, невже вiн не розкриК змiсту останнiх рядкiв записки? Невже вiн не знайде цього скарбу? На саму думку про це мимовiльний жах охопив Найду. - Нi-нi! - мовив вiн гаряче й з новим запалом узявся до працi. Про який камiнь тут iдеться? "На тому мiсцi..." Чи не закопаний на тому мiсцi, пiд тим каменем, скарб? Нi! Адже далi говориться про сiмдесят три кроки, отже, вiд того каменя треба ще вiдлiчити сiмдесят три кроки. Як же пiзнати той камiнь? Де знайти його? Що означаК оте "пiвсписа"? Мiра його? Завдовжки пiвсписа? Правда, це можливо, але певностi в Найди не було, бо вiн нiколи не чув, щоб довжину предметiв вимiрювали списом. Крiм того, дивувало ще й таке: навiщо було так точно описувати ознаки каменя, якби вiн лежав якраз на вiдстанi ста крокiв вiд похилоП сторони дерева? Адже кожен, вiдлiчивши сто крокiв, наткнувся б просто на нього. А тим часом у записцi було ясно сказано: "Вiдлiчи звiдти сто крокiв уперед там пi... пiвсписа... камiнь..." Отже, камiнь лежить на вiдстанi ста крокiв. Але де ж вiн може лежати, якщо потрiбнi ще точнiшi вказiвки? Де звичайно лежить камiння? Адже не на деревах, а тiльки на землi, або в водi, або пiд землею. При останньому словi наче блискавка осяяла мозок Найди, вигук захоплення вирвався в нього з грудей. - Так! I не може бути iнакше: камiнь - пiд землею на пiвсписа! Встромивши в землю спис, можна його вiстрям дiткнутися каменя, так завжди й пробують грунт. От чому й треба було в записцi на це вказати. Тремтячи вiд радостi, Найда вписав на вiльних мiсцях: "Там, пiд землею на пiвсписа, лежить камiнь" - i з новою енергiКю заходився розбирати записку далi. Насамперед йому впали в око дивнi слова "...ра й Павла". Що це означаК? Павла? Якого Павла? Та ще сказано: "...й Павла". Кого ж iще? Чи не Петра й Павла? Звичайно, так! Петро й Павло, цi два "iменi називаються поряд, коли мова йде про свято. Але чому виникла потреба в автора записки вказати саме на це свято? Може, вiн закопав скарб саме в той день? Але це аж нiяк не з'ясовуК, де ж саме закопано скарб, а слова "Петра й Павла", мабуть, поставленi були тут для точнiшого визначення мiсцевостi. На що ж вони могли вказувати Може, на тому мiсцi закопано образ Петра й Павла? Але чому в такому разi стоПть пiсля слiв "Петра й Павла..." "сонця сiмдесят три кроки"? Найда встав i заходив по кiмнатi. Вiн зайшов у глухий кут - не мiг нiчогiсiнько придумати. Образ? Нi, коли так точно сказати про камiнь, подробиця щодо iкони зовсiм зайва, та й слова "закопано образ" "знаходиться образ" нi в якому разi не могли б лягти на те мiсце, що лишилося в рядку... "Чому пiсля слiв "Петра й Павла" стоПть слово "сонця"? - раз у раз питав себе Найда, кусаючи з досади губи. Яке значення може мати сонце при визначеннi мiсцевостi. Правда, можна було б вказати на схiд, на захiд сонця, але тодi при чому тут "Петра й Павла"? Що дiКться з сонцем на Петра й Павла? Воно свiтить так само, як i на рiздво, як i на стрiтення, як i в будь-яке iнше свято. Найда задумався. Вiдгадуючи втрачений змiст таКмничого листа, вiн i не помiтив, що нiч уже минула - свiчка кволо мерехтiла на столi, а тьмяний вогник ПП тонув у потоках ясного рожевого свiтла, що пробивалося до келiП...'Найда пiдвiв голову й, помiтивши це, зняв запинало з вiкна й загасив свiчку. Гроза вже давно минула, краплини дощу вигравали кришталем на листi. З вiкна келiП видно було всю далину з лiсом, що збiгав схилом гори, з синьою смугою далеких гiр... Найдине вiкно виходило на схiд. Ясна, рожева зiрниця розгорялася на небi, кидаючи нiжний полиск на далекi синi гори... Небо, прокидаючись, було таке величне й прекрасне, що Найда мимохiть зами-лувався ним. - Сонце, сонце! - говорив вiн сам собi, не вiдриваючи очей од вiкна. - Та хiба сонце не однаково свiтить i в свято, i в будень? Найда напружував думку, намагаючись розгадати таКмничий зв'язок мiж словами "сонце" та "Петро й Павло" й не мiг нiчого придумати. Зоря горiла дедалi яскравiше. Ось неначе золота стрiла шугнула в саму середину неба, а за хвилину викотився вогненний диск сонця й кривавий промiнь ударив Найдi просто в очi. Найда мимоволi зажмурився й здивувався: як вiн не помiчав цього ранiше, - адже коли вiн приПхав сюди, в монастир, то сонце, як сходило, не било йому просто в очi, а тепер, а тепер... куди пересунулось? А це ж було коли? Прибув вiн сюди якраз пiсля великодня... а тепер... Найда задумався: щось крутилося в нього на думцi, немов якесь забуте слово. Вiн болiсно напружував мозок, намагаючись упiймати його - i не мiг! Раптом його охопило незвичайне хвилювання: вiн рвучко схопився з мiсця й застиг, приголомшений несподiваною думкою. I йому вмить усе стало ясно. - "Стань на тому мiсцi на Петра й Павла i вiдлiчи на схiд сонця сiмдесят три кроки", - промовив вiн уголос. - Так, так, iнакше й бути не могло! Не мiг же автор записки написати просто: вiдлiчи на схiд сонця сiмдесят три кроки, бо сонце сходить зимою й лiтом не в одному мiсцi. Ось чому й сказано про день, у котрий треба вiдлiчити вiд певного мiсця сiмдесят три кроки. "Але схiд сонця чи захiд?" - задумався був вiн, але зараз же заспокоПвся тим, що це можна буде перевiрити на мiсцi. Наче камiнь упав йому з душi. Вiн вписав знайденi слова в пропущенi мiсця записки й, ще раз перечитавши ПП, старанно склав i сховав у себе на грудях. Тепер уже всю записку було розгадано й вiн мiг смiливо вважати себе володарем величезного скарбу. Мов зачарований, стояв Найда коло вiкна... I радiсть, i передчуття чогось надзвичайного сповнювали його серце; вiн вiдчував, як за спиною в нього виростали могутнi крила, готовi понести його з цього тихого пристановища в самий вир житейського моря... Навколо все було тихо... все спочивало ще в солодких обiймах вранiшнього сну... Нараз повiльний удар дзвона сколихнув iще сонне повiтря, й гудiння його попливло далеко-далеко в далину, через синi гранi лiсiв... Найда стрепенувся, побожно перехрестився й пiдiйшов до свого ложа, щоб узяти патерицю i чотки й пiти до церкви. Сповнений тривожних мрiй, вiн простяг руку i з диким криком вiдсахнувся... На ложi його, замiсть патерицi й чоток, лежали спис i довга низка куль... XIII Пiсля розмови з Залiзняком Петро не став баритися жодноП хвилини; вiн одразу розшукав на монастирському подвiр'П диякона й вирушив з ним у дорогу. Шлях був йому добре знайомий, тож другого дня вранцi вони прибули в Малу Лисянку без будь-яких пригод. У дорозi в Петровому серцi кiлька разiв з'являлося бажання - перш нiж вирушити в Малу Лисянку, заПхати в мiстечко й розвiдати, чи К там Гершко й Сара? На поворотi, де дорога розходилася в мiстечко i в село, це бажання стало особливо сильним, але свiдомiсть небезпеки, яка щохвилини загрожувала його рiдним, усьому селу, взяла гору над егоПстичними прагненнями, i Петро рiшуче повернув коня на Малу Лисянку. Небагато часу минуло, як вiн виПхав з рiдного села, а над його головою прокотилося стiльки приголомшуючих подiй, що здавалося, нiби вiдтодi, коли вiн жив у Лисянцi, минула цiла вiчнiсть. При в'Пздi в село Петро за звичкою глянув праворуч i побачив спустiлу корчму, з вiдчиненими вiкнами й дверима i розкиданим по всьому двору мотлохом. Це видовище викликало в Петровому серцi пекучий бiль i нагадало йому ту страшну нiч, коли вiн проводив Сару назад до корчми, коли вiн присягався не залишати ПП до скону. Хiба не сам вiн одвiв ПП на заклання? А як вона боялася, як знемагала ПП душа! Йому пригадалися останнi слова Сари, ПП шаленi пестощi, ПП клятви... i серце його стислося вiд невимовноП туги... "Що з нею? Чи вона ще жива, чи вже в усьому широкому свiтi не знайде вiн своКП коханоП голубки, не побачить ПП очей, не почуК ПП голосу?.." Сповнений гнiтючих передчуттiв, Петро в'Пхав з дияконом у село; вигляд села ще бiльше посилив його побоювання: скрiзь було безлюдно й тихо, тiльки де-не-де порпалися в пилюцi дiтлахи, а з дорослих нiкого не зустрiли. З душевним хвилюванням пiд'Пхав Петро до батькiвськоП хати... Та в дворi усе було гаразд, тiльки теж безлюдно. Собаки, що мирно дрiмали на осоннi, голосно загавкали й кинулися до вершникiв, але, побачивши Петра, заспокоПлись i з радiсним скавучанням застрибали навколо молодого господаря, намагаючись лизнути йому руку. Петро скочив з коня й пiшов був вiдчиняти ворота, коли почув ззаду дзвiнкий дiвочий голос: - Петре, ти?! Парубок обернувся i побачив Прiсю, яка поспiшала йому назустрiч. - Я, я, голубко! - вiдповiв вiн, нiжно обiймаючи сестру. - Господи! Ми вже думали, що тебе й живого немаК! Ой Петре! Голубчику, як страшно! Що робиться навколо... Хвалити бога, хоч ти вернувся! Дiвчина витерла рукавом сльози, що виступили на очах, i ще раз мiцно поцiлувала Петра, не випускаючи його руки з своКП, та, помiтивши незнайомого вершника за ворiтьми, знiяковiла й вiдiйшла од брата. - Це мiй товариш, - мовив Петро, кивнувши головою в бiк диякона. - А де ж панотець, де батько? Де всi? - У церквi... сьогоднi недiля... та й батюшка хотiв сказати всiм останнК слово. - У церквi! Ох ти господи, а ми за цими клопотами й недiлю святу забули! - обiзвалися разом диякон i Петро. - Ну, - додав диякон, звертаючись до парубка, - ти попорай мого коня, а я не буду баритися, пiду просто на цвинтар! Диякон скочив з коня, передав повiд Петровi, а сам пiшов до церкви. Парубок узяв коней, завiв у двiр i хотiв уже розсiдлати Пх, але Прiся притримала його за руку. - Зачекай... нехай охолонуть... Скажи менi, чи дiзнався тя•гяl^&•-нeбyдь про Сару? - Нiчого! - Але де ж вона, що з нею?.. - Я знаю стiльки ж, скiльки й ти! - Але ж ти Пздив розвiдати, вистежити! - I розвiдав тiльки те, що вони приПхали до ТуровоП, а куди подiлися потiм - не знаю. Там уже дорога розходиться: одна йде бозна-куди, на пiвдень, а друга напрямки повертаК назад до ВеликоП Лисянки. Я й поспiшав оце сюди як тiльки мiг - хочу податися до замку, чи не повернувся жид до мiстечка кружним шляхом?.. - Нi, - тихо мовила Прiся й сумно похнюпилась, - Пх там немаК, нашi дiзнавалися вже не раз... - НемаК? - скрикнув Петро i в розпачi схопився за голову. - Куди ж вiн подiвся?.. Де ПП тепер шукати? Куди податися? "Загинула... загинула!.." Парубок сiв на колоду, що лежала посеред двору, i затулив обличчя руками. Прiся сiла поруч з ним; у глибоких, печальних очах дiвчини бринiли сльози; вона мовчки тримала братову руку, не знаючи, як утiшити його. Кiлька хвилин вони сидiли нерухомо, пригнiченi страшним горем; нарештi Петро пiдвiв голову й заговорив знову, глухо, уривчасто, немов розмiрковуючи сам iз собою: - Шукай тепер! Дорога йде на пiвдень... Хiба мало мiст обабiч неП?.. Щоб обшукати всi, не вистачить i життя... Та, мабуть, Гершко бачився з Кшемуським i розповiв йому про все, через те пани й вирiшили насамперед обрушити свою кару на Лисянку... Бачився... Але де ж вiн подiвся потiм?.. Де?.. - Ох, нiхто не знаК, братику! - Прiся глибоко зiтхнула й знов витерла рукавом очi. - Чи не можна розпитатися в челядi? - Пани як поПхали в Умань, то й досi не поверталися. Петро жваво обернувся до неП. - Ще не поверталися? Ще в Уманi? То, виходить, вiн там!.. - Братику! - радiсно скрикнула Прiся. - Не може бути!.. - Нi, справдi, - вiв далi Петро, - нiхто iнший не мiг би повiдомити Пм про те, що затiвалося в нашому селi... i дорога... так, К коротша дорога, але можна проПхати в Умань i через Турову, а жид, певно, вибрав кружний шлях, щоб збити нас з пантелику... Так, так!.. Вiн чкурнув на Умань слiдом за панами й залишився там, побоюючись повертатися без них назад. - То ти розшукаКш його?! Ти врятуКш Сару? - Врятую! Якщо це тiльки в людських силах, то я врятую ПП! Сьогоднi ж ми, не гаючи й хвилини, вирушимо з тобою у Мотронинський монастир, а звiдти я подамся з товаришами в Умань. - Зi мною в монастир? - здивувалася Прiся. - Навiщо? - Так, з тобою! - квапливо заговорив Петро. - Пани вирiшили тяжко покарати Лисянку; на жiнок чекаК безчестя, а найстрашнiша доля спiткаК тебе, Прiсю, бо ти найгарнiша! Тому-то ми й вирiшили сховати тебе в монастирi... - Нi, Петре, нi! Тата я не покину: якщо всiм нам судилася страшна кара, я теж хочу прийняти ПП, - стримано, але твердо вiдповiла дiвчина. - Прiсю, не переч! Так вирiшив полковник Залiзняк, i ми погодилися з ним! - Полковник Залiзняк?! - радiсно вигукнула дiвчина. - Так, Залiзняк... За ним тепер iде вся УкраПна, йому пiдкоряКться кожен, не тiльки ти: усi жiнки покинуть село i сховаються в Мотронинському лiсi, але тебе вiн просив привезти негайно. - Мене?! - Так, тебе... - Навiщо ж? Чому... мене? - Тому, що вiн побоюКться, аби тебе не схопили ляхи... Не бiйся, Залiзняк там усе влаштуК; вiн i сам тепер у Мотронинському монастирi. Ну, ти ж збирай собi, що потрiбно, а я пiду на цвинтар. Пам'ятай, чим швидше ми виПдемо звiдси, тим швидше вирвемо Сару з Гершкових пазурiв! Петро ступив через перелаз i швидкою ходою подався до церкви. Прiся залишилась на мiсцi. Кiлька хвилин дiвчина сидiла мовчки, поринувши в задуму; погляд ПП нiби потонув у залитiй сонцем далинi, вона не чула й не бачила нiчого. - За ним тепер iде вся УкраПна, йому пiдкоряються всi, - ледь чутно прошепотiла Прiся. Легке зiтхання вирвалося в неП з грудей, вона затулила обличчя руками й завмерла, сповнена якихось невиразних мрiй. Петро переказав батюшцi й громадi пересторогу Залiзняка i його пораду - сховати якомога швидше жiнок, дiвчат, дiтей i взагалi усiх кволих i нездатних до бою, а сильним об'Кднатися i дати напасникам вiдсiч. Лисянськi селяни й до Петрового приПзду були у великiй тривозi, а вiд переданоП Пм звiстки, що панська розправа маК розпочатися з Пхнього рiдного села, всi зацiпенiли. Серед похмурого мовчання пролунав стогiн i дитячий плач... Але диякон пiдвищив голос i заглушив смутний настрiй: - Не час плакати! - вигукнув вiн рiшуче. - Сльозами горю не поможеш, а стогнаннями не умилостивиш наших катiв... Супроти звiра треба стати звiром, а заступники в нас лишилися однi - нiж i вогонь... За кров - кров, за наших жiнок i дiтей - ПхнК падло!! Вихором рознеслися в натовпi слова диякона й запалили помстою i злiстю сотнi очей... На бурхливiй, але короткiй радi вирiшили: диякону залишатися в селi, щоб у разi небезпеки негайно сповiстити загiн Неживого, який розташувався в лiсi неподалiк вiд Лисянки, спорядити пiдводи, скласти майно й разом з обозом вiдправити дiтей, жiнок i хворих до лiсу, а Петровi з Прiсею, не гаючись, поспiшати до монастиря; що ж до батюшки, то, незважаючи на всi Петровi умовляння, незважаючи на прохання i сльози всiх парафiян, отець Хома навiдрiз вiдмовився виконати волю Залiзняка й рiшуче заявив, що вiн помре бiля того вiвтаря, служителем якого поставив його господь. Пiсля такоП категоричноП вiдповiдi Петровi не залишалося нiчого iншого, як тiльки мовчки скоритися волi батюшки й готуватися до вiд'Пзду з Прiсею. Його квапили титар i отець Хома, котрi розумiли, яка страшна небезпека загрожувала дiвчинi. Того ж дня, надвечiр, Петро iз сестрою вирушили в дорогу на двох добрих конях, бо Прiся з дитинства чудово Пздила верхи. День був дуже паркий, i хоча сонце вже хилилося до заходу, в повiтрi зовсiм не вiдчувалося прохолоди. Повите бiлястою iмлою небо дихало нестерпною спекою. Жоден листок не ворушився; пилюка, яку здiймали копита коней, довго висiла в повiтрi й повiльно осiдала на розпечену дорогу... Петро й Прiся Пхали мовчки, поринувши в своП думи... Дiвчина раз по раз озиралась назад, щоб iще поглянути на своК тихе гнiздечко, в якому зросла i з якого вирвали ПП нинi й несли невiдомо куди бурi житейського моря... Та хатки села, збiгаючись ближче й ближче, злилися в одну смужку i врештi зовсiм зникли за обрiКм. Глибоке зiтхання вирвалося з Прiсиних грудей, вона глянула востаннК на повиту iмлою далину, i, рiшуче обернувшись; наздогнала Петра та поскакала поруч з ним. Так вони мовчки проПхали ще верст iз п'ять. Петро кiлька разiв стурбовано оглядався назад, але Прiся, заглиблена в своП думки, не помiчала цього. - Ех, буде гроза! - вимовив нарештi з досадою парубок, знову оглядаючись назад. Прiся озирнулась. Хоча не вiдчувалося й найменшого подиху вiтерця, захiдним краКм неба повiльно пливли темнi хмари, i Пх обриси рiзко вимальовувалися на свiтлому тлi неба. - Пiдганяй коня, Прiсю, хоч би завчасу дiстатися до лiсу! - зауважив Петро. ОбоК пустили коней вчвал. Тим часом хмари швидко росли й заволiкали небосхил. Призахiдне сонце просвiчувало крiзь них кривавою плямою, кидаючи на землю зловiсний вогненний вiдблиск. Здалеку почувся глухий гуркiт грому... Швидко темнiло. Нарештi на обрiП показалася зубчаста смуга лiсу, i незабаром Петро й Прiся вузькою стежкою в'Пхали пiд склепiння дубiв. - Ну, слава богу, що добралися! - промовив Петро, обмахуючи шапкою розпашiле обличчя. - Тут уже безпечно. Ти не боПшся грози, сестро? - Нi, чого ж ПП боятись, а от чи скоро ми доПдемо до монастиря? - Скоро... тiльки ось стемнiло, хоч навпомацки йди... Та, зрештою, байдуже: я добре знаю дорогу. Прiся оглянулась: уже i в полi стемнiло, а в лiсi й поготiв; тiльки-но подорожнi вiд'Пхали на кiлька крокiв вiд узлiсся, як одразу ж пiрнули в непроглядну пiтьму; вона пiд деревами була така густа, що, здавалося, стовбури тонули в чорнiй стоячiй водi. Вгорi крiзь просвiти, мiж гiллям, проглядало майже чорне небо. Лиховiсне шумiло над головами подорожнiх верховiття велетенських дерев, раз у раз спалахувала блискавка, зненацька освiтлюючи бiлим сяйвом таКмничу глибiнь лiсу; гiлки дерев при цьому слiпучому свiтлi здавалися страшними, сплетеними в клубки гадюками. На мить з чорного мороку вихоплювалась стежка, але пiсля короткого спалаху блискавки пiтьма, що оточувала Петра й Прiсю, ставала ще густiшою й непрогляднiшою. Дощу не було, лише зрiдка долинав глухий гуркiт грому; гроза заходила здалека й могла розгулятися тiльки вночi. З пiвгодини подорожнi Пхали мовчки. Нарештi Петро зупинив коня й заклопотано сказав: - Злiзь з коня, Прiсю, i дай менi повiд - пiдемо пiшки, бо так можна й з дороги збитись. Дiвчина скочила з коня, передала його братовi й пiшла поруч. Вони йшли мовчки; Прiся раз у раз спотикалась об пеньки, об переплетене вузлами корiння, але мовчала, тримаючись за братову руку. - Стiй! - нараз промовив Петро. - Треба роздивитися, ми, здаКться, йдемо не тiКю стежкою... менi попався пiд ногами пеньок, а ось i другий! - I менi попадалися вже не раз! - Чому ж ти не сказала? - Я думала, що ти й сам помiтив. - Ну, виходить, трапилося те, чого я боявся, - вигукнув у розпачi Петро, - ми збилися з дороги! Його слова сповнили жахом серце Прiсi. - Братику, Петре! - вигукнула вона крiзь сльози, хапаючись за його руку. - Що ж тепер з нами буде? Вертаймося краще назад!.. - Куди назад? А ти знаКш, де зараз яка сторона у цiй пущi? Стривай, треба насамперед розiбратися, де ми, а тодi вже будемо думати, куди повертатись. Вiзьми коней, я спробую викресати вогню. Прiся взяла за повiддя коней, а Петро, притулившись до стовбура, дiстав з кишенi кремiнь i кресало й почав добувати вогонь... Одна за одною з-пiд його руки посипалися iскри, й незабаром трут загорiвся; Петро знайшов на землi кiлька сухих гiлок, дiстав з кишенi натерте порохом клоччя, запалив його i, пiднявши високо над головою цей iмпровiзований смолоскип, освiтив навколишню мiсцевiсть... Вони стояли на якiйсь просiцi, порослiй травою й молодняком. Просiка була вузька, очевидно, прокладена для верхiвцiв. Петро, вкрай здивований, озирнувся; вiн нiколи не бував у цiй частинi лiсу, нiколи не бачив цiКП глухоП просiки. - Ну, забралися, - пробурчав парубок собi пiд нiс. - Куди тепер повертати? - Назад, назад, братику! ПереночуКмо на узлiссi, а вранцi рушимо в дорогу, - вигукнула Прiся, судорожно хапаючись за його руку. - Тут небезпечно... Господи, яка пуща! Ще приманимо цим свiтлом лихих людей! - Твоя правда, сестро, свiтло слiд погасити, а Пхати треба тiльки по цiй просiцi, - хоч назад, хоч уперед; проклали ж ПП колись люди, отже, вона й доведе нас куди-небудь; а звернути вбiк нiяк - тут не те що конем, а й зайцем не проскочиш! Справдi, праворуч i лiворуч вiд просiки тяглися такi густi хащi, що нiчого було й сподiватися зробити по них хоч кiлька крокiв. Прiся мовчки згодилася з братом. Вони повернули коней. Петро погасив свiй смолоскип, узяв Прiсю за руку й рушив загадковою просiкою в протилежний бiк. Блискавка спалахувала, безперестанку освiтлюючи таКмничий пралiс бiлим моторошним свiтлом. Рука дiвчини здригалася; Петро, як мiг, заспокоював сестру, але сам iз жахом помiчав, що вони зовсiм не наближаються до узлiсся, а заглиблюються все далi й далi в лiсовi хащi. - Петре, ми вже йдемо довго, дуже довго, - обiзвалася Прiся тремтячим голосом. - А що, ти втомилась? То можна вiдпочити... - Нi, не те, а тiльки коли ж ми вийдемо з лiсу? - Хто його знаК: можливо, ця дорога довша за ту, якою ми Пхали сюди... Може, ти сядеш на коня? - Нi, тут можна голову розбити об гiлля, я й так не вiдстану. Петро й Прiся прискорили ходу. Вони вже довгенько блукали, не присiвши й на хвилину. Грозовi хмари повiльно пливли над лiсом, пiднiмаючись до зенiту. Раз у раз спалахували бiлястi вогнi, на мить вихоплюючи з мороку страшнi, волохатi чудиська, якi стояли на шляху подорожнiх. Прiся так стомилася, що ледве йшла, але пристрасне бажання вибратись якомога швидше з цього пралiсу подвоювало ПП сили. Ще з пiвгодини минуло в напруженому мовчаннi, аж раптом Петро, що йшов трохи попереду, тихо скрикнув: - Назад! Прiся позадкувала. - Стiй, не ворушись, - звелiв Петро. - Я викрешу вогню, там щось не гаразд-барлiг... безодня... провалля!.. Дiвчина завмерла на мiсцi, вкрай перелякана: Пй здавалося, що досить зробити хоча б один крок в будь-який бiк, i вона впаде в безодню. Блискавка спалахнула на мить, мигнула бiлим сяйвом по чорних стовбурах велетенських дерев i згасла... Здалеку долинув глухий гуркiт. - Грiм! - прошепотiла Прiся. Петро мовчки кивнув головою. У глибокiй темрявi од його кресала зiрочками розсипалися iскри, нарештi трут спалахнув. Парубок зробив новий смолоскип i освiтив мiсцевiсть. Подорожнi стояли перед страшним урвищем, глибину якого оком не можна було змiряти, бо з дна його пiдiймалися високi дерева; дорога обривалася так круто, що якби Петро зробив ще пiвкроку вперед, то вони обоК лежали б на днi урвища з потрощеними кiстками. Петро й Прiся мимоволi позадкували. - Ой Петре, куди це ми зайшли? - з жахом прошепотiла дiвчина, тулячись до брата. - I сам не знаю... нiколи не бачив анi цього урвища, анi просiки. - Що ж нам тепер робити? - СпробуКмо йти понад краКм! - Нi, нi! - Прiся вчепилася за братiв рукав. - На бога, Петре, краще почекаКмо свiтанку, вже недовго... тут досить тiльки оступитися - й смерть... ось i грiм... може, мине гроза... Справдi, здалеку долинув ще удар, глухий, короткий, а за ним прокотилася по лiсi луна. - ЧуКш? - обiзвалась пiсля довгого мовчання Прiся. - I досi луна йде лiсом... аж дивно. - Невже луна? - здригнувся Петро, прислухаючись i собi до лiсових звукiв, якi дiвчина прийняла за луну вiд громовицi. - Нi, це щось iнше... це не грiм... здаКться, рубають лiс чи що? ОбоК почали уважно прислухатися. Рiвномiрнi звуки, справдi схожi на удари, долiтали вiдкiлясь з глибини, нiби з-пiд землi, й виразно лунали в хвилини затишшя... Подорожнi вiдiйшли на кiлька крокiв вiд страшного провалля й посiдали на землю. Хоча Петро i втiшав сестру, та сам дуже непокоПвся: в несходимих Мот-ронинських лiсах було легко заблудитися, а, крiм усiх небезпек, якi могли виникнути внаслiдок цiКП несподiваноП пригоди, ще й поПздка до Уманi по Сару вiдкладалася на невизначений час. Тим часом удари почулися знову. Цi уаКмничi звуки в глухому пралiсi, серед непроглядноП темряви наганяли якийсь незбагненний жах... - Петре! - прошепотiла Прiся, притискаючись тiснiше до брата. - Що б це могло бути?.. Менi лячно! - А ось, здаКться, що... - спроквола мовив Петро. - Чи не молотять? - спитала дiвчина. - Що ти! - вiдказав Петро. - В глупу нiч, коли хоч в око стрель!.. Еге, он воно що! Це б'ють молотом по ковадлу... так... так... вставай, сестро, ходiмо! - Oй, брате, куди? - сплеснула руками Прiся. - Адже це, може, нечиста сила!.. - Що ти? - засмiявся парубок. - Це, значить, житло поблизу, якийсь лiсовий хутiрець, а може, й село недалеко! Це слава богу - ось що! Дiвчина радiсно схопилася, i вони рушили, обережно намацуючи дорогу понад яром, у той бiк, звiдки долiтали глухi удари; незабаром уже й Прiся не сумнiвалася, що це були звуки вiд ударiв молота по ковадлу. Хоча вони лунали водночас, та можна було розiбрати, що гупало вiдразу кiлька молотiв. Скоро перед подорожнiми здалеку, в глибинi яру блимнув маленький вогник, червонуватий i тремтливий, немов зiрочка. Цi ознаки людського житла викликали в обох страшенну радiсть. - Вогонь, вогонь! Братику, люди! - радiсно вигукнула Прiся. Але Петро притримав ПП за руку. - Тс... - прошепотiв вiн. - Вогонь то вогонь, та бiля вогню, напевно, й люди... тiльки якi? В лiсi, та ще вдвох, не можна пiдходити так довiрливо, а то, бува, вскочиш у халепу. Прив'яжемо тут коней, а самi спершу пiдповземо i роздивимося, хто це й що. Парубок прив'язав коней, потiм лiг на траву й звелiв Прiсi повзти слiдом за ним, намагаючись робити якомога менше шуму. Чим далi вони просувалися, тим легше ставало повзти, бо вогонь освiтлював найближчi до яру дiлянки лiсу. - Стiй! - мовив нарештi Петро. - Тепер поповземо до урвища. Безшумно, звиваючись по вологiй лiсовiй травi, Петро й Прiся гадюками пiдповзли до самого краю урвища i, сховавшись за великим кущем, глянули вниз. Глибокий яр тут ширшав i утворював улоговину; дерева на днi ПП були вирубанi, й на вiльному мiсцi розмiстилося десять величезних кузень. Купи вугiлля яскраво палали, освiтлюючи всю улоговину й сусiднi дiлянки лiсу. Бiля кожноП кузнi метушилося по кiлька голих до пояса людей. Однi велетенськими мiхами роздмухували вогонь, другi пiдносили до палаючих горн лемешi, коси й залiзнi штаби, третi працювали бiля ковадл, четвертi виносили вже готовi ножi й наконечники для списiв i складали Пх у купи. Цi купи блискучоП, щойно викуваноП зброП тяг-лися вздовж усiКП улоговини. Здавалося, Пх могло б вистачити на величезне вiйсько. Молоти не замовкали, лише iнколи чулись уривчастi слова ковалiв. Недалеко вiд кузень хропло, розлiгшись на землi, кiлька таких самих напiвголих велетнiв. Затамувавши подих, Петро й Прiся мовчки спостерiгали протягом кiлькох хвилин цю сцену. Несподiване видовище вразило Пх. Для кого готували стiльки зброП, нашi подорожнi зрозумiли вiдразу; але Пм нiколи ще не спадало на думку, що справа повстання зайшла так далеко, що таКмнi люди, якi верховодять усiм цим, володiють такими силами, що скрiзь, по всiх ярах, по всiх пущах, йде гарячкова робота, мета якоП - визволення вiтчизни. А вони ще й досi стоять осторонь вiд боротьби... - Це все вiн, Залiзняк, сокiл, гетьман, - шептала Прiся, мiцно притискуючи руки до серця, що несамовито калатало, i образ Залiзняка виростав перед нею, повитий якоюсь магiчною, надприродною силою. Аж раптом сильний стусан в одну мить розвiяв усi Прiсинi мрiП; дiвчина мало не скотилася в яр i мимохiть голосно скрикнула. - Га, пiдлi тварюки! - пролунав над нею чийсь хрипкий, грубий голос. - Думали пiдглянути й виказати нас, та не вдалося! Запорожцiв не так-то легко обдурити! Прiся з жахом озирнулася i побачила, що ПП тримаК за комiр велетенський на зрiст запорожець; такий же велетень держав i Петра. - На бога, панове, що це вам спало на думку? - заговорив Петро. - Та ми ж своП! - СвоП! - вигукнув iз злобним смiхом запорожець. - На черевi, як гадюки, пiдповзаКте та пiдглядаКте з-за кущiв, що робиться внизу? - Хотiли дiзнатися, хто зiбрався вночi, що роблять... Страшно ж так iти, а як побачили, що кують, то й задивилися. - Задивилися? Цiкаво стало? Ну, йдiть же, йдiть та познайомтесь ближче з нашим молотом i ковадлом. При цих словах очi запорожця так страшно блиснули, що в Прiсi вiд жаху пiдломилися ноги. - Змилуйтесь... за що ж нас карати? - закричала вона, падаючи на колiна перед козаком i з благанням простягаючи до нього руки. - Ми своП... своП... присягаюся пречистою, спитайте кого хочете... З МалоП Лисянки, лисянського титаря дiти. - Хоч би й самого протопопа! Ви побачили те, чого не можна було бачити нiкому, жоднiй душi в свiтi, - а тому вам бiльше не жити! Прiся затулила обличчя руками й ревно заридала... Петро похнюпився, але жоден м'яз на його обличчi не здригнувся. - Якщо треба карати, то мене карайте, - сказав вiн похмуро, - а дiвчину простiть, вiдпустiть ПП додому, я ПП завiв до лiсу. - Дiвчину? Нi, дiвчина гiрше, нiж три хлопцi: знаКмо ми бабськi язики!.. Та що тут з вами теревенi правити, тягни Пх, брате, до отамана! Запорожець пiдняв ридаючу Прiсю i, перекинувши ПП собi через плече, пiшов попереду, а його товариш зв'язав Петровi руки й попростував iз своПм полоненим слiдом за ними... XIV До палацу киПвського генерал-губернатора Федора Матвiйовича ВоКйкова раз у раз пiд'Пжджали важкi ридвани, запряженi цугом, новомоднi берлiнськi коляски та рiзнi каруци. З екiпажiв, пiдтримуванi слугами, виходили вельможнi гостi. Перед очима простого люду, що стояв на протилежному боцi вулицi, мелькали напудренi перуки, оксамитовi французькi каптани, пошитi в обтяжку, на прусський кшталт мундири, стрiчки, зiрки, позолоченi шаблi, жiночi високi зачiски, штофовi сукнi з низько вирiзаними лiфами й червонi черевички на дуже високих каблуках. Серед цих строПв, пошитих за останньою французькою модою, вряди-годи з'являлися козацькi жупани, високi кораблики, оздобленi коштовним камiнням, дорогi байбараки й спенсери, а також старопольськi кунтушi. Iз зовнiшнього вигляду гостей можна було судити, що у генерал-губернатора збиралося найрiзноманiтнiше товариство. Та, власне, так воно й було. За останньою угодою, КиПв опинився поблизу польського кордону, й через те в ньому постiйно стикалися три елементи: великоруський, малоруський i польський. Посаду киПвського генерал-губернатора могла займати лише надзвичайно спритна, хитра й промiтна людина, яка не прогавила б своКчасно повiдомити кому слiд про те, що затiвають ляхи, як дивиться на ту чи iншу справу малоросiйська старшина, що дiКться на Запорожжi i тому подiбне. У своКму наказi, виданому росiйським чиновникам, котрих посилали в Малоросiю, Катерина велiла Пм дбати про зближення малоросiян з великоросiянами, а також стежити за поведiнкою тамтешньоП старшини, певна рiч, непомiтно, нишком. Через те, що знищення гетьманщини викликало серед малоросiян глухе, але сильне невдоволення, великоруським чинам, якi управляли краКм, рекомендувалося бути у всякому дiлi обережними. Нiхто не мiг лiпше виконати волю царицi, нiж киПвський генерал-губернатор Федiр Матвiйович ВоКйков; хитрий i спритний вельможа, випробуваний в мiнли-востях двiрцевого життя, вiн завжди знав, куди вiтер вiК, i вмiв пристосовуватись до будь-яких обставин. Збираючи в себе на бенкетах киПвську верхiвку, ВоКйков добре знав, хто чим дихаК i кого до якоП партiП можна вiднести. Ось чому з киПвського обрiю iнодi безпричинно зникали вельможнi малоросiйськi старшини i йшли вгору незначнi й навiть нiкчемнi особи. Розкiшний губернаторський палац, важкоП й пишноП архiтектури, з колонами й левами бiля пiд'Пзду, увесь сяяв вогнями. Його навстiж розчиненi дверi, з лакеями, що стояли бiля входу в дорогих лiвреях i перуках, здавалося, зустрiчали однаково радо кожного гостя; та сам господар, пан кавалер i генерал-губернатор Федiр Матвiйович ВоКйков, кожного новоприбулого гостя вiтав з тонкою рiзницею, ледь помiтною для стороннього ока. Вiд входу до першоП зали палацу вели короткi, але широкi сходи, застеленi розкiшним килимом; обабiч сходiв горiли важкi бронзовi канделябри, що стояли на високих позолочених колонах; арка, оповита зеленню, вела до першоП зали, уже повноП вельможних гостей; посеред залу, ближче до арки, в яку входили гостi, стояв сам ВоКйков, оточений небагатьма найближчими до нього сановниками. Його гладенько поголене, набiлене обличчя з пухлим пiдборiддям, що тонуло в мереживах, здавалося надзвичайно добродушним i привiтним; та коли хто помiчав пронизливий, бистрий погляд вельможi, що iнодi спалахував з-пiд округлих брiв i немовби знову згасав, той одразу упевнювався, що пан генерал-губернатор був зовсiм не такий уже простодушний, як здавалося спершу. Поверх оксамитового каптана, який обтягував опасисте тiло генерал-губернатора, через його плече була почеплена андрiПвська стрiчка. У бiлiй випещенiй руцi, оздобленiй дiамантовими перснями i облямованiй щонайтоншими пуан д'еспан, ВоКйков тримав золоту табакерку з портретом царицi; бавлячись табакеркою, вiн пiдтримував невимушену конверсацiю з вельможами i водночас робив належну атенцiю новоприбулим особам. Тим часом гостi уже заповнили ряд залитих яскравим свiтлом залiв, обставлених позолоченими меблями; у всiх кiмнатах стояв жвавий гомiн. Панянки, чекаючи на танцi, обмахувалися вiялами й розмовляли з блискучими офiцерами нещодавно прибулих до КиКва полкiв. Офiцери наввипередки розважали панянок, розповiдаючи Пм останнi петербурзькi новини: говорили про нiжнi ланцюги амура, якi скували ту чи iншу особу, про новi зворушливi романси, якi останнiм часом вийшли в Петербурзi, серед них називали наймоднiшi - "Любовный вертоград", "Геройский дух и любовные прохлады" та iншi не менш зворушливi й сентиментальнi; розповiдали про чудеса, що Пх творив граф Сен-Жермен у Петербурзi, i про нову ворожку, яка володiК мистецтвом приборкувати вражене амуром серце, а також гоПти "любов без надiП". Розмовляли про останнi моди: про те, як наклеюють тепер при дворi мушки, i про новий танок, введений нещодавно у Версалi. Поважнi матерi, якi суцiльною шпалерою розмiстилися пiд стiнами зали, гомонiли бiльше про господарськi справи, переказували мiсцевi плiтки, причому з жахом розповiдали про те, що цариця прищепила собi й наслiдниковi вiспу i що у ФранцiП ченцi розп'яли якусь дiвицю, що вона два днi висiла розп'ята й жива, а на третiй день, коли дiвицю зняли, рани ПП вмить загоПлися. У вiдокремленiй вiд танцювальних зал вiтальнi були розставленi столики для гри. Тут зiбралися поважнi й лiтнi сановники, а втiм, серед них можна було побачити i кiлькох молодих запеклих картярiв; грали в костi й в карти, в рiзнi iгри: в лямур, фараона, рокамболь i вiст-руаяль. Тут розмовляли виключно про полiтику: про невдоволення Порти, про намiри ФранцiП й АвстрiП, про те, що французи перестали вживати у своПх паперах слово "iмператорська" при титулi величнiсть i на запитання, чому це сталося, вiдповiли, що таке словосполучення суперечить законам французькоП мови. Говорили, що цариця, дiзнавшись про це, сказала: "Супроти ж правил мови росiйськоП не приймати грамот без належноП титулатури" i що вiдтодi росiйське посольство перестало приймати французькi грамоти. Найбiльше гомонiли про справи польськi й про дiП князя РКпнiна; та про сей останнiй предмет говорили обережно, озираючись на всi боки, щоб не почув хтось iз полякiв. Натякали на можливiсть вiйни... Нишком повiдомляли про новi образливi пасквiлi, що з'явилися в Парижi, про самозванцiв, що об'явилися на окраПнах, i про змiну настроПв "там", про помiтне пiдвищення нових осiб. Тим часом до пiд'Пзду генерал-губернаторського палацу хвацько пiдкотив дорогий ридван, запряжений шестернею вороних цугом. З передка скочив козачок i, широко вiдчинивши дверцi ридвана, висадив звiдти пана генерального обозного, а слiдом за ним i панну Дарину. На грудях генерального обозного красувався нещодавно одержаний орден; на Даринi був дорогий кунтуш iз рожевого злотоглава, гаптованого золотом; червоний оксамитовий спенсер перехоплював тонкий стан; свiтло-зелена шовкова спiдниця, гаптована внизу золотом, доповнювала ПП вбрання. Нiжну шию панни прикрашали разки коштовних перлiв, топазiв, гранатiв i рожевих коралiв... Попелясте пишне волосся ПП було заплетене в двi коси, i коси цi без будь-яких прикрас спадали по спинi аж до колiн. Незважаючи на те, що на обличчi дiвчини не було нi бiлил, нi рум'ян, його нiжна бiлiсть вражала. Дарина пiднялася сходами слiдом за батьком. Уздрiвши обозного, ВоКйков ступив крок уперед i якомога привiтнiше мовив: - А, пан генеральний, приПхав, не забув... А я вже й не сподiвався бачити в себе твою милость... Казали, вiдлучався ти кудись... - На прощу Пздив у Мотронинський монастир... Донька впросила... Клопочеться справами благочестя нашого! - вiдповiв обозний, шанобливо вклоняючись ВоКйкову, а сам подумав: "Ого, хитрий москаль, уже й це пронюхав". - Одначе, думаючи про спасения душi своКП, я не забував i про приемну для мене еквiтенцiю i спiшив повернутися до щасливого для мене дня. - Вельми приКмно, пане генеральний, бачити таку щиру до моКП особи пошану, - мовив, приязно посмiхаючись, ВоКйков i, вклонившись Даринi, додав: - Та ще приКмнiше менi бачити в себе Дочку твою, яка, кажуть усi, дуже розумна, обдарована й вiдзначаКться iншими приКмними якостями. - Не вiрте чуткам, ясновельможний пане, - вiдповiла дiвчина, - бо поголос завжди вихваляК тих, хто цього не вартий. - О нi, цього разу поголос