- Що там просить! Та якби я тiльки в науцi писарськiй мастак був...
   Отець Антонiй зупинив на  Залiзняковi  нетерплячий,  сповнений  чекання
погляд, та Залiзняк нараз круто урвав свою мову.
   Усi насторожились.
   В монастирськi ворота хтось нетерпляче стукав.
   Присутнi завмерли, чекаючи чогось лихого.
   За кiлька хвилин у келiю Мельхiседека ввiйшов послушник i сказав, даючи
iгуменовi згорнутий аркуш паперу з прикрiпленою до нього печаттю:
   - Лист твоПй милостi вiд офiцiала унiатського Мокрицького.  Мельхiседек
мерщiй вирвав згорток з  рук  послушника  й,  зiрвавши  печать,  розгорнув
довгий, списаний великими лiтерами аркуш. Та ледве дочитав вiн до половини
послання, як папiр затремтiв у його руцi, а обличчя густо почервонiло.
   - Що, що там таке?! - скрикнули разом усi присутнi.
   - Ну, братiК, - мовив Мельхiседек сповненим обурення голосом, - кличуть
мене до права! Мокрицький викликаК мене на суд до  себе,  вимагаК,  щоб  я
пристав на унiю й листом безчесним перепросив би його й прощення благав! А
якщо не буде моКП згоди на се, то щоб чекав кари, як перший бунтiвник!
   Усi занiмiли вiд обурення...
   Захоплений страшним вихором, що знявся над Туровою, Петро забув на  час
про своК особисте горе; та тiльки-но вони з Залiзняком виПхали з  ТуровоП,
думки про нещасну Сару знову заволодiли ним цiлком.
   Вiн  не  посмiв  сказати  про  своК  горе  Залiзняковi,  не  посмiв   i
вiдмовитися супроводити його до Мотронинського монастиря. А втiм, монастир
лежав якраз по дорозi на Лисянку, а туди линули тепер усi думки Петровi.
   У Туровiй вiн довiдався, що через неП  йшло  тiльки  два  шляхи:  один,
найко-ротший,  вiв  назад  у  Лисянку,   а   другий   iшов   на   пiвдень,
розгалужуючись у свою чергу на багато дорiг.
   Петро не припускав думки, щоб Гершко залишив свiй план помсти й  виПхав
iз Сарою кудись на пiвдень, тому  вiн  i  зупинився  на  тому,  що  Гершко
повернувся з ТуровоП назад до Лисянки.
   Новий його приятель, диякон, з котрим Петро за  цi  кiлька  днiв  мiцно
здружився, також переконував його в цьому.
   Коли ж парубок довiдався, що ляхи  намiрились  зiбратися  в  Лисянцi  й
кинутися звiдти передусiм на  Малу  Лисянку,  то  гадка  його  перейшла  в
цiлковиту впевненiсть.
   Тепер вiн хотiв якнайшвидше дiстатися до Мотронинського монастиря,  щоб
звiдти негайно рушити в Лисянку. Тривога за долю Сари й  рiдного  села  та
залишених там беззахисних близьких мучила  його  впродовж  усiКП  недовгоП
дороги.
   Увечерi Залiзняк iз своПми супутниками прибув  до  монастиря,  i  Петро
вирiшив наступного ж ранку переговорити з полковником про свiй намiр.
   Звiстка  про  зухвалу  вимогу  Мокрицького,  надiслану  Мельхiседековi,
розлетiлася з надзвичайною швидкiстю по всьому монастирi. То був дзвiн  на
сполох, що примусив захвилюватись, дзвiн  на  сполох,  який  сповiщав  про
наближення страшного лиха. Петра ж ця звiстка приголомшила ще  дужче,  нiж
iнших: вiн зрозумiв - це початок, i кожна згаяна  хвилина  може  коштувати
життя близьким, дорогим серцю людям.
   Цiлу нiч не склепив вiн очей вiд хвилювання й нетерплячки,  а,  вставши
вранцi, вибрав слушну хвилину i пiдiйшов до Залiзняка.
   - Пане полковнику, - мовив вiн, низько вклоняючись, - чутка пройшла, що
превелебний отець iгумен дiстав позов вiд Мокрицького?
   - Так! - вiдповiв Залiзняк.
   - Виходить, ляхи вже починають розправу?
   - Якщо вже не почали...
   - I перша на Пхньому шляху Лисянка.
   - Авжеж!
   - Так от я хочу зараз вирушити туди  з  дияконом,  як  ми  умовилися  з
Неживим, а то ж там боронитися нiкому:  всi  хворi,  старi,  та  малi,  та
жiнки...
   - Твоя  правда,  парубче!  -  заклопотано  заговорив  Залiзняк.  -  Пдь
негайно, треба заздалегiдь десь переховати  жiнок  та  старих...  особливо
жiнок... Умов отця Хому приПхати сюди... та хай вiн бере з собою неодмiнно
й сестру твою Прiсю, на лихо собi вона така гарна, то вже ПП не  помилують
ляхи... Я про охорону села потурбуюсь... а козакiв у нас  вистачить  i  на
пiв-Польщi! То вирушай же не зволiкаючи та привези сюди i. Прiсю,  i  отця
Хому... Пам'ятай, що ПП ждуть найгiршi муки!
   Петро попрощався з Залiзняком i зразу ж  вирушив  разом  з  дияконом  у
дорогу.
   Минув тиждень вiдтодi, як приПхав Залiзняк, i що не день надходили новi
й новi пiдтвердження його слiв.
   Щодня  прибували  втiкачi  з  близьких  i  далеких  сiл  украПнських  i
розповiдали про звiрства унiатiв, ляхiв.
   Залiзняк раз у раз виПжджав з монастиря, iнодi сам, iнодi з  Найдою,  з
котрим вiн часто радився наодинцi в його вiдлюднiй  келiП.  Iнодi  вiн  не
повертався й ночувати в монастир.
   Уся братiя монастирська ставилася з надзвичайною пошаною до  Залiзняка,
особливо ж отець Аркадiй i отець Антонiй.
   Мельхiседек теж не дрiмав.
   З гарячковою поквапнiстю поспiшав вiн ужити всiх легальних заходiв, щоб
зупинити дiП ляхiв.
   Вiн одiслав Мокрицькому рiзку  вiдповiдь,  у  котрiй  переконував  його
облишити своП намiри, бо вони можуть призвести до фатальних наслiдкiв, якi
впадуть на голови порушникiв миру й справедливостi в державi.
   Вiн надiслав листи до комендантiв форпостiв на Днiпрi, благаючи  Пх  не
чинити утискiв православним, що Пдуть у релiгiйних справах до  Переяслава,
до свого Кпископа.
   До кожного з цих листiв вiн приклав копiю королiвського декрету; такi ж
копiП вiн  розiслав  i  в  найближчi  мiстечка  та  мiста  для  оголошення
населенню.
   Через те що в монастирях не було спецiальних писарiв,  то  вся  братiя,
котра вмiла писати, засiла за цю роботу. Таких мастакiв було  небагато,  i
тому сам Мельхiседек просиджував днi й ночi з пером у руцi.  Та  всi  його
старання не мали й найменшого успiху. Мокрицький  нiчого  не  вiдповiв  на
його листи, а, неначе глузуючи  з  слiв  iгумена,  кинувся  ще  з  бiльшою
лютiстю на  православних.  Начальники  форпостiв  порадили  Мельхiседековi
вдатися до вищоП влади, а в мiстах  не  дозволили  оголосити  королiвських
декретiв.
   Усi цi невдачi не вбили невтомноП енергiП Мельхiседека; в душi його  ще
жеврiла надiя на ухвалу варшавського сейму, й, незважаючи на  всi  погрози
ляхiв, вiн готувався до новоП подорожi у Варшаву. Але братiя  монастирська
втратила надiю на мирне вирiшення справи. Гiркота кривд, утискiв i мук, що
Пх зазнавали в Польщi православне духiвництво й весь  православний  народ,
сповнювали Пхнi душi страшною образою, i образа ця шукала iншого виходу.
   По всiх келiях потай  вiд  отця  iгумена  точилися  таКмнi  розмови,  в
монастирських льохах переховувалися якiсь барила й мiцно зав'язанi паки.
   А тривожнi звiстки тим часом усе ширились i ширились.
   Був паркий лiтнiй вечiр. Небо, обкладене з усiх бокiв чорними  хмарами,
кидало синювату мертву тiнь на землю, що застигла, чекаючи страшноП грози.
   Жоден листок не ворушився на деревах,  нерухомо  застигло  повiтря,  й,
незважаючи на те, що не вiдчувалося кругом  i  найменшого  вiтерця,  важкi
чорнi хмари, прорiзанi бiлими клуботливими  звивами,  поволi  випливали  з
захiдного боку неба й застилали весь небосхил.
   На землю насувалася чорна тiнь.
   Наляканi страшним явищем природи, птахи то з голосними криками кружляли
навколо своПх гнiзд, то забивалися  пiд  покрiвлю  дзвiницi,  пiд  карнизи
церков i будинкiв.
   Гудiв монастирський дзвiн, сповiщаючи про кiнець вечернi. Люди юрмилися
в дворi Мотронинського монастиря й,  чекаючи  виходу  отця  iгумена,  тихо
розмовляли мiж собою, переказуючи жахливi новини.
   Та ось останнiй стогiн дзвона завмер у  нерухомому  повiтрi;  з  церкви
ринув  натовп  прочан,  а  слiдом  за  ним  показалася   могутня   постать
архiмандрита з хрестом у руках; за iгуменом iшов Залiзняк, а  за  ним  уже
сунула чорною валкою i вся монастирська братiя.
   Побачивши отця iгумена, всi, хто був у дворi, дуже захвилювались:  однi
почали   протовплюватись   до   Мельхiседека,   кваплячись   пiдiйти   пiд
благословення, iншi ставали на колiна, падали перед ним  ниць...  Почулися
стогони, плач, iстеричнi зойки.
   - Гинемо, отче! Гинемо! - волали люди. - Смертна година наближаКться...
Порятуй... помилуй... i захисти!..
   Рука Мельхiседека,  що  високо  тримала  хреста,  помiтно  здригнулася;
скорботний погляд його пробiг по головах убогоП пастви, яка простягала  до
нього в останнiй надiП руки, i серце його стислося вiд невимовноП муки.
   - БратiК моя возлюблена! - заговорив вiн, задихаючись од хвилювання.  -
Чим можу допомогти вам, убогий, безсилий пастир ваш? Се Кдиний захист наш,
- високо пiдняв вiн над  головою  великого  хреста  з  розп'яттям.  -  Сим
переможемо!
   На темному тлi неба золотий хрест яскраво засяяв над головами  натовпу,
що стояв на колiнах. Почулися  слова  молитви,  зiтхання,  стогони...  Усi
схилилися перед сяючим хрестом.
   - Не втрачайте ж надiП, стiйте твердо, спокус i погроз  не  бiйтеся,  -
говорив  Мельхiседек.  -  Господь  пошле  i  захист,  i  покров  тим,  хто
покладаКться на його ласку. Ще  не  вiдома  нам  ухвала  сейму;  росiйська
цариця, а з нею й iншi держави клопочуться за нас. Надiйтеся ж на  господа
й вiруйте, яко вiн сам гнаним  за  вiру  К  захисник.  Але  путi  господнi
невiдомi, - з грудей Мельхiседека вирвалося скорботне зiтхання,  та  голос
його звучав твердо й упевнено, - i якщо хоче вiн, щоб  ми  постраждали  за
святу вiру нашу, на те його свята воля!  I  ми  не  вiдступимось  вiд  неП
заради благ i радостей свiту, приймемо мученицьку смерть, пам'ятаючи слова
господнi: хто перетерпiв до кiнця, той спасенний буде.
   У вiдповiдь на слова отця iгумена звiдусiль почувся голосний плач.
   Похмурий стояв Залiзняк поруч Мельхiседека, не  смiючи  перервати  його
слова, i тiльки поглядав мовчки з-пiд насуплених брiв на натовп, що ридав,
стоячи на колiнах.
   Коли нараз до слуху всiх присутнiх виразно долинув кiнський тупiт, i за
кiлька хвилин у двiр монастирський влетiв укритий курявою вершник.
   Осадивши свого змиленого коня, верхiвець зiскочив з сiдла й, пiдiйшовши
до Мельхiседека, промовив голосно, низько вклоняючись отцевi iгуменовi:
   - Од його превелебноП мосцi Кпископа  Георгiя  з  Варшави,  -  i  подав
Мельхiседековi запечатаний пакет.
   Рiзким рухом зiрвав Мельхiседек  з  пакета  товсту  воскову  печать  i,
розгорнувши папiр, почав читати його...
   Натовп, що юрмився на подвiр'П, нараз завмер.
   Сотнi очей стежили за отцем iгуменом.
   А вiн не одривався вiд списаного аркуша паперу.
   Запала хвилина напруженоП мовчанки, що збiглася з лиховiсним  затишшям,
яке охопило природу.
   Нараз обличчя отця iгумена вкрилося смертельною блiдiстю, папiр випав у
нього з рук, страшний зойк вирвався з його грудей. Вiн ухопився руками  за
голову, похитнувся i впав би навзнак, якби його не пiдхопив Залiзняк.
   Миттю вся братiя оточила отця iгумена.
   - Що сталося, отче? На бога! - почулися з усiх бокiв розпачливi голоси.
   - Гнiв божий... кара! - насилу вимовив Мельхiседек. - Сейм  закiнчився,
прохання нашi всi вiдхилено,  й  декларацiП  милостивоП  царицi  та  iнших
монархiв, за нас чиненi, залишено без уваги!
   Зойк жаху вирвався з грудей присутнiх i прокотився над юрбою, i  в  цей
час долинув здаля глухий, затаКний гуркiт грому...  Слiдом  за  ним  ще  i
ще...
   Жах опанував мешканцiв монастиря.  Страшнi  пориви  вiтру  налiтали  на
юрбу, що зiбралася в дворi,  зриваючи  хустки  з  голiв  жiнок,  куйовдячи
волосся, рвучи одiж, i з  диким  свистом  мчали  далi,  нагинаючи  дерева,
здiймаючи перед собою стовпи куряви.
   Обливаючись слiзьми, падали селяни на колiна, простягаючи до неба руки.
Крики й зойки натовпу змiшались iз стогоном столiтнього лiсу. Удари  грому
посилювались, небесне склепiння двигтiло й, здавалось,  ось-ось  упаде  на
землю...
   Мигнула блискавка, й небо загорiлося з усiх бокiв.
   Хитаючись i спираючись на руку брата Аркадiя, пiднявся  Мельхiседек  по
схiдцях монастирського ганку; за ним iшли Залiзняк i старша братiя.
   Ввiйшовши в келiю, Мельхiседек мовчки опустився у своК крiсло й затулив
обличчя руками; отець Њлпiдифор сiв на лаву й  похилив  голову  на  груди;
Залiзняк, Найда, Аркадiй i Антонiй стояли похнюпившись бiля  вiкна.  Нiхто
не зважувався порушити тишу цiКП страшноП  хвилини.  Глибокi  сутiнки,  що
сповнювали келiю, часом прорiзували яскравi спалахи блискавки  й  на  мить
усе осявалось бiлим свiтлом, а потiм густий морок знову  повивав  нерухомi
постатi.
   - Навiщо ти залишив нас, господи!  -  простогнав  нарештi  Мельхiседек,
одриваючи руки вiд обличчя й безсило опускаючи Пх на бильця крiсла.
   - Тому що ми залишили його й дозволили осквернителям чинити наругу  над
його  святинями,  а  самi  пильнували,  аби  тiльки   бути   покiрними   й
довготерпеливими! - промовив глухо Залiзняк.
   - Не нам належить кара:  "Менi  вiдомщення,  i  аз  воздам",  -  суворо
вiдповiв Мельхiседек.
   - Умерти, братiК, умерти всiм! - простогнав старець Њлпiдифор.
   - Всiм умерти, але  вмерти  немарно!  -  гнiвно  вигукнув  Залiзняк.  -
Правда, чесний владико, господевi належить вiдомщення, але знаряддям своКП
помсти вiн обрав нас i ми мусимо виконати волю його!
   При цих словах молодi ченцi заворушилися.
   -  Так,  правда,  владико  й  отче  наш,  -  палко  заговорив  Аркадiй,
виступаючи вперед; смагляве обличчя його палало, а густий бас  дрижав  вiд
глухого обурення. - Чи не сам господь сказав  через  СамуПла  Сауловi:  "Я
згадав про те, що вчинив Амалик IзраПлевi, як вiн  став  йому  на  дорозi,
коли вiн iшов з Њгипту. Тепер iди, й порази Амалика, й знищи все, що  К  в
нього, i не давай пощади йому, але побий смертю вiд чоловiка до жони,  вiд
отрока до немовляти!" I згадай, пречесний владико, чи не вiдступив господь
вiд Саула, коли Саул пощадив Кдиного царя амаликитянського. А чи не  гiршi
за  амаликитян  ляхи?  Чи  не  в  Кгипетському  полонi  ми  перебували   й
перебуваКмо в них? Амаликитяни були язичники, а вони  ж  християни!  I  не
соромляться переслiдувати християн, чинити наругу над храмами святими, над
чесним священством, мордувати жiнок та дiтей! Нi, чесний владико, воiстину
вони в стократ гiршi за всiх амаликитян, фiлiстимлян i амореян,  покараних
господом. Смерть Пм усiм, вiд чоловiка до жони, вiд отрока до немовляти!
   - Не проти чоловiка согрiшили вони,  а  проти  духа  святого,  -  палко
пiдхопив Антонiй. - I немаК Пм пощади нi на землi, нi в небесах!
   -  НемаК  пощади!  Ударила  година  справедливоП  помсти!  -  полум'яне
вигукнув Найда. - Господь уже простяг над  ними  караючу  руку:  ми  слуги
його...
   -  Безумцi!  Зупинiться!  Що  ви  говорите!  -  скрикнув   Мельхiседек,
простягаючи до ченцiв руки. - Хай не баламутяться серця  вашi!  Вiруйте  в
милосердя боже; я завтра ж поПду до Варшави. Ще  надiюся  на  заступництво
РосiП... ще...
   - Заступництво РосiП не привело нi до чого, - перебив його Залiзняк.  -
Тепер, кажу ще раз, нам лишилося тiльки надiятися на зброю РосiП, лишилося
виконати те, про що говорили тобi...
   Страшний грiм вдарив над самими головами присутнiх i розкотився грiзним
трiскотом по всьому небосхилу.
   - Ось голос, що кличе нас  i  нагадуК  про  помсту!  -  урочисто  мовив
Залiзняк, здiймаючи до неба руки. - Невже ж ми й тепер ще будемо баритися?
Нi, всi засоби вже випробувано, зостався тiльки один, котрий  уже  не  раз
рятував нас i вiру нашу, -  шабля  козацька:  вона  не  зрадить  i  тепер!
Благослови ж нас на славний подвиг, отче: я скликаю до себе всiх,  всякого
стану й преложенства' людей, - чи то селянина, чи то послушника, ченця  чи
схимника, кожного, хто тiльки може держати ножа в руках! Усе вже готове  в
нас. Ех, якби нам тiльки грамота! Адже  вiд  цього  паперу  залежить  усе:
майбутнК УкраПни,  порятунок  вiри,  порятунок  усього  святого  для  нас!
Пiвжиття вiддав би за цей папiр - i нема де його взяти!
   Останнi слова Залiзняк мовив з особливою палкiстю.
   Мельхiседек здригнувся i пiдвiв похилену голову.
   - Превелебний отче, ти ж усе життя своК поклав за  врятування  вiри,  -
гаряче говорив Залiзняк. - Ти - пастир наш: ми продовжуКмо те, що розпочав
ти, за хрест святий несемо й ми своК  життя!  Допоможи  ж  нам:  може,  ти
знайдеш хоч якого-небудь листа од царицi... хоч...
   - Спинися! Що ти говориш? - збуджено скрикнув Мельхiседек,  простягаючи
до Залiзняка руку, немов хотiв стримати слово, що ладне було  зiрватися  з
його уст. - Годi... годi!..
   . Залiзняк замовк, мовчав i  Мельхiседек,  але  видно  було,  що  слова
Залiзняковi глибоко його схвилювали.
   - Iдiть з миром, братiК, - промовив нарештi Мельхiседек уже спокiйнiше.
- Стоятимемо твердо й покладатимемо надiю на бога: без волi його не  впаде
й волосина з людськоП голови. Хай же не бентежаться серця  вашi,  йдiть  i
молiться. ДовлiК кожному дневi злоба його.
   Нiхто не посмiв заперечити архiмандритовi: всi  мовчки  один  за  одним
пiдiйшли до нього пiд благословення i вийшли з келiП.
   Мельхiседек лишився  сам.  Якусь  хвилину  вiн  сидiв  нерухомо,  потiм
глибоке зiтхання вирвалося з його грудей i голова схилилась на руки.
   - Звершилося, - прошепотiв вiн беззвучно  й  знову  застиг  нерухомо  в
своКму високому крiслi. Тупий, безпросвiтний одчай важким каменем налiг на
його душу й нiби скував усе тiло. Якийсь час сидiв вiн отак нерухомо,  без
думи, без почуттiв,  немов  скам'янiлий,  але  ось  тривожна  думка  знову
заворушилася в його мозку: "Невже ж звершилося? Невже всi засоби вичерпано
й мирний шлях не приведе нi до чого?"
   Мельхiседек пiдвiв голову i втопив скорботний  погляд  в  куток  келiП,
потонулий в мороцi, наче хотiв  знайти  там  вiдповiдь  на  своК  тривожне
запитання. "Так, - почулося з  глибини  серця,  -  всi  мирнi  засоби  вже
випробуванi й не привели нi до чого. Слово не досягаК серця,  заслiпленого
шаленством". Невже ж вони, Залiзняк i  його  товаришi,  суть  продовжувачi
початоП ним справи? "Так,  -  почулося  знову  з  глибини  серця,  -  вони
кiнчають те, що почав ти". Але  боже  мiй!  Я  шукав  миру  мировi,  а  не
кровопролиття й борнi, захвилювався iгумен. Невже ж мiй шлях привiв Пх  до
ножа? Невже ж не лишилося нiчого, крiм ножа?  "Iншого  шляху  не  лишилося
тепер", - пролунало в серцi iгумена так виразно, так чiтко, нiби цi  слова
промовив  хтось  над  самим  його  вухом.  Мельхiседек  здригнувся.   "То,
виходить, правда на Пхньому боцi, виходить, вiн злочинець, бо стримував  i
зупиняв Пх. Виходить, його проповiдь покори й  терпiння  тiльки  вiддаляла
день миру й наближала день загибелi вбогоП пастви його. I цього допустився
вiн, натхненний пастир, поставлений над усiКю УкраПною!"
   - О, горе пастирям, котрi занапащають i розгублюють овець пастви своКП!
- промовив уголос Мельхiседек i, вставши з крiсла,  схвильовано  пройшовся
по кiмнатi.
   Що ж робити тепер? Як урятувати сей багатостраждальний народ, сю  убогу
церкву вiд  тоП  долi,  яку  призначили  Пм  ляхи?  Просити,  клопотатись,
позиватися? Нi, тепер уже це все  марне.  Давно  вже  Мельхiседек  утратив
надiю  на  клопотання  й  заступництво  iноземних  дворiв   перед   сеймом
польським, але, як людина, тонучи, хапаКться за соломинку, так хапався вiн
за цю останню надiю. Тепер же вiн не мiг i на мить  заспокоПти  себе  цiКю
маною. Жах дiйсностi стояв перед його  очима,  немов  живе  страховище,  й
невблаганно вимагав вiдповiдi. Що робити? Виконати те, на що натякали йому
там, на пiвночi? Зчинити бунт i ждати втручання iнших  держав?  Так,  так!
НемаК сили бiльше терпiти!  Переповнилась  чаша  терпiння...  Та  чи  буде
успiх? Там обiцяли йому допомогу, обiцяли  на  словах...  Як  передати  сi
слова народовi? Один спосiб: вiдтворити Пх на паперi.  Залiзняк  бачить  у
цьому весь успiх дiла... Всi повстануть...
   Мельхiседек на хвилину замислився.
   - Нi, нi! Одiйди, сатано! - скрикнув  вiн.  -  Навiщо  спокушаКш  мене?
Кров, пожежi, убивства! Чи менi Пх викликати? Чи менi прийняти на душу сей
страшний грiх? О господи! Ти  настановив  мене  пастирем  над  краКм  сим.
Вiдкрий же менi твою волю, навчи мене, вкажи рабовi твоКму незрячому  твоП
путi!
   Мельхiседек упав на колiна й так, долiлиць, застиг у безмовнiй  молитвi
перед розп'яттям, що висiло на стiнi.
   Навколо було тихо, тiльки страшнi удари грому  стрясали  час  вiд  часу
стiни монастиря. Мельхiседек не пiдводився, не чутно  було  нi  слова,  нi
стогону, здавалося, в келiП не було жодноП душi, тiльки  блискавка,  часом
прорiзуючи  густий  морок,  освiтлювала  на  мить  постать   архiмандрита,
простягнуту  ницьма  перед  розп'яттям.  Хвилина  спливала   за   хвилиною
повiльно, лiниво...
   Минула година. Мельхiседек нарештi з зусиллям пiдвiвся з пiдлоги, витер
пiт, що виступив на обличчi, й знову сiв у крiсло.
   - Терпiти, терпiти й прощати, - прошепотiв вiн сам собi, - й не ставати
проти зла? А якщо це зло загрожуК поглинути цiлий край? ЗагрожуК поглинути
й розтлити душi тисяч i тисяч людей? Якщо це зло здiймаК руку й на святиню
святинь, невже ж i тодi терпiти? Нi-нi, терпiти таке зло - согрiшити перед
господом. Чи не озброПлися ж сини первосвященика Маккавея на захист  храму
господнього?  Чи  не  поховав  же  Самсон  пiд  руПнами  храму  ненависних
фiлiстимлян? Чи не вигнав же сам Христос гендлярiв iз храму?
   Мельхiседек пiдвiвся з свого крiсла  й  знову  схвильовано  заходив  по
келiП.
   -  Усе  в  цьому  паперi,  каже  вiн!  -  вихопилось  нарештi  в   отця
архiмандрита, й, стиснувши голову руками, вiн притулився чолом до вiконноП
шибки.
   Гроза минала; здаля ще  докочувалося  глухе  гуркотiння  грому,  але  в
природi все вже заспокоПлось; чути було,  як  тихо  падали  з  обважнiлого
листя краплi дощу.
   . - "Хто любить мене, душу свою погубить..." - прошепотiв  ледве  чутно
Мельхiседек i знову почав ходити по келiП.
   Болiсна, глибока боротьба розривала його душу.
   - Нi, нi... нащо обман?..  Нащо  КзуПтство?  Правди,  правди?  Чи  буде
успiх? Чи пощастить? Чи виконають обiцяне? Чи не буде остання година гiрша
за першу? О господи, помiчник i покровитель мiй! Навiщо поставив  ти  мене
вершити долю людей? - знов вихопилось у нього.
   Довго ходив так архiмандрит по келiП, то зупиняючись, стиснувши  голову
руками, то падаючи перед розп'яттям на колiна й болiсно ламаючи руки.
   - Але хай буде над усiма нами воля твоя! - промовив вiн нарештi твердим
голосом, зупиняючись перед розп'яттям. -  Хто  боПться  вiтру  -  тому  не
сiяти, i хто дивиться на хмари - тому не жати.
   Молодий служка, що спав поруч з келiКю Мельхiседека, чув  цiлу  нiч  за
стiною кроки архiмандрита.
   Коли на сходi зажеврiла  рожева,  ясна  зiрниця  й  просвiтлiла  висока
глибiнь неба, Мельхiседек покликав служку й звелiв  йому  сповiстити  отця
Антонiя, шоб той якнайшвидше прийшов до нього.
   Отець Антонiй ввiйшов до келiП архiмандрита й  мимохiть  вiдсахнувся  -
так постарiв i змiнився за цю нiч iгумен.
   - Сину мiй, - звернувся Мельхiседек до Антонiя,- чи К  в  нашiй  аптецi
золоте чорнило?
   - Њ, превелебний отче, - жваво вiдповiв Антонiй.
   - Так... Доведеться менi скомпонувати один  папiр,  але  сiК  потiм!  -
рiзке урвав iгумен i додав: - Сьогоднi виПжджаю.
   - Ти, превелебний отче? Куди?
   - У Варшаву!
   - Владико, - жахнувся Антонiй, мимохiть подавшись уперед.
   - Я - пастир ваш, менi належить за всiх терпiти й вiдповiдати.  Але  не
на те покликав я тебе. Я виПжджаю й не маю  зайвого  часу.  -  Мельхiседек
зупинився на мить i потiм  провадив  далi  дещо  збентежено:  -  Полковник
говорив учора про грамоту  царську...  ти  чув  усе...  Сьогоднi  вночi  я
пригадав, що коли був у Петербурзi, то справдi одержав вiд монархинi якусь
грамоту... Писано було в тiй грамотi,  що  монархиня  всiх  нас  пiд  свiй
захист приймаК i обiцяК допомогти нам проти ляхiв.
   З напруженою увагою прислухався Антонiй до слiв  Мельхiседека,  обличчя
його вiд хвилювання почервонiло, а очi так i вп'ялися в iгумена.
   - Але, - провадив Мельхiседек, - я не маю часу  вiдшукати  ПП,  а  тому
залишаю тобi ключi вiд цiКП потайноП скриньки: знайди ту грамоту i  вiддай
ПП пановi полковниковi. Ти зрозумiв мене? - I Мельхiседек пильно подивився
в очi АнтонiКвi.
   - Зрозумiв, превелебний отче, - скрикнув Антонiй у поривi неприхованого
захвату. - Будь спокiйний, усе виконаю!
   Захоплений вигук Антонiя примусив Мельхiседека здригнутися й  змiнитись
на виду.
   - Стривай! - промовив вiн швидко й, пiдвiвшись  з  мiсця,  пiдiйшов  до
Антонiя i взяв його за руку. - Чи розумiКш ти,  -  заговорив  вiн  поволi,
впиваючись у нього очима й мiцно стискаючи його руку в своПй  руцi,  -  чи
розумiКш ти, що викличе сей папiр? Чи розумiКш ти, на  який  шлях  штовхне
вiн усiх? Чи розумiКш ти, що з того шляху не буде  вже  повороту,  що  вся
доля вiтчизни залежатиме вiд цього паперу... тiльки вiд нього?
   - Розумiю,  -  прошепотiв  Антонiй,  опускаючи  очi  перед  пронизливим
поглядом Мельхiседека.
   -  Присягнися  ж  менi  богом  всемогутнiм,  -  Мельхiседек  пiднiс  до
розп'яття руку, i голос його  залунав  урочисто  й  суворо.  -  Присягнися
спасiнням душi своКП, присягнись стражданнями розп'ятого  за  нас,  що  ти
вiддаси полковниковi сей папiр лише тодi, як воiстину вдарить наша остання
година!
   - Присягаюсь! - прошепотiв Антонiй, стаючи перед розп'яттям на колiна.
   - Хай же буде над нами воля твоя! - мовив наприкiнцi тремтячим  голосом
Мельхiседек.
   Вийшовши з келiП iгумена, Залiзняк узяв Найду за  руку  й,  придержавши
його, промовив тихо:
   - Пора! Завтра треба вирiшити,  кому  податися  на  Запорожжя,  а  кому
лишитись тут... Буду завтра... Зараз треба до своПх...
   Залiзняк випустив руку Найди й поспiшив прилучитися до ченцiв, що пiшли
вперед...
   Найда уповiльнив ходу, щоб дати час товаришам одiйти, i попростував  до
своКП келiП: йому хотiлося зостатися самому, i будь-яке товариство, навiть
найближчих друзiв, було в  цю  хвилину  небажане  для  нього.  Груди  його
розпирало непогамовне хвилювання...
   Уся ненависть до ляхiв, уся палка любов до батькiвщини, вся  вiдданiсть
вiрi батькiв, уся гордiсть  козацька  спалахнули  в  його  серцi  яскравим
полум'ям, коли вiн  почув  звiстку,  привезену  гiнцем.  Тепер  вiн  горiв
бажанням будь-що врятувати вiтчизну, поставити все на карту, але добути Пй
волю. Залiзняковi слова наелектризували його ще бiльше.
   Завтра маК вирiшитися все...  треба  спiшити...  А  втiм,  Залiзняк  не
дрiмав:  УкраПна  вже  вся  напоготовi,  жде  тiльки  гасла...  Але  треба
передусiм заручитися пiдтримкою РосiП, послати когось таКмно...  та  й  до
iнших сусiдiв вдатися не завадить... Австрiяк... Пруссак...  скрiзь  треба
кинутись: усi зазiхають на труп староП Польщi...  треба  все  обмiркувати,
все зважити... Запорожцi, гайдамаки...  так,  а  маса  селянства  -  i  не
озброКна, i не навчена... Добре, якщо допоможе Росiя,  а  коли  доведеться
дiяти лише своПми силами та з голими руками?.. Ех,  якби  можливiсть  була
найняти союзникiв... Прикупити зброП, вiйськового припасу!..
   Пойнятий такими думками, Найда повернувся до своКП келiП й,  узявши  на
засув дверi, пiдiйшов до вiкна.
   Гроза ще лютувала, але Найда одчинив навстiж вiкно - його  схвильованiй
душi була близька ця бурхлива стихiя. Припавши обличчям до  залiзних  грат
вiкна, вiн почав жадiбно  вдихати  свiже  повiтря.  Блискавки  прорiзували
темряву, що оповила землю, грiм раз у раз потрясав склепiння неба, а  душа
Найди все росла й росла, розправляючи своП могутнi крила  пiд  звуки  цiКП
страшноП грози...
   З пiвгодини отак простояв Найда коло вiкна, не бачачи  нiчого  навколо,
прислухаючись тiльки до тiКП пречудовоП гармонiП, що росла  в  його  душi,
коли нараз, зробивши  необережний  рух,  вiн  штовхнув  стола  й  мало  не
перекинув його. Iз столу впало щось важке.  Вiн  нахилився  й  намацав  на
пiдлозi велику проскуру. Ця знахiдка надзвичайно здивувала Найду.
   Роздивляючись i перевертаючи в руках так дивно знайдену проскуру, Найда
раптом помiтив, що знизу на нiй було щось написано великими  слов'янськими
лiтерами.
   Пiдiйшовши ближче до лампади, що жеврiла бiля iкони, вiн прочитав:
   -  "О  здравiП  раба  божого  Iвана  Найди,   гетьмана   правобережного
украПнського".
   Слова цi, вимовленi вголос, примусили Найду здригнутися всiм тiлом. Вiн
iз жахом оглянувся, неначе це промовив  не  вiн,  а  хтось  iнший,  але  в
кiмнатi не було нiкого.
   Не довiряючи своКму слуховi й своКму  зоровi,  вiн  ще  раз  глянув  на
проскуру й знову прочитав:
   -  "О  здравiП  раба  божого  Iвана  Найди,   гетьмана   правобережного
украПнського".
   Моторошне почуття охопило Найду.
   Що це: глум чи фатальне пророцтво? Хто поклав  йому  цю  проскуру,  хто
зробив цей страшний напис? Хто  цей  незримий  супутник,  що  скрiзь  його
супроводжуК, куди б не кидала його доля?
   Приголомшений, нерухомо стояв  Найда  посеред  кiмнати,  а  нерозв'язнi
питання вихором проносились в його головi. Непомiтно для самого  себе  вiн
вiдкусив добрий кусень проскури, вiдчувши голод.
   Проскура була черства, та молодi зуби ченця легко ПП дрибушили.
   Нараз Найда вiдчув у ротi щось неПстiвне...
   Здивований i вражений, вiн поквапне витяг з рота м'якушку й  помiтив  у
нiй клаптик паперу.
   Тремтячими вiд хвилювання руками пiднiс вiн його до лампадки;  папiрець
був списаний дрiбними лiтерами, частина слiв добре збереглася, в iнших  же
мiсцях, од слини, чорнило розпливлося, на паперi лишилися тiльки плями.
   Найда напружив зiр  i  прочитав  уцiлiлi  на  паперi  слова:  "скарб...
червi... та рiзних кош... в потайному... кому належить  визволити...  тому
вiдкриваю  таКмницю  сю...  я  цiле  життя...   вiтчизнi   Нашiй...   шлях
таКмний..."
   Найда похитнувся i ухопився за стiну, щоб не впасти.
   "Що це? Сон? Маячня?.. Чи я збожеволiв? Хтось показуК  менi  на  скарб?
Так, скарб, - це слово стояло на папiрцi  виразно  й  чiтко.  Чи  диво  це
господнК? Чи злий якийсь жарт? Нi, нi! Хто б  так  жартував?  Навiщо?  Для
чого?"
   Найда знову пробiг очима по клаптику папiрця.
   "Нi-нi, це не може бути жарт, це якийсь невiдомий доброчинець, що  цiле
життя збирав шеляг до шеляга на користь вiтчизнi, передаК йому свiй скарб.
Як розшукати його?"
   Найда знову пiднiс до очей порваний клаптик паперу.
   -  "Шлях  таКмний",  -  прочитав  вiн  останнi  слова,  далi   папiрець
обривався.
   Здушений крик вирвався з грудей Найди:
   "Що ж це? Невже я з'Пв решту записки?"
   Вiд цiКП думки холод пробiг поза спиною в Найди.
   Вiн почав пильно роздивлятися папiрець,  i  йому  вiдлягло  вiд  серця.
Смужка паперу, що зосталася з одного боку, була досить довга - отже,  весь
папiрець був чималий, а тому вiн не мiг проковтнути його непомiтно: певно,
клаптик лишився десь у проскурцi.
   "А що, коли чорнило на ньому зблякло вiд жару? А що, коли я  проковтнув
найважливiшу частину?.."
   Та Найда недовго розмiрковував: хутко зняв  вiн  з  ланцюжка  лампадку,
поставив ПП на столi  й,  присiвши  до  неП,  почав  обережно  розламувати
проскуру.
   Проскура добре вже таки зачерствiла, а тому треба було  докласти  деяке
зусилля, щоб розломити ПП обережно.
   Найда вiдломив один шматочок, у ньому не було  нiчого,  другий  -  теж,
третiй - i радiсний крик вирвався з його грудей: iз  середини  вiдламаного
шматочка стирчав рiжок папiрця.
   Обережно витяг Найда цей клаптик, розгорнув його, приклав до того, який
вже був у  нього,  й  побачив,  що  новий  клаптик  прийшовся  до  першого
якнайкраще.
   Тепер можна було прочитати таке:  "...жий  козак  запорозький..."  Далi
чорнило зовсiм зблякло, а ще далi стояло слово "скарб".
   "Закопав скарб!" - пiдставив у думцi Найда й почав розбирати далi.
   "Грошi, аби постаткувати доро... зiбрав я червiнцiв два..."
   Тут стояла теж замiсть слова блiда чорнильна пляма.
   "Чого ж два? Два казани? Два мiшки? Два барила? -  промайнула  думка  в
Найди. Не затримуючись на цьому, вiн побiг очима далi. - "...кий дiамантiв
та рiзних кош... i все се за..."
   "Закопав,  -  пiдставив  Найда,  -   в   потайному...   кому   належить
визволити... тому  вiдкриваю  таКмницю  сю...  я  цiле  життя...  вiтчизнi
нашiй... шлях таКмний..."
   Хоч тепер уже було  цiлком  ясно,  що  в  записцi  йдеться  про  якийсь
величезний скарб, схований запорозьким козаком, але де його закопано, куди
податися шукати його, було, як i ранiше, невiдомо.
   Записка кiнчалась тими ж словами: "шлях таКмний".
   А втiм, цi клаптики становили,  як  видно,  незначну  частину  записки,
запеченоП в проскурi: треба було передусiм зiбрати всi iншi ПП частини.
   Задихаючись од нетерпiння, кинувся Найда розламувати й решту  проскури,
обережно виймаючи з неП клаптики паперу. Уже вся проскура була  розламана,
i йому лишалося тiльки скласти свою мозаПку, як  зненацька  сильний  порив
вiтру дмухнув у вiкно, змiв iз столу  на  пiдлогу  всi  клаптi  й  загасив
лампадку.
   Розпачливий зойк вирвався з грудей Найди, вiн насилу  зачинив  вiкно  й
заходився збирати розвiянi клаптики паперу, але в темрявi нiчого не бачив.
Тодi вiн кинувся в сусiдню келiю по свiтло, не забувши при цьому  замкнути
за собою дверi.
   Повернувшись iз свiчкою, Найда насамперед глянув на пiдлогу й полегшено
зiтхнув - клаптики паперу лежали тут, розкиданi вiтром.
   Найда  старанно  замкнув  дверi,  запнув  вiкно,  засвiтив  лампадку  й
поставив ПП коло iкон. Воскову свiчку вiн прилiпив до  столу  й,  зiбравши
всi клаптi, сiв Пх складати.
   Чималенько довелося йому поморочитися, поки всi клаптi  було  складено.
Та, закiнчивши цю роботу, вiн iз жахом помiтив,  що  в  кiнцi  записки  не
вистачало трьох маленьких клаптикiв i самий кiнець був одiрваний.
   Притиснувши складенi клаптики товстою бiблiКю, щоб вони часом знову  не
розлетiлися, Найда кинувся шукати тi, яких бракувало. Вiн  перевернув  усю
келiю,  поодсовував  усi  своП  простенькi  меблi,   перетрусив   постiль,
обдивився кожну шпаринку, але папiрцiв не було нiде...
   - Куди вони могли подiтися? Невже Пх занесло вiтром?
   Лоб Найди вкрився холодним потом... У тих  загублених  клаптиках  було,
певно, головне.
   В одчаП кинувся вiн надвiр, сподiваючись хоч там  знайти  тi  клаптики,
але вiдразу ж зрозумiв, що сподiванка ця безглузда... Дощ лив, як з ринви,
i коли б навiть занесенi вiтром папiрцi й лежали тут, то вода б за цей час
зовсiм позмивала чорнило...  Та  навiть  i  змитих  папiрцiв  нiчого  було
шукати, бо потоки води, що бiгли по двору, мусили б уже давно  понести  Пх
за собою.
   Чи вiн iз'Пв клаптики, яких бракувало, чи Пх занiс  вiтер  -  однаково:
треба було примиритися з фактом - так чи iнакше, вони загинули.
   Не марнуючи часу на даремне бiдкання, Найда повернувся  в  свою  келiю.
Через те, що загубленi клаптики нiяк не можна було розшукати, вiн  вирiшив
спробувати вiдтворити змiст записки по тих уривках, якi лишилися.
   Взявши товстий аркуш паперу. Найда тонко намазав його медом  i  наклеПв
на нього пiдiбранi клаптики. Тепер записка набрала такого вигляду:
   "Року  божого  вiд  народження  панського  1750  я,  раб  божий,  козак
запорозький... скарб... Цiле життя своК  збирав  грошi,  аби  постаткувати
дорогiй вiтчизнi моПй, зiбрав  я  червiнцiв  два...  битих  талярiв  казан
великий, дiамантiв та рiзних коштовних речей казан малий... i все се за...
у потайному мiсцi... Тому, кому належить визволити  край  наш  з  лядськоП
неволi, тому вiдкриваю таКмницю сю, хай обряще вiн усе  те,  що  збирав  я
цiле життя, i хай добуде за його допомогою волю вiтчизнi нашiй.  На  нього
надiюсь: перст божий вказуК на нього - шлях таКмний... вiд... гарду доПдеш
до рiчки С... в тому мiсцi, де впадаК в неП рiчка... звана, поверни коня й
поПдеш лiвим берегом угору проти течiП. Наступного дня надвечiр побачиш на
лiвому березi рiчки високу кручу, а на вершинi ПП  великий  сiрий  камiнь,
подiбний до голови вепра. Вийди на кручу, сядь  на  той  камiнь,  нiби  на
праве вухо, й побачиш... а... розчахнутий дуб,  одну  по...  блискавка,  а
друга... похилившись... пройди пiд... роною,  спинися  пiд...  звiдти  сто
крокiв уперед там пi...  пiвсписа...  камiнь...  на  тому  мiсцi...  ра  й
Павла... сонця сiмдесят три кроки, там по..."
   Тут  рiжок  записки  був  одiрваний,   на   цьому   клаптику   вона   й
закiнчувалась. Найда взявся до роботи.
   Перша частина записки збереглася  цiлком,  за  винятком  кiлькох  слiв,
котрi вiн пiдставив  без  будь-яких  труднощiв.  Перше  змите  слово,  без
сумнiву, було "закопав", тим паче, що в iншому мiсцi пiсля  слiв:  "I  все
се" - стояв початок слова "за...", а далi розмазана пляма. Найда пiдставив
i сюди слово "закопав" i прочитав: "i все се закопав у  потайному  мiсцi".
Тiльки над рядком: "зiбрав я червiнцiв два... битих талярiв казан великий,
дiамантiв  та  iнших  коштовних  речей  казан  малий"  -  довелося   трохи
задуматися.
   - Чого два? Два барила, два казани, два мiшки?
   А втiм, це не мало особливого значення, та  оскiльки  далi  згадувалося
слово "казан", Найда пiдставив його сюди i прочитав:
   "Червiнцiв два казани, битих талярiв казан великий, дiамантiв та рiзних
коштовних речей казан малий".
   Це була величезна сума, i свiдомiсть того, що вiн може стати  володарем
всього цього, розпалила ще дужче бажання Найди вiдновити  втрачений  змiст
записки.
   Далi йшло таке неясне мiсце: "вiд ...гарду доПдеш до рiчки С... в  тому
мiсцi де впадаК в неП рiчка... звана". Тут знову було двi плями.
   Для будь-кого iншого було б вельми нелегко на основi  таких  невиразних
даних визначити дорогу, якою слiд Пхати, але для  Найди  це  було  справою
кiлькох хвилин. Вiн знав напам'ять назви всiх  малих  i  великих  рiчок  у
запорозькому степу, розташування мiст, мiстечок, селищ  i  навiть  окремих
хуторiв.
   Перебравши все це в пам'ятi, Найда досить легко вiдновив  назву  рiчки,
вiд якоП збереглась лише початкова лiтера "С".
   "До  рiчки  Саксаганки",-  прочитав  вiн.  Пiдставленi   лiтери   якраз
заповнили розмите мiсце.
   Тепер уже зовсiм легко було вiдкрити назву гарду, i Найда  без  усякого
вагання вписав слово: "Незаймалiвського".
   Таким чином, уся перша  частина  записки  була  вiдтворена:  Залишалася
друга, неясна, заплутана.
   Поволi, слово по слову, читав Найда неяснi мiсця: "Вийди на кручу, сядь
на той камiнь, нiби на праве вухо, й побачиш", - далi йшов пропуск.
   - Що ж побачиш там? - спитав себе Найда. Пiсля пропуску  стояла  лiтера
"а", потiм знову пропуск i "розчахнутий дуб".
   "А" сполучало цi два речення. "Побачиш  щось,  а  в  тому,  що  ти  там
побачиш, К й отой розчахнутий дуб". Але що це може бути?
   "Побачиш гору, а на нiй розчахнутий дуб"? - пiдставив  у  думцi  Найда,
але зараз же вiдкинув цю гадку. Якби та гора була вища  за  кручу,  то  не
можна було б побачити з кручi дуба, що росте на тiй горi, а якби вона була
нижча, то дуб було б так само видно й з рiвного мiсця, як  i  з  кручi.  У
всякому разi, в записцi мало б бути сказано так: побачиш  гору,  вийди  на
неП, й там росте дуб. Тодi, може, "яр"? Це коротеньке слово теж  пiдходило
до змитого мiсця, що лишилося на паперi.
   - Побачиш яр, а в тому яру розчахнутого дуба, - голосно промовив  Найда
й зараз же вiдкинув цю думку.
   Хто б же закопував скарб у яру? Адже щовесни дощi розмивають яр  водою;
крiм того, й дуби не ростуть на низинi.
   Що ж це можна було побачити з тiКП кручi? Лiс, гай?
   Цi коротенькi слова також пiдходили до пропущених мiсць. Але  навiщо  ж
треба було видиратися на кручу й на камiнь, щоб побачити гай?  Гай  же  не
голка, i в степу його можна побачити за  десяток  верст.  Чому  ж  виникла
потреба в автора таКмничоП записки так точно вказувати  мiсце,  з  котрого
треба було дивитися на той гай?
   Найда  на  мить  задумався,  та  ось  обличчя  його   спалахнуло,   очi
загорiлися, i вiн кинувся до столу.
   - Чому? - мало не скрикнув вiн уголос. - Та тому, що  йому  треба  було
точно вказати напрямок, в якому слiд шукати того дуба, тому  додано  ще  й
ознаку: дуб розчахнутий. Так, так!  Якби  той  дуб  був  тiльки  один,  то
вказувати так докладно його мiсце не було б потреби, а через  те,  що  вiн
рiс у гаю, то авторовi записки й треба  було  точно  вказати  напрямок,  у
якому шукати дуба i як вiн виглядаК! Так, так, iнакше не могло й бути!
   Найда вписав потрiбнi слова й прочитав уголос:
   - "Побачиш гай, а в тому гаю розчахнутий дуб".
   Очевидно, так i було в записцi.
   Нестримна радiсть охопила Найду, i, пiдiгрiтий першим успiхом, вiн  iще
з бiльшим запалом узявся розгадувати змiст таКмничоП записки.
   Далi йшла фраза: "Одну по... блискавка, а друга р... похилившись".
   Розкрити змiст цiКП фрази було не важко.
   Що могла зробити блискавка з дубом? Звичайно, спалити  або  розбити.  В
даному випадку тiльки  розбити,  бо  одна,  розбита  блискавкою,  половина
протиставилася другiй.  Та  й  на  спалене  дерево  не  мiг  би  вказувати
таКмничий хазяПн  скарбу,  бо  таке  дерево  мусило  б  скоро  всохнути  й
загинути. Отже, одну половину його розбила блискавка, а  друга...  Далi  в
записцi йшло пропущене слово. Що ж  робить  вона,  похилившись...  стоПть,
лежить?! Нi! Яке ж тут маК бути слово? На що воно мусить  указувати?  Коли
про  одну  половину  сказано,   що   ПП   розбила   блискавка,   а   друга
протиставляКться Пй - виходить, вона здорова, не всохла, вона росте...
   - Авжеж, якраз саме росте! - радiсно скрикнув Найда,  знайшовши  слово,
котре шукав. - Одну розбила  блискавка,  а  друга  росте,  похилившись  до
землi. - Ще один крок до розкриття змiсту записки було зроблено. Слово  по
слову почав розбирати Найда далi.
   - "Прой