мо бентежити свiй дух сумнiвом,  братiК,  кольми  паче  в  днi
радостi, в днi посланого нам богом торжества! Дай, брате, послання  нашого
архiпастиря, я покладу його в скарбничку.
   Низько вклонившись. Найда передав архiмандритовi великий аркуш  паперу,
списаний  в'яззю,  iз  словотитлами   й   iншими   надрядковими   знаками.
Мельхiседек розгорнув його, розiклав знову старанно й згорнув у рурку,  та
коли вiн почав легким постукуванням згортка об  ручку  крiсла  вирiвнювати
його краП,  з  рурочки  несподiвано  випав  невеликий  клаптик  паперу  й,
перевернувшись у повiтрi два-три рази, залетiв пiд лавку.
   - Щось випало! - стрепенувся Найда  й,  проворно  дiставши  з-пiд  лави
папiрця, подав його архiмандритовi.
   Мельхiседек узяв той клаптик; на ньому з одного боку було щось написано
латинськими лiтерами. Поволi пiднiс вiн до очей своПх записку й  довго  до
неП придивлявся, немов ледве розбираючи почерк  або  розгадуючи  таКмничий
змiст незрозумiлих слiв. Усi з живою цiкавiстю дивилися на архiпастиря,  а
обличчя його тим часом укривалося мертвотною блiдiстю.
   - Звiдки взявся папiрець сей? -  звернувся  нарештi  Мельхiседек  пiсля
довгоП мовчанки до Найди.
   - Не вiдаю, святий отче... Мабуть, був усерединi згортка. •  -  Але  ця
приписка не владики й не з Переяслава.
   - А що в нiй написано? - стурбовано спитав Њлпiдифор.
   - Смертний вирок менi вiд ляхiв. Усi перезирнулися й закам'янiли.
   - Заспокойтеся, братiК, це не вперше,  -  промовив  з  доброю  усмiшкою
Мельхiседек. - Тiльки ранiше  писали  з  прокляттями  й  лайкою,  а  тепер
коротко i врозум-ливо. Спасибi, хоч попереджають.
   - Але треба вжити всiх заходiв, - захвилювався Њлпiдифор.
   - В iм'я бога, в iм'я знедоленого люду, - палко вигукнув  Найда.  -  О,
якщо вони насмiляться, - смерть Пм!
   - Без пощади! - крикнув архiдиякон, i очi в нього налилися кров'ю.
   - Якщо я потрiбен, то господь захистить мене,  моП  друзi,  -  спокiйно
сказав iгумен, - а ця погроза не спинить мене на моКму шляху.  У  цей  час
хтось пiдiйшов до дверей келiП i промовив:
   - Господи, Iсусе Христе!
   - Помилуй нас! - вiдповiв Мельхiседек i додав тремтячим  голосом:  -  I
душу, i життя наше тобi вiддамо!
   На порозi з'явився молодий послушник i, пiдiйшовши  пiд  благословення,
сказав, що прибули виборнi вiд якоПсь громади з священиком i просять,  щоб
отець iгумен вийшов до них на пораду.
   - Поспiшiмо, братiК, до прибулих, - промовив Мельхiседек. - Ти,  Найдо,
пiдожди мене тим часом тут, щоб написати вiдповiдь преосвященному Кпископу
переяславському, а ти, Аркадiю, передай у трапезну, щоб потурбувалися  про
гостей... усе в руцi божiй! - закiнчив Мельхiседек  i  поквапно  вийшов  з
келiП.
   Найда зостався сам i  довго  ходив  схвильований  по  келiП;  вiд  його
швидкоП ходи погасла й почала чадiти лампада, що висiла бiля хреста низько
над аналоКм. Але Найда нiчого не помiчав, його охопила  тривога  за  життя
людини  великоП  душi,  Кдиного  захисника  вiтчизни,  що  стояв  на  краю
загибелi. В душi ченця закипала злiсть на ошалiлих у  своПй  лютi  звiрiв,
ладних пiдняти руку на все  дороге  для  нього,  заповiтне.  Перед  Найдою
постали  страшною,  кривавою  картиною  страхiття  панських  i  латинських
насильств, якi вiн бачив останнiм часом: серед обгорiлих  руПн  спотворенi
трупи, заплаканi дiти, кiстяки, що гойдалися на деревах...
   - Так, правду казала панна, тисячу разiв правду! - вирвалось у нього, i
вiн сiв у глибоке крiсло. Думки його мимохiть полинули до Печер, до Лаври,
до покоПв отця настоятеля, до КитаКва, i скрiзь  царювала  панна...  Образ
ПП, прекрасний, чарiвний, вабив його до себе неземною красою, палив серце,
спопеляв мозок, яснiв перед ним, як недосяжна, нездiйсненна  мрiя.  I  чим
дужче силкувався вiн одiгнати вiд себе  це  видiння,  тим  яскравiше  воно
випливало з iмли й полонило його цiлковито. Його знову охопила  невимовна,
гнiтюча туга, близька до слiпого вiдчаю.
   "Та невже ж не  виб'юся  я  з-пiд  влади  цих  чар  i  вони  до  могили
шматуватимуть мою душу? Божевiлля, божевiлля! Я, велетень, виявився  таким
кволим  перед  примарою!  Куди  тiкати?  На  Афон  хiба  що?  Покинути   i
батькiвщину, i всiх, кого любив, за кого страждав i  боровся!  Покинути...
Та хiба й там не оживуть вони й не  вiдгукнуться  в  кожному  ударi  серця
страшним болем? Ех, рясо! Не владна ти над цим! - Найда похилив  на  груди
голову; розбурханi почуття стали помалу-малу вгамовуватись i'переходити  в
елегiйнi. Пригадалося Найдi, з якою  радiстю,  з  якою  соромливою  ласкою
зустрiчала його завжди панна Дарина, i не хотiлося йому все це приписувати
тiльки ПП патрiотизмовi, прагненню вирвати його з монастиря для боротьби з
ворогом, за вiтчизну... Йому здавалось, що вiн мав право пiдозрювати в нiй
i iнше, нiжнiше почуття... О, та ласка,  та  усмiшка,  тi  очi  -  вони  й
занапастили його! Вони звели його з розуму! I от здогади цi i К смертельна
отрута. Хiба дочка вельможного пана, генерального обозного, може  подумати
про нього, як про рiвну собi людину? Ха-ха! Адже батько ПП сказав йому про
це й навiть пояснив, що i в казцi таке було б дурницею! А вiн, знаючи  вже
непереможну владу чарiвницi, ще слухав ПП i з захватом пив з ПП рук убивчу
отруту!.. Дурень, дурень! Коли вже втiк од неП пiд власяницю, то не  треба
було слухати ПП слiв, ловити ПП погляд... Не виходити навiть з келiП, коли
слiпа доля заносила ПП в монастир... О,  коли  б  випекти  ПП  з  пам'ятi,
вирвати з цього дурного серця!" - i Найда здушив до болю груди.
   У цей час до келiП долинув гамiр, що знявся на монастирському подвiр'П,
почувся стук молотка в браму, голоси й метушливi  накази.  Найда  поквапне
вийшов з келiП й попростував до брами -  в  неП  вже  в'Пжджала  запряжена
шестериком гнiдих коней простора колимага. Отець iгумен iз старшою братiКю
стояли на схiдцях монастирського ганку, зустрiчаючи  з  особливою  радiстю
новоприбулих гостей.
   Перша вискочила з колимаги висока,  струнка,  мов  тополя,  панночка  й
пiдбiгла пiд благословення до отця архiмандрита.
   - Панна Дарина! - мимохiть скрикнув Найда i завмер на мiсцi.
   Пiсля радiсних слiв привiту  i  перших  запитань  Мельхiседек  запросив
почесних гостей у трапезну; пан обозний i Дарина пiшли за ним.
   Дарина помiтила подив i хвилювання, що охопили  Найду  при  зустрiчi  з
нею, i серце ПП стислося так трепетно, так солодко, що вона вся спалахнула
вiд радостi й соромливо опустила очi. Коли ж панна  знову  оглянулася,  то
Найди вже не було; засмучена й схвильована, пiшла вона слiдом за батьком i
Мельхiседеком, не беручи участi  в  Пхнiй  розмовi:  думки  ПП  були  коло
суворого й мовчазного ченця.
   Хоч вона бачила його обличчя тiльки одну мить, та все ж таки  помiтила,
що Найда дуже схуд за цей час, а в очах його  з'явився  гострий,  затаКний
блиск.
   "Чому, побачивши мене, вiн так  змiнився  на  обличчi,  чому  зник,  не
сказавши  й  слова?"  -  думала  Дарина,  йдучи  за  батьком   прохолодним
монастирським коридором.
   Тим часом Мельхiседек увiв почесних гостей до  простороП  монастирськоП
трапезноП, де ченцi нашвидку вже готували щедрий почастунок.
   Гостi посiдали до столу.
   Дарина озирнулася, маючи таКмну надiю  побачити  Найду,  але  нi  серед
присутнiх за столом, нi серед послушникiв, якi прислужували  в  трапезнiй,
Найди не було.
   Крiм Мельхiседека, обозного й Дарини, за  столом  сидiли  ще  iКромонах
Њлпiдифор та iКродиякон Аркадiй.
   Очевидно,  до  трапези  були  запрошенi  тiльки  найпочеснiшi  мешканцi
монастиря.
   ЗаспокоПвшись на цiй думцi, Дарина почала терпляче ждати кiнця трапези,
сподiваючись зустрiти  Найду  якщо  не  в  церквi,  то  на  монастирському
подвiр'П.
   У трапезнiй було свiжо й прохолодно; крiзь  гратчастi  вiкна  заглядала
зелень розкiшного монастирського саду. Бiля iкон сяяли великi  лампади.  З
пахощами кипариса зливалася лiсова пречудова свiжiсть. Пiсля жаркого дня й
важкоП курноП дороги все це одразу ж навiяло  на  пана  обозного  приКмний
настрiй.
   - Ху, та й гарно ж у  вас,  преподобнi  отцi,  -  промовив  вiн,  важко
вiддихуючись i витираючи шовковою хусткою пiт з  лисини.  -  Тиша,  мир  i
благолiпнiсть.
   - Еге ж, -  вiдповiв  Мельхiседек,  -  охоронив  господь  серед  бур  i
напастей сей  захисток  i  притулок  благочесних,  а  скiльки  разiв  лютi
гонителi i на монастир сей, i на життя  моК  посягали.  Та  господь  почув
молитви нашi... Одначе покуштуй, вельможний пане, сього нашого  меду:  вiн
холодний - з льоду.
   Мельхiседек подав знак, i служка  наповнив  важкий  срiбний  келих,  що
стояв коло пана обозного.
   Мед був такий холодний, що на срiблi келиха навiть виступили росинки.
   Пан обозний надпив кiлька ковткiв i, поставивши келих на стiл,  сказав,
проводячи хусткою по вусах:
   - Та це ж липовець! Ге-ге, добрячий! Чи й у Печерах  К  такий!..  Ну  й
лiси в вас, угiддя... розкiш!.. - провадив вiн далi, вибираючи  з  тарiлки
жирнi куснi й запиваючи Пх медом.  -  Хлiб  скрiзь  уродив...  проПжджали,
милувались усiм... земля обiтована, як здавна прозвали ПП  ляхи...  Тiльки
от села занедбанi...
   - Так, - сумно зiтхнув  Мельхiседек.  -  Кругом  благодать  i  достаток
плодiв земних, а несть миру свiтовi; про часи  мирнi  повсякденно  господа
бога просимо.
   - I господь почув вашi молитви, - вiдповiв пан генеральний  обозний.  -
Чи вiдомо вам  про  ласкаву  iнтерцесiю  царицi?  Цариця  видала  ординанс
вельможному князевi вчинити у дворi польському як письмову, так i словесну
вимогу в такiй силi, щоб православним нi в якому  разi  нiяких  кривд  вiд
римлян i унiатiв не чинилося; також вона приймаК всiх одновiрцiв пiд  свiй
монарший захист... I король прихилився вухом до премудрих слiв монархинi й
видав уже декрет.
   - Сподобились почути й побачити його! - радiсно промовив Мельхiседек. -
Рачитель i брат во Христi архiКпископ Георгiй прислав нам одразу  ж  точнi
списки з Варшави й сповiстив iще, що його мосць королiвський  канцлер,  за
моПм  клопотанням,  писав  до  унiатського  Кпископа,  просячи   припинити
насильства й вимагаючи покарання винних... Такi ж листи написанi й  до  Пх
милостей князiв потентатiв.
   - Всюди декрет польський по церквах братiя наша народовi читаК, - додав
Њлпiдифор. - Радiсть велика й надiя всiх обуяли.
   - Люди скрiзь ожили, - палко пiдхопив iКродиякон Аркадiй, -  не  хочуть
слухатись нi двору панського, нi зверхностi унiатськоП!
   При останнiх словах отця Аркадiя пан обозний одсунув вiд  себе  тарiлку
й, пiднiсши догори палець, зауважив повчально:
   - Се даремно:  паче  всього  старайтеся,  преподобнi  отцi,  щоб  народ
слухняним був i бунти проти своПх властей, а також i кровопролиття не смiв
чинити.
   При  цих  словах  обозного  чорнi  брови  Аркадiя  нахмурились,  а   на
смаглявому обличчi Мельхiседека з'явився суворий вираз.
   - Хто каже про те, пане обозний, - мовив вiн, зiтхнувши. - Старалися ми
досi i в майбутнi часи домагатимемося свого права судом i  терпiнням.  Аз,
грiшний раб, почав уже de fundamentis справу про кривди...  ЗiгрiваКмо  ми
весь кревний люд словом надiП; та коли б  не  стало  в  нього  терпiння  i
повстав би на гнобителiв, то паки реку - i цар небесний не осудив би за це
народ свiй великомученицький.
   - Воiстину, народ православний украПнський у такiй тут тiснотi й  нуждi
перебуваК, яка була хiба що в  часи  апостольськi!  -  скорботно  зауважив
Њлпiдифор.
   - Вiрю i  знаю,  -  погодився  обозний.  -  Але  хай  не  дерзаК  народ
повставати на правителiв своПх: "Несть-бо влади, аще не вiд бога". Та й  у
розпач йому впадати нема чого, коли такi заходи  королiвським  двором  для
захисту вас вiд озлобителiв уживаються. Покладайтеся на протекцiю  царицi,
подавайте скарги й протести, спокус i погроз не бiйтеся, а народ  терпiння
й благочестя навчайте.
   - Трудимось, ясновельможний пане, в мiру сил своПх. Що не  день,  то  й
повертаються до благочестя стародавнi храми нашi.
   I Мельхiседек заговорив iз запалом про змiни, викликанi декретом короля
в усьому краП УкраПнському.
   Аркадiй  та  Њлпiдифор  жваво  пiдтримували  розповiдь  отця   iгумена.
Схвильовано слухала Дарина iгумена й намiсника,  не  вiдриваючи  очей  вiд
мужнiх облич воПнiв Христових.
   -  А  чи  не  знаКте  ви,  превелебний  отче,  -  звернулася  вона   до
Мельхiседека, коли вiн закiнчив свою  розповiдь,  -  як  стоПть  справа  в
жiночому Лебединському монастирi? Чи одвiз послушник Найда мого листа?
   - Одвiз, ясна панно, i словом умовляв, бо й  там  зчинилася  колотнеча.
Римляни й унiати в багатьох iще страх i сумнiви пробуджують: гомонять,  що
сейм не затвердить нiколи королiвського декрету.
   - Затвердить, у тому сумнiву не майте, - заперечив обозний. - Не  токмо
Росiя, а й iншi королiвськi двори гноблену православну церкву визнають.
   - О, безумству ляхiв немаК меж! - зiтхнув отець Њлпiдифор.
   - Та якщо вони опиратимуться в своКму безумствi,  тим  краще  буде  для
нас, - гаряче озвалася Дарина. - Тодi Росiя пошле своП вiйська  i  збройне
примусить ляхiв виконати всi нашi вимоги.
   - Те-ге-ге! - розсмiявся обозний. -  Гаряча  голiвка  в  тебе,  доню...
ЗбройноП Державам треба обережно поводитись iз зброКю...
   Розмова перейшла на iншi, менш цiкавi для Дарини теми, а тому думки  ПП
знову повернулися до Найди, i  вона  з  нетерпiнням  почала  чекати  кiнця
трапези.
   Але трапезi, здавалося, не буде кiнця. Ченцi  вирiшили  почастувати  на
славу вельможного гостя. Страви подавалися за стравами, меди, пиво, вина й
усiлякi присмаки з'являлися все в бiльшiй i бiльшiй кiлькостi.
   Та все ж таки Дарина дiждалась кiнця.
   Обважнiлий i пiдпилий пан обозний пiшов спочити перед вечернею.  Дарина
ж  вiдмовилася  вiдпочивати  й,  за  порадою  отця   iгумена,   вийшла   в
монастирський сад. В душi ПП таПлася надiя зустрiтися там  з  Найдою,  але
сподiванка виявилась марною. Найди не було нiде.
   Засмучена  й  трохи  ображена,  поволi  йшла  Дарина  дорiжкою  густого
фруктового саду, що прилягав до монастиря.
   В душi ПП почала розгорятися досада; самолюбство було уражене.
   "Вiн повинен був менi розказати хоч би про  Лебединський  монастир,  як
виконав моК доручення i в якому станi  знайшов  черничок...  Це  обов'язок
кожного посланця... Адже там, на хуторi, вiн так турбувався про мене,  так
просив не ризикувати життям у небезпечнiй дорозi... А тепер  наче  й  дiла
йому нiякого немаК нi до монастирiв, нi до вiтчизни!.. Чому?.."
   - Ох, цi настирливi думки дiймають, як мухи  в  спасiвку,  i  нiчим  не
вiдженеш Пх!
   Промовивши останню фразу вголос,  Дарина  боязко  оглянулась  навкруги,
нiби злякавшись, що хтось мiг пiдслухати ПП; але в саду було тихо й душно,
з жарким струменем повiтря долинали звiдкись пахощi меду й резеди. Дiвчина
повернула на вужчу стежку помiж широколистими яблунями й сiла на  дерновiй
лавi: попереду вiдкривалася вузенька прогалина, через яку пролягла глибока
долина, вся залита золотим, миготливим блиском.
   "Чому це мене так цiкавить кожен погляд його,  кожне  зiтхання  i  чому
менi прикро вiд його байдужостi? - думала  Дарина.  -  Невже  завжди  мене
засмучувало й тепер засмучуК тiльки те, що молодий лицар надiв чорну рясу?
Невже я тiльки через любов до багатостраждальноП вiтчизни прагну заглянути
в душу цього ченця, щоб вивiдати, яка панi чи дiвчина розбила його  життя?
Нi, тисячу разiв нi! - сама собi рiшуче мовила Дарина, пiдводячись на ноги
й стискуючи руками голову. У скронях в неП  стукало,  i  в  очах  миготiли
червонi iскри... - Лицемiрство й брехня. Ох, що  ж  цеi  Вир  якийсь...  i
берег тiкаК з-пiд нiг..."
   Вiд цiКП думки серце Дарини болiсно стислося, невимовне гостре  почуття
самотностi й туги охопило ПП. Побоюючись зустрiтися з ким-небудь стороннiм
у саду, вона подалася квапливо до монастирськоП  церкви,  тим  бiльше,  що
дзвiн уже кликав до вечернi.
   У церквi було  багато  прочан,  коли  Дарина  ввiйшла  туди;  незабаром
потяглися в храм довгою чорною низкою й ченцi.
   Вони зупинилися бiля протилежного криласа. Дарина глянула в той  бiк  i
вiдразу ж побачила Найду; очi Пхнi зустрiлися на  одну  тiльки  мить,  але
зразу ж Найда потупив погляд i так i не  обернувся  до  Дарини  до  самого
кiнця служби.
   Погано спала тiКП ночi панна i  вранцi  встала  сумна  й  збентежена...
Цiлий день провела вона  знову  в  монастирi,  але  Найда,  видно,  уникав
зустрiчi з нею, й Дарина була цьому рада: вона боялася.
   На третiй день, пiд час раннього  снiданку,  отець  Мельхiседек  сказав
своПм  почесним  гостям,  що  вiн  допiру  одержав   листа   вiд   iгуменi
Лебединського жiночого монастиря, котру знову  охопив  великий  страх,  бо
митрополит унiатський маК намiр за всяку цiну вирвати  в  неП  монастир  i
повернути його в унiатський. Митрополит спантеличуК усiх, кажучи, що  вiн,
Мельхiседек, поширюК тiльки неправдивi чутки про королiвськi  декрети,  що
король одхилив усi прохання схизматiв та iнтерцесiП iноземних  дворiв,  що
схизма всюди буде знищена, а тi, що доброхiть не приймуть зараз  же  унiП,
будуть жорстоко покаранi, i  от  деякi  з  черниць,  маловiрнi,  починають
вагатися, а якщо хоч одна з них  погодиться  прийняти  унiю,  то  монастир
загинув, бо митрополит оголосив усiм, що коли в монастирi хоч мала частина
братiП захоче перейти в унiю, то такий монастир переходить уже до  КпархiП
митрополита  унiатського,  а  тому  мати  iгуменя   просить   його,   отця
Мельхiседе-ка, прислати Пй автентичний  список  королiвського  декрету,  а
також когось iз вiрних статечних людей, щоб умовити й утримати маловiрних.
   - Я поПду, таточку, - промовила Дарина, звертаючись  до  батька.  -  Ви
обiцяли вiдпустити мене.
   - Обiцяв, але вирiшив, що тобi краще буде виПхати туди  з  КиКва;  твоК
слово мало Пм допоможе, а я попрошу  в  КиКвi  у  пана  губернатора  точне
пiдтвердження королiвськоП вiдповiдi царицi, та й з тобою пошлю козакiв  з
десяток-другий, а для охорони твоКП ще вiзьму в пана губернатора листи  до
знатних польських осiб.
   - О, сiК не пошкодить, не зважаючи нi на що, - погодився Мельхiседек. -
А я тим часом пошлю Пм сьогоднi автентичний список королiвського  декрету,
одвезе його наш чернець Найда. Краще за нього нiхто  не  зумiК  переконати
малодушних. Вiн став тепер моПм першим помiчником.
   Дарина зашарiлась.
   "Найду пошлють сьогоднi з монастиря, вони виПдуть до  КиКва,  i,  отже,
вона вже не побачиться з ним... можливо, нiколи... Нi!  Треба  побачитись,
треба поговорити".
   I нараз у неП мимохiть загорiлося бажання побачити Найду, повiдати йому
про все й попрощатися, хоч би й навiки...
   "А що, коли та, котра розбила його серце нездiйсненною мрiКю, як  казав
вiн, чи як Пй здавалося, що вiн казав, виявиться несподiвано..."
   Дарина тихо скрикнула.
   - Що з тобою, дитя моК? - сполошився обозний.
   - Щось ужалило... Мабуть, оса... - знiяковiло вiдповiла  Дарина,  хутко
обернувшись  до  вiкна,  i  потiм,  опанувавши  своК  хвилювання,  додала,
звертаючись до батька: - Я згодна, шановний батечку, виконати  вашу  волю,
але дозвольте менi в такому разi написати хоч листа до превелебноП  матерi
iгуменi й повiдомити ПП про мiй скорий приПзд.
   - Добре, доню! - погодився обозний.
   - То я пiду в свою келiю i приготую листа, а ви,  превелебний  панотче,
звелiть, коли ваша ласка, зайти до мене  тому  ченцевi,  я  передам  через
нього листа.
   При останньому словi Дарина знову  почервонiла,  але  уклiн  сховав  ПП
збентеження.
   - Усе виконаКмо, ясна панно, пiклувальнице  наша,  виконаКмо  все.  Ох,
господь благословив тебе, пане обозний, дочкою  й  призначив,  мабуть,  Пй
високу долю, - додав з ласкавою усмiшкою  iгумен,  благословляючи  Дарину,
яка схилилася перед ним.
   -  Авжеж,  -  вiдповiв  самовдоволено  обозний,  проводячи   рукою   по
гаптованих золотом грудях жупана. - Правда, дякую повсякчасно Всевишньому:
не соромно назвати  своКю,  i  розумом,  i  красою  видалася  серед  усiх,
задивляються на неП й сiятельнi  росiйськi  особи,  i  доля  Пй,  справдi,
судилася висока! - пан обозний багатозначно  всмiхнувся  й  поправив  свiй
короткий вус.
   Останнiх батькових слiв Дарина вже не чула; поквапною ходою вийшла вона
з трапезноП й подалася до призначеноП Пй келiП.
   Ввiйшовши в келiю, Дарина  причинила  дверi,  поклала  на  столi  аркуш
паперу, гусяче перо, поставила важкий каламар i присiла до столу.
   Минуло хвилин десять, але дiвчина й не доторкнулася до пера.
   "Що скаже вона ще Найдi? Навiщо  покликала  його  сюди?  Для  чого?"  -
роПлися в ПП головi бентежнi думки, а в серцi разом з  тим  росла  страшна
тривога; i жах, i надiя, i передчуття чогось невiдомого, що одним  помахом
ламаК життя, охопили ПП тремтячi груди.
   Та ось коло дверей келiП почулися кроки, i знайомий голос промовив:
   - Во iм'я отця, i сина, i святого духа!
   - Амiнь! - вiдповiла нетвердим голосом Дарина. - Ввiйди!
   Дверi вiдчинилися, в келiю зайшов Найда; ступивши  кiлька  крокiв,  вiн
низько, по-чернечому, вклонився дiвчинi й зупинився.
   Незважаючи на вдаваний  спокiй,  видно  було,  що  послушник  теж  дуже
схвильований.
   Дарина  пiдвелась,  хотiла  щось  сказати,  але,  глянувши  на   Найду,
збентежилась i змовкла.
   Запала нiякова мовчанка.
   - Ясновельможна панно, - промовив Найда, - отець  iгумен  посилаК  мене
сьогоднi в  Лебединський  монастир:  ти  хотiла  дати  й  вiд  себе  деякi
ординанси.
   - Так... хотiла, ось поки що лист! -  заговорила,  збиваючись,  Дарина,
опустивши очi на чистий аркуш паперу. - А потiм  з  КиКва  сама  приПду...
привезу Пм автентичнi декрети...  -  i  нараз,  урвавши  свою  мову,  вона
промовила схвильованим тоном, звiвши на Найду очi: - Скажи менi... ось уже
третiй день, як я живу у вашому монастирi... Чому ти нi разу  не  пiдiйшов
до мене?
   Це одверте запитання дiвчини збентежило Найду.
   - Справи... клопiт... - вiдповiв вiн ухильно.  -  Весь  час  прибувають
богомольцi.
   - Справи, клопiт! - з гiркотою мовила Дарина. - Справи твоП лишаться  з
тобою, а я поПду, i хто знаК, чи побачимося ще  коли!  Я  ж  i  так  ледве
умовила батька приПхати сюди.
   - То це ти умовила його? - жваво спитав Найда.
   - Я... Незважаючи на мир, вiн побоювався Пхати сюди,  Дарина  замовкла.
Найда мовчав теж...
   - Ти перейшов сюди одразу ж пiсля того, як бачився з владикою в нас  на
хуторi? - заговорила знову Дарина.
   - Так... А ти звiдки довiдалась про це?
   - Питала в Печерах. Ну, як тобi живеться тут?
   - Допомагаю  в  мiру  сил  своПх  отцевi  iгумену...  Џжджу  по  селах,
монастирях, пiдбадьорюю слабких, умовляю тих, що вiдпали...
   - I довго ти гадаКш залишатися тут?
   - До кiнця днiв моПх.
   - Як? То, виходить, незважаючи нi на що, ти не скинеш ряси? - скрикнула
Дарина.
   - Нащо? - мовив на це Найда. Дарина замовкла й опустила очi.
   - Тепер кругом мир i спокiй i моП сили не потрiбнi нiкому!  -  стримано
додав Найда.
   - Отже, ти задовольнився, що Росiя заступилася за одновiрцiв у  справах
церкви, й на тому заспокоПвся? А приниження пограбованих,  убогих,  що  Пх
мають за худобу, тебе не обходить?
   - Авжеж, панно! - глибоко зiтхнув Найда. - Стогони i  зойки  навколо...
Та хiба мало К  на  свiтi  горя,  перед  котрим  треба  смиритися.  Дарина
спалахнула.
   - Чому ти говориш зi мною так холодно, так вороже?  -  заговорила  вона
швидко й гаряче. - Чому ранiше ти говорив правдиво  й  сердечно?  Адже  ти
обманюКш мене!.. Ти не думаКш так, як кажеш. Якщо й гризе твоК серце якесь
таКмне сердечне горе, то невже не зосталося  в  тебе  жодного  правдивого,
ласкавого слова для мене?
   Найда мовчав.
   - Але якщо це правда! - з щирим смутком скрикнула Дарина. - Якщо ти так
змiнився, якщо в тебе серце для всього обросло мохом, то краще б менi було
й не зустрiчатися з тобою!
   Голос панни урвався, вона закрила обличчя руками й припала  головою  до
стiни.
   - Панно... панно...  -  схвильовано  промовив  Найда,  ступивши  кiлька
крокiв до неП. - Ти плачеш... Дарино... - додав вiн несмiливо.  Останнього
слова Дарина не чула.
   - Так, плачу, - заговорила вона уривчасто й рiзко, вiднiмаючи руки  вiд
очей i обертаючи до Найди обличчя. На вiях ПП ще блищали сльози,  але  очi
паленiли гнiвно й збуджено. - Плачу. Але  що  тобi  до  того,  преподобний
отче? Тобi байдуже i до мене, i до нещасноП вiтчизни! Iди ж бий поклони  й
радiй спасiнню своКП душi!
   - Панно, що ти говориш?
   - Те, що К! - запально  казала  Дарина.  -  Не  про  себе  турбуюсь  я:
вiтчизни доля рве менi душу, бо не бачу вже  нi  КдиноП  людини,  котра  б
могла ще врятувати ПП. Ти докоряв батьковi за те, що вiн  продав  волю  за
млини й хутори: твоя правда була. Але ти?  Ти  продав  порятунок  нещасноП
УкраПни за порятунок своКП душi! Невже ти можеш вiрити в цей мир? Чи знаКш
ти справжнi намiри держав? Нi, не знаКш, а я знаю, тому що батько  вже  не
раз прохоплювався словом про це. Досi  я  думала,  що  ти  ще  любиш  свою
батькiвщину, але бачу - помилилася я в тобi, смиренний отче.
   Останнi слова Дарина промовила голосом, сповненим зневаги.
   Обличчя Найди спалахнуло, немов од удару.
   - Нi, - перебив вiн Дарину, - ти не помилилась: перед тобою  стоПть  не
смиренний чернець, а Найда - гайдамацький отаман.
   Найда розправив плечi й гордо пiдвiв голову; вiд цього руху  вiн  став,
здавалося, ще вищий i могутнiший.
   - Ти не помилилася в менi, я зрозумiв усе  й  давно  вже  прочитав  мiж
рядками королiвських декретiв i милостивих iнтерцесiй те, про що ти  кажеш
менi зараз. I знай: як тiльки сейм одхилить нашi вимоги,  як  тiльки  ляхи
простягнуть знову руку на нашу вiру й наш народ, я скидаю рясу  й  скликаю
пiд свiй стяг козакiв, гайдамакiв i всiх, кому ще дорогий наш край.
   Радiсний крик вирвався в Дарини, обличчя ПП прояснилося;  вона  ступила
крок уперед i застигла на мiсцi, чекаючи якогось вирiшального  слова,  що,
здавалось, ось-ось мало зiрватися з уст ченця.
   - Вiдчай, ганебна слабкiсть i нещасне  кохання  привели  мене  сюди,  -
говорив далi Найда, - але я Пх поборов у собi, i вiдчай, i кохання.
   - Хiба та, котру ти кохаКш, померла? - несмiливо перебила його Дарина.
   - Нi, вона жива.
   - Не кохаК тебе?
   - Не смiК кохати, бо вища за мене своПм становищем, - при цих словах по
устах Найди майнула Пдка усмiшка. - Безмiрно вища за мене.
   - Вища за тебе! - палко мовила Дарина. - Та коли  б  вона  була  навiть
королевою, то не могла б стояти вище за рятiвника вiтчизни!
   - Рятiвника вiтчизни! - повторив з гiркою усмiшкою Найда. - Не  кожному
пощастить урятувати вiтчизну, хоча б вiн поклав за неП тисячу  разiв  своК
життя. Колись рятiвникiв вiтчизни ждали булава, й шана, та слава, а  тепер
Пх жде тiльки шибениця й паля.
   - Що таке шана, й булава, й слава! - палко мовила Дарина.  -  Той,  хто
загине за вiтчизну, стократ дорожчий  за  того,  хто  доживе  до  славного
кiнця. Для такого лицаря можна забути все на свiтi. За ним можна з радiстю
пiти всюди, навiть на шибеницю, на палю, на тиранськi муки й саму смерть.
   - Це говориш  ти,  вельможна  панно,  дочка  генерального  обозного?  -
скрикнув у свою чергу Найда, пiдходячи до Дарини.
   - Так, я, вельможна панна, - твердо вiдповiла Дарина, не одриваючи  вiд
Найди сяючих очей, - така ж сама козачка, як i ти. Там,.де йдеться про моК
серце, я не поступлюся нi перед ким...
   - I ти б вiддала його... - завмираючим голосом промовив  Найда.  I,  не
закiнчивши фрази, зупинив на Даринi палкий благальний погляд.
   - Я вiддам його тiльки тому, хто не пошкодуК життя заради  батькiвщини,
- твердо промовила Дарина, не одриваючи вiд Найди очей.
   У цей час коло дверей почулися кроки, хтось постукав i сказав голосно:
   - Брате Iоанне, владика кличе тебе негайно до себе.
   - Зараз буду, - вiдповiв Найда i взяв  Дарину  за  обидвi  руки.  Якусь
хвилину
   вiн дивився на  неП  сповненим  кохання  й  захвату  поглядом  i  потiм
промовив рочисто, стискуючи ПП руки в своПх руках. - Пам'ятай же,  Дарино,
що ти сказала менi.
   - Буду пам'ятати й ждатиму.



   XI

   Лiвий берег Днiстра, зокрема  мiж  Могилевом  i  Ямполем,  являК  собою
гiрський кряж, який то вiдступаК, то наближаКться до рiки. Цi вапняковi, з
гранiтними  брилами  гори  спускаються  до  Днiстра   страшними   кручами,
прямовисними скелями,  увiнчаними  подекуди  природними  бiйницями,  котрi
народ прозвав "чортовими пальцями". Вузька долина,  вiд  пiднiжжя  гiр  до
рiки, що подекуди губиться зовсiм, геть уся вкрита  виноградниками,  i  ПП
весела зелень контрастуК з похмурими урвищами, що пооранi, нiби зморшками,
блiдо-жовтими трiщинами. Бiля мiстечка Кам'янки лiвобережнi гори досягають
найбiльшоП височини  й  грiзно  насуваються  на  рiку  своПми  скелями  та
бескидами.
   Догоряв жаркий, задушливий день. Темно-червоний диск сонця опускався  й
тонув у рожевiй iмлi, що оповила безмежну широчiнь,  яка  ховалася  ще  за
крутим пiдйомом кам'яноП дороги. По дорозi,  гуркочучи  й  пiдскакуючи  на
камiннi, тяглася довга бричка, без буди, з накиданими в  задку  бебехами'.
Серед тих бебехiв стирчали, немов загрузли в  них,  двi  людськi  постатi:
голова чоловiка була прикрашена  знизу  рудою  бородою,  збитою  в  бруднi
ковтуни, а зверху прикрита оксамитною, посiрiлою вiд пилу ярмулкою,  з-пiд
якоП телiпалися мокрi, розкрученi, мов мачула, пейси.  Голова  жiнки  була
запнута й закутана хусткою. Бричку тягли добрi  конi,  але  далека  дорога
виснажила Пх зовсiм. Пара була припряжена до дишля самими шлеями  й  ледве
йшла ступою, спотикаючись i зупиняючись досить часто. Вiзник не звертав на
коней нiякоП уваги й, уткнувшись головою в подушку, дрiмав. Та  коли  конi
дiйшли  до  сторчуватого  каменя,  за  яким  одразу  обривалася  дорога  й
розверза-лося страшне провалля, вони  не  тiльки  зупинилися,  але  навiть
позадкували i цим рухом так трусонули бричку, що вiд  поштовху  у  вiзника
впала з рудоП голови ярмул-ка i весь вiн стрепенувся вiд переляку.
   - Ой, гевулт! - злякано крикнув Кврей i зашарпав вiжками.  Конi,  круто
повернувши назад, почали дертися на кам'яну  кручу,  ковзатись  i  битися;
бричка перехилилася.
   - Ферфал! -  закричала  стара  Кврейка,  скидаючи  з  голови  хустку  й
намагаючись зiскочити з брички.
   Вiд цього крику схопилася в бричцi й третя людина, що лежала в  довгому
передку. Це була молода й надзвичайно гарна дiвчина,  але  на  ПП  худому,
блiдому  личку  з  великими  чорними  очима  лежав   вiдбиток   нелюдських
страждань, немов смертельна  недуга  доПдала  ледве  розквiтлий  органiзм.
Молода Кврейка злякано озирнулась i почала теж кричати.
   -  Тпру!  Тпру!  Проклятi!  Щоб  ви  здохли!   -   заспокоював   вiзник
переполоханих коней,  насилу  вискочивши  з  брички.  -  А  ви,  мешiгене,
мовчiть! - повернувся вiн до жiнок. - Тiльки коней  лякаКте!  Ну,  Сара  -
дитина ще, Пй i бог простить, а тобi, Ривко, старiй дурепi, соромно.
   - Oй пане Гершку, випустiть iз брички, на  бога!  -  волала  Ривка,  не
звертаючи уваги на слова господаря.
   Так, це були нашi давнi знайомi, якi зникли безслiдно з МалоП  Лисянки.
Але Гершко не мiг одiйти вiд  коней;  вiн  тiльки  лаявся,  держав  Пх  за
вуздечку й намагався повернути на дорогу.  Жiнки  безпорадно  борсались  у
бричцi й злякано верещали. Нарештi Ривцi пощастило вискочити, але Сара  не
могла цього зробити, бо в неП були зв'язанi ноги.
   - Ой вей! На бога! Рятуйте! У  мене  зв'язанi  ноги...  Я  не  можу!  -
благала Сара, охоплена страхом, бо бричка щомитi могла перекинутися.
   - Вiзьми ось ножа! - крикнув Гершко.
   Ривка  пiдскочила  до  брички,  мерщiй  поперерiзувала   вiрьовки,   що
повпивалися в бiле тiло темно-червоними рубцями, й допомогла Сарi  вилiзти
з брички. Дiвчина була така квола, що стояти не могла i зараз же  сiла  на
кам'яному виступi.
   Довго прововтузився Гершко з кiньми, поки заспокоПв Пх, вивiв на шлях i
перепряг, бо бричка майже була перекинулася.
   - Заждiть мене тут, я огляну  спуск,  -  сказав  нарештi  вiн,  додавши
пошепки Ривцi: - Ти гляди, стара, за Сарою, - з ока не спускай!
   Та за Сарою нiчого було наглядати; вона, мов тiнь,  безсило  сидiла  на
каменi, i хiба що вiтер мiг пiдхопити ПП i понести в золотисту млу...
   Довго не повертався Гершко; вiн блукав десь поблизу, бо чути було лайку
то лiворуч, то праворуч. Та ось нарештi почувся  його  голос  по  той  бiк
навислоП скелi. Йому вiдгукнувся жiночий.
   - Другого спуску пуриц' не знайде; нашi конi до  нього  звикли  й  самi
спускаються, iх бiн аПд,  -  казала,  виходячи  з-за  скелi  й  розмахуючи
руками, не дуже стара, досить приКмна Кврейка, одягнута в лахмiття. - А ви
загальмуйте колесо й зведiть своП конi за вуздечку.
   - Що ж, нiчого не зробиш, доведеться скакати з  цiКП  кручi,  -  бурчав
Гершко, чухаючи потилицю.
   - Я можу провести  жiнок...  я  знаю  слiчну  стежку,  -  запропонувала
жебрачка своП послуги.
   - Хоч Пм допоможи, добра iзраПльтянко, - зiтхнув Гершко  й,  звiвши  до
неба очi, додав: - А Њгова заплатить тобi за добре дiло сторицею.
   - I заплатить Њгова через вас, шановний  мiй  пурице.  Я  жiнка  бiдна,
убога, живу тiльки милостинею й щедротами обранцiв божих...
   - Добре, гiт, тiльки проведи Пх!
   Њврейка низько вклонилася Ривцi й Сарi на знак  того,  що  вона  готова
служити Пм.
   Ривка встала, але Сара хоч i пiдвелася насилу, не могла рушити з мiсця.
Ривка
   з жебрачкою змушенi були взяти ПП попiд руки й повести, а правдивiше  -
майже
   понести з гори вниз.
   - Чого це вона в вас така хвора? - поцiкавилась жебрачка.
   - У дорозi захворiла... Лежала все... ну, ноги  й  попухли,  -  ухильно
вiдповiла Ривка.
   - Зо? БуваК, буваК... Ось у  нашому  мiстечку  моя  знайома  теж  довго
лежала: так у неП ноги, як ось i в панночки, аж посинiли!
   У цей час нашi подорожнi вийшли з-за скелi й пiшли понад  краКм  кручi.
Перед ними вiдкрився чудовий краКвид. Долина Днiстра  здавалася  глибокою,
прорiзаною ущелиною, на днi якоП вирувала й билася об скелi досить широка,
але вся вкрита каламутною пiною рiка. Протилежний берег був теж високий  i
горяний, але контури його лягали м'якими  лiнiями  й  кучерявилися  темною
зеленню лiсiв, що задивлялися в воду. З  височини,  на  якiй  стояли  нашi
подорожнi, було видно, що за смугою лiсiв розляглися смарагдовим оксамитом
ниви, по яких подекуди пробiгав свiтло-срiблястий полиск.
   - Ой мамо, як гарно тут i страшно! - скрикнула Ривка.
   - Чого страшно? - здивувалася жебрачка. - Тут, хвала боговi, спокiйно й
безпечно. Ми там, унизу, сидимо й  до  нас,  через  цей  кам'яний  мур,  -
показала вона рукою на високий,  прямовисний  кряж  лiвого  берега,  -  не
долiтаК нiякий шум, нiякий гвалт з гори й з iнших бокiв... Ми там  у  ямi,
як на тому свiтi. Хлопiв у мiстечку мало, ми майже всi своП... Ну, й тихо!
До нас докочуються чутки, нiбито на горi бунтують  хлопи  проти  панiв,  а
пани наче зiбрали конфедератiв i рiжуть хлопiв, палять  Пхнi  села,  а  де
запопадуть, то й наших грабують та вiшають... Такi  страхiття  розказують,
мов тi кари Кгипетськi, або як за  Гамана...  борони,  боже!  -  торохтiла
говiрка Кврейка, обережно ступаючи краКм урвища. - А до  нас  нiхто  й  не
заглядаК... В нас онде й дороги  путящоП  немаК.  Стрибай,  як  хочеш,  iз
скель!
   Слова Кврейки, "що в цiй  ямi  кiнець  свiту",  "що  сюди  нiхто  й  не
загляне", били в серце Сари ножами, вина з  тугою  озиралася  кругом  i  з
жахом  ступала  тремтячими  ногами,  неначе  кожен  крок  наближав  ПП  до
вiдкритоП могили... нi, не до могили, - вона б у могилу  пiшла  з  радiстю
вiд своПх катiв, вiд Пх нелюдських катувань,  -  а  ПП  ведуть  у  кам'яну
в'язницю, звiдки нiхто не визволить ПП,  звiдки  не  долинуть  до  дорогих
людей нi зойки ПП, нi останнiй крик нерiвноП боротьби.
   - Вус? Я не про тi страхи, - заговорила нарештi Ривка. - Вiд  хлопських
страхiв пуриц мiй втiк, i, правду кажучи, кращого мiсця, бiльш прихованого
немаК на цiлому свiтi! А я ось про що: про цi урвища, що й дна не видно, а
коли йдеш, то в головi наморочиться, у вухах  дзвенить  i  в  очах  зеленi
кола. Я ось про цi провалля...  Ну  що,  коли  зiрватися  тут,  кiсток  не
позбираКш!
   - Авжеж, не  позбираКш!  -  кивнула  головою  жебрачка.  -  ЦiКП  весни
зiрвався он з того мiсця, що перед нами, а може, й з своКП охоти стрибнув,
якийсь подорожнiй, - так до дна  не  долетiв:  розiрвало  його  об  гостре
камiння на шматки, i знайшли на днi тiльки шапку та цiпок...
   Сара здригнулась i на хвилину зупинилася.
   "А що, коли?.. I за мить усе щезне, всi страхiття, муки!" -  промайнула
в неП думка. Урвище було за п'ять ступнiв.
   - Ой вей! Замовкни! Не розказуй такого!  Оно  перелякала  ПП...  Та  не
встигла Ривка доказати, як  Сара,  зiбравши  останнi  сили,  рвонулася  й,
вислизнувши з рук сторопiлих супутниць, кинулася  до  прiрви.  Одчайдушний
крик завмер на устах жiнок; жах прикував Пх на мiсцi... Ривка  бачила,  як
Сара хитаючись наблизилась до страшного урвища й  кинулась  туди,  витягши
руки вперед... Стара скрикнула й затулила очi руками, та через секунду  ПП
штовхнула жебрачка:
   - Вона зачепилась, бiжимо!
   Коли Ривка вiдкрила очi, жебрачка вже була на краю прiрви й, напружуючи
всi сили, щось тягла.
   - Допоможiть! ВислизаК! - гукала вона, задихаючись.
   Ривка пiдбiгла до неП.
   Жебрачка держала в руках край СариноП  спiдницi  й  намагалася  вхопити
ноги дiвчини; мабуть, нещасна кинулась у  провалля,  не  добiгти  до  краю
урвища, - тiло ПП перевалилося, але падiння затримав  гострий  камiнь,  за
який зачепилася ПП спiдниця. А втiм, легка тканина рвалася,  й  непритомна
жертва, що висiла над прiрвою, ось-ось мала зiрватися вниз.
   Багато довелось докласти обом жiнкам зусиль, поки Пм пощастило  схопити
Сару за ноги й витягти на найближчий карниз.
   Але вона лежала  непритомна,  а  пiд  руками  не  було  води.  Жебрачка
порадила вiдтягти Сару подалi вiд урвища, на вiтер.
   У цей  час  до  них  пiдбiгла  кучерява  обiдрана  дiвчинка  з  чорними
виразистими очима.
   - Ой мамо! Ти мене покинула, я тебе скрiзь шукаю! -  кинулась  вона  до
жебрачки, скоса поглядаючи на Ривку, та коли погляд дiвчинки впав на Сару,
що лежала нерухомо, очi  ПП  заiскрилися  сльозою,  й  вона,  припавши  до
матерi, зашепотiла: - Ой мамулю! Це вона ПП задушила,  ця  вiдьма?  Ой  як
жаль! Тiкаймо, а що буде нам! Битимуть!
   - МоК золоте ябко, - обняла дiвчинку мати. - Вона не зовсiм  гешторбен,
вона тiльки знепритомнiла. Побiжи, Естерко, принеси нам  з  криницi  води,
там пiд каменем i коряк.
   Дiвчинка швиденько побiгла вниз, а стара заходилася знову терти руки  й
ноги нещаснiй Сарi. А втiм, до зомлiлоП, видно, поверталося життя. Обличчя
з синьо-червоного ставало блiдiше  й  блiдiше,  груди  починали  помiтнiше
здiйматися.
   - От покарав мене бог, що допустив найнятися в  Гершка,  -  скаржилась,
ламаючи в розпачi руки, Ривка. - I надало ж менi,  бодай  я  не  дiждалась
маци, за мiзернi копiйки найнятися до такого гаспида!  Пильнуй,  каже,  за
дiвкою, та й годi! Добре пильнуй! Не гойка ж я якась остання, щоб  у  мене
серця зовсiм не було!.. I зла я на неП, i жаль менi  дiвчини;  тиха  вона,
сумирна, води не скаламутить, а ПП, мов ту  вовчицю....  на  ланцюг  та  в
мiшок або пiд перини. Коли б одразу, а то...
   - Ой! Що ви, золота моя, - скрикнула жебрачка, сплеснувши руками. -  За
що ж таке Пй катування? Хто вона буде господаревi?
   - Дочка рiдна, ось хто! - не вгавала роздратована Ривка. - А за що  вiн
ПП мучить, достеменно й не знаю, силуК замiж за нелюба, а вiд  того,  кого
вона любить, далеко везе... тiльки, видно, любить вона такого,  що  хазяПн
мiй убив би ПП зразу, та когось боПться. При менi кричав Пй:  "Задушив  би
тебе, як гадюку, коли б не був зв'язаний словом".
   - Ой мамеле, тателе! Таке верзти на рiдну доню!
   - Кричати? Та вiн бив ПП батогом i вiжками... душив... Як вона ще  досi
не здохла, я й сама не знаю, присягаюся торою! Як задумав мiй хазяПн уночi
тiкати з Лисянки, то Сару зв'язав i вкинув у лантух, а на лантух поклав ще
двi перини й погнав степом коней, бездорiжжям, щоб збити погоню... Коли ми
од'Пхали миль зо три, тiльки тодi вiн скинув з Сари перини й витяг  ПП  на
вiтер... Така була бiла, як сорочка, а на  синiх  губах  темнiла  запечена
кров... насилу ми одволали... Далi вiн побоявся класти перини  на  Сару  й
держав ПП тiльки в лантусi iз зв'язаними руками й ногами... А на четвертий
день дозволив розв'язати Пй руки й iнодi сидiти... а ноги я розв'язала  Пй
оце тiльки зараз, - i Ривка на доказ своПх  слiв  вiдкрила  опухлi  Саринi
ноги.
   Жебрачка вжахнулася й завела жалiбним голосом:
   - Ой вей, вей! Сирiточка, нiкому заступитися...  Ох,  я,  безпритульна,
годуюся божою рукою, а щасливiша за неП, пишну...  I  хороша,  i  красуня,
антик... А як долi немаК, то й плач цiлий вiк... не дивно, що вона  шукала
собi смертi...
   - Це уже вдруге, - пояснила  Ривка.  -  Перший  раз  вона  хотiла  була
кинутись пiд лотоки, втопитись, так ПП вдержали. Ой, i катував же вiн  ПП,
вей мiр! Я боюсь йому й сказати тепер - замордуК...
   -  Навiщо  ж  виказувати  нещасну,  -  проговорила  зворушеним  голосом
жебрачка, немов благаючи спiвчуття в Ривки.  Та  Ривка  й  не  думала  про
спiвчуття, бо гнiв Гершка повернувся б у першу чергу проти неП самоП.
   У цей час повернулася дiвчинка з  корячком  свiжоП  води.  Вiд  кiлькох
ковткiв ПП Сара вiдразу опритомнiла. Вона розплющила  своП  великi  очi  й
обвела всiх безтямним поглядом. А потiм, пригадавши все, нараз  затремтiла
й поч