тапчан. II У просторому, але суворо чернечому помешканнi настоятеля Печорського монастиря сидiли вже за столом, у трапезнiм покоП, запрошенi гостi. Мурований двоповерховий будинок, де були архiмандритськi покоП, стояв осiбно праворуч вiд Лаври, вiн притулився на схилi гори, що спускалася до Днiпра крутими терасами, порослими виноградниками та квiтучими фруктовими деревами, i тонув у Пхнiх срiблисто-рожевих хвилях. Архiмандритська трапезна була невеликою кiмнатою з неймовiрно товстими стiнами, в котрих вузькi, заокругленi згори вiкна мали вигляд справжнiх бiйниць; стеля трапезноП була склепiнчаста, i з вершка ПП, де сходились кути, спускалася вниз люстра, або, точнiше сказати, панiкадило, весь схiдний куток покою займали iкони, в центрi Пх вирiзнявся великий образ Iсуса Христа в багряницi й терновому вiнку, а обабiч його висiли зображення преподобних подвижникiв Антонiя й Феодосiя Печорських. Перед образами в кутку свiтилися три лампадки, а попереду стояв, помiж двома ставниками з зеленими восковими свiчами, накритий чорним оксамитом аналой, взагалi весь цей куток нагадував невеликий iконостас. Вiкна в трапезнiй були вiдчиненi, в них заглядали розквiтлi гiлки вишень i груш, над якими роями гули й метушилися бджоли. В покою стояв важкий дух ладану, та аромат садiв, що лився в вiкна вкупi з ласкавим повiтрям, пом'якшував той дух до нiжних пахощiв. На почесному мiсцi, ближче до iконостаса, сидiв у глибокому крiслi з високою спинкою сам iгумен печорський. Чорна камлотова ряса облягала його маленьке, худорляве тiло, на головi був пiдкапок, скуфiйка, венецiанського Оксамиту, з вишитим срiбним хрестом та адамовою головою й кiстками пiд ним. Вся маленька постать отця iгумена майже ховалася в крiслi; пасмо срiблисто-бiлого волосся, що вибилося з-пiд скуфiйки, така сама iз жовтизною борода й виснажене, воскового кольору обличчя з глибоко запалими очима виказували його похилий вiк. Цiлковиту протилежнiсть являв собою почесний гiсть, що сидiв праворуч, - архiмандрит Мотронинського монастиря отець Мельхiседек Значко-Яворський: огрядний, широкоплечий, високого росту, у чорнiй шовковiй рясi i чорному високому з "крепи хiнськоП" клобуцi; з такою ж довгою пелериною, - вiн мав вигляд людини, повноП життКвих сил i майже молодоП: смугляве, з легким темним рум'янцем обличчя його, обрамлене густою, чорною, як смола, бородою, було сповнене мужньоП козачоП краси; чорнi тонкi брови, що зрослися на перенiссi, виявляли тверду, вперту волю ченця; з-пiд них iскрились енергiКю темнi довгастi очi; цi зрослi брови й великий з горбиком нiс надавали деякоП суворостi його фiзiономiП, хоч ця суворiсть пом'якшувалась теплою, привабною усмiшкою. Лiворуч вiд архiмандрита сидiв генеральний обозний в каптанi з адамашки, - важкоП шовковоП з опуклими квiтами матерiП синього кольору, - пiдбитому бiлим легким глазетом й облямованому золотим позументом, з такими ж китицями й гудзями. Голене, випещене, гладке обличчя обозного лиснiло й сяяло задоволенням, на верхнiй тонкiй губi його майже не росло нiчого, чуприна, рiдка, з сивиною, вже не нагадувала колишньоП козацькоП зачiски. Обозний був дуже вгодований, ледве вмiщався в крiслi, важко дихав i часто витирав шовковою червоною хусткою лоба. Поруч нього сидiла його Кдина дочка, панна Дарина, блондинка з фарфоровою бiлiстю шкiри й нiжним рум'янцем; обличчя ПП не можна було назвати бездоганно гарним, - риси його були трохи зiм'ятi, але темнi брови дугою й карi вогнистi очi, вiдтiненi довгими вiями, надавали йому якоПсь оригiнальноП привабливоП чарiвностi; особливо гарнi були очi, - виразистi, великi, з поволокою, вони здавалися на сяючому бiлiстю лобi ще бiльшими; кожен перед ними зупинявся, сп'янiлий вiд захвату, i не мiг без сердечного болю вiдiрватися вiд тих очей. Коло панни Дарини сидiв Залiзняк, а мiж ним i отцем Мельхiседеком примостився згорблений, в убогiй полотнянiй рясi священик. Зморшкувате, темне обличчя його вкривали шрами; гладенько зачесане сиве волосся було заплетене ззаду в тонку кiску, що стирчала вгору; бороди в нього майже зовсiм не було, - куйовдилося кiлька жмутiв волосся, а серед них вирiзнялися чорнi синяки чи струпи; у батюшки, замiсть правого ока, зяяла червона яма, та й Пв вiн якось особливо чудно, стиснувши губи й перекидаючи з щоки за щоку Пжу. Обiд був на серединi. Горiлка з солодкими закусками - варенням, медовими шишечками, iмбиром у цукрi й iншими солодощами - вже була прибрана зi столу. На бiлоснiжнiй скатертинi з'явилися срiбнi тарiлки з юшкою iз минькiв i стерлядi, а замiсть пляшок з усякими горiлками - шафрановою, деревiПвкою, березiвкою, полинiвкою й перегiнною на вишневих кiсточках, - з'явилися сулiП з мальвазiКю, ратафiКю та наливками й дзбани з медами та пивами мiсцевого чернечого виготовлення. Пан обозний i пан Залiзняк вiддавали Пм належну шану, старанно частуючи один одного. Розмова пiсля кожного нового заздоровного слова жвавiшала, ставала все бiльше й бiльше невимушена i зразу ж iз загальних пустих фраз перейшла на злобу дня, на пекучi, животрепетнi для всiх питання. - Чим же ви возрадуКте нас, ясновельможний пане? - звернувся отець Мельхi-седек до генерального обозного. - Чи благоволила ваша мосць бачитися з генерал-губернатором, ясно-превосходительним вельможею паном ВоКйковим, i чи довiдалися ви, пане мiй, про те, як Росiйська держава на наше лихо дивиться, i чи не може найласкавiша цариця простягти десницю свою на захист Кдиноплемiнних одновiрцiв, без вини вiдданих на поталу папiстам i на винищення таке тяжке? При словах архiмандрита, якi зачепили кожного за живе, всi змовкли й сумно похилили голови; почулося стримане зiтхання, й присутнi завмерли, чекаючи вiдповiдi пана Свiчки, але обозний мовчав; Мельхiседек пронизував його поглядом. Панна Дарина, гадаючи, що батько ПП не розчув слiв архiмандрита, поспiшила перервати нiякову мовчанку й вiдповiла за батька: - Ясновелебний отче, батько мiй був у його ясноП милостi ВоКйкова, i пан генерал був у нас! - I що ж, вельможна панно? - перевiв Мельхiседек погляд вiд панни до обозного. - Що, превелебний отче? - скинув той очима, обдумавши, певно, вiдповiдь. - Цариця вболiваК серцем за своПх одновiрцiв; всiх скривджених закликаК до себе на лiвобережнi землi, на слобiдськi, i на донськi степи, а в пресвiтлоП монархинi вистачить на всiх вас i земель, i лiсiв, i угiдь. Але оружною рукою на Польщу пiти ПП державнiй милостi не випадаК - бо замоцований К Прутський мир, та й сусiднi маКстати тому опiр чинять. - Ох, горе, горе! - тяжко зiтхнув iгумен. - Доки, господи, одвертатимеш слух свiй од зойкiв i стогону народного? - Спасибi матiнцi царицi за ласку, - обiзвався, помовчавши, Залiзняк, - продовж Пй, боже, вiку! Та тiльки ось у чому лихо, - з ласки ПП нiхто покористуватися не зможе: всi шляхи на лiвий берег Днiпра затасованi, пани сторожу поставили по Днiпру... втiкати не вiльно, - хiба що птахом перелетиш, а кого на дорозi впiймають, то для спочинку й посадять на палю... а то ще й лiпше вигадають: пани на цi штуки мастаки! - Не так пани, як тi пiдпанки, ксьондзи та вiдступники унiати! - зауважив Мельхiседек. - А якою злобою та ненавистю переповненi Пхнi серця - i повiрити важко! Звiр лютий не шматуК так здобичi своКП, як християни мучать братiв своПх християн, - одбирають у православних все, здирають навiть останнК рам'я; нашi храми палять або повертають на костьоли, святинi оскверняють, i немаК на латинiв суду! Звiра жене голод, а ситiсть гамуК його шаленство; гонителiв же наших не вгамовуК нiщо: нi благання нашi, нi стогони, нi рiки гарячоП кровi - ковзаються, тонуть у нiй жертви й викликають лише вящу лютiсть у ворогiв наших, непогамовне алкання кровi... - Блаженнi Ксте, аще виженуть вас мене ради, - тихо, немов про себе, мовив iгумен, - бо узрять сонце правди, а гонителi од лютостi своКП загинуть. - Загинуть! - енергiйно пiдтримав Залiзняк. - А помста?.. Вже коли гинути, то хоч недарма! - Ви, панове, - посмiхнувся зверхньо пан обозний, - розбiй повсякчас чините. Мало не пiвстолiття ллКться у вас кров, i хто знаК, може, це розбiйникування й викликаК лють з другого боку. - Ясновельможний пане, - блиснув на нього Залiзняк запаленiлим поглядом, - не розбiйники гайдамаки, а месники за хрест святий i за свою волю! Нападники, розбiйники, саме розбiйники, силомiць вдерлись у наш споконвiчний край! Нашi дiди й прадiди були його володарями, а не ляхи! А спустошителi нашi по-розбiйницькому напали на нас, вiдняли в нас землi, добро, вiдняли волю... Нас повернули на пiд'яремний скот, на бидло i не дають навiть молитися нашому боговi, як молилися нашi батьки! Обозний трохи знiяковiв вiд палкого заперечення Залiзняка i вiд тих фактiв, якi той виставив; але вiн не подiляв крайнiх поглядiв запорожця, а тому спробував хоч i несмiливо, а таки обстояти свою думку. - Я генеральне не решпектую звiрства, i впорядкована держава нiколи його не потерпить, та й безладдя не потерпить! А ви всi, купно з поспiльством, за панiв себе вважаКте i без правди добро наживати хочете. Гульнею, та розбоями, та насильствами живете... - Ех, пане обозний генеральний, - вiдповiв з гiркотою i навiть з вiдтiнком зневаги Залiзняк, - взяв ти, твоя ясна мосць, грiх на душуi Поспiльство не бидло, й не можна нарiкати на нього за те, що воно не закладаК охотою шию в ярмо, не пiдставляК з ласкавою усмiшкою спини пiд канчуки... Тадже й справжня худоба, коли ПП почнеш бити повсякчасно, то й вона оскаженiК й пiднiме своПх мучителiв на роги! - Все сiК того у вас чиниться, що в Польщi немаК нi ладу, нi влади... а тiльки гуляК кулак... - Ну, а якщо кулак - то хто кого? Проти гвалту - гвалт, проти ножа - нiж! НемаК iншоП ради! - О tempora! Виходить, один одного рiж? При такому резонi чого ж вам i нарiкати? - Як же не нарiкати? - захвилювався Залiзняк, i в його голосi почувся страшний бiль. - Та ми ж залили своКю кров'ю весь край i одбилися-таки - визволилися з лядськоП неволi, щоб приКднатися до своПх братiв, стати пiд високу руку Москви, а нас вiддали ляхам на згубу? Що ж нам зостаКться чинити, як не рiзатися до останньоП голови з ворогом? Вельможний пан дивуКться, що пiвстолiття точиться рiзанина! Iнакше й бути не може! Не признаКмо ми над собою панами ляхiв! Майте на увазi, вельможний пане, що гайдамачить i шляхта. - Ну, ну? - усмiхнувся обозний. - Џй-богу! Навiть чи не бiльше вона, анiж простий, пiд'яремний люд! Збере шляхтич команду, попереодягаються всi, як наш брат, та й розбiйничають, чинять наПзди на села iнших панiв i на Пхнi замки: рiжуть, палять i грабують не згiрше найзапеклiших гайдамакiв! - Воiстину так, - пiдтвердив Мельхiседек, - а насильства унiатiв... Ех, i язик прилипне до гортанi! - Чутки йдуть, святий отче, чував, - погодився обозний. - Тiльки ось i губернатор, його превосходительна милость, в сих рiзких словах деяке перебiльшення вбачаК! - Нi, мiй таточку! Це все правда, що пан полковник мовить, чиста правда! - зашарiлась панна Дарина. - Я чула од багатьох, ще в Переяславi. Пам'ятаКте, посол був, - загорiлась вона ще дужче вiд хвилювання, - та й тут, на хуторi... i калiки, i народ - всi в один голос... Хiба можна, таточку мiй, не вiрити? - О велелюбна панно! - заговорив Мельхiседек зворушеним голосом. - Хай осiнить твоК серце благодать божа i хай захистить тебе вiд напастей десниця його! Ось погляньте, превелебнi й премилостивi панове, на сього мученика, отця iКрея. Оскаженiлi унiати вдерлися в храм православний, пограбували, осквернили його, а сьому служителевi олтаря вирвали бороду, висвердлили праве око свердлом i вiдрiзали язика... Невже вам, маловiрнi, не досить цього свiдчення? Усi з жахом подивилися на священика. Його жалюгiдний хворобливий вигляд збуджував i ранiше в них спiвчуття, а мовчання пояснювалося затурканiстю й нiяковiстю, але тепер, при словах отця Мельхiседека, жах охопив усiх присутнiх, а коли нещасний мученик, вiдкривши рота, видав жалiсний звук, то жах перейшов у страшне обурення. - Боже сил! - вигукнув отець iгумен. - Пощо убо iспитуКш народ твiй? Панна затулила обличчя руками й заплакала... - О, це жахливо, - прошепотiв обозний, опустивши очi. - Прокляття! - скрикнув Залiзняк, з грюкотом вiдсунувши стiльця; але, схаменувшись, зараз же стримав себе. - Даруйте менi, ясновелебнi святi отцi, мою запальнiсть. Нелюдськi муки, яких завдали цьому нещасному знавiснiлi кати, крають моК серце... Душа бентежиться, й скорбота мене гризе, а наша кривда затуманюК розум! Хiба можна сидiти спокiйно в куренi, склавши руки? Адже й туди долiтають зойки матерiв, сестер, крики дiтей i стогони вмираючих! Та треба ж вирвати з грудей серце й покласти замiсть нього камiнь, щоб не кинутись на катiв! Треба повиривати очi, щоб не дивитися, як Пх виверчують у пастирiв наших! Ох, отцi святi, молiльники за нас перед господом! Простiть менi хули моП у цьому мiсцi святому, але горить в менi все, i я не можу бути спокiйним., - Сину мiй! - пiдвищив голос Мельхiседек. - В тобi волаК любов до УкраПни та жаль до принижених i зневажених, i от вона, ця любов, запалила гнiв у твоКму серцi. Але глаголю тобi, гнiв цей шляхетний i означаК велич духу: хай же зiйде на тебе ласка господня! - I Христос вигнав вервiКм осквернителiв храму, - лагiдно додав iгумен. Залiзняк устав i пiдiйшов пiд благословення обох iгуменiв. Обозний почував себе трохи нiяково, його дочка, осушивши мимовiльнi сльози, тепер дивилася захоплено на Залiзняка, i в ПП темних, бездонних очах загорялося бентежне полум'я. - Чого ж, пане, - спитала вона в Залiзняка, - ви мовчите й не допоможете в бiдi братам своПм, коли до вас долинають Пхнi стогони? - Чого, люба, вельможна панно? Та того, що боронять нам. Накази йдуть все суворiшi й суворiшi... Ех, коли б нам розв'язали руки! Ми б - нiбито од себе, свавiльно... Мельхiседек з захватом стежив за кожним словом завзятого лицаря, що збуджував у нього новi думки. - Справдi, iншого й викруту немаК! Нужда напосiлася на козака, загризла його до смертi. Найкращi лицарi, цвiт Запорожжя, не витримують уже, тiкають до чорногорцiв, до волохiв, а то кидають шаблюки й мiняють Пх на чотки... - Старi вже, - зауважив iгумен печорський. - Ех, коли б старi, то було б i по закону, i за звичаКм - на горе, йдуть юнаки, якi щойно досягли слави... Ось i в вашоП ясновелебностi перебуваК в ченцях Найда, наш славний запорожець... - Юнак i в ченцях? З якоП причини? - здивувався Мельхiседек. - Не знаю, а тiльки шкода: така втрата! - зiтхнув Залiзняк. - Найда... Найда, - щось не пригадаю, - згадував уголос iгумен. - Може, вiн, святий отче, iнакше назвався тут, - отой, що свiчкарем у головному храмi. - А-а! Ось хто! - розвiв руками iгумен. - Тiльки здаКться менi, вiн ще не посвячений остаточно... А втiм, треба довiдатись. - Ех, коли б, пане полковнику, у всiх запорожцiв було твоК серце й твоя душа! - запальне мовив Мельхiседек. - Аби тiльки нам дозволили... - почав був Залiзняк. - Зрю душею, - натхненно промовив iгумен, - що нi благочестя, нi знедолений люд не загинуть i, аки фенiкс, вiдродяться в славi. - Я раджу вам, превелебний отче, - сказав обозний Мельхiседековi, - самим податися до Петербурга i там усе пояснити. - Нехай збудеться по глаголу твоКму! - сказав Мельхiседек. - А я, грiшний раб i служитель церкви, дерзаю! - Амiнь! - промовив отець iгумен i пiдвiвся з крiсла сотворити молитву. Обiд кiнчився, всi, повстававши з-за столу, побожно обернулися до кутка з образами i, хрестячись, промовили в думцi за святим отцем слова зворушливоП молитви. Отець iгумен запросив гостей до сусiднього покою, а сам звернувся до обозного: - Ваша милость цiкавилися друкарнею й школою, то, якщо дозволите, я вас проводжу. - Менi нiяково турбувати вашу ясновелебнiсть, - зам'явся обозний. - О, пройтися в добрий час нешкiдливо, - усмiхнувся старий. I вони вийшли з трапезноП; за ними пiшов i покалiчений священик. Коли Мельхiседек, Залiзняк i панна Дарина перейшли до сусiднього покою, то iгумен Мотронинського монастиря згадав про Найду. - То ти кажеш, пане полковнику, що славний лицар, краса Сiчi й бич невiрних, пiшов сюди, промiняв меч на чотки, надiв на себе власяницю? - Авжеж, превелебний отче, вiн тут ченцем, - заговорив Залiзняк, - у мене серце мало не вискочило вiд радостi, коли я його побачив живого, - ми ж його за мертвого вважали, - а потiм, коли вiн менi сказав, що навiки розпрощався з мечем, то мене ще гiрше охопив жаль i, мов кiлок, пробила груди туга... Якщо й обителi почнуть одбирати в УкраПни ПП кращих синiв, то де ж Пй тодi шукати оборонцiв? - Авжеж, авжеж... це так... - задумався архiмандрит. - Менi здалося, що превелебний iгумен сказав, нiбито Найда ще не зовсiм чернець... То, може, його ще можна вiдмовити, узнати причину, - зауважила панна. - Так, менi треба його побачити, поговорити. - Це найлегше зробити, - похопився прислужитись Залiзняк. - Я звелю послушниковi покликати його до вашоП ясновелебноП милостi. Залiзняк розпорядився. Всi, чекаючи цього таКмничого ченця, притихли й задумалися. Та ось з'явився в дверях келар i доповiв отцевi Мельхiседеку, що покликаний чернець жде його розпоряджень. Панна хутко обернулася й спинила своП здивованi очi на блiдому, збентеженому обличчi ченця, який переступив порiг... Пiдiйшовши пiд благословення отця Мельхiседека, Найда вiдступив набiк i мовчки зупинився коло дверей, потупивши очi. Мельхiседек уважно подивився на Найду; суворе, енергiйне обличчя молодого ченця справило на нього, як видно, надзвичайно приКмне враження. - Чого ж ти одiйшов, сину мiй? Сядь тут, коло нас, - звернувся вiн до нього привiтно. Чернець мовчки пiдiйшов i сiв на одному з ослонiв; хоч вiн i не пiдводив очей, але вiдчував, що панна, яка була в келiП, не одриваК допитливого, пильного погляду вiд його обличчя, i вiд того якийсь дрож пробiгав по тiлi ченця, але вiн не виказував свого хвилювання. - Пан полковник, - тим часом ласкаво провадив Мельхiседек, - так багато менi розповiдав про тебе, про твою вiдданiсть святому нашому благочестю, про славнi подвиги, якими ти встиг уже, два роки тому, прославитися на Запорожжi. - Два роки тому, на Запорожжi? - перепитала швидко Дарина, обернувшись здивовано до отця iгумена, i, не дочекавшись вiд нього вiдповiдi, звернулася до Найди й промовила швидко: - Господи! Та невже ж то був ти, той молодий запорожець, котрий приПжджав до нас посланцем вiд запорозького коша? - Так, ясновельможна панно, то був я, - спокiйно вiдповiв Найда й пiдвiв голову. - I ти... ти... пiсля всього, що говорив тодi в нас, зважився пiти в монастир? Але чому? Чому? На щоках Дарини виступив гарячий рум'янець, вона раптом рiзко урвала свою мову й зупинила на обличчi молодого ченця запитливий, здивований погляд. - Ага! - скрикнув Залiзняк. - ДивуК й тебе, ясновельможна панно, що Найда покинув УкраПну, та ти бачила його раз чи двiчi на своКму вiку, а як же не дивуватися менi, як не вболiвати серцем, коли я бачу, що найкращий наш запорозький лицар сам iз своКП волi пiшов навiки в монастир? Ех, та й лицар же який був!.. Честь i слава всього Запорожжя! Орел, а не козак! Побачила б ти його в бою, вельможна панно, то ще б i не так здивувалася! Що за рука була, що за орлиний погляд, що за одвага! I Залiзняк захоплено почав розповiдати про колишнi подвиги Найди. З якоюсь тривожною цiкавiстю слухала панна Дарина Залiзняковi слова; на щоках ПП то спалахував, то згасав рум'янець; кiлька разiв пiдводила вона на ченця очi, намагаючись прочитати на його обличчi причину цього не зрозумiлого всiм кроку, та обличчя його було холодне й незворушне, мiж соболиними бровами лежала сувора риса. Здавалося, Залiзняковi слова не дiйшли до слуху молодого ченця... - I ось тепер, у таку хвилину, коли всiм треба згуртуватися й повстати проти спiльного ворога, - гаряче закiнчив Залiзняк, - наш найкращий орел сам накладаК на себе пута! Надiя всього Запорожжя кидаК його, залишаК все й замикаКться за монастирською стiною! Залiзняк сердито пiдвiвся з мiсця й вiдiйшов до гратчастого вiконечка, що виходило в монастирський сад. Найда мовчав. - Сину мiй! - неголосно промовив Мельхiседек, торкаючись рукою колiна Найди. - Якщо сiК не тяжко для душi твоКП... Повiдай менi, що примусило тебе зректися свiту i взяти на себе чернечий сан? Щось болiсне промайнуло в рисах молодого ченця. - Стомився, превелебний отче iгумене, вiд свiтського життя... схотiлося послужити боговi, - вiдповiв вiн коротко й сухо. - Стомився! Не ти б казав це i не я б слухав! - скрикнув Залiзняк, швидко обертаючись од вiкна. - Чи це нечиста сила якась втрутилась у нашу долю, чи зурочив його хто? Отець Мельхiседек спинив Залiзняка поглядом. - Сину мiй, - заговорив вiн повчально, звертаючись до Найди, - пан полковник казав менi, що зневiра в майбутньому батькiвщини привела тебе до монастиря, але пам'ятай - зневiра К найбiльший грiх перед господом богом. Ми не смiКмо впадати в розпач: розпач - зневiра, а вiра в милосердя боже хай не оскудiваК в нас до кiнця днiв наших. Путi господнi невiдомi: ми бачимо тiльки путь наших злигоднiв i бiд, але не вiдаКмо, до якого кiнця вiн веде нас. - Голос Мельхiседека зазвучав гучно й владно. - I я вiрую, i всi ми повиннi вiрувати в те, що не залишить нас господь навiки в руках католика. Ось Пду я тепер до православноП царицi, й вiрую, i надiюся, що серце ПП прихилиться до наших страждань i що вона заступиться за святе благочестя. Ворог сильний, не можна тепер пiклуватися тiльки про спасiння своКП душi, треба думати про спасiння багатьох з малих сих, котрих ловлять день у день в своП злохитрi сiтi й унiат, i католик. Ти сказав, що схотiв послужити боговi? Повернися тодi в свiт, бо в свiтi тепер ти послужиш бiльше господевi милосердному, нiж за монастирською стiною. Чернечий подвиг можна зберегти i в життi, а вмертвiння плотi залиш немiчним старцям, нездатним до боротьби. Залiзняк з надiКю перевiв погляд з обличчя отця iгумена на обличчя Найди. - Правдиве твоК слово, превелебний отче iгумене, - стримано вiдповiв Найда, - хто може служити господевi милосердному в свiтi - нехай трудиться в ньому; але в життКвiй боротьбi знесилюються не лише старi; i хто знесилiв, нехай послужить боговi хоч своКю вбитою душею... - Ех, панно моя! - з прикрiстю мовив Залiзняк, звертаючись до Дарини. - А ти ще казала: "Чому мовчить Запорожжя?" Та як же йому не мовчати, коли, бачиш, скрутила його так доля, що й найкращi його сини втрачають силу до боротьби! Дарина збентежено мовчала, видно було, що вся ця сцена дуже ПП хвилювала. - Сину мiй, - тим часом задумливо провадив далi отець Мельхiседек, - коли не обiтниця, чи присяга, чи заповiт батькiвський, а Кдина лише втрата надiП привела тебе в монастир, то паки реку тобi: повертайся в свiт. Ти кажеш, що втратив силу трудитися в ньому, - повернися туди i ти ПП обрящеш. Надiя К; господь допоможе нам захистити свiй храм вiд нападу унiатських i католицьких вовкiв, але треба з'Кднати всi сили... Не личить тому, хто може пiдняти на своПх раменах пуд, пiдiймати гiрчичне зерно. Бiльший подвиг перед богом сотвориш ти, коли послужиш йому тепер у свiтi... Подумай про це. - Превелебний отче, я вже про все подумав i все вирiшив, - твердо вiдповiв Найда. Залiзняк хотiв був щось заперечити, але отець Мельхiседек стримав його порухом руки. - Зачекай, пане полковнику, - мовив вiн суворо, - якщо в монастир привела його така тверда воля, то силувати душу не можна. Хто знаК, може, господь призначив його для свого духовного воПнства... Нехай буде його свята воля! - Отець iгумен звiв очi до потемнiлого образа, осяяного ' лампадою, й пiдвiвся з мiсця. - А тепер, пане полковнику, - звернувся вiн до Залiзняка, - може, придiлиш менi кiлька хвилин для одноП приватноП розмови? Залiзняк квапливо встав i вийшов за отцем архiмандритом з кiмнати. Слiдом за ними пiдвiвся й Найда, зробивши рух у напрямi до дверей. - Як, ти вже йдеш? - промовила Дарина, i тонкий рум'янець залив ПП обличчя. Найда зупинився: - Ясновельможна панна маК щось сказати менi? - Так, маю... хочу... зостанься!.. Дарина збентежилась i замовкла. Молодий чернець пiдiйшов до гратчастого вiконечка, що виходило в сад, i спинився. Наставав ясний, прозорий i тихий весняний вечiр... Крiзь обсипанi бiлим цвiтом гiлки яблунь i вишень просвiчувало нiжне, з рожевим вiдтiнком небо. За садом, що збiгав з гори вниз, видно було на обрiП синю смугу широко розлитого Днiпра. У келiП вже сутенiло, в кутку перед старовинним образом яскраво свiтилась велика лампада. Чернець стояв мовчки, прихилившись плечем до гратчастого вiкна. Його блiде обличчя, освiтлене з одного боку сяйвом лапмади, вирiзнялося надзвичайно рельКфно на тлi нiжного рожевувато-блакитного неба, яке видно було крiзь розчинене вiкно. Легенький подих вiтру ледь ворушив темне хвилясте волосся молодого ченця, що вибилося з-пiд чорноП оксамитноП шапочки. Вiн був напрочуд гарний у цю хвилину, тiльки похмуро стиснутi брови надавали суворостi його прекрасному обличчю. З саду вiяло ласкавим, теплим повiтрям, напоКним пахощами квiтучих дерев. Якась солодка, нiжна туга вливалася разом з ним у душу. У келiП було тихо, звiдкись здалека-здалека, може, з берега Днiпра, долинали звуки сумноП мелодiйноП пiснi. I чернець, i панна Дарина мовчали. - Ти пам'ятаКш Переяслав? - промовила нарештi тихо Дарина, пiдводячи на молодого ченця лагiднi, оксамитовi своП очi, що заволоклися нараз якимось смутком. - Пам'ятаю, ясновельможна панно. - I твоП суперечки з моПм батьком? I нашi довгi розмови? - Я не забував Пх нiколи. - Коли ти поПхав вiд нас, я довго згадувала тебе i твоП слова... Щось невловне промайнуло на мить у поглядi ченця. - Спасибi за пам'ять, ясновельможна панно, - вiдповiв вiн стримано, схиляючи голову. - Я так само не раз згадував тебе... Але скажи менi, яким побитом опинилися ви тут, у КиКвi? Адже панотець твiй служив у Переяславськiм полку. - Тепер вiн уже виписався з полку й купив пiд КиКвом хутiрець. Ми оселилися тут назавжди. - Пiд КиКвом? Назавжди? - промовив якось занадто квапливо й тривожно чернець. - Так, назавжди, - пiдтвердила Дарина. - Чого ж це тебе так дивуК? Вiд цього запитання Дарини чернець трохи знiяковiв, обличчя його ледь помiтно зашарiлось, i вiн мовчки потупив очi. - Ми живемо тут уже бiльше як пiвроку, - говорила тим часом Дарина, - i були кiлька разiв у Печерах, тiльки не знали, що ти тут. Господи! Та хiба могло кому на думку спасти, що ти пiдеш у монастир? Остання фраза вирвалася в Дарини з якимсь особливим болем. Молодий чернець не вiдповiв i слова. У келiП знову запала мовчанка. Сумна, мелодiйна пiсня ледве чутно линула здалека. Цi нiжнi звуки немов шепотiли про щось далеке, втрачене, безповоротне... З грудей панни Дарини вирвалося тихе, придушене зiтхання. - Скажи менi, - заговорила вона знову, пiдводячи на ченця, що нерухомо стояв коло вiкна iз схрещеними на грудях руками, свiй засмучений погляд. - Скажи менi, чому ти пiшов у монастир? Нi, нi, стривай, - промовила вона квапливо, помiтивши, що Найда хоче сказати щось, - ти говорив Пм, що втомився од свiтського життя; та я не вiрю цьому, не вiрю! Згадай тiльки своП палкi слова... Згадай своП надiП... - Я, панно, втратив у них вiру... Переяслав убив Пх i показав, що всi вони марнi й безнадiйнi. - Чим же Переяслав винен? Якщо батько i наша старшина були не згоднi з тобою, то ти ж не з тих людей, котрi пiддаються й зупиняються на пiвдорозi. Якесь горе, певно, пiдбило тебе. Скажи менi. По обличчю ченця пробiгла болiсна судорога, вiн стиснув губи й обернувся до осяяноП iкони, червонуватий вiдблиск вогненною лiнiКю окреслив його профiль. - Або нi, стривай, не треба... мовчи... не говори... - квапливо промовила Дарина, помiтивши враження, яке справили ПП слова, - прости мене... прости мене! - додала вона зовсiм тихо i теж потупила очi. - Не тривож себе, ясновельможна панно, - вiдповiв Найда лагiдним, але сповненим туги голосом. - Що було - те вiдiйшло i не повинно вертатися. Дарина боязко притихла. У келiП знову запанувало мовчання. Пiснi вже не було чути, вона вiдпливла кудись далеко-далеко, за синю смугу плеса, що пригасало на обрiП... - Та що б з тобою не трапилось, - заговорила знову тихим голосом панна, - прошу тебе, не занапащуй себе... вернися до життя, втiху дасть тобi батькiвщина... - Ти так думаКш, панно? - промовив чернець з якимсь особливим виразом. - Авжеж, авжеж, думаю, знаю..', певна того! - скрикнула палко Дарина. - Вона пiдтримаК тебе, вона вiдшкодуК тобi всi втрати. НемаК такого горя на свiтi, яке б не загоПла вона. - Так, так, - повторив за нею Найда, - немаК такого горя, яке не загоПла б вона, i я не залишу ПП й не перестану Пй служити цiле життя своК... - Але не постом i молитвою! Хай це чинять iншi: старi, калiки, слiпi, кривi й убогi! - перебила його палко Дарина. - Вернись до того, до чого покликав тебе господь. Ти ось уже два роки перебуваКш за цими стiнами i не знаКш про тi страхiття, що кояться. Ти чув, що казав пан полковник i превелебний отець iгумен? - I Дарина палко почала розповiдати Найдi все, що почула вiд отця Мельхiседека й Залiзняка. Вiд хвилювання обличчя ПП розпашiлося яскравим рум'янцем, очi спалахнули - вся вона була само пiднесення в цю хвилину. Молодий чернець мовчки слухав Дарину, не одриваючи вiд неП свого погляду. - Ти помиляКшся, панно, - промовив вiн, коли Дарина замовкла, - все це я знаю незгiрше за них. - I все-таки вирiшив поховати себе навiки в цьому монастирi? - Перш нiж. прийти сюди, ясновельможна панно, я думав не одну нiч... - Господи! - з щирою тугою скрикнула Дарина. - Та невже ж нiщо, нiщо не зможе вирвати тебе звiдси й повернути до радостi, до життя? В темних очах ченця нараз спалахнув яскравий вогонь, - мимовiльним рухом вiн подався вперед, здавалось, якесь щире, тепле слово ось-ось мало зiрватися з його уст. У цей час коло дверей почулися кроки. В одну мить погляд ченця згас, губи його мiцно стислися. Вiн ще ближче притулився до вiкна, холодна тiнь упала на його обличчя, i воно знову стало замкнуте й суворе. Дверi вiдчинилися, i в кiмнату ввiйшли отець Мельхiседек, а за ним i Залiзняк. - Ось що, сину мiй, - промовив отець iгумен, пiдходячи до Найди. - Якщо ти вирiшив непохитно присвятити себе боговi, якщо душа твоя прагне християнського подвигу, переходь до нас, у Мотронинський монастир. Тут, у святому градi КиКвi, пiд захистом православноП держави, все мирне, все спокiйне, а там у нас у боротьбi з унiатами й католиками ти зможеш воiстину послужити Христу. Я збираю собi сильне й свiтле духовне воПнство, чи хочеш ти стати в ряди його? На блiдому обличчi ченця виступив яскравий рум'янець. - Превелебний отче iгумене, - вiдповiв вiн, низько схиляючи голову, - за честь велику приймаю твою пропозицiю, i якщо тiльки його мосць, отець iгумен, дозволить менi... - Про це не журися, я сам переговорю з його милостю, та ось, здаКться, й вiн... - Мельхiседек оглянувся. Справдi, в кiмнату входили отець iгумен i генеральний обозний. - Не турбуйтеся нi про що, превелебний отче, - говорив обозний, нахиляючись до отця iгумена, - все передам пановi губернаторовi. Коли трапиться якась потреба, прошу звертатися просто до мене, - радий послужити, чим можу. - Нехай благословить за сеК господь твою милость. - Вашими святими молитвами, - низько схилив голову перед iгуменом обозний, i, звернувшись до Дарини, яка мовчки стояла збоку з сумним обличчям, промовив голосно й жваво: - Ну, дочко, дякуй його превелебностi за хлiб, за сiль та за ласку i збирайся в дорогу. - Ох, пане генеральний, - промовив отець iгумен, зiтхнувши, - паки й паки кажу тобi, зостанься краще переночувати в нас: надворi темнiК, дорога до КиКва через лiс небезпечна... коли б не налякав хто панну! - Го-го, - посмiхнувся обозний, - та невже ж ото й нам гайдамакiв лякатися? Конi в нас добрi, козакiв доволi, та й дочка наша не з полохливого десятка. Чи так я кажу, Дарино? Але Дарина нiчого не вiдповiла на цi жартiвливi батьковi слова; мовчки пiдiйшла вона пiд благословення отця iгумена печорського й отця Мельхiседека й стала коло дверей, ждучи батька. Генеральний обозний почав прощатися з усiма присутнiми. Розпрощавшись з архiмандритом печорським i Залiзняком, вiн пiдiйшов пiд благословення до отця Мельхiседека. - ДоброП путi i в дiлах успiху, превелебний отче iгумене, - промовив вiн, нахиляючись до його руки. - Звичайно, тепер держава Росiйська не може виступити вiйною проти Польщi, але в майбутньому все може змiнитися... "ТолцитК i отверзеться вам", - сказано в святому письмi. - Дерзаю, дерзаю! - зiтхнувши, вiдповiв Мельхiседек. - А без дозволу не зважуйтесь нi на що, превелебний отче, щоб не вийшло з цього ще гiршого сум'яття. Прошу ж вашу милость навiдати мене ще раз у моКму хуторi, - додав обозний, мiняючи тон, - я постараюся приготувати листи до деяких моПх доброчинцiв, якi проживають у столицi. Мельхiседек ще раз подякував пановi обозному за ласку. А той ще раз попрощався з усiма й вийшов у супроводi Дарини з кiмнати. Молодого ченця, який мовчазно стояв коло вiкна, вельможний пан i не помiтив. Дарина також пройшла повз нього, не пiдводячи голови. Слiдом за обозним рушили з келiП i всi iншi, а разом з ними й Найда. Провiвши шановного гостя до ганку свого дому, отець архiмандрит ще раз попрощався з ним i, звернувшись до Найди, звелiв йому провести вельможного пана до ворiт. Найда мовчки нахилив голову й пiшов слiдом за обозним та його дочкою. За брамою лаврськоП вежi пана генерального обозного вже чекав його повiз. Як тiльки вельможний показався в брамi, зразу ж до нього пiдкотив незграбний, великий, але пишно розцяцькований ридван, запряжений шестериком вороних коней. На козлах сидiв кучер з довгою пугою у руках, поруч з ним примостився козачок, а на переднiх конях - машталiр. Усi були одягнутi в бiлi сукнянi жупани й кармазиновi кунтушi, прикрашенi золотим позументом. Таке ж убрання було й на десятьох верхiвцях-козаках, що оточували карету й становили почет обозного. Козачок миттю зiскочив з козел i вiдчинив перед вельможним паном дверцi ридвана. Важко крекчучи i спираючись на дорогу палицю й на козачкову руку, влiз в екiпаж пан генеральний обозний. Дарина вже взялася була рукою за дверцi ридвана, щоб ускочити в нього, але, обернувшись до молодого ченця, що стояв мовчки бiля монастирськоП стiни, спинила на ньому довгий i сумний погляд... - Гей, доню, чого ж ти баришся? - почувся з глибини колимаги нетерплячий голос. Дарина тiльки мовчки кивнула головою Найдi й стала на пiднiжок. Козачок зачинив дверцi колимаги й вискочив на козли, кучер ляснув довгою пугою, i кортеж рушив у дорогу. Уже пишний повiз вельможного пана зник зовсiм з-перед очей, а молодий чернець все ще стояв непорушне коло брами, не одриваючи погляду вiд легкоП хмарки куряви, що змiПлася далеко по дорозi, освiтленiй останнiм променем сонця... III Наприкiнцi другоП третини XVIII столiття Польща, як держава, судорожно билася в агонiП, розтрачуючи в якiйсь слiпiй лютi останнi життКвi сили. Пiсля невдалоП спроби Владислава IV приборкати свавiлля магнатства, змiцнити королiвську владу, пiднести закон, створити третiй стан i запровадити в державi правду й силу значення королiв почало занепадати. Вже Ян-Казимир, КзуПтський послугач, не мiг витримати боротьби нi з звитяжним козацтвом, нi з свавiльною шляхтою, котра урiзувала його владу на кожному кроцi й сiяла розбрат у нещаснiй ойчизнi, - вже вiн не мiг витримати до кiнця й, кинувши престол, утiк з Речi ПосполитоП. Пiсля АндрусiвськоП угоди, за якою було приКднано бiльшу частину УкраПни до РосiП, залишена пiд польською кормигою правобережна частина вже не могла так успiшно боротися з свавiллям шляхти, як ранiше. Щоправда, боротьба ця не припинялася, в нiй брали участь, як i колись, i татари, але наслiдком ПП були розорення i спустошення багатого, населеного краю i перетворення його на велику руПну. Запорожцi не могли вже вiдкрито допомагати правобережцям у цiй боротьбi; козацтво або гине в кривавих сiчах, або перебираКться разом з селянами на лiвий берег - так що наприкiнцi XVII столiття воно майже зовсiм зникаК в польськiй УкраПнi. З XVII столiття об'Кднаний релiгiйне шляхетський стан, не маючи в поневоленiй краПнi серйозних суперникiв, поширюК свою владу до цiлковитоП неповаги закону, до безмежного свавiлля; йому тепер не треба вже нi королiвськоП влади, нi посполитих рушень для охорони вiд внутрiшнiх ворогiв своПх прав, а тому воно й прагне звести короля лише до ролi парадного фiгуранта шляхетськоП пихи. Польська аристократiя, довiвши наприкiнцi столiття своК самовладдя до безмежного деспотизму, з таким презирством i зневагою вже дивиться на своПх королiв, що навiть цiлком байдуже ставиться до настановлення Пх росiйським урядом, немов зрiкаючись свого головного споконвiчного права. Така була доля театральних представникiв Речi ПосполитоП - Михайла Вишневенького, Августа II Саксонського й Станiслава Лещинського. В одному тiльки польська шляхта дала своПм останнiм королям цiлковиту свободу: переслiдувати православне духiвництво i його паству, немов це переслiдування було покликанням фанатизованоП шляхти й символом iснування Польського королiвства. Пiсля остаточного вiдокремлення вiд Польщi ЛiвобережноП УкраПни польський уряд починаК смiливо й зухвало дiяти проти православ'я в залишенiй пiд його владою частинi Пiвденно-Руського краю: КпископiП передаються унiатським владикам, а православним священикам не дозволяКться навiть пiдтримувати стосунки з киПвським митрополитом; у православного духiвництва вiдбираКться все церковне майно, й воно прирiкаКться на цiлковитi злиднi й отупiння: братства, цi колишнi оплоти православ'я, позбавляються своПх споконвiчних прав i пiдпорядковуються цiлком мiсцевим владикам - унiатам... Усi новi постанови сейму i декрети короля, спрямованi на приниження руськоП iКрархiП, звели зрештою особу священика до хлопа, навiть нижче-до позбавленого прав банiти. Губернатори й економи польських маКткiв почали примушувати священикiв працювати нарiвнi з селянами; та, прирiвнюючи останнiх до робочоП худоби, дiдичi все ж таки не дозволяли нiкому чужому експлуатувати свою власнiсть; що ж до схизматського священика, то вважалося, що вiн належить усiм, i кожен католик мiг мучити його, як йому заманеться... Нiкому було за нього заступитися: селянство було пригноблене, мiщани й купцi - знедоленi, пограбованi й майже зрiвнянi з хлопами. Чуже, нiмецьке магдебурзьке право, дароване польськими королями для пiднесення мiст i змiцнення третього стану, не дало бажаних наслiдкiв: з одного боку - старости, присвоПвши собi верховну владу, принижували самоврядування, з другого - державнi й володiльницькi побори знищували будь-яку можливiсть розвитку промислiв i торгiвлi, з третього - суворий цеховий лад, монополiзувавши працю, убив внутрiшнК змагання, допускаючи конкуренцiю КвреПв, якi захопили врештi усе в своП руки. Шляхетський стан, позбавивши прав усе iнше населення Речi ПосполитоП, сам розкладаКться, втрачаК благороднi прагнення славних часiв Августа-Сигiзмунда, замiнюючи Пх вузькими, брудними егоПстичними цiлями, шаленством фанатизму, як релiгiйного, так i станового. ЊзуПти, прибравши до своПх рук виховання шляхетського юнацтва, витравили з нього високi традицiП свободи совiстi, любовi до батькiвщини й розвинули тiльки одне прагнення - навернути всiх iновiрцiв у лоно католицькоП церкви або стерти Пх з лиця землi: одно слово, шляхтич зрештою перестав бути сином ойчизн