заспiвав: Лечу конем, махну мечем, списом перекину Та захищу на часину свою УкраПну. Ой чого ж ви полягали, ворожiП-душi? Мабуть, добре напилися пiд мурами Бушi? Тихо, уважно оточили народного спiвця i молодицi, i дiти, и баби i з розчуленим серцем вчували ту думу захватну та вельбучну. А навдалi, на греблi, ворог готуК новi жахи: звозять на кам'яну загату шестериками й восьмериками устяж тяженькi гармати, повертають Пх пащами до пригороду i набивають смертодайним знаряддям; коло них гармашi метушаться i зносять усякий припас. Зауважив пан сотник, що на греблi лаштуКться грiзна грiмниця, почесав сердито потилицю i обернувся до Шрама: - А що, пане Шраме, ляшки-панки, здаКться, готують нам подарунки? - Бачу, батьку, - вiдiзвався Шрам, - це б iще байдуже, а досадно, матерi його ковiнька, що несила нам Пм назад вiдiслати гостинцiв: панянки нашi, мабуть, що не теК, а от хiба товстопузиха чи не доплюне, та ще, може, от он баба... - А спробуй-но зараз, - сказав сотник. Заметушився з пiдручним Шрам, навернув жерлами до греблi гармати, намiрив метник добре i двигонув першим набоКм iз баби. Всi з надзвичайною пильнiстю, захистивши долонями очi, стежили за летом знаряддя, за мiсцем вибуху; але ядро, очерконувши величезну дугу, не досягло мети i шелеснуло перед греблею в воду, метнувши догори цiлi пасма яскравого поплеску. - Овва! - засмiялися козаки.- Стара баба, видко, на втори слаба! - Авжеж! - додали другi.- Розгуркалась змолоду, так тепер, як iз решета... - Або як iз вершi,- вставив запорожець. - А тривайте, хай гукне ще й панi, - сказав Шрам i приставив гнота до полички. Грюкнула панi, та так, що аж земля кругом стрiпонулася i посипалась грудками в рiв, що аж присiли козаки-гармашi; далеко дихонула вона поклубом бiлого диму i важко вiдкотилась назад. З вискотом ядро рiзонуло повiтря i невидимо полинуло наперед; вискiт хутко змiнивсь стогоном, який теж ослаб умить i завмер, а разом з ним у сподiванцi завмерло багато сердець; але плесо на ставку було все ясним, супокiйним, знати було, що ядро все ще летiло, не черкаючись поверху водяного... а це враз на самiсiнькiй греблi мiж пушкарями знялась хмарою курява i щось замиготiло в повiтрi... - Докинула, докинула панi вельможна! - зрадiли козаки. - Саме на середину греблi шерепнула! - Спасибi, добродiйко! - поклонились другi.- Вiдпасла, хвала боговi, черево, так за те ж по-панськи й гримнула! - Та он, гля, братцi,- деякi аж припали до греблi,- певно, винюхують... панський гостинець... Усi зареготалися весело. - Гей, пильнуй! Стережись! - крикнув Шрам. - Ворог запалив люльку. На греблi щось блиснуло i в одному мiсцi тоненькою цiвкою вибухнув бiлий димок; але жодного гуркоту ще не чулось у повiтрi. Деякi козаки присiли за турами й за мажами. Аж ось розляглось, наближалось хутко якесь немовби квоктання i щось недалеко вiд берега шелеснуло по водi, кинувши догори цiлий снiп з бризок, та й чавкнуло iще ближче у тванi, розляпавши ПП очертом. - Не доплюнула! - крикнули козаки. - Не радiйте ще, хлопцi, бо рано, - зауважив пан сотник. - Та то вони примiряються тiльки, - вставив Шрам,- а гармати у поганцiв подужi: ач як кашляють! Тiльки тепера долинув до них здалеку гуркiт i покотився луною в долину. - А ось, братцi, й друга закурилася, i, здаКться, немов у лiвий куток,- постерегав Шрам.Гей, ти, Жидолупе, пильнуй! Знов у повiтрi почувся квокiт летючий, i щось важке промайнуло над головами i щезло в долинi. - От тепера вже, братцi, сподiвайтесь справдi гостинця,- повiншував усiх чуприндир-запорожець. - Поки прилетить, i ми плюнемо! - крикнув Шрам, приложивши гнота до товстопузихи. Але не встигло ще заспокоПтися сполошене грюком повiтря, як почувся рiзкий трiскот на валi, i три тури розлетiлось у скибки, обсипавши козакiв глиною та цурпалками. - Важно ляпнули! - пiдхвалив запорожець, утираючи полою собi вид, i чуприну, i вуса.- Пй-богу, добре, от хоч i ляхи, а коли добре, так добре! - Що й казати, - згодились другi, - запорошили очi. Але ось налетiв з скиготом другий вибух, посипалась i розметалась геть-геть надокола з окопiв земля; одна пiдбита панянка з дзенькотом похитнулась i заорала носом; дальнiй, аж у лiвiм кутку, вiз з дзвяком розпався... Почувся стогiн... - СтаК душно, - завважив пан сотник,- тiльки ви, хлопцi, начхайте на оцi переклики здалеку: нiсенiтниця, однi жарти. - Авжеж, звiдтiль у руки не вiзьме! - згодився запорожець.Досадно тiльки, хрiн Пм та редька, дарма стояти - руки сверблять. - Потерпи, пожди, - буде робота й рукам... Коли це вмить як шерепне ядро в найближчу мажу, так вiдбитою глиною i вiдшматувало у запорожця аж за пальцi лiвицю. - От тобi й дочекався! - засмiявся сивоусий завзятець.- Ще спасибi, що лiву, а то б за праву я лаявся здорово, Пй-богу! Ач, - роздивлявся вiн розбатовану в шмаття долоню,хоч би ж вiдтяли та по-людськи, а то тiльки понiвечили... Гей, Лобуре! Ану лишень вiдiтни ПП чи сокирою, чи шаблюкою, тiльки щоб менi рiвно! Без суперечок i без жодних вiдмов пiдiйшов Лобур, махнув по повiтрю разiв зо два ятаганом турецьким i вдарив по скалiченiй руцi, яку запорожець поклав на полудрабок; по самiсiнький згиб рiвно вiдчахнулась рука вiд сурелi i впала на землю, а з вiдрубка похлинула кров. - Оце так справно! - похвалив запорожець.- А тепер порохом та землею забивай мерщiй виразку та замотуй тугiше повивачем,- ухмiляючись у вуси, наставляв вiн свого випадкового лiкаря,- а менi, батьку, дозволь михайлик горiлки, бо трохи щипа... - Випий, голубе, на здоров'я...- стиснув йому правицю пан сотник. А ворожi ядра налiтали частiше, лягали густiше, руйнуючи все надокола, шматуючи бiле тiло козаче... VII Пiд кам'яним склепiнням на греблi, саме пiд яловим спуском, що мався на повiдь, була порожня мiсцина, яка льохом тяглась i пiд млин; з цих льохiв було вийстя одно пiд лотоками, i в них засiла Вернидубова ватага з десяти левенцiв, запеклих i завзятих у сiчi, i з тридцяти охочих, ще не скурених димом. Усi вони, зiгнувшись, навколiшках чи майже лежачи, тислись пiд темним склепiнням у печерi; тiльки через вийстя досягав туди неповним променем свiт, та й те на тепер було завалено каменем. Край самоП продушини лежав Вернидуб i пильнував за ворожими рухами; на цьому просвiтку вирiзувалась показно широчезна спина i груба, жилава шия, на якiй придобно було б гнути обiддя. Вернидуб бачив, як праворуч вiд них уставлялися на греблi подужi гармати; гармашiв коло них по його рахунку було чоловiка з сотню, а мо, й бiльш, та зараз же за греблею при гармашнiм обозi вартувало з пiвтори сотнi пiхотинцiв. Найближчi ж загони головних потуг стояли за вузьким та стрiмким узвозом сажнiв за двiстi вiд греблi, а кiнниця бовванiла ще далi, сягаючи лiвим крилом аж до хмарищ татарських. Козаки на засiдах чули, як з грюкотом та брязкотом з передкiв здiймались гармати, як командував i верховодив усiм гвалтовно не лях, а якийсь чи нiмота, чи, може, француз, як прилетiла на греблю з окопищ перша бомба, як ударила з дзенькотом у щось металеве i як за вибухом розляглись i крики, i лайки, i стогiн. - Доброго гостинця прислали нашi,- засмiявся тихо Вернидуб. - То, певно, дядько Шрам так вiтаК,- зауважив сусiда. - Авжеж, не хто,- пiдмiцнив Вернидуб. А на греблi хтось басом ляско зiпав: - Проворнiш! Пiднiмiть поранених i побитих! Наводь, намiрюй на тих бестiй першу й другу! Пильнуй! Готуй! От я Пх, псiв... - Але тi бестiП... молодець! Браво, браво! - проводив басовi якийсь тенор. Здригнулася гребля раз, два i грюком та громом заглушила козакiв у пiдвалi; два-три каменi зiрвалося з склепiння, i посипалась на спини козачi крем'яшня й глина. - Уже гавкнули, iроди! - прошипiв Вернидуб, коли змовк гуркiт. - А що, як нашим? Докинули? - цiкавились найближчi до його. - Не видко, братцi; та, певно, докинуть- гармати у цих гаспидiв добрi, здоровi,- з нашого добра накували. - ПоскидаКмо Пх у воду! - гукнув Безухий (у його таки справдi одно ухо було ятаганом вiдтято). - Пождiть трохи, хлопцi,- почав був Вернидуб, а це як грюконе з шести гармат вибух - громом забив враз його голос i так здвигонув мури й склепiння, що в деяких мiсцях засвiтилися щiлини. Зараз за цим вибухом гримнув другий, далi третiй... i почався страшенний пекельний гуркiт i гвалт; усi iншi згуки згубились у йому; козаки понiмiли й поглухли; вони в цьому страшносудному громi тiльки тiлом вчували, як зрушалось повiтря, як здвигалась земля i як з усiх бокiв Пх посипало камiння. Одна бомба з окопищ ударила саме в склепiння пiд спуском i, пробивши дiрку аж наскрiзь, застряла, але через щiлини окружнi й прозорi проступила вода i почала спадати двома чималими цiвками в льох. Збентежились козаки, почувши пiд собою воду холодну, яка хоча й поволi, а все прибувала, заметушились i, спираючи один одного, подалися всi до вiддушини, коло якоП лежав Вернидуб. - Дядьку Дубе! - кричали йому на вухо найближчi сусiди.- А чи ж нам у холоднiй водi потопати, то краще удармо! - Пождiть! Покупайтесь трохи! - вiдгукпув Вернидуб. - З холодноП купелi ще охотнiш буде грiтись; тiльки-но порохiвницi та рушницi вище тримайте, - пильнуйте, аби не замокли, - а гасло я дам! Вода все прибувала i заливала печеру; вже лежати козакам було неспромiжно в калюжi, i вони, зiгнувшись пiд низьким склепiнням, стояли майже по колiна в водi, яка рiзала Пм пекучим холодом ноги; деякi непризвичаКнi хлопцi тремтiли й цокотiли зубами, другi, навпаки, були нiби контентнi з цiКП новини, - це Пх бавило. - Ач, уже за колiна сягнуло, можна буде швидко й поплавати; далебi, чудесно скупатися перед парнею! - вигукнув один чуприндир, мочачи у крижанiй водi свою голену голову. - Незабаром пiрнеш i з чуприною, - вiдповiв другий, - вода почала гаразд прибувати - певно, прорвало дiрку цiлком. Вернидуб тим часом пильно зорив, як густий дим з пострiлiв по греблi туманом слався i заволiкав ПП геть бiлою хмарою; коли вона непросяжною пеленою окрила все чисто, так що й найближчi очерети, й речi в Пй потонули, Вернидуб пiдлiз, розкидав награмасаний у пролазi камiнь i стиха гукнув: - Ану, тепер, хлопцi, за мною - пора! Нiким не помiченi, сорок завзятцiв викралися з темного льоху i нишком по скосу за млином на греблю дiстались. Тут було трохи-трохи не виявив Пх ворожий вартовий, що безпечно собi люльку палив, так курiнний похопився завчасу пронизати йому перса ножем i зупинити його сполоханий окрик на пiвгуку. Ушикувавшись на греблi, наготувавши стрiльбу i взявши кинджали у зуби, нашi запеклi шибайголови наближалися потай до гарматнi. Густий дим дозволив Пм надiйти крокiв на двадцять, i козаки, зробивши вибух смертельний, кинулися з гуком та гвалтом на переляканих жахом гармашiв. Отi голенi голови з гадюками-чупринами на повiтрi, отi виряченi пекельною лютiстю очi, отi пiднесенi руки з ятаганами, кривими шаблями, отой нелюдський регiт i гик, з яким вони в курявi на ворогiв остовпiлих метались,- здавалось, належали до втiкачiв з самого пекла i цiпили все надокола жахом. Без вiдсiчi, безборонне всi гармашi були посiченi шаблями впень, потрощенi келепами; кинулась була до помочi щонайближча сотня, так козаки ПП привiтали таким чортячим наскоком, що оборонцi вмить накивали п'ятами, та марно: здебiльша Пх лишилось на греблi i скрасили ПП геть усю червоною кров'ю, деякi попадали у ставок на глеПсте дно, i тiльки хто-не-хто вiд бiди втiк, галасуючи зопалу, що незлiчимi богунськi ватаги греблю добули. Поки Вернидуб порався з нiмцями та ляхами, левенцi лагодили гармати: заклепували цвяхами запали i вiдбивали келепами панiвки. - Гепай Пх усiх у ставок, - певнiша рiч! - верховодив Вернидуб. - А може б, хоч одну дотягти нашим? - завважив один козак, весь обляпаний кров'ю. - Чи не здурiв ти? - сперечив Вернидуб.-Та ти ще спробуй дотягти своП ноги, то й то буде з тебе! За хвилину всi гармати з грюкотом i виплеском шубовтались i зникали пiд пiнявими хвилями у ставку. - Ну, лицарi, справили справу, а тепера час i назад в ноги, - квапив завзятцiв своПх Вернидуб,- нам уперед через хмарища ляхiв та татар не пробитись, а марно гинути жаль, так спробуКмо по той бiк ставка прокрастись до своПх на пiдмогу. - Чому не спробувати? Спробувати! - вiдгукнулись козаки. - "Втiк не втiк, а побiгти можна". - Тiльки ось двох наших забито, а трьох поранено,- зауважив Безвухий,- не лишати ж Пх на знущання, пане отамане? - Мертвих у ставок вкинути, а поранених узяти на плечi з собою,- постановив Вернидуб.- Та проворнiш, он уже ляхи наступають. Дiйсно, крiзь опавший злегка до землi дим можна вже було проглянути, як густими лавами пiхота насовувалась до греблi, а кiннота з другого боку бчертом наступала, аби вiдрiзати вiдступ. Козакам iще щастя сприяло, що вороги, збентеженi й здивованi зухвалим нападом степових "чортiв", надходили дуже поволi, з великою осторогою, - сподiвались на велику силу козачу. А козаки, окритi димом i млою, щасливо греблю минули i майже бiгцем прямувати стали другим берегом до окопищ; уже перейдено було бiльшу частину шляху, коли ляхи постерегли, що тiльки горстка одна забiсованих колiПв такий розрух вчинила. З прокльонами i з криком до помсти, добувши шаблi, двi сотнi драгонiП понеслося на цих зухвальцiв, i нiякий би опiр не спинив Пх смертодайноП сталi, коли б не знайшлась несподiвано по шляху Пм ковдобина, що ПП не завважила якось погоня; першi конi, що наскочили на неП, попадали, а через них i другi ряди - то перекидались, то плутались, то розбiгалися врозтiч. Тим часом, поки цi двi сотнi, повикидавши покалiчених коней, шикувались задля нового нападу, Вернидуб добiг до одноП досить вузенькоП коси, що врiзалася у ставок; зупинився вiн на краю i наказав козакам покидати тяжу у воду, а самим плисти через став до окопiв, умiстивши мiж Дарами плавцiв i поранених; сам же вiн з тими, хто захоче, зостанеться тут - зупинити драгонiю i тим захищати вiдступа. З Вернидубом побажало одинадцять чоловiка лишитися, а решта вирядилася уплинь, один тiльки з поранених вiдпрохався зостатись. - Мене, братцi, не берiте з собою,- прохав вiн товаришiв,- менi перебито обидвi ноги, я i в дорозi, i вдома буду тiльки на перешкодi... покиньте мене краще тут та покладiть навкруги набитих рушниць штук п'ять, а то й десять; дак поки нашi левенцi будуть стояти, то й я, може, кiлькоро гривакiв укладу i не з порожнiми руками на той свiт прилiзу... Так i зробили: посадовили його з рушницями на купинi в кутку, а самi кинулись уплинь другого берега досягати. Не забарилася наскочити й розсатанiла драгонiя i кинулась на цих дванадцятеро шаленцiв; призначенi смертi грюкнули враз iз рушниць i пiдставили довгi списи; кiль-коро коней упало й загородило тiсний прохiд, а другi кинулись уплинь... але й тут перших зустрiчав спис або куля... Недовго, проте, здолало дванадцять чоловiка такiй силi противитись: ближчi напасники падали, але другi злазили з коней, бiгцем добiгали до обложених i навiжено кидались урукопаш. Стали козаки колом, спинами досередини, персами до ворогiв, i давай працювати списами. Не одного розсатанiлого драгуна з яскравою шаблею у руцi пiднято було догори списом i скинуто, мов снопа, у воду, не одного ще й перед списiв валив кулею додолу Безногий... Але все ж таки багато списiв уламалось вiд трупа, багато завзятцiв з сталевого кола поклонились рiднiй землi вiд куль, якими посипали Пх з берега вороги. - ПостоПмо ж до краю, братцi, за вiру i вмремо, як лицарi, чесно! - покрикнув Вернидуб, ухопившись за мiцний держак. - Умремо, батьку, як слiд! - вiдгукнулись товаришi дружно. Блиснули у руках у козачих кривулi, засвiрготiли леза в повiтрi блиском холодним, та на кожне ж з них впало десять других; розлiгся в повiтрi брязкiт вiд крицi, хруст вiд келепiв, хрнп вiд прокльонiв i стогiн... Сивий запорожець Безвухий уже чотирьох шляхтичiв пишних шаблею вклав, а лiвицею встиг i двом нiмцям встромити кинджала, але догодила й йому криця шляхетська у лiвий висок, i сп'янiв козак вiд того чоломкання, випустив з дужоП руки омочене у кровi лезо i безвладно рухнув на землю. Молодий чорнобровий козак, що з ухмiлкою постачав пообiруч смертельнi дарунки, з ухмiлкою ж полiг на Безвухого; страшенно захрiп i рябий запорожець, закотивши пiд високий лоб своП очi орлинi; повалився за ним услiд i Лопата, не постерiгшися з тилу кривулi, яка розпанахала йому спину аж до вiрного серця... Тiльки двоК ще з Вернидубом стояло та третiй, Безногий, все сидiв ще мiж трупом i часами посилав у перса ворожi незрадливу кулю... - Гей! Продаймо себе щонайдорожче! - крикнув Верни-дуб i, зiбравши останнi сили, ринувся у окружню юрбу; за ним кинулись разом i два товаришi. Осатанiвши вiд скаженого скруту, з нелюдською силою стали локшити цi леви все, що Пх оточало: Пх велетенськi пбсiки розбивали надвоК голови, розкраювали молодi вродливi обличчя, розвертали перса могутнi; пораненi, покривавленi перебiйцi все ще рушали вперед пiд блискавками навислоП над Пх чолами крицi... Але ось у одного товариша якось лiниво пiдвелась шабля угору, та на пiвколi зупинилась на мить i спустилась безсило додолу, другий товариш присiв чогось i собi, самий тiльки Вернидуб все ще махав перебитим геть лезом, аж ось i йому на голову впав з хрустом тяженний обух, та похитнувся дуб i полiг, зваливши розгоном свого мертвого тiла якогось шляхтича в смерть. Озвiренi, розсатанiлi вiд страшного опору ляхи з ненавистю кинулись над козачим трупом знущатись i наскочили якось ще на живого Безногого. Завзятий ватажок батави пiдбiг до його перший, бажаючи живим узяти на дратiвлю; але напiвсконалий Безногий, що вже кров'ю зiйшов, змертвiлою рукою пiдняв ще раз пiстоля i послав ватажку у самiсiньке серце кулю прощальну... Зблiд молодий пан i посунувсь на руки жовнiрам, та покотився до нiг його i Безногий, порубаний, посiчений шаблями... А плавцi вже досягали до свого берега i радiсно вiталися з своПми братами, яким вони добре воза доклали; тiльки-но двоК з найтяжче пораненим серед ставу барились i безнадiйно задубiлими на кригу руками гребли по зимнiй водi, що снiговою кашкою вже шерхла. - Братцi! Пустiть! - став нещасний проситись. - Все одно не дотягти вам мене... - Як же так кинути? - сперечив йому пiдручний плавець, якому вже забивало дух вiд утоми. - Та, Пй же богу, менi на днi буде й спокiйно, а ви й там станете у пригодi. I - Чи не правду пак каже Книш? - зауважив другий. - Правду, братцi, святу правду! - стогнав поранений.- Все одно менi вже на свiтi не жити. - Ну, так бувай здоров, друже, та нас жди! - попрощались товаришi i кинули пораненого на волю; вiн зразу й пустився на дно, лишивши на плесi води кiлька кiл, якi розходились, коливаючись, i зникали навдалi.I знялась, полетiла козача душа за своПми подругами услiд за хмари високi до невiдомих i недосяжних просторiв... VIII Сивий, зовсiм лисий дiд стояв у бiйницi роговоП башти i пильно стежив старечими очима за боротьбою; бiля його стояла блiда, зi зцiпленими зубами, з божевiльне уткнутим в пригород поглядом Катря; вона не почувала, де вона стоПть i ще робиться навколо. Душа ПП, покинувши тiло, здавалось, тiнню лiтала над пригородом, шукаючи межи уламками свого дорогого хорунжого. Орися стояла сама, трохи вiддалiк вiд цiКП групи, спершись головою на камiнь, зосереджена в самiй собi, застигла в однiм охопившiм ПП iстоту почуттi; вона зимно дивилася на тусьменiючу далину. Скоро грiм гармат, що нiс округи смерть i розрух, зненацька несподiвано замовк i завмер перекотливою луною. Орися очунялась i обернула здивованi очi на греблю; там, в чаду, вона спостерегла щось надзвичайне, а водограП скаламученоП води пiдказали Пй, що це штуки молодцiв-запорожцiв. Слiдуючi прояви лицарського герцю та скаженоП, смертельноП боротьби визвали на ПП блiдi щоки фарбу задоволеноП гордостi i захвату. Вона пiдiйшла до дiда й велебно промовила: - Дiду! Ви, що вже нажились на своПм вiку i своПми дiлами придбали собi славу, можете вмерти тепер радiсно, з великою втiхою. З такими дивовижними душами, як он тi, бути в однiм мiсцi - надмiрне щастя! - Велике щастя, дитино моя,- вiдповiв зворушений дiд,- велике! Не вмре наша широка УкраПна, коли вона родить таких синiв i таких дочок, як ти! - Я Ще не вспiла, дiду, нi натiшитися життям, нi зробити нiчого на користь моПй бiднiй УкраПнi... - Ще зробиш,- сказав прорбчо дiд. - Нi, нi! Час мiй урвано, i вже надходить його близький кiнець; одного тiльки б прохала я в бога - зумiти вмерти так, як умiють вмирати нашi не знаючi жаху орли. Саме тодi, як упав Вернидуб, з мiстечка розiтнувся глухий, довгий вибух; в повiтрi почулося якесь чудне гудiння, змiшане з свистом, i по водi коло польських драгунiв в багатьох мiсцях пiдскочили бризки i бульбахи; четверо коней впало, останнi жахливо метнулися вбiк. Сполохались уцiлiвшi драгуни i прожогом помчалися до млина, втiкаючи вiд картечi. - А чи не можна, дiду, от з цiКП плющихи послати Пм гостинця навздогiн? - спитала дiда Орися. - Нi, не повернеться,- сказав дiд,- вона наведена лише он на той шлях. Усi глянули праворуч на шлях, що йшов понад самою бескидою, i побачили наближаючогося вершника на баскому конi i в блискучому панцирi; за ним Пхали два шляхтичi, улани й кiлька татар. Уважаючи на гармидер бойовий, що стояв над берегом озера, перед очима з цього боку замку, на мурах вартових, вершники пiд'Пхали занадто близько i почали розглядати мури й окопища. - От цих добре можна шелеснути,- сказав дiд, i Орися запалила з його люльки гнота. - Стривай! - скрикнула Катря, пильно придивляючись до стрункоП постави вродливого лицаря.- Не пiднось гнота! ЗнаКш, хто це?.. - Неприятель, ворог нашого народу,- байдуже вiдповiла Орися. - ЗнаКш хто? - хвилювалась все бiльше подруга.- Це Антось, це Корецький твiй... Скарай мене пречиста дiва, коли брешу! Мов ток електричний пробiг по нервах Орисi; вона опустила запалений гнiт на плахту i, захистивши лiвою рукою очi, вп'ялась у цього лицаря поглядом... Так, сумнiву нема,- це вiн, ПП брат, ПП друг, ПП... коханець! Це його чудовi, глибоко заглядаючi в душу очi; це його русявi кучерi вибились з-пiд шолома; це його ухмiлка осяваК теплом благороднi риси молодого обличчя... Чимсь гарячим сповнилось ПП затрiпотiвше серце i вогнем розлилося у грудях, примусивши зашарiтись червоною зорею ПП блiдi лиця, блиснути чорним алмазом очi; груди сколихнула хвиля забутого щастя... Весна, сп'яняючi пахощi квiток, лагiдне сяяння мiсяця, тихi розмови, радiснi мовчання пiд дзвiнке тьохкання соловейка й цi, дивлячiся закохано-велебно, очi, - все це промайнуло в одну мить в ПП запаленому мозку. - Орисю, вiн, либонь, пiзнав тебе! Дивись,- хвилювалась Катря,- який вiн славний, коханий твiй... Буцiм нiж перевернувся в серцi Орисi, фарба збiгла з ПП обличчя, i брови суворо нахмурились. - Коханець! - вiдгукнулась вона глухим голосом.- Зрадник! Невiра! Вона на хвилю спинилась, почуваючи нелюдську муку, i, перемiгши бiль, приставила до полички гнота. Гримнув вибух, двоК вершникiв впало. Дiд обняв оскаженiлу Орисю i надтрiснутим вiд здавлених слiз голосом сказав: - Вище вiд цiКП любовi до своКП вiтчизни, дитино моя, немаК на свiтi! Прискакав до греблi воКвода Чарнецький; в лютостi, не знаючи, на кому зiгнати свiй гнiв страшенний, звелiв вiн негайно запалити млин i дозволив летючим загонам укупi з татарами сплюндрувати i зрабувати всi окружнi селитьби, не милуючи нiкого, навiть кiшки. - Ясний гетьмане,- обернувся вiн до пiд'Пхавшого Лянцкоронського,- моК передчуття справдилось - жменя проклятого бидла заподiяла новi рани нашим славним бойовим силам! - Так, я бачу,- сказав з сумною ухмiлкою Лянцкоронський. - 3 Марсом жартувати не можна, як бажаК того отаман коронний; до того ж, опрiч мiцних природних позицiй, Бушу ще боронить не жменя бидла, як Кгомосць мислить, а жменя левiв! - О, це гiКни - не леви! Вони заплатять менi сторицею за кожну краплину кровi шляхетного славного лицарства! - Доки вони заплатять, багато ще проллКться цiКП шляхетноП кровi! - вiдповiв замислено польний отаман i пiсля невеличкого перестанку додав: - Чи не можна б для виконання цiКП навiженоП i безцiльноП вигадки вжити хоч татар? - На штурм вони не пiдуть, та й мiсцевiсть не дозволить менi розгорнути своП сили! - вiдповiв Чарнецький. - Помiж ними i так вже чути нарiкання, i я дозволив кiльком загонам понишпорити в околицях. - РуПна, одна руПна, i новi болячки ойчизнi, i новi краплi отрути в серця розлютованих дiтей великоП i славноП колись Польщi! - зiтхнув важко Лянцкоронський. - Не дiтей, а гадюк, ясний гетьмане, - вiдповiв, скипiii-ши, Чарнецький, i полум'я нелюдськоП ненавистi свiргонуло в його очах.- Я, проте ж, придумав для них частування, услiд за котрим пiдуть i татари. - Яке ж? - зацiкавився гетьман. - Я от цю саму греблю звелю розкидати, одним вибухом висадити у вирiй, випущу всю воду з озера в провалля, i тодi суходолом полiзуть i татари i дощенту знищать це гадюче кубло!.. - Люто придумано, пане воКводо! - завважив гетьман. - Саме пекло навело тебе на цю думку... - Воно ж завтра i потiшатиметься на бенкетi кривавому, коли пiсля розруху з гармашнi вашоП вельможностi сарана налетить ззаду! - I Чарнецький так злорадо, з таким запеклим сказом зареготався, що навiть здригнувся вiд жаху Лянцкоронський i раптом повернув коня. Коли вже стемнiло зовсiм i нових нападiв навряд чи можна було сподiватись, Орися пiшла до своКП свiтлицi в роговiй баштi i по дорозi зустрiла бабусю. - Вклонявся тобi, доню, батько твiй, - сказала бабуся, поцiлувавши свою Орисю в чоло,- i звелiв переказати, що господь бог огрiваК Пх своКю ласкою, що не б'Кться страхом козаче серце i не слабшаК силою дух, що й тобi вiн його посилаК вкупi з батькiвською молитвою. - Спасибi тобi, неню, за переказане вiд його слово,- обняла бабусю Орися,- воно ще надаК менi сили; отцева й матчина молитва зi дна моря вертаК, з тяжкоП неволi визволяК... Що ж, як там? -додала Орися.- Чи багато постраждало за правду? - Њ вже таки чимало в божому раю, - зiтхнула глибоко бабуся, похитавши головою. - Так, в божому раю,- пiдмiцнила Орися, здiйнявши до млистого, неосяжного небосхилу своП велебнi очi,- я цьому глибоко вiрю,- i, помовчавши трохи, спитала: - Ну а як же там окопища, ще не зовсiм розваленi? А з гармат чи вцiлiла ж хоч одна? - Окопища розвалено, але Пх уночi полагодять; а з гармат же тiльки товстопузиха ще держиться та баба, останнi ж усi пiдбитi,- говорила спокiйно бабуся,- а то й Пх якось прилаштують... Еге, я й забула, про що мала казати,- заметушилась бабуся,до тебе батько прислав двох поранених... - Де ж вони? - Отам, коло твоКП свiтлицi. - До смертi раненi? Так треба ж зараз Пм запомогти або по батюшку послати,- стривожилась Орися. - Ранено Пх здорово: у одного голова шаблюкою розрубана, а в другого нога,- повiдала бабуся,- але вони не гоПтися прийшли, а допомогти нам оборонятися. - Все ж таки треба б перев'язати i заживити Пм рани,- клопiтливо говорила Орися, пiдходячи до свiтлицi, i зустрiла на порозi ПП двох козакiв - одного, переправленого вплинь, з загону Вернидуба, а другого з загону хорунжого. - Вiтаю вас з славою, лицарi,- сказала Орися .привiтно,- i заздрю вашiй славi! - Не заздрiй, панно,- вiдповiв молодий ще козак з зав'язаною скривавленим рукавом головою,- слави тут про всiх не забракне, але от тiльки треба приготуватись i вам к завтрiшньому дню. - Як? Хiба вже пригород не може триматися надалi? - спитала неспокiйно Орися. - Поки зможе - втримаКться,- зауважив другий ранений,- але проте ж супроти такоП хмари далеко не посунеш; вони ж, антихристи, тепера розлютувались, так будуть дошкуляти страх як,- тож, стало буть, i треба приготуватись, щоб почастувати Пх як слiд. - Та хоч вiдпочиньте трохи та дайте я з бабою перев'яжу вам рану. - Не варто, панно,- вiдповiв молодий козак,- на одну нiч i працi шкода, все одно завтра новi будуть. - Правду кажеш, хоч i молодий,- зауважив з усмiхом сивий сiчовик.Так от що, дочко, рани нехай самi собi гояться, коли хотять, а ти нам покажи, де лежать колоди, Пх треба розкласти як слiд, так от ми й поможемо, бо воно хоч i ваш брат теж не дасть собi межи очi наплювати, але проте ж сили у вас супроти нашоП нiбито й менше... oil воно що! Та й цебри задля смоли треба приготувати, дров наносити, корякiв придбати,- от коло цiКП справи постараКтеся й ви, молодицi. Ну й весело промине останнiй день, далебi, весело!.. - А ви, дядьку, й радi,- спитав, пiдморгнувши, молодий,- що i в останню дорогу послав нам бог молодиць? - Авжеж, радий! Чого менi брехати? Присяйбi, радий,- згодився щиро старий,- веселiш, одне слово, веселiш! - Спасибi вам, дiду, i тобi, лицарю, що не гребуКте нашою кумпанiКю,- сказала з ухмiлкою Орися,- ми вам вiрними помiчницями будем i в братерськiй дорозi не завадимо, бо там простору доволi. - Певно! - пiдхопив дiд.- Ну, поведи ж нас, розумнице, покажи все i попорядкуй, бо тебе батько тут головою настановив. Орися вкупi з сiчовиком i молодим раненим пiшла назад до мурiв баштових i показала в трьох мiсцях складенi колоди i бруси, а бабуся вiдчинила комору, де береглись цебри, коряки, шаблi, списи, булави й iнша холодна зброя. Щоб перенести все отеК, було виряджено ще двадцять молодиць пiд проводом бабусi й два десятилiтнiх хлопцi для переведення наказiв. Упорядкувавши все i запевнившись, що робота пiд кермою сiчовика й козака закипiла та що для ПП виконання сил вистачаК, Орися загадала собi ще пiти до отця Василя поговорити з ним рiшуче i вислухати його останньоП поради; вона пiшла праворуч, по дорозi до церкви, i спинилась недалечко вiд неП, коло глухого муру. Надворi вже стояла нiч, тиха й морозяна. Небо було чисте й зорiло мiльйонами блискучих i тихих вогникiв, тiльки на заходi з краю обрiю темнiло вiдiрване пасмо хмари та на сходi в трьох мiсцях блимала зоря, розливаючись кривавим вiдблиском угору. Орися повними грудьми вдихнула в себе хвилю свiжого повiтря i почула, як у тiлi ПП знов прокинулись життьовi сили, рiвнiше забилося серце, швидше потекла кров i свiтлiше стало в головi, але вкупi з прокинувшимися силами прокинувся в неП i страшний душевний бiль - приплив пекучоП i безпорадноП нудьги, нестерпучих гризот, котрi доти були приголомшенi нервовим запаленням; серце трiпотiло i стукало, як молоток, забиваючий цвяшки в трунову дошку. "Знай,- наче вибивало воно,- надi мною ти безвладна; ти змогла пiдвести руку на свого бога, могла залiзом розбити цей коштовний келих, ниточений для втiхи, для щастя, але вiдiйняти в мене його образ ти не могла i не зможеш: вiн тут вiчно царюК i вмре хiба тiльки з останнiм ударом моПм!" "Так, я люблю його,- промайнуло у неП в головi,- його, зрадника моКП вiтчизни, цього КаПна, що пiдняв камiнь на брата,- я все ж таки люблю його! МоП лиця горять соромом за його, а я все-таки люблю... Невже ж це почуття дужче вiд мене? Невже ж i пiсля смертi... Та чи вбито ж його? Хто впав?.. Вбито, вбито!..- Вона провела холодною рукою по гарячому чолi i вiдкинула назад свою косу.- Ох, Антосю мiй, любий, коханий! Нащо все так сталося? Нащо твоя злочинна рука тепер безвладно лежить на холоднiй землi? Нащо твоП чудовi очi застигли мутними крижинками? I нащо ж поклала тебе на козачому степу сестра ж твоя i подруга? Чому не лягли ми разом з тобою в домовину, переступаючи порiг цього життя з вiрою одно в другого i з ухмiлкою раювання?! О, яка смертельна нудьга, який нестерпучий бiль!.." Орися схопилась руками за груди, буцiм хотiла спинити в них трiпотiння серця, задавити цю пекельну муку. Непрохана сльоза повиснула на довгих вiях; блукаючий погляд упав униз i втонув у чорнiючiм проваллi, а думка шепотiла щось непевне: "Нащо ж зосталась я сиротою? Нащо менi ця зайва година життя? Та в нiй же, в цiй недовгiй годинi, стiльки мук i нудьги, скiльки й довге безрадiсне життя не вмiстило б!" Вона зробила крок, другий i на мить спинилася на самому краю... Спинилася i одеревенiла вiд жаху; але не вид смертi ПП вжахнув, а свiдомiсть своКП хвилевоП легкодушностi, свого себелюбного i злочинного перед другими замiру. "Як? - мигнула в неП думка. - Ще один крок - i я зробилася б такою ж, як i вiн, зрадницею вiтчизни?! Менi доручена доля моПх братiв, а я думаю, як би самiй швидше спекатися турботи, як би збутися тiльки свого власного горя,- коли ж воно нiкчемне, мiзерне перед великим горем моКП бiдноП краПни... Нi! Геть вiд мене ця гидка легкодушнiсть!!" I вона твердою ходою зiйшла з замкового муру, прямуючи до церкви. Орися увiйшла в пiввiдчиненi дверi i стала бiля лiвого криласа. В церквi було тьмяно i сумно; одна лише лампадка миготiла перед образом пречистоП матерi, освiчуючи стиха ПП лагiдний образ i граючи блищиками на срiбнiй ризi. Отець Василь стояв навколiшках, упавши ниць перед владичицею неба, розважницею наших слiз i туги; вiн молився мовчки, але Орися знала, за кого з душi його лилася молитва i летiла поза межi всесвiту. Орися затримала своП очi на божественному дитятку, що принесло на землю мир i дало людям ласку. Отець Василь пiдвiвся, приложився до образа i хотiв був пiти перед вiвтар, але його спинила Орися. - Я до вас, панотченьку,сказала вона рiвним, спокiйним голосом, - мiй батько прислав з пригороду двох козакiв для останньоП оборони з нами замку - очевидячки, кiнець наш прийшов! - Усе зважено на вiдвiчних терезах, - вiдповiв стиха отець Василь, - без волi творця нi Кдиний волос не впаде з голови нашоП. - Панотче! Я без супереки скорюся його святiй волi i донесу до кiнця хрест, менi вложений. - Не треба, проте ж, тратити надiП,- казав далi батюшка, - закони божi - недослiдженi. Що для нашого грiшного ока вбачаКться неможливим i необорним, те одним подихом уст божих знищуКться в порох: хто-бо Ксть бiльший вiд господа i де джерело любовi! - Батюшко, отче святий! - сказала тремтячим голосом Орися. - Я вiрю, глибоко вiрю... - I вiра твоя спасе тебе! -сказав пророчо батюшка. Орися поцiлувала побожно батюшкову руку i спитала пiсля невеличкого мовчання: - Чи не дасте, панотченьку, яких наказiв? Може, треба що сховати вiд вовчих зубiв або переказати кому з наших яку тайну,- бо часу ж лишилося одна тiльки нiч. - Нi, дочко моя, вiд цих гiКн не сховаКшся, - вiдповiв з журливою усмiшкою батюшка,- вони все спалять i зриють дощенту, з могил повитягають покiйникiв... А от що хiба тобi повiдаю: пiд цiКю церквою викопано глибокий льох, i вiд нього ведуть чотири хiдники до кожноП башти. Вхiд у цей льох - за лiвим притвором; там К камiнь, а пiд ним драбина, далi залiзнi дверi, а за ними - головна комора, з неП К й потайний вихiд до одноП печери, зовсiм закритий терном, що понад ставом росте; от i ключi вiзьми, - скiнчив батюшка, вiддаючи два ключi Орисi. - Що ж там, у тiм льоху? - спитала вона з цiкавiстю. - Великi пороховi складницi, припаси Богуновi... - О? Так я туди пiду! - скрикнула, здригнувшись, Орися. - Пiди, пiди! Заховайся, голубице моя, вiд яструбiв,- сказав ласкаво батюшка,може, i врятуКш собi життя. Ти маКш право берегти себе, бо ще ж i не жила на свiтi... - Нi, панотче! - спалахнула Орися.- Хай впадуть прокльони i вiчний сором на тую голову, хто подумаК рятувати собi життя, коли всi призначенi на смерть i муки! Треба всiм стояти за нашу святиню до останнього i опiсля разом чесно усiм полягти в братерськiй могилi! Нi, отче святий, - додала вона, - не про своК життя турбуюсь я - воно для мене бур'ян i тернiй... Накрийте мене Кпiтрахiлем, хай вiн укриК вiд бур мою душу i пiдкрiпить моП сили! I отець Василь накрив Кпiтрахiлем схилену голову i, знявши до неба очi, жалiсно сказав: - Укрепiть ПП, сили небеснi, i окрилiть душу Пй, херувими! IX В пригородi за пiвнiч кипiла хаплива робота: пiдсипали вали, плели новi тури, лагодили вози, клали прямо долi безнадiйно пiдбитi гармати, а до других станки з-пiд возiв пiдставляли. Перев'язали собi звечора рани, випили за дозволом отамана горiлки з порохом i лягли вiдпочити, маючи право на пiльгу; на щастя, Пх було небагато: поки спинив Вернидуб канонаду, покотом лягло шiсть козакiв та ще ломаччям з возiв та турiв п'ять було ранено. Для вбитих вирили вже другу могилу, i отець Василь пiзно вночi сходив у пригород в другий раз, аби над першими братерськими могилами вiдспiвати вiдправу. При тусьменнiм свiтi трьох лiхтарiв, пiд широко розгорнутою вгорi над головами молiльникiв ризою, осяяною зорями, тихо й журно велась вiдправа. Схиливши понуро пiдголенi та чубатi голови, стояли довговусi козаки й побожно клали хрести на своП груди могучi. Тихо прорiкав панотець, що душi тих, що життя своК положили в боротьбi за вiру, "в селенiях горних упокояються"; тихо, дрижачим голосом спiвав дяк "житейськеК море воздвизаКмоК"; тихо шепотiли козаки "вiчная пам'ять"... У грудях Пх, мов криця, загартованих, мимоволi вставало передчуття, що завтра i вони також поляжуть на сiчовiй нивi i нiкому буде Пх поховати, i хоч як вони байдуже не дивились на життя, але проте ж обличчя смертi викликало в Пх неприязне враження, навiвало якусь тяжку задуму i смуток. Коли все в пригородi затихло i потомленi нiчною хапливою працею усi зборонцi, крiм вартових, положились, щоб хоча трохи вiдпочити перед останнiм рахунком з бурливим життям, тодi й старий сотник пан Завiстний примостився був на своКму возi, вкрившися вiд морозу кожухом, але сон не злiтав йому на очi, i лише думи чорною хмарою обсiдали йому голову, не даючи нi на хвилину спокою. Орися, його Кдина дочка, Кдина втiха i радiсть, невiдступне стояла йому перед очима й дивилася таким м'яким, замисленим, таким глибоко люблячим поглядом у душу, що серце старого сотника стискалося незнайомою нудьгою i щемiло незвиклим жалем. Вiн заспокоював себе тiльки тим, що ненадовго ж, мовляв, вони розстаються,- за кiлька хвилин i побачаться,- але поруч з цiКю глибокою вiрою виринали десь з тiнi не то непрохана непевнiсть чогось, не то бентежний страх невiдомостi... - Ат, що буде, те буде, - сказав сотник, - а буде те, що бог дасть! - I, заспокоКний трохи цим афоризмом, вiн набив люльку i почав смоктати мiцний, задурливий тютюн; але й жорстока мархотка не втишила йому нервiв: турбота за Орисею все ж таки точила йому серце. "Не вiддасться вона в руки живою, о, не вiддасться! - запевняв вiн себе.- Не такiвська вона, батькова дочка! От тiльки що молода, не вспiла ще призвичаПтись до смертi... Боронь боже, якщо вона прогаПть хвилину i ПП, голубоньку, схоплять цi бузувiри, цi пси-кровожери... Ховай боже! Адже ж не пошанують вони анi молодостi ПП, анi вроди: назнущаються над ПП тiлом чистим, насмiються над ПП душею непорочною, натiшаться ПП муками... О, захисти ж ПП, царице небесна, вiд цiКП ганьби, вiд цього катування!" Збентежений сотник навiть випустив люльку з рук i пiдвiвся на возi. "Краще пiти зараз i самому ПП вбити, одним махом визволити вiд мук, що мають Пй статись... Так, так, це лiпше, то й менi легше буде на той свiт прямувати,- принаймнi в останню хвилину життя не здригнеться серце вiд жаху за долю дорогоП дитини! Ще вспiю..." Сотник рiшуче встав, але новий приплив думок знов зупинив його. "Нi, - мiркував вiн,- у неП самоП не здригнеться рука вiдiбрати собi життя, коли той час прийде; я в цьому певний; так навiщо ж завчасу вкорочати Пй це життя? Може, воно ще й потрiбне, може, ще i в пригодi стане своПй УкраПнi?.. Адже ж там, в оселях творця, в книзi свiтовiй записана доля кожноП людини, i нiхто, нiхто не посмiК викреслити в нiй анi жодного слова..." Сотник сперся на воза i обвiв очима по темрявiй далинi; там теж ледве примiтне мигтiли вогники,- знати, й ворог не спав, дбаючи про своП новi смертодайнi сили; в морозянiм, тихiм повiтрi да