, була спробою описати в поетичнiй формi спогади про своК дитинство i юнiсть: Де гнуться рейки од заводу i над Дiнцем ридаК _дим, _менi приснилась Третя Рота i я собi, як був малим. Ведуть батьки мене за руки по золотiй, в пiснях землi, i тонко, тонко _закаблуки _об рейки стукають _малi... _Сидить дiдусь у кабiнетi i пише щось... Життя _мов! Ти, як стрiла в бринливiм летi... О УкраПни пiснечари, мiй золотий дитинний сон! I, нарештi, в архiвi В. Сосюри залишилися спроби вiршованого роману "Третя Рота", публiкувати якi автор не став, знаючи, очевидно, що пiсля багатьох автобiографiчних вiршiв i поем цей твiр буде переспiвом створеного ним ранiше. В. Сосюра визначаК жанр "ТретьоП Роти" як роман (за первiсним задумом-роман-трилогiя). I, очевидно, з таким визначенням слiд погодитися, хоч i не всi ознаки цього жанру проявилися в цьому творi. "Третя Рота" - це розповiдь про власне життя, яким було - без прикрас, без самовихваляння i самолюбування. Ця розповiдь спiвзвучна контекстовi епохи, в яку жив поет. Можливо, в деяких мiсцях автор допускаК елементи суб'Кктивiзму (i це неминуче!) чи й помиляКться в оцiнцi людських вчинкiв чи певних явищ, але в цьому вiн щиро зiзнаКться на сторiнках цього ж роману. Складнi життКвi обставини iнодi загострювали стосунки iз деякими його колегами по перу, але на спiльному шляху боротьби i шукань поет залишився вiрним найвищим людським iдеалам, не погрiшив проти правди. Переповiдаючи, наприклад, про тимчасове загострення своПх взаКмин iз I. Куликом чи I. Микитенком, В. Сосюра нiтрохи не применшуК Пхнього внеску в не лише загальну лiтературну справу, але й у вирiшення долi його лiтературного таланту. А на вiдстанi часу Пхню трагiчну загибель вважаК трагедiКю всього народу. Багато дослiдникiв, вiдзначаючи документальну вiрогiднiсть мемуарiв, чомусь вважають своПм обов'язком застерегти читача: мовляв, це джерело не позбавлене суб'Кктивних оцiнок автора, а дехто просто називав це суб'Кктивiзмом, не вникаючи в значення цього термiна. Iнодi в сучаснiй науковiй лiтературi (навiть тодi, коли йдеться про документальнi джерела) вживаКться термiн суб'Ккi ивнiсть як ознака, що знижуК Пхню iсторичну достовiрнiсть. Не переоцiнюючи значення творiв такого жанру, слiд вiдзначити, що де - документи найповнiшого самовиявлення i характеру людини, i способу ПП мислення, i пiдходу до оцiнки певних явищ. Якщо ж автор, пишучи твiр такого жанру, буде постiйно думати про те, як сприймуть його сучасники або прийдешнi поколiння, то мимоволi стане рабом самопензури, позбавляючи таким чином науку найцiннiших надбань - розкриття iндивiдуального (нехай навiть i суб'Кктивного!) пiзнання людини, суспiльних явищ i т. iн. Намагання бути об'Кктивним часто призводило до пристосування своПх думок до традицiйних, що iнодi будувалися не на достовiрних фактах, а на загальних теоретичних судженнях. "Чим бiльше i щирiше мемуарист силкуКться перенести вповнi, з усiма фарбами i тонами, той образ давно минулих подiй, який лишився в його душi, - писав Iван Франко, - тим бiльша небезпека, що вiн до того образу додасть щось зайвого, пiзнiшого, нанесеного течiКю часу". В. Сосюра нiде не силуК свого таланту, не приховуК вiд читача навiть, здавалося б, невигiдноП йому правди, довiряючи йому найсокровеннiше i найболючiше, що траплялося в його життi. I навiть наявнi елементи романтичного максималiзму, а iнодi й наПвностi дорослоП людини нiтрохи не знижують художнiх вартостей цього твору. Роман "Третя Рота" - це яскравий зразок мемуарноП прози. При вiдсутностi щоденникiв i наявностi дуже невеликоП кiлькостi листiв В. Сосюри цiннiсть такого автобiографiчного матерiалу надзвичайно велика. О. Пушкiн дуже високо цiнував твори такого жанру. У "Подорожi в Арзрум" вiн шкодуК, що Грибоедов не залишив автобiографiчних записiв, i написати бiографiю поета - це обов'язок його друзiв. "Замечательныг люди исчезают у нас, не оставляя по себе следов. Мы ленивы и нелюбопытны!" - ось який докiр кидаКться сучасникам видатних майстрiв слова, що маК бути пересторогою для всiх прийдешнiх поколiнь. Говорячи про "Записки Бййрона", Пушкiн немовби радiК з того, що вони пропали, але насправдi бере пiд оборону генiя, який часто бував незахищеним вiд натовпу з його iнодi нездоровим iнтересом до iнтимних i побутових подробиць приватного життя: "Зачем жалеешь ты о потере записок Байрона? черт с ними! слава богу, что потеряны. Он исповедался в своих стихах, невольно, увлеченный восторгом поэзий. В хладнокровной прозе он бы лгал и хитрил, то стараясь блеснуть искренностью, то марая своих врагов. Его бы уличили, как уличили Руссо, - а там злоба и клевета снова бы восторжествовали. Оставь любопытство толпе и будь заодно с гением... Мы знаем Байрона довольно. Видели его на троне славы, видели в мучениях великой души, видели в гробе посреди воскрешающей Греции. - Охота тебе видеть его па судне. Толпа жадно читает исповеди, записки etc., потому что в подлости своей радуется унижению высокого, слабостями могущего. При открытии всякой мерзости она в восхищении. Он мал, как и мы, он мерзок, как мы! Врете, подлецы: он мал и мерзок - не так как вы - иначе" '. Але така думка не виключаК й iншоП позицiП Пушкiна: у листопадi 1825 p. вiн писав своП мемуари, якi змушений був знищити пiсля грудневого повстання декабристiв. При цьому вiн iз властивим йому захопленням вiдзначав: "Писать свои Memoires заманчиво и приятно. Никого так не любишь, никого так не знаешь, как самого себя. Предмет неистощимый. Но трудно. Не лгать - можно; быть искренним - невозможность физическая. Перо иногда остановится, как с разбега перед пропастью - на том, что посторонний прочел бы равнодушно. Презирать - braver - суд людей не трудно; презирать суд собственный невозможно". Ще й досi багато щирих шанувальникiв таланту В. Сосюри - письменникiв, лiкарiв, учителiв, вчених - розповiдають цiкавi епiзоди, що перетворилися в легенди, як поет натхненно читав той чи iнший твiр, який так i залишився неопублiкованим i невiдомим сучасному читачевi. Мiг навiть дати почитати рукопис i не вимагати його повернення, що й траплялося а його недрукованими творами. Створене своею поетичного уявою вiн не вважав тiльки своКю власнiстю - воно вже належало народу. Тепер же ця легенда став реальнiстю - читач одержуК твори, якi десятилiттями лежали в архiвах i не були доступними навiть найвужчому колу дослiдникiв. Павло Тичина, даруючи авторовi "ЧервоноП зими" видання "Вибранi твори" (1957) у трьох томах, на першiй книзi зробив такий напис: "Дорогому Володимиру Миколайовичу Сосюрi-одному з найбiльших поетiв РадянськоП УкраПни, - та нi, - поетiв усього свiтуП Лiрик, - а разом з тим смiливий, дерзновенний. Задушевний - а разом з тим - бойовий у нього тон, наступальний. Та хiба можна в короткому цьому напису висловити все те, що я про В. М. почуваю! З любов'ю давньою, "непреходящей" любов'ю П. Тичина". Задушевнiсть, смiливiсть i дерзновеннiсть вiдчутнi у романi "Третя Рота", в якому-життя Людини i Поета, вiддане своКму народовi. КОМЕНТАРIЏ ПРОЛОГ Третя Рота - шахтарське селище в Донбасi (тепер селище ВерхнК, що входить до м. Лисичанська ВорошиловградськоП областi). Засноване 1721 p. як сторожовий пост Iзюмського козацького полку. Пiсля лiквiдацiП козаччини там знаходилася Третя рота Бахмацького гусарського полку, звiдки й походить назва. 1. Дебальцево - тепер мiсто обласного пiдпорядкування ДонецькоП областi, засноване в 1878 p. 2. Пономаренко Пантелеймон Кiндратович - товариш В. Сосюри, через якого В. Сосюра передавав для ознайомлення К. Њ. Ворошилову в 1942 р. у Москвi рукопис роману "Третя Рота". 3. ...Я вiддав у Харковi оригiнал цiКП поеми дiда в музей iменi Шевченка... - Йдеться про музей поета в Харковi при Iнститутi Тараса Шевченка, на базi якого 1933 p. було створено галерею картин Т. Г. Шевченка в Харковi, а 1949 p. - Державний музей Т. Г. Шевченка в КиКвi. Про долю рукопису поеми дiда В. Сосюри тепер нiяких вiдомостей нii виявлено. 4. ...вiн став учнем штейгерськоП школи. - Йдеться про навчання гiрничоП справи (маркшейдерiП), що стосуКться просторово-геометричних вимiрювань у надрах землi i на ПП поверхнi з наступним зображенням контурiв корисних копалин, гiрничих виробок на планах i картах. 5. "Макар телят не ганяв". - Дуже далеко, в суворих пеобжитих мiсцях. 6. Гарiбальдi Джузеппе (1807-1882) -народний герой IталiП, один iз керiвникiв революпiйно-демократичного крила руху Рисорджименто - вiдродження нацiонально-визвольного руху iталiйського народу. 7. "Андрiеве стояния". - Очевидно, йдеться про свято на честь Андрiя Первозванного (помер у серединi I ст. н. е.) - одного з дванадцяти апостолiв Iсуса Христа, який, за руськими лiтописами, проповiдував християнство серед слов'ян ДревньоП Русi, побував бiля Киева i на днiпровському березi встановив хрест. На цьому мiсцi збудовано АндрiПвську церкву. I 1. ...заводська "кукушка" - побутова назва тодiшньоП марки невеликого маневрового паровоза. II 1. Локотош Радя - двоюрiдний брат матерi поета Антонiни Дмитрiвни Сосюри. IV _ 1. Юзiвка - тепер м. Донецьк. VII 1. Кольцов Олексiй Васильович (1809-1842) - росiйський поет, автор вiршiв про красу росiйськоП природи, значна кiлькiсть яких покладена на музику i стала народними пiснями. Писав твори також i украПнською мовою; бував на УкраПнi, де збирав пiснi та прислiв'я, написав твори про тяжку долю украПнського народу. 2. "Ну, тащися, сивка..." - В. Сосюра наводить слова iз "Пiснi орача" 0. В. Кольцова. 3. Нiкiтiн Iван Савич (1824-1861) - росiйський поет, у творах якого показано народне життя i висловлено протест проти самодержавства. 4. "Вырыта заступом яма глубокая..." - В. Сосюра не зовсiм точно цитуК вiрш I. С. Нiкiтiна, написаний в 1860 p. 5. Саваоф (вiд давньоКврейського Цебаот) - одна iз назв бога Ягве - верховного божества в iудаПзмi. IX 1. ..."перпетуум мобiле" (вiд лат. perpetuum mobile-безперервне, вiчно рухливе) - те саме, що й вiчний двигун. Йдеться про уявну машину, яка, пущена в дiю, виконувала б роботу як завгодно довго, не беручи енергiП ззовнi, що суперечить закону збереження енергiП. XI 1. "Вiчна пам'ять" - заупокiйна молитва у православних християн. 2. Верн Жюль (1828-1905) - французький письменникфантаст i автор праць з географiП та iсторiП географiчних вiдкрить. 3. "Ветхий завiт" ("Старий завiт")-перша частина БiблiП, що визнаКться за "священне писання" в iудаПзмi та християяствi. Книга створювалася протягом IX - II ст. до н. е. iудейськими священнослужителями на основi легенд i мiфiв Стародавнього Сходу. 4. ...шукали землю Ханаанську... -Давня назва територiП СiрiП, Палестини i ФiнiкiП на Близькому Сходi. 5. Фiлiстимляни - древнi племена, якi проживали на схiдному березi Середземного моря i грунтувалися в II тисячолiттi до н. е. В кiнцi XIII-на початку XII ст. до н. е. фiлiстимляни почали захоплювати територiю Палестини i СiрiП. 6. Серафимович (справжнК прiзвище Попов) Олександр Серафимович (1863-1943) -росiйський радянський письменпик. 7. ...братiв МаккавеПв... - Йдеться про братiв Iуди Маккавея-вождя народного повстання II ст. до н. е. в IудеП проти влади Селевкiдiв. Пiсля його загибелi боротьбу продовжували його брати до завоювання Iудеею полiтичноП незалежностi в 142 р. до н. е. 8. Самсон - герой бiблiйноП легенди, iзраПльтянин, який одружився з дiвчиною з ворожого племенi фiлiстимлян Далiлою. Самсон мав надзвичайну фiзичну силу, що мiстилася в його волоссi, але пiдступна жiнка обрiзала його i вiддала чоловiка в полон фiлiстимлянам. Полоненому Самсону викололи очi i закували в кайдани. В полонi волосся вiдросло, до Самсона повернулася сила, i вiн зруйнував храм, де його ув'язнили, в руПнах якого загинув i сам з ворогами. 9. Iсус Навiн - за бiблiйною мiфологiКю слуга i сподвижник Мойсея; не е автором Книги Iсуса Навiна iз "Старого завiту". 10. "В тумане тысячелетий" - як видно iз подальшого пояснення В. Сосюри, автором книги був письменник Красновсъкий. 11. А юнак Давид з його пращею, якою вiн знищив велетня Голiафа... - В БiблiП (1-а Книга Царiв, 17) розповiдаКться, як юнак Давид убив каменем iз пращi фiлiстимлянського богатиря-велетня Голiафа. 12. IКрихонськi труби. - Пiсля виходу iудеПв з Кгипетського полону на своКму шляху в Палестину вони обложили мiсто IКрихон, але зруйнувати мiцнi укрiплення не було можливостi. IКрихонськi мури впали вiд священних труб, завдяки чому мiсто було взято. XVI 1. "Iлiада", "Одiссея"-давньогрецькi епiчнi поеми, що приписуються Гомеру. 2. Уланд Лгодвiг (1787-1862) - нiмецький поет, драматург, iсторик лiтератури. XIX 1. Рiд Томас Майн (1818-1883) -англiйський письменник. Автор авантюрно-пригодницьких романiв, в яких вiдображено життя i побут iндiанцiв. 2. "Вершник без голови" - пригодницький роман Т. М. Рiда. XXI 1. Нат Пiнкертон - герой серiП аноншпих книг iз оповiданнями про пригоди слiдчого, якi були створенi, очевидно, як реклама американського "агентства розшуку Алана Ната Пiнкертона i його синiв". Не дивлячись на низький лiтературний рiвень цих книг, у дореволюцiйнiй РосiП вони мали успiх i широке розповсюдження, особливо серед молодi. 2. Нiльсон Аста (1881-1972) -датська актриса, яка завоювала популярнiсть у нiмому кiно. 3. Максимов - очевидно, йдеться про актора театру i кiно Максимова (справжнК прiзвище - Самусь) Володимира Васильовича (1880-1937), який знiмався з 1911 p. 4. Лiндер Макс (справжнК прiзвище - ГабрiКль Лев'Кль; 1883-1925) - французький кiноактор. XXII 1. Белий Андрiй (справжнК прiзвище - БугаКв Борис Миколайович; 1880-1934) - росiйський радянський поет, теоретик символiзму. XXVI 1. Лпухтiн Олексiй Миколайович (1840-1893) -росiйський поет. 2. Надсон Семен Янович (1826-1887) - росiйський поет. XXVII 1. Бальмонт Костянтин Дмитрович (1867-1942)-росiйський поет. Iз 1920 p. перебував в емiграцiП. 2. Северянiн Iгор (справжнК iм'я та прiзвище Iгор Васильович Лотарьов; 1887-1941) -росiйський поет. Iз 1918 p. жив в ЕстонiП. XXVIII 1. "Нива" - росiйський щотижневий журнал для сiм'П, що видавався в Петербурзi в 1870-1918 pp. i був одним iз пайпопулярнiших у РосiП. В 1894-1916 pp. виходили щомiсячнi лiтературнi додатки до журналу; з 1891 p. безплатним додатком до "Ниви" видавались зiбрання творiв багатьох росiйських та зарубiжних письменникiв, що забезпечувало журналу великi тиражi i популярнiсть. 2. Цензор Дмитрiй Михайлович (1877-1947) - росiйський радянський поет. СвоП твори друкував iз 1894 р., в 1905- 1907 pp. - в нелегальнiй пресi. 3. Фофанов Костянтин Михайлович (1862-1911)-росiйський поет. 4. Дон-Жуан - герой старовинноП iспанськоП легенди; людина, яка все своК життя проводить у любовних пригодах. Дон-Жуан став персонажем багатьох творiв свiтовоП лiтератури, в тому числi драми Лесi УкраПнки "Камiнний господар". 5. "Милый, милый, смешной дуралей!" - рядок iз вiрша С. Њсенiна. 6. Њсепiн Сергiй Олександрович (1895-1925) - росiйський радянський поет. В. Сосюра переклав десять .вiршiв С. Њсенiна ("Береза", "Пороша", "Жебрачка", "Пiсня про собаку" та iн.). 7. ...не любив читати Толстого. - Очевидно, йдеться про твори Л. М. Толстого, що були складними для сприйняття юнаком В. Сосюрою. Пiзнiше, i особливо в пiслявоКнний час i останнi роки свого життя, поет по-новому перечитував класикiв свiтовоП лiтератури, i твори Л. М. Толстого викликали його захоплення. 8. Шерлок Холмс - герой оповiдань англiйського письменника Копан-Дойля (1859-1930), освiчений сищик (детектив), який розкривав злочини шляхом логiчного аналiзу, спiвставляючи рiзнi, навiть такi, що здаються незначними, ознаки злочину. XXIX 1. Плюшкiн - один iз героПв поеми М. В. Гоголя "Мертвi душi" (1842), помiщик-скнара, скупердяйство якого стало манiКю. "Плюшкiнство" - синонiм хворобливоП скупостi. XXX 1. А нiмцi вже захопили Харкiв. -У квiтнi 1918 p. Харкiв загарбали нiмецькi окупанти. Мiсто визволили червонi вiйська 3 сiчня 1919 p. XXXI 1. ...гетьманська варта пiсля розгону нiмцями ЦентральноП Ради. - 29 квiтня 1918 p. нiмецькi окупанти розiгнали Центральну раду, замiнивши ПП марiонетковим "урядом" на чолi з колишнiм царським генералом П. П. Скоропадським, правлiння якого у квiтнi-груднi 1918 p. увiйшло в iсторiю пiд назвою "гетьманщини". 2. Олесь Олександр (справжнК прiзвище - Кандиба Олександр Iванович; 1878-1944) - украПнський поет. 3. Вороний Микола Кiндратович (1871-1942) -украПнський радянський поет, театрознавець, перекладач (переклав украПнською мовою "Iнтернацiонал". "МарсельКзу", "Варшав'янку"). XXXIII 1. "Артишок" - прiзвисько, що походить вiд назви рослини родини складноцвiтих - артишок, поширеноП в краПнах Середземномор'я i на Канарських островах. КультивуКться в СРСР i на УкраПнi як овочева культура. XXXV 1. ...тримаК фронт проти дончакiв... - Йдеться про автономну Донську область, утворену пiсля контрреволюцiйного заколоту заможного донського козацтва, очолюваного генералом Каледiним. 2. Кащенко Андрiан феофенович (лiтературнi псевдонiми - I. Тертишний, А. Будiй; 1858-1921) - украПнський письменник, в iсторичних повiстях i романах якого висвiтлено iсторичне минуле УкраПни., зокрема iсторiю козацтва. 3. Цум вафен - до зброП (нiм.)._ 4. Це тi, що в сiчнi 1918 року розстрiляли в КиКвi червоний "Арсенал"... - Йдеться про придушення в сiчнi 1918 p. збройного повстання робiтникiв i революцiйних солдатiв КиКва проти ЦентральноП ради. Центром повстання був завод "Арсенал". XXXVI 1. Потьомкiн Григорiй Олександрович (1739-1791)-росiйський державний i вiйськовий дiяч, генерал-фельдмаршал, князь. Був фаворитом i найближчим помiчником iмператрицi Катерини II; з його iнiцiативи зруйновано Залорозьку Сiч. Епiзод, описаний В. Сосюрою iз полоненим us _щадком Потьомкiна, згодом був використаний поетом у лi ричнiй баладi "Перстень" (1926). XXXVII 1. НЕП (нова економiчна полiтика) - економiчна полiтик. КПРС i РадянськоП держави в перехiдний перiод вiд капi талiзму до соцiалiзму, запроваджена на основi рiшенi Х з'Пзду РКП (б) (1921 p.). Основу непу становили: замiнi продрозверстки продподатком, допущення вiльноП торгiвл при регулюваннi ПП органами РадянськоП влади, здача в орен ду частини дрiбних державних пiдприКмств приватним осо бам, дозвiл на органiзацiю невеликих приватних пiдприКмств допущення в певних межах оренди землi та iн. 2. Ми спiвали "Чумака".народну чумацьку пiсню, 3. Петлюра Симой Васильович (1879-1926) - один iз керiвникiв украПнськоП буржуазно-нацiоналiстичноП контр революцiП; iз лютого 1919 p. - голова ДиректорiП. 4. "Плуг" - спiлка украПнських радянських селянськм письменникiв, що iснувала в 1922-1932 pp. (в 1931 р. "Плуп було переименовано на Спiлку пролетарсько-колгоспних письменникiв). 5. Мазепинський полк - гайдамацький полк вiйська С. В. Петлюри, що носив iм'я гетьмана Мазепи Iвана Степановича (1644-1709). 6. Гайдполк - гайдамацький полк. 7. ...лiвi есери - дрiбнобуржуазна полiтична партiя в РосiП, яка сформувалася в кiнцi 1917 p. з лiвого крила партiП есерiв. Лiвi есери входили до складу Радянського уряду, користувалися довiр'ям частини трудового селянства i мали угоду з бiльшовиками. Влiтку 1918 р. стали на контрреволюцiйний шлях. На УкраПнi лiвi есери пiдтримували деиiкiиську i петлюрiвську контрреволюцiю. 8. Махно Нестор Iванович (1889-1934) -один iз керiвникiв дрiбнобуржуазноП контрреволюцiП на пiвднi УкраПни в роки громадянськоП вiйни, анархiст. В 1921 p. втiк у Румунiю. В. Сосюра написав поему "Махно" (близько 1924 p.), що не збереглася; описуК ного втечу за кордон у поемi "Розстрiляне безсмертя" (1960). 9. Чингал - кинджал. XXXVIII 1. Карпом - караульне помешкання. 2. ...жмут "украПнок"... - очевидно, йдеться про паперовi грошi. XXXIX 1. Сiчовi стрiльцi - вiйськовi формування контрреволюцiйноП ЦентральноП ради i ДиректорiП, створенi в 1917 p., якi були розгромленi Червоною АрмiКю навеснi 1917 p. 2. Денiкiн Антон Iванович (1872-1947) - грдерал-лейтенант царськоП армiП, головнокомандуючий контрреволюцiйними збройними силами пiд час громадянськоП вiйни. XL 1. Григорев нас врадив, перейшов на бiк червоних... - Йдеться про петлюрiвського отамана Г. Григор'ева, який па той час формально перейшов на бiк РадянськоП влади i командував дивiзiКю на пiвденнiй дiлянцi УкраПнського фронту. У травнi 1919 р. Г. Григор'ев органiзував антирадянський заколот на пiвднi УкраПни, вiдомий пiд назвою "грпгор'Квщина". Заколотникiв було розгромлено радянськими вiйськами. XLI 1. Проскурiв - тепер м. Хмельшщьшн'i. 2. Фельдман-очевидно, йдеться про перекладача i спiвробiтника наркомату iноземних справ УкраПни в 1920-х роках Д. Фельдмана, з яким у Харковi був знайомий В. Сосюра. XLII 1. Бiрзула - тепер м. Котовськ ОдеськоП областi. 2. Ставили п'Ксу "Бурлака" з участю Садовського. - Йдеться про п'Ксу I. К. Карпенка-Карого, постановку якоП здiйснив Микола Карпович Садовський (справжнК прiзвище - Тобiлевич; 1856-1933). В 1918 р. М. К. Садовський емiгрував iз невеликою групою акторiв театру на Захiд, де виступав на сценi. В 1920-1926 pp. жив за кордоном (Ужгород, а пiзнiше-Прага). В 1926 р. повернувся на Радянську УкраПну. 3. "Повiй, вiтре, з УкраПни..." - украПнська народна пiсня "Повiй, вiтре, на ВкраПну..." на слова С. В. Руданського. XLIII 1. Коли ми взяли КиПв разом з денiкiнцями... - Йдеться про загарбання КиКва денiкiнцями i петлюрiвцями, що вiдбулося 31 серпня 1919 p. 16 грудня 1919 p. КиПв було визволено червоними вiйськами. 2. "Учiтеся, брати моП..." - цитата iз поеми Т. Г. Шевченка "I мертвим, i живим..." (1845). 3. Римський-Корсаков Микола Андрiйович (1844-1908) - росiйський композитор i громадський дiяч. 4. Директорiя - контрреволюцiйний буржуазно-пацiопалiстичний уряд на УкраПнi, створений у листопадi 1918 р. До лютого 1919 p. Директорiю очолювали В. Винниченко i С. Петлюра. У квiтнi 1919 p. зазнала поразки вiд ЧервоноП АрмiП, але пiсля одержання допомоги вiд Антанти вiйська ДиректорiП у липнi 1919 p. вдерлися на УкраПну. Припинила своК iснування пiсля радянсько-польськоП вiйни i розгрому цiйська С. Петлюри. 5. Раковський Христiан (1873-1937) -радянський партiйний i державний дiяч. В 1919-1923 pp. - голова уряду УкраПни; в 1923-1927 pp. - посол СРСР в АнглiП i ФранцiП. 6. Черкасенко Спиридон Феодосiйович (лiтературнi псевдонiми-Провiнцiал, Стах Петро та iн.; 1876-1940) -украПнський письменник. В 1919 p. емiгрував за кордон. 7. Журлива Олена (справжнК прiзвище - Котова Олена Костянтинiвна; 1898-1971)-украПнська радянська поетеса i педагог. 8. Самiйленко Володимир Iванович (лiтературнi псевдонiми - В. Сивенький, Iваненко, Полтавець, Смутний та iн.; 1864-1925) - украПнський письменник. 9. Слащов Якiв Олександрович (1885-1929) - один iз органiзаторiв контрреволюцiП в роки громадянськоП вiйни, генерал-лейтенант. Командував корпусом денiкiнськоП, потiм врангелiвськоП армiП. Емiгрував до Туреччини, 1921 p. повернувся на Батькiвщину, був амнiстований i служив у Червонiй АрмiП. 10. Добрармiя (Добровольча армiя) - одне з найбiльших бiлогвардiйських з'Кднань, основна ударна сила денiкiнщини. Армiю було створено наприкiнцi 1917 р. на Дону при сприяннi Антанти з контрреволюцiйних офiцерiв, верхiвки козацтва, юнкерiв та буржуазноП молодi. 11. "На вас, завзятцi юнаки..." - вiрш Михайла Петровича Старипького (1840-1904) "До молодi" (1876). XLIV 1. Ранню поему "1918 год" В. Сосюра написав у 1919 в м. Смотрич на Подiллi. Строфа процитована, очевидно, i пам'ятi, бо маК деякi текстовi рiзночитання iз виправл ною автором версткою. Надрукований у газетi "Краснi звезда" (192.0, 18 серпня) уривок маК посвяту: "Посвящаете товарищу Ленину". 2. Поляки почали наступать, - Йдеться про початок агрес бiлопольського вiйська 25 квiтня 1920 p. на територiП РадянськоП БiлорусiП i РадянськоП УкраПни, яке за коротка час просунулося на 200 км у глиб УкраПни. 3. Тютюнник Юрiй - генеральний хорунжий армiП Укрi ПнськоП народноП республiки, начальник штабу Григор'Кв З 1924 p. проживав на Радянськiй УкраПнi; рострiляни у 1929 p. XLV 1. Подив - вiд трьох росiйських слiв - "Политический оi дел дивизии". 2. "бытие определяет сознание"... - У передмовi до праг "К критике политической экономии" (1859) К. Маркс пише "Не сознание людей определяет _их бытие, а, наоборот, и общественное бытие определяет _их сознание" (К. Марк и Ф. Энгельс, Сочинения, т. 13, М., 1959, с. 7). 3. Гамсун Кнут (справжнК прiзвище - Педерсен; 18591952) - норвезький письменник, у романах якого капiталi стичному мiсту протиставлялося патрiархальне село ("Сом землi", 1917). 4. Поарм - вiд трьох росiйських слiв - "Политический от дел армии". 5. ...коли поляки захопили КиПв - 6 травня 1920 p. вiйська буржуазно-помiщицькоП Польщi окупували КиПв. 6. Серратi Джачiнто Меноттi (1872 чи 1876-1926) - один iз керiвникiв IталiйськоП соцiалiстичноП партiП (в 1910-х pp.); учасник II конгресу Комiнтерну (1920). В 1924 р. в числi "третьоiнтернапiопалiстiв" вступив до компартiП. 7. Вона розказувала про червону Венгрiю... Як там роздавили радянську владу. - 21 березня 1919 р. в Угорщинi перемогла пролетарська революцiя, було проголошено Угорську радянську республiку. Радянську владу було встановлено i на Закарпатськiй УкраПнi, що входила тодi до складу Угорщини. Пiсля придушення угорськоП революцiП iноземними iнтервентами в Угорщинi в 1920 p. встановлено фашистську диктатуру на чолi з М. Хортi, вiдновлено монархiю. 8. Наподив - начальник полiтичного вiддiлу дивiзiП. 9. ...вони переживають нашу керенщину... - Очевидно, В. Сосюра мав на увазi наянiсть жiночих загонiв, якi охороняли перед штурмом Зимовий палац, де знаходився Тимчасовий уряд О. Ф. Керенського. 10. Гiнденбург Пауль фон (1847-1934) - нiмецький вiйськовий i державний дiяч, генерал-фельдмаршал. Пiд час першоП свiтовоП вiйни 1914 p. командував вiйськами Схiдного фронту, з 1916 p. - начальник генерального штабу. У записi В. Сосюри йдеться, очевидно, про якийсь iз вiйськових маршiв Гiндепбурга, популярний у тi роки. 11. Пiсля змирення з поляками... - 12 жовтня 1920 p. польський уряд погодився на перемир'я i пiдписав договiр у 1921 p. XLVI 1. "Коли зустрiнемся ми знову..." - В. Сосюра цитуК слова Т. Шевченка iз вiрша "Якби зустрiлися ми знову..." (1848); Якби зустрiлися ми знову, Чи ти злякалася б, чи нi? ЯкеК тихеК ти слово Тодi промовила б менi? 2. "Нова Баварiя" - передмiстя Харкова 1920-х рокiв. XLVII 1. Пiонтек, - В рукописi нечiтко написано це прiзви в результатi чого при передруковi та в публiкацiП урив роману в десятому томi Творiв в 10-ти томах (К., "Днiп] 1972) допущена неточнiсть - "Шотнек". Њ пiдстави вважати, що це була дружина 1. Ю. Кулика Люцiана КарлiП Пiонтек (1899-1937) - украПнська радянська письменни 2. Кулик Iван Юлiанович (справжнК iм'я та по батьков IзраПль Юделевич (1897-1941); лiтературнi псевдонiмi; Р. Ролiнато, Василь Роленко) - украПнський радянський сьменник, партiйний i громадський дiяч. В автобiографiП, писанiй у КиКвi 5 жовтня 1958 р., В. Сосюра так оцiнюК роль I. Ю. Кулика у вирiшеннi його творчоП долi: "В Харковi мою долю в украПнськiй поезiП визначив ПП Юлiанович Кулик, котрий звернув на мене увагу як на лодого поета i через ЦК КП(б)У вiдкликав мене з армiП. Руками Кулика партiя дала менi путiвку в поетичне ж тя..." (Див. вид.: Твори в десяти томах. - Т. 10. - К., "Дв po", 1972. -С. 76). 3. "Вiстi" - украПнська республiканська газета "Вi ВУЦВК", що виходила в КиКвi (березень-серпень 1919 1934-1941) i в Харковi (1920-1934). 14 травня 1941 p. 63 об'Кднана з газетою "Комунiст". 4. Коряк Володимир Дмитрович (1889-1939) - украПнськ радянський критик. 5. Блакитний Василь Михайлович (справжнК прiзвище Елланський; 1894-1925) -украПнський радянський письмi ник i громадський дiяч. 6. ВсеукраПнський пролеткульт - пролетарська культурно-освiтня i лiтературно-мистецька органiзацiя УкраПни, яка ставила своКю метою створення новоП, пролетарськоП культури шляхом розвитку творчоП самостiйностi пролетарiату. Деякi теоретики пролеткульту з вульгарно-соцiологiчних позицiй пропагували iдею "чистоП" пролетарськоП культури, заперечували класичну спадщину, претендували на повну автономiю в питаннях культури. 7. 3. Невський, Рижов - члени оргбюро ВсеукраПнського пролеткульту. 8. Пилипенко Сергiй Володимирович (псевдонiм - Сергiй Слiпий, Плугатар та iн.; 1891-1943) - украПнський радянський письменник, один iз засновникiв лiтературноП органiзацiП "Плуг". Був редактором газет "Бiльшовик", "Вiстi", "Комунiст", "Селянська правда". 9. Майський (справжнК прiзвище Булгаков) Михайло Семенович (1889-1960) - украПнський радянський письменник. Пiсля Великого Жовтня працював у Наркомосi, завiдував робiтничим вiддiлом газети "Вiстi", багато часу вiддавав органiзацiйнiй роботi в пролеткультi - "Гартi", де був вiдповiдальним секретарем. 10. Хвильовий Микола Григорович (справжнК прiзвище Фiтiльов; 1890-1933) - украПнський радянський письменник. 11. Полiщук Валер'ян Львович (лiтературнi псевдонiми - Микита Волокита, Сонцвiт Василь та iн.; 1897-1942) - украПнський радянський письменник. 12. "Нема Нiкандрика, нема". - Рядок iз вiрша В. Л. Полiщука "Ридання братнК", написаного на смерть молодшого брата Нiкандра. 13. I було двi сестри, Лiка i Льоля... - Йдеться про сестер Лiдiю i Олену Iллiвну Конухес (згодом дружина В. Л. Полiщука). 14. Это было на радостном юге... - В. Сосюра наводить двi строфи iз вiрша росiйськоП поетеси М. ЛохвипькоП. 15. Мемфiс-давньоКгипетське мiсто, засноване в III тисячолiттi до н. е.; столиця Њгипту в 28-23 ст. до н. е. 16. "1917 рiк" - поема В. Сосюри, написана в 1921 р., в якiй вiдтворенi подiП громадянськоП вiйни на УкраПнi в 1917- 1919 pp. 17. Люксембург Роза (1871-1919) -дiяч нiмецького, польського й мiжнародного робiтничого руху; ПП iм'ям було названо тодi площу в Харковi. 18. Панч Петро Йосипович (справжнК прiзвище - Панчснко; 1891-1978) - украПнський радянський письменник. 19. Вражливий Василь Якович (справжнК прiзвище - Штанько; 1903-1938) - украПнський радянський письменник. 20. Копиленко Олександр Iванович (1900-1958)-украПнський радянський письменник. 21. Яновський Юрiй Iванович (1902-1954) - украПнський радянський письменник. 22. Пiдмогильний Валер'ян Петрович (1901-1941)-украПнський радянський письменник. 23. Головко Андрiй Васильович (1897-1972) - украПнський радянський письменник, один iз зачинателiв украПнськоП радянськоП прози. 24. Перша збiрка В. М, Сосюри "ПоезiП" була видана в Сумах (Всеукрдержвидав, 1921. -16 с.). 25. Доленго Михайло Васильович (справжнК прiзвище - Клоков; 1896-1982) - украПнський радянський поет, лiтературний критик, ботанiк (доктор бiологiчних наук). Рецензiя М. Доленго "Володимир Сосюра. ПоезiП" була надрукована в журналi "Шляхи мистецтва", 1921, N 2, с. 141. 26. ...в 1922 роцi, коли вийшла друга моя збiрка "Червона зима"... - Названа збiрка В. Сосюри вийшла в Харковi в 1921 p., але на титульнiй сторiнцi було поставлено дату 1922. 27. Франко Тарас Iванович (1889-1971) - украПнський радянськиi'i лiтературознавець; син I. Я. Франка. Рецензiя Т. I. Франка "Володимир Сосюра. "Червона зима" була надрукована в журналi "Шляхи мистецтва", 1922, N 1/3, с. 71. 28. Семенко Михайло (Михайль) Васильович (1892- 1937) -украПнський радянський поет-футурист. 28. "Червоний шлях" - украПнський громадсько-полiтичний, лiтературно-мистецький i науковий журнал, що виходив у Харковi в 1923-1936 pp. як_ щомiсячник i був iз сiчня 1931 p. органом ФедерацiП об'Кднань радянських письменникiв УкраПнi!. 30. Мамонтов Якiв Андрiйович (лiтературнi псевдонiми - Я. Лiрницький, Я. Пан; 1888-1940) - украПнський радянський драматург, театрознавець. 31. Сенченко Iван Юхимович (1901-1975) - украПнський радянський письменник. Лiтературну дiяльнiсть розпочинав i як поет, видавши збiрку "В огнях вишневих завiрюх" (X., ДВУ, 1925). 32. Комунiстичний унiверситет iменi Артема - вищий навчальний заклад УРСР, що готував кадри керiвних партiйних i профспiлкових працiвникiв. Унiверситет було створено в 1922 р. на базi реорганiзованоП ВищоП партiйноП школи ЦК КП(б)У у Харковi (у 1932 p. був реорганiзований у Вищу комунiстичну сiльськогосподарську школу). 33. Рожилин Валентин Сергiйович - професор Комунiстичного унiверситету iменi Артема. 34. Забiла Наталя Львiвна (1903-1975) - украПнська радянська письменниця. 35. Божко Сава Захарович (1901-1947) - украПнський pa дянський письменник. 36. Кириленко Iван Улянович (1903-1939) - украПнський радянський письменник. XLVIII 1. "Гарт" - Спiлка пролетарських письменникiв УкраПни (1923-1925), членами якоП були В. Блакитний, П. Тичина. I. Микптенко та iн. 2. Йогансен Михайло (Майк) Гервасiйович (лiтературнi псевдонiми - В. Вецелiус, М. Крамар; 1895-1937) - украПнський радянський письменник. 3. Футуристи (слово-звук) - представники футуризму (вiд латинського futurum-майбутнК), формалiстичного напряму в лiтературi й мистецтвi, що склався напередоднi i в роки першоП свiтовоП вiйни. В украПнськiй лiтературi представниками футуризму були у 1920-х роках М. Семепко, Г. Шкурупiй та iн. 4. Iмажинiсти (слово-образ) - представники лiтературного угруповання iмажинiзму (вiд англiйського - image - образ), що iснувало переважно в РосiП в 1919-1927 pp. (В. Г. Шершеневич, А. Б. МарiКигоф, раннiй перiод творчостi С. 0. Њсенiпа). Iмажинiсти проголошували основним принципом поетичноП творчостi самоцiль форми, зводили поезiю до штучних образiв i метафор i т. п. 5. АкмеПсти (слово-плоть) - представники модернiстськоП течiП в росiйськiй лiтературi початку XX ст. - акмеПзму (вiд грецького akme - вершина, вищий ступiнь, розквiт). АкмеПсти проповiдували "мистецтво для мистецтва", витончене естетство, iндивiдуалiзм, мiстику. 6. Нiчевокв (слово-тiнь) - представники однiКП з модернiстських течiй в росiйськiй лiтературi початку _XX ст. 7. Символiсти (слово-символ) - представники Квропейського лiтературно-художнього напряму кiнця _XIX -_ поч. XX ст. (французьке symbolisme, вiд грецького symbolon - знак, символ). Елементи символiзму помiтнi у творчостi украПнських письменникiв М. Вороного, М. Фiлянського, В. Пачовського, а пiзнiше в поезiП П. Тичини, О. Слiсаренка, Я. Савченка, В. Ярошенка. 8. Декаденти (вiд французького decadence - занепад) - представники антиреалiстичних течiй у буржуазнiй лiтературi та мистецтвi кiнця XIX - початку XX ст. Для декадентiв були характерними вiдчуженiсть вiд життя, вiдмова вiд суспiльноП боротьби, пропагування концепцiП "мистецтво для мистецтва", песимiзму, мiстики. Декадентство об'КднуК рiзнi за формальними ознаками, але близькi за суттю школи - символiзму, акмеПзму, футуризму, експресiонiзму, кубiзму, сюрреалiзму, екзистенцiалiзму. 9. "Ваплiте" - Вiльна академiя пролетарськоП лiтератури-лiтературна органiзацiя на УкраПнi (1925-1928). До Ваплiте спочатку належали письменники М. Яловий, М. Хвильовий, 0. Слiсаренко, Г. Епiк, П. Панч, О. Досвiтнiй, М. Йогансен, О. Громов, I. Днiпровський, А. Лейтес, П. Тичина, А. Любченко, О. Копиленко, Д. Фельдман, В. Сосюра, М. Бажан, М. Майський, В. Вражливий, О. Довженко, Г. Коцюба. Згодом органiзацiю поповнили М. Кулiш, Ю. Смолич, Ю. Яновський, I. Сенченко, Г. Коляда. ОрганiзацiКю було видано п'ять номерiв журналу "Ваплiте" i один випуск альманаху "Ваплiте" i "Ваплiте, зошит перший". 10. Кулiш Микола Гурович (1892-1942) -украПнський радянський письменник-драматург. 11. "Неокласикам" - вiрш В. Сосюри, написаний у червнi 1926 p. (друга редакцiя-у 1957 p.) i не включений до збiрок, що виходили в той час. Неокласики - лiтературне угруповання на УкраПнi письменникiв та лiтературознавцiв (М. Рильський, М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Могилянський, О. Бургардт), представники якого проповiдували кращi традицiП античностi, ренесансу та класицизму, запозичуючи з минулого образи та стилiстичнi прийоми. 12. ВУСПП - ВсеукраПнська спiлка пролетарських письменникiв - лiтературна органiзацiя на УкраПнi в 1927-1932 pp., до складу якоП входили I. Микитенко, Iван Ле, В. Сосюра, О. Корнiйчук та iн. 13. Лiтфронт - очевидно Пролiтфронт - лiтературна органiзацiя, заснована в 1930 р. М. Хвильовим i колишнiми членами органiзацiП Ваплiте. Через рiк пiсля створення члени Пролiтфронту влилися до органiзацiП ВУСПП. 14. "Нова генерацiя" - лiтературна органiзацiя украПнських футуристiв, що функцiонувала в Харковi в 1924-1931 pp., до якоП входили письменники М. Семенко, Г. Шкурупiй, О. Полторацький та iн. Засновники органiзацiП проголошували гасла про "нову форму", переносячи на радянський грунт рiзнi течiП та формалiстичнi прийоми. 15. "Авангард" - лiтературна група в Харковi (1925- 1929), яка декларувала тiсний зв'язок лiтератури й мистецтва з "добою iндустрiалiзму", виявляючи iнодi зневагу до реаалiзму i прогресивних традицiй нацiональноП культури. 16. "Молодняк" - лiтературна органiзацiя письменникiв УкраПни (1926-1932), до якоП Харкова й КиКва, що належала до "Плугу" нiаацiя видавала журнал "Молодняк". комсомольських входила молодь й "Гарту". 17. Усенко Павло Магвiйович (1902-1975) - украПнський радянський поет. 18. С. К. - криптонiм вжито з етичних мiркувань. 19. "Сьогоднi генiПв чекаю" - вiрш В. Сосюри iз поетичноП збiрки "Мiсто" (1924), мав прис-вяту "Тов. Усенковi". 20. Савченко Якiв Григорович (1890-1937) - украПнський радянський письменник. Стаття Я. Г. Савченка "Мертве й живе в украПнськiй поезiП", в якiй давалася й оцiнка творчостi В. М. Сосюри, була надрукована в журн. "Життя й революцiя", 1929, N 1 (с. 121-126) i N 2 (с. 122-38). 21. Чупринка Грицько Оврамович - украПнський поет. 22. Троянкер РаПса - маловiдома поетеса. 23. Меженко Юрiй Олексiйович (справжнК прiзивще - Iванов-Меженко; 1892-1969) - украПнський i росiйський радянський бiблiограф, лiтературознавець, колекцiонер. 24. Вiра-Берзiна Вiра Касперiвна, перша дружина В. М. Сосюри, якiй поет присвятив поему "Робфакiвка" (1923). 25. Свврдловський комунiверситет - Комунiстичний унiверситет iменi М. Я. Свердлова - перший в Радянськiй краПнi вищий партiйний навчальний заклад, що готував кадри керiвних партiйних, i радянських працiвникiв; створений у 1919 р. У 1932 p. унiверситет було реорганiзовано у Вищий сiльськогосподарський комунiстичний унiверситет iменi Я. М. Свердлова. XLIX 1. ХIНО - Харкiвський iнститут народноП освiти. 2. Плевако Микола Антонович (1890-1941) - украПнський радянський лiтературознавець i бiблiограф. В. Сосюра маК на увазi упорядковану вченим двотомну "Хрестоматiю новоП украПнськоП лiтератури", де вмiщено бiографiП 75 письменникiв а бiблiографiКю. 3. "Песнь о Роланде" - героПчна епопея французького середньовiччя (XII ст.). Побудована на народних пiснях, легендах, лiтописах. 4. Петро I Великий (1672-1725) - росiйський цар з 1682 p., iмператор з 1721 p. 5. Фiлiпп - очевидно, йдеться про Фiлiппа II Августа (1165-1223) -короля ФранцiП а 1180 p., який проводив полiтику централiзацiП держави i був одним iз керiвникiв третього хрестового походу. 6. "Глаза сияют, лик прекрасен..." - Тут i далi В. Сосюра неточно наводить рядки iз поеми О. С. Пушкiна "Полтава": "...лик ужасен". 7. ТевелКв Мусiй Соломонович (1890-1918) - учасник боротьби за владу Ра