плi, хоч у душi срiбноголового воПна бушувала буря... Я iiю бурю чув своПм серцем, повним любовi до людини, що так любила i любить УкраПну, що уособлювала для нас ПП, якiй, як i йому, належали нашi гарячi i вiрнi серця. Я з захопленням дивився на нього, на цей залiзний спокiй батька, серце якого обливалося кров'ю жалю за сином. А от i веселе, власне, це веселе могло кiнчитися дуже сумнiПм. Ми були в Сьомiй гвардiйськiй армiП. Наша "база" була в селi, де розташувався полiтвiддiл армiП. Коли ми приПжджали з передовоП, - вона проходила берегом Дiнця - золотоП рiки мого дитинства, - i нiмцi били з-за неП по нас iз важких гармат, так хлопчик господаря хати, де ми жили, завжди зустрiчав нас так: - Ну, как дела, пацаны? Закурить есть? I от стою я у дворi в солдатському - в солдатськiй гiмнастерцi, в офiцерських темно-синiх галiфе й кирзових чоботях, пiлотцi й портупеП, з "тете" на боцi та "Знаком Пошани" бiля серця. Ми тодi ще не були атестованi i не мали звань. ПiдлiтаК до ворiт подвiр'я, в якому я стояв, мотоцикл з передовоП. Мотоцикл iз човником, у якому сидiв маленький, нервовий i гарячий генерал. Рукою в чорнiй рукавицi вiн зробив владний i гострий жест, мовляв, бiжи! Я йду до нього. Тодi вiн кричить менi: - Эй, ты! Бегом! Я йду до нього. Пiдходжу до човника i кажу маленькому генералу: - Вы поосторожнее. Вiн: - Ты кто такой! Я: - Писатель украинский. Вiн: - А-а! Извиняюсь. Скажите, пожалуйста, где здесь политотдел армии? - Я не знаю. Но здесь есть товарищи, которые должны знать. Генерал вилазить iз човника i йде за мною, нетерпляче хльоскаючи стеком по блискучiй халявi свого чобота. Я трохи вiдчинив ворота сарая, де Головко, Малишко i кореспондент "РадянськоП УкраПни" майор Купцов грали в карти i випивали горiлку. Я тихо сказав Малишковi: - Андрiю! Тут тебе хоче бачити один громадянин. Малишко вийшов, позiхаючи i мутно клiпаючи своПми японськими оченятами та ще з рухами скуки, байдужостi i втоми. Вiн ще як слiд не розгледiв генерала, як той бурею гнiву налетiв на нього: - Ты как стоишь!.. I т. д. Малишко тiльки злякано i зблiдло стояв, виструнчившись перед генералом, а той одводив на ньому свою душу. А потiм лукаво глянув на мене i спитав: - А может быть, это тоже писатель? Я сказав: - Да. Писатель. Тодi генерал з словами: "Я тоже люблю лiтературу", - пiшов вiд нас, нервово хльоскаючи стеком по блискучiй халявi свого чобота. А Малишко гiрко образився: - А чого ж ти менi не сказав? Вiн же мiг мене розстрiляти... А я пiшов за сарай i заплакав з образи, що генерал кричав на мене i називав "ти". LXIII Танковий корпус нагородили гвардiйським званням, i ми були в цьому корпусi. Мене вразив командир танкового батальйону, молодий хлопець в парусинових чобiтках, що швидко i заклопотано ходив мiж танками. Вiн був невисокого зросту i дiйсно нагадував менi пiдлiтка. Всi танкiсти були молодi, молодi. Це ж було перед битвою, а вони себе тримали так, нiби не вони мають ринути крiзь океани ворожого вогню визволяти рiдну землю УкраПни. Серед них були сини рiзних народiв нашоП Батькiвщини, i всi вони були, як брати, що йшли з вогню в вогонь вiд легендарного Сталiнграда. У блiндажi один танкiст, що недавно був кавалеристом, гаряче доводив усi переваги коня над танком, як живоП енергiП i дружби кавалеристiв над дружбою танкiстiв. Але його розбили по всiх пунктах, i вiн, тяжко зiтхнувши, погодився. Мабуть, вiн сумував за своПми друзями i конем... Перемагають армiП з молодим командним складом. Я чув чи читав про це. Я написав для танкiстiв вiд Пх iменi вiрш "Клятва танкiста" з нагоди близького вручення Пм гвардiйського прапора i читав йото Пм. В цьому вiршi, що потiм поклав на музику фронтовий композитор i виконувала фронтова капела, танкiсти клялися визволити УкраПну, на священну землю якоП вони уже вступили i стали грiзними армiями над Дiнцем, клялися нищити ворогiв i вiдплатити Пм за муки нашого народу. Клялися сини всiх народiв разом iз синами УкраПни, i ця клятва звучала, як грiм у моКму серцi. Вони менi сказали (молодi, запорошенi, прекраснi в своПй героПчнiй i жертвенiй молодостi): - Товарищ Сосюра! Не беспокойтесь, все будет сделано! Вони потiм бронею i серцем зустрiли на Курськiй дузi безумнi орди бронiрованоП ночi, трохи угнулись Пх зорянi лави, але не прорвав Пх ворог, бо угнутi ряди героПв майбутнього комунiзму туго вдарили в криваве лице нападника, i армiП переслiдування, що були напоготовi, погнали фашистiв туди, де УкраПна простягла своПм молодим визволителям руки в напiврозiрваних ланцюгах... Але я вже не був свiдком гiгантськоП битви на Курськiй дузi, бо рука, що берегла мене, повернула мене в Москву. Сказали, що телеграмою викличуть мене знову на фронт. Але я так i не дочекався тiКП телеграми. I почалося щастя мiлiонiв, щастя визволення загарбаних ворогом мiст i сiл Батькiвщини. Все далi i далi на захiд iшли полки визволення й вiдплати. Салюти, салюти, салюти!.. Небо Москви ритмiчно гримiло гарматними [салютами] i сiяло рiзнобарвними огнями iлюмiнацiй, щовечора воно сiяло... Уже Харкiв залило сонце Батькiвщини... Донбас обнiмав крилатих вiсникiв весни людства... А вогненна лавина визволення котилася все далi й далi... Полтава!.. I нарештi - КиПв!!! Урядовим поПздом ми летiли полями УкраПни, що витирала сльози щастя з своПх безсмертних очей, ми летiли на мiтинг iнтелiгенцiП, що мав бути з нагоди визволення КиКва. Минуло кiлька днiв, як одгримiли битви за серце УкраПни КиПв... I от уже це серце б'Кться в грудях соцiалiзму. Ми поПздом Пхали до Дарницi, а там машинами [i] через понтонний мiст у КиПв. Днiпро... Нiякi слова не передадуть нашого щастя... А повз нас гримiли танки, вони, сивi од iнею, йшли i йшли по Шевченкiвському бульвару туди, де йшов грандiозний бiй за все новi мiста i села УкраПни. Це ж саме творилось i в бою за визволення iнших республiк КраПни Рад, тимчасово залитих гадючою тьмою свастичних ночей... РуПни, i рани, i щастя, щастя, щастя... Воно переважало все, йому пiдкоренi були i нашi серця, i серця блiдих, виснажених братiв i сестер, що вийшли до нас iз печер ночi, назустрiч сонцевi i щастю, щастю, щастю... Звичайно, бiль незлiченних ран i втрат iще тьмою муки за сяйвом радостi в очах врятованих коливався, як нiч, що вiдходила перед багряними прапорами свiтання... Моя особиста радiсть, радiсть повороту i перемоги, зникла в загальнiй радостi, i вiд того здавалося, що серце не витримаК щастя, що потоками заливало його, що летiло в нього з мiльйонiв таких же сп'янiлих од щастя сердець... Але ворог зробив останню спробу повернутiП КиПв. Вiн узяв Житомир, i ми вже чули глухий i зловiсний гуркiт канонади, що поволi, але невпинно наближалась до нас. Мiтинг не вiдбувся, i нас перекинули на лiвий берег Днiпра. I знову поПзд летiв, а його шукали фашистськi самольоти i нiяк не могли знайти. Ворога одiгнали. Та уряд i ЦК були ще в Харковi. Коли ж ворога одiгнали ще далi, знову засiяли перед нами Лавра i колоПш будинку ЦК над Днiпром, знову рiднi вулицi, чорнi руПни Хрещатика, вiтер в покрученому вибухами залiзi i, як очi мерцiв, порожнi вiкна розбитих гнiзд, вiдкiля до вiйнп лунали музика i смiх щасливого життя, що ще не знало смертноП тривоги, не чуло переривчастого реву фашистських моторiв над золотими голiвками дiтей... LXIV Там, на заходi, iще гримить битва гiгантiв, щоправда, фашистський гiгант, коли тiкав вiд нас, ставав все меншим i меншим, поки не обернувся на гнома пiд безпощадними ударами меча Червоного богатиря... Але ще ворог пручався i намагався удавати, що вiн не гном, а той же бронiрований гiгант, що топтав нашi поля i серця своПми чобiтьми, залитими кров'ю i мозком масових розстрiлiв, тортур i погромiв. Тепер мiлiонний месник iшов по його полях з сходу i заходу, з двох бокiв били фашистського звiра... А тут, на визволенiй землi нашоП спiльноП Матерi, всемогучий труд почав загоювати страшнi рани... I руПн ставало все менше, вони танули, наче снiг на сонцi... Битва за хлiб кипiла на полях Батькiвщини... Ну, та це все вiдоме вам, дорогi читачi... А де ж, ви скажете, Третя Рота? А Третя Рота в моКму серцi, як море в краплi його води. I про Третю Роту ще буде мова. LXV Повний щастя перемоги i радостi повороту на УкраПну, я в 1944 роцi написав вiрш "Любiть УкраПну", який студенти просили мене по кiлька разiв читати Пм на лiтвечорах. Поет Олекса Новицький 1 надрукував "Любiть УкраПну" в "КиПвськiй правдi", а Леонiд Новиченко 2, як редактор, передрукував його в нашiй "Лiтературнiй газетi". Цього вiрша я написав внаслiдок таких фактiв... Ще в БашкирiП, в Уфi, коли УкраПну розпинали кривавi окупанти, одна така сказала при менi й Юрi Кобилецькому: - Как я соскучилась за украинским салом! Кобилецький: - А за украинским народом вы не соскучились? I в Москвi теж одна така сказала, коли ми з молодим прозаПком iз ЗахiдноП УкраПни Ткачуком 3 iшли з нею по вулицi Горького: - Для меня Родина - там, где мене хорошо. Ткачук сказав: - Свиняча фiлософiя. I ще Валентин Бичко 4 пожалiвся менi, що днями за порадою т. МануПльського5 з одного номера газети "Зiрка" знято шапку з такими словами: Учiтеся, брати моП, думайте, читайте. I чужому научайтесь, й свого не цурайтесь!..6 I ще: Мова рiдна, слово рiдне, хто вас забуваК, той у грудях не серденько, а лпш камiнь маК...7 Я не буду називати авторiв цих слiв... У вiдповiдь на це i те, що було перед цим, я написав "Любiть УкраПну". LXVI Часто я ходив i ходжу повз СофiПвський собор, золотий гомiн якого ще колись лунав над КиКвом разом iз гомоном Лаври (дзвони...), що оспiвав у чудесних вiршах молодий Тичина ', i згадую веселого, з свiтлими й смiливими очима, як у сiльських парубкiв, Григорiя Косинку 2, що жив у флiгелi соборського подвiр'я разом iз своКю високогрудою жiночкою. Я до них часто ходив, коли в 1925 роцi вiдпочивав у Дарницi. Я так любив Григорiя, золоте i спiвуче життя якого обiрвала куля ката, i не фашистського одвертого ката, а ката, що пiдступно, кривавою гадюкою залiз у нашi лави i як багато i смертельно покусав вiн жалами куль серця нашого цвiту!.. Фашистське вимели смiття полки визвольною грозою... И багряний прапор надi мною благословля нове життя. Тут над штикiв колючим гаКм був клич; "Вперед, товаришiП" I образ Ленiна сiяК в моПй закоханiй душi. I ще я згадував, як я листувався з Грицем, якi прекраснi украПнськi листи вiн менi писав. Якби вiн жив, вiн став би нашим ТургенКвим у прозi, бо, як i Тургенев, вiн був поетом у прозi. Ленiн... З iменем цим так багато зв'язано в нас. Це iм'я пiдтримувало наш дух у тяжкi години вiдступу i окрилювало в години гнiву i вiдплати. Я знов лечу у споминах назад. Був призов ударникiв у лiтературу, по сутi, шкiдлива i непотрiбна справа, яка пошкодила i виробництву, i робiтникам (молодi робiтничiй), яким задурили голову, що вони одразу стануть генiями. Щоправда, найталановитiшi з них лишилися в лiтературi (одиницi), а багато, багато були тiльки скалiченi духовно, i нiчого з них не вийшло. Мiж ударникiв, призваних в лiтературу, походжали, як Кгипетськi жерцi, i "священнодiяли" мiж них, хизуючись знанням Маркса, Ленiна i Сталiна, цитуючи Пх твори (така-то сторiнка i такпй-то абзац, згори чи знизу) критики Коряк, Щупак i Коваленко. Я запропонував Пм при ударниках зачитати уривок з статтi одного критика: "Його всi цитують, не друкують, а я вважаю, що це - хороший критик". Вони поблажливо усмiхнулись: - Просим, просим! Я Пм зачитав цей уривок росiйською мовою, де йшлося про право людини на фантазiю. Коряк сказав: "Целевое ребячество". Щупак 3: "Це правий ухил". А Коваленко 4: "Та це i- справжня контрреволюцiя". Я сказав: "Товаришi! Це - з Ленiна". Картина. Але я знов повертаюсь до себе i знов лечу на чарiвному конi уяви в близьке минуле, в КиПв 1944 року, з якого я полетiв у Харкiв тридцятих рокiв. Та чогось мiй норовистий кiнь, як тiльки побачив золоту башню Лаври (Пх було двi - одну разом iз тiлом церкви зiрвали нiмецькi фашисти), метнувся на Донбас, правда, на мить, а потiм знов у Харкiв, щоб уже в КпКвi продовжувати свiй бiг у вiчнiсть, щоб я сам собi (був) яснiшим i для себе, й для своПх читачiв. Колись моя мати, побачившiП, що я складаю вiршi на паперi, гнала мене на шахти збирати вугiлля: - Iди, сукин син, на шахти, нiчим уже топити в хатi. А вiршi хлiба не дадуть. Потiм, пiзнiше, у Харковi, коли я став вiдомим поетом i коли в мене не було настрою писати, вона менi казала: - Синочок! Чого ти не пишеш? Я тобi вже й чорнила i бумаги приготовила... I я тодi написав "Днiпрельстан". (I ще кiнь метнувся на Донбас). Мати мене часто била, коли я був пiдлiтком, за сестру Зою, що мала дуже поетичну уяву i гiперболiзувала все, що я робив iз нею, перед матiр'ю, а та, не розiбравшись, у чiм справа, i вiрячiП тiльки ЗоП, люто накидалась на мене i била полiняками або полумиском по головi. Нарештi менi набридло наставляти свою бiдну голову пiд полумиски та полiняки, i я почав утiкати вiд матерi. Та спочатку вона мене повертала пiд своП удари, удаючи, що хоче розiрвати кофту на грудях, i iстерично гукаючи мене. Та потiм я не повертався уже, бо коли побiг раз i мати кофти не порвала, бiльше вже не вiрив Пй. Менi дуже не подобалось, що вона на мене кричала: - Сукин синi Якось я Пй сказав: - Мамо! Чого ви себе лаете? Я ж не сучкин син, а ваш! У матерi було довге й чорне, аж до синi воронячого крила, волосся, i мiй улюблений братик Олег дивився якось на нього задумано-захопленими карими оченятами i сказав: - Мамо! Яке в тебе гарне волосся! Як у собаки!.. I знов КиПв... Перон, дзвiнки... Ми Пдемо в Москву для проведення декади украПнськоП лiтератури та мистецтва. Скiльки радостi! В Москвi нас дуже гостинно i гарно зустрiчали - поетiв, спiвакiв, артистiв... Росiяни дуже люблять украПнцiв, як i ми Пх, бо ми ж брати. Радiсно ми поверталися до КиКва... Та от, як удар страшного i несподiваного грому з безхмарного iiеба, редакцiйна стаття "Правди" 5, в якiй мене за вiрш "Любiть УкраПну", за любов до УкраПни "в стягiв багряному шумi" названо, по сутi, нацiоналiстом за те. що я нiбито пишу за УкраПну поза часом i простором (а "знамен червоний шум!.." "Зойки гудкiв") i що УкраПна ("мiж братнiх народiв, мов садом рясним, сiяК вона над вiками!")... Справа в тому, що "Правда" критикувала перший варiант "Любiть УкраПну", написаний у 1944 роцi, сiм рокiв тому, де був рядок: "Без неП - нiщо ми, як порох i дим, розвiяний в полi вiтрами", i цей варiант переклав Прокоф'Кв, А в збiрцi "Щоб сади шумiли", за яку я був нагороджений Сталiнською премiКю 1-го ступеня, був надрукований вiрш "Любiть УкраПну", в якому рядок: "Без неП-нiщо ми..." я замiнив рядком: "мiж братнiх народiв...", щоб показати УкраПну не iзольовано од своПх соцiалiстичних побратимiв i посестер. Але "Правда" почала мене бити за перший варiант "Любiть УкраПну", що пiд цим вiршем пiдписалися б такi недруги украПнського народу, як Петлюра i Бандера 6... I скiльки я не казав (коли мене почали бити у всеукраПнському масштабi, - всi органiзацiП!.. - i навiть у всесоюзному - шукали в кожнiй республiцi свого "Сосюру" - ламали йому ребра, били пiд душу, як мене на УкраПнi), i скiльки я не казав, що я виправив "Любiть УкраПну", менi не вiрили i били до самозабуття. Корнiйчук на пленумi письменникiв УкраПни кричав на мене (мабуть, з переляку, бо його теж критикували, але чемно i в мiру): - За який нацiоналiстичний грiш ви продалися? А Малишко вмiстив в газетi "Радянська УкраПна" цiлий пiдвал, у якому "доводив", що раз я був у петлюрiвських бандах, то менi не можна вiрити, що я на кожному вирiшальному етапi становлення РадянськоП влади на УкраПнi "був не з нами". Його стаття була, по сутi, iдеологiчним ордером па мiй арешт. I теж Малишко робив це, як i Корнiйчук, щоб одвести вогонь крптпкп од себе i сконцентрувати на менi, бо його, як i Корнiйчука, своПм крилом зачепила критика. Прожогiн шукав нацiоналiзм в моПй поемi "Вiтчизна" i "знайшов" його там, де я писав про УкраПну, хоч у тiй же поемi я з такою любов'ю писав про Бiлорусiю, про Росiю i Москву, як серце Вiтчизни!.. Н. 7 дописався до того, що "Сосюра вже перестав бути прикладом для лiтературноП молодi!". Одразу ж пiсля появи статтi в "Правде" "Об идеологических извращениях" мене викликав перший секретар ЦК КПУ т. Мельников 8. Вiн менi говорив, що я "представитель рабочего класса в украинской поэзии", що "у нас нет ни тени сомнения по отношению к Вам". Внаслiдок розмови з ним я написав покаянного листа 9, що був надрукований у "Правде". А ще перед тим кореспондент прогресивноП газети украПнцiв в Канадi приПхав, щоб перевiрити, чи я ще К на свiтi, бо нацiоналiстичнi газети в Канадi писали, що я заарештований, i мене з цим кореспондентом у ВОКСi 10 сфотографували. Коли я приПхав у Сталiне 11, iшла конференцiя молодi, на якiй виступав секретар Сталiнського обкому КСМУ. Вiн говорив про "Любiть УкраПну", про те, що пiд цим вiршем пiдписалися б Петлюра i Бандера. Закiнчивши промову, вiн сказав: - А теперь слово имеет товарищ Сосюра! Мене зустрiла електрична буря аплодисментiв. Якось я сумно iшов по Червоноармiйськiй бiля Бессарабки 12. Вулицею переходив юнак у мiському костюмi з чемоданом у руках. Мабуть, студент. Вiн пiдiйшов до мене i спитав: - Ви - Володимир Сосюра? - Я. - Дозвольте потиснути вашу руку!.. Вiн потиснув менi руки i, не сказавши бiльше нi слова, швидко i схвильовано пiшов вiд мене. Я так розгубився вiд радiсних слiз, що залили мою душу, що навiть забув спитати його, хто вiн такий. То менi потиснула руку украПнська молодь. I тiльки це мене втримало вiд божевiлля або самогубства, сталiнськi13 аплодисменти i цей потиск руки... Але серце не витримало, i в мене почалися спазми коронарних судин, а потiм досягла свого апогею гiпертонiя. Тiльки це вже галузь медицини, а не iдеологiП, i за це я прошу пробачення у вас, моП золотi читачi! Тiльки медицина все ж зв'язана з iдеологiКю, власне, з iдеологiчною боротьбою i любов'ю. Серце почало протестувати уже пiсля арешту моКП дружини 14, яку викликали в Мiнiстерство ДержавноП Безпеки телефоном, коли мене не було дома. Так. Серце не витримало i почало давати грiзнi сигнали. Муки особистi не такi вже й цiкавi, тiльки у нас трудно сказати, де починаКться особисте i де кiнчаКться громадське. Наскiльки чудесний наш соцiалiстичний лад, що в ньому злитi з "ми" воКдино "я" кожного з нас. Колись менi одна стара бiльшовичка сказала: - Переживайте всегда с народом. Если радость, она будет большей, а если горе - оно будет меньшим. I в цьому моК щастя, а може, й сила, що я ще до поради староП бiльшовички переживав завжди (i переживаю) з народом. Я знав, що не в мене одного таке горе, хоч я ще вiрив, що НКВС - меч диктатури пролетарiату, i раз заарештували Марiю - значить, було за що. Це говорила моя свiдомiсть, а серце кричало, i плакало, i билось об ребра кривавими крилами, як пiдстрелена птиця. I я страшно угнувся духовно, як поет i як людина... Це дало право С. сказати на поетичнiй секцiП про мене: "Сосюра - вже смердючий труп". Правда, товаришi, i навiть Малишко (вiн iнодi буваК хорошим), всипали С. за мене. А вiн щось белькотiв, що вiн так сказав для користi лiтератури... Та товаришi в переносному смислi зробили iз С. "смердючий труп". Це було ще за доби "культу". До КиКва приПжджали росiйськi письменники, i з ними приПхав Назим Хiкмет 15. I теж цо було ще за Сталiна. Хiкмет попросив Малишка познайомити його зi мною i при товаришах сказав менi: - Я читал ваше стихотворение "Люби Украину" и никакого национализма в нем не нашел. Пiсля Сталiна почалося [оздоровлення] лiтературноП атмосфери. Стало легше дихати i спiвати. Але за кiлька днiв до розгрому БерiП16 i його бандитiв уночi - дзвiнок. Дзвонив той же, що заарештував дружину: - Зайдите в министерство. За вами придет машина (з таким-то номером), вы садитесь в нее и приезжайте к нам. Я вийшов. Машина з указаним номером уже чекала на мене. В нiй був один в чорному. I я з ним поПхав в Мiнiстерство безпеки. Ще до цього за мною вже ходила тiнь смертi. В неП були жовтi штиблети, свiтло-шоколадний костюм i безбарвне обличчя нальотчпка. В мiнiстерствi той, що мене привiз, завiв до одного кабiнету i зник. В кабiнетi було двоК в вiйськовому. Один стояв, а другий сидiв за столом. Я показав свою перепустку, i той, що сидiв за столом, забрав ПП в мене i замкнув до шухляди. Ясно. Менi сказали, щоб я почекав. Сиджу, чекаю... А вони. тi двоК, про щось жваво i весело розмовляють, здаКться, про концерт, про гру артисток... Мовляв, вжиття уже летить повз тебе, а ти, птичко, уже в клiтцi", Довго я так чекав, а вони не звертали на мене уваги, нiби я - порожнК мiсце. Очевидно там, нагорi, по прямому проводу питали згоди на мiй арешт одну людину, що простягла благовiсну руку над моКю головою i сказала: - Сосюру не трогать! I чорна рука, що вже добиралась до мого серця, щоб стиснути його смертно своПми гострими, закривавленими кiгтями, одiйшла в морок... Тодi зроблено було такий крен. Заходять двоК у вiйськовому, рангом вищi за тих, що застосовували до мене прийом "психологической пытки", i один з них сказав: - Владимир Николаевич! С вами хочет поговорить министр. Ми пiшли нагору. Зайшли до кабiнету мiнiстра. Це був Мешiк 17, потiм розстрiляний разом iз БерiКю й iншими претендентами на криваву владу над тероризованим народом. Вони хотiли навалити ГiмалаП трупiв до тих, що вже навалили, але... не вийшло! Мешiк, коли я привiтався з ним, запросив мене сiсти. Я сiв. Вiн дивиться на мене i мовчить. Я теж мовчу. Мешiк: - Чого ви мовчите? - Я жду, що ви менi скажете. Мешiк: - Чого ви не даКте до друку ваших вiршiв? Ви що, протестуКте проти критики?! Я: - Нi, я не протестую. Вiршi я пишу, але мене не друкують. Мешiк: - Хто вас не друкуК? Я: - Газети, i журнали, i видавництва. Я вже давно, давно дав у "Радянський письменник" велику збiрку поезiй "За мир", але ПП й досi маринують. Мене. мiж iншим, уже не друкували два роки нiде i не дозволяли виступати перед народом. Тобi кажуть "виправляйся", а не друкують, як же я буду виправлятись? Смiлянський правильно говорив, коли його били: - Коли шахтьор помилився, то його ж не виганяють iз забою, а дають йому змогу там же, в забоП, i виправлятися!.. Мешiк: - До вас нiхто не заходив з нацiоналiстичного пiдпiлля? Я: - Нi! Навпаки. Менi присилали загрозливi листи. Мешiк: - А як ви живете матерiально? Я: - Не вилажу з ломбарду. [Здав] речей на 10 000 крб. Мешiк: - Так ви менi напишiть листа про те, хто вас не друкуК, i завтра у вас буде наш товариш. Ви передайте йому лiiста до мене i дасте йому переписати номери ломбардних квитанцiй. Я попрощався з ним i пiшов. А той, що вiдiбрав у мене перепустку i замкнув ПП в шухляду письмового столу, з такою люттю i темною ненавистю у схiдних очах дивився на мене, а рука, рука ката, вiддавала менi перепустку. Я, не попрощавшись iз ними, вийшов. А через деякий час та рука, що сказала своПм благовiсним жестом: "Сосюру не трогать", повернула менi з далекоП заснiженоП тайги мою дружину. Це вже було пiсля розгрому БерiП. LXVII Вiчно сiятимуть у вiкнах зорi легендарного Сталiнграда, де почався гiгантський розгром синьомундирних нападникiв, кривавих слуг ночi людства, що хотiли поглинути наше сонце. Вiчно сiятиме у вiках прапор перемог, що злетiв над пожарами фашистського Берлiна, як багряна _птиця вiдвойованого щастя мiлiонiв. Вiчно сiяти стягам народноП влади над столицями вiльних серед вiльних, кому простягнули _мiлiони червоних переможцiв свiтлу i добру руку допомоги на Заходi i на Сходi. З вiчним вiдсвiтом останнього зльоту свiтовоП перемоги в серцях ми живемо i творим Комунiзм. I нiякi атомнi i водневi грози не зупинять ходи мiлiонiв на верховини вселюдського щастя. З кожним днем ми все дужчi, а вороги миру - все слабшi. Це так, як ще за громадянських битв юнак, червоноармiКць, що потрапив в полон бiлоП смертi, сказав оскаженiлим ворогам (це було в днi агонiП контрреволюцiП): - Мы все прибываем, а вы все малеете... Так. Ми все прибуваКмо, а вороги все малiють, i це вже не в масштабах колишньоП РосiП, а на всiй земнiй планетi. I якось на фонi гiгантських подiй у всьому свiтi трохи чудно i нiяково говорити про долю поета, що вийшов iз золотоП ТретьоП Роти i снiгами ЧервоноП Зими йшов крiзь огнянi контрасти грози, що гримiла над Батькiвщиною, йшов i йде з мiлiонами весни мiльйонiв, з п'ятикутною зiркою на чолi i в серцi. Я - крапля в багряному океанi народноП боротьби, i в менi, його краплi, вiдбилась уся його краса i велич, i в менi ревли його бурi, коли вiн iшов грiзними валами на збройний штурм фортець старого свiту, i в менi вiн сiя чудесною красою в цi днi, коли вiн iде на трудовий штурм старого свiту во iм'я Миру i Комунiзму. Пiслямова В клубi Ради Мiнiстрiв були збори активу радянськоП iнтелiгенцiП, якi вели письменники. Збори були присвяченi пiдсумкам роботи XX з'Пзду нашоП партiП. Всi радiсно вiтали все те, що генiально накреслив iсторичний з'Пзд переможцiв ночi. Було урочисто й святково. I от виступаК Корнiйчук i в своПй промовi, мiж iншим, сказав: - Марно критикували Сосюру за вiрш "Любiть УкраПну". Нiчого ворожого в цьому вiршi немаК. Це патрiотичний вияв душi поета. Я дивився на обличчя, i всi вони злилися в моПх очах в одну туманну пляму од слiз, що залили моП очi... Потiм виступав Малишко i теж у своПй промовi - палкiй i пристраснiй, в якiй його серце од гнiву на ворогiв народу навiть кинуло своК полум'я i на тих, хто нi сном, нi духом до них не причетний, Малишко теж сказав про мене, що марно мене били, що нiзащо мене калiчив Каганович... I я од радостi все простив - i те, що кричав на мене Корнiйчук, i статтю Малишка в "Радянськiй УкраПнi" проти мене, i все i всiм дезорiКнтованим братам, що били мене так, що аж серце гуло од ударiв. Ви ж знаКте, як у нас умiють бити! Я всiм прощаю i всiх люблю. Люблю навiть Н. i С. К. А ще дужче я люблю свою Донеччину i Третю Роту, що провiдною зорею свiтла, свiтить i буде свiтити менi на поетичнiй путi, зливаючи своК сяйво з зорями Комунiзму, що все бiльше i все ближче сiяють на нашому трудовому небi. Лiто 1926 року - Харкiв. Зима 1942 року - Москва. Зима 1959 року - КиПв. Поетичну музу Володимира Сосюри справедливо називають голосом нiжностi i правди, адже вона могла звучати не тiльки солов'Пне, а й бути "мов вибух динамiта" у днi заграв та суспiльних бiд, а якими доводилося не раз стрiчатися поетовi на нелегкiй, а iнодi й тернистiй життКвiй дорозi. Дитинство i юнiсть майбутнього поета минали в донецькому краю, де звучала здебiльш росiйська, це своКрiдно вiдбилося у лексицi роману, а вже потiм украПнська, молдавська, грецька та iншi мови, але там найдзвiнкiше лунала пiсня украПнська. Багато пiсень знала й спiвала мати смуглявого первiстка Антонiна Дмитрiвна Сосюра, а ще бiльше вiн чув Пх у часи мандрiвного дитинства, коди в пошуках заробiткiв батько з сiм'Кю часто переходив вiд села до села, вiд селища до селища, та знову й зiюву повертався в задимлений рiдний Донбас. Мабуть, тому "красу i силу" шахтарськоП землi В. Сосюра оспiвав так, як, певне, нiхто з iнших радянських поетiв, бо амалолiт пiзнав цiну скибки хлiба й копiйки, здобутих власними руками. Про це i починаКться розповiдь в романi "Третя Рота", "як золотий дитинний сон" перетворився в страшну реальнiсть для сiм'П Сосюр - жити пiсля смертi батька у чужiй хатi-хворостяндi i бути постiйно голодними. Багато цiкавих i досi не знаних фактiв iз життКпису поета розкривають сторiнки цього автобiографiчного твору, над яким В. Сосюра працював з перервами в 1926-1930-му, в 1942-му i 1959 роках. В листку по облiку кадрiв, заповненому 17 травня 1957 p., В. Сосюра про своК навчання i трудову дiяльнiсть повiдомляв таке: "Лiто 1909 - осiнь 1909 - учень бондарного це-ау_ Донецького содового заводу, м. ВерхнК. Зима 1909 - весна 1910 - телефонiст Донецького содового заводу, м. ВерхнК. Лiто 1910-осiнь 1910 - чорноробочий у каменоломнях. Весна 1911-лiто 1911-чорноробочий Донецького содового заводу, м. ВерхнК. Осiнь 1911-лiто 1914 - учень двокласного мiнiстерського училища, м. ВерхнК. Осiнь 1914 - осiнь 1915 - учень трикласного нижчого сiльськогосподарського училища на станцiП Яма Пiвнiчно-ДонецькоП залiзницi. Осiнь 1915-лiто 1916-учень маркшейдерського бюро Донецького содового заводу, м'. ВерхнК. Осiнь 1916-осiнь 1918-учень трикласного нижчого сiльськогосподарського училища на станцiП Яма. Осiнь 1918- зима 1918-член повстанськоП робiтничоП дружини Донецького содового заводу, м. ВерхнК. Зима 1918 - осiнь 1919 - козак петлюрiвськоП армiП. Осiнь 1919 - зима 1920 - вiйськовополонений денiкiнськоП армiП. Лютий 1920-квiтень 1921 - червоноармiКць, курсант вiйськових полiткурсiв, полiтпрацiвник. Весна 1921 - осiнь 1921 - iнструктор преси при ЦК КП(б)У. Осiнь 1921 - осiнь 1922 - член оргбюро Пролеткульту УкраПни. Осiнь 1922 - лiто 1923 - студент Комунiстичного унiверситету iменi Артема. Осiнь 1923 - лiто 1925 - робфакiвець Харкiвського iнституту народноП освiти. 1923-1925, 1925-1941 - лiтературна робота, Харкiв, КиПв. Лiто 1941-лiто 1944 - пропагандист при ЦК КП(б)У, старший спiвробiтник АкадемiП наук УкраПни, лiтпрацiвник партизанського штабу УкраПни, вiйськовий кореспондент фронтовоП газети. З 1944 р. - на лiтературнiй роботi". ЦiКП ж хронологiчноП канви В. Сосюра дотримувався i в романi "Третя Рота", де за кожним видiленим вiдрiзком часу, за кожною датою - цiкавi роздiли книги його життя. Про роботу над романом "Третя Рота" маКмо цiннi авторськi свiдчення, насамперед iз архiву поета, а також iз розповiдей його сучасникiв, яким часто доводилося бути i його першими слухачами, i критиками. Поет майже нiколи не мав творчих таКмниць, мiг навiть творити на людях, повнiстю поринаючи у свiт поетичних образiв, у чому можемо переконатися, прочитавши цей роман. Одне з найповнiших авторських свiдчень про iсторiю написання "ТретьоП Роти" таке: "Я почав писати прозою роман-трилогiю про своК життя ще в 1926-30-х роках. Уривок цього роману був надрукований в журналi "Червоний шлях", N10, за 1926 рiк ("З минулого"). Весь же роман називаКться "Третя Рота" - 1. "Володька"; 2. "Крiзь вогонь"; 3. "Поет". Надрукований уривок був про громадянську боротьбу на УкраПнi, про трагiчний перiод моКП молодостi... Я вiдклав його i через 12 рокiв повернувся до нього, в 1942 роцi, в Москвi. Так як не було машинiстки, яка б могла друкувати украПнською мовою, то я диктував Пй на росiйськiй мовi (почав з дитинства, вiрнiше, повернувся до нього, щоб потiм писати про роки юностi i дiйти до старостi). Я продиктував машинiстцi шiстдесят сторiнок i цей початок роману давав читати Клименту Њфремовичу Ворошилову як моКму земляковi. Вiн теж iз ТретьоП Роти, i його соратником по громадянськiй вiйнi був мiй дядя Iван Локотош, двоюрiдний брат моКП матерi, бувшоП робiтницi патронного заводу в м. Луганську. Товариш Ворошилов прочитав початок роману i побажав менi через Пономаренка успiху. (Я передавав рукопис через т. Пономаренка, у якого був друг по батрацькiй молодостi кубанець Сосюра iз станицi БрюховецькоП, де живе половина Сосюр). Тов. Ворошилов побажав менi успiху i порадив випустити фiзiологiчнi моменти, що я i зробив. Пiсля ВiтчизняноП вiйни, осiнню 1959 року, я повернувся знову до роботи над романом i в чорновому виглядi закiнчив всi три книги трилогiП весною I960 року. Редакцiя газети "Молодь УкраПни" попросила у мене (т. Семенець, редактор) цей роман, щоб друкувати його з номера в номер газетним варiанто"!, про що повiдомила своПх молодих читачiв" 1. Але газетну публiкацiю роману було обiрвано буквально на першому словi - вольове рiшення одного дiяча виявилося сильнiшим вiд бажання молодих читачiв республiки ознайомитися з цим новим в украПнськiй лiтературi i оригiнальним твором мемуарного характеру. Адже в той час жанр мемуаристики ще не був таким популярним, як тепер, тим бiльше - писати гостро й смiливо про недавнК минуле, згадувати добрим, а iнодi й критичний словом декого iз своПх сучасникiв-для цього треба було мати мужнiсть великого поета. Радостi автора, який побачив початок роману на сторiнках молодiжноП газети, здавалося, не буде меж. Але не меншою була й гiркота, коли одним телефонним дзвiнком було вирiшено долю цього твору. Як спомин про тi гiркi часи, залишилася байка В.Сосюри "Дрозд i Соловей", яка теж дещо додаК до iсторiП газетноП публiкацiП, принаймнi допитливий читач може легко визначити, хто ж був тим "вольовим дiячем", що припинив друкування роману. Дрозд-бюрократ послухав Солов'я I подзвонив в редакцiю, де птицi Усi пiдлеглi: "Забороняю я Вам друкувати Солов'я дурницi. Вiн нацiоналiст! Усе за зорi лине. В поезiях його не труби, а трава!.. Його не раз, не два вже били за ВкраПну Так, що у другого одпала б голова, А вiн не каКться i все спiва, спiва..." Та Соловей не змовк, Дрозда вiн не злякався, - Вiн знову заспiвав, що аж за боки взявся, Як вiн спiвав в години злих заграв, I байку про Дрозда й про себе написав. 25.III.60. Третьою спробою донести до читача цей твiр уже пiсля смертi автора стала скорочена публiкацiя в десятому томi творiв поета (КиПв, "Днiпро", 1972, с. 84-155). Iз наявних в останньому зведеному, авторському варiантi К понад шiстдесят роздiлiв, а до видання потрапило лише двадцять шiсть (за редакторською нумерацiКю). До того ж i надрукованi роздiли були пiдданi значному скороченню без вiдповiдних позначок, примiток i т. iн. Найширшу публiкацiю роману здiйснено в журналi "КиПв" (1988, NN 1-2). Невеликi фрагменти друкувалися також у днi 90-рiччя з дня народження поета в газетах "Лiтературна УкраПна", 7 сiчня 1988 p., "Вечiрнiй КиПв", 4 лютого 1988 р. та в "Литературной газете", 11 травня 1988 р. (переклад H. ВисопькоП). Дана публiкацiя-це повний текст останньоП авторськоП редакцiП, що зберiгаКться у вiддiлi рукописiв Iнституту лiтератури iменi Т. Г. Шевченка АН УРСР у фондi В. Сосюри. "Третя Рота" маК багато варiантiв i редакцiй, починаючи з раннiх рукописiв i кiнчаючи останньою зведеною (роман-трилогiю перероблено в один твiр), що була передана до публiкацiП газетi "Молодь УкраПни". Цю редакцiю можна вважати виявом останньоП волi автора, оскiльки, як видно iз цитованого вище свiдчення В. Сосюри, трилогiю було завершено "в чорновому виглядi". Навiть в останнiй, зведенiй редакцiП, автор не змiг уникнути повторiв у описi деяких подiй, а в чорновому варiантi трилогiП Пх порiвняно чимало. Ширший варiант, незважаючи на свою незавершенiсть, теж заслуговуК на публiкацiю, але в академiчному виданнi, де основним текстом, очевидно, вважатиметься остання зведена редакцiя 1959 p. У багатьох вiршах i поемах В. Сосюри, починаючи з "ЧервоноП зими", можна прочитати рядки, якi мають пряме вiдношення до бiографiП поета. В одних творах лiричний герой легко ототожнюКться з автором, а iншi, без сумнiву, повнiстю присвячувалися якiйсь конкретнiй подiП з його життя, тобто К сторiнками бiографiП, трансформованоП через творчу уяву. От де можна майже без заперечення погодитися iз давньою iстиною, що життя поета - у його творах. У поемах "Оксана" (1922), "Вiра" (1923), в епопеП "Залiзниця" (1923-1924; складаКться iз п'яти поем), "Вчителька" (1928-1929), "Заводянка" (1927), "Минуле" (1930), "Галичанка" (1931) i особливо у вiршованому романi "ЧервоногвардiКпь" (1937-1940) зустрiчаКмо опис тих же подiй i тi ж iмена героПв, якi набагато ширше i конкретнiше описанi в "Третiй Ротi". Очевидно, як слушно зауважував i сам В. Сосюра, "про рiзнi речi есть i рiзний спiв, i рiзнi форми, бо життя строкате...". Паралельне вiдтворення яодiй в поезiП i прозi було викликане, очевидно, не лише бажанням докумепталiзувати свою бiографiю: можливо, автор усвiдомлював той факт, що поезiя може бути лише пiснею своКму народовi, а не лiтописом його доби. Якщо в поетичних творах В. Сосюра мав право на творчий домисел, то в автобiографiчному романi вiн з документальною точнiстю прагне вiдтворити побачене i пережите ним на життКвiй дорозi. "Третя Рота" - це твiр, в якому автор намагався сконцентрувати все те, про що частково йшлося в багатьох поезiях: i про важке дитинство, i про буремно-трагiчну юнiсть, i про першi кроки в лiтературi, якi вiн робив при допомозi вiдомих украПнських письменникiв. Часто автор не обминав й трагiчних моментiв нашоП iсторiП, i своП власнi невдачi трактуК як наслiдок всенародного горя, коли вiд окрайця хлiба, од лихого чи доброго слова залежало людське життя. НапоКний романтикою революцiП i громадянськоП вiйни, а також численними гаслами про соцiальне й нацiональне визволення, В. Сосюра, як i багато його сучасникiв, не змiг вникнути у полiтичний змiст тогочасних гасел, а тому й зазнав тяжкого "ходiння по муках". Поет iз гiркотою й болем зiзнаКться 1924 року: I пiшов я тодi до Петлюри, бо у мене штанiв не було. Скiльки нас отаких бiля мурiв од червоноП кулi лягло!.. Згодом чиКюсь "дбайливою" рукою були "полiпшенi" останнi два рядки цiКП строфи: Скiльки нас, отаких, через журу покидали востаннК село! Можливо, це редагування належить i самому автору, але його можна вiднести до того часу, коли пошуки "автобiографiзму" в творах призводили часто до трагiчного завершення людських доль i до такого явиша як самоцензура: письменник змушений був писати не все те, що думав i мав сказати читачевi. У романi "Третя Рота" описано сцену розстрiлу гайдамаками двох бiлих льотчикiв, яких випадково збили на станцiП Нирковiй. ('Один капiтан (поранений), а другий-стрункий i спокiйний, з мармуровим шляхетним обличчям, нащадок графа Потьомкiна. Цей, з мармуровим обличчям, зняв з пальця свого персня, подав його осавуловi нашому i сказав: "Передайте моей жене..." В лютому 1926 року поет пише лiричну баладу "Перстень", яку друкуК тодi ж у журналi "Червоний шлях". У тому ж роцi вiн розпочав i роботу над споминами "З минулого", надрукованими в десятому номерi "Червоного шляху", що увiйшли згодом до роману "Третя Рота" iз незначними скороченнями. Трагiчнi епiзоди з перiоду громадянськоП вiйни на УкраПнi не давали поетовi спокою навiть у пiслявоКнний час. 25 червня 1948 р. В. Сосюра пише вiрш про моторошну сцену розстрiлу петлюрiвцями махновцiв, яку йому довелося свого часу спостерiгати i описати в "Третiй Ротi": Я пам'ятаю дзвiн церковний бiля огради, край села, команди крик i жах безмовний, де кров розстрiляних текла. Я одного забуть не смiю, як умирав вiн в ту зиму... Йому штиком пробили шию, i з рота вийшов штик йому. Було це зранку, пiсля бою, На бiлий снiг багряний мак... Юнак поблiдлою рукою Схопив кривавий той гостряк... Кругом розстрiлянi лежали, а вiн отак i занiмiв, неначе смертi чорне жало iз горла видерти хотiв. У поемi "Розстрiляне безсмертя" (1960) В. Сосюра ще раз повертаКться до цього жахливого епiзоду, переконуючи i себе, i читача, що "цього не викреслиш iз серця", що такi трагедiП були можливi лише тодi, коли "весь свiт стогнав в гiгантськiм герцi, й земля кипiла в боротьбi..." Недаремно епiграфом до "Поеми другоП" в епопеП "Залiзниця" поет з гiркотою записуК щире зiзнання: "Я прийшов на станцiю Революцiя, коли ударив другий дзвiнок". Поема "Володька", над якою В. Сосюра працював у лютому 1943 р. в Москвi (паралельно з романом "Третя Рота")