голови. Вони лежали розкидано на гнилiй соломi, роздягненi, босi... Пх було п'ять. З червоного броньовика ударило набоКм прямо в дуло гармати нашого... i наслiдки я бачив у сараП... Одного, що стояв бiля гармати, як i всi, навiть не контузило. Хлопцi казали, що вiн був тихий, смирний i виконував тiльки те, що йому наказували, а цi, побитi, були зарiзяки, вони перед розстрiлом завжди мордували полонених. Була грязюка, i в маревi весняного дощу я бачив, як нашi колони напружено, наче проти вiтру, йшли в наступ... На перонi я бачив двох Кврейських хлопчикiв, поколотих багнетами... Вони ще тоскно вовтузились у кровi... Казали, що це шпiони. Козаки пiшли в атаку на червоний броньовик i на платформi захопили в полон нiмцiв - орудiйну прислугу, Пх привели на станцiю i пустили на вiтер... Я бачив тiло одного нiмця, ще не закопаного дядьками, бiля паркану... Христинiвки не могли взяти. Матроси "7-го совполка" з криками "буржуазные лакеи" одбивали нас од станцiП. ВiдступаКмо. А вже Жмеринку захопили повстанцi. Одного козака розiрвало його власною бомбою на шматки, коли вiн в огнi погонi за дядьками зачепився бомбою (вона була нiмецька. Рукоятка була без кришки, i шнурок зачепився за тин, коли козак через нього перестрибував), i його ховали. Менi було противно. Я од злостi, що вiн такий скупий i вредний (ковбасу пожарить i сам поПсть, попросиш - не даК. А на дурняка завжди у нас Пв. Вiн менi показував картку своКП дружини), уявляв, як його гладка, налита кров'ю морда розлетиться од набою. Воно так i вийшло. На Жмеринку вiдступ одрiзано i ми виступаКмо через Вапнярку на Одесу. Рада старшин i козакiв нашого корпусу (окремий запорозький) випустила до бiльшовикiв вiдозву, що ми теж бiльшовики, але украПнцi, i що воювати нам нема за що, бо ми - брати. Червонi прислали до нас делегацiю. В нiй був козак нашого полку, захоплений в полон червоними, коли ми вiддавали Полтаву. Його захопили на броньовику. Вiн був з оселедцем i в широченних червоних штанях. Як рiдкий i комiчний екземпляр, червонi його не розстрiляли, а тiльки, впстроПвшись, кожний добре смикнув його за оселедця. Я був щасливий, менi було радiсно. Я не знав, що ми й не думаКмо переходити на бiк червоних. Коли я схвильовано i радiсно говорив осавуловi полку, що ми переходимо до червоних, в його звужених до макового зерна зiницях глянула на мене смерть... Червонi не дурнi, зразу розкусили нас, i ми почали панiчно пiд Пх ударами вiдступати до Вапнярки. Я ще раз побачив того вродливого хлопця, героя бунчужного, який на Лозовiй перед боКм з махновцями таП; радiсно й необачно перекидався на снiгу. Його принесли до нашого вагона. У нього набоКм було вирвано май;ко всю ляшку, захоплено трохи бока i перебито руку й ключицю. Коли йому робили перев'язку, вiн тiльки кусав руку й мовчав, а потiм спокiйно попросив у лiкаря закурити. Мене з лiтучкою ранених та тифозних козакiв командирують до санпотягу окремого запорозького полку. Вагон другого класу. Уже пiд Роздiльною нас оточили червонi повстанцi. Сестра-жалiбниця перев'язала рану вiд кулi на руцi у старшини. Цей старшина, гладкий i переляканий, втiк з-пiд розстрiлу. Вiн був на селi, i його повстанець повiв у ярок розстрiлювати. У повстанця була австрiйська рушниця, i по тому, як повстанець возився за його спиною з затвором, старшина зрозумiв, що той не вмiК стрiляти, й побiг... Куля попала йому вище лiктя... Пiд бинтом рожевiла кров, i захеканий голос старшини врiзався в мою пам'ять... Голос - iз смертi... Вечiр... Повстанцi все ближче... Вже йде кругом стрiльба... Я пiшов у купе сестри-жалiбницi... В неП були iндуськi очi i блiде обличчя, повне смертi... Я почав читати Пй своП поезiП. Вона спитала мене: - Ти не хворий? Я сказав: - Не знаю. Вона обдивилась мене i вiддалась менi... Смерть заглядала в вiкна. Повстанцiв одiгнали. На Роздiльну прибiгло кiлька старих гайдамакiв з мого куреня. З iнiцiативи бунчужного Натруса наш курiнь i 4-й перейшли на бiк червоних десь пiд Вапняркою. Вони роззброПли старих гайдамакiв та старшин i заарештували Пх. Деяким удалося втекти. Одеса була захоплена червоними, i з РоздiльноП ми повернули на Тирасполь. Коли ми були ще на Бiрзулi 1, то я на перонi бачив грецького офiцера, який задавакувато ходив по перону й дивився на нас, як на щось нижче, Пх броньовик мав пiти на Голту в бiй з григор'Пвцями. На Роздiльнiй були румуни. Але вони втекли з РоздiльноП, коли фронт почав з двох бокiв (од Одеси й Бiрзули) наближатися до РоздiльноП. Ми в Тирасполi. Вино й мамалига. Я пiшов дивитися на французiв, що бiвуаком розкинулись недалеко мiста. Вони були чистi, рум'янi й синенькi. Спокiйно дивилися на нас цi рожевi й гiгiКнiчнi дiти. Вони були такi спокiйнi... А ми? Я уже при санпоПздi. Менi дали два вагони тифозних, i я захворiв i сам на тиф. Мене кинули, як собаку, у вагон на полицю. В мене висока температура, а санiтар цiлуК мене, п'яно плаче i даК менi Псти солону ковбасу... Я вийшов iз вагона... Iде головний лiкар санпотягу: - Ти чого вийшов iз вагона? - А чого ви мене кинули, як собаку, без усякоП допомоги. Поки здоровий, так i потрiбний... - Iди лягай у вагон. - Не пiду. Ви мене покладiть до м'якого вагона. - Iди, а то шомполiв дам. - Та ви не забувайте, що я з гайдамацького полку... - А... так ти так? Ну, я з тобою пощитаюсь. А збоку поруч стоПть штабний ешелон, i старшини, що в новеньких галiфе гуляють бiля блискучих вагонiв, кричать у наш бiк: - Гоните их в шею. Я пiшов i лiг у вагон. До румунського короля поПхала делегацiя, щоб пропустили нас до РумунiП... Недалеко - стрiльба. Горять пiдпаленi козаками ешелони... Нарештi Пдемо через мiст на Бендери... Заборонено виглядати з вiкон пiд загрозою смертi. В Кишиневi довго стояли _ми на станцiП. Я вiд високоП температури говорив тоненько й жалiбно. В мене перед очима все пливуть якiсь жовтi квiти й Констанцiя... А сестра-жалiбниця замiсть подати води або повести мене до уборноП, кокетуК з старшинами-чорношличниками i не звертаК уваги на моП сльози й докори... I от за нами приПхали автомобiлi, й мене повезли до мiськоП лiкарнi... Я в бреду все бачив, наче червонi входять до лiкарнi i б'ють мене штиками в груди. Кров моя фонтаном б'К в стелю, а я кричу Пм, що я пiсля жовтневого перевороту був спiвробiтником газети "Голос труда" лисичанськоП Ради робiтничих та солдатських депутатiв i декламував Пм свого вiрша: "Руку, товарищ, и в бой беспощадный..." Але вони не слухали i все кололи мене в груди... Одного разу (це була криза) сестра послухала мого пульсу та як побiжить вiд мене. Вона швидко повернулася i вприснула менi в груди бiля серця камфори. Я страшенно марив про ту хвилину, коли я з насолодою буду пити воду. Бо вода була така противна. Коли я почав одужувати, то пiдiйшов до одного старшини, бiля якого було повно волоських горiхiв, i попросив хоч трошки у нього. Старшина не дав менi горiхiв. Пiсля тифу я вкупi з одужавшими Пду останнiм ешелоном через Буковину до Галичини. А румуни... У Пхнiх кiннотникiв на постолах остроги, Пх старшi б'ють по мордi, i вони тiльки покiрно пiдставляють своП смуглявi фiзiП, а потiм мовчки витирають густу кров iз носа. Надто вже покiрнi тi цигани, Пх старшини - феодальнi дядьки: пудряться й затягуються в корсети. Ходять по перонах з блискучими стеками. Нас не вiдпускають од ешелону навiть купити мамалиги. Одного старшину нашого, що пiшов купити мамалиги, румунський вартовий прикладом пригнав назад. Я радiю з того, що хоч тут ми однаковi. Бо в Проскуровi ще була старшинська Пдальня, i взагалi старшини нашi були дуже привiлейованi. А козаки - це було щось нижче, безсловесне. Та й не дуже розбалакаКшся, коли полковник Маслов пiсля проскурiвського погрому казав козакам: - Хто буде агiтувати за бiльшовикiв, даю право кожному козаковi стрiляти. I взагалi, що пан сотник сказав, то й закон, у козакiв же не було права висловлювати своПх думок. Вони тiльки мовчки про себе думали. Пiсля тифу я ходив наче мертвяк. Ноги менi наче налило свинцем, навiть через рейки було важко переступати, а пiд вагонами я мiг тiльки пролазити рачки. Сили не було тримати тулуба зiгнутим. Дядьки в Буковинi лiтом ходять у кожухах, забитi i покiрнi. Збоку я бачив Чернiвцi на горi i чудесний залiзний мiст. Здаля й на Згорi вiн здавався таким легким i прекрасним. Залiщики, Тарнопiль. Ставили п'Ксу "Бурлака" з участю Садовського 2. Пiсля Садовського ще нiхто з артистiв так владно не захоплював мене. Галицькi дядьки чекають на бiльшовикiв, якi мають дати Пм землю. Галичина смутно промайнула. Тiльки часовнi, унiатськi церкви та вiтання: - Слава Iсусу. - Навiки слава. Я вийду в поле й спiваю: Повiй, вiтре, з УкраПни 3, де покинув я дiвчину... Через Волинь наступаКмо, через Чорний острiв на Проскурiв. Коли ми увiйшли знову в Проскурiв, я на дорозi, бiля бiлгородських казарм, побачив труп мадяра... Вiн синьо й одиноко лежав у грязi на дорозi... ЗдаКться, вiн був у погонах, i один йому був вiдiрваний... Чому вони менi такi рiднi?.. Може, тому, що я по матерi мадяр? Ми дiйшли до Деражнi, а далi... грiхи не пускають... Тiльки нальотами захоплюють Жмеринку. Славиться Запорозька Сiч з батьком-божком на чолi. Це романтичнi й дурнi фiгури. Коли Пх, гарно одягнених, кинули в бiй, була роса, й вони, щоб не закалятися, не хотiли лягти в лаву... Пх багато покосило з червоних кулеметiв. Гармати тупо, монотонно i все на одному мiсцi б'ють по лiнiП на Старо-Костянтинiв та Деражню... Це двi самi крайнi точки, до яких фундаментально могли дiйти нашi. Коли Деражню захопили, козаки наскочили бiля ешелону на запiзнiлого мадяра, який, побачивши Пх, взяв бомбу, зняв з неП кiльце й притулив ПП до щоки... Йому одiрвало голову... Ми все крутилися мiж Деражнею й Проскуровом... Головний лiкар Акулов був такий: коли червонi вiдступають, то вiн за УкраПну, коли ж ми, то вiн - бiльшовик. А фельдшер Чепурний - все одно чи наступають, чи вiдступають червонi - був червоним. Вiн захоплено малював менi героПзм червоних, яких оточили фронти, а вони всiх б'ють. I доводив менi з цифрами в руках, що в порiвняннi з робiтником селянин е дрiбний буржуа. А головний лiкар, тому що получав грошей бiльше за всiх, казав, що кожний сам за себе, i був дуже скупий. Вiн тiльки зi мною не був скупий, бо я часто читав йому своП поезiП, якi вiн дуже любив слухати. З нами був i пiп. Це була дрiб'язкова i вредна людина. Коли роздавали хлiб (а давали нам його дуже мало), вiн норовив одрiзати собi найбiльше. Коли ж червонi наближалися, то вiн хапав свого чемодана, злякано бiгав по хатi й кричав: - Та куди ж його? Ой боже ж мiй! Та куди ж його?.. Ще лiкар Акулов зi мною поводився гарно тому, що я з робочих. Бо ми кiлька разiв околодком усiм хотiли перейти до червоних. ВiдступаКмо на Кам'янець на Подiллi. Лiто. Наш обоз тихо Пде. Як летить низько над землею аероплан, i з нього на сонцi щось блиснуло. Всi - врозтiч. А я бiжу прямо на блиск, бо вiн був паперовий. Радiсно бiжу по житах, через болотяний ярок... Листiвки. Я схопив двi. I, поки добiгли хлопцi, якi вже все зрозумiли, встиг прочитати. Одна була вiдозва: "Все в Красную Армию", а друга: "Приказ рабоче-крестьянской Украины по петлюровской армии". В нiй було написано приблизно так: "Сдавайтесь. Вы окружены. Переходите группами с белыми флагами. Мы знаем, что вы обмануты Петлюрою. Если же вы будете защищаться с оружием в руках до конца, то никому из вас пощады не будет". Пiдписiв не пам'ятаю. ВiдступаКмо на Кам'янець. Часто писали в газетах про старшин, якi з великими грiшми тiкали за кордон. Наш полковник Виноградов теж хотiв утекти з великими грiшми за кордон. Але його козаки заарештували i розстрiляли. Це було так. По дорозi, по грязi два козаки вели нашого полковника. Вiн, нiби це його не торкалося, йшов попереду конвойних з закладеними в кишеню руками i з задумано нахиленою головою. Вiн був кубанець i дуже бойовий. Вiн любив мордувати червоних. Один козак iз конвойних тихо навiв карабiн в голову полковника... I не стало Виноградова... Тiльки шапка пiдстрибнула вгору i впала, повна кровi, на труп. А двi баби, що йшли мимо, з переляку сiли прямо в грязь. Лишилося бiльшовикам захлопнутiП вiддушину помiж Смотричем i Кам'янцем, i нам - кришка. Як у цю вiддушину ринула галицька армiя, вигнана з Галичини поляками. Вони перейшли Збруч, i, коли нашi лави бiгли безнадiйно назад, почулося "стiй!", i в нашi лави синiми фiгурами влилися галицькi лави... Червонi думали, що це нiмцi, i почали панiчно вiдступати. XLIII Що пан сотник скаже, то для козака закон. Козаки - телята. Я й думаю, коли я буду паном сотником, то мене будуть слухати козаки. I я перейду до червоних зi своКю сотнею. По полках було наказано нацiональне свiдомих козакiв з освiтою за чотири класи гiмназiП посилати до ЖитомирськоП юнацькоП школи, яка стояла тодi в Смотричi. Довго, наче чув, не хотiв осавул полку дати менi командировки, але я його упросив. Звичайно, якби в школi був iспит, то я б провалився, але менi повiрили на слово, i я став "майбутнiм старшиною". Це було в липнi 1919 року. Ми стояли в Смотричi. Коли була мобiлiзацiя, мене поставили на мосту провiрятп документи у селюкiв; я нi в кого не провiряв документiв. Всi проходили повз мене, а я стояв i тiльки марив про Констанцiю... Одному дядьковi, я хоч i знав, що вiн буде бити нас, а не "ворони на городi", як вiн казав, я дав обойму патронiв. Вiн обiцяв менi за них принести хлiба, але хлiба не принiс. Обдурив мене. Коли ми КиПв узяли разом з денiкiнцями 1, було урочисте свято. Нас вистроПли на майданi, i наш сотенний Зубок-МоиiКвський з росiйським акцентом почав нещиро говорити нам, що в КиКвi кацапiв уже немаК. Вiн вважав за кацапiв бiльшовикiв. Хто ж тодi, по його, були денiкiнцi, якi разом iз нами увiйшли до КиКва?.. Цей Зубок-МокiКвський був знавець своКП справи. Вiн цифрами доводив, що воКн на свiтi чим далi - все бiльше. Це був поет мiлiтаризму. У нас форма була така. Жовтi чоботи, синi галiфе з бiлими тоненькими кантами, френчi захисного кольору з наплiчниками (звичайнi погони "в зародку") i кашкети германо-польського зразка з тупими козирками. У старшин було все так само, тiльки лампаси на галiфе широкi, срiбнi вiдзнаки на рукавах, комiри срiбнi i такi ж хлястики на кашкетах. Муштровий статут, затверджений Симоном Петлюрою, був перекладений просто з нiмецькоП. Зубок-МокiКвський казав нам, що армiя повинна тiльки воювати та готуватись до вiйни, а полiтика - не ПП справа. Армiя повинна бути аполiтичною i у вiйськовiй технiцi бути Квропейською армiКю. У Смотричу юнаки (ще до мого вступу до школи) роздавили погром, який улаштував наш кiнний полк (забув назву його). Було розстрiляно юнаками 25 кiннотникiв. ЊвреП цiлували юнакам руки. Да. Ще в санпотязi я читаю росiйську книжку. Пiдходить до мене старшина й каже: "Ви чого читаКте кацапську книжку? Ми ж з кацапами воюКмо". Я йому нiчого не сказав. Не мiг же я йому сказати, що просто нiчого читати i книжка цiкава. Його ж не обдуриш. А: "Учiтеся, брати моП, думайте, читайте. I чужому научайтесь, свого не цурайтесь"2. Вiн у запалi боротьби навiть i це забув. А з старшиною сперечатися ж не можна. А Зубок-МокiКвський на муштрi, коли треба спочити й покурити, казав нам: - Спа-а-ачить. - Можно па-а-лить. I казав не "прошу", а "проше". Словом, польсько-росiйсько-украПнська мiшанина. Сам вiн граф. Одного разу до нас приПхав начальник школи Вержбицький. Вiн красиво i кам'яно сидiв на норовитому конi. I нашi сотнi пiд музику проходили повз нього i на його вiтання i похвали вiдповiдали пiд ногу: - Слава УкраПнi! Наша сотня неправильно вiдповiдала "Слава УкраПнi" (не пiд ногу), i Зубок-МокiКвський гнав нас бiгом аж на гору. Вiн бiг поруч iз нами i хрипко кричав: "Загоню, сукины сыны..." (бач, коли хвилюКться, так говорить росiйською мовою). Але вiн же бiг разом iз нами. Вiн уже лiтнiй, а ми молодi, повнi сил хлопцi (нас годували гарно, але мало. I ми пекли й Пли ще кукурудзу). Ясно, що вiн захекався швидше нас. Команда: - Кроком! - I ми, в душi смiючись, струнко йдемо полем Подiлля. Нас виховували декоративно. Ми постояли ще в Цiвкiвцях, у маКтку Римського-Корсакова 3. А восени вирушили до Кам'янця. У мене в цей день, як на зло, народився чиряк пiд колiном, i менi не було сили розгинати ноги. Я поклав рушницю на дроги i хотiв Пхати на них. Коли ЗубокМокiКвський побачив мене i послав до ладу. Я сiм верст iшов, шкутильгаючи, i аж в Кам'янцi розiйшовся. Нас розмiстили в духовнiй семiнарiП. Ми ходили на варту до "високоП директорiП" 4. Юнаки дуже любили козиряти, вiддавати честь. Вони робили навiть так. Рiдко ж зустрiчаються на вулицi старшини, яким треба козиряти. Так вони в недiлю пiдуть у парк i групами ходять i козиряють один одному. Наче вони зустрiчаються випадково. Мене, як недисциплiнiрованого, не ставили бiля кабiнету Петлюри, а все в його садку. Була осiнь, i я "добре" стерiг Петлюру: полiзу в сусiднiй садок та й Пм собi грушi. Вони холоднi, гарнi. Я дiйшов майже до божевiлля i хотiв заколоти "украПнського Гарiбальдi", як писали про нього iталiйськi газети. Петлюра у профiль дуже скидався на Раковського5. Коли ми йшли по мiсту, украПнська iнтелiгенцiя кричала нам "слава" i обсипала квiтками нашi стрункi, наче вилитi з мiдi, ряди. А Зубок-МокiКвський, коли нiкого з панночок немаК, мовчки йде поруч. Як тiльки побачить панночок, зараз же починаК кричати на нас: - Головки выше! - Руки... - Багнети... I одного разу нашу варту змiцнили галицькою жандармерiКю (охорона республiканського ладу), i я стою вночi на одному розi вулицi, а на другому галичанин. Я почав говорити з ним про полiтику, i ми зiйшли з своПх мiсць, власне, галичанин пiдiйшов до мене. А на посту ж не можна балакати. Якраз було викрито атентат бiлих на Петлюру. Раптом чую з кущiв голос Зубка-МокiКвського (вiн був тодi вартовим старшиною): - А це що таке?.. ПiдбiгаК до мене й кричить, тупочучи ногами, що я не юнак, а баба, i що вiн мене вiдкомандируК назад до мого полку. Для кожного юнака це було крахом кар'Кри, а для мене - смертю моКП чарiвноП мрiП. Я спокiйно сказав: - Пане сотнику, ви мене ще не знаКте. На ранок Зубок-МокiКвський жартiвливо звертався до мене i не згадував про мiй полк. Раз я побачив у кiно Констанцiю. Тiльки в КонстанцiП блакитнi очi, а в цеП чорнi. Як я клично не дивився на цю, вона не звертала на мене уваги i дивилася кудись вбiкКоли я був на вартi у вiйськового начальника, я бачив махновцiв, що Пх з обозами вiддав нам Махно. Вони були в лахматих шапках. Я розговорився з ними, i коли вони дiзналися, хто я, вони менi сказали: - Какого ж черта ты сюда попал? Тебе место у батька _Махна. Вони казали, що воюють "за хлiб i волю". Раз ми сидимо босi. Побили на муштрi чоботи. Була вже осiнь. ЧекаКмо на чоботи. До нас прийшов Петлюра. Я бачив його дуже близько. Вiн сiв на пiдвiконнi, питав нас про наше життя i жартував iз нами. В офiцiозi директорiП "УкраПна" друкувалися вiршi Стаха (Черкасенка) 6 i Олени ЖурливоП 7. Я дуже заздрив Оленi Журливiй, бо Володимировi Самiйленковi 8 я що дам вiршi, а вiн кладе Пх до кишенi i "забуваК" про них. От хитрий дiдусь. Щоб мене не образити вiдмовою, вiн ховався за свою розгубленiсть. Перший поет, з яким я познайомився, був В. Самiйленко. Менi було дуже приКмно припалювати цигарку од його люльки... Я аж трусився од насолоди. Це ж iз люльки великого поета... От початок одного вiрша, якого Самiйленко "забув" надрукувати: Червоний прапор в горi смiКться, i трупи покотом лежать... Спiвають кулi, i серце б'Кться... Не можу встать, не можу встать... 1919_ В школi галицькi професори та старшини виховували нас у суто нацiоналiстичному дусi. В школi я написав росiйською мовою поему "1918 год", яку присвятив товаришевi Ленiну. Цю поему я читав юнакам. Один юнак сказав: - А й правда. Вони нас за це й б'ютьПам'ятаю кiнець цiКП поеми: ...Холодный стон минут... нарву я черных лилий, из них сплету венок для нашего вождя. Целует щеки мне холодный воздух синий, и поезда бегут, сверкая и гудя... 1919_ Галичани перейшли до бiлих... Наша армiя почала як вiск танути. Козаки нашi масами почали переходити до бiлих. Бо комсклад був iз росiйських офiцерiв, якi повтiкали од бiльшовикiв, якi були тiльки при штабах, пиячили та тiльки й знали що носити гарне галiфе та "одержувати кошти..." Про козакiв, що за них умирали, вони пiд дзвiн чарок i поцiлунки проституток говорили: - Пускай воюют, этого гною для нас еще хватит. Листопад 1919 року. НаступаК армiя Слащова 9. Всi панiчно тiкають. Офiцерський броньовик, що перший пiдiйшов до Жмеринки, галичани зустрiли музикою. Ще б'Кться тiльки шоста окрема запорозька дивiзiя, у склад якоП входить i 3-й гайдамацький полк. I от нас, 800 юнакiв, Петлюра кидаК на оборону пiдступiв до Проскурова, а сам тiкаК в Польшу. Коли ми виступали, був шалений вiтер... Ми виступаКмо на фронт, а поляки займають Кам'янець. Ми - на новому планi мiста, а вони вже на старому. Трохи не дiйшло до бою з поляками. Юнаки виставили заставу, i я був у дозорi... Було темно й вiтер... Польськi жовнiри висадили з автомобiля наших мiнiстрiв Швеця й Макаренка. Автомобiль забрали, й нашi мiнiстри прийшли пiшки по грязi на вокзал. Тодi ж трохи не було бою. Нас погрузили в ешелон. У Проскуровi нам усiм видали довгi кожухи з комiрами аж до плеч. В кожусi - не в шинелi, тепло. Я в Проскуровi зустрiв товаришiв iз бувшого свого полку, 3-го гайдамацького. Вони напоПли мене "миколаПвською" - i я п'яний Пду на фронт. Нас вигрузили в Богданiвцях... Сидимо в станцiП... Як - "ббамм"! Броньовик "1-го офiцерського Сiмферопольського полка" почав бити по нас. Б'К по водокачцi. Стрiлочник перелякався i з криками: "Ой пропав, пропав!" - кинувся вiд нас тiкати... Його спiймали, розложили, спустили до колiн штани, поклали на живiт, i юнак iз гайдамакiв спокiйно i розмiрене почав його шомполувати... Менi було противно слухати м'якi удари шомпола i стогiн залiзничника. Зубок-Мокiевський кричить: - 1-ша сотня, вперед! Я був у першiй сотнi. Розсипались у лаву i почали наступати полотном залiзницi. "Коршун" вiдступаК i б'К по нас. Iдемо через лiси, ярками, снiгами... А вiн усе б'К... Ще в ДунаПвцях я набрав повну сумку сахару. Ця сумка все зсовуКться менi наперед, б'К по ногах i заважаК йти, а я все зсовую ПП назад, за спину, все зсовую назад... Броньовик б'К. Я в дозорi... Вiтер, i кругом смерть... Iдемо. Мимо села Богданiвнi косо спускаКмося горою... На снiгу маса слiдiв од нiг i дорiжка од кулемета. Старшини нам кажуть: - Не хвилюйтесь, Пх небагато... Ззаду нас iдуть два нашi броньовики "Помста" й "Вiльна УкраПна". Вони б'ють так невдало, що iнодi попадають не по "Коршуну", а по нашiй лавi. I от вийшли ми на замерзле болото, що мiж Коржiвпями i селом Богданiвцями. Це болото лiтом було непроходиме, i бiльшовики та ми перестрiлювались гарматами через нього. Позицiя жахна. Лiс та де-не-де кущики очерету... Чудно дзвенiв очерет... В лiсi була батарея бiлих. I коли ми пiдiйшли до лiнiП ПП вогню, вона й "Коршун" почали по нас бити... У нас тiльки рушницi. Наш гарматний вiддiл ще десь тiльки iде, кiнний ще десь пiшим порядком. Навiть кулеметiв у нас немаК. Наша сотня - 33 чоловiки. Мiж iншим, тi юнаки, що в тилу були дуже дисциплiнованi, удавали з себе героПв, розпиналися за неньку УкраПну i спiвали патрiотичних пiсень, майже всi здезертирували або захворiли на живiт. Да! Школа наша стала зватися не "Житомирська юнацька", а "Спiльна вiйськова". У нас були 4 вiддiли: пiший (де я), кiнний, гарматний та технiчний. Ми розбiглися на 30 крокiв i залягли... Ворог усе робить або недолiт, або перелiт... Вилка... Менi все здаКться, що кожний набiй летить на мене... Мозок спокiйний, а серце б'Кться швидко-швидко. "Перебiжка вправо! Зайняти село Коржiвцi!.." I от пiд ураганним огнем ворога почалась перебiжка... Десь далеко з правого боку вiд мене пiдвiвся крайнiй юнак i, зiгнувшись, побiг. Вiн пiд сконцентрованим по ньому огнем пробiг тридцять крокiв i лiг... По лавi ходить наче велетень без тулуба... Тiльки чорнi страшнi ноги... Це стовпи розривiв... Далi бiжить другий, третiй... ВечорiК... Огонь досяг такоП сили, що ми не витримали i всi побiгли вправо, на село Коржiвцi. Я бiжу i оглядаюсь назад... 1 от по юнаку, що бiг останнiм, ударив набiй... Юнак пропав у чорному димi розриву... Нас лишилося 32. Ми зайняли монастир. Виставили заставу i на дзвiницi поставили варту. Всi юнаки в трапезнiй. Рушницi поставили в куток. Варять галушки... Я пiшов до монаха в келiю. Дав я йому майже весь свiй цукор, а вiн менi - курятини... П'Кмо з ним чай. Я кажу йому: - Как у вас здесь тихо и бело. Хочется бросить все и остаться у вас. Мне все это так надоело!.. Раптом убiгаК переляканий монах. - Ваши все арестованы... Пришли люди с белыми повязками через шапки... У мене все похолонуло i, як живе, од грудей посунулося вниз. Менi стало порожньо i холодно. Кiнець. Бiльше я не побачу нi КонстанцiП, нi кривеньких тинiв ТретьоП Роти, нi староП церкви. Мiй монах хоче лiзти пiд лiжко. А я кажу йому. що штик або куля найдуть його пiд лiжком. Але вiн не слухаК й лiзе... Одчиняються дверi, i входить денiкiнець. Вiн у студентськiй шинелi, через такий же кашкет йому бiла стрiчка. Я без кожуха в шинелi стою. - Ваше оружие. - Прошу. Я вiддав йому мою чорну рушницю англiйського зразка, зняв патронташ i патронник, а в розчиненi дверi солдати в лахматих шапках i з бiлими стрiчками через них кричать: - Выходи! - Поскорей! Я надiв кожуха й вийшов надвiр, у тьму, де вже виладнанi були нашi. А вийшло от що. Настоятель монастиря послав у село хлопчика, нiби за молоком, а насправдi з запискою до бiлих, що ми у нього. В селi (а ми й не знали), стояло два батальйони 1-го офiцерського полку. Вони тихо прийшли з кулеметами, оточiПли монастир, тихо зняли нашу варту бiля ворiт i на дзвiницi. Увiйшли у двiр, пiдiйшли до трапезноП i з бомбами в руках вiдчинили дверi трапезноП... Хлопцям не довелося поПсти галушок, якi вже кипiли й смачно лоскотали Пм нiздрi... Нас ведуть... Вiтер i нiч, як у поемi Блока "12"... Я тiльки чую, як мене б'ють у пiдошви грудки мерзлоП землi... Капiтан, у якого тускло блищать погони, каже: - Вы думаКте, что деникинцы издеваются. Это все враки... Нас ведуть на село... Бiля тину крайньоП хати прив'язано двоК осiдланих коней... Денiкiнцi кинулись у двiр. А я нiби за муром. I Пх голоси менi такi далекi й чужi... Нас вивели за село i построПли в два шереги, один проти одного, аби однiКю кулею прорiзати двох. Вони економнi... I менi здаКться, що зараз усi попадають на колiна i почнуть плакати, благати... Але нiхто не падаК, i я стою. - Взвод, стройся! I пiсля нашоП команди: "Чота, ладнайся!" - команда ворогiв звучить сухо й гостро... Пх капiтан пiдiйшов до нашого ройового Овсiя i сказав: - Ви нас прийшли бити? Овсiй сказав: - Били й будемо бити... Але задзвенiли копита вершникiв, i бiлий папiрець наказу принiс нам життя... Нас не розстрiлюють i ведуть далi. Ми в колi пiхоти й вершникiв. Студент, що роззброПв мене, уважно дивиться в тьму на якийсь огонь i каже: - Что-то подозрительное... Прийшли на станцiю. Лежимо в карпомi. У мене голова трохи не розвалюКться... Думаю, там не розстрiляли, так розстрiляють тут... На станцiйнiй колонi було ножем або гвоздиком надряпано: "Привет курсисткам Деражни, - красноармеец (такой-то) ". Мене вразив цей напис, власне, нова орфографiя... В нiй я почув таку ж силу, як у газетах, що менi попадалися... Одна газета з портретом Шевченка, яка розбила мою наПвну вiру, що червонi, як нам казали старшини, розстрiлюють за кожне украПнське слово. Ця моя наПвнiсть примушувала мене, навiть пiсля проскурiвського погрому, вiдповiдати гордо i зневажливо на запитання: - Скажите, пожалуйста, сколько времени? - Я закордонноП мови не розумiю. А на запитання одного гiмназиста в проскурiвському театрi: - Как вы думаКте, займут большевики Проскуров? Я вiдповiв: - Они развеются, как дым. Коли ж старшини казали про три тисячi росiйських дiтей, яких червонi прислали до КиКва з голодноП Пiвночi: "Хай здихають iз голоду, нам вони не потрiбнi", - я думав: "Ага. ВкраПна хай Псть вареники з сметаною, а другi вмирають з голоду!.." I червоний рух вставав гiгантом передо мною: - За весь бедный народ. Пам'ятаю, раз ми наскочили на червону розвiдку, i на наше запитання "вiдкiля?" вони вiдповiли: - Со всего света!.. Мене це так вразило: - Со всего света!.. I якою мiзерною перед цим боКм за голоту всього свiту здавалася наша боротьба за самостiйну УкраПну. Ми тоскно лежимо i ждемо смертi. Враз вриваються до карному з оголеними шаблюками кубанцi, такi ж, як i ми, чорнобривi i т. iнш., i хочуть нас рубати... Наша третя сотня пiшла в атаку на "Коршуна", i кулею в люк був забитий Пх капiтан. До карному увiйшов полковник i сказав: - Пленные уже нам не враги. Нас почали переписувати. Один юнак, якому наймення було Мороз, пiдiйшов до столу, вiддав честь, стукнув каблуками i на запитання: - Ваша фамилия? Сказав: - Морозов. Його брат був офiцером гусарського полку ДобрармiП 'А. Нас почали роздягати, а галичан нi. По умовi, галичан, яких було вкраплено в нашi полки, денiкiнцi вiдправляли до галицькоП армiП десь пiд Жмеринкою. Я зневажливо дивився на цих надднiстрянських героПв, колишнiй мiй iдеал нацiональноП самосвiдомостi. Галичани, як наприклад, для мене умерли. Юнкери нам кажуть: - Зачем нам воевать? Ведь вы юнкера и мы юнкера. Вони питають нас: - За что вы воюете? - А ви за що? - Мы - за единую неделимую. - А ми - за соборну Украшу. Старшин наших посадовили окремо i з ними чемно поводяться. Коли нас захопили в полон, так наш чотар запитав Пх офiцера: - Вы были в Константиновском? - В Константиновском. I вони потисли один одному руки... Менi лишили тiльки мою шинель, а то все забрали. Один офiцер "купив" у мене за двi "украПнки" моП чоботи, галiфе i гiмнастьорку, а менi дав своП велетенськi англiйськi штиблети, штани та гiмнастьорку шинельного сукна iз погонами. Тут же кiлька юнакiв вiдгукнулися на заклик полковника i добровiльно записалися на броньовик "Коршун". Нас погрузили в ешелон, власне, ми вмiстилися в одному вагонi, i вiдправляють до табору полонених на Жмеринку. Ми Пдемо й спiваКмо: "Ревуть, стогнуть гори, хвилi..." У старшин на очах сльози... З якою тугою ми виводили: Де ж ви, хлопцi-запорожцi, сини славнi волi? Чом не йдете визволяти нас з тяжкой неволi?.. I менi здавалося, нiби наша кавалерiя, нi, не вона, а загiн мрiйних запорожцiв женеться за ешелоном нас визволяти, але визволяти нас не було кому. Сiмферопольцi казали, що "Коршун" сам захопив у Проскуровi два вагони миколаПвських грошей... Да, коли ми вступили до Проскурова, я в газетi, спецiально присвяченiй нам, прочитав: На вас, завзятцi юнаки, борцi за щастя УкраПни, кладу найкращiП думки, моП сподiванки бдинi. Хай кат жене, а ви любiть свою окрадену краПну, за неП тiло до загину i навiть душу положiть..." I чудно, коли я йшов у бiй на червоних, то в мене нiякого ентузiазму не було, а тут було щось на нього подiбне, бо ми ж, хоч боком, та помагаКмо червоним, з якими тодi боПв уже не було. Я думав, що ми будемо вiдступати на Старо-Костянтинiв i там з'КднаКмося з червоними. До Жмеринки нас привезли увечерi i одразу ж повели до казарм. У вiдчиненi дверi казарми нам ударив такий важкий дух, що ми одхлинули назад. Але пiд ударами прикладiв мусили ввiйти. Як дрова, лежали трупи тифозних, хворi i ще здоровi. У всiх од голоду восковi обличчя й тоненькi нiжки... Над головою нари в один поверх, i звiдти на мене сиплються тифознi паразити. Я лiг. Полонений! Таке дике й жахне слово. На своПй землi - й "полонений"! Нас вiдпускали просити у селян хлiба. Да! Коли в Деражнi нас переписували, до столу пiдiйшов наш бунчужний з хрестом Георгiя першоП степенi на грудях. Полковник сказав: - Как же вам не стыдно: Георгиевский кавалер и петлюровец. - Це випадково, - сказав бунчужний. - Что это значит? - Случайно, - з'ясували йому юнаки. Коли з канцелярiП дiзнаються, що мiж полоненими К козаки з 6-П запорозькоП дивiзiП, то Пх розстрiляють, як i махновцiв, якi десь пiд Уманню вирiзали й потопили майже ввесь Сiмферопольський полк. Один полонений сказав менi, що вiн махновець iз Успенського полку. Я не видав його. Не розстрiлюють тiльки безпартiйних, бiльшовикiв та петлюрiвцiв. А я ж колишнiй гайдамака. Що як Мороз видасть?! Але Мороз мене не видав, хоч часто менi цпм загрожував i шантажував мене. Я захворiв на тиф. Одеса. З вокзалу я пiшов з високою температурою босий по грязi дивитися на море. Воно майже замерзло, i над ним тихо i срiбно лiтали чайки... Повезли до шпиталю. Лежу на снiжно-бiлому лiжковi покiрно й тихо, весь в огнi... Поруч стогне й кидаКться хворий, i "сiделка" все ставить мене йому за приклад, що у мене вища температура i я лежу смирно, а вiн з меншою температурою i не даК Пй дихнути... Вiзитацiя. Входить лiкар i сестра-жалiбниця. Сестра глянула на мене, зблiдла i трохи не впала непритомною. ПП пiдтримав лiкар i вивiв. Потiм вона входить до нас, дивиться на мене i каже: - Как же вы меня испугали! Виявилося, що я подiбний на ПП забитого на фронтi нареченого, офiцера. Я - в iзоляторi. В мене поворотний тиф, другий приступ. Один був в дорозi. Вона каже: - Я вас беру к себе в палату. Вы хоть на несколько дней напомните мне мое прошлое. Вона взяла мене до себе в палату, дала менi ще своК ватне одiяло (у всiх по одному. Вогко, сиро. Поруч мене щоночi по два, по чотири вмирають). Носить менi консерви, цукерки... i все якось чудно дивиться па мене та цiлуК. Я, як i ПП наречений, вчився в сiльськогосподарчiй школi. В мене на грудях, пiсля тифу, абсцес, - i мене переводять до хiрургiчного шпиталю в грецькiй духовнiй школi чи семiнарiП. В шпиталi мiж раненими лежали й червонi з Таращанського полку i iншi. Вони розповiдали, що коли бiлий десант захопив Одесу, то багато важко ранених червонармiв було викинуто просто на вулицю. Червонi ось-ось захоплять Одесу. Евакуацiя. З одним червонармом я дуже подружив. Вiн признався менi, що вiн комунiст i що в нього К документи з ячейки, не дивлячись на те, що я одрекомендувався йому, як бувший петлюрiвський юнкер. (Цей товариш потiм учився зо мною в Артемовцi). Вiн був захоплений бiлими й мобiлiзований. В частинi офiцер, який догадувався, що вiн комунiст, але не мав матерiалу, наче граючись, навмисно прострелив йому ногу. Ногу було одрiзано. Коли мене хотiли, як "юнкера", евакуювати до Њгипту, вiн не порадив менi Пхати, сказав, що я такий же юнкер, як вiн денiкiнець. I я залишився. Кораблi Антанти б'ють по червоних лавах... Над городом шумлять набоП... Червонi близько... Привозять ранених офiцерiв, яких почали бити по окраПнах. Один кавалерист б'К обрубками рук у живiт стражника, який од ударiв тiльки пiдстрибуК всiм тiлом на лiжковi... Офiцери, яких не встигли евакуювати, лежать блiдi, блiдi... А один офiцер не витримав i сказав: - ...Ух... страшно... Ми дивимося з вiкна на вулицю, через яку тривожно перебiгають фiгурки людей з багнетами. Деякi не встигають перебiгти й падають. На тлi тривоги бою вони лежать страшно нерухомi. Iде стрiльба. I от вiдчиняються дверi, i входять матроси з червоними бантами на грудях. Вони спокiйнi, стрункi й коректнi. - У вас офицеры есть? Вони нiкого не забрали. Тiльки подивилися документи й пiшли. Лютий. 1920. При 4-й стрiлецькiй галицькiй бригадi, яка перейшла до червоних, з полонених петлюрiвцiв та денiкiнцiв формуКться два полки: "1-й Чорноморський" та "Кiнний запорозький". Я вступаю до "1-го Чорноморського". Команда украПнська. Всi старшини й козаки ходять з тризубами на кашкетах. Полковий прапор жовто-блакитний. Денiкiнськi офiцери, звичайно, тепер за "нКньку УкраПну". Командир полку нiмець iз тризубом на кашкетi. Вiн каже: - Я воював за неньку УкраПну i буду за неП воювати до смертi. Я думаю, який же це червоний полк. Та це ж жовтоблакитне пекло, з якого я ледве вирвався. Я надiв на кашкета червону стрiчку. ВоКнкома в полку нема. А К тiльки воКнком бригади. Вiн на мiтинзi агiтував нас, аби ми вступали до ячейки. - Я знаю, - казав вiн, нервово одкидаючи своК буйне волосся з лоба, - я знаю, що мiж вами К такi, що шукали нас, але обставини Пм заважали... Я трохи не впав i не забився в риданнi... Я ж шукав!.. А вночi старшини й козаки умовляються убивати тих, хто запишеться в ячейку. I нiхто не записуКться до ячейки. Я теж не записуюсь. Ячейки нема. Одного разу нас повели до театру, де украПнською мовою бiльшовик почав нам говорити про iсторiю УкраПни зовсiм не так, як я читав у Грушевського. Наш старшина галичанин наказуК нам iти з театру, бо це все "давно вiдоме"... Я не хотiв, але мусiв iти. Наказ. Коли було Шевченкiвське свято, ми й галичани вийшли на майдан з морем жовто-блакитних знамен. Жодного червоного прапора не було. Червонi хотiли нас роззброПти, але чомусь цього не зробили. Вони тiльки Пздили кругом на грузовиках з кулеметами. Ми перейшли на Iталiйський бульвар, в будинок був[шоП] вiйськовоП школи. Раз на муштрi один старшина, бувший денiкiнець, закричав на козака: - Молчать! Без разговоров! Я, не дивлячись на те, що був у ладу, сказав цьому старшинi: - Це вам не денiкiнська армiя, а червона. I, будь ласка, говорiть украПнською мовою, бо ви в украПнськiй частинi. Вiн пiшов i пожалiвся на мене курiнному. Курiнний, пузатий i спокiйний, кличе мене. ЧитаК менi нотацiю. Я йому схвильовано i гнiвно кажу: - Пане курiнний (казали у нас не "товаришу", а "пане"), я ж так не можу! Тодi вiн ласкаво менi всмiхнувся, нахилився до мене й тихо каже: - Ще рано!.. Але ж ви розумiКте?... пiдрив дисциплiни... Да, мене, як юнака, призначили чотовим. ОднiКП ночi до карному прибiгаК цей курiнний i каже менi (я був начварти): - Оце вам патрони! Нас хочуть роззброПти комунiсти. Так ви, пане Сосюро, глядiть же. Бийте до останнього! Я сказав: "Добре..." Нiхто нас роззброювати не прийшов. ВиступаКмо на охорону Днiстра в Тираспiль. По мiсту ми йшли з великим жовто-блакитним прапором, поруч якого телiпався маленький червоний. В Тирасполi бригада Котовського, яку ми змiнили, стала до зброП. Вони думали, що ми петлюрiвцi. I не помилились. Старшини агiтують проти Радвлади. Козаки - телята. ПриПхав воКнком полку т. Обушний i його секретар т. Прудкий. Прудкий надiв на кашкета тризуба й ходить мiж козаками, слухаК. Я пiдiйшов до нього i розказав йому все. Вiн каже: - Ты хороший парень. Мы тебя заберем к себе. Вiн менi дав посвiдчення вiд воКнному, написане червоним атраментом, що я член культпросвiту полку. I я став полiтробiтником. I чомусь вiддав рушницю. Я органiзував читальню. Але козаки не ходять читати газети, а тiльки спiвають на вулицях: Ми гайдамаки, всi ми однакi... А старшини кажуть: - Я краще простягну руку нiмцевi, нiж кацаповi... Називають червоних "чужинцями". Ячейки нема. Я дiйшов майже до божевiлля i. коли один старшина в нашiй сотнi так агiтував, сказав йому: - Забороняю вам балакати. Вiн замовк. Органiзовують старшинську Пдальню. Я сказав, що це те ж "офицерское собрание", що на мою думку в червонармiП не може цього бути. А один старшина сказав: - Я не хочу обiдати за одним столом iз варнякою. Ага, "варняка"!?.. Я пiшов i обурений розказав про це воКнкомовi i свсю думку про старшинську Пдал